ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БУРДІНА Світлана Василівна

УДК 378. 22 (73): 371

СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ УПРАВЛІННЯ

ОСВІТОЮ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ США

13.00.06 – теорія і методика управління освітою

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор

Хриков Євген Миколайович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут післядипломної освіти, директор.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор Алфімов Валентин Миколайович, Донецький національний університет,

декан факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних педагогічних працівників;

кандидат педагогічних наук, професор Пономарьова Галина Федорівна,

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, ректор.

Захист відбудеться 19 червня 2008 року о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна 2.

Автореферат розіслано 19 травня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. За останні роки в Україні надзвичайно гостро постала проблема підготовки кваліфікованих кадрів у галузі управління освітою. Більшість тих, хто працює сьогодні в цій сфері, отримали вузькоспеціальну вищу освіту й не мають професійної підготовки з управління. Діючи тільки на підставі власного досвіду, керівник багато років витрачає на оволодіння необхідними навичками управління. Однак сучасні суспільні умови вимагають професійних підходів до вирішення управлінських питань, що ускладнюються у зв’язку із зниженням регламентації від міністерства, а також фінансування, із зміною педагогічних цілей та вимог до педагогів. Тому підготовка керівників освіти повинна відповідати вимогам демократичного українського суспільства.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті пропонуються першочергові завдання з удосконалення системи управління освітою, до яких належать: налагодження високопрофесійного, наукового, аналітичного, демократичного та відкритого прийняття управлінських рішень, постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу. Передумовою виконання цих завдань є забезпечення відповідної підготовки управлінців у галузі освіти. Важлива роль у цьому аспекті відводиться магістерській підготовці з управління освітою. Особливо корисним стає врахування зарубіжного досвіду при впровадженні нової практики навчання фахівців у цій галузі. Так сталося з нещодавнім уведенням магістерської підготовки в системі вищої освіти України у зв’язку з переходом на Болонську систему. Досвід США, де підготовка магістрів управління освітою має майже столітню історію та відома своєю гнучкістю й ефективністю, дозволить більш свідомо підійти до розвитку та вдосконалення вітчизняної магістерської підготовки з управління освітою.

Характерно, що, незважаючи на важливість дослідження системи підготовки магістрів управління освітою, цій проблематиці присвячена незначна кількість наукових робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Загальноісторичному розвитку системи вищої освіти США присвячені розвідки вітчизняних науковців Б. Вульфсона, О. Джуринського, С. Калашнікової, О. Романовського та зарубіжних учених Р. Гайгер (R. Geiger), Е. Гендерсона (E. Henderson), К. Гоуі (K. Howey), Б. Джойса (B. Joyce), Д. Джонстоуна (J. Johnstone), Дж. Дюдерштадт (J. Duderstadt), Б. Кларка (B. Clark), Л. К’юбана (L. Cuban), М. Когана (M. Kogan), К. Кестлі (С. Kaestle), А. Ніколсона (A. Nicholson), С. Яргер (S. Yarger) та ін.

Педагогічну освіту США досліджували такі вітчизняні вчені, як О. Глузман, І. Гушлевська, В. Дикань, І. Кошманова, І. Пентіна, О. Подосьонова, О. Пономарьова й зарубіжні – Р. Еделфельд (R. Edelfeld), В. Елсбрі (W. Elsbree), М. Ераут (M. Eraut), М. Седлак (M. Sedlak), С. Шлоссман (S. Schlossman) та ін. Різним аспектам післядипломної освіти у США присвячені публікації Г. Браун (H. Brown), В. Сербін (W. Сerbin), Б. Дейлі (B. Daley), Д. Стюарт (D. Stewart), Д. Вебстер (D. Webster). Післядипломну педагогічну освіту в США досліджували Ф. Альтбах (Ph. Altbach), М. Амарель (M. Amarel), Р. Бердаль (R. Berdahl), Р. Болам (R. Bolam), П. Гумпорт (P. Gumport), Дж. Портер (J. Porter). Розвиток програм з управління освітою у вищих навчальних закладах США аналізують Дж. Беніон (J. Bennion), Л. Джексон Ньювелл (L. Jackson Newell), Р. Кемпбелл (R. Campbell), Дж. Мерфі (J. Murphy), Т. Флемінг (T. Fleming) та ін. Теорією та методологією підготовки керівників займаються українські дослідники Л. Васильченко, Р. Вдовиченко, В. Войчук, В. Пікельна, Т. Сорочан, Є. Хриков, наукові здобутки яких становлять засади сучасної підготовки керівників освіти в Україні. Проте окремо проблема підготовки магістрів-управлінців освітою у вищих навчальних закладах США ними практично не розглядається.

