ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

ДЕМЧЕНКО Олена Миколаївна

УДК 373.1.013

Педагогічна діагностика як ЗАСІБ

оптимізації самостійної навчальної

діяльності студентів медичних коледжів

13.00.09 – теорія навчання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному університеті

імені А.С. Макаренка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Лазарєв Микола Остапович,

Сумський державний педагогічний університет

імені А.С. Макаренка, завідувач кафедри

педагогічної творчості.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дмитренко Тамара Олександрівна,

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди, професор кафедри

соціальної педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Мільто Людмила Олександрівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри

педагогічної творчості.

Захист відбудеться “ 14 ” травня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою : 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168,

м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215 В).

Автореферат розісланий “ 14 ” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Національна доктрина розвитку освіти накреслила основні шляхи модернізації української освіти на найближчі 25 років нового століття і проголосила головною метою державної політики на освітньому просторі створення необхідних умов для розвитку й творчої самореалізації кожного громадянина України. Уперше освітня політика держави стала чітко зумовленою цивілізаційними процесами, які відбуваються в Європі та прогресивній світовій спільноті. У зв’язку з цим провідною тенденцією вищої школи стає збільшення обсягу і підвищення якості самостійної роботи студентів як основного чинника їхнього особистісного розвитку й набуття професійної компетенції.

Дослідження з проблем самостійної діяльності учнів і студентів та її діагностики (Ю. Бабанського, В. Беспалька, С. Гончаренка, В. Євдокимова,
Т. Ільїної, І. Лернера, П. Підкасистого, І. Прокопенка, І. Харламова) збагатили теорію сучасного навчального процесу, з’ясували способи його управління й оптимізації, структуру якості знань, умінь і рівнів пізнавальної діяльності, підходи до адекватного вимірювання та оцінки навчальних досягнень. Дидактичні праці (В. Буряка, П. Підкасистого, Т. Шамової, В. Петрова) визначили сутність, зміст, види самостійної діяльності, підходи до оцінки її об’єктивних результатів. Дослідження (А. Бєлкіна та А. Огаркової) виявили способи теоретичного й технологічного розв’язання мало дослідженої проблеми управління розвитком пізнавальної самостійності студентів. Монографічні дослідження (Б. Бітінаса, О. Божович, М. Голубєва, К. Інгенкампа, О. Кочетова,
І. Підласого) розв’язали проблему сутності і загальних функцій педагогічної діагностики, комплексного підходу до діагностики знань, научуваності, розвитку пізнавальних здібностей та вмінь. У дисертаційних роботах (О. Андрієнко,
Н. Розенберга, С. Шандрука) знайдено способи діагностування окремих пізнавальних досягнень школярів і студентів.

Аналіз означеної наукової літератури, вивчення позитивного досвіду вищої й середньої школи виявили низку актуальних питань, пов’язаних, зокрема, з незавершеністю дидактичної концепції діагностики, особливо стосовно творчої (евристичної) діяльності студентів, її технологічних компонентів безпосередньо в навчальному процесі. Не вирішені питання створення й випробування в практиці ВНЗ цілісного комплексу діагностичних засобів, які б допомогли встановлювати об’єктивний рівень освоєння тих професійних стандартів, які вже затверджені МОН України і впроваджуються в навчальних курсах. Особливо це стосується діагностики професійно-творчих здібностей, умінь, способів самостійної діяльності майбутнього фахівця, розвитку його творчої активності й самостійності.

Проблема організації якісної самостійної діяльності та її діагностики ускладнюється недостатнім освоєнням студентами способів творчої самостійної діяльності, недосконалістю існуючої системи діагностики, її інструментарію

для об’єктивного визначення самостійних досягнень студентів.

За даними досліджень студенти коледжів, зокрема медичних, слабо володіють способами самостійної роботи, особливо творчого характеру, і ще гірше – методами та прийомами діагностики її результатів. Причини такого явища і в слабкій загальнонауковій підготовці більшості студентів, і в недостатній теоретичній і методичній базі щодо розв’язання задач наукової діагностики самостійної праці студентів.

Таким чином, наявність, з одного боку, необхідності суттєвого вдосконалення самостійної діяльності студентів та її діагностичного забезпечення у зв’язку з модернізацією національної освіти, а, з іншого, – недосконалість науково-методичної бази з цих питань, засвідчують актуальність проблеми діагностичного забезпечення самостійної діяльності студентів.

Отже, актуальність і недостатня розробленість названої проблеми, необхідність подолання її суперечностей, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Педагогічна діагностика як засіб оптимізації самостійної навчальної діяльності студентів медичних коледжів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є плановою в структурі науково-дослідної роботи кафедри педагогічної творчості Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка і входить до теми дослідження кафедри “Педагогічне забезпечення професійно-творчої самореалізації особистості” (протокол № 3 від 8.10.2001 р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Сумського державного педагогічного університету (протокол №5 від 24.12.2001 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 1 від 29.01.2002 р.).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально випробувати наукову концепцію і відповідну їй технологію педагогічної діагностики для оптимізації самостійної навчальної діяльності студентів медичного коледжу.

