КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЩЕРБИНА Віта Вікторівна

УДК 316.023.4

НОРМИ ТА ДЕВІАЦІЇ СУЧАСНОГО ШЛЮБУ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Запоріжжя – 2008

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету.

Науковий керівник: кандидат соціологічних наук, доцент

Швець Дмитро Євгенійович, Запорізька державна інженерна академія, доцент кафедри менеджменту організацій (м. Запоріжжя).

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,
старший науковий співробітник

Курило Ірина Олексіївна,

Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, завідувач відділу проблем якості демографічних процесів, (м. Київ);

кандидат соціологічних наук

Ляшенко Наталія Олександрівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри соціології та соціальної роботи, (м. Харків).

Захист відбудеться 23 травня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.02 при Класичному приватному університеті (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70“б”; т. 764-57-15)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70“б”)

Автореферат розісланий “22” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.Л. Катаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасне українське суспільство називають суспільством перехідного типу, у якому трансформації відбуваються на рівні соціальних, політичних, культурних, економічних процесів. Звичайно, ці зміни не можуть не стосуватися й важливого соціального інституту суспільства – сім`ї.

Незважаючи на те, що для стабільної сім`ї характерні традиціоналізм і консерватизм, вона не може не відчувати на собі вплив сучасного інформаційного суспільства, частиною якого є.

Такі фактори, як вплив європейських зразків гендерних відносин, нівелювання українських культурних традицій, прояви аномії пострадянського суспільства, демографічна криза створили передумови кризи авторитету сім`ї. Цьому сприяв і такий важливий процес, як певний відхід від релігійних традицій. Адже саме релігія укорінює в суспільній свідомості цінності моральної поведінки. Трансформаційні процеси в суспільстві, і, відповідно, – у родині призводять до збільшення девіацій у сімейних відносинах.

Такі проголошувані демократичними державами норми, як лібералізм, індивідуалізм, егалітарність, економічна незалежність жінок, окрім очевидних позитивних результатів для окремої особистості, мають ще й приховані негативні наслідки для сім`ї в цілому. У суспільстві, де права людини всебічно захищені, будь-який сімейний конфлікт може закінчитися руйнуванням сім`ї. І це є негативним, латентним наслідком норм сучасної західної цивілізації. Сучасне суспільство, що проголошує цінності індивідуалізму й незалежності, усе менше втручається в особисте життя людей, молодь усе рідше зважає на громадську думку. Тому регульовані раніше через шлюб статеві відносини, усе частіше набувають неінституціоналізованих форм.

Соціально обумовлені форми шлюбних і сімейних девіацій стають різноманітнішими. Чим більше ускладнюється й диференціюється суспільна культура й норми громадського життя, тим суттєвіший відхід від норми традицій можна побачити в багатьох сферах, а особливо в сімейно-шлюбній. Зміна традиційних канонів сім`ї не завжди має негативний характер. Такі тенденції, як перехід від патріархальної до патерналістської форми сім`ї з добровільним вибором чоловіка й жінки, є, безумовно, позитивним моментом. Перенесення акцентів з раніше головної економічної функції сім`ї на психологічну, емоційну допомагає людині впоратися із щоденними стресами сучасного життя.

Інститут шлюбу наразі характеризується двома процесами: дією традицій, норм, сформованих у попередній період розвитку суспільства і формування новоутворень, що зумовлені сучасними соціальними явищами. Це потребує дослідження взаємозв’язку норм і відхилень у життєдіяльності інституту шлюбу. Виникають питання: які кількісні параметри поширення в сучасній Україні шлюбних девіацій, які форми взаємозв’язків шлюбних норм і девіацій, якого ступеня досягла соціальна легітимація шлюбних девіацій? Відповіді на ці питання потребують конкретних соціологічних досліджень шлюбних норм і девіацій.

Конкретні соціологічні дослідження дозволяють зібрати необхідні дані для соціально-демографічних прогнозів, для соціального проектування у фамілістиці. Застосування соціологічного підходу дозволяє конкретизувати, уточнити, охарактеризувати явище в кількісній формі, спиратися на емпіричні дані при вивченні шлюбно-сімейних відносин.

Вивчення ступеню соціальної легітимації девіантних форм шлюбу здійснюється автором у концептуальних рамках соціології шлюбу й родини, з урахуванням інституціонального підходу.

Практично всі класики соціологічної думки висловлювали своє розуміння сутності та функцій родини. Питання соціології сім’ї порушувались у великій кількості сучасних наукових праць. Так, дослідниками цієї проблематики в США є У. Гуд, І. Най, Дж. Хілл, у Німеччині – Р. Кеніг, в Англії – Р. Флетчер, у Франції – Л. Руссель, Ф. Мішель.

