Борущак Мирослав

УДК 332.1:338.48 (438)

Стратегія розвитку
туристичних регіонів

Спеціальність: 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил
і регіональна економіка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,
академік НАН України
Долішній Мар’ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Стеченко Дмитро Миколайович,
Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”,
професор кафедри;

доктор економічних наук, професор
Євдокименко Валерій Кирилович,
Буковинський університет, перший проректор;

доктор економічних наук, професор
Павлов Володимир Іванович,
Національний університет водного господарства та природокористування, завідувач кафедри (м. Рівне).

Захист відбудеться «24» квітня 2008 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий «22» березня 2008 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На зламі ХХ-ХХІ ст. у багатьох країнах світу суттєво зріс рівень розвитку продуктивних сил, що стало потужним фактором активних пошуків нових форм їх територіальної організації з метою отримання додаткових прибутків від вигідного взаєморозташування економічних суб’єктів. Серед них чи не най-більший інтерес викликають такі новітні форми продуктивних сил, як технопарки, технополіси, логістичні центри, єврорегіони, які зарекомендували себе як ефективно функціонуючі територіальні утворення завдяки концентрації в їх межах різних видів економічної діяльності, чільне місце серед яких належить туризму. Специфіка сьогоднішньої ситуації полягає у тому, що вже відбулося усвідомлення важливості розвитку туризму, як ефективного засобу значних валютних надходжень, створення нових робочих місць, стимулу для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури, потенційного об’єкту інвестування тощо. Адже, туризм є не тільки однією з форм людської життєдіяльності, але також і важливим суспільно-господарським явищем сучасного світу. Туризм – це динамічна і багатопланова діяльність, що присутня в суспільній, культурній, психологічній, просторовій та економічній сферах. Туризм належить до послуг, які найшвидше розвиваються. Від-повідно до прогнозу ЮНВТО, у 2020 р. у світі подорожуватиме 1,6 млрд. туристів. Також прогнозується, що туристична галузь стане одним з най-важли-віших все-світніх працедавців. Вже сьогодні завдяки туризму створено близько 150 млн. робочих місць.

Туризм відіграє істотну роль у стимулюванні господарського розвитку і приносить суттєву вигоду регіонам. Розвиток туризму є одним з пріоритетних напрямів підвищення ефективності функціонування тих чи інших територіальних утворень. Важко переоцінити роль туристичної діяльності у реалізації сучасної євро-пейської парадигми соціально-економічного розвитку, кінцевою метою якої є поліпшення умов життєдіяльності людини, задоволення її матеріальних та духовних потреб. Організація змістовного дозвілля, відпочинку та оздоровлення населення сприятиме формуванню у суспільстві нової міри цінностей – якості життя людей.

Дослідженням проблем туристичної діяльності, її впливу на розвиток регіонів, зокрема прикордонних, займалися ряд вчених, серед яких: О. Амоша, М. Багров, І. Бережна, В. Гаворецький, Г. Голембський, П. Гудзь, А. Дембський, М. Долішній, В. Євдокименко, А.Єфремов, Н. Коніщева, А. Корнак, В. Кравців, З. Кручек, Л. Ма-зур-кевич, В. Мамутов, А. Новаковська, М. Орлович, В. Павлов, А. Панасюк, О. Рога-левський, В. Руденко, Д. Стеченко, І. Твердохлєбов, О. Шаблій, Л. Шевчук та ін.

Проте на сьогодні концептуальні основи формування туристичних регіонів є супе-реч-ливими, методологія стратегічного розвитку туристичних регіонів розроб-лена недо-статньо, окремі особливості цих регіонів при формуванні довгострокових прог-рам їх роз-витку враховуються не повною мірою. Це не дозволяє на практиці здійснювати ціле-спря-моване планування розвитку туризму на окремих територіях (у країні, області, ра-йоні, туристичному регіоні, курорті тощо). У зв’язку з цим важли-вим та актуальним зав-данням сьогодення є окреслення проблем розвитку туристич-них регіонів, розробка тео-ретико-методологічних засад щодо формування стратегії їх розвитку, виходячи з спе-ци-фічних особливостей їхнього функціонування. Актуальність зазначених проблем обу-мо-вили вибір теми дисертації, визначили мету й основні завдання, об’єкт і предмет дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося у рамках науково-дослідних робіт, які виконувались в Інституті рекреації та туризму Академії фізичного виховання та спорту (м. Гданськ, Польща) – “Регіональна політика Польщі” (номер державної реєстрації 06/К.Р./TiR/2004) – участь автора: обґрунтовано концептуальні підходи щодо фор-му-вання стратегії ефективного розвитку курортно-туристичних регіонів; Інституті регіональних досліджень НАН України – “Регіональні суспільні системи: органі-заційно-економічний механізм їх формування і розвитку в умовах соціально орієн-тованої економіки” (номер державної реєстрації 0104U005507) – участь автора: висвітлено роль та місце рекреаційної складової в системі регіональної політики.

