ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ЗВ'ЯЗКУ

ІМ. О.С. ПОПОВА

БУЛАХ ІРИНА ВІКТОРІВНА

УДК 658.012:621.391

ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник | кандидат економічних наук, доцент

Надтока Тетяна Борисівна,

Донецький національний технічний університет,

професор кафедри економіки і маркетингу

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор,

Гранатуров Володимир Михайлович,

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова,

професор кафедри управління проектами та системного аналізу

кандидат економічних наук, доцент

Шилець Олена Станіславівна,

Донецький національний університет,

доцент кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться 20 червня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.816.03 в Одеській національній академії зв’язку ім. О.С. Попова за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ковальська, 1, ауд. 222.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Ковальська, 1.

Автореферат розісланий 19 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.А. Отливанська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки у підприємства виникає необхідність свідомого управління змінами на основі науково обґрунтованої процедури їх передбачення, регуляції, пристосування до умов, що змінюються. Перед підприємством постає задача не тільки визначати свою конкурентоспроможність в даний час і своєчасно реагувати на зміни, але і визначати свою майбутню конкурентоспроможність.

Особливо актуальним є вирішення цих задач для підприємств телекомунікаційної сфери, що обумовлено наступним. Галузь зв’язку є однією з найважливіших складових господарського комплексу України, яка справляє суттєвий вплив на розвиток суспільства і відбиває рівень його економічного розвитку. Зв'язок являється найважливішим суспільним фактором, що робить істотний вплив на спосіб життя людей, виконуючи соціальне і виробниче навантаження, сприяючи розвитку бізнесу, освіти, науки і культури. У сфері телекомунікацій спостерігається бурхливий розвиток, що призводить до появи нових технологій, змінює вимоги споживачів щодо якості, номенклатури послуг. Лібералізація в галузі призвела до появи та посилення конкуренції. Конкуренція відбувається не тільки серед операторів і провайдерів найбільш перспективного мобільного зв’язку, але і серед підприємств, що надають послуги стаціонарного зв'язку – місцевого та міжміського телефонного зв'язку. Обумовлений розвитком технологій розширюється спектр послуг зв'язку й область їхнього застосування.

У науковій літературі вже накопичений певний досвід в дослідженні конкурентоспроможності підприємства. Зокрема значний внесок зроблений такими авторами, як Д. Аакер, І.М.  Акимова, І. Ансофф, Л. Л.  Антонюк, П. Ю.  Бєлєнький, А. Е.  Воронкова, М. І.  Долішій, Ю. Б.  Іванов, М. О.  Кизим, Г. І.  Кіндрацька, О. Є.  Кузьмін, Ж.Ж. Ламбен, Л. І.  Піддубна, І. О.  Підддубний, В. С.  Пономаренко, М. Портер, К.К. Прахалад, О. М.  Тищенко, О. М. Тридід, І. П.  Тулєєв, Р. А.  Фатхутдинов, Г. Хамел, О. Б.  Чернега, О. А.  Швиданенко, З. Є.  Шершньова, В. Г.  Шинкаренко і ін. Проте ряд методичних питань вимагає подальшої розробки: термінологія, обґрунтування методу оцінки конкурентоспроможності, встановлення факторів, що визначають конкурентоспроможність підприємства в даний час і в майбутньому, градації рівня конкурентоспроможності та рекомендації щодо їх використання в управлінні підприємством.

Значний вклад в дослідження питання управління телекомунікаційними підприємствами зробили наукові праці С.В. Войтко, Е.А. Голубицької, В.М. Гранатурова, Г.М. Жигульської, В.М. Орлова, О.С. Редькіна, Н.П. Рєзникової, В.К. Стеклова, Л.О. Стрій, Л.І. Шехтмана. Але, проведений аналіз показав, що методичні засади та практичні рекомендації з оцінки конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери ще недостатньо розроблені.

Актуальність вищеназваних проблем, їх недостатня практична розробка визначили вибір теми дисертаційного дослідження, зумовили його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота співпадає з науковим напрямком, що опрацьовується в Донецькому національному технічному університеті в рамках таких науково-дослідних робіт: “Оцінка конкурентоспроможності промислового підприємства” (реєстраційний номер Н-10-02), в межах якої автором було проведено теоретичне узагальнення науково-методичних підходів до проблеми визначення конкурентоспроможності, аналіз існуючих методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності вітчизняних промислових підприємств; “Науково-методичне обґрунтування вартості платних освітніх послуг ВУЗу” (номер державної реєстрації 0106U003270), в межах якої автором було досліджено стратегічні підходи при визначенні витрат на послугу як фактора конкурентоспроможності ВУЗу; “Методологія оцінки споживчих ринків України. Концептуальний аспект” (номер державної реєстрації 0106U008421), в межах якої автором було проведено дослідження ринку мобільного зв’язку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і методичних засад щодо оцінки і забезпечення конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери.

Для досягнення мети дослідження в дисертаційній роботі поставлено та вирішено такі задачі:

- узагальнити теоретичні і методологічні засади конкурентоспроможності підприємства, в тому числі обґрунтувати розділення поняття „конкурентоспроможність підприємства” на “тактичну” і “стратегічну” і уточнити термінологію відносно суті понять “конкурентоспроможність” і “конкурентостійкість” підприємства;

- обґрунтувати і розробити метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, який диференційовано адаптований до прийняття поточних і стратегічних управлінських рішень;

- визначити фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства телекомунікаційної сфери, та уточнити показники їх врахування;

- розробити математичну модель оцінки конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери за запропонованим методом із використанням апарату нечіткої логіки і нейронних мереж;

- розробити методичні засади з оцінки конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери;

- розробити теоретичні і методичні засади формування конкурентної стратегії підприємства телекомунікаційної сфери як напрямку забезпечення його конкурентоспроможності.

