НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧОРНИЙ ВІТАЛІЙ АНДРІЙОВИЧ

УДК: 619:616.995.42:636.3

ПСОРОПТОЗ ОВЕЦЬ (ПОШИРЕННЯ,

ДІАГНОСТИКА ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ)

16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор Галат Владислав Федорович, Національний аграрний університет, професор кафедри паразитології та тропічної ветеринарії

Офіційні опоненти: – доктор ветеринарних наук, професор Дахно Іван Степанович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології та токсикології –

кандидат ветеринарних наук, доцент Євстаф’єва Валентина Олександрівна, Полтавська державна аграрна академія, доцент кафедри паразитології

Захист відбудеться «28 травня» 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.14 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навч. корпус № 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навч. корпус № 4, к. 28

Автореферат розісланий «23» квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.П. Прус

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема псороптозу овець є досить актуальною, оскільки хвороба реєструється в різних регіонах України і світу та завдає величезних економічних збитків тваринництву (Никольский С.Н., Водянов А.А., 1980; Стринадкин П.С., 1989; Faiz-ullah Peer., Sharma K.L., 1990; O’Brien D.J., 1992; Eddi C.S., 1993; Багамаев Б.М., 1995; Апалкин В.А., 1995; Bates P.G., 1999; Саитов В.Р., 2001).

Хвороба вивчена слабо. В останнє десятиріччя ніхто в Україні не вивчав цю проблему. Відсутні науково обгрунтовані заходи боротьби та профілактики псороптозу овець.

У літературі відсутні конкретні дані щодо розвитку епізоотичного процесу, захворюваності тварин різних порід, статевовікових груп у південних районах України. Невирішеним залишається питання перебігу хвороби у літню пору року. У літературних джерелах є суперечливі дані щодо літнього «самовидужання» овець (Малярчук В.И., 2001).

Мікроскопічний метод діагностики шляхом дослідження зскрібків шкіри є недостатньо ефективним. Тому питання своєчасної діагностики, особливо при відсутності клінічних ознак, є дуже актуальним для науки і практики.

Аналіз літературних джерел свідчить про розвиток у збудників резистентності до акарицидів (Eddi C.S., 1993; Clark A.M. et al., 1996; Викторов А.В., Дриняев В.А., 2002), тому питання пошуку нових форм препаратів та визначення ефективності нових лікарських засобів заслуговує на особливу увагу.

Отримані результати дають можливість розробити науково обґрунтовані підходи щодо сучасних методів зажиттєвої діагностики, заходів боротьби та профілактики псороптозу овець.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету «Діагностика, профілактика та заходи боротьби з псороптозом овець» (номер державної реєстрації 0106U007374).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – встановити та вивчити основні питання епізоотології, удосконалити зажиттєві методи діагностики хвороби, вивчити ефективність сучасних акарицидних препаратів та розробити лікувально-профілактичні заходи боротьби з псороптозом овець.

Досягнення мети здійснено шляхом вирішення таких завдань:

- вивчити поширення псороптозу овець на Одещині та встановити особливості сезонної, породної і вікової динаміки хвороби залежно від статі тварин;

- провести порівняльну оцінку ефективності лікарських засобів з групи макроциклічних лактонів (дектомакс, баймек та бровермектин- гранулят) у боротьбі з псороптозом овець;

- вивчити вплив лікарських засобів з групи макроциклічних лактонів на організм овець: гематологічні та біохімічні показники (вміст гемоглобіну, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), кількість еритроцитів та лейкоцитів, лейкограма, вміст загального білка, альбумінів, глобулінів, білірубіну, АсАТ, АлАТ, сечовини, креатиніну, тимолова проба, активність лужної фосфатази, амілази, глутамінтранспептидази, вміст фосфору, кальцію;

- розробити для фахівців ветеринарної медицини «Рекомендації з діагностики, профілактики та заходів боротьби з псороптозом овець».

Об’єкт дослідження – псороптоз овець, лікарські засоби для боротьби з паразитами (дектомакс, баймек та бровермектин-гранулят), хімічні та біологічні речовини для постановки реакції ІФА.

Предмет дослідження – епізоотологічні особливості псороптозу овець, методи діагностики хвороби, порівняльна ефективність акарицидних засобів, морфологічні та біохімічні показники крові тварин.

Методи дослідження. Епізоотологічні, клінічні, копроларвоскопічні, мікроскопічні, гематологічні, біохімічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані нові дані щодо особливостей епізоотології псороптозної інвазії на Одещині залежно від пори року, статі, породи і віку овець. Визначена інтенсивність ураження тварин збудниками псороптозу. Вперше запропонований і виявився високоефективним при діагностиці псороптозу овець метод твердофазного імуноферментного аналізу. Вперше вивчена в порівняльному аспекті ефективність лікарських засобів з групи макроциклічних лактонів, а саме: дектомаксу, баймеку та бровермектин-грануляту у боротьбі з псороптозом овець.

