НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Національна академія наук України
Інститут географії
Дячевська Любов Петрівна
Удк 911.3:[30+33](477)
Соціально-економічний розвиток регіону
з урахуванням геополітичного чинника
(на прикладі Столичного економічного району України)
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті географії НАН України.
Науковий керівник: доктор географічних наук
Нагірна Валентина Петрівна
Інститут географії НАН України,
завідувач відділу суспільно-географічних досліджень
Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор
Топчієв Олександр Григорович
Одеський національний університет
імені І.І. Мечнікова,
завідувач кафедри економічної і соціальної географії
кандидат географічних наук, доцент
Стафійчук Валентин Іванович
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри країнознавства і туризму
Захист відбудеться 11 липня 2008 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.163.01 Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ – 34, вул. Володимирська, 44.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України (01034, м. Київ – 34, вул. Володимирська, 44).
Автореферат розіслано 10 червня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат географічних наук Т.Ю. Мельниченко
загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Перетворення на політичній карті світу, формування політичних та економічних угруповань призводять до трансформації геополітичних інтересів у світі. У цьому плані Україна стає важливим об’єктом геополітичних процесів. Вплив геополітичного чинника на її соціально-економічний розвиток є неоднозначним. Щоб забезпечити національні інтереси держави, безпеку життєдіяльності населення важливо адекватно реагувати на геополітичну ситуацію з метою створення сприятливих умов господарювання з урахуванням фактора глобалізації, підвищення конкурентоспроможності економіки. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають дослідження соціально-економічного розвитку регіонів з позицій впливу геополітичного чинника, для реалізації загальнодержавних і регіональних пріоритетів. Такі дослідження мають базуватися, з одного боку, на відстеженні глобальних геополітичних процесів, з другого – на вивченні особливостей розвитку регіонів в умовах ринку, можливостей їх інтеграції у світогосподарські структури.
Дослідження впливу геополітичного чинника на соціально-економічний розвиток регіону повинні здійснюватися у контексті геополітичної стратегії держави. Її основною є напрями орієнтації країни у світовому просторі, головні принципи співробітництва з іншими державами та міждержавними угрупованнями, способи досягнення стратегічних цілей тощо. Великий вплив на формування геополітичної стратегії країни мають географічні чинники – геополітичне положення країни, її ресурсний потенціал, господарська спеціалізація, розселення населення, територіальна структура виробництва, що визначають стратегічний потенціал держави. Узгодження напрямів соціально-економічного розвитку регіонів із пріоритетами та завданнями геополітичної стратегії країни сприяє її утвердженню у міжнародному економічному просторі, ефективному використанню природно-ресурсного, економічного, інтелектуального, науково-інноваційного потенціалу регіонів, посиленню їх конкурентних переваг, інвестиційної привабливості, соціально-економічному піднесенню.
Дослідження впливу геополітичного чинника на суспільний розвиток є міждисциплінарною проблемою. Основи геополітики та геополітичної стратегії як наукового напряму заклали Ф.Ратцель, Р.Челлен, Г.Маккіндер, Н.Спайкмен, А.Мехен, К.Гаусгофер, П.Савицький. З українських вчених-географів, що стояли біля витоків геополітики, слід виділити С.Рудницького, В.Кубійовича, В.Садовського. Питанням забезпечення безпеки у євроатлантичному регіоні присвятили свої праці Д.Майнінг, К.Грей, С.Коен, а також інші вчені, що працювали в руслі течії «атлантизму». Мондіалістичні концепції глобального світоустрою, суттю яких є моделювання географічної картини світу з урахуванням впливу глобалізаціі, розроблено З.Бжезінським, І.Валлерстайном, А.Страусом, Ф.Фукуямою, С.Хантігтоном, А.Дугіним, В.Цимбурським та ін.
Питанням формування геополітичної стратегії України у контексті її міжнародних відносин присвятили свої праці українські вчені – політологи та економісти – О.Л.Валевський, М.М.Гончар, О.М.Гончаренко, Р.Н.Жангожа, О.Я.Маначинський, Л.С.Негель, С.І.Соколенко, О.В.Стрекаль. У розвиток геоекономічного напряму геополітики великий науковий внесок зробили зарубіжні й вітчизняні вчені – Е.Люттвак, К.Жан, П.Савона, Е.Г.Кочетов, В.А.Дергачов, М.Г.Нікітіна.
Вивченням питань геополітики та геополітичної стратегії з суспільно-географічних позицій займаються російські вчені – П.Я.Бакланов, В.О.Колосов, С.Б.Лавров, М.С.Мироненко; американські вчені, що працюють у галузі критичної геополітики – Дж.Егнью, Д.Аткинсон, К.Додс, С.Долбі, Т.Льюк, Дж.О’Тоал, П.Тейлор, Л.Хеппл; французькі географи, що займаються розвивають внутрішню геополітику – І.Лакост, Ж.Леві, Б.Жіблен, П.Клаваль, Д.Ретайє, М.Фуше. Серед українських науковців сучасного періоду слід виділити М.В.Багрова, М.С.Дністрянського, В.Й.Лажніка, П.О.Масляка, В.І.Стафійчука, О.Г.Топчієва, О.І.Шаблія.
