ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.І. Вернадського

Чудіна Наталя Віталіївна

УДК: 141.7:159.923

ЕКСТРЕМАЛЬНІСТЬ І ФОРМИ ІЇ ПРОЯВУ

У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

09.00.03 – соціальна філософія і філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Сімферополь – 2008

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії філософського факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Кальной Ігор Іванович,

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри соціальної філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Бабінов Юрій Олександрович,

Севастопольський національний Технічний університет , професор кафедри Філософських та соціальних наук;

кандидат філософських наук, доцент

Горбань Олександр Володимирович,

Національна академія природоохоронного і курортного будівництва, завідувач кафедри філософії і права.

Захист відбудеться “20” травня 2008 р. о 1300 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 116-А

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою:

м. Сімферополь, пр. Вернадського, 4.

Автореферат розісланий “19” квітня 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Зарапін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах розвитку техногенної цивілізації і глобалізаційних процесів сучасності, все більш інтенсивним і напруженим стає ритм життя людини, що дозволяє говорити вже не про швидкості, а про надшвидкості життєвого ритму, особливо в порівнянні з попередніми епохами. Прискорений темп життя змушує вести мову про “новий” антропологічний тип людини, якій для забезпечення гідного життя собі і своїй сім'ї доводиться затрачувати все більше і більше життєвої енергії. Це спричиняє за собою вірогідність виходу індивіда на грань між “нормальним” функціонуванням його нервової системи і тим станом, коли вона не витримує, “впадаючи” в полягання нервових зривів, нервових потрясінь і депресій.

У граничному, крайньому положенні, психіка прагне збереження своєї життєдіяльності, часто звертаючись до компенсаційних механізмів. Ці механізми можна частково порівняти з психологічним терміном “сублімація”. Щоб не втратити своє тілесне і психічне здоров'я людині доводиться знаходити заняття, які відповідали б тим умовам, в яких вона знаходиться. Це дозволяє їй адаптуватися до нового ритму і якості життя.

У цих умовах загального прискорення відбувається зростання екстремальних проявів людської активності в суспільстві, що і є основною проблемою виконаного дослідження.

На індивідуальному рівні заявлена проблема має антропологічний сенс і проявляє себе в соціальному середовищі на рівні різних типів екстремальності залежно від відношення індивіда до суспільства і в цьому значенні вона заявляє про свою актуальність як соціальна проблема.

Актуальність проблеми посилюється в умовах суспільства перехідного або “транзитного” періоду, коли відбувається руйнування норм соціальної регуляції, що склалися, що приводить до істотного зростання екстремальної поведінки в різних формах її прояву.

Заявлена проблема має декілька рівнів свого дослідження. Її можна досліджувати на рівні особи, яка достатньо добре розглянута, про що свідчать численні публікації із психології особи. Менш досліджений – соціальний рівень, який обумовлює необхідність вивчення екстремальних проявів в соціумі. Проте найважливішим є соціально-філософський рівень дослідницької практики, який є тим, що менш пропрацював, але дозволяє органічно поєднати одержані результати досліджень перших двох рівнів.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Робота враховує положення національної програми України “Освіта”. Дисертація виконана відповідно до комплексної теми кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Громадянське суспільство в Криму і його основи” (державна реєстрація теми № 0107V004133).

Ступінь розробленості проблеми характеризується, з одного боку, різноманіттям підходів в дослідженні заявленої проблеми, розглядом декількох рівнів свого прояву в роботах як західних, так і вітчизняних мислителів із позицій дискурсів різних наук, а з другого боку, - практичною відсутністю її однозначного розуміння.

Основні джерела заявленої проблеми умовно можна розділити на три групи. Такий розподіл дозволяє позначити проблемне поле дослідження, а також подати достатньо підстав для визначення об'єкта і предмета дослідження, мети і завдань дисертації.

Освоєння сутті екстремумів, що розвиваються, з античних часів, екстремальності та принципів екстремального (Арістотель, Дж. Бруно, Г.Лейбніц та ін.), на даний час піднято до рівня сучасних філософських узагальнень про закономірності екстремальних змін (М.Бор, І. Пригожин та ін.). Все це знаходить своє відображення в змісті понять “екстрим” та “екстремальність”.