Практичне значення одержаних результатів. Доведена висока ефективність методу імуноферментного аналізу для діагностики псороптозу овець. Встановлено високу ефективність лікарських засобів у боротьбі з псороптозом овець. Запропонована максимально ефективна доза протипаразитарного препарату бровермектин-грануляту у боротьбі із збудниками асоціативних хвороб овець (псороптозу та диктіокаульозу).

Результати досліджень використовуються в навчальному процесі на кафедрі епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету, а також при підготовці фахівців ветеринарної медицини в інших вищих навчальних закладах України (Сумський національний аграрний університет, Житомирський державний агроекологічний університет).

Матеріали дисертаційної роботи використані при підготовці «Рекомендацій з діагностики, профілактики та заходів боротьби з псороптозом овець» (2007).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що він, за допомогою наукового керівника, визначив напрямок досліджень та сформулював наукову концепцію дисертаційної роботи. Здобувачем самостійно розроблені плани, методи і схеми дослідів. Особисто виконано, проаналізовано й узагальнено весь обсяг проведених досліджень.

Частину експериментальних досліджень здобувач провів спільно з науковим керівником та іншими співробітниками, які є співавторами окремих публікацій, які включені до списку опублікованих робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на: конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету (м. Київ, 6–7 квітня 2006 р., 15–16 березня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції паразитологів, присвяченій 100-річчю від дня народження академіка Р.С. Чеботарьова (м. Київ, Національний аграрний університет, 16–18 травня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Достижения и перспективы развития современной паразитологии» (м. Вітебськ, 21–22 вересня 2006 р.) і в Одеському державному аграрному університеті (2006–2007рр.).

Публікації. Результати експериментальних досліджень висвітлені у 10 друкованих роботах, в тому числі: 5 робіт у фахових збірниках, затверджених ВАК України, 3 тезах наукових конференцій та одній методичній рекомендації. Отриманий деклараційний патент України на винахід «Спосіб діагностики псороптозу овець».

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 135 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 22 таблицями, 14 рисунками і складається із: вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків та пропозицій виробництву, додатків. У списку використаної літератури наведено 201 наукове джерело, у тому числі 65 – іноземних видань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Роботу виконували упродовж 2005–2007 рр. на базі кафедри епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету, Одеської обласної лабораторії ветеринарної медицини, наукового-дослідного інституту медицини транспорту, дитячої поліклініки ім. Резніка, Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини та неблагополучних щодо псороптозу овець господарств Одеської області.

Основним об’єктом дослідження були вівці, спонтанно інвазовані кліщами Psoroptes ovis. У господарстві концерну «Одесаагрогаз» (с. Мізікевичі Овідіопільського району) була зареєстрована змішана інвазія збудниками псороптозу і диктіокаульозу овець.

Епізоотологічне обстеження господарств та збір матеріалу для дослідів проводили шляхом систематичних щомісячних виїздів до трьох колективних та двох фермерських господарств, розміщених у різних регіонах області. Поширення акарозу визначали шляхом встановлення екстенсивності (ЕІ) та інтенсивності (ІІ) псороптозної інвазії.

Інтенсивність інвазії визначали шляхом підрахунку кількості живих форм паразита в 25 зскрібках, взятих з різних ділянок тіла тварин. Для цього зскрібки брали скальпелем на межі умовно здорової та ураженої ділянки (безшерстної) шкіри тварини. Для дослідження підбирали однакові за площою (1 см2) ділянки шкіри. Кількість паразитів підраховували візуально. Рахували тільки живі форми нашкірників (з ознаками руху) на різних стадіях розвитку. Отримані дані обробляли статистично.

Для ідентифікації нашкірників роду Psoroptes зскрібки шкіри вивчали під мікроскопом з фотографуванням усіх стадій розвитку паразита. Для цього застосовували мікроскоп Axiostar plus з оптикою фірми Zeiss (Німеччина). Фотографування проводили за допомогою фотоапарата Avermedia Avervision 330 (Тайвань).

Визначення вікової, статевої та сезонної динаміки псороптозної інвазії проводили на вівцях цигайської та каракульської порід. Всього в дослідах було використано 5437 тварин.

Діагноз на псороптоз ставили комплексно, з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби та лабораторних досліджень. Лабораторно досліджували зскрібки з уражених ділянок шкіри овець біотичним та абіотичним методами. Щомісячно досліджували три зскрібки (від вівці віком від 1 до 4–х років, барана віком від 1 до 4–х років та молодняка віком до року). За весь період проведення роботи було досліджено 66 зскрібків. Абіотичним методом досліджували зскрібки влітку. Одержаний матеріал вивчали під мікроскопом у день його взяття.

Інтенсивність ураження овець псороптесами визначали шляхом вимірювання площі ураженої кліщами ділянки поверхні тіла тварини.

При визначенні ефективності лабораторних біотичних та абіотичних методів нами були досліджені зскрібки шкіри у кількості 90 проб, які брали на межі умовно здорової та ураженої (безшерстної) ділянки тіла інвазованих тварин. Кожний зскрібок поміщали у чашку Петрі. Для визначення ефективності лабораторних методів виявлення псороптесів досліджували кожним методом 15 зскрібків. Їх брали від овець з неблагополучних щодо псороптозу господарств, тварини яких мали чіткі клінічні ознаки хвороби.