Родина завжди була важливою темою в російській соціологічній традиції. Проблеми родини та шлюбу в сучасній Росії досліджували А.І. Антонов, С.І. Голод, В.Б. Голофаст, О.М. Здравомислова, М.С. Мацьковський, В.В. Солодовніков, А.Г. Харчев. Вони вивчали такі проблеми, як: динаміка складу родини, місце родини в структурі родинності, загальна структура взаємозв'язків в родині, життєвий цикл родини, стабільність шлюбу та сімейне щастя, структура цінностей шлюбу тощо. В Україні проблеми родини та шлюбу вивчають Л.Р. Аза, М.Й. Боришевський, Л.М. Бучинська, С.М. Вакуленко, С.О. Войтович, І.С. Дьоміна, В.І. Зацепін, Г.О. Ковтун, Н.В. Лавриненко, С.М. Оксамитна, В.М. Піча, В.Ф. Рибаченко, Б.О. Татенко, О.Д. Цимбалюк, Ю.М. Якубова та інші. Вивчаються демографічні проблеми сім’ї, ряд важливих питань, пов’язаних із репродуктивною поведінкою сім’ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілом обов’язків у сім’ї тощо.

У соціологічній літературі докладно розглядається історія родини, риси патріархальної та сучасної родини. Однією з найбільш обговорюваних проблем є криза родини. У сучасних наукових дослідженнях родини наводять такі ознаки її кризи: збільшення числа самотніх чоловіків і жінок, розлучень, зниження рівня народжуваності, зростання кількості неповних родин, активізація дошлюбних і позашлюбних сексуальних зв'язків, криза моногамності і т.п.

Проблеми, порушувані в нашому дослідженні, є також предметом розгляду соціальної демографії. Фахівці з цього наукового напрямку вважають, що шлюбні девіації викликані глобальними процесами, обумовленими, так званим, другим “демографічним переходом”. Його типовою рисою є радикальні зміни в інституті сім'ї.

Не зважаючи на активізацію досліджень в галузі соціології родини, залишається ще багато аспектів, що потребують вивчення. У зв’язку з цим наукове завдання роботи полягає у дослідженні взаємозв’язку функцій родини та шлюбу, вивченні впливу соцієтальних факторів на трансформацію шлюбу як соціального явища. Зокрема розглядаються питання шлюбних девіацій та феномена родинності. У дослідницьке поле даної дисертаційної роботи ввійшли малодосліджені питання, які стосуються соціології шлюбу та родини.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексної теми “Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (номер державної реєстрації 0106U000729), що виконується кафедрою соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету. Зокрема, здобувачем розроблявся підрозділ цієї теми: “Соціокультурні фактори перетворень у соціальному інституті сім’ї”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні якісних і кількісних аспектів шлюбних норм та девіацій у сучасній Україні. Досягнення окресленої мети зумовило розв’язання таких завдань:

-

-

-

-

-

-

Об'єкт дослідження – шлюб як соціальне явище.

Предмет дослідження – шлюбні норми та девіації.

Методи дослідження. Складність і багатозначність процесів, що вивчаються у зв'язку з різноманітним впливом суспільства на родину, на шлюбні відносини й особистість подружжя, обумовлює для свого аналізу використання кількох методологічних підходів.

Родина є цінністю – це обумовлює необхідність використання ціннісного підходу при дослідженні проблем цивільного шлюбу. Важливо знати, якими саме цінностями обумовлений вибір цивільного шлюбу, яке місце цього виду шлюбу в ціннісних диспозиціях. Родина є системою. Відповідно – розгляд проблем шлюбних норм і девіацій вимагає комплексного, цілісного підходу із застосуванням структурно-функціонального аналізу. Водночас варто враховувати, що інституціоналізація альтернативних форм шлюбу має риси соціальної дії та впроваджується людьми, які діють у певній ситуації, мають певні настанови, мотиви, цілі. Тому доцільно використання теорії соціальної дії та інституціонального підходу.

Предмет дослідження вимагає врахування соціокультурного аналізу шлюбних норм і девіацій, що зумовлює увагу до ідентифікацій, норм і уподобань суб’єктів шлюбних відносин.

Інституціональний і функціональний підходи, які використані в нашій роботі, обумовлюють необхідність звернути увагу на явні та латентні функції, наслідки шлюбних девіацій, вплив їх на трансформацію соціального інституту шлюбу.

До кола методологічних проблем належить міждисциплінарна взаємодія. Так, соціологія родини зближується із соціальною фамілістикою та демографією. Важливими питаннями, що вивчаються спільно соціологією особистості та соціологією родини, є формування цінностей і світогляду сучасної людини, особливості соціального типу особистості постмодерного інформаційного суспільства.

Існує розбіжність між процесами інституціоналізації альтернативних форм шлюбу, що відбуваються, та рівнем знань щодо якісних і кількісних параметрів співвідношення шлюбних норм і девіацій, наслідків процесу поширення шлюбних девіацій. Гносеологічний бік цієї проблеми полягає в протиріччі між рівнем розуміння наслідків шлюбних та родинних девіацій і масштабом трансформації соціального інституту шлюбу.

Методами дослідження є аналіз і синтез, критичний і міждисциплінарний підхід до досліджуваної проблеми, логічний і системний аналіз проблем, метод ідеального типізування, залучені також методи соціологічного дослідження.

