ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.15.:658.011.4

БІТТЕР Олександр Аронович

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І РІВЕНЬ ЖИТТЯ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік УААН

Тринько Роман Іванович,

Львівський державний університет внутрішніх справ,

завідувач кафедри теоретичної і прикладної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Баланюк Іван Федорович,

Прикарпатський національний університет

ім. Василя Стефаника, завідувач кафедри

обліку і аудиту;

доктор економічних наук, професор

Купалова Галина Іванівна,

Київський національний університет ім. Тараса

Шевченка, професор кафедри обліку та аудиту;

доктор економічних наук, професор

Орлатий Михайло Кузьмич,

Національна академія державного управління при

Президентові України, професор кафедри

регіонального управління, місцевого

самоврядування та управління містом.

Захист відбудеться 19 лютого 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м.Дубляни, вул. В.Великого, 1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м.Дубляни, вул. В.Великого, 1.

Автореферат розісланий “ ” січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.е.н., професор Ю.Е. Губені

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Багатство і бідність є такими ж одвічними супутниками людського буття, як любов і ненависть, добро і зло, правда і кривда. На відміну від інших філософських категорій, багатство і бідність, крім духовного виміру, мають вимір економічний. З початку 60-х років минулого століття їх окреслюють за допомоги терміна “рівень життя”. У ньому знаходить відображення рівень споживання громадянами товарів і послуг.

Упродовж 1990-2006рр. спостерігається значний спад більшості показників рівня життя сільського населення. Основними його проявами стало погіршення харчування та забезпечення непродовольчими товарами і послугами внаслідок зменшення доходів. Безробіття, бідність, пияцтво та інші соціальні хвороби стали поширеним явищем у сільській місцевості. Процес соціалізації майбутніх поколінь відбувається у складних соціальних та економічних умовах. Деградація сільськогосподарського виробництва загрожує продовольчій безпеці країни.

З особливою гостротою негативні процеси проявляються в сільській місцевості Карпатського регіону, де соціально-економічна криза виявилася глибшою порівняно з іншими регіонами країни. Лише не втрачений за роки адміністративно-командної системи дух підприємливості, поширений серед значної частини сільських жителів регіону, та наполегливість у веденні особистих господарств не дозволили допустити ще більшої злиденності. Багато сіл в регіоні розвиваються не гірше, ніж у радянські часи. Однак сільську місцевість регіону вразила демографічна криза, сотні тисяч найбільш працездатних сільських жителів у пошуках заробітків були змушені шукати роботу за межами батьківщини, руйнуються сім’ї, погіршується якість послуг закладів освіти, охорони здоров’я, культури. Держава поки що не виробила ефективних важелів для регулювання цих процесів.

Бідність у сільській місцевості стала поширеним явищем. Її причини лежать в нераціональній організації політичного, соціального, економічного життя країни, в нерівноправному становищі сільських громад. Актуальність і доцільність здійснення дослідження рівня життя сільського населення в регіоні зумовлені значущістю забезпечення його підвищення в умовах розбудови соціальної ринкової економіки, наближенням кордонів ЄС, потребою в інноваційному розвитку економіки загалом та її аграрної сфери.

Дослідженню окресленої проблеми присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Її не могли обійти своєю увагою найвидатніші економісти, соціологи, філософи сучасності та минулого. Вирішенню проблеми зростання рівня життя населення присвячені роботи Р. Арона, Д. Белла, Зб. Бжезинського, Д.Гелбрейта, Д.Кейнса, М.Кондратьєва, В.Леонтьєва, К.Маркса, А.Маршалла, Д.Рікардо, П.Семюельсона, А.Сміта, М.Фрідмана, Е. Фромма, Ф.Хайєка, Й.Шумпетера та багатьох інших. Теоретичні, методологічні та практичні аспекти проблеми зростання рівня життя сільського населення, його взаємозв’язку з розвитком сільського господарства висвітлені у працях вітчизняних учених І.Баланюка, Д.Богині, О.Бугуцького, В.Гейця, С.Гудзинського, С.Злупка, А.Колота, Г.Купалової, В.Куценко, В.Лагутіна, Е.Лібанової, В.Мандибури, І.Михасюка, О.Онищенка, М.Орлатого, Б.Пасхавера, І.Прокопи, К.Прокопишак, П.Саблука, Р.Тринька, Л.Шепотько, В.Юрчишина.

