НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ

Балахонова Олеся Василівна

УДК 332.14:323.172:338.45.02

ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України

Науковий керівник

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Захарченко Віталiй Iванович,

Одеський національний університет ім.І.Мечникова Міністерства освіти і науки України, професор

кафедри економіки та управління

доктор економічних наук, професор

Василенко Валерій Миколайович,

Інститут економіко-правових досліджень НАН

України, заступник директора Інституту

доктор економічних наук, професор

Кучеренко Віктор Романович,

Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, завідувач

кафедри організації, планування та регулювання

економіки |

Захист дисертації відбудеться “_22_”___лютого_____2008 року о__14_____годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко – екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко – екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “__21__”____січня________2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ковальова Н.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найважливішим надбанням незалежної України є те, що вона увійшла в ХХІ століття з чітко окресленим економічним і соціальним курсом, визначенням головних завдань подальшого розвитку. Основою нового стратегічного курсу, його визначальними пріоритетами стали розробка і реалізація державної політики, спрямованої на структурну перебудову промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави. Вже до кінця першого десятиліття ХХІ століття наша країна планує увійти в число провідних технологічно розвинутих держав світу. Це завдання розглядається не тільки як визначальна мета економічної стратегії, але як і пріоритетний постулат національної ідеї, основа для політичної консолідації суспільства. Окрім того, визначає головну мету розвитку промисловості.

В процесі господарсько-економічної реформи в Україні була проведена лібералізація економіки, здійснена приватизація об'єктів державної власності, вживалися заходи щодо зниження інфляції і стабілізації обмінного курсу гривні, знижувалися ставки за користування позиченими коштами.

Таким чином, створювалися умови на макроекономічному рівні для економічного зростання. Однак очікуваних успіхів досягти не вдалося, оскільки органи державної влади недостатньо приділяли увагу проведенню активної політики на рівні регіону, що й не дозволило максимально реалізувати потенціал економічної реформи та налагодити ефективне функціонування ринкового механізму.

За роки реформ країна зіткнулася зі спадом промислового виробництва, зростанням безробіття, підвищенням соціально-економічної напруги в регіонах країни та відносною стабілізацією.

Дослідження сучасних процесів показують, що перешкодами на шляху до очікуваного економічного зростання були слабкі перетворення на рівні регіонів, відсутність обґрунтованої державної стратегії адаптації місто- і районоутворюючих підприємств.

Теоретичні й практичні аспекти розвитку регіонального промислового виробництва в Україні розглядалися в роботах: Амоші О.І., Буркинського Б.В., Бутенка А.І., Василенка В.М., Гейця В.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Кліяненка Б.Т., Кучеренка В.Р., Мамутова В.К., Петровича Й.М., Чумаченка М.Г., Чухна А.А.

Недостатня ефективність нового господарського механізму пояснюється, на думку дисертанта, тим, що заходи щодо впровадження господарсько-економічної реформи здійснювалися не комплексно, без належного системного підходу.

Прагнення усунути цей недолік, а також врахування багатоплановості, складності і недостатності опрацювання проблеми стійкого розвитку промисловості регіону, наявності низки дискусійних питань, актуальності й необхідності їхнього вирішення, подальше системне наукове дослідження і розробка пропозицій щодо практичного застосування і зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначення мети та побудову структури дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно з тематичним планом НДР Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України у 2004–2007 роках. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження були використані при виконанні науково-дослідних робіт: “Наукові основи формування і використання інноваційних технологій у соціально-економічному розвиткові регіону” (тема № 3.1.8.8/Б) і “Стратегія мобілізації і використання соціально-економічного потенціалу регіону” (тема № 3.1.8.17/Б).

В межах цих наукових тем автором розроблено заходи: з усунення непомірного навантаження, яке зазнають суб'єкти господарювання; з наведення порядку в управлінні підприємствами, що знаходяться в держвласності; з обґрунтування умов для забезпечення потреб внутрішнього ринку у вітчизняній продукції; зі створення всебічних умов для розвитку експорту; із забезпечення умов для збереження і розвитку підприємств, що володіють унікальними технологіями і розробками, збереження кадрового потенціалу технічної школи.

Найбільш істотні наукові і практичні результати, отримані дисертантом, використовуються в навчальному процесі Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-методичне обґрунтування підходів до формування регіональної промислової політики в умовах трансформаційної економіки України.

Логіка даної мети дослідження зумовила необхідність постановки і вирішення таких основних задач:

- систематизувати і поглибити теоретико-методичні підходи до забезпечення ефективного функціонування регіонального промислового виробництва в умовах трансформаційної економіки;

- проаналізувати сучасний стан факторів, що впливають на стан розвитку вітчизняної промисловості;

- виявити сучасні позитивні і негативні тенденції при формуванні конкурентної стратегії промислового комплексу України;

- визначити соціально-економічні умови і теоретичну сутність реформування регіонального промислового комплексу на основі розробки довгострокової стратегії;

- обґрунтувати основні шляхи удосконалення інструментів формування регіональної промислової політики;

- розробити та обґрунтувати концептуальні основи механізму подолання промислового відставання регіонального комплексу;

- обґрунтувати економічну оцінку рівня якості, технічного рівня і конкурентноздатності промислової продукції.