Емпірична база дисертації – соціологічні дослідження, проведені у 2007 році в м. Запоріжжя. Загалом було опитано 1700 респондентів. Вибірка репрезентативна для дорослих мешканців м. Запоріжжя 18–55 років. Опитано також 250 студентів ВНЗ м. Запоріжжя відповідно до завдань дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вирішене наукове завдання яке знайшло відображення у дослідженні взаємозв’язку функцій родини та шлюбу, вивченні впливу соцієтальних факторів на трансформацію шлюбу як соціального явища. Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних та емпіричних засад для аналізу механізмів і наслідків сучасної трансформації соціального інституту шлюбу.

- Розглянута система функцій і дисфункцій цивільного шлюбу, якими є: демократична, яка полягає в реалізації права людини на вільний вибір способу свого життя і форм відносин із людьми, дистанціювання сфери особистого життя від втручання держави; гуманістична, яка полягає в сприянні розвитку особистості через стосунки з коханою людиною завдяки вільно обраним формам шлюбу; підготовки морально-психологічних і матеріальних умов шлюбу; страхування від ризиків офіційного шлюбу; надання стійкості подальшому офіційному шлюбові; формування подружньої сумісності, а також функції перевірки, розвідки, спроби, гри. (с. 57 – 68; с. 120 – 144).

- Вперше доведено, що цивільний шлюб значно послаблює процес формування відносин і почуттів родинності подружжя, акцентовано увагу на загальній деформації відносин родинності в сім’ї, що позначається зменшенням відповідальності, зниженням емоційного підґрунтя відносин у родині. (с. 120 – 143).

- Подальшого розвитку набула мікросоціологічна концепція формування родинності в шлюбі, суть якої полягає в розгляді процесу формування родинних почуттів згідно з розвитком сприйняття подружжя як цілісної особистості в сукупності її соціальних, фізичних і духовних якостей. У такому аспекті причини шлюбних девіацій розглядаються в неповноті сприйняття подружжя як цілісної особистості. (с. 69 – 83).

- Удосконалено теорію нормативної девіації за рахунок авторської концепції мережевої природи деяких шлюбних девіацій, сутність якої полягає в розгляді мережевого механізму поширення девіацій, чому сприяють властивості й якості сучасного інформаційного суспільства. (с. 95 – 106).

- Подальшого розвитку дістала теорія соціальної легітимізації нових форм шлюбу за рахунок застосування концепції подвійної інституціоналізації, сутність якої полягає в тому, що поряд із поширенням альтернативних форм шлюбних відносин, продовжують існувати також і традиційні норми та практики шлюбу. Доведено, що результатом сучасної трансформації інституту шлюбу й родини є збагачення культурних форм і збільшення варіативності шлюбно-сімейних відносин. Вони стають індивідуалізованими, більш диференційованими і різноманітними. (с. 57 – 68).

- Удосконалена система позитивної та негативної аргументації щодо вибору форм шлюбу. На підставі результатів соціологічного дослідження доведено, що найбільш переконливими аргументами на користь офіційного шлюбу громадськість вважає інтереси дітей і наявність юридичного підтвердження родинності. Переконливішими аргументами на користь цивільного шлюбу є почуття неготовності до зрілих, стабільних відносин, необхідність перевірки психологічної й сексуальної сумісності. (с. 107 – 120).

- Подальшого розвитку дістали дослідження причин цивільного шлюбу, якими є зниження соціального контролю та формування позитивного відношення громадськості до цієї форми шлюбу, неготовність до зрілих, стабільних відносин, прагнення суб'єктів зберегти за собою більше ступенів свободи, посилення раціоналізму, несформованість почуття родинності, бажання плавного переходу до “зрілих відносин”, обережність у прийнятті шлюбних рішень, інфантильність і низька правова культура подружжя. (с. 120 – 144).

Практичне значення результатів. Представлені в роботі матеріали і сформульовані положення, висновки й рекомендації можуть бути використані для подальшої розробки соціологічної теорії, орієнтованої на осмислення нових явищ і процесів, що відбуваються в суспільстві, у цілому й у родині, зокрема, зважаючи на поглиблення трансформаційних процесів у цьому соціальному інституті, а також для розробки навчальних посібників і матеріалів з дисциплін галузевої соціології та соціальної роботи, пов'язаних зі шлюбом і родиною, а саме з соціології особистості, соціології шлюбу, родини, соціальної роботи з сім’ями, сімейного консультування тощо.

Аналіз соціокультурних аспектів трансформації шлюбу і родини також може реально послужити основою для уточнення програм з сімейної політики, зміцнення сім’ї, репродуктивної поведінки тощо.

Результати теоретичного й емпіричного дослідження можуть стати компонентом комплексного вивчення умов для забезпечення стабільності сім’ї. Згідно з сучасними вимогами до системного, комплексного підходу в управлінні сімейною політикою для реалізації заходів із укріплення сім’ї необхідна відповідна система аргументації. Це дозволить здійснювати програми у сфері сімейної політики в певному регіоні з урахуванням соціальних аспектів, досліджуваних у цій роботі.

