ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Додонов Олег Володимирович

УДК 331.215.3:349.232

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ

В УМОВАХ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ

Спеціальність 08.00.07 – демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник – Заслужений діяч науки і техніки України,

доктор економічних наук, професор

Гончаров Валентин Миколайович,

Луганський національний аграрний

університет Міністерства аграрної

політики України,

завідувач кафедри економіки праці

та соціально-трудових відносин

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Куліков Геннадій Тимофійович, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України (м.Київ), провідний науковий співробітник;

кандидат економічних наук Дороніна Ольга Анатоліївна, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри управління персоналом і економіки праці.

Захист відбудеться “28” лютого 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “28” січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, доцент С.П. Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динамічний розвиток економіки України та високий рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств не можуть бути досягнуті без підвищення рівня продуктивності та вирішення проблем раціонального використання ресурсів, що є основою обґрунтованого зростання заробітної плати працівників. При цьому особливу роль відіграє мотивація працівників до раціонального використання ресурсів на кожній стадії виробничого циклу та на кожному робочому місці. Такий рівень мотивації може бути забезпечений за умови формування механізму винагороди праці, відповідно до якого рівень заробітної плати кожного працівника залежить від зміни рівня продуктивності та ефективності праці.

При цьому оплата праці повинна бути безпосередньо пов’язаною з ресурсозбереженням на будь-якому рівні економіки: має бути забезпечений баланс між винагородою працівників за працю та її кінцевими результатами – зміною продуктивності, раціональним використанням ресурсів та їх економією, що впливатиме на обсяги реалізації продукції (робіт, послуг), розміри доходів та прибутків. Відсутність такого механізму не стимулює працівників до підвищення продуктивності, що, в свою чергу, не дозволяє збільшити витрати на оплату праці та забезпечити обґрунтоване зростання заробітної плати.

Вищезазначене зумовлює необхідність удосконалення механізму регулювання продуктивності та оплати праці на принципах ресурсозбереження з урахуванням чинників, що впливають на розвиток суб’єктів господарювання, рівень доходів та прибутків усіх сторін соціально-трудових відносин.

Дослідженню питань продуктивності та заробітної плати присвячено праці таких вітчизняних вчених, як О. Амоша, Д. Богиня, В. Гончаров, О. Дороніна, В. Дорофієнко, А. Колот, Б. Кліяненко, Г. Куліков, Н. Лук’янченко, О. Новікова, О. Уманський та ін.; російських вчених Л. Абалкіна, М. Волгіна, Б. Генкіна, В. Зубова, Б. Мазманової, Г. Слезінгера, Р. Яковлєва; вчених – економістів далекого зарубіжжя С. Ангарссона, С.Л. Брю, Дж.М. Кейнса, М. Портера, П. Самуельсона, Д. Сінка, Я. Стіглера та інших. Разом з тим, недостатньо дослідженими залишаються питання регулювання оплати праці у взаємозв'язку з продуктивністю на основі ресурсозбереження, а саме: питання формування та розподілу витрат на оплату праці, визначення розміру заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат окремого працівника у безпосередній залежності від ступеня раціональності використання ресурсів та продуктивності. Це зумовило актуальність та значущість теми дисертаційної роботи, її цілеспрямованість та зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Зведених планів науково-дослідних робіт Міністерства праці та соціальної політики України за темами: “Підготовка проекту Методичних рекомендацій щодо розробки внутрішньовиробничих тарифних умов оплати праці працівників виробничої сфери” (номер державної реєстрації 0101U005146) –розроблено єдину тарифну сітку, яка використовується в різних галузях промисловості України; “Розробка проекту Методичних рекомендацій щодо реалізації шляхів та напрямів збільшення фонду оплати праці та підвищення заробітної плати працівників на підприємствах виробничої сфери” (номер державної реєстрації 0104U005214) – запропоновано методичні та практичні основи регулювання оплати праці в умовах ресурсозбереження; “Розробка показників оцінки в динаміці продуктивності виробництва, ефективності використання робочої сили та їх зв'язку з динамікою заробітної плати” (номер державної реєстрації 0105U004366) –розроблено алгоритм та методику оцінки продуктивності та ефективності праці на макро- та мікрорівнях, що дозволяє оцінювати обґрунтованість формування витрат на оплату праці на всіх рівнях національної економіки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретичних основ, розробка науково-методичних та науково-практичних рекомендацій щодо формування механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження.

