МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
ДЯЧЕНКО ГАЛИНА ВІКТОРІВНА
УДК 811.161.1’42:1 Бердяєв
СИМВОЛ У ФІЛОСОФСЬКОМУ ДИСКУРСІ М. БЕРДЯЄВА:
ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 10.02.02 – російська мова
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Сімферополь – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі російського мовознавства та комунікативних технологій Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
СИНЕЛЬНИКОВА Лара Миколаївна,
Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри російського мовознавства
та комунікативних технологій.
Офіційні опоненти:
доктор філологічних наук, професор
СЕЛІВАНОВА Олена Олександрівна,
Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького,
професор кафедри загального та російського мовознавства;
кандидат філологічних наук, доцент
САВЧЕНКО Людмила Ростиславівна,
Харківський національний університет
ім. В. Н. Каразіна,
доцент кафедри російської мови.
Захист відбудеться 02.07. 2008 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.08 у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, проспект Академіка Вернадського, 4).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, проспект Академіка Вернадського, 4).
Автореферат розісланий .06.2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А. Г. Шиліна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Філософський дискурс становить величезний інтерес для сучасної когнітивної лінгвістики, що досліджує мовні форми втілення думки. Вивчаються специфіка слова у філософських текстах (Т. Н. Преснякова, В. В. Бібіхін), деякі прийоми побудови філософського міркування, аргументації (Г. А. Брутян, Ю. К. Мельвіль, Дж. Пассмор та ін.), жанри філософських дискурсів (О. В. Золотухіна-Аболіна, Д. В. Анкін), одиниці філософського дискурсу – поняття, метафора, концепт, символ (Л. М. Богата, Г. О. Єрмоленко, О. Ф. Лосєв, С. Л. Катречко та ін.). Аналізується філософська мова окремих філософів і філософських напрямів (О. Б. Вайнштейн, Т. В. Васильєва, А. В. Марцева, Т. А. Міллер, А. І. Кобзєв, Т. М. Снітко, В. С. Спірін, Н. С. Автономова, Л. М. Грановська та ін.). Менш досліджено мову російської філософії конкретних епох, зокрема початку ХХ ст. Однак власне лінгвістичний підхід до філософського дискурсу репрезентований незначною кількістю робіт (Л. М. Синельникова; Л. В. Щеглова, В. В. Щеглов). Про важливість вивчення мови філософії М. Бердяєва йдеться практично в кожному дослідженні його творчості, проте тільки в роботах Г. П. Федотова, Ф. А. Степуна, П. Мьордока, Д. Лоурі, В. О. Кувакіна, Я. Кротова містяться окремі характеристики мови філософа. Філософська концепція мови М. Бердяєва запропонована С. А. Титаренком. Проте з лінгвістичних позицій проблему філософської мови М. Бердяєва не досліджено.
Актуальність дисертаційного дослідження визначається стійким інтересом, який постійно зростає, до творчої спадщини М. Бердяєва у світовій гуманітарній думці, що зумовлено парадигмальністю його філософії для осмислення та вирішення проблем сучасної культури. Мовна особистість філософа є найціннішим прикладом мовної творчості, яка активно протистоїть тенденціям стандартизації та спустошення мови сучасним „масовим суспільством”. Мова творів М. Бердяєва є очевидно індивідуальною й специфічною в усій традиції російської філософії (у західній філософії ХХ ст. таким явищем є мова М. Гайдеггера). Мовна особистість М. Бердяєва, яка розвиває смислотворчий потенціал російської мови в одній із найскладніших та найбільш витончених сфер її використання – сфері філософської рефлексії, становить великий інтерес для сучасної лінгвістики як знакове явище в новітній історії (XIX – ст.) російської мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри російського мовознавства та комунікативних технологій Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (№ держреєстрації 0101U001371 – „Національна культура у філологічних дискурсах різних типів”). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (з 25 квітня 2008 р. – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка) (протокол № 5 від 23 грудня 2005 р.).
Мета дослідження – аналіз лінгвокогнітивних аспектів символу у філософському дискурсі М. Бердяєва.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
1) дати цілісне уявлення про символ як особливу смислову та смислотвірну категорію;
2) визначити структуру і зміст символу в лінгвокогнітивній динаміці, описати мовні експлікації символу;
3) охарактеризувати філософський дискурс як дискурс особливого типу, визначити його ознаки, виявити роль символу в ньому;
4) описати специфіку мовної особистості М. Бердяєва;
5) реконструювати символічний рівень мовної особистості М. Бердяєва за допомогою аналізу частоти, ритму та коефіцієнтів сполучуваності символів;
6) розкрити семантику символів М. Бердяєва як цілісної системи та конкретизувати дискурсивні механізми символічної діалектики філософа, які зумовлюють мовну організацію його текстів.
Об’єкт дослідження – філософський дискурс М. Бердяєва.
Предмет дослідження – лінгвокогнітивні особливості символу у філософському дискурсі М. Бердяєва.
Матеріал дослідження склали опубліковані книги та статті, рукописні редакції, плани й нотатки з фондів Російського державного архіву літератури та мистецтва (РДАЛМ); щоденники, листи філософа; мемуарні свідчення сучасників.