Апробація результатів. Основні положення дисертації були виголошені на таких наукових конференціях, як: XV Міжнародна наукової конференції молодих науковців “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, ), Міжнародна науково-практична конференція “Від конфлікту до порозуміння: теорія і практика громадянського суспільства” (Львів, ), IX Міжнародна науково-практична конференція “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2007), Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми” (Запоріжжя, 2005), Всеукраїнська науково-практична конференція “Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери” (Мелітополь, 2007), Дні науки Гуманітарного університету “ЗІДМУ” (Запоріжжя, 2005, 2007), XIV міжвузівська студентська наукова конференція “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2006).

Публікації. Головні ідеї дисертаційного дослідження автора знайшли відображення у 8 публікаціях, з яких 4 статті – у виданнях, що входять до переліку видань затверджених ВАК України фаховими з соціології.

Структура дисертаційного дослідження відображає його характер, мету, специфіку досліджуваних завдань, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 198 сторінок, список використаних джерел (загальна кількість – 16 сторінок) включає 200 найменувань, з них 2 іноземними мовами та 8 електронних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено рівень її наукового опрацювання; сформульовано мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет; з’ясовано теоретико-методологічні засади та емпіричну базу дослідження; визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади вивчення норм та девіацій сучасного шлюбу” аналізуються питання визначення понять дослідження, з’ясовується сучасний стан проблеми соціологічних досліджень родини й шлюбу, розглядаються історико-правові засади шлюбних норм та девіацій, вивчаються шлюбні девіації в аспекті загальної нормативної кризи, надається теоретичний аналіз процесів соціальної легітимації цивільного шлюбу та його функцій. З юридичної точки зору, шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, водночас, поширеність цивільних шлюбів без державної реєстрації допускає форму шлюбу, яка не має суспільно визнаного оформлення. Тому, спираючись на соціальні реалії, а саме вони повинні бути джерелом визначень, слід скорегувати розуміння явища шлюбу. Шлюб – це союз між сексуальними партнерами, що ідентифікують свої відносини як шлюб. Іманентною ознакою шлюбу, яка надає йому якісної своєрідності є родинність. Ядром цього явища в шлюбі є ідентифікаційні якості. Отже, шлюб є формою взаємовідносин між особами, які вважають себе подружжям. Ці визначення мають соціологічний, а не юридичний характер і враховують ступінь соціальної легітимації цивільних шлюбів.

У загальному значенні, головною функцією цивільного шлюбу є “демократична”, суть якої полягає в реалізації права людини на вільний вибір способу свого життя та форм відносин з людьми. Наступна функція – гуманістична. Це функція сприяння розвитку особистості через стосунки з коханою людиною завдяки не тільки традиційним формам шлюбу, а й новим його формам. Одна з функцій цивільного шлюбу маніфестує особистісну автономію від держави, дистанціювання сфери особистого життя від утручання держави. Якщо розглядати конкретні шлюбні практики, то найважливішою причиною цивільного шлюбу є “неготовність до зрілих, стабільних відносин”. Вона містить у собі такі аспекти, як: прагнення суб'єктів зберегти за собою більше ступенів свободи, посилення раціоналізму, несформованість почуття родинності, бажання плавного переходу до “зрілих відносин”, обережність у прийнятті шлюбних рішень, інфантильність суб'єктів, попередження про передчасність остаточного рішення. Важливою функцією цивільного шлюбу є “підготовча”. Вона забезпечує підготовку матеріальних умов і морально-психологічної готовності до народження дітей, формування культури відносин між подружжям у період до народження дитини. Функція додання міцності, стійкості, надійності, стабільності, зміцнення шлюбних відносин, на думку громадськості, є проміжною між двома попередніми. Відповідне значення також мають і моральні аргументи запобігання цивільному шлюбу. Ігразаційна функція полягає в тому, що цивільний шлюб є своєрідною формою гри, імітацією шлюбних відносин. Однією з функцій цивільного шлюбу є страхування від ризиків офіційного шлюбу. У свою чергу, офіційний шлюб страхує від ризиків цивільного шлюбу. Вони симетричні за своїми ризиками. Цивільний шлюб страхує від домагань на житло, матеріальні блага. Офіційний шлюб страхує від ризику залишитися без житла і коштів. Закріплення цивільного шлюбу в повсякденній практиці має також такі економічні причини, як отримання чи збереження пільг, острах розподілу майна, нерівність соціально-економічного статусу партнерів тощо. Юридична неграмотність, низька правова культура обумовлює зневагу юридичною стороною шлюбу майбутнім подружжям. Законодавець йде назустріч юридичній безоглядності більшості людей і включає в Сімейний кодекс певні правові акти, які частково зрівнюють офіційний і неофіційний шлюб у екстрених випадках, насамперед, якщо йдеться про дітей. На наш погляд, необхідно затримати процес зниження юридичних розходжень між формами шлюбу для стримування подальшого поглиблення кризи родини.

У сучасній Україні шлюбні девіації набули широкого масштабу, що зумовлено певними соціальними проблемами, зокрема нормативною кризою. Вона полягає в конфлікті різних джерел норми: традиції, права, моралі, громадської думки тощо. Це призводить до неповноти інституціоналізації різних форм шлюбу. Українське суспільство переважно відповідає світовим тенденціям у зміні шлюбних відносин. Девіації в шлюбних відносинах нерівномірно охоплюють різні сегменти суспільства. Нормативний нігілізмом, насамперед, охоплює галузь родинних відносин у найбільш урбанізованих та європеїзованих спільнотах.

