НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

БУРЛАКА ЮЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 336:631.162

ФІНАНСОВЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Кіровоградському національному технічному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

САВЧЕНКО Віра Меєрівна,

Кіровоградський національний

технічний університет

професор кафедри бухгалтерського обліку

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН

КРОПИВКО Михайло Федорович,

Національний науковий центр

„Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу організації управління

кандидат економічних наук

ЧЕРНЕНКО Світлана Миколаївна

Державна установа „Інститут економіки та

прогнозування” НАН України,

науковий співробітник відділу форм і методів

господарювання в агропромисловому комплексі

Захист відбудеться 15.04.2008 р. о _13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к.317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к.212.

Автореферат розісланий 11.03.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г.Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси стабілізації фінансового стану сільськогосподарських підприємств, що розпочалися останніми роками, поки що не набули незворотного характеру. Фінансовий стан багатьох підприємств ще нестабільний, що зумовлює ризики банкрутства, низький рівень дохідності сільського населення та негативний вплив на економіку переробних, обслуговуючих та інших галузей і сфер економіки. В умовах вступу України до СОТ фінансова нестабільність більшості сільськогосподарських підприємств створює загрозу продовольчій безпеці держави. Тому здійснення заходів з їхнього фінансового оздоровлення з метою забезпечення платоспроможності, прибутковості та стійких конкурентних позицій у сучасних умовах набуло особливої актуальності.

Різні аспекти фінансового оздоровлення підприємств висвітлені у працях таких вітчизняних і зарубіжних авторів як М.Аістова, Є.Андрущак, О.Антонова, Е.Архипчук, І.Бланк, Н.Брюховецка, І.Булєв, В. Грачов, О.Дацій, В.Дроздова, Л.Зуєва, Г.Кадиков, І. Косарєва, Е.Коротков, Е.Куліш, Л.Лігоненко, Б.Полякова, М.Пушкар, С.Рамазанов, В.Ращупкіна, Р.Сайфулін, С.Салига, І.Стефанюк, О. Терещенко, А.Ткачов, І.Цигилик, Є.Чернявська. Проблеми поліпшення фінансового стану та забезпечення стабільного функціонування сільськогосподарських підприємств досліджували М.Дем’яненко, С.Іванюта, М.Кісіль, М.Кропивко, К.Кузнєцова, П.Саблук, П.Стецюк, В.Узун, С.Черненко та ін.

Незважаючи на високий рівень відпрацювання загальних проблем фінансового оздоровлення, недостатньо вивченими все ще залишаються теоретичні засади та практичні аспекти забезпечення фінансової стабілізації сільськогосподарських підприємств. Зокрема, потребує наукового обґрунтування удосконалення державної підтримки підприємств, що здійснюють фінансове оздоровлення, необхідним є виявлення специфічних чинників фінансової дестабілізації та розробки заходів з їх подолання, обґрунтування моделі фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства, оптимізації змісту і структури плану фінансового оздоровлення, удосконалення методологічних засад аналізу санаційної спроможності. Це зумовлює доцільність поглибленого вивчення теоретичних, законодавчих та практичних засад фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств та актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри бухгалтерського обліку Кіровоградського національного технічного університету за науково-технічною програмою по темі: „Аналіз ефективності інвестицій в АПК” (державний реєстраційний номер 0104U0005813). Особисто автором виконано завдання „Розробити модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства та обґрунтувати заходи фінансового оздоровлення в сільському господарстві”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування основних напрямів та заходів щодо фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств для забезпечення їх стійкого фінансового стану та ефективної діяльності на засадах поєднання заходів макроекономічного, регіонального та мікроекономічного характеру. Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження дослідження є умови, фактори і механізми фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств. Поглиблені дослідження здійснено на прикладі 54 сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено на основі діалектичного методу пізнання та системного підходу, що дало змогу комплексно дослідити теоретичні, методологічні засади та практичні аспекти фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств.

У процесі дослідження застосовувалися різноманітні методи. При узагальненні теоретичних і методичних засад фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств використано прийоми абстрактно-логічного методу, а саме: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і співставлення. В аналітичних дослідженнях застосовувалися методи порівняльного аналізу, середніх та відносних величин, аналізу фінансових коефіцієнтів, статистичних групувань, інтегральний, дискримінантний, дисперсійний, кореляційного і регресійного аналізу, виявлення аномальних спостережень, графічний і експертних оцінок. При обґрунтуванні моделі фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства використано методи: розрахунково-конструктивний, кореляційного аналізу за рівнянням параболи, групувань і моделювання. Пропозиції щодо поліпшення державної і регіональної економічної політики та формування системи менеджменту фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств обґрунтовано з використанням методів монографічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі досліджено засади фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств, що дало змогу сформулювати ряд теоретичних положень і одержати практичні результати. Вони становлять наукову новизну, яка полягає в наступному:

вперше:

