ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕРЕШ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 636.32.033.035(477.43/.44)

Використання вітчизняного генофонду порід

для підвищення м’ясної та вовнової продуктивності овець в умовах західного лісостепу України

06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Херсон – 2008

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі технології виробництва продукції тваринництва Подільського державного аграрно-технічного університету Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Тимофійшин Іван Іванович, Подільський державний

аграрно-технічний університет, завідувач кафедри

технології виробництва продукції тваринництва.

Офіційний опонент: доктор сільськогосподарських наук, професор

Вовченко Борис Омелянович,

Херсонський державний аграрний університет,

завідувач кафедри технології виробництва продукції дрібного тваринництва.

Офіційний опонент: кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Чігірьов Валерій Олександрович,

Одеський державний аграрний університет.

Захист дисертації відбудеться 20.03.2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.67.830.02 при Херсонському державному аграрному університеті (73006, Херсон-6, вул. Р.Люксембург, 23, головний навчальний корпус, аудиторія 64).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, Херсон-6, вул. Р.Люксембург, 23, головний навчальний корпус.

Автореферат розісланий 18.02.2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д.Карапуз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні протягом багатьох років овець розводили задля виробництва вовни. Внаслідок фінансово-економічної кризи, яка спричинила диспаритет цін на продукцію вівчарства, перш за все на вовну, а також ресурси, які необхідні для її виробництва, поголів’я овець скоротилося майже у 8,3 рази.

Підвищення конкурентоспроможності галузі вівчарства в сучасних умовах обумовлено його м'ясною продуктивністю. Спеціалізація вівчарства на виробництві молодої баранини потребує наявності порід, що відрізняються високою м'ясною продуктивністю. Цій вимозі в повній мірі відповідають породи м'ясо-вовнового і м'ясного напрямів, де важливими біологічними особливостями є скоростиглість, плодючість, інтенсивний ріст і розвиток, більш економічна, в порівнянні з іншими породами, трансформація корму в продукцію, можливість використання тварин для господарських цілей в ранньому віці.

Основним методом формування м'ясного напряму у вівчарстві є схрещування місцевих порід овець з кращими породами вітчизняного генофонду. Сучасні м'ясо-вовнові та м'ясні породи овець відрізняються високими племінними якостями, а отримане від них помісне потомство, за рахунок ефекту гетерозису, вже в першому поколінні вдало поєднує добрі м'ясні якості порід, які покращуються за бажаними ознаками (пристосованість до місцевих умов, особливості вовнового покриву тощо.) місцевої породи.

Велику увагу в селекційній роботі заслуговують вівці інтенсивних типів: асканійські кросбреди та асканійські чорноголові племзаводу “Асканія-Нова”.

Необхідність виявлення генетичного потенціалу продуктивності відтворювальної здатності асканійських кросбредів, як поліпшуючого генофонду для відновлення галузі вівчарства в умовах західного лісостепу України, обумовила актуальність цієї теми.

У зв'язку з цим назріла необхідність в науковому обґрунтуванні використання чистопородних баранів-плідників асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною на матках північнокавказької м'ясо-вовнової породи в умовах західного лісостепу України та вивченні господарсько-корисних і біологічних ознак помісних овець.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконані згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри технології виробництва продукції тваринництва біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету за темою: “Продуктивні та біологічні особливості молодняку овець північнокавказької м’ясо-вовнової породи та їх помісей з асканійськими кросбредами (2002 – 2006 рр., № державної реєстрації 0104U009874).

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було вивчення ефективності використання баранів-плідників асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною на матках північнокавказької м'ясо-вовнової породи в умовах західного лісостепу України, зокрема в племінному репродукторі СВК “Лабунський” Полонського району Хмельницької області. Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

>

>

>

>

>

> визначити доцільність і економічну ефективність схрещування маток північнокавказької м’ясо-вовнової з баранами-плідниками асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною .

Об'єктом досліджень були барани-плідники і вівцематки північнокавказької м'ясо-вовнової породи та барани-плідники асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредної вовною, а також помісний молодняк, отриманий від схрещування вихідних порід.

Предмет досліджень - продуктивні якості і біологічні особливості чистопородного та помісного молодняку, отриманого при схрещуванні маток північнокавказької м'ясо-вовнової породи з баранами-плідниками асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною.

Для досягнення поставленої мети були використані такі методи досліджень: фенотиповий, який складається з порівняльного вивчення впливу генотипів батьків і паротипових факторів на ступінь прояву основних селекційних ознак і їх мінливість у потомків; гематологічний, популяційно-статистичний, який використовували для математичної обробки результатів проведених досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтовані та практичній реалізації доцільності використання баранів-плідників асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною для підвищення генетичного потенціалу північнокавказької м’ясо-вовнової породи.

Проведена комплексна оцінка продуктивних якостей і біологічних особливостей чистопородних овець та помісей з асканійським кросбредом, вперше дана порівняльна характеристика основних господарсько-корисних ознак овець даних популяцій, а також вивчено взаємозв’язок між основними селекційними ознаками.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень використовуються в селекційному процесі для удосконалення продуктивних якостей північнокавказької м’ясо-вовнової породи як в племінних репродукторах, так і в фермерських та особистих селянських господарствах, а також у технологічних процесах щодо формування конкурентоспроможності галузі вівчарства в умовах західного лісостепу України. Матеріали наукових досліджень використовуються в навчальному процесі на біотехнологічному факультеті Подільського державного аграрно-технічного університету.

Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційної роботи брав участь у розробці схеми досліджень, особисто виконав весь об'єм експериментальних робіт, аналіз і узагальнення первинних даних. Самостійно провів економічний аналіз експериментальних досліджень, сформулював висновки та вніс пропозиції. Провів виробничу перевірку результатів досліджень щодо підвищення показників м’ясної продуктивності місцевих порід овець.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертаційної роботи доповідалися на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Подільського державного аграрно-технічного університету в 2002-2006 рр., на міжнародній науково-практичній конференції „Вівчарство: стан, проблеми, перспективи", Кам'янець-Подільський, 2004 р.; на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасного тваринництва”, Кам'янець-Подільський, 2005 р.; на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи ведення тваринництва з використанням генофонду високопродуктивних порід та типів тварин”, Кам'янець-Подільський, 2007р., на щорічних обласних виставках досягнень народного господарства “Поділля - Агро” (2003 - 2007 рр.), м. Хмельницький.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано у фахових виданнях шість наукових робіт, де викладено основний зміст наукових досліджень.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 180 сторінках машинописного тексту і включає вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати власних досліджень та їх обговорення, висновки і пропозиції виробництву, список використаних літературних джерел, що включає 295 найменувань, в тому числі 23 іноземних та додатки. Містить 41 таблицю і 10 рисунків.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальна частина роботи проведена на базі племінного репродуктора СВК “Лабунський” Полонського району Хмельницької області протягом 2002 – 2006 років.

Вихідним матеріалом послужили чистопородні барани-плідники та вівцематки північнокавказької м'ясо-вовнової породи, напівкровні вівцематки (асканійський кросбред північнокавказька м’ясо-вовнова), одержані на першому етапі ввідного схрещування та чистопородні асканійські кросбредні барани.

Лабораторні дослідження проведені в лабораторії технології виробництва продукції вівчарства на біотехнологічному факультеті Подільського державного аграрно-технічного університету та Хмельницькому обласному проектно-технологічному центрі охорони родючості ґрунтів та якості продукції.

Для проведення досліду було сформовано три однакові групи маток-аналогів. Група чистопородних північнокавказьких маток була взята як контрольна, в другу дослідну групу ввійшли барани-плідники асканійського кросбредного типу та матки північнокавказької м’ясо-вовнової породи, а третю групу становили барани-плідники асканійського кросбредного типу та помісі, отримані від схрещування вихідних порід (рис.1).

Група | Вихідні породи | Генотип | Скорочене позначення генотипу

барани | nматки | n

I

(контрольна) | північнокавказька м’ясо-вовнова | 10 | північнокавказька м’ясо-вовнова | 115 | чистопородні | ПК

II

(дослідна) | асканійський кросбред | 15 | північнокавказька м’ясо-вовнова | 110 | Ѕасканійський кросбред Ѕпівнічнокавказька м’ясо-вовнова | АК Ч ПК

ІІІ

(дослідна) | асканійський кросбред | 11 | Ѕ асканійський кросбредЅ північнокавказька м’ясо-вовнова | 112 | ѕ асканійський кросбред х

ј північнокавказька м’ясо-вонова | ѕАК х јПК

Рис. 1 Схема досліду.

Парування овець проводили методом штучного осіменіння.

Відтворювальну здатність маток встановлювали за заплідненістю, плодючістю, кількістю ягнят живих, абортованих, мертвонароджених та збереженістю молодняку до відлучення на 100 маток, які окотилися.

У період ягніння (січень-лютий 2003 р.) проводився індивідуальний облік всього народженого молодняку.

Ягнят при народженні мітили за допомогою пластмасових бірок. Відбивку ягнят від вівцематок проводили в 4-місячному віці. Протягом проведених досліджень тварин піддослідних груп утримували в однакових умовах годівлі і утримання, з однаковою технологією і виробничим циклом.

У господарстві застосовується стійлово-пасовищна система утримання овець. У зимовий період вівці утримувались у вівчарнях з вільним виходом на вигульний майданчик. Літом – в літніх таборах з використанням пасовищ та з підгодівлею концентрованими кормами. Годівля всіх піддослідних тварин проводилась відповідно до рекомендованих деталізованих норм, розроблених інститутом тваринництва УААН (1986). Загальні витрати кормів на матку за рік становили 5 ц корм. од.

Загальна схема досліджень показана на рисунку 2.

У період ягніння для подальших досліджень було сформовано три групи однакових за віком ярок, які народились одинаками. У досліді на баранцях вивчали відгодівельні та м’ясні якості.

Вивчення росту та розвитку чистопородних і помісних ярок здійснювали на підставі періодичних зважувань при народженні, у віці 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10 і 12 місяців та розрахунку абсолютних і середньодобових приростів живої маси (за формулою С.Броді)..

Тварин зважували індивідуально з точністю до 0,1 кг при народженні, і до 0,5 кг в наступні вікові періоди. Зважування проводили в ранкові часи перед годівлею.