Аналіз літературних джерел, результатів наукових досліджень та практики програм магістерської підготовки з управління освітою дав змогу виокремити низку суперечностей між: необхідністю вивчення й систематизації світового досвіду в підготовці керівників освіти та нестачею досліджень за цією тематикою; необхідністю вдосконалення магістерської підготовки з управління освітою у вищих навчальних закладах України та обмеженістю інформації про можливі шляхи успішного розвитку цієї навчальної програми; можливістю використання конструктивного досвіду підготовки магістрів у галузі управління освітою університетами США та врахуванням національної специфіки України.

Виявлення вищезазначених суперечностей, потреба в керівниках освіти, які за рівнем професійної підготовки відповідають сучасним вимогам українського суспільства, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Система підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми наукового дослідження „Модернізація діяльності вищого закладу освіти в контексті європейської інтеграції” (державний реєстраційний № 0103V004993) Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 2 від 1 жовтня 2004 року) й узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології України (протокол № 10 від 21 грудня 2004 року).

Об’єкт дослідження – система вищої освіти США.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні, методичні та організаційні засади системи підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США.

Мета дослідження – розкрити теоретико-методологічні, методичні та організаційні засади системи підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США, що дозволить визначити можливості творчого використання цього досвіду у вітчизняній практиці.

Відповідно до визначених протиріч, об’єкта, предмета та мети вирішуються такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання, теорії систем, історико-хронологічний та соціокультурний підходи. Загальна методологія дослідження базується на фундаментальних філософських положеннях про роль освіти в розвитку суспільства, положеннях про взаємозв’язок усіх елементів системи вищої освіти, розумінні значущості якісної підготовки сучасного керівника освіти, концептуальних положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття).

Теоретичну основу дослідження становлять положення й висновки, що стосуються: філософських і соціокультурних досліджень історії розвитку освіти (В. Бачінін, І. Вітаньї, Е. Гендерсон, Т. Рейган (Т. Reagan), Ю. Сенько), історії вищої освіти США (Б. Вульфсон, Д. Джонстоун, О. Джуринський, Дж. Дюдерштадт, О. Романовський), теорії розвитку систем (В. Безпалько, Л. Берталанфі, А. Уємов); методології порівняльної педагогіки (Б. Вульфсон, О. Глузман, О. Джуринський, Т. Кошманова, О. Лисова, Л. Пуховська), теорій управлінської діяльності фахівців у галузі освіти (Л. Васильченко, Р. Вдовиченко, В. Войчук, Т. Сорочан, Є. Хриков, Дж. Беніон, Л. Джексон Ньювелл, Р. Кемпбелл, Дж. Мерфі, Т. Флемінг).

Під час дисертаційного дослідження використовувався комплекс дослідницьких методів: теоретичний аналіз вітчизняної й зарубіжної науково-педагогічної літератури – для визначення стану дослідження проблеми; історичний аналіз – для розкриття особливостей розвитку системи вищої освіти США; порівняльний аналіз – для розкриття змісту навчальних планів і програм американських університетів; змістовний аналіз інформаційних джерел та документації – для виділення особливостей формулювання цільового компонента магістерських програм, вимог до професійного розвитку викладачів, вимог до акредитації магістерських програм. У ролі допоміжних були використані емпіричні методи: інтерв’ю та бесіди з американськими професорами й студентами, спостереження за реальним навчальним процесом в американському університеті з метою виявлення організаційно-педагогічних умов магістерської підготовки. Для виявлення динаміки й розвитку магістерської підготовки з управління освітою в різних університетах США було застосовано методи зіставлення та класифікації, що надало можливість узагальнити й систематизувати фактичний матеріал про змістовне наповнення, форми й методи підготовки магістрів управління освітою в США.

Джерельну базу дослідження складають навчально-методичне забезпечення магістерських програм університетів США, фонди бібліотеки Конгресу США та Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, публікації з періодичних видань „”, „Assessment Update: Progress, Trends and Practices in Higher Education”, „Chronicle of Higher Education”, „Educational Administration Quarterly”, „Journal of Educational Administration”, „Journal of Excellence in College Teaching”, „Journal of Scholarship of Teaching and Learning”, „Quality Assurance in Education”, „Research in Higher Education”. З вітчизняних періодичних видань використано публікації журналів та газет „Педагогика”, „Педагогіка і психологія”, „Освіта України”, „Шлях освіти”, „Освіта і управління”, „Университетское управление”, „Дзеркало тижня”, „Рідна школа”, дисертації, монографії з проблем підготовки керівників освіти, матеріали мережі Інтернет.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі аналізу автентичних джерел в українській педагогіці вперше зроблено комплексне дослідження системи підготовки магістрів управління освітою в США, що дозволило виявити головні тенденції та особливості програм магістерської підготовки керівників освіти в США. Дістало подальшого розвитку розкриття основних форм, методів, організаційних прийомів магістерської підготовки, які можна використати в нашій країні. Удосконалено наукові положення про теоретико-методологічні засади магістерської підготовки з управління освітою в США.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів для вдосконалення навчальної та наукової роботи в системі підготовки магістрів управління освітою в Україні, аналізу сучасної магістерської підготовки „Управління вищими навчальними закладами” в Україні та прогнозування шляхів розвитку цієї підготовки. Вивчення досвіду американської магістратури управління освітою дозволяє обирати найбільш оптимальні варіанти підвищення якості підготовки фахівців з управління освітою у вищих навчальних закладах України через модернізацію навчальних планів і програм, надання їм більшої гнучкості, запровадження системи інноваційних практик та методів навчання. Матеріали цього дослідження можуть бути використані викладачами ВНЗ для читання курсів лекцій з управління в галузі освіти, розробки навчальних посібників, методичних рекомендацій, добору тематики курсових та наукових робіт, проведення тематичних семінарів.