– запропоновано модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства, у якій визначено: оптимальну структуру активів та джерел їх фінансування, частку власного оборотного капіталу, раціональні пропорції розподілу прибутку, рівень оптимального покриття поточних зобов’язань, основні характеристики фінансового стану та ефективної діяльності; а також обґрунтовано порядок розробки таких моделей для сільськогосподарських підприємств;

удосконалено:

– методичні підходи до оцінювання санаційної спроможності сільськогосподарського підприємства в процесі планування заходів з відновлення платоспроможності, покриття наявних збитків, поліпшення майнового стану та зміцнення фінансової стійкості шляхом використання обґрунтованих алгоритмів аналізу санаційної спроможності підприємств;

– організаційно-методичні підходи до активізації фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств шляхом оптимізації змісту, структури і порядку підготовки плану оздоровчих заходів, застосування запропонованого алгоритму визначення їх черговості, методичних підходів до оцінювання ефективності запровадження;

– засади державної та регіональної підтримки фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств, удосконалення законодавства і запровадження заходів щодо профілактики специфічних чинників фінансової дестабілізації;

дістали подальший розвиток:

– узагальнення поглядів на доцільність застосування інтегрованих показників для оцінювання ймовірності банкрутства та прийняття управлінських рішень щодо фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств;

– визначення масштабів і видів фінансової дестабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств з встановленням основних причин, які її зумовлюють;

– класифікація специфічних чинників фінансової дестабілізації сільськогосподарських підприємств з виділенням основних чотирьох груп: специфіка галузі як виду економічної діяльності; місце і роль галузі в економіці держави; соціальні процеси на селі та демографія; сучасні особливості аграрної економіки;

– теоретичні засади фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств через встановлення його специфічних цілей та заходів, обґрунтування відмінностей між санацією підприємства у ході провадження справи про банкрутство та фінансовим оздоровленням за ініціативою власників та менеджменту підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Використання результатів дисертаційного дослідження у практичній діяльності дозволить здійснювати фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств, формувати ефективну систему управління фінансовим оздоровленням на рівні товаровиробників та його підтримки на державному й регіональному рівнях з метою зміцнення фінансового стану та поліпшення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств на перспективу.

Основні результати дослідження використані у навчальному процесі Кіровоградського національного технічного університету (довідка № 21-38/21-1835 від 10.10.2006 р.); у консалтинговій діяльності ТОВ „Агро-Cистема”, спрямованій на фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств (довідка № 20 від 18.08.2006 р.); в діяльності Управління агропромислового розвитку Знам’янської райдержадміністрації для розробки заходів запобігання банкрутству сільськогосподарських підприємств (довідка № 388 від 14.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно виконаного наукового дослідження. Наукові розробки, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, одержані особисто автором. Із наукової праці, опублікованої автором у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження доповідалися та знайшли схвалення на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю” (22–23 травня 2005 р., Кіровоград, КНТУ), Другій міжнародній науково-практичній конференції „Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи” (19–20 жовтня 2006 р., Київ, ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми інвестиційної діяльності та шляхи їх подолання” (21–22 вересня 2007 р., Кіровоград, КНТУ), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Управління економічними системами: концепції, стратегії та інновації розвитку” (26–27 жовтня 2007 р., Хмельницький), III Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи” (29–30 листопада 2007 р., Київ, ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, із них 7 – без співавторства. У наукових спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 6 загальним обсягом 2,9 друк. арк. та у збірниках наукових праць науково-практичних конференцій – 2 загальним обсягом 0,2 друк. арк. (особисто автору належить 0,15 друк. арк.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота налічує 247 сторінок комп’ютерного тексту, в ній 27 таблиць, 17 рисунків, 14 додатків на 23 аркушах, список використаних джерел із 230 найменувань на 22 аркушах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі „Теоретичні та методичні засади фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств” розкрито сутність і значення фінансового оздоровлення підприємства, узагальнено теоретичні засади управління ним, визначено підходи до вибору варіантів оздоровлення.

Встановлено, що на фінансовий стан і результати діяльності сільськогосподарських підприємств впливають чинники, серед яких як найважливіші виділені чотири групи:

перша – пов’язані зі специфікою галузі, як виду економічної діяльності, а саме: невиконання заходів з охорони земель через нестачу ресурсів або безгосподарність, порушення умов і технології догляду за рослинами і тваринами, залежність від природно–кліматичних умов, сезонність виробництва, залежність інтенсивності та ефективності діяльності від географічного розташування, стан екології, низький рівень доступу товаровиробників до кредитних ресурсів;

друга – викликані особливостями місця і ролі галузі в економіці країни, зокрема обмеженістю ресурсного потенціалу, залежністю від стану підприємств першої та третьої сфер АПК, рівня дохідності населення, його соціальної захищеності та споживчого попиту, дефіцитністю енергоносіїв, а також диспаритетом цін;

третя – зумовлені соціальними процесами на селі та демографією, зокрема відносинами між працівниками та власниками і менеджментом підприємств, залежністю припливу трудових ресурсів від умов та якості життя на селі;

четверта – викликані сучасними особливостями аграрної економіки України, зокрема особливостями формування власності на майно, недостатнім рівнем наукового забезпечення.

