КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДУЧИНСЬКА НІНА ІВАНІВНА

УДК 330.146: [330.31 + 330.342.23]

НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ В СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ

ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЕКОНОМІК

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2008

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України,

Лауреат Державної премії України

Базилевич Віктор Дмитрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

проректор з науково-педагогічної роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Ніколенко Юрій Васильович,

Академія муніципального управління України,

завідувач кафедри економіки;

доктор економічних наук, професор

Дмитриченко Лілія Іванівна,

Донецький національний університет,

професор кафедри економічної теорії;

доктор економічних наук

Шинкарук Лідія Василівна,

ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН

України, провідний спеціаліст

відділу економічного зростання та

структурних змін в економіці

Захист відбудеться « 18 » квітня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні cпеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90 – А, к. 203.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий « 17 » березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук І.І. Мазур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн потребує досягнення якості економічного розвитку та зростання. Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечити вказані процеси неможливо без розширеного суспільного відтворення, основою безперервності якого є нагромадження капіталу.

Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу пов’язана з необхідністю поглибленого наукового осмислення сутності змін, що відбулися в механізмах його здійснення і державного регулювання цих процесів у трансформаційній економіці України та інших постсоціалістичних країн, визначення ролі і місця нагромадження капіталу у забезпеченні відновлювального та поступального зростання трансформаційних економік.

Соціально-економічна та політична нестабільність, складний морально-психологічний клімат у трансформаційних суспільствах, переоцінка соціальних цінностей у свідомості людей викликають загострення протиріч між споживанням і нагромадженням, «проїдання» нагромадженого раніше капіталу, надходжень до бюджету від приватизації. Економічні суб’єкти втрачають спонукальні мотиви до нагромадження, заміщаючи їх прагненням до споживання та індивідуального збагачення, що свідчить про недосконалість механізму нагромадження капіталу. Значну частину отриманих доходів вони вивозять за межі країни. Ці явища становлять загрозу економічній безпеці країни.

Нагромадження фізичного капіталу потребують практично всі галузі вітчизняної економіки, так як функціонують на морально і фізично застарілому устаткуванні і тому виробляють неконкурентоспроможну продукцію. Людський капітал недостатньо відтворюється і слабо нагромаджується, його носій – робітник морально деградує. Низький рівень довіри населення до реформ, органів влади, фінансових установ, нерозвиненість громадських інститутів є свідченням недостатнього рівня нагромадження соціального капіталу. Високі трансакційні витрати, порушення формальних і неформальних правил і норм ведення бізнесу означають, що процес нагромадження культурного капіталу не відповідає потребам ринкових перетворень.

Разом з тим досвід економічно розвинених країн і тих, що здійснили економічний прорив у ХХ ст.: Японії, Кореї, Китаю, Німеччини, Чехії, Словенії, Угорщини, свідчить про вирішальне значення в цих процесах людського, інтелектуального, соціального капіталу. Модерна (посттрадиційна) концепція економічного розвитку, котра надає переваги сучасним формам нагромадження капіталу, змінила традиційну (ортодоксальну), в якій рушійною силою визнавалось нагромадження матеріальних чинників виробництва. Це потребує теоретичного осмислення змін, виявлення напрямів реалізації зазначених тенденцій в господарському житті.

Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу визначається також сучасними тенденціями інвестиційних процесів у вітчизняній економіці, зростанням частки заощаджень, інвестицій в основний капітал, валового і чистого нагромадження у валовому внутрішньому продукті (ВВП), що не знаходить свого прояву у впровадженні інноваційних технологій, збільшенні обсягів виробництва нової продукції, помітному зростанні експорту продукції обробної промисловості тощо.

Сутність нагромадження капіталу, його місце в розширеному суспільному відтворенні досліджувались представниками класичного напряму економічної теорії А. Смітом, Д. Рікардо, Ж. - Б. Сеєм; К. Марксом; неокласиками - К. Вікселлем, А. Маршаллом, Р. Солоу; Дж. Кейнсом та його послідовниками – Е. Домаром, Р. Харродом, Е. Хансеном, Дж. Хіксом; вченими інституціонального напрямку – В. Мітчеллом, Дж. Гелбрейтом та іншими.

Значну увагу проблемам нагромадження капіталу у суспільному відтворенні адміністративно-планової економіки приділяли радянські вчені: О. Анчишкін, К. Вальтух, О. Ноткін, О. Пашков, С. Струмілін та інші. Аналізом сутності капітальних вкладень, розробкою методик розрахунку їх ефективності тощо займалися Я. Кваша, В. Красовський, Т. Хачатуров. Питання про структурні зрушення в економіці в процесі нагромадження капіталу розглядались в працях М. Бора, О. Корягіна, В. Черковця та інших. Проблеми утворення фонду виробничого нагромадження в промисловості досліджувались Ф. Боровиком, Н. Плащинським та іншими економістами.