Об’єктом дослідження є процес оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні засади, принципи, методи і практичні аспекти оцінки конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери.

Методи дослідження. Методологічну основу досліджень складають сукупність прийомів і принципів наукового дослідження: аналітичний і логічний (виявлення теоретико-методичних проблем оцінки конкурентоспроможності підприємства), системний підхід (розробка основних складових конкурентоспроможності підприємства), метод аналогій (обґрунтування сутності понять “конкурентоспроможність підприємства” і “конкурентостійкість підприємства”), основні положення теорії систем (при визначенні конкурентостійкості підприємства; формуванні рекомендацій з вибору конкурентної стратегії підприємством телекомунікаційної сфери), основні положення теорії нечітких множин і нейронних мереж (побудова математичної моделі оцінки конкурентоспроможності), SWOT-аналіз (формування показників оцінки конкурентостійкості підприємства), методи експертних оцінок (оцінка лінгвістичних показників, побудова функції належності, формування бази даних).

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

- теоретично обґрунтовано і розроблено метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, який на відміну від існуючих базується на окремому визначенні тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості підприємства та їх комплексному врахуванні при прийнятті стратегічних управлінських рішень.

Удосконалено:

- математичну модель оцінки конкурентоспроможності підприємства із використанням апарату нечіткої логіки і нейронних мереж на підставі розробленого методу та її використання для підприємства телекомунікаційної сфери завдяки визначення складу показників моделі;

- систему факторів конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери шляхом виокремлення факторів тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості, яка, в свою чергу, поєднує фактори внутрішньої конкурентостійкості підприємства і фактори дії зовнішнього середовища.

Отримали подальший розвиток:

- методологічні і теоретичні засади конкурентоспроможності підприємства, які базуються на окремому визначенні тактичної, стратегічної конкурентоспроможності та конкурентостійкості, що дозволить підприємству приймати обґрунтовані управлінські рішення в умовах конкуренції;

- теоретичні і методичні засади формування конкурентної стратегії підприємства телекомунікаційної сфери на підставі результатів оцінки його стратегічної конкурентоспроможності.

Практичне значення отриманих результатів.

Практичне значення результатів дисертації полягає в використанні розроблених методичних положень в процесі управління підприємствами телекомунікаційної сфери в сучасних умовах, що дасть можливість обґрунтовано вибирати конкурентну стратегію, а також виявляти чинники конкурентостійкості і забезпечувати конкурентоспроможність підприємства в майбутньому. Розроблені математичні моделі та алгоритм можуть бути використані для проведення оцінки конкурентоспроможності підприємствами інших галузей.

Викладені в дисертації розробки пройшли практичну апробацію, впроваджені та використовуються у ТОВ “ТК.”Велтон.Телеком” (довідка № 1384 від 22.11.2006 р.), ВАТ “Промтелеком” (довідка № 1067 від 23.11.2006 р.), Донецької філії ВАТ „Укртелеком” (довідка від 20.12.2006 р.), а також в навчальному процесі Донецького національного технічного університету при викладанні дисциплін „Маркетинг”, „Менеджмент”, „Менеджмент і маркетинг в телекомунікаціях” (довідка від 4.12.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, представлені в дисертаційній роботі, отримано здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистої роботи здобувача. Особистий внесок автора в роботах, написаних у співавторстві, полягає в наступному: у роботах [1] запропоновано систему показників оцінки якості послуг, що надаються Internet-провайдерами; у роботі [2] обґрунтовано необхідність застосування системного підходу у дослідженні конкурентоспроможності підприємства, показано взаємозв’язок понять “конкурентоспроможність підприємства” і “конкурентостійкість підприємства”; у роботі [4] обґрунтовано доцільність використання методу оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства на основі нечіткої логіки, розкрито сутність етапів оцінки рівня стратегічної конкурентоспроможності підприємства, запропоновано градації оцінки показників.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались автором та отримали позитивну оцінку на наукових, науково-практичних і науково-теоретичних конференціях: Міжнародна наукова конференція молодих вчених економістів „Проблеми забезпечення економічного росту” (м. Донецьк, 2001); міжнародна науково-технічна конференція студентів, аспірантів і молодих спеціалістів країн СНД „Техніка і технологія зв’язку” (м. Одеса, 2001); всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2003); міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в ХХI сторіччі” (м. Донецьк, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007); міжнародна науково-практична конференція “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 2004); міжнародна науково-практична конференція „Теорія і практика економіки і підприємництва” (м. Алушта, 2006, 2007); науково  практична конференція „Маркетинг XXI століття: інтеграція науки і бізнесу” (м. Донецьк, 2006); міжнародна науково-теоретична конференція молодих учених і студентів “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2006, 2007); всеукраїнська науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених „Маркетинг у третьому тисячолітті” (м. Донецьк, 2007); міжрегіональна науково-практична конференція „Організація самодостатності промислового регіону: проблеми ринку, економіки і бізнесу” (м. Луганськ, 2007); міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні проблеми теорії та практики менеджменту в умовах трансформації економіки” (м. Рівне, 2007); Міжнародна науково-практична конференція „Сучасні інформаційні технології в економіці і управлінні підприємствами, програмами і проектами (м. Харків, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи і результати досліджень викладені в 18 друкованих працях, загальним обсягом 5,2 д.а., з яких особисто автору належить 4,5 д.а., у тому числі в 6 статтях у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК, загальним обсягом 2,8 д.а., з яких особисто автору належить 2,1 д.а.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертаційної роботи визначена загальною схемою наукового дослідження, метою досліджень і шляхами її досягнення. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Повний обсяг дисертації складає 252 сторінки. Матеріали дисертації містять 41 таблицю, що складає 14 сторінок і 15 рисунків, що складає 8 сторінок. Список використаних джерел із 237 найменувань, приведений на 24 сторінках і 5 додатків на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано об’єкт, предмет, мета і задачі дослідження, показано зв’язок роботи з науковими темами, наведено основні результати дисертаційної роботи та рівень їх наукової новизни, визначено теоретичне і практичне значення одержаних результатів, зазначено особистий внесок здобувача у проведені дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні та методологічні основи оцінки конкурентоспроможності підприємства” на основі узагальнення теоретичних положень праць вітчизняних і закордонних учених, досліджено сутність і зміст оцінки конкурентоспроможності підприємства, вдосконалено термінологічний апарат. Проведено аналіз конкурентного середовища підприємств телекомунікаційної сфери в Україні, зокрема в Донецькій області та обґрунтовано актуальність забезпечення конкурентоспроможності в сучасних умовах.