У піддослідних тварин під час зважування бралися такі основні проміри: висота в холці і крижах, ширина, глибина і обхват грудей, коса довжина тулуба і обхват п'ястка. Про тип тілобудови судили за індексами довгоногості, розтягнутості, грудному, перерослості, збитості, костистості та ін.

Якість хутрових овчин вивчали при забої 8-місячних баранчиків з визначенням їхньої маси і площі.

М'ясну продуктивність вивчали шляхом контрольного забою баранців по 3 голови кожної групи у 4- 6- і 12-місячному віці (методичні рекомендації, 1978). При цьому враховували живу масу після 24-годинної голодної витримки і результати первинної обробки туш.

Ґатунковий склад туш визначали згідно ДСТу-7595-75 та ДСТу-7596-81. При обвалюванні туш на рівні передостаннього ребра на передній поверхні розрізу визначали площу "м'язового вічка", шляхом виміру глибини та ширини поперечного розрізу найдовшого м'яза спини, з використанням в подальшому коефіцієнта 0,8.

Гістоморфологічні дослідження найдовшого м'яза спини проводили (методичні вказівки, 1974) з визначенням діаметру м'язових волокон і кількості волокон на 1 мм2 поперечного перерізу м'яза.

Хімічний склад м'яса вивчали шляхом визначення в м'якоті туш вмісту вологи, жиру, білку і золи. Калорійність м'яса (в ккал та кДж) визначали за результатами хімічного складу м'якоті розрахунковим методом.

Вовнову продуктивність дослідних овець вивчали за результатами індивідуального бонітування та в лабораторних умовах. Під час бонітування у виробничих умовах визначили: довжину, якість вовни, її густоту, колір жиропоту, оброслість тварин, міцність конституції.

Динаміку росту вовни вираховували шляхом вимірювання висоти штапелю на боку. Природну довжину вовни вимірювали за допомогою міліметрової лінійки з точністю до 0,1 см без порушення структури штапелю.

Справжню довжину вовни визначали за допомогою лінійки, міцність - на динамометрі ДШ-ЗМ, густоту-лічильно-ваговим методом.

Настриг немитої вовни визначали індивідуально шляхом зважування рун на вагах з точністю до 0,1 кг.

Дослідження фізико-технологічних властивостей вовни проводили в лабораторії вівчарства кафедри технології виробництва продукції тваринництва Подільського державного аграрно-технічного університету згідно методик ВІТу.

Вихід митої вовни визначали за процентним відношенням маси чистої вовни (з поправкою на кондиційну вологу) до маси немитої вовни (зразок -200 г). Настриг чистої вовни - розрахунковим методом.

Товщину вовнових волокон визначали за допомогою мікроскопа. У зразках вовни вимірювали товщину 400 волокон (200 – в основному і 200 – в паралельному).

Кількість вовнового жиру визначали методом екстрагування зразків вовни в сірчаному ефірі з використанням апарату Сокслета, солей поту - відстоюванням зразків знежиреної вовни в дистильованій воді. Для встановлення мінеральних та механічних домішок зразки промивали в мильно-содовому розчині, висушували до постійно-сухої маси та зважували.

Молочну продуктивність визначали за першою лактацією методом контрольних видоювань через кожні 15 днів протягом 153 днів лактації.

У дослідних овець також вивчались гематологічні показники, які характеризують деякі біологічні особливості. Зразки крові брались у віці 4 та 12 місяців. Кров для досліджень брали із яремної вени вранці до годівлі, в кількості: гепаринизованої - 5 мл, для дослідження сироватки - 10 мл.

У крові визначали: еритроцити і лейкоцити - підрахунком в камері Горяєва; гемоглобін - гемоглобін-ціанідним методом (за Л.М.Піменовою та Г.В.Дервізом); загальний білок - рефрактометричним методом; білкові фракції - нефелометричним методом; кольоровий показник крові розрахунковим методом.

Отримані результати досліджень опрацьовано біометрично за методикою М.О.Плохинського.

Економічну ефективність схрещування маток північнокавказької м'ясо-вовнової породи з баранами-плідниками асканійської м'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною встановлювали за результатами отриманих коштів від реалізації продукції чистопородних і помісних тварин з урахуванням затрат на утримання та виробництво продукції.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Продуктивність піддослідних баранів та маток. Барани-плідники північнокавказької і асканійської м’ясо-вовнових порід за продуктив-ністю відповідали вимогам стандарту для елітних тварин м'ясо-вовнового напряму продуктивності. Барани асканійської селекції характеризувались відносно високою живою масою(98,5кг.), пропорційною тілобудовою з добре вираженими м’ясними формами. Настриг вовни в оригіналі складав – 7,4 кг з виходом митого волокна - 63,7%, а середня довжина вовни – 15,7 см. Якість вовни знаходиться в межах 50-48 якості. Барани-плідники північнокавказької породи мали дещо менші показники продуктивності, але за товщиною вовнових волокон (56-58 якість) та їх вирівняністю відповідали вимогам стандарту для порід напівтонкорунного м’ясо-вовнового напрямку продуктивності.

Барани-плідники асканійської м'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною за широтними промірами тіла та косою довжиною тулуба за глибиною грудей невірогідно (Р<0,95) переважали на 1,41 %, а обхватом грудей за лопатками - на 0,60 % баранів-плідників північнокавказької м'ясо-вовнової породи овець.

