Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Цецик Ярослав Петрович

УДК 94 (447.8) (043.3)

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛЬНИХ

ПАРТІЙ НА ВОЛИНІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

07.00.01- Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Рівненському державному гуманітарному університеті.

Науковий керівник – кандидат історичних наук, професор

Гайбонюк Володимир Дорофійович,

Рівненський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Брицький Петро Павлович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, професор

кафедри історії України

кандидат історичних наук, професор

Кучерепа Микола Михайлович,

Волинський національний університет

імені Лесі Українки, професор кафедри

новітньої історії України

Захист відбудеться “20” червня 2008 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Ю.Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна 2, корп. 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012

м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий 18.05. 2008 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук , доцент Г.М. Скорейко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми окреслюється потребою фактологічного вивчення й концептуального осмислення історії діяльності українських національних партій на Волині у міжвоєнний період. Потужним імпульсом до переосмислення історичної спадщини минулого стало відродження державної незалежності України, яке викликало активний розвиток багатопартійної системи. Водночас національне відродження, яке супроводжується утвердженням багатопартійної системи, що притаманне сучасному державотворчому процесу, зумовлює нагальну потребу вивчення історичного досвіду суспільно-політичного життя у Західній Україні і Волині зокрема.

Нинішні кризові явища в нашій державі, спричинені часто провокативними діями окремих політичних сил і наслідком яких є виникнення протистояння між різними регіонами України, вимагають об’єктивного і ретельного вивчення уроків минулого та, глибокого й неупередженого аналізу діяльності українських політичних партій, що діяли на Україні в різні періоди її розвитку, і їх впливу на формування національної свідомості українців.

Актуальність досліджуваної теми посилюється ще й тим, що історичний досвід діяльності українських національних партій може бути використаний сучасними політичними діячами – представниками різних політичних партій. Виходячи з реалій нашого сьогодення, дослідження історії діяльності УНДО, УСРП та ОУН на території міжвоєнної Волині та їх ролі у політичній соціалізації українського населення краю є важливим та необхідним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами – дисертаційне дослідження виконане згідно із науковою програмою історико-соціологічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету з вивчення регіональної історії України і, зокрема, напрямом роботи кафедри історії України за темою “Актуальні проблеми західноукраїнського регіону”. Тема дисертації затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету 31 жовтня 2003 р., протокол №3.

Мета та завдання дослідження – відтворити об’єктивну, цілісну картину діяльності УНДО, УСРП та ОУН на Волині у міжвоєнний період та з’ясувати їх вплив на політичне життя регіону.

Зазначена мета конкретизується такими дослідницькими завданнями:

- проаналізувати основні напрями роботи досліджуваних політичних сил в умовах дискримінаційної політики польських урядів, спрямованої на державну асиміляцію українського населення Волині;

- розглянути процес організаційного становлення УНДО, УСРП та ОУН на Волині;

- охарактеризувати особливості стратегії і тактики діяльності українських національних партій у цьому регіоні та їх еволюцію;

- дослідити роль українських національних партій у поширенні української державницької ідеології на Волині у 20-30-х рр. ХХ ст.;

- з’ясувати міжпартійні взаємовідносини в українському політичному таборі на Волині у міжвоєнний період;

- проаналізувати динаміку впливів УНДО, УСРП та ОУН на Волині у міжвоєнний період;

- дослідити реакцію українських національних партій на спроби польського уряду штучно роз’єднати українські землі в межах Другої Речі Посполитої, що передбачає здійснення аналізу внутрішньої політики польських урядів на Волині у 1920-1930-х рр.

Об’єктом дослідження є суспільно-політичні процеси на західноукраїнських землях у складі Другої Речі Посполитої у міжвоєнний період.

Предметом дослідження є витоки, розвиток та особливості політичної діяльності українських національних партій на Волині у міжвоєнний період та суспільно-політичні результати їх роботи у краї.