Для досягнення мети дослідження в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити теоретичні основи залежності між рівнем оплати праці та раціональним використанням ресурсів;

- розкрити сутність заробітної плати як економічної категорії з урахуванням впливу на формування її величини зміни продуктивності та ресурсозберігаючих чинників,

- визначити особливості формування джерел збільшення витрат на оплату праці в умовах ресурсозбереження;

- дослідити механізм регулювання продуктивності та оплати праці з урахуванням раціональності використання трудових, фінансових, матеріальних та прирівняних до них ресурсів;

- проаналізувати динаміку залежності рівня оплати праці від продуктивності та ефективності використання робочої сили на національному, галузевому та локальному рівнях;

- надати оцінку залежності рівня оплати праці від продуктивності на мікрорівні;

- класифікувати та оцінити вплив ресурсозберігаючих чинників макро – та мікросередовища на рівень оплати праці та продуктивність в сучасних умовах;

- визначити основні напрямки удосконалення оплати праці з урахуванням вимог ресурсозбереження на сучасному етапі економічного розвитку України;

- розробити науково-методичні рекомендації щодо регулювання оплати праці на принципах ресурсозбереження з урахуванням системи чинників, що впливають на техніко-економічний стан підприємства та його продуктивність;

- обґрунтувати напрямки реалізації механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження та надати рекомендації щодо його вдосконалення в контексті подальшого реформування оплати праці в Україні.

Об'єктом дослідження є механізм регулювання продуктивності та оплати праці працівників.

Предметом дослідження є методи та способи регулювання продуктивності та оплати праці на принципах ресурсозбереження на національному, галузевому та локальному рівнях.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність способів наукового пізнання, які ґрунтуються на фундаментальних наукових положеннях економічної теорії та роботах вчених – економістів з питань економіки праці та управління ресурсами. Для вирішення задач дисертаційної роботи автором застосовані діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи дослідження, а саме: історико-логічний (при вивченні теоретичних основ продуктивності та оплати праці у взаємозв'язку з раціональним використанням ресурсів); метод дослідження причинно – наслідкових зв'язків та SWOT-аналізу (при визначенні системи чинників, що впливають на розмір оплати праці та продуктивність); діалектичної логіки (при визначенні принципів формування та джерел збільшення заробітної плати в умовах ресурсозбереження); статистичного аналізу (для обробки вхідних статистичних даних); метод паралельних рядків (при аналізі показників та розробці системи оцінки продуктивності у взаємозв'язку з ефективністю та оплатою праці на національному та галузевому рівнях у динаміці); методи соціологічних досліджень – анкетування та опитування (для дослідження мотивації працівників на обстежених підприємствах); методи експертних оцінок, системного та порівняльно-економічного аналізу (для визначення чинників, що впливають на рівень витрат на оплату праці в умовах ресурсозбереження); методи класифікації, факторного та індексного аналізу (при визначенні вагомості зовнішніх та внутрішніх чинників в системі “Підприємство”, які впливають на рівень оплати праці та продуктивність); балансових розрахунків та аналітично-розрахунковий (для розробки науково-методичних основ регулювання фонду оплати праці та його розподілу за складовими частинами між структурними підрозділами, визначення розміру заробітної плати працівників з урахуванням рівня продуктивності); наукового узагальнення (при розробці висновків та рекомендацій).

Інформаційною основою дослідження є чинна законодавча та нормативна база, дані Державного комітету статистики України, звітні дані підприємств, результати соціологічного дослідження на підприємствах у різних регіонах України та дані представництва Міжнародної організації праці в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у поглибленні теоретико-методологічних основ та розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму оплати праці з урахуванням вимог ресурсозбереження на основі забезпечення взаємозв’язку оплати праці зі зростанням продуктивності та ефективності праці.

Наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми та характеризують новизну роботи, полягають у такому:

вперше:

- обґрунтовано ресурсозберігаючу функцію заробітної плати, відповідно до якої витрати на оплату праці збільшуються за умови зростання продуктивності та мінімізації втрат ресурсів у процесі виробництва, та доведено її превентивність у відношенні до характеристики інших функцій заробітної плати;

- розроблено нормативну модель управління ресурсами, яка визначає залежність між ступенем раціональності використання ресурсів, ефективністю, оплатою праці та продуктивністю; застосування даної моделі дозволяє збільшувати витрати на оплату праці при зростанні ефективності праці на основі раціонального використання фінансових, матеріальних, природних та технічних ресурсів;

удосконалено:

- науково-практичні підходи щодо оцінки рівня оплати праці за рахунок розробленого алгоритму аналізу та оцінки продуктивності та оплати праці у динаміці, зміст якого полягає у комплексній оцінці взаємозалежності між зміною продуктивності та ефективністю використання робочої сили з оплатою праці на всіх рівнях національної економіки з метою оперативного контролю за ефективністю використання ресурсів виробництва та формуванням джерел, що використовуються для оплати праці працівників;

