НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М. П. ДРАГОМАНОВА
Биковська Олена Володимирівна
УДК 374
Теоретико-методичні основи
позашкільної освіти в Україні
13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Київ ? 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.
Науковий консультант: | доктор педагогічних наук, професор,
дійсний член АПН України
Мадзігон Василь Миколайович,
Академія педагогічних наук України,
перший віце-президент.
Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор
СУЩЕНКО Тетяна Іванівна,
Комунальний заклад “Запорізький
обласний інститут післядипломної
педагогічної освіти” Запорізької обласної ради,
завідувач кафедри педагогічної майстерності;
доктор педагогічних наук, професор
Руденко Юрій Дмитрович,
Національний педагогічний
університет імені М. П. Драгоманова,
професор кафедри теорії та історії педагогіки;
доктор педагогічних наук, доцент
Борисов Вячеслав Вікторович,
Краматорський економіко-гуманітарний інститут, проректор з навчально-методичної роботи.
Захист відбудеться “21” травня 2008 р. о 14 год. хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .053.01 в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, 01601, Київ-30, вул. Пирогова, 9.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 01601, Київ-30, вул. Пирогова, 9.
Автореферат розісланий “21” квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В. Д. Сиротюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Істотні соціальні, економічні, політичні зміни, що відбулися в Україні, інтеграція до європейського і світового освітнього простору зумовили трансформацію позашкільної роботи в позашкільну освіту та правове закріплення її нового статусу як складової системи освіти.
Законодавчою основою забезпечення права кожного на здобуття позашкільної освіти є Конституція України. Державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, організаційні, освітні та виховні засади визначають Закони України “Про освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про охорону дитинства” та ін.
Загальні концептуальні положення щодо змісту і форм позашкільної освіти, її організації і стратегії розвитку встановлюють Національна доктрина розвитку освіти, Концепція позашкільної освіти та виховання, Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), Програма розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002–2008 рр. та інші нормативні документи. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти серед найважливіших проблем визначено розвиток позашкільної освіти та цілісної міжгалузевої багаторівневої системи позашкільних навчальних закладів різних типів і профілів для забезпечення розвитку здібностей і таланту обдарованих дітей та молоді.
На практиці позашкільна освіта в Україні забезпечується закладами освіти, культури, мистецтва, фізкультури і спорту тощо. Особливе місце серед них належить позашкільним навчальним закладам, які можуть швидко, мобільно реагувати на зміни, надавати дітям широкі та нетрадиційні можливості для покращання якості їх життя та інтенсивного формування позитивного ставлення до нього і передбачають активну взаємодію та співпрацю дорослих і дітей. У позашкільних навчальних закладах залучення учнів у освітню діяльність відбувається в невимушеному навчально-виховному процесі за вільного вибору особистістю не лише закладу, а й педагогів, відповідно до своїх уподобань, нахилів та інтересів.
Згідно з даними офіційних статистичних джерел, в Україні у 2006 р. функціонувало понад 4 тисячі позашкільних навчальних закладів різних типів, серед яких у системі освіти діяло близько півтори тисячі закладів. У позашкільних навчальних закладах навчалося понад 1,2 млн. учнів (вихованців, слухачів). Фактично кожна третя дитина здобувала, крім загальноосвітньої, позашкільну освіту в позашкільних навчальних закладах. Працювало понад 75 тис. гуртків, секцій, творчих об’єднань з різних напрямів позашкільної освіти (художньо-естетичний, науково-технічний, еколого-натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, гуманітарний, фізкультурно-спортивний тощо).
Аналіз наукових і методичних джерел з питань позашкільної освіти, діяльності позашкільних навчальних закладів засвідчує наявність широкого спектра досліджень її різних аспектів.
Теоретичні основи позашкільної освіти закладені в педагогічних працях В. П. Вахтерова, Г. М. Ващенка, А. С. Макаренка, Є. М. Мединського, Н. К. Крупської, І. І. Огієнка, М. І. Пирогова, С. Ф. Русової, С. О. Сірополка, В. О. Сухомлинського, В. І. Чарнолуського, С. Т. Шацького та ін.
Окремі питання сучасних методологічних засад позашкільної освіти та виховання, позашкільної роботи представлені в працях українських учених І. Д. Беха, В. В. Борисова, В. В. Вербицького, А. Й. Капської, Б. С. Кобзаря, В. М. Мадзігона, Г. П. Пустовіта, Ю. Д. Руденка, А. Й. Сиротенка, О. В. Сухомлинської, Т. І. Сущенко та ін.
Проблеми позашкільної роботи, організації вільного часу дітей, додаткової освіти висвітлено в наукових роботах російських, білоруських, польських, словацьких, чеських учених та науковців з інших зарубіжних країн Л. К. Балясної, А. В. Золотарьової, М. Жумарової, А. В. Єгорової, О. Б. Євладової, І. Ковалчікової, М. Б. Коваль, Е. Кратофілової, Л. Г. Логінової, Н. А. Морозової, Р. Кларійса, А. В. Скачкова, Н. Ф. Харінко, В. Г. Федотової, А. Б. Фоміної, М. О. Чекова, Н. А. Чернової, М. Шиманського та ін.
Історичні основи становлення і розвитку позашкільних навчальних закладів розкрито в роботах В. Є. Береки, С. М. Букреєвої, О. Г. Глух, А. Й. Сиротенка, А. С. Шепілової, Т. Д. Цвірової та ін.