За продуктивністю і якістю вовни вівцематки за своїми господарсько-корисними ознаками, такими як: живою масою (55,91±0,63 кг), довжиною вовни (11,90±0,35 см), настригом вовни в оригіналі (4,25±0,41 кг при виході чистого волокна 60 %) є типовими для північнокавказької м’ясо-вовнової породи.

Відтворювальна здатність баранів-плідників та вівцематок. Порівнюючи показники статевої активності, встеновлено, що барани-плідники асканійського кросбреду затрачали на отримання одного еякуляту в середньому більше часу (на 9,7%), ніж барани-плідники північнокавказької породи.

За об’ємом еякуляту незначну перевагу мають барани-плідники північнокавказької породи. За концентрацією сперміїв в еякуляті барани-плідники асканійських кросбредів поступались на 7,1% баранам-плідникам північнокавказької породи. Це свідчить про хороші адаптаційні можливості цієї породи в нових агроекологічних умовах утримання. Слід відмітити, що за показниками плодючості виділяються вівцематки, яких схрещували з баранами-плідниками асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредної вовною.

Так, від 100 маток при чистопородному розведенні отримано 110 ягнят, при схрещуванні з баранами-плідниками асканійської селекції – 113, а при схрещуванні помісних маток першого покоління баранами-плідниками зазначеної породи - 115 ягнят, що відповідно на 2,7% - 4,5% більше в порівнянні з чистопородними тваринами. При розрахунку кількості отриманих ягнят на 100 запліднених маток перевага була більшою на 4,8% - 7,6% за поголів'ям, яке запліднювалось баранами-плідниками асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною.

Ріст та розвиток піддослідного молодняку. Загальновідомо, що жива маса молодняку в різні вікові періоди змінюється з неоднаковою інтенсивністю, що обумовлено в основному сезонними умовами годівлі та утримання. Динаміка живої маси ярок у різні вікові періоди наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка живої маси піддослідних ярок, кг

Вік, місяців | Група

I, n - 51 | II, n - 53 | ІІІ, n - 50

CV,% | CV,% | CV,%

При народженні | 4,1 ± 0,03 | 5,7 | 4,8 ± 0,22*** | 4,6 | 4,5±0,09 | 4,4

1 | 9,2 ± 0,10 | 8,1 | 9,9 ± 0,13*** | 9,6 | 10,8±0,14 | 5,4

2 | 13,9 ± 0,13 | 6, 6 | 14,5 ± 0,15*** | 7,2 | 16,1±0,20*** | 6,8

3 | 18,1 ± 0,13 | 5,3 | 18,5 ± 0,16 | 6,1 | 19,9±0,04*** | 7,4

4 | 23,3 ± 0,22 | 6,2 | 23,8 ± 0,20 | 6,1 | 25,6±0,21*** | 6,6

5 | 26,4 ± 0,25 | 6,8 | 26,6 ± 0,23 | 6,1 | 28,9±0,25*** | 6,5

6 | 30,1 ± 0,25 | 5,8 | 30,8 ± 0,24 | 5,6 | 32,8±0,21 | 4,5

8 | 35,9 ± 0,29 | 5,8 | 36,3 ± 0,27 | 5,3 | 38,4±0,23*** | 4,3

10 | 39,8 ± 0,32 | 6,0 | 41,3 ± 0,32*** | 5,6 | 43,9±0,25*** | 5,4

12 | 44,2 ± 0,35 | 5,8 | 46,7 ± 0,36*** | 5,5 | 49,4±0,14*** | 7,6

Примітка. *- p>0,95; **- p>0,99; ***- p>0,999;

Експериментальні дані таблиці 1 свідчать, що за живою масою чистопородні ярки відстають від помісних тварин. Так, при народженні помісні ярки ІІ і ІІІ груп переважали чистопородних ровесниць на 17,0 і 20,0%, при цьому різниця була вірогідною (р > 0,999). У подальшому помісні ярки зберегли свою перевагу над ярками північнокавказької м’ясо-вовнової породи.

Середньодобові прирости в помісних ярок ІІ і ІІІ груп у віці 1, 2, 4 місяці були значно вищими у порівнянні з контрольною групою і ця перевага була вірогідною (р>0,95). Найбільший середньодобовий приріст спостерігався у ярок ІІІ дослідної групи, який у місячному віці склав 210 г. У наступні вікові періоди помісні ярки за середньодобовими приростами переважали чистопородних ярок. Так, у 8-, 10- і 12-місячному віці помісні ярки ІІ і ІІІ дослідних груп за середньодобовими приростами переважали молодняк контрольної групи відповідно на 10,8 і 24; 59 і 67; 6,8 і 10,1%, причому ця перевага була вірогідною (р>0,999).

Помісні ярки ІІ і ІІІ груп за енергією росту переважали чистопородних однолітків з 4- до 8-місячного віку на 5,3 та 2,2%, з 8 до 12 - 20,8 та 21,8 %.

Екстер'єрні особливості піддослідного молодняку. Помісний і чистопородний молодняк відзначається інтенсивним ростом в підсисний період. За цей період проміри висоти в холці та крижах у помісних та чистопородних ярок збільшилися відповідно на 41,1 - 39,8% та 40 - 38,5%. Від відлучення до річного віку інтенсивність збільшення лінійних промірів тіла зменшується і коливається в межах 16,5 - 21,6% залежно від походження з перевагою помісного молодняку. Перевага помісних ярок ІІ і ІІІ груп над чистопородними відповідно становить в цілому: 6,8 і 13,1% за глибиною грудей; 10,3 - 12,1% – за шириною грудей; 11,8 і 17,4% – за шириною в маклоках; 10,7 і 19,5% – за шириною в сідничних горбах.