Складність і багатогранність дослідження впливу геополітичного чинника на соціально-економічний розвиток України та її регіонів, необхідність вивчення як теоретичних, так і практичних аспектів цієї проблеми зумовили вибір теми дисертації. У роботі використано сітку макрорайонів, розроблену М.Д.Пістуном.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з плановою тематикою науково-дослідних робіт Інституту географії НАН України, зокрема темою «Концептуальні засади вдосконалення територіальної організації господарства України у контексті активізації соціально-економічного розвитку регіонів» (№ державної реєстрації 0103U000401). Автором досліджено особливості структури, спеціалізації і територіальної організації господарства Столичного регіону, визначено напрями їх удосконалення з урахуванням впливу геополітичного чинника. У зв’язку з виконанням науково-дослідної теми «Економічний, соціальний, екологічний розвиток регіонів України в умовах трансформаційних процесів» (№ державної реєстрації 0105U000807) автором розроблено рекомендації щодо удосконалення соціально-економічного розвитку Столичного регіону з урахуванням геополітичної стратегії України.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення теоретико-методологічних основ дослідження регіонального розвитку з урахуванням геополітичного чинника, обґрунтування головних принципів формування геоекономічної стратегії України із суспільно-географічних позицій, виявлення особливостей соціально-економічного розвитку Столичного економічного району в руслі формування геоекономічного потенціалу країни, розроблення напрямів удосконалення його соціально-економічного розвитку з урахуванням впливу геополітичного чинника.
Головні завдання дослідження: обґрунтування суспільно-географічних засад формування геополітичної стратегії держави; розроблення методики суспільно-географічного дослідження регіону з урахуванням впливу геополітичного чинника; дослідження особливостей структури і спеціалізації господарства Столичного економічного району з позицій формування геоекономічного потенціалу держави; розроблення напрямів вдосконалення соціально-економічного розвитку Столичного економічного району з урахуванням впливу геополітичного чинника.
Об’єктом дослідження є Столичний економічний район як складова геоекономічного простору України. Цей регіон займає особливе місце у територіальному поділі праці країни завдяки його столичності і розглядається як цілісне суспільно-територіальне утворення.
Предметом дослідження є структура, спеціалізація і територіальна організація господарства Столичного економічного району з позицій впливу геополітичного чинника.
Методологія та методи дослідження. Наукові висновки та практичні результати дисертаційного дослідження базуються на теоретико-методологічних положеннях та концептуальних засадах, розроблених зарубіжними та вітчизняними науковцями з питань формування геополітичної стратегії держави, її взаємозв’язку з регіональним розвитком, впливу суспільно-географічних чинників на цей процес. Вплив геополітичного чинника на соціально-економічний розвиток регіону розглядається в контексті геополітичної стратегії держави. Основні напрями вдосконалення соціально-економічного розвитку досліджуваного регіону з урахуванням геополітичного чинника мають узгоджуватися з пріоритетами розвитку країни в умовах глобалізації.
В дисертаційному дослідженні використано загальнонаукові методи (системний підхід, структурний аналіз і синтез, статистичний і математичний методи), а також спеціальні (картографічний, класифікації і типізації, моделювання, порівняльно-географічний, кореляційний аналіз). Зокрема, особливості та просторово-часова динаміка компонентів суспільно-географічного комплексу Столичного регіону, зв’язки між ними досліджено за допомогою системно-структурного аналізу. Метод моделювання використано при побудові схеми впливу геополітичної стратегії на господарський розвиток регіону, моделі опорного каркасу території Столичного регіону; порівняльно-географічний – для визначення його місця в системі господарського розвитку України, а також ролі України у міжнародному економічному просторі. При виявленні залежності між економічним, соціальним розвитком, науково-інтелектуальним потенціалом та інноваційною активністю економічної діяльності, конкурентоспроможністю економіки застосовано кореляційний аналіз. Конкурентні переваги та обмеження розвитку регіону проаналізовано за допомогою SWOT-аналізу. Методи типізації і ранжування використано при виділенні різних типів регіонів, зокрема за рівнем їх соціально-економічного розвитку, прогресивності, конкурентоспроможності економіки, а також особливостями господарської спеціалізації. Результати типізації регіонів України, виявлені територіальні особливості економічної діяльності у Столичному регіоні представлено у вигляді картосхем.
Наукова новизна одержаних результатів:
· розроблено суспільно-географічні засади регіонального розвитку держави з урахуванням геополітичного чинника;
· виявлено головні напрями впливу геополітичного чинника на соціально-економічний розвиток регіону;
· поглиблено сутність поняття «геополітична стратегія держави» в сучасному глобалізованому світі з урахуванням суспільно-географічних чинників;
· розроблено методику дослідження соціально-економічного розвитку регіону в контексті впливу геополітичного чинника;
· виявлено головні принципи формування геоекономічної стратегії України із суспільно-географічних позицій;
· дано аналіз структури і спеціалізації господарства Столичного економічного району з позицій формування його геоекономічного потенціалу;
· виявлено особливості розвитку експортного потенціалу та зовнішньоекономічної діяльності Столичного економічного району в умовах світогосподарської інтеграції;
· обґрунтовано напрями удосконалення соціально-економічного розвитку Столичного економічного району з урахуванням впливу геополітичного чинника.
