ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БОРЕЙКО Наталя Юріївна

УДК 378:37.037.1(075.8)

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор Дмитренко Тамара Олександрівна, Українська інженерно-педагогічна академія, професор кафедри педагогіки та методики професійного навчання.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор Ротерс Тетяна Тихонівна,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, професор Канішевський Станіслав Михайлович, Київський Національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри фізичного виховання.

Захист відбудеться 23 травня 2008 року о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 при Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 23 квітня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Подальша розбудова Української держави, її інтеграція з прогресивним демократичним європейським суспільством зумовлюють необхідність прискореного розвитку конкурентного виробництва, а це, у свою чергу, сприяє новому баченню проблеми формування її інтелектуальної ланки – фахівців інженерного профілю, активізує складні психолого-педагогічні проблеми модернізації вищої технічної освіти та спонукає до пошуку механізмів підвищення ефективності професійної підготовки інженерів.

Проблемі підготовки інженера традиційно належало і належить одне з провідних місць у науковій літературі. Розробці моделі інженера присвячено дослідження О. Коваленко, О. Пономарьова та інших учених. Ґрунтовно досліджувалися окремі компоненти професійної підготовки майбутніх інженерів: формування загальної культури (О. Картавих), екологічної культури (С. Даньшева), управлінських умінь (О. Москалець, Л. Пуховська, О. Романовський), професійних вмінь (Т. Лазарєва), розвитку технічного мислення (Л. Столяренко), навчання іноземних мов (Я. Булахова) та ін.

Сучасне високотехнічне виробництво і ринкові відносини висувають винятково високі вимоги до якості підготовки фахівця-інженера та його конкурентоспроможності, що визначаються не лише сформованістю професійних знань, умінь та навичок, а й рівнем його здоров’я, працездатності і надійності. Дослідження науковцями (Р. Раєвський, С. Халаджі та ін.) умов професійної діяльності фахівців інженерного профілю виявили, що сучасний інженер 70 – 90 % робочого часу перебуває в малорухливій вимушеній позі – сидячи, широко використовує у своїй роботі технічні пристрої (зокрема, комп’ютер), що збільшує навантаження на органи зору та нервову систему й значно погіршує рівень здоров’я фахівця.

Професійна підготовка студентів вищих технічних навчальних закладів має здійснюватися з урахуванням цих умов. Розв’язати проблему можна через професійно спрямовану фізичну підготовку (М. Віленський, Б. Загорський, В. Ільїніч, С. Канішевський, О. Нікіфоров, С. Полієвський, Р. Раєвський, Е. Харламов та інші), яка, на нашу думку, має на меті не лише формувати фізичну готовність, а й компенсувати негативні чинники професійної діяльності, поліпшити здоров’я та працездатність, підвищити адаптаційні резерви систем організму інженера, і тим самим збільшити продуктивність його професійної діяльності.

З огляду на це, фізична підготовка майбутніх інженерів є значущою в аспекті організації професійної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів. Але, на жаль, як зазначають керівники підприємств та науковці (В.Волков, В.Філінков та інші), фізична підготовка студентів вищих технічних навчальних закладів є мало ефективною і не забезпечує готовності до професійної діяльності (майже 50молодих фахівців не готові працювати в тому ритмі і з такою інтенсивністю, котрих вимагає сучасне виробництво, 90не мають навичок організації індивідуальної професійно-прикладної фізичної самопідготовки). На практиці програми професійно спрямованої фізичної підготовки також реалізуються без урахування потреб, мотивів, індивідуальних здібностей студентів.

Аналіз можливостей підвищення ефективності професійної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів через професійно-прикладну фізичну підготовку дозволив виявити деякі суперечності між: потребою виробництва у підвищенні рівня підготовки студентів вищих технічних закладів та недостатнім усвідомленням значення фізичної підготовки в цьому процесі; необхідністю посилення професійної спрямованості фізичної підготовки майбутніх інженерів та невизначеністю педагогічних умов, що сприяють досягненню ефективності досліджуваного процесу; необхідністю вдосконалення професійно спрямованої фізичної підготовки на підґрунті гуманістичної парадигми освіти та відсутністю розробки відповідних особистісто орієнтованих технологій.

Ці суперечності й науково-практичні потреби щодо їх вирішення, а також урахування стану дослідження вищеозначеної проблеми й доцільність її розробки зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Педагогічні умови професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи „Розробка методології формування національної гуманітарно-технічної еліти”, що здійснюється на кафедрі педагогіки та психології управління соціальними системами Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” (державний реєстраційний номер 0104U0039). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 7 від 30 січня 2004 року) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 15 червня 2004 року).

Об'єктом дослідження є процес професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів.

Предмет дослідження – педагогічні умови практичної організації професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів.