Мета дослідження реалізується виконанням низки дослідницьких завдань:

1) розкриття дидактичних основ педагогічної діагностики як засобу оптимізації самостійної діяльності студентів, формування у зв’язку з цим концептуальної та процесуальної характеристик авторської технології діагностики самостійних навчальних досягнень студентів медичного коледжу під час виконання різних видів творчих робіт з предметів медико-педагогічної підготовки у контексті евристично-модульного навчання;

2) експериментальне випробування розробленої діагностичної технології для об’єктивного вимірювання й оцінки самостійних зусиль студентів під час виконання різних видів самостійних творчих робіт;

3) виявлення впливу експериментальної діагностичної технології на якість

самостійних творчих продуктів і розвиток професійно-творчої самостійності студентів;

4) розробка методичних рекомендацій для впровадження випробуваної діагностичної технології в навчальну практику ВНЗ.

Об’єкт дослідження – самостійна діяльність студентів у навчальному процесі ВНЗ І-ІІ рівня акредитації.

Предмет дослідження – діагностика пізнавально-творчої самостійної діяльності студентів в умовах евристично-модульного навчання в медичному коледжі як вищому навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації.

Мета і концептуальні ідеї дослідження втілені в його гіпотезі, яка ґрунтується на припущенні, що запроваджена в експерименті діагностична технологія оптимально підвищує рівень зовнішніх і внутрішніх продуктів самостійної діяльності студентів, якщо ця технологія базується на провідних принципах особистісно зорієнтованого евристичного навчання (суб’єктності, відкритості, завершеності, самостійної творчості, діагностичності), поєднує діагностику педагога-експерта і самодіагностичні зусилля студента, управління й самоуправління, забезпечує всю необхідну номенклатуру самостійних робіт докладним і зрозумілим для студентів діагностичним інструментарієм.

Методологічну й теоретичну основу дослідження становлять:

· філософсько-синергетичні і педагогічні ідеї формування і творчої самореалізації особистості (Р. Бернс, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Лутай,
М. Подберезський, І. Пригожин, Г. Троцко, В. Цикін, Л. Штефан);

· принципи гуманістичної освітньої парадигми – суб’єктності, відкритості, особистісно-діяльнісного підходу до навчання, пріоритету самостійної творчої роботи суб’єктів навчання (Г. Сковорода, К. Ушинський, А. Макаренко,
В. Сухомлинський, В. Алфімов, І. Бех, Є. Бондаревська, В. Буряк, В. Гриньова, С. Золотухіна, О. Коваленко, С. Кульневич, В. Лозова, Ю. Мальований,
В. Паламарчук, О. Попова, І. Прокопенко, О. Савченко, В. Семиченко,
С. Сисоєва та інші);

· педагогічні ідеї інтеграції різних навчальних процедур (мотиваційних, когнітивних, процесуальних, рефлексивних, діагностичних) і моделювання на їх основі евристичної й модульної технологій навчання (В. Беспалько,
В. Євдокимов, С. Єрмаков, О. Іонова, Н. Кічук, М. Кларін, М. Лазарєв, В. Лозова,
Л. Мільто, О. Микитюк, О. Пєхота, Є. Полат, Г. Селевко);

· теорія зворотної аферентації П. Анохіна як психофізіологічна основа діагностичної діяльності людини;

· дослідження дидактичної ролі педагогічної діагностики як складника управління й самоуправління самостійною діяльністю (А. Дістервег,
О. Божович, Т. Дмитренко, К. Інгенкамп, А. Огаркова, І. Підласий,
К. Ушинський, Г. Цехмістрова, Д. Чернилевський та інші);

· законодавчі акти: Закон України “Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХ ст.

Для реалізації поставлених завдань використані такі методи дослідження :

· теоретичні: вивчення, теоретичне осмислення та узагальнення наукових робіт з філософії, психології, педагогіки, присвячених проблемам самостійної діяльності студентів, її діагностики, контролю, оцінки; узагальнення державних нормативних документів з вищої медичної освіти, вивчення й узагальнення позитивного педагогічного досвіду з метою виявлення специфіки самостійної діяльності студентів медичних коледжів та її об’єктивної діагностики;

· емпіричні: довготривалий педагогічний експеримент, анкетування, опитування, репродуктивне й евристичне тестування, експертний аналіз та оцінка освітніх продуктів студентів для перевірки ефективності авторської технології педагогічної діагностики на критеріально-ціннісній основі, підтвердження гіпотези і концептуальних положень дослідження;

· статистичні: методи статистичної обробки для перевірки об’єктивності й валідності одержаних результатів.

Експериментальна база дослідження – Сумський медичний коледж. Педагогічний експеримент проводився на базі підготовки майбутніх молодших спеціалістів і бакалаврів сестринської справи в зазначеному коледжі і частково в Полтавському, Кременчуцькому і Харківському медичних коледжах протягом 2001-2007 років. На різних етапах дослідження до експерименту було залучено 173 студента експериментальних і 178 – контрольних груп. В експериментальній роботі було задіяно 15 викладачів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що уперше :
а) на теоретичному та процесуальному рівнях обґрунтовано інноваційну технологію педагогічної діагностики самостійних творчих робіт студентів, яка ґрунтується на діагностичному підході до всіх компонентів самостійної діяльності (мотиваційно-спонукального, змістового, операційного, рефлексивно-корекційного); б) обґрунтовано необхідність вичерпного діагностичного інструментарію для всієї запропонованої номенклатури самостійних робіт;
в) визначено діагностичні параметри професійно-творчої самостійності студентів.