Об'єктом дослідження є процес формування промислової політики регіону в умовах конкурентної економіки.

Предметом дослідження є механізм організації і складові елементи процесу формування регіональної промислової політики.

Методи дослідження. Методичну основу дисертаційної роботи складають сучасні теорії ринкової економіки і управління, відомі наукові положення закордонної і вітчизняної економічної думки в сфері промислового виробництва на рівні макро-, мезо- та мікроекономічних систем. У роботі використано загальнонаукові методи економічних досліджень, прийоми системного та комплексного аналізу (аналіз сучасного стану промислового виробництва), синтезу (розгляд регіонального промислового комплексу як складової частини загальнонаціонального), метод порівняння (обґрунтування доцільності економічної оцінки нового виробу), програмно-цільового підходу (розробка цільових програм управління регіональним промисловим розвитком), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків) та інші загальноприйняті систематичні методи.

Інформаційну базу дослідження склали: закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи центральних і місцевих органів влади. Використано аналітичні звіти, огляди і статистичні матеріали з питань функціонування промислового комплексу, монографічна та періодична наукова література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні та розвитку відомих і обґрунтуванні ряду нових теоретичних і методичних положень, що в комплексі визначають концептуальні засади формування регіональної промислової політики в умовах конкурентної економіки.

Найбільш значні результати дисертаційного дослідження, які автор виносить на захист, такі:

Вперше:

- запропоновано теоретико-методичні основи підвищення ефективності функціонування промислового виробництва, що містять комплексні, з врахуванням всіх важливих складових, підходи до його перебудови на основі розробки та запровадження принципово нової, з передплановим дослідженням, цілісної промислової політики, що поєднує пріоритети, домінанти та відповідні заходи як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях;

- обґрунтовано та розроблено з метою підтримки динамічної у часі та просторі кількісної відповідності між платоспроможним попитом та пропозицією товарів і послуг систему організаційно-економічних відносин і зв'язків у механізмі функціонування регіонального ринку промислової продукції для виявлення причинно-наслідкових зв'язків і можливостей впливу на процеси формування стійкого розвитку регіонального промислового комплексу.

Удосконалено:

- підходи до формування основ програмованого розвитку промисловості регіону з урахуванням сучасних тенденцій, які, на відміну від існуючих, визначаються реалізацією з передплановим науково обґрунтованим моделюванням відповідної промислової політики;

- обґрунтування та розробку концептуальних основ механізму подолання промислового відставання, що враховує особливості конкретного регіону (соціальні, економічні, демографічні, науково-технологічні, економічні) і сприяє постійному і динамічному його розвиткові;

- використання інструментів економічної оцінки рівня якості, технічного рівня і конкурентноздатності промислової продукції, обґрунтованого вибору бази порівняння і розрахунку ефективності її використання з метою прийняття оптимальних рішень ще в довиробничий період – на стадії техніч-ної підготовки виробництва.

Одержали подальший розвиток:

- аналіз розвитку промислового комплексу регіонального масштабу за допомогою методу програмно-цільового управління, що дозволяє інтегрувати ресурси, мобілізувати виконавців, оптимізувати терміни, організацію і послідовність робіт, націлювати їх на вирішення проблеми;

- оцінка сучасних позитивних і негативних тенденцій та факторів у створенні та розвитку нових організаційно-економічних структур у промисловому виробництві.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методичні підходи, використані в дисертації, отримані висновки та рекомендації можуть бути залучені для практичного вирішення проблеми підвищення ефективності регіонального промислового комплексу на основі розробки науково обґрунтованої промислової політики. Наукові і методичні положення дисертації застосовуються в практичній роботі таких установ: ВАТ “Мікрон” (акт № 241/мс від 26.05.2005 р.), ВАТ “ОЗРСВ” (акт № 847-07/05 від 21.09.2005 р.), Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 01-1-36-4636 від 03.10.2005 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ при викладанні дисциплін: “Теорія економічного аналізу”, “Аналіз господарської діяльності”, “Аудит”, “Міжнародні стандарти аудиту” (довідка № 23/01-600 від 23.09.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати досліджень, які викладені в дисертації і виносяться на захист, належать особисто авторові. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, зазначений у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовані в доповідях і схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 2004 р.), “Динаміка наукових досліджень – 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Фондовий ринок і його роль у розвитку економіки держави” (м. Миколаїв, 2004 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 10,44 др. арк., з яких особисто авторові належать 8,34 друкованого аркуша; у тому числі – 1 монографія, 5 статей у наукових журналах, 4 статті у збірниках наукових праць, у 4-х тезах і матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел (128 найменувань),

2 додатків. Загальний обсяг роботи – 177 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 10 таблиць на 11 сторінках, 6 рисунків на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено методи дослідження, практичну цінність, новизну наукових результатів, наведено результати апробації роботи.