У зазначених дослідженнях автором удосконалено зміст поняття „туристичний регіон”, визначено специфічні особливості розвитку туристичних регіонів і на цій основі розроблено методологічні підходи щодо формування стратегії їх функціонування. Запропоновано концептуальні підходи щодо формування стратегії розвитку туристичних регіонів на засадах маркетингу. Розроблено пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового та організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегії розвитку туристичних регіонів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ дослідження туристичних регіонів і методичних підходів до формування та реалізації стратегії їх розвитку.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- дати характеристику туристичному регіону як категорії економічної науки та об’єкта дослідження регіональної економіки;

- обґрунтувати теоретико-прикладні підходи до систематизації чинників розвитку туризму в регіонах, розробити їх класифікацію;

- узагальнити та обґрунтувати шляхи вдосконалення методичних підходів до дослідження туристичних регіонів з урахуванням міжнародного досвіду їх практич-ного застосування;

- розробити поетапну модель діагностики соціально-економічного розвитку турис-тичних регіонів як цілісної системи, показати механізм взаємодії її елементів;

- розкрити соціально-економічні, географічні та міжнародні аспекти і особливості, а також проблеми розвитку приморських, курортно-туристичних та транскордонних туристичних регіонів;

- окреслити суть стратегії соціально-економічного розвитку туристичних регіонів та розробити основи маркетингової стратегії їхнього розвитку;

- розробити методичні рекомендації щодо формування системи показників оцінки якості курортно-рекреаційних послуг та дослідити механізми проведення марке-тингового дослідження щодо задоволення споживачів якістю зазначених пос-луг;

- визначити та сформулювати основні напрями розвитку євроре-гіонів як організаційної форми туристичних регіонів;

- сформувати пропозиції щодо перспектив розвитку транскордонного співробіт-ництва туристичних регіонів.

Об’єктом дослідження є туристичні регіони та процеси їх формування і розвитку.

Предметом дослідження є засади і принципи формування стратегії розвитку туристичних регіонів та особливості просторової парадигми її реалізації в контексті сучасних європейських інтеграційних процесів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі загальнонаукові методи: аналізу та синтезу (при проведенні аналізу існуючих теоретичних і методологічних підходів та положень, наукових розробок з проблем формування стратегії розвитку туристичних регіонів, а також визначенні специфічних особливостей функціонування туристичних регіонів); структурно-логічний (при систематизації чинників, які впливають на розвиток сфери туризму в регіонах; при розробці класифікації туристичних регіонів, а також удосконаленні взаємозв’язків між елементами туристичного регіону); узагальнення (при удосконаленні змісту дефініцій „регіон”, „туристичний регіон”, „туристичний продукт”); SWOT–аналізу (при кількісному обґрунтуванні параметрів стратегії розвитку туристичних регіонів); маркетингу (при проведенні маркетингового дослід-ження з метою визначення оцінки задоволеності споживачів якістю курортно-рекреаційних послуг); факторного аналізу (при визначенні впливу чинників на рівень задоволеності споживачів якістю курортно-рекреаційних послуг); статистики та економіко-математичні (при оцінці якості курортно-рекреаційних послуг); моделювання (при розробці методики формування стратегії розвитку туристичних регіонів).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, статистичні матеріали Всесвітньої туристичної організації, Міністерства економіки Республіки Польща та Міністерства економіки України, Польської туристичної орга-нізації, Міністерства культури і туризму України, воєводських управлінь, дер-жавних органів влади та місцевого самоврядування, обласних головних управлінь статистики в Україні, дирекції організації „Польські курорти”, наукові публікації провідних польських, українських та інших зарубіжних вчених з проблем розвитку туризму.

Наукова новизна одержаних результатів характеризується такими основними положеннями:

вперше:

- сформульовано новий напрям наукового дослідження, суть якого полягає у розробці теоретико-методологічних та методичних засад виокремлення туристичних регіонів як об‘єкту дослідження, виявлення їх специфічних особливостей та зако-номірностей функціонування;

- розроблено класифікацію туристичних регіонів, яка враховує специфічні особливості їх функціонування в залежності від соціально-економічних та полі-тичних зв’язків (регіони локального, державного та міжнародного рівнів), а також – специфіку їх розвитку в залежності від географічного розташування: курортно-туристичні регіони; приморські регіони; гірські регіони; прикордонні регіони (транскордонні ре-гіони та єврорегіони);

- розроблено концепцію розвитку туристичних регіонів, яка перед-бачає гармонійне й взаємодоповнююче поєднання концепцій підприємництва, фінансування, управління та маркетингу;

- розроблено методологію формування довготермінової стратегії розвитку ту-ристичних регіонів, яка базується на поєднанні формальних і неформальних взає-мозв’язків їх суспільної, економічної та екологічної систем та передбачає, у залеж-ності від конкретної ситуації, застосування однієї з наступних концепцій: карди-нальної зміни; подальшого зростання; вибіркового зростання; збереження досяг-нутого стану;

удосконалено:

- методичні рекомендації оцінки якості курортно-рекреаційних послуг із використанням методу SERVQUAL, використання яких дозволяє визначити відповідні напрями удосконалення діяльності туристичних регіонів, серед яких: комунікація та збут (підготовка рекламних проспектів; розробка і збут комплексних пропозицій; робота з пресою тощо); проведення туристичних заходів; підготовка та експлуатація туристичних об’єктів; планування туристичної інфраструктури (до-слід-ження ринку; надання консал-тин-гових послуг; координація діяльності турис-тичних підприємств) тощо;

- методологічні підходи до моніторингу розвитку туристичних регіонів у контексті сучасних європейських інтеграційних процесів, які враховують: розбудову транспортної інфраструктури та покращення транспортної доступності, покращення функціонування пунктів перетину кордону, розбудову об’єктів туристичної інфра-структур-и, реалізацію туристичних проектів, розробку заходів щодо стимулю-вання розвитку туризму в регіонах;

дістало подальшого розвитку:

