ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.І. Мечникова

УДК: 811.111;81’276

Битко Наталія Сергіївна

ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК СПОСІБ АДАПТАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ І ЛЕКСИЧНОЇ СИСТЕМИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

ДО АЛЬТЕРНАТИВНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

(на матеріалі запозичень з автохтонних мов

у канадський і новозеландський варіанти)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

СКИБІНА ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА,

Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ЛЕВИЦЬКИЙ АНДРІЙ ЕДУАРДОВИЧ,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови;

кандидат філологічних наук, доцент

МАЛИНОВСЬКА ІРИНА ВІТАЛІЇВНА,

Київський інститут перекладачів при НАН України,

в.о. ректора Київського інституту перекладачів.

Захист відбудеться 28 лютого 2008 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02. в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 165а.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано “______” _________________________ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.

Загальна характеристика роботи

Рефероване дисертаційне дослідження виконано в межах когнітивної й антропологічної лінгвістики, які вивчають взаємовідносини між пізнанням і мовою, нерозривно пов’язаними одне з одним та обумовленими досвідом носіїв мови й навколишнім середовищем, та скеровано на аналіз запозичення як способу адаптації англійської мови до умов її існування в Канаді та Новій Зеландії.

Історія англійської мови не знає тривалих періодів стабільного розвитку, і, по суті, її еволюція може розглядатись як процес подолання факторів, що періодично порушують функціональну адекватність та викликають активізацію механізмів пристосування, тобто як процес адаптації, що має свої піки та спади. Під адаптацією в сучасній лінгвістиці (Р. Келлер, Л. Кемпбелл, С. Кірбі, М. Кристіансен & С. Кірбі) розуміють те, як мови пристосовуються, коли вони перебувають під тиском нових або змінюваних функціональних вимог (природна форма адаптації), а також те, як різні мовні спільноти пристосовують свої мови до своїх комунікативних потреб (штучна адаптація) і як різні мови залучаються (lend themselves to) до адаптаційних процесів (Ф. Кулмас). Дослідження (С. Кірбі, В.І. Скибіна, Ф. Кулмас) показують, що застосовувані адаптаційні стратегії різноманітні і корелюють зі специфічною формою адаптації та завданнями, що стоять перед мовною спільнотою, проте способи адаптації є однаковими і передбачають використання як засобів рідної мови, так і запозичення.

Унаслідок трансплантації англійської мови на нові території склалися умови, за яких мова виявилися недостатньо пристосованою для виконання нових функцій і вираження нових концептів. Для відновлення status quo активізувалися механізми природної адаптації, які на лексичному рівні виявилися в утворенні локальних неологізмів та запозиченні мовного матеріалу насамперед з мов корінного населення. Через витіснення автохтонних етносів з одвічних територій і зменшення комунікативної ролі автохтонних мов значний обсяг запозичень виходить з ужитку, і процес подальшої адаптації здійснюється переважно за рахунок ресурсів англійської мови. Однак зміна мовної ситуації в Канаді (поступове відновлення статусу мов корінного населення) та Новій Зеландії (відродження народу маорі та надання мові маорі статусу офіційної) відновлюють запозичення як вагомий спосіб адаптації англійської мови до умов існування на зазначених територіях.

Автохтонні запозичення до національно-регіональних варіантів англійської мови, в тому числі до канадського і новозеландського, особливо на ранніх етапах, відіграли значну роль у процесах адаптації, однак вивчалися вони лише як один із факторів, що визначили своєрідність варіантів, у контексті ж комплексних процесів, характерних для періоду адаптації, ці мовні явища ще не розглядалися.

Актуальність дослідження, таким чином, визначається значимістю процесу запозичення як способу адаптації англійської мови до змінених умов існування, нагальною необхідністю виявлення когнітивних і мовних механізмів адаптації, що забезпечують відновлення функціональної ефективності мови на нових територіях.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертацію підготовлено в межах наукової теми „Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць” (код державної реєстрації 0103U002181), що розробляється колективом факультету іноземної філології Запорізького національного університету.

Мета дослідження – виявити механізми адаптації концептуальної та лексичної систем англійської мови, що діють у процесі освоєння англомовним соціумом дійсності в Канаді та Новій Зеландії та зумовлюють лексикалізацію елементів цієї дійсності засобами автохтонних мов.

Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання наступних конкретних завдань:

· обґрунтувати комплексну природу і динамічний характер феномену „запозичення”, його психологічні, етнографічні, когнітивні та лінгвістичні аспекти, які в сукупності складають ситуацію запозичення;

· визначити напрямки, методи та результати дослідження запозичень у термінах традиційної лінгвістики;

· схарактеризувати запозичення в канадський та новозеландський варіанти англійської мови в даних термінах;

· виокремити наукові методи, які створюють перспективи для комплексного розгляду процесів апперцепції та концептуалізації, що визначають хід і результати запозичення з мов корінного населення до англійської мови;

· з’ясувати основні процедури сприйняття англомовним етносом елементів нової/альтернативної реальності, що приводять до формування первинних (найбільш загальних) уявлень про денотат;

· деталізувати характер процесів, які відбуваються в початковій концептуальній системі при адаптації до умов існування англомовного етносу в Канаді та Новій Зеландії;

· виявити механізми вербалізації результатів концептуалізації запозиченнями з мов корінного населення;

· встановити місце та обсяг семантичного континууму англійської мови, що заповнюється запозиченим матеріалом під час адаптації.

Об’єктом дослідження є ситуація запозичення з мов корінного населення в канадський та новозеландський варіанти англійської мови.