- механізм регулювання оплати праці з урахуванням ресурсозбереження на основі забезпечення безпосередньої залежності між продуктивністю, оплатою та ефективністю праці на кожному робочому місці, що дозволяє виключити необґрунтовані витрати ресурсів на основі впровадження науково-практичних рекомендацій щодо: зміни порядку формування та розподілу фонду оплати праці між структурними підрозділами підприємства за його складовими елементами з урахуванням отриманого економічного ефекту від економії ресурсів; удосконалення тарифної системи оплати праці на основі обґрунтування міжтарифної диференціації з використанням “вилок” в ставках (посадових окладах) в залежності від якості виконання нормованих завдань щодо раціонального використання ресурсів; розрахунку розміру доплат (надбавок) та премій на основі розрахунку фонду авторських винагород за отримання економічного ефекту від економії ресурсів; колективно-договірного регулювання оплати праці на основі розроблених Положень до колективного договору щодо заохочення працівників за раціональне використання ресурсів в залежності від їх функціональних обов’язків;

отримали подальшого розвитку:

- комплексний підхід щодо встановлення диференціації розміру оплати праці з урахуванням зміни продуктивності за рахунок обґрунтування необхідності застосування єдиної системи оплати праці для всіх категорій працівників з метою встановлення безпосередньої залежної між рівнем кваліфікації та ступенем трудової участі працівника, ефективністю використання робочого часу, устаткування, технології, організації праці та виробництва у взаємозв'язку з раціональністю використання трудових, матеріальних, технічних, природних та фінансових ресурсів;

- напрями удосконалення державної політики регулювання заробітної плати в контексті реалізації Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні від 25 грудня 2000 року №1375/2000 за рахунок розробки програми дій органів законодавчої та виконавчої влади щодо посилення державного впливу на порядок формування витрат та собівартості продукції з метою збільшення частки оплати праці в її структурі на основі: удосконалення тарифної системи оплати праці, попередження штучного заниження ціни праці, удосконалення колективно-договірного регулювання оплати праці, підвищення мотивації працівників до раціонального використання ресурсів, забезпечення умов для зростання продуктивності праці.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що теоретичні та науково-методичнірозробки стосовно механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження доведені до рівня методичних та науково-практичних рекомендацій, що підтверджується їх використанням в діяльності: Міністерства праці та соціальної політики України (акт впровадження № 4165/0/14-06/13 від 22.06.2006 р.) – методичні рекомендаціі щодо реалізації шляхів та напрямів збільшення фонду оплати праці та підвищення заробітної плати працівників підприємств виробничої сфери на локальному рівні та методика оцінки взаємозв'язку між продуктивністю економіки і виробництва з ефективністю використання робочої сили та оплатою праці на національному, галузевому та локальному рівнях; ГВСП “Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод” Українсько-Дунайського пароплавства (акт впровадження № 040/3013 від 25.07.2006 р.) – методика формування та розподілу фонду оплати праці структурних підрозділів з урахуванням ресурсозберігаючих чинників, що впливають на техніко-економічний стан підприємства, продуктивність та рівень оплати праці; АТВТ “ЕМЕС” (довідка № 15-05/12 від 20.05.2006 р.) – модель регулювання оплати праці працівників підприємства на принципах ресурсозбереження.

Також результати дослідження використані ДУ НДІ соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України (м. Луганськ) при розробці проекту Закону України “Про державне регулювання оплати праці в Україні”, проекту Програми “Дії центральних органів виконавчої влади щодо реформування соціально-трудових відносин в Україні на період до 2007 року”, “Стратегії розвитку міста Антрациту на 2004-2014 роки”, “Стратегії соціально-економічного розвитку Білокуракинського району на 2005-2015 роки” (довідка № 01/648 від 24.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, викладені в дисертаційній роботі, є самостійними розробками автора. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, використані тільки ті ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень і розробок автора дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та отримали схвалення на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 2007 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті” (м. Тернопіль, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження С.М. Бухала (м. Київ, 2007р.); V з'їзді Федерації профспілок України (м. Київ, 2006 р.); науково-практичному семінарі „Організація, нормування, оплата та оцінка ефективності праці управлінського персоналу на підприємствах, в організаціях та установах” (м. Одеса, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Формування, використання та розвиток управлінського персоналу” (м. Луганськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Тенденції та перспективи зростання заробітної плати у контексті євроінтеграції України” (м. Київ, 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 2005 р.); науково-практичному семінарі „Актуальні питання продуктивності, нормування, оплати праці та атестації робочих місць на підприємствах” (м. Одеса, 2004 р.) тощо.