У роботі, опублікованій у співавторстві, особистий внесок автора полягає в доповненні аналізу програми магістерської підготовки з управління освітою в Україні автентичним матеріалом про аналогічну підготовку в США.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на Міжнародній науково-практичній конференції „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського простору” (Київ, 2006), ІІ та III Міжнародній конференції, присвяченій Європейському Дню Мов (Луганськ, 2005, 2006), VI Міжнародній науково-практичній конференції „Освіта і доля нації” (Харків, 2005), Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні технології підготовки фахівців в умовах подальшого розвитку вищої освіти України” (Харків, 2005), засіданні кафедри педагогіки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, міжнародному літньому форумі для аспірантів „Гуманітарні та точні науки у світі, що змінюється” (Швеція, 2006).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в 9 публікаціях, з них 8 – одноосібних, серед яких 4 статті – у фахових наукових виданнях, 5 статей – у наукових виданнях та збірниках матеріалів конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (210 найменувань, з них 128 – іноземними мовами). Робота містить 4 таблиці, 9 додатків на 31 сторінці. Загальний обсяг роботи становить 228 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, аргументовано її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ „Теоретико-методологічні засади підготовки магістрів управління освітою в США” присвячено аналізу стану дослідження проблеми магістерської підготовки в галузі управління освітою та характеристиці підходів до її вирішення, визначенню теоретико-методологічних засад та наукового апарату дослідження, аналізу історіографії й сучасного стану магістерської підготовки з управління освітою.

Аналіз стану дослідження різних аспектів системи магістерської підготовки з управління освітою в США підтвердив важливість подальшої розробки науковцями філософських, ціннісних засад у галузі управління освітою, превалювання кількісних методів дослідження для з’ясування ефективності практик адміністрування, подальше усвідомлення складності управління освітою як предмета дослідження.

Методологічною базою дослідження є соціокультурний, історико-хронологічний та системно-структурний підходи до аналізу предмета дослідження. На підставі аналізу дефініцій „управління освітою”, „система”, „магістерська підготовка”, „управління якістю освіти” визначено сутність феномена „система магістерської підготовки управління освітою в США”, яка охоплює науково-теоретичну базу управління галуззю освіти, практичний досвід керування в освіті та підготовку управлінців освіти на магістерському рівні.

Історична характеристика розвитку вищої освіти США дозволила з’ясувати, що становлення американських університетів спочатку здійснювалося за зразком європейських університетів, а згодом американські університети набувають власних рис. Згідно з вимогами соціокультурного підходу було проаналізовано історію розвитку системи вищої освіти США, що підтвердило суттєвий вплив суспільно-економічних умов становлення країни на систему освіти. У результаті демократичного розвитку американського суспільства елітарна вища освіта європейського зразка набуває рис масової демократичної освіти, теоретична освіта правлячої еліти поступається місцем практичній освіті широких верств населення, яка орієнтована на потреби суспільства та особистості. У таких умовах усвідомлюється необхідність уведення проміжного рівня підготовки між бакалаврською та докторською, а саме магістерської.

Модель „американського університету” склалася на підставі різноманітних організаційних та навчально-методичних підходів, які впроваджували перші американські університети. Успішне втілення інноваційних ідей Гарвардським, Йєльським, Чиказьким або Вісконсинським університетом щодо організації навчання, а саме практики дисциплін за вибором, гнучкості в організації навчального процесу, удосконалення системи відбору студентів, інновації в університетському управлінні, сприяло запозиченню багатьма американськими університетами підходів, які згодом вплинули на реформування вищої освіти не тільки в США, а й в інших країнах.

