МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Добрянська Наталя Анатоліївна

УДК 338.436.33:637.5

ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА В М'ЯСОПРОДУКТОВОМУ

ПІДКОМПЛЕКСІ АПК РЕГІОНУ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

МИКОЛАЇВ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Мойса Микола Якимович,

Одеський державний аграрний університет,

професор кафедри економічної теорії та аграрної

економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Топіха Валерій Іванович,

Миколаївський державний аграрний університет,

завідувач кафедри світового сільського господарства і

зовнішньоекономічної діяльності;

кандидат економічних наук, доцент

Семенда Дмитро Костянтинович,

Уманський державний аграрний університет,

доцент кафедри економіки,

Заслужений працівник сільського господарства України.

Захист дисертації відбудеться “18” квітня 2008 р. о 900 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий “17” березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

В.Ф.Клочан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах розвитку ринкової економіки підвищення ефективності функціонування м'ясопродуктового підкомплексу набуває особливого значення. Потреби населення України, в тому числі Одеської області, у м’ясі і м’ясопродуктах не задоволені. У розв’язанні задач щодо збільшення виробництва м’яса важлива роль відводиться галузям скотарства та свинарства. Потребують негайного вирішення проблеми узгодження попиту та пропозиції м’яса, встановлення паритетних відносин між аграрними та переробними підприємствами.

Переробні підприємства відіграють важливу роль у формуванні продовольчих ресурсів країни. В даний час основна причина розпаду сировинних зон – це розрив економічних відносин та зв’язків між сільськогосподарськими та переробними підприємствами. На основі цього виробники сировини почали скорочувати виробництво м’ясопродукції. Необхідно відмітити, що агропромислова інтеграція сільськогосподарських підприємств з переробними – основний вихід з кризової ситуації.

Теоретико - методичні та прикладні засади підвищення ефективності функціонування продуктових підкомплексів АПК широко висвітлені в наукових працях В.Г. Андрійчука, В.Я. Амбросова, М.Ю. Коденської, І.І. Лукінова, Т.Л. Мостенської, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака та ін. Основні аспекти розвитку м’ясопродуктового підкомплексу знайшли відображення в роботах П.С. Березівського, М.В. Зось – Кіора, М.В. Зубця, В.Я. Месель – Веселяка, О.В. Мазуренко, Ю.Ф. Наумова, В.Г. Рижкова, Д.К. Семенди, В.І. Топіхи, І.Н. Топіхи та ін.

Проте ряд важливих проблем формування стабільного та ефективного розвитку м'ясопродуктового підкомплексу ще не отримали належного розв’язання. Подальшого дослідження потребують питання, пов’язані з розвитком ефективного ринкового механізму економічних відносин між виробниками м’ясної сировини та її переробниками. Вирішення вище зазначених проблемних питань потребує комплексного підходу, спрямованого на підвищення економічної ефективності виробництва в м'ясопродуктовому підкомплексі. Науково – практичне значення та практична цінність, поряд з недостатньою глибиною вивчення проблеми, зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи Одеського державного аграрного університету “Забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського виробництва та формування конкурентоспроможності підприємств АПК” (№ держреєстрації 0107U003949). Наукові дослідження, проведені автором, безпосередньо пов’язані з програмою “Регіональна ініціатива 2002 – 2006 роки”, розробленою Головним управлінням агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретико – методичному та практичному обґрунтуванні організаційно - економічних засад підвищення ефективності функціонування м’ясопродуктового підкомплексу.

Відповідно до поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

- узагальнити теоретико – методичні засади дослідження, передовий досвід з питань підвищення ефективності виробництва яловичини та свинини, обґрунтувати методику наукового дослідження ;

- здійснити системний аналіз виробництва та споживання м’яса великої рогатої худоби та свиней в Одеській області;

- дати оцінку стану розвитку м’ясного скотарства та свинарства;

- оцінити стан переробки м’яса та реалізації м’ясопродуктів;

- обґрунтувати доцільність, раціональні параметри та функції заготівельно - збутового кооперативу;

- розробити та обґрунтувати модель м'ясопродуктового підкомплексу регіону, внести пропозиції з підвищення ефективності його виробництва;

- обґрунтувати доцільність та можливість створення власної сировинної бази переробних підприємств;

- розробити пропозиції по удосконаленню економічного механізму виробничих відносин між сільськогосподарськими та переробними підприємствами.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретико - методичних і практичних аспектів підвищення ефективності виробництва в м’ясопродуктовому підкомплексі АПК. Об’єктом дослідження є система економічних процесів і відносин, що формують ефективність діяльності суб’єктів господарювання у м'ясопродуктовому підкомплексі АПК регіону.

Методи дослідження. Основою дослідження є діалектичний метод пізнання. Теоретико-методологічною основою досліджень є базові положення економічної науки, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених економістів – аграрників з даної проблеми, законодавчі та нормативно-правові акти.

Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань використані наступні методи наукового пізнання: монографічний (при узагальненні передового досвіду, виявленні резервів виробництва); економіко - статистичний (при оцінці рівня забезпеченості населення м’ясом та м’ясопродуктами, при аналізі впливу концентрації виробництва м’яса на 100 га відповідних угідь, при характеристиці фінансово – економічного стану підприємств, які займаються вирощуванням худоби та її переробкою); економіко - математичний з використанням ЕОМ (при моделюванні програми подальшого розвитку базових підприємств); абстрактно - логічний (при опрацюванні концепції розвитку м'ясопродуктового підкомплексу Одеської області на перспективу); розрахунково – конструктивний і балансовий (при визначенні планових та прогнозних показників розвитку підприємств м'ясопродуктового підкомплексу); соціологічний (при анкетуванні керівників сільськогосподарських підприємств).

Джерелами інформації для проведення дослідження стали статистичні збірники Одеського обласного управління статистики і Держкомстату України, матеріали Головного управління агропромислового розвитку Одеської облдержадміністрації, законодавчі та нормативно – правові акти України, науково-методична та інформаційно-публіцистична література, матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, дані бухгалтерської та фінансової звітності аграрних та переробних підприємств Одеської області, результати власних наукових досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Новизна наукових положень і результатів, які виносяться на захист, полягає в наступному:

вперше одержано:

- науковообґрунтовано систему взаємопов’язаних критеріїв та показників ефективності і встановлено форми їх прояву у м'ясопродуктовому підкомплексі АПК в сучасних умовах, що дозволяє застосовувати комплексний підхід до вирішення проблеми зниження витрат, зростання продуктивності виробництва, підвищення якості продукції галузі;

- розроблена модель районних заготівельно - збутових кооперативів, покликаних займатися збутом тваринницької продукції та наданням сервісних послуг.

удосконалено:

- визначення сутності поняття “агропромислової інтеграції”, що трактується автором як багатовекторний процес, який поєднує матеріальні, фінансові та трудові ресурси, а також економічні інтереси виробників та переробних підприємств з метою забезпечення ритмічного виробництва, раціонального використання сировини, підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції, вирішення соціальних питань.

дістало подальший розвиток:

- система заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності м’ясного скотарства та свинарства, а також нарощування обсягів виробництва м’яса шляхом застосування інноваційних технологій (ресурсозберігаючих технологій, науково обґрунтованої селекційно – племінної роботи, годівлі тварин збалансованими кормами, виробництва високоякісної продукції);

- механізм узгодження партнерських взаємовідносин у м'ясопродуктовому підкомплексі на основі розподілу одержаної виручки пропорційно нормативним витратам аграрних і переробних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що окремі пропозиції, сформульовані автором за результатами дослідження, доведені до рівня практичного застосування.

Результати дослідження у формі практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності виробництва м'яса великої рогатої худоби та свиней (зокрема, по оптимізації структури кормових площ, підвищення рівня концентрації виробництва м’яса) впроваджені у практику СТОВ “ІВА” Роздільнянського району Одеської області (акт про впровадження № 68 від 13.08.2007р.). Пропозиції по удосконаленню партнерських взаємовідносин прийняті до впровадження ТОВ “Вега” Комінтернівського району Одеської області (довідка № 42 від 29.03.2007р.). Вони можуть бути методичною базою при організації інтеграційних зв'язків у м’ясопродуктовому підкомплексі регіону.

Основні положення дисертаційної роботи також схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Одеської облдержадміністрації (довідка № 16 - 8 - 04 - 800 від 27.08.2007р.).

Ряд теоретичних положень дисертації відносно формування та функціонування ринку м'яса, економічної ефективності його виробництва використовуються в навчальному процесі Одеського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Економіка сільського господарства”, “Економіка виробництва продукції тваринництва” (довідка №01-21/32-853 від 23.10.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Узагальнення та обґрунтування організаційно-економічних засад підвищення ефективності виробництва в м’ясопродуктовому підкомплексі АПК, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, сформульовані й обґрунтовані автором особисто та виконані самостійно.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, основні положення, висновки та пропозиції дисертаційної роботи доповідалися та отримали позитивну оцінку на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Одеського державного аграрного університету (м. Одеса, 2005 - 2007 рр.), а також на міжнародних науково – практичних конференціях: “Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (11-12 травня 2006 р. ЛНАУ, м. Луганськ); “Економічні проблеми сільськогосподарського виробництва в контексті забезпечення продовольчої безпеки держави” (18-19 травня 2006 р. ПДАТА, м. Кам’янець – Подільський); “Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні” (7 – 9 червня 2006 р. ХНАУ, м. Харків); “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (5 – 6 жовтня 2006 р. КНАУ, м. Київ); “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (1 – 2 березня 2007 р. ХНАУ, м. Харків); на всеукраїнській науково – практичній конференції “Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі” (27 березня 2007 р. ПДАА, м. Полтава); на ІІІ – й міжнародній науково – практичній конференції “Розвиток агропродовольчого сектора економіки і проблеми підготовки кадрів” (24 – 25 травня 2007 р. ОДАУ, м. Одеса).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, загальним обсягом 2,8 друк. арк., з них 7 статей у фахових виданнях, загальним обсягом 2,6 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (191 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 169 сторінок комп’ютерного тексту, містить 40 таблиць (дві таблиці займають повний аркуш), 33 рисунки, а також 23 додатки на 50 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні і методологічні основи ефективного функціонування м'ясопродуктового підкомплексу” досліджено й узагальнено теоретичні основи сутності, складові і основні завдання м’ясопродуктового підкомплексу, а також запропоновано альтернативне визначення агропромислової інтеграції. Розглянуто принципи, основні фактори та проблеми розвитку підкомплексу, визначено інвестиційно – інноваційні заходи по підвищенню ефективності виробництва м’яса та його переробки. Досліджено методологічні аспекти оцінки стану та ефективного розвитку м’ясопродуктового підкомплексу.

