ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

БОНДАРЕНКО Галина Петрівна

УДК 372.461:378.4:37.015.6

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В УМОВАХ СХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

13.00.02 –  – теорія і методика навчання української мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ –  – 20087

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Науковий керівник: Дроздова Ірина Петрівна, кандидат педагогічних наук, доцент, Харківська національна академія міського господарства, доцент кафедриа української та російської мов.

Офіційні опоненти: Хорошковська Ольга Назарівна, доктор педагогічних наук, професор, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії української словесності в школах національних меншин України і діаспори;

Лучкіна Любов Василівна, кандидат педагогічних наук, доцент, Глухівський державний педагогічний університет, декан філологічного факультету.

Захист відбудеться “__23_“ __січня____________ 2008__ року о “_14__“ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.. .452.02 в Інституті педагогіки АПН України (за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в Державній науково-педагогічній бібліотеці АПН України імені В. Сухомлинського (за адресою: м. Київ, вул. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано “__” “_15_” __грудня____________ 2007__ р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Г.Т. Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема формування мовленнєвої компетенції на основі фахової термінології є надзвичайно актуальною для методики викладання української мови, особливо в технічному ВНЗ, оскільки саме під час навчання у вищому закладі освіти формуються засадоснови фахового лексичного запасу. Зі школи абітурієнти приходять зі знанням загальних мовних норм: фонетичних, орфографічних, граматичних, синтаксичних, стилістичних тощо. У ВТНЗ під час вивчення спеціальних дисциплін (так званої спеціалізації) відбувається ознайомлення не тільки з особливостями майбутнього фаху, а й з його мовленнєвним забезпечоформленням. Цьому сСприяє цьому читання підручників, статей у фаховій періодиці, слухання лекцій, підготовка до семінарських занять. Розуміння науково-навчального тексту починається з оволодіння термінологічною лексикою, яка організовує мовну структуру наукового тексту, несе на собі центр ваги повідомлення, значною мірою впливає на формування інформаційної основи висловлювання, сприяє усвідомленому засвоєнню фахових дисциплін, підвищує ефективність спілкування у подальшій професійній діяльності, яка вимагає застосування української мови у виробничій сфері.

Вивчення досвіду сучасних ВТНЗнавчальних закладів економічного профілю, економічних факультетів і відділів інших ВТНЗ свідчить, що засвоєння економічної термінології не розглядається в навчальному процесі як окремий компонент підготовки спеціаліста. Хоча доведено (Л.В. Барановська, І.П. Дроздова, Н.М. Костриця, Л.В. Лучкіна, Л.І. Мацько, Н.Л. Тоцька та ін.), що, оволодіваючи спеціальною термінологією, фахівець тим самим збагачує свій професійний лексичний запас, який є показником ґрунтовності підготовки спеціаліста будь-якої галузі.

Особливої ваги опанування української фахової термінології фаху студентами економічних спеціальностей набуває в умовах східного регіону України, де більшість дисциплін, у тому числі й фаховхових, викладається російською мовою. Це негативно позначається на формуванні українськомовної мовленнєвої компетенції майбутніх спеціалістфахівців економічної галузі, призводить до заміни унормованого літературного мовлення російсько-українським суржиком, гальмує входження української мови в освітню і професійну сфери.

Незважаючи на актуальність такого напряму роботи, у вітчизняній лінгводидактиці практично немає студій, присвячених особливостям навчання наукової термінології фаху студентів-нефілологів у специфічних умовах російськомовного середовища Сходу України. Увагу сучасних дослідників із проблем навчання української мови у ВНЗ (Л.В. Барановська, С.А. Вдовцова, Л.М. Головата, І.П. Дроздова, Л.М. Златів, Н.М. Костриця, Ж.Т. Красножан, Л.В. Лучкіна, В.О. Михайлюк, Л.Я. Романова, Т.П. Рукас, Н.Л. Тоцька та ін.) привернули лише окремі питання формування мовленнєвої компетенції студентів-нефілологів, зокрема культури мовлення, професійного функціонального мовлення, українського розмовного мовлення. Проблеми засвоєння термінів згадуються побіжно, системи роботи з науковою термінологією, яку можна було б застосувати для навчання української фахової термінології студентів економічних спеціальностей Східної України з урахуванням інтерференції і транспозиції російської мови на процес засвоєння державної мови, не розроблено.

Недостатня розробленість проблеми навчання української наукової термінології фаху не дає змоги побудувати роботу таким чином, щоб студенти-економісти російськомовного регіону Сходу України могли писати реферати, дипломні й курсові роботи, працювати з навчальною літературою, виконувати самостійні завдання, брати участь у конференціях і семінарах за спеціальністю українською мовою. Зазначене свідчить про необхідність наукового обґрунтування й розробки методики навчання студентів нефілологічних ВТНЗ наукової термінології фаху з урахуванням їхніх навчально-професійних комунікативних потреб та специфіки мовленнєвного середовища Східної України.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена соціальним замовленням на підвищення рівня професійної мовленнєвої компетенції студентів-нефілологів, що базується на знанні термінолексем фаху, а також необхідністю розробки спеціальної методики навчання студентів економічних спеціальностей української наукової термінології в умовах східного регіону України.

Викладене вище переконливо доводить, що проблема навчання наукової термінології студентів-нефілологів східних регіонів України є актуальною і водночас малодослідженою. Саме це й зумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження –  – „Методика навчання студентів економічних спеціальностей української наукової термінології в умовах східного регіону України”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри української мови та літератури СНУ ім. В. Даля (м. Луганськ) „Методичні шляхи вдосконалення процесу навчання української мови учнів і студентів” (протокол №  1 від 10. 09. 2001). Тему дисертації затверджено вВченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 3 від 28. 11. 2003), узгоджено вй скоординовано Радіою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки ій психології в Україні (протокол №  2 від 24. 02. 2004).