У низці наукових розробок знайшли відображення сучасні організаційно-управлінські основи діяльності позашкільних навчальних закладів України та інших держав. Так, питання організаційно-педагогічних основ функціонування Міжнародного дитячого центру “Артек” висвітлені в роботах М. М. Сидоренка, інноваційної діяльності Київського Палацу дітей та юнацтва – Т. І. Свирської, інтегративно-варіативого підходу до управління закладом додаткової освіти дітей – А. В. Золотарьової, методології управління якістю додаткової освіти – Л. Г. Логінової, регіональної моделі управління якістю додаткової освіти дітей – В. В. Комарова, функціонування закладів позашкільної освіти в соціально-економічних умовах сучасної Росії – А. Ю. Бутовського, розвитку соціально-педагогічних функцій закладів додаткової освіти дітей – Л. М. Буйлової, педагогічних умов діяльності дитячих освітньо-виховних таборів у сучасних умовах – В. М. Антонова, модернізації програмно-технологічного забезпечення освітнього процесу – С. Г. Мартової, В. П. Мацулевич та ін.
Окремі психолого-педагогічні аспекти навчання і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах розкриті в багатьох дослідженнях. Зокрема, питання педагогічного процесу в позашкільних навчальних закладах висвітлені в роботах Т. І. Сущенко, розвитку позашкільної еколого-натуралістичної освіти в Україні – В. В. Вербицького, теоретико-методичних основ екологічної освіти та виховання учнів у позашкільних навчальних закладах – Г. П. Пустовіта, концепції краєзнавчої освіти та виховання в позашкільних навчальних закладах – В. В. Обозного, формування у молодших школярів дбайливого ставлення до природи у позаурочній виховній роботі – О. П. Грошовенко, психологічних умов розвитку екологічної свідомості старшокласників у системі позашкільної освіти – О. С. Мамешиної, організації і проведення занять предметно-технічних гуртків – Є. І. Мегема, методики формування у старшокласників знань, умінь і навичок за профілем “Бісерування” – С. В. Борисової, організації освітнього процесу в недержавному закладі додаткової освіти – Н. Г. Кривощапової, формування освітнього середовища клубу закладу додаткової освіти – М. Р. Катунової, педагогічних основ вивчення інформатики в системі додаткової освіти – О. О. Астаф’євої, морального виховання молодших школярів у позаурочній та позашкільній діяльності – О. В. Матвієнко, формування національної самосвідомості учнів у позашкільних навчальних закладах – А. В. Ращенко, системи управління виховною роботою зі школярами в регіоні – С. О. Шевченка, формування морально-ціннісних орієнтацій у дівчат-підлітків в умовах взаємодії школи та позашкільних закладів – Н. К. Сінькевич, морально-етичної діяльності дітей в умовах позашкільного закладу – О. М. Мироненко, моделювання етично-естетичного виховання в системі додаткової освіти – І. О. Плясецької, трансформації традиційної обрядовості та її використання в сучасній педагогічній, культурно-дозвіллєвій діяльності установ культури – О. Є. Кузика, соціально-педагогічних умов формування фізичного здоров’я підлітків у позашкільній роботі – А. В. Сватьєва, розвитку основ гуманістичного світогляду молодших школярів засобами українського національного виховання – Г. М. Усачової, формування екологічної культури дітей у закладах додаткової освіти – Н. М. Сотникової та ін.
Проблеми розвитку та соціалізації учнів, їх творчої діяльності в позашкільних навчальних закладах розкрито в низці наукових праць. Так, питання розвитку технічних здібностей учнів представлено в роботах Г. Є. Левченка, І. С. Волощука, О. О. Білошинського, організаційно-педагогічних умов соціальної адаптації учнів 5–9-х класів у позашкільних навчальних закладах – О. В. Литовченко, соціального становлення особистості підлітка в тимчасових об’єднаннях за інтересами – О. Г. Карпенко, системи роботи позашкільних закладів з формування активної життєвої позиції старшокласників – І. М. Рябченко, додаткової освіти дітей як засобу їх творчого розвитку – В. О. Березіної, педагогічних умов розвитку технічної творчості учнів – Ю. Г. Бельмача, розвитку в школярів інтересу до транспортної техніки у процесі її макетування і конструювання у позашкільних закладах – Д. В. Лебедєва, організаційно-педагогічних умов соціального становлення дітей у багатопрофільному закладі додаткової освіти дітей – А. В. Золотарьової, педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі – Н. Т. Тверезовської, самовизначення та самореалізації як мотиву участі старшокласників у гуртковій роботі – О. І. Баришевої, формування активної життєвої позиції підлітків у клубних об’єднаннях за інтересами – Н. Д. Пономарчук, особистісного самовизначення школяра в діяльності комплексного позашкільного навчально-виховного закладу – О. С. Семенова, професійного становлення молоді – В. В. Рибалка, професійного самовизначення учнів у позашкільних навчальних закладах – Н. В. Жемери, соціально-педагогічних основ діяльності МАН як фактора формування творчої особистості – Л. І. Ковбасенко, організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі – О. І. Рассказової, організації пошукової діяльності учнів у позашкільних закладах освіти – В. А. Редіної, розвитку творчого потенціалу учнів в умовах системи додаткової освіти – Н. Б. Дворцової, корекції девіантної поведінки підлітків в умовах сучасного позашкільного навчального закладу – Т. К. Окушко, формування дозвіллєвої культури молодших школярів засобами дитячого фольклору – Т. І. Чернігівець, педагогічних особливостей додаткової освіти в галузі художньо-творчого розвитку учнів – Л. В. Цвєткової та ін.