Біотичними методами зскрібки шкіри досліджували за Фрідбергом і Френером, за Приселковою та за методом Богданова.

Абіотичними методом досліджували зскрібки за компресорним методом Приселкової (додаючи до них гас), за методом Добичина та за методом Шика.

Для відбору живих кліщів-нашкірників з тіла хворих на псороптоз овець використовували методику Н.В. Солопова та А.Н. Давлетшина. Зскрібки шкіри з паразитами поміщали на серветки з тканини завбільшки 15х15 см. Краї серветки зв’язували ниткою і переносили в термостат на 15 хв. при температурі 37 0С та вологості 80 %. Потім серветку розв’язували і поміщали на аркуш паперу білого кольору завбільшки 25х30 см, на якій були акариформні кліщі. Аркуш, на якому були нашкірники, та серветку підігрівали знизу на столі Морозова (30 0С).

Для отримання антигену з нашкірників використовували ультразвуковий гомогенізатор Soniprep 150 «SANYO» (Великобританія).

Для дослідження сироваток крові методом імуноферментного аналізу кров брали з яремної вени в кількості 5 см3. Після цього її витримували в термостаті при 37 0С упродовж 1 години. Наступним етапом було відокремлення тромбу від стінок пробірок. Останні поміщали в холодильник при температурі від 4 0С до 8 0С на 2 год. для ретракції згустку крові.

Усі робочі розчини для проведення реакції імуноферментного аналізу були виготовлені у фірмі «Сіместа ВААЛ» (Україна).

Дозування робочих розчинів при постановці реакції ІФА здійснювали за допомогою піпетки Microlit з пластиковими насадками.

Для підрахунку оптичної густини використовували спектрофотометр Microplate Reader RT-2100C фірми Rayto (Китай) за довжиною хвилі 405 нм.

Адсорбцію антигену для побудови в подальшому молекулярного ланцюга здійснювали за допомогою планшетів фірми Nunc maxisorp (Данія).

Промивання лунок планшету проводили на апараті Microplate Washer RT-2600C фірми Rayto (Китай).

Інкубацію матеріалу здійснювали на шейкері ST-3 фірми Skyline (Австралія).

Для лікування хворих на псороптоз овець застосовували вітчизняний лікарський засіб бровермектин-гранулят та зарубіжні протипаразитарні препарати дектомакс і баймек.

Бровермектин-гранулят вводили перорально з комбікормом в дозі 0,05 г/кг, 0,075 г/кг та 0,1 г/кг маси тіла. Решту препаратів використовували підшкірно в ділянці лопатки (баймек) та внутрішньом’язово у хвостову складку (дектомакс). Доза обох лікарських засобів становила 1 см3 на 50 кг маси тіла тварин. Лікувальну обробку баймеком проводили двічі з інтервалом 10 діб.

Ефективність препаратів з групи макроциклічних лактонів вивчали на 48 тваринах. Ефективність протипаразитарних лікарських засобів визначали через 3, 10, 17, 24 та 31 добу після їх застосування на основі лабораторних досліджень зскрібків шкіри та виявлення в них збудників псороптозу овець.

Токсичність лікарських засобів вивчали на 20 тваринах за морфологічними та біохімічними показниками крові. Останню для дослідження брали зранку перед годівлею овець. Дослідження проводили перед застосуванням препаратів та на 3, 10, 17 і 24 добу після їх введення тваринам.

Кров для біохімічного дослідження брали з яремної вени в кількості 5 см3 в скляні пробірки для взяття крові від кожної тварини. Потім її витримували в термостаті при 35 0С протягом 1 години. Після цього проводили відокремлення тромбу від стінок пробірки скляною паличкою для отримання сироватки.

Кров для визначення гематологічних показників брали з вушної вени кожної тварини в кількості до 1 см3 в пластикові пробірки. Для стабілізації до неї додавали гепарин.

Гематологічні показники (вміст гемоглобіну, ШОЕ, кількість еритроцитів та лейкоцитів, лейкограму) овець визначали згідно з загальноприйнятими методиками.

ШОЕ визначали за методом Панченкова. Визначення вмісту гемоглобіну проводили гемоглобінціанідним методом за допомогою тестового набору реактивів «La Chema» (Чехія) на фотоелектроколориметрі (СФ-46). Кількість еритроцитів та лейкоцитів підраховували в сітці камери Горяєва. Лейкограму виводили шляхом підрахунку лейкоцитів у фіксованих мазках крові, пофарбованих за методом Романовського.

Біохімічні дослідження крові проводили на біохімічному аналізаторі Abbott Spectrum Scies 2 (США). З цією метою використовували реактиви фірми Biocon (Німеччина). Вивчали вміст загального білка, альбумінів, глобулінів, білірубіну, АсАТ, АлАТ, сечовини, креатиніну, тимолової проби, фосфору, кальцію, активність лужної фосфатази, амілази, глутамінтранспептидази.