Практичне значення результатів дослідження. Положення, висновки та рекомендації дисертанта увійшли до заключного звіту науково-дослідних робіт, що виконувалися впродовж 2005-2007 рр. у відділі природокористування та збалансованого розвитку Інституту географії НАН України. Теоретичні й методичні положення, наукові висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані органами державного управління та законотворчими інституціями при розробленні геополітичної і зокрема геоекономічної стратегії України, напрямів її регіонального розвитку з урахуванням впливу геополітичного чинника. Конкретні напрацювання з питань розвитку Столичного економічного району є важливими при обґрунтуванні стратегічних напрямів його соціально-економічного розвитку. Опрацьована автором методика може бути застосована при дослідженні розвитку інших регіонів з урахуванням впливу геополітичного чинника. Основні положення і висновки дисертації можуть бути впроваджені у навчальний процес при підготовці фахівців з управління розвитком регіонів у вищих навчальних закладах України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Наукові положення, висновки і рекомендації, які містяться у дисертації, одержані автором самостійно і є його внеском у розвиток суспільної географії, зокрема в теорію та методику дослідження регіонального розвитку, а також окремі аспекти формування геополітичної стратегії України із суспільно-географічних позицій.
Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у наукових доповідях на загальнодержавних та міжнародних наукових конференціях, опубліковані в матеріалах цих конференцій. Зокрема Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні» (Київ, 2003), Міжнародної науково-практичної конференції «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (Київ, 2004), Третьої міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (Луцьк, 2005), Міжнародної науково-практичної конференції «Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства» (Дніпропетровськ, 2005), Шостої міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (Харків, 2005), Всеукраїнської наукової конференції «Регіональні суспільно-географічні дослідження: стан, проблеми, перспективи» (Тернопіль, 2005), Міжнародної науково-практичної конференції «Регіон-2006: Стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 2006), Міжнародної науково-практичної конференції «Регіон-2007: Стратегія оптимального розвитку» (Харків, 2007), ІV Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (Луцьк, 2007).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 14 наукових працях (4,1 д.а.), у т.ч. 5 статтях у фахових виданнях (2,2 д.а.), 1 публікація в інших виданнях (0,3 д.а.), 8 тез доповідей на наукових конференціях (1,4 д.а.).
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів і висновків загальним обсягом 152 сторінки машинописного тексту, списку використаних джерел (223 найменування) та чотирьох додатків. Робота містить 17 таблиць і 20 рисунків, у т.ч. 10 картосхем. Список використаних джерел містить 223 найменування.
Основний зміст дисертаційної роботи
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження регіонального розвитку в руслі геополітичної стратегії держави» розкрито взаємозв’язок між геополітичною стратегією держави та її регіональним розвитком, визначено суспільно-географічні засади формування геополітичної стратегії, розроблено методику дослідження регіону з урахуванням впливу геополітичного чинника.
В умовах посилення глобалізації, що характеризується, з одного боку, збільшенням видобутку корисних копалин, нарощуванням економічного потенціалу і водночас нерівномірним розміщенням виробництва, швидким збільшенням населення і його надмірною концентрацією в окремих країнах та регіонах, стрімким зростанням міських агломерацій та гігантських мегаполісів, з другого – посиленням процесів обміну працею, капіталом, інформацією. Інтенсивний розвиток науково-технічного прогресу, утвердження інформаційного суспільства прискорює єднання світу у всіх основних його проявах – економічному, соціальному, культурному.
В таких умовах кожна держава має визначити своє суверенне місце у світовому співтоваристві, виробити національну стратегію розвитку на основі географічних, соціально-економічних, демографічних, екологічних особливостей її території. Успіху досягають лише ті країни, що знайшли оптимальні форми поєднання власної національної суспільної системи з досягненнями глобалізаційного світу.
З цією метою необхідне розроблення геополітичної стратегії держави. Це система цілей, напрями та засоби взаємовідносин держави з іншими країнами світу, міждержавними угрупованнями, транснаціональними корпораціями, що базуються на використанні географічних та економічних переваг у глобалізованому просторі. Реалізація геополітичної стратегії сприяє утвердженню держави як міжнародного суб’єкта політичної та господарської діяльності, спрямована на зміцнення її позицій у світовому співтоваристві, сприяє забезпеченню національної безпеки, запобіганню внутрішнім та зовнішнім конфліктам.
Формування геополітичної стратегії держави потребує максимального врахування фундаментальних конкурентних переваг держави, що значною мірою зумовлюються суспільно-географічними чинниками, їх нове позиціонування в сучасних умовах, врахування новітніх тенденцій розвитку світогосподарської системи. Важливими принципами розроблення геополітичної стратегії держави із суспільно-географічних позицій є раціональне використання її геополітичного положення, природно-ресурсного потенціалу, спеціалізації економіки і територіальної структури виробництва і розселення населення, забезпечення збалансованого розвитку регіонів, соціальної спрямованості господарства, а також принцип державотворчої консолідації населення. Роль геополітичного положення та природних ресурсів, особливо стратегічних зростає, водночас істотно посилюється значення працересурсного, інтелектуального потенціалу, торгівлі, інвестиційних процесів. Для досягнення економічних цілей нині застосовуються такі методи, як торговельні обмеження, проникнення іноземного капіталу у стратегічні сектори економіки – енергетичний, продовольчий, сферу високих технологій і телекомунікацій, транспорт. Геополітична стратегія стала передусім геоекономічною і спрямована на зміцнення конкурентних позицій держави у світовому співтоваристві.
Вплив геополітичного чинника на господарський розвиток регіону проявляється у зміні його конкурентних позицій у сфері виробництва, соціального розвитку завдяки прийняттю державою певних геополітичних рішень та здійснення заходів стратегічного управління (рис. 1). Це стосується передусім ресурсокористування, промисловості, сільського господарства, науки і техніки, транспорту й комунікацій, інвестування, зовнішньоекономічної діяльності. Найбільшого впливу зазнають провідні галузі економіки.