Об’єкт дослідження –  – процес навчання української наукової термінології студентів-економістів ВТНЗ Сходу України.

Предмет дослідження –  – методика роботи над засвоєнням української фахової термінології фаху студентами економічних спеціальностей.

Мета дослідження –  – розробка, наукове обґрунтування та експериментальна перевірка методики навчання студентів економічних спеціальностей української наукової термінології в умовах східного регіону України.

Гіпотеза дослідження. В основу дослідження покладено припущення, що рівень засвоєння наукової термінології студентів-економістів значно підвищиться за умов:– 

урахування комунікативних потреб фаху студентів-економістів і специфіки мовленнєвного середовища східного регіону України під час добору термінів для активного засвоєння;– 

створення системи вправ, спрямованої на одночасне поетапне, свідоме й міцне засвоєння студентами-економістами Східної України галузевих термінологічних одиницьлексем і запобігання й подолання інтерферентного впливу російської мови на процес засвоєння української;– 

відбору оптимальних методів і прийомів навчання, що сприятимуть збагаченню активного словникового запасу студентів економічних спеціальностей фаховими термінами фаху;– 

забезпечення навчання української наукової термінології відповідними методичними напрацюваннями (укладання російсько-українського словника-мінімуму найуживаніших у мовленні економістів термінів, добір дидактичного матеріалу фахового спрямування з урахуванням комунікативного потенціалу термінологічних одиниць тощо).

Відповідно до предмета, мети, гіпотези визначено такі завдання дослідження:– 

проаналізувати сучасний стан проблеми в психологічній, психолінгвістичній, лінгвістичній, педагогічній, методичній літературі;– 

розробити методику навчання фахової термінології фаху з урахуванням психолого-педагогічних умов активного засвоєння термінологічних одиницьнаукової термінології та впливу мовленнєвого середовища регіону на засвоєння студентами-економістами української наукової термінології;– 

науково обґрунтувати й визначити сутність понять „термінологічна компетенція” та „термінологічна грамотність”;– 

визначити рівні, критерії, показники збагачення мовлення студентів-економістів українською фаховою термінологією;– 

перевірити експериментальним шляхом ефективність розробленої методики навчання української наукової фахової термінології студентів-економістів Східної України;

Вирішення поставлених завдань і необхідність перевірки в процесі дослідження вихідних припущень зумовили використання таких методів:– 

теоретичних: аналіз психологічної, психолінгвістичної, лінгвістичної, педагогічної, методичної літератури, чинних програм, підручників іта навчальних посібників з української мови для студентів-нефілологів ВТНЗ України з метою для визначення теоретико-методологічних засад дослідження і з’ясування ступеня розробленості досліджуваної проблеми;– 

емпіричних: цілеспрямоване педагогічне і соціолінгвістичне спостереження над мовленням студентів у процесі аудиторної та позааудиторної роботи, бесіди, анкетування, проведення зрізів знань, умінь і навичок на різних етапах експериментального навчання з метою визначення стану сформованості термінологічної компетенції і грамотності майбутніх економістів і перспектив розробки методики навчання студентів економічних спеціальностей української наукової термінології в умовах східного регіону України; кількісний і якісний аналіз показників навчання для обробки експериментальних результатів з метою доведення ефективності пропонованої методики.

Методологічну основу дослідження становлять праці з лінгвістики, психолінгвістики та лінгводидактики в галузі українського наукового термінознавства, положення про зв’язки мови та мовлення, мислення й свідомості, пріоритетну роль теорії мовленнєвої діяльності в інтелектуальному й духовному розвитку особистості, законодавчі акти й новітні концепції з проблем мовної освіти в Україні.

Теоретичними засадами дисертації стали праці вітчизняних (С.І. Головащук, Т.М. Дячук, А.П. Коваль, О.В. Курило, Т.І. Панько та ін.) і зарубіжних (Г.О. Винокур, В.М. Лейчик, Д.С. Лотте, О.О. Реформатський, О.В. Суперанська та  ін.) лінгвістів, присвячені проблемам термінології та термінотворення; ключові положення психології і психолінгвістики про мовленнєву діяльність, сприймання і породження мовлення, особливості засвоєння лексичних одиниць, слово як спосіб збереження досвіду, розвитку відстороненого узагальненого мислення, засіб спілкування один з одним (М.І. Жинкін, І.О. Зимня, О.Р. Лурія, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, І.О. Синиця та ін.); провідні ідеї лінгводидактів із питань культури усного й писемного спілкування, розвитку мовлення учнів, упровадження комунікативно-діяльнісного підходу до навчання української мови (О.М. Біляєв, М.С. Вашуленко, Т.О. Ладиженська, В.Я. Мельничайко, Л.М. Паламар, М.І. Пентилюк, Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова та ін.); дослідження українських і зарубіжних учених, що розкривають психолого-педагогічні особливості навчання другої мови (Г.К. Бабов, Н.А. Пашківська, В.Ю. Розенцвейг, А.Є. Супрун, М.Б. Успенський, О.Н. Хорошковська та ін. та ін.).

Дослідження проводилося у три етапи протягомвпродовж 2001-2007 років.

На першому етапі (2001-2002 рр.) визначено тему дослідження і здійснено її теоретичне обґрунтування; вивчено й узагальнено лінгвістичну, психологічну й лінгводидактичну літературу з проблеми; систематизовано розробки деяких концепцій вивчення мовного курсу у ВТНЗ на нефілологічних факультетах (зокрема, економічному); сформульовано робочу гіпотезу й завдання дослідження; розроблено методику проведення констатувального зрізу експериментального дослідження.