Аналіз джерел, присвячених розвитку й становленню програм підготовки керівників освіти, висвітлив головні теоретико-методологічні проблеми: співвідношення педагогічного та управлінського компонента (під управлінським компонентом розуміються принципи управління бізнесом та персоналом). Цьому питанню приділяють увагу дослідники Т. Буш (T.), Р. Еванз (R.), Дж. Мерфі, У. Тейлор (W.). Друга проблема, вирішення якої визначає теоретико-методологічні засади магістерської підготовки з управління освітою, полягає у співвідношенні теоретичної та практичної підготовки керівників освіти. Це питання розглядають Т. Денхам (T., К. Вульфель (K., Х. Пілай (H.та ін. З цією проблемою пов’язана наступна – формування особистості керівника або підготовка для виконання ролі керівника. Якщо програма підготовки керівника орієнтується на формування особистості, тоді вона присвячена інтелектуальному й культурному розвитку, виробленню власного розуміння цілей освіти, самопізнанню. Метою програми другого напрямку є розуміння професійних обов’язків та озброєння необхідними навичками. Цю проблему аналізують американські дослідники Дж. Кемпбелл, Т. Флемінг, Дж. Бенніон.

Розвиток програм підготовки керівників освіти був зумовлений різними чинниками, передусім утвердженням суспільних демократичних цінностей, економіко-технологічним прогресом, трансформаціями в суспільстві, що викликали зміну вимог до особистості керівника освіти, його підготовки й професійної діяльності. Відповідно до позиції американського дослідника Дж. Мерфі в історії розвитку програм підготовки з управління освітою можна виділити три етапи – „ера вказівок” (1900 – 1947 рр.), „наукова ера” (1947 – 1983 рр.) та „діалектична ера” (з 1983 – по теперішній час). Кожний етап характеризується своєю специфікою: „ера вказівок” – прийняттям офіційних постанов про підготовку керівників освіти, „наукова ера” – розробкою науково-теоретичної бази підготовки фахівців з управління освітою, „діалектична ера” – удосконаленням існуючих поглядів і тенденцій у підготовці керівників освіти.

Перший етап (1900 – 1947 рр.) характеризується стрімким економічним розвитком США, що зумовило нову хвилю еміграції і в результаті сприяло зростанню кількості закладів освіти всіх рівнів – дошкільного, шкільного та вищої освіти. Це вимагало спеціалізованої підготовки фахівців з управління. Таким чином, з початком ХХ століття для керівної посади в освіті вже недостатньо було мати тільки педагогічну підготовку. Вищі навчальні заклади почали пропонувати окремі спеціалізовані дисципліни з управління освітою в межах педагогічної підготовки. У 1915 – 1920-х роках університети США вже пропонують магістерську підготовку з управління освітою. Великий вплив на цілі, зміст і форми навчання за програмою з управління освітою мали ідеї прагматичної педагогіки Дж. Дьюї, а також принципи корпоративного управління бізнесом та персоналом. Хоча підготовка з управління освітою виникла на базі педагогічної підготовки, згодом посилюється вплив управлінських теорій.

Із заснуванням національної конференції Професорів з Управління Освітою в 1947 році почався другий етап у розвитку програм підготовки керівників освіти – науковий. На цьому етапі вдосконалюється вплив корпоративних підходів в управлінні та посилюється роль соціальних наук, що сприяло збагаченню науково-дослідної бази підготовки управлінців у галузі освіти. Пошук нових принципів управління в освіті був зумовлений, перш за все, соціально-економічними особливостями розвитку країни. У другій половині ХХ століття подальший економічний розвиток, ускладнення соціально-демографічної ситуації в країні завдяки еміграції, надання права ветеранам Другої Світової війни на безкоштовну вищу освіту вимагають від керівників освіти більш гнучких навичок та продуманих підходів в управлінні, що віддзеркалюється в професійних стандартах і рекомендаціях спілок керівників освіти до програм підготовки з управління освітою.

Починаючи з 1983 року, посилюється активність Національної Комісії за Досконалість в Управлінні Освітою, що відкрило „діалектичну еру” в історії розвитку програм підготовки керівників освіти. На цьому етапі продовжується вирішення головних протиріч підготовки керівників освіти, а саме – управлінської або педагогічної спрямованості, теоретичної або практичної підготовки, розвитку особистості або професійних навичок.

Дослідження засвідчило, що характерними рисами розвитку системи вищої освіти США є диверсифікація та зростання кількості закладів вищої освіти. У результаті склалася система різноманітних ВНЗ. Вирішальне значення для визначення типу вищого навчального закладу США має кількість і рівень ступенів, які присвоюються, сума фінансування на дослідницьку діяльність і кількість студентів. За цими показниками можна виділити університети з дослідницькою та професійно-практичною спрямованістю. У дисертації визначено, що найпрестижніші приватні університети США мають більшу частку студентського контингенту на верхніх рівнях освіти – магістерському та докторському. У державних університетах більша частка студентів навчається за бакалаврськими програмами. Головними напрямками діяльності вищих навчальних закладів США визнаються – навчальна та дослідницька діяльність, а також активна участь університету в житті міста або штату, що в англомовній літературі визначається як „служба громаді” (community service).