Сформульовано визначення поняття „оцінка конкурентоспроможності підприємства” – система дій з ідентифікації стану підприємства за критеріями (показниками) конкурентоспроможності. Доведено, що оцінка конкурентоспроможності підприємства є складовою частиною стратегічного аналізу і сприяє виробленню адекватної конкурентної стратегії підприємства, підвищенню ефективності діяльності в області розвитку і результативності роботи організації.

Виявлено, що на даний момент не існує загальноприйнятого визначення поняття “конкурентоспроможність підприємства”. Ряд учених трактує одну сутність, використовуючи різні терміни і навпаки. Нечіткість в термінології ускладнює дослідження категорії “конкурентоспроможність” і як наслідок спостерігається безліч підходів щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Підприємство і його зовнішнє середовище є динамічними системами, і, з точки зору системного підходу, необхідно досліджувати як статичні, так і динамічні їх властивості. Тому, можна виділити два рівні, на яких проводиться оцінка конкурентоспроможності підприємства, що обумовлене різними сферами застосування результатів оцінки при розробці практичних рекомендацій при прийнятті підприємством управлінських рішень: тактичний рівень та стратегічний рівень.

Запропоновано визначення понять: „тактична конкурентоспроможність підприємства”, „конкурентостійкість підприємства”, „стратегічна конкурентоспроможність підприємства”. Тактична конкурентоспроможність підприємства – це спроможність підприємства до ефективного функціонування в релевантному зовнішньому середовищі, займаючи певну конкурентну позицію в даний період часу. Конкурентостійкість підприємства – спроможність підприємства забезпечити тактичну конкурентоспроможність в майбутньому не нижче за мінімальний рівень. Під мінімальним рівнем конкурентоспроможності підприємства розуміється така її кількісно-якісна характеристика, погіршення якої призведе до втрати підприємством своєї конкурентоспроможності. Під стратегічною конкурентоспроможністю підприємства розуміється потенціальна спроможність підприємства ефективно функціонувати в майбутньому релевантному зовнішньому середовищі.

Проведений аналіз конкурентного середовища у сфері телекомунікацій в Україні, зокрема в Донецькій області показав: галузь динамічно розвивається, посилюється конкуренція. На підставі проведеного анкетування було встановлено, що серед причин низької конкурентоспроможності для підприємств телекомунікаційної сфери є такі: при проведенні оцінки конкурентоспроможності підприємства враховуються лише окремі фактори, оцінка не є комплексною; результати оцінки практично не пов’язані, або взагалі не пов’язані, із цілями, загальною і конкурентною стратегією підприємства; суперечність в цілях, методах, показниках оцінки, їх невідповідність специфіці об’єкту і суб’єкту оцінки. Слід відзначити, що на даний момент, для підприємства телекомунікаційної сфери методичні засади та практичні рекомендації з оцінки його конкурентоспроможності ще недостатньо розроблені. В таких умовах для сучасного підприємства телекомунікаційної сфери питання оцінки та забезпечення своєї конкурентоспроможності не тільки в даний час, а й на перспективу є надзвичайно важливим й актуальним.

У другому розділі “Аналіз та обґрунтування методів і моделей оцінки конкурентоспроможності підприємства” на основі проведеного аналізу існуючих підходів, методів і методик до оцінки конкурентоспроможності підприємства обґрунтований і розроблений метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, який диференційовано адаптований до прийняття поточних і стратегічних управлінських рішень; визначено фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства; розроблено математичну модель оцінки конкурентоспроможності підприємства за запропонованим методом із використанням апарату нечіткої логіки і нейронних мереж.

Систематизація поглядів та критичний аналіз існуючих точок зору щодо методів оцінки конкурентоспроможності і конкурентостійкості підприємства та їх врахування при прийнятті управлінських рішень показали необхідність усунення недоліків існуючих методів та розробки єдиного методу, який надає можливість проведення як окремої оцінки тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості підприємства, так і в комплексі при визначенні стратегічної конкурентоспроможності, що дозволяє підвищити ефективність прийняття управлінських рішень. Зазначено, що оцінка має здійснюватися за принципами системності, об'єктивності, динамічності, безперервності, оптимальності, конструктивності, ієрархічності, моніторингу конкурентних переваг, нормування.