Подолання наслідків фінансової дестабілізації потребує здійснення фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств шляхом реалізації комплексу заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційно-правового та соціального характеру, спрямованих на відновлення платоспроможності, зміцнення фінансового стану й підвищення ефективності. До специфічних заходів фінансового оздоровлення у сільському господарстві відносяться також агротехнічні, зооінженерні, екологічні. Специфічними для фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств є такі цілі: врахування пріоритетів продовольчої безпеки населення регіону і насичення місцевих ринків сільськогосподарською продукцією; забезпечення захисту ґрунтів та недопущення порушень екологічного балансу регіону; врегулювання інтересів працівників сільськогосподарських підприємств та власників майнових паїв у процесах реструктуризації власності та виробництва.

Фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств може здійснюватися як за ініціативою власників і менеджменту, так і кредиторів у судовому порядку. Відмінності цих двох видів фінансового оздоровлення виникають при прийнятті рішення про фінансове оздоровлення, узгодженні його форм і методів, розробці й збалансуванні плану, формуванні джерел фінансування, змін у структурі власності, а також залежно від часу проведення, тривалості санаційних заходів, рівня налагодженості системи управління, залежності від кредиторів тощо.

Управління фінансовим оздоровленням здійснюється, з одного боку, як специфічна діяльність менеджера (менеджерів) – фізичних осіб щодо безпосереднього управління підприємством, з іншого – як економічна система методів, принципів, моделей і заходів впливу на діяльність підприємства. За фінансового оздоровлення з ініціативи менеджерів та власників підприємства управління здійснює керівник підприємства або антикризовий менеджер, а при провадженні справи про банкрутство – арбітражний керуючий. Управління фінансовим оздоровленням передбачає запровадження збалансованої системи антикризових процедур.

Обґрунтування доцільності фінансового оздоровлення підприємства, визначення його напрямів і методів потребує розгалуженого аналізу наявності чи загрози нестійкого фінансового стану та банкрутства, оцінки глибини фінансової дестабілізації, виявлення негативних ознак фінансового стану, визначення здатності підприємства до усунення наслідків фінансової дестабілізації та відновлення стійкого фінансового стану, оцінки ефективності запропонованих заходів фінансового оздоровлення.

У другому розділі „Оцінювання фінансового стану і доцільності оздоровлення сільськогосподарських підприємств” проаналізовано сучасні фінансово-економічні умови діяльності сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області, оцінено їхній фінансовий стан і вивчено вплив чинників на фінансову стабільність підприємств.

Встановлено, що умови діяльності сільськогосподарських підприємств формувалися під впливом макроекономічних, галузевих, регіональних і внутрішніх чинників. З них на фінансовий стан суб’єктів господарювання позитивно впливали: пожвавлення загальної економічної ситуації в країні, вигідне географічне положення Кіровоградської області, наявність родючих ґрунтів, сприятливі природно-кліматичні умови, державна кредитна підтримка товаровиробників, створення сприятливих умов для страхування, впровадження державних програм розвитку ринкової та соціальної інфраструктури села, пільгові умови оподаткування, державна підтримка цінової кон’юнктури і збуту основних видів продукції. Водночас негативно впливали чинники, зумовлені діяльністю постачальників ресурсів, проблемами реалізації продукції сільськогосподарських підприємств, низькою купівельною спроможністю населення, нестачею інвестиційних і кредитних ресурсів, недостатніми обсягами операцій із страхування сільськогосподарських ризиків, несприятливими умовами життя сільського населення, незадовільним розвитком соціальної інфраструктури і низькими обсягами інновацій у галузь.

Діяльність і фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області характеризується негативними тенденціями, які зумовлюють потребу в заходах щодо фінансового оздоровлення.

Хоча в досліджуваних господарствах і забезпечено належні рівні ліквідності й платоспроможності, у багатьох із них недостатній або взагалі відсутній власний оборотний капітал, рівень покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами та їх окремими складовими низький, забезпеченість грошовими коштами не відповідає виробничо-господарським потребам. Частки досліджуваних господарств, які є неплатоспроможними, мають значні або часткові ускладнення щодо погашення боргових зобов’язань і періодично мають проблеми з погашенням боргів, становлять відповідно 10 %, 15–18% і 19–22 %.

Сільськогосподарські підприємства області загалом забезпечують прибутковість і рентабельність виробництва, відносно активні на товарних ринках. Проте половина сільськогосподарських підприємств має недостатній рівень рентабельності, дві третини – незадовільний стан ділової активності й оборотності активів. При цьому фінансовий стан 12–16 % характеризується надзвичайно високим рівнем збитковості, а рівень дохідності 25–39 % підприємства не забезпечує їх сталого розвитку.

Більшість сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області відносно незалежні від зовнішніх запозичень та мають високий рівень автономії. Проте нездатність залучати позиковий капітал для фінансування активів негативно впливає на результати виробничо-господарської діяльності. Так, 20–25 % підприємств мають незадовільну стратегію формування капіталу, а 27–38 % – незадовільний майновий стан та низький виробничо-господарський потенціал.