Предметом дослідження слугують психологічні, когнітивні та лінгвістичні процеси, дія яких регулює хід запозичення автохтонних елементів при адаптації англійської мови до умов існування в новій реальності.

Матеріал дослідження складають 348 автохтонних одиниць, запозичених до канадського варіанту англійської мови, і 945 автохтонних одиниць, запозичених до новозеландського варіанту англійської мови, відібраних з 14 лексикографічних джерел.

Методологічна основа наукової роботи базується на положенні про взаємопов’язаність, взаємозумовленість і паралельність пізнавальних (когнітивних) та лінгвальних процесів, які забезпечують інкорпорування автохтонних одиниць до лексичної системи мови-реципієнта. У процесі дослідження використовувались як загальнонаукові методи, так і методи лексикології та когнітивної лінгвістики, а також суміжних наук (психолінгвістики й антропології). Загальнонаукові методи передбачають застосування індукції для узагальнення емпіричних даних (автохтонних запозичень у канадському та новозеландському варіантах англійської мови), дедукцію для виявлення змін концептуальної та мовної систем англійської мови при освоєнні нових територій, аналіз та синтез при моделюванні новоутворених концептів і фреймів. Методи дослідження спеціальних наук, зокрема метод лінгвістичного опису, дають змогу відібрати та класифікувати лексичний матеріал; елементи компонентного та лексико-семантичного аналізу використано для виявлення семантичної структури досліджуваних англійських й автохтонних одиниць. Відтворення ходу запозичення (в його когнітивних складових) і спостереження над реакцією концептуальної системи на появу нових денотатів здійснено за допомогою концептуального та фреймового методів з урахуванням психологічних та антропологічних особливостей етносу-реципієнта.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше запозичення з мов корінного населення Канади та Нової Зеландії розглянуто як один із способів адаптації англійської мови до змінених умов існування: доведено, що запозичення має місце в рамках комплексної ситуації, представленої психологічними, етнографічними, когнітивними та лінгвістичними аспектами; з’ясовано, що результати апперцепції нової реальності визначаються особливостями сприйманих денотатів та засобами сприйняття при домінуючій ролі останніх; розкрито механізми концептуалізації результатів пізнавальної діяльності; виявлено способи і закономірності вербалізації охоплених концептом денотатів автохтонними запозиченнями.

Теоретичне значення. Висновки та узагальнення дослідження сприяють поглибленому усвідомленню природи і механізмів запозичення, витлумаченого як спосіб адаптації мови до змінених умов існування. Теоретичні положення дисертації становлять певний внесок до когнітивної семантики в плані розв’язання проблем концептуалізації результатів апперцепції альтернативної реальності та їх лексикалізації засобами автохтонних мов, зокрема в цьому аспекті може прислужитися запропонована методика аналізу запозичень з автохтонних мов до англійської мови в термінах концептуальної лінгвістики.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у теоретичних курсах з лексикології англійської мови (розділи „Лексична семантика”, „Словниковий склад англійської мови та етимологічні основи”), когнітивної лінгвістики (розділи „Когнітивна семантика”, „Концептуальні структури та мовні відповідники”, „Когнітивно-семантичні суперкатегорії”), спецкурсах з когнітивної лінгвістики, психолінгвістики, при створенні словників та посібників з лінгвокультурознавства, а також етнографії, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт з англійської мови.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу ЗНУ (2003 – 2007 рр.); на ІІ Всеукраїнському науковому форумі „Сучасна англістика: когніція, комунікація, текст” (Харків, 2007); на міжнародних конференціях: XIII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 2004), XVI Міжнародній науковій конференція ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 2007); International Postgraduate Conference on Linguistics and Literature Studies at Victoria University of Wellington (Веллінгтон, 2005); The fifth international Tartu conference on Canadian studies “The World in Canada, Canada in the World” (Тарту, 2007); на наукових семінарах факультету іноземної філології ЗНУ (2003-2007 рр.).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 9 публікаціях (з яких 4 статті вміщено у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України). Одна стаття опублікована у співавторстві, де автору належить збір та опис емпіричного матеріалу.

Структура і обсяг роботи: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (322 позиції), списку лексикографічних джерел (14 позицій), 45 схем та 4 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 280 сторінок, із них – 165 сторінок основного тексту.

Основний зміст роботи

У першому розділі „Теоретичні основи і методи вивчення запозичення в лінгвістиці” проаналізовано історико-методологічні аспекти формування сучасного підходу до запозичення й основні напрями дослідження цього феномену, подано структурно-семантичну та соціолінгвістичну характеристику запозичень з автохтонних мов до канадського і новозеландського варіантів англійської мови, обґрунтовано методику розгляду запозичень у контексті адаптаційних процесів.

Лексична система англійської мови в процесі історичного розвитку увібрала в себе запозичення з 76 мов. Оскільки самі процеси запозичення відбувалися за різних умов та на різних територіях функціонування англійської мови, можна виокремити дві принципово різні ситуації запозичення: одна мала місце на території, де мова сформувалася (на Британських островах), інша – на територіях, куди англійську мову було транспортовано. Дотепер, незважаючи на суттєві відмінності цих двох ситуацій, аналізувалися вони із застосуванням однакових підходів і методів.

Один із підходів полягає в розгляді запозичень з позицій „чистоти мови”, тобто в межах мовної політики, інший – у їх дослідженні як невід’ємної частини мови методами лінгвістики та суміжних з нею дисциплін. У культурологічному контексті оцінка запозичення коливається від визнання їх статусним фактором мовленнєвої комунікації до вимоги елімінації. В основі лінгвістичних підходів перебуває виявлення основних характеристик запозичень у контексті історії розвитку та його носіїв.