Методологічною основою дослідження є поєднання принципів історизму, об’єктивності, науковості з використанням загальнонаукових і спеціальних історичних методів при вивченні питань дисертаційної теми. Мова йде, насамперед, про використання на базі міждисциплінарного підходу порівняльно-історичного методу (порівняння діяльності та з’ясування відмінностей тактики українських національних партій на Волині й Галичині), методу аналізу і синтезу (виявлення, аналіз та систематизація джерел з проблеми), проблемно-хронологічного методу (здійснення аналізу політичного розвитку Волині та діяльності українських національних партій у послідовності, динаміці розвитку та змінах), діалектичного (висвітлення подій і їх результатів у динаміці, взаємовпливах, причинно-наслідкових зв’язках з урахуванням обставин часу), репрезентативного (визначення ролі УНДО, УСРП та ОУН у формуванні світогляду та поширенні української державницької ідеології), конфліктологічного (з’ясування причин міжпартійних суперечностей) та статистичного (визначення динаміки членства, впливів у культурно-освітніх та економічних організаціях, еволюція кадрової структури досліджуваних партій).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що вперше в українській історіографії здійснено комплексне дослідження історії діяльності УНДО, УСРП та ОУН на Волині у міжвоєнний період, з’ясовано реальну розстановку політичних сил та визначено місце і роль українських національних партій у політичному житті краю; дано об’єктивну оцінку діяльності українських національних партій на Волині у міжвоєнний період, детально проаналізовано їх організаційно-кадрові структури та визначено пріоритетні напрями їх роботи у цьому регіоні; досліджено особливості стратегії і тактики діяльності названих партій на Волині та їх еволюцію; охарактеризовано міжпартійні взаємовідносини в українському політичному таборі на Волині у міжвоєнний період; проаналізовано реакцію українських національних партій на спроби польських урядів штучно роз’єднати українські землі у межах Другої Речі Посполитої та досліджено форми протидії реалізації цих планів волинських організацій УНДО, УСРП та ОУН; з’ясовано роль українських національних партій у поширенні української державницької ідеології на Волині; введено у науковий обіг значну кількість документів, що зберігаються у фондах державних архівів Волинської, Рівненської та Тернопільської областей.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць, підручників і науково-методичних посібників з історії України ХХ ст.

Значення результатів дисертаційного дослідження посилюється також можливістю використання історичного досвіду регіональної діяльності українських національних партій та його застосування в діяльності політичних партій та громадських організацій у сучасних умовах.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період перебування Волині у складі Другої Речі Посполитої – 1921-1939 рр.

Територіальні межі дослідження – територія Волині у складі Другої Речі Посполитої (Волинське воєводство), (сучасні Волинська, Рівненська та (Кременеччина) Тернопільська області).

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена і схвалена на засіданнях кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету та кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича. Основні положення та висновки дослідження викладені в доповідях на таких конференціях: Регіональній науковій конференції молодих вчених, аспірантів, здобувачів, магістрантів “Історія очима молодих дослідників”; ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні наукові дослідження - 2006”, Дніпропетровськ; ІІІ Міжнародному науковому Конгресі українських істориків “Українська історична наука на шляху творчого поступу” (Луцьк, 2006); Міжнародній науковій конференції “Архівні джерела у формуванні історичної пам’яті” (Київ-Херсон – 2006); Другій регіональній науковій конференції молодих вчених, аспірантів, здобувачів, магістрантів “Історія очима молодих дослідників” (Рівне, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження джерел з історії українського і польського народів” (Київ-Херсон-Миколаїв – 2007).

Структура дисертації обумовлена логікою проблеми та завданнями дослідження, складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел та літератури (472 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації 194 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі дисертантом дано загальну характеристику роботи та обґрунтовано хронологічні межі дослідження, визначено його актуальність, поставлено цілі й завдання, охарактеризовано практичну значимість дисертації.

У першому розділі – “Історіографія та джерельна база дослідження” - проаналізовано стан наукової розробки теми та джерельну базу дослідження. При комплексному підході до аналізу історіографії поставленої проблеми вважаємо за доцільне поділити праці, в яких висвітлюються питання, що відносяться до дисертаційної теми, на чотири групи: роботи 1920-1930-х рр.; праці радянських істориків; пострадянські дослідження (публікації) 1990-2000-х рр.; наукові праці зарубіжних учених та істориків української діаспори.

Перші спроби дослідити історію діяльності політичних партій та міжпартійні взаємовідносини у міжвоєнний період на Західній Україні паралельно з розглядом суспільно-політичних процесів робилися ще у 20-30-х рр. ХХ ст. Більшість авторів цих праць були відомими діячами політичних партій, тому необхідно враховувати, що вони написані з партійних позицій. А це не могло не позначитися на інтерпретації окремих подій та процесів, що відбувалися на Західній Україні у міжвоєнний період. У праці С.Маківки, написаній в агітаційній формі, дано негативну оцінку УНДО. Питання, що стосуються розвитку українського соціалістичного руху на західноукраїнських землях та причини вступу УСРП у міжнародний соціалістичний інтернаціонал, присутні в роботах М.Стахіва. У процесі аналізу націоналістичної ідеології важливу роль відігравало вивчення праць М.Сціборського. З.Порай у своїй роботі обгрунтовував правильність політичного курсу УНДО щодо участі партії у виборах 1938 р., які бойкотувалися більшістю українських політичних угруповань. Важливою для пізнання польсько-українських відносин є робота С.Томашівського, в якій автор негативно оцінив бойкот парламентських виборів 1922 р. українськими партіями Галичини.

Аналіз наукових праць радянського періоду підтверджує, що в умовах панування комуністичного режиму історія Західної України і Волині у складі Другої Речі Посполитої не були об’єктом неупередженого наукового дослідження. Однак окремі питання дисертаційної теми відображені в наукових працях, присвячених історії Західної України і Волині. Політичні процеси у цих роботах висвітлювались однобічно і з класових позицій, у результаті чого в більшості з них відсутній об’єктивний аналіз суспільно-політичного розвитку регіону. Значний обсяг важливої інформації отримано при аналізі монографії Р.Оксенюка, яка присвячена історії Волині. Вчений використав широку джерельну базу. Особливе місце серед праць учених радянської доби займають фундаментальні монографії С.Макарчука, Ю.Сливки, М.Панчука, в яких проаналізовано антиукраїнську спрямованість політики польських урядів, соціально-економічну ситуацію на Західній Україні та розглянуто деякі напрями діяльності досліджуваних політичних партій.