В окремих господарствах одночасно спостерігається прояв кількох ознак фінансової дестабілізації: 9,3–10,6 % досліджуваних підприємств недостатньо платоспроможні й збиткові; 17 % – характеризуються незадовільною стратегією фінансування та неплатоспроможністю; у 13,0 % – незадовільна стратегія супроводжується збитковістю; 10–11 % – тією чи іншою мірою недостатньо платоспроможні, збиткові та мають незадовільну стратегію фінансування і формування майнового потенціалу. Вкрай незадовільні результати діяльності й показники фінансового стану спостерігаються у 4–6 % підприємств. Тому при розробці механізму фінансового оздоровлення слід розробляти заходи, спрямовані не лише на загальне фінансове оздоровлення суб’єктів господарювання, а й конкретизувати їх залежно від негативних ознак фінансового стану, притаманних підприємству.

У практиці оцінювання ймовірності банкрутства сільськогосподарських підприємств доцільно застосовувати лише найбільш прийнятні комплексні показники та моделі, про що свідчать дані таблиці 1.

В оцінках фактичного фінансового стану сільськогосподарських підприємств за допомогою узагальнюючих розрахунків і моделей слід враховувати, що модифікований Z-рахунок Альтмана, двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства та модель Фулмера не дозволяють адекватно оцінювати стан сільськогосподарських підприємств України, а тому їх не варто включати до сукупності аналітичних критеріїв. При діагностиці фінансового стану сільськогосподарських підприємств рекомендовано використовувати формулу Таффлера, R-число, модель Андрущака, а також формулу Лиса, моделі Спрінгера та Грачова, підкріплюючи їх результати окремими елементами розширеного фінансового аналізу.

Таблиця 1

Частка господарств з підвищеною ймовірністю банкрутства

(% у досліджуваних сільськогосподарських підприємствах

Кіровоградської області)

Показник | Р і к

2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Z-рахунок Альтмана | 0,00 | 0,00 | 5,41 | 2,13 | 8,51

Двофакторна модель | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00

Формула Лиса | 32,43 | 21,62 | 21,62 | 29,79 | 31,91

Формула Таффлера | 10,81 | 8,11 | 10,81 | 8,51 | 4,26

Модель Фулмера | 70,27 | 64,86 | 67,57 | 51,06 | 59,57

Модель Спрінгера | 29,73 | 29,73 | 18,92 | 25,53 | 19,15

R-число | 10,81 | 8,11 | 5,41 | 8,51 | 10,64

Модель Грачова | 29,73 | 24,32 | 32,43 | 21,28 | 25,53

Модель Андрущака | 5,41 | 16,22 | 13,51 | 8,51 | 12,77

За більшістю моделей | 16,22 | 8,11 | 18,92 | 14,89 | 17,02

На показники прибутковості та рентабельності, фінансової стійкості і платоспроможність сільськогосподарських підприємств впливають різні чинники. У дослідженні їх вплив на рентабельність та фінансову стійкість вивчався за алгоритмом, що складається з десяти етапів: селекція незалежних змінних, формування двох вибіркових сукупностей підприємств, селекція критеріїв оцінки, розрахунок варіації показників, оцінка тісноти зв’язку між показниками, уточнення найбільш впливових чинників, аналіз множинної регресії, побудова регресійної моделі, стандартизація значення моделі та інтерпретація результатів розв’язання запропонованої моделі.

За результатами оцінок показників фінансового стану досліджуваних підприємств побудовано регресійні моделі рентабельності активів та фінансової незалежності. Модель рентабельності активів, одержана на базі трьох з 34 відібраних оціночних параметрів, має наступний вигляд:

Yра = -0,0051 + 0,0685*Х1 + 0,2637*Х2 + 0,4585*Х3 (1)

де: Yра – рентабельність активів; Х1 – частка нерозподіленого прибутку у джерелах фінансування; Х2 – частка грошових коштів у активах; Х3 – рентабельність оборотних активів.

Модель фінансової незалежності, розроблена у процесі досліджень 47 оціночних критеріїв, включає лише один з них і має наступний вигляд:

Yфн = -0,0374 + 1,0045*Х1 (2)

де: Yфн – коефіцієнт автономії; Х1 – частка власного і довгострокового позикового капіталу у джерелах фінансування.

Встановлено криволінійну залежність між показниками платоспроможності і факторами. Оптимальне значення покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами має коливатися у межах від 3 до 7,5. Найвища дохідність капіталу, а, отже, й більш стійке фінансове становище, забезпечується у сільськогосподарських підприємствах, що спрямовують прибуток на виробничий розвиток, забезпечені грошовими коштами, досягли оптимального співвідношення між оборотними й необоротними активами та рівня покриття короткострокової заборгованості оборотним капіталом і формують капітал переважно за рахунок довгострокових джерел фінансування.

Тому при розробці заходів щодо фінансового оздоровлення конкретних сільськогосподарських підприємств слід оптимізувати співвідношення між прибутком, що використовується на нагромадження і споживання, залишок грошових коштів, рівень забезпеченості та структури оборотного капіталу, співвідношення між довго- та короткостроковими джерелами фінансування, оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями, структуру активів і джерел фінансування сільськогосподарських підприємств.