- систематизація чинників, які впливають на розвиток туризму в регіонах, серед яких: стимулюючі, які поділяються на зовнішні (демографічні; соціальні; економічні; державного регулювання; технологічні; інтенсивний розвиток євро-пейсь-ких інтеграційних процесів) та внутрішні, з яких виділяють екстенсивні (зро-стання чисельності працівників; збільшення обсягів матеріальних ресурсів; будів-ництво нових об’єктів) та інтенсивні (підвищення кваліфікації персоналу; розви-ток професійно-кваліфікаційної структури; технічне удосконалення матеріальної бази), а також стримуючі (політична та фінансова нестабільність; безробіття; негативна екологічна ситуація; криміногенна ситуація; негативні тенденції розвитку ринку туристичних послуг);

- механізм формування стратегії розвитку курортних регіонів на засадах маркетингу, основними компонентами якого є: маркетингові дослідження розвитку місцевого курортного ринку; організація рекламної кампанії курортного регіону; формування асортиментної політики та розробка інноваційних курортних послуг; розробка маркетингово-інформаційних систем розвитку курортів та заходів щодо підвищення якості та обслуговування клієнтів курортних закладів; створення локального центру управління маркетингом;

- методичні рекомендації щодо маркетингового дослідження задоволеності спо-живачів якістю рекреаційних та туристичних послуг, які, на відміну від існу-ючих, передбачають застосування факторного аналізу оцінки задоволеності спожи-вачів за критеріями стану матеріально-технічної бази, надійності, безпеки та відпо-відаль-ності приймаючої сторони;

- наукові принципи розвитку транскордонних туристичних регіонів у кон-тексті стратегії транскордонного розвитку (партнерство, рівноправність та взаємо-залежність сторін, взаємодопомога та солідарність прикордонних територій тощо).

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні механізмів формування та реалізації стратегії розвитку туристичного регіону.

Наукові та методичні розробки автора були використані при розробці Стратегії розвитку Поморського воєводства (довідка № /ХХІ/2000 від 3 липня 2000 р.), Державній стратегії регіонального розвитку на 2001-2006 роки (довідка М.Р. № , р. від 28 грудня 2000 р.), Головним управлінням економіки Львівської облдержадміністрації при формуванні Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року та щорічних програм соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області (довідка від 18.03.2008 р. № ). Розроблені пропозиції використано в Стратегії розвитку туризму в воєводстві Поморськім на 2004-2013 роки (довідка № /Х/03 від 30 червня 2003 р.).

Основні положення дисертації знайшли застосування у навчальному процесі при підготовці фахівців у сфері туризму в Інституті туризму Академії фізичного виховання і спорту, Вищій школі туризму і готельного бізнесу (м. Гданськ, Польща), Приватному Вищому професійному училищі (м. Гіжицьк, Польща) та інших.

Особистий внесок докторанта. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторській підхід до формування стратегії розвитку туристичних регіонів.

Внесок автора у спільно опублікованих роботах конкретизовано у списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати наукового дослідження доповідались на 24 науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня, у тому числі: –

11 міжнародних науково-практичних конференціях: „Курортний туризм. Стан і перспективи” (м. Ястшембя Гура, 1999 р.); „Impact of tourism on the Baltic coast” (м. Гданськ, 2000 р.); „Політика територіального самоврядування у царині туризму” (м. Остшице, 2000 р.); „Перспективи розвитку курортів польського узбережжя Балтійсь-кого моря” (м. Устка, 2001 р.); „Значення якості послуг у туризмі” (м. Івано-Франківськ, 2001 р.); „Фортифікації як туристична привабливість” (м. Гіжицко, 2002 р.); „Управління персоналом, економіка, право, освіта, інновації” (м. Львів, 2002 р.); „Культурна спадщина як чинник розвитку туризму” (м. Гдиня, 2003 р.); „Місце Польщі у Європі регіонів та інтеграційні процеси” (м. Гданськ, 2004 р.); „Регіони і Єврорегіони як шанс розвитку туризму у Польщі” (м. Познань, 2004 р.); “Туризм і курорти” (м. Варшава, 2005 р.); “Вплив маркетингу на підвищення ефективності транскордонного економічного співробітництва з країнами-членами ЄС” (м. Мукачево, 2007 р.); “Бізнесовий туризм” (м. Гданськ, 2007 р.);-

10 наукових конференціях, серед яких: „Роль туризму у розвитку регіонів” (м. Битув, 1996 р.); „Сільський зелений туризм – шанс села. Стан і перспективи” (м. Остшице, 1997 р.); „Туристична економіка на порозі XXI століття” (м. Познань, 1999 р.); „Бізнесовий туризм у приморському воєводстві – сучасний стан та перспективи” (м. Гдиня, 2001 р.); “Умови використання лісів і лісистих територій для туризму” (м. Гданськ, 2003 р.); „Місце туризму у пропагуванні європейської інтеграції” (м. Гданськ, 2004 р.); “Культура в системі виховання бригад, охочих працювати” (м. Ополе, 2004 р.); “Туризм релігійно-паломницький” (м. Гданськ, 2005 р.); “Туризм як чинник активізації сільських територій” (м. Гданськ, 2004 р.); «Навчання дисциплін: використання маркування в сільському туризмі (ресторанне обслуговування, бари, мала гастрономія) з елементами місцевих традицій» (м. Гданськ, 2006 р.);-

3 наукових семінарах: „Проблеми і можливості розвитку прикордонних територій через туризм” (м. Гданськ, 2000 р.); “ „Умови розвитку туризму у регіоні” (м. Гдиня, 2001 р.); „Туризм як чинник суспільно-економічного розвитку регіону” (м. Гданськ, 2003 р.).

