МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

ДОВГАНЮК Ольга Іванівна

УДК 631.11:338.432

УДОСКОНАЛЕННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ВИРОБНИЦТВА

У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Баланюк Іван Федорович,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника,

завідувач кафедри обліку і аудиту

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Канінський Петро Казимирович,

ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу спеціалізації та

інформаційно-координаційної роботи

кандидат економічних наук, доцент

Біттер Олександр Аронович,

Львівський державний аграрний університет,

доцент кафедри статистики і аналізу

Захист дисертації відбудеться 19 березня 2008 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Державному вищому навчальному закладі “Державний агроекологічний університет” за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, , ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного вищого навчального закладу “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий 14 лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

доцент В.П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У результаті реформування на селі відбулися зміни соціально-економічних умов функціонування аграрних підприємств та їх внутрішньої структури. Основою налагодження сталого розвитку ефективного й рентабельного функціонування цих організаційно-правових структур є фактори, пов’язані з виробничим процесом. Виробництво є ядром фінансово-господарської діяльності агроформувань. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва шляхом удосконалення його структури пов’язане із необхідністю забезпечення продовольчої безпеки регіону та його економічного розвитку.

Одна з особливостей діяльності сучасних агроформувань – це кількісна і якісна недосконалість галузевої структури виробництва в них, що спричинює випуск неконкурентоспроможної продукції.

Означена проблема особливо актуальна в умовах зростання конкуренції на аграрному ринку, що ускладнює процес реалізації продукції для місцевого виробника та, відповідно, погіршує його фінансове становище. Тому важливого значення набуває розробка теоретичних засад удосконалення організаційно-виробничого механізму функціонування сільськогосподарських підприємств і практичних пропозицій щодо оптимізації галузевої структури виробництва з урахуванням комплексу економічних, соціальних та природно-екологічних факторів.

Розв’язанню проблем удосконалення виробничої структури та спеціалізації агроформувань присвячено низку праць економістів-аграрників – А.П. Азізова, В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, І.Ф. Баланюка, О.А. Біттера, В.В. Зіновчука, П.К. Канінського, М.Й. Маліка, В.М. Нелепа, П.Т. Саблука, В.І. Ткачука, В.В. Юрчишина та ін. Однак формування оптимально збалансованої структури виробництва в аграрних підприємствах на рівні досліджуваного регіону з урахуванням його особливостей потребує поглибленого вивчення. Залишаються мало дослідженими теоретико-методологічні основи галузевої структури виробництва. У виробничо-галузевій сфері проявляються нові тенденції, проте їх аналітичний моніторинг недостатній, що обмежує можливості з’ясування характеру і глибини їх впливу на розвиток сільськогосподарських підприємств. Мало наукових праць присвячено місцю і ролі процесу вдосконалення галузевої структури у соціальному розвитку сільських територій.

Дисертаційне дослідження спрямоване на розробку оптимальної структури виробництва, що забезпечить зростання ефективності та рентабельності агроформувань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано як складову науково-дослідної роботи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Підвищення соціально-економічної результативності функціонування виробничо-господарських структур у регіоні” (номер державної реєстрації 0104U002443). У межах наукової програми обґрунтовано напрями удосконалення галузевої структури виробництва в агроформуваннях.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає в обґрунтуванні та розробці теоретико-методологічних положень і науково-прикладних рекомендацій щодо вдосконалення галузевої структури виробництва у сільськогосподарських підприємствах.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання дисертаційного дослідження:

· уточнити понятійний апарат, що застосовується при вивченні проблем оптимізації виробничої структури в сільськогосподарських підприємствах;

· розкрити особливості формування сучасної виробничої структури в агроформуваннях та стратегічні можливості їх зміни;

· визначити напрями вдосконалення виробничої структури в сільськогосподарських підприємствах;

· обґрунтувати пропозиції стосовно забезпечення ефективного управління процесом удосконалення галузевої структури виробництва підприємств;

· розробити економіко-математичну модель оптимізації виробничої структури агроформувань;

· здійснити прогноз розвитку сільськогосподарських підприємств регіону з урахуванням результатів оптимізації галузевої структури виробництва.

Предмет та об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес удосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти формування, функціонування та вдосконалення виробничої структури агроформувань регіону.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження є системний метод пізнання закономірностей розвитку аграрних підприємств, а також низка загальнонаукових і специфічних методів, які в сукупності дають змогу детально дослідити процес удосконалення галузевої структури виробництва.