З метою уточнення економічної сутності м'ясопродуктового підкомплексу запропоновано в роботі слідуючи визначення: м'ясопродуктовий підкомплекс – це сукупність спеціалізованих галузей скотарства, свинарства та інших галузей тваринництва, м’ясопереробних підприємств й торгівельних організацій, які забезпечують виробництво, переробку, транспортування, збереження, реалізацію м’яса та продуктів його переробки. До складу м’ясопродуктового підкомплексу входять сільськогосподарські товаровиробники, які вирощують худобу та птицю, м’ясопереробні підприємства та торгівельні організації, які, незважаючи на повну юридичну та господарську самостійність в організаційному й економічному відношеннях залежать один від одного.

Здійснено узагальнення наукових концепцій та систематизовано погляди вчених економістів стосовно сутності агропромислової інтеграції. Запропоновано її альтернативне визначення, як багатовекторний процес, який поєднує матеріальні, фінансові та трудові ресурси, а також економічні інтереси виробників та переробних підприємств з метою забезпечення ритмічного виробництва, раціонального використання сировини, поліпшення якості продуктів споживання, підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції, вирішення соціальних питань.

На наш погляд, щоб швидко реалізувати ідею переходу м’ясопродуктового підкомплексу області на інвестиційно - інноваційний шлях розвитку та запровадити ефективний механізм такого розвитку, слід використати програмно - цільовий підхід. Неможливо будувати національну модель інвестиційно - інноваційного розвитку, не зайнявшись конкретною роботою по переходу кожного окремого підприємства, організації, підкомплексу, галузі, регіону на інвестиційно - інноваційний шлях розвитку. З цією метою, на наш погляд, необхідно розробити та реалізувати програму інноваційного розвитку м’ясопродуктового підкомплексу АПК або включити відповідний розділ у програму інноваційного розвитку АПК Одеської області.

Критичний огляд наукових праць вчених економістів - аграрників, технологів, біологів свідчить про те, що послідовна реалізація у виробництво досягнень науково- технічного прогресу, досвіду передових підприємств в системі інвестиційно – інноваційних технологій сприяє підвищенню ефективності виробництва, покращенню його фінансового становища.

Процес суспільного поділу праці між учасниками м’ясопродуктового підкомплексу має забезпечити економічний ефект. Проте успішна його діяльність залежить від дотримання правил взаємовигідності між учасниками процесу. Вони мають будуватися на основі забезпечення умов, за яких учасники одержуватимуть розподіл виручки пропорційно нормативним витратам.

На основі проведеного дослідження розроблено схему взаємопов’язаних видів ефективності (економічна, технологічна, соціальна, екологічна), її критеріїв і показників, що сприятиме обґрунтованому і всебічному виявленню змін господарської діяльності суб’єктів м'ясопродуктового підкомплексу. Критерієм економічного виду ефективності виробництва є оптимальність комбінації факторів, що мінімізують вартість виробництва, критерієм технічного та технологічного виду - отримання максимального випуску продукції при наявних ресурсах, соціального – соціалізація виробничої сфери, екологічного – мінімум втрат природного ресурсу, екологізація характеру взаємодії виробництва і природи. Автором згруповані показники ефективності виробництва в залежності від видів: економічний (рівень задоволення потреб ринку; обсяг товарної, чистої продукції; прибуток; рентабельність виробництва; економія матеріальних, фінансових або трудових ресурсів чи економія від зниження загальних витрат ресурсів), технічний та технологічний (рівень використання виробничих потужностей), соціальний (рівень поліпшення умов праці та побуту; збільшення кількості робочих місць та рівня зайнятості людей; динаміка заробітної плати), екологічний (рівень запровадження безвідходних технологій, можливість відновлення природного ресурсу).

Викладена методологія аналізу та система показників економічної ефективності виробництва м'ясопродуктового підкомплексу дає змогу здійснити оцінку ефективності на всіх рівнях функціонування як господарських структур зокрема, так і регіонального м‘ясопродуктового АПК у цілому.

Створення інтегрованих формувань в м'ясопродуктовому підкомплексі є ефективною формою співпраці. Виключно важливим є питання пошуку ефективних форм інтеграції сільськогосподарських і переробних підприємств з метою кращого використання сировини і виробничих потужностей, збільшення виробництва готової продукції, зміцнення ринку продовольства.

Дослідження дають змогу визначити основні фактори підвищення рівня розвитку та перспектив виробництва м'яса. Оскільки м'ясопродукти на продовольчому ринку є соціально значимими, встановлення оптимального співвідношення полягає в державному регулюванні цін та доходів. Значним резервом підвищення ефективності функціонування аграрного ринку з урахуванням цього аспекту є інтеграція аграрних та агропереробних підприємств, яка сприяє переміщенню конкурентної боротьби в м'ясопродуктовому підкомплексі в зону оцінок кінцевого споживача.

Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про те, що забезпечити конкурентоспроможність м’ясного скотарства та свинарства можливо шляхом запровадження ресурсозберігаючих технологій, науково обґрунтованій селекційно – племінній роботі, годівлі тварин збалансованими кормами, раціональних виробничо – економічних відносин з переробними підприємствами та інше.

У другому розділі “Ретроспектива, сучасний стан розвитку та економічна ефективність виробництва м'ясопродуктового підкомплексу Одеської області” обґрунтовано методику наукового дослідження, здійснено системний аналіз виробництва та споживання м’яса в Одеській області, дано оцінку розвитку та сучасному стану економіки м’ясного скотарства та свинарства, оцінено стан переробки м’яса та реалізації м’ясопродуктів.

М’ясо – найважливіший незамінний харчовий продукт. Виявлено, що найбільшу питому вагу в загальному балансі м'яса займає свинина (42,5 %) і яловичина (38,9 %), що відрізняється рядом біологічних достоїнств.

Досліджено, що середньорічне споживання м’яса та м’ясопродуктів на одну особу за рік в Україні та Одеській області у 2006 р. склало відповідно 42 кг та 34,9кг, що є нижчим навіть за рівень фізіологічного прожиткового мінімуму. В 1990р. в Україні середньорічне споживання м’яса та м’ясопродуктів на одну особу за рік дорівнювало – 68,2 кг, а в Одеській області – 70,1 кг. Це свідчить про складне становище у споживанні м’ясопродуктів населенням.

Дослідження показують, що за період з 1991 – 2006 рр. відбувся значний спад виробництва м’яса у сільськогосподарських підприємствах, тоді як в господарствах населення виробництво м’яса було стабільним. Сільськогосподарські підприємства в 2006 р. виробили м’яса в обсязі 11,6 тис. т (24,5 % від загального виробництва), а господарства населення – 35,7 тис. т (75,5 %).

Суттєвий вплив на зниження виробництва яловичини та свинини у Одеській області спричинило скорочення масштабів та рівня інтенсивності відгодівлі в спеціалізованих господарствах, які припинили за останні роки свою діяльність.

Як свідчать проведені дослідження, кількість поголів'я великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі в усіх категоріях господарств в період 2000 - 2006 р.р. зменшилася в Одеському регіоні на 72,6 тис. гол. (на 36,9 %), разом з тим кількість поголів’я свиней на вирощуванні та відгодівлі за даний період збільшилася на 44,5 тис. гол. (на 10,9 %) (рис. 1). Протягом 2000 – 2006р.р. зменшення поголів’я великої рогатої худоби на відгодівлі в сільськогосподарських підприємствах відбувалося більшими темпами, ніж в господарствах населення (поголів’я великої рогатої худоби на відгодівлі скоротилося в сільськогосподарських підприємствах на 55,6 %, а в господарствах населення на 11,1 %). Але слід зазначити позитивні зрушення в динаміці поголів’я свиней, так в сільськогосподарських підприємствах їх кількість збільшилася на 26,1 % в 2006 р. порівняно з 2000 р., а в господарствах населення – на 3 %.

Якісні показники м'ясної продуктивності тварин на вирощуванні та відгодівлі дещо підвищилися. Так, середньодобовий приріст молодняку великої рогатої худоби склав в 2006 р. – 354 г або збільшився в порівняні з 2000 р. на 45,7 %, свиней – 233 г або майже в 2,1 рази.

Рис. 1. Динаміка поголів’я великої рогатої худоби та свиней на вирощуванні та відгодівлі в усіх категоріях господарств Одеської області

Аналіз сучасного рівня і економічної ефективності виробництва в м'ясопродуктовому підкомплексі регіону дозволив виділити в якості об’єкта поглиблених наукових досліджень сільськогосподарські підприємства Центральної степової мікрозони Одеської області (7 адміністративно – аграрних районів). Обрана мікрозона характеризується середнім рівнем виробництва м’яса на 100 га відповідних земельних угідь, щільністю поголів’я та ефективності його виробництва.

Аналіз стану економіки галузей скотарства та свинарства Одеської області свідчить, що виробництво яловичини та свинини в живій масі в сільськогосподарських підприємствах є малоефективним (табл. 1).

Групування сільськогосподарських підприємств Центральної степової мікрозони в залежності від поголів’я тварин показує, що чим вище рівень концентрації поголів’я худоби в господарстві, тим ефективніше виробництво яловичини та свинини в живій масі.

За останні роки змінилася структура збуту м’яса, так частка продажу м’ясокомбінатам складала в 2000 р. - 11,4 % , а в 2006 р. – 46,7 %. Ці позитивні зрушення відбулися за рахунок впровадження доплат за високовагову худобу та дотацій за рахунок повернення сум ПДВ при реалізації її на м’ясопереробні підприємства. Виплата доплат сільгосптоваровиробникам за проданий для забою молодняк великої рогатої худоби та свиней високих вагових кондицій в Центральній степовій мікрозоні в 2006 р. збільшилася в порівняні з 2004 р. на 429,2 тис. грн. і склала в сумі 2168,4 тис. грн.