Водночас, у наукових працях з даної проблеми не знайшли достатнього відображення специфічні умови формування і підтримання рівня життя сільського населення з урахуванням особливостей окремих регіонів. Поза увагою залишилися проблеми взаємозв’язку рівня життя з розвитком сільського господарства і АПК, демографічними та екологічними умовами, комплексності розвитку сільських територій. Це й стало підставою для вибору теми даного наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U0022). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в дослідженні соціальних проблем села, комплексного розвитку сільських територій, рівня життя сільського населення та його взаємозв’язку з розвитком аграрного сектора економіки, ціноутворення на продукцію сільського господарства та продовольчі товари, пошуку шляхів підвищення ефективності агропромислового виробництва.

Основою дисертаційної роботи є результати власних досліджень автора, які проводилися впродовж 1994-2007 рр. у Львівському державному аграрному університеті.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування науково-методологічних основ і концептуальних підходів до вирішення проблеми підвищення рівня життя сільського населення, зростання ефективності сільського господарства, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення соціально-економічного механізму забезпечення добробуту сільських жителів. Відповідно до визначеної мети виконувалися такі теоретико-методологічні та науково-практичні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, на основі яких формується рівень життя сільського населення, споживання ним особистих і суспільних благ, його взаємозв’язок із загальним соціально-економічним розвитком країни, зайнятістю, ціноутворенням, розвитком сільського господарства та іншими чинниками.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем, пов’язаних з формуванням рівня життя сільського населення, його взаємозв’язку з розвитком сільського господарства.

Методи дослідження. У процесі реалізації завдань дослідження використано системний метод наукового пізнання, відповідно до якого усі явища і процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв’язку та розвитку. За допомоги системного методу досліджено взаємозв’язок рівня життя сільського населення з показниками загального соціально-економічного розвитку країни, демографічною ситуацією та зайнятістю, розвитком сільського господарства, зокрема особистих селянських господарств, системою ціноутворення на продукцію сільського господарства та продовольчі товари, розвитком соціальної інфраструктури села. Це дало змогу на основі використання методів порівняння й узагальнення, логічного та історичного здійснити комплексний аналіз сучасного рівня життя сільського населення в регіоні, визначити основні чинники його динаміки та диференціації. Завдяки цьому вдалося розробити нові теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо вирішення проблеми подолання бідності в сільській місцевості. У процесі дослідження також використовувалося поєднання методів аналізу та синтезу (для вивчення структури доходів і видатків сільського населення, соціальної інфраструктури й розвитку сільського господарства, ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах), економіко-статистичних (для проведення статистичних групувань, кореляційно-регресійного та кластерного аналізу з метою виявлення ступеня взаємозв’язку між рівнем життя сільського населення та відібраними чинниками, зокрема розвитком сільського господарства), соціологічних методів (для обстеження особливостей формування рівня життя сільського населення гірської зони на основі використання зібраної безпосередньо в сільських родинах інформації).

Методика дослідження передбачає:

-

-

-

-

-

Основні положення роботи базуються на офіційних матеріалах Держкомстату України, обласних управлінь статистики та управлінь сільського господарства і продовольства.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає у поглибленні розуміння взаємозв’язку між розвитком соціальної та виробничої сфер села, взаємообумовленості процесів, які відбуваються в суспільстві загалом та сільській місцевості зокрема, а також у виробленні новітніх і вдосконалених методичних підходів до їх оцінки та проведення соціально-економічного аналізу, а саме:

вперше:

- вироблено новий концептуальний підхід до моніторингу та планування соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів і рівня життя сільського населення, основою якого є використання індексу ступеня реалізації потреби в обсязі грошових доходів домогосподарств, які дозволяють забезпечити досягнення розрахункових раціональних норм споживання товарів і послуг;

- проведено комплексну оцінку обсягу доходів сільського населення від трудової міграції за кордон та обґрунтовано пропозиції щодо переорієнтації напрямів їх використання зі сфери споживання у виробничу сферу, насамперед у розвиток тваринництва у фермерських господарствах;

- розроблено нові методичні підходи до оцінки цінової доступності продовольчих товарів, які на відміну від існуючих передбачають порівняння фактичних сукупних витрат домогосподарств різних дохідних груп на харчування з вартістю розрахункового раціонального продовольчого кошика;

- обґрунтовано необхідність введення в науковий оборот категорії “життєздатність сільського населеного пункту” та визначено основні її складові;

-

удосконалено:

- теоретичні та методичні засади дослідження взаємозв’язку між соціальним та економічним розвитком сільських населених пунктів гірської та передгірської зон Карпат, а також визначено їх вплив на екологічну ситуацію і проведено оцінку можливостей державного регулювання;

- концептуальні підходи до оцінки комплексності розвитку сільських територій, ефективності сільськогосподарського виробництва та перспектив розвитку різних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств;