Як складний за своєю природою феномен запозичення до англійської та інших мов є також предметом міждисциплінарних досліджень.

Розуміння комплексного характеру запозичення зумовило його дослідження в межах теорії мовних контактів (Р. Бєйли, У. Вайнрайх, Дж. Діллард, Ю.О. Жлутенко, В.Ю. Розенцвейг, Е. Хауген, О.І. Чередниченко та ін.), мовної варіативності (Н.М. Биховец, В.М. Жирмунський, Ю.А. Зацний, Н.І. Маслова, М. Оркін, Е. Партридж, Л.Г. Попова, В.І. Скибіна, Г.В. Степанов, О.Д. Швейцер та ін.), етнолінгвістики (Ю.Д. Апресян, Н.Д. Арутюнова, Т.В. Булигіна, А. Вежбицька, Д. Берлін, Дж. Гамперц, Т.О. Козлова, О.О. Потебня, Л.В. Щерба, С.М. Толстая, М.І. Толстой, В.М. Топоров, Б. Уорф, Д.Хаймс, Е. Сепір, О.Д. Шмельов, О.С. Яковлєва та ін.), а також соціолінгвістики (С.О. Арутюнов, У. Лабов, Г.В. Степанов, С. Фергюсон, М. Халідей, О.Д. Швейцер, Л.В. Щерба, Л.П. Якубинський та ін.), де основний акцент зроблено на встановленні причин та умов, джерел, шляхів, способів і часових параметрів запозичень. У власне лінгвістичних дослідженнях (Н.М. Амосова, М. Герлах, О.Есперсен, Л.П. Крисін, Т. Пайз, Г. Пауль, Л.Г. Сорокіна, Г.О. Хабургаєв, Г. Хок, Ф. Хоккет, М.М. Шанський та ін.) вивчаються фонетичні, граматичні, структурно-семантичні складники запозичених елементів. Значну увагу приділено також взаємодії запозичених елементів із системою мови-реципієнта й асиміляційними процесами (графічним, фонетичним, граматичним, семантичним).

Характерною особливістю вивчення запозичення є застосування діахронного підходу, що зумовлено динамічним характером цього феномену.

Таке різноманіття підходів і методів закономірно зумовило різну інтерпретацію як самого явища запозичення, так і власне терміна, в дефініціях якого акцент зроблено або на процесі проникнення нового елемента до іншого мовного середовища, або на результаті цього процесу (див. роботи Дж. Алджео, Н.М. Амосової, В.Г. Дем’янкова, Ю.О. Жлуктенка, Л.П. Крисіна, Ж. Марузо, Т. Пайлза, О.О. Реформатського, Б.О. Серебреннікова, Г.О. Хабургаєва, Г. Хока, Ф. Хоккета).

Автохтонні запозичення в національно-регіональні варіанти англійської мови неодноразово привертали увагу дослідників (У. Авис, К. Барбер, С. Бейкер, Н.М. Биховець, У. Вайнрах, Л.В. Герман, О.В. Домнич, В.М. Жирмунський, Ю.О. Жлуктенко, Ю.А. Зацний, Т.О. Козлова, Л.П. Крисін, Дж. Макалистер, М. Оркин, Л.Г. Попова, П. Райен, В.І. Скибіна, Дж. Хьюз, О.Д. Швейцера ін.), але не як самостійний об’єкт, а в контексті генезису та особливостей функціонування самих варіантів.

Аналіз робіт у галузі регіональної лінгвістики, узагальнення викладених у них положень, що стосуються окремих явищ у сфері запозичення, а також наші власні спостереження дають підстави для загальної характеристики автохтонних запозичень до канадського та новозеландського варіанту англійської мови в термінах традиційної лінгвістичної теорії.

Джерелами запозичення до канадського варіанту англійської мови є, в основному, мови інкорпоруючого та ізолюючого типів, що належать 12 різним мовним сім’ям; до новозеландського варіанту – мова ізолюючого типу маорі. Шлях запозичення до канадського варіанту англійської мови був як прямим, так і опосередкованим (10% – через мову-посередницю – французьку). Для новозеландського варіанту англійської мови актуальним є лише прямий шлях запозичення. Спосіб запозичення нових елементів як в канадському, так і в новозеландському варіантах був усним. Часовий параметр свідчить про те, що вік автохтонних запозичень і у канадському, і в новозеландському варіантах не перевищує трьохсот та двохсот років, відповідно; з плином часу, аж до кінця ХХ століття, інтенсивність потоку автохтонних запозичень значно зменшилась.

Фонетичні особливості цих одиниць не суперечать орфоепічним нормам англійської мови. З точки зору граматичних категорій, автохтонні запозичення доводять загальне правило: 98% запозичених слів у канадському варіанті англійської мови та 94% - у новозеландському варіанті є іменниками. Семантичні характеристики автохтонних запозичень у канадському та новозеландському варіантах англійської мови свідчать, що запозичення з мов корінного населення виявляються задіяними при номінації всіх сфер альтернативної (щодо рідної) реальності.

Асиміляційних процесів на всіх мовних рівнях зазнали всі автохтонні одиниці в обох варіантах, проте асиміляція не була глибокою. Значний обсяг запозичень (за даними У. Ремсона ~ 90%) на початок ХХ століття вийшов з ужитку.

Очевидно, що при всій повноті існуючої характеристики автохтонних запозичень поза сферою інтересів дослідників залишився той факт, що за допомогою запозичення з мов корінного населення англійська мова пристосовувалася до нових умов існування, що порушували рівновагу системи, іншими словами, запозичення є одним із способів адаптації.