У третьому розділі „Основні напрями та заходи щодо фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств” обґрунтовано модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства, запропоновано комплекс заходів з активізації процесу фінансового оздоровлення за ініціативою власників і менеджменту підприємства, розроблено пропозиції із забезпечення його підтримки на держаному та регіональному рівнях.

Модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства розроблена для товариств з обмеженою відповідальністю Кіровоградської області, які переважно вирощують зернові культури, обробляючи близько 2-4 тис. га сільськогосподарських угідь. У процесі моделювання фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства встановлено, що оптимальне співвідношення між його оборотними і необоротними активами, яке сприяє підвищенню рентабельності капіталу та діяльності, має становити 2,16 і коливатися від 1,86 до 2,95.

Оптимальним є значення коефіцієнта покриття на рівні 5,42. При цьому досягаються найвищі показники ефективності діяльності та фінансової стійкості. Виходячи із оптимальних співвідношень між оборотними і необоротними активами та рівня покриття, у процесі досліджень визначено частку власного оборотного капіталу в активах (55,74 %), за якої забезпечується оптимальний рівень маневреності та фінансової незалежності господарств.

Оптимальна частка грошових коштів у активах, розрахована на основі мінімально необхідного обсягу грошових активів для здійснення поточної операційної діяльності, обсягу платіжного обороту за поточними господарськими операціями і коефіцієнта оборотності грошових активів, має становити близько 2,43 % та залежно від потреб підприємства коливатися у визначених межах, що дозволить йому вчасно розраховуватися по боргових зобов’язаннях, здійснювати інші поточні платежі, не формуючи зайвого запасу грошових активів.

Фінансово нестабільним сільськогосподарським підприємствам слід 73 % чистого прибутку використовувати на нагромадження, а 27 % – на споживання (співвідношення 2,7 до 1). За такої умови забезпечуватиметься виробничий розвиток підприємства і досягатиметься оптимальне для сучасних умов співвідношення дохідності та капіталізації інвестиційних вкладень.

Оскільки значення показників розроблюваної моделі можуть змінюватися, не призводячи до негативних наслідків, у процесі дослідження встановлено оптимальні, мінімальні і максимальні значення структури активів і джерел фінансування модельного підприємства (табл. 2). Показники модельного фінансово стійкого підприємства доцільно використовувати у порівняльних оцінках з метою розробки плану заходів щодо фінансового оздоровлення.

Таблиця 2

Структура активів і пасивів у моделях фінансово стійких

сільськогосподарських підприємств, %

Показник | Модель за розміром власного

оборотного капіталу

оптимальна | мінімальна | максимальна

Оборотні активи профінансовані за рахунок довгострокових джерел фінансування | 55,74 | 43,36 | 64,73

Оборотні активи профінансовані за рахунок короткострокових позик | 12,61 | 21,68 | 9,96

Необоротні активи | 31,65 | 34,97 | 25,32

Всього активів | 100,00 | 100,00 | 100,00

Довгострокові джерела фінансування | 87,39 | 78,32 | 90,04

Короткострокові джерела фінансування | 12,61 | 21,68 | 9,96

Всього пасивів | 100,00 | 100,00 | 100,00

Дані таблиці 3 свідчать, що у ТОВ „Іскра” та ТОВ „Кіровоградське” необхідно запроваджувати заходи фінансового оздоровлення щодо поліпшення платоспроможності, підвищення прибутковості, оптимізації джерел фінансування. Першочерговими в обох господарствах мають стати заходи з підвищення платоспроможності. Проте у подальшому ТОВ „Іскра” має спрямовувати зусилля на підвищення прибутковості, а ТОВ „Кіровоградське” – оптимізувати структуру джерел фінансування. Водночас ТОВ „Карат” потребує запровадження виключно заходів з поліпшення платоспроможності і прибутковості.

Заходи фінансового оздоровлення слід здійснювати на основі відповідного адаптованого плану, що містить: визначення мети та постановка завдань; загальна характеристика підприємства; фінансово-економічний та технічний стан; оцінка причин фінансової дестабілізації; маркетинговий план; план виробництва; заходи виробничо-технічного характеру, зокрема зооінженерного, агрономічного й екологічного; зміна організаційно-правової структури та юридичного статусу; заходи соціального характеру та їх фінансове забезпечення; заходи фінансово-економічного характеру та узагальнений план фінансування; календарний план, необхідні експертні висновки.

Таблиця 3

Порівняльна характеристика модельного фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства з фактичними показниками окремих господарств Кіровоградської області у 2006 р.