- методику дослідження взаємозв’язку між рівнем грошових доходів і видатків населення та ефективністю сільськогосподарського виробництва з виділенням тих видів сільськогосподарської продукції, через які такий взаємозв’язок проявляється;

уточнено:

- існуючі наукові погляди на сутність та функціональне призначення особистих селянських господарств в умовах перехідної економіки, ступінь взаємозв’язку їх розвитку з рівнем грошових доходів населення, що дозволяє проводити достовірну оцінку їх перспективних параметрів;

набули подальшого розвитку:

- існуючі науково-практичні положення щодо змін у структурі зайнятості сільського населення за рахунок розвитку позасільськогосподарської виробничої діяльності та фінансування створення нових робочих місць за рахунок коштів трудових мігрантів;

- науково-теоретичні засади формування сукупних і грошових доходів сільського населення, здійснення видатків на основі комплексного аналізу чинників, які їх формують.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дослідження полягає в науково обґрунтованому аналізі та оцінці процесів, що впливають на формування рівня життя сільського населення; вивченні соціально-економічних результатів прийнятих державних рішень щодо забезпечення комплексного розвитку сільських територій; виявленні тенденцій та чинників змін у рівні, структурі та динаміці доходів і видатків сільського населення, їх залежності від розвитку сільського господарства; розробці напрямів удосконалення соціально-економічного механізму їх формування.

Результати досліджень можуть бути використані під час розробки та реалізації регіональних програм комплексного розвитку сільських територій, підвищення рівня життя сільського населення, забезпечення його ефективної зайнятості, зростання ефективності сільськогосподарського виробництва, вдосконалення його структури. Вони знайшли своє практичне застосування в діяльності Міністерства аграрної політики (довідка №37-20-2-13/5009 від 1.07.1997р.), Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка №09-05/9-90 від 12.09.2007р.), Радехівської районної державної адміністрації Львівської області (довідка № 02-19/12-1 від 10.01.2007р.), Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (довідка №1-22/494 від 8.08.1997р.), управління агропромислового розвитку Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (довідка № 1-24-512 від 15.07.1997р.), а також під час складання державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, реорганізації сільськогосподарських підприємств регіону.

Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися і були схвалені на 20 наукових та науково-практичних конференціях упродовж 1986-2007рр.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені в дисертаційній роботі, доповідались і обговорювались на: Республіканській науковій конференції, присвяченій 50-річчю Латвійської сільськогосподарської академії (Рига, 1989 р.); Всесоюзній науковій конференції молодих учених-економістів “Питання інтенсифікації соціалістичного суспільного виробництва” (Львів, 1987 р.); Республіканському семінарі “Прискорення соціально-економічного розвитку АПК” (Київ, 1989 р.); науковій конференції “Вдосконалення госпрозрахункових відносин в АПК Хмельницької області” (Кам’янець-Подільський, 1990 р.); Всесоюзній науково-практичній конференції “Проблеми переходу сільського господарства на нові форми господарювання”(Львів, 1990 р.); науковій конференції “Наукові розробки та досягнення молодих вчених сільськогосподарському виробництву” (В. Бакта, 1991р.); науково-практичній конференції “Сучасне село України: шляхи виходу з кризи” (Умань, 1992 р.); науково-практичній конференції “Проблеми українського села та шляхи їх вирішення” (Стрий, 1992 р.); науково-виробничій конференції “Формування, розвиток та розміщення фермерських господарств в Україні” (Київ, 1994 р.); науково-практичній конференції “Економічні і соціальні проблеми розвитку українського села” (Львів, 1993 р.); Міжнародній науковій конференції “Проблеми кооперації в сільському господарстві” (Львів, 1995 р.); науковій конференції “Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва та формування продовольчого ринку України в нових умовах господарювання” (Харків, 1995 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК” (Суми, 2003 р.); міжнародних наукових конференціях “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2002-2005 рр.); “Фінансова система України” (Острог, 2006, 2007 рр.); семінарах, відомчих нарадах, а також на щорічних наукових конференціях викладачів і аспірантів Львівського державного аграрного університету протягом 1989-2007 рр.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 68 наукових праць (з них 37 статей у наукових фахових виданнях, 2 – в одноосібних монографіях, 9 – в колективних монографіях і брошурах, 2 – в інформаційних листках, 18 – в матеріалах конференцій) загальним обсягом 128,10 друк. арк. Частка дисертанта в опублікованих працях становить 67,65 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (18 підрозділів) та висновків. Загальний обсяг роботи становить 374 сторінок. Дисертаційна робота містить 305 сторінок основного тексту, 55 таблиць на 44 сторінках, 8 рисунків на 7 сторінках, 22 додатки на 46 сторінках. Список використаних джерел із 293 найменувань займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання. Відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та можливості практичного застосування.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження рівня життя сільського населення та його взаємозв’язку з розвитком сільського господарства” - розкрито суть та особливості формування рівня життя сільського населення регіону, методологічні основи дослідження його взаємозв’язку з розвитком сільського господарства, узагальнено основні важелі державного регулювання доходів і подолання бідності, вироблені світовим співтовариством.