На другому етапі (2003-2006 рр.) проведено констатувальні зрізи з метою визначення рівня термінологічної компетенції і термінологічної грамотності майбутніх економістів. Дібрано дидактичний матеріал економічної тематики для практичних занять; укладено контрастивний російсько-український словник-мінімум економічних термінів; розроблено систему вправ, яка забезпечує засвоєння термінологічного мінімуму й формування навичок і вмінь використовувати термінологічні одиниці в непідготовлених мовленнєвих ситуаціях; вибрано адекватні освітньому змісту методи, прийоми й принципи організації навчальної діяльності студентів, здійснено експериментальну перевірку дослідної методики.

На третьому етапі (2006-2007 рр.) завершено аналіз та узагальнення результатів дослідження, проведено його обговорення, виконано кількісний і якісний аналіз даних експериментального навчання, розроблено методичні рекомендації до проведення практичних занять із курсу „Українська мова (за професійним спрямуванням)” за пропонованою методикою.

Експериментальна база дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося на фінансово-економічних факультетах Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 57-605/721 від 15.06.07), Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського (довідка № 104-10/663 від 01.06.07), Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського, (м. Харків (довідка № 38-703/768 від 24.07.07)), Національного фармацевтичного університету, (м. Харків (довідка № 45-15/636 від 24.05.07)). Усього експериментальним навчанням було охоплено 640 студентів економічних спеціальностей.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним і лінгводидактичним обґрунтуванням його вихідних положень; критичним аналізом фактичного матеріалу й результатів констатувальних зрізів і формувального експерименту; використанням взаємопов’язаних методів і навчальних прийомів, доцільних для ефективного навчання російськомовних студентів-економістів наукової термінології фаху українською мовою; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів, здобутодержаних у процесі дослідного навчання.

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження визначаються тим, що:– 

уперше розроблено методику навчання студентів-економістів української наукової термінології фаху, адекватну майбутній професійній діяльності, специфіці мовленнєвого середовища Сходу України, психологічним особливостям засвоєння української наукової термінології російськомовними студентами-нефілологами; науково обґрунтовано критерії рівнів сформованості термінологічної компетенції і термінологічної грамотності;– 

уточнено лінгводидактичні засади навчання термінолексики у ВТНЗ: принципи, методи та прийоми збагачення мовлення студентів-економістів Східної України фаховою науковою термінологією; критерії добору термінологічного матеріалу відповідно до комунікативних потреб фаху майбутніх економістів і мовних особливостей східного регіону України; типологію вправ для формування професійного мовлення студентів економічних спеціальностей на основі термінологічної лексики;– 

набули подальшого розвитку методичні підходи доконцептуальні засади методики навчання української мови як другої в російськомовному середовищі Східної України.

Практичне значення дослідження полягає в розробці методики навчання студентів економічних спеціальностей української наукової термінології в умовах східного регіону України, удосконаленні чинної навчальної програми з курсу „Українська мова (за професійним спрямуванням)”, створенні навчального російсько-українського словника-мінімуму економічних термінів на контрастивній основі. Результати експериментального дослідження можуть бути використані для розробки методики навчання української наукової термінології студентів-нефілологів інших спеціальностей ВТНЗ не лише східного, а й інших російськомовних регіонів України.

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному й експериментальному обґрунтуванні методики навчання студентів-економістів наукової термінології в умовах Східної України; розробці критеріїв визначення рівнів сформованості термінологічної компетенції та термінологічної грамотності; визначенні теоретико-методичних умов засвоєння студентами-економістами української фахової термінології фаху в умовах російсько-української двомовності; укладанні російсько-українського словника-мінімуму найуживаніших у професійному мовленні студентів-економістів термінів; розробці системи вправ на термінологічній основі; обґрунтуванні критеріїв добору термінологічного матеріалу для навчання студентів-економістів української фахової термінології у специфічних умовах російськомовного середовища Сходу України.

Апробація і впровадження результатів дослідження.

Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: „Розвиток освітніх процесів і становлення громадянина у контексті європейської інтеграції” (м. Луганськ, 2004 р.); „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (м. Луганськ, 2004  р.); „Викладання мов у ВТНЗ на сучасному етапі: міжпредметні зв’язки” (м. Харків, 2005, 2006, 2007  рр.); „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (м. Харків, 2007  р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Комунікативна лінгвістика: теоретичний і прагматичний аспекти” (м. Херсон, 2005  р.), „Когнітивна лінгвістика: теорія і практика” (м. Херсон, 2006  р.), „Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві” (м. Харків, 2007  р.); Міжнародному конгресі „Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні й світі”(м. Київ, 2005  р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць, зокрема 7 статей –  – у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 5 тез доповідей наукових конференцій.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, визначеними завданнями й складається зі вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, списку використаних джерел, що містить 229 найменувань (із них 3 –  – іноземною мовою), і додатків. Зміст дисертації викладено на 26055 сторінках (із них –  – 181 сторінка основного тексту). У роботі вміщено 11 таблиць, 4 діаграми, 5 схем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологію та етапи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію й упровадження результатів дослідження в практику вищої школи.

У першому розділі –  – „Теоретичні засади навчання студентів економічних спеціальностей української наукової термінології в умовах східного регіону України” –  – розглянуто сучасний стан досліджуваної проблеми в теорії і практиці навчання української мови у ВТНЗ, проаналізовано лінгвістичну, психолого-педагогічну, дидактико-методичну літературу з досліджуваної проблеми, підручники й посібники з курсу „Українська мова (за професійним спрямуванням)” в аспекті рекомендацій щодо вивчення галузевої термінології, основні підходи до збагачення мовлення студентів нефілологічних спеціальностей науковою термінологією фаху.