Мета дослідження полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів, що сприяють підвищенню її ефективності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що процес професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів буде ефективнішим, якщо реалізувати такі педагогічні умови:

· забезпечення гуманних засад професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів, а саме – застосування діалогового підходу, впровадження особистісно орієнтованої технології навчання;

· формування професійно значущих мотивів у фізичній підготовці студентів вищих технічних навчальних закладів;

· оновлення навчальної програми через удосконалення змісту ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів за допомогою синтезу традиційних та нетрадиційних засобів, методів, форм ППФП, а також валеології, гігієни, охорони праці, психології особистості.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети і гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

1. Визначити стан розробленості проблеми професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів у психолого-педагогічній літературі та літературі з фізичного виховання.

2. Визначити модель інженера і з’ясувати особливості майбутньої професійної діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів та на цьому підґрунті розробити систему професійно-прикладної фізичної підготовки відповідно до сучасних умов праці (на прикладі інженерів-системних аналітиків).

3. Визначити і теоретично обґрунтувати педагогічні умови професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів та експериментально перевірити їх ефективність.

4. Підготувати комплекс науково-методичного забезпечення для студентів та викладачів вищих технічних навчальних закладів з метою реалізації особистісно орієнтованої технології професійно-прикладної фізичної підготовки.

Методологічною основою дослідження є парадигма гуманізації освіти, основні наукові положення щодо особистості як найвищої соціальної цінності, взаємозв’язку практичної і розумової діяльності, а також системний, особистісно орієнтований, культурологічний, факторний, технологічний підходи до ППФП та діяльнісний підхід до формування особистості інженера.

Теоретичною основою дослідження є ідеї, положення і висновки, які стосуються: теорії та методики фізичного виховання і спорту (Б. Ашмарін, В. Бальсевич, В. Волков, Т. Круцевич, Л. Лубишева, А. Матвєєв, В. Платонов, Т. Ротерс, Б. Шиян та інші); професійно-прикладної спрямованості фізичного виховання майбутніх фахівців (М. Віленський, С. Канішевський, Р. Раєвський, С. Халаджі та інші); професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах (А. Бойко, О. Глузман, О. Коваленко, Р. Макаров, Н. Ничкало, О. Пєхота, І. Прокопенко, Л. Сущенко та інші); організації навчального процесу у вищому навчальному закладі (А. Алексюк, В. Беспалько, С. Вітвицька, Т. Дмитренко, В. Галузинський, М. Євтух та інші); підготовки майбутніх інженерів (С. Даньшева, О. Картавих, О. Романовський, Л.Товажнянський та інші); концепції педагогічної технології (В. Євдокимов, О. Пєхота, І.Прокопенко, С.Сисоєва та інші); особистісно орієнтованого навчання та виховання (І.Бех, С.Гончаренко, І.Зязюн, О. Пєхота, О.Савченко, О.Сухомлинська, І.Якиманська та інші); нормативних документів, що визначають вихідні концептуальні положення щодо змісту й організації діяльності вищих технічних навчальних закладів (Конституція України, Закони України „Про вищу освіту”, „Про фізичну культуру і спорт” та „Про професійно-технічну освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні.

Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні – аналіз наукової літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, уточнення основних понять дослідження („професійно-прикладна фізична підготовка”, „професійно-прикладна фізична підготовленість”, „модель інженера”, „педагогічні умови”, „особистісно орієнтована технологія ППФП”); моделювання, порівняння та систематизація змісту, методів і форм ППФП для розробки особистісно орієнтованої технології ППФП; емпіричні – прогностичні (експертна оцінка), діагностичні (анкетування, бесіда, тестування); педагогічний експеримент для виявлення ефективності розроблених педагогічних умов ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів; статистичні методи обробки експериментальних даних для кількісного та якісного аналізу емпіричного матеріалу.

Експериментальна база. Дослідно-експериментальна робота виконувалася в Національному технічному університеті „Харківський політехнічний інститут” упродовж 2000-2006 рр. Дослідженням було охоплено 936 студентів, із них у формувальному етапі експерименту брало участь 486 осіб.

Наукова новизна й теоретичне значення здобутих результатів дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано й експериментально підтверджено ефективність педагогічних умов професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів, розроблено систему ППФП інженерів-системних аналітиків; набули подальшого розвитку наукові уявлення про сутність понять „професійно-прикладна фізична підготовка”, „професійно-прикладна фізична підготовленість”, „модель інженера”; удосконалено процес ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів на особистісно орієнтованій основі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в їх достатній готовності до впровадження у навчальний процес ВНЗ: розроблених програми з професійно-прикладної фізичної підготовки, методичних рекомендацій, електронного посібника для студентів і викладачів. Теоретичні, технологічні та методичні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для оновлення змісту ППФП студентів вищих навчальних закладів, удосконалення підготовки майбутніх інженерів, у самостійній роботі студентів, а також у процесі підвищення кваліфікації викладачів.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” (довідка про впровадження № 51 – 326/175 від 25.11.2005), Харківського національного університету радіоелектроніки (акт упровадження № 18/28/6 від 5.06.2006), Одеського національного політехнічного університету (акт упровадження № 735 від 14.09.2006).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки і методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії, на кафедрах фізичного виховання і педагогіки та психології управління соціальними системами НТУ „ХПІ”, а також у виступах на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи” (Полтава, 2002), щорічній міжнародній науковій конференції „Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти” (Харків, 2002 – 2004), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи” (Дрогобич, 2005), регіональній науково-практичній конференції „Проблеми фізичного виховання студентів” (Дніпропетровськ, 2005), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Інновації у вищій освіті” (Ніжин, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці” (Черкаси, 2006).