В цілому радянська історіографія оперувала великим фактологічним матеріалом з історії діяльності політичних партій. Але об’єктивне дослідження саме історії діяльності УНДО, УСРП та ОУН було унеможливлене наявністю в державі політичної цензури, ідеологізацією суспільства, нав’язуванням ученим-історикам догм та стереотипів.

Наприкінці 1980-х – на поч. 1990-х рр. в Україні відбулися суспільно-політичні зміни та перетворення, що дозволило українській історіографії позбутися нав’язаних їй ідеологічних канонів та обмежень. Після проголошення незалежності України стала можливою поява робіт третьої групи, де переважає критично-об’єктивний підхід до дослідження поставленої проблеми. Важливими у пізнанні політичного розвитку Західної України є праці М.Швагуляка, який дослідив суспільно-політичну ситуацію в регіоні у міжвоєнний період, проаналізував міжпартійні взаємовідносини та спроби консолідації українських партій напередодні Другої світової війни. Серед робіт, присвячених історії діяльності українських національних партій, необхідно виділити фундаментальні монографії М.Кугутяка, який у першій роботі детально дослідив їх діяльність у міжвоєнний період. У другій праці вченого проаналізовано діяльність націонал-демократів у 20-х рр. ХХ ст., зокрема, й на Волині. Значний обсяг інформації про консолідаційно-об’єднавчі процеси в українському політичному таборі у перші роки після анексії краю Польщею міститься у монографіях О.Красівського. І.Соляр у своїй праці детально охарактеризував діяльність УНДО у 1925-1928 рр. Участь представників українських політичних партій у роботі парламентів Польщі у 1922-1939 рр. проаналізував О.Зайцев.

Окрім названих вище вчених, питання діяльності українських національних партій у своїх наукових роботах розглядали В.Чоповський, М.Чоповський І.Дробот, С.Кульчицький, Д.Вєдєнєєв, Ю.Юрик, Я.Папуга, М.Вегеш та інші історики. Однак у більшості праць основна увага зосереджена на аналізі суспільно-політичних процесів і діяльності українських національних партій у Галичині, тоді як політичне життя міжвоєнної Волині досі в основному залишилося ще малодослідженим.

У середині 1990-х – на початку 2000-х з’явився тематичний комплекс наукових робіт, присвячених виключно історії міжвоєнної Волині. Серед них важливе місце займають праці М.Кучерепи, в яких учений розглянув не лише окремі напрями діяльності українських партій на Волині, але й проаналізував внутрішню політику тогочасних польських урядів у регіоні. Значний масив інформації про суспільно-політичну ситуацію на Волині, українсько-польські відносини знаходимо у монографії М.Кучерепи та Р.Давидюк. Проблеми суспільно-політичного розвитку краю у міжвоєнний період та діяльності українських партій частково проаналізовано у наукових статтях М.Гона, Р.Давидюк, Н.Стоколос, Г.Бухала, О.Бухала, П.Житара, Ю.Візітів, А.Шваба, Т.Раєвич, В.Верьовкіна та інших істориків.

Четверту групу наукових праць складають дослідження вчених-істориків української діаспори та польських істориків. У багатьох загальних роботах містяться відомості про діяльність українських політичних сил, проаналізовано територіальні зміни та соціально-економічна ситуація на західноукраїнських землях у міжвоєнний період, українсько-польські взаємовідносини. Ці питання присутні в працях Т.Гунчака, В.Косика, А.Семенюка та інших. Серед робіт істориків української діаспори для автора важливим виявився аналіз праць З.Книша та П.Мірчука, в яких, незважаючи на наявність апологетики, міститься значний обсяг інформації про діяльність ОУН на Західній Україні.

До питань досліджуваної теми неодноразово звертались і польські історики. Зокрема, в польській україністиці помітне місце займають спеціальні наукові дослідження політичного розвитку Західної України у міжвоєнний період. Серед них необхідно виділити монографію М.Папєжинської-Турек, в якій проаналізовано польсько-українські відносини у 1920-х рр. Українське питання в Польщі у 1923-1929 рр. розглянуто у фундаментальній монографії Р.Торжецького. Також привертають увагу роботи К.Зеленко та Ч.Партача, де досліджено суспільно-політичну ситуацію на Західній Україні у міжвоєнний період, та окремі напрями діяльності українських національних партій.