Питання нагромадження капіталу є предметом наукового пошуку вітчизняних економістів: О. Болховітінової, В. Гейця, Б. Кваснюка, Ю. Ніколенка та інших. Вони з’ясовували категоріальну сутність нагромадження капіталу, досліджували натурально-речову і вартісну форми фонду нагромадження, співвідношення між споживанням і нагромадженням, проблеми встановлення оптимальної для народного господарства норми нагромадження, напрямки державного регулювання процесів нагромадження з метою інтенсифікації виробництва тощо. Вагомий внесок в дослідження проблем суспільного відтворення і нагромадження капіталу здійснили вчені Київського національного університету імені Тараса Шевченка: В. Базилевич, В. Бодров, П. Єщенко, О. Заруба, В. Литвицький, В. Мандибура, Ю. Ніколенко, В. Осецький, В. Сизоненко, С. Слухай, П. Солом'янюк, І. Ступницький, А. Чухно.

У пострадянський період з’ясуванню проблем нагромадження капіталу вітчизняна та зарубіжна економічна теорія надає недостатньо уваги. Рівень теоретичної розробки зазначених питань на даному етапі все ще не відповідає вимогам практики. Вони висвітлюються в працях А. Бикової, О. Болховітінової, В. Гейця, В. Дементьєва, Л. Дмитриченко, Б. Кваснюка, І. Колесник, А. Куліша, І. Лукінова, А. Фукса, Л. Шинкарук, О. Ющенко, російських вчених С. Абрамова, Л. Макаревича, С. Меншикова, Є. Ясіна.

На сьогодні відсутні теоретичні дослідження, які б узагальнювали вітчизняний та зарубіжний досвід нагромадження капіталу, визначали його тенденції в трансформаційній економіці, вплив на забезпечення цивілізаційного економічного розвитку. Питання нагромадження капіталу зникли з програм курсів політичної економії, макро- і мікроекономіки, не знаходять місця в навчальній літературі

Разом з тим дослідження проблем нагромадження капіталу є актуальними для постсоціалістичних країн. Це пояснюється необхідністю з’ясування змін, що виникли в цих процесах в умовах системної трансформації, пошуками шляхів формування інтересів нових власників капіталу до продуктивного нагромадження капіталу з метою активізації зазначених процесів, необхідністю забезпечення випереджальної моделі розвитку вітчизняної економіки тощо. Виникла необхідність знаходження нових напрямів впливу держави на процеси нагромадження капіталу, так як ринкові механізми їх регулювання ще не сформувалися і не діють, що призвело до нагромадження капіталу в сфері обігу, тіньовому секторі економіки, вивезенню його в офшорні зони тощо.

Актуальність зазначених проблем як для економічної теорії, так і господарської практики, необхідність їх аналізу в умовах трансформаційної економіки обумовили вибір теми, мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими роботами, планами, темами. Дисертація виконувалась в рамках науково-дослідних держбюджетних тем економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» (реєстраційний номер 0101U006977 № 01БФ040-10), кафедри економічної теорії «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя» (ТЗ НДР № 06БФ040 - 01). Особистий внесок автора у рамках проведення досліджень зазначених тем полягає в розробленні теоретико-методологічних засад нагромадження капіталу, аналізі впливу процесу нагромадження капіталу на відтворення валового внутрішнього продукту і соціально-економічний розвиток країни. Проведене дослідження й сформульовані висновки є певним внеском у теорію і практику нагромадження капіталу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка сучасної концепції нагромадження капіталу, визначення його ролі і місця в процесі розширеного відтворення та розробки теоретико-методологічних засад підвищення плідних мотивів власників капіталу до його нагромадження на інноваційній основі, а також визначення шляхів та напрямів удосконалення дієвості системи стимулів, регуляторів та інструментів механізму нагромадження в умовах ринкової трансформації.

Відповідно до поставленої мети дисертантом були визначені завдання:

– поглибити змістовне розуміння реального процесу нагромадження капіталу та його сучасного гносеологічно-сутнісного узагальнення як категорії економічної теорії;

– проаналізувати особливості первісного нагромадження капіталу в умовах трансформації економіки, приватизаційних процесів і їх вплив на розвиток відносин власності, перерозподіл національного багатства, становлення приватних інвесторів;

– визначити відмінності спонукальних мотивів та характерні особливості існуючих суперечностей нагромадження капіталу підприємцями в країнах розвинутої ринкової економіки і в тих, що перебувають в процесі ринкової трансформації; проаналізувати сучасний стан, чинники і джерела нагромадження капіталу в трансформаційній економіці;

– виявити специфіку впливу глобальних і регіональних чинників на нагромадження капіталу і напрямки їх ефективного використання;

– показати аномалії процесу нагромадження капіталу, зокрема його «проїдання», індивідуальне демонстративне збагачення нових власників капіталу, і механізми подолання цих небезпечних явищ в економіці України;

– визначити основні напрями нагромадження інтелектуального, людського, соціального, культурного капіталів як основи забезпечення цивілізаційного розвитку.

Об’єктом дисертаційного дослідження є система соціально-економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарської діяльності в процесі нагромадження капіталу.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади нагромадження капіталу, організаційно-економічні та інституційні механізми забезпечення розширеного відтворення в умовах ринкової трансформації.

Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження становить творче осмислення робіт класиків економічної теорії, праць вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з проблем відтворення, нагромадження капіталу, державного регулювання економіки тощо.

У досліджені застосовано метод системно-функціонального аналізу, в межах якого поєднуються загальнонаукові і спеціальні методи, що дають можливість розглядати нагромадження капіталу у взаємозв’язку, взаємозалежності та розвитку з процесами суспільного відтворення. Зокрема, нагромадження капіталу досліджується у взаємозв’язку з розвитком суспільного відтворення у трансформаційній економіці (розділи: 1, 5). При розгляді еволюції наукових поглядів на нагромадження капіталу використано єдність історичного і логічного, порівняльний аналіз (підрозділ 1.1). На основі використання методу єдності абстрактного і конкретного, порівнянь і узагальнень здійснено комплексний аналіз джерел, чинників і суб’єктів нагромадження в ринковій економіці у порівнянні з адміністративно-плановою (розділ 3, підрозділ 4.1). Для з’ясування ролі держави в процесах нагромадження капіталу в адміністративно-плановій і ринковій економіці, для міждержавних порівнянь основних показників розвитку економіки, структурних змін в економіці застосовувалися статистичні порівняння (підрозділ 3.3). Використано математичні моделі та статистичні методи аналізу для виявлення дії основних чинників на чисте нагромадження основного капіталу, з’ясування залежності між прямими іноземних інвестиціями, валовим нагромадженням основного капіталу та приростом валового внутрішнього продукту. Розроблена математична модель впливу оптимізації структури валового нагромадження основного капіталу за інституційними секторами на зростання ВВП (розділ 5). Основні поняття і категорії сформульовано на основі методів узагальнення та наукової абстракції.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації структурної, інвестиційної, інноваційної політики, політики нагромадження капіталу в Україні, Укази Президента України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів Україні, Національного банку України, Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України», офіційні публікації Світового банку та інших міжнародних організацій. У дослідженні використовувались монографії, дані інформаційних та аналітичних бюлетенів, ресурси Інтернету, первинні матеріали діяльності окремих підприємств України.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації проведено комплексне теоретико-методологічне дослідження нагромадження капіталу в суспільному відтворенні в умовах ринкової системної трансформації економіки постсоціалістичних країн. Найбільш вагомими результатами наукового дослідження є такі:

вперше:

– обґрунтовано сучасну концепцію нагромадження капіталу як процесу забезпечення кількісних та якісних змін в структурі капіталу: зростання обсягів капітальних активів, активізації еволюційних та революційних зрушень у відтворенні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів, що дозволяє подолати обмеженість теоретичних підходів до виявлення сучасних тенденцій нагромадження капіталу;

– здійснено змістовну характеристику нагромадження сучасних форм капіталу: інтелектуального, людського, соціального, культурного, яке закладає основи формування постіндустріального розвитку економіки України;

– розроблено економетричну модель впливу оптимізації структури валового нагромадження основного капіталу за інституційними секторами в економіці України на зростання ВВП, що доводить необхідність регулювання державою макропропорції нагромадження основного капіталу між інституційними секторами;

удосконалено:

– трактування нагромадження капіталу як процесу зростання ресурсного потенціалу підприємницької діяльності за рахунок доходів економічних суб’єктів (на мікрорівні) і як примноження національного багатства, досягнення соціально-економічного ефекту за рахунок отриманих результатів функціонування економіки (на макрорівні);

– характеристику первісного нагромадження капіталу як основи становлення нових виробничих відносин, що базуються на приватній власності на засоби виробництва. Це дало можливість з’ясувати його вплив на виникнення приватних інвесторів;

– визначення ролі та впливу валового нагромадження основного капіталу та прямих іноземних інвестицій на приріст валового внутрішнього продукту України, встановлення залежності валового нагромадження основного капіталу від змінних факторів: кінцевих споживчих витрат, прямих іноземних інвестицій, індексів цін тощо, виявлено тісний кореляційний зв’язок між вказаними величинами, що потребує їх регулювання з метою ефективного впливу на процеси валового нагромадження капіталу;

дістало подальший розвиток:

– визначення трансформаційної місії нагромадження капіталу в економіці, суть якої полягає у тому, що економіка завдяки йому досягає вищих технологічних укладів, упорядковує розвиток продуктивних сил у відповідність із змінами виробничих відносин;

– характеристика основних джерел, чинників і суб’єктів нагромадження капіталу в трансформаційній економіці. Тим самим виявлені зміни в інститутах нагромадження капіталу в трансформаційній економіці;

– дослідження механізмів гальмування процесів нагромадження капіталу в Україні, що виникають в економічній, соціальній, в політичній сферах і призводять до невідповідності темпів і тенденцій нагромадження капіталу потребам модернізації вітчизняної економіки і необхідності ринкових перетворень;

– поглиблення теоретичних засад дослідження відмінностей процесів нагромадження капіталу в економіках, що розвивались шляхом еволюційного розвитку та в економіках радикально трансформаційного типу;

– механізми впливу нагромадження основного капіталу на зміни структури і змісту суспільного виробництва та напрями залучення фінансових ресурсів в реальний сектор економіки через інститути фінансової системи. Теоретичні положення слугують основою розробки державної політики регулювання процесів нагромадження капіталу в умовах трансформаційної економіки;

– окреслення шляхів, напрямів та пріоритетів регуляторної політики держави щодо активізації процесів нагромадження капіталу, використання його відтворювального потенціалу для становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки;

– дослідження основних напрямів впливу глобалізації та регіоналізації на процеси нагромадження капіталу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній зроблені теоретичні узагальнення і здійснено внесок у теорію і практику нагромадження капіталу трансформаційних економік.

