Сумський державний університет

Чернова Тетяна Львівна

УДК 330.15; 540.06.

ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ НАФТОГАЗОВИДОБУВНОГО КОМПЛЕКСУ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор географічних наук, професор

Нікітіна Марина Геннадіївна,

Таврійський національний університет

ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Чукаєва Ірина Костянтинівна,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу паливно-енергетичного комплексу;

кандидат економічних наук, доцент

Жулавський Аркадій Юрійович,

Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри управління.

Захист відбудеться «30» травня 2008 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.051.01 Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2. ауд. М-209

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.

Автореферат розісланий «25» квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сабадаш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Екологічна проблематика ще два десятиріччя тому сприймалась як один з факторів обмеження соціально-економічного розвитку, то нині, в межах уявлення про еколого-економічну сталість, екологічні пріоритети є рівноправними із соціальними та економічними. Якість довкілля як особливе благо та мета розвитку – є ознакою постіндустріального суспільства. Сталий розвиток традиційно сприймається у контексті екологічної безпеки господарської діяльності, проте дослідження постіндустріального суспільства та проблем глобалізації внесли корективи до цих уявлень. Дослідження таких вітчизняних вчених, як Багров М.В., Балацький О.Ф., Божко С.М., Буркинський Б.В., Ворончук М.М., Галушкіна Т.П., Герасимчук З.В., Григорь’єв А.С., Данилишин Б.М., Довжок Е.М., Жарова Л.В., Піріашвілі Б.З., Карпинський Б.А., Недін І.В., Карп І.М., Нікітина М.Г., Мельник Л.Г., Хлобистов Є.В., Сухін Є.І., Шевчук В.Я., Шпак П.Ф та ін. довели значущість для сталого розвитку збалансованості та комплексності.

Конкретні рекомендації та пропозиції для еколого-економічної діяльності органів виконавчої та законодавчої влади різних рівнів можуть бути розроблені тільки через дослідження нових підходів та тенденцій сприйняття сталого розвитку, виявлення закономірностей та особливостей впливу методології сталого розвитку на формування і реалізацію екологічної політики регіонального та галузевого рівнів.

Таким чином, необхідність вивчення сталого розвитку у тріаді «територія-галузь-об’єкт» для України при виявленні методичних підходів до аналізу еколого-економічних проблем забезпечення сталого розвитку та розкриття цих положень на прикладі галузевого дослідження для Автономної Республіки Крим визначили актуальність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до держаних, галузевих та регіональних програм і тем. Дисертаційна робота виконана у відповідності до пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки (Закон України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності», Постанова Верховної Ради України №2105-ХІІ від 16.10.1992, Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1994), зокрема у відповідності до концепції пріоритетних напрямків розвитку науки та техніки: пункт 1 – охорона навколишнього середовища; Основних напрямків державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (Постанова Верховної Ради України № 188/98-вр від 05.03.1998); Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої Розпорядженням Кабінету міністрів України від 17.10.2007 р. № 880-р, зокрема пункт 5 завдань екологічної політики – забезпечення екологічної безпеки, усунення збільшення навантаження на навколишнє природне середовище, зумовленого економічним зростанням; тематики науково-дослідних робіт Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, зокрема «Крим в системі міжнародної економічної інтеграції» (№ держ. реєстр. 0100U005401), де автором запропонована еколого-орієнтована система управління щодо нафтогазовидобування на шельфі Чорного моря, що враховує глобалізаційні та трансформаційні впливи на розвиток галузі, «Підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв’язків і формування інвестиційної привабливості на регіональному рівні» (№ держ. реєстр. 0106U003198), де автором запропонований науково-методичний підхід до формування організаційно-економічного механізму еколого-орієнтованого управління територіальним розвитком на засадах збалансування територіальних та регіональних еколого-економічних пріоритетів розвитку.

Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розвитку науково-методичних основ формування еколого-орієнтованої системи управління нафтогазовидобувним комплексом Автономної Республіки Крим за умов екологічних обмежень.

Відповідно до мети дисертаційної роботи були вирішені такі основні задачі:

- провести аналіз взаємозв’язків сталого розвитку території зі стратегією розвитку нафтогазовидобувного комплексу Автономної Республіки Крим (НГК АРК);

- виявити основні напрями, перспективи та особливості економічного розвитку НГК АРК з урахуванням екологічного фактору;

- вдосконалити категорійно-понятійний апарат еколого-орієнтовного управління галуззю в умовах природно-ресурсних обмежень та комплексного вирішення соціально-економічних завдань розвитку регіону;

- встановити інституціональні зв’язки НГК АРК на регіональному та галузевому рівнях, в умовах екологічних, трансформаційних та глобалізаційних тенденцій;

- удосконалити науково-методичні положення системи еколого-орієнтованого управління НГК АРК, яка має забезпечувати комплексний соціо-еколого-економічний ефект галузевого розвитку;

- розробити науково-методичний підхід до формування організаційно-економічного механізму еколого-орієнтованого управління галуззю для забезпечення сталого розвитку території;

Об'єктом дослідження є система еколого-орієнтованого управління НГК в контексті забезпечення сталого розвитку території.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають між галузевим виробничим комплексом та системою територіального управління в умовах екологічних обмежень для забезпечення сталого розвитку території.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові концепції та положення економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, положення загальної теорії систем, теорії менеджменту, концептуальні положення сталого розвитку.