Проведений аналізОпрацювання дидактичної літератури, дисертаційних робіт, публікацій у педагогічній періодиці з проблем дослідження, аналіз навчальної літератури з курсу „Українська мова (за професійним спрямуванням)” показавли, що пропоновані підходи до збагачення мовлення студентів-нефілологів фаховою термінологією фаху мають епізодичний характер, не становлять цілісної системи, застосування якої сприяло б поповненню активного словникового запасу майбутніх фахівців економічної галузі російськомовного регіону Сходу України науковою термінологією спеціальності українською мовою, а тому потребують удосконалення.

У процесі аналізу літератури з проблем збагачення словникового запасу (М.Т. Баранов, Н.В. Бондаренко, М.І. Пентилюк, В.Я. Мельничайко, Т.П. Усатенко, Н.С. Черноусова та ін.) нами було визначено принципи словникової роботи, провідними серед яких є: урахування основних лінгвістичних ознак слова (у нашому випадку терміна як елемента лексичного складу мови) та його місцяе в системі мовних одиниць (у нашому випадкутобто виражальних засобів наукового стилю).

Відповідно до цього було проаналізовано праці термінологів (І.Р. Гальперін, В.В. Дубичинський, Т.М. Дячук, Т.Р. Кияк, А.П. Коваль, В.М. Лейчик, Д.С. Лотте, Т.І. Панько, О.О. Реформатський, О.В. Суперанська тощо), на основі яких установлено провідні ознаки термінів, які відрізняють їх від загальновживаної лексики й мають бути враховані під час добору дидактичного наповнення методики навчання наукової термінології, і роль термінологічних одиниць у формуванні професійної комунікативної компетенції.:– 

провідними ознаками термінів, які відрізняють їх від загальновживаної лексики й мають бути враховані під час добору дидактичного наповнення методики навчання наукової термінології, є однозначність, відсутність експресії, наявність точної дефініції, абсолютна співвіднесеність із позначуваним поняттям, стилістична нейтральність у межах наукового стилю;– 

термінологізація наукового мовлення сприяє його стандартизації, інтелектуалізації та уніфікації, а термін має важливе значення у формуванні професійної комунікативної компетенції, забезпечуючи усвідомлене засвоєння фахових знань, розширення професійного активного словникового запасу.

Психолого-педагогічний аналіз умов засвоєння термінів (лексем), проведений на основі праць психолінгвістів (Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, І.О. Зимня, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія, І.О. Синиця та ін.), дав змогу визначити психологічні особливості сприймання лексичних одиниць, логіку перебігу розумових процесів під час засвоєння наукових і побутових понять (установити відмінності перебігу цього процесу), довів переваги засвоєння термінологічних одиниць, що спирається на їх одночасне запам’ятовування, осмислення й використання у мовленнєвих ситуаціях, пов’язаних зі специфікою фаху.

У процесі вивчення психологічних (М.І. Жинкін, О.Р. Лурія, О.О. Леонтьєв, І.О. Зимня та ін.) і методичних (В.А. Бухбіндер, П.Б. Гурвіч, Є.І. Пассов, В.Ф. Половнікова та ін.) досліджень з’ясовано компонентний склад лексичної навички (оскільки терміни належить до лексичного складу мови, визначення „лексична навичка” в нашому дослідженні ми умовно прирівняли до визначення „термінологічна навичка”); кількісні та якісні характеристики термінологічної навички; відмінність між пасивною й активною термінологічними навичками. Проведений аналіз дав змогу визначити умови формування активної, міцної, усвідомленої, стійкої, автоматизованої лексичної навички на термінологічній основі, а саме:

стимулювання мотивації до засвоєння термінів українською мовою;

добір термінів з урахуванням комунікативних потреб фаху студентів;

провідна роль нових термінолексем;

регулярність опрацювання мовленнєвих зразків із новими термінами;

спрямованість на засвоєння не окремих термінів, а формування механізму мовленнєвих висловлювань;

систематичність використання студентами нових термінолексем і сприймання їх у мовленні інших;

різноманітність обставин автоматизації лексичної навички з урахуванням комунікативних потреб фаху.

Зважаючи на те, що ефективність засвоєння термінолексики українською мовою залежить від внутрішніх мотивів навчання, нами в процесі аналізу праць Л.С. Виготського, І.О. Зимньої, О.М. Леонтьєва встановлено, що ефективним чинником посилення мотивації до засвоєння термінів фаху українською мовою є опора на комунікативні потреби студента, обумовлені специфікою майбутньої спеціальності.

Крім зазначених вище психологічних передумов засвоєння термінологічних понять і формування лексичних навичок на термінологічній основі, нами проаналізовано психологічні особливості засвоєння української мови як другої в умовах російськомовного середовища східного регіону України. Учені, що займаються проблемами навчання споріднених мов (Г.К. Бабов, Н.А. Пашківська, М.І. Пентилюк, А.Є. Супрун, М.Б. Успенський, О.Н. Хорошковська та ін.) відзначають, що словникова робота (якою є збагачення мовлення студентів-економістів термінологічною лексикою) в умовах близькоспорідненої двомовності має свої особливості, обумовлені характером взаємодії цих мов, що виявляються як в позитивному переносі (транспозиції) знань, умінь і навичок рідної мови на процес засвоєння виучуваної, так мають і негативні наслідки у вигляді інтерференції (гальмування)..