Показник | Модельне фінансово стійке підприємство |

ТОВ „Іскра” |

ТОВ „Карат” | ТОВ „Кіровоградське”

фактично | відхилення, +,- | фактично | відхилення, +,- | фактично | відхилення, +,-

Коефіцієнти: покриття | 5,42 | 0,97 | -4,45 | 7,10 | 1,68 | 1,12 | -4,30

абсолютної платоспроможності | 0,19 | 0,00 | -0,19 | 0,03 | -0,16 | 0,00 | -0,19

автономії | 0,84 | 0,56 | -0,28 | 0,85 | 0,01 | 0,31 | -0,53

Маневреність: оборот-них активів | 0,82 | -0,03 | -0,85 | 0,86 | 0,04 | 0,11 | -0,71

власного оборотного капіталу | 0,04 | -0,02 | -0,06 | 0,86 | 0,82 | 0,20 | 0,16

Співвідношення оборотних і необоротних активів | 2,16 | 0,74 | -1,42 | 1,86 | -0,30 | 1,52 | -0,64

Рентабельність, %: активів | 12,21 | -0,23 | -12,44 | 0,06 | -12,15 | 0,06 | -12,15

операційної діяльності | 13,76 | -31,85 | -45,61 | 2,20 | -11,56 | 2,74 | -11,02

продажу | 10,23 | -54,94 | -65,17 | 3,90 | -6,33 | 7,82 | -2,41

оборотних активів | 18,34 | -52,16 | -70,50 | 8,13 | -10,21 | 11,25 | -7,09

Оборотність: сукупних активів | 1,16 | 0,42 | -0,74 | 1,53 | 0,37 | 0,79 | -0,37

оборотних активів | 1,75 | 0,95 | -0,80 | 2,08 | 0,33 | 1,44 | -0,31

Частки, %: короткострокових боргів у пасивах | 12,61 | 43,73 | 31,12 | 9,17 | -3,44 | 53,91 | 41,30

власного і довгострокового капіталу у джерелах фінансування | 87,39 | 56,25 | -31,14 | 90,81 | 3,42 | 46,05 | -41,34

чистого прибутку, яка спрямовується на виробничий розвиток | 73,16 | 0,00 | -73,16 | 100,00 | 26,84 | 100,00 | 26,84

Запропоновано підходи до визначення оптимального складу та послідовності запровадження заходів фінансового оздоровлення. Згідно з обґрунтованим підходом заходи щодо фінансового оздоровлення поділяються на три групи: усунення неплатоспроможності, підвищення прибутковості і ділової активності, оптимізація структури джерел фінансування та розміщення залучених коштів у активах. На підприємстві запроваджуються лише ті з них, які спрямовані на подолання проявів існуючого виду фінансової дестабілізації, а черговість встановлюється залежно від стадії дестабілізації.

Запропоновано обґрунтовані алгоритми визначення санаційної спроможності сільськогосподарських підприємств, що передбачають 7–9 етапів аналізу, містять спеціально розроблені типи оцінок і спрямовані на визначення спроможності підприємства оздоровити фінансовий стан з використанням наступних чотирьох механізмів:

перший – відновлення платоспроможності за рахунок наявних коштів, власних резервів, реструктуризації боргів і зовнішньої допомоги;

другий – покриття нагромаджених збитків попередніх періодів шляхом використання основних резервів (санації балансу), фінансової допомоги власників та інших зовнішніх надходжень;

третій – поліпшення майнового стану за рахунок наявних коштів, нагромадження власного капіталу, зовнішніх довго- та короткострокових запозичень;

четвертий – зміцнення фінансової стійкості без і зі зміною структури власності або шляхом залучення позикових коштів.

Встановлено, що в оцінках ефективності заходів фінансового оздоровлення за різних видів фінансової дестабілізації слід враховувати наступні індикатори: при усуненні ознак неплатоспроможності – зниження обсягу або повну відсутність прострочених платежів, зростання рівня покриття, зростання обсяг власних оборотних коштів і маневреності, оптимізація структури оборотних активів, а також структури та якості заборгованості; у разі упередження збитковості – покриття або зниження наявних збитків попередніх періодів, зростання обсягів продажу і чистого прибутку, підвищення рентабельності, оборотності активів і власного капіталу та поступове зростання дивідендних виплат; з метою оптимізації структури джерел фінансування та розміщення залучених коштів в активах – приріст власного оборотного капіталу, підвищення ефекту фінансового важеля, поліпшення коефіцієнта придатності основних засобів, поліпшення показників маневреності, структури пасивів й зростання автономії та обсягів продажу.

Основні заходи щодо фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств має здійснювати менеджмент підприємств. Проте здатність менеджменту впровадити такі заходи суттєво залежать від зовнішнього середовища, зокрема від державної та регіональної політики підтримки розвитку сільського господарства. У зв’язку з цим запропоновано на загальнодержавному та регіональному рівнях формувати систему підтримки процесів фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств через удосконалення законодавства з питань банкрутства та фінансового оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників шляхом розробки і впровадження Закону України „Про фінансове оздоровлення сільськогосподарських підприємств” та внесення змін до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Зазначені заходи мають передбачати механізми реструктуризації боргів перед державою, забезпечення кредитної підтримки підприємств, що підлягають фінансовому оздоровленню, надання сільськогосподарським підприємствам на період їх фінансового оздоровлення пільг по сплаті боргів та податкових платежах, а також пільг щодо кредитування потенційним санаторам. Законодавчо слід також закріпити право участі в роботі комітету кредиторів представників власників землі і майна, що знаходиться в оренді підприємства-боржника, а у разі ліквідації підприємства відшкодовувати несплачені доходи власникам землі і майна першочергово.