Окрім загальних робіт з історії України, у польській історіографії є також спеціальні наукові дослідження, присвячені регіональній українській історії, зокрема, Волині. Хоча в праці В.Менджецького головним чином проаналізовано суспільно-економічну ситуацію на Волині у 1921-1939 рр. та зміни в національному складі населення краю, з поля зору вченого не випали і питання політичного життя регіону. У монографії З.Запоровського досліджено діяльність проурядової регіональної української партії ВУО та проаналізовано деякі напрями діяльності та організаційну структуру українських національних партій.

Таким чином, огляд наукової літератури дає підстави для висновку, що, незважаючи на наявність значної кількості наукових робіт з даної проблематики, діяльність УНДО, УСРП та ОУН на Волині у міжвоєнний період потребує ґрунтовного дослідження.

Основним джерелом дослідження стали матеріали архівів України. При написанні дисертації використано різні за характером, походженням і змістом опубліковані та неопубліковані документи та матеріали, що дозволяє автору поділити джерельну базу дослідження на чотири групи: документи та матеріали, які знаходяться у фондах архівів України; матеріали періодичних видань, які виходили у 1920-1930-х рр.; збірники документів та матеріалів; спогади.

З використаних джерел та опублікованих матеріалів осібне місце займають програмові документи досліджуваних політичних партій, постанови і резолюції з’їздів та конференцій, особливо ті, що стосувалися Волині та впливали на політичну стратегію й тактику діяльності УНДО, УСРП та ОУН. Окрему групу серед цих документів складають агітаційно-пропагандистські матеріали, звернення до населення й ті, що стосуються міжпартійних відносин. Основним джерелом цих матеріалів є архівні фонди. У процесі написання роботи дисертантом було вивчено й використано неопубліковані і частково опубліковані матеріали 23 фондів, одного центрального і чотирьох обласних архівів: Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА України у Львові) та державних архівів Волинської, Львівської, Рівненської та Тернопільської областей.

Значний масив інформації одержано в результаті опрацювання матеріалів фондів Державного архіву Волинської області: Волинська воєводська коменда державної поліції у м. Луцьк (Ф.1); Луцьке повітове староство (Ф.36), Волинське воєводське управління (відділ безпеки) (Ф.46); Луцький окружний суд м. Луцьк (Ф.191) та інших; Державного архіву Львівської області, а саме: Львівське воєводське управління (Ф.1); Львівське воєводське управління державної поліції м. Львів (Ф.121). Значний обсяг матеріалів, що стосуються досліджуваної теми, зберігається у фондах Державного архіву Рівненської області: Ровенське повітове староство (Ф.30); Ровенський окружний суд м. Ровно (Ф.32); Прокуратура Ровенського окружного суду (Ф.33); Ровенська повітова команда державної поліції (Ф.86); Перший комісаріат державної поліції у м. Ровно (Ф.112) та інших. Важливі документи залучено з фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові, а саме: Українське національно-демократичне об’єднання м. Львів (Ф.344); документів Державного архіву Тернопільської області: Кременецьке повітове староство (Ф.2) та інших.

Ці першоджерела, що включають до свого складу урядові постанови, службові записки урядових структур, звіти й рапорти воєводського управління та повітових староств Волинського воєводства про суспільно-політичну ситуацію у регіоні, діяльність, організаційну структуру та кількісний склад українських національних партій, статистичні матеріали, відтворюють реальну історичну картину на Волині та доповнюють її, деталізуючи невідомими раніше фактами, характеризують відомих українських політиків-волинян.

До другої групи джерел входять періодичні видання 1920-1930-х рр., аналіз яких дав змогу порівняти бачення різними політичними партіями тогочасних суспільно-політичних процесів і явищ, визначити ставлення до них різних політичних сил, більш повно проаналізувати міжпартійні взаємовідносини. Періодика дала величезний матеріал про суспільно-політичне життя, ставлення керівництва українських національних партій до ситуації на Волині. У дисертації широко використано публікації в тогочасних періодичних партійних і позапартійних виданнях, а саме: “Діло”, “Свобода”, “Громадський голос”, “Сурма”, “Розбудова нації”, “Українська нива” з 1937 р., “Волинське слово”, “Боротьба”, “Українська громада”, “Новий час”, “Народна справа”, “Наш клич”, “Неділя”, “Нова доба”, “Наш прапор”, “Biuletyn Polsko-Ukraiсski”, “Pada Јudowa”, “Dziennik Woіyсski”, “Woіyс”, “Їiema Wolyсska” та інших. Аналіз українсько-польської періодики значно доповнив джерельну базу дослідження, надавши можливість використати конкретні факти з діяльності УНДО, УСРП та ОУН на Волині у міжвоєнний період.

При написанні дослідження також вивчено основні законодавчі акти Другої Речі Посполитої, збірники документів. Їх аналіз дозволив автору доповнити дослідження важливим фактологічним матеріалом.

Окрему групу джерел складають спогади. Інформативною насиченістю привертають увагу роботи В.Мудрого, І.Кедрина, І.Макуха та інших. При використанні спогадів дисертантом враховувалося, що їх автори були учасниками досліджуваних подій і підходили до оцінки дій українських національних партій виключно з партійних позицій, що істотно позначилося на їхній інтерпретації окремих історичних явищ і процесів.