Дидактами, які досліджують питання мовних контактів близькоспоріднених мов (Г.К. Бабов, Н.А. Пашківська, М.І. Пентилюк, А.Є. Супрун, М.Б. Успенський, О.Н. Хорошковська, Л.В. Щерба та ін.), установлено, що близька спорідненість мов створює як сприятливий ґрунт (так зване явище позитивного переносу, або транспозиція) для засвоєння другої мови, так має і негативні наслідки у вигляді інтерференції. Позитивний перенос має місце, коли виучувані явища подібні в обох мовах, оскільки процес оволодіння другою мовою характеризується переносом знань, умінь та навичок, одержаних рідною мовою, на мову, що вивчається. Інтерференція виникає, якщо виучувані явища відмінні в обох мовах. За таких умов засвоєння другої мови гальмується або спотворюється під впливом першої (у нашому випадку російської) мови.

У навчальному процесі намими врахованоували означені умови: гальмування (інтерференціяю), що виникало в процесі вивчення несхожих термінологічних одиниць російської та української мов (аренда –  – оренда; лизинг –  – лізинг; эмиссия –емісія; пошлина –  – мито; ссуда –  – позичка тощо) і значно ускладнювало цей процес, усувалосяи за допомогою зіставлення і диференціації мовних явищ, якіщо гальмують одне одного.

Аналіз практики навчання української термінології студентів-економістів російськомовних ВТНЗ дав змогу з’ясувати, що:– 

причинами, які стають на заваді успішному оволодінню термінологією фаху студентами-економістами Сходу України, є: низька соціальна мотивація, пов’язана з недостатнім використанням української мови в усіх сферах спілкування; інтерферентний вплив російської мови; складність економічної термінології для засвоєння, зумовлена змінами в її лексичному складі; недостатня впорядкованість економічної термінології; обмаль спеціальної літератури українською мовою;– 

інтерферентний вплив російської мови під час вивчення термінологічної лексики виявляється на фонетичному, лексичному, граматичному, словотвірному й орфографічному рівнях;– 

подоланню означених труднощів у процесі розробки методики навчання студентів-економістів Сходу України наукової термінології фаху сприяють дотримання лінгводидактичних умов формування лексичних навичок на термінологічній основі, серед яких провідними мають бути спрямованість на засвоєння не окремих термінів, а формування механізму мовленнєвих висловлювань; стимулювання мотивації до засвоєння термінів українською мовою; урахування психологічних закономірностей засвоєння української мови як другої тощо.

серед яких провідними мають бути спрямованість на засвоєння не окремих термінів, а формування механізму мовленнєвих висловлювань; стимулювання мотивації до засвоєння термінів українською мовою; урахування психологічних закономірностей засвоєння української мови як другої тощо.

У другому розділі –  – „Методика роботи над засвоєнням наукової термінології студентами-економістами ВТНЗ Сходу України” –  – розкрито зміст методики збагачення мовлення студентів-економістів Сходу України науковою термінологією фаху, проаналізовано методи, прийоми, принципи навчання, які можна використати для навчання студентів економічної термінології; подано систему вправ, що сприяє активному засвоєнню фахових термінолексем студентами-економістами Сходу України; обґрунтовано критерії добору навчального матеріалу з урахуванням професійно-навчальних комунікативних потреб студентів-економістів і специфіки мовленнєвого середовища східного регіону України.

На оснопідставі аналізу праць провідних лінгводидактів із проблем навчання як рідної, так і другої мови (А.М. Алексюк, С.М. Архангельський, О.М. Горошкіна, М.І. Пентилюк, О.В. Текучов, М.Б. Успенський, О.Н. Хорошковська та ін.) ми дійшли висновку, що найбільшим оптимальним для методики навчання студентів економічних спеціальностей Східної України є: – 

раціональне поєднання загальнодидактичних (науковості й доступності, систематичності, свідомості, зв’язку теорії з практикою, міцності, наступності й розвивального характеру навчання, єдності навчання іта дослідницької діяльності студентів), специфічних (професійної комунікативної спрямованості, взаємозалежності формування поняття й засвоєння терміна, міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків) та особливих принципів навчання української мови як другої (урахування знань із першої мови, оптимального співвідношення між знаннями з мови та мовними й мовленнєвими вправами, забезпечення мовленнєвого середовища, комунікативної спрямованості навчання, порівняння й зіставлення мовного матеріалу рідної і виучуваної мов тощо);– 

перевагажання активних, творчих методів і прийомів над репродуктивними, що сприяють відходу від довільного заучування, розвитку в студентів-економістів мовленнєвих умінь на термінологічній основі, особливо їх продуктивності, стимулюють інтерес до навчальної діяльності.

З метою посилення внутрішньої мотивації як одного з ефективних чинників стимулювання до засвоєння фахових термінів фаху ми вдалися до міжпредметної координації з дисциплінами за спеціальністю й визначили коло тем і ситуацій, за якими слід добирати навчальний матеріал.

Предметом навчання було визначено ті слова і й словосполучення, які є притаманніними для мовленнюя фахівців економічної галузі. УПід час створеннія термінологічного словника-мінімуму нами враховано здобутки науковців щодо принципів добору ій презентації навчального матеріалу (Н.З. Бакеєва, З.І. Даунене, М.Б. Екба, М.Д. Зинов’єва, А.Є. Супрун, Л.В. Щерба тощоа ін.). Провідними принципами добору термінологічного мінімуму обрано (за М.Б. Екбою) комунікативну значущість і частотність, завдяки яким у мінімізованому обсязі (але необхідному й достатньому для розв’язання навчально-професійних комунікативних завдань) має бути репрезентована лексична система, що обслуговує певну сферу знань. На цій основі нами створено навчальний російсько-український словник-мінімум економічних термінів на контрастивній основі, що нараховує 252 термінологічні одиниці. Більшу кількість термінів, представлену за обмежений час (28 годин практичних занять), студенти, згідно з розрахунками психологів (зокрема, Д.А. Міллера), не зможуть засвоїти продуктивно.