Для досягнення визначеної в дисертаційній роботі мети застосовано такі методи: наукової абстракції – для формулювання теоретичних узагальнень і висновків, уточнення понятійного апарату; економіко-математичний – для оптимізації виробничої структури на підприємствах; монографічний – для вивчення особливостей функціонування окремих аграрних підприємств Івано-Франківської області; розрахунково-конструктивний – для визначення параметрів прогнозної діяльності агроформувань; статистико-економічний, зокрема його прийоми групування і зведення – для встановлення оптимальних розмірів тваринницьких ферм, порівняльного аналізу – для визначення відмінностей функціонування агроформувань у часовому та просторовому аспектах; системного аналізу і синтезу – для вивчення характеру і причинно-наслідкових зв’язків, встановлення тенденцій розвитку явищ і процесів в аграрному секторі та ін.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти, пов’язані з розвитком сільського господарства, статистичні матеріали, дані обласного і районних управлінь агропромислового розвитку, наукова література, первинні матеріали досліджень автора, звітність сільськогосподарських підприємств тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше:

· запропоновано здійснити підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі їх розвитку шляхом удосконалення галузевої структури виробництва за допомогою економіко-математичного моделювання, що враховує не тільки економічні, але й соціальні та екологічні чинники;

удосконалено:

· сутність поняття “галузева структура виробництва в АПК”, що на відміну від існуючих трактувань, означає не лише співвідношення обсягів виробництва певних видів продукції, але й кількісні та якісні параметри розміщення та взаємозв’язку між окремими галузями й підгалузями, які в сукупності формують систему сільськогосподарського виробництва певного підприємства;

· обґрунтування напрямів підвищення результативності функціонування агроформувань шляхом розробки механізму системного вдосконалення галузевої структури виробництва, який складається з сукупності організаційно-методичних орієнтирів, принципів та заходів, пов’язаних з процесами формування та оптимізації міжгалузевих зв’язків у сільському господарстві;

· методичний підхід до прогнозування розвитку сільськогосподарських підприємств, що ґрунтується на врахуванні оптимальної структури посівних площ, стану матеріально-технічної бази, природно-економічних особливостей регіону дослідження та вимог екологобезпечного виробництва;

дістали подальшого розвитку:

· пропозиції щодо оптимальних розмірів аграрних підприємств тваринницького напряму за чисельністю поголів’я на основі встановлення залежності між кількістю тварин, з одного боку, а з іншого – їх продуктивністю, собівартістю виробленої продукції та ефективністю функціонування агроформувань в цілому;

· рекомендації щодо удосконалення управління процесом оптимізації виробничої структури за рахунок поглиблення структури апарату управління, налагодження двосторонніх комунікаційних процесів та посилення мотивації праці на всіх етапах виробничого та поствиробничого циклів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, що стали результатами дослідження, спрямовані на вдосконалення виробничої структури сільськогосподарських підприємств. Впровадження цих рекомендацій у практику уможливлює підвищення ефективності й результативності діяльності агроформувань Івано-Франківської області.

Результати досліджень використані для розробки “Комплексної програми перспективи агропромислового комплексу та розвитку сільських територій Івано-Франківської області у 2005-2010 роках і на період до 2015 року”. Практична значущість розробки і впровадження пропозицій щодо системного вдосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах підтверджено довідкою Головного управління агропромислового розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації (№ /01-041/098 від 03.07.2007 р.).

Основні теоретичні, методичні і практичні результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у викладанні дисциплін “Різноукладність у сільському господарстві”, “Економіка аграрних підприємств” та “Організація виробництва” (№ /743 від 05.07.2007 р.).

Результати наукових досліджень (розробка оптимальної галузевої структури виробництв) використовуються ТзОВ “Прут-Генетик” у процесі виробництва та налагодження високорезультативного функціонування товариства (№ від 28.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою, в якій здійснено комплексне дослідження організаційно-економічних засад формування й удосконалення виробничої структури агроформувань. Представлені в дисертаційній роботі результати наукових досліджень отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження апробовані у доповідях та виступах на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки” (Тернопіль, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства” (Мелітополь, 2004 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.), Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку економіки регіону” (Івано-Франківськ, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Обґрунтування переходу на біологічне землеробство. Виробництво екологічно чистої продукції” (Тернопіль, 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 одноосібних наукових праць загальним обсягом – 4,49 друк. арк., з яких 10 –наукові статті у фахових виданнях, 6 – публікації тез за матеріалами наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Робота викладена на 178 сторінках комп’ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку 169 використаних літературних джерел, 11 додатків; ілюстрована 26 таблицями й 12 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено основні завдання роботи, окреслено об’єкт і предмет дослідження, методику його виконання, відображено наукову новизну, практичну цінність дослідження та результати апробації.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні аспекти удосконалення галузевої структури виробництва у сільськогосподарських підприємствах” – розглянуто сукупність теоретичних і методологічних проблем дослідження галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах, обґрунтовано необхідність її вдосконалення з метою підвищення ефективності виробництва та результативності функціонування агроформувань.

Дослідженням підтверджено, що, попри окремі позитивні тенденції розвитку аграрного сектора в регіоні, існують проблеми функціонування сільськогосподарських підприємств та налагодження у них ефективного виробництва продукції. Галузева виробнича структура агроформувань у період сучасної аграрної реформи зазнала негативних змін і в результаті характеризується як неефективна.