Як спосіб адаптації, запозичення постає як логічна послідовність когнітивних і мовних процедур, що спричиняють інкорпорування до концептуальної та мовної систем інтродукованого етносу (англомовного соціуму) результатів апперцепції нових денотатів. Отже, запозичення починається вже під час сприйняття, обумовленого як особливостями реальності, що сприймається, так і властивостями власне сприйняття – загальнолюдськими та етнічно своєрідними, отримує свій розвиток у процесі концептуалізації та вербалізації і „реорганізації” концептуальної та мовної систем, які інкорпорують нові сутності в існуючі структури. Оскільки пізнавальні процеси не закінчуються на етапі асиміляції автохтонних елементів у системі мови, то й сам процес запозичення можна вважати таким, що триває.

Виходячи з розуміння запозичення як одного зі способів адаптації, воно розглядається в цьому дослідженні за такою схемою: на основі положень сучасної теорії сприйняття, сформованої у психології та психолінгвістиці, насамперед положення про домінуючу роль попереднього досвіду суб’єктів пізнавальної діяльності (див. роботи Д. Гіерертса, Р. Павільоніса, Ж. Піаже, Е. Рош та ін.), виявляються аспекти альтернативної дійсності, релевантні для її освоєння інтродукованим етносом.

Спираючись на досягнення лінгвістики, перш за все когнітивної лінгвістики, реконструюється та моделюється хід початкової концептуалізації результатів пізнавальної діяльності, що привела до залучення запозичень із автохтонних мов для номінації денотатів, які пізнавалися.

Методом фреймового аналізу відкриваються механізми „поєднання” результатів концептуалізації з автохтонним лексичним матеріалом.

У другому розділі „Сприйняття та концептуалізація як етапи адаптації в ситуації запозичення” обґрунтовано структуру ситуації запозичення та створено її динамічну модель, яка відбиває хід адаптації до умов функціонування на нових територіях, що приводить до номінації нових денотатів запозиченнями з автохтонних мов; підкреслено діалектичну природу ситуації запозичення, яка, з одного боку, представлена чітко виокремленними блоками, а з іншого – становить собою єдиний процес. Тут же окреслено параметри релевантних для ситуації запозичення сегментів альтернативної реальності, виявлено механізми та хід сприйняття/апперцепції цієї реальності, а також концептуалізації результатів апперцепції.

Вивчення всіх аспектів ситуації запозичення уможливило моделювання її структури та динаміки розвитку.

Схема 1. Ситуація запозичення автохтонної лексики в англійську мову в контексті її адаптації до умов існування в Канаді та Новій Зеландії.

Як показано на Схемі 1., ситуація запозичення становить собою триблокову структуру, що охоплює сприйняття/апперцепцію, концептуалізацію, вербалізацію. У свою чергу, кожен із блоків складається з кількох компонентів.

Альтернативна реальність в її конкретних складниках, відтворена на основі аналізу семантики запозиченої лексики, містить в собі так звану предметну реальність (фізико-географічні, кліматичні явища, флора і фауна), а також автохтонне населення із властивими йому етнографічними особливостями, духовною та матеріальною культурою, мовами.

Сприйняттю/апперцепції та концептуалізації підлягають всі складові частини альтернативної реальності, проте специфіка запозичення, що відбувається на ранніх етапах освоєння цієї реальності, не залишає достатньо часу для пізнання автохтонного концептуального світу.

Цілком закономірно, що освоєння досліджуваного світу, концептуалізація результатів пізнання та подальша вербалізація ґрунтуються на загальних психологічних особливостях сприйняття, а його деталі визначаються попереднім досвідом суб’єкта пізнавальної діяльності, його вихідними установками. Вихідні установки базуються на особливостях рідного матеріального світу (британського та європейського) та соціо-психологічній своєрідності етносу.

Основними властивостями сприйняття є категоріальність, предметність, цілісність, структурність, осмисленість, активність і константність.

Сприйняття виступає як осмислений (такий, що містить прийняття рішення) та означений (пов’язаний з мовленням) синтез відчуттів та уявлень. Останні складаються на основі цілісних предметів або складних явищ, таких, що сприймаються як ціле. Таким чином, дія загальнолюдських механізмів сприйняття забезпечує його цілісність, що обумовлює „нерозчленованість” результатів первинної концептуалізації.

Паралельно відбувається і обумовлений категоріальністю сприйняття процес членування сприйнятої реальності, який полягає у виокремленні в перцептивному просторі сфер, що мають певні межі, чіткість яких залежить від вихідних установок та адаптаційних завдань.

Сприйняття та когнітивне перероблення його результатів, тобто концептуалізація, приводять до появи певних образів, уявлень, які в когнітивній лінгвістиці прийнято називати когнітивними конструктами або концептами. Аналіз наявних визначень терміна концепт (С.А. Аскольдов, А.П. Бабушкін, М.М. Болдирєв, А. Вежбицька, М. Веспур, М. Грін, К. Годдард, Г. Данбар, Р. Джекендоф, Р. Дирвен, В. Еванс, В. Крофт, Д. Круз, О.С. Кубрякова, О.О. Селіванова, Е. Сепір, Ю.С. Степанов, В.М. Телія, Р.М. Фрумкіна), дає змогу сформулювати актуальне для цього дослідження робоче визначення концепту, під яким розуміємо ментальну, культурно обумовлену, структурно організовану сутність, що формується під час сприйняття реальності і використовується в процесі пізнання та стає оперативно-релевантною в результаті вербалізації. Сукупність концептів, що співвідносяться з окремими сегментами реальності, формує концептуальне поле (Дж. Лайонз).