Заходи щодо підтримки фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств слід здійснювати комплексно і спрямовувати на усунення, насамперед, проявів специфічних чинників фінансової дестабілізації. З цією метою на державному рівні необхідно: забезпечити фінансування державних програм із захисту земель, селекції рослин і тварин, створення нових, більш ефективних засобів їх захисту, мінеральних добрив; удосконалити законодавство з питань страхування сільськогосподарського виробництва та створити сприятливі умови для активізації діяльності страховиків на селі; сформувати пільгові умови кредитування й оподаткування супутніх видів діяльності; запровадити (при необхідності) державні контракти на закупівлю продукції цих виробництв із забезпеченням середніх ринкових цін; розвивати транспортну мережу і фінансову інфраструктуру; удосконалювати політику регулювання цін на основні продукти харчування, а також сформувати механізми регулювання норми прибутку в галузях економіки на користь сільського господарства; сприяти розвитку соціальної інфраструктури на селі, побутового обслуговування, торговельної мережі тощо; фінансувати на рівні потреб державні наукові заклади та програми, залучати приватні фонди до активнішої спонсорської допомоги науковим розробкам в аграрній сфері, а також забезпечити державну підтримку інноваційного розвитку підприємств, фінансування екологічних програм, розширення державних програм кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників тощо.

На рівні місцевих органів влади необхідно: здійснювати моніторинг земель і контроль за умовами використання ґрунтів, реалізувати заходи щодо поліпшення екологічної ситуації на території сільської громади; створити (у разі відсутності) або поліпшити роботу існуючих районних ветеринарних та зоотехнічних служб, агрохімічних лабораторій; розробити й впровадити регіональні програми розвитку страхової інфраструктури; створити базу даних про інвестиційні проекти супутніх видів діяльності з метою пошуку й залучення потенційних інвесторів; розвивати транспортну, зокрема шляхову мережу у сільській місцевості регіону, проводити регіональні виставки й ярмарки з метою просування продукції місцевого виробництва на національний і закордонний ринки; створювати сприятливі умови для розвитку переробних підприємств, заготівельних і постачальницьких організацій; здійснювати постійний моніторинг депресивних регіонів задля формування внутрішньої політики на вирівнювання умов життєдіяльності в сільській місцевості; розвивати дорадчі служби з метою просвітницької діяльності та надання консультацій з питань використання та розпорядження майном фізичних осіб, наданим у користування сільськогосподарським підприємствам; організовувати науково-практичні конференції й семінари з метою активного залучення у виробництво найновітніших наукових розробок, передового досвіду, а також задля сприяння розвитку наукової та інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах; здійснювати постійний моніторинг екологічної ситуації в регіоні тощо.

На рівні менеджменту підприємств: забезпечувати дотримання технологічних вимог з метою недопущення зниження якості ґрунтів; розробляти власні програми захисту земель; відродити селекційну роботу, впровадити науково обґрунтовані сівозміни, раціони годівлі тварин, поліпшити роботу зооінженерної, ветеринарної та агрономічної служб; посилити контроль над дотриманням вимог по догляду за тваринами; проводити моніторинг страхового ринку з метою пошуку надійних партнерів для страхування врожаю, основного стада, багаторічних насаджень; пожвавити маркетингову роботу; розвивати власну соціальну сферу, а також проводити політику на збільшення розмірів оплати праці та виплат власникам; забезпечити прозорість процесу використання й управління майном сільськогосподарських підприємств; активізувати наукову та інноваційну діяльності, запроваджувати у виробництво наукові розробки, зокрема із виведення нових сортів рослин та порід тварин, засобів захисту, технологій догляду, методів менеджменту; запроваджувати ресурсозберігаючі технології тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено авторське розв’язання наукового завдання – обґрунтування теоретичних і практичних засад фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах з урахуванням специфіки діяльності галузі, стану підприємств і основних чинників, що зумовлюють фінансову дестабілізацію.

1. Встановлено, що в сучасних умовах фінансова дестабілізація є наслідком впливу чотирьох груп специфічних для сільського господарства зовнішніх і внутрішніх чинників, обумовлених специфікою галузі як виду економічної діяльності, особливостями її місця і ролі в економіці держави, соціальними процесами на селі та демографією і сучасними особливостями аграрної економіки. Здійснення фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств та його державна підтримка має спрямовуватися на подолання саме цих чинників фінансової дестабілізації.

2. Обґрунтовано, що як у наукових дослідженнях так і в практичній діяльності насамперед слід враховувати визначені у процесі дослідження специфічні цілі фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств: забезпечення захисту ґрунтів та недопущення порушень в екологічному балансі регіону, урахування пріоритетів продовольчого забезпечення населення регіону і насичення ринку сільськогосподарською продукцією та дотримання інтересів селян. Важливе місце у фінансовому оздоровленні сільськогосподарських підприємств мають посідати агрономічні, зооінженерні та екологічні заходи.