Публікації. За темою дослідження опубліковано 21 наукові роботи загальним обсягом 51,21 д.а., з яких особисто автору належить 36,94 д.а., у тому числі одноосібну монографію загальним обсягом 10,35 д.а., чотири колективні монографії загальним обсягом 49,29 д.а., з яких особисто автору належить 18,62 д.а., 10 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 6,15 д.а., з яких особисто автору належить 5,57 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків, списку використаних джерел із 232 найменувань та додатків. Зміст дисертаційної роботи викладено на 200 сторінках друкованого тексту, включаючи 22 таблиці на 27 стор., 24 рисунка на 21 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження” розкрито сутність заробітної плати як економічної категорії та обґрунтовано залежність її розміру від продуктивності та ступеня раціональності використання економічних ресурсів, визначено принципи формування та збільшення витрат на оплату праці в умовах ресурсозбереження, охарактеризовано механізм регулювання продуктивності та оплати праці в зазначених умовах.

Аналіз класичних теорій заробітної плати, визначення поняття та сутності заробітної плати як економічної категорії дозволили дійти висновку, що незалежно від періоду соціально-економічного розвитку суспільства, відсутності єдності поглядів науковців стосовно поняття “заробітна плата”, окремі чинники, що впливають на розмір оплати праці і пов’язані з раціональним використанням економічних ресурсів, було враховано у кожній теорії. Виходячи з особливостей ситуації, що склалась в Україні, а саме – наявності низького розміру заробітної плати та значної частки матеріальних та прирівняних до них ресурсів у структурі собівартості продукції (робіт, послуг), - доведено, що в сучасних умовах розвитку ринкових відносин найбільш доцільними при організації та розробці механізму оплати праці є положення теорії фонду заробітної плати (в частині тлумачення змісту поняття заробітної плати) та теорії маргінальної продуктивності (в частині розкриття сутності заробітної плати). Розкриття сутності заробітної плати з точки зору даних теорій та розгляд економічних ресурсів як джерела та засобу забезпечення процесу розширеного виробництва дозволило довести, що їх раціональне використання є основою підвищення продуктивності та, відповідно – витрат на оплату праці.

Дослідження внутрішніх чинників виробництва, що впливають на оплату праці та характеризують якість робочої сили, дозволило встановити залежність між економічними дефініціями – “ефективність праці” та “продуктивність”. Доведено, що ефективне використання трудових ресурсів забезпечує зростання продуктивності праці, що пов’язано з раціональним використанням фінансових, матеріальних, технічних та природних ресурсів. За таких умов формуються відповідні джерела для збільшення витрат на оплату праці.

Аналіз сутності заробітної плати як економічної категорії дозволив зробити висновок про те, що недостатньо дослідженими є функції заробітної плати: серед вчених-економістів не існує єдиного підходу щодо їх визначення (схожість поглядів існує при обґрунтуванні відтворювальної та стимулюючої функцій); лише при обґрунтуванні вимірювальної та оптимізаційної функцій враховано вплив економічних ресурсів на визначення джерел збільшення витрат на оплату праці. Проведений аналіз дозволив обґрунтувати зміст ресурсозберігаючої функції заробітної плати, відповідно до якої витрати на оплату праці можуть бути збільшені лише за умови зростання продуктивності та мінімізації витрат ресурсів при виготовленні продукції (виконанні робіт або наданні послуг). Обґрунтовано превентивність ресурсозберігаючої та стимулюючої функцій заробітної плати у порівнянні з іншими; доведено, що кількість та якість праці безпосередньо пов’язані зі зростанням продуктивності, що є основою зростання заробітної плати.