Деякі кадрові питання позашкільних навчальних закладів, зокрема проблеми формування готовності керівників до програмно-цільового управління розвитком позашкільного навчального закладу розкрито в роботах В. О. Войчук, підготовки керівників гуртків позашкільних закладів до виховної роботи з дітьми – С. Л. Васильченка, підготовки студентів до керівництва гуртковою роботою учнів з українського декоративно-прикладного мистецтва (на прикладі гуртків з декоративно-прикладного мистецтва зі спеціалізації “обслуговуюча праця”) – Т. А. Сиротенко, залучення студентів до виховної діяльності в умовах оздоровчого табору – Л. Є. Пундик, педагогічного проектування процесу професійної підготовки педагогів-організаторів у Міжнародному дитячому центрі “Артек” – Л. А. Іванової, розвитку педагогічного колективу багатопрофільного закладу додаткової освіти як навчальної організації – М. М. Вострікової, теорії і практики розвитку творчого потенціалу педагога в умовах моніторингу якості додаткової освіти дітей – А. І. Щетинської та ін.
Водночас аналіз теоретичних джерел, практики позашкільної освіти, педагогічна і дослідницька робота автора даного дослідження показали, що існуючі розробки і практичні рекомендації не відображають з достатньою повнотою основні положення щодо змісту і методики позашкільної освіти, методології діяльності позашкільних навчальних закладів в Україні у сучасних умовах. На сьогодні в позашкільній освіті має місце явна суперечність між:
– законодавчо визначеним статусом позашкільної освіти і відсутністю цілісних досліджень щодо теоретико-методичних основ позашкільної освіти;
– соціальним замовленням на позашкільну освіту і недостатньою розробкою нових науково обґрунтованих підходів до її організації і здійснення;
– орієнтацією сучасної педагогічної науки і практики на впровадження нових підходів і недостатньою модернізацією змісту, організаційних форм і методів позашкільної освіти, діяльності позашкільних навчальних закладів;
– потребою врахування особливостей становлення і розвитку позашкільної освіти в Україні, зарубіжного досвіду і недослідженістю означеної проблеми у досвіді інших країн.
Необхідність усунення виявлених суперечностей зумовлює актуальність і доцільність розробки теми дослідження “Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, науковий напрям “Теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти” і пов’язано з Програмою розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002–2008 рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від .03.2002 р. № .
Дане дослідження покладено в основу наукової роботи, що проводилася відповідно до Розпорядження Президента України від .12.2005 р. № /2005-рп “Про надання грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених” на тему: “Система позашкільної освіти в Україні та її роль у вихованні підростаючого покоління” (державний реєстраційний номер U012108) за підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень.
Тема роботи пов’язана з науковими дослідженнями з питань позашкільної освіти, організації вільного часу дітей у Польщі (2005) та Словаччині (2007), які проводилися за підтримки Міжнародного Вишеградського фонду.
Дослідження пов’язане з планами науково-дослідної роботи лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання АПН України над темами: “Соціально-педагогічні основи діяльності позашкільних закладів у сучасних умовах” (державний реєстраційний номер U000152) і “Методика виховної діяльності в позашкільних навчальних закладах” (державний реєстраційний номер U004456).
Тема дослідження затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № від .09.2004 р.) і узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № від .10.2005 р.).
Мета дослідження – обґрунтувати теоретичні основи і розробити ефективну методику позашкільної освіти.
Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:
1. Провести аналіз стану позашкільної освіти як міжгалузевої інтеграції наукових знань в теорії та педагогічній практиці.
2. Здійснити поетапний аналіз вітчизняного досвіду позашкільної освіти в історичній ретроспективі.
3. Обґрунтувати науково-методологічні основи функціонування системи позашкільної освіти та встановити її системоутворюючий фактор.
4. Охарактеризувати систему позашкільної освіти в аспекті різноманітних компонентів.
5. Розробити модель системи організаційного забезпечення позашкільної освіти.
6. Визначити дидактичні основи змісту, організаційних форм і методів позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу за художньо-естетичним, науково-технічним, еколого-натуралістичним, туристсько-краєзнавчим та гуманітарним напрямами.
7. Експериментально перевірити ефективність методики позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу.
Об’єкт дослідження – система позашкільної освіти в Україні.
Предмет дослідження – теоретичні основи і методика позашкільної освіти.
Концепція дослідження. В основу дослідження покладені концептуальні положення, суть яких полягає в розумінні позашкільної освіти як системи, що водночас є елементом системи безперервної освіти і потребує відповідного теоретичного обґрунтування та ефективного здійснення.
Позашкільна освіта за своїм характером є складною системою, що належить до систем соціального типу, еволюція і спрямованість якої визначається соціально-економічними чинниками, ієрархією ціннісних орієнтацій особистості, життя суспільства. При цьому взаємозв’язок системи позашкільної освіти із соціальним середовищем має відкритий характер і проявляється у змінах як середовища, так і системи загалом.
Система позашкільної освіти за своїм характером є методичною і включає такі основні взаємозв’язані елементи, як мету і завдання, зміст освіти, форми, методи і засоби її здійснення. Основним системоутворюючим фактором системи позашкільної освіти є освітня діяльність у вільний час.
Подальший розвиток позашкільної освіти як соціального інституту (соціокультурного феномену), який розвивається і функціонує, зберігаючи свою сутність при зміні змісту та структури, а також підвищення її якості можуть успішно здійснюватися за умови застосування ефективної методики. Особлива роль належить методиці позашкільної освіти, що базується на застосуванні компетентнісного підходу, де в зміст освіти інтегровані такі основні компетентності особистості, як пізнавальна, практична, творча і соціальна. Розробка такої методики пов’язана з приведенням змісту позашкільної освіти у відповідність до сучасних вимог і визначенням таких організаційних форм і методів, дидактичних засобів, які сприяють розв’язанню завдань навчання, виховання, розвитку, соціалізації підростаючого покоління.