З’ясовано, що стрімкий розвиток ринкової економіки в США сприяв виникненню та розвитку системи вищої освіти, яка адекватно реагує на суспільно-економічні зміни. Сучасна система вищої освіти США являє собою кілька відносно самостійних циклів навчання – бакалаврський, магістерський та докторський, тобто система підготовки магістрів є складовою частиною цілісної системи освіти США. На сучасному етапі магістерську підготовку з управління освітою в США надають приблизно 500 вищих навчальних закладів, серед яких є дослідницькі університети, що охоплюють студентів не тільки магістерського, але й докторського рівнів навчання, та магістерські коледжі, які охоплюють студентів бакалаврського та магістерського рівня. Для магістерських програм з управління освітою характерно урізноманітнення та спеціалізація, що дозволяє забезпечувати зростаючий попит на відповідну професійну підготовку керівників освіти. Магістранти можуть спеціалізуватися в напрямку управління вищими, середніми або дошкільними навчальними закладами, фінансовою або міжнародною діяльністю університету, а також управління студентськими справами. Гнучкість програм підготовки керівників освіти забезпечується завдяки наданню, крім магістерської підготовки, також підготовки на ліцензію або сертифікат керівника освіти.

Незважаючи на те, що вища освіта США є найдорожчою у світі, завдяки механізмам фінансової підтримки студентів саме на магістерському та докторському рівні університети США залучають талановитих студентів та мотивують їхню навчально-дослідницьку діяльність. Сучасному студенту, як правило, доводиться поєднувати навчання з особистим життям, роботою й навіть зміною місця проживання. Ці особливості студентського контингенту вимагають від вищої школи розробки більш гнучких механізмів надання освітніх послуг. До цих механізмів належать: широкий вибір можливостей працевлаштування на неповний робочий день; система банківських позик та грантів; система доступних, менш селективних закладів вищої освіти; система накопичення кредитних годин за навчальні дисципліни, яка сприяє мобільності студентів.

Аналіз теоретико-методологічних засад засвідчив, що головні тенденції програм підготовки керівників освіти в США виникли на засадах історичного розвитку системи вищої освіти та пов’язані із суспільними вимогами до підготовки фахівців з управління освітою.

У другому розділі „Підготовка магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США” проаналізовано цілі та зміст магістерської підготовки з управління освітою, охарактеризовано форми й методи навчання, розкрито організаційну специфіку навчального процесу та систему управління якістю навчального процесу в магістратурі, що ґрунтується на системному підході дослідження.

У дисертації відзначається, що майже в кожному вищому навчальному закладі США є свої організаційні особливості в підходах до формулювання цілей та завдань магістерської програми, тому вищий навчальний заклад має змогу самостійно вирішувати практичні завдання в процесі підготовки магістрів через відповідне змістовне наповнення. У результаті такої автономії ВНЗ може найбільш ефективно виконувати завдання, передбачені магістерською програмою. Задля повного уявлення про цілі навчання в магістратурі управління освітою цільовий компонент розглядався на двох рівнях – на загальному та більш детальному.

На загальному рівні цільового компонента магістерської програми навчання з управління освітою з’ясовано, що, незважаючи на особливості формулювання цілей кожним університетом, магістерські програми різних університетів мають багато спільних рис у цільовому компоненті, а саме: формування фахівця-професіонала й творчої особистості з розвинутими комунікативними та лідерськими якостями, новаторським мисленням, розвиненим розумінням педагогічного процесу, глибоким усвідомленням системи освіти, умінням застосовувати досягнення дослідників у власній практичній діяльності.

Загальні цілі магістерських програм з управління освітою реалізуються через відповідну організацію навчання за дисциплінами програми навчання. У результаті проведеного аналізу цільового компонента навчальних програм за дисциплінами магістратури „Управління освітою” було виділено чотири групи цілей. Перша група спрямована на ознайомлення з різними освітніми системами та розвиток навичок моделювання освітніх систем. Друга цільова група передбачає розвиток навичок вирішення питань управління навчанням. Третя група цілей спрямована на особистісний розвиток магістранта. Цілі четвертої групи охоплюють практичні питання підготовки до розуміння сутності викладацької діяльності. У кожній групі цілей можна виділити цілі, що пов’язані з теоретичними знаннями, та цілі, спрямовані на формування й розвиток практичних навичок. Проведений порівняльний аналіз змісту магістерської програми „Управління освітою” різних американських університетів дозволяє зробити висновок про відповідність змісту поставленій меті навчання в магістратурі та врахування сучасних економічних, соціальних, демографічних та структурних змін у світі. У результаті в змісті магістерської програми з управління освітою репрезентована така тематика дисциплін: викладання та навчання; організація та лідерство; системи освітньої політики; дослідження та оцінювання в галузі освіти.