Проміри, що характеризують м’ясні якості піддослідних тварин, - ширина, глибина і обхват грудей, збільшилися від народження до 12-місячного віку у помісей ІІ і ІІІ груп відповідно на 248 і 247, 246 і 260 та 240 і 245%, у чистопородних на 231, 242 і 225%.

При відлученні та у 12-місячному віці помісні ярки ІІ і ІІІ груп мають краще розвинені груди, більш збиті, масивні, що свідчить про їх скоростиглість і схильність в бік м’ясності. На наш погляд, в цьому випадку головну роль відіграла спадкова особливість асканійських кросбредних баранів-плідників. Відомо, що у м’ясних овець ширина і глибина грудей розвинена краще, ніж в овець іншого напрямку продуктивності.

М’ясна продуктивність та її формування. За період відгодівлі (62 дні) інтенсивність росту у помісних баранців була вищою у порівнянні з чистопородними тваринами. Так, за середньодобовими приростами баранчики ІІ і ІІІ дослідних груп на 7,8 та 16,9% переважали баранчиків контрольної групи.

Помісні баранчики ІІ і ІІІ дослідних груп мали кращу енергію росту, що відповідно складала 18,8 і 19,3%, тоді, коли цей показник у баранчиків контрольної групи - 17,6% .Завдяки різній енергії росту, баранчики контрольної групи за дослідний період дали по 7,62 кг абсолютного приросту живої маси, тоді як їх аналоги, баранчики ІІ і ІІІ дослідних груп – на 8,1 і 16,7% більше; витрати кормових одиниць на 1 кг приросту в баранців І контрольної групи становили 10,2 корм.од., у ІІ дослідної – 9,7; ІІІ – 9,1 корм. од.

Помісні баранці ІІ і ІІІ груп у 4-місячному віці за передзабійною живою масою перевищували тварин контрольної групи відповідно на 5,2 та 17,9%; в 8-місячному – на 11,2 та 12,7%; а у 12 місяців – на 2,2 та 5,0%; за масою туші відповідно - на 6,6 та 22,6; 14,9 та 22,7; 3,6 та 12,6%. Слід відмітити, що в тушах баранців всіх піддослідних груп встановлений високий вміст внутрішнього жиру, який складає 1,4 – 2,2% від передзабійної живої маси.

Важливим показником ефективності виробництва високодієтичного м’яса баранини є забійний вихід. За цим показником помісі переважали своїх аналогів контрольної групи на 1,81 – 14,12% при забої в різні вікові періоди.

Таблиця 2

Забійні якості баранців, n = 3

Показник | Група | Вік, місяців

4 | 8 | 12

Перед забійна жива маса, кг | І (контрольна) | 24,85±0,53 | 35,48±0,80 | 47,20±0,51

ІІ (дослідна) | 26,15±0,56 | 39,44±0,46 | 48,25±0,76

ІІІ (дослідна) | 29,30±0,74** | 40,0±0,81** | 49,55±0,56**

Маса туші, кг | І (контрольна) | 9,80±0,22 | 14,44±0,32 | 20,60±0,24

ІІ (дослідна) | 10,4±0,25 | 16,60±0,28 | 21,34±0,31

ІІІ (дослідна) | 12,02±0,38** | 17,72±0,32** | 23,19±0,65**

Вихід туші, % | І (контрольна) | 39,31 | 40,71 | 43,65

ІІ (дослідна) | 39,95 | 42,10 | 44,24

ІІІ (дослідна) | 41,03 | 44,31 | 46,80

Вміст внутрішнього жиру, кг | І (контрольна) | 0,31±0,06 | 0,66±0,07 | 0,83±0,08

ІІ (дослідна) | 0,37±0,03 | 0,73±0,08 | 0,95±0,08

ІІІ (дослідна) | 0,43±0,05 | 0,80±0,12 | 1,08±0,11

Забійна маса, кг | І (контрольна) | 10,10±0,27 | 15,21±0,29 | 21,42±0,44

ІІ (дослідна) | 11,07±0,31 | 17,81±0,43 | 22,78±0,49

ІІІ (дослідна) | 12,48±0,28** | 18,60±0,31** | 24,33±0,58**

Забійний вихід, % | І (контрольна) | 40,60 | 42,88 | 45,40

ІІ (дослідна) | 42,33 | 45,15 | 47,21

ІІІ (дослідна) | 42,60 | 46,50 | 49,10

Туші забитих баранців були віднесені до першої категорії за вгодованістю згідно ДСТу 7596-81, оскільки мали добре розвинену мускулатуру і зовнішній вигляд

Дослідженнями встановлено, що в тушках молодняку 4- і 8-місячного віку відмічаються деякі відмінності за кількістю м’яса першого ґатунку. Так за цим показником помісні тварини переважали на 06-09% чистопородних. Перевага за цим показником в абсолютних величинах за помісями що склав 0,6 – 0,9%.