В роботі вперше розроблено метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, який передбачає проведення окремої оцінки на поточний період (тактичної конкурентоспроможності); оцінки спроможності підприємства створювати, розвивати, утримувати конкурентні переваги, протистоючи загрозам або використовуючи можливості зовнішнього середовища (конкурентостійкості), що забезпечить в майбутньому конкурентоспроможність підприємства (стратегічну конкурентоспроможність).

В роботі визначено і сформовано систему факторів конкурентоспроможності підприємства шляхом виокремлення факторів тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості. В роботі показано, що оцінка внутрішніх факторів, які впливають на конкурентостійкість підприємства, має проводитися обов’язково у комплексі із оцінкою рівня дії зовнішнього середовища.

Систему внутрішніх факторів, що впливають на конкурентостійкість підприємства наведено на рис. 1.

Рис.  – Структурно–функціональна схема внутрішніх факторів, що впливають на конкурентостійкість підприємства

Функціональні складові системи внутрішніх факторів, що забезпечують конкурентостійкість підприємства - це фінансовий, матеріальний, інтелектуальний капітал, що включає людський, організаційний, клієнтський капітал. Структурні складові конкурентостійкості підприємства: стійкість системи маркетингу; стійкість виробничої системи; стійкість кадрів; ефективність фінансової і інвестиційної діяльності; якість управління; рівень соціальної відповідальності. Автор дійшов висновку, що більшість факторів входять до двох систем факторів: тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості одночасно, але при цьому вони мають різні напрямок дії і силу впливу.

Система зовнішніх факторів, які впливають на конкурентостійкість підприємства, містить такі складові: фактори „віддаленого середовища”; фактори „конкурентного середовища”.

Результати оцінки рівня тактичної, стратегічної конкурентоспроможності, конкурентостійкості використовують для прийняття управлінських рішень відповідно сфери застосування результатів оцінки і тому оцінка може проводитися як окремо, так і в комплексі визначення всіх трьох понять. Оцінка тактичної конкурентоспроможності повинна враховувати: конкурентоспроможність кожного виду товару (послуги) на певному ринку; частку обсягу продажів цього товару (послуги) на даному ринку в загальному обсязі продажів підприємства. Автор дійшов таких висновків, що не існує показників, які чітко відображають стан окремих складових, що забезпечують конкурентостійкість підприємства. Склад показників оцінки конкурентостійкості конкретного підприємства може змінюватися залежно від його особливостей, але при цьому повинен відображати стан та динаміку факторів, що характеризують спроможність підприємства забезпечити свою майбутню тактичну конкурентоспроможність.

Розроблено математичну модель оцінки конкурентоспроможності підприємства, що реалізує запропонований автором метод.

Структуру багаторівневої ієрархічної математичної моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства, яка являє собою нейро-нечітку мережу, наведено на рис. .

Рис. – Структура математичної моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства

Оцінка конкурентоспроможності підприємства проводиться за такими основними етапами: I – формування показників; II – оцінка лінгвістичних змінних; III – побудова функцій належності; IV – формування набору правил; V – оцінка рівня показників.

Зазначено, що етапи формування і оцінки показників передбачають залучення експертів і аналітиків, за результатами опитування яких визначаються як окремі показники, так і вагомість параметрів моделі.

Оцінка стратегічної конкурентоспроможності (СКСП) ґрунтується на оцінках тактичної конкурентоспроможності (ТКСП) та конкурентостійкості підприємства (КСТ):

СКСП = f СКСП (ТКСП; КСТ). (1)

При оцінці рівня стратегічної конкурентоспроможності підприємства модель будується у вигляді логіко-лінгвістичного опису вхідних та вихідних змінних (рис. ). При цьому для кожного із вхідних і вихідних параметрів встановлюється власна лінгвістична змінна. Значення лінгвістичних змінних, у свою чергу, визначається розбиттям області допустимих змін на нечіткі множини, які перетинаються, відповідність яким задається функціями належності.

Оцінка конкурентостійкості підприємства складається з двох блоків оцінки: рівня внутрішньої конкурентостійкості (КСТВ) і рівня дії зовнішнього середовища (КСТЗ).

КСТ = f КСТ (КСТВ; КСТЗ). (2)

До комплексних показників, які відбивають рівень внутрішньої конкурентостійкості підприємства КСТВ={Xi}, віднесені наступні: Х1 – стійкість системи маркетингу; Х2 – стійкість виробничої системи; Х3 – стійкість кадрів; Х4 – ефективність фінансової і інвестиційної діяльності; Х5 – якість управління; Х6 – рівень соціальної відповідальності.

В свою чергу комплексне значення кожної з груп Хi, може бути визначено за окремими показниками Хij , , , які входять до відповідних груп:

Хi =f (Хij). (3)

де i – номер комплексної групи показників;

j – номер показника, що входить до i – ої комплексної групи показників;

N – кількість комплексних груп показників;

М – кількість показників відповідно до i – ої групи показників.

Слід зазначити, що перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств.

На основі розрахованих значень показників Xij, Xi, , проводиться визначення рівня внутрішньої конкурентостійкості (КСТВ) даного підприємства:

КСТВ = f КСТВ (Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6). (4)

До комплексних показників дії зовнішнього середовища КСТЗ={Yi}, віднесені наступні: Y1 – тиск постачальників; Y2 – тиск споживачів; Y3 – рівень конкуренції; Y4 – рівень державного тиску; Y5 – рівень впливу НТП.