Виходячи зі сформульованого вище розуміння процесу адаптації інтродукованого етносу до умов альтернативної реальності, на першому етапі відновлення її перебігу проводилося шляхом реконструкції концептуальних полів. Моделі концептуальних полів, які гіпотетично могли активізуватися при апперцепції тієї частини реальності, що стала об’єктом номінації автохтонними запозиченнями в канадському варіанті англійської мови, створювалися за результатами аналізу семантики 1323 лексем, що були частиною лексичної системи англійської мови на період її трансплантації на нові території та співвідносилися з відповідними сегментами сприйнятої дійсності.

Як результат було змодельовано 67 концептуальних полів.

Так, освоєння фізико-географічних особливостей пізнаваної реальності в Канаді привело до активізації 7 концептуальних полів: „водні ресурси” (WATER RESOURCES), „болотиста місцевість” (MARSHLAND), „кліматичні особливості” (тип вітру) (WIND), особливості земної поверхні: „пік” (PEAK) та „ґрунтів” (SOIL), пов’язаних із „льодом” (ICE) та „снігом” (SNOW).

Освоєння тваринного світу Північної Америки привело до активізації 14 концептуальних полів, що забезпечують сприйняття представників рядів „куничних” (лат. MUSTELIDAE), „гризунів” (RODENTIA), „псових” (CANIS), „кошачих” (FELIDAE), „ведмежих” (URSIDAE), „зайцеподібних” (LAGOMORPHA), „порожнисторогих” (BOVIDAE) і „твердорогих” (CERVIDAE), “ластоногих” (PINNIPEDIA), а також низки „птахів” (AVES), „комах” (INSECTA), „рептилія” (REPTILIA), „риб” (PISCES), „молюсків” (MOLLUSCA). Апперцепція особливостей життєдіяльності представників фауни привела до активізації концептуального поля „місцевість” (TERRENE), конституентами якого є елементи, що співвідносяться з повадками та місцем життя тварин.

Апперцепція рослинного світу Північної Америки привела до активізації концептуального поля „рослина” (PLANT), що містить дрібніші концептуальні поля: „трава” (HERB), „ягода” (BERRY), „чагарник” (SHRUB), „дерево” (TREE), „вічнозелені” (EVERGREEN); „коренеплоди” (ROOT/TUBER), родина „злакових” (CEREALS).

Апперцепція автохтонного населення Канади, його матеріальної та духовної культури привела до активізації цілої низки концептуальних полів: „людина” (HUMAN BEING) з конституентами раса, родинні та інші стосунки, заняття та ієрархія, „місце проживання” (HOME/LAND), „житло” (DWELLING), пожитки” (BELONGINGS), „верхній одяг” (WRAP/OUTER), „взуття” (FOOTWEAR), „зброя” (WEAPON), „знаряддя праці” (IMPLEMENT), „посуд” (DISH); “контейнери” (коробки, сумки) (CONTAINER), „освітлювальні пристрої” (LAMP), „тканини” (CLOTH), „упряж” (HARNESS), „трубки” (PIPES), „засоби пересування”, включаючи „човни” (BOAT) і „сани” (SLEDGE), „їжа” (FOOD/MEAL), „спосіб життя”, в тому числі „зібрання” різного типу, „ритуали” й „ігри” (GATHERING), „подарунки” (PRESENTS), „захворювання” (DISEASE); „символи” (SYMBOLS), „гроші” (MONEY), “мова” (LANGUAGE), „календар” (CALENDER), „команди” (COMMAND), „божества” (DEITY) і „міфічні істоти” (MYTHICAL CREATURES), „привітання й прощання” (GREETING, FAREWELL). Окрему групу складають концептуальні поля, конституенти яких номіновані абстрактними іменниками (FEELING/EMOTION), дієсловами (GO, HURRY, UNDERSATND, DIE), прикметниками (QUALITY, QUANTITY, SIZE).

Відносно цілісна картина, яка сформувалася при „зіткненні” з альтернативною реальністю і репрезентована активованими концептуальними полями, на наступному етапі апперцепції, де домінують насамперед осмислення, активність, категоріальність, структурність, структурується на ядерні та периферійні елементи.

Реконструкція структури концептуальних полів здійснюється методом семного аналізу лексем, що існували в системі англійської мови на початок освоєння альтернативної реальності в Канаді і співвідносні з відповідними полями. За результатами цього аналізу відтворювалася структура кожного активованого концептуального поля, в центрі якого розташовано концептуальні елементи, семантично представлені у більшості лексем.

Так, на території Канади активізовано концептуальне поле „WATER RESOURCES”, відтворене шляхом семного аналізу таких лексем, як arm, backwater, bay, beck, branch, brook, canal, channel, cove, creek, delta, dew, fiord, firth, gulf, harbor, inlet, lake, loch, mere, mouth, narrows, ocean, pond, pool, puddle, rill, river, rivulet, runnel, sea, sound, splash, spring, strait, stream, tarn, tributary, water, waterfall, whitewater, можна представити у вигляді наступної структури:

Схема 2. Структура концептуального поля „WATER RESOURCES”

Як показано на Схемі 2., ядро цього концептуального поля формують понятійні елементи, співвідносні із семами ‘substance’, ‘nature’, ‘form’, ‘location’, ‘size’, представленими у всіх лексемах, що становить 41,7% концептуального простору; ближню периферію – понятійні елементи, співвідносні із семами ‘motion’, ‘inland/outland’, ‘part of’, ‘intent’ (‘separation, ‘interlink) – 33,3% концептуального простору; крайню периферію – понятійні елементи, співвідносні із семами ‘direction’, ‘function’ і ‘depth’, що становлять 25 % концептуального простору.