За кількістю м’яса другого ґатунку відмічена також превага за помісями – 1,41 - 4,74%.

Високу харчову цінністю має баранина, одержана від баранців 12-місячного віку. Аналізуючи дані забою, нами було відмічено перевагу помісних тварин у порівнянні з чистопородними однолітками за масою туші на 3,6 – 12,9%, за гатунковим складом також спостерігаються відмінності, де кількість м’яса першого і другого ґатунків у помісей складає 92,6% проти 91,9% у чистопородного молодняку.

Результати морфологічного аналізу показали, що в абсолютних величинах у помісних баранців ІІ і ІІІ груп м’якоті в тушах було більше, ніж у чистопородних у 4-місячному віці відповідно на 0,6 і 2,16 кг; у 8-на 1,83 і 2,75 кг, а у 12-місячному віці на 0,43 і 2,14 кг.

Збільшення маси туші проходить через більш інтенсивний приріст найбільш цінної в харчовому відношенні мускулатури і відкладень жиру. У подальшому показник коефіцієнту м’ясності у помісей був вищий, ніж у чистопородних однолітків, що вказує на їх більш виражену м’ясність і скоростиглість.

Якість і хімічний склад м’яса. Хімічний аналіз м'яса показав, що в м’ясі ягнят 4-місячного віку кількість вологи складає від 70,8 до 73,6%. Помісі відрізняються нижчим рівнем вологи в м’ясі у порівнянні з чистопородним молодняком. З віком цей показник знижується до рівня 66,7 і 70,8% у м’ясі 12-місячних баранчиків.

Харчова цінність і калорійність м’яса залежить від таких показників, як протеїн і жир. За кількістю протеїну в м’ясі спостерігається перевага помісей над чистопородними однолітками на 6,5 - 12,2% у віці 4 місяці і на 0,9 - 4,4% у 12-місячному віці.

З віком інтенсивність обмінних процесів в організмі овець знижується, що приводить до збільшення кількості жиру. Так, при відлученні від маток помісі мають 10,12 - 10,26% жиру в м’ясі, а в 12-місячному віці вміст жиру складає 15,17 - 15,36%.

Різний рівень протеїну і жиру в м’ясі адекватно впливає на калорійність баранини. За калорійністю м’яса помісі переважають своїх чистопородних однолітків у 4 місяці на 9,3 - 10,5%. Різниця за цим показником у 8 місяців складає 20,0%, а у 12– на 18,5% на користь помісей.

Формування м’ясності у піддослідних тварин. Нашими дослідженнями встановлено, що в усі технологічні періоди за площею “м’язового вічка” помісі достовірно перевищують своїх аналогів контрольної групи, що підтверджується масою найдовшого м’яза спини (табл. 4.).

Кількість м’язових волокон на одиницю площі м’яза в овець піддослідних груп зменшується з віком. Відмінності в кількості волокон між піддослідними групами незначні.

Зменшення кількості м’язових волокон проходить за рахунок збільшення їх діаметру. Тому підтверджуються дані, що кількість волокон в м’язах – це генетично обумовлений фактор, при цьому кількість їх в постнатальний період не збільшується.

Таблиця 4

Характеристика найдовшого м’яза спини

Вік, місяців | Група | Маса найдовшого м’яза спини, г | Площа “м’язового вічка”, см2

4 | І (контрольна) | 873,5±18,18 | 11,8±0,31

ІІ (дослідна) | 896,1±19,21 | 12,6±0,51

ІІІ (дослідна) | 912,8±17,55 | 13,2±0,56

8 | І (контрольна) | 948,27±27,43 | 15,3±0,44

ІІ (дослідна) | 999,8±30,12 | 16,1±0,46

ІІІ (дослідна) | 1116,7±21,46** | 18,3±0,58

12 | І (контрольна) | 1395,5±22,51 | 20,1±0,61

ІІ (дослідна) | 1698,5±31,21 | 23,2±0,67

ІІІ (дослідна) | 2015,3±33,24*** | 25,5±0,58

Загальна кількість м’язових волокон на одиницю площі становить від 0,93 до 1,89 тис. шт. в різні вікові періоди. У віці 4 місяців у овець дослідних груп діаметр м’язових волокон найдовшого м’яза спини знаходиться на рівні 25,05 – 26,11 мкм. З віком цей показник збільшується. Так, у чистопородних баранців північнокавказької породи до 8-місячного віку діаметр м’язових волокон збільшується на 8,2%. У річному віці цей показник становить 29,83 мкм, що на 10,1% більше попереднього вікового періоду.

Помісі ІІ і ІІІ груп відмічаються більш динамічним збільшенням діаметру м’язових волокон, де цей показник від 8- до 12-місячного віку збільшується відповідно на 19,2 і 18,3%.

Характеристика хутрових овчин. Результати наших досліджень показали, що шкури, зняті після забою, найбільш важкими виявилися у ІІІ дослідній групі - 4,97 кг, що відповідно на 18,05 і 9,73% більше в порівнянні з контрольною і ІІ дослідною групами. Пропорційно пов’язана із цим показником і площа овчини, яка становила у тварин ІІІ дослідної групи 71,31, ІІ дослідної – 68,22; і контрольної – 59,54 дм2. Використання баранів-плідників асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною при різних варіантах схрещування з північнокавказькими вівцематками не знижувало якість овчин у помісей.