Дістали подальшого розвитку ідея про розмежування способів педагогічної діагностики та контролю й оцінки роботи студентів, концепція професійно-творчої самостійності як провідної інтегративної характеристики самостійної навчальної діяльності студентів.

Удосконалено складники діагностичного інструментарію для різних видів творчих самостійних робіт студентів медичного коледжу.

Практичне значення роботи полягає в тому, що діагностична технологія як засіб самостійної діяльності і суттєвий чинник оптимізації творчих самостійних зусиль студентів запроваджена в навчальний процес кількох медичних коледжів та училищ; створено й перевірено практикою автора й інших викладачів нові навчальні модулі “Діагностика навчальних і дослідницьких досягнень студентів” у навчальних курсах “Методологія наукової роботи” та “Мистецтво викладання”. Розроблені в дисертаційному дослідженні, статтях, методичних матеріалах автора для викладачів і студентів технології діагностики й оцінки різних видів творчих самостійних робіт, а також діагностичний інструментарій для визначення рівня творчої самостійності студентів та учнів, можуть бути успішно використані у практиці викладачів коледжу, школи, університету для оптимізації самостійної праці студентів й учнів. У цьому аспекті проведене дослідження має загальнодидактичне значення.

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського медичного коледжу № 1 (довідка № 01-41/597 від 05.12.2006 р.), Полтавського базового медичного коледжу (довідка № 01/814 від 05.02.2007 р.), Кременчуцького медичного коледжу (довідка № 152/1 від 8.02.2007 р.), Сумського базового медичного коледжу (довідка № 417 а від 18.12.2006 р.).

Вірогідність та обґрунтованість результатів дослідження й основних висновків забезпечено достатнім і необхідним теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних предмету, меті й завданням роботи, довготривалою дослідно-експериментальною перевіркою висунутої гіпотези, єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних, можливістю багаторазового відтворення експерименту.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх оприлюднення на засіданнях кафедр педагогіки та педагогічної творчості Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, на Міжнародних, Всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях : “Управління освітою в регіоні : пошуки оптимальних шляхів” (Суми, 2003 р.); “Самостійна навчальна діяльність студентів як чинник гуманізації освіти ХХІ століття” (Черкаси, 2003 р.); “Сучасні системи і технології управління у сфері освіти” (Суми, 2004 р.); “Проблема особистості у сучасній науці : результати та перспективи дослідження” (Одеса, 2005 р.) “Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм : проблеми теорії і практики підготовки вчителя–вихователя–викладача” (Київ, 2005 р.); “Болонський процес : проблеми, пошуки, перспективи” (Суми, 2006 р.); на щорічних підсумкових науково-практичних конференціях ВМНЗ І-ІІ рівнів акредитації Сумської області, присвячених реалізації єдиної науково-методичної проблеми “Професійно-творча самореалізація студентів в умовах інноваційних технологій”.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 16-ти одноосібних публікаціях автора, зокрема в 9 наукових статтях, опублікованих у фахових педагогічних виданнях, затверджених ВАК України, в 6 доповідях на наукових конференціях та в навчальному посібнику.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (248 найменувань, з них 2 – іноземною мовою). Робота містить 2 додатки (36 сторінок), 11 таблиць, 1 рисунок, що займають 10 самостійних сторінок. Загальний обсяг роботи – 238 сторінок, із них основного тексту – 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, об’єкт і предмет, завдання, гіпотезу дослідження, його методологічні та теоре -

тичні основи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, вірогідність одержаних результатів, наведено відомості про апробацію і запровадження результатів дослідження.

У першому розділі роботи “Теоретичні питання педагогічної діагностики самостійної діяльності студентів” подано результати вивчення концептуальних і технологічних основ самостійної діяльності студентів та її оптимізації засобами педагогічної діагностики із врахуванням ідей вітчизняних і зарубіжних дослідників за останні десятиліття, а також висунуті авторські позиції щодо теоретичних та процесуальних засад діагностики студентських самостійних робіт професійно-творчого спрямування.

У дисертації простежено еволюцію дидактичних поглядів і концепцій на самостійну діяльність тих, хто навчається, – від класичних визначень самостійної праці як важливого чинника успішного навчання і розвитку підростаючої особистості (Платон, Арістотель, А. Дістервег, К. Ушинський, М. Данилов,
Б. Єсипов), поглиблення та збагачення цих ідей теоріями пізнавальної активності і самостійності (В. Лозова, П. Підкасистий, І. Харламов,), концепціями навчальних завдань репродуктивного, пошукового і творчого характеру як основної одиниці самостійної навчально-пізнавальної роботи (В. Андреєв,
В. Буряк, В. Лозова, Л. Мільто, В. Паламарчук, П. Підкасистий, Т. Шамова) до поступової вибудови на основі цих теоретичних підстав та інноваційних технологій оновлених трактувань сутності, значення і спрямованості самостійної діяльності учнів та студентів у рамках гуманістичної, особистісно зорієнтованої парадигми освіти. Для формування сучасних визначень сутності та змісту такої діяльності вельми актуальними виявились, з одного боку, дидактичні погляди на самостійність і самостійну навчальну працю видатного українського педагога
В. Сухомлинського, а, з іншого, теорія і практика творчої самореалізації в зарубіжній та вітчизняній педагогіці.