Гіпотеза дослідження: здійснення позашкільної освіти буде більш ефективним, якщо розробити її теоретико-методичні основи як самостійної, відкритої цілісної системи й органічної складової системи безперервної освіти України, зокрема:
– розкрити з позиції системного підходу теоретичні основи позашкільної освіти та визначити шляхи приведення її змісту у відповідність до реальних потреб суспільства, держави, особистості;
– розглядати позашкільну освіту як систему в комплексі взаємодіючих компонентів, кожний з яких є підсистемою або системою нижчого порядку;
– запровадити відповідну методику позашкільної освіти, що базується на основі компетентнісного підходу;
– у реалізації методики позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу виділити пізнавальну, практичну, творчу і соціальну компетентність.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є:
– концептуальні положення про освіту, які випливають із законів України “Про освіту”, “Про позашкільну освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Державної національної програми “Освіта” (Україна XXI століття), Концепції позашкільної освіти та виховання, Положення про позашкільний навчальний заклад тощо;
– фундаментальні положення філософії освіти (В. П. Андрущенко, В. П. Бех, Г. І. Волинка, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, М. І. Михальченко, В. О. Огнев’юк, В. О. Романенко та ін.);
– фундаментальні положення теорії особистості (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, В. О. Моляко, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, Б. М. Теплов та ін.);
– фундаментальні положення теорії систем, структурно-функціонального аналізу (В. Г. Афанасьєв, Л. Берталанфі, І. В. Блауберг, В. Гіг, М. С. Каган, Т. Парсонс, В. М. Садовський, Б. Г. Юдін та ін.);
– загальнотеоретичні основи позашкільної освіти (В. П. Вахтеров, Г. М. Ващенко, Н. К. Крупська, А. С. Макаренко, Є. М. Мединський, І. І. Огієнко, С. Ф. Русова, С. О. Сірополко, В. О. Сухомлинський, Н. Ф. Харінко, В. І. Чарнолуський, С. Т. Шацький та ін.);
– концептуальні положення і прикладні розробки з психолого-педагогічних питань освіти, соціально-педагогічної роботи (Ю. К. Бабанський, І. Д. Бех, В. І. Бондар, О. В. Безпалько, В. В. Борисов, В. А. Василенко, Л. П. Вовк, П. М. Гусак, Н. М. Дем’яненко, П. В. Дмитренко, О. Д. Дубогай, І. Д. Звєрєва, В. І. Євдокимов, А. Й. Капська, О. Г. Карпенко, Л. Г. Коваль, М. С. Корець, В. Г. Кузь, В. В. Краєвський, Г. М. Лактіонова, В. І. Луговий, В. М. Мадзігон, І. С. Мар’єнко, І. В. Мартинюк, В. О. Моляко, Н. Г. Ничкало, В. В. Обозний, Г. М. Падалка, О. С. Падалка, В. Ф. Паламарчук, М. І. Поташник, Н. Г. Протасова, В. В. Рибалка, О. О. Романовський, Ю. Д. Руденко, О. Я. Савченко, В. Д. Сиротюк, О. В. Сухомлинська, А. В. Сущенко, Л. П. Сущенко, Т. І. Сущенко, Н. Ф. Харінко, О. Л. Шевнюк, М. К. Шеремет, М. І. Шкіль, О. Т. Шпак, О. П. Щолокова, В. В. Ягупов, О. Г. Ярошенко та ін.);
– концептуальні положення і висновки щодо навчання, виховання, розвитку та соціалізації учнів у позашкільних навчальних закладах (Л. К. Балясна, В. В. Вербицький, А. Й. Капська, Б. С. Кобзар, М. Б. Коваль, О. В. Литовченко, В. М. Мадзігон, І. М. Мельникова, Г. П. Пустовіт, О. С. Семенов, А. Й. Сиротенко, Т. І. Сущенко та ін.);
– історичні основи становлення і розвитку позашкільних навчальних закладів (В. Є. Берека, С. М. Букреєва, О. Г. Глух, А. С. Шепілова, Т. Д. Цвірова та ін.);
– фундаментальні положення і прикладні розробки з питань трудового і професійного навчання (П. Р. Атутов, Ю. К. Васильєв, А. В. Вихрущ, П. М. Гусак, В. І. Гусєв, Й. М. Гушулей, М. Н. Делік, П. В. Дмитренко, А. І. Дьомін, В. І. Качнєв, М. С. Корець, Т. В. Кудрявцев, В. Г. Кузь, Г. Є. Левченко, В. М. Мадзігон, В. В. Рибалка, В. К. Сидоренко, Р. П. Скульський, А. Є. Стахурський, В. Г. Разумовський, Г. В. Терещук, Д. О. Тхоржевський);
– теоретичні основи компетентнісного підходу в освіті (І. Г. Агапов, Р. Бадер, В. А. Болотов, Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко, А. А. Вербицький, І. О. Зимняя, Е. Ф. Зеєр, І. Г. Єрмаков, М. Р. Катунова, В. В. Лаптєв, О. Е. Лебедєв, О. І. Локшина, Д. Мертенс, О. В. Овчарук, Б. Оскарсон, Л. І. Паращенко, О. І. Пометун, Н. Ф. Радіонова, О. Я. Савченко, В. В. Сєриков, С. Е. Трубачева, А. П. Тряпіцина, А. В. Хуторський, А. Шелтен, С. Е. Шишов та ін.).
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використаний комплекс загальнонаукових, конкретнонаукових, спеціальних методів дослідження:
– теоретичні: аналіз і синтез філософських, педагогічних, психологічних, соціологічних наукових знань, нормативних документів, навчальних видань з проблем позашкільної освіти, позашкільних навчальних закладів; класифікація, порівняння, узагальнення даних щодо позашкільної освіти, аналіз тенденцій її розвитку; моделювання, систематизація та узагальнення теоретичних і методичних основ системи позашкільної освіти;
– емпіричні: вивчення, аналіз та узагальнення практики позашкільної освіти, кращого досвіду роботи позашкільних навчальних закладів; бесіди, анкетування, інтерв’ювання та соціологічне опитування з проблем позашкільної освіти; педагогічне спостереження умов здійснення позашкільної освіти; констатувальний і формувальний експерименти, статистична та аналітична обробка експериментальних даних щодо педагогічної ефективності науково обґрунтованої методики позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу.