Вовнова продуктивність та фізико-технологічні властивості вовни піддослідних ярок. Піддослідні ярки відрізняються високим рівнем вовнової продуктивності (табл.5), який знаходиться в межах 4,29 - 4,55 кг немитої вовни. Це свідчить про їх високий генетичний потенціал, який проявляється в оптимальних умовах годівлі та утримання.

Настриг немитої вовни показав, що чистопородні ярки за цим показником достовірно (р > 0,95) поступалися помісним, і особливо яркам ІІІ групи (на 6,1%). У митому волокні різниця на користь помісних ярок ІІ і ІІІ груп склала відповідно 12,9 – 17,2%. Отже, вовнова продуктивність помісних ярок виявилась вищою в порівнянні з чистопородними ярками північнокавказької м’ясо-вовнової породи. Це пояснюється тим, що для асканійських кросбредів властиве чітке успадкування продуктивних ознак при чистопородному розведенні, а також при схрещуванні з іншими породами.

Необхідно відмітити про вірогідну відмінність (р > 0,95) поміж групами за природною довжиною вовни, яка становить 8,5 – 9,0% на користь помісей ІІ і ІІІ груп тварин,а також відмінності за справжньою довжиною де ця перевага складає відповідно 5,4 і 9,6%.

Помісні ярки за тониною вовни відповідають в основному 48 - 50 якості, а їх ровесниці контрольної групи - 56 - 58 якості. У процесі досліджень були встановлені генотипові особливості, які виражаються в тенденції до більшої густоти вовни у помісних овець. Так, за густотою вовни помісні ярки перевищували чистопородних у 4-місячному віці на 2,1 - 1,9%, а у віці 14 місяців – на 3,4 - 3,2%.

Таблиця 5

Вовнова продуктивність і фізико-технологічні властивості вовни піддослідних ярок

Показники | Групи

І (контрольна) | ІІ (дослідна) | ІІІ (дослідна)

Х±Sх | Х±Sх | Х±Sх

Настриг вовни:

немитої, кг | 4,29±0,11 | 4,35±0,10 | 4,55±0,12*

митої, кг | 2,39±0,07 | 2,70±0,07 | 2,80±0,08

Вихід митого волокна,% | 58,1±0,50 | 61,4±0,87 | 61,5±0,65

Довжина вовни:

природна,см | 14,50±0,28 | 15,74±0,33 | 15,81±0,23

справжня ,см | 18,16±0,07 | 19,14±0,09 | 19,91±0,09

Міцність вовни,км | 9,30±0,24 | 9,48±0,11 | 9,98±0,41

Тонина вовни, мкм | 27,00±0,07 | 28,12±0,09 | 28,90±0,07

Густота вовни,шт/1см2 | 3681±102,1 | 3806±138,8 | 3798±183,5

Вміст вовнового жиру, % | 12,3±0,58 | 13,4±0,61 | 13,1±0,63

Вміст поту, % | 13,9±0,78 | 14,1±0,75 | 14,5±0,71

Співвідношення жир-піт | 0,8 : 1 | 0,95 : 1 | 0,95 : 1

Вміст мінеральних домішок, % | 15,1±0,86 | 15,9±0,76 | 16,2±0,90

Це вказує про те, що помісні ярки активніше реалізують свій фолікулярний потенціал дерми, що дає можливість отримувати більш високі настриги вовни.

Найбільшою міцністю вовнових волокон характеризувались помісні ярки ІІ і ІІІ груп, які перевищували своїх чистопородних одноліток відповідно на 10,7 і 7,31%.

У вовні дослідних ярок ІІ і ІІ груп жиру і поту було більше відповідно на 8,9 і 6,5%. у порівнянні з чистопородними. Менший вміст жиру у вовні чистопородних ярок супроводжувався більшим вмістом механічних домішок. Відношення жиру до поту у ярок піддослідних груп коливалося від 0,88 : 1 до 0,95 : 1 на користь помісних ярок.

На ступінь забрудненості та вимитості штапелю вовни впливають не тільки кількість та якість жиропоту, але й довжина та густота вовнових волокон.

У помісних ярок зона вимитості та забрудненості була відносно меншою в порівнянні з чистопородними на 8,1 – 6,1% по штапелю боку та дещо меншою (на 4,2%) по штапелю спини.

Отже, вовна ярок північнокавказької породи в порівнянні з вовною помісних ярок більш захищена від змін фізико-технічних властивостей під впливом навколишнього середовища таким секреторним компонентом, як жиропіт.

Молочна продуктивність. Протягом лактації спостерігається зниження молочності в усіх піддослідних групах (у І контрольній – у 4,25 рази, у ІІ і ІІІ відповідно - у 4,60 і 4,57 рази). Максимальний удій відмічається на першому місяці лактації, а мінімальний – на останньому. Це свідчить про те, що в отарі є вівцематки з різною молочною продуктивністю. За досліджуваний період молочна продуктивність вівцематок в усіх піддослідних групах залишається стабільною, що свідчить про стійке успадкування даної ознаки.

Морфологічні показники крові піддослідних овець. Вміст еритроцитів у овець піддослідних груп знаходився в межах нижнього порогу фізіологічної норми (7-12 млн./мл). У піддослідних овець кількість еритроцитів збільшувалась від народження до річного віку, що свідчить про нормальні реологічні властивості крові, яка забезпечує не тільки нормальну кров'яну трофіку тканин, а також і достатній водний обмін в організмі.