Погляди вітчизняних учених на тлумачення категорії “галузева структура виробництва” неоднозначні, що зумовлює різні підходи до дослідження цього явища у процесі становлення аграрного сектора. На основі аналізу існуючих у науковій літературі трактувань запропоновано власне визначення: галузеву структуру виробництва розглянуто як економічну категорію, що характеризує співвідношення обсягів виробництва певних видів продукції, кількісні та якісні параметри розміщення та взаємозв’язок між окремими галузями й підгалузями, які в сукупності формують систему сільськогосподарського виробництва певного підприємства.

В роботі запропоновано організаційно-методичну систему заходів, елементи якої в узагальнених рисах відображають послідовність оптимізації досліджуваного явища. Розроблена схема організації процесу вдосконалення галузевої структури виробництва складається із трьох етапів: обґрунтування цільових орієнтирів, розробка й реалізація конкретних заходів для досягнення визначеної мети й оцінка отриманого результату (рис. 1).

І етап ІІ етап ІІІ етап

Рис. 1. Схема організації процесу вдосконалення структури виробництва

Розкриття суті організаційно-методичної системи передбачає обґрунтування основних параметрів її основних етапів. Зокрема, важливе визначення ступеня досягнення кінцевої мети. Для цього розроблено систему критеріїв рівня досконалості структури виробництва, основою якої стала множинність цілей розвитку суб’єктів господарювання в суспільстві. Основні критерії – економічний, екологічний, соціальний і організаційно-технічний.

Забезпечення раціональної організації та реалізації сукупності етапів, заходів і принципів комплексного механізму оптимізації виробничої структури у сільськогосподарських підприємствах може забезпечити розв’язання актуальних проблем аграрного виробництва.

У дисертаційній роботі досліджено динаміку розвитку галузевої структури виробництва в агроформуваннях впродовж 1980-2006 рр. На цій основі виокремлено три основні етапи її змін і становлення, визначено рівень взаємозалежності виявлених тенденцій та результатів функціонування підприємств.

Аналіз причин і факторів змін дав підстави для висновку, що на структуру сільськогосподарського виробництва поряд з природно-кліматичними та споживчими чинниками впливають політико-організаційні. З урахуванням вивчених особливостей формування виробничої структури визначено науково-методологічні підходи до обґрунтування напрямів її вдосконалення.

Галузева структура виробництва – складне багатоаспектне явище, яке являє собою організаційно-виробничу основу функціонування та розвитку сільськогосподарських підприємств. У роботі виокремлено сукупність факторів, що впливають на формування та оптимізацію рівня спеціалізації агроформувань: природно-ресурсний потенціал; кліматичні умови місцевості; ступінь розвитку механізації та автоматизації виробництва та деякі інші системоутворюючі елементи.

З метою забезпечення результативного процесу вдосконалення галузевої структури виробництва обґрунтовано основні функції сільськогосподарських підприємств у ньому – виробничу, соціальну та економічну, які у своїй сукупності утворюють передумови для оптимізації виробничої структури та підвищення ефективності її функціонування.

У другому розділі – “Тенденції формування і становлення галузевої структури виробництва в агроформуваннях” – розглянуто сучасний стан сільськогосподарського виробництва Івано-Франківської області, тенденції становлення галузевої структури агроформувань.

Впродовж усього періоду реформувань в аграрному секторі важливе місце посідає підвищення ефективності виробництва та функціонування сільськогосподарських підприємств. Важливим аспектом цього процесу є вдосконалення галузевої структури виробництва.

Протягом 1990-2006 рр. в області спостерігалося зменшення кількості сільськогосподарських підприємств, а також їх розмірів. У регіоні середній розмір сучасного агроформування на 30менше рівня 1990 р.

Залишається багато невирішених проблем, що стримують процес сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. З огляду на це, досліджено ступінь впливу змін у галузевій структурі виробництва агроформувань на результативність їх функціонування (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка структури виробництва валової продукції та рівня рентабельності в агроформуваннях Івано-Франківської області

Встановлено, що рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств прямо пропорційний змінам частки продукції тваринництва у валовому виробництві загалом. Водночас спостерігається обернено пропорційна залежність між показниками прибутковості агроформувань та питомою вагою виробництва продукції рослинництва. З метою більш детального аналізу визначено вплив рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств на результативність їх функціонування (табл. ).

У результаті групування суб’єктів господарювання виявлено, що підвищення рівня спеціалізації забезпечує зростання рентабельності виробництва, ефективність використання ресурсного потенціалу та отриманих прибутків. Це явище пояснюється тим, що більш спеціалізовані господарства, зосереджуючи виробництво на одній чи двох аграрних підгалузях, раціональніше використовують залучені земельні, людські, матеріально-технічні та фінансові ресурси, що у свою чергу сприяє високій ефективності виробництва та рентабельності агроформувань.