При проведенні дисертаційного дослідження були використані:

- методи емпіричного дослідження: спостерігання, опис та вимірювання – при дослідженні взаємозв’язку між розвитком суспільства, тенденціями глобалізації соціально-економічних відносин та трансформації соціальних систем, при аналізі розвитку НГК АРК;

- методи системно-структурного і порівняльного аналізів – при класифікації науково-методичних підходів до комплексного аналізу еколого-економічних проблем сталого розвитку, при розробці науково-методичних підходів до еколого-орієнтованого управління нафтогазовидобувною галуззю.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації розроблені теоретичні і науково-методичні підходи до вирішення еколого-економічних проблем управління нафтогазовидобувною галуззю на регіональному рівні, сформована єдина система узгодження національних пріоритетів розвитку паливно-енергетичного комплексу України і курортно-рекриаційного комплексу Криму. Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- запропонований науково-методичний підход до оцінки рівня сталого розвитку території, який враховує вплив нафтогазовидобувного комплексу на забезпечення екологічної безпеки та збалансованого розвитку економічної, соціальної і екологічної сфер діяльності;

удосконалено:

- теоретичні та методичні положення щодо формування еколого-орієнтованої системи управління виробничим комплексом, які, на відміну від існуючих, враховують взаємозалежні та взаємообумовлені зв’язки між розвитком соціальних і виробничих систем території;

- структурно-логічну сутність поняття «еколого-орієнтоване управління розвитком території», під яким розуміється процес прийняття управлінських рішень, які через реалізацію функцій аналізу, прогнозування, планування, організації, регулювання та контролю забезпечують екологічну безпеку виробничої діяльності на основі паритету екологічних, соціальних і економічних цінностей;

- науково-методичний підхід до формування організаційно-економічного механізму еколого-орієнтованого управління нафтогазовидобувним комплексом, який, на відміну від існуючих, включає методи та інструменти, що забезпечують збалансованість галузевих та територіальних пріоритетів розвитку;

дістали подальшого розвитку:

- методичні підходи до проведення комплексного аналізу еколого-економічних взаємодій на регіональному та галузевому рівнях з урахуванням трансформаційних та глобалізаційних тенденцій;

- науково-методичні підходи до організації екологічної сертифікації систем управління нафтогазовидобувним комплексом, що на відміну від існуючих, спрямовані на забезпечення умов збалансованого розвитку рекреаційної та нафтогазовидобувної діяльностей.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Вони призначені для використання в практиці формування регіональних планів соціально-економічного розвитку і можуть бути рекомендовані відповідним органам державного та місцевого управління, а також ДАК «Чорноморнафтогаз» для розробки конкретних регіональних та галузевих планів розвитку.

Теоретичні і методичні положення в частині забезпечення сталого економічного розвитку переробної галузі і практичні рекомендації по вдосконаленню аналітично-розрахункового апарату щодо аналізу і прогнозування ситуації були використані в роботі Міністерства економіки Автономної Республіки Крим (довідка Міністерства економіки АРК №020-2/787 від 05.09. 2006 р.).

Практичні рекомендації по впровадженню принципів екологічного управління в практику роботи нафтогазовидобувної галузі, а також аналіз перспектив подальшого функціонування теплоенергетичного комплексу АРК були використані Республіканським комітетом з охорони навколишнього природного середовища АРК при плануванні заходів щодо природоохоронної діяльності, пов’язаних з роботою теплоенергетичного комплексу республіки (довідка Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим №6795/1-4 від 06.09. 2006 р.)

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського та були використані при підготовці навчально-методичних матеріалів з дисциплін «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка», «Глобалізація світової економіки», «Глобалістика», «Європейська економіка» (акт про впровадження від 10.11. 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розробки теоретичних основ і практичних методів еколого-орієнтованого управління нафтогазовидобувною галуззю в умовах екологічних обмежень. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові та практичні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на профільних науково-практичних конференціях, наукових семінарах, і науково-практичних нарадах, серед них: міжнародна науково-практична конференція «Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища» (Львів, 2005 р.); міжнародна науково-практична конференція «Проблеми Європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (Луцьк, 2005 р.); міжнародна науково-практична конференція «Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів» (Дніпропетровськ, 2005 р.); всеукраїнська науково-практична конференція «Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні» (Житомир, 2005 р.); науковий семінар з міжнародною участю «Інформаційні технології у забезпеченні економічної безпеки держави» (Біла Церква, 2005 р.); всеукраїнська науково-практична конференція «Суспільно-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)» (Дніпропетровськ, 2006 р.); всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Інформаційно-технологічне управління станом економічної безпеки території» (Трускавець, 2006 р.); всеукраїнська науково-практична конференція «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (Суми, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 14 наукових працях загальним обсягом 7,5 друк. арк. (з них особисто автору належить 4,25 друк. арк.), у тому числі: розділ в одній колективній монографії, 7 статтей у наукових фахових виданнях (із них 2 – у співавторстві), 6 публікацій у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел з 135 найменувань і включає 11 таблиць та 16 ілюстрацій. Повний обсяг дисертації становить 190 стор., з них повні сторінки займають 1 таблиця, 1 ілюстрація, список використаних джерел – 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні основи сталого розвитку території та галузі» визначена специфіка сталого розвитку в умовах глобалізації та трансформації соціально-економічних відносин, проведено аналіз теоретико-методологічних підходів до формування сталого розвитку, розкрито сутність поняття «сталий розвиток» з позицій ієрархічних взаємовідносин у системі «територія – галузь – об’єкт», обґрунтовано вибір галузі, як предмету дослідження та сформульовані перспективи сталого галузевого розвитку для України.