Рис. 1. Схема впливу геополітичної стратегії на господарську діяльність
Дослідження соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням впливу геополітичного чинника передбачає визначення теоретико-методологічних основ регіонального розвитку в руслі геополітичної стратегії держави. Необхідно розробити наукову концепцію щодо можливостей використання регіоном своїх геополітичних переваг. Слід визначити головні напрями узгодження геоекономічної стратегії країни з соціально-економічним розвитком регіону в сучасних умовах. У зв’язку з цим важливо враховувати роль України в геополітичному просторі, її взаємини з іншими державами з метою виявлення переваг і негативних рис цих взаємин, що може позначитися на розвитку регіонів.
Необхідно дати аналіз соціально-економічного розвитку досліджуваного регіону з позицій формування геоекономічного потенціалу держави, порівняти з розвитком інших регіонів країни, визначити його конкурентні позиції в державі та світі. Особливу увагу слід звернути на можливості використання високих технологій, науково-інтелектуального потенціалу в інтересах регіонального розвитку, обґрунтувати стратегічні напрями спеціалізації регіону, трансформації у територіальній організації життєдіяльності населення як важливий резерв зміцнення геоекономічного потенціалу країни.
На підсумковому етапі дослідження слід обґрунтувати напрями та рекомендації щодо удосконалення структури і територіальної організації господарського розвитку регіону з урахуванням впливу геополітичного чинника, визначити шляхи активізації зовнішньоекономічної діяльності (рис. 2).
У другому розділі «Геополітичний чинник розвитку України в суспільно-географічному вимірі» визначено головні принципи геоекономічної стратегії України із суспільно-географічних позицій, визначено роль геополітичного чинника в сучасних умовах суспільного розвитку України, виявлено особливості впливу геоекономічної стратегії на її господарську діяльність, проаналізовано роль України в геополітичному просторі як фактора її регіонального розвитку.
Посилення впливу геополітичного чинника на розвиток України та її регіонів зумовлює необхідність розроблення геополітичної стратегії держави, в якій важливе місце має бути відведено геоекономічній стратегії. Її мета – визначення державних пріоритетів, змісту та напрямів економічної діяльності для досягнення національних інтересів у геополітичному або геоекономічному просторі. Лише виходячи з геоекономічної стратегії держави, регіони можуть здійснювати економічні відносини з іншими країнами, адекватно реагувати економічними методами на вплив геополітичного чинника.
Головні принципи геополітичної, у т.ч. геоекономічної, стратегії України, найважливіші геостратегічні вектори відображені у законодавчих актах України, міжнародних договорах, офіційних виступах очільників держави. Основними вихідними положеннями при розробленні геоекономічної стратегії держави є її економічне піднесення, посилення конкурентоспроможності національного господарства, соціальної ефективності його розвитку, досягнення збалансованості соціально-економічної та екологічної складових, збереження і відновлення природного навколишнього середовища. Істотне місце у геополітичній стратегії України займає її геоекономічна складова.
Рис. 2. Етапи суспільно-географічного дослідження соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням геополітичного чинника
Одним із головних завдань геополітичної стратегії України є адекватна оцінка та виважене використання геополітичної ситуації з метою створення нових конкурентних переваг та переходу на шлях «випереджального розвитку». Це має базуватися на реструктуризації господарства України на інноваційній основі, збільшенні інвестицій в економіку, ефективному використанні конкурентних переваг регіонів та розвитку регіональних ринків, вдосконаленні енергетичного забезпечення і водночас зниженні енергомісткості виробництва, ефективному використанні транзитного потенціалу території та розвитку транспортно-логістичних мереж, формуванні локальних «полюсів зростання», вдосконаленні територіальної організації виробництва і розселення населення.
Геополітична стратегія України знаходить свій прояв у господарському розвитку регіонів. Найбільшого впливу зазнають провідні галузі економіки – промисловість, транспорт і зв’язок, сільське господарство. Відбувається трансформація структури й спеціалізації економіки України та її регіонів – інтенсивно розвиваються експортоорієнтовані виробництва, сервісні галузі – торгівля, фінансова діяльність тощо. Особливо сприйнятливими до впливу геополітичного чинника в Україні є ринки енергоносіїв, агропродовольчої продукції, високих технологій. Ці товари мають стратегічне значення для економіки України та забезпечення добробуту населення. Створення конкурентоспроможних регіональних умов для розвитку економіки, налагодження власного виробництва продукції, що має стратегічне значення, наявність стабільних каналів її реалізації характеризують позиції регіону на світових ринках.
Велике значення мають гнучкість розвитку економічної системи регіону та можливість адаптації виробництва до умов глобалізації. Значну роль відіграє чинник іноземного інвестування, це створює можливості для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств відповідно до світових стандартів. Водночас регіон отримує стимул для подальшого соціально-економічного розвитку, підвищення ефективності використання працересурсного потенціалу, реалізації регіональних пріоритетів.
У третьому розділі «Головні риси господарської діяльності Столичного економічного району з позицій формування геоекономічного потенціалу держави» виявлено роль Столичного економічного району в господарській системі України, дано аналіз структурі, спеціалізації виробництва, виявлено регіональні відмінності економіки та життєдіяльності населення. Проаналізовано експортний потенціал та зовнішньоекономічну діяльність регіону. Особливу увагу звернено на ті чинники розвитку та галузі господарської діяльності, які можуть бути стратегічним ресурсом зростання, сприяти забезпеченню національної безпеки України. Це передусім енергоносії, агропродовольча продукція, виробництва з використанням високих технологій, транспортна мережа регіону, телекомунікаційні системи, інвестиції, зовнішня торгівля. Такий підхід дає змогу виявити стратегічні можливості розвитку Столичного регіону, переваги та недоліки його господарської діяльності в умовах глобалізації.