Для дослідження фекалій на наявність личинок збудників диктіокаульозу користувалися методом Вайда. 20 г свіжих фекалій від кожної тварини поміщали на годинникове скло, заливали теплою водою (+ 38 0С) і підраховували під мікроскопом кількість личинок нематод Dictyocaulus filaria (ок. 10 х об. 40).

Визначення акарицидної та овоцидної активності препаратів проводили за методикою Стринадкіна. На центр квадратної сукняної серветки завбільшки 10х10 см наносили 1 см3 досліджуваного розчину. Після цього на цю серветку поміщали 10 живих, активних дорослих імаго нашкірників. Потім краї серветки щільно зв’язували між собою ниткою і переносили її у термостат при температурі + 30–32 0С та відносній вологості 85–95 %. В контролі замість дослідних розчинів використовували дистильовану воду.

Яйця нашкірників поміщали у чашки Петрі на аркуши фільтрувального паперу 5х5 см, зволожені дослідним розчином. Потім їх накривали другими аркушами, так само зволоженими аналогічними розчинами. Після цього чашки закривали та переносили у термостат і інкубували при температурі + 37 0С та відносній вологості 90 %. Контроль проводили за аналогічною методикою. Замість дослідного розчину використовували дистильовану воду.

Отримані дані були проаналізовані методом математичної статистики з підрахуванням середньої арифметичної величини (М) та її похибки (m). Достовірність отриманих результатів визначали за допомогою таблиці Стьюдента (t) на персональному комп’ютері за допомогою програми Microsoft Office, Microsoft Excel 2003.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Поширення псороптозу овець в господарствах Одеської області. З метою встановлення поширення псороптозної інвазії упродовж квітня-травня 2005 року були проведені дослідження в 5 господарствах. Мінімальна екстенсивність та інтенсивність псороптозу овець каракульської породи була зареєстрована в ТОВ ім. Кірова Красновікнянського району. Екстенсивність псороптозної інвазії становила 25,37 %. Інтенсивність сягала 4,8±0,12 екземплярів псороптесів в 1 см2 площі шкіри. В господарстві концерну «Одесаагрогаз» – 29,21 % та 4,8±0,12, в СТОВ «Успенівське» – 27 % та 4,72±0,07, в ТОВ «Бессарабія» – 33,21 % та 4,92±0,07, у фермерському господарстві «Кармін» – 30,92 % та 4,88±0,1 екз. нашкірників в 1см2 зскрібка відповідно.

Вікова, сезонна та статева динаміки псороптозу. Вікову та сезонну динаміку псороптозу овець цигайської породи вивчали в СТОВ «Успенівське» Саратського району (табл. 1). В результаті проведених біотичних та абіотичних досліджень зскрібків шкіри встановлено, що статевозрілі збудники псороптозу паразитують на тілі овець практично в будь-яку пору року. Труднощі в постановці діагнозу виникають влітку. Це пов’язано з міграцією акариформних кліщів у ділянки тіла тварин, де зберігаються максимально природні умови мікроклімату для їх життєдіяльності.

Таблиця 1

Сезонна динаміка псороптозу овець (n=5, M±m)

Місяці року | Кількість обстежених тварин | Кількість тварин з клінічними ознаками хвороби | ЕІ, в % | Загальна кількість виявлених кліщів у зскрібках | ІІ, екз. кліщів в 1см2 площі тіла

вівці від

1 до 4 років | барани від

1 до 4 років | молодняк до року | вівці від 1 до 4 років | барани від 1 до 4 років | молодняк до року | вівці від 1 до 4 років | барани від 1 до 4 років | молодняк до року

Квітень | 120 | 50 | 74 | 38 | 19 | 9 | 31,7 | 38 | 12,2 | 118 | 4,72±0,07

Травень | 117 | 48 | 72 | 37 | 14 | 10 | 31,6 | 29,1 | 13,9 | 82 | 3,28±0,11

Червень | 117 | 47 | 71 | 13 | 4 | 5 | 11,1 | 8,5 | 7,04 | 1 | 0,04±0,02

Липень | 117 | 47 | 71 | 2 | - | 4 | 1,7 | - | 5,6 | - | -

Серпень | 116 | 47 | 70 | 5 | 1 | 7 | 4,3 | 2,1 | 10 | 2 | 0,08±0,04

Вересень | 116 | 47 | 72 | 15 | 6 | 13 | 12,9 | 12,7 | 18 | 19 | 0,76±0,09

Жовтень | 113 | 43 | 68 | 29 | 12 | 22 | 25,6 | 27,9 | 32,3 | 101 | 4,04±0,09

Листопад | 114 | 42 | 68 | 48 | 17 | 29 | 42,1 | 40,4 | 42,6 | 128 | 5,12±0,16

Грудень | 125 | 53 | 56 | 67 | 26 | 31 | 53,6 | 49,1 | 55,3 | 170 | 6,8±0,24

Січень | 131 | 56 | 65 | 69 | 28 | 37 | 52,6 | 50 | 56,9 | 172 | 6,88±0,19

Лютий | 142 | 57 | 68 | 71 | 27 | 25 | 50 | 47,3 | 36,7 | 172 | 6,88±0,16

Березень | 150 | 60 | 78 | 65 | 25 | 14 | 43,3 | 41,6 | 17,9 | 138 | 5,52±0,19

Всього: | 1478 | 597 | 833 | 459 | 179 | 206 | - | - | - | 1103 | -

Так, наприклад, у червні, липні та серпні для виявлення збудника зскрібки брали з ділянок очної ямки, вушних раковин, внутрішньої поверхні стегон. Інтенсивність псороптозної інвазії влітку не перевищувала 0,08±0,04 екз. збудників в 1 см2 зскрібка а екстенсивність – знижувалась до 5,6 %.