На сучасному етапі науково-технічний прогрес створив умови за яких при постійному зменшені витрат людської праці до виробництва залучається все більше природних ресурсів. Нині господарська діяльність людства за багатьма параметрами перетворилося на найбільш потужну силу що руйнує біосферу.

Переосмислення підходів до формування гуманітарної концепції глобального розвитку, розуміння економізму (вектору соціального розвитку) як світоглядної, онтологічної та гносеологічної проблеми, як відображення кризи гуманітарного знання та начала подолання цієї кризи через її осмислення, визначає подальший розвиток та напрямки досліджень. Швидка зміна парадигм призводить до нехтування теоретичними знаннями, до розповсюдження популярних, проте не обґрунтованих позицій. Змінити це становище повинна оновлена теоретична база соціальних та гуманітарних досліджень, у тому числі й економічної науки.

Проведений нами аналіз змін світоглядних, управлінських, політичних, економічних та інших поглядів і співставлення результатів цього аналізу із еволюцією поняття сталості розвитку та найбільш ефективних шляхів її досягнення дозволили виділити такі найбільш важливі, на наш погляд, етапи:

1 етап (50-ті роки) – усвідомлення глобальності, всебічності та масштабності змін що відбуваються, впливу навіть локальних змін на стан навколишнього середовища всієї планети. Для цього періоду характерними є індуктивні підходи до досліджень, які створили підґрунтя для подальших досліджень на основі дедукції.

2 етап (60-ті роки) характеризувався підвищенням ролі держави як гаранту інтересів груп населення та територіальних утворень, держава сприймається як повноважний представник загальнонаціональних інтересів на світовому рівні, на якому с початку і були сформульовані проблеми та обґрунтована необхідність сталого розвитку.

3 етап (70-80-ті роки) – акцентування уваги науковців та громадськості на біофізичних аспектах функціонування навколишнього середовища, зокрема охорони та відновлення популяцій тварин, деградації ґрунтів, опустелювання, забруднення вод тощо. Виникають територіальний та трансграничний підходи до розуміння можливостей вирішення проблеми сталого розвитку.

4 етап (90-ті роки), для якого характерним є поєднання попереднього досвіду та наукових доробок. Проблема існування людства розглядається комплексно на всіх рівнях від локально-об’єктового до глобально-вселенського, у взаємозв’язку підходів та досвіду галузей наук та у співпраці із політичними колами. Термін «сталий розвиток» набуває все більшої популярності.

У ході дослідження було виділено чотири основні підходи до визначення сталого розвитку: екологічне розуміння сталості як концепції зростання в межах асиміляційних можливостей довкілля; економічний погляд на сталий розвиток як процес гармонізації факторів виробництва та покращення якості життя за умов збереження та поетапного відтворення довкілля; соціальний сталий розвиток – необхідність покращення добробуту людей, соціальної захищеності населення як підґрунтя для подальшого економічного росту та екологічного благополуччя; комплексний підхід в рамках якого можливості сталого розвитку розглядаються у межах екосоціосистеми, та ґрунтуються на розгляді всіх підсистем з урахуванням існуючих прямих та зворотних зв’язків і синергизму їх впливу. В дисертації досліджується саме комплексний підхід при якому сталий розвиток розглядається як стабільний соціально-економічний розвиток, який не порушує природної рівноваги.

Сучасні глобалізаційні та трансформаційні процеси призвели до підвищення ролі галузі та її окремих підприємств в господарській діяльності не тільки конкретного регіону, а й інших держав, через налагодження партнерських відносин, посилення трансграничних впливів, розповсюдження впливу транснаціональних компаній, прагнення країн до екстерналізації екологічних впливів. Галузевий розвиток розглядався нами у системі «галузь – регіон – держава – світова економіка». Визначення перспектив сталого розвитку території України потребує виокремлення рівнів, що впливають на розвиток галузі, визначення найбільш істотних взаємозв’язків між елементами, урахування особливостей соціально-еколого-економічного простору в якому господарює об’єкт. Отже, необхідно визначити вплив держави на розвиток галузі, та яким чином функціонування галузі впливає на розвиток регіонів та держави. Сталий розвиток території ми розглядаємо з позицій превалювання економічної складової розвитку, тобто як процес гармонізації продуктивних сил для забезпечення сталого економічного зростання як основу для добробуту людей за умов забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності, екологізації виробництва та поетапного відновлення навколишнього середовища. Таким чином, можливості сталого розвитку визначаються державною політикою, регіональними особливостями розвитку та специфікою конкретної галузі (рис. 1).