Проблему підвищення рівня життя населення не можна розглядати у відриві від глобальнішої проблеми загальнолюдського розвитку і відповіді на питання, що люди вважають найціннішим у своєму житті. У сучасній міжнародній практиці виділяють групи високо- та малорозвинутих країн, а також країн, що розвиваються. Критерієм віднесення країни до тієї чи іншої групи є рівень її економічного розвитку, загальний обсяг середньодушового виробництва. Кінцевою метою такого зростання є збільшення споживання населення.

Водночас, для подальшого розвитку людства потрібне узгодження суспільного розвитку з еволюційними законами природи. В основі зростання споживання є збільшення обсягів використання ресурсів, які не безмежні. Задовольняти потреби наших сучасників не можна за рахунок нащадків. Менш розвинутим країнам світу рекомендовано зійти зі шляху, прокладеного розвинутішими країнами. Але зміна стратегічних орієнтирів розвитку відбудеться не скоро. Ще довго у світі пануватиме сучасна система цінностей і рівень споживання буде критерієм благополуччя. Тому категорією “рівень життя” та іншими близькими до неї категоріями ще довго характеризуватимуть ті цінності, на які люди орієнтуються сьогодні.

Серед категорій, якими характеризують умови життєдіяльності людей, є категорія “спосіб життя” як система життєдіяльності соціального об’єкта, характерна для певного етапу його розвитку і детермінована соціально-економічними умовами його існування, а також системою цінностей і потреб. Рано чи пізно людство зійде з тупикового шляху суспільного розвитку. Коли духовні цінності і соціальна справедливість стануть основними цінностями людського суспільства, умови життєдіяльності людей найкраще характеризуватимуться саме категорією “спосіб життя”. Доти, доки власність і гроші виступатимуть основними системотворними елементами соціальної організації людства, перевага надаватиметься таким категоріям, як “якість життя” та “рівень життя”. Під якістю життя слід розуміти спроможність соціально-економічних систем забезпечувати матеріальні й духовні потреби окремих людей та суспільних груп. У категорії “рівень життя” знаходить відображення їхня здатність задовольняти, головним чином, матеріальні потреби. Тому категорія “рівень життя” вживається частіше. До того ж, її межі чіткіше окреслені. Структуру та елементи рівня життя сільського населення показано на рис. 1.

Рис. 1. Структура та елементи рівня життя сільського населення.

В основі рівня життя населення лежать глобальні чинники функціонування сфери виробництва, розподілу і споживання. Світовою практикою доведено, що основними умовами економічного зростання і піднесення добробуту громадян є: стабільна макроекономіка; ефективна мікроекономіка; інтеграція національної економіки у світову; соціальні інвестиції. Наявність цих передумов далеко не завжди призводить до економічного процвітання тієї чи іншої країни, але за їх відсутності про таке процвітання не йдеться.

Глобальні чинники формують середній рівень життя населення країни. Але різні суспільні групи чи окремі сім’ї досягають далеко не однакових показників життєвого рівня. Внаслідок взаємодії суспільних груп і прошарків, окремих сімей кожна з них отримує різну частку “суспільного пирога”. Рівень життя конкретної сім’ї визначається не лише загальноекономічними чинниками, а й її здатністю адаптуватися до зміни соціально-економічних умов і бути наполегливою в забезпеченні власного добробуту. Сім’я є первинним виробничим і споживчим осередком суспільства. У кінцевому рахунку благополуччя країни складається з сімейного благополуччя всієї маси родин.

Розвиток сільського господарства і рівень життя сільського населення тісно пов’язані між собою. Особливо тісний цей взаємозв’язок в умовах перехідної економіки, якій властиве періодичне виникнення соціально-економічних криз. В розвинутих економіках він менш тісний. У нашій країні найбільш складний період політичного становлення молодої держави, який супроводжувався надзвичайно глибокою соціально-економічною кризою, збігся з періодом роздержавлення і приватизації майна і земель колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Селяни отримали у приватну власність майнові та земельні паї. Саме це стало порятунком для багатьох сільських родин, які були позбавлені будь-яких засобів існування у зв’язку з масовим безробіттям.