Основний зміст та результати дослідження викладено в 21 одноосібній публікації (з них 8 опубліковано в наукових фахових виданнях).

Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (296 найменувань, із них 4 – іноземною мовою), 23 таблиць, 10 рисунків, 24 додатків на 50 сторінках. Повний обсяг дисертації 255 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та стан її дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідної роботи; розкрито методологічні та теоретичні засади, методи дослідження; висвітлено наукову новизну й практичне значення результатів дисертації; подано інформацію щодо апробації та впровадження отриманих результатів і структури роботи.

У першому розділі – „Теоретико-методичні засади професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів” – проаналізовано історичний аспект та сучасний стан вирішення проблеми професійно-прикладної фізичної підготовки; розкрито її сутність, структуру та функції, методику організації; розглянуто методологічні засади дослідження; визначено особливості майбутньої професійної діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів і розроблено загальну систему професійно спрямованої фізичної підготовки відповідно до сучасних умов праці (на прикладі інженерів-системних аналітиків); обґрунтовано педагогічні умови ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів.

Простежено еволюцію поняття „професійно-прикладна фізична підготовка” та визначено, що зміст цього поняття зазнав трансформації: від вузького розуміння – як процес розвитку спеціальних фізичних якостей та формування професійних рухових навичок, необхідних для конкретної професії (В.Ільїніч), до більш широкого – підготовки людини до певної професійної діяльності через спеціально спрямоване і вибіркове використання засобів фізичної культури і спорту (С.Канішевський, Р.Раєвський та інші).

Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) розглянута як складна система, що є підсистемою професійної підготовки, спрямована на формування фахівця, готового до високопродуктивної діяльності, спочатку через організоване в навчальному закладі професійно спрямоване фізичне виховання, а потім – у процесі професійної діяльності – через професійно-прикладну фізичну самопідготовку або спеціально організовану підготовку. Визначено, що ППФП безпосередньо залежить від потреб виробництва, специфіки професійної діяльності (сфери діяльності, змісту й умов праці), готовності викладачів до організації ППФП, а також інтересів, мотивів, цінностей, фізичних і психологічних особливостей студента. Педагогічна система ППФП складається з таких компонентів: суб’єктів навчально-виховного процесу (студента, викладача), мети, завдань, принципів, змісту, методів, засобів, форм та результату. На підставі аналізу досліджень (В. Волков, Р. Макаров, С. Полієвський, Р. Раєвський) визначено сутність кожного компонента педагогічної системи ППФП. Поняття, яке характеризує результат ППФП, позначається терміном „професійно-прикладна фізична підготовленість” і складається з таких компонентів: мотивації до професійно спрямованої фізичної підготовки; професійних знань, умінь та навичок, психофізичної підготовленості, працездатності, а також готовності до професійно-прикладної фізичної самопідготовки.

Розробка ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів ґрунтувалася на конкретній моделі інженера. Аналіз і узагальнення досвіду багатьох науковців (О. Коваленко, О. Романовський, С.Сисоєва, Л.Товажнянський) з моделювання фахівців різних професій інженерного профілю дозволили визначити модель інженера, яка представлена цілісно і має складну структуру: професійну культуру – професійний компонент (технічне мислення, професійні знання, уміння і навички, професійні стереотипи, професійні культурні звички інженерної діяльності, творчість); соціальний компонент (комунікативні якості); морально-мотиваційний компонент (професійна мета, інтереси, потреби, схильності, настанови, ставлення, цінності); працездатність та надійність (необхідний рівень психічної і фізичної підготовленості, високий рівень здоров’я, здоровий спосіб життя, воля, інтерес до інженерної діяльності); механізм професійного зростання та довголіття, зокрема професійно-прикладну фізичну самопідготовку. Модель інженера удосконалено з урахуванням внутрішніх (стан здоров’я, загальна культура, індивідуальні типові показники студента) і зовнішніх чинників (на прикладі інженерів-системних аналітиків) – режим та ритм праці, необхідні для цього технічні засоби праці, санітарно-гігієнічні умови та робоча поза. У процесі професійної діяльності ППФП є механізмом, що відповідає за збереження здоров’я інженера та забезпечує його високу працездатність і надійність, а також професійне зростання та довголіття.