Територіальний рівень досліджень дає можливість синтезу підходів менеджменту та територіального управління для забезпечення сталого розвитку. Важливе значення має системний підхід, який дозволяє розглядати галузь як складний комплекс взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів.

Рис. 1. Структурна схема взаємозв’язків ієрархічних рівнів сталого розвитку території (адаптована для України)

Сутність системного підходу щодо сталого розвитку території можна звести до наступних позицій:

- постановка цілей та визначення їх ієрархії, визначення оптимального (на даний проміжок часу) співвідношення між екологічними, економічними та соціальними цілями розвитку;

- досягнення визначених цілей при мінімізації витрат на основі співставлення альтернативних шляхів їх досягнення;

- кількісна/якісна оцінка моделей, методів сталого розвитку території, яка ґрунтується на врахуванні та аналізі всіх можливих та запланованих наслідках та результатах діяльності.

У другому розділі «Науково-методичні основи еколого-орієнтованого управління галуззю» визначені сутність, фактори та основні критерії еколого-орієнтованого управління галуззю на регіональному рівні, запропоновані та обґрунтовані методичні підходи до комплексного аналізу еколого-економічних проблем сталого розвиту, визначенні шляхи та перспективи щодо вдосконалення процедури аналізу.

Вибір саме еколого-економічної складової, як основного вектору розвитку для України зумовлений такими факторами:

- економічна криза кінця минулого століття призвела до погіршення екологічної ситуації, втрати більшості виробничих потужностей та старіння технологій. Вихід з неї можливий лише за умов оновлення виробництва, впровадження сучасних технологій, які з огляду на зростання стурбованості екологічними проблемами на всіх рівнях, підвищення попиту на екологічні товари та послуги, вичерпаності ресурсів мають сталу тенденцію до зменшення негативного впливу на довкілля;

- трансграничний характер багатьох екологічних проблем України стимулює участь держави у міжнародних програмах, ратифікації конвенцій тощо, що створює екологічні обмеження функціонування економіки;

- екологічно орієнтоване вдосконалення технологій, прагнення до зменшення ресурсоспоживання, зниження енерго- та матеріаломісткості одиниці продукції є резервом інвестиційних коштів;

- підвищення конкурентоспроможності товарів та послуг на міжнародному ринку.

На разі існує ряд передумов які актуалізують дослідження методичних підходів для аналізу сталого розвитку. До основних ми віднесли:

- економічні – зниження ефективності економічного розвитку без урахування соціальної та екологічної складових не тільки за посилення економічних санкцій з боку держави, яка намагається запровадити положення сталого розвитку, але і через зниження конкурентоспроможності продукції, зокрема на світових ринках;

- соціально-політичні – декларування Україною принципів сталого розвитку, збереження і відновлення природного навколишнього середовища, покращення соціальної ситуації та економічного зростання, що відбувається у регіональних та галузевих стратегіях розвитку;

- інституційні – зміна форм організації та регулювання економічних відносин й організаційної структури за умов трансформаційних процесів що відбиваються в суспільстві;

- організаційні – вдосконалення підходів до управління процесами виробництва, оновлення і модернізації основних виробничих фондів, що викликано неможливістю розвитку за умов діючого техніко-технологічного укладу внаслідок змін зовнішніх орієнтирів та внутрішніх факторів;

- правові – ратифікація державою міжнародних конвенцій, зміни законодавчої бази (зокрема прийняття закону про екологічний аудит);

- історичні – перехід суспільства від індустріальних принципів розвитку до постіндустріальних, розвиток науково-технічного прогресу, інформатизація світового простору тощо.

Аналіз еколого-економічних проблем сталого розвитку в роботі розглядається як послідовна процедура, що складається із сукупності інструментів, методів розрахунку та аналізу, прогнозів та оцінок які дозволяють оцінити рівень сталості. Концептуальна схеми підходів до аналізу сталого розвитку наведена на рис. 2.

Комплексний аналіз проблем сталого розвитку складається з ряду основних операцій: збору, аналізу, систематизації, зберігання та обміну інформацією щодо поточного стану системи та досягнення відповідних цілей; формулювання цільових настанов та можливих сценаріїв при визначенні цілей розвитку; розробки критеріїв відбору. Для здійснення комплексної оцінки можливо та необхідно використовувати чинний теоретико-методологічний та загально методичний апарат.

Рис. 2. Концептуальна схема методичних підходів до аналізу еколого-економічних проблем сталого розвитку

Між ефективністю використання різних інструментів та об’єктом дослідження існує наступна залежність: зменшення об’єкту дослідження викликає його спрощення та підвищення ефективності оцінки сталості яка проводиться на основі кількісних показників; при збільшенні масштабів об’єкту ускладнюються внутрішні та зовнішні зв’язки які необхідно враховувати, отже ефективність і адекватність систем кількісних показників знижується, а застосування експертних оцінок – збільшується (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика методів еколого-економічного аналізу

Метод | Опис

переваги | недоліки

Статистичний

аналіз | Точність і коректність розрахунків, простота показників. | Надмірне спрощення та формалізація ситуації, що можливо для опису лише невеликих об’єктів з нерозгалуженими зв’язками.