На основі досліджень (В. Сухомлинського, С. Кульневича, В. Петрова,
П. Підкасистого, І. Харламова, А. Хуторського) виявлені сутнісні характеристики самостійної діяльності. Самостійна робота суб’єкта навчання не вичерпується ні фактом відсутності педагога, ні навіть здатністю виконати ті або інші завдання без його допомоги. Вона включає більш істотну здатність : свідомо, без будь-якої суттєвої допомоги визначити значимість для себе того чи іншого виду роботи, поставити перед собою певну й чітку мету, завдання, спланувати й здійснити відповідні плану дії та оцінити їх. Виходячи з цього, у дослідженні розділяється думка сучасних учених (А. Алексюк, В. Буряк,
А. Вербицький, С. Кульневич, В. Лозова, А. Огаркова, І. Харламов) про те, що провідною метою й одночасно основним показником самостійної діяльності є пізнавальна самостійність учня чи студента. Це положення про визначальний, сутнісний бік самостійної пізнавальної діяльності дає змогу визначити її як такий вид навчання, що наділений свідомою і самостійною постановкою мети й завдань, самостійним відбором методів і засобів мотиваційної, операційної та діагностичної роботи і спрямований на формування пізнавальної самостійності

студентів (учнів), їхню творчу самореалізацію як провідну мету навчання, визначену в “Національній доктрині розвитку освіти”. Відзначимо, що в сучасних теоріях самостійної діяльності та її основи – самостійних навчальних роботах – діагностика розглядається як невід’ємний їх складник.

В університетах і коледжах виявлено тенденцію збільшення обсягу й номенклатури самостійних робіт, підвищення уваги до специфіки їх організації і складностей об’єктивного оцінювання. Особливо це стало помітно у зв’язку з Болонським процесом і впровадженням кредитно-модульної системи навчання у ВНЗ.

У результаті проведеного аналізу дидактичної сутності, особливостей і можливостей педагогічної діагностики (О. Божович, К. Інгенкамп, М. Лазарєв,
А. Огаркова, І. Підласий, Д. Чернилевський, А. Хуторський та інші) ми дійшли висновку, що поняття “контроль”, “діагностика”, “оцінка”, “корекція” вимагають більш чіткого розмежування. Контроль – найбільш широке з зазначених понять. Як складник управлінської діяльності він традиційно займає вагоміше місце на освітньому полі і виконує більш загальну функцію управління. Не важко помітити, що контроль в освіті, зокрема в навчанні, не може обійтись без діагностики, її інструментарію, операцій, методів тощо. Він може бути ефективним лише тоді, коли пов’язаний з діагностикою причин помилок та утруднень. Корекція навчальної роботи приносить позитивні результати, якщо спирається знову ж таки на діагностичні дані, а не тільки на предметний зміст помилок. Таким чином, контроль – діагностика – корекція – оцінка навчальної роботи учнів і студентів складають ланки одного ланцюга. Центральна ланка – це діагностика, тому що від неї залежить і якість контролю знань, і продуктивна корекція досягнутих результатів, і їх оцінка.

У дослідженні виявлено, що більшість студентів медичних коледжів на початку експерименту показали слабку підготовленість до самостійних робіт пізнавально-творчого характеру, до здійснення наукової діагностики, її результатів. Це пов’язано зокрема з нестачею для студентів і викладачів медколеджів науково коректних та доступних діагностичних матеріалів для вимірювання й оцінки теоретичних і практичних самостійних робіт. Одночасно студенти 4 курсів медичних коледжів, які готувалися стати бакалаврами, мали більш міцну мотиваційну основу для подальшої освіти, ніж, наприклад, педагоги : бакалаврат відкривав для медиків реальні позитивні перспективи фахової кар’єри, чого не можна сказати про бакалаврів-педагогів. Разом з тим медики в цілому гірше, ніж педагоги, володіли вміннями самостійного освоєння навчальної літератури, створення професійно спрямованих проектів, написання рефератів і статей, виголошення доповідей, де б, зокрема, узагальнювався позитивний досвід наукової та практичної медицини. Низькі показники були виявлені в методологічній і методичній підготовці медиків до проведення навіть простих діагностичних досліджень причин успіхів та невдач у практичній роботі медсестри-бакалавра.

Ураховуючи одержані дані щодо особливостей самостійної діяльності сту -

дентів та її діагностики, а також зважаючи на недостатню готовність до такої діяльності студентів медичних коледжів, у дослідженні представлено наукову концепцію педагогічної діагностики як оптимізаційного чинника самостійної діяльності студентів. Ця концепція включає такі положення :

1) педагогічна діагностика як оптимізаційний засіб і конкретна технологія є предметним втіленням діагностичного підходу до будь-якої навчальної діяльності, включаючи самостійну, тобто вимагає активної дії діагностичних інструментів щодо всіх компонентів такої діяльності – ціннісного, мотиваційно-спонукального, операційного, рефлексивно-корекційного;

2) діагностична діяльність має бути забезпечена достатнім арсеналом критеріальних характеристик освітніх продуктів для різних рівнів навчальних досягнень (високого, достатнього, середнього, початкового);