Таблиця 1

Вплив рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області на результативність їх функціонування

Показники | Групи районів за

рівнем спеціалізації | Загалом в області

І –

до 0,450 | ІІ –

0,451 – 0,661 | ІІІ –

0,662 і більше

Кількість районів | 4 | 4 | 2 | 10

Середній рівень спеціалізації | 0,312 | 0,506 | 0,768 | 0,481

Середній розмір підприємств, га | 588 | 599 | 284 | 539

Площа сільськогосподарських угідь у їх користуванні, тис. га | 37,3 | 31,2 | 8,2 | 76,7

Частка виробництва валової продукції сільського господарства в загальному обсязі області, % | 20,3 | 65,5 | 14,2 | 100

Структура валової продукції, %–

продукції рослинництва–

продукції тваринництва |

60,3

39,7 |

26,4

73,6 |

59,9

40,1 |

49,4

50,6

Виробництво валової продукції сільського господарства на 1 га угідь, грн. | 807,3 | 2657,6 | 4026,0 | 1697,0

Продуктивність праці, грн. | 9333,9 | 21016,1 | 13367,7 | 17153,0

Фондовіддача, грн. | 328,6 | 691,9 | 538,7 | 489,8

Валовий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн. | 1,0 | 30,5 | 145,7 | 36,0

Рівень рентабельності, % | 4,7 | 10,8 | 25,4 | 11,3

У процесі дослідження проаналізовано залежність рівня спеціалізації агроформувань від їх розмірів. Така залежність має обернено пропорційний характер, тобто вищий показник спеціалізації – в менших господарствах, а в більших – нижчий. Агроформування Долинського та Рогатинського районів, де впродовж 2004-2006 рр. середній розмір агроформувань становив відповідно 147,1 га та 420,8 га (що в 3,7 та 1,3 раза нижче середньообласного значення), характеризуються найвищим рівнем спеціалізації, зокрема 0,873 – в Долинському та 0,662 – у Рогатинському районі, при 0,481 – в середньому в області. І навпаки, у господарствах Коломийського району, які за розміром становлять близько 842 га (що на 55більше середньообласного показника), рівень спеціалізації один із найнижчих серед інших аналізованих підприємств – 0,244.

З метою оцінки раціональності сучасних тенденцій процесу спеціалізації, проведено розрахунки коефіцієнта економічної ефективності розміщення певних видів сільськогосподарської продукції шляхом порівняння витрат агроформувань на виробництво за районами та територіями. В результаті з’ясовано, які види продукції вигідніші в конкретній місцевості.

Впродовж 1990-2006 рр. показник валового збору за більшістю аналізованих сільськогосподарських культур зменшився в кілька разів, а саме: зернових культур – у 4,6 раза, цукрових буряків – у 12,6 раза, льону – у 9,7 раза, картоплі – у 67,9 раза, овочів у 8,7 раза, ріпаку озимого – у 2,8 раза. Такі негативні тенденції в обсягах виробництва аграрних підприємств сформувалися внаслідок зміни врожайності культур і площ їх збирання. Однак динаміка структурних змін у галузі рослинництва свідчить, що протягом 2004-2006 рр. відбувається поступове збільшення виробництва валової продукції рослинництва.

Виробництво продукції тваринництва скоротилося в області на 281,7 млн. грн. у 2006 р. проти 1990 р. Впродовж останніх років (у порівнянні з реформаційним періодом) спостерігається зростання кількісних показників виробництва. Так, з 2004 р. до 2006 р. на рівнинній території обсяг виробництва продукції галузі тваринництва збільшився на 37,7 млн. грн., або у 2 раза, у передгірській – цей показник зріс на 83,1 млн. грн., або у 7 раз. Проте це зумовлено екстенсивним розвитком господарств, тобто кількісним нарощуванням ресурсного потенціалу без зміни якісних показників діяльності.

У процесі дослідження визначено оптимальні розміри сільськогосподарських підприємств чисельністю поголів’я ВРХ, свиней та дійних корів, з урахуванням максимальної продуктивності тварин та рентабельності виробництва відповідних видів продукції.

У третьому розділі – “Напрями й механізм удосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах” – обґрунтовано напрями та механізм удосконалення галузевої структури виробництва в агроформуваннях досліджуваного регіону.

В дисертаційній роботі розроблено механізм удосконалення галузевої структури виробництва, що складається із трьох системоутворюючих елементів (вхідних, механізму реалізації завдань, вихідних), які формують організаційно-методичну базу оптимізаційного процесу, та охоплює три основні напрями: –

оптимізацію за економічним чинником (на основі впровадження найбільш прибуткових виробництв та раціонального співвідношення між тваринництвом і рослинництвом з метою самозабезпечення необхідними кормами та органічними добривами); –

оптимізацію за соціальним чинником (на основі забезпечення потреб населення);–

оптимізацію за екологічним чинником (для збереження й охорони навколишнього середовища).

У процесі системного вдосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах визначено принципи дії цього механізму: оптимальності; традиційності; цілеспрямованості; економності; стратегічності; комплексності управління.

З метою раціональної реалізації запропонованого механізму, обґрунтовано напрями вдосконалення управлінської сфери шляхом розробки моделі управління процесом удосконалення галузевої структури виробництва (рис. ).