На основі оцінки показників Yi, проводиться визначення рівня дії зовнішнього середовища:

КСТЗ = f КСТЗ (Y1, Y2, Y3, Y4, Y5). (5)

В процесі формування моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі нечітко-логічного підходу була обрана трапецієподібна функція належності для m нечітких термів dj, вхідних та проміжних змінних: рівня тактичної конкурентоспроможності підприємства і внутрішньої конкурентостійкості підприємства: НК – неконкурентоспроможність; Н – низький, С – середній, В – високий; рівня дії зовнішнього середовища: З – значний, С – середній, Н – низький; рівня конкурентостійкості підприємства: Н – низький, С – середній, В – високий. Зазначено, що потужності терм-множин в загальному випадку можуть бути різними, а також можуть різнитися назви окремих термів відповідно характеру лінгвістичних змінних. Форма функції належності може уточнюватися в процесі настройки моделі.

З точки зору застосування результатів оцінки рівня стратегічної конкурентоспроможності підприємства використовуються наступні градації, які являють собою поєднання рівнів тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості (табл. ).

Таблиця 1

Градації стратегічної конкурентоспроможності

Градації стратегічної конкурентоспроможності | Конкурентостійкість

Низька | Середня | Висока

Тактична конкуренто-спроможність | Неконкурентоспроможність | НК-Н | НК-С | НК-В

Низька | Н-Н | Н-С | Н-В

Середня | С-Н | С-С | С-В

Висока | В-Н | В-С | В-В

Проведене анкетування експертів та проведені розрахунки дозволили сформувати шкалу оцінки значення комплексного показника тактичної конкурентоспроможності підприємства. Виходячи з комплексу тактичних дій, які має застосувати підприємство для збереження свого рівня тактичної конкурентоспроможності було сформовано такі нечіткі терми відповідно значенню комплексного показника тактичної конкурентоспроможності підприємства: <0,25: НК – неконкурентоспроможність; 0,250,5: Н – низька; 0,50,75: С – середня; >0,75: В – висока.

Важливим етапом оцінки конкурентоспроможності підприємства є формування експертної системи у вигляді бази нечітких знань, яка містить механізм нечітко-логічного висновку. Застосування апарату нечітко-логічного висновку дозволяє робити висновок про рівень стратегічної конкурентоспроможності підприємства при різних комбінаціях значень вхідних змінних, якими є тактична конкурентоспроможність і конкурентостійкість підприємства. Із використанням експертних даних формується база знань оцінки конкурентоспроможності підприємства та виводиться система нечітких логічних рівнянь. Наведемо фрагмент бази знань, що використовується для оцінки внутрішньої конкурентостійкості підприємства (табл. 2).

Таблиця 2

Фрагмент бази знань для оцінки внутрішньої конкурентостійкості підприємства

Узагальнені значення груп показників | Вага | КСТВ

X1 | X2 | X3 | X4 | X5 | X6 | w

В | В | В | В | В | В | w11 | В

С | В | В | В | В | В | w12 | В

… | … | … | … | … | … | … | …

Н | Н | Н | Н | Н | Н | w33 | Н

Математична форма запису правила для визначення, наприклад, високого рівня внутрішньої конкурентостійкості підприємства матиме такий вигляд:

(6)

де – ступінь впевненості експерта щодо належності показника Xi до нечіткого терму dj = В;

wij – вага правил – числа з інтервалу [0, 1], які характеризують впевненість експерта щодо кожного конкурентного правила.

При використанні нечітко-логічного підходу модель оцінки показника КСТВ матиме такий аналітичний вигляд:

(7)

де – лінгвістичні терми, які обрано експертом для оцінки певного показника;

– групи показників.

До переваг запропонованої в роботі моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства можна віднести наступне:–

врахування особливостей конкретного підприємства, країни, галузі, періоду часу;–

застосування нечітких описів дозволяє поєднувати кількісні і якісні показники, розглядаючи їх не тільки в статиці, але й в динаміці;–

нечіткі множини дозволяють врахувати невизначеності не тільки статистичної, але і лінгвістичної природи;–

застосування нечітких описів доцільно якщо не існує логічного правила щодо визначення рівня вихідної та проміжних оцінюваних величин – стратегічної і тактичної конкурентоспроможності, конкурентостійкості, а також їх складових;–

можливість нечіткої формалізації критеріїв оцінки оцінюваних величин;–

можливість проведення якісних оцінок як вхідних даних, так і вихідних результатів, тобто оперування не тільки значеннями даних, але і мірою їх достовірності;–

введення в модель елементів нейронних мереж дозволяє її удосконалювати та робити точнішою;–

дозволяє отримати лінгвістичний опис рівня стратегічної конкурентоспроможності та її складових, а також ступінь впевненості експерта щодо правильності висновку;–

застосування механізмів навчання нейронних мереж дозволяє розв’язати проблему тонкої настройки моделі;–

можливість моделювання на електронно-обчислювальній машині.

У третьому розділі “Розробка методичних засад з оцінки конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери та формування його конкурентної стратегії” із урахуванням специфіки сфери телекомунікацій уточнено склад факторів конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери; для розробленої автором моделі сформовано склад показників та градації їх оцінки; розроблено методику з оцінки конкурентоспроможності та наведено її застосування на підприємстві ТОВ “ТК.Велтон.Телеком”, а також розроблено теоретичні і методичні засади з формування конкурентної стратегії за результатами проведеної оцінки.