В осінній період ці показники поступово збільшувалися, відповідно до 42,6 % та 5,12±0,16 екз. За нашими спостереженнями, пік розвитку хвороби припадає на початок зими. Екстенсивність псороптозної інвазії в цей період сягав 55,3 %. Найбільша інтенсивність інвазії зареєстрована в січні (6,88±0,19 екз. кліщів в 1 см2 зскібка). В цей період року псороптозна інвазія овець перебігає гостро. Навесні екстенсивність псороптозної інвазії знижувалася до 43,3 %, інтенсивність – до 5,52±0,19 екз. кліщів в 1 см2 зскрібка.

За нашими спостереженнями, у ягнят віком до 2-х місяців хвороба клінічно не проявляється. Замість яскраво виражених алопецій у них з’являються так звані «забої» вовни. Остання збивається у ковтуни по боках тіла тварин. Свербіж у молодняка виражений значно слабше ніж у дорослих тварин.

Для порівняльної оцінки розвитку епізоотичного процесу були проведені також спостереження на вівцях каракульської породи. Досліди поставлені в господарстві концерну «Одесаагрогаз» (табл. 2).

Таблиця 2

Сезонна динаміка псороптозу овець (n=5, M±m)

Місяці року | Кількість обстежених тварин | Кількість тварин з клінічними ознаками хвороби | ЕІ, в % | Загальна кількість виявлених кліщів у зскрібках | ІІ, екз. кліщів в 1см2 площі тіла

вівці від 1 до 4 років | барани від 1 до 4 років | молодняк до року | вівці від 1 до 4 років | барани від 1 до 4 років | молодняк до року | вівці від 1 до 4 років | барани від 1 до 4 років | молодняк до року

Квітень | 115 | 33 | 54 | 41 | 11 | 7 | 35,6 | 33,3 | 12,9 | 120 | 4,8±0,12

Травень | 118 | 34 | 50 | 27 | 8 | 9 | 22,9 | 23,5 | 18 | 50 | 2±0,14

Червень | 117 | 34 | 50 | 14 | 3 | 4 | 11,9 | 8,8 | 8 | 12 | 0,48±0,05

Липень | 117 | 30 | 48 | 1 | - | 1 | 0,8 | - | 2,1 | - | -

Серпень | 116 | 26 | 49 | - | - | - | - | - | - | - | -

Вересень | 116 | 26 | 51 | 6 | 2 | 6 | 5,1 | 7,7 | 11,7 | 7 | 0,28±0,11

Жовтень | 121 | 27 | 53 | 12 | 4 | 10 | 9,9 | 14,8 | 18,8 | 52 | 2,1±0,18

Листопад | 123 | 29 | 54 | 35 | 10 | 21 | 28,4 | 34,4 | 38,9 | 81 | 3,24±0,19

Грудень | 129 | 31 | 57 | 54 | 15 | 27 | 41,8 | 48,4 | 47,3 | 162 | 6,48±0,23

Січень | 128 | 34 | 65 | 57 | 16 | 35 | 44,5 | 47,1 | 53,8 | 186 | 7,48±0,11

Лютий | 133 | 36 | 74 | 61 | 17 | 41 | 45,8 | 47,2 | 55,4 | 181 | 7,24±0,15

Березень | 137 | 37 | 77 | 52 | 14 | 18 | 37,9 | 37,8 | 23,4 | 148 | 5,92±0,13

Всього: | 1470 | 377 | 682 | 360 | 100 | 179 | - | - | - | 999 | -

Екстенсивність псороптозної інвазії в квітні сягала 35,6 % у овець віком від 1 до 4 років, у баранів від 1 до 4 років – 33,3 %, у молодняка до одного року – 12,9 %. Інтенсивність склала 4,8±0,12 екз. кліщів в 1 см2 ураженої площі шкіри.

Таким чином, не виявлено різниці в екстенсивності й інтенсивності псороптозної інвазії серед овець цигайської та каракульської порід.

Проведеними дослідженнями встановлено, що акариформні кліщі в процесі перебігу хвороби здатні мігрувати по тілу тварини. В усіх випадках, коли їх існування на окремих ділянках шкіри стає неможливим, вони переповзають на частини тіла, де зберігаються найбільш оптимальні для життєздатності умови мікроклімату. При дослідженні зскрібків у літню пору року збудників псороптозу знаходили в ділянках надочних ямок, зовнішнього слухового проходу, пахової ділянки тіла овець.