Крім того, наявність лексичних відмінностей української і російської економічних терміносистем спонукала нас провести зіставлення термінологічного матеріалу обох мов. Значення прийому зіставлення для зменшення інтерферуючого впливу першої мови на процес засвоєння другої обстоюють: І.М. Мельниченко, Н.А. Пашківська, Є.Д. Поліванов, А.Є. Супрун, М.Б. Успенський та ін.

Порівнюючи значення і звуковий склад економічних термінів української іта російської мов, намими виділеноили типи термінологічних одиницьолексем, якіщо мають входити до навчального словника-мінімуму на контрастивній основі. Це насамперед терміни й термінологічні словосполучення, які при перекладі з російської мови:

не повторюють російських лексем, а мають специфічні українські варіанти (спрос – попит; налог – податок; убытки – збитки; галопирующая инфляция – навальна інфляція тощо);

мають орфографічні відмінності (дезинфляция – дезінфляція; сумма – сума тощо);

відрізняються граматичною категорією роду (распродажа – розпродаж; просрочка – прострочення тощо);

мають інші прийменникові варіанти термінологічних сполучень (задолженность по счету – заборгованість за рахунком; котировка по закрытию биржи – котирування після закриття біржі тощо);

Пропонований підхід до добору економічних термінів зумовлений специфікою вивчення української мови як другої. Завдяки чому відбувається спонтанне засвоєння студентами певної частини споріднених термінологічних одиниць і виникають труднощі в процесі засвоєння економічних термінів, що мають відмінності в російській і українській мовах. Тому опрацюванню останніх нами приділено найбільшу увагу.

Дидактичним матеріалом для навчання термінології, крім термінолексем і термінологічних словосполучень, обрано й тексти з фаху, оскільки вони, з одного боку, забезпечують відпрацювання йта закріплення певних термінологічних навичок, а з іншого, –  – слугують зразками для створення власних зв’язних висловлювань. При цьому до текстів висувалися такі вимоги:

бути насиченими термінологічними одиницями й конструкціями, найбільш уживаними в мовленні економістів;

виступати основою для формування термінологічних навичок;

бути джерелом актуальної фахової інформації, що слугуватиме мотивом мовленнєвої діяльності студентів;

відповідати матеріалу, що вивчається на заняттях із фахових дисциплін, оскільки „тематичне відставання призводить до різкого зниження пізнавальної мотивації” (Л.П. Клобукова).

З огляду наВиходячи з комунікативніих потреби студентів-економістів і завданняь нашого дослідження, нами вдосконалено програму з курсу „Українська мова (за професійним спрямуванням)” шляхом посилення термінологічного аспекту.. З цією метою розроблено спеціальну систему завдань навчання наукової економічної термінології, що органічно поєднувалася з опрацюванням тем, передбачених програмою дисципліни „Українська мова (за професійним спрямуванням)”.

Відповідно до змісту експериментальної програми розроблстворено систему вправ, в основу якої покладено дотримання логічної послідовності розумових операцій із засвоєння лексем.

На етапі вуведення термінологічної одиниці застосовувалися вправи аналітико-репродуктивного типу, що забезпечували усвідомлення дефініції термінолексем. Це були завдання, пов’язані з, пов’язані з ознайомленням із терміном, аналізом і засвоєнням його вимовних, словотвірних і правописних особливостей економічних термінів, з’ясуванням їх дефініції, упорядкуванням термінологічного словника тощо.

Закріплення термінологічної одиниці у свідомості мовця відбувалося в два прийоми. Перший прийом –  – первинне закріплення термінологічної одиниці та формування вмінь будувати словосполучення за значенням і увживати мовнтерміни й термінологічні словосполученняі засоби в репродуктивних видах мовленнєвої діяльності –  – ґрунтувався на застосуванні репродуктивно-варіативних вправ, призначених для формування вмінь і навичок активного оволодіння термінолексикою. Такі вправи передбачали аналіз і зіставлення мовних явищ, дослідницькі й проблемні завдання, внесення певних продуктивних змін до тексту. Другий прийом –  – формування складних умінь і навичоккоординованого використання термінологічних одиницьвимовних, лексичних і граматичних навичок у частково продуктивних видах мовленнєвої діяльності –  – полягав у розвитку вміньні добирати мовний матеріал, необхідний для вираження певного змісту, з урахуванням умов професійного спілкувамовлення. Вправи були спрямовані на вдосконалення термінологічних умінь і навичок, набутих на попередніх етапах, доведення їх до автоматизму; сприяв удосконаленню термінологічних умінь і навичок попередніх етапів, доведенню їх до автоматизму.. З цією метою широко застосовувалися переклади зв’язних текстів, написання переказів, складання речень і міні-текстів із засвоєними термінолексемами, навчальне редагування, переклади зв’язних текстів. Найбільш ефективними для активного засвоєння української економічної термінології російськомовними студентами виявилися переклади, двомовні перекази й навчальне редагування.