Таблиця 1

Ефективність виробництва та реалізації приростів живої маси великої рогатої худоби і свиней в сільськогосподарських підприємствах в розрізі

мікрозон Одеської області (2006р.)

Мікрозони,

адміністративні

райони | Приріст живої маси

великої рогатої худоби | Приріст живої маси

свиней

Собівартість 1ц приросту, грн. | Середня ціна реалізації 1ц, грн. | Збиток 1 ц приросту, грн. | Збиток від реалізації, тис. грн. | Рівень збитковості, % | Собівартість 1ц приросту, грн. | Середня ціна реалізації 1ц, грн. | Збиток 1 ц приросту, грн. | Збиток від реалізації, тис. грн. | Рівень збитковості, %

Приміська мікрозона | 915,4 | 455,6 | -459,8 | -4846,6 | -50,2 | 863,2 | 743,3 | -119,9 | -1326,3 | -13,9

Південна степова мікрозона | 1030,8 | 473,5 | -557,3 | -11537 | -54,1 | 810,8 | 701,7 | -100,1 | -4209,4 | -13,5

Північна степова мікрозона | 828,9 | 456,6 | -372,3 | -3059,9 | -44,9 | 959,5 | 774,5 | -185,0 | -1296,5 | -19,3

Центральна степова мікрозона,

в т.ч. райони: | 783,6 | 449,9 | -333,7 | -6394,6 | -42,6 | 856,9 | 689,5 | -167,4 | -1739,5 | -19,5

Іванівський | 895,6 | 515,4 | -380,2 | -1098,6 | -33,7 | 998,6 | 696,5 | -302,1 | -261,3 | -27,2

Березівський | 548,1 | 487,5 | -60,6 | -858,2 | -25,8 | 678,1 | 677,4 | -0,7 | -18,6 | -1,0

Велико-Михайлівський | 732,5 | 428,9 | -303,6 | -608,0 | -34,9 | 976,4 | 652,5 | -323,9 | -281,0 | -24,0

Миколаївський | 856,6 | 421,7 | -434,9 | -560,2 | -43,9 | 877,3 | 702,9 | -174,4 | -401,6 | -37,0

Роздільнянський | 954,3 | 513,4 | -440,9 | -1245,3 | -36,1 | 827,5 | 778,1 | -49,4 | -306,2 | -17,8

Фрунзівський | 866,6 | 347,9 | -518,7 | -765,3 | -56,0 | 901,2 | 631,8 | -269,4 | -182,0 | -47,5

Ширяївський | 631,3 | 434,2 | 197,1 | -1259,0 | -32,8 | 739,3 | 687,6 | -51,7 | -326,0 | -11,2

Разом по області | 887,2 | 468,4 | -418,8 | -34012 | -41,4 | 784,2 | 713,3 | -70,9 | -11335 | -13,3

Основною причиною не повного завантаження м’ясопереробних підприємств є недосконалі виробничо – економічні зв’язки з виробниками сировини. Друга проблема – нестабільність поставок худоби на переробку, високі витрати на транспортування закупленої сировини.

Досліджено, що виробництво ковбасних виробів в Одеській області в 1990 р. складало 43 тис. т, тоді як в 2006 р. – 10,4 тис. т. Позитивним є те, що починаючи з 2003 р. виробництво ковбасних виробів почало збільшуватися з 7 тис. т до 10,4 тис. т в 2006 р., тобто на 48,6 %. Виробництвом м’ясних напівфабрикатів починаючи з 1990 р. зменшується з 13,8 тис. т до 0,3 тис. т в 2006 р. Фінансовий стан м'ясопереробних підприємств тільки в 2006 р. покращився і виробництво м’ясних виробів було рентабельним.

Для вивчення впливу окремих факторів підвищення ефективності виробництва в м'ясопродуктовому підкомплексі в межах Центральної степової мікрозони було обрано три сільськогосподарських підприємства (ТОВ агрофірма “Маяк” Березівського району, ПСП “Маяк” Ширяєвського району та СТОВ “ІВА” Роздільнянського району) та два м’ясопереробних підприємства (ТОВ “Вега” Комінтернівського району та ТОВ “Одеський м’ясопереробний завод” м. Одеса). Обрані агроформування характеризуються типовими економічними параметрами, стабільною кількістю поголів’я молодняку великої рогатої худоби та свиней, розміщенні в одній природно – кліматичній зоні та характеризуються однаковими економічними умовами розвитку, а обрані м’ясопереробні підприємства характеризуються майже однаковими потужностями, які забезпечують випуск високоякісної продукції, однаковими економічними умовами розвитку: близькість пунктів реалізації продукції, розвиненість транспортної мережі, однаковими постачальниками сировини – це ПСП “Маяк” Ширяєвського району, ТОВ агрофірма “Маяк” Березівського району.

Заготівельна діяльність переробних підприємств ТОВ “Одеський м’ясопереробний завод” та ТОВ “Вега” в останні роки була спрямована на співробітництво з великотоварними сільськогосподарськими підприємствами Одеської області.