Значно розширені особисті селянські господарства на тривалий час стали основою продовольчого забезпечення більшої частини сільського населення. Фізична здатність вести велике особисте господарство, вміння організувати в ньому виробничі процеси безпосередньо визначали рівень життя сільської родини. Економічне піднесення, яке розпочалося з початком нового століття, започаткувало зворотний процес – зниження залежності рівня життя сільського населення від розвитку сільського господарства, насамперед особистих селянських господарств.

У сучасних умовах практично кожне сільське домашнє господарство надає власному особистому господарству, яке є його органічною складовою частиною, свою працю, виробничі ресурси, частину наявної у приватній власності землі. Переважна більшість сільських родин передають в оренду свої земельні та майнові паї сільськогосподарським підприємствам. Зайняті в цих підприємствах сільські жителі вкладають у них також свою працю. Доходами сільських домогосподарств від сільськогосподарської діяльності є: вироблені в особистих селянських господарствах сільськогосподарська продукція та продукти харчування, а також доходи від їх продажу на ринку; заробітна плата та дивіденди з сільськогосподарських підприємств, зокрема орендна плата за землю. Схематично цей процес відображено на рис. 2.

Однією з характеристик рівня життя населення є його купівельна спроможність, зокрема щодо придбання продовольчих товарів, яка є співвідношенням між грошовими доходами домогосподарств і цінами. В умовах низької технологічної ефективності сільського господарства (низької урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин) практично неможливо забезпечити прийнятний рівень цін, особливо для найбідніших верств населення.

Проблема підвищення рівня життя населення зводиться, головним чином, до проблеми подолання бідності як неможливості внаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний суспільству в конкретний період часу. Поширеним є також трактування бідності як неможливості підтримувати мінімальний рівень споживання, що визначається на основі фізіологічних, соціальних і культурно обумовлених нормативів.

Бідність – не просто певний низький рівень споживання. Вона уособлюється з психологічним знедоленням, основним проявом якого є знецінений імідж особи. Водночас бідні люди – соціально знедолені, оскільки позбавлені засобів для досягнення успіхів у суспільному житті. Але найтяжчим ярмом бідності є її здатність до самовідтворення. Ні сама бідна родина, ні її нащадки в більшості випадків не можуть змінити свій спосіб життя і вийти з зачарованого кола бідності.

У другому розділі - “Оцінка рівня життя сільського населення та ролі сільського господарства в його формуванні” - проведено аналіз споживання сільським населенням продуктів харчування, забезпечення житлом, непродовольчими товарами і послугами, обсягу грошових і сукупних доходів і видатків та економічного значення його сільськогосподарської діяльності, а також визначено регіональні особливості формування рівня життя сільського населення в гірській зоні Карпат.

Тривалий час у нашій країні відбувався процес скорочення виробництва і споживання продуктів харчування. Це суттєво знизило рівень продовольчої безпеки, яка є основою національної безпеки країни. В остаточному підсумку вона знаходить своє вираження у зниженні рівня життя і здоров’я населення. Однак чітко вираженим є покращання показників споживання основних продуктів харчування протягом 2003-2006 рр.

За даними статистики домогосподарств, існують значні відмінності у складі харчових раціонів міських і сільських жителів. Селяни споживають більше, ніж міські жителі, молока та сиру, сала й тваринних жирів, овочів і картоплі, - менше м’яса та м’ясопродуктів, яєць, риби і рибопродуктів, фруктів і ягід. Аналогічні відмінності спостерігаються і в Карпатському регіоні.

Аналіз споживання продуктів харчування в сільських домогосподарствах країни залежно від розміру середньодушових сукупних витрат показав значні відмінності в якості харчових раціонів сімей з різними доходами. У 2006 р. в домогосподарствах із середньодушовими сукупними витратами понад 720,0 грн. спожито 11,1 кг хліба і хлібопродуктів, що в 1,6 раза більше, ніж у домогосподарствах, в яких середньодушові сукупні витрати не перевищували 180,0 грн. у місяць. Аналогічний коефіцієнт диференціації споживання інших видів продуктів харчування був ще більшим: м’яса і м’ясопродуктів – 7,0; риби і рибопродуктів – 4,1; молока та сиру – 3,0; яєць – 2,4; сала та тваринних жирів – 3,0; олії та інших рослинних жирів – 2,2; фруктів та ягід – 8,6; овочів, картоплі та грибів – 1,9; цукру – 3,1.