Феномен екстремальності є об'єктом дослідження цілої низки галузей наукового знання, причому кожна з них описує екстремальні вчинки або думки про них із позицій своєї дисциплінарної ізольованості. Екстремальні явища розглядаються в жорстко певному, вузькому значенні. І лише, взяті загалом, результати цих досліджень можуть ініціювати комплексне вивчення екстремальності та її проявів в сучасному суспільстві.

Першим завданням розгляду і побудови проблемного поля роботи є дослідження джерел, що дозволяють визначити ключові моменти життєдіяльності індивіда, пов'язані з проявами екстремальності. Серед них можна відзначити: егоїзм, страх, агресію, посягання на визнання свого авторитету, ризик і т.д.

В історії філософії егоїзм як принцип і як характеристика суспільних вдач неодноразово ставав предметом пильної уваги. Справжня роль егоїзму як особливої соціальної якості була відображена у вченнях софістів, Т.Гоббса, П. Гольбаха, Б. Спінози, К.А.Гельвеция, М. Штірнера.

Дослідженням домагань індивіда на визнання свого авторитету в соціальному середовищі займаються І. І. Кальной, Ф. Фукуяма та ін.

Досліджуючи природу агресії, біологи прагнуть виявити природні причини агресії, і, що особливо важливе, біологічне пояснення тут часто комбінується з соціологічним у вигляді “соціобіології”. К. Лоренц та його колеги (Е.Ламсден, Ч.Уїлсон) розробили еволюційну теорію людської агресії. Психологи А. Бандура, Р. Берон, Л. Беркович, С.П.Тейлор схильні зауважувати сферу людської агресії. Їх увагу сфокусовано на індивідуальних формах людської агресії, які мають короткочасний і реактивний характер. Питання групової агресії адекватно висвітлені в соціальній психології. Учені цієї області знання (Р. Блуммер, Р.Лебон, С. Московічи, 3. Фрейд, К.Юнг) заклали міцний фундамент для дослідження феноменів масової поведінки. Девіантологи (Л. Олін, Ч.Ламброзо, Р. Мертон, І. Гофман) запропонували раціоналістичні теорії, що пояснюють злочинну поведінку. А.Гуггенбюль, А.Голдстейн, І. Шпігель, Г. Хафф і М. Клейн розглянули специфіку підліткової агресії і поведінку молодіжних банд. Класики фемінізму (С. де Бовуар та ін.) запропонували свої інтерпретації жорсткого протистояння полів. К. Маркс,

К. Манхейм та інші розкрили детермінацію суспільного. Культурологи (В.Вундт, О. Шпенглер, У.Л.Уорнер) сформували розуміння етногенезу і причин етнічних фобій. Сучасні фахівці в теорії націоналізму (У.Альтерматт, Е.Геллнер Е.Хобсбаум) детально досліджували процеси “конструювання” націоналізму наприкінці XVIII - XIX ст. Г. Зиммель і В.Дільтей розробили соціологію і психологію релігії, і, особливо, теорію релігійного нонконформізму.

Е. Вандерхілл, Р. Аткінс, Е. Баркер, М.Мулліт, Д.З.Пітерсон, І. Хемблін розглянули специфіку сучасних радикальних релігійних рухів. Ю. Хабермас визначив характерні риси світогляду модерна з акцентом на комунікацію міжособових відносин. Ж. Деррида і С.Жижек описали нові феномени масової культури і утопічної свідомості, які породжують нові форми радикальної поведінки. Глобальна теорія інтелектуальної зміни Р.Коллінза забезпечила розуміння ролі, яку відіграє радикалізм в житті суспільства. Проблему політичного тероризму і екстремізму досліджували Д. В. Ольшанський, В.І.Красиков.

Тісно пов'язана з дослідженнями екстремальної поведінки і проблема маргінальності, яка досліджується в роботах Г. В. Ф. Гегеля, Е. Дюркгейма,

Г. Зіммеля, К. Маркса, Г. Маркузе, Р.Е. Парка, Е. Стоунквіста, М.Фуко, М.Хайдеггера, Т.Шибутані. Серед вітчизняних дослідників цього феномена можна відзначити - А.І. Атояна, Т.В.Вергун, А.А.Галкіна, З.Т.Голенкову, І.В.Гордієнко-Митрофанову, Л.Н.Гумільова, С.П. Гуріна, Є.Д. Ігітханян, В.Л.Каганського, І.В.Казарінову, І.І. Кального, Л.І.Кемалову, А.П.Лантух, В.І.Мельникова, І.П.Попову, І.П.Прибиткову, Е.Н.Старікова, Н.М.Харченко, В.А.Шапінського та ін.