Моделювання | Дозволяє прогнозувати розвиток ситуації та розраховувати альтернативні варіанти. Характерна наочність презентації результатів. | Потребує врахування численних кількісних показників, які відображають процес розвитку.

Дерево цілей | Можливе доповнення формалізованих методів висновками експертів. | Ускладнення процедури аналізу при збільшенні об’єктів дослідження, неможливість дотримання всіх правил побудови дерева для складної ієрархічної системи.

Експертні

оцінки | «Індивідуалізований» підхід: можливість урахування унікальності кожного об’єкта, його специфічних рис, особливостей розвитку та функціонування (економічного, соціального, політичного тощо). | Оцінювання компетентності залучених експертів, вибір їх оптимальної кількості, якість та попередній досвід подібних оцінок.

Результати еколого-економічного аналізу незалежно від обраних методичних підходів повинні відповідати вимогам: значущості, тобто впливати на результати управлінських рішень, повноти, достовірності, актуальності, адекватності (простота конструювання та відповідність стандартам, доступність для певної групи користувачів), релевантності, порівнянності та ефективності.

В основі методичних підходів до еколого-економічного аналізу повинна бути чітка та універсальна методологія, яка ґрунтується на системному підході, нерозривності цілей розвитку об’єкту та найсуттєвіших зв’язків що формують систему управління рухом до обраних цілей. Цей рух може відбуватися за «жорстким» сценарієм, в основі якого – чітке та однозначне визначення цілей, які є прийнятними для всіх сторін. В цьому випадку управління зводиться до вибору оптимального шляху переходу від реального стану до заданого. «М’який» сценарій руху ґрунтується на необхідності урахування різних непогоджених інтересів всіх сторін, багатопланових факторів впливу, коли бажаний стан системи не може бути визначений однозначно.

В роботі суттєво вдосконалено експертний метод еколого-економічного аналізу. У відповідності до існуючих методичних підходів, виходячи із пріоритетності мети , , розраховується коефіцієнт пріоритетності кінцевої мети по відношенню до головної мети:

при , (1)

де – коефіцієнт пріоритетності мети; – набір локальних цілей на шляху від до головної мети; – кількість кінцевих цілей.

В робі пропонується формувати матрицю пріоритетності критеріїв (табл. ) та матрицю пріоритетності кінцевих цілей (табл. 3).

Таблиця 2

Матриця пріоритетності критеріїв

Критерій | Експерти

1 | 2 | …

1 | …

2 | …

… | …

…

– пріоритет l критерію з точки зору -го експерта.

Таблиця 3

Матриця пріоритетності кінцевих цілей

Мета | Експерти

1 | 2 | …

1 | …

2 | …

… | …

…

– пріоритети -ої цілі по l критерію з точки зору -го експерта

Коефіцієнт відносної важливості -ої мети пропонується розраховувати як

, при (2)

Оцінка пріоритетності локальних цілей по відношенню до головної мети по кожному критерію пропонується розраховувати з урахуванням компететності експертів

(3)

Процедура аналізу складається з етапів: збору та первинної обробки інформації; інтерпретації інформації; складання заключного звіту. Зазначимо, що інтерпретація інформації іноді потребує повернення до першого етапу. Важливим є також етап вибору групи експертів для інтерпретації цієї інформації та складання заключного звіту.

У третьому розділі «Розробка системи еколого-орієнтованого управління розвитком нафтогазовидобувної галузі» обґрунтований вибір галузі та регіону як об’єкту дослідження, на основі визначення особливостей розвитку та інтеграційних можливостей нафтогазовидобувної галузі республіки визначені найбільш значимі проблеми, сформульовані основні напрями сталого розвитку та визначена структура еколого-орієнтованого управління галуззю, які стали базою для розробленої Концепції еколого-орієнтованого управління НГК АРК.

В економічній сфері одним з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України є забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення. Ключовою позицією такої диверсифікації є якомога ширше використання власних енергетичних ресурсів. І в цьому контексті показовим є функціонування НГК АРК, яка зорієнтована в найближчий час повністю покрити власні потреби півострова в природному газі і, в перспективі, розпочати його постачання до сусідніх областей України. Видобування нафти і переробка природного газу, будівництво газосховищ відноситься до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. В результаті цього постає проблема узгодження загальнонаціональних інтересів в економічній та екологічній сферах в межах цієї конкретної галузі господарства. В умовах Криму вона набуває особливого загострення з огляду на існування рекреаційного потенціалу, що є дуже чутливим до негативних екологічних впливів, яка продукуються нафтогазовидобуванням. Вирішення зазначеної проблеми на рівні НГК АРК тісно пов’язане із виконанням практичних завдань по запобіганню забруднення Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану, що визначено основним пріоритетом охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів України.