Столичний регіон займає провідні позиції в Україні за рівнем соціально-економічного розвитку (рис. 3). В ньому спостерігається високий ступінь кореляції між показниками економічного та соціального розвитку на всіх рівнях. На основі цього визначено інтегральні показники соціально-економічного розвитку та проведено типізацію регіонів. Економічний розвиток регіону характеризується найвищим в Україні рівнем прогресивності (рис. 4). Завдяки великому притоку капіталу стало можливим формування новітніх виробничих комплексів, розвиток науково-технічної сфери, впровадження високих технологій на підприємствах. Збільшення інновацій в економіку в поєднанні з доволі ефективним менеджментом та маркетингом зумовило високу конкурентоспроможність господарства регіону (рис. 5). Про конкурентні позиції та соціально-економічний потенціал регіону свідчать також результати SWOT-аналізу.
Промисловий комплекс Столичного регіону зорієнтований на задоволення масового споживчого попиту населення. Це передусім продукти харчування, вироби побутової хімії, папір, поліграфічна продукція тощо. З другого боку, значного розвитку набуло виробництво високотехнологічних товарів – точних машин, приладів, комп’ютерної техніки, оргтехніки тощо. Великі перспективи розвитку мають транспорт і зв’язок. Це пов’язано із збільшенням попиту на транспортні та телекомунікаційні послуги і в самому регіоні, і за його межами, розвитком міжнародної торгівлі, посиленням інформатизації суспільної діяльності. Висока транзитність території Столичного регіону, наявність транспортних коридорів європейського і трансконтинентального значення є важливим джерелом його інвестиційної привабливості, ефективного регіонального розвитку. Водночас у регіоні спостерігається велика зношеність основних фондів промисловості, невідповідність рівнів розвитку транспортно-комунікаційної мережі та логістичної інфраструктури сучасним вимогам ринку.
Нині економіка Столичного регіону поступово набуває сервісно-інформаційних рис. У структурі господарства переважають такі види діяльності, як фінансова сфера, торгівля, обслуговування. Серед інших регіонів країни великий вплив на його розвиток мають глобалізаційні та геополітичні процеси.
У Столичному регіоні спостерігаються значні територіальні відмінності соціально-економічного розвитку (рис. 6). Потужний вплив столиці зумовлює інтенсивний розвиток прилеглих до неї районів та міст, з яких водночас відтягується велика частина працересурсного та економічного потенціалу. Посилилюються міграційні процеси в напрямі м. Київ, у зв’язку з цим ускладнилася економічна, особливо демографічна ситуація у Житомирській, Чернігівської та деяких регіонах Київської області, зростає екологічне навантаження на великі міста. Нерівномірний розвиток торгівлі у регіоні, послаблення внутрішніх регіональних зв’язків ускладнив обмін товарами на внутрішньому ринку, призвів до зниження виробничо-територіальної цілісності регіону.
Важливою з позицій формування геоекономічного потенціалу України є територіальна організація життєдіяльності населення Столичного регіону. Особливо виділяється Київська агломерація, в якій спостерігається найвища концентрація виробництва і населення. Тут зосереджені галузі промисловості, що розвиваються на основі сучасних новітніх технологій, фінансовий і банківський капітал, інвестиції, наукові та освітні заклади, державні керівні органи тощо. Це значно посилює конкурентні переваги цього регіону, збільшує агломераційний ефект, водночас створюються і певні ризики. Вони спричинюються диспропорціями економічної діяльності, нерівномірністю розселення населення. Стратегічна роль інших центрів та вузлів як локальних «полюсів зростання» периферійних районів зменшується.
Важливе значення у розвитку Столичного регіону має його експортний потенціал. Він створений завдяки наявності працересурсного та інтелектуального капіталу, використанню високорозвиненої інформаційної інфраструктури, потужній транспортно-комунікаційній системі. Однак структура експорту є недостатньо ефективною, оскільки дотепер є матеріаломісткою та несприятливою в екологічному плані. Зростають такі експортоорієнтовані галузі, як електроенергетика, металургія, особливо кольорова (видобуток та збагачення титанової руди у Житомирській області), виробництво будматеріалів, целюлозно-паперова промисловість ті інше.
У імпорті переважає стратегічна продукція – енергоносії, продовольчі та агропромислові товари. Велику частку займають механічне та електрообладнання, продукція хімічної промисловості, транспортні засоби. Недостатня диверсифікованість імпорту передусім енергетичних товарів зумовлює істотну залежність від держав-постачальників.
Важливим стратегічним ресурсом регіону є прямі іноземні інвестиції. Обсяги їх надходження у Столичний регіон і зокрема у м. Київ та Київську область є найбільшими у державі, однак не достатні для того, щоб бути значним каталізатором економічного зростання. Прямі іноземні інвестиції спрямовані переважно в обробну промисловість, насамперед харчову, оптову торгівлю, фінансову сферу, транспорт. Це ті види господарської діяльності, де відбувається швидкий оборот капіталу і можна отримати високий прибуток. Важливі комплексоутворюючі галузі Столичного регіону, такі як машинобудування, хімічна промисловість отримують незначну частку іноземних інвестицій.