Розгляд особливостей праці інженерів – системних аналітиків дозволив удосконалити систему ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів, які здебільшого матимуть подібні умови професійної діяльності (велика частка тривалого перебування у малорухливій вимушеній позі – сидячи, високий рівень нервового і розумового напруження, а також обов’язкове використання комп’ютера в професійній діяльності).

Експертна оцінка, педагогічне спостереження та аналіз професіограм дозволили визначити особливості професійної діяльності інженерів-системних аналітиків, що характеризується малорухливістю (гіподинамією), тривалим перебуванням у вимушеній позі – сидячи, при цьому найбільшого навантаження зазнають м’язи спини, верхнього плечового пояса, шиї та ніг. Успіхи і надійність у роботі, професійне довголіття інженера, за даними анкетування експертів та аналізу професійної діяльності, визначають: високий рівень інтелекту – 90%, професійна культура – 100%, високий рівень здоров'я – 95%, висока працездатність – 100%, а також розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, оперативне мислення) – 85%, фізичних – 45% та 75% – особистісних якостей. Найбільш вагомими фізичними якостями було визначено загальну витривалість – 35%, статичну витривалість м’язів тулуба – 21%, швидкість і точність рухів (особливо рук і пальців) – 24%, менш вагомими є гнучкість – 14%, сила м’язів тулуба – 6%. Основні знаряддя праці, передусім комп’ютери, автоматизована інформаційна техніка, а також засоби комунікації, управління тощо, негативно впливають на здоров'я та працездатність інженерів. Дослідження рівня здоров'я та фізичної підготовленості інженерів-системних аналітиків (65 фахівців) показало, що у 41,59% фахівців низький рівень здоров'я: 29,2% мають зайву вагу; 35,38% – підвищений кров’яний тиск; у 32,3% – низькі показники серцево-судинної системи при навантаженні; 27,69% мають захворювання зору; 38,46% скаржаться на болі в спині та 20% – часті головні болі; 26,15% – на швидку втомлюваність; при цьому 63,07% – із низьким рівнем фізичної підготовленості, а 76,92% зовсім не займаються фізичними вправами.

Метою системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів є сприяння формуванню цілісної особистості фахівця-інженера, створення в нього високого рівня, а також механізмів для постійної підтримки й удосконалення психофізичного стану. Відповідно до мети визначено завдання ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів: формування стійкої мотивації до занять професійно спрямованою фізичною підготовкою, знань з основ ППФП, прикладних умінь та навичок (відновлення працездатності, зменшення нервового напруження), високого рівня здоров’я, готовності до професійно-прикладної фізичної самопідготовки, а також виховання професійно важливих фізичних, психічних, особистісних та емоційно-вольових якостей; розвиток психофізичної підготовленості, що забезпечує високу продуктивність професійної діяльності майбутнього інженера.

Зміст означеної системи має сприяти набуттю особистісного досвіду студента з ППФП відповідно до сучасних та майбутніх умов праці. Для врахування різних інтересів, здібностей і можливостей студентів засоби ППФП збагачено використанням гімнастики у воді, аеробіки, бадмінтону, настільного тенісу, йоги й інших видів фізичної культури та спорту, а також додаткових засобів підвищення працездатності (загартування, музикотерапія тощо), комплексами фізичних вправ для покращення мозкового кровообігу, зниження зорового та нервового напруження, поліпшення здоров'я. З урахуванням педагогічних досліджень (Ю. Бабанський, А. Хуторський) виокремлено систему методів ППФП: 1) когнітивні (словесні, наочні, діагностичні), які надають студентові досвід з основ ППФП; 2) креативні, що дозволяють студентові створювати власні освітні продукти (аналіз інформації, її осмислення і на цій основі – цілепокладання, планування, розробка методики ППФП для визначення власної траєкторії професійного становлення); 3) організаційні (практичні, ігрові, тренувальні, змагальні тощо) – з метою практичної реалізації програми ППФП; 4) контрольні, завдяки яким можна коректувати методику ППФП та стимулювати подальше вдосконалення (рефлексія, тестування, самооцінка та ін.).

З метою практичної реалізації визначеної системи ППФП теоретично обґрунтовано педагогічні умови щодо забезпечення ефективного функціонування системи навчальної діяльності. З’ясовано, що педагогічні умови як предмет педагогічного дослідження – це спеціально організовані заходи, вимоги, які полягають у виокремленні пріоритетів серед компонентів педагогічної системи, важливих для об’єкта дослідження. Зокрема, в нашому дослідженні – це чинники, які ефективно впливатимуть на практичну організацію навчального процесу ППФП.