Основними факторами негативного впливу на природне середовище при розвідці, облаштуванні та експлуатації родовищ і нафтогазотранспортних систем є наступні:

- викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря;

- скидання забруднених зворотних вод на рельєф і у відкриті водоймища;

- забруднення екосистем буровими реагентами, іншими технологічними рідинами та важкими металами;

- механічні ушкодження ґрунтів та ґрунтових покривів;

- зміна гідрологічного і гідрогеологічного режиму територій;

- зміна геодинамічної обстановки в шарах гірських порід;

- шумове та теплове забруднення навколишнього середовища;

- антропологічний вплив на біогеоценози.

Реципієнтами негативного екологічного впливу галузі можуть стати практично всі елементи господарського комплексу Автономної Республіки Крим. Особливо гостро це стосується функціонування сільського господарства, рекреаційного та морегосподарського комплексів республіки. Складність проблеми полягає в тому, що саме ці галузі господарства відіграють особливу роль в економіці регіону. Нанесені еколого-економічні збитки цим галузям можуть мати серйозні економічні наслідки для всієї економіки Криму. Це визначає потребу в особливо ретельному підході до нейтралізації екологічних загроз в нафтогазовидобувному комплексі.

Необхідно також зауважити, що нафтогазовидобування крім можливого негативного, здійснює і позитивний вплив на розвиток цих галузей. Прикладом може слугувати здійснення газифікації населених пунктів південного берегу Криму, яка дасть значний імпульс розвитку курортно-рекреаційного комплексу, максимально збільшить тривалість курортного сезону, і певним чином покращить екологічну обстановку, оскільки на сьогодні підприємства комунальної теплоенергетики і котельні санаторно-курортних установ працюють на більш екологічно небезпечному твердому і рідкому паливі. Безумовний позитивний економічний вплив на сільськогосподарські підприємства матиме, в перспективі, і місцеве виробництво пального. Такі взаємні впливи потребують необхідного і першочергового врахування в перспективах сталого розвитку території.

Освоєння запасів нафти та газу на півострові та прилеглій шельфовій зоні Чорного та Азовського морів здійснює Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». Товариство функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс і здійснює пошуково-розвідувальне буріння в межах Чорного й Азовського морів, будівництво морських стаціонарних платформ, підвідних трубопроводів, облаштування і розробку родовищ нафти і газу, транспортування видобутої продукції споживачам, а також підземне зберігання газу. Місце та роль нафтогазовидобувної промисловості в господарському комплексі Автономної Республіки Крим визначає необхідність прийняття виконавчою владою Автономної Республіки Крим та керівництвом галузі спільних рішень щодо вирішення накопичених проблем. Наявність таких документів позитивно впливає на сталий розвиток території. Вважаємо що, враховуючи необхідність більш комплексного та довготривалого вирішення проблем, які є спільними для галузі і для території, в документах щодо розвитку галузі повинні знайти відображення такі положення, як:

- розміщення і будівництво нових виробничих об'єктів, а також реконструкція, технологічне переоснащення та реструктуризація підприємств галузі з урахуванням потреб Автономної Республіки Крим щодо раціонального використання природних та трудових ресурсів;

- удосконалення структури паливно-енергетичного балансу республіки шляхом інтенсифікації процесу газифікації населених пунктів;

- створення регіональної інформаційно-аналітичної системи з блоком екологічного та аварійного моніторингу;

- створення регіональних та відомчих систем завчасного виявлення передумов аварій і катастроф техногенного і природного походження;

- удосконалення кадрового та наукового потенціалу галузі, створення належних умов для продуктивної зайнятості місцевого населення;

- проведення наукових досліджень, які сприятимуть визначенню екологічної місткості окремих територій, вирішенню екологічних та техногенно-природних проблем забезпечення сталого розвитку території та регіону;

- забезпечення умов для безпечного розвитку гірського та морегосподарського виробничих комплексів з урахуванням впливу галузі;

- поліпшення екологічного стану територій населених пунктів, забезпечення захисту їх земель від ерозії, заболочування, вторинного засолення та інших небезпечних процесів, що можуть негативно вплинути на діяльність виробничих об’єктів галузі;

- створення ефективних нових і підтримання у належному стані діючих протиселевих та протизсувних систем;

- здійснення нормативно-правового та матеріально-технічного забезпечення взаємодії органів виконавчої влади республіки та органів управління і підприємств галузі для запобігання і ліквідації наслідків несприятливих природних явищ і аварій.

Розроблена нами Концепція екологічного управління НГК АРК представлена на рис. 3. Метою її є визначення концептуальних підходів до впровадження еколого-орієнтованого управління нафтогазовидобувною галуззю як основного способу забезпечення екологічної безпеки виробничої діяльності на основі паритету економічних, соціальних і екологічних цінностей.

Виконання поставлених завдань має базуватись на здійсненні діяльності за наступними напрямами:

- проведення всебічного аналізу аспектів діяльності підприємств та об’єктів галузі, які мають суттєве значення для природоохоронної діяльності;

- встановлення та реалізації виробничих та організаційних пріоритетів природоохоронної діяльності на корпоративному та об’єктному рівнях;

- здійснення заходів по інформатизації природоохоронної діяльності підприємств та об’єктів галузі;

- удосконалення наукового, освітнього та кадрового забезпечення процесів впровадження екологічного управління на об’єктах галузі;

- запровадження сучасної системи контролю за виконанням природоохоронних заходів та внутрішнього екологічного аудиту.