Підприємства, що працюють у сфері телекомунікацій, мають свою специфіку, врахування якої дозволило визначити фактори конкурентоспроможності підприємства. Зазначено, що найважливішими факторам тактичної конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери є такі: надання конкурентоспроможних послуг, максимізація частки таких послуг у загальному обсязі послуг, що надаються підприємством. В роботі показано, що конкурентоспроможність послуг обумовлена двома факторами: якість послуги та якість обслуговування; вартість послуги. Проведені теоретичні і експериментальні дослідження дозволили визначити фактори, які впливають на конкурентостійкість підприємства телекомунікаційної сфери: використання сучасних технологій і обладнання зв’язку; міцна виробнича, науково-дослідницька і експериментальна база; кваліфіковані кадри; стабільне фінансове становище; гнучка цінова і асортиментна політика; застосування сучасних методів управління; соціальна відповідальність підприємства. Важливість фактора “соціальна відповідальність підприємства” підтверджується проведеним анкетуванням. Серед респондентів, що було опитано, і які повністю згодні, з тим, що підприємства мають бути соціально відповідальним майже 89вважають, що соціальна відповідальність підприємства зв’язку є фактором, який впливає на рішення щодо користування послугами зв’язку.

В роботі показано доцільність використання розробленої математичної моделі для підприємства телекомунікаційної сфери і визначено склад її показників та градації їх оцінки. Розроблена методика щодо визначення відповідних управлінських рішень, яка враховує посилення конкуренції і динаміку розвитку галузі і удосконалює процес управління підприємством на стратегічному і тактичному рівнях.

Проведені теоретичні дослідження розвитку систем, до яких, зокрема, відноситься підприємство телекомунікаційної сфери, показали, що здатність забезпечувати свою конкурентоспроможність безпосередньо залежить від кількості і якості конкурентних переваг, що вже є у підприємства і дозволили виділити такі важливі положення:

- конкурентостійкість підприємства телекомунікаційної сфери, що володіє обмеженим набором конкурентних переваг, які є однотипними, але достатньо сильними, знижується при втраті конкурентних переваг. З часом відбудеться повна втрата підприємством своєї конкурентоспроможності. Проте, поява іншого типу конкурентних переваг сприятливо відіб'ється на конкурентостійкості підприємства, і в результаті, на його конкурентоспроможності.

- в протилежність попередньому випадку, конкурентостійкість підприємства телекомунікаційної сфери, що володіє конкурентними перевагами, які є різноманітними, але слабкими, підвищується при втраті деяких конкурентних переваг і приводить до підвищення конкурентоспроможності в майбутньому. Проте, поява нових конкурентних переваг може несприятливо відбитися на конкурентостійкості, і в результаті, на його конкурентоспроможності.

- для підприємств телекомунікаційної сфери, які володіють середньорізноманітним набором конкурентних переваг, середньої сили, характерно інерційність і передбаченість. Втрата деяких конкурентних переваг призводить до зниження конкурентостійкості підприємства, поява конкурентних переваг - до її підвищення. За умови незначних змін, конкурентоспроможність підприємства не зміниться.

Автор дійшов висновку, що, чим вище рівень конкурентоспроможності підприємства, тим більше конкурентних переваг воно здатне придбати (створити) і утримати за умови достатнього запасу конкурентостійкості.

В роботі зазначено, що в реальних умовах в дію вступає конкуруючий відбір, в ході якого інші підприємства, реалізовуючи конкурентну стратегію, не дозволяють іншим підприємствам повністю використовувати існуючі конкурентні переваги, та набувати нові.

На підставі проведених теоретичних досліджень та спираючись на положення теорії систем розроблено теоретичні і методичні засади з формування конкурентної стратегії підприємством телекомунікаційної сфери за результатами оцінки його стратегічної конкурентоспроможності (рис. 3). В роботі зазначено, що факторами, які використовуються при описі логіки побудови сегментації конкурентних стратегій, є тактична конкурентоспроможність і конкурентостійкість підприємства. Вони втілюють цілий комплекс характеристик як підприємства, так і зовнішніх умов його функціонування, які в результаті аналізу виражаються в якісній формі і дають змогу оцінити не тільки кінцевий результат – стратегічну конкурентоспроможність, але і дослідити значення окремих показників. Узагальнення рекомендацій дозволило виділити наступні сегменти матриці вибору конкурентних стратегій (рис. ). |

Тактична конкурентоспроможність підприємства

Конкурентостійкість підприємства | НК | Н | С | В

Н | А

С | Б | В | Г | Д

В

Рис. 3 – Сегментація вибору конкурентних стратегій

Наведемо характеристику кожного сегменту.

Сегмент А – пасивна стратегія, вихід з ринку. Підприємство займає невелику частку ринку, яка може скорочуватися, його продукція переважно неконкурентоспроможна. Відсутність достатнього запасу конкурентостійкості говорить про невелику кількість конкурентних переваг, які підприємство поступово втрачає, що в майбутньому призведе до неспроможності вести конкурентну боротьбу.

Сегмент Б – за умови неконкурентоспроможності в теперішній час і наявності середнього запасу конкурентостійкості підприємству слід сфокусуватися на окремому сегменті і продовжувати конкурентну боротьбу. У полі, що відповідає високому рівню конкурентостійкості, є перекриття із сегментом В, тобто підприємство може обрати стратегію переслідування лідера, оскільки високий наявний запас конкурентостійкості, за умови його подальшого нарощування, дозволить швидко підвищити тактичну конкурентоспроможність.