Публікації. За результатами виконаного наукового дослідження опубліковано 41 наукову працю, з яких 2 одноосібні монографії, 22 статті – у наукових фахових виданнях, у т.ч. 15 – у наукових журналах, 7 – у збірниках наукових праць, 17 тез доповідей на наукових конференціях і семінарах. Загальний обсяг публікацій – 64,8 друк. арк., з них автору належить 62,3 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел (324 найменування, які наведено на 29 сторінках), 10 додатків на 29 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 384 сторінках. Дисертація вміщує 24 таблиці і 13 рисунків.

Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження туристичних регіонів” проаналізовано зміст та суть поняття “туристичний регіон”, розкрито основні підходи до його тлумачення, визначено й досліджено фак-тори розвитку туристичних регіонів, розроблено класифікацію туристичних регіо-нів, визначено методи і сформовано методику дослідження туристичних регіонів.

Детальний аналіз основних підходів до тлумачення поняття “турис-тичний регіон” дав підстави авторові сформулювати власну позицію щодо розу-міння суті зазначеної дефініції. Вона окреслена із застосуванням міждисциплі-нарного підходу через призму наук “розвиток продуктивних сил” і “регіональна економіка”, особливості яких полягають у дедалі більшій орієнтації на використання теоретичних здобутків в управлінні соціально-економічним розвитком регіонів (регіональному управлінні). Рекомендується застосовувати наступний підхід до трактування туристичних регіонів, який ґрунтується на такому запропонованому автором поло-женні: якщо декілька адміністративно-територіальних одиниць регіонального рівня мають певну спеціалізацію (наприклад, сільський туризм, гірський туризм чи приморський туризм), то сукупність таких туристичних регіонів слід вважати туристичною зоною. У межах туристичної зони туристичні регіони можуть мати свої відмінні туристичні ознаки. Класифіковані у такий спосіб туристичні регіони матимуть туристичні ознаки як загальні для туристичної зони, так і специфічні для кожного з регіонів, що входять в склад туристичної зони.

Встановлено, що в основі виникнення різноманітних підходів до визначення поняття «туристичний регіон» лежить селективний вибір туристичних ознак, детальний аналіз яких дозволив автору поділити їх на чотири групи:

1. Туристичний регіон визначається певною туристичною ознакою (наприклад, наявністю туристичного потенціалу, унікальних природних чи історико-культурних пам’яток тощо).

2. Туристичним може вважатися лише той регіон, у якому обов’язково виробляється туристичний продукт.

3. Щоб називатися туристичним регіоном, територія повинна відповідати основним вимогам: вона має мати об’єкти туристського інтересу (пам’ятки історії та культури, музеї, природні атракції тощо); в її межах повинна існувати можливість надання необхідних для задоволення потреб туристів послуг такої якості, на яку очікує клієнт (транспортне обслуговування, умови для проживання, організація дозвілля з відповідним рівнем обслуговування).

4. Регіон слід вважати туристичним, якщо використання і реалізація туристичних ресурсів здійснюється у відповідному обсязі, а набір пропонованих туристичних послуг є значно ширшим від мінімально необхідного, з врахуванням специфіки конкретного туристичного регіону.

У дисертаційному дослідженні викладено авторський підхід до формування теоретико-методологічних основ дослідження стратегії розвитку туристичних регіонів. Зокрема, дослідження стану та прогнозування перспектив розвитку туристичних регіонів, розробка заходів, спрямованих на поліпшення їх функціонування, повинні здійснюватися з врахуванням загальних законів економічної науки, які мають специфічний прояв в сфері туризму. Враховуючи їх, можна припустити, що корисність кожної наступної одиниці споживацького блага в сфері туризму є меншою від попередньої і корисність набору благ максимальна при споживанні їх в кількості, що забезпечує рівну граничну корисність всіх благ, що споживаються.

Ядром теоретичної бази дослідження є теорія регіональної економіки. Очевидно, що питання оптимізації розміщення конкретних економічних об’єктів, в томі числі й об’єктів туризму повинні бути в центрі уваги науки “розвиток продуктивних сил і регіональна економіка”.

Автором враховані просторові особливості економічної діяльності та розміщення ресурсів, зокрема просторові закономірності розміщення туристичних ресурсів, туристичних об’єктів, туристичної діяльності та туристичної поведінки людей при врахуванні взаємозв’язків між ними. Отже, це дослідження здійснене в руслі нового напряму в економічній науці, - „просторової економіки”, „соціальної фізики”, чи „просторового біхевіориз-му” (наука про „просторову поведінку” людей). В результаті встановлено, що прояв законів просторового розташування та взаємодії різних соціальних і економічних явищ в сфері туризму спостерігається в туристичному регіонотворенні. Нами побудована гіпотеза про пряму залежність величини туристичних потоків від концентрації туристичних об’єктів в конкретних туристичних регіонах і зворотну – від від-стані до них.

Рис. 1. Чинники розвитку туристичних регіонів

Автор доводить, що за допомогою кількісних методів теорії переміщення можна обґрунтувати переваги просторового розташування суб’єктів господарювання, що виробляють туристичний продукт, їх соціально-економічні та транспортно-обслуговуючі зв’язки.

У дисертації досліджено і класифіковано чинники розвитку туристичних регіонів (рис. ), в результаті вивчення яких автор дійшов висновку, що при обґрунтуванні розвитку будь-якого туристичного регіону важливо виділити і проаналізувати екстенсивні, інтенсивні та стримуючі (негативні) чинники.