На етапі практичного застосування термінологічних одиницььі забезпечувався розвиток творчих умінь включати терміни й термінологічні словосполучення в непідготовлену мовленнєву ситуацію. Його основу становили комунікативні вправи, власне мовленнєві завдання, складені таким чином, щоб кожен студент у процесі їх виконання відчував потребу в спілкуванні . З цією метою Цьому сприяло використання інтерактивних методів і прийомів навчання: ділових ігор, тренінгів, дискусій, ситуативних завдань тощо, які базувалися на основі навчальних професійних мовленнєвих ситуацій з урахуванням принципу типовості й можливої частотності тієї чи іншої ситуації у виробничій діяльності майбутніх фахівців. Виконуючи такі вправи, кожен студент відчував себе в умовах, близьких до дійсності. зЗастосовувалися як власне творчі вправи, що передбачали створення зв’язного висловлювання з використаннямна основі пропонованого термінологічного матеріалу, так і ситуативні завдання, для розв’язання яких термінологічний матеріал студентам доводилося добирати самостійно відповідно до ситуаціїситуації спілкуваннямовлення..

Важливою складовою навчання наукової термінології були контроль й оцінюванняка знань, які давали змогу визначити ступінь засвоєння студентами термінологічного матеріалу, стимулювали їхню мотивацію до кращого оволодіння термінолексикою фаху.

ЕНадзвичайно ефективною (особливо в умовах малої кількості годин на вивчення української мови у ВТНЗ) виявилася раціональна організація самостійної позааудиторної роботи студентів із вивчення нового термінологічного матеріалу. На самостійне опрацювання було винесено види робіт, виконання яких в аудиторії потребувало багато часу, наявності спеціальної довідкової і словникової літератури, дослідницько-пошукової роботи (укладання термінологічних словників; виконання завдань, пов’язаних із з’ясуванням дефініції термінів іншомовного походження, визначенням походження економічних термінів тощо), що мали на меті посилити пізнавальний інтерес студентів-економістів до засвоєння фахових термінів.

У третьому розділі –  – „Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики” – визначено рівні володіння студентами-економістами фаховою термінологією фаху; подано критерії оцінювання термінологічних знань, умінь і навичок; описано зміст, завдання, хід і результати експериментального навчання.

Від сучасних фахівців економічної галузі вимагаються вміння вести ділову документацію, отримувати службову інформацію, читати фахову літературу з метою поповнення професійних знань, виступати на презентаціях чи конференціях, брати участь у дискусіях професійного спрямування, вести службові бесіди українською мовою, тобто висуваються вимоги високої фахової лексичної компетенції державною мовою. Зважаючи на те, що багатий термінологічний запас фахівця будь-якої галузі є наочним підтвердженням сформованості професійної лексичної компетенції, об’єктом оцінювання обрано сформованість фахової термінологічної компетенції російськомовних студентів-економістів українською мовою.

З метою визначення сутності поняття „термінологічна компетенція” нами проаналізовано складові поняття „лексична компетенція”. У процесі дослідження праць лінгводидактів із питань компетентнісного підходу до оцінювання навчальних досягнень учнів (М.С. Вашуленко, І.П. Ґудзик, Г.О. Китайгородська, В.М. Плахотник, Є.А. Погорєлая, Г.Т. Шелехова та ін.) установлено, що під сформованою лексичною компетенцією розуміють уміння мовця користуватися значним обсягом лексичних одиниць, уживати їх у мовленні відповідно до значення та контекстуальних відтінків значення, не припускаючись невиправданих повторів і спотворення лексичних одиниць (орфоепічних, орфографічних, граматичних тощо).

На практиці простежити за одним показником (термінологічна компетенція) всебічне засвоєння термінологічних одиниць одночасно на семантичному (дефініція) й правописному рівнях виявилося досить складно. Студенти припустилися значної кількості помилок не лише в завданнях на слововживання переклад і переклад слововживання економічних термінів, а й у завданнях, що передбачали знання норм правопису, словозміни й наголошення термінологічних одиниць. Зокрема, значні труднощі викликали написання термінів іншомовного походження іта відмінювання власне українських і запозичених термінолексем. Це спонукало нас розмежувати поняття „термінологічна компетенція” і „термінологічна грамотність” як окремі компоненти лексичної навички на термінологічній основі, розробити види робіт, що забезпечили б не лише засвоєння нормативних варіантів перекладу й контекстуально виправданого вживання економічних термінів, а й норм правопису, словозміни й наголошення відповідних термінологічних одиниць українською мовою. Ураховуючи зазначене вище, усі завдання експериментальних зрізів оцінювалися нами за двома показниками: сформованість термінологічної компетенції та сформованість термінологічної грамотності.

Під термінологічною компетенцією ми розуміли вміння нормативно перекладати економічні терміни й термінологічні сполучення українською мовою, добирати терміни відповідно до теми висловлювання, розрізняти терміни та професіоналізми, відрізняти економічні терміни від термінів інших галузей знань, дотримуватися закономірностей сполучуваності термінів і термінологічних сполучень, уживати терміни відповідно до їх дефініції, ураховувати відмінності паронімічних термінів, не допускати заміни однієї термінологічної одиниці іншою, уживати терміни відповідно до їх дефініції, розрізняти терміни та професіоналізми, відрізняти економічні терміни від термінів інших галузей знань, нормативно перекладати економічні терміни й термінологічні словосполучення українською мовою.

Під термінологічною грамотністю ми розуміли відповідність ужитих студентами термінолексем орфографічним нормам української мови (для писемного мовлення), граматичним законам словозміни (для усного й писемного мовлення), нормам української орфоепії (для усного мовлення).

Для кожного з показників відповідно до практики оцінювання навчальних досягнень студентів у ВНЗ було визначено чотири інтегровані рівні сформованості термінологічної компетенції і термінологічної грамотності (високий, достатній, середній і низький) і сформульовано вимоги до них.