У другому розділі – “Початок діяльності УНДО та УСРП на Волині” з’ясовано історичні передумови утворення та початок політичної діяльності досліджуваних політичних партій у регіоні, проаналізовано чинники, які впливали на їх позиції на Західній Україні і Волині, зокрема, визначено основні програмові цілі УНДО та УСРП, охарактеризовано суспільно-політичну ситуацію на Волині. Автором проаналізовано об’єднавчі процеси в українському національному політичному таборі та відзначено, що в результаті ідеологічних протиріч, які так і не були подолані, вони відбувалися окремо в націонал-демократичному та соціалістичному середовищі.

Результатом об’єднавчих зусиль стало утворення 11 липня 1925 р. УНДО, а 14 лютого 1926 р. – УСРП, які незабаром стали найвпливовішими українськими легально діючими національними партіями на західноукраїнських землях у складі Польщі. До складу керівних органів обох партій увійшли і волиняни, що мало сприяти зміцненню позицій УНДО та УСРП у регіоні.

Констатується, що хоча УНДО і стала найчисельнішою українською партією Галичини, на Волині її впливи були мінімальними, а нечисленні групи прихильників діяли лише в кількох повітах. Звернуто увагу й на спроби польських урядових кіл штучно роз’єднати українські землі, що входили до складу Другої Речі Посполитої, шляхом зміцнення “Сокальського кордону”, яким польські уряди намагалися відгородити Волинь від політичних впливів Галичини. Тому лише у 1927 р. УНДО вдалося розпочати утворення філій кооперативів РСУК на Волині та зміцнити свої позиції у частині “Просвіт”. УСРП ж упродовж 1927-1928 рр. утворила три повітових секретаріати партії, які функціонували у Здолбунові, Рівному та Кременці. Це пояснюється входженням до складу УСРП волинських організацій УПСР, що полегшило подолання партією “Сокальського кордону”.

Обидві партії, висуваючи ідею відродження української державності та обстоюючи позицію щодо нелегітимності інкорпорації Західної України Польщею і будучи при цьому легальними партіями, у своїй діяльності використовували лише легальні методи політичної боротьби. Вони були учасниками виборів як до органів місцевого самоврядування 1927 р., так і парламентських 1928 р. Дисертантом на основі фактологічного матеріалу проаналізовано перебіг виборів на Волині та результати, досягнуті досліджуваними політичними структурами. Окремо звернуто увагу і на той факт, що провід УНДО пропонував УСРП об’єднати зусилля задля спільної участі у виборчих акціях 1927 р. та 1928 р. Проте соціалісти-радикали відхилили ці пропозиції, що призвело до розпорошеності українського національного політичного табору та протистояння між УНДО та УСРП. Результати виборів на Волині дають підстави для висновку, що обидві партії у даному регіоні мали значно меншу підтримку українського населення, ніж у Галичині. Особливо це стосувалося УНДО, яке загалом здобуло 23 посольських мандати, з яких лише 1 припав на Волинь.

Лише влітку-восени 1928 р. провід УНДО звернув особливу увагу на Волинь, де за дієвої участі послів та сенаторів – членів ЦК УНДО було організовано три постійно діючих повітових комітети партії: в Дубно, Луцьку та Рівному, а також проведено ряд посольських віч та зборів громадян, на яких жителів краю знайомили з партійною програмою, популяризували ідеологію партії. На думку огрганізаторів заходів, це мало сприяти зміцненню впливів УНДО у регіоні. Але активізація діяльності націонал-демократів зустріла протидію з боку місцевих органів державної адміністрації, які робили усе можливе, щоб не допустити зміцнення організаційної мережі партії на Волині. Вже восени 1928 р. польська адміністрація припинила діяльність “Просвіт” у Рівному, Дубно, Ковелі.

Дисертантом констатується, що основними напрямами діяльності УНДО та УСРП на Волині було проведення посольських віч, партійних конференцій, нарад і зборів громадян, театральних вистав.

У третьому розділі дисертації – “Діяльність УНДО, УСРП та ОУН на Волині у 1929 – першій половині 1935 рр.” охарактеризовано вплив досліджуваних партій на суспільно-політичне життя регіону та комплексно досліджено їх діяльність у краї. Поряд з розглядом діяльності УНДО, УСРП та ОУН проаналізовано й внутрішню політику волинського воєводи Г.Юзевського, який, реалізуючи “Волинську програму”, зробив усе можливе, щоб виключити Волинь з орбіти політичних впливів Галичини. Члени легально діючих, але опозиційних до влади УНДО та УСРП, зазнали репресій та переслідувань з боку влади. Аби послабити позиції українських національних партій, місцева адміністрація розпочала системний наступ на філії галицьких культурно-освітніх та економічних структур.