Висновки і пропозиції, що викладені в дисертаційному дослідженні використовуються ВАТ «Дніпрошина» м. Дніпропетровськ при розробці наступних документів і практичних рекомендацій з управління ефективною діяльністю підприємства: «Методики про порядок надання даних при попередньому розрахунку податку на прибуток і податку на додану вартість», впровадження якої дає можливість планувати використання податкових векселів з метою оптимізації фінансових потоків підприємства; при розробці інвестиційних проектів «Автономне джерело електроенергії на основі котельні» (2004р.), «Виробництво вантажних шин з цільнометалокордовою конструкцією» (2005 р.) використані рекомендації по джерелам фінансування для ефективного і оптимального за часом впровадження; розглянуті в дисертаційному дослідженні питання амортизаційної політики і висновки по їх аналізу використані при підготовці наказів з облікової політики, котрі щорічно видаються на підприємстві і підготовці бізнес-планів розвитку підприємства на 2005, 2006 рр. ( довідка № 3148/ 011 від 30.11. 2005 р.)

Окремі положення і висновки дисертаційної роботи враховані управлінням промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці Програми соціально-економічного та культурного розвитку Дніпропетровської області на 2006 рік та «Програми інноваційного розвитку Дніпропетровської області на 2005-2010 роки» в частині: залучення інвестицій для розробки і впровадження інновацій в промисловість регіону; напрямів, способів формування інвестиційних проектів; проведення роботи по заохоченню оновлення технічної та технологічної бази промислових підприємств області, що виготовляють конкурентоспроможну продукцію, сприяють зростанню продуктивності праці і виробництву товарної продукції; пропозиції щодо участі навчальних закладів регіону у розвитку професійної підготовки робочої сили у відповідності із структурними змінами, розвитком інфраструктури (довідка № 151/2 від 31.05.2006 р.).

Науково-практичні висновки і рекомендації наукових досліджень, зокрема, методологічні засади бюджетної політики по активізації процесів інвестування і нагромадження капіталу, розробки критеріїв та пріоритетів інвестиційної політики були використані відділом бюджетної стратегії Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України при підготовці аналітичних матеріалів. Наукові розробки та пропозиції щодо застосування податково-бюджетних важелів по відношенню до суб’єктів підприємницької діяльності використовувались при підготовці бюджетних тем, а саме: «Розробка методики прогнозування обсягу валового внутрішнього продукту на середньострокову перспективу» (№ ДР 0106U009169), «Бюджетна стратегія та її вплив на економічну активність» (№ ДР 0106U009171) (довідка № 77000-12/0427 від 18.06.2007 р.).

Пропозиції щодо законодавчого вдосконалення основ соціально-економічної політики розглянуті у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці. Зазначені пропозиції були використані підкомітетом з питань соціального захисту та соціальних гарантій, рівня життя і повернення знецінених заощаджень для можливого їх врахування при доопрацюванні проектів відповідних законодавчих актів (довідка № 06-3/12-120013 від 21. 06. 2007 р.).

Нові теоретичні підходи, висновки та результати дисертації використовуються в навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін «Економічна теорія», «Актуальні проблеми економіки», «Макроекономіка», «Мікроекономіка» (довідка № 013/993 від 10.12.2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням, що містить авторський підхід щодо методології дослідження нагромадження капіталу в умовах трансформаційної економіки, науково-методологічні положення і практичні розробки, здійснені на основі досвіду трансформаційних перетворень постсоціалістичних країн. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та результати, які є підсумком роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри економічної теорії, засіданнях Вченої ради економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2004-2007 рр. Основні теоретичні та методологічні положення, результати дисертаційної роботи доповідались автором на сімнадцятьох Міжнародних і пятьох Всеукраїнських конференціях. Зокрема, у наукових доповідях, виголошених на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (26 жовтня 2004 р., м. Дніпропетровськ); VI Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених «Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі» (13-15 травня 2005 р., м. Донецьк); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України” (24-25 травня 2005р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичної конференції „Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців” (15-16 вересня 2005 р., м. Бердянськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (22-23 вересня 2005 р., м. Львів); Всеукраїнській науково-практичній конференції (26-28 жовтня 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «М.І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст: спадщина та новації» (20-21 січня 2005 р., м. Донецьк) ; VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта - 2005” (7-21 лютого 2005 р., м. Дніпропетровськ); Третій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (23-24 лютого 2006 р., м. Тернопіль); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (23-24 березня 2006 р., м. Київ); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» (14 – 15 квітня 2006 р., м. Київ); Підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ, академічних та вищих навчальних закладів України (18-19 квітня 2006 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень» (15-26 квітня 2006 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (11-13 травня 2006 р., м. Львів); Другій Міжнародній науково-практичній конференції „Конкурентні стратегії: теорія, практика, перспективи” (3-5 вересня 2006 р., м. Одеса); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції в розвитку банківської системи та фінансових ринків” (30 листопада - 1 грудня, 2006 р., м. Дніпропетровськ); ІV Міжнародній науково-практичній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку банківництва в Україні” (17 – 19 травня 2006 р., м. Одеса); VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (23-24 березня 2007 р., м. Київ); Підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ, академічних та вищих навчальних закладів України (17-18 квітня 2007 р. м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Творча спадщина Є.Є.Слуцького: розвиток наукових ідей в економічній науці» (26-27 квітня 2007 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичної конференції «Інноваційний розвиток менеджменту в сучасних умовах» (16-17 травня 2007 р., м. Київ); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (4-6 жовтня 2007 р., м. Київ).