3) критеріальні характеристики є результатом індивідуальних та групових евристичних зусиль студентів-медиків і тому стають особистісно значимим надбанням для широкого аспекту їхніх прогностичних, процесуальних і діагностичних дій;

4) запропонована діагностична технологія застосовується в рамках інноваційних технологій, зокрема евристично-модульної системи навчання, сприяє оптимальним витратам часу, навчальних ресурсів і зусиль суб’єктів процесу навчання під час здобуття запланованого рівня самостійних досягнень;

5) діагностична технологія спрямована на створення, вимірювання й наступне вдосконалення евристичних особистісно значущих для студента продуктів професійної освіти. Таких характеристик оптимальності, завершеності, цілісності й особистої значущості діагностика набуває в результаті постійного розв’язання суперечностей між необхідними стандартами медичної освіти і самостійними творчими прагненнями й діями студентів.

У дослідженні зазначених характеристик діагностики ми свідомо обмежились розглядом самостійних творчих робіт професійного спрямування. Це виправдано тим, що роботи такого плану, по-перше, стають в сучасній освіті провідним чинником професійно-творчої самореалізації майбутнього фахівця як основної мети освітнього процесу, а, по-друге, важливий для оптимізації таких робіт діагностичний інструментарій досі не став предметом докладних досліджень науковців-дидактів.

Другий розділ дисертації “Експериментальне випробування технології педагогічного діагностування навчальних досягнень студентів медичних коледжів у самостійній пізнавально-творчій діяльності” висвітлює організацію, перебіг і результати експериментальної роботи зі студентами медичного коледжу, які були поставлені в нові умови самостійної праці, що спиралася на авторську технологію діагностичного підходу до прогнозування й вимірювання її якості та кінцевих результатів.

Експеримент мав на меті випробувати підготовлені дидактичну концепцію і технологію діагностичної роботи щодо оптимізації пізнавально-творчої діяльності, тобто суттєвого вдосконалення як її мотивації, прогнозування, планування, здійснення мети й завдань, корекції й оцінки роботи, так і зростання рівня професійно-творчої самостійності студентів.

Експериментальна робота включала:

· вивчення за допомогою анкетного опитування існуючих організаційно-методичних заходів щодо оптимізації самостійної діяльності студентів медичних коледжів, зокрема, їх оснащення діагностичними матеріалами й застосування наукової діагностики до продуктів самостійної праці студентів;

· виявлення теоретичних знань студентів з діагностики, розуміння ними показників і критеріїв якості основних видів самостійної роботи;

· установлення та аналіз умінь студентів користуватися діагностичним підходом під час виконання самостійних робіт (розуміння особистісної значимості роботи, реалізація цілепокладання, конкретизація завдань, планування, послідовне виконання всіх етапів роботи, її діагностики, корекції, оцінки);

· уточнення на засіданнях науково-методичної ради медичного коледжу номенклатури основних самостійних робіт творчого характеру, за якими можна оцінювати професійні компетенції медичної сестри-бакалавра.

У процесі формувального етапу експерименту здійснено безпосереднє використання розробленої діагностичної технології (рис. 1) в стандартних рамках навчального часу і без перевантажень студентів. Педагогічні дії цієї частини експерименту включали:

§ виконання студентами медичного коледжу протягом навчального року необхідної і достатньої номенклатури самостійних творчих робіт (їх загальна кількість скоротилась за рахунок інтеграції окремих тем та уникнення необов’язкових повторів);

§ вивчення зі студентами основ діагностичної технології і її застосування у практичній навчальній і професійній діяльності (в курсах для медичних сестер-бакалаврів “Методологія наукової роботи”, “Мистецтво викладання”, на практичних заняттях зі спеціальних дисциплін);

§ апробація автором і викладачами-спеціалістами діагностичного інструментарію відповідно визначеної номенклатури самостійних робіт;

§ надання студентам (в електронному чи друкованому вигляді) вичерпного діагностичного інструментарію для окремих видів самостійної роботи, з якісними показниками і критеріями для певного рівня творчих продуктів; роз’яснення викладачем основних якісних характеристик творчої роботи;

§ відпрацювання зі студентами вмінь діагностичного підходу до будь-якого виду самостійної праці (постановка конкретної, придатної для діагностування мети роботи, застосування критеріально-діагностичного інструментарію для різних видів самостійної праці, коригування й вдосконалення створеного освітнього продукту, самооцінка, взаємооцінка пізнавально-творчого здобутку);

§ використання студентами означеного діагностичного інструментарію під час вибору особистісно значимої теми для самостійного виконання (доповіді, реферату, проекту, ситуативного професійного завдання тощо), визначення її проблеми, суттєвих суперечностей у процесі планування, виконання, діагностичного самоаналізу й самодіагностики під час захисту творчого продукту;

§ застосування діагностичного інструментарію в процесі самостійного вдосконалення роботи відповідно з виявленими комплексною діагностикою недоліків, помилок та їх причин.