На активізацію діяльності українських національних партій на Волині навесні-влітку 1930 р. суттєво вплинуло призначення довиборів до парламенту країни. Основною формою проведення виборчої роботи були посольські віча. У 1930 р. на Волині було проведено 156 таких віч. Результати виборів засвідчили тенденції до зміцнення впливів обох партій у краї, за винятком північних повітів. Однак новообрані посли та сенатори не встигли навіть прийняти присягу, оскільки Й.Пілсудський наприкінці серпня 1930 р. розпустив парламент і призначив нові вибори на осінь, які відбувалися вже в умовах “пацифікації”. В результаті наступу “санації” проти опозиції було заарештовано ряд провідних українських політичних діячів. Враховуючи складність ситуації, українські національні партії об’єднали зусилля та утворили українсько-білоруський виборчий блок, який на Волині репрезентували УНДО та УСРП. Восени 1930 р. поліція заарештувала на Волині ряд керівників місцевих партійних структур та кандидатів на послів до сейму: В.Островського, І.Власовського, С.Жука та інших. У підсумку УНДО та УСРП здобули на Волині лише один посольський мандат.

На основі неупередженого дослідження документів проаналізовано діяльність УНДО та УСРП на Волині у 1931 – першій половині 1935 рр. Основними її формами були партійні наради, збори, поширення друкованих партійних видань, проведення посольських віч, організація акцій протесту проти політики військової колонізації українських земель; захист державної школи від полонізації; організація протестних акцій проти політики голодомору в УСРР. Особливу увагу звернуто на те, що в результаті розколу УНДО, влітку 1933 р. частина її членів вийшла з партії та влилася у ФНЄ. Це ще більше послабило і так незначні позиції націонал-демократів на Волині та стало причиною реорганізації місцевих партійних структур.

Наприкінці 1920-х рр. на Волині зароджується, а з часом й активізує свою діяльність націоналістичне підпілля, яке було представлене ОУН. Автор акцентує увагу, що біля витоків формування організації на Волині здебільшого стояла українська молодь. На рубежі 20-30-х рр. ХХ ст. було утворено перші ланки ОУН. Основним джерелом поповнення рядів націоналістичного підпілля стали вчорашні “Пластуни” та учні старших класів гімназій, які вступали до “Юнацтва” – молодіжної формації ОУН. Проте волинські осередки ОУН не змогли розгорнути діяльність у регіоні у зв’язку з арештами поліцією більшості членів підпілля влітку-восени 1930 р. Незабаром Волинь сколихнули резонансні політичні процеси, на яких тогочасне волинське суспільство побачило нову генерацію українських революціонерів-волинян. Проведені поліцією арешти членів підпілля пригальмували процес формування організаційної мережі ОУН на Волині.

У дисертації при розгляді питань, пов’язаних з діяльністю ОУН, охарактеризовано тактику дій волинських націоналістів та відзначено, що, на відміну від галицьких екзекутив ОУН, місцеві організації свою діяльність проводили переважно у двох напрямах: агітаційно-пропагандистському та організаційно-кадровому. Силові методи боротьби – підпали, експропріації, політичні вбивства у першій половині 1930-х рр. практично не застосовувалися волинськими націоналістами, хоча при арештах багатьох членів підпілля поліція вилучала зброю та боєприпаси. Констатовано, що пік виступів ОУН припав на осінь 1933 р., коли оунівці вели боротьбу проти полонізації державної освіти.

Дисертантом констатується, що впливи УНДО та УСРП на Волині поступово послаблюються і одночасно спостерігаються тенденції до зміцнення позицій діючої у підпіллі ОУН. Остання зуміла здобути підтримку частини волинської молоді, що створювало необхідні передумови для зростання лав націоналістичного підпілля та розширення меж його діяльності.

У четвертому розділі – “Політична діяльність УНДО, УСРП і ОУН на Волині у другій половині 1935-1939 рр.” досліджено вплив на суспільно-політичний розвиток регіону УНДО, УСРП та ОУН у передвоєнний період.

Провід УНДО змінив політичну стратегію, в результаті чого партія перейшла від “формальної опозиції” на платформу співпраці з польським урядом. Навесні 1935 р. було укладено “нормалізаційну угоду”, яка базувалася на вимозі надання автономії західноукраїнським землям у складі Польщі. Але нова політична стратегія керівництва партії не знайшла повної підтримки у членів партії. Виключення Волині з орбіти активного політичного життя призвело до деморалізації місцевих партійних структур. З часом це переросло у невдоволення політикою партійного проводу. Незважаючи на те, що УНДО перебувало на платформі співпраці з владою, члени партії на Волині зазнавали тиску з боку урядових структур. У 1937 р. в Рівному було заарештовано керівників повітового комітету УНДО за поширення антиколонізаційних видань, легально виданих у Галичині, а восени того ж року було закрито Луцьку філію “Сільського господаря”.

Лише наприкінці 1938 – на початку 1939 рр. на Волині, після подання В.Мудрим до сейму закону про автономію західноукраїнських земель у складі Польщі та вступу в УНДО частини відомих діячів ВУО М.Скрипника, Б.Онуфрійчука та М.Книша, позиції партії дещо зміцнилися. Однак це стосувалось лише Рівненського повіту, де організація у 1939 р. налічувала близько 1,5 тис. членів та прихильників.