Публікації. Публікації. Основну проблематику дисертації, її теоретичні та практичні результати викладено у 57 наукових працях загальним обсягом 43,8 друк. арк., серед яких: індивідуальна монографія (24,9 обл. - вид. арк.), 30 одноосібних і 7 статей у співавторстві в наукових фахових журналах, збірниках наукових праць (особисто автору належить 15,1 друк. арк.), 2 статті у нефахових виданнях, 17 праць у наукових збірках, у вигляді опублікованих тез доповідей і виступів на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях (особисто автору належить 2,7 друк. арк. ).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел із 530 найменувань і 15 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 398 сторінках комп’ютерного тексту, що містить 31 таблицю, 11 рисунків, 12 формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан наукової розробки проблеми, необхідність її дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та загальна методика дисертаційної роботи, а також визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації результатів наукового дослідження.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження нагромадження капіталу та механізмів його забезпечення» автором досліджується генезис та подальший розвиток наукових поглядів на нагромадження капіталу, визначається сутність категорії «нагромадження капіталу», його функціональна роль у суспільному відтворенні.

На основі проведеного дослідження дисертантом зроблено висновок, що представники класичної, марксистської, ортодоксальної неокласичної теорії зосереджували увагу на розгляді проблем нагромадження переважно матеріально-речових елементів виробничого капіталу. Наукова розробка питань нагромадження новітніх форм капіталу (людського, інтелектуального, соціального, культурного та ін.) актуалізувалася переважно з другої половини ХХ ст., в умовах постіндустріального економічного розвитку, стрімкого зростання ролі людського чинника, посилення значення знань, інформації, інтелекту у суспільному виробництві.

На науковому розвитку теорії нагромадження капіталу відобразилися якісні зрушення, які викликані змінами у системі продуктивних сил і виробничих відносин. Зміст нагромадження капіталу збагатився завдяки вдосконаленню людського, інтелектуального, соціального, культурного капіталу. Вагомий вплив на виникнення нових форм нагромадження здійснює ринкова інфраструктура та поява нових інститутів, що забезпечують здійснення цих процесів.

Досягнення світової економічної думки озброюють сучасних дослідників методологією для поглибленого осмислення нагромадження капіталу в трансформаційній економіці.

Дисертантом доведено, що наукове дослідження процесу нагромадження капіталу в трансформаційній економіці методологічно має ґрунтуватися на творчо-критичному відборі та поєднанні найбільш продуктивних наукових ідей та підходів, репрезентованих основними напрямами економічної теорії в її ретроспективі та на сучасному етапі розвитку.

Зроблено висновок, що методологічною основою дослідження економічних явищ повинна служити «поліфонічна» (гетерогенна) методологія, яка передбачає науковий синтез елементів трудової теорії вартості класиків політичної економії з теорією суспільного відтворення і нагромадження капіталу К. Маркса, а також теоретичними надбаннями неокласичного, кейнсіанського, посткейнсіанського, інституціонального, неоінституціонального та інших наукових напрямів. Це пояснюється тим, що жодна з існуючих теорій не може врахувати всіх особливостей складного процесу нагромадження капіталу у перехідних економіках, виробити універсальні рецепти для всіх країн. Рекомендації міжнародних економічних організацій, запозичення досвіду постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи потребують ретельної та зваженої адаптації, всебічного врахування специфіки кожної окремої країни.

Нагромадження капіталу досліджується в широкому розумінні слова як нагромадження фізичного, інтелектуального, людського, соціального, культурного капіталу за рахунок створеного в країні валового внутрішнього продукту, валового національного доходу, валового наявного доходу. Поглиблено розуміння нагромадження капіталу як процесу забезпечення кількісних та якісних змін в структурі капіталу за рахунок отриманих доходів чи запозичених коштів: зростання обсягів капітальних активів, активізації еволюційних та революційних зрушень у відтворенні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталу. Це дозволяє подолати обмеженість теоретичних підходів до виявлення сучасних тенденцій нагромадження капіталу.