Перший розділ “Теоретичні аспекти реформування промислового виробництва України і її регіонів у період трансформації” присвячено теоретичному аналізу реформаційних процесів в Україні, наведено схему механізму функціонування регіонального промислового ринку, запропоновано основи формування концепції і програми конверсії підприємств промисловості регіону.

Людство вступає у новий етап технореволюції. Трактуючи спосіб виробництва як єдність продуктивних сил і виробничих відносин, потрібно зробити акцент на соціальній природі способу виробництва. Його загальна функція полягає в організації взаємодії продуктивних сил і відображається у зв'язку економічного соціуму та технокультури. Соціальна спрямованість способу виробництва якісно залежить від його технологічного стану, виражає еволюцію технокультури і формується в залежності від процесів соціально-економічного характеру. Спосіб виробництва відбувається шляхом трансформації (відновлення, реконструкції або руйнування), пристосовуючись до нового рівня та характеру усуспільнення і зміни організації виробництва, визнаючи тією чи іншою мірою товарні відносини, з одного боку, з іншого боку – зростаючу роль державного регулювання.

Перехідну українську економіку характеризують не циклічний рух, а, скоріше, наслідки її розвалу. Тому структурна перебудова здійснюється шляхом адаптації виробництва до ринку (вимушена міра), що загрожує перетворенням сировинної держави в сировинний придаток. Становлення циклічності вітчизняної економіки можливе (за інших обов'язкових атрибутів ринку) тільки за пожвавлення внутрішнього ринку на основі значних інвестицій у виробництво, пріоритетного розвитку науково-технічного прогресу, розробки і впровадження нової техніки.

Головною рушійною силою розвитку суспільства, фундаментом цивілізованих ринкових відносин є інтелектуальний, науково-технічний потенці-

ал суспільства. Достойний науково-технічний потенціал характеризується наявністю розвинутої фундаментальної і прикладної науки, високотехнологічною виробничою базою, фінансовим забезпеченням, постійним відновленням кадрів, а в умовах реформування – здатністю чутливо й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються, збереженням найбільш передових й піонерних напрямків досліджень, вчасним впровадженням досягнень НТП.

В результаті інвестиційної кризи зросла тенденція старіння виробничого апарату, а загострення проблем збуту і недостатнього завантаження устаткування призвели до “заморожування” і вибуття потужностей. Замість розвитку соціально орієнтованих, екологічно чистих і наукомістких галузей в Одеській та Вінницькій областях все більшу роль відіграє морально й фізично застаріла індустрія.

Проведений аналіз промислового виробництва дозволив дисертантові стверджувати, що раціональної регіональної програми промислової політики у нас немає, а її окремі елементи носять хаотичний (а не агрегований) характер, тому наукове обґрунтування формування регіональної промислової політики та відповідного ринку і їх регулювання в цілому для країни виступають на перший план.

Формування регіонального ринку — закономірний етап розвитку регіональної економіки, продиктований законом зростання потреб населення.

Основними умовами ефективного функціонування ринку є визнання різноманіття форм власності та їхньої юридичної рівноправності; економічна самостійність і відповідальність господарюючих суб'єктів; конкуренція виробників; вільне ціноутворення з елементами державного регулювання для природних монополістів; відкритість економіки; розвинута інфраструктура ринку; державне регулювання конкурентних відносин і монополізму на товарних ринках, а також соціальних відносин; маркетинґ як система організації та управління всіма сторонами ділової активності.

При формуванні регіонального промислового ринку крім загальних існують специфічні умови, без яких не може сформуватися регіональний ринок. До них відносяться: –

чітке розмежування функцій влади й управління між центром і регіонами, розподіл власності й у той же час збереження загального економічного і грошово-кредитного простору в рамках держави;

відносна самостійність регіонів в економічних, фінансових, соціальних, управлінській сферах і у використанні власного економічного потенціалу на принципах раціональності й ефективності;–

наявність розвинутої економічної бази регіонів, здатної виробляти в достатніх обсягах продукцію і послуги;–

створення законодавчих, організаційних, цінових, податкових, кредитних, митних та інших умов формування ринку;–

здійснення активної регіональної промислової політики, яка сприяла б розвиткові підприємницької активності, ринкової інфраструктури, соціальному захисту населення.

Найбільш загальне розуміння ринку зводиться до розгляду його як системи соціально-економічних відносин з підтримки динамічної в часі та просторі кількісної відповідності між платоспроможним попитом та пропозицією товарів і послуг. З метою виявлення причинно-наслідкових зв'язків і можливостей їхнього впливу на процеси формування регіонального ринку в бажаному напрямку дисертантом розроблено схему, яка розкриває механізм функціонування регіонального промислового ринку (рис. 1). В ній у найзагальнішому вигляді показані відносини, що виникають у регіоні в процесі функціонування регіонального промислового ринку.