Суть моделі полягає у наявності комплексу як суб’єктів, так і об’єктів управління та налагодженні взаємозв’язку між ними. Впровадження й забезпечення системності функціонування такої моделі управління уможливить найоптимальніше керування об’єктами процесу вдосконалення галузевої структури виробництва.

Окреме місце належить питанню соціального розвитку села. Вирішення даної проблеми потребує соціально-економічних перетворень як на загальнодержавному рівні, так і на рівні агроформувань.

Важливою особливістю вдосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах є його системний характер. З огляду на це галузева структура розглядається як система, утворена певною кількістю елементів в підгалузях рослинництва та тваринництва, а також п’ятьма типами зв’язків між: –

підсистемою та її елементами (І тип);–

рослинництвом і тваринництвом як постачальниками (ІІ тип);–

підгалузями в процесі утворення раціональних сівозмін (ІІІ тип);–

підгалузями в процесі спеціалізації підприємств (ІV тип);–

підгалузями в процесі ефективного використання ресурсного потенціалу (V тип).

З метою підвищення економічної ефективності агроформувань запропоновано модель оптимізації структури виробництва продукції.

Загальна постановка оптимізаційної задачі зводиться до максимізації прибутку:

TP = ?Pij*Xij*(1+Dt+Dp) > max,

де TP – загальний обсяг прибутку сільського господарства області (території); Pij – прибуток одиниці продукції виду j, виробленої в районі і; Хij – змінні, які характеризують кількість продукції виду j, виробленої в районі і, де і змінюється від 1 до 10 (кількість районів), j – змінюється від 1 до 16 (кількість видів продукції); Dt – розмір дотацій на 1 грн. реалізованої продукції; Dp – розмір доплат на 1 грн. реалізованої продукції.

Водночас накладено низку обмежень, пов’язаних з ресурсними можливостями розширення виробництва та забезпечення продовольчої безпеки регіону.

Рис. 3. Модель управління процесом удосконалення галузевої структури виробництва

В результаті обґрунтовано раціональне співвідношення окремих видів виробництв на сільськогосподарських підприємствах з урахуванням чотирьох критеріальних ознак – економічної результативності, екологічної та соціальної безпеки, організаційно-технічної забезпеченості. Оптимізацію здійснено за двома агрокліматичними територіями рівнинною та передгірською.

Результати оптимізації структури виробництва (табл. ) свідчать, що комплексна реструктуризація здатна забезпечити підвищення прибутковості та рентабельності діяльності підприємств. Відповідно до прогнозних параметрів впровадження такої оптимізації на рівнинній території передбачає збільшення розміру прибутку (від усіх господарств) у 8,4 раза, на передгірській території у 2,1 раза.

Таблиця 2

Оптимізація структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської області

Показники | Рівнинна територія | Передгірська територія

фактично у 2004-2006 рр., | оптимальний прогноз до 2012 р.,  % | відхилення (+/–), відсоткові пункти | фактично у 2004-2006 рр., % | оптимальний прогноз

до 2012 р., % | відхилення (+/–), відсоткові пункти

Зернові та зернобобові | 30,97 | 38,93 | 7,96 | 23,07 | 42,62 | 19,55

Ріпак озимий | 0,79 | 27,63 | 26,84 | 1,08 | 7,53 | 6,45

Насіння соняшника | 0,20 | 0,16 | -0,04 | 0,06 | 0,19 | 0,13

Цукрові буряки | 5,43 | 24,20 | 18,77 | 2,29 | 14,10 | 11,81

Картопля | 0,16 | 0,14 | -0,02 | 0,54 | 0,62 | 0,08

Овочі відкритого ґрунту | 0,11 | 0,11 | 0,00 | 0,16 | 0,17 | 0,01

Плоди | 1,19 | 0,38 | 0,19 | 0,59 | 0,28 | -0,31

Ягоди | 0,01 | 0,01 | 0,00 | 0,32 | 0,10 | -0,22

Льон-насіння | 0,12 | 0,02 | -0,10 | 1,05 | 0,29 | -0,76

Молоко | 4,62 | 4,18 | -0,44 | 10,26 | 14,07 | 3,81

Приріст ВРХ | 3,89 | 0,08 | -3,81 | 6,21 | 1,25 | -4,96

Приріст свиней | 15,96 | 1,60 | -14,36 | 0,95 | 0,40 | -0,55

Приріст птиці | 29,63 | 1,45 | -28,18 | 4,85 | 2,76 | -2,09

Яйця | 0,58 | 1,12 | 0,54 | 31,23 | 15,62 | -15,61

Прибуток, тис. грн. | 6914,9 | 57769,2 | 50854,3 | 11524,0 | 24576,1 | 13052,1

За результатами дослідження змодельовано прогнозну діяльність типових підприємств обох територій. Розрахунки показали, що, внаслідок оптимізації виробничої структури, на підприємствах рівнинної території рентабельність діяльності підприємств зросте на 19у передгірській – на 34Ефективність виробництва (випуск валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь) на модельних підприємствах підвищиться відповідно у 1,3 раза та 1,2 раза за територіями.