У четвертому розділі «Основні напрями удосконалення соціально-економічного розвитку Столичного економічного району з урахуванням геополітичного чинника» визначено пріоритети господарської діяльності регіону та напрями удосконалення її спеціалізації з позицій геоекономічної стратегії України. Головними пріоритетами соціально-економічного розвитку Столичного регіону в цьому контексті є формування соціально орієнтованої ринкової економіки, перехід на інноваційний шлях розвитку на основі ефективного використання інтелектуального потенціалу. Разом з тим необхідно удосконалювати традиційні галузі господарства завдяки ощадливому використанню сировини, матеріалів та енергоресурсів, впровадженню інноваційних проектів. Важливою метою і надалі залишається розвиток транспортно-комунікаційних мереж, забезпечення їх безперешкодного функціонування, перехід на європейський рівень сервісу. Велике значення мають розширення інфраструктури сфери послуг, підвищення ефективності обслуговування відповідно до сучасних запитів, зміцнення внутрішньорегіонального ринку та посилення його цілісності.
Покращення життя населення, досягнення збалансованості розвитку регіону, забезпечення економічної безпеки країни нерозривно пов’язані з удосконаленням територіальної структури господарської діяльності та розселення населення. Основні напрями удосконалення: інвестиційно-інноваційний розвиток Столичного регіону, розосередження виробництва у Київській агломерації та формування локальних полюсів зростання у периферійних районах, зміцнення виробничо-територіальних зв’язків між підприємствами регіону, стимулювання розвитку малих міст; зниження екологічного навантаження на навколишнє середовище, зменшення техногенних ризиків і убезпечення стратегічно важливих для оборони підприємств; комплексний розвиток транспортно-логістичної інфраструктури, полімагістралізація опорного каркасу. Важливим напрямом є розвиток транспортної мережі регіонального значення, підвищення рівня транспортної доступності периферійних поселень, інтегрування транспортно-комунікаційної мережі регіону в європейську та азійську транспортні системи.
У експорті має бути збільшена частка готових виробів з високою доданою вартістю, зокрема із застосуванням інновацій. Слід сприяти підвищенню інвестиційної привабливості виробництва і відповідно збільшенню обсягів іноземного інвестування, розширити географічну структуру інвестицій, забезпечувати стабільність у поставках енергоресурсів, сировини та інших товарів, необхідних для внутрішнього використання. Важливі напрями зовнішньоекономічного співробітництва – участь у створенні та розбудові трансконтинентальних транспортних коридорів, науково-технічне співробітництво в таких сферах, як оборонна і авіаційна промисловість, суднобудування, мікроелектроніка.
Висновки
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове розв’язання наукової задачі удосконалення соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням впливу геополітичного чинника.
В результаті проведеного дослідження було сформульовано наступні висновки:
1. Геополітичний чинник відіграє нині все більшу роль у розвитку держав та окремих регіонів. Глобалізація та інформатизація суспільної діяльності впливають на світовий геополітичний простір. Для досягнення геополітичних цілей нині використовуються переважно економічні методи – торговельні обмеження, інвестування стратегічних секторів економіки – енергетичного, продовольчого, сфери високих технологій і телекомунікацій, транспорту. Великого значення набуває геоекономічна складова геополітичної стратегії, метою якої є зміцнення конкурентних позицій держави у світовому співтоваристві.
Вплив геополітичного чинника на розвиток регіону розглядається з позицій геополітичної стратегії держави, в якій визначено пріоритети, зміст та засоби реалізації національних інтересів держави для досягнення її поступального соціально-економічного розвитку та зростання конкурентоспроможності. Ефективне використання геополітичних переваг регіонів, адекватне реагування на зміни геополітичної ситуації в світі дає можливість успішно вирішувати регіональні проблеми, водночас сприяючи підвищенню геоекономічного потенціалу держави, її ролі у світовому співтоваристві.
2. Дослідження соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням впливу геополітичного чинника передбачає розроблення наукової концепції щодо можливостей використання соціально-економічних і географічних переваг регіону для вирішення регіональних проблем і посилення конкурентних позицій країни у геоекономічному просторі. Слід визначити роль геополітичного чинника у регіональному розвитку в контексті геополітичної стратегії держави як способу узгодження регіональних інтересів з національними. Важливим етапом дослідження є оцінка соціально-економічного стану регіону з позицій формування геоекономічного потенціалу держави та обґрунтування стратегічних напрямів його розвитку, можливих змін у територіальній організації життєдіяльності населення, шляхів активізації зовнішньоекономічної діяльності.
3. Головними принципами формування геоекономічної стратегії України із суспільно-географічних позицій є: використання переваг геополітичного положення України у сфері економічного зростання та по відношенню до трансконтинентальних магістралей; раціональне використання ресурсного потенціалу, регіональної спеціалізації України співвідносно з міжнародним поділом праці; зменшення залежності країни від експорту стратегічних ресурсів, взаємовигідне співробітництво з іншими країнами щодо ресурсопостачання; забезпечення ефективного регіонального розвитку та соціальної спрямованості економіки України, зміцнення її конкурентних позицій у світовому співтоваристві, забезпечення національної безпеки держави.
4. Основними завданнями геоекономічної стратегії України є забезпечення високих темпів економічного зростання, реструктуризація господарства України на інноваційно-інвестиційній основі, ефективне використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу, підвищення конкурентоспроможності регіонів, зменшення енергозалежності господарства, розширення та диверсифікація зовнішньої торгівлі та іноземного інвестування, забезпечення екологічної безпеки країни.