Реалізація концепції забезпечить: стійкий розвиток підприємств та об’єктів галузі, покращання екологічних та техніко-економічних показників виробництва; досягнення нового рівня регулювання природоохоронної діяльності; підвищення екологічної безпеки суміжних виробництв та територій; створення позитивного іміджу галузі в Автономній Республіці Крим.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та представлено авторське розв’язання наукової задачі – вдосконалення теоретико-методичних положень та розробка принципів і методів еколого-орієнтованого управління нафтогазовидобувним комплексом Автономної Республіки Крим в умовах екологічних обмежень.

Результати дослідження є підставою для наступних висновків.

1. Вибір галузі як об’єкта дослідження обумовлено: зростанням ролі галузі та її окремих підприємств в діяльності регіону; активізацією трансграничного та транснаціонального співробітництва; посиленням впливу транснаціональних корпорацій; недостатністю досліджень територіальних можливостей сталого розвитку та фрагментарне вивчення питань впливу галузі на сталий розвиток території, регіону, країни.

2. Аналіз підходів до сутнісного розуміння сталого розвитку дозволив виділити основні напрямки: екологічне розуміння сутності сталого розвитку, економічний погляд на сталість, соціальний сталий розвиток та комплексний підхід до проблеми. В дисертаційному дослідженні ми розглядали сталий розвиток виходячи з позицій комплексного розуміння проблеми, як процесу гармонізації трьох основних компонент (екологічної, економічної та соціальної) з врахуванням превалювання економічної складової.

3. Основний вектор забезпечення сталого розвитку України знаходиться в еколого-економічної площині, тобто економічний розвиток на всіх рівнях (від державного до галузевого) повинен відбуватись в рамках вимог екологічної сталості. Серед основних факторів сталості нами виділені: комплексне розміщення виробництва, раціоналізацію розміщення продуктивних сил, розмаїття форм власності, забезпечення здорових умов життя та праці населення, вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку територій, дотримання державних інтересів.

4. Необхідною передумовою імплементації принципів сталого розвитку є розробка методичних підходів до аналізу еколого-економічної сталості, під якими ми розуміємо сукупність інструментів, методів розрахунку та аналізу, прогнозів та оцінок які дозволяють нам оцінити рівень сталості. Ефективність використання інструментів аналізу залежить від розмірів та складності об’єкту дослідження. При збільшенні масштабів об’єкту його внутрішні та зовнішні зв’язки, які необхідно враховувати, теж ускладнюються, що призводить при аналізі до зниження ефективності та адекватності систем кількісних показників та підвищує ефективність використання експертних оцінок.

5. При проведені еколого-економічного галузевого аналізу ми поєднали інструментарій який традиційно використовується на регіональному рівні та той, що традиційно використовується на рівні підприємства. Саме таке поєднання методик, а також ретроспективного і перспективного підходів до аналізу дозволили оцінити сучасний рівень та потенціал досягнення сталості галузі.

6. Вибір НГК АРК в якості об’єкту дослідження обумовлений аналізом всього спектру проблем соціально-економічного розвитку республіки, специфіки природно-кліматичного та ресурсного потенціалів, специфіці регіону, його міста у загальнодержавному та міждержавному поділі праці, а також з урахуванням декларованих довгострокових регіональних пріоритетів розвитку.

7. Основні пріоритети структурної перебудови нафтогазової галузі:

- інтенсифікація геологорозвідувальних робіт з використанням новітньої геофізичної апаратури та бурового обладнання, впровадження сучасних технологій,

- збільшення обсягів глибокого розвідувального буріння на суші та акваторіях Чорного та Азовського морів,

- збільшення обсягів експлуатаційного буріння, технічне переобладнання бурових підприємств та впровадження прогресивних технологій буріння, кріплення свердловин, розкриття пластів,

- формування нафтогазовидобувної галузі в Азово-Чорноморському регіоні із залучення іноземних компаній.

8. Впровадження системи еколого-орієнтованого управління на підприємствах НГК АРК пов’язане з практичними задачами по реалізації проголошених пріоритетів охорони довкілля, раціонального використання ресурсів, та має економічну мотивацію, а саме: знижуються на системній основі виробничі та експлуатаційні витрати енергії та ресурсів, додаткові можливості для покращення реагування на надзвичайні ситуації, попередження негативних екологічних наслідків. Також до позитивних моментів слід віднести підвищення конкурентоспроможності на міжнародному ринку, створення нових можливостей до залучення інвесторів.

9. До основних завдань еколого-орієнтованого управління нафтогазовидобувною галуззю ми віднесли:

- максимально можливе збереження природного середовища в зоні розміщення виробничих об'єктів, раціональне природокористування;

- забезпечення промислової й екологічної безпеки будівництва й експлуатації об'єктів видобутку, переробки, транспорту й зберігання нафти та газу;

- забезпечення належного рівня безпеки праці і збереження здоров'я працівників галузі;

- участь у забезпеченні екологічної безпеки півострова Крим та прилеглих морських акваторій.