Не менш важливою в дослідженні природи екстремальності та форм її прояву є проблема соціалізації особи, яку досліджували Ж.-П. Сартр і К.Ясперс, де соціалізація зводиться до світу соціальних ролей, яка і протистоїть справжньому єству людини. Концепція “масової людини” Х.Ортеги-і-Гассета розкрила соціально-психологічний тип людини маси. Франкфуртська школа соціальної філософії (Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю.Хабермас) досліджувала співвідношення загальнолюдського, соціального і індивідуального. Постструктуралізм (Ж.Делез, Ф. Гваттарі) обгрунтував концепцію індивідуалізації, яка приходить на зміну соціалізації.

Оскільки прояви екстриму знаходяться в прямій залежності від акцентуації особи, то дисертант бере до уваги публікацію К. Леонгарда що до акцентуйованих типів особистості.

У вітчизняній філософії соціалізація особи як базова підстава прояву або не прояву екстремальності розглядалася в загальному контексті марксисткою концепції людини. Чималий внесок в розробку проблеми внесли такі дослідники як Б.Г. Ананьєв, Е.А.Ануфрієв, В.С. Барулін, Л.П.Буєва,

А.Г. Здравомислов, Е.Б. Ільєнков, М.С.Каган, В.П.Кисельов, Л.Н.Коган, В.В. Москаленко, І.І.Резвицький.

Страх, як основоположне поняття для визначення людської діяльності, досліджується в роботах С. К`єркегора, М. Хайдеггера, О.С.Туренко, Ю.Щербатих і ін.

Не можна не наголосити і на понятті “ризику”, оскільки воно є одним із ключових при дослідженні проблеми екстремальної поведінки. Проблема ризику знайшла своїх дослідників в обличчі П. Лагадека, А. Томаса, П. Словіка, П. Столлена, Би. Фішхоффа.

Треба вказати і на дослідження суспільства перехідного періоду або “транзитного” суспільства, в якому екстремальність виявляється специфічним чином. Це публікації Н. Зубаревич, І. І. Кального, Б.В. Маркова та ін.

Аналіз авторитетних джерел дозволяє визначити екстремальність як об'єкт дисертації, а як предмет - відношення до екстремальних проявів у сучасному суспільстві.

Мета дисертації полягає в дослідженні відношення до екстремальних проявів в суспільстві та встановленні специфіки цих проявів.

Завдання дослідження діссертації:

Ш розглянути онтологічні, антропологічні і соціокультурні підстави екстремальної поведінки індивіда в сучасному суспільстві;

Ш визначити об'єктивні умови і суб'єктивні чинники переходу екстриму в екстремальність;

Ш обґрунтувати типологію екстремальності в системі відносин “індивід – соціум”;

Ш дати класифікацію форм екстремальної поведінки.

Методологічну основу дослідження склали принципи, підходи, методи, загальнологічні прийоми і поняття, що забезпечили категоріальний каркас дисертації.

У дослідницькій практиці були задіяні принципи взаємозв'язку, взаємодії і взаємообумовленості індивіда і соціуму. Крім того, широко використовувалися гносеологічні принципи об'єктивності і конкретності істини. Були використані системний, синергетичний, аналітичний, антропологічний та інтервальний підходи. Вони забезпечили адекватне освоєння предмета дослідження. Робота над дослідженням змусила звернутися до діалектичного методу, а також до методів сходження від абстрактного до конкретного, компаративістики та аксіологічної інтерпретації. У ході дослідження були задіяні такі прийоми, як аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення, що дозволило здійснити систематизацію напрацьованого досвіду, структурно його організувати і обґрунтувати висновок про необхідність і доцільність профілактики асоціальної і антисоціальної екстремальності в умовах суспільства перехідного періоду.

У дослідницьке поле були включені поняття: екстрим, екстремальність, суб'єкт екстриму, суб'єкт консолідованого екстриму, консолідований суб'єкт екстриму, просоціальна, асоціальна і антисоціальна екстремальність, яким дисертант надає авторську інтерпретацію. Визначення ключових понять представлено в глосарії роботи ( Див.: С. 210-212)

Наукова новизна дисертації визначається метою і сукупністю поставлених задач а також запропонованим способом їх вирішення.