5. Вплив геоекономічної стратегії України на розвиток регіонів залежить від структури та спеціалізації їх господарства і в різних секторах економіки виявляється по-різному. Чим більшою є роль галузі у господарстві регіону та зовнішньоекономічній діяльності, тим більше ця галузь зазнає змін. Особливо вразливими в геополітичному плані є ринки стратегічних товарів – енергоносіїв, агропродовольчої продукції, продукції з використанням високих технологій.
6. Головними галузями спеціалізації Столичного економічного району з позицій формування геоекономічного потенціалу держави є машинобудування, зокрема авіакосмічне, суднобудування, електротехніка, виробництво програмного забезпечення, мікроелектроніка, виробництво продовольчої продукції, транспортне господарство. Промисловий комплекс зорієнтований, з одного боку, на задоволення масового споживчого попиту на продукти харчування, товари широкого вжитку, побутової хімії, папір, поліграфічну продукцію. З другого – на використання висококваліфікованих кадрів та високих технологій, що є однією з характерних рис цього регіону. Основою спеціалізації сільського господарства є виробництво високоліквідної рентабельної продукції, що має зональний характер розміщення – зерна, картоплі, овочів. Високорозвинене тваринництво, зокрема птахівництво, молочно-м’ясне скотарство, зумовлене великим попитом на продукцію тваринництва. Воно більшою мірою, ніж рослинництво має приміські риси.
Підвищення ефективності промислового й сільськогосподарського виробництва пов’язане з переведенням їх на інвестиційно-інноваційну основу. Сільське господарство має всі можливості для забезпечення населення основними продуктами харчування, зміцнення експортного потенціалу агропромислового комплексу. Для цього важливо розвивати виробництво продукції з високим ступенем переробки, біопродуктів, що користуються великим попитом на європейському ринку, тарно-пакувальну промисловість, складське господарство, логістичні центри.
В економіці Столичного економічного району збільшується роль галузей третинного та четвертинного секторів – фінансової діяльності, торгівлі, різноманітних обслуговуючих видів діяльності, зв’язку. Це свідчить про набуття економікою регіону сервісно-інформаційних ознак. Він є пріоритетним у сфері фінансової діяльності, посилюється інвестиційна привабливість ринку фінансово-банківських послуг, розвиток конкурентного середовища, залучення іноземного капіталу у банківський сектор економіки. Важливою є географічна диверсифікація іноземних інвестицій з метою уникнення узалежнення від капіталу однієї держави.
Транспорт і зв’язок є перспективними видами економічної діяльності. Однак у регіоні спостерігається велика зношеність основних фондів цих галузей. Рівень розвитку транспортно-комунікаційної мережі та логістичної інфраструктури не відповідає сучасним запитам ринку. Геополітичні переваги розміщення Столичного регіону на міжнародних комунікаційних шляхах не задіяні достатньою мірою. У сфері транспорту і зв’язку необхідно – проводити єдину політику щодо їх інформатизації, посилити телекомунікаційну зв’язаність території регіону, удосконалити мережу телекомунікацій на базі новітніх технологій, інтегрувати її в мережу Інтернет. Важливо, щоб телекомунікаційні мережі були доступними для населення. Потребує модернізації рухомий склад залізничного, автомобільного, річкового, авіаційного транспорту; необхідно пожвавити розвиток логістичної інфраструктури, будівництво кільцевих доріг навколо м. Київ, а також сучасних комплексних магістралей та міжнародних транспортних коридорів. Все це дасть можливість посилити транзитність території регіону.
У структурі економіки Столичного регіону стрімко розвивається оптова та роздрібна торгівля, розпочалися процеси концентрації капіталу в цій сфері, покращується асортимент товарів, з’явилися можливості для впровадження інновацій. Однак розвиток великих оптових підприємств поки що відстає від перетворень, що відбуваються у роздрібній торгівлі. Основними напрямами розвитку торговельної сфери Столичного регіону є створення потужних вітчизняних торговельних мереж (на противагу іноземним корпораціям), підвищення платоспроможного попиту населення, розбудова торговельної інфраструктури у периферійних регіонах, впровадження інновацій у сферу торгівлі.
Основними напрямами вдосконалення територіальної організації життєдіяльності населення є інвестиційно-інноваційний розвиток його регіонального ядра – Київської агломерації, реалізація полярної моделі зростання, винесення екологічно небезпечних підприємств за межі великих міст, комплексний розвиток транспортно-логістичної системи, підвищення рівня транспортної доступності периферійних поселень.
7. Підвищення конкурентних позицій Столичного регіону, зважаючи на вплив геополітичного чинника, тісно пов’язані з необхідністю переходу на інноваційний шлях розвитку, раціонального використання інтелектуального потенціалу, широкого залучення інвестиційних ресурсів, формуванням соціально орієнтованої ринкової економіки. Важливо також істотно підвищити ефективність традиційних галузей господарства – енергетики, АПК, легкої промисловості, посилити інтегрованість внутрішнього ринку, його експортну орієнтацію як регіону з високотехнологічною економікою. Реалізація цих напрямів сприятиме соціально-економічному розвитку Столичного регіону, забезпеченню і водночас посиленню геоекономічної ролі України у міжнародному співтоваристві.
Список опублікованих наукових праць за темою дисертації
Статті у наукових фахових виданнях
1. Дячевська Л.П. До питання про становлення і розвиток політичної географії і геополітики // Географія і сучасність. Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2003. – Вип. 10. – С. 83–92.