Методологічні та загальні положення педагогічної науки (гуманістична парадигма освіти, технологія організації й управління діяльністю студентів) дали змогу теоретично обґрунтувати твердження, що ефективному впровадженню розробленої ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів сприятиме створення таких педагогічних умов: створення гуманних засад організації професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів, а саме – застосування діалогового підходу, впровадження особистісно орієнтованої технології навчання; формування професійно значущих мотивів у фізичній підготовці студентів вищих технічних навчальних закладів; оновлення навчальної програми через удосконалення змісту ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів за допомогою синтезу традиційних та нетрадиційних засобів, методів, форм ППФП, а також валеології, гігієни, охорони праці, психології особистості.

У другому розділі „Експериментальне дослідження педагогічних умов професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів” визначено вплив створених педагогічних умов на ефективність процесу ППФП.

Для оцінювання рівня професійно-прикладної фізичної підготовленості у студентів вищих технічних навчальних закладів були розроблені показники та критерії її сформованості: мотиваційний (стійкий пізнавальний інтерес, професійна мотивація фізичної підготовки); теоретичний (усвідомлені системні знання з ППФП); практичний (не нижче середнього рівні здоров’я та фізичної підготовленості, системне використання самостійних занять з ППФП); технологічний (готовність до самостійних занять ППФП – уміння самостійно організувати та реалізувати заняття, визначати їх ефективність; знання та навички самодіагностування, самоконтролю під час занять; уміння корегувати процес ППФП). На підставі цих критеріїв були визначені відповідні рівні сформованості показників професійно-прикладної фізичної підготовленості – високий, середній, низький.

Результати констатувального етапу експерименту свідчать, що більшість студентів експериментальних (ЕГ) і контрольних (КГ) груп мають низькі показники розвитку компонентів професійно-прикладної фізичної підготовленості: 82,1% студентів ЕГ та 76,4% студентів КГ мають низький рівень знань з основ ППФП; у 38,4% студентів ЕГ та 35,1% студентів КГ відсутній інтерес до занять ППФП; 62,2% студентів ЕГ та 57,7% студентів КГ виявили низький рівень готовності до самостійних занять ППФП, а також у 43% студентів ЕГ – низький рівень здоров’я, у К групах – 37%; у 46% студентів ЕГ груп – низький рівень фізичної підготовленості (у К групах 43% відповідно).

Експериментальну роботу було здійснено на базі НТУ „ХПІ”. У формувальному етапі експерименті взяли участь 486 студентів. З кожним викладачем було обговорено програму експерименту. У контрольних групах проводились заняття з ППФП за традиційною методикою, а в експериментальних – за новою, в якій підготовка здійснювалася через створення науково обґрунтованих педагогічних умов ППФП.

Педагогічні умови створювались через реалізацію особистісно орієнтованого підходу з урахуванням пріоритетних мотивів студентів вищих технічних навчальних закладів до занять ППФП (на першому місці – 83 – 85% студентів – мотив поліпшення здоров’я). Зазначаючи місце здоров’я в моделі інженера, студентів навчали розробляти особистісну концепцію здоров’я, а потім, зважаючи на індивідуальні здібності, рівень підготовленості та майбутні умови праці – індивідуальну програму ППФП. До того ж студент ставав рівноправним учасником навчального процесу. Викладач, постійно перебував у діалозі зі студентом, виявляючи доброзичливе ставлення та повагу до його самостійного мислення, підтримував інтерес (постановка проблемних запитань, зв’язок з практикою, порівняння наукових знань та життєвого досвіду студента, яскраве та емоційне подання матеріалу – ігрові, змагальні вправи), заохочував ініціативність (сприяння прояву самостійності), демонстрував зацікавленість студентом (урахування індивідуальних здібностей та особистісного досвіду кожного), створював ментальний клімат – добра, віри та схвалення (ситуація успіху – навчання на рівні особистісних можливостей, у оптимальному темпі, схвалення позитивних результатів кожного, підтримка у разі виникнення труднощів), стимулюючи творчість, допомагав змоделювати для кожного стратегію досягнення успіху в майбутній професійній діяльності. Через діалог студент не лише здобував „готові” знання з основ ППФП, а й вчився ставити запитання, шукати відповіді, визначати важливі для нього зв’язки між фізичним вихованням та успіхом у професійній діяльності, між здоров’ям та працездатністю та ін. Головним засобом у спілкуванні була похвала, заохочування до самостійності, підтримка, поради, пропозиція, гумор. Для створення комфортних умов самопізнання в розроблених методичних вказівках для студентів та електронному посібнику наводилися діагностичні методики.