Сегмент В – найбільший за площею в матриці конкурентних стратегій. До нього потрапляють підприємства, які мають низький рівень конкурентоспроможності, але відрізняються конкурентостійкістю, тому для них рекомендовано обирати стратегію переслідування лідера – оптимізувати кількість сегментів ринку, де можлива конкурента боротьба, яка не призведе до активних протидій конкурента-лідера; поступо підвищувати свою конкурентостійкість.

Сегмент Г передбачає для підприємств, які до нього потрапили, активні дії – атакування лідера; в залежності від наявного запасу конкурентостійкості може бути флангова або фронтальна атака. Водночас, якщо запас конкурентостійкості низький, то більш ефективно обрати стратегію переслідування лідера (перекриття із сегментом В) і поступово нарощувати запас конкурентостійкості.

Сегмент Д відповідає за стратегію лідера. Якщо запас конкурентостійкості не відповідає високому рівню, то слід обороняти досягнуті позиції, нарощуючи запас конкурентостійкості.

Слід відзначити, що остаточний вибір конкурентної стратегії обов’язково залежить від цілей підприємства, особливості галузі, умов функціонування, специфіки діяльності конкретного підприємства, життєвого циклу продукції та підприємства, періоду часу, на який розробляється стратегія, і ін., що повинно бути враховано експертами при складанні бази знань з оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства.

Розроблену методику оцінки конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери було апробовано на ТОВ “ТК “Велтон. Телеком”, що дозволило підвищити ефективність процесу прийняття поточних і стратегічних управлінських рішень. Результати застосування розробленої методики не суперечать результатам, що отримані за умови застосування класичних методик, таких, як SWOT- аналіз, багатофакторна модель GE/McKinsey, і ін., але на відміну від існуючих, має такі переваги: комплексність, системність, врахування динамічності показників в просторі і часі, врахування специфіки діяльності підприємств телекомунікаційної сфери. Результати оцінки конкурентоспроможності ТОВ “ТК “Велтон. Телеком”, що отримано на даному етапі, є базою для подальшої настройки моделі оцінки конкурентоспроможності. До недоліків запропонованої методики можна віднести відсутність вичерпного переліку елементів оцінки, що, з одного боку, говорить про її незавершеність, а, з іншого, цим забезпечується її гнучкість та адаптивність до мінливих умов функціонування.

Отримані оцінки конкурентоспроможності в рамках кожного напрямку дозволяють визначити сильні й слабкі елементи, що її формують, і відповідно, визначають напрямок дій з забезпечення мінімального рівня конкурентоспроможності або його підвищення.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове рішення актуальної наукової задачі оцінки конкурентоспроможності підприємства телекомунікаційної сфери, що удосконалює процес прийняття управлінських рішень на стратегічному і тактичному рівнях. Виконані теоретичні й експериментальні дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Проведений аналіз конкурентного середовища підприємств телекомунікаційної сфери дозволив встановити причини низької конкурентоспроможності їх підприємств, зокрема, відсутність методичних засад оцінки конкурентоспроможності підприємств телекомунікаційної сфери та рекомендацій щодо їх використання в управлінні, що і обумовлює актуальність дослідження.

2. Проведені дослідження методологічних і теоретичних засад конкурентоспроможності підприємства показали, що на даний момент не існує загальноприйнятого визначення поняття “конкурентоспроможність підприємства”. Для уточнення цього поняття слід розглядати як статичні, так і динамічні властивості підприємства і його зовнішнього середовища, що визначає два рівні оцінки конкурентоспроможності: тактичний і стратегічний. Роздільна оцінка тактичної і стратегічної конкурентоспроможності підприємства також необхідна для розробки практичних рекомендацій при прийнятті підприємством управлінських рішень.

3. Уточнено систему дефініцій щодо конкурентоспроможності підприємства. Тактична конкурентоспроможність підприємства – це спроможність підприємства до ефективного функціонування в релевантному зовнішньому середовищі, займаючи певну конкурентну позицію в даний період часу. Конкурентостійкість підприємства – спроможність підприємства забезпечити тактичну конкурентоспроможність в майбутньому не нижче за мінімальний рівень. Під мінімальним рівнем конкурентоспроможності підприємства розуміється така його кількісно-якісна характеристика, погіршення якої призведе до втрати підприємством своєї конкурентоспроможності. Під стратегічною конкурентоспроможністю підприємства розуміється потенціальна спроможність підприємства до ефективного функціонування в майбутньому релевантному зовнішньому середовищі.

4. Проведена систематизація поглядів та критичний аналіз існуючих точок зору щодо методів оцінки конкурентоспроможності і конкурентостійкості підприємства та їх врахування при прийнятті управлінських рішень показали необхідність усунення недоліків існуючих методів та розробки єдиного методу з використанням принципів системності, об'єктивності, динамічності, безперервності, оптимальності, конструктивності, комплексності, ієрархічності, моніторингу конкурентних переваг, нормування.

5. Теоретично обґрунтовано і розроблено метод оцінки конкурентоспроможності підприємства, який на відміну від існуючих базується на окремому визначенні тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості підприємства та їх комплексному врахуванні при прийнятті стратегічних управлінських рішень, що дозволяє в рамках кожного напрямку визначити сильні й слабкі елементи, і відповідно, визначити напрямок дій із забезпечення мінімального рівня конкурентоспроможності або його підвищення.