Шлюбні девіації можуть розглядатися з погляду різних концепцій девіації: аномії, культурного переносу, стигматизації. Різні девіації доречно розглядати з погляду різних концепцій. Так, на наш погляд, цивільний шлюб доречно аналізувати, застосовуючи теорію аномії. Одностатеві шлюби краще досліджувати з погляду теорії стигматизації.

Соціальний контроль форм шлюбу не є настільки сильним і авторитетним, аби запобігти поширенню цивільного шлюбу. Однак інші шлюбні девіації, наприклад, одностатеві шлюби в нашому суспільстві не знаходять суспільної підтримки. Цивільний шлюб стає “нормальною девіацією”. Поряд з цим традиційна форма шлюбу ще має досить міцні позиції в нормах, звичках, праві, громадській свідомості. Щодо форм шлюбу існує подвійна інституціоналізація: офіційний та неофіційний шлюби приблизно однаково сприймаються як “нормальні”.

У другому розділі “Шлюбні норми та девіації з погляду макро- і мікросоціології” розглядаються проблеми родинності в шлюбі, уплив на нього соцієтальної кризи, та в соціологічному дискурсі аналізуються сучасні шлюбні девіації.

У дослідженні доведене загальне зменшення почуттів родинності в сучасному шлюбі, особливо в цивільному. У роботі пропонується концепція формування родинності, головним механізмом якої є еволюція морально-психологічних відносин подружжя, любов. Мікросоціологічна концепція любові допускає її розгляд як сукупності почуттів, відносин і дій, які призводять до формування родинності. Рушійною силою всього процесу є протиріччя між почуттєвим, індивідуально-вільним характером утворення шлюбного зв'язку і суспільною потребою в ньому, оформленням його в соціально доцільні форми. Шлюбна, подружня любов є однією з можливих форм статевої любові. У процесі формування родинності особистісна трансформація відбувається протягом кількох періодів. Зрілість любові визначається соціальною зрілістю тих потреб, для задоволення яких індивід пов'язує свої дії з об'єктом любові. Незрілість любові є причиною девіацій у шлюбних стосунках. Еволюція родинності формує норми і зразки поведінки при виборі майбутнього подружжя. Сама ця норма включає і інституціоналізовану форму фіксації зв'язків родинності, тобто церковний і офіційний шлюб.

Офіційний шлюб є нормою, інші форми – девіацією. Але в ширшому значенні, норму можна протиставити девіації у різних площинах досліджуваного явища. Так, шлюб ми розглядаємо в межах функціональної, інституціональної, системної та динамічної парадигм. Відповідно, норма – це повнота реалізації функцій шлюбу, а девіація – неповнота реалізації цих функцій, або надто слабкий прояв тієї чи іншої функції.

Нормою є повнота інституціоналізації легітимної форми шлюбу, коли закон підтримується громадською згодою, а девіацією – соціальна делегітимізація традиційної форми шлюбу і паралельна соціальна легітимізація цивільного шлюбу.

Нормою є повнота сприйняття партнера у шлюбі як цілісної особистості в єдності її біологічної, духовної та соціальної сутності. Девіацією – зневага до особистості свого партнера. Джерелом девіацій є також неузгодженість сімейних ролей.

Норма – це формування родинності шлюбних партнерів відповідно до динаміці розвитку їх відносин. Девіацією є припинення розвитку відносин на одній зі стадій формування родинності. Іншими словами, шлюбні відносини є девіантними, якщо вони не породжують родинності.

Шлюбні девіації можуть розглядатися як прояв соцієтальної кризи. Так, однією з причин цивільного шлюбу є недовіра партнерів як вираження соцієтальної недовіри в українському суспільстві, що емпірично підтверджується соціологічним моніторингом.

Послаблення традиційних норм – одна з причин цивільного шлюбу, що є виразом інституціональної кризи, яка охопила всі сторони соціальних відносин. Рисою цієї кризи є аномія, тобто слабкість, невизначеність суспільних норм.

Цивільній шлюб та інші риси кризи родини часто розглядаються також у межах демографічної парадигми як прояв так званого “другого демографічного переходу”. Для нього характерно те, що людина зосереджується на самореалізації, свободі вибору, особистому розвитку й індивідуальному стилі життя, емансипації. Це впливає на формування родини, установки щодо регулювання народжуваності і мотивів батьківства.

Демографи виділяють основні риси цього переходу: перехід від традиційного шлюбу до сучасного, тобто поширення юридично не оформлених форм спільного життя й альтернативних форм родини; перехід від дітоцентристської моделі родини до індивідуалістично орієнтованої “зрілої” пари партнерів з однією дитиною; перехід від превентивної контрацепції з метою запобігання народженню ранніх дітей, до свідомого планування народження кожної дитини; перехід від уніфікованої моделі до плюралістичних моделей родини.