На відміну від УНДО, УСРП не змінювала своєї позиції щодо польського уряду, бойкотувала парламентські вибори 1935 р. та 1938 р. Вплив УСРП на Західній Україні зростав, що сприяло перетворенню партії на найчисельнішу національну легально діючу політичну структуру: до її складу входило близько 20 тис. осіб, а до молодіжних формацій “Каменярі” – близько 10 тис. осіб. Проте на Волині ситуація була іншою. Місцеві владні структури посилили протидію соціалістам-радикалам, що виразилося в арештах членів партії, проведенні обшуків у їх помешканнях, закритті сільських бібліотек, створених активістами партії у попередні роки. Посилення “Сокальського кордону” ускладнило підтримку взаємозв’язків між волинськими організаціями та керівництвом партії.

Передвоєнні 1938-1939 рр. характеризуються посиленням наступу з боку польської влади на український національний рух на Волині. Особливо це проявилося після призначення на посаду Волинського воєводи у 1938 р. О.Гавке-Новака. Польська влада обмежила доступ у регіон українських періодичних видань, що виходили в Галичині. Реалізація цієї урядової доктрини призвела до того, що більшість партійних структур УСРП на Волині діяла автономно, не отримуючи навіть партійних газет, а їх робота носила здебільшого внутріпартійний характер. Основними формами діяльності УНДО та УСРП на Волині було проведення партійних нарад, зборів, конференцій та інших заходів з метою популяризації своєї ідеології.

У другій половині 1930-х рр. на Волині, незважаючи на превентивні заходи з боку поліції, спостерігаються тенденції до зміцнення позицій діючої у підпіллі ОУН. Змінюється тактика діяльності волинських націоналістів, які починають практикувати силові методи політичної боротьби – підпали, вбивства поліцейських тощо. У середині 1930-х рр. волинські націоналісти готували замах на Г.Юзевського, однак у зв’язку з арештами членів підпілля ці плани не було реалізовано. У 1935 р. на Волині було утворено дві обласні екзекутиви ОУН, а в 1937 р., за дієвої участі В.Сидора, починають формуватися повстансько-бойові відділи ОУН. Завершити цю справу не вдалося через проведені поліцією у 1937 р. арешти членів організації.

Дисертантом охарактеризовано діяльність ОУН на Волині, проаналізовано найбільш резонансні виступи націоналістичного підпілля у другій половині 1935-1939 рр., відмічено, що наприкінці 1930-х рр. ОУН вдалося охопити своїм впливом практично всю територію Волині. Окрему увагу звернуто на пропагандистську діяльність націоналістичного підпілля та роль у цій діяльності “Волинської ланки” СУСОП, проаналізовано причини, що зумовили зростання рядів ОУН на Волині.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено його результати, основний зміст яких виноситься на захист.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у комплексному вивченні становлення та діяльності українських національних партій на Волині у 20-х – 30-х роках ХХ століття. На основі залучення широкого кола архівних джерел, тодішньої періодики та фахової літератури охарактеризовано роль УНДО, УСРП та ОУН у політичному житті міжвоєнної Волині та з’ясовано їх роль у формуванні національної свідомості українського населення регіону. Вирішення наукової проблеми, якій присвячена дисертація, важливе і в практичному сенсі, оскільки досвід регіональної діяльності досліджуваних політичних сил може бути використаний у сучасних умовах.

В історіографії тенденції до неупередженого дослідження окремих питань дисертаційної теми з’явилися лише після проголошення незалежності України. Але в більшості наукових праць з даної проблематики ідеться про діяльність УНДО, УСРП та ОУН у Галичині. У працях, що стосуються діяльності вищеназваних партій на Волині, чимало аспектів залишилося поза увагою дослідників, що вимагає підготовки узагальнюючої праці з досліджуваної проблеми. Наявна джерельна база дисертаційного дослідження дозволяє досягти мети дослідження та вирішити поставлені завдання.

1. З середини 1920-х рр. посилилися тенденції до об’єднання близьких за ідеологією українських політичних сил Волині, Холмщини, Полісся та Підляшшя з політичними угрупованнями Східної Галичини. Це диктувалося об’єктивними процесами, що відбувалися у тогочасному поліетнічному суспільстві, а також необхідністю захисту своїх прав українським населенням країни. Утворення українських партій великою мірою імпульсувала дискримінаційна політика Польщі щодо національних меншин, передусім українців, втрата останніми своєї державності, труднощі, пов’язані з пристосуванням до умов існування в Польщі. Результатом цього стало утворення 1925 р. УНДО, а в 1926 р. – УСРП, до керівного складу яких увійшли і волиняни, що мало стимулювати розбудову партійного життя на Волині.