3. Показано, що фінансове оздоровлення може здійснюватися як при провадженні справи про банкрутство за ініціативою кредиторів, так і до такого провадження за ініціативою власників і менеджменту підприємств. Їх відмінності проявляються при прийнятті рішення щодо здійснення фінансового оздоровлення, погодженні форм і методів, розробці й узгодженні плану і програми, визначенні джерел фінансування, зрушень у структурі власності, термінах здійснення, особливостях управління та залежності від кредиторів. Нині нагальною є потреба в активізації процесів фінансового оздоровлення за ініціативою власників і менеджменту підприємств, оскільки в таких випадках забезпечується вища ефективність оздоровлення та повніше дотримуються права і реалізуються інтереси селян.

4. Здійснений аналіз показав, що незважаючи на поліпшення загального стану економіки, масштаби фінансової нестабільності сільськогосподарських підприємств залишаються значними. Так серед досліджуваних підприємств Кіровоградської області неплатоспроможними є 10 %, для 15–18 % – погашення боргових зобов’язань вчасно і в повному обсягу ускладнене, ще 19–22 % періодично відчувають проблеми щодо акумуляції грошових коштів на погашення боргів. Половина сільськогосподарських підприємств має недостатній рівень рентабельності, дві третини – незадовільний стан ділової активності й оборотності активів. При цьому 12–16 % характеризуються надзвичайно високим рівнем збитковості, а доходність 25–39 % – настільки низька, що не забезпечує стійке положення й конкурентноздатність підприємства на ринку. Незадовільну структуру фінансування виявлено у 20–25 % підприємств, а 27–38 % неефективно розміщують залучені фінансові ресурси в активах. При цьому 9–11 % досліджуваних підприємств одночасно недостатньо платоспроможні і збиткові, у 17 % неплатоспроможність є наслідком не виваженої політики фінансування, у 13 % нераціональна структура джерел фінансування спричинює збитковість, 10–11 % тією чи іншою мірою є недостатньо платоспроможними, збитковими та мають незадовільну стратегію фінансування і формування майнового потенціалу. Крайнє погіршення результатів діяльності й показників фінансового стану спостерігається у 4–6% підприємств. Тому при запровадженні механізмів фінансового оздоровлення слід розробляти заходи, спрямовані не лише на загальне фінансове оздоровлення суб’єктів господарювання, а й конкретизувати їх залежно від негативних ознак фінансового стану.

5. Доведено, що при оцінках фінансової дестабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств та оцінки ймовірності їх банкрутства доцільно застосовувати комплексні показники і моделі оцінок. Найдостовірніше оцінювання ймовірності банкрутства господарств у сучасних умовах забезпечують: формула Таффлера, R-число, модель Андрущака, а також формула Лиса. Застосування моделей Спрінгера та Грачова необхідно підкріплювати результатами розширеного фінансового аналізу. Недоцільно використовувати Z-рахунок Альтмана, двофакторну модель та модель Фулмера.

6. Доказано, що активізації процесів фінансового оздоровлення сільськогосподарських підприємств сприятиме запровадження науково обґрунтованої моделі фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства. Така модель включає параметри і характеристики фінансового стану, яких необхідно досягти в результаті реалізації програми фінансового оздоровлення. Так, для підприємств області, що є товариствами з обмеженою відповідальністю, спеціалізуються на вирощуванні зернових культур та мають земельну площу близько 2–4 тис. га сільськогосподарських угідь при реалізації такої моделі має забезпечуватися співвідношення між оборотними і необоротними активами у розмірі 2,16, частки власних оборотних коштів у активах – 55%, грошових коштів – 2,43%, власного і довгострокового позикового капіталу у джерелах фінансування – 87 %, а короткострокової заборгованості – не більше 13 %. Зростання довгострокових джерел має досягатися переважно за рахунок спрямування близько 73 % прибутку на виробничий розвиток, зокрема на формування власних оборотних коштів. Запропонований за результатами дослідження порядок розробки моделей фінансово стійких сільськогосподарських підприємств доцільно використовувати у практичній діяльності для інших типів господарюючих суб’єктів та за зміни умов функціонування.

7. Дієвості заходів фінансового оздоровлення сприятиме практичне використання запропонованих методичних підходів оцінки санаційної спроможності сільськогосподарських підприємств на основі чотирьох алгоритмів: здатності підприємств відновити платоспроможність, покрити збитки минулих періодів, поліпшити майновий стан та зміцнити фінансову стійкість. Кожен із зазначених алгоритмів передбачає оцінювання санаційної спроможності підприємства за рахунок внутрішніх резервів, допомоги власників, залучення зовнішніх інвесторів або кредиторів. Результати аналізу санаційної спроможності слід використовувати при обґрунтуванні заходів фінансового оздоровлення та визначенні оптимальної структури джерел їхнього фінансування.

8. Враховуючи сучасні умови та особливості сільськогосподарських підприємств, необхідно активізувати процеси їхнього фінансового оздоровлення за ініціативою власників або менеджменту. Цьому сприятиме практичне використання розробленого