У дослідженні застосовано комплекс методів у межах міждисциплінарного підходу. Дискурс-аналіз дозволив розглянути лінгвістичні одиниці у їх зумовленості когнітивними чинниками; символіко-екзистенційний аналіз (С. С. Аверинцев, М. М. Бахтін) застосовувався для реконструкції символічного змісту мовних одиниць різного рівня; герменевтичні процедури інтерпретації допомогли розкрити зміст філософських символів М. Бердяєва; контекстуальний аналіз сприяв визначенню смислового оточення мовних одиниць (мікроконтексту) і функцій, виконуваних ними у складі цілого (макроконтексту); лінгвістичний експеримент здійснювався для моделювання мовної особистості філософа; частотний аналіз і контент-аналіз, реалізовані за допомогою комп’ютерних програм, визначили кількісні параметри філософських символів М. Бердяєва.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше:
· подано цілісне уявлення про символ з позицій дискурсивної та когнітивної лінгвістики;
· виявлено та систематизовано ознаки філософського дискурсу;
· обґрунтовано правомірність використання поняття „символічний рівень мовної особистості”;
· створено частотний словник мови М. Бердяєва;
· визначено ритм символів М. Бердяєва та їх сполучуваність один з одним;
· описано семантико-функціональну динаміку слова-символу в дискурсі М. Бердяєва;
· виявлено конститутивне значення символу для діалектичного методу М. Бердяєва.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в розширенні уявлення про мовну особистість через характеристику символічного рівня мовної особистості філософа, розгляді теорії символу з лінгвістичних позицій, а також у виявленні системних ознак філософського дискурсу в цілому і М. Бердяєва зокрема, що намічає нові підходи, які уточнюють зв’язки мови, свідомості та об’єктивної дійсності.
Практичне значення роботи визначається тим, що результати дослідження можуть бути використані в загальних та спеціальних курсах з мовознавства (когнітивній лінгвістиці, загальному мовознавстві, комунікативній лінгвістиці), а також з філософської мови М. Бердяєва; спецкурсах і спецсемінарах з теорії тексту, дискурсу, мовної особистості. Розроблені комп’ютерні програми для аналізу тексту поповнюють інструментальні засоби корпусної лінгвістики.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що: а) запропоновано систему методик виявлення символу у філософському тексті та розроблено лінгвокогнітивні принципи його аналізу; б) розширено уявлення про мовне вираження когнітивних процесів; в) здійснено символіко-екзистенційний аналіз філософського дискурсу М. Бердяєва. Концептуальна основа роботи, комплексна методика й результати дослідження можуть бути використані в подальших розробках лінгвокогнітології.
Апробація матеріалів здійснювалася в доповідях на IV Міжнародній конференції „Філософська антропологія: традиції, проблеми та перспективи” (Санкт-Петербург, 2004), Міжнародній науковій конференції „Традиція та культура” (Київ, 2005), VI Міжнародній науково-практичній конференції „Освіта та доля нації” (Харків, 2005), VI Міжнародному семінарі „Норми та парадокси свідомості й мислення. Їх проявлення в сучасному суспільстві, культурі та мові” (Луганськ-Женева, 2006), XV Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова та культура” (Київ, 2006), II Таврійських читаннях „Анахарсис” (Крим, 2006), Міжнародній конференції „На шляху до синтетичної єдності європейської культури: М. О. Бердяєв та єдність європейського духу” (Москва, 2006), IX Міжнародній науковій конференції „Русистика і сучасність” (Одеса, 2006), Міжнародній конференції „Академічна й неакадемічна філософія: конфронтація та взаємодія” (Ростов-на-Дону, 2006), Міжнародній науковій конференції „Розуміння в комунікації – : Мова. Людина. Концепція. Текст” (Москва, 2007), XXXVI Міжнародній філологічній конференції (Санкт-Петербург, 2007), VII Міжнародній науковій конференції „Пред’явлення світу в гуманітарних дискурсах XXI століття” (Луганськ – Женева, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Апостол свободи. Концепція свободи Бердяєва як основа розуміння свободи у сучасному українському суспільстві” (Краснодон, 2005); Регіональній науковій конференції „Філософія. Релігія. Психологія. Роль духовних цінностей в житті суспільства” (Луганськ, 2007); кафедрі російського мовознавства та комунікативних технологій у межах Днів науки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (2005 – ).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 23 публікаціях, з них 8 статей опубліковано в провідних наукових фахових виданнях України.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, двох таблиць та додатку. Рукопис укомплектований бібліографічним апаратом (321 позиція). Обсяг основного тексту дисертації – 198 сторінок, повний обсяг – 258 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність і перспективність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, матеріал та методи, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.
Аналіз підходів до вивчення філософської мови показує, що дослідники 1) кваліфікують філософський дискурс як особливий режим функціонування мови; 2) акцентують зв’язок мови філософії з мовою повсякденного спілкування, убачаючи її специфіку в мотивованій, контекстно зумовленій трансформації загальномовних правил; 3) виявляють правила побудови філософського дискурсу, особливості його семантики й синтаксису; 4) стверджують „особистісний” вимір філософського тексту, унаслідок чого не існує фіксованих інваріантних філософських термінів, що виконували б операціональну функцію безпристрасного інструментарію, як це можливо в науці; 5) наполягають, що система філософських категорій визначається широким контекстом – конкретним філософським текстом, усією авторською філософською системою, певною школою чи традицією філософствування; 6) аналізують техніки побудови філософського міркування й аргументативні стратегії; 7) концептуалізують власну раціональність філософського дискурсу, яка не вичерпується логіко-поняттєвими мовними стратегіями, а органічно оперує художніми засобами. При вивченні мови філософії порушується проблема символу, що зумовило формулювання однієї з основних гіпотез дослідження: специфіка філософського дискурсу полягає в особливому символізмі.
У першому розділі „Символ у просторі мови” розглядаються теоретико-методологічні засади дослідження філософського дискурсу в аспекті зв’язків мови і свідомості; визначається природа символу як органічної єдності думки, мови та об’єктивної дійсності.
У першому підрозділі „Символ у лінгвофілософському аспекті” подано визначення символу в таких характеристиках. Символ – це об’єктивно-суб’єктивне поєднання різних планів дійсності в діалектичну матеріально-смислову структуру, що здійснюється ієрархічно.
У другому підрозділі „Символ як посередник між мовою та свідомістю” досліджується когнітивна роль символу в процесі породження „глибинних” дискурсів (релігійного, філософського, ліричного тощо), які здійснюють не „обмін інформацією”, а мають „інтенцію на суб’єкт”. Символічний рівень мовної особистості концептуалізується як універсальний екзистенційно-смисловий символікон (УЕСС), що має ієрархічну структуру. Символікон – це не проста сума символів, а пансимвол, цільний міф особистості. Ізоморфність символікону свідомості та мові зумовлена його посередницькою природою. Символічний рівень мовної особистості виступає провідним лінгвокогнітивним чинником у породженні філософського дискурсу.