Експериментальна база дослідження. Базою дослідно-експериментальної роботи були обрані позашкільні навчальні заклади, зокрема Центр позашкільної роботи Святошинського району м. Києва, Київський Палац дітей та юнацтва, Український державний центр позашкільної освіти, Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості, Чернігівський обласний Палац дітей та юнацтва, Центр творчості дітей та юнацтва Галичини. Також дослідно-педагогічна робота проводилася на базі вищих навчальних закладів – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Педагогічний університет імені Комісії Народної Освіти (Краків, Польща).
Крім того, до окремих методів експериментальної роботи залучалися Національний еколого-натуралістичний центр, Український державний центр туризму і краєзнавства, Мала академія наук, а також позашкільні навчальні заклади м. Києва, Кіровоградської, Донецької, Дніпропетровської, Харківської, Чернігівської та інших областей.
Дослідження проводилось за участі 900 учнів позашкільних навчальних закладів, близько 80 фахівців у сфері позашкільної освіти (педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів, представники органів управління освіти і науки, у справах сім’ї, молоді та спорту), 130 студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Дослідження проводилося протягом 2001–2007 рр. і включало такі етапи:
І етап, аналітико-констатувальний, (2001–2004 рр.) – вивчення стану розробленості проблеми позашкільної освіти в науковій літературі та педагогічній практиці; розробка понятійного апарату дослідження, проведення констатувального зрізу, уточнення на основі одержаних даних гіпотези, мети та завдань дослідження теоретико-методичних основ позашкільної освіти.
II етап, формувально-корекційний, (2004–2006 рр.) – розробка змісту і методики позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу; проведення формувального експерименту; аналіз та узагальнення експериментальних даних.
III етап, узагальнюючо-коригувальний, (2006–2007 рр.) – узагальнення результатів дослідження, впровадження їх у практику позашкільної освіти.
Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що:
вперше визначені і обґрунтовані теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні; здійснено науково-методологічне обґрунтування позашкільної освіти як системи, визначено та обґрунтовано структурні компоненти (організаційні, змістові, методичні, процесуальні, функціональні, діяльнісні, інституціональні); опрацьовано понятійно-категоріальний апарат, розроблено ефективну методику позашкільної освіти на основі компетентнісного підходу за художньо-естетичним, науково-технічним, еколого-натуралістичним, туристсько-краєзнавчим та гуманітарним напрямами;
удосконалено визначення поняття “позашкільна освіта”; відповідно до сучасних умов конкретизовано і логічно диференційовано характеристики структури і змісту позашкільної освіти за напрямами і профілями навчання: художньо-естетичним (хореографічний, музичний, театральний, художній); науково-технічним (початково-технічний, спортивно-технічний, предметно-технічний, інформаційно-технічний, художньо-технічний, виробничо-технічний); еколого-натуралістичним (екологічний, біологічний, сільсько-госпо-дар-ський, лісогосподарський, медичний, хімічний); туристсько-краєзнавчим (краєзнавчий, туристський та спортивний) та гуманітарним (суспільний, філологічний та соціальний); структуру компетентнісного підходу шляхом виділення пізнавальної, практичної, творчої і соціальної компетентностей;
дістало подальшого розвитку підходи і методика підготовки навчальних програм з позашкільної освіти; розробка питань про місце та роль позашкільної освіти як складової системи безперервної освіти; модель організаційного забезпечення позашкільної освіти; систематизація організаційних форм і методів позашкільної освіти.
Теоретичне значення науково-дослідної роботи полягає в розробці теоретичних основ позашкільної освіти, розширенні інформації про діяльність позашкільних навчальних закладів в аспекті різноманітних системоутворюючих компонентів, визначенні критеріїв освітніх досягнень учнів у позашкільних навчальних закладах, оцінки якості позашкільної освіти.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено і впроваджено в позашкільній освіті навчальні посібники, програми, методичні рекомендації, серед яких з грифом “Рекомендовано Міністерством освіти і науки України”: навчальний посібник “Позашкільна освіта в Україні” (лист № 1.4/18–Г–1220 від .11.2006 р.); підручник “Соціальна педагогіка” (лист № 1/11–2298 від .06.2003 р.); збірник програм з позашкільної освіти (лист № 1/11–5303 від .07.2007 р.); збірник програм для позашкільних і загаль-ноосвітніх навчальних закладів (лист № /11–4527 від .08.2005 р.); програма навчальної дисципліни “Основи позашкільної освіти” (лист № /18.2–2130 від 26.09.2005 р.) тощо.
Розроблено і впроваджено в процесі дослідження підготовлені автором у творчих колективах нормативно-правові документи, затверджені постановами, розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, серед яких: Програма розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002–2008 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 р. № 378; Концепція проекту Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8.09.2004 р. № 642-р.; Орієнтовні критерії оцінки діяльності позашкільних навчальних закладів, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 21.08.2003 р. № 567; Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 11.08.2004 р. № 651; Про примірні навчальні плани позашкільних навчальних закладів, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 09.09.2002 р. № 505; Типовий перелік навчально-наочних посібників і технічних засобів навчання для художньо-естетичних, еколого-натуралістичних, туристсько-краєзнавчих і науково-технічних позашкільних навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від .01.2002 р. № 5.
Матеріали дослідження можуть використовуватися в системі позашкільної освіти педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів, викладачами та студентами вищих педагогічних навчальних закладів, інститутів післядипломної педагогічної освіти, спеціалістами органів управління освіти і науки, у справах сім’ї, молоді та спорту, іншими спеціалістами у сфері позашкільної освіти.