Максимальна ураженість овець псороптесами зареєстрована у віці від 6 місяців до одного року. Менш ураженими акариформними кліщами були тварини від 2 до 4 років. Це свідчить про вищу сприйнятливість молодняка овець до збудника псороптозної інвазії.

Особливої різниці в екстенсивності й інтенсивності інвазії у овець різної статі не зафіксовано.

Визначення інтенсивності ураження тварин збудниками псороптозу. Нами була запропонована групова класифікація псороптозної інвазії овець відповідно площі ураженої паразитами поверхні тіла: легка, середня та важка (генералізована) форми.

При виявленні кліщів на площі тіла до 5 % вважали, що це легка форма псороптозної інвазії овець. При ураженні поверхні тіла тварин від 5 % до 20 % – середня форма. Якщо псороптесів виявляли на поверхні тіла площею понад 20 %, хвороба як правило, перебігала у важкій (генералізованій) формі.

Досліджували клінічно хворих овець цигайської породи в господарстві СТОВ «Успенівське» Саратського району. Для зручності клінічно хворе поголів’я тварин розділили на дві групи. В першу групу були підібрані дорослі вівці старші одного року, в другу – молодняк у віці до одного року.

При дослідженні овець було зареєстровано 196 випадків з легким перебігом хвороби, 280 – з середнім та 165 – з важким перебігом. Тварин з легким перебігом псороптозної інвазії реєстрували упродовж всього періоду спостережень. Овець з середнім перебігом хвороби не виявляли лише в липні та серпні. Важкий перебіг псороптозу реєстрували переважно в холодну пору року (жовтень-травень).

Для визначення форми перебігу псороптозної інвазії у тварин другої групи була запропонована інша методика.

До тварин з легкою формою ураження належали ті, у яких реєстрували свербіж, відсутність безшерстних поверхонь (алопецій) але вже мали місце зволожені ділянки шкіри (забої), утворені в результаті розчосів зубами сверблячих місць. У тварин з середнім ступенем ураження реєстрували свербіж, забої, звисаючу вовну та прояв незначних алопецій. До тварин з сильним ступенем ураження належали ті, у яких реєстрували свербіж, звисаючу вовну, значні уражені ділянки шкіри.

При дослідженні овець у віці до одного року було зареєстровано 102 випадки захворювання тварин легкою формою, 56 – з середньою та 48 – з важкою формою. Легку форму перебігу псороптозної інвазії реєстрували серед овець упродовж всього року. В грудні спостерігали максимальний її показник – 28,6 %. В квітні легку форму хвороби реєстрували лише серед 2,7 % овець. В липні не спостерігали серед овець середньої форми перебігу псороптозної інвазії. З наведених даних видно, що молодняк у віці до одного року хворіє на псороптоз інтенсивніше, ніж дорослі тварини. На нашу думку, це може бути пов’язано з недосконалою системою природного протипаразитарного захисту молодих тварин від ектопаразитів та фізіологічними особливостями їх шкіри.

Діагностика псороптозу овець. Тварини, уражені псороптесами, були виснаженими. Апетит різко погіршувався при інтенсивному ураженні тіла акариформними кліщами. На спині, в ділянці холки та по боках тіла овець спостерігали виражені алопеції. Вовна в переважній більшості була скуйовджена. Як правило, з ураженої акариформними кліщами ділянки шкіри вовна випадала і затримувалася лише на боках тіла тварини. Вона нагадувала вату. Характерною клінічною ознакою псороптозної інвазії був виражений свербіж. У молодих тварин спостерігали виражену гіпертермію (в осінньо-зимовий період року у окремих тварин температура тіла коливалась в межах 40,7 0С – 41 0С). Видимі слизові оболонки в переважній більшості овець були анемічними. Такі клінічні ознаки хвороби спостерігали у зимово-весняний період року. Влітку характерних для хвороби змін у фізіологічному стані овець не виявляли.

З метою виявлення кліщів-нашкірників зскрібки шкіри з уражених ділянок тіла тварин досліджували біотичними або абіотичними методами. Матеріал одержували від 15 клінічно хворих тварин з неблагополучного щодо псороптозу господарства (Одесаагрогаз).

Найбільш ефективним (93,33 %) виявився біотичний метод дослідження зскрібків на псороптоз за Приселковою. Ефективним також виявився метод Фрідберга та Френера. Ефективність цього біотичного методу становила 86,66 %, Оскільки кліщі ставали рухливими та були добре помітними на годинниковому склі навіть неозброєним оком.

У порівняльному аспекті використовували також метод Богданова. Його ефективність становила 73,33 %.

На основі проведених досліджень ми прийшли до висновку, що усі біотичні методи виявились досить ефективними.

Абіотичними методами досліджували зскрібки в літню пору року.

Результати досліджень показали, що з 15 проб шкіри, взятих для мікроскопічного дослідження у 11 (73,33 %) випадках вони були позитивні при дослідженні за методом Добичина. Ефективність методу Шика становила 66,66 %. В той час як лише в 6 (40 %) випадках дослідний матеріал був позитивний при компресорному дослідженні.