Умовні позначення: І – імпорт; Е – експорт; ПіВ – податки і відрахування в регіональні і державні бюджети і фонди; ФЗ – фінансові засоби; ЦП – цінні папери; В – валюта; ЗВ – засоби виробництва.

Рух економічних реформ в країні однозначно свідчить про необхідність розробки та впровадження обґрунтованої регіональної промислової політики, яка враховує умови й особливості конкретного регіону, інтереси його населення. В ідеалі вона повинна мати дві складові: державну (політика центральних органів влади стосовно даного регіону) і власне регіональну (що проводиться органами влади та управління регіоном).

У теорії регіональної економіки існують два протилежні підходи до регулювання регіонального розвитку, і дисертант аналізує це в роботі. За неокласичним напрямком, відмінності в розвитку регіонів є тимчасовими й усуваються ринковим механізмом. З огляду на неокейнсіанський напрямок ринок вважається невдосконаленим регулятором регіональних диспропорцій, які за такого “регулювання” лише поглиблюються. Усунути регіональні диспропорції, на думку неокейнсіанців, може тільки програмно-цільова діяльність держави. Автор підтримує таку точку зору.

Регіональна промислова політика в Одеській області має бути не антидепресивною, а структурно-інноваційною, яка забезпечуватиме не лише збереження, а й підсилення ролі регіону в економіці України. Для цього в Одеській області є всі передумови: логістичний сервіс, потужний виробничий і науковий потенціал, висококваліфіковані кадри, зручне геостратегічне положення. Загальні темпи зростання промислового виробництва в області у 2006 р. становили 6,4 %.

В процесі структурних перетворень регіональної економіки автором запропоновано виділити два етапи — середньостроковий і довгостроковий. Стратегічне завдання найближчого етапу — забезпечити підйом промислового виробництва і раціоналізацію матеріального виробництва регіону для досягнення конкурентноздатності регіональної економіки.

У дисертаційній роботі також запропоновано основи формування, концептуальні підходи і програми конверсії підприємств промислового комплексу регіону, основні організаційні блоки яких складають підпрограми: 1) визначальні процеси конверсії; 2) предметно-цільові; 3) забезпечувальні.

В другому розділі “Системна трансформація регіонального промислового комплексу на основі програмно-цільового підходу” розглянуто проблеми сучасного стану машинобудівного комплексу, питання формування промислової доктрини для України та регіональної промислової політики.

Пріоритетними напрямками розвитку машинобудування, на думку дисертанта, потрібно вважати:–

створення систем машин і устаткування нового покоління для АПК, енергетики, транспорту та житлово-комунального господарства;–

створення конкурентноздатної елементної бази і комплектуючих виробів для приладобудування, засобів зв'язку й телекомунікацій, різке збільшення обсягу виробництва складної побутової техніки;–

збільшення обсягів випуску інноваційного устаткування для енергетичної, легкої, харчової і медико-біологічної галузей;–

збільшення обсягів виробництва експортної та імпортозамінної продукції;–

виробництво для держзамовлення і експорту озброєння та військової техніки.

Особливостями реформування регіонального промислового комплексу в довгостроковій перспективі автором обґрунтовано:

А. Багатовекторна стратегія розвитку. Доцільним є розгляд таких стратегій розвитку: використання природних ресурсів для окремих секторів базових галузей; випереджання для галузей, що мають важливе значення для розвитку національної економіки; лідерних технологій для підприємств оборонної, суднобудівної, хімічної промисловості, верстатобудування, індустрії інформаційних технологій; проривна для окремих підприємств, здатних випускати принципово нові типи продукції.

Б. Реформування системи управління в промисловості на всіх рівнях.

В. Структурна політика, спрямована на оптимізацію промислової структури регіону, ліквідацію деформацій.

Г. Інституціональна політика формування нових, об'єднаних еволюційним процесом відносин.

Д. Політика у сфері інновацій та інвестицій, спрямована на забезпечення модернізації і структурної перебудови регіональної промисловості.

Е. Удосконалювання нормативно-правового забезпечення функціонування та розвитку промисловості.

Зміна основ політики у виробництві Одеської області, на думку дисертанта, буде відбуватися таким порядком (табл. 1).