Важливим параметром рівня життя сільського населення є розвиток соціальної інфраструктури. Серед усіх її ланок найнасущнішою для населення є житло. У 2006 р. з розрахунку на одну особу в Карпатському регіоні припадало 22,2 загальної житлової площі, у тому числі в міських поселеннях – 20,9, в сільській місцевості – 25,0. Ці показники дещо гірші від середніх у країні. Однак порівняно з 1990 р. вони поліпшилися. На сьогодні в селах регіону на одного жителя припадає на 4,4 житла більше, ніж у 1990 р. Найкраще забезпечені житлом сільські жителі Івано-Франківської області, найгірше – Закарпатської.

Аналіз розподілу міських і сільських домогосподарств за наявністю товарів тривалого користування у 2006 р. показав, що між ними існують значні відмінності. Навіть за менших доходів селяни краще забезпечені транспортними засобами індивідуального користування – велосипедами, мопедами, мотоциклами, автомобілями. Зате сільські жителі суттєво відстали від міських у забезпеченні найсучаснішими видами домашньої техніки.

За даними балансу грошових доходів і видатків населення, упродовж 2001-2006 рр. сукупні доходи з розрахунку на одну особу в нашій країні зросли з 2446 до 7888 грн., тобто в 3,2 раза. У Карпатському регіоні темпи зростання грошових доходів були дещо вищими і становили 3,4 раза, однак на кінець досліджуваного періоду середньодушовий показник у регіоні був на 13,9% нижчим від середнього в країні – 6789 грн.

Дефлятація грошових доходів населення показала, що в реальному обчисленні темпи їх зростання були значно нижчими. Упродовж 2001-2006рр. реальний грошовий дохід з розрахунку на одну особу в Карпатському регіоні зріс з 2010 до 4744 грн., або ж на 136,0% (табл. 1).

Таблиця 1

Реальні (дефлятовані) доходи населення з розрахунку на одну особу, грн.

Регіон | 2001 р. | 2005 р. | 2006 р. | 2006 р. до 2001р.,% | Україна | 2446 | 4830 | 5512 | 225,3 | у тому числі:

Карпатський регіон |

2010 |

4162 |

4744 |

236,0 | у тому числі в областях: | Закарпатська | 1781 | 3677 | 4187 | 235,1 | Івано-Франківська | 1973 | 4059 | 4596 | 232,9 | Львівська | 2240 | 4732 | 5324 | 237,7 | Чернівецька | 1725 | 3874 | 4312 | 250,0 |

Темпи зростання грошових і сукупних доходів сільського населення впродовж 2001-2005 рр. були нижчими від середніх у всього населення. Сукупні ресурси сільських домогосподарств Львівської області з розрахунку на одну особу за місяць зросли на 79,6%. Середньодушовий грошовий дохід за цей час зріс із 98,88 до 250,73 грн., або ж на 153,6%, що дещо нижче від темпів зростання доходів населення загалом в області. Результатами економічного піднесення міські жителі скористалися краще, ніж сільські.

Основними чинниками зростання грошових доходів сільського населення стали певне пожвавлення у сфері зайнятості та підвищення рівня заробітної плати, зростання пенсій. Аналіз структури грошових доходів і сукупних ресурсів сільських домогосподарств Львівської області показав, що у грошовому вигляді селяни отримують 76,7% своїх сукупних доходів. Надзвичайно низькою залишається питома вага оплати праці, яка у 2006 р. становила лише 36,3%.

На обсяг доходів домогосподарств впливає багато чинників. Для виявлення ступеня їх впливу на результативну ознаку – обсяг середньодушових сукупних доходів домогосподарств (у) - нами проведено результативне групування адміністративних областей країни (табл. 2).

Таблиця 2

Залежність середньодушового сукупного доходу в домогосподарствах адміністративних областей країни від дії окремих чинників, 2006 р.

Показник | Група регіонів за обсягом середньодушового сукупного доходу, грн. в місяць | І - до 572,0 | ІІ- 572,1-618,0 | ІІІ -618,1 і більше | разом і в серед-ньому | Кількість регіонів у групі | 7 | 11 | 7 | 25 | Середній дохід на одну особу за місяць, грн. |

539,84 |

590,22 |

667,32 |

619,87 | Оплата праці на одну особу за місяць, грн. |

219,38 |

243,17 |

335,60 |

300,07 | Те саме до всього сукупного доходу, % | 40,6 | 41,2 | 50,2 | 48,4 | Дохід від ведення особистого господарства на одну особу в місяць, грн. |

16,81 |

14,25 |

11,78 |

12,51 | Те саме до всього сукупного доходу, % | 3,1 | 2,4 | 1,8 | 2,0 | Питома вага сільського населення, % | 50,4 | 31,8 | 22,9 | 32,2 | Питома вага працездатних у складі населення, % |