Дисертантом розмежовується характеристика нагромадження капіталу як поняття та процесу. Економічна категорія «нагромадження капіталу» являє собою відносини, що виникають між суб’єктами господарювання з приводу використання доходу на забезпечення розширеного суспільного відтворення економіки на всіх її рівнях. На макрорівні мова йде про перетворення частини національного доходу (валового наявного доходу) в додаткові елементи капіталу і забезпечення соціального ефекту, на мікрорівні – про використання частини валового (чистого) прибутку для розширення ресурсного потенціалу підприємницької діяльності, розвитку виробництва товарів і послуг.

Нагромадження капіталу є економічним процесом використання заощадженого доходу суб’єктів всіх рівнів економічної системи для забезпечення розширеного відтворення. Нагромадження капіталу пов’язане з діяльністю, яку економічні суб’єкти здійснюють з метою розширення ресурсного потенціалу для примноження доходу чи економічної вигоди. Капіталоутворення знаходиться у діалектичному зв’язку з інвестиціями, що трансформують заощадження економічних суб’єктів у нагромадження. Це потребує дослідження проблем заощадження, інвестування, нагромадження у взаємозв’язку і з урахуванням фактору часу, котрий вносить елементи ризику у їхню реалізацію. Нагромадження капіталу є основою зміни структури капіталу, в якій в умовах постіндустріального розвитку економіки зростає питома вага новітніх форм капіталу. Це пов’язано з інтелектуалізацією, гуманізацією і соціалізацією економічних відносин, зростанням ролі сучасних форм капіталу в суспільному виробництві, людини як стратегічної мети соціально-економічного розвитку.

Доведено, що нагромадження капіталу приймає ознаки нової парадигми, що проявляється в постійному русі зазначеного процесу, спорадичному, інверсійному характері його розвитку, різкій зміні внутрішньої конфігурації явища, відсутності його чітких часових і просторових координат, пов’язано з послабленою детермінованістю та порушенням взаємоузгодженості процесів, відсутністю домінуючої ідеї тощо. За результатами проведеного дослідження визначена функціональна роль нагромадження капіталу як основи розширеного відтворення, виявлена його трансформаційна місія. Остання полягає у забезпеченні трансформації адміністративно-планової системи у ринкову, еволюції відносин власності, розвитку технологічного способу виробництва і створенні умов для становлення нових технологічних укладів, що сприятиме вирішенню соціальних, культурних, екологічних проблем тощо.

Основним механізмом, що спонукає власників капіталу до його нагромадження є економічні інтереси (рис. 1). Взаємоузгодженість інтересів на всіх рівнях економіки із національними сприяє активізації суб’єктів нагромадження. Разом з тим в трансформаційній економіці спостерігається переважання чинників протидії узгодженості. Обидві групи інтересів дисертант поділяє на об’єктивні та суб’єктивні, відмічає прорахунки і напрямки вдосконалення державного регулювання економіки. Серед останніх - стимулююча фіскальна і кредитна політика; створення сприятливого інвестиційного клімату; легітимізація і специфікація власності; розвиток ринкової інфраструктури; розвиток системи державних замовлень; підтримка інноваційно-пріоритетних галузей; ефективна соціальна політика тощо.

У процесі дослідження доведено, що нагромадження капіталу є складним економічним процесом, який з одного боку веде до загострення протиріч суспільного відтворення трансформаційних економік, а з іншого - може сприяти їхньому розв’язанню. Так, нагромадження реального капіталу забезпечує економічне зростання на новій технологічній основі, структурну перебудову суспільного виробництва, вирішення соціальних проблем тощо. Як зазначалося вище, воно сприяє розвитку виробничих відносин і, передусім, відносин власності.

Рис. 1. Механізм формування економічної поведінки суб’єктів нагромадження капіталу в умовах трансформаційної економіки

Нагромадження капіталу забезпечує формування інтенсивного типу суспільного відтворення, в процесі якого здійснюється ефективне відтворення ВВП, людини, її інтелекту, економічних та соціально-культурних зв’язків, навколишнього середовища, основного і оборотного капіталу, запасів матеріальних оборотних коштів, резервів. Основний капітал відтворюється завдяки новому будівництву, модернізації, технічному переозброєнню тощо.

Трансформаційна економіка постсоціалістичних країн посилює протиріччя процесів нагромадження і призводить до змін у механізмах, що існували в адміністративно-плановій системі, закладає основи становлення механізмів нагромадження капіталу, адекватних ринковій економіці.

У другому розділі – «Протиріччя та тенденції нагромадження капіталу в трансформаційних економіках» - з’ясовується обмеженість нагромадження капіталу в економіках наздоганяючого індустріального типу, протиріччя та закономірності здійснення нагромадження в умовах міжсистемної трансформації країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) і Союзу Незалежних Держав (СНД).