Соцієтальним чинником трансформації родини також є процеси міжнародної соціалізації України, тобто засвоєння європейських цінностей і способу життя. Ці процеси мають як позитивні, так і негативні наслідки. Дисфункціональними та в певному сенсі латентними наслідками європеїзації України є прийняття європейських типів шлюбних відносин. За даними нашого дослідження, частина населення, яка орієнтована на європейські цінності, набагато більше схильна до шлюбних девіацій.

До сучасних шлюбних девіацій ми відносимо екстериторіальний, груповий, одностатевий шлюби, свінгер. Подібні види шлюбних девіацій існували й у попередні історичні періоди, проте в наш час вони набули значного поширення.

Відношення населення до гостьового шлюбу та свінгу зафіксовано в нашому дослідженні. Значна частина опитаних (39негативно ставиться до гостьового шлюбу. Але те, що певна частина (7людей приймає маятникові шлюбні відносини, а 10живуть таким шлюбом, свідчить про масштабність цього явища. Значно менше коло прихильників свінгу (обмін подружжям). 62опитаних проти цієї форми шлюбних відносин. І лише декілька відсотків вважає такі відносини можливими. Одностатеві відносини позитивно сприймають тільки 4опитаних. 47опитаних заперечують їх. Одностатеві відносини не мають в Україні соціальної легітимації, а тому офіційно визнавати одностатеві шлюби в нашій державі недоречно.

У наш час бурхливо розвивається дистанційна віртуальна форма відносин. Віртуальний шлюб є формою гри, імітацією шлюбних відносин. Згідно з нашими дослідженнями, серед молоді віртуальне одружені, або були одружені – 10

У третьому розділі “Норми та девіації шлюбу у вимірі емпіричної соціології” цивільний шлюб розглядається в системі позитивної і негативної аргументації, аналізуються результати емпіричних соціологічних досліджень різних аспектів цивільного й офіційного шлюбів.

У роботі наводяться дані аргументологічного дослідження проблем шлюбу серед молоді. Виявлено, що найбільш переконливими аргументами проти цивільного шлюбу є те, що “він звільняє від відповідальності, порушує традиції”, що “цивільний шлюб легше може зруйнуватися”, Найпереконливіші аргументи на користь офіційного шлюбу звучать так: “це краще для дітей”, “наявність юридичного підтвердження родинності”, “офіційний шлюб міцніший за цивільний”.

У традиційному суспільстві все, що стосувалося інституту родини, суворо регламентувалося суспільною мораллю. Натомість сучасне суспільство вже не вимагає ретельного виконання традиційних моральних вимог, а тому незареєстровані шлюбні відносини (цивільний шлюб) стали поширеним явищем. Об'єдналися два ряди факторів, що сприяють цивільному шлюбу: по-перше, терплячіше сприймає незареєстровані шлюбні відносини громадська думка і, по-друге, можливостей для їх появи стало більше. Девіації в шлюбі можуть бути наслідком недоліку соціалізації. Те, що більшість вважає за необхідне оформити шлюб після народження дитини, свідчить, що материнство і батьківство є важливими факторами соціалізації. Чекання і народження дитини прискорює процес подолання інфантильності і становлення дорослих, відповідальних відносин між подружжям.

Масовий розвиток цивільних шлюбів як форми шлюбу є також наслідком сексуальної революції, розширення сексуальної свободи у дошлюбних відносинах. Наше дослідження доводить, що для багатьох цивільний шлюб – це спосіб уникнення помилки при виборі подружжя.

Головним спонукальним механізмів, що перешкоджає девіації, є відповідальність. Шлюбні девіації – це результат дії загальної для сучасної культури тенденції ослаблення відповідальності. Різні форми шлюбних девіацій фактично є способом “відходу” від відповідальності. Прагнення уникнути ситуації підвищеної відповідальності – характерна моральна риса сучасної людини. Соціально це явище зумовлюється кризою ідентичності, конфліктом цінностей і норм, аномією. Існує також конфлікт між бажанням зберегти контроль над життєвими ресурсами і ризиком позбавитися значної частини їх у результаті шлюбного союзу. Система таких конфліктів і породжує прагнення вирішити їх чи, принаймні, послабити за допомогою цивільного шлюбу. Подібні конфлікти існували завжди. Однак у сучасному суспільстві збільшився ризик несприятливого наслідку конфлікту. Шлюбні девіації є одним з проявів суспільства ризику.

Рішення про цивільний шлюб має амбівалентний характер. Воно водночас і відповідальне і безвідповідальне. Одночасна також моральність і аморальність мотиву пробного шлюбу: з одного боку, аморально жити разом без відповідного прийнятого в суспільстві оформлення своїх відносин; з іншого – цілком моральним виглядає мотив не ризикувати, не наполягати на офіційному оформленні союзу без перевірки почуттів. Це рішення також характеризується одночасністю романтичного і раціонального. Так, романтичним є бажання спиратися у своїх відносинах тільки на любов, довіру, не обмежуючи свободи партнера. Натомість раціональним є припущення швидкого припинення відносин.