У запропонованій класифікації увагу акцентовано на чинниках, які важливі саме для розвитку туристичних регіонів (потенційних чи перспективних, де є в наявності тільки туристичні ресурси) та регіонів, у яких туризм має різний ступінь розвитку (в регіоні наявні і туристичні ресурси, і туристичні об’єкти, і туристична діяльність).

За результатами дослідження туристичних регіонів Польщі та України, у яких туризм вже має певну ступінь розвитку, автором розроблено їх класифікацію на основі врахування додаткових ознак і системного підходу (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація туристичних регіонів (на прикладі Польщі і України)

У дисертації сформовано авторський підхід до групування методів дослідження туристичних регіонів, а саме:

1. Сукупність методів дослідження особливостей формування ринку та підприєм-ництва в сфері туризму, зокрема використання маркетингової концепції курортів.

2. Низка методів для виявлення рівня задоволеності споживачів якістю наданих рекреаційно-туристичних послуг, зокрема, методів територіального марке-тингу та соціологічних методів.

3. Ряд методів для оцінки освоєння простору туристичного регіону (описових, системного, просторового аналізу, соціально-економічного аналізу, особливостей територіальної організації сфери туризму, зокрема дифузії туристичної діяльності в просторі та ін.).

У дисертаційній роботі окреслена суть стратегії розвитку туристичних регіонів на засадах маркетингу, яка ґрунтується на загальних принципах господарської поведінки, що дають підприємцю можливість реалізувати цілі маркетингу на даному цільовому ринку та розроблені компоненти даної стратегії (рис. 3).

Рис. 3. Компоненти стратегії розвитку туристичних регіонів на засадах маркетингу

Автор підкреслює, що маркетингова стратегія має бути еластичною, щоб відповідати змінам у зовнішньому ринковому оточенні і достатньо чутливою, щоб пристосуватися до вимог різних сегментів ринку. Обґрунтовано, що у Польщі найважливішим завданням є привернення уваги політиків, органів державної влади і місцевого самоврядування до маркетингу на курортах. При цьому ми поділяємо точку зору тих вчених, які під концепцією маркетингу на курортах розуміють визначення довгострокових цілей і стратегій, пристосованих до курортного ринку із використанням інструментів реклами і збуту.

Найбільш важливими заходами на ринку послуг туристичних регіонів (як свідчить досвід Польщі), на думку дослідника, є: удосконалення законодавства; впро-вадження методів менеджменту і маркетингу на курортах; створення союзу (об’єднання) курортів; скорочення штату адміністративних структур міністерств і так званих лікарняних кас, які регулюють діяльність курортів; орга-нізація системної рекламної кампанії туристичних регіонів та їх домінуючих осе-редків; розширення асортименту туристичних послуг; декапі-талі-зація рекреаційно-туристичних зон.

У другому розділі “Наукові підходи до формування стратегії соціально-економічного розвитку туристичних регіонів” досліджується суть стратегії соці-ально-економічного розвитку туристичних регіонів; узагальнюються особливості проведення діагностики соціально-економічного розвитку туристичних регіонів; розкривається досвід розробки стратегії соціально-економічного розвитку туристич-них регіонів в різних країнах світу; аналізуються підходи до обґрунтування мети, завдань та принципів стратегії розвитку туристичних регіонів в контексті реалізації регіональної політики.

На основі аналізу еволюції змісту поняття “стратегія” розкрита суть дефініції “стратегія розвитку туристичного регіону”, яка трактується як стратегічний план соціально-економічного розвитку туризму в регіоні, чи стратегічний план соціально-економічного розвитку туристичного регіону, в якому визначені цілі, завдання, пріоритети, напрям економічного і соціального розвитку сфери туризму в досліджуваному регіоні на середньостроковий (4–6 років) та довгостроковий (10–15 років) періоди. У цьому плані здійснюється оцінка конкурентних переваг, обмежень, загроз і проблем розвитку сфери туризму, визначаються першочергові пріоритетні завдання її розвитку, окреслюються шляхи координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію визначених завдань, та критеріїв їх розв’язання при обов’язковому врахуванні загальнодержавних пріоритетів.

Стратегії розвитку туристичних регіонів можуть розроблятись або як складова частина регіональних стратегій соціально-економічного розвитку, або у вигляді окре-мої стратегії розвитку туризму потенційно-туристичних чи розвинених туристичних регіонів, як самостійні документи (табл. ).

Проведений аналіз суті та змісту стратегічних документів, наведених в таблиці 1, засвідчив, що ця документація відрізняється в залежності від ієрархічного рівня і охопленої території, є досить різноплановою за обсягом документів, глибиною опрацювання матеріалу, без єдиних методичних підходів до її розробки та вимагає відповідного удоско-на-лення.