Було розроблено авторську програму, яка складалася з двох частин: інваріантно-базової (на прикладі інженерів-системних аналітиків), яка надає загальні основи ППФП, а також варіативної, що забезпечує розробку особистісної програми ППФП для кожного студента і реалізується під час самостійної роботи. У цій програмі виокремлено теоретичний, методологічний та методичний компоненти підготовки, які нададуть можливість майбутньому фахівцеві під час професійної діяльності самостійно розробляти та виконувати особистісну програму з ППФП, а також сформувати професійні мотиви. Визначивши необхідну індивідуальну траєкторію професійного зростання, котра забезпечує оптимальний темп розвитку, студент з викладачем або самостійно, відповідно до своїх інтересів, здібностей і можливостей, обирає практичні засоби і форми (крім обов’язкових аудиторних занять, студенти використовували зарядку з елементами ППФП, міні-комплекси з ППФП протягом дня, самостійні профілактичні, корегувальні вправи).

Реалізація авторської програми в експериментальних групах сприяла підвищенню ефективності ППФП через застосування особистісно орієнтованої технології ППФП. Кожний етап цієї технології мав свою мету, завдання, зміст діяльності викладача та студента, засоби, методи та форми їх досягнення, а також комплекс методичного забезпечення (методичні рекомендації для студентів та викладачів). Мета першого етапу (мотиваційного) – визначити особистісні мотиви ППФП кожного студента та сформувати інтерес, мотивацію і ціннісне ставлення до занять ППФП. Мета другого етапу (когнітивно-орієнтовного, який має три підетапи: адаптаційно-пропедевтичний, гносеологічний і технічний) – сприяти усвідомленню необхідності занять ППФП кожним студентом; дати теоретичні основи з ППФП, де окремо визначені знання з техніки безпеки, а також техніки виконання вправ; навчити кожного студента, пізнаючи себе, розробляти індивідуальну траєкторію професійного розвитку. Мета наступного, третього етапу (діяльнісно-процесуального) – практична реалізація особистісної програми з ППФП на навчальних заняттях за допомогою викладача, а також у самостійній роботі. Метою останнього етапу (контрольно-коректувального) є перевірка сформованості професійно-прикладної фізичної підготовленості відповідно до визначених вище критеріїв.

Після проведення експерименту за допомогою діагностування студентів визначено, що показники професійно-прикладної фізичної підготовленості (табл.1) студентів ЕГ значно поліпшились порівняно з результатами студентів КГ (вірогідність доведено через опрацьовування результатів за допомогою непараметричного методу математичної статистики із використанням критерію К.Пірсона).

Таблиця 1

Зміни показників професійно-прикладної фізичної підготовленості у студентів експериментальних (ЕГ) та контрольних (КГ) груп (%)

Показники | Рівні | ЕГ | КГ

до | після | різни-ця | 1 „зріз” | 2 „зріз” | різни-ця

Знання з

основ ППФП | високий | 5,3 | 63,1 | +57, 8 | 4,7 | 10,4 | +5,7

середній | 12,6 | 20,7 | +8,1 | 18,9 | 29,7 | +10,8

низький | 82,1 | 16,2 | -65,9 | 76,4 | 59,9 | -16,5

Готовність до

самостійних

занять | високий | 1,8 | 24,5 | +22,7 | 1,9 | 11,8 | +9,9

середній | 36 | 69,4 | +33,4 | 40,4 | 49,3 | +8,9

низький | 62,2 | 6,1 | -56,1 | 57,7 | 38,9 | -18,8

Фізична

підготовленість | високий | 14 | 18 | +4 | 15 | 16 | +1

середній | 53 | 66 | +13 | 51 | 55 | +4

низький | 33 | 16 | -17 | 34 | 29 | -5

Фізичне

здоров’я | високий | 10 | 17 | +7 | 9 | 10 | +1

середній | 44 | 66 | +22 | 48 | 57 | +9

низький | 46 | 17 | -29 | 43 | 33 | -10

Порівняння результатів анкетування студентів КГ та ЕГ на початку і в кінці експерименту дозволило зафіксувати зміни в мотиваційній сфері студентів: в ЕГ ці зміни виявились у значному збільшенні професійної мотивації та стійкого інтересу до професійно спрямованої фізичної підготовки. Так, кількість студентів з мотивом „професійного становлення” зросла в ЕГ з 13 до 67(у КГ з 17 до 20з мотивом „умова досягти успіху в професії” – в ЕГ з 15 до 65(у КГ з 13 до 16В ЕГ на 22,2% збільшилося кількість студентів зі стійким та на 19,4% студентів з відносно стійким рівнями пізнавального інтересу (у КГ на – 3,2% та 3,8%, відповідно).

Дослідження свідчить, що кількість самостійних занять з ППФП в експериментальних групах збільшилась порівняно з контрольними. Так, студентів, які регулярно самостійно займаються ППФП, у ЕГ – 54%, періодично – 35%, не займаються, але є бажання – 7%, не займаються, не мають потреби – 4%, у КГ – 18%, 29%, 31% та 22%, відповідно.