Сконструйована, апробована в колі спеціалістів й експериментально випробувана означена технологія узгоджена з послідовними компонентами навчального процесу – мотиваційно-спонукальним, змістовим, процесуальним, рефлексивно-корекційним. Органічно пов’язані між собою зазначені компоненти свідчать про те, що діагностичний підхід до самостійної діяльності стосується всіх її елементів, а не тільки заключного, як це фактично закріплено в традиційній дидактиці. Змістова характеристика технології включає також завдання на кожному етапі творчої самостійної діяльності студентів: усвідомлення особистісної значущості її мети, результатів, відпрацьованих заздалегідь критеріїв якості, знання основних характеристик діагностики конкретного творчого продукту, практичне володіння його діагностично-критеріальним інструментарієм.

У процесі довготривалої експериментальної роботи було визначено основний результат самостійної діяльності і фахової компетентності – досягнутий рівень професійно-творчої самостійності (ПТС) студентів. Діагностичний підхід до виявлення параметрів ПТС допоміг виокремити два провідні складника професійно-творчої самостійності, які піддаються експертним вимірюванням, – особистісно-творчі якості самостійності (рівень мотивації до самостійної творчості, ініціативність, цілеспрямованість, розвиненість комунікативних умінь для взаємодії з колегами і пацієнтами, рівень розвитку рефлексивних умінь тощо) і рівень професійно-творчих умінь під час розв’язання медичних завдань, при підготовці професійних документів і певних проектів. Зазначені показники, рівні та критерії творчих досягнень відображено у більш детальному вигляді в узагальнюючій характеристиці професійно-творчої самостійності студентів. Представлений діагностичний інструментарій (характеристики кожного з показників ПТС за рівнями і критеріями досягнень) допомагав студентам оптимізувати підготовку й мотивацію до творчої роботи, а експертам – об’єктивно та надійно виміряти якість професійно-творчих продуктів і дати кваліфіковані рекомендації щодо їх удосконалення.

У дисертації розкрито важливість для студентів методологічного і теоретичного фундаменту наукової діагностики. Без глибокого оволодіння цими основами у спеціальних курсах студенти не змогли б самостійно формувати практичні вміння прогнозування, цілепокладання, творчого розв’язання практичної проблеми. Запроваджена технологія оптимізації самостійних робіт із застосуванням науково-діагностичного підходу суттєво підвищила пізнавальний інтерес до теорії, сприяла глибокому оволодінню більшістю студентів науковими основами самостійної творчої праці, її визначальними критеріями, способами активного вдосконалення творчого доробку.

Застосований у самостійних роботах діагностичний підхід і відповідний йому діагностичний інструментарій поступово сприяли суттєвому підвищенню

Рис. 1. Технологія діагностичного підходу до самостійної творчої діяльності студентів

якості підготовлених студентами наукових рефератів, доповідей з елементами дослідження, розв’язання професійних творчих завдань.

У дисертації з’ясовано важливі дидактичні нюанси діагностики практично спрямованої самостійної роботи студентів та її результатів. На численних прикладах застосування діагностичного підходу до практичних продуктів професійної творчості майбутніх бакалаврів виявлено нерозривний зв’язок основних характеристик творчої діяльності суб’єктів навчання з їх знаннями критеріїв конкретного освітнього продукту.

Експеримент довів суттєвий позитивний вплив запропонованої діагностичної технології на оптимальний перебіг і результати самостійної творчої діяльності студентів медичного коледжу. Поступово опанувавши критерії якісної характеристики самостійних творчих продуктів, застосовуючи

діагностичний інструментарій під час планування, прогнозування роботи, в оперативній і підсумковій корекції здобутого результату, студенти протягом навчального року домоглися оптимізації своєї самостійної праці.

Основні результати експериментальної роботи відображено в табл. 1. Представлена тут динаміка якісних змін мотивації, професійно-творчої самостійності студентів, їхніх досягнень під час виконання теоретично і практично спрямованих самостійних робіт, у здійсненні самодіагностики та самокорекції своєї праці підтверджує гіпотезу дослідження про суттєвий оптимальний вплив запропонованої діагностичної технології на якість самостійної діяльності студентів та її результати. Наведені цифрові дані (у %), одержані в результаті експертного аналізу виконаних студентами самостійних робіт (наукових доповідей і рефератів, рішень проблемних професійних завдань і професійно спрямованих проектів), використання діагностичного інструментарію для різних видів письмових та усних робіт, анкетування, бесід зі студентами тощо. Робота експертів (було задіяно разом з автором 15 кваліфікованих викладачів), хоч і виявилась досить складною за організаційними моментами, все ж визнана на рівні науково-методичних рад коледжів оптимальною (за ефективністю, об’єктивністю і витратами часу).

Як видно з узагальнених експертами результатів з використанням діагностичного інструментарію, набула суттєвих змін провідна інтегративна характеристика самостійної праці студентів – їхня професійно-творча самостійність (ПТС) : якщо за результатами констатувальних вимірів тільки 7 % студентів експериментальних груп досягли високого рівня ПТС і тільки 12 % піднялись на її достатній рівень, то вже через рік, після освоєння курсу в умовах нової діагностичної технології і з додержанням діагностичного підходу до всіх самостійних робіт уже 29% медсестер-бакалаврів постійно підтверджували своєю мотивацією до успіху і відмінними оцінками високий рівень професійно-творчої самостійності, а 53% – рівень достатній. Іншими словами, більше 80 % студентів завдяки систематичному застосуванню експериментальної технології, без перевантажень і зайвих витрат часу стали спроможними вийти на нову якість самостійної творчої праці, виконуючи її на високому і достатньому рівнях.