Запропоновані рекомендації щодо вдосконалення галузевої структури виробництва, які ґрунтуються на результатах розв’язання економіко-математичної задачі, стосуються механізму становлення аграрного підприємництва, що є осередком розвитку виробничої і соціальної сфер сільських територій.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичні узагальнення та запропоновано напрями вирішення науково-прикладної проблеми, яка потребує теоретико-методологічного та практичного обґрунтування для забезпечення вдосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах з метою підвищення ефективності їх функціонування. Виконані дослідження уможливили наступні висновки.

1. Проведені трансформаційні перетворення в аграрному секторі не забезпечили досягнення очікуваних результатів. Сучасні агроформування перебувають у складному фінансовому становищі, структура їх виробництва недосконала. Тому важливого значення набуває комплекс організаційно-економічних змін у діяльності сільськогосподарських підприємств, спрямованих на її вдосконалення як передумову налагодження сталого розвитку агробізнесу. При цьому галузеву структуру виробництва в АПК слід розуміти як економічну категорію, що характеризує співвідношення обсягів виробництва певних видів продукції, кількісні та якісні параметри розміщення та взаємозв’язок між окремими галузями й підгалузями, які в сукупності формують систему сільськогосподарського виробництва певного підприємства.

2. Вирішення проблеми раціонального формування галузевої структури виробництва в агроформуваннях Івано-Франківської області передбачає детальне дослідження тенденцій змін у виробничій структурі та їх результативності впродовж дореформеного, реформеного та пореформеного періодів. На основі вивчених особливостей і детермінованих зв’язків обґрунтовано напрями вдосконалення функцій сільськогосподарських підприємств.

3. Визначальний вплив на оптимізацію виробничих параметрів в агроформуваннях має раціональна організація підготовчого етапу. З урахуванням її специфіки запропоновано організаційно-методичну систему заходів, елементи якої утворюють загальну послідовність формування ефективної галузевої структури виробництва. Для виявлення її результативності розроблено систему критеріїв оцінки досконалості виробничої структури, основою якої стала множинність цілей розвитку. Головні критерії – економічний (передбачає оцінку рівня впливу вдосконалення співвідношення галузей на показники економічної діяльності суб’єкта підприємництва), соціальний (визначає сукупність впливу досліджуваного явища на покращення соціальної ситуації на селі), екологічний (передбачає оцінку взаємозв’язку між оптимізацією структури виробництва та змінами у процесах природно-ресурсного відтворення), організаційно-технічний (визначає рівень досконалості співвідношення аграрних галузей в організаційному плані, зокрема ступінь впровадження новітніх технологій на підприємствах). Виявлено сукупність принципів і процедур цілісного механізму оптимізації галузевої структури виробництва, здатних забезпечити поліпшення економічної ситуації на мікро-, мезо- та макрорівнях.

4. Комплексне дослідження економічної ефективності розвитку виробничої структури, впливу рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств на результативність їх функціонування, залежності спеціалізації агроформувань від їх розміру з виокремленням причин і наслідків змін окремих параметрів уможливили обґрунтування методики вдосконалення галузевої структури виробництва підприємств, на основі виробничої структури як складної системи.

5. Сучасний етап розвитку рослинництва в агроформуваннях характеризується збільшенням обсягів виробництва та позитивними зрушеннями у його структурі. Досліджено особливості таких змін за природно-кліматичними територіями області, що сприяло визначенню комплексу факторів, які впливають на рентабельність виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції на певних територіях. До найважливіших чинників належать: ґрунтові та природно-кліматичні, технологічні, організаційно-управлінські, ресурсні переваги господарств та спрямованість державної аграрної політики. Встановлено, що результативні показники виробництва продукції рослинництва вищі в порівнянні з тваринницькою. Аналіз розвитку галузі рослинництва в області дав можливість визначити низку потенційних резервів покращення ситуації, пов’язаних як із внутрішніми змінами в агроформуваннях, так і з підвищенням якості макросередовища в аграрній сфері.

6. Результат функціонування тваринництва в сільськогосподарських підприємствах засвідчує позитивну тенденцію змін в обсягах і структурі виробництва, проте результативність підгалузі залишається незадовільною. З метою вирішення цієї проблеми запропоновано дві групи способів її розв’язання: перша – пов’язана з підвищенням ефективності виробництва, друга – з державною підтримкою й регулюванням тваринництва. У цьому аспекті важлива оптимізація розмірів тваринницьких ферм регіону за чисельністю поголів’я: раціональні розміри обґрунтовано за основними видами сільськогосподарських тварин на основі вивчення залежності між їх кількістю та продуктивністю й результативністю діяльності агроформувань.

7. З метою забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств, покращення економічних показників їх функціонування, запропоновано вдосконалення галузевої структури виробництва шляхом її оптимізації за допомогою розв’язання економіко-математичної задачі, що враховує економічні, соціальні й екологічні фактори та обмеження. У результаті визначено оптимальне поєднання різних видів продукції, що передбачається виробляти в агроформуваннях для налагодження їх прибуткового функціонування та сталого соціально-економічного розвитку сільської території.