59,7 |

60,5 |

61,9 |

60,6 | Питома вага пенсіонерів у загальній чисельності населення, % |

30,8 |

29,2 |

30,9 |

30,2 | Питома вага зайнятих у загальній чисельності населення, % |

44,2 |

44,7 |

44,9 |

44,6 | Рівень безробіття, % | 3,8 | 2,1 | 2,9 | 2,7 | Питома вага зайнятих у сільському господарстві, % |

21,6 |

16,8 |

16,5 |

17,6 | Середньомісячна зарплата в сільському господарстві, грн. |

479 |

526 |

720 |

581 | Серед факторних ознак відібрано такі: х1 – оплата праці у складі сукупних доходів домогосподарств з розрахунку на одну особу, грн.; х2 – дохід від ведення особистого господарства у складі сукупних доходів домогосподарств з розрахунку на одну особу, грн.; х3 – питома вага сільського населення в його загальній чисельності, %; х4 – питома вага працездатних в загальній чисельності населення, %; х5 – питома вага пенсіонерів в загальній чисельності населення, %; х6 – питома вага зайнятих в загальній чисельності населення, %; х7 – рівень безробіття в регіоні за методологією МОП, %; х8 – питома вага зайнятих в сільському господарстві в загальній їх чисельності, %; х9 – середньомісячна заробітна плата в сільськогосподарських підприємствах, грн.

Результати проведеного групування показали досить тісний взаємозв’язок між результативною та більшістю відібраних факторних ознак. Найбіднішим є населення тих регіонів країни, в яких висока питома вага сільського населення і високий рівень зайнятості в сільському господарстві за низького рівня заробітної плати в цій галузі та високого рівня безробіття. Нестача грошових доходів населення змушене компенсувати за рахунок кращого розвитку особистих господарств.

Одночасно із групуванням було проведено кореляційно-регресійний аналіз взаємозв’язку між факторними та результативною ознаками. Було встановлено, що серед дев’яти факторів в найбільшій мірі впливає на величину середньодушових сукупних доходів домогосподарств величина оплати праці в їхньому складі (х1), а також середньомісячна заробітна плата в сільськогосподарських підприємствах (х9). Коефіцієнт парної кореляції становить відповідно 0,701 і 0,595. Між цими показниками існує тісний кореляційний зв’язок. Наявність особистого господарства відповідно до результатів кореляційно-регресійного аналізу замість того, щоб призводити до вирівнювання рівня життя сільських жителів, навпаки, спричиняє ще більшу диференціацію. Збільшення доходу від ведення особистого господарства призводить до скорочення загального обсягу сукупних доходів.

Множинний коефіцієнт кореляції між результативною та факторними ознаками становить 0,8206, а коефіцієнт детермінації – 0,673, тобто варіація результативної ознаки на 67,3% визначається варіацією факторних ознак. Рівняння регресії має такий вигляд:

У = 277,58+0,783х1 +0,768 х2 +0,498 х3 –4, 32х4 +1,23 х5 +1,32 х6 +3,95 х7

1,66 х8 +0,16 х9.

За даними вибіркового обстеження, грошові витрати сільських домогосподарств Львівської області з розрахунку на одну особу за місяць у 2001р. становили 102,07 грн., а у 2006 р. – 264,62 грн., тобто на 159,3% більше. Темпи зростання грошових витрат сільських домогосподарств були дещо нижчими від середніх у всіх домогосподарствах області.

Найбільшу питому вагу у структурі грошових витрат сільських домогосподарств займають витрати на придбання продовольчих товарів. Упродовж 2001-2005рр. їх абсолютний обсяг на одну особу зріс з 49,45 до 143,43 грн., тобто на 190,1%. Частка цих витрат в загальному їх обсязі у 2005р. становила 54,2%. Це надзвичайно високий показник, особливо в умовах, коли значна частина потреб у продуктах харчування забезпечується за рахунок виробництва в особистих господарствах.

Зростаючі доходи сільське населення спрямовувало насамперед на придбання одягу, взуття, товарів домашнього вжитку, а також на купівлю міндобрив, насіння, реманенту для ведення особистого господарства. Ступінь диференціації грошових витрат домогосподарств залежно від розміру середньодушових грошових витрат надзвичайно високий. У 2005 р. у Львівській області найбагатші домогосподарства (із середньодушовими сукупними витратами понад 720,0 грн. на місяць) витрачали за місяць на одну особу 949,75 грн., що в 7,7 раза більше від найбідніших домогосподарств. Зазначений коефіцієнт щодо продовольчих товарів становив 6,4 раза, непродовольчих товарів – 8,4, послуг – 28,7 раза. Як для сільського населення, яке не повинно вирізнятися високим рівнем диференціації доходів і витрат відповідно до характеру своєї діяльності, розраховані коефіцієнти надто високі й свідчать про надмірне соціальне розшарування на селі.