Таблиця 1

Динаміка якісних характеристик творчих продуктів і професійно-творчої самостійності студентів в експериментальних (173 студенти) і контрольних (178 студентів) групах при застосуванні експериментальної

діагностичної технології (%) |

Рівні досягнень

Продукти професійно-творчої діяльності студентів | Високий | Достатній | Середній | Початковий

Експ. | Контр. | Експ. | Контр. | Експ. | Контр. | Експ. | Контр.

Еп. | Ек. | Кп. | Кк. | Еп. | Ек. | Кп. | Кк. | Еп. | Ек. | Кп. | Кк. | Еп. | Ек. | Еп. | Ек.

1. Мотиви досягнень | 17 | 38 | 18 | 23 | 27 | 56 | 28 | 36 | 56 | 6 | 54 | 41––––

2. Наукові доповіді | 18 | 35 | 19 | 22 | 29 | 57 | 33 | 42 | 53 | 8 | 48 | 36––––

3. Наукові реферати | 7 | 26 | 9 | 14 | 15 | 60 | 16 | 34 | 76 | 14 | 62 | 49 | 2– | 13 | 3

4. Проблемні професійні завдання | 5 | 29 | 7 | 12 | 26 | 56 | 22 | 31 | 51 | 15 | 65 | 55 | 18– | 6 | 2

5. Професійно-спрямовані проекти | 11 | 33 | 10 | 16 | 13 | 54 | 14 | 21 | 49 | 11 | 51 | 48 | 27 | 2 | 25 | 15

6. Досягнення в самодіагностиці та самокорекції– | 41– | 10– | 53– | 11– | 6– | 79––––

7. Зміни інтегративної характеристики професійно-творчої самостійності | 7 | 29 | 8 | 11 | 12 | 53 | 15 | 27 | 48 | 18 | 50 | 46 | 33– | 27 | 16

Примітка: Експ. – експериментальні групи. Контр. – контрольні групи.

Еп Кп– Констатувальні результати.

Ек Кк– Кінцеві результати по завершенню експерименту.

Аналогічні позитивні зміни відзначені у виконанні студентами окремих видів самостійної продукції творчого змісту. Помітна очевидна і достатньо висока кореляція між загальним розвитком професійно-творчої самостійності студентів і рівнем створених ними конкретних продуктів. Коефіцієнт кореляції (за Пірсоном) рівнів ПТС і рівнів виконання окремих творчих продуктів коливається між 0,69 і 0,82, що підтверджує незначні розбіжності і стабільну наявність постійних взаємозалежностей і взаємозв’язків між особистісними

якостями (в цьому разі рівні ПТС) і конкретними індивідуальними результатами діяльності.

Підвищення рівня ПТС в умовах нової діагностичної технології і відповідне вдосконалення конкретних видів самостійної діяльності студентів суттєво вплинуло на загальну якість знань цих студентів з усіх предметів, вона стала не нижчою 75%. У той же час в контрольних групах (за інших однакових умов, але без освоєння нової діагностичної технології) позитивні зрушення хоч і відбулися завдяки вдосконаленню системи самостійних робіт та їх організації, але експерти визнали їх не такими суттєвими, як у групах експериментальних.

Проведений експеримент довів не тільки позитивні можливості діагностичного підходу в оптимізації самостійної діяльності студентів, але й виявив його певні дидактичні межі. Такий підхід підтверджував свою безперечну ефективність тільки в умовах комплексного підходу до організації професійно-творчої роботи студентів, тобто включення, крім якісного діагностичного інструментарію, таких дидактичних умов для становлення творчого потенціалу, як:

а) надання реальної самостійності студентам у виборі теми творчої роботи (що має бути мотивованим, особистісно значимим чинником для суб’єкта діяльності), її мети, завдань, способів виконання і корекції;

б) ствердження принципів гуманістичної творчої співпраці викладача і студентів, їхнього паритетного і конструктивного діалогу;

в) підтримка авторських оригінальних позицій, які можуть і розходитись з думкою викладача, надання студенту можливості доводити обґрунтованість своїх розв’язань у представленій роботі;

д) творче освоєння і власне (можливо, й неоднозначне) тлумачення студентами критеріїв певного виду самостійної праці.

Разом з тим експеримент підтвердив незамінність повноцінного діагностичного підходу в системі інших організаційно-дидактичних чинників для забезпечення оптимізації самостійної роботи, особливо – професійно-творчого спрямування. Доведено, що системний підхід до діагностичної технології, забезпечення її детальним критеріальним апаратом, застосування діагностичного прозорого й зрозумілого для виконавців інструментарію практично на всіх етапах самостійної діяльності студентів; інтеграція діагностичних операцій з гуманістичним, суб’єктним підходом та евристичним навчанням забезпечують безперечно позитивні результати в оптимізації самостійної праці студентів. Вилучення діагностичної технології за наявності інших зазначених вище чинників незмінно негативно впливало і на перебіг, і на результативність самостійної роботи, особливо на професійно-творчу діяльність студентів – основний чинник набуття ними справжньої освіченості, креативності і фахової компетентності.

Таким чином, проведене дослідження довело коректність висунутої гіпотези, теоретичну і практичну цінність авторської концепції і застосованої технології діагностики для оптимізації самостійної діяльності студентів медичних коледжів.