Високий рівень сформованості термінологічної компетенції означав: студент використовує максимальну кількість термінів (25-30 на текст 150-200 слів), що відповідають темі висловлювання і сприяють її розкриттю (у творчій роботі), 90-100% термінів прослуханого тексту (під час написання переказу); робота відзначається багатством і дефінітивною точністю терміновживання; використані термінологічні одиниці відповідають нормам української мови.

Достатній рівень – визначався, якщо студент уживав необхідну (20-16) для висвітлення теми висловлювання кількість термінологічних одиниць (у творчій роботі), використовував більшість (80-60%) термінів прослуханого тексту (під час написання переказу); допускав незначну кількість помилок (не більше 20-30% усіх термінів тексту) у складних випадках терміновживання (заміна одного терміна іншим у разі паронімії), нормативності написання термінологічних одиниць.

Середній рівень – встановлювався, якщо студент використовував незначну кількість термінів (15-10) у творчій роботі, 60-40% термінологічних одиниць прослуханого тексту (під час написання переказу); у роботі наявні (до 50% усіх термінів тексту) випадки зміни одного термінів іншим, використання калькованих і російських варіантів термінів, відхилення від нормативного написання термінологічних одиниць.

Низький рівень – класифікувався, якщо студент послуговувався обмеженою кількістю термінів (9 і менше), що не завжди відповідали темі висловлювання (у творчій роботі), використовував менше 40% термінологічних одиниць прослуханого тексту (під час написання переказу); уживав значну кількість (більше 50%) російських і калькованих термінолексем, припускався заміни одного терміна іншим, виявляв незнання дефініції термінолексем, порушував нормативність написання ужитих термінів.

Рівень сформованості термінологічної грамотності визначався нами за такими критеріями (див. табл. 1).

Таблиця 1

Критерії оцінювання сформованості термінологічної грамотності

Рівень | Кількість помилок

писемне мовлення | усне мовлення

Високий | помилок 0;

виправлення (не більше 3-х) | помилок 0;

виправлення (не більше 3-х)

Достатній | від 1 до 4-х помилок |

від 1 до 3-х помилок

Середній | від 5 до 8-ми помилок |

від 4 до 6-ти помилок

Низький | 9 і більше помилок |

7 і більше помилок

Для одержання об’єктивних даних про рівень сформованості термінологічної компетенції і термінологічної грамотності російськомовних студентів-економістів українською мовою нами здійснпроведено констатувальний зріз експериментально-дослідного навчання.

На першому етапі констатувального зрізу проводилася комплексна контрольна робота, якащо охоплювала найуживаніші випадки перекладу, слововживанняполучуваності, перекладу, словозміни, правопису й наголошення термінолексем. Вона дала змогу не лише визначити рівень сформованості термінологічної компетенції і термінологічної грамотності в балах, а й виявити прогалини в знаннях студентів. Другим етапом констатувального зрізу було проведення докладного переказу-перекладу фахової тематики за опорними термінами. Переклад обрано нами як один із видів діагностування, оскільки за умов російсько-української двомовності він дає можливість виявити поряд ізі спільними ознаками, що є характерними для близькоспоріднених мов, також і риси своєрідні, національно специфічні (В.О. Михайлюк), визначити ступінь засвоєння питомих українських термінолексем студентами-економістами. Ураховуючи той факт, що рівень збагачення лексичного запасу можна з’ясувати лише в творчих видах мовленнєвої діяльності, третім етапом діагностичного зрізу стало написанням творчого завдання (міні-доповіді економічної тематики). Зважаючи на те, що між рівнем професійної мотивації до вивчення мови і якістюрівнем оволодіння мовними знаннямипрофесійною термінологією існує залежність, на четвертому етапі констатувального зрізу проводилося анкетування з метою з’ясування рівня професійної професійної мотивації студентів-економістів до оволодіння фаховою економічною термінологією українською мовою.

Кількісний і якісний аналіз результатів (1, 2, 3 етапів) констатувального зрізу засвідчив низький рівень як термінологічної компетенції, так і термінологічної грамотності майбутніх економістів. Студенти (у переважній більшості) виявили незнання питомих українських економічних термінів, уживання значної кількості калькованих термінів, що зумовлено інтерферентним вупливом російськомовного середовища, відхилення в правописі термінологічних одиниць, порушення законів граматичної словозміни термінолексем, незнання дефініцій запозичених термінів, сплутування паронімічних термінолексем.

Проте аналіз анкетування показав, що студенти-економісти мають досить високий рівень внутрішньої мотивації до вивчення української економічної термінології, тобто підтвердив правильність обраної нами стратегії міжпредметної координації з дисциплінами фаху як потужного стимулу до засвоєння наукової термінології фаху українською мовою майбутніми економістами.

який, на жаль, не підкріплюється зовнішньою мотивацією, так званими мотивами „соціального престижу” (Н.Д. Бабич), коли знання мови підвищує якість студентів як фахівців і підкріплюється матеріальною винагородою з боку держави.

Ураховуючи думку Т.В. Рябової про те, що навіть спираючись на внутрішню мотивацію (яка за результатами діагностичного анкетування виявилася досить високою), постійно стимулюючи її, можна досягти високих результатів навчання, одним з ефективних чинників стимулювання мотивації до засвоєння термінів фаху українською мовою ми визначили міжпредметну координацію з дисциплінами за спеціальністю.

Відібрані в процесі аналізу підручників з економічних дисциплін для студентів II курсу терміни, термінологічні словосполучення, тексти, теми для усних і писемних висловлювань стали потужним стимулом до засвоєння наукової термінології фаху українською мовою майбутніми економістами.

З