Рівень договірних цін, як на живу масу молодняку великої рогатої худоби , так і свиней з боку переробних підприємств сприяє підвищенню економічного інтересу на виробництві і реалізації сировини сільськогосподарськими підприємствами, ПСП “Маяк”: відповідно 543,5 грн. і 890, 3 грн. за 1 ц і ТОВ агрофірма “Маяк”: відповідно 554,8 грн. і 861,7 грн. за 1 ц. В результаті переробні підприємства забезпечили в 2006 р. рентабельне виробництво м’ясних виробів.

У третьому розділі “Організаційно – економічні засади подальшого розвитку і підвищення ефективності функціонування м'ясопродуктового підкомплексу регіону” обґрунтовано доцільність, можливі параметри та функції заготівельно – збутового кооперативу, розроблено модель м'ясопродуктового підкомплексу регіону, внесено пропозиції з підвищення ефективності виробництва м’яса, розроблені програми розвитку базових підприємств, удосконалено економічний механізм виробничих відносин між сільськогосподарськими та переробними підприємствами.

Розроблена концепція для підприємств Центрально – степової мікрозони Одеської області, метою якої є визначення основних напрямів щодо створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку тваринництва на період 2008 – 2015 роки, яка включає два етапи. На першому етапі (2008 - 2012 рр.) передбачається стабілізувати чисельність поголів’я великої рогатої худоби та свиней, створити репродукторні ферми та почати нарощування виробництва м’яса. На другому етапі (2013 – 2015рр.) прогнозується збільшення виробництва м’яса, а також обсягів м’ясопродукції та асортименту на переробних підприємствах шляхом освоєння інвестиційно – інноваційних технологій як для виробництва сировини, так і для її переробки, запровадження м’ясних порід з високим генетичним потенціалом продуктивності, формування та запровадження більш досконалого економічного механізму.

Дана концепція розвитку тваринництва Центральної степової мікрозони Одеської області на період 2008 - 2015р.р. має враховувати комплекс економічних та організаційних заходів, спрямованих на створення ефективного та конкурентноздатного виробництва продукції вирощування в живій масі великої рогатої худоби та свиней.

З метою виявлення найбільш суттєвих факторів, які обумовлюють збільшення обсягів виробництва м’ясної продукції в живій масі, у дисертаційній роботі застосовано багатофакторну кореляційно – регресійну модель. При побудові моделей залежності результативної ознаки від факторних було використано статистичний матеріал щодо виходу яловичини в живій масі на 100 га сільськогосподарських угідь у 44 господарствах та виходу свинини в живій масі на 100 га ріллі у 35 господарствах Центральної степової мікрозони Одеської області. В процесі досліджень агропідприємств Центральної степової мікрозони із всієї сукупності аграрних формувань були обрані господарства, які утримують поголів’я великої рогатої худоби та свиней, які найбільш типові для даної зони та стабільні в утримані худоби. Для побудови множинної кореляційно - регресійної моделі залежності виходу м’ясної продукції в живій масі з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь від основних факторів, що обумовлюють його коливання, в якості результативної ознаки (y) обрано вихід яловичини в живій масі на 100 га сільськогосподарських угідь (вихід свинини в живій масі на 100 га ріллі). Розглянута можливість включення в розрахунки значень наступних факторів: х1 - середньодобовий приріст худоби на вирощуванні та відгодівлі, г; х2 - трудомісткість 1 ц отриманого приросту живої маси худоби на вирощуванні та відгодівлі, люд.-год.; х3 - середня ціна реалізації 1 ц живої маси худоби, грн.; х4 - середня виробнича собівартість 1 ц живої маси худоби, грн.; х5 - витрати кормів з розрахунку на 1 голову худоби на відгодівлі, ц к. од.; х6 – середній вихід кормів з 1 га кормових посівів, ц к. од.

Результати аналізу побудованої шестифакторної кореляційно - регресійної моделі свідчать, що серед факторів, що впливають на вихід яловичини на 100 га сільськогосподарських угідь та свинини на 100 га ріллі визначальними є витрати кормів та середньодобовий приріст худоби на вирощуванні та відгодівлі. Саме на цьому напрямку слід зосередити зусилля з метою підвищення ефективності виробництва м’яса. Вихід яловичини в живій масі на 100 га сільськогосподарських угідь апроксимується наступним рівнянням:

y=0,000018x10,79276634 x2-0,283651217 x31,092900505 x40,06100457 x50,73067079 x6-0,012546498 (1)

Модель залежності виходу свинини в живій масі на 100 га ріллі:

y= 7854,92x10,270683 x2-0,96217 x30,271766 x4-0,70311 x5-1,19382 x60,622328 (2)

Одним із способів налагодження ефективної системи заготівель є створення мережі районних заготівельно – збутових кооперативів, основними функціями яких будуть: ціноутворювальна (направлена на забезпечення мінімального прибуткового рівня с.-г. виробника), інформаційна (забезпечення агровиробника інформацією про ринок), постачальницька (налагодження співпраці с.-г. виробника і постачальників ресурсів), навчальна (надання можливостей підвищення кваліфікації).