Таблиця 1

Промислова політика у виробництві Одеського регіону

№ | В наявності | Потрібно | 1 | Орієнтація на власні стандарти | Орієнтація на європейські стандарти | 2 | Проведення внутрішньої сертифікації продукції | Проведення міжнародно визнаної сертифікації продукції | 3 | Розробка і організація виготовлення окремих зразків продукції | Розробка і організація виготовлення систем машин і продукції | 4 | Часткова уніфікація | Системна уніфікація, модульність | 5 | Застосування комплектуючих власного виробництва | Застосування комплектуючих кращих виробників | 6 | Проектування і постановка на виробництво продукції з низькими інноваційними рівнями | Проектування і постановка на виробництво продукції з високим інноваційним рівнем | 7 | Відтворення існуючих науково-технологічних відносин | Формування нових науково-технічних відносин | 8 | Вибіркова ергономічна обробка елементів продукції | Повноцінна ергономічна обробка продукції | Управління регіональним промисловим розвитком спрямоване на вирішення проблем, що виникають постійно. Відповідно до цього системи управління і застосовувані для цього методи орієнтовані на вирішення різноманітних проблем. При появі нових, нетипових, комплексних, складних ситуацій виникає необхідність у створенні індивідуальної схеми або технології управління. Характерними рисами таких проблем є, як правило, те, що вони носять тимчасовий характер; для їхнього вирішення потрібні зусилля різних підрозділів, служб і фахівців регіону; в процесі вирішення цих проблем виникає необхідність проводити дослідження, розробки, організаційні зміни, виробничі випробування і реконструкцію, здійснювати широку кооперацію і узгодження, залучати до роботи нові ресурси, устаткування, технології, проводити реорганізацію та інші зміни. Отже, схема управління в цьому випадку має спиратися на такий метод, що дозволяв би інтегрувати ресурси, виконавців, терміни, організацію і послідовність робіт, а також націлювати їх на вирішення проблеми. Цим вимогам відповідає метод програмно-цільового управління.

Основні переваги програмно-цільового управління полягають у наступному:

по-перше, програми більш послідовно, ніж інші методи планування, реалізують вимоги системного підходу;

по-друге, програмно-цільове планування активізує аналітичну роботу в регіоні;

по-третє, програмно-цільовий метод підвищує демократизм управління;

по-четверте, програмно-цільовий підхід дозволяє поступово змінити в регіоні стиль управління.

В роботі обґрунтовані головні принципи регіональної промислової політики. Це:

1. Формування мобільного і високопрофесійного потенціалу області на засадах збереження і використання найбільш результативних виробництв, що визначають промислове обличчя області.

2. Максимальна мобільність і гнучкість реформованого промислового потенціалу області, здатного швидко адаптуватися до постійно виникаючих завдань, зумовленим дією сил вільної ринкової конкуренції в усіх сферах.

3. Забезпечення конкурентноздатного рівня промислового виробництва та продуктів його діяльності.

4. Створення умов, привабливих для різноманітних фінансових джерел, зростання припливу капіталів у сферу промислового виробництва й інноваційної діяльності, розвиток промислової інфраструктури та освіти в області.

5. Забезпечення збалансованого розвитку наукового, освітнього і виробничого потенціалів.

Складність процесів структурної перебудови промислового виробництва вимагає апробації комплексних підходів до її реалізації, що обумовлює необхідність розробки і впровадження принципово нової цілісної промислової політики — як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

У третьому розділі “Організаційно-економічні інструменти стійкого розвитку промисловості регіону” представлено основи удосконалення механізму подолання промислового відставання регіонального комплексу від європейських та загальносвітових показників і напрямки створення нових організаційно-економічних структур у регіоні, а також методику економічної оцінки конкурентноздатності промислової продукції на машинобудівних підприємствах регіону.

Проведені дисертантом дослідження діагностики промислового відставання підприємств машинобудування дозволили, з одного боку, виявити вогнища “хвороби”, а з іншого боку — визначити проблему розробки шляхів виходу з кризи. Такий вихід із кризи може бути здійснений, насамперед, за допомогою розробки та реалізації механізму подолання промислового відставання, який би враховував особливості регіону, взаємодоповнюючи загальну державну концепцію реформ, і сприяв би постійному і динамічному розвиткові конкретного регіону.

Схема регіональної стратегії подолання регіонального промислового відставання охоплює такі блоки: науково-технічна, інвестиційна, промислова політика, кредитно-грошові відносини. В галузі інвестиційної політики основним напрямком має стати формування сприятливого інвестиційного середовища та підвищення інвестиційної активності й правової захищеності господарюючих суб'єктів ринку (як іноземних, так і вітчизняних). Це можливе лише за умови реалізації таких заходів:

? підвищення ролі неінфляційних джерел нагромаджень господарюючих суб'єктів ринку і ширше залучення заощаджень населення;

? надання самостійності учасникам по всьому циклу “наука – виробництво – споживання” на основі спільного (часткового) державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;

? розміщення централізованих капітальних вкладень і здійснення державного фінансування у нововведення на конкурсній основі зі зміщенням центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування на кредитування на зворотній основі;

? проведення обов'язкової незалежної експертизи (у т. ч. із залученням іноземних фахівців) інвестиційних проектів, особливо пов'язаних з формуванням міжвідомчих і міжрегіональних наукомістких виробничих комплексів і центрів наукових досліджень;

? створення мережі “полюсів” росту, зон “новацій” і зон економічних експериментів: розвиток ризикового (венчурного) бізнесу;

? здійснення регіонального протекціонізму інвестування процесу “наука – виробництво – споживання”.

Дисертант після розгляду 4-х варіантів зупиняється на двох сценаріях подолання промислового відставання:

1-й: інерційне стримування кризи з поступальним підвищенням промислового рівня регіону, підвищення стійкості економіки регіону на основі адресного стимулювання розвитку промислового потенціалу.