У третьому підрозділі „Дискурсивні характеристики символу” розглядаються особливості мовної експлікації символікону особистості. Символ – сутнісно дискурсивна одиниця, це факт не мовних значень, а мовленнєвого смислу. Мовний рівень організації символу – не фрагмент контексту, а простір цілісного дискурсу. Символ потребує десемантизації лексичних елементів висловлювання, звертання до сфери „подальших значень” для максимальної актуалізації смислових можливостей семантичної структури слова.
У другому розділі „Когнітивно-мовна специфіка філософського дискурсу” філософський дискурс розглянуто як особливий тип символізації.
У першому підрозділі „Особливості філософського дискурсу” систематизовано його ознаки. Мова і філософія тісно взаємодіють: філософія можлива, тільки будучи вираженою в слові. Мова філософії – не окрема форма, у якій виражається зовнішній щодо неї зміст філософської думки, а сам спосіб виникнення та буття філософської думки.
Філософ, рухаючись у просторі умоглядної реальності, не звертається до предметних значень слів. Філософський текст інтенсифікує смисловий аспект семантики мовних засобів. Філософські висловлювання спонукають автора до тлумачення „самого себе” через експлікацію їх смислу: Где Дух, там и свобода, там и творчество. Творчество не связано со священством и не подчинено ему. Творчество – в Духе пророческом. Дух не может иметь своего писания и не знает наставлений, Он раскрывается в свободе. Дух дышит, где хочет. Жизнь в Духе есть жизнь свободная и творческая. Когнітивний потенціал філософського дискурсу визначають недостатня інформативність, перенесення акценту зі знання значень на пошук смислу.
Філософський дискурс здійснює референцію не до предметно-емпіричної дійсності, а до духовного світу людини. Семантика філософських висловлювань багато в чому залишається неексплікованою без посилання на внутрішній досвід їх автора. Філософський дискурс ґрунтується на символах мовної особистості архетипово-метафізичного рівня. Філософське висловлювання належить до висловлювань універсального типу й тяжіє до афористичної форми. Когнітивна роль філософського символу зумовлена його здатністю здійснювати найбільш глобальні категоріальні узагальнення на рівні світу як цілого.
Філософський символ виступає посередником між дійсністю та актом її смислового утвердження, органом суб’єкт-об’єктної взаємодії. Символ пов’язаний з глибинною перспективою як пізнаваного, так і того, хто пізнає. Філософський символ також виступає посередником між актом трансцензусу (смислонадання) та мовним контекстом. Філософський символ цілісний, синтетичний і невичерпний. Символ виступає як принцип нескінченного розгортання згорнутого в ньому змісту. На відміну від поняття, символ не елімінує особистісних компонентів смислу. Філософський символ виражає когнітивно-екзистенційну, а не предметно-емпіричну реальність. Філософська відчуженість – це відчуженість від фактів і явищ. Ні знак, ні поняття, ні інші категорії не долають предметності, а для символу це можливо. Філософський символ не можна вичерпати раціональною артикуляцією, оскільки у філософському пізнанні діє сукупність духовних сил людини. У філософському символі смисловий компонент домінує над образним, що створює особливе напруження, яке визначає специфіку семантики філософії.
У другому підрозділі „Філологічна герменевтика філософського дискурсу” сформульовано правила інтерпретації філософського тексту. Символізм філософського дискурсу є функціонально-комунікативним типом, що ґрунтується на принципах глибинного діалогізму та екзистенційно-гносеологічної активності, без якої зміст філософського дискурсу залишається герметичним. Наявність екзистенційно-гносеологічної компетенції відповідного рівня розмикає герметичність філософського дискурсу в нескінченну герменевтику символу.
У третьому розділі „Символічний рівень мовної особистості М. Бердяєва” подано реконструкцію символічного рівня мовної особистості філософа.
У першому підрозділі „Мовна особистість М. Бердяєва: загальна характеристика” виявлено основні особливості його філософського дискурсу. М. Бердяєв філософствував собою, своїм ім’ям, від першої особи, що на формальному рівні підтверджують дані частотного аналізу: займенник Я має високий показник уживаності. Серед характерних мовленнєвих стратегій філософа – заклик, розпорядження, благання, заклинання, розпач і навіть скарга читачеві на неможливість передачі іншому свого переживання. Сповідальна відкритість породжує монологічність, безапеляційність суджень, модальність категоричності, характерну не для філософської мови, а для проповіді: И главное, поменьше судить ближнего, поменьше требовать отчета, поменьше обязывать, поменьше нормировать. И благоговеть перед тайной, скрытой в душе каждого, перед тайной индивидуальности. Дискурсивна тактика М. Бердяєва полягає не в поданні доказів, не в розвитку припущень, а в безперечному та загальнообов’язковому утвердженні істини. Філософ розм’якшує, руйнує логічну поверхню мовних значень і занурює в символічний простір філософського смислу.
У другому підрозділі „Система символів М. Бердяєва” визначено методики вичленовування та інтерпретації філософських символів, на основі яких здійснено аналіз системи символів М. Бердяєва.
Символ Человек формує живу єдність символікону філософа. Семантичний розвиток усіх символів від нього виходить і до нього повертається. Основним смисловим переходом, що змістовно наповнює символ Человек, виступає зв’язок із символом Бог. Человек як образ Бога різко негативно протиставляється Миру Природной Необходимости як Духовная, Свободная і Творческая істота. Смислові перетинання з символом Христос вводять Человека безпосередньо до буття Божьего.