Висновки

1. У проведеному дослідженні розглядалась і розв’язувалась проблема оптимізації самостійної діяльності студентів за допомогою педагогічної діагностики. У дослідженні виявлено, що діагностичний і рефлексивний аспекти самостійної діяльності студентів взагалі і студентів медичних коледжів зокрема, вивчені недостатньо і вимагають суттєвого поглиблення. З’ясовано недосконалість розробки необхідних і достатніх елементів діагностики пізнавально-творчої діяльності студентів як провідної ланки їхньої освітньої діяльності.

Для вирішення цієї актуальної проблеми навчального процесу в дисертації теоретично обґрунтовано й експериментально випробувано наукову концепцію і відповідну їй технологію педагогічної діагностики, що ґрунтується на змістовно збагаченому діагностичному підході до всіх компонентів самостійної діяльності студентів, на вичерпному діагностичному інструментарії для всієї необхідної номенклатури самостійних робіт і системній взаємодії виконавців та експертів самостійної діяльності.

2. У дисертації на теоретичному й процесуальному рівнях обґрунтована діагностична технологія як важливий оптимізаційний чинник пізнавально-творчої діяльності, яка детермінована специфікою творчої діяльності студентів, що спрямована згідно з теорією евристичного навчання на створення нових, особистісно значимих для студентів освітніх продуктів, спирається на ідею поширення зони діагностичного підходу на всі компоненти самостійної діяльності – від мотиваційного до рефлексивно-корекційного, на вичерпний діагностичний інструментарій стосовно всієї чітко визначеної номенклатури продуктів самостійної праці студентів. Діагностична технологія включає такі складники: а) методологічну основу, що базується на гуманістичній освітній парадигмі, критеріально-діагностичному підході до діяльності, на теорії зворотної аферентації П. Анохіна, принципах евристичної діяльності і готовності викладачів та студентів до застосування системи діагностичних операцій;
б) мотиваційно-спонукальний, змістовий, процесуальний і рефлексивно-корекційний компоненти; в) педагогічні умови, які забезпечують суб’єкт-суб’єктну взаємодію, достатній час для виконання, діагностики й корекції роботи, володіння діагностичним інструментарієм щодо різних видів самостійної діяльності, органічне поєднання діагностичних операцій викладача і самодіагностику студентів з постійною тенденцією підвищення місця і ролі останньої.

3. У дослідженні шляхом аналізу й узагальнення основних кваліфікаційних характеристик майбутнього фахівця-медика, які формуються в процесі самостійної навчальної праці, встановлено провідну, інтегративну якість майбутнього бакалавра – його професійно-творчу самостійність, – на якій має бути сконцентровано основну увагу в фаховій підготовці і, насамперед, в організації самостійної праці та її діагностиці.

4. Експериментальна робота довела важливість глибокої теоретичної підготовки як до виконання самостійних творчих робіт, так і для їх ретельної, валідної, об’єктивної діагностики.

5. Аналіз результатів експериментальної роботи переконує в тому, що:

5.1. Розроблена діагностична технологія стала суттєвим оптимізаційним чинником : при мінімально необхідних витратах часу вона позитивно вплинула на мотивацію самостійної діяльності, на якість самостійного виконання важливих професійних продуктів (наукового реферату, доповіді, проблемного професійного завдання, професійно спрямованого проекту та ін.); на швидкість становлення такої важливої якості студентів, як здібність до самооцінки власних самостійних зусиль; на формування професійно-творчої самостійності молодшого спеціаліста і бакалавра.

5.2. У результаті застосування ідей діагностичного підходу і комплексної діагностичної технології до організації творчої самостійної діяльності студентів медичних коледжів практично три чверті студентів – від 72 до 82 % від їхньої загальної кількості – почали виконувати самостійні завдання на оптимальному, тобто високому (творчому) і достатньому (евристичному) рівнях.

5.3. Позитивні результати стали наслідком не тільки застосування інноваційної діагностичної технології, але й комплексу педагогічних умов, які супроводжували її впровадження. По суті діагностика була підпорядкована принципам евристичного, особистісно зорієнтованого навчання – суб’єктності, творчості, особистісної значущості предмета діяльності, модульності (завершеності) навчальних операцій, гуманістичних, паритетних відносин викладача і його вихованців. Сам діагностичний підхід до самостійної праці став дійовим органічним принципом евристичної гуманістичної освіти.

5.4. Експеримент виявив залежність діагностичної діяльності студентів від особистісної осмисленості й значимості того чи іншого виду творчої діяльності. У разі зниження особистісних сенсів діяльності, переважання репродуктивних дій суттєво гальмується процес творчої роботи і відповідно її діагностики.

6. На основі проведеного дослідження підготовлено й впроваджено в практику навчальний посібник “Методологія та організація наукових досліджень студентів-бакалаврів медичних коледжів”, який одержав гриф МОЗ України.

Не претендуючи на повне розв’язання проблеми оптимальної діагностики самостійної творчої праці студентів, вважаємо перспективними для педагогічної науки і практики подальші дослідження названої проблеми в напрямі виявлення оптимального співвідношення репродуктивних і креативних тестів з метою вимірювання й оцінки різних видів