10. Основні кроки по імплементації принципів еколого-орієнтованого управління на діючих підприємствах галузі представлені у розробленої нами Концепції управління НГК АРК. Метою концепції є визначення концептуальних підходів до впровадження еколого-орієнтованого управління нафтогазовидобувною галуззю як основного способу забезпечення екологічної безпеки виробничої діяльності на основі паритету економічних, соціальних і екологічних цінностей.

11. Виконання заходів, передбачених цією концепцією, дозволить забезпечити успішне впровадження еколого-орієнтованого управління НГК АРК. Наслідками цього впровадження стане:

- сталий розвиток підприємств та об’єктів галузі, зростання вироблюваної продукції;

- покращання екологічних та техніко-економічних показників виробництва;

- досягнення нового рівня регулювання природоохоронної діяльності;

- підвищення екологічної безпеки суміжних виробництв та територій;

- створення позитивного іміджу галузі в Автономній Республіці Крим.

СПИСОК ОПУБЛІКОАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи у монографіях

1. Хлобыстов Е.В., Какутич Е.Ю., Чернова Т.Л. Информационные технологии как механизм развития глобализации: устойчивое развитие и экологическая безопасность // Экономическая безопасность государства и информационно-технологические аспекты ее обеспечения: коллективная монография / Под общ. ред. Г.К. Вороновского, И.В. Недина. – К.: Знания Украины, 2005. – С. 168-176. Особистий внесок: визначені концептуальні та методологічні аспекти забезпечення сталого розвитку щодо вимог й факторів забезпечення екологічної безпеки.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Чернова Т.Л. Методологічні підходи до еколого-економичного аналізу сталого розвитку // Економіка природокористування і охорони довкілля: Щорічник. наук. праць. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – С. 119-126.

3. Чернова Т.Л. Еколого-економічна проблематика стійкого розвитку: сутність, значення, фактори, критерії // Прометей: регіональний зб. наук. пр. з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут; Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк: Юго-Восток, 2005. – Вип.3(18). – С. 96-99.

4. Чернова Т.Л. Теоретико-методологічні підвалини та перспективи галузевого дослідження сталого розвитку продуктивних сил // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – С. 268-273.

5. Чернова Т.Л. Особливості та інтеграційні перспективи в нафтогазовидобувній галузі Автономної Республіки Крим // Вісник Сумського державного університету. Серія «Економіка». – 2006. – №7(91). – С. 112-121.

6. Чернова Т.Л. Управління охороною навколишнього середовища у нафтогазовидобувних підприємствах АРК: аналіз концептуальних підходів та практичного досвіду // Науковий вісник НЛТУ України: Зб. наук.-технічн. пр. – Львів, 2006. – Вип. 16.5. – С. 222-234.

7. Хлобыстов Е.В., Чернова Т.Л. Глобализация и постиндустриальное общество: социально-экономическая динамика пространственного развития // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. – Симферополь. – 2007. – № 108. – С. 129-133. Особистий внесок: автором розроблені методологічні підходи до просторового дослідження глобалізаційних тенденцій сучасного соціально-економічного та еколого-економічного розвитку.

8. Хлобистов Є.В., Чернова Т.Л. Постіндустріальне суспільство та Україна: глобалізаційний вимір сталого розвитку // Економіка природокористування і охорони довкілля: Щорічник наук. праць. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С. 75-85. Особистий внесок: автором визначені методологічні особливості дослідження постіндустріальних соціально-економічних відносин щодо природокористування.

Матеріали наукових конференцій

9. Чернова Т.Л. Сталий розвиток: галузевий підхід: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. [Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів]. - Дніпропетровськ: ІППЕ НАНУ, 2005. – С. 51-53.

10. Чернова Т.Л. Устойчивое развитие в условиях глобализации социально-экономических отношений: перспективы для Украины: матеріали ІІ Міжнар.наук-практ. конф.[Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва]. – Луцьк: ВДУ, 2005. – С. 167-168

11. Хлобистов Є.В., Чернова Т.Л. Теоретико-методологічні підходи до аналізу забезпечення екологічної безпеки у розвитку та розміщенні продуктивних сил: матер. Всеукр. наук-практ. конф. [Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємства в Україні]. – Житомир, 2005. – С. 51-52. Особистий внесок: проведено дослідження сутності та динаміки вартості у методологічних підходах до забезпечення екологічної безпеки.

12. Чернова Т.Л. Проблеми сталого розвитку у контексті галузевого соціально-економічного дослідження: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища]. – Львів: НЛТУУ, 2005. – С.185-187.

13. Чернова Т.Л. Екологічні технології ефективного менеджменту у нафтогазовидобуванні (на прикладі АРК): матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)]. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 60-61.

14. Чернова Т.Л. Эколого-экономический анализ процессов обеспечения устойчивого развития: матеріали Всеукраїнської наукової конференції [Господарський механізм екологічно збалансованного розвитку].– Суми: СумДУ, 2007. – С.178-185.

АНОТАЦІЯ

Чернова Т.Л. Еколого-орієнтоване