Символ Мир включає компоненти значень „чуже”, „низьке”, „вороже”, завжди вводячи в контекст негативну конотацію. Смисловою константою символу Мир є його протиставлення Человеку за значеннями Природа Дух. Філософ динамізує Мир, щоб зробити його залежним від Творческой Свободы Человека. Человек перевершує Мир тільки тоді, коли розуміється як образ Бога – як Свободный Творец, покликаний перетворити Мир на Царство Божие.
Бог має підпорядковане значення для розкриття символу Человек. Сильний акцент М. Бердяєва на Человеке робить безсилим Бога і виводить філософа на розвиток символу Ничто, Бездны, над якою не владний і сам Бог. Ничто бере участь у створенні Человека, з нього виходять смислові лінії Свободы і Творчества.
Христос. Християнська свідомість філософа пов’язана з таємничим відчуттям Личности. Христос – виявлення зв’язку між Богом і Человеком, Духом і Миром. Найближчий смисловий розвиток символу Христос визначають такі символічні переходи: явлення Христа стало восьмим днем створення Мира й оновило Человека, відтворивши його Богоподобие як Творца і Духа.
У символіконі Бердяєва Дух тісно пов’язаний з Христианством, близьким йому саме своєю пневмоцентричністю. Та навіть християнство філософ прагнув модернізувати епохою Духа, у якій сподівався торжества Личности, Любви, Свободы, Бога. На розкритті руху від Бога до Человека народжується символ Христа, на розкритті руху від Человека до Бога виникає символ Дух. У Дух завжди закладена зміна, динаміка. Символ Дух тісно пов’язаний із символом Человек й через нього протиставлений Миру. Дух є наповненням символу Свобода й пов’язує символи Человек і Бог. Дух перетинається із семантичним полем символу Царство Божие.
Символ Свобода – один із найскладніших і найглибинніших у символіконі М. Бердяєва. Він пов’язаний з досвідом провалів у Бездну, з хворобливо-екстатичними видіннями. Звідси оригінальне розуміння першоджерел Свободы. Філософ закорінює Свободу не в Боге, не в Человеке, а в Ничто, Бездне. Человека Бог створив із Себе і цього Свободного Ничто. Бог не владний над Ничто, і тому можлива Свобода Человека від самого Бога. Найбільш сугестивною є мова філософа саме в розкритті символу Свобода. Символи Свобода, Дух і Творчество у своїй взаємозумовленості є смисловим розвитком символу Человек й пов’язують його з Богом.
Творчество зворушує всю сутність Человека, звільняє його від Мира та підносить до Бога. Символ Мир має фундаментальне значення для символу Творчество. Вони вступають в антитетичну взаємозумовлену єдність. Філософ усе більше розчаровується в можливостях Творения нового буття в Мире. Чіпкі символічні зв’язки Творчества з Духом підкріплюють сподівання Новой религиозной эпохи Творчества. Символ Творчество входить до групи символів, які визначають Человека в його Богоподобии, і перш за все утворює смислову єдність із Духом і Свободой.
Царство Божие символізує абсолютне здійснення всіх сподівань М. Бердяєва – досягнення Свободы, Духа, Творчества, Любви, соборності, поєднання Человека з Богом, перетворення Мира, утілення Богочеловека й Богочеловечества. Динамізм у змісті символу Царство Божие робить його узагальнювальним символом, який стягує у свій простір усі інші в аспекті руху до мети й кінця. Символічний розвиток Царства Божьего формується на перетинанні смислових ліній Бога і Христа, зрощених з Человеком. Царство Божие є Творческим завданням Человека досягнути Духовного життя, яке покладе край Миру.
Символікон М. Бердяєва становить цілісну систему, у якій кожний символ „започатковує” інший і всі пов’язані смисловими зчепленнями; кожний займає певне місце щодо інших і звернений до символів, які створюють його найближчий смисловий розвиток, а до решти – через них; кожний символ не має одного відокремленого значення, але концентрує множинність смислів, які багато в чому перетинаються.
У третьому підрозділі „Ключові слова як репрезентанти мовної особистості філософа” представлено частотний словник мови М. Бердяєва. Для виділення ключових слів філософа розроблено комп’ютерну програму, яка обраховує кількість уживань кожної словоформи. У таблицю внесено тільки семантично повнозначні лексеми з коефіцієнтом уживаності > . Слова з частотністю, що перевищує стандартну для М. Бердяєва, займають простір у його символіконі. Ключові слова подано в початковій формі й укладено за алфавітом, оскільки значущість слова в картині світу М. Бердяєва не прямо пропорційна його частотному показнику. Загальна кількість словоформ М. Бердяєва – 1 .