Між піддослідними групами тварин спостерігалась деяка різниця за кількістю еритроцитів в 1 мл. Так, у віці 12 місяців помісі ІІ і ІІІ дослідних груп в порівнянні з чистопородними однолітками відрізнялися більшою кількістю червоних кров'яних тілець відповідно на 10,9 і 12,8 %, що свідчить про високу інтенсивність перебігу метаболічних процесів та добру пристосованість до умов існування. Кількість лейкоцитів у піддослідних овець знаходилася в межах фізіологічної норми – 6 - 14 тис./мл та характеризувалася середнім значенням цих граничних норм. При цьому значних відмінностей між групами за цим показником не спостерігалося. Нашими дослідженнями встановлено, що рівень цього показника у овець піддослідних груп знаходився в межах 10,92 - 12,50 г/л. При цьому вищий рівень гемоглобіну мали помісі відносно чистопородного молодняку. Кольоровий показник крові, що віддзеркалює хід обмінних процесів в організмі та пов’язаний з ростом і розвитком тварин, на нашу думку, може враховуватися при оцінці породних і продуктивних якостей тварин.

Взаємозв’язок основних селекційних ознак. Найбільше значення в селекції напівтонкорунних м’ясо-вовнових овець має виявлення характеру взаємозв’язку між живою масою і настригом вовни. Між вказаними ознаками у піддослідних овець спостерігається позитивна кореляція, яка складає у помісей ІІ дослідної групи 0,22, ІІІ – 0,23, а в чистопородних однолітків – 0,14. Стосовно кореляції між живою масою і товщиною вовни, то вона виявилася негативною, як у чистопородних, так і в помісних тварин, і коливається в межах від -0,07 до -0,11.

Важливе значення в підвищенні вовнової продуктивності має характер зв’язку між такими ознаками, як довжина – настриг вовни, товщина – настриг вовни. За даними досліджень, між цими показниками встановлена позитивна кореляція, яка складає відповідно +0,52 - 0,45 і +0,43 – 0,24. Одержані нами коефіцієнти кореляції між селекційними ознаками можна розглядати як характеристику досліджуваних овець.

Економічна оцінка проведених досліджень. Собівартість 1 кг приросту при відгодівлі баранців контрольної групи склала 9,86 грн., баранців ІІ дослідної групи – 9,54 грн., ІІІ дослідної групи – 9,28 грн., що відповідно на 3,3 % і 5,9% менше у порівнянні з контрольною групою.

Прибуток при однаковій реалізаційній ціні за 1 кг живої маси по ІІ дослідній групі склав 2,46 грн., а по ІІІ - групі – 2,72 грн., що відповідно на 14,9 і 27,1 % більше у порівнянні з контрольною групою, де цей показник відповідно складав 2,14 грн.

Рівень рентабельності за період відгодівлі чистопородних баранців північнокавказької м'ясо-вовнової породи ( І – контрольна група) складав – 21,7 %, помісних ровесників ІІ - дослідної групи – 25,7 %, ІІІ - дослідної групи – 29,3 %.

Розведення помісних овець одержаних в результаті схрещування маток північнокавказької м'ясо-вовнової з баранами-плідниками асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною в умовах західного лісостепу України є рентабельним і економічно ефективним.

Висновки

1. Дослідженнями встановлена доцільність використання баранів-плідників асканійських кросбредів при схрещуванні з матками північнокавказької м'ясо-вовнової породи в умовах західного Лісостепу України.

2. Вищою плодючістю відрізнялись вівцематки, які схрещувалися з баранами-плідниками асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною. Так, від 100 маток при чистопородному розведенні отримано 110 ягнят, при схрещуванні з баранами-плідниками асканійської селекції – 113, а при схрещуванні помісних маток першого покоління з вищезазначеними баранами-плідниками - 115 ягнят, що відповідно на 2,7% - 4,5% більше в порівнянні з чистопородними тваринами.

3. Помісний молодняк відрізнявся високою інтенсивністю росту. Середньодобовий приріст помісних ярок за період від народження до відлучення склав відповідно 168,6 та 180,0 г, що на 1,5 і 14,3% вище ніж у молодняку контрольної групи, а жива маса в річному віці складала 46,7 і 49,4 кг проти 44,2 кг у чистопородного. За екстер’єрними особливостями напівкровні ярки в усі вікові періоди мали краще розвинені груди, були більш розтягнутими, масивними, у порівнянні з чистопородним молодняком, що свідчить про їх скоростиглість та ухилення в бік м'ясності.

4. Помісні баранці ІІ і ІІІ групи у 4-місячному віці за передзабійною живою масою переважали тварин контрольної групи відповідно на 5,2 та 17,9%; у 8-місячному – на 11,2 та 12,7%; а у 12 місяців – на 2,2 та 5,0%; за масою туші відповідно - на 6,6 та 22,6; 14,9 та 22,7; 3,6 та 12,6%. Показники площі "м’язового вічка" і товщини м’язових волокон найдовшого м’яза спини у помісей також були вищими.

5. За калорійністю м'яса помісі переважають своїх чистопородних одноліток в 4 місяці на 6,5% і