1. Виявлені і обґрунтовані онтологічні, антропологічні і соціокультурні підстави концепту “екстрим”.

2. Визначені об'єктивні умови і чинники переходу екстриму в екстремальність.

3. Побудовані основни моделі екстремальної поведінки в системі відносин “індивід - соціум”: просоціальна, асоціальна і антисоціальна.

4. Проведена класифікація форм екстремальної поведінки в суспільстві перехідного періоду.

5. Встановлений механізм трансформації екстриму в екстремальність, основу якого складають егоїзм і претензія на визнання влади авторитету, страх і ризик.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Для розуміння сучасних процесів і прогнозування можливого розвитку суспільства необхідно знати сутнісну природу “екстриму”, зрозуміти його як цілісне явище, не обмежуючись вивченням окремих його сторін. Результати проведеного дослідження можуть бути використані в розробці спецкурсів із соціальної філософії, політології, соціології і культурології, а також в роботі відповідних служб із організації і здійснення профілактики антисоціальної та асоціальної форм екстремальності.

Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки дисертації і тексти опублікованих статей підготовлені автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дослідження одержали апробацію в ході участі в конференціях: ХХХIV наукової конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ. – Сімферополь, 2005; в роботі IV міжнародного філософського конгресу м. Москва з 24.05.05 по 28.05.05. 2005; в міжнародній конференції “Культура народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів”. – Сімферополь, 2006, квітень; в XXXV науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу аспірантів і студентів ТНУ. – Сімферополь, 2006, квітень; в міжнародній конференції Другі Таврійські читання. – Донузлав, 2006, вересень; в міжнародній конференції “Культури народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів”. – Сімферополь, жовтень, 2006; в ХХХV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ. – Сімферополь, 2006; в “Днях науки філософського факультету - 2007”. - Київ 18-19 квітня 2007 року; в міжнародній конференції “Культури народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів” 23 наукові читання. – Сімферополь, 25-26 Квітня 2007; в XXXVI науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу аспірантів і студентів ТНУ. – Сімферополь, квітень, 2007; в міжнародній конференції “Треті Таврійські читання”. – Донузлав, вересень, 2007: а також в роботі аспірантського семінару філософського факультету Таврійського національного університету, методологічного семінару кафедри соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у семі публікаціях дисертанта, з яких три - статті у виданнях, зареєстрованих ВАК України, 4- у тезах.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують п'ятнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 233 найменування і додаток. Повний обсяг дисертації складає 210 сторінок, з яких 189 сторінок займає основний текст.

II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі охарактеризовані актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробленості; визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; вказана теоретико-методологічна і методична база, обґрунтована наукова новизна, теоретична і практична значущість дисертаційної роботи.

Розділ 1 “Екстрим і його обґрунтовування” включає 1, 2, 3, 4 і 5 підрозділи дисертації. У розділі проводиться дослідження онтологічних і антропологічних підстав концепту “Екстрим”, основи якого треба шукати не тільки в самому бутті суспільства, але і в природі людської психіки, в основних її захисних механізмах. Екстрим в своїй основі містить “граничність”, “крайність”. Знаходячись в крайньому положенні будь-яка ситуація набуває нового раніше невідомого імпульсу для подальшого розвитку індивіда.

У підрозділі 1.1. “Онтологічна укоріненність екстриму” вперше розглядається концепт “екстрим”, який, будучи атрибутом людського і соціального буття, визначає його здатність до розвитку.

Дослідження екстриму як концепту дає можливість говорити про нього тільки у тому випадку, коли розглядаються внутрішні аспекти людської суспільства” досліджуються підстави класифікації екстремальної поведінки “транзитного” суспільства. Виділені і визначені форми екстремальності такі як: спорт, медицина, творчість та молодіжна субкультура, сучасного суспільства на основі запропонованої типології.

У підрозділі 3.3. “Профілактика асоціальної і антисоціальної екстремальності” виявляються основні групи ризику, обґрунтовується необхідність створення програм профілактики асоціальної і антисоціальної екстремальності. Виділяються п'ять типів програм, які необхідні для вирішення проблем нейтралізації негативних форм екстремальної поведінки. Як базисна пропонується програма визначення вірогідності присутності суб'єктів екстриму різних типів екстремальності.