Особистий внесок автора. У параграфі підручника, написаного у співавторстві з Ж. В. Петрочко, здобувачем розкриті концептуальні підходи до діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку як складових соціально-педагогічної системи. У роботі, підготовленій у співавторстві з М. А. Шиманським, особистий внесок автора полягає в концептуальних ідеях, положеннях, висновках щодо організації вільного часу дітей в Польщі, узагальнені результатів соціологічних досліджень.
Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій; застосуванням комплексу різноманітних взаємопов’язаних методів дослідження відповідно до мети, гіпотези та завдань; дослідною перевіркою теоретичних ідей; репрезентативною вибіркою і статистичною значущістю отриманих емпіричних даних; об’єктивністю критеріїв оцінювання кількісних та якісних показників результатів експерименту.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося в позашкільних навчальних закладах та вищих педагогічних навчальних закладах, а також управліннями освіти і науки, у справах сім’ї, молоді та спорту, науковими установами, що підтверджено довідками, а саме: Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту (довідка № .2/9183 від .12.2005 р.), Головне управління освіти і науки Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (довідка № /1333 від .12.2005 р.), Управління освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № /15 від .03.2006 р.), Український державний центр позашкільної освіти (довідка № від .12.2005 р.), Київський Палац дітей та юнацтва (довідка № від .06.2007 р.), Центр позашкільної роботи Святошинського району м. Києва (довідка № від .06.2007 р.), Чернігівський обласний Палац дітей та юнацтва (довідка № від .06.2007 р.), Центр творчості дітей та юнацтва Галичини (довідка № від .07.2007 р.), Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (довідка № /1250 від .06.2007 р.), Педагогічний університет імені Комісії Народної Освіти (Польща, Краків) (довідка від .05.2007 р.), Інститут проблем виховання АПН України (довідка № /33 від .01.2006 р.).
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження постійно доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедр теорії та методики професійної підготовки і кафедри трудового навчання і креслення Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, конференціях, семінарах, “круглих столах” міжнародного, всеукраїнського, міського, районного рівнів з питань позашкільної освіти, діяльності позашкільних навчальних закладів тощо. Протягом 2001?2007 рр. автор дослідження брала участь у понад 50 відповідних наукових заходах. Висновки і рекомендації доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу” (Київ, 2002 р.), Міжнародній науковій конференції “Педагог – Тотожність – Розвиток” (Польща, Краків, 2005 р.), Міжнародній педагогічній сесії (Польща, Краків, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції “Школа і навчання в умовах суспільних змін” (Польща, Краків, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційна діяльність сучасного позашкільного навчального закладу: досвід, пошуки, проблеми” (Кіровоград, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Другі міжнародні Драгоманівські читання” (Київ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Педагогіка вільного часу: теорія і практика” (Словаччина, Трнава, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування у дітей і молоді культури здоров’я (фізичного, психічного, духовного) засобами позашкільної освіти” (Київ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Європейський вектор української освіти” (Полтава, 2007 р.), Всеросійській науково-практичній конференції “Додаткова освіта в муніципальному районі: досвід, перспективи розвитку” (Росія, Ярославль, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості в умовах позашкільних навчальних закладів” (Київ, 2006 р.), обласній науково-практичній конференції “Модернізація позашкільної освіти: досвід, проблеми, перспективи” (Кіровоград, 2006 р.), міській науково-практичній конференції “Якість і результативність виховного процесу – соціально-педагогічна реальність школи XXI ст.” (Київ, 2006 р.), засіданнях Всеукраїнського “круглого столу” “Підвищення якості позашкільної освіти: проблеми і перспективи” (Чернігів, 2006 р.), “круглого столу” у Верховній Раді України “Стан та перспективи розвитку позашкільної освіти в Україні” (Київ, 2007 р.), прес-конференції “Позашкільна освіта в Україні” (Київ, 2007 р.), Всеукраїнському семінарі директорів позашкільних навчальних закладів “Основні напрями підвищення якості позашкільної освіти” (Чернігів, 2006 р.), всеукраїнських семінарах, нарадах з питань розвитку позашкільної освіти, позашкільних навчальних закладів (Київ, 2001?2007 р.; Кіровоград, 2003, 2006; Львів, 2006; Вінниця, Полтава, 2007) тощо.
Результати дослідження використані автором як членом робочих груп Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного інституту проблем сім’ї та молоді, а також як консультантом, дослідником та експертом позашкільних навчальних закладів України в процесі реалізації проектів Державного фонду фундаментальних досліджень, Міжнародного Вишеградського фонду, ЮНІСЕФ.
Наукові розробки щодо системи позашкільної освіти використані у Державних доповідях про становище дітей в Україні за підсумками 2002, 2003 та 2004 років, схвалених міжвідомчою комісією Кабінету Міністрів України з питань охорони дитинства.
Публікації. Основні результати дослідження відображені в 52 наукових та науково-методичних працях, а саме: 1 одноосібна монографія, 14 навчальних та навчально-методичних видань, 23 одноосібні статті у наукових фахових виданнях, 14 публікацій у журналах, збірниках матеріалів конференцій, інших наукових виданнях. Загальний доробок автора становить 56,2 авт. арк.
Кандидатська дисертація “Трудове виховання в позашкільних закладах у сучасних економічних умовах (на прикладі гуртків науково-технічного профілю)”, захищена у 2001 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використовуються.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (575) і включає 34 таблиці, 48 рисунків. Загальний обсяг дисертації 470 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації
У вступі обґрунтована актуальність досліджуваної проблеми, розкритий зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання дослідження, охарактеризовані методи, етапи науково-дослідної роботи, розкрита наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, відображені апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі “Логіко-історична сутність теорії та практики позашкільної освіти” розкриті теоретичні засади та історико-педагогічний генезис практики позашкільної освіти. Систематизовані й узагальнені хронологічні етапи розвитку позашкільної освіти, визначений її сучасний стан в Україні та проведений аналіз у порівнянні зі станом в інших європейських країнах.