Таблиця .1
Частотний словник ключових слів М. Бердяєва
Ключове слово | Частотність ключового слова (лексеми) | Частотність дериватів ключового слова | Усього
Бог | 5069 | 5158 | 10227
Борьба | 1500 | 421 | 1921
Бытие | 3586 | 80 | 3666
Власть | 2295 | 232 | 2527
Внутренний | 4424 | 551 | 4975
Время | 3057 | 259 | 3316
Государство | 2017 | 908 | 2925
Дух | 6628 | 6123 | 12751
Душа | 1927 | 573 | 2500
Зло | 2545 | 1042 | 3587
Идея | 2955 | 1349 | 4304
Истина | 2588 | 760 | 3348
История | 4225 | 2805 | 7030
Культура | 2424 | 689 | 3113
Любовь | 3142 | 1162 | 4304
Мир | 11756 | 2738 | 14494
Народ | 3209 | 1396 | 4605
Новый | 4017 | 220 | 4237
Общество | 2270 | 1266 | 3536
Отношение | 2877 | 150 | 3027
Познание | 2189 | 783 | 2972
Природа | 3646 | 1373 | 5019
Реальность | 1507 | 1483 | 2990
Революция | 2481 | 1404 | 3885
Религиозный | 4293 | 2646 | 6939
РусскийРоссия | 5676 | 2310 | 7986
Свобода | 6660 | 1771 | 8431
Смысл | 2875 | 78 | 2953
Сознание | 4264 | 1085 | 5349
Социальный | 3043 | 3051 | 6094
Судьба | 1754 | 4 | 1758
Творчество | 2618 | 4829 | 7447
Философия | 3395 | 1941 | 5336
Христос(-тианс-) | 2397 | 6153 | 8550
Царство Божие | 2295— | 2295
Церковь | 2584 | 825 | 3409
Человек Личность | 29980 | 472 | 30452
Частотний словник виявляє індивідуальну мову філософа. На його основі можна описувати символікон, робити висновки про закономірності функціонування символічних комплексів у дискурсі М. Бердяєва. Символ Человек (29 ) становить саму сутність філософії М. Бердяєва. Человек протиставляється Миру (11 ). Бог (5069), Дух (6628), Свобода (6660) є специфікаціями Человека. Вони сукупно протиставлені всьому, що є Природа (3646). До цих символів тісно примикають Творчество (2618), Христос (2397), Царство Божие (2295), Любовь (3142), Русский (5676). Ближче до „периферії” символікону розміщуються символи, що відображують тематичну направленість філософії М. Бердяєва: Бытие (3596), Государство (2017), Зло (2545), Культура (2424), Народ (3209), Религиозный (4293), Общество (2270), Социальный (3043), Церковь (2584), Время (3057). Частота слів Идея (2955), Истина (2588), Познание (2189), Реальность (1507), Сознание (4264), Смысл (2875), Философия (3395) зумовлена неперервною самоідентифікацією філософа як провісника духу, активною рефлексією над завданнями й специфікою свого філософствування. Борьба (1500), Отношение (2877), Власть (2295), Внутренний (4424), Судьба (1754), История (4225), Новый (4017), Революция (2481) відображують динамізм мислення М. Бердяєва як філософа-діалектика. Отримані дані не тільки описують проблематику праць М. Бердяєва, але й відбивають специфіку його діалектичного методу філософствування.
У четвертому розділі „Дискурсивна семантика символу М. Бердяєва” розглядається функціональна динаміка символу в дискурсі.
У першому підпункті „Діалектика символу в текстових проявах” проаналізовано антитетичне саморозкриття символу в дискурсі філософа. Символічна діалектика М. Бердяєва полягає в розщепленні двох базових символів, що складають антитезу (1 – і 2на полюси позитивного й негативного (1 – ; – – і 2; – з наступним синтезом позитивних смислових компонентів у третьому символі (3 – і Новий символ уводиться філософом через проголошення нової епохи. Модальність повинності та футуристичні прогнози в граматичному майбутньому часі (должно начаться..., мы должны...) – прямий знак перетворення старих смислів у символічну єдність нового. Символ, який уводиться М. Бердяєвим через нову епоху, покликаний утвердити собою її настання. Символ – найпростіший елемент композиції й смислового руху філософського дискурсу М. Бердяєва. Лінгвокогнітивними механізмами символічної діалектики М. Бердяєва виступають антитеза, афоризм, цикл і ритм.
У другому підпункті „Циклічна динаміка філософського символу” розкрито циклічну стратегію побудови М. Бердяєвим філософського дискурсу. Структура тексту філософа визначається не лінійними причинно-наслідковими відношеннями, тобто не раціоналістично, а таким типом зв’язку, коли наступне повертається до попереднього та утворює різні за діаметром та густотою кола й перетинання. Діалектика символу продукує циклічну композицію тексту. Цикл – один з провідних когнітивних чинників дискурсу М. Бердяєва: у циклічній формі важливим є зв’язок частин, що не має готового характеру, а існує як можливість, яку покликаний реалізувати адресат.
У третьому підпункті „Афористичне висловлювання як форма розкриття символу” описано когнітивні функції афоризму в дискурсі М. Бердяєва. Характерними ознаками філософської афористики М. Бердяєва є цілісність, стислість, ємність, експресивність, естетичність оформлення, оригінальність: „Интересность и значительность человека определяется тем, что в нем есть дырочка, просверленная в бесконечность”; „Нельзя примириться с тем, что человек, с которым я пью чай, обречен на вечные адские муки” тощо. Афоризм як мікротекст прагне узагальнити макросвіт і виявити ціннісне ставлення до нього. Афоризм концентрує в собі філософію М. Бердяєва, подаючи її в яскравій, лаконічній, легкій для запам’ятовування формулі, у яку закладено смислопороджувальний поштовх. Афоризм є важливим когнітивним оператором, оскільки потребує відтворення цілісності.
У четвертому підпункті „Смислопороджувальний ритм символів” аналізується ритм символів М. Бердяєва, який виступає тонким і точним рушієм смислової енергії. Символ – основна одиниця ритму М. Бердяєва. За результатами комп’ютерного контент-аналізу створено символічні мапи книг філософа, основні з яких вміщено в Додатку А. Мапи текстів репрезентують індивідуальну ритмічну традицію М. Бердяєва, яка полягає в специфічній зміні символічно насичених фрагментів відносно нейтральними. Порівняємо фрагменти символічних мап „Смысла истории” та „Философии свободного духа” (буквою позначено ключові символи філософа, а крапкою – будь-яке інше слово):
„Смысл истории”
........................................................................................................................................................................................................
.....................................................................М............................................................................................М.....................................
......................................................................................................................................................Д.................................................
........................................................................................................................................................................................................
.......................................................................................................................................Ч................................................................
....................................Д......................................Д..................Д.........................................................................................................
..............................................................................................................................................................................Ч.........................
................Д.......................................................................................................................................................................................
........................Ч......................М.......................Д................................................................................................................................
............................................................................................................................М...........................................................................
........................................................................................................................................................................................................
........................................................................................................................................................................................................
„Философия свободного духа”
....С...............Ч............М............М.....М.........Ч..................М...М............Ч................................М.......Д............М....Д...........М....................М.........
Ч........ММ....М.....................Д.....М..............М..................................................................................................М.................М.................М......