Отже, доведено, що впровадження обґрунтованих у дослідженні педагогічних умов підвищує ефективність організації ППФП у вищих технічних навчальних закладах, а отже .у професійній діяльності майбутні інженери матимуть високу продуктивність праці.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми професійної підготовки майбутніх інженерів засобами фізичного виховання, що виявляється в узгодженні навчальних та самостійних занять відповідно до внутрішніх потреб, мотивів, здібностей, рівня сформованості професійно-прикладної фізичної підготовленості майбутнього фахівця, передбачає відповідно до цього індивідуальну постановку професійної мети, планування змісту занять, вибір вправ та їх виконання, методів і форм організації занять, контроль і самоконтроль у процесі виконання, облік й аналіз результатів занять.

2. Використання системного, культурологічного та факторного підходів дозволило виокремити такі функції ППФП: освітня, виховна, розвивальна, загальнокультурна (ціннісно-орієнтована), оздоровча, компенсаторна, адаптаційна, профілактична, діагностична.

3. Визначена модель інженера є основою для визначення системи ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів, через засвоєння якої кожний студент має розробити особисту програму професійно спрямованої фізичної підготовки. За допомогою моделі інженера визначено мету та завдання зазначеної системи. Відповідно до складових моделі добираються засоби фізичного виховання, що сприяють вихованню цілісної особистості фахівця-інженера, формуючи усі її компоненти: високий рівень культури праці та професійних відносин; механізми професійного зростання та довголіття – прагнення до професійного самовдосконалення та навички для його здійснення; високий рівень розумової та фізичної працездатності і надійності, психофізичної готовності.

Аналіз особливостей професійної діяльності інженерів-системних аналітиків дозволив визначити, що крім цього необхідно збільшити акцент на формування готовності до організації самостійних занять з ППФП з метою подальшого професійного психофізичного самовдосконалення, оптимізації працездатності, відновлення після роботи (поліпшення діяльності головного мозку), профілактики професійних захворювань, саморегуляції психічних станів через розробку та реалізацію особистої програми ППФП з урахуванням показників здоров’я, умов праці (негативні чинники праці за комп’ютером), особистих інтересів у фізичній культурі.

4. Розроблено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови, необхідні для ефективної організації ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів: створення гуманних засад організації професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів; формування професійно значущих мотивів у фізичній підготовці студентів вищих технічних навчальних закладів; оновлення навчальної програми через удосконалення змісту ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів.

5. На основі зіставлення здобутих у проведеному експерименті результатів, їх кількісного та якісного аналізу виявлено, що реалізація обґрунтованих педагогічних умов сприяла суттєвим змінам щодо рівнів сформованості кожного складника професійно-прикладної фізичної підготовленості. В експериментальних групах значно зросли професійні мотиви занять фізичною підготовкою. Так, мотив „професійного становлення” збільшився в ЕГ на 54% (у КГ – на 3%), мотив „умова досягти успіху в професії” – в ЕГ на 50% (у КГ – на 3%). Результати дослідження переконують, що впровадження означених педагогічних умов сприяє підвищенню ефективності ППФП, а саме: у студентів експериментальних груп істотно зростають рівні розвитку показників професійно-прикладної фізичної підготовленості порівняно з контрольними.

6. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми, актуальними та перспективними залишаються питання стосовно дослідження принципів організації професійно спрямованого фізичного виховання, урахування в навчальному процесі з ППФП особливостей навчання в умовах кредитно-модульної системи, оптимізації відбору змісту, форм, засобів ППФП; підготовки викладачів до організації ППФП.

Основний зміст дисертації відбито в публікаціях:

1. Борейко Н.Ю. Особливості професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів / Н.Ю.Борейко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту : / Ред. С.С. Єрмакова – Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2005. – № 24 – С.31-34.

2. Борейко Н.Ю. Методологічні основи професійно-прикладної фізичної підготовки / Н.Ю.Борейко // Вісник Черкаського університету. Серія “Педагогічні науки” : Зб. наук. пр. ЧНУ ім. Б.Хмельницького. – 2005. – №72 – С.27–30.

3. Борейко Н.Ю. Моделювання сучасного фахівця в умовах особистісно орієнтованого навчання / Н.Ю.Борейко // Наукові записки: Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя, 2005. – №4 – С.10-13.

4. Борейко Н.Ю. Формування готовності до професійно-прикладної фізичної самопідготовки у студентів вищих технічних навчальних закладів / Н.Ю.Борейко // Теорія і практика управління соціальними системами / Щоквартальний науково-практичний журнал. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2006. – №31. – С.48–54.

5. Борейко Н.Ю. Мотиваційне забезпечення професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів / Н.Ю.Борейко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп.ред.) та ін. – Запоріжжя, 2006. – Вип.38. – С. 434–440.

6. Борейко Н.Ю. Історичний аналіз системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів / Н.Ю.Борейко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Х. : ХДАДМ (ХХПІ), 2006. – №9 – С.33–38.