8. На основі результатів оптимізації спрогнозовано розвиток типових господарств рівнинної та передгірської територій області. Внаслідок удосконалення виробничої структури, на підприємствах передбачено (до 2012 р.) підвищення рентабельності діяльності в середньому на 27 відсоткових пунктів; у т.ч. прибутковості виробництва продукції рослинництва – на 34 відсоткові пункти, а тваринництва – на 20 відсоткових пунктів. Актуальна є участь агроформувань у розвитку соціальної сфери на селі, що підтверджено досвідом передового підприємства регіону, яке має високі результативні показники функціонування.

9. Раціональна реалізація оптимізаційної моделі залежить від комплексу організаційно-управлінських чинників, які забезпечать процес удосконалення галузевої структури виробництва на сільськогосподарських підприємствах. З огляду на це, обґрунтовано організаційно-методичний механізм системної оптимізації виробничої структури. Його складові елементи розкривають сукупність необхідних передумов, заходів і наслідків процесу формування збалансованої галузевої структури. Його моніторинг обумовлений сегментом оптимізації моделі управління. Запропонований організаційно-економічний механізм удосконалення виробничої структури з усіма забезпечуючими чинниками – важлива передумова налагодження ефективного розвитку аграрного підприємництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Довганюк О.І. Аналіз галузевої структури у тваринництві // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 197: В 5 т. – Т. IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 844-849 (0,35 друк. арк.).

2. Довганюк О.І. Особливості структури сільськогосподарського виробництва в Івано-Франківській області // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 200: В 4 т. – Т. I. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. (0,44 друк. арк.).

3. Довганюк О.І. Науково-методологічні основи вдосконалення галузевої структури виробництва у сільськогосподарських підприємствах // Агроінком. – 2005. – № 5-6. – С. 74-76 (0,29 друк. арк.).

4. Довганюк О.І. Вдосконалення ресурсно-технологічної бази сільськогосподарських підприємств // Агроінком. – 2005. – № 7. – С. (0,25 друк. арк.).

5. Довганюк О.І. Аналіз структурних змін у рослинництві в Івано-Франківській області // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Вип. 201: В 5 т. – Т. ІI. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. (0,47 друк. арк.).

6. Довганюк О.І. Галузева структура виробництва в сільськогосподарських підприємствах Прикарпаття // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Вип. 203: В 4 т. – Т. I. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. (0,53 друк. арк.).

7. Довганюк О.І. Соціальні проблеми удосконалення структури виробництва в агроформуваннях Івано-Франківської області // Вісник Прикарпат. ун-ту. Економіка. – 2006. – Вип. 3. – С. 58-61 (0,28 друк. арк.).

8. Довганюк О.І. Удосконалення галузевої структури виробництва агроформувань як фактор розвитку сільських територій Прикарпаття // Вісник Прикарпат. ун-ту. Економіка. – 2007. – Вип. 5. – С. (0,41 друк. арк.).

9. Довганюк О.І. Основи системного вдосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 231: В 9 т. – Т. VII. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. (0,58 друк. арк.).

10. Довганюк О.І. Організаційно-економічний механізм оптимізації галузевої структури виробництва у сільськогосподарських підприємствах // Інноваційна економіка. – 2007. – № 5. – С. (0,17 друк. арк.).

В інших виданнях:

11. Довганюк О.І. Виробництво продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення на Прикарпатті // Матеріали VІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта’2004”. – Т. 16: Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.18-19 (0,14 друк. арк.).

12. Довганюк О.І. Галузева структура сільського господарства Прикарпаття // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень’2004”. – Т. 50: Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.22-24 (0,18 друк. арк.).

13. Довганюк О.І. Структурні зміни виробництва валової продукції рослинництва Івано-Франківської області // Збірник тез доповідей учасників Міжнар. наук.-практ. конф. “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства”. 13 трав. 2004 р. – Мелітополь: НКП ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – С. 103-104 (0,08 друк. арк.).

14. Довганюк О.І. Структура виробництва зерна в Івано-Франківській областіРозвиток дорадництва в аграрній сфері економіки: Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. 26-27 берез. 2004 р. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – С.67-69 (0,08 друк. арк.).

15. Довганюк О.І. Удосконалення ресурсно-технологічної бази сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Наук. зб. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – С. 240-241 (0,07 друк. арк.).

16. Довганюк О.І. Етапи розвитку галузевої структури виробництва у сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської області // “Обґрунтування переходу на біологічне землеробство. Виробництво екологічно чистої продукції”: Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф.30 жовт.  р. – Тернопіль: ІЕТП, – С. 98-101 (0,17 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Довганюк О.І. Удосконалення галузевої структури виробництва у сільськогосподарських підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Державний вищий навчальний заклад “Державний агроекологічний університет” Міністерства аграрної політики України, Житомир, 2008.

У роботі досліджено теоретико-методологічні та науково-прикладні аспекти удосконалення галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах, визначено й обґрунтовано особливості формування структури виробництва в сучасних умовах.