Аналогічну методику аналізу було використано при вивченні ситуації запозичення в Новій Зеландії. За результатами аналізу 1670 англійських лексичних одиниць було змодельовано 86 концептуальних полів, які активізувалися в ході апперцепції опанованої території та послужили основою для номінації складників альтернативної реальності засобами автохтонних запозичень.

Освоєння фізико-географічних особливостей Нової Зеландії привело до активізації таких концептуальних полів: „водні ресурси” (WATER RESOURCES), „хмари” (CLOUD), „місцевість” (TERRENE), де останнє мітить дрібніші концептуальні поля: “гора” (MOUNT), „печера” (CAVE), „ґрунт” (SOIL), а також „нефрит” (JADE).

Сприйняття в основному ендемічної флори та фауни Нової Зеландії привело до активізації цілої низки концептуальних полів. При апперцепції представників тваринного світу активізованими виявилися концептуальні поля „гризуни” (лат. RODENTIA), „псові” (CANIS), „свиня” (SUIDAE), “ластоногі” (PHOCIDAE/PINNIPEDIA), „китоподібні” (CETACEA), а також концептуальні поля „комаха” (INSECTA), „рептилія” (REPTILIA), „риба” (PISCES), „молюск” (MOLLUSCA), „птах” (AVES).

Апперцепція численних та різноманітних представників рослинного світу Нової Зеландії призвела до активізації концептуального поля „рослина” (PLANT) та менших концептуальних полів: „ягода” (BERRY), „зернові” (CORN), „папоротеві” (FERN), „льон” (FLAX), „квіткові” (FLOWER), „фрукт” (FRUIT), „гриб” (FUNGUS), „трава” (GRASS/HERB), „мох” (MOSS), „коренеплоди” (ROOT/TUBER), „чагарник” (SHRUB), „дерево” (TREE).

У результаті апперцепції автохтонного населення та його культури були активізовані такі концептуальні поля: „людина” (HUMAN BEING) із сукупністю його конституентів: расова приналежність, вік, будова тіла, родинні, ієрархічні та соціальні стосунки, діяльність, а також „зброя” (WEAPON), „верхній одяг” (WRAP/OUTER), „засоби пересування” (VEHICLE), „музичні інструменти” (MUSICAL INSTRUMENTS), „контейнер” (CONTAINER), „сітка” (NET), „м’яч” (BALL), „мистецтво” (ART), „різьба” (CARVINGS), „орнамент, прикраса” (ORNAMENT, JEWELRY), „тканини” (CLOTH), „стовп/жердина” (POLE), „їжа” (FOOD), „вогонь” (FIRE), „піч” (OVEN), „дім” (HOME/HOUSE), „плем’я” (TRIBE), „село” (VILLAGE), „місто” (TOWN), „місце, територія” (PLACE/AREA), „суспільний заклад” (PUBLIC INSTITUTIONS), „збори” (включаючи „рух”, „кампанія”, „гра”, „церемонія” (GATHERING, GAME, CEREMONY), „спів” (SONG/CHANT), „привітання й прощання” (GREETING, FAREWELL), „подорож (TRAVEL і ROUTE), „гроші” (MONEY), „символи” (SYMBOLS), „медицина” (MEDICINE), „божества/дух” (DEITY/SPIRIT) та „міфічні істоти” (MYTHICAL CREATURES), а також „процедура, практика” (PROCEDURE/ PRACTICE/ ACTIVITY), зокрема „ексгумація” (EXHUMATION). Окрему групу становлять концептуальні поля, що перебувають в основі абстрактних іменників, які активізувалися в результаті сприйняття різних складників соціального життя автохтонного населення: FEELING/EMOTION, EXPRESSION, INTENT, STATE/CONDITION, WORLD, LIMIT, BOUNDARY, POWER/AUTHORITY, KNOWLEDGE, LIE, RULES, QUALITIES, ABILITY, CESSATION/DEATH, а також в основі дієслів (LIFT, WEAVE) і прикметників (QUALITY, SIZE).

Прикладом процесів сприйняття та первинної концептуалізації альтернативної реальності в Новій Зеландії може служити концептуальне поле “GATHERING”, змодельоване за допомогою аналізу англійських лексем affair, assembly, board, bunch, celebration, ceremony, company, conclave, conference, congress, convention, convocation, crowd, custom, dance, discussion, encounter, event, festival, festivity, gala, gathering, meeting, observance, occasion, organization, parley, party, performance, reception, rendezvous, reunion, rite, sacrament, service, session, tradition, яке має таку структуру:

Схема 3. Структура концептуального поля “GATHERING”

Як показано на Схемі 3., ядро цього концептуального поля представлено понятійними елементами, співвідносними із семами ‘people’, ‘together’, ‘purpose’, а також ‘structure’, що становлять 44,4% концептуального простору; ближчу периферію формують елементи, співвідносні із семами ‘kind/mode/mood’, ‘place’ і ‘time’ – 33,3%, крайню периферію – елементи, співвідносні із семами ‘religion’ і ‘size’, що становлять 22,3% концептуального простору.

У третьому розділі „Закономірності вербалізації конституентів концептуального поля автохтонними запозиченнями” виявлено механізми і закономірності вербалізації охоплених концептом результатів апперцепції автохтонним мовним матеріалом.

Для вивчення процесів адаптації концептуальної і мовної систем інтродукованого етносу до альтернативної реальності на етапі вербалізації охоплених концептом денотатів доцільно використати фреймовий аналіз, що базується на розумінні терміну фрейм, витлумаченого як спосіб упорядкування результатів пізнавальної діяльності та основа вербалізації (А.П. Бабушкін, М. Боден, М.М. Болдирев, К. Годдард, Т. ван Дейк, С.А. Жаботинська, В. Крофт, Д. Круз, Р. Ленекер, М. Мінський, М. Петрак, Й.А. Стернин, Дж. Тейлор, Ч. Филлмор, З.А. Харитончик).