Висновки:

У результаті роботи з авторитетними джерелами виявлений об'єкт дослідження, представлений екстремальністю, визначений предмет дисертації, як відношення до екстремальних проявів в сучасному суспільстві. Відповідно до заданого об'єкта і предмета дослідження була визначена мета дисертації, суть якої полягає в дослідженні відношення до екстремальних проявів в суспільстві і встановленні специфіки цих проявів. Відповідно до цієї мети були розглянуті онтологічні, антропологічні і соціокультурні основи екстремальної поведінки індивіда в сучасному суспільстві; визначені об'єктивні умови і суб'єктивні чинники переходу екстриму в екстремальність; обґрунтована типологія екстремальності, в системі відносин “індивід – соціум”; визначена класифікація форм екстремальної поведінки.

Міра вирішення заявлених завдань була обумовлена методологією дослідження. Ця методологія включила певні принципи, підходи і методи, які і привели до результатів з претензією на елементи новизни.

Були виявлені онтологічні, антропологічні та соціокультурні підстави концепту “екстрим”, внаслідок чого було обґрунтовано, що екстрим забезпечує можливість і людині, і соціуму формувати власну самосвідомість. Пограничність її положення дозволяє повною мірою реалізувати себе, оскільки екстрим виступає як умова прояву життєвих сил людини. Було встановлено, що не кожний індивід є суб'єктом екстриму, оскільки суб'єкт екстриму спочатку заявляє про себе як дестроїр внутрішньої системи, разом із тим є конструктором її розвитку.

Виявлені основні умови і чинники переходу екстриму в екстремальність. Аналіз умов і основних чинників трансформації екстриму в екстремальність дозволив визначити можливий збій механізму соціалізації в результаті зміни шкали ціннісних орієнтирів, маргінальності, акцентуації особистості і стану захисних механізмів психіки.

Побудовані основні моделі екстремальної поведінки в системі відносин “індивід - соціум”, які враховують всі сутнісні характеристики: просоціального, асоціального і антисоціального прояву.

Проведена класифікація форм екстремальної поведінки в суспільстві перехідного періоду. Виділені основні форми екстремальності сучасного суспільства: медицина, спорт, мистецтво, молодіжна субкультура.

Встановлено, що інтенція і прояви екстриму в екстремальність визначається мірою страху, ризику, егоїзму і претензії на визнання свого авторитету на індивідуальному рівні.

У додатку подається глосарій авторської інтерпретації ключових понять і термінів проведеного дослідження.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

СТАТТІ:

· Чудина Н. В. Онтологические основания экстрима / Н. В. Чудина // Вестник СевНТУ. – 2006. - №78. – С. 21 – 30

· Чудина Н. В. Возможные формы экстремальности в обществе переходного периода / Н. В. Чудина // Культура народов Причерноморья. – 2007. - № 106. – С. 252 - 255

· Чудина Н. В. Социально-философский анализ экстремальности / Н. В. Чудина // Вестник СевНТУ. – 2008. - №86. – С. 46 – 50

ТЕЗИ:

· Чудина Н. В. Экстремизм в современном мире: материалы XXXIV научно-практической конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ, (Симферополь апрель 2005г.) / Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, 2005. – С. 39-41

· Чудина Н. В. Трансформация экстрима в его негативные и позитивные проявления (социокультурный замер): материалы XXXIV научно-практической конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ, (Симферополь апрель 2006г.) / Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, 2006. – С. 61 – 63

· Чудина Н. В. Экстремальность и вектор ее направленности: материалы XXXIV научно-практической конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ, (Симферополь апрель 2007г.) / Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, 2007. – С. 94 – 96

· Чудина Н. В. Экстрим в обществе переходного периода: Матеріали доповідей та виступів Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету - 2007”, ( Київ, 18-19 квітня 2007). – Київскський дер. ун-т ім.. Т. Г. Шевченка. – К.: Київський дер. ун.-т ім..Т. Г. Шевченка , 2007. – С. 129 – 131

Анотація

Чудіна Наталя Віталіївна. Екстремальність і форми її прояву в сучасному суспільстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія і філософія історії. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. – Сімферополь, 2008.

На індивідуальному рівні проблема екстремальності має антропологічний сенс, але проявляє собі в соціальному середовищі на рівні її різних типів, від відношення індивіда до суспільства і в цьому значенні заявляє про свою актуальність як соціальна проблема. Актуальність проблеми посилюється в умовах суспільства перехідного періоду (“транзитного суспільства”).