Відмічено, що централізований механізм управління процесами нагромадження в колишніх соціалістичних країнах виправдовував себе в певні історичні періоди, котрі вимагали швидкої мобілізації ресурсів для вирішення народногосподарських проблем. Разом з тим, він не стимулював суб’єктів до ефективного нагромадження, яке відбувалось «заради нагромадження». В умовах системної трансформації виникла необхідність збалансування централізованого і децентралізованого управління, розвитку децентралізованих джерел фінансування капітальних вкладень.

Дисертант дійшов висновку, що наздоганяюча модель індустріального розвитку, характерна для СРСР у 30-40 рр. ХХ ст., у період після Другої світової війни для Німеччини, Фінляндії, Японії, країн Південно-Східної Азії, не дивлячись на певні переваги, має межі застосування, які проявляються в недооцінці ролі нагромадження сучасних форм капіталу, тому постсоціалістичні країни повинні поєднати індустріальний розвиток з елементами постіндустріального. За роки трансформації в Україні відбулося скорочення попиту на якісну освіту та інноваційну продукцію внаслідок надання переваг наздоганяючому індустріальному розвитку економіки, який ґрунтується на низьких технологіях та дешевій робочій силі. Наслідками стали - зниження якості освіти, неналежне забезпечення науково-освітньої діяльності з боку держави, низький рівень зацікавленості в розвитку науки та освіти з боку бізнесу.

Розвитку і реформування потребують відносини власності, державна форма яких домінувала в колишніх соціалістичних країнах. Дисертантом визначено основні протиріччя процесів приватизації і первісного нагромадження капіталу, виявлена їх роль у перерозподілі національного багатства, формуванні приватних інвесторів.

Роздержавлення і приватизація, сприяючи трансформації відносин власності, внесли зміни в механізми нагромадження капіталу. Зокрема, основні виробничі фонди перетворилися в основний капітал, приватизований власниками різноманітних форм власності. Держава перестала бути основним суб’єктом нагромадження. Доступ на вітчизняний ринок капіталів отримав іноземний інвестор. Виник і примножився приватний капітал, який сформувався не за рахунок реінвестування у бізнес його власниками отриманих прибутків, а інверсійним шляхом - завдяки перерозподілу національного багатства в процесі приватизації і роздержавлення. Надходження від приватизації не стали джерелом нагромадження реального капіталу в економіці.

Перерозподілу джерел нагромадження капіталу і виникненню приватних та колективних інвесторів сприяло первісне нагромадження капіталу. В процесі його здійснення сформований капітал отримав надмірні переваги над працею, відбулося зрощування грошей і влади, утворення фінансової олігархії. В Україні не набули сили громадські організації, які б могли контролювати державну бюрократію, стримували корумпованість владних структур.

Грошовий капітал перемістився з виробничого сектору у сферу обігу і лише частково інвестується у реальний сектор економіки. Значно більша його частка продовжує обертатися в фінансовій системі, осідає у тіньовому секторі або вивозитися за кордон. Причинами цих явищ є недоліки механізму нагромадження капіталу в трансформаційній економіці (відсутність можливостей для реалізації інтересів власників капіталу, високий ризик, низька прибутковість, високі податки), рентоорієнтована поведінка нових власників засобів виробництва, недосконалість ринкових інститутів, відсутність привабливого інвестиційного середовища для залучення іноземних інвесторів, самоусунення держави від управління процесами нагромадження капіталу тощо.

Первісне нагромадження капіталу розділило суспільство на власників засобів виробництва і найманих робітників, що відчужені від них. Воно носить інверсійний характер, тому призводить до виникнення негативних наслідків: різкої майнової диференціації суспільства, появи маргінальних груп, масового банкрутства приватизованих підприємств, безробіття, беззаконня, морального та культурного зубожіння населення, загострення протиріч та ін.

У рамках теоретичного аналізу дисертантом звертається увага на те, що нагромадження капіталу має свої особливості в різних країнах системної трансформації. Зокрема, в країнах Центральної і Східної Європи нагромадження капіталу і модернізація економіки відбувалися завдяки значним вкладенням іноземного капіталу, так як внутрішні джерела були недостатніми для здійснення цих процесів. Ці країни стали членами ЄС, що сприяло адаптації їх економік до нових умов конкурентного середовища внутрішнього ринку ЄС. Позитивні наслідки розширення відчули насамперед нові країни-члени, що проявилось у покращенні макроекономічних показників розвитку їх економіки.

Стабільне економічне зростання в цих країнах спирається, перш за все, на зростаючий внутрішній платоспроможний попит, а також на попит зовнішнього ринку. Підвищення реальних доходів населення відбувалось завдяки зниженню рівня інфляції і безробіття, зменшенню бюджетного дефіциту і державного боргу. Країни ЦСЄ просунулись по шляху формування характерних рис нової постіндустріальної структури виробництва. Їхній експорт орієнтується на підвищення частки готових виробів, продуктів з високою питомою вагою доданої вартості, що стимулює модернізацію обробної промисловості. Дисертант робить висновок, що характерною особливістю є й те, що в цих країнах поєднується нагромадження як фізичного капіталу, так і сучасних форм: інтелектуального, людського, соціального, культурного тощо.