Динамічний характер запозичення визначає застосовану методику фреймового аналізу, яка полягає у реконструкції процесу вербалізації автохтонними запозиченнями складників концептуального поля, що активізувалося при первинному сприйнятті альтернативної реальності і структурувалося як результат дії механізмів категоризації.

Для проведення процедури фреймового аналізу методом семного аналізу було проаналізовано 1293 автохтонні запозичення до канадського і новозеландського варіантів англійської мови, що слугувало основою для співвіднесення їх з відповідними концептуальними полями. Отримані результати зіставлялися з елементами структурованого концептуального поля, яке активізувалося в інтродукованого етносу в процесі сприйняття альтернативної реальності.

Результати аналізу показали, що автохтонні запозичення співвідносяться з елементами уже наявними в концептуальній системі соціуму, що запозичує, отже, по суті, наявне не формування нового концепту, а модифікація вже існуючого.

Відбувається процес поєднання концептуальних елементів з автохтонними запозиченнями за трьома сценаріями.

Перший сценарій полягає в тому, що автохтонним лексичним матеріалом вербалізуються ядерні елементи активованого концептуального поля.

За другим сценарієм вербалізуються, окрім ядерних, окремі елементи периферії. Цей сценарій задіяний у тих випадках, коли об’єкт/явище альтернативної реальності, що сприймається, має комплексний характер або менший ступінь аналогії порівняно з подібними об’єктами рідного світу інтродукованого етносу.

За третім сценарієм вербалізуються ядерні елементи, периферійні елементи і „латентні” для даного концептуального поля елементи, що належать до суміжних концептуальних полів. Третій тип має місце в тих випадках, коли необхідно номінувати сприйнятий феномен альтернативної реальності, а він має настільки комплексний і складний характер, що ядерних і периферійних елементів відповідних концептуальних полів може виявитися недостатньо для охоплення всіх його особливостей. У такому випадку у всій системі інтродукованого етносу ведеться пошук елементів, у тому числі й латентних, які дають змогу „освоїти” об’єкт сприйняття.

За першим сценарієм вербалізовано 17% концептів; за другим сценарієм – 60% концептів; за третім сценарієм – 23% концептів. Як бачимо, у досліджуваному матеріалі переважає другий сценарій.

Вибір сценарію вважається довільним, не обумовленим а ні особливостями альтернативної реальності, а ні структурою концептуального поля, а ні тими автохтонними одиницями, якими вони вербалізуються.

Оскільки процес запозичення з автохтонних мов відбувався на ранніх етапах опанування альтернативної реальності в умовах гострої необхідності номінації якомога більших обсягів денотатів, він має масовий і невпорядкований характер. Саме такий „поспіх” запозичення автохтонних елементів обумовив доволі низький рівень, а нерідко і повну відсутність знань про концептуальні елементи, які стоять за відповідними запозиченими словами. Більше того, як показав концептуальний аналіз, вихідна концептуальна система охоплювала всі аспекти й деталі альтернативної реальності, вербалізованої автохтонним матеріалом, що виключало необхідність формування нового концепту. Така аргументація дає змогу вважати процес вербалізації результатів пізнавальної діяльності англомовного соціуму на території Канади і Нової Зеландії процесом наповнення споконвічним концептуальним змістом автохтонних слів.

Сам процес наповнення автохтонного матеріалу складниками структурованого концептуального поля має вибірковий характер.

Наприклад, при вербалізації конституентів концептуального поля “WATER RESOURCES” у канадському варіанті англійської мови, що здійснювалася за двома (першим і другим) сценаріями, автохтонний елемент chuck поєднується лише з одним, найзагальнішим за змістом, елементом ядра ‘substance’.

При вербалізації тих конституентів цього концептуального поля, яка відбувалася за другим сценарієм, автохтонний елемент methyl поєднується з ядерними елементами ‘substance’, ‘form’, ‘location’, а також з елементами ближньої периферії ‘inland/outland’. Ці ж ядерні елементи у сполученні з елементом крайньої периферії ‘direction’ вербалізовано автохтонним запозиченням skookumchuck. Увесь процес вербалізації автохтонними елементами концептуального поля “WATER RESOURCES” представлено на Схемі 4.

Схема 4. Модель процесу вербалізації автохтонними запозиченнями концептуального поля “WATER RESOURCES”.

Як показано на Схемі 4., об’єктом вербалізації автохтонними запозиченнями були окремі елементи концептуального поля в різній конфігурації. У процесі вербалізації автохтонним матеріалом було охоплено 60% концептуального простору, гіпотетично відкритого для цього процесу. Поза процесом вербалізації залишилися не тільки периферійні конституенти, але й основоположний для даного концептуального поля елемент ‘size’.

Аналіз семантики запозичених слів не виявив нових елементів, відмінних від первісних.

У новозеландському варіанті англійської мови при вербалізації активізованого концептуального поля „GATHERING/MEETING” задіяними виявилися всі три типи сценарію.

Так, автохтонна одиниця rфpы поєднується з двома ядерними елементами цього концептуального поля ‘people’, ‘together’. Автохтонні одиниці rыnanga, taumata, taua, kaikai поєднуються з ядерними елементами ‘people’, ‘together’ і ‘purpose’. Автохтонна одиниця hоkoi поєднується з наведеними ядерними концептуальними елементами, а також з елементом ‘structure’. Ці приклади вербалізації становлять собою перший тип сценарію.