Не зважаючи на поширеність цивільного шлюбу, лояльність і терпимість суспільства до цієї фори шлюбного союзу, він не перестав бути девіацією. Він небезпечний тим, що:

-

-

-

-

-

-

Шлюб може розглядатися з точки зору його сприйняття, розуміння й оцінки громадською думкою. У нашій роботі було проведено емпіричне соціологічне дослідження родини, у межах якого з’ясовувалася громадська думка щодо сучасних шлюбних відносин. На питання: “Ваше відношення до цивільного шлюбу?” позитивних відповідей (44%) у 2,5 рази більше, ніж негативних (18,6%), – але в цілому менше половини. Громадська думка коливається: у принципі, не заперечує, але і не погоджується беззастережно. Третина респондентів відноситься до цього явища нейтрально. Найважливішою причиною, яка спонукає людей офіційно не оформляти свій шлюб є “неготовність до зрілих відносин”. Друга причина цивільного шлюбу – це те, що він дозволяє “легше розійтися, якщо згаснуть почуття”. Третя причина цивільного шлюбу – це бажання краще вивчити характер партнера, перевірити психологічну сумісність подружжя ще до встановлення офіційних відносин. Наступною причиною є те, що цивільний шлюб “допомагає переконатися в міцності почуттів”. Цей фактор для жінок важливіший, ніж для чоловіків у ,5 рази. П'яте місце займає функція, що має економічний характер, – економія на весіллі, прагнення уникнути великих витрат у зв'язку з офіційним шлюбом. Шостий фактор, що обумовлює існування цивільних шлюбів, пов'язаний з таким соціально-психологічним явищем, як наслідування. Емпіричний індикатор цього явища в дослідженні – висловлювання “так багато хто робить зараз”. З цією думкою погоджується 18% опитаних. У дослідженні не виявлено значного впливу фактору егалітарності на поширення цивільного шлюбу. Для аналізу особливостей цивільного шлюбу мають значення як фактори високорейтингові, так і не визнані. Це підтверджує результати оцінки такої думки, як “у цивільному шлюбі люди менше конфліктують”. Цю думку підтримали тільки 9% опитаних. До групи неважливих факторів цивільного шлюбу входить думка “це не заважає свободі партерів”. Тільки 9,6відзначили цей пункт. Правда, тут спостерігаються значні гендерні розбіжності.

Цю думки підтримало у два рази більше чоловіків, ніж жінок. Інший фактор, часто обговорюваний у літературі, присвяченій цивільному шлюбу, – це думка, що “справжні почуття не мають потреби в реєстрації”. Ця, здавалося б, поширена думка, насправді важлива лише для 12опитаних, причому однаково для чоловіків і жінок.

Найважливіша причина зміни форми шлюбу, на думку 70опитаних, – це народження дитини. Показник серед жінок вищий – 77 Другий важливий фактор переходу цивільного шлюбу в офіційний, як вважають опитані, – це “остаточна перевірка почуттів”. Так вважають однаково чоловіки і жінки – 44опитаних. На третьому місці для жінок і чоловіків (20– прохання партнера. Наступний фактор, що має середнє значення (13– вимога батьків. Причини, що спонукають змінити форму шлюбу, фіксують такі фактори, як: відповідальність (народження дитини), чуттєвість (романтичні почуття та емоції), соціальність (підпорядкування думці батьків, соціального оточення), міжособистісні відносини між партнерами, ситуативність.

У роботі розглянуті функції офіційного шлюбу крізь призму оцінки громадською думкою. Перше місце в ієрархії функцій офіційного шлюбу займає традиційна дія. Думку, що “розписатися – це традиція, так прийнято робити” підтримує 48,4Другий фактор – “це краще для дітей” – відзначило 34,7(з перевагою жінок (42,5над чоловіками (28Четверте місце займає фактор “взаємної моральної відповідальності”. Наступним розташовується матеріально-побутовий фактор – спільне ведення господарства. Важливість спільного проживання відзначили лише 16Значущість вінчання визнається однаково чоловіками і жінками (12,6опитаних). Отже, можна виділити такі фактори легітимації шлюбу, як: 1. Особистісна легітимація, що виявляється в самоідентифікації, почутті любові, відповідальності за дітей і інших членів родини. 2. Зовнішня легітимація, компонентами якої є держава (штамп у паспорті), визнання оточуючими, церква (вінчання), традиція. 3. Інфраструктурні компоненти шлюбу – спільне проживання, ведення господарства й ін.

Однією з важливих функцій шлюбу, на яку дослідники практично не звертають увагу, є формування відносин і почуттів родинності. У нашому дослідженні вивчалася проблема розбіжностей у забезпеченні цієї функції офіційним і неофіційним шлюбом. Аналіз даних дозволяє зробити висновок, що цивільний шлюб практично не формує родинності. Якщо йдеться про зниження значення офіційного шлюбу в сучасний період, то руйнування родинності цивільним шлюбом – це головний аргумент у боротьбі з цією шлюбною девіацією. Цивільний шлюб для більшості респондентів – не родина. Це попередження, насамперед для чоловіків. Їм більше подобається цивільний шлюб, але варто врахувати й те, що їхня партнерка не ставиться до них серйозно, не вважає ані чоловіка, ані його родичів членами своєї родини. За матеріалами дослідження, можна зробити висновок, що насправді за своїми наслідками цивільний шлюб більш небезпечний для чоловіків. Покладаючись на свободу, легкість розриву, необов'язковість цивільного шлюбу, вони позбавляються дуже важливого – серйозного ставлення до себе.