Аналіз змісту існуючих теоретичних положень позашкільної освіти (В. В. Вербицький, Г. П. Пустовіт, Т. І. Сущенко) показав, що вона є багатоаспектним об’єктом. Теорія позашкільної освіти базується на системі наукових знань, які становлять основу педагогіки, і пов’язана з такими науками, як психологія, філософія, соціологія, фізіологія, економіка, кібернетика тощо.
Узагальнюючи підходи міжгалузевої інтеграції наукових знань, на основі системного аналізу теоретичних засад і практичної реалізації позашкільної освіти нами встановлено, що позашкільна освіта – це складова системи безперервної освіти, цілеспрямований процес і результат навчання, виховання, розвитку і соціалізації особистості у вільний час у позашкільних навчальних закладах та інших соціальних інституціях. Теоретико-методичні основи позашкільної освіти розглядаються як головні положення про позашкільну освіту, що забезпечують розробку її мети, завдань, змісту, форм і методів.
Таким чином, позашкільну освіту ми розуміємо як процес і результат, а також як систему.
У ході дослідження з’ясовано, що основними поняттями і кате-го-ріями позашкільної ос-віти є: “особистість”, “вільний час”, “ос-ві-та”, “виховання”, “розвиток”, “нав--чан--ня”, “соціалізація”, “куль-ту-ра”, “ді-яль-ність”, “твор--чість”, “до-звіл-ля”, “пізнання” тощо.
На підставі теоретичного аналізу і практики встановлено, що важлива особливість позашкільної освіти визначається тим, що, будучи складовою системи безперервної освіти, вона може здобуватися громадянами різних вікових категорій і характеризується добровільною участю у навчально-виховному процесі; відсутністю регламентуючих настанов; вільним вибором занять; диференціацією за інтересами до конкретної галузі науки, культури, техніки та технологій; постановкою перед кожним реально досяжних завдань; різноманітністю видів діяльності та сфер спілкування, що сприяє набуттю досвіду соціальних відносин.
Аналізуючи історико-педагогічний генезис практики позашкільної освіти, на основі умовного поділу на періоди було виділено п’ять укрупнених хронологічних етапів історичного розвитку практики позашкільної освіти: І етап – до Х ст.; ІІ етап – Х–ХV ст.; ІІІ етап – ХVI – початок ХХ ст.; ІV етап – ХХ ст.; V етап – кінець ХХ – початок ХХІ ст. Всі етапи характеризують соціальне замовлення на позашкільну освіту, її взаємозв’язок із соціальною, економічною та політичною ситуацією в суспільстві.
З’ясовано, що першим етапом в історії позашкільної освіти є період до Х ст., в якому відбулося створення передумов виникнення позашкільної освіти, а також спрямування її змісту на оволодіння елементарними трудовими вміннями і навичками.
Другим етапом в історії позашкільної освіти визначається Х–ХV ст., де відбувалася активізація освітньої діяльності, розвиток освіти, шкільництва, поява перших методичних настанов, а також відкриття іноземних освітніх закладів, ознайомлення з іншими культурами.
Встановлено, що третій етап в історії позашкільної освіти припадає на ХVI – початок ХХ ст. і характеризується спрямуванням позашкільної освіти на виховання молодого покоління на засадах народних традицій, народної та козацької педагогіки, формування їх готовності до захисту Вітчизни.
Четвертий етап історії позашкільної освіти припадає на 20?80-і рр. ХХ ст. і є етапом розвитку позашкільних навчальних закладів, формування позашкільної освіти як системи, і, як результат, визначенням і наданням у 1991 р. у Законі України “Про освіту” позашкільній освіті статусу складової системи освіти України.
На основі історико-педагогічного аналізу з’ясовано, що сучасний, п’ятий, етап розвитку позашкільної освіти, зумовлений глибокими змінами у всіх сферах суспільного життя, почався у 1991 р. і триває донині. Нормативне закріплення статусу позашкільної освіти як складової безперервної освіти у 1996 р. в Конституції України і прийняття у 2000 р. Закону України “Про позашкільну освіту” суттєво вплинуло і на позашкільну освіту, результатами трансформації якої протягом 1990-х рр. стали: формування багаторівневої системи позашкільної освіти, класифікація гуртків, груп та інших творчих об’єднань позашкільного навчального закладу за трьома рівнями (початковий, основний, вищий); розширення мережі позашкільних навчальних закладів, створення закладів нового типу, їх профілізація; розгортання нових напрямів позашкільної освіти; модернізація навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах; деідеологізація позашкільної освіти; диверсифікація джерел фінансування позашкільної освіти за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством.
Аналіз позашкільної освіти в різних країнах світу показує, що її питанням приділяється значна увага. Це зумовлено специфічним характером позашкілля, його впливом на емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток дітей та молоді, організацію їхнього вільного часу.
У процесі порівняльного аналізу сучасного стану позашкільної освіти в Україні з її змістом та організацією в різних країнах світу (Росія, Білорусь, Польща, Словаччина, Чехія та ін.), встановлено, що вони мають як багато спільного, так і певні відмінності.
У процесі безпосереднього дослідження автором питань позашкільної освіти, організації вільного часу дітей у Польщі і порівняння з практикою в Україні, встановлено, що в обох країнах позашкільна освіта є складовою національних систем освіти, має нормативно визначені і закріплені структури, що представлені різними інституціями, забезпечується в усіх регіонах (воєводствах) країни, включає різні напрями діяльності.