2-й: підвищення стійкості економіки регіону на основі адресного стимулювання розвитку промислового потенціалу.

При реалізації сценаріїв подолання промислового відставання перевагу слід надавати сценарієві 2 “Підвищення стійкості економіки регіону на основі адресного стимулювання розвитку промислового потенціалу”. Втім при всій своїй привабливості цей сценарій більшою мірою залежить від політичної кон'юнктури і державної фінансової підтримки, з одного боку, а з іншого боку, є болючішим для регіонів і людей, що проживають в них, оскільки тривалий загальний процес реформ і очікувань “стомив” його учасників.

Створення на регіональному рівні організаційно-економічних структур у частині розвитку промислового виробництва спрямоване на вирішення, насамперед, соціальних проблем розвитку регіону, формування умов для регіонального використання та розвитку промислового потенціалу інфраструктури промислової діяльності в рамках конкретного регіону.

Для оцінки нової техніки (промислових виробів) на машинобудівних підприємствах Одеського регіону дисертантом пропонується використовувати систему показників (рис. 2), яка містить:

рівень якості як сукупність споживчих властивостей виробу, що задовольняє запити споживачів;

технічний рівень, що характеризує оригінальність конструкції, складність, трудомісткість, матеріалоємність і собівартість виготовлення виробу;

конкурентноздатність, що проявляється на ринку і визначається споживчими властивостями і ціною виробу (для характеристики конкурентно-здатності використовується коефіцієнт конкурентноздатності).

Науково обґрунтовані методи кількісного вираження рівня якості, технічного рівня і конкурентноздатності освоюваної техніки, обґрунтованого вибору бази порівняння і розрахунку ефективності її використання, що пропонуються, мають стати надійною основою для прийняття оптимальних рішень ще у довиробничий період – на стадії технічної підготовки виробництва. Необхідність такої розробки особливо актуальна в умовах постійного нарощування темпів створення нової високопродуктивної техніки, скорочення термінів використання діючих машин і устаткування в зв'язку з їхнім моральним зносом, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва, розширення сфери впливу науково-технічного прогресу.

Запропоновані економічні методи дозволяють кількісно оцінювати рівень якості, технічний рівень і конкурентноздатність виробів, які готуються до освоєння у виробництві, і таких, що випускаються, а також прогнозувати економічний ефект від заміни застарілих моделей машин і устаткування новими. Такий розрахунок дасть можливість порівнювати витрати на технічну підготовку виробництва нових виробів з майбутнім ефектом від їхнього впровадження і тим самим уникати прийняття неефективних рішень.

Крім того, планування узагальнюючих показників дає розроблювачам відносну свободу у виборі технічних рішень і в той же час ставить їх у жорсткі економічні рамки, які змусять проводити багатоваріантне відпрацювання конструкції, застосовувати функціонально-вартісний аналіз по всьому життєвому циклу — від зародження ідеї до серійного виробництва та експлуатації виробів включно. Запропонований метод впроваджено при просуванні нової продукції ВАТ ОЗРСВ” на ринок метало-оброблювального устаткування Західної Європи.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо розробки механізму та інструментів формування регіональної промислової політики в умовах трансформаційної української економіки.

В ході дослідження доведено, що:

1. Для трансформаційної української економіки характерні наслідки її розвалу, а не циклічний рух. Тому структурна перебудова здійснюється шляхом адаптації виробництва до ринку, що може привести країну до перетворення на сировинний придаток. Становлення циклічності вітчизняної економіки можливе лише за пожвавлення внутрішнього ринку на засадах значних інвестицій у виробництво, пріоритетного розвитку науково-технічного прогресу, розробки та впровадження нової техніки, з врахуванням регіонального аспекту.

2. В процесі формування регіонального промислового ринку потрібно враховувати його специфіку, детерміновану територіальним поділом праці, історичними, природними і національно-демографічними особливостями території, а також його положення як невід’ємну складову національної економіки.

3. В дисертаційній роботі регіональна промислова політика в Одеській області має бути не антидепресійною, а структурно-інноваційною, що забезпечить не лише збереження, але й посилення ролі регіону в економіці України. Для цього в області є всі передумови: логістичний сервіс, потужний виробничий і науковий потенціал, висококваліфіковані кадри, зручне геостратегічне положення.

4. Автором запропоновано основи формування концепції і програми конверсії підприємств промислового комплексу регіону, основні організаційні блоки яких складають підпрограми: 1) визначальні процеси конверсії; 2) предметно-цільові; 3) забезпечувальні.

5. Промислове виробництво в Україні з періоду стабілізації переходить у нову якість — зростання. Темпи виробництва промислової продукції в 2006 р. склали – 106,2 %, в 2005 р. – 103,0 %, в 2004 р. – 112,0 %, у 2003 р. – 115,8 %. Промислова політика в країні визначається наступними документами: “Європейський вибір”, “Стратегія стійкого розвитку і структурно-інноваційної перебудови української економіки на період 2004–2015 років”, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України.