.......С.........................СД..........................М..С.........ММ............М.......................Д.........М..Д...............Д...........Д...М....М......М.....М................М..М..М.
........М........Б.....................Б.........ЧБ................СД....Д..............М................М............С.СД...............................................Д..............................
............Д.......................М......................М..................М......М........М.........Д....Ч...........Ч.............................................Ч........Ч..Д........Ч..Ч........
Ч........................С............С.......Д............................М........Ч.....М...............М........СД.С....................Д..Д.....ММ..........М..............М........БМ....М.........
.....М.....М.........БМ.......М.....Д.............М.......Д...Д...............М.БМБ....С....Б..Ч..........................М.М.......................Б...Б.Б....М..Д......Д..........М...М...............
...................................М.............Д....Д................................М..............................М.......................Д................Д.......................М................
.............Д...............................................Д....................................М...............М..................................................Д..................................
...............................................................Д..............М...........М........................................................................................................М...М
........М.Ч............М.ЦБ....Ц....М..............М..М........М............Ч...М.................Б.......Б.....................................М.....С................Б................................
.С................................Д....Д.......Ч...М.........Д........................Ч..М................Б..................Б............Б......................................................Б......
...........Б..Б........ББ.Б...........................................................................................Д..Д...................Т........М..............М.........................М........
На основі мап текстів можна виявити найближче оточення кожного символу, смислові зв’язки символів у символіконі М. Бердяєва. З цією метою створено третю комп’ютерну програму, яка відстежує послідовність символів.
Таблиця .1
Коефіцієнти сполучуваності символів
ДО | ПІСЛЯ
8 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8
Ц
298 | Х
361 | Т
662 | С
1152 | Д
1170 | Б
1744 | М
2449 | Ч
9276 | Ч
33603 | Ч
9276 | М
2459 | Б
1526 | Д
1133 | С
1116 | Т
599 | Х
383 | Ц
312
Х
375 | Ц
425 | Т
439 | С
572 | Д
1077 | Б
1141 | Ч
2459 | М
4942 | М
22232 | М
4942 | Ч
2449 | Д
1037 | Б
954 | С
620 | Ц
450 | Т
439 | Х
372
Т
112 | Х
233 | С
356 | Д
366 | Ц
652 | М
954 | Ч
1791 | Б
1966 | Б
12857 | Б
1966 | Ч
1744 | М
1141 | С
426 | Д
411 | Ц
346 | Х
245 | Т
148
Х
144 | Т
208 | Ц
220 | Б
411 | С
604 | М
1037 | Ч
1133 | Д
2498 | Д
12305 | Д
2498 | Ч
1170 | М
1077 | С
576 | Б
366 | Ц
208 | Т
205 | Х
135
Х
114 | Т
174 | Ц
191 | Б
426 | Д
576 | М
620 | Ч
1116 | С
2012 | С
10300 | С
2012 | Ч
1152 | Д
604 | М
572 | Б
356 | Т
238 | Ц
134 | Х
128
Х
32 | Ц
39 | Б
148 | Д
205 | С
238 | М
438 | Ч
599 | Т
876 | Т
5066 | Т
876 | Ч
662 | М
439 | Д
208 | С
174 | Б
112 | Ц
49 | Х
33
Т
49 | Х
100 | С
134 | Д
208 | Ч
312 | Б
346 | М
450 | Ц
757 | Ц
4224 | Ц
757 | Б
652 | М
425 | Ч
298 | Д
220 | С
191 | Х
88 | Т
39
Т
33 | Ц
88 | С
128 | Д
135 | Б
245 | М
372 | Ч
383 | Х
527 | Х
3663 | Х
527 | М
375 | Ч
361 | Б
233 | Д
144 | С
114 | Ц
100 | Т
32
Отримані дані є своєрідною „асоціативною сіткою” символу – символи-реакції на символ-стимул у порядку зменшення їх частотності. Так, наприклад, символ Человек найчастіше індукує появу символу Мир (таких пар на всьому масиві текстів філософа налічується 2459), другим за активністю вживання за символом Человек є символ Бог (1526 пар), найбільш активні також пари Человек – Дух (1133) і Человек – Свобода (1116). Результати комп’ютерного аналізу виявляють вектор смислового розвитку символів.
М. Бердяєв зберігає загальну структуру філософського символу, але вносить у неї гостро індивідуальну специфіку в точках: суб’єктивного, провокуючи пронизливий ліризм, догматизм і єретичний ухил філософії, а також стверджуючи примат активно-творчого перетворення над пасивно-детермінованим відображенням об’єктивної дійсності; поєднання через відкидання трьох планів дійсності (Человек“+”Бог“–”Мир); підвищеного діалектичного динамізму дискурсу. М. Бердяєв балансує між ідеалістичним, монологічним, (Человек“–”Мир“–”Бог) і реалістичним, діалогічним, (Человек“+”Мир“+”Бог) символізмом.
У Висновках викладено основні результати дослідження.
1. Символ як структурно-семантична категорія становить собою об’єктивно-суб’єктивну єдність смислу й вираження, їх структурно оформлену взаємодію. Система символів утворює символічний рівень мовної особистості. Символікон ієрархічно організований: він концентрує релігійно-архетипові, метафізичні, аксіологічні, культурологічні, національні, конкретно-історичні та психоособові смисли, що є провідним когнітивним чинником у породженні дискурсу.
2. Символ – основна одиниця філософського дискурсу, що інтегрує всі мовні засоби в смислову й динамічну єдність. Специфіка мови філософії полягає в поліморфізмі та варіативності її виражальних форм: філософський дискурс сполучає раціонально-поняттєві й екзистенційно-образні дискурсивні стратегії. У філософському символі смисловий компонент домінує над образним, що створює те особливе напруження, яке визначає особливості семантики філософії.