Розроблена модель заготівельно - збутового кооперативу включає 5 - 7 аграрних підприємств, 15 - 20 фермерських господарств, 600 - 800 особистих селянських господарств. Від імені своїх учасників кооператив може реалізувати продукцію вирощування великої рогатої худоби в живій масі – 6650 ц та свиней – 8380 ц. Пайовий фонд кооперативу становить – 985 тис. грн. Загальна грошова виручка від продажу продукції тваринництва складе 11532 тис. грн.

Результати експертної оцінки, яка була проведена автором за допомогою анкетного опитування керівників сільськогосподарських підприємств, дають підставу зробити висновок про те, що роль заготівельно - збутових кооперативів у просуванні тваринницької продукції дуже велика. Так, 94,3 % респондентів погодилися б стати засновниками (учасниками) заготівельно - збутового кооперативу, який би сприяв забезпеченню сталого збуту, наданню сервісних послуг (рис. 2).

Рис. 2. Проект моделі м'ясопродуктового підкомплексу регіону

В дисертації запропонована формула розподілу грошової виручки пропорційно нормативним витратам у кінцевому продукті (формула 3). В основу визначення нормативних витрат мають бути покладені фактичні витрати застосованих технологій на модельних фермах, тобто мають формуватися в умовах, типових для більшості господарств області (природно-кліматичні умови, породний склад тварин, спеціалізація тощо) на фоні високих показників продуктивності тварин, високого загального рівня організації виробництва. Охарактеризовано 3 типи можливих модельних підприємств, які вирощують та відгодовують велику рогату худобу і свиней.

ГВ нв , (3)

де ГВ нв - розмір грошової виручки на 1 грн. нормативних витрат у кінцевому продукті;

ГТі - готова товарна продукція переробних підприємств і-ого виду виробів, ц;

Опві – оптово-відпускна ціна переробних підприємств за 1 ц і-ого виду виробів, грн.;

Qі - обсяг реалізованої і-ої продукції вирощування живої маси тварин, ц;

НвСГПі - нормативні витрати 1 ц і-ого виду продукції вирощування живої маси тварин сільськогосподарськими підприємствами, грн.;

Ті - товарна продукція і – ого виду м’ясних виробів, ц;

НвППі - нормативні витрати 1 ц і – ого виду м’ясних виробів переробними підприємствами, грн.

Програмою розвитку м'ясопродуктового підкомплексу Центральної степової мікрозони Одеської області передбачено довести в спеціалізованих господарствах в 2015 р. поголів’я великої рогатої худоби 17030 гол. і свиней - 15944 гол. з продуктивністю молодняку великої рогатої худоби 600 г, свиней – 450 г (табл. 2). При цьому буде реалізовано продукції вирощування великої рогатої худоби в живій масі 2380 т і свиней відповідно 1658 т, що забезпечить ТОВ “Вега” і ТОВ “Одеський м’ясопереробний завод” сировиною.

Поставлена сировина на переробні підприємства на ІІ етапі (в 2015р.) оцінюється по нормативній собівартості відповідно до модельних підприємств. У результаті в 35 спеціалізованих підприємствах, в ТОВ “Вега” та в ТОВ “Одеський м’ясопереробний завод” рівень рентабельності складе - 51,1%.

Розрахунки подальшого розвитку базових підприємств показують, що є доцільним розвиток м'ясопереробних цехів в агроформуваннях при умові високої концентрації поголів’я молодняку великої рогатої худоби та свиней; при рівнях собівартості і ціни, які забезпечать рівень рентабельності галузей 18-22 % та створення фірмового торгівельного підприємства по реалізації виробленої м’ясопродукції.

За допомогою економіко – математичного методу моделювання розроблені комплексні програми розвитку базових підприємств: ПСП “Маяк”, СТОВ “ІВА” та ТОВ агрофірма “Маяк” з урахуванням особливостей організаційно – економічного механізму їх функціонування. Модель задачі з матрицею розміром 50х76 вирішувалася на максимум прибутку. В результаті рішення задачі отримано оптимальні плани розвитку галузей рослинництва і тваринництва та господарств в цілому. Так, ПСП “Маяк” отримає валового прибутку в сумі 3389,9 тис. грн. при цьому рівень рентабельності складе 51,2 %, ТОВ агрофірма “Маяк” відповідно 3367,4 тис. грн. та 44,9 % і СТОВ “ІВА” відповідно 1357,9 тис. грн. та 48,2 %.

Таблиця 2

Програма розвитку і очікувана економічна ефективність виробництва продукції вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби і свиней в живій масі в підприємствах Центральної степової мікрозони Одеської області

Показники | Велика рогата худоба | Свині

На 2012р.

(середньодобовий приріст

450 г) | На 2015р. (середньодобовий приріст

600 г) | На 2012р.

(середньодобовий приріст 350 г) | На 2015р.