6. У відповідності до розробленого методу удосконалено систему факторів конкурентоспроможності, які деталізовано для підприємства телекомунікаційної сфери, шляхом виокремлення факторів тактичної конкурентоспроможності і конкурентостійкості. В роботі показано, що визначення конкурентостійкості передбачає дослідження внутрішніх факторів, що впливають на неї, у взаємозв’язку із факторами дії зовнішнього середовища. Для визначення впливу зазначених факторів на підсумкову оцінку обґрунтовано систему градацій. Значення окремих факторів підтверджено проведеним анкетуванням.

7. Побудовано математичну модель оцінки конкурентоспроможності підприємства за розробленим вище методом із використанням апарату нечіткої логіки і нейронних мереж, що дозволяє формувати модель оцінки не тільки з можливістю налагодження її на кількісні і якісні показники конкретного підприємства, але й з урахуванням специфіки країни, галузі, періоду часу. Використання апарату нечіткої логіки і нейронних мереж при оцінці стратегічної конкурентоспроможності підприємства дозволяє узагальнювати безліч різних факторів в єдину інтегральну оцінку, що має безпосередню смислову цінність для аналізу конкурентної ситуації і ухвалення рішень. Доведено доцільність використання розробленої математичної моделі для підприємства телекомунікаційної сфери та визначено склад її показників.

8. На основі проведеного аналізу конкурентного середовища підприємств телекомунікаційної сфери в Україні та виконаних теоретичних досліджень розроблено методичні засади з оцінки конкурентоспроможності підприємства: уточнено фактори конкурентоспроможності підприємства, сформовано склад показників оцінки для розробленої автором моделі, та градації їх оцінки. Розроблена методика щодо визначення відповідних управлінських рішень, яка враховує посилення конкуренції і динаміку розвитку галузі і удосконалює процес управління підприємством на стратегічному і тактичному рівнях. Розроблено теоретичні і методичні засади з формування конкурентної стратегії за результатами проведеної оцінки, що дозволяє визначити напрямок дій із забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1.  Булах І.В. Удосконалення ціноутворення на послуги InternetІ.В. Булах, Т.Б. Надтоказб. наук. праць Донецького державного технічного університету / наук. ред. В.А. Гавриленко. – Донецьк ДонНТУ, 2001. – Вип. . – С. .- (Серія „економічна”) (0,4 д.а., особисто здобувачу належить – 0,2 д. а.).

2.  Булах І.В. Конкурентостійкість підприємства як економічне поняття та його значення в галузі зв’язкуІ.В. Булах, Т.Б. Надтоказб. наук. праць Донецького державного технічного університету / наук. ред. В.А. Гавриленко. – Донецьк ТОВ “Лебідь”, 2004. – Вип. 80. – С. .- (Серія „економічна”) (0,5 д. а., особисто здобувачу належить – 0,25 д. а.).

3.   Булах І.В. Обґрунтування підходу до оцінки конкурентоспроможності і конкурентостійкості підприємства І.В. БулахЕкономічний вісник НТУУ “КПІ”: зб. наук. праць / наук. ред. В.Г. Герасимчук. – Київ : НТУУ “КПІ”, 2006.– С. (0,5 д. а.).

4. Надтока Т.Б. Удосконалення методу оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства на основі нечіткої логіки / Т.Б.Надтока, І.В. Булах // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць / наук. ред. А.А. Покотілов. – ДніпропетровськДНУ, 2006. – Вип. 219: В 3 т. Том II. – С. (0,5 д.а., особисто здобувачу належить – 0,25 д. а.).

5. Булах І.В. Математична модель оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства / І.В. Булах // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування : зб. наук. праць / відп. ред. В.А. Гурін. – Рівне : Видавничий центр НУВГП, 2007. – Вип. ). – С. .- (Серія „Економіка” (0,4 д. а.).

6. Булах І.В. Методика оцінки конкурентостійкості на прикладі підприємства електрозв’язку / І.В. Булах // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 108 : Экономические науки. – С.21-24 (0,5 д. а.).

Матеріали конференцій і тези доповідей

7.  Булах И.В. Анализ качества услуг, предоставляемых Internet – провайдерами материалы 3-й Междунар. науч.-техн. конф. студентов, аспирантов и молодых специалистов стран СНГ [“Техника и технология связи”], (Одесса, 11-13 сентября 2001 г.) / Украинская гос. акад. связи. – О. : УГАС им. А.С.  Попова, 2001. – 580 с. (0,2 д. а.).

8.  Булах І.В. Проблема забезпечення стійкої конкурентноздатності підприємства електрозв’язкупраці Четвертої міжнар. наук. конф. студентів та молодих учених [“Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”] / М-во освіти і науки України, Донецьк. нац. ун-т [та ін.]. Частина 4 / Ред. кол. О.Б. Ступін (голова), І.О. Александров (заст. голови) та ін. – Донецьк : ДонНУ, 2003. – 376 с., [3] с. (0,3 д. а.).

9.  Булах І.В. Проблеми забезпечення конкурентоспроможності оператора мобільного зв’язкуматеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених [“Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”], (Дніпропетровськ, 25 лютого 2003 р.) / Дніпропетр. нац. ун-т, Інститут економіки. – Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2003. –212 с. (0,2 д. а.).

10.  Булах І.В. Формування конкурентних переваг – основа конкурентної стійкості підприємствазб. наук. праць Одеського політехнічного університету за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф. [“Економічні проблеми розвитку