2. Незабаром обидва політичні угруповання стали найвпливовішими та найчисельнішими українськими політичними силами Галичини. Доведено, що на Волині ситуація була іншою. Ні УНДО, ні УСРП не здобули в регіоні міцних позицій, а їх діяльність обмежувалася кількома повітами, що було зумовлене рядом причин. По-перше, досить успішна реалізація тогочасними польськими урядами політики регіоналізму зміцнила штучний “Сокальський кордон”. По-друге, основна маса українського населення Волині не відзначалася політичною активністю, а рівень національної свідомості волинян був значно нижчим, ніж в українців-галичан. По-третє, керівництво обох партій не приділяло належної уваги розбудові організаційної мережі на Волині, а їх повноцінна діяльність у краї розпочалася лише під час парламентських виборів 1928 р. Результати цих виборів засвідчили, що УНДО та УСРП мали впливи лише у декількох повітах краю.

3. На діяльності УНДО та УСРП наприкінці 20-х – у першій половині 30-х рр. ХХ ст. позначилася зміна урядової політики на Волині, яку здійснював новий волинський воєвода Г. Юзевський. Реалізуючи свою “Волинську програму”, він посилив “Сокальський кордон”. Державна адміністрація застосовувала репресії проти членів легально діючих УНДО та УСРП. У результаті і так незначні позиції українських національних партій послабилися, а спроби активізувати партійну діяльність наштовхувались на жорстку протидію з боку владних структур. Основними формами діяльності обох партій на Волині було проведення посольських віч, партійних нарад та конференцій, організація плебісцитів на захист державної школи від полонізації, акції протесту проти політики голодомору 1932-1933 рр. в УСРР, поширення антиколонізаційних видань.

4. На рубежі 1920-1930-х рр. на Волині починає формуватися націоналістичне підпілля, репрезентоване у краї ОУН. Домінуючу роль у створенні перших ланок ОУН відіграло українське студентство. Незважаючи на виступи націоналістичного підпілля проти польської влади у 1930 р. у Галичині, волинські організації актів саботажу не проводили, оскільки перебували лише в стадії формування. Влітку-восени 1930 р. польські каральні органи заарештували більшість членів ОУН у краї, що пригальмувало процес розбудови організаційної мережі ОУН на Волині. У першій половині 1930-х рр. основні зусилля ОУН на Волині були спрямовані на ведення агітаційно-пропагандистської роботи та розширення мережі організації.

5. З’ясовано, що у другій половині 1935-1939 рр. тенденції до послаблення впливів УНДО та УСРП на Волині посилюються. Особливо це стосувалося УНДО. Значною мірою це зумовила реалізація нового політичного курсу партії, який призвів до фактичного усунення Волині від активного політичного життя. Хоча партія зайняла проурядову позицію, на Волині її члени зазнавали переслідувань. Посилювалася конфронтація між волинськими організаціями та проводом партії. В результаті з трьох організованих у 1928 р. на Волині повітових комітетів УНДО станом на літо 1939 р. залишився один. Опозиційність до польських урядів УСРП зумовила зростання впливів партії у Галичині, а з іншого боку – ускладнила її становище на Волині. Внаслідок репресивних дій польської влади позиції партії послабилися. Змінюється й тактика дій волинських осередків УНДО та УСРП. На відміну від попередніх років вони у цей період намагаються не проводити публічних політичних заходів, зводячи свою діяльність до проведення партійних нарад, конференцій, розповсюдження партійних видань, рідше – проведення святкових вистав та концертів.

6. УНДО та УСРП, будучи легальними партіями, використовували лише легальні методи політичної боротьби. Хоча обом партіям не вдалося здобути у краї домінуючих позицій, однак їхня діяльність вплинула на політичну соціалізацію, на формування світогляду волинян і сприяла поширенню серед них національно-державницької ідеології. І, що особливо важливо, відіграла помітну роль у зближенні українців Галичини та Волині, що протягом значного періоду часу розвивались у різних геополітичних умовах.

7. Доведено, що впродовж другої половини 1930-х рр. на Волині спостерігаються тенденції до поступового зростання впливів ОУН. Змінюються й акценти діяльності націоналістичного підпілля, все частіше оунівці використовують такі методи політичної боротьби, як акти терору, саботаж, підпали. У той період КЕ ОУН на ЗУЗ розглядала Волинь з її лісами як можливу базу для формування повстанських загонів. З метою активізації збройного руху у краї починають організовуватися повстанські відділи, однак повністю реалізувати плани не вдалося у зв’язку з арештами членів ОУН у 1937 р. Найважливішою перемогою ОУН була її підтримка волинською молоддю.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Цецик Я. Утворення та основні напрями діяльності УВО – ОУН у Дубнівському повіті в 1929-1939 роках // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. М.М.Алексієвця. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2003. – Вип.3 – С. 88-93.

2. Цецик Я. П. Участь українських політичних партій у виборах 1922 року на Рівненщині // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л.Українки. – Луцьк, 2004. - № 2. Серія: історичні науки. – С.14-19.

3. Цецик Я. П. УНДО і УСРП їх місце і роль у політичному житті Волині у 1925-1930 роках // Сторінки історії. – К .: Політехніка,