(середньодобовий приріст 450 г)

Площа зернофуражних культур, тис. га | 32,0 | 32,0 | 32,0 | 32,0

Площа кормових культур, тис. га | 25,1 | 25,1 | 25,1 | 25,1

Поголів’я худоби, гол. | 16050 | 17030 | 13773 | 15944

Валове виробництво продукції вирощування тварин в ж. м., ц | 26362 | 37295 | 17216 | 20727

Реалізовано продукції вирощування тварин в живій масі, ц | 20160 | 23800 | 12912 | 16582

Середньодобовий приріст живої маси, г | 450 | 600 | 350 | 450

Витрати кормів на 1 ц продукції, ц корм. од. | 11,0 | 9,8 | 8,0 | 7,5

Затрати праці на 1 ц продукції, люд - год. | 68,7 | 52,4 | 55,0 | 42,0

Вироблено продукції вирощування на 100 га відповідних угідь, ц | 18,9 | 26,8 | 15,5 | 18,6

Щільність поголів’я тварин, гол. | 11,5 | 12,2 | 12,4 | 14,3

Собівартість 1 ц продукції, грн. | 530 | 510 | 740 | 710

Ціна реалізації за 1ц продукції, грн. | 575 | - | 850 | -

Виручка від реалізації, тис. грн. | 11592 | - | 10975,2 | -

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн. | 10684,8 | 12138 | 9554,9 | 11773

Одержано прибутку від реалізації, тис. грн. | 907,2 | - | 1420,3 | -

Приходиться грошової виручки на 1 грн. нормативних витрат, грн. | - | 1,5115 | - | 1,5115

Одержано грошової виручки після реалізації м’ясних виробів, тис. грн. | - | 18346,6 | - | 17794,9

Одержано умовного прибутку, тис. грн. | - | 6208,6 | - | 6021,9

Рівень рентабельності, % | 8,5 | 51,1 | 14,9 | 51,1

Розвиток фінансово – кредитного механізму аграрних формувань має відбуватися через механізм державної підтримки доходів сільськогосподарських підприємств. Так, розмір дотацій за 1 кг живої маси молодняку великої рогатої худоби повинен скласти не менше 2,5 грн., за 1 кг живої маси свиней – 1,5 грн. Розрахунки показують, що при даному рівні доплат підприємства Одеської області зможуть створити стартові умови для забезпечення рентабельного виробництва продукції тваринництва. Такі ж параметри державної підтримки повинні бути як для фермерських, так і для особистих селянських господарств.

Проведені дослідження показали, що виникає потреба в інтеграції сільськогосподарських підприємств з м’ясопереробними підприємствами. До складу агропромислового інтегрованого формування пропонується включити сільськогосподарські підприємства, фермерські та особисті селянські господарства, заготівельно - збутові кооперативи, м'ясопереробне підприємство, торговельні підприємства та ін. (рис. 3).

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретичних, науково – методичних і практичних питань формування та функціонування м'ясопродуктового підкомплексу дозволили зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Здійснено узагальнення наукових концепцій та систематизовано погляди вчених економістів стосовно сутності агропромислової інтеграції. Запропоновано її альтернативне визначення, як багатовекторний процес, який поєднує матеріальні, фінансові та трудові ресурси, а також економічні інтереси виробників та переробних підприємств з метою забезпечення ритмічного виробництва, раціонального використання сировини, поліпшення якості продуктів споживання, підвищення ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції, вирішення соціальних питань.

2. З метою уточнення економічної сутності м'ясопродуктового підкомплексу запропоновано в роботі слідуюче визначення: м'ясопродуктовий підкомплекс – це сукупність спеціалізованих галузей скотарства, свинарства та інших тваринницьких галузей, м’ясопереробних підприємств й торгівельних організацій, які забезпечують виробництво, переробку, транспортування, збереження, реалізацію м’яса та продуктів його переробки.

3. Досліджено, що середньорічне споживання м’яса та м’ясопродуктів на одну особу за рік в Україні та Одеській області у 2006 р. склало відповідно 42 кг та 34,9кг, що є нижчим навіть за рівень фізіологічного прожиткового мінімуму. В 1990р. по Україні середньорічне споживання м’яса та м’ясопродуктів на одну особу за рік дорівнювало – 68,2 кг, а в Одеській області – 70,1 кг. Це свідчить про складне становище у споживанні м’ясопродуктів населенням, в результаті того, що чисельність поголів'я великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі в усіх категоріях господарств за 2000 - 2006 р.р. зменшилася в Одеському регіоні на 72,6 тис. гол. (на 36,9 %), разом з тим чисельність поголів’я свиней на вирощуванні та відгодівлі за даний період збільшилася на 44,5 тис. гол. (на 10,9 %), при низьких середньодобових приростах (відповідно 354 г і 233 г).

4. Аналіз стану економіки галузей скотарства та свинарства Одеської області свідчить, що виробництво яловичини та свинини в живій масі в сільськогосподарських підприємствах є малоефективним. Групування сільськогосподарських підприємств Центральної степової мікрозони в залежності від поголів’я тварин показує, що чим вище рівень концентрації поголів’я худоби в господарстві, тим ефективніше виробництво яловичини та свинини в живій масі.

5. Досліджено, що виробництво ковбасних виробів в Одеській області в 1990р. складало 43 тис. т, тоді як в 2006 р. – 10,4 тис. т. Позитивним є те, що починаючи з 2003 р. виробництво ковбасних виробів почало збільшуватися з 7 тис. т до 10,4 тис.т в 2006 р. Виробництво м’ясних напівфабрикатів починаючи з