Постановка імуноферментного аналізу для виявлення специфічних антитіл до збудників псороптозу. Одним з найбільш ефективних методів зажиттєвої діагностики псороптозу є імуноферментний аналіз. Він заснований на виявленні специфічних антитіл у сироватці крові хворих на псороптозну інвазію тварин.

Приготування антигену. Антиген, на який виробляються специфічні антитіла в організмі вівці, є соматичного походження. Тому його готували із збудника захворювання.

В антигенному аспекті рід Psoroptes є спільним для усіх видів нашкірників, тому антиген для досліду можна виробляти із збудників від різних видів тварин. Для зручності збору паразитів ми отримували популяцію псороптесів з чотирьох кролів. З цією метою вони були експериментально інвазовані кліщами виду Psoroptes cuniculi.

Для дослідження використовували метод відбору акариформних кліщів за Н.В. Солоповим та А.Н. Давлетшиним. Зібраних паразитів поміщали в фосфатно буферний розчин (рН 7,4) при температурі 4 0С та обробляли ультразвуком на дезінтеграторі три рази упродовж 1 хв. У подальшому отриману рідину центрифугували при 4000 об. протягом 30 хв. Потім пропускали через фільтр (діаметр пор 0,2 мкм) та витримували при -20 0С до подальшого використання.

3 1000 нашкірників концентрація протеїну у фосфатно-буферному розчині практично сягала 0,25 мг/мл.

Порядок приготування сироватки крові овець для дослідження її методом імуноферментного аналізу. Кров брали з яремної вени дослідних тварин у кількості 5 мл. Потім її витримували в термостаті при 37 0С упродовж 1 години. Після цього проводили відокремлення тромбу від стінок пробірки. Потім її поміщали у холодильник (4 0С – 8 0С) на 2 год. для ретракції згустку крові.

При такому способі приготування сироватки крові для дослідження методом імуноферментного аналізу можна зберігати при -5 0 -20 0С упродовж кількох місяців, але після трьох заморожувань вона стає непридатною для проведення дослідів.

Постановка реакції імуноферментного аналізу. Для дослідження було відібрано кров від 30 овець. Їх розділили на 3 групи (дві дослідні та контрольну). В першу групу відібрали тварин з неблагополучної щодо псороптозу овець отари з вираженими клінічними ознаками хвороби. Діагноз на псороптозну інвазію було підтверджено лабораторним біотичним методом з послідуючою мікроскопією зскрібків для диференціації акариформних кліщів до роду. Друга група – тварини з цієї ж отари, але вони не мали клінічних ознак хвороби. В третю (контрольну) групу було відібрано клінічно здорових тварин з благополучного щодо псороптозу овець господарства, яких утримували в клініці факультету ветеринарної медицини Одеського державного аграрного університету.

Першим етапом реакції була адсорбція антитіл сироватки крові хворого на псороптоз кроля на дно планшета (Nunc Maxisorp). Для цього сироватку крові розвели 1:200 у карбонатному сольовому буфері (NaHCO3 70 mM, Na2CO3 30 mM; pH 9,6) та додали по 100 мкл у лунки. Потім планшет залишили на 12 год. при 4 0С. За цей період часу імуноглобуліни крові хворого кроля адсорбувались на дні лунки планшета.

Після цього планшет двічі промивали розчином NaCl-Tween (0,9 % NaCl, 0,3 % Tween 20). Розчин NaCl-Tween видаляє з лунок планшету не зв’язані частки білкових фракцій сироватки крові хворого на псороптоз кроля.

Обов’язковим етапом реакції імуноферментного аналізу є блокування незв’язаної адсорбційної поверхні дна лунок планшета. З цією метою використовували фосфатно-буферний сольовий розчин з гемоглобіном (NaCl 138 mM, Na2HPO4 8 mM, KCl 2,5 mM, KH2PO4 1,5 mM, MgCl2 1 mM, 0,5 мг/мл гемоглобіну великої рогатої худоби, 0,3 % Tween 20; рН 7,2). Потім у лунки доливали 300 мкл блокуючого розчину та інкубували 30 хв. при температурі 37 0С. Після інкубації лунки двічі промивали розчином NaCl-Tween.

Наступним етапом постановки реакції було внесення до лунок антигену. Приготовлений екстракт антигену розвели до концентрації 5 мг/мл у фосфатно-буферному сольовому розчині (NaCl 138 mM, Na2HPO4 8 mM, KCl 2,5 mM, KH2PO4 1,5 mM, MgCl2 1 mM, 0,3 % Tween 20; рН 7,2) та по 100 мкл внесли до лунок. Інкубували упродовж 60 хв. при температурі 37 0С. Після інкубації лунки двічі промивали розчином NaCl-Tween.

У подальшому планшет можна висушити при кімнатній температурі та витримувати його при -80 0С протягом трьох місяців.

Після проведених робіт ми мали планшет з адсорбованим на його поверхні антитілом з антигеном.