На основі узагальнення організації позашкільної освіти визначено, що в Україні вона здійснюється на трьох рівнях – національному, обласному та місцевому (рис. 1, 2).
У дослідженні на основі аналізу міжнародних документів встановлено, що правові аспекти позашкільної освіти, організації вільного часу знаходять широке відображення в законодавстві зарубіжних держав.
Теоретичний аналіз термінів “позашкільна освіта”, “позашкільні навчальні заклади” показав, що на даний час у світовій освітній практиці широко використовуються такі поняття, як: “неформальна освіта” (англ. – non-formal education), “заклади позашкільного виховання” (польськ. – placуwki wychowania pozaszkolnego), “додаткова освіта” (рус. – дополнительное образование), центри вільного часу (словацьк. – centrum voѕnйho иasu) тощо. У Міжнародному стандарті класифікації освіти (МСКО) (англ. – The International Standard Classification of Education (ISCED), роз-робленого ЮНЕСКО, пред-став-лено термін “неформальна освіта”.
Теоретичне узагальнення терміна “позашкільна освіта” дозволяє зробити висновок, що українською мовою доцільно позначати його як “позашкільна освіта”, що відповідає англійському термінові “non-formal education”, російському – “внешкольное образование”, “дополнительное образование”.
Водночас, як свідчить аналіз, стан розробки питань позашкільної освіти в Україні не відповідає вимогам сьогодення, що зумовлює необхідність розкриття її теоретико-методичних засад з точки зору її цілісності у відповідності сучасним завданням та вимагає нових науково обґрунтованих підходів до її розбудови.
У другому розділі “Науково-методологічне обґрунтування позашкільної освіти як системи” з позиції загальної теорії систем досліджено позашкільну освіту як системний об’єкт. Розкрита структурно-змістова характеристика компонентів системи позашкільної освіти та модель її організаційного забезпечення.
У процесі дослідження встановлено, що значні перспективи і можливості позашкільної освіти, зумовлені нормативним закріпленням її статусу як складової системи безперервної освіти, поки що не стали поштовхом до її інтенсивного розвитку, який значною мірою стримується відсутністю цілісного уявлення про позашкільну освіту, глибокого дослідження її як системного об’єкта.
На основі аналізу визначено, що система позашкільної освіти в загальнометодологічному аспекті являє сукупність положень, що є предметом теорії систем, системного підходу, системного аналізу. Найбільш доцільним виявилося щодо системи позашкільної освіти застосувати такі поняття, як: елемент, компонент, підсистема, середовище, характеристика, стан, структура, модель, зв’язки.
Науково-методологічне обґрунтування позашкільної освіти як системи засвідчило, що вона є соціальним інститутом (соціокультурним феноменом), який функціонує і розвивається, зберігаючи свою сутність при зміні змісту та структури. Рушійною силою розвитку позашкільної освіти є реальна можливість її здобуття для забезпечення відповідності вимогам, які ставить життя перед особистістю.
Узагальнюючи різні підходи щодо опису системи позашкільної освіти використано аналіз на трьох рівнях: з позиції розуміння системи позашкільної освіти як підсистеми; з позиції зовнішніх, цілісних якостей, що їй притаманні; з позиції внутрішньої будови і вкладу кожного компонента у формування цілісних якостей системи.
Дослідження показало, що системоутворюючим фактором позашкільної освіти є освітня діяльність у вільний час. Запропонована нами система позашкільної освіти включає сукупність компонентів, до яких належать: організаційні, змістові, методичні, процесуальні, функціональні, діяльнісні та інституціональні компоненти (рис. 3).
Виходячи із змісту і спрямованості позашкільної освіти, досліджено модель сучасної системи її організаційного забезпечення. Встановлено, що її основою є організаційні компоненти, де першою складовою є нормативно-правовий, що передбачає наявність необхідної нормативної бази. Аналіз показує, що вона нині в Україні включає понад 70 документів, які є основою забезпечення функціонування і розвитку системи позашкільної освіти, позашкільних навчальних закладів.
З’ясовано, що другою складовою є організаційно-управлінське забезпечення позашкільної освіти, що передбачає створення, ефективне функціонування та розвиток багаторівневої структури і різноманітних за типами, видами, чисельністю позашкільних навчальних закладів та інших соціальних інституцій.
Встановлено, що третьою складовою є кадрове забезпечення позашкільної освіти, що передбачає наяв-ність необхідної кількості підготовлених пе-да-гогічних та інших працівників відповідної кваліфікації.
Рис. 3. Структурні компоненти системи позашкільної освіти
У процесі дослідження визначено, що науково-методичне забезпечення як четверта складова є системою органі-за-ційних заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності ко-жного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів, досягнення пози-тивних результатів навчально-виховного процесу в процесі наукового обґрун-ту-вання та відповідного програмного і мето-дичного забезпечення.
З’ясовано, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення по-зашкільної освіти є п’ятою складовою і пе-редбачає наяв-ність необхідних для діяльності коштів та ма-те-рі-аль-но-технічної бази.
Під час дослідження встановлено, що позашкільна освіта розширяється як динамічна система в єдності всіх компонентів, її розвиток визначається соціально-економічними чинниками та ієрархією ціннісних орієнтацій суспільства. При цьому взаємозв’язок системи позашкільної освіти із соціальним середовищем має відкритий характер і проявляється у змінах як середовища, так і системи загалом.
У процесі роботи з’ясовано, що система позашкільної освіти в Україні в нових соціально-економічних умовах перебуває у пошуку шляхів і засобів подальшого її розвитку. Серед них особлива роль належить розробці і впровадженню методики, яка має бути спрямована на приведення змісту позашкільної освіти у відповідність до сучасних вимог і визначення таких форм, методів, засобів, що сприяють розв’язанню завдань навчання, виховання, розвитку, соціалізації особистості у вільний час