В цілому по промисловості актуальним є приведення національного законодавства до норм ВТО, а для промислових підприємств, що займаються експортом своєї продукції (у першу чергу), важливе значення має впровадження системи управління якістю відповідно до вимог міжнародних стандартів ДСТУ (ISO-9000).

Пріоритетними напрямками розвитку машинобудування, на думку дисертанта, залишаються: створення систем машин і устаткування нового покоління для АПК, енергетики, транспорту і житлово-комунального господарства; створення конкурентноздатної елементної бази та комплектуючих виробів; збільшення обсягів випуску інноваційного устаткування; збільшення обсягів виробництва експортної та імпортозамінної продукції; створення виробництва для держзамовлення на військову техніку.

6. Використання програмно-цільового методу дисертантом розглядається як методична основа для науково обґрунтованої розробки регіональних програм. У цьому методі зроблена спроба реалізувати інженерний підхід. Такий підхід у даній роботі трактується як певна сукупність методичних прийомів і кроків, виконання яких дозволяє одержати деякий готовий до використання продукт. У дисертаційному дослідженні — це програма регіональної промислової політики для Одеської області.

7. Складність процесів структурної перебудови промислового виробництва вимагає апробації комплексних підходів до її реалізації, що обумовлює необхідність розробки і впровадження принципово нової цілісної промислової політики — як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

8. Проведені дисертантом дослідження діагностики промислового відставання підприємств машинобудування дозволили виявити і визначити шляхи виходу з кризи. Такий вихід із кризи може бути здійснений, насамперед, за допомогою розробки та реалізації механізму подолання промислового відставання, який би враховував особливості регіону, взаємодоповнюючи загальну державну концепцію реформ.

9. Створення на регіональному рівні організаційно-економічних структур у частині розвитку промислового виробництва спрямоване на вирішення, насамперед, соціальних проблем розвитку регіону, формування умов для регіонального використання і розвитку промислового потенціалу інфраструктури промислової діяльності в рамках конкретного регіону.

10. Для оцінки промислових виробів дисертант пропонує використовувати систему показників, яка включає: рівень якості, технічний рівень, конкурентноздатність. Розрахунок цих показників дасть можливість порівняти витрати на технічну підготовку виробництва нових виробів з майбутнім ефектом від їхнього впровадження і тим самим уникнути прийняття неефективних рішень.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Балахонова О. В. Промышленная политика в регионе / Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. Винница: Книга-Вега, 2005. – 79 с. – Бібліогр. с. 7179. (4,65 д. а.).

Статті у наукових фахових виданнях

2. Балахонова О. В. Развитие корпоративных структур в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць ДНУ. – Дніпропетровськ, 2004. – Т. II., – Вип. 193. – С. 371–377. (0,4 д. а.).

3. Балахонова О. В. Агентские издержки в корпоративном управлении // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць ДНУ. – Дніпропетровськ, 2004. – Т.III., – Вип. 194. – С. 770–781. (0,6 д. а.).

4. Балахонова О. В. Систематизація об'єктів оподаткування // Економіка та держава. – 2004. – № 11 – С. 36–40. (0,3 д. а.).

5. Захарченко В. И., Балахонова О. В., Кузьмина Т. С. Инвестиционная политика в условиях трансформации экономики // Бизнес-Информ. – 2004. – № 3–4 – С. 76 90. (1,3 д. а.). Особистий внесок здобувача – розробка класифікації інвестицій та напрямків державної інвестиційної політики.

6. Захарченко В. І., Кіладзе Г. С., Балахонова О. В. Прогнозування підприємницького ризику на підприємствах регіону // Вісник технологічного університету Поділля. – 2004. – № 4 – С. 143–146. (0,8 д. а.). Особистий внесок здобувача – розробка етапів аналізу і прогнозування підприємницького ризику, класифікація витрат.

7. Захарченко В. И., Балахонова О. В., Кузьмина Т. С. Управление гиб-кими производственными процессами на основе имитационного моделирования // Інженер – технолог – рабочий. – 2004. – № 12 – С. 12–15. (0,75 д. а.). Особистий внесок здобувача – розрахунок терміну обробки і послідовності проходження технологічних операцій.

8. Захарченко В. І., Балахонова О. В., Кіладзе Г. С. Мотиваційний механізм господарюючого суб'єкта на ринку техніки // Труды Одесского политехнического университета: Сб. науч. и произв.-практ. статей. – Одесса, 2004. С. 204–206. (0,4 д. а.). Особистий внесок здобувача – обґрунтування використання показника ”коефіцієнт споживчих якостей техніки” в сучасних ринкових умовах.

9. Балахонова О. В. Оценка конкурентоспособности новых изделий в промышленности // Вісник Хмельницького національного університету. 2006. – № 4 – С.154–158. (0,54 д. а.).