Доведено, що основні принципи розробки стратегій соціально-економічного розвитку ту-рис-тичних регіонів мають відповідати загальноприйнятим у світовій практиці методам розроблення стратегічних документів. На думку автора, стратегія соціально-економічного розвитку туристичного регіону повинна

Таблиця 1

Стратегічні документи, що розробляються в розрізі окремих класів туристичних регіонів (на прикладі Польщі і України)

Класифі-каційна ознака | Характеристика стратегічних документів, які розробляються в даний час | Приклади наявної документації стратегічного значення

1. Потенційно-туристичні регіони | Стратегії розвитку потенцій-но-ту-ристичних регіонів роз-робля-ються, як правило, в складі регіональних стратегій розвитку і, як виняток, – як окремі документи | Формування інформаційного прос-тору туристич-ної індустрії Івано-Франків-щини шляхом створення регіонального турис-тично-інформа-ційного центру

2. Активно-туристичні регіони | Документація стратегічного зна-чен-ня розробляється, як правило, у вигляді стратегій розвитку окремих курортів чи туристичних центрів, а також у вигляді окремих доку-ментів (наприклад, програм) для туристичних регіонів, межі яких співпадають з адміністративно-територіальни-ми одиницями регіо-нального рівня (області, воєвод-ства), або туристичних регіонів, які склалися історично– | Концепція розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області (схвалена рішенням колегії Львівської обласної державної адміністрації від 1 лютого 2002 року);–

Програма розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003-2007 роки (Розробник ІРД НАН України, Львів, 2002);–

Закон України “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреа-ційного типу “Курорто-поліс Трускавець” від 18 березня 1999 р. № 514-14 (зміни від 09.08.1999 р. № 1441-99-п).

3. Розвинені туристичні регіони | Документація стратегічного зна-чен-ня розробляється як стратегії розвитку туристичних регіонів, ме-жі яких співпадають з адмі-ніст-ративно-територіальними одини-цями регіонального рівня (області, воєводства), або туристичних регіонів, що склалися історично– | Перспективна Програма розвитку туризму Закарпатської області
на 2005 – 2010 рр.

4. На державному рівні | Документація стратегічного зна-чен--ня розробляється окремо як га-лузева стра-тегія розвитку туризму в країні або в складі іншої стра-тегічної документації | 1. Україна: –

Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки (затверджена постановою КМУ від 29 квітня 2002 р. № 583).

2.Польща:–

Формування розвитку туризму в Польщі, починаючи з 1994 р. -Напрямки політики держави в розвитку туризму з 1995 р.–

Програма допомоги в розвитку туризму PHARE (TOURIN I, II, III) від 1995 р.-Стратегія розвитку туризму на 2001-2006 рр.–

Стратегія розвитку туризму в “Стра-тегії розвитку країни на 2007-2015 рр.”

5. На рівні міждержавних утворень (єврорегіони) | Документація стратегічного зна-чення розробляється як специ-фічна стратегія розвитку між дер-жавного територіального утво-рення “Євро-регіон” | Tourism Partners Europe: Development of Euro-pean cross border tourist destinations (Європей-сь-ке туристичне партнерство – розвиток Євро-пейських транскор-донних туристичних регіо-нів).

розроб-лятися як документ, який має бути обов’язковим до реалізації і в обов’язковому порядку враховуватись при розробці іншої стратегічної документації соціально-економічного розвитку регі-о-нів. Такий документ має бути виваженим і обґрунтованим, а обов’язковими еле-мен-тами його структури повинні бути: SWОТ-аналіз; детально обґрунтовані стратегічні цілі, завдання і поетапний план їх досягнення.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що діагностика соціально-економічного розвитку туристичних регіонів як за організацією, так і за змістом має багато спільного із діагностикою економіки регіонів загалом і здійснюється за таким алгоритмом:

1-й етап – ретроспективний аналіз соціально-економічного розвитку регіону;

2-й етап – оцінка існуючого стану регіону (порівняння з наявними норма-тивними показниками);

3-й етап – виявлення сучасних проблем розвитку регіону;

4-й етап – окреслення перспектив соціально-економічного розвитку регіону та шляхів їх досягнення.

У процесі здійснення SWOT-аналізу сильні сторони, слабкі сторони, загрози і можливості розглядаються з точки зору внутрішніх і зовнішніх перспектив розвитку досліджуваного регіону. У різних країнах здійснення діагностики соціаль-но-економічного розвитку регіонів загалом і туристичних регіонів зокрема суттєво відрізняється за підходами, принципами, нормативно-правовим полем тощо, в ре-зуль--таті чого ускладнюється порівняння обсягів, глибини охоплення і якості такої діагностики та унеможливлюється зіставлення отриманих результатів. Детальна оцінка підходів до здійснення діагностики в Польщі й Україні показала наступне: як в Польщі, так і в Україні на регіональному рівні діагностика розвитку туристичної сфери розгля-да-ється переважно в структурі регіональних стратегій розвитку. З’ясо-вано, що такий підхід дозволяє виокремити стратегію розвитку туристичних регіонів в структурі регіональних стратегій розвитку, причому останню можна представити у вигляді програми або концепції стратегічного розвитку туризму.

Сьогодні в Польщі розробка стратегій регіонального розвитку є обов’язковою, оскільки це передбачено законодавством самоврядних воєводських органів, однак в складі цього законодавства відсутні чіткі рекомендації щодо розробки таких страте-гій, відсутній єдиний загальноприйнятий понятійно-термінологічний апарат (дефі-ніції «стратегічна ціль», «оперативна ціль», «пріоритети» та інші тлумачаться по-різному), не враховується стратегічна документація, розроблена в інших країнах, не вико-ристовуються теоретико-методологічні напрацювання з розробки стратегічної доку-ментації, сфо-р-мо-вані польськими вченими. Автором проаналізовані особливості стратегій розвитку туристичних регіонів в Україні. Наголошується на важливості врахування “Європейського інструменту сусідства й партнерства” при розробці стратегій соціально-економічного розвитку туристичних регіонів в різних країнах.

У результаті досліджень нами встановлено, що мета у стратегіях соціально-еко-но-мічного розвитку туристичних регіонів в різних країнах світу практично спів-падає, оскільки її суть полягає у підвищенні ефективності функціонування вже існу-ючих туристичних регіонів і введення в дію нових перспективних туристичних регі-онів. Проте методи й засоби досягнення цієї мети в різних країнах є неоднакові і зале-жать від внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку туризму в тій чи іншій країні.