У ході дослідження виявлено, що екстрим забезпечує людині і соціуму можливість формувати власну самосвідомість не оглядаючись на стереотипи.

Пропонується визначення суб'єкта екстриму і обґрунтовується положення, що не кожен індивід є суб'єктом екстриму.

Перевірена гіпотеза, що для трансформації екстриму в екстремальність повинні скластися всі об'єктивні умови і суб'єктивні чинники.

Були запропоновані типи екстремальності: просоціальна, асоціальна і антисоціальна, які враховують всі сутнісні характеристики і умови відношення індивіда до соціального середовища.

Дається глосарій авторської інтерпретації ключових понять і термінів роботи.

Ключові слова: екстрим, екстремальність, суб'єкт екстремальності, консолідований суб'єкт екстремальності, суспільство перехідного періоду, ризик, страх, егоїзм, агресія, насильство.

Аннотация.

Чудина Н. В. Экстремальность и формы ее проявления в современном обществе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории – Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2008.

На индивидуальном уровне проблема экстремальности имеет антропологический смысл, но проявляет себя в социальной среде на уровне ее различных типов, в зависимости от отношения индивида к обществу и в этом смысле заявляет о своей актуальности как социальная проблема.

Актуальность проблемы усиливается в условиях общества переходного периода (“транзитного общества”), когда происходит разрушение сложившихся норм социальной регуляции, что приводит к существенному росту экстремального поведения в разных формах его проявления.

В ходе исследования были охарактеризованы актуальность темы, степень ее научной разработанности; определены объект, предмет, цель и задачи, указана теоретико-методологическая и методическая база, обоснована научная новизна, теоретическая и практическая значимость. Проведено исследование онтологических и антропологических оснований концепта “Экстрим”, основы которого следует искать не только в самом бытии общества, но и в природе человеческой психики, в основных ее защитных механизмах, поскольку экстрим в своей основе содержит “граничность”, “крайность”. Находясь в крайнем положении любая ситуация приобретает новый ранее неизвестный импульс для дальнейшего развития индивида.

Выявлено, что экстрим обеспечивает человеку и социуму возможность формировать собственное самосознание без оглядки на стереотипы. Пограничность позволяет человеку в полной мере реализовать себя. И в этом смысле экстрим выступает как условие проявления жизненных сил человека.

Предлагается определение субъекта экстрима и обосновывается положение о том, что далеко не каждый индивид является субъектом экстрима, поскольку субъектом экстрима может быть только индивид - носитель “критической массы биоэнергии”.

Проверена гипотеза, что для трансформации экстрима в экстремальность должны сложиться все объективные условия и субъективные факторы, к которым были отнесены страх, риск, эгоизм, претензия на признание своего авторитета, а также сбой механизма социализации, смена шкалы ценностных ориентиров, маргинальность, акцентуация, отказ защитных механизмов психики.

Были предложены типы экстремальности: просоциальная, асоциальная и антисоциальная, которые учитывают все сущностные характеристики и условия отношения индивида к социальной среде.

Дается глоссарий авторской интерпретации ключевых понятий и терминов работы.

Ключевые слова: экстрим, экстремальность, субъект экстремальности, консолидированный субъект экстремальности, общество переходного периода, страх, риск, эгоизм, претензия на признание, агрессия, насилие.

Summary

Chudina Natalia. Extremality and form’s hers display in modern society. – Manuscript.

Dissertation for competition of scientific degree of candidate of philosophical sciences in speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. Taurida National V.I. Vernadsky University. - Simferopol, 2008.

At individual level the problem of extremality is in anthropological right, but proves in a social environment at the level of its different types, depending on attitude of individual toward the company and in this sense declares about the actuality as a social problem. Actuality of problem increases in the conditions of company of transitional period.

During research were described actuality of theme, degree of its scientific developed; are certain object, object, target and tasks, a theory and methodological base is indicated, a scientific novelty, theoretical and practical meaningfulness is grounded. Research of ontological and anthropological grounds of concept is conducted “Extreme”. The decision of subject of extreme is offered and position that far not every individual is the subject of extreme. The types of extremality were offered: prosocial, asocial and antisocial, which take into account all essence descriptions and terms of relation of individual to the social environment.

A glossary is given to author interpretation of key notions and terms of work.

Key words: extreme, extremality, subject of extremality, conjoint subject of extremality, society of transition period