Наступним етапом для проведення реакції імуноферментного аналізу було внесення сироватки крові дослідних тварин. Для цього кожну сироватку крові розвели 1:200 у фосфатно-буферному сольовому розчині з гемоглобіном великої рогатої худоби. В кожну лунку внесли по 100 мкл та інкубували 60 хв. при 37 0С.

Після інкубації планшет з дослідною сироваткою крові промили розчином NaCl-Tween.

На наступному етапі ІФА вносили до лунок по 100 мкл кон’югату (кролячий антиовечий IgG (H+L), зв’язаний з лужною фосфатазою), розведеного 1:1000 у фосфатно-буферному розчині з гемоглобіном. Планшет інкубували упродовж 60 хв. при температурі 37 0С.

Після інкубації лунки промили розчином NaCl-Tween та додали субстрат розчин (субстрат фосфатази 1 мг/мл (Sigma 104), NaHCO3 35 mM, Na2CO3 15 mM, MgCl2 1 mM; pH 9,8) в кількості 100 мкл.

Реакцію зупиняли після 10 хв. інкубації при температурі 37 0С шляхом додавання 3М NaOH у кількості 50 мкл.

Облік реакції проводили за результатами оптичної густини, яку вимірювали на спектрофотометрі при довжині хвилі 405 нм.

Результати досліджень. Для тварин першої групи, з чітко вираженими клінічними ознаками псороптозу, оптична густина лунок планшета становила 0,717±0,028. Це дає підставу стверджувати, що на дні лунки був збудований молекулярний ланцюг.

Для тварин третьої групи, без виражених ознак захворювання, оптична густина дорівнювала 0,105±0,004.

Проведені досліди засвідчили, що вівці першої групи виявились серопозитивними при проведенні імуноферментного аналізу. Оптична густина їх діапазону була в 7 разів вищою, ніж аналогічний показник для ряду тварин третьої (контрольної) групи.

Це вказує на 100 %-ву ефективність методу імуноферментного аналізу для зажиттєвої діагностики псороптозу овець.

Тварини другої дослідної групи з неблагополучної щодо псороптозу овець отари без клінічних ознак хвороби виявились як серопозитивними, так і серонегативними. Це дає підставу стверджувати, що для деяких тварин характерною є імунна відповідь. На нашу думку, це може бути пов’язано з латентним періодом, який виникає на ранній стадії псороптозної інвазії, коли клінічні ознаки не є характерними для підтвердження діагнозу хвороби.

Отже, методом ІФА можна діагностувати акароз на ранніх стадіях хвороби. Це дає змогу своєчасно більш ефективно проводити лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на боротьбу із псороптозом овець.

Ефективність макроциклічних лактонів при псороптозі. Дослідження проводили на вівцях цигайської породи віком 12–24 міс., уражених кліщами виду Psoroptes ovis. Визначення ефективності макроциклічних лактонів у порівняльному аспекті проводили на трьох дослідних і одній контрольній групах тварин, які були підібрані за принципом аналогів. У кожній групі було по 12 овець. Всього в досліді було використано 48 тварин.

Вівцям першої дослідної групи вводили внутрішньом’язово дектомакс в дозі 1 см3 на 50 кг маси тіла одноразово. Тваринам другої дослідної групи застосовували баймек у аналогічній дозі підшкірно з інтервалом в 10 діб. Вівцям третьої дослідної групи задавали бровермектин-гранулят у дозі 1 г на 10 кг маси тіла з комбікормом упродовж 7 діб. Повторно курс лікування овець повторили через один тиждень. Тваринам четвертої (контрольної) групи підшкірно застосовували лише фізіологічний розчин. Ніяких інших лікарських препаратів вони не отримували.

Перед застосуванням лікарських засобів проводили дослідження зскрібків шкіри овець на наявність збудників псороптозу. Їх розміщали на годинникове скло, злегка підігрівали і досліджували за методом Фрідберга та Френера. З метою виділення фрагментів псороптесів після застосування лікарських засобів, зскрібки досліджували компресорним методом, додаючи до них гас. Лабораторні дослідження здійснювали за допомогою мікроскопа Біолам П2-1 (ок. 7 х об. 20).

Проведеними дослідженнями було встановлено, що всі 100 % тварин в усіх чотирьох групах були ураженні збудниками псороптозу. Інтенсивність інвазії до проведення досліду становила: для тварин першої групи 74, другої – 78, третьої – 81 та в контрольній групі – 75 кліщів (табл. 3).

Ефективність лікарських засобів визначали через 3, 10, 17, 24 та 31 добу після їх застосування на підставі лабораторних досліджень зскрібків шкіри та урахування клінічних ознак хвороби.

Таблиця 3

Ефективність лікарських засобів при псороптозі овець

Група

тварин | Назва

препарату | Виявлено кліщів та їх фрагментів в 12 зскрібках (12см2 шкіри) | ЕЕ, в % | ІЕ, в %

до лікування | після застосування препарату на добу

4 | 11 | 18 | 25 | 32

1 дослідна | Дектомакс