Коефіцієнт фондів як відношення між середніми значеннями грошових витрат всередині порівнюваних крайніх децильних груп домогосподарств за загальною їх сумою у Львівській області у 2006 р. становив 8,1, за витратами на купівлю продовольчих і непродовольчих товарів – по 7,4, послуг – 16,0.

Найбільшу питому вагу у структурі грошових витрат сільських домогосподарств займають витрати на купівлю продовольчих товарів. Структура цих витрат свідчить про низький рівень життя. Основним видом продовольчих грошових витрат сільського населення є витрати на придбання хліба і хлібних продуктів, цукру і кондитерських виробів, олії та інших рослинних жирів

У процесі дослідження особливостей функціонування конкретних сільських населених пунктів у гірській зоні Карпат ми дійшли до висновку про необхідність введення в науковий оборот нового терміна – життєздатність сільського населеного пункту як його здатності забезпечувати відповідний рівень життя його жителів. Вона залежить від багатьох чинників: характеру й розвитку в сільському населеному пункті виробничої сфери (чи безпосередньо біля нього), віддаленості від промислових центрів, кордонів країни, ініціативності та підприємливості місцевих жителів. У сільських населених пунктах з високим рівнем життєздатності зростає (або принаймні не скорочується) чисельність населення, ведеться інтенсивне житлове будівництво, зростають доходи домогосподарств, поліпшується розвиток соціальної інфраструктури.

Для характеристики рівня життєздатності сільських населених пунктів ми пропонуємо використовувати відповідний інтегрований коефіцієнт, який визначається як середня арифметична проста з трьох величин: відношення фактичного середньодушового доходу до нормативного, питомої ваги працездатних серед наявного населення та інтегрального коефіцієнта розвитку соціальної інфраструктури. Обсяг фактичного середньодушового сукупного доходу на одного жителя в конкретному сільському населеному пункті визначають в результаті спеціального дослідження, яке повинна проводити сільська рада. Місцеві органи влади володіють достатньою інформацією про зайнятість й заробітну плату місцевих жителів, заробітки трудових мігрантів, доходи від ведення особистого господарства, доходи пенсіонерів.

Нормативний дохід на одну особу пропонується визначати таким чином: на основі офіційно затвердженого мінімального споживчого кошика визначається його вартість для умов конкретного сільського населеного пункту. Так буде встановлено нормативний обсяг доходу на одну особу в найбідніших сільських родинах. Оскільки неодмінною характеристикою ринкової економіки є диференціація доходів навіть у невеликих соціальних групах, то цілком допустимим є триразове перевищення мінімального доходу в багатшій частині сільських родин. В такому разі середній нормативний дохід на одну особу в усьому сільському населеному пункті можна визначити на рівні, удвічі вищому від вартості мінімального споживчого кошика. Ситуацію з доходами домогосподарств у сільському населеному пункті можна вважати нормальною лише в тому разі, коли відношення фактичного доходу до нормативного перевищує 1,0.

Показник питомої ваги працездатних серед наявного населення характеризує ступінь демографічної напруги в сільському населеному пункті. Крім того, він враховує відсутність серед наявних працездатних трудових мігрантів. Проведені нами оцінки показують, що у життєздатних селах цей показник повинен перевищувати 0,5.

Інтегрований коефіцієнт розвитку соціальної інфраструктури в конкретному сільському населеному пункті доцільно визначати, використовуючи методику угорського економіста Беннета, докладно описану в науковій літературі. Значення коефіцієнта понад 0,8 свідчить про високий рівень розвитку соціальної інфраструктури в селі.

Викладені положення дозволяють зробити висновок, що до сільських населених пунктів із високим рівнем життєздатності можна віднести ті, в яких відповідний коефіцієнт перевищує 0,8. Найменш життєздатними слід вважати села, в яких цей коефіцієнт не перевищує 0,5. Значення коефіцієнта в межах 0,5-0,8 свідчить про середній рівень життєздатності села.

Коротко-, середньо- та довгострокові плани соціально-економічного розвитку сільських районів повинні містити розділи, в яких були б передбачені заходи, спрямовані на підвищення рівня життєздатності сільських населених пунктів. При цьому слід визначати конкретні перспективні параметри відповідних коефіцієнтів життєздатності щодо кожного села.

Результати кластерного аналізу соціально-економічних умов формування рівня життя сільського населення з використанням 40 індикаторів, об’єднаних у 4 блоки, показали, що всі чотири області Карпатського регіону відзначаються відносно кращими порівняно з іншими регіонами країни показниками. Львівську область віднесено до адміністративних регіонів