Аналіз змісту навчальних дисциплін магістерської програми з управління освітою свідчить про те, що в США визнається необхідність планування та розвитку лідерських якостей керівника освіти для конструктивної та ефективної роботи навчального закладу. У результаті вивчення дисциплін блоку „Організація та лідерство” магістранту надається можливість ознайомитись з різними точками зору на функції лідера в освіті, сформувати власну стратегію лідерства.

Визначено, що для цієї магістерської підготовки також характерний більш широкий спектр дисциплін за вибором, ніж на бакалаврському рівні. Дослідження засвідчило, що в американських університетах використовують велику кількість методів організації навчального процесу в магістратурі управління освітою. Аналіз найбільш поширених методів виявив, що до першої групи методів організації й здійснення навчально-пізнавальної діяльності ввійшли: методи роботи з літературою, групових обговорень (сократівської бесіди) та презентацій на заняттях, електронних дискусій, письмові завдання. До другої групи методів стимулювання належать: інтерв’ю в керівника-практика освіти; відвідування засідань шкільних комітетів, попечительських рад дитячих садків та шкіл; робота в громадських організаціях; зустріч з випускниками цієї магістерської програми, складання професійного портфоліо, ведення журналу професійних діалогів з наставником. До третьої групи методів контролю та самоконтролю відносимо оцінювання роботи на занятті викладачем та студентами, а також оцінювання письмових робіт. Корисною може бути практика взаємооцінювання магістрантами як письмових робіт, так і співпраці в навчанні. У реальній ситуації педагогічної взаємодії в магістратурі США ці методи виступають у нерозривній єдності, доповнюють один одного. Саме тому метод однієї групи може служити прийомом для другої групи методів. Так, наприклад, електронні дискусії хоча й належать до групи методів організації навчально-пізнавальної діяльності, але одночасно стимулюють та мотивують студентів до навчання, тобто виступають прийомом другої групи методів.

З’ясовано, що для американської магістратури управління освітою є характерним компонування різних методів навчання – традиційних та інноваційних. Широке застосування електронного навчально-методичного забезпечення для різних цілей та завдань, зокрема для організації самостійної роботи магістрантів з літературою, роботи над дослідницькими письмовими завданнями та контролю, є суттєвою характеристикою процесу навчання в американській магістратурі. Сучасні американські педагоги визначають можливість створення менш трудомістких моделей викладання, що сприяє зменшенню прямого втручання викладача в навчальний процес та надає магістрантам можливість знаходити й використовувати навчальний матеріал самостійно. В ідеалі – це комбінація самостійного ознайомлення магістрантів із заздалегідь підготовленим навчальним матеріалом та взаємодія студентів з викладачем, а також між собою. Підкреслено, що варіантів застосування електронного навчально-методичного забезпечення для підвищення ефективності навчання може бути кілька: „історія навчання академічної групи” (своєрідний звіт, де зібрані різноманітні думки й висловлені почуття учасників навчання), „стіл обговорень” або звичайне листування. Між цими методами є спільні та відмінні риси. До спільних рис відносимо зосередження викладача не на репродукції навчального матеріалу, а на організації педагогічної взаємодії. До відмінних – ступінь участі з боку магістрантів або викладача, варіанти комбінації роботи в синхронному режимі з асинхронним (відповідає вітчизняній термінології „дистанційного навчання”). Підкреслимо, що деякі з цих методів були запозичені з практики управління бізнесом, що відповідає головним положенням теоретико-методологічних засад магістерської підготовки з управління освітою в США.

У дисертації розкрито організаційну специфіку магістерської програми „Управління освітою”, яка полягає в тому, що будь-яка спеціалізація в магістратурі США з управління освітою потребує виконання програми з 33 кредитів (з випускним іспитом) або з 36 кредитів (без випускного іспиту). Як альтернативу студент може обирати написання магістерської роботи як самостійне дослідження за умови отримання згоди з боку викладачів факультету. Якість студентського складу в магістратурі управління освітою забезпечується через механізм прийому до магістратури, який дозволяє визначити мотивацію студента до навчання завдяки аналізу змісту пакета документів, до якого входить письмове обґрунтування мотивації до навчання. Охарактеризовано формат проведення та розклад занять, особливості формування академічних груп, сучасні тенденції співпраці закладів освіти для забезпечення потужної матеріальної бази навчання в магістратурі (консорціуми університетів), співвідношення спеціалізованих та загальнонаукових дисциплін у навчальному плані, репрезентованість варіативного компонента в змісті програми,

Система управління якістю навчання в американській магістратурі управління освітою розглянута на основі аналізу стратегічного плану розвитку магістерської програми (на прикладі університету ім. Дж. Вашингтона), характеристики вимог до оцінювання якості магістерських програм (на прикладі університету штату Індіана), аналізу підходів до забезпечення якості викладацького складу в магістратурі США. У ході дослідження виявлено, що у вищій школі США держава не нав’язує освітніх стандартів через постанови міністерства освіти, а сприяє вдосконаленню якості й конкурентоспроможності магістерської підготовки з управління освітою через систему професійних об’єднань та незалежних акредитаційних агентств. У результаті сучасні американські університети надають спеціалізовані магістерські програми, а також зростає попит і на програми підготовки на ліцензію або сертифікат керівника освіти.