7. Борейко Н.Ю. Забезпечення гуманних відносин між викладачем та студентом на заняттях фізичного виховання у вищих технічних навчальних закладах / Н.Ю.Борейко // Вісник Черкаського університету – Серія “Педагогічні науки”: Зб. наук. пр. – 2006. – №88 – С. 63–69.

8. Борейко Н.Ю. Розробка моделі фахівця-інженера / Н.Ю.Борейко // Вісник Черкаського університету – Серія “Педагогічні науки”: Зб. наук. пр. – 2007. – №99 – С. 121–126.

9. Борейко Н.Ю. Инновационные технологии физического воспитания / Н.Ю.Борейко // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. – Ч.2. – Х.: НТУ «ХПІ», 2002. – С.323–326.

10. Борейко Н.Ю. Принцип гуманізації як засіб реалізації особистісно орієнтованого навчання // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. – Вип. 1(5) – Х.: НТУ “ХПІ”, 2003. – С. 246–253.

11. Борейко Н.Ю. Гуманістична спрямованість фізичного виховання у вищому технічному навчальному закладі / Н.Ю.Борейко // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. / За ред. Л.Л. Товажнянського та ін. – Вип. (8) – Х.: НТУ “ХПІ”, 2004. – С. 536–542.

12. Борейко Н.Ю. Використання оздоровчих методик в системі професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів / Н.Ю.Борейко // Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи / За ред. М.Лук’янченка, Ю.Шкребтія та ін. – Дрогобич : КОЛО, 2005. – С.142–148.

13. Борейко Н.Ю. Формування фізичної культури як умова здоров’я студентів / Н.Ю.Борейко // Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. м. Полтава, 24-25 грудня 2002р – Полтава : ПДПУ, 2003 – С. 80–82.

14. Борейко Н.Ю. Технологія професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів / Н.Ю. Борейко // Проблеми фізичного виховання студентів: Матеріали регіональної наук.-прак. конф. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – С.89–92.

15. Борейко Н.Ю. Формування гуманних відносин між викладачем та студентом на заняттях фізичного виховання у вищих технічних навчальних закладах / Н.Ю.Борейко // Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці – Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Черкаси : ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2006. – С. –81.

16. Борейко Н.Ю. Формування особистої системи здоров’я у сту-дентів вищих технічних навчальних закладів / Н.Ю.Борейко // Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи / За ред. М.Лук’янченка, Ю.Шкребтія та ін. – Дрогобич : КОЛО, 2007. – С.142–148.

17. Борейко Н.Ю. Проблема розробки моделі фахівця-інженера / Н.Ю.Борейко // Вища школа України: поступ у майбутнє: Зб. Матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2007. – С. 28–29.

18. Борейко Н.Ю. Професійно-прикладна фізична самопідготовка інженера [Електронний ресурс] / Н.Ю.Борейко – 80 Min / 700MB – Х.: НТУ “ХПІ”, 2004 – 1 електрон. опт. диск. (CD-ROM) – Систем. вимоги: Pentium III; 256 Mb RAM; CD-ROM Windows 2000/XP – Назва з контейнера.

19. Педагогічне моделювання індивідуальної професійно-прикладної фізичної підготовки: методичні вказівки для студентів вищих технічних навчальних закладів / Укладач Борейко Н.Ю – Х.: НТУ “ХПІ”, 2004. – 32с.

20. Професійно-прикладна фізична підготовка інженерів системних аналітиків: методичні вказівки для студентів вищих технічних навчальних закладів / Укладач Борейко Н.Ю – Х.: НТУ “ХПІ”, 2004. – 30 с.

21. Управління професійно-прикладною фізичною підготовкою сту-дентів в умовах особистісно орієнтованого навчання: методичні рекомен-дації для викладачів / Укладач Борейко Н. – Х.:НТУ “ХПІ”, 2005. – 15 с.

Борейко Н.Ю. Педагогічні умови професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячено обґрунтуванню педагогічних умов практичної організації ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів. У роботі проаналізовано сучасний стан розробленості проблеми у теорії та практиці; визначено особливості та вдосконалено модель професійно-прикладної фізичної підготовленості студентів вищих технічних навчальних закладів відповідно до сучасних умов праці. Розроблено та експериментально перевірено педагогічні умови ефективної організації ППФП студентів вищих технічних: створення гуманних засад організації професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів; формування професійно значущих мотивів у фізичній підготовці студентів вищих технічних навчальних закладів; оновлення навчальної програми через удосконалення змісту ППФП студентів вищих технічних навчальних закладів.

Розроблено методичні рекомендації для студентів та викладачів, електронний посібник для професійно-прикладної фізичної самопідготовки.

Ключові слова: професійно-прикладна фізична підготовка, професійно-прикладна фізична підготовленість, модель інженера, педагогічні умови, особистісно орієнтована технологія