Узагальнення досвіду розробки стратегій розвитку туристичних регіонів у країнах ЄС дозволило автору виділити наступні основні проблеми зазначеного напряму стратегічного планування:

- відсутність єдиної, цілісної системи стратегічного планування розвитку турис-тичних регіонів та державного регулювання розвитку туризму в регіонах;

- недостатня інтеграція наукових підходів, методик і нормативної бази щодо розробки стратегічних планів розвитку сфери туризму;

- дефіцит висококваліфікованих кадрів, здатних здійснювати розробку стратегічної документації з розвитку туристичних регіонів;

- ускладнена координація стратегічного розвитку туристичних регіонів внаслідок диверсифікації закладів туризму за формами власності;

- дефіцит інноваційних туристичних проектів, наукових досліджень з питань впровадження новітніх перспективних видів туризму;

- недостатній рівень інформаційного забезпечення розвитку туризму, зокрема недосконалість статистики туризму.

У роботі доведено, що обґрунтування мети, завдань та принципів стратегії розвитку туристичних регіонів в контексті реалізації регіональної політики вимагає врахування наступних положень:

- регіональна стратегія розвитку туризму є стратегічним документом, який визначає цілі, завдання, пріоритети, напрями економічного і соціального розвитку сфери туризму в регіоні у системі цілей, завдань і пріоритетів розвитку економіки регіону загалом;

- принципи розроблення стратегії туристичного регіону повинні відповідати загально-прийнятим у європейській практиці методам розроблення стратегічних документів;

- у кожній країні повинно бути єдине нормативно-правове та методичне забезпечення розроблення як стратегій регіонального розвитку, так і стратегій розвитку туристичних регіонів;

- розроблення стратегій регіонального розвитку чи стратегій розвитку туристичних регіонів повинно здійснюватися робочими групами, створеними з представників органів державної влади та місцевого самоврядування, бізнесових кіл, наукових установ, громадських організацій.

У третьому розділі “Аналіз особливостей соціально-економічного розвитку туристичних регіонів” досліджуються політичні зміни і соціально-економічні перетворення в країнах Європи як передумова формування особливостей розвитку туристичних регіонів; відслідковуються основні тенденції розвитку сфери туризму у контексті сучасних європейських інтеграційних процесів; окреслюються соціально-економічні, географічні та міжнародні аспекти розвитку приморських регіонів Польщі; аналізується специфіка розвитку курортно-туристичних регіонів; окреслюються особливості розвитку транскордонних туристичних регіонів.

Утворення такої наднаціональної структури як Європейський Союз (ЄС) спричинило нові особливості формування туристичних потоків між країнами, які входять в його склад (спростилися формальні умови пересування громадян між цими країнами, уніфікувалося фінансове підґрунтя тощо). Також отримала значний розвиток матеріальна база туризму, забезпеченість якою, однак, суттєво диференціюється в розрізі різних країн ЄС.

ЄС визначив три цілі регіональної політики: 1 – розвиток і структурні перетворення у менш економічно розвинутих регіонах; 2 – економічна і соціальна трансформація територій, які вимагають глибокої реструктуризації; 3 – підтримка позитивних суспільно-економічних змін у сфері освіти та на ринку праці. Ці три окреслені цілі матимуть безпосередній вплив на інтенсифікацію розвитку туризму вже у найближчій перспективі.

У зазначеному контексті існує необхідність концентрації зусиль органів влади, суб’єктів господарювання, неурядових організацій у діях, спрямованих на:

- зростання обсягів інвестицій, спрямованих на створення туристичної інфраструктури та регіонального туристичного продукту;

- збільшення питомої ваги туризму в загальному обсязі валового внутрішнього продукту;

- зростання питомої ваги доходів від розвитку сфери туризму у бюджетах усіх рівнів;

- збільшення асортименту туристичної продукції регіону, популяризацію туристичної привабливості регіону, його історико-культурних та природних туристичних ресурсів;

- розширення частки регіону на національному та міжнародному туристичних ринках;

- посилення активності органів державної влади та місцевого самовря-дування, а також розширення ролі регіональних і місцевих туристичних організацій в процесі формування та просування туристичних послуг.

На основі результатів опитування групи експертів з питань туризму ЮН ВТО автором проаналізовано перспективи подальшого зростання обсягів розвитку туризму та досліджено інтенсивність прояву глобалізаційних процесів на активізацію розвитку туризму в різних країнах світу, зокрема у Польщі. Так, у 2006 ?. у ?????? ???? ????????????? 6694 ?????????і заклади, у ???? ???????????? 574,6 ???. ?????. Протягом останніх років розвиток туризму в Польщі інтенсифікується: у 2006 ?. ????????? ??????????? ??’????? ?????? ????????? ? 2005 ?. ?? 0,4 %, ????????? ????? ? ??? ?? ?? ?? ?????? ??????????? ?? 0,8 %.