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та аналіз проблеми вдосконалення якості підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США, що виявляється в наданні історико-хронологічного, системно-структурного та соціокультурного аналізу системи підготовки. Це дозволило охарактеризувати виникнення, розвиток, специфіку та місце магістерської підготовки з управління освітою в гнучкій системі вищої освіти США, а також виявити можливості використання в Україні американського досвіду підготовки магістрів управління освітою.

2. Аналіз наукової літератури за темою дослідження дозволив зазначити, що науковці зосереджуються на трьох напрямках у галузі управління освітою – аналізові розвитку наукової думки з управління освітою, досвіду практичного керування в галузі освіти та розвитку програм підготовки фахівців з управління освітою. З’ясовано, що головними питаннями магістерської підготовки з управління освітою в США є питання співвідношення практичної та теоретичної підготовки керівників освіти, педагогічного та управлінського компонента в змісті програми навчання, розвитку особистості або професійних навичок керівника.

3. Визначено, що перші вищі навчальні заклади в США були засновані під впливом європейського досвіду, але згодом соціально-економічні, науково-технічні та демографічні зміни в молодій країні вимагали власне американських інновацій. Інноваційні підходи до організації навчання пропонували окремі університети, і за умов їх успішності ці практики запозичувалися іншими вищими навчальними закладами США. Це сприяло становленню гнучкої системи вищої освіти, яка відповідає вимогам ринкової економіки.

З’ясовано, що магістерська підготовка з управління освітою виникла на базі системи педагогічної підготовки в університетах США. Доведено, що суспільно-економічний розвиток США, діяльність професійних спілок керівників освіти сприяли вдосконаленню та професіоналізації програм підготовки з управління освітою, для яких є характерним зростання впливу корпоративних підходів до управління та теоретичних засад соціальних наук, а також визначення більш чітких професійних критеріїв та вимог до керівників освіти. Підкреслюється, що тенденція підвищення рівня професійної підготовки управлінських кадрів закладів освіти свідчить про зростаючі суспільні вимоги до галузі освіти. Зазначено, що магістерська підготовка з управління освітою на сучасному етапі здійснюється в магістерських коледжах та в дослідницьких університетах.

4. Дослідження цільового компонента магістерських програм з управління освітою в США показало, що для університетів США характерні автономні підходи до формулювання цілей магістерської програми, хоча було виявлено спільні риси, а саме: спрямованість на розвиток комунікативних та лідерських навичок, новаторського мислення, уміння застосовувати досягнення дослідників у власній практичній діяльності, цілісного бачення освітньої системи. Відповідно до цілей магістерської програми університет розробляє навчальний план за програмою, де структура та спрямованість блоків навчальних дисциплін віддзеркалює цілі магістерської підготовки. Це чотири тематичні блоки дисциплін: 1) викладання та навчання; 2) організація та лідерство; 3) системи освітньої політики; 4) дослідження та оцінювання в галузі освіти.

5. Аналіз форм і методів викладання в магістратурі управління освітою підтвердив, що для неї характерною є свобода вибору навчальних технологій, диференціація шляхів і методів освітньої діяльності, що наближає до бажаного державного, суспільного та особистісного результату. Звернено увагу на такі перспективні методи роботи з магістрантами, як інтерв’ю в керівника-практика освіти, відвідування засідань комітетів та рад навчальних закладів різних типів, зустрічі з випускниками цієї магістерської програми, робота над професійним портфоліо керівника освіти.

6. Охарактеризовано організаційні та навчально-методичні підходи забезпечення якості роботи американської магістратури з управління освітою, а саме: стратегічне планування розвитку магістерської підготовки, акредитація магістерських програм незалежними агенціями, налагоджена взаємодія між закладами освіти, які надають аналогічну підготовку (консорціуми університетів). Підкреслюється доцільність застосовування кожного із зазначених засобів, що надасть системний характер моніторингу якості процесу навчання.

7. Для розвитку гнучкості та вдосконалення української магістерської програми в галузі управління освітою рекомендовано вдосконалювати всі елементи системи підготовки: урізноманітнювати форми та методи роботи з магістрантами, розширювати кількість дисциплін за вибором, увести спеціалізовану підготовку з управління фінансовою, міжнародною діяльністю ВНЗ, а також дошкільними або шкільними закладами, удосконалювати зміст навчання.