3. Специфіка символізму М. Бердяєва полягає в іманентному персоналізмі, що на мовному рівні виявляється в індивідуально-авторській семантизації загальнословникової й термінологічної лексики; філософський дискурс М. Бердяєва має синкретичну природу: у ньому чітко проступають літературний, публіцистичний, власне філософський і релігійний компоненти, тому в жанровій формі дискурсу М. Бердяєва є елементи проповіді, сповіді й заповіді, архітектоніка яких доповнює одна одну, створюючи ефект особистісної присутності.
4. Реконструкція символічного рівня мовної особистості філософа через аналіз частоти, ритму й коефіцієнтів сполучуваності символів показує, що символ Человек концентрує в собі філософію М. Бердяєва. Семантичне наповнення символу Человек конституюється на протиставленні символу Мир. Символи Бог, Дух, Свобода є специфікаціями Человека й виникають як його смисловий розвиток. Вони сукупно протиставлені всьому, що утворює смислове поле символу Природа. До цієї сітки символів тісно примикають Творчество, Христос, Царство Божие. Пансимволом філософського дискурсу М. Бердяєва є Человек, що стягує всі символи в динамічну єдність. Смисловий розвиток кожного символу від нього виходить і до нього повертається.
5. Мовні символи М. Бердяєва мають характер цілісної системи, у якій кожний символ „започатковує” інший і всі пов’язані один з одним смисловими зчепленнями; кожний займає певне місце щодо інших і звернений до символів, які становлять його найближчий смисловий розвиток, а до решти – через них; кожний символ не має одного відокремленого значення, але концентрує множинність смислів, які багато в чому перетинаються.
6. Лінгвокогнітивні механізми дискурсу М. Бердяєва, концептуалізовані як символічна діалектика, є процесом розщеплення двох базових символів, що становлять антитезу, на полюси позитивного й негативного з наступним синтезом позитивних смислових компонентів у третьому новому символі, який уводиться через проголошення новой эпохи. Модальність повинності і футуристичні прогнози в граматичному майбутньому часі (должно начаться..., мы должны...) – прямий знак перетворення старих смислів на синтетичну єдність нового. Дискурсивна діалектика символу М. Бердяєва має профетичний характер.
Проведене дослідження показало, що філософія є таким мовленням, у якому слово з його фіксованим значенням максимально динамічне, процесуальне, деформоване під впливом думки. Індивідуальна філософська мова не тільки внутрішньо зв’язана з кардинальними принципами філософії, а й визначає їх. Результати дослідження символу у філософському дискурсі М. Бердяєва підводять до комплексної проблеми вивчення мови російської філософської традиції.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора:
1. Дьяченко Г. В. Символический уровень языковой личности / Галина Викторовна Дьяченко // Наукові записки Луганського національного педагогічного університетузб. наук. пр. [Концептологіясвіт – мова – особистість]. — ЛуганськАльма-матер, 2005. — Вип. . — С. – . — (Серія „Філологічні науки”).
2. Дьяченко Г. В. Философский дискурс как лингвокогнитивный феномен / Галина Викторовна Дьяченко // Наукові записки Луганського національного педагогічного університетузб. наук. пр. [Норми та парадокси свiдомостi й мислення]. — ЛуганськАльма-матер, 2006. — Вип. . — С. – . — (Серiя „Фiлологiчнi науки”).
3. Дьяченко Г. В. Полифония восприятия дискурса Бердяева Дональдом Лоури / Г. В. Дьяченко // Вiсник Луганського національного педагогічного університету. — ЛуганськАльма-матер, 2006. — № . — С. – . — (Серія „Фiлологiчнi науки”).
4. Дьяченко Г. В. Символическая природа философского дискурса Н. А. Бердяева / Г. В. Дьяченко // Східнослов’янська філологіязб. наук. ст. — Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2006. — Вип. . — С. – .
5. Дьяченко Г. В. Н. Бердяев: от технократизма культуры к пневмоцентризму / Г. В. Дьяченко // Культура народов Причерноморья (Научный журнал). — 2007. — № . — С. – .
6. Дьяченко Г. В. Диалогичность философских монологов Н. Бердяева / Г. В. Дьяченко // Вiсник Луганського національного педагогічного університету. — ЛуганськАльма-матер, 2007. — № (134) вересень. — С. – . — (Серія „Фiлологiчнi науки”).
7. Дьяченко Г. В. Коммуникативная герменевтика экзистенциально-смыслового кода / Г. В. Дьяченко // Вiсник Днiпропетровського університету. — ДніпропетровськВид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007. — № /1. — С. – . — (Серiя „Мовознавство”).
8. Дьяченко Г. В. Экзистенциально-смысловой код: к постановке проблемы / Г. В. Дьяченко // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. — ОдесаАстропринт, 2007. — № . — С. – .
9. Дьяченко Г. В. Н. Бердяев: „пневмотехника” как парадигма педагогики личности / Г. В. Дьяченко // Науковий вiсник / Харк. нац. пед. ун-т iм. Г. С. Сковороди. — Х.ХНПУ, 2006. — Вип. . — С. – . — (Серiя „Фiлософiя”).
10. Дьяченко Г. В. Смысловой язык глубинного общения / Г. В. Дьяченко // Русский язык и литература: Проблемы изучения и преподавания в школе и вузе. — КиевКиев. нац. ун-т им. Тараса Шевченко, 2006. — С. – .
11. Дьяченко Г. В. О кодовых связях языка и сознания / Г. В. Дьяченко // Актуальнi проблеми дослiдження граматики та лексикологiїматеріали Міжнар. наук.-теор. конф. (Вінниця, 4 – жовтня р.). — ВiнницяВДПУ iменi Михайла Коцюбинського, 2006. — С. – .
12. Дьяченко Г. В. Универсальный экзистенциально-смысловой код как условие понимания / Г. В. Дьяченко // Понимание в коммуникации – . Язык. Человек. Концепция. Текстматериалы Междунар. науч. конф. (Москва, 28 февраля – марта). — М.НИВЦ МГУ, 2007. — С. – .