У роботі детально розкриваються специфічні особливості розвитку приморських регіонів Польщі. На польському узбережжі Балтійського моря розташовані 4 курорти, що мають відповідний статус: Свіноуйсце (разом з Мендзиздроє), Колобжег, Устка і Сопот, а також 8 населених пунктів, що підпадають під деякі положення курортного законодавства: Мендзиводзе, Лукенчин, Дзівнувек, Дзвіжино, Леба, Ястарня, Юрата, Криніца Морська (т. зв. курорти, що розвиваються). Курортне лікування впроваджується також ще в десяти районах для відпочинку: Погожеліцах, Нехожу, Мжежіне, Устроне Морському, Мельне, Дартувеке, Гдине-Орлове, Гданське-Єліткове і в Стегні. Встановлено, що для приморських міст-курортів характерні різні функції. Сьогодні основною функцією вважається туристична, оскільки вона приносить найбільші вигоди. Більшість приморських туристичних регіонів здатні зробити свою економіку ефективнішою завдяки курортній діяльності, яка динамічно розвивається. Вона вимагає високого рівня послуг, лікувальної бази та екологічно чистого довкілля. Наявність цих умов дозволяє створити характерні для приморського курорту риси та значно розширити діапазон туристичних пропозицій.

Аналізуючи напрями розвитку приморських курортів, необхідно відзначити, що багатофункціональність приморських туристичних населених пунктів, які є реальними або потенційними курортами, обумовлена географічним розташуванням польського узбережжя, а саме, – відсутністю простору, необхідного для розвитку класичної курортної моделі. Найкращі умови для розвитку курортного лікування (кліматотерапії, таласотерапії і бальнеотерапії) мають населені пункти, розташовані на піщаних мілинах. Цей домінуючий тип польського узбережжя, який займає більше 70його довжини, характеризується комплексом сприятливих специфічних фізико-географічних ознак.

Привабливість місцевості для туристів зумовлюють переважно такі фізико-географічні особливості, як широкі піщані пляжі, м’яке піщане дно, специфічний мікроклімат, сприятливі сонячні умови, неоднорідність рельєфу місцевості та рослинного покриву, великий відсоток площ, зайнятих приморськими лісами з їх специфічним біокліматом. Ці чи інші переваги зумовили і відповідне розміщення об’єктів туризму в розрізі воєводств.

Так, майже половина всіх туристичних об’єктів Польщі зосереджена в чотирьох воєводствах: Західнопоморськім – 850 (12,7 %); ????????????? – 819 (12,2 %); ?????????? – 797 (11,9 %); ???????????????? – 694 (10,4 %). ?? ????????? ? ????????? ????????? закладів розміщення ????????: ??????? – 229 (3,4 %); ?і??????? – 176 (2,6 %); ????????? – 114 (1,7 %); ????????????? – 111 (1,7 %).

Поморське воєводство, як територія нашого дослідження, займає третє місце в Польщі за кількістю обслуговуваних туристів та друге - за кількістю закладів розміщення туристів, а разом з Західнопоморським воєводством є лідером за цими показниками, забезпечуючи 20всього обсягу туристичних потоків Польщі.

Зазначимо, що території східної Польщі, які є периферійними регіонами ЄС, мають непогані умови для розвитку туризму. Однією з перспективних форм співпраці, зокрема і у сфері туризму, для таких прикордонних регіонів є євро-регіони. Саме туризм може стати однією з підойм соціально-економічного розвитку цих територій, а також одним із головних елементів співпраці ЄС із державами Східної Європи (Україною, Білоруссю, Росією та ін.).

У четвертому розділі “Проблеми соціально-економічного розвитку туристичних регіонів” досліджуються політичні, організаційно-економічні та еко-ло-гічні проблеми розвитку приморських, курортно-туристичних та транскордонних туристичних регіонів; окреслюються проблеми розвитку транскордонної співпраці в сфері туризму та проблеми розвитку і територіальної організації інфраструктури туристичних регіонів.

У роботі зазначається, що у сучасних умовах підвищення ефективності функціонування господарського комплексу регіонів Польщі є важливим напрямом прискорення економічного та соціального розвитку країни. Це можливо здійснити лише на основі раціонального використання їх природного, екологічного, виробничого, кадрового, ресурсного, курортно-рекреаційного та туристичного потенціалу.

Багатий курортно-рекреаційний і туристичний потенціал Польщі створює значні передумови для формування високорозвиненого та рентабельного курортно-рекреаційного господарства, особливо в курортно-туристичних регіонах, серед яких вагоме місце займають приморські регіони.

До найбільш вагомих чинників, які формують процес розвитку туристичних регіонів, віднесені: зовнішнє оточення, господарська (економічна) ситуація, розвиток функціональних інститутів держави, формування політичної системи, наявність політичної культури. Встановлено, що якщо зовнішня небезпека в різних країнах переважно погіршує перспективи економічного розвитку, зокрема у сфері торгівлі, зарубіжних інвестицій, то в польських умовах спостерігається зворотна тенденція: зовнішня загроза обумовлює в суспільстві високий рівень консолідації.

У роботі встановлено, що розвиток приморських міст підпорядковується тим самим законам, що і розвиток міст загалом. Їх суть полягає в тому, що суспільно-політичні й соціально-економічні основи розвитку міст повинні забезпечувати основні цінності суспільного життя. Окреслено проблеми розвитку приморських міст при намаганні дотримуватись ними таких важливих принципів розвитку, як локальності, автономії, демократії, ефективності, рівноваги, тривалості

Водночас ефективний розвиток польських курортів гальмує ряд чинників, а саме: ліквідація Курортного інституту, відсутність центрального туристичного інформаційного бюро у Варшаві, інформаційних і агентських бюро на регіональних курортах, недосконала законодавча та нормативно-правова база щодо розвитку курортів, курортних територій і курортно-туристичних регіонів.

Акцентується увага на соціально-економічних проблемах розвитку курортно-туристичних регіонів, спричинених, зокрема, природними факторами (наприклад, кліма-тичними умовами), що