2. Дячевська Л.П. Суспільно-географічні передумови входження Столичного економічного району України до євразійської геоекономічної системи // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2005. – №2. С.210–214.
3. Дячевська Л.П. Зміни в структурі економічної діяльності Столичного суспільно-географічного регіону в контексті геополітичної стратегії України // Укр. геогр. журн. – 2007. – №1. – С. 28–33.
4. Дячевська Л.П. Соціально-економічний розвиток регіонів як чинник формування конкурентоспроможності України // Географія і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К., 2006. – Вип. 16. – С. 212–219.
5. Дячевська Л.П. Господарська діяльність як інструмент реалізації геополітичної стратегії України // Часопис Харківського національного університету ім. Каразіна, 2007. – Вип. 3 (2). – С. 114–121.
Тези наукових доповідей
1. Дячевська Л.П. До проблеми вивчення окремих питань геополітики у шкільному курсі географії // Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та освіти в Україні: Зб. тезів доповідей. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. – С. 160–164.
2. Дячевська Л.П. Дослідження впливу геополітичного положення держави на соціально-економічний розвиток регіонів (суспільно-географічний підхід) // Суспільно-географічні проблеми продуктивних сил України: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 20-21 квітня 2004 року. – Київ: ВГЛ «Обрії», 2004. – С. 74–75.
3. Дячевська Л.П. Особливості економічного співробітництва України з державами Європейського Союзу в контексті геополітичного розміщення України // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 29-30 вересня 2005 року; За ред. В.Й. Лажніка і С.В. Федонюка. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. – С. 203–207.
4. Дячевська Л.П. Геополітичне положення регіону як чинник формування геополітичної стратегії України (на прикладі Столичного суспільно-географічного району) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Регіон-2006: Стратегія оптимального розвитку (15-16 травня 2005 року ; м. Харків); Гол. ред. колегії В.С. Бакіров. – Харків: РВВ Харківського національного університету ім. М.В. Каразіна, 2005. – С. 149–151.
5. Дячевська Л.П. Основні принципи геополітичної стратегії України (суспільно-географічний аспект) // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства. – Дніпропетровськ, 2005. – С.164–165.
6. Дячевська Л.П. До питання дослідження суспільно-географічних передумов інтеграції України у європейську геоекономічну систему // Матеріали 6-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління», м. Харків, 3 – 9 листопада, 2005 р. – Харків, 2005. – С. 175–176.
7. Геополітичні чинники економічного розвитку регіонів України (на прикладі агропромислового комплексу) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Регіон-2007: Стратегія оптимального розвитку (17-18 квітня 2007 року ; м. Харків); Гол. ред. колегії В.С. Бакіров. – Харків: РВВ Харківського національного університету ім. М.В. Каразіна. 2007. – С.105–107.
8. Дячевська Л.П. Зовнішньоекономічне співробітництво як засіб удосконалення соціально-економічного розвитку Столичного регіону України // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доп. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 17-18 трав. 2007 р. – Луцьк, 2007. – С. 347–350.
Публікації в інших виданнях
1. Дячевська Л.П. Геополітика в шкільному курсі географії // Краєзнавство. Географія. Туризм, 2004. – №33 (374). – С. 6–7.
Анотація
Дячевська Л.П. Соціально-економічний розвиток регіону з урахуванням геополітичного чинника (на прикладі Столичного економічного району України). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Інститут географії НАН України, Київ, 2008.
У роботі обґрунтовано суспільно-географічні засади розроблення геополітичної стратегії держави, визначено основні напрями впливу геополітичного чинника на господарську діяльність у регіоні. Окреслено геополітичні переваги регіонів залежно від геополітичного положення, рівня соціально-економічного розвитку, проаналізовано можливості використання цих переваг для соціально-економічного піднесення держави чи регіону. Розроблено методику дослідження регіону з урахуванням впливу геополітичного чинника. Визначено головні принципи геоекономічної стратегії України, виявлено роль геополітичного чинника в сучасних умовах суспільного розвитку та напрями впливу геоекономічної стратегії на господарську діяльність в Україні. Дано аналіз господарської діяльності Столичного економічного району з позицій формування геоекономічного потенціалу держави. Визначено основні напрями удосконалення соціально-економічного розвитку цього регіону з урахуванням геополітичного чинника.
Ключові слова: соціально-економічний розвиток, регіон, регіональний розвиток, геополітичний чинник, геополітична стратегія, конкурентоспроможність, господарська діяльність.
Аннотация
Дьячевская Л.П. Социально-экономическое развитие региона с учетом геополитического фактора (на примере Столичного экономического района Украины). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 – экономическая и социальная география. – Институт географии НАН Украины, Киев, 2008.
В работе обоснованы общественно-географические основы разработки геополитической стратегии государства, определены основные направления влияния геополитического фактора на хозяйственную деятельность в регионе. Очерчены геополитические преимущества регионов в зависимости от геополитического положения, уровня социально-экономического развития, проанализированы возможности использования этих преимуществ для социально-экономического подъема государства или региона. Разработана методика исследования региона с учетом влияния геоэкономическной стратегии государства.
Определены главные принципы геоэкономической стратегии Украины, выявлена роль геополитического фактора в современных условиях общественного развития и направления влияния геоэкономической стратегии на хозяйственную деятельность в Украине. Дан анализ хозяйственной деятельности Столичного экономического района с позиций формирования геоэкономического потенциала государства. Выяснено, что Столичный регион занимает особое место в системе хозяйственного развития Украины благодаря высокой концентрации здесь интеллектуального,