13. Дьяченко Г. В. Homo loquens, или Экзистенция в языке / Г. В. Дьяченко // Альманах современной науки и образования. Языкознание и литературоведение в синхронии и диахрониив 3 ч. — Ч. . — ТамбовГрамота, 2007. — С. – .
14. Дьяченко Г. В. Символ как единица философского дискурса / Г. В. Дьяченко // Мова i культура (Науковий журнал). — К.Вид. Дiм Дмитра Бураго, 2007. — Вип. . — Т. I (89). Філософія мови і культури. — С. – .
15. Дьяченко Г. В. Лингвокогнитивные характеристики философского дискурса Н. Бердяева / Г. В. Дьяченко // Н. А. Бердяев и единство европейского духа / под ред. Вл. Поруса. — М.ББИ, 2007. — С. – . — (Серия „Религиозные мыслители”).
16. Дьяченко Г. В. Символико-экзистенциальный уровень понимания / Г. В. Дьяченко // Интерпретация текста: лингвистический, литературоведческий и методический аспектыматериалы І-й Междунар. науч. конф. (Чита, 29 – октября 2007 г.) / сост. Г. Д. Ахметова, Т. Ю. Игнатович ; Забайкал. гос. гум.-пед. ун-т. — Чита, 2007. — С. – .
17.Existential-Semantic Component of Dialogue / Diachenko// Theory and Practice of CommunicationThe collection of Research Papers and articles // Vestnik of the Russian Communication Association, Volume . Edited by I.— Rostov-na-DonuInstitute of Management, Business and Law Publishing House, 2007. — P. – .
18. Дьяченко Г. В. Духовный символизм Бердяева / Г. В. Дьяченко // Традицiя i культураматерiали Мiжнар. наук. конф. (Київ, 16 – грудня 2005 р.). — К.Новий Акрополь, 2005. — В 3-х ч. — Ч. . — С. – .
19. Дяченко Г. В. Лiнгвокогнiтивнi аспекти фiлософського дискурсу / Г. В. Дяченко // Днi науки фiлософського факультету – матеріали Мiжнар. наук. конф. (Київ, 12 – квiтня 2006 р.). — К.Видавничо-полiграфiчний центр „Київський унiверситет”, 2006. — Ч.— С. – .
20. Дьяченко Г. Как возможна „филология философии”? / Галина Дьяченко // Проблемы романо-германской филологии: теория и методика преподавания иностранных языковтез. докладов / под ред. С. К. Гаспарян [и др.]. — ЕреванИзд-во РАУ, 2006. — С. – .
21. Дьяченко Г. В. Специфика философского дискурса / Г. В. Дьяченко // Проблемы функционирования русского языка в Республике Арменияматериалы Междунар. науч. конф. (Ереван, 6 – ноября 2006 г.). — ЕреванЛингва, 2006. — С. – .
22. Дьяченко Г. В. Язык и сознание: экзистенциальный аспект / Г. В. Дьяченко // Язык и мышление: Психологические и лингвистические аспектыматериалы VII-й Междунар. науч. конф. (Ульяновск, 16 – мая 2007 г.) / отв. ред. проф. А. В. Пузырёв. — М. ; УльяновскИн-т языкознания РАН ; Ульянов. гос. ун-т, 2007. — С. – 85.
23. Дьяченко Г. В. Homo philosophicus как человек существующий / Г. В. Дьяченко // Гуманитарные и социально-экономические науки. — № . — Ростов-н/Д., 2007. — C. – .
АНОТАЦIЯ
Дяченко Галина Вікторівна. Символ у філософському дискурсі М. Бердяєва: лінгвокогнітивний аспект. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. – Сімферополь, 2008.
У дисертації проаналізовано лінгвокогнітивні характеристики символу у філософському дискурсі М. Бердяєва.
Цілісне уявлення про символ з позицій когнітивної лінгвістики розширює можливості дослідження зв’язків мови та свідомості. Систематизовано ознаки філософського дискурсу. Уведено поняття „універсальний екзистенційно-смисловий символікон”, „символічний рівень мовної особистості”, „екзистенційно-гносеологічна компетенція”.
За допомогою комп’ютерних програм створено частотний словник мови М. Бердяєва, мапи текстів, які виявляють ритм і коефіцієнти сполучуваності символів. Описано смислову динаміку символу в дискурсі М. Бердяєва, конкретизовано лінгвокогнітивні механізми символічної діалектики (антитеза, цикл, афоризм, ритм).
Ключові слова: символ, символічна діалектика М. Бердяєва, філософський дискурс, символічний рівень мовної особистості, ритм, цикл, афоризм.
АННОТАЦИЯ
Дьяченко Галина Викторовна. Символ в философском дискурсе Н. Бердяева: лингвокогнитивный аспект. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. – Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. – Симферополь, 2008.
В диссертации проанализированы лингвокогнитивные характеристики символа в философском дискурсе Н. Бердяева.
Целостное представление о символе с позиций когнитивной лингвистики расширяет возможности исследования связей языка и сознания. Символ – это орган самоорганизации личности, оформляющий перспективную глубину внутреннего мира человека. Символ обращен в сферу глубинной семантики субъекта и управляет самим процессом смыслопорождения. Символы субъекта образуют символический уровень языковой личности. Символ выступает ключевым фактором текстопорождения. Введены понятия «универсальный экзистенциально-смысловой символикон», «символический уровень языковой личности», «экзистенциально-гносеологическая компетенция».
Систематизированы признаки философского дискурса, определена специфика философского символа, который интегрирует все языковые средства в смысловое и динамическое единство. Символ обусловливает особенности философского дискурса, а именно: трансцендентность семантики, универсальность, предельную обобщенность, невозможность исчерпывающей рационализации, автономность и автосемантичность, экзистенциальность, семантическую открытость и др. Символизм философского дискурса является таким функционально-коммуникативным типом, который основывается на принципах глубинного диалогизма и экзистенциально-гносеологической активности.
Высокая степень