10. Балахонова О. В. Реформирование регионального промышленного комплекса на основе разработки долгосрочной стратегии // Экономические инновации: Сб. науч. работ. – Одесса, – 2007. – Вып. 28 – С. 26–33. (0,7 д. а.).

Тези доповідей

11. Балахонова О. В., Киладзе Г. С. Развитие корпораций в условиях глобализации рынка // Фондовий ринок і його роль у розвитку економіки держави: Міжнародна науково-практична конференція. – Миколаїв: 15–19 вересня 2004 р. -– Миколаїв, 2004. – С. 87–91. Особистий внесок здобувача – характеристика глобальних та регіональних змін.

12. Захарченко В. І., Балахонова О. В., Киладзе Г. С. Мотиваційний механізм господарюючого суб’єкта на ринку техніки // Економічні проблеми розвитку промислового виробництва: Міжнародна науково-практична конференція. – Одеса: 5–8 жовтня 2004 р. -– Одеса, 2004. – C. 204–206. Особистий внесок здобувача – розробка механізму регіонального ринку нової техніки.

13. Балахонова О. В. Государственное регулирование инвестиционной сферы // Динаміка наукових досліджень 2004: III Міжнародна науково-практична конференція. – Дніпропетровськ: 21–30 червня 2004 р. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 3–6.

14. Балахонова О. В. Совершенствование финансовой отчетности бюджетной организации // Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики: Міжнародна науково-практична конференція. – Харків: 20–21 листопада 2007 р. – Харків, 2007. – С. 11–13.

Балахонова О. В. Формування регіональної промислової політики в умовах конкурентної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2008.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним і практичним питанням формування і реалізації регіональної промислової політики в конкурент-ній економіці.

В роботі досліджено теоретичні підходи до організаційного управління реформуванням промисловості України та регіонального промислового виробництва на засадах програмно-цільового підходу. Визначено основні поняття і категорії процесу управління та його аналітичного забезпечення. Розроблено основні вимоги до формування регіональної промислової політики для Одеської області. Сформовано концептуальні заходи удосконалення механізму подолання промислового відставання регіону. Запропоновані напрямки побудови нових організаційно-економічних структур у регіоні. Розроблено методику економічної оцінки рівня якості і конкурентно-спроможності промислової продукції. Основні результати праці знайшли промислове впровадження в процесі розробки середньо- та довгострокових стратегій розвитку промислових підприємств і формування регіональних програм в умовах трансформаційної економіки.

Ключові слова: економіка промисловості, ефективність, регіон, політика, механізм, інструмент, комплекс, програмно-цільовий підхід, економічна оцінка.

Балахонова О. В. Формирование региональной промышленной

политики в условиях конкурентной экономики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 – Развитие продуктивных сил и региональная економика. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2008.

Диссертация посвящена научно-методическому обоснованию подходов к формированию региональной промышленной политики в условиях трансформационной экономики Украины.

Автором разработаны мероприятия: по устранению непомерной нагрузки, которую несут субъекты хозяйствования; по наведению порядка в управлении предприятиями, находящимися в госсобственности; по обоснованию условий для обеспечения потребностей внутреннего рынка отечественной продукцией; по созданию всемерных условий для развития экспорта; по обеспечению условий для сохранения и развития предприятий, обладающих уникальными технологиями и разработками, а также кадрового потенциала технической школы.

Объектом исследования является процесс формирования промышленной политики региона в условиях конкурентной экономики. Предметом исследования является механизм организации и составляющие элементы процесса формирования региональной промышленной политики.

Методическую основу диссертационной работы составляют современные теории рыночной экономики и управления, известные научные положения зарубежной и отечественной экономической мысли в сфере промышленного производства на уровне макро-, мезо- и микроэкономических систем. В работе использованы общенаучные методы экономических исследований, приёмы системного и комплексного анализа (анализ современного состояния промышленного производства), синтеза (рассмотрение регионального промышленного комплекса как составной части общенационального), метод сравнения (обоснование целесообразности экономической оценки нового изделия), программно-целевого подхода (разработка целевых программ управления промышленным развитием), абстрактно-логический (теоретические обобщения и формирование выводов) и другие общепринятые систематические методы.

Разработаны теоретико-методические основы повышения эффективности функционирования промышленного производства, требующие апробации комплексных подходов по его перестройке на основе разработки и внедрения принципиально новой целостной промышленной политики как на общегосударственном, так и на региональном уровнях.

Разрабатывается обоснование разрешения новых, комплексных, сложных проблем регионального промышленного развития с помощью метода программно-целевого управления, который позволяет интегрировать ресурсы, исполнителей, сроки, организацию и последовательность работ, нацеливать их на решение проблемы.

Даны предложения по разработке промышленной доктрины для Украины с целью обеспечения программируемого развития промышленности, что в свою очередь обеспечивается формированием и реализацией соответствующей промышленной политики.

Обоснована и разработана схема механизма функционирования регионального промышленного рынка с целью выявления причинно-следственных связей и возможностей влияния с их учётом на процессы формирования регионального рынка в желательном направлении.

Дано обоснование разработки и реализации