Другий тип сценарію виявляється задіяним у наступних випадках: автохтонна одиниця hui-a-tau поєднується з усіма елементами ядра даного концептуального поля, а також з периферійною одиницею ‘time’. Автохтонні одиниці hвkeri і tangihanga поєднуються з ядерними елементами, з периферійним елементом ‘time’, а також з периферійним концептуальним елементом ‘place’.

Автохтонна одиниця Pai Marire поєднується з усіма ядерними концептуальними елементами, периферійним концептуальним елементом ‘religion’, а також латентним концептуальним елементом ‘founded by’. Автохтонна одиниця ohu поєднується з ядерними концептуальними елементами і латентним елементом ‘sponsored by’. Дві автохтонні одиниці iwi rыnanga і Kohahitanga поєднуються з ядерними концептуальними елементами, а також з латентним для активізованого концептуального поля елементом ‘ethical/national’. Вербалізація даними автохтонними одиницями є прикладом третього типу сценарію.

Схема 5. Модель процесу вербалізації автохтонними запозиченнями концептуального поля “GATHERING”.

Як показано на Схемі 5., у вербалізації автохтонними одиницями виявилися задіяними всі елементи ядра активізованого концептуального поля, всі периферійні (ближні і крайні) елементи, за винятком елемента ‘kind/mode’ (88,8% активізованого концептуального простору), а також концептуальні елементи, що імпліцитно присутні, але експліцитно не проявлені: ‘founded by’, ‘sponsored by’, ‘ethical/national’.

Висновки

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання виявлення механізмів адаптації концептуальної і лексичної системи англійської мови, які діють під час опанування англомовним соціумом дійсності в Канаді та Новій Зеландії і зумовлюють лексикалізацію елементів цієї дійсності засобами автохтонних мов.

Дослідження дало підстави для таких висновків:

1. Трансплантація англійської мови на нові території, що зумовило пристосування до різко змінених умов існування, активізувала діяльність адаптаційних механізмів, одним із результатів яких стало поповнення лексичної системи англійської мови запозиченнями з мов корінного населення. Ці запозичення надходили до англійської мови протягом декількох сотень століть, проте адаптаційно релевантними є запозичення на ранніх етапах освоєння нової території. Шлях запозичення був усним, спосіб – прямим (Нова Зеландія і Канада) або опосередкованим (Канада) з мов інкорпоруючого й ізолюючого типу, що належать до 12 мовних груп. Інкорпоруванню запозичень в англійську мову передував комплексний процес, який охоплював сприйняття альтернативної реальності, концептуалізацію результатів пізнавальної діяльності та вербалізацію охоплених концептом сегментів реальної дійсності автохтонним матеріалом. Взаємозв’язок і взаємообумовленість складників цього процесу становить підґрунтя для його цілісної характеристики в межах ситуації запозичення.

2. Сприйняття (загальнолюдське й етнічно детерміноване) охоплює всі доступні складники альтернативної реальності. При цьому загальнолюдські властивості (категоріальність, предметність, цілісність, структурність, осмислення, активність і константність) забезпечують на початковому етапі цілісність образу й поняття.

3. Швидкі темпи освоєння альтернативної реальності, тиск на концептуальну й номінативну системи англомовного соціуму, недосяжність концептуальної системи автохтонного етносу, наявність всеосяжної власної концептуальної системи обумовили особливості концептуалізації.

4. Первинна концептуалізація результатів пізнавальної діяльності, обумовлена попереднім досвідом інтродукованого англійського етносу, відбувалася у вигляді активізації вихідних концептуальних полів.

5. На наступному етапі сприйняття/концептуалізації, який становив собою процес зіставлення активізованих концептуальних полів з результатами сприйняття, відбувається структурування концептуальних полів на ядерні й периферійні елементи.

6. Вербалізація результатів пізнавальної діяльності засобами автохтонних мов здійснювалася у формі освоєння різних комбінацій конституентів активізованих концептуальних полів за трьома сценаріями.

Перший сценарій полягає в тому, що автохтонним лексичним матеріалом вербалізуються ядерні елементи активованого концептуального поля. За другим сценарієм вербалізуються, окрім ядерних, окремі елементи периферії. За третім сценарієм вербалізуються ядерні, периферійні і „латентні” для цього концептуального поля елементи, що належать до суміжних концептуальних полів. За першим сценарієм вербалізовано 17% концептів; за другим сценарієм – 60% концептів; за третім сценарієм – 23% концептів.

7. Як результат дії такого способу адаптації всі складники альтернативної реальності (в тому чи іншому обсязі) були вербалізовані засобами автохтонних мов, які таким чином проникають у всі сфери.

Серед перспективних напрямів можна виокремити дослідження автохтонних запозичень до інших варіантів англійської мови під час їх адаптації до умов існування в Австралії й Америці, виявлення закономірностей у процесі поєднання запозичення з концептуальними елементами, вивчення особливостей опосередкованої форми запозичення, зіставлення запозичення як способу адаптації з його іншими видами.

Основні положення дисертації висвітлені у публікаціях автора:

1. Лексические заимствования: аспекты теории и практики // Вісник ЗДУ. Сер. Філологічні науки. 2003. – № 2. – С. 41-45.

2. Проблемы изучения заимствований в контексте языковой эволюции // Записки з романо-германської філології: Зб.наук.ст. – Вип.14. – Одеса: “Фенікс”, 2003. – С. 159-173 (у співавторстві з В.І. Скибиною)

3. Опыт лингво-когнитивного анализа наименований аборигенных народов Канады // Мова і культура.