Проведено аналіз стану, динаміки, тенденцій та причин змін у формуванні та становленні галузевої структури виробництва. На цій основі визначено напрями підвищення результативності функціонування агроформувань та механізм системного вдосконалення галузевої структури виробництва з урахуванням економічних, екологічних і соціальних чинників.

Запропоновано забезпечити сталий розвиток сільськогосподарських підприємств шляхом оптимізації структури виробництва на основі розробленої економіко-математичної моделі з урахуванням природно-кліматичних особливостей досліджуваного регіону.

Ключові слова: галузева структура виробництва, сільськогосподарські підприємства, рослинництво, тваринництво, оптимізація, валова продукція.

АННОТАЦИЯ

Довганюк О.И. Совершенствование отраслевой структуры производства у сельскохозяйственных предприятиях. – Рукопись.

Диссертация на соискание учлной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Государственное высшее учебное заведение “Государственный агроэкологический университет” Министерства аграрной политики Украины, г. Житомир, 2008.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методологических и практических аспектов проблемы совершенствования отраслевой структуры производства у сельскохозяйственных предприятиях. Обоснованы и исследованы особенности формирования структуры производства в современных условиях.

Определены факторы влияния на формирование и оптимизацию уровня специализации предприятий, основными из которых являются: природно-ресурсный потенциал, климатические условия местности, развития механизации и автоматизации производства и другие системообразующие элементы. Обоснованы функции сельскохозяйственных предприятий: производственная, социальная и экономическая, которые создают предпосылки для устойчивого развитие аграрных предприятий.

В работе разработана система критериев оценки уровня совершенствования структуры производства (экономический, социальный, экологический, организационно-технический), в основе которой – множество целей развития.

Проведлн анализ состояния, динамики, тенденций формирования и развития отраслевой структуры производства, а также ел изменений в сельскохозяйственных предприятиях на пореформенном этапе. Анализ осуществллн с учетом природно-климатических особенностей региона, то есть в разрезе двух територий равнинной и предгорной. Системный анализ позволил определить основные направления повышения результативности функционирования сельскохозяйственных предприятий.

В процессе исследования определено влияние уровня специализации сельскохозяйственных предприятий на результативность их деятельности, а также зависимость специализации агроформирований от их размера.

Определено, что повышения уровня специализации обеспечивает рост рентабельности производства, эффективности использования ресурсного потенциала и размер прибыли. Обосновано совокупность факторов, которые влияют на формирования специализации в области – размер современных предприятий и их предшественников, мест расположения по природным и экономическим факторам.

Для оценки рациональности современных тенденций специализации проведлн расчлт коэффициента экономической эффективности размещения видов сельскохозяйственной продукции в разрезе районов та природно-климатических территорий.

Перспективное развитие сельскохозяйственных предприятий представлено организационно-методологическим механизмом системного совершенствования отраслевой структуры производства, составные которого раскрывают совокупность необходимых предпосылок, мер и последствий процесса формирования сбалансированной структуры.

Предложено обеспечить повышение эффективности функционирования аграрных предприятий путем совершенствования отраслевой структуры производства при помощи экономико-математического моделирования с учлтом природных особенностей региона.

По результатам исследования спрогнозировано деятельность типичных предприятий двух природно-климатических территорий равнинной и предгорной. Смоделированное развитие сельскохозяйственных предприятий путлм формирования сбалансированной отраслевой структуры производства приведлт к повышению рентабельности деятельности аграрных предприятий.

Ключевые слова: отраслевая структура производства, сельскохозяйственные предприятия, растениеводство, животноводство, оптимизация, валовая продукция.

SUMMARY

DovganyukImprovement of the Branch Structure of the Production at the Agricultural Enterprises. – Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economics in Speciality 08.00.04 – Economics and Management of Enterprises (according to the types of economic activities). – The State Higher Institution “The State Agroecological University” of the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine, Zhytomyr, 2008.

The dissertation is concerned with theoretical, methodological, scientific, and applied aspects of improving the branch structure of the production at the agricultural enterprises, and the peculiarities of forming the structure of the production under present conditions are defined.

The analysis of state, dynamics, tendencies and reasons of changes in the forming of the branch structure of the production is carried out. On this basis of the directions of increasing the quality of functioning of agroformations and the mechanism of systemic improvement of the branch structure of the production taking into account economic, ecological, and social factors are defined.

The ensuring of the stable development of agricultural enterprises through the optimization of the production structure on the basis of economic and mathematical models in response to natural climatic peculiarities of the region researched is proposed.

Key words: branch structure of the production, agricultural enterprises, crop-growing, livestock, optimization, gross output.

Підписано до друку 12.02.2008 р.

Папір друкарський. Друк офсетний.

Гарнітура Times New Roman.

Ум. друк. арк. 0,9. Формат 60х90/16.

Наклад 100 примірників. Зам. № 1684

Віддруковано з готових оригінал макетів автора

ПП “Рута”, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17-а