Отже, при цивільному шлюбі змінюються цільові настанови людей, іншої статусності набуває шлюб і родина. Аналіз розпізнавальних опозицій цивільного й офіційного шлюбів доводить переваги традиційної форми шлюбних відносин для формування родини як одного з важливих соціальних інститутів.

висновки

Результатом дослідження є вирішення важливого наукового завдання, що полягає у взаємозв’язку функцій родини та шлюбу, вивченні впливу соцієтальних факторів на трансформацію шлюбу як соціального явища.

Теоретико-методологічними засадами вивчення норм і девіацій сучасного шлюбу виступали положення системного, функціонального, інституціонального і соціокультурного підходів. Соціокультурні умови – це перш за все соціальна легітимація зміни шлюбних норм, тобто згода громадської думки з нормативно-ціннісними зрушеннями у сфері шлюбних відносин. Іншими соціокультурними умовами є вестернізація ментальності та інші загальні зміни суспільної свідомості і настроїв. Має значення також другий демографічний поворот та системна соціально-економічна й політична трансформація сучасного українського суспільства.

Парадоксом є те, що шлюбні девіації поширюються також і завдяки впровадженню європейських нормативних зразків і стандартів. Засвоєння європейських норм суспільного життя має не тільки позитивні наслідки, а й латентні та негативні. Серед останніх – шлюбні девіації. У дослідженні емпірично доведено, що люди, які орієнтовані на європейські зразки, більше схильні до шлюбних девіацій.

Наслідками трансформації норм шлюбних відносин є суттєва деформація численних функцій соціального інститут шлюбу і родини та погіршення загального стану цього інституту, зокрема поширення шлюбних девіацій. У дослідженнях цивільного шлюбу доведено, що відбувається процес інституціоналізації цієї форми шлюбу перш за все за рахунок його соціальної легітимації. Переважна кількість дорослої частини суспільства позитивно відноситься до цивільного шлюбу, дошлюбні відносини стають нормою. Частково в юридичній площині зрівнюються права подружжя офіційного й громадського шлюбів. На погляд дослідників, поширення цивільного шлюбу має як позитивні, так і негативні аспекти. Це позначається на системі функцій цих шлюбів.

У даній роботі пропонується система аргументів проти подальшої легітимації цивільних шлюбів. Причинами цивільного шлюбу є зниження соціального контролю та формування позитивного відношення громадськості до цієї форми шлюбу, неготовність до зрілих, стабільних відносин, прагнення суб'єктів зберегти за собою більше ступенів свободи, посилення раціоналізму, не сформованість почуття родинності, бажання плавкого переходу до “зрілих стосунків”, обережність у прийнятті шлюбних рішень, інфантильність суб'єктів, низька правова культура подружжя. Форма шлюбу домінує над змістом відносин людей. Ці відносини можуть бути ідентичними в офіційному і цивільному шлюбах, проте, водночас, різнитися за суттю.

У нашій роботі теоретично та емпірично проаналізовані такі сучасні шлюбні девіації, як екстериторіальний, одностатевий шлюби, свінгер (обмін подружжям). Виявлено, що ці девіації на противагу цивільному шлюбу не підтримуються більшістю громадян, а частіше засуджуються, тобто соціальної легітимації стосовно цих девіацій не відбувається. Але частина суспільства, яка більше орієнтовна на європейські нормативні зразки з еластичнішими постмодернізаційними цінностями, сприймає ці шлюбні девіації більш лояльно. Вивчення сучасного стану шлюбу може зумовити подвійність висновків щодо наслідків поширення шлюбних девіацій (катастрофічний і конструктивний).

З позицій катастрофічного підходу, аналіз стану інституту шлюбу розкриває загальний механізм руйнування основних інститутів суспільства. Головною його особливістю є суспільна підтримка соціальних девіацій. Причому руйнуються основні цінності, тоді як відносно дрібні, другорядні технічні сторони відносин можуть залишатися без змін і навіть посилюватися. Це створює ілюзію наведення порядку й утримання ситуації під контролем. Цивільний шлюб руйнує, принаймні, три найважливіші функції шлюбу: 1. Зневажається соціальна санкція на спільне проживання для здійснення подружніх відносин. 2. Народження дитини і реалізація репродуктивної функції родини, у більш широкому значенні, не є в цій формі шлюбу основною. 3. Цивільний шлюб не породжує родинності.

Без цих функцій шлюб як соціальний інститут утрачає своє значення. Нові форми шлюбу, які вільні від класичних традицій, мають задовольнити запити вільного від умовностей і соціального контролю індивіда. Лібералізм зумовлює руйнування основних умов буття людини і суспільства і загрожує їм фізичною і моральною деградацією.

З конструктивної точки зору можна дійти таких висновків. Насправді традиційна форма шлюбних відносин не втрачає свого значення. Поряд з повноцінним функціонуванням традиційних шлюбних відносин існують цивільний шлюб і інші форми шлюбних