Дослідження свідчить, що протиріччя в суспільному відтворенні трансформаційних економік виникли між самоусуненням держави від управління процесами суспільного відтворення і недосконалістю, слабкістю ринкових механізмів, що проявилось в надії на “невидиму руку” ринку як регулятора економічних процесів; між недовантаженням виробничих потужностей і значним безробіттям; між зубожінням основної маси населення і перерозподілом власності та доходів на користь економічній еліті, фінансовій олігархії; між необхідністю оновлення основного капіталу і відсутністю мотивації до його здійснення у нових власників засобів виробництва; між ростом інвестицій в основний капітал і відсутністю інноваційних змін у виробництві та сфері послуг; між низьким рівнем впровадження нового устаткування і штучним стримуванням ліквідації застарілого, зношеного обладнання і т. ін.

Протиріччя потребують розв’язання, що можливо лише завдяки активній участі держави і підтримці всіх суб’єктів нагромадження. Вони часто носять антагоністичний характер, що проявляється у формі відкритої і прихованої боротьби за переділ власності, рейдерстві, страйках з вимогами розв’язання економічних і політичних проблем, вирішенні в судовому порядку конфліктів між роботодавцями і найманими робітниками тощо. Поглибленню протиріч і ускладненню їх розв’язання сприяє механізм гальмування економічних процесів, що виник у вітчизняній економіці завдяки поєднанню деяких об’єктивних та суб’єктивних чинників.

За результатами проведених досліджень встановлено, що трансформаційна економіка заклала передумови для виникнення нових змін у механізмах нагромадження капіталу. Суть їх полягає в тому, що державне управління цими процесами поєднується з ринковими механізмами саморегуляції. З’явилися, поряд з державними, колективні і приватні власники засобів виробництва, котрі повинні бути зацікавленими у нагромадженні капіталу і розширенні свого бізнесу. Стимулом для них слугує можливість подальшого привласнення результатів нагромадження і примноження об’єктів власності. Регулятором нагромадження стає економічна доцільність вкладення капіталу, що визначається співвідношенням попиту і пропозиції на ринку капіталу. Отримала розвиток конкуренція, що мотивує активізацію дій інвесторів і користувачів інвестицій. Виникли фінансові інститути, здатні обслуговувати процеси нагромадження реального капіталу. Набувають розвитку ринки засобів виробництва та робочої сили тощо. Разом з тим, автоматичної реалізації інтересів суб’єктів нагромадження капіталу в трансформаційній економіці не існує. Дисертант робить висновок, що держава має створити сприятливе середовище для реалізації цих інтересів.

Трансформаційний період в Україні та інших країнах СНД характеризується становленням нової соціально-економічної системи. Це є міжсистемна трансформація економіки, котра пов’язана з переходом від планових до переважно ринкових методів управління. Тривалість трансформаційного періоду визначатиметься, на думку дисертанта, двома основними параметрами. По-перше, необхідністю досягнення темпів зростання основних макроекономічних показників, котрі б перевершили їх докризовий (1990 р.) рівень. По-друге, повинна пройти переорієнтація фінансових потоків із сфери обігу у сферу виробництва, тобто нагромаджені у сфері обігу грошові капітали через розвиток фондового ринку мають залучатись у сектор реальної економіки, нагромаджуватись у ній, сприяючи її розвитку, впровадженню інновацій. Залучити довгострокові кошти в економіку повинен фондовий ринок, тому що банки є, в основному, постачальниками короткострокових кредитів для поповнення обігових коштів підприємств.

У країнах СНД актуальною залишається проблема нагромадження основного та оборотного капіталу, модернізації виробництва. Нарощування виробничого потенціалу передбачається за рахунок прискореного оновлення основних засобів, досягнення на цій основі росту конкурентноздатності продукції і збільшення її збуту на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Разом з тим, країнам СНД слід дбати по здійснення заходів для забезпечення нагромадження новітніх форм капіталу з метою сприяння формуванню ринкової економіки з постіндустріальними орієнтирами. Для цього необхідно використати усі можливості для створення соціально-орієнтованого ринкового господарства, соціальної відповідальності володарів капіталу, що має місце в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Третій розділ роботи – «Інтереси суб’єктів нагромадження капіталу і проблеми їх реалізації в трансформаційній економіці» присвячений визначенню проблем мотивації економічної поведінки основних суб’єктів нагромадження капіталу.

Дисертант розрізняє інституційних та неінституційних суб’єктів нагромадження капіталу. До останніх відносить домашні господарства, що самостійно прагнуть перетворити заощаджені доходи в капітал з метою розширення своєї діяльності й одержання вигоди, задоволення потреб тощо. Інституційні суб’єкти – добровільні об’єднання фізичних і (чи) юридичних осіб з метою взаємного інвестування при збереженні самостійності й незалежності членів, що входять в об’єднання (корпорації, інвестиційні фонди, кредитні спілки тощо). До інституційних суб’єктів віднесено державні, громадські, соціальні інститути, що володіють капіталом й мають намір спільно вкладати його в економіку з метою отримання вигоди.

Обґрунтовано, що нагромадження