Дисертація не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. До перспективних напрямків дослідження вважаємо доцільним віднести вивчення особливостей організації роботи з випускниками магістратури в університетах США, порівняння сучасних програм магістерської підготовки фахівців управління освітою у ВНЗ України, а також країн Європи та США.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Бурдіна С. В. Особливості формулювання цілей магістерської підготовки з „Управління освітою” в США / С. В. Бурдіна // Вісн. Житомир. держ. ун-ту імені Івана Франка. – Житомир, 2007. – Вип. 32. – С. 66 – 69.

2. Бурдiна С. В. Розвиток системи вищої освіти США у історико-культурологічному аспекті / С. В. Бурдіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. – 2006. – № 6 (101). – С.
195 – 199.

3. Бурдіна С. В. Специфіка змістовного компонента магістерської програми „Управління освітою” в США / С. В. Бурдіна // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. – 2006. – Вип. 6 (19). – С. 14 – 24.

4. Бурдіна С. В. Навчальна та дослідницька функція магістерської підготовки в США / С. В. Бурдіна // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 1 (20). – С.  – 38.

5. Хриков Є., Бурдіна С. Порівняльний аналіз підготовки магістрів з управління освітніми установами в Україні та CША / С. Бурдіна, Є. Хриков // Вища шк. – 2006. – № 3. – С. 46 – 56.

6. Бурдіна С. В. Управління якістю навчання в американській магістратурі / С. В. Бурдіна // Вища освіта України : тематичний випуск „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського простору”. – 2006. – Додаток 3 (Т. ). – С. 42 – 52.

7. Бурдіна С. В. Особливості педагогічної взаємодії в американській магістратурі / С. В. Бурдіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. – Частина ІІ. – 2006. – №14 (109). – С. 174 – 181.

8. Бурдiна С. В. Гуманітарна основа бакалаврської і магістерської підготовки / С. В. Бурдіна // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. – Частина 1. – 2005. – № 15 (95). – С.
184 – 187.

9. Бурдіна С. В. Перспективи підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів / С. В. Бурдіна // Сучасні технології підготовки фахівців в умовах подальшого розвитку вищої освіти України : матеріали міжнар. наук.-метод. конф. (Харків, 27 – 28 жовт., 2005 р.). – Х. : Харк. нац. автодор. ун-т, 2005. – С. 15 – 16.

Бурдіна С.В. Система підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 – теорія та методика управління освітою. – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2008.

Дисертація присвячена аналізу системи підготовки магістрів управління освітою у вищих навчальних закладах США. Розкрито історію формування вищої освіти США та розвиток програм підготовки з управління освітою, охарактеризовано місце та роль магістерської підготовки в сучасній системі вищої освіти США, здійснено аналіз програм магістерської підготовки з управління освітою в США за системно-структурним методом.

На засадах історико-хронологічного, соціокультурного та системно-структурного підходів обґрунтовано гнучкість та ефективність магістерської підготовки фахівців у галузі управління освітою в економічному та педагогічному відношенні. З’ясовано, що характерною рисою магістерської підготовки з управління освітою в США є спеціалізація в управлінні окремою діяльністю освітнього закладу або типом закладу (дошкільним, шкільним, вищим). Доведено, що метою магістерської програми управління освітою в США є: розвиток комунікативних та лідерських навичок, новаторського мислення, уміння застосовувати досягнення дослідників у власній практичній діяльності, цілісного бачення освітньої системи.

Ключові слова: управління освітою, підготовка магістрів управління освітою, вища освіта США, управління якістю навчання.

Бурдина С.В. Система подготовки магистров по управлению образованием в высших учебных заведениях США. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.06 – теория и методика управления образованием. – Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Луганск, 2008.

Диссертация посвящена анализу системы подготовки магистров по управлению образованием в высших учебных заведениях США. Раскрыта история формирования системы высшего образования США, выделены основные тенденции и противоречия, которые повлияли на развитие системы высших учебных заведений США. Исследованы условия возникновения программ профессиональной подготовки по управлению образованием, охарактеризовано место и роль магистерской подготовки в сфере управления образованием в современной системе высшего образования США, проведен системно-структурный анализ проблемы магистерской подготовки для управленческих кадров в образовании в университетах США.

Выявлено, что система подготовки магистров в сфере управления образованием охватывает научно-теоретическую базу управления образованием, практический опыт управления учебным заведением и программы подготовки руководящих кадров для сферы образования. В исследовании подчеркивается, что хотя магистерская подготовка по управлению образованием основывалась на педагогической подготовке, постепенно роль управленческих подходов и социальных наук становится более выраженной в программе подготовки. В результате в 20-х годах ХХ столетия университетами США предлагаются первые самостоятельные магистерские программы профессиональной подготовки в сфере управления образованием. Подчеркивается, что в основе программ магистерской подготовки по управлению образованием лежит сбалансированное соотношение теоретической и практической подготовки, а также педагогической и управленческой подготовки.

На основе историко-хронологического, социокультурного и системно-структурного подходов