Принципи формування та збільшення витрат на оплату праці в умовах ресурсозбереження мають свої відмінності. Ресурсозбереження – система заходів щодо забезпечення раціонального використання ресурсів та задоволення потреби в них на кожному етапі виробництва (від розробки до реалізації продукції), в якій економія ресурсів забезпечується на основі вдосконалення техніки, технологій, організації праці та виробництва, що можливо лише при відповідному рівні мотивації працівників та підвищенні їх відповідальності за результати своєї праці. При цьому зростання продуктивності дозволяє збільшувати витрати на оплату праці без підвищення ціни на кінцеву продукцію (роботи, послуги). На основі викладених принципів запропоновано наукові підходи щодо розробки механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження, а саме: механізм запропоновано розглядати як сукупність заходів, що забезпечують баланс між винагородою працівників за їх працю та її кінцевими результатами, що характеризуються зростанням продуктивності, раціональним використанням ресурсів та їх економією – з одного боку, та збільшенням обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) – з іншого. Даний механізм передбачає матеріальну зацікавленість працівників у підвищенні ефективності праці, зниженні собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за рахунок раціонального використання ресурсів та забезпечується: вибором найбільш ефективної системи оплати праці, за якої можливо здійснювати чіткий облік трудових та матеріальних витрат у процесі виробництва; об’єктивним формуванням витрат на оплату праці та визначенням розміру заробітної плати в залежності від реалізації заходів технічного, організаційного та економічного характеру (застосування нової техніки та технологій, автоматизації виробництва, вдосконалення організації праці та виробництва, підвищення рівня кваліфікації працівників та їх мотивації тощо), які забезпечать зростання продуктивності та отримання додаткового економічного ефекту у вигляді чистого доходу (прибутку).

Таким чином, механізм регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження дозволить: по-перше, обґрунтовано встановлювати рівень оплати праці в залежності від зміни продуктивності; по-друге, підвищувати витрати на оплату праці за рахунок мінімізації витрат економічних ресурсів; по-третє, забезпечити економічний розвиток за рахунок удосконалення системи стимулювання працівників до раціонального використання ресурсів.

У другому розділі “Дослідження та оцінка продуктивності та оплати праці в Україні на принципах ресурсозбереження” проаналізовано механізм регулювання продуктивності та оплати праці на національному та галузевому рівнях з урахуванням ступеня раціональності використання економічних ресурсів, надано оцінку взаємозв’язку продуктивності та оплати праці на локальному рівні, класифіковано та оцінено вплив ресурсозберігаючих чинників на рівень оплати праці та встановлено їх взаємозв’язок із продуктивністю.

Аналіз основних економічних показників на рівні національної економіки та на галузевому рівні дозволив визначити основні проблеми, які виникли в Україні в сфері оплати праці протягом 2000-2005 рр.: низька частка оплати праці в обсязі валового внутрішнього продукту (ВВП) та валової доданої вартості (ВДВ) у порівнянні з індустріально розвинутими країнами; низький рівень заробітної плати; розбалансованість між зміною ВВП (ВДВ), продуктивністю праці та заробітною платою у динаміці.

Тенденції розбалансованості між основними економічними показниками, витратами на оплату праці та середньою заробітною платою у динаміці характерні як для рівня національної економіки, так і для галузевого рівня. При цьому зміна показника “середня заробітна плата” не залежить від зміни основних економічних показників та витрат на оплату праці, що є свідченням недоцільності його використання при оцінці ефективності економічної діяльності, втрати заробітною платою стимулюючої функції, та надає можливість розглядати середню заробітну плату як статистичну, а не економічну дефініцію в Україні. В той же час, як свідчать результати аналізу, підвищення рівня заробітної плати за період, що аналізується, не впливає на індекс цін та інфляційні процеси в Україні (табл. 1).

Для встановлення причини виникнення зазначених явищ розроблено алгоритм аналізу та оцінки продуктивності та оплати праці в динаміці, який дозволив встановити залежність витрат на оплату праці від продуктивності на національному та галузевому рівнях (промисловості) в Україні (рис. 1). Розроблений алгоритм ґрунтується на використанні методу “виробничої функції” (Н.Кобб та П.Дуглас), та системному підході до визначення чинників економічної результативності праці, вперше застосованого російським вченим-економістом Г.Е.Слезінгером.

Здійснені на основі розробленого алгоритму аналіз та оцінка взаємозв’язку продуктивності та оплати праці на національному рівні та на рівні промисловості дозволили зробити висновок, що негативна динаміка показників, які характеризують рівень оплати праці, окрім 2005 р. на рівні національної економіки, була спричинена низькою продуктивністю виробництва та ірраціональним використанням фінансових та (або) матеріальних та прирівняних до них ресурсів (табл. 2). На основі проведеного аналізу зроблено також наступні висновки: а) низький рівень оплати праці спричинений низькою продуктивністю; при цьому нарощування темпів інтенсифікації живої праці є засобом компенсації погіршення динаміки раціональності використання всіх видів ресурсів, окрім трудових; б) найбільш гостро зазначена проблема постає в промисловості України, де частка матеріальних та прирівняних до них витрат в структурі собівартості продукції є найбільшою серед усіх видів економічної діяльності, а витрат на оплату праці – найнижчою, що є свідченням ірраціонального використання усіх видів ресурсів, окрім трудових впродовж аналізованого періоду (за винятком 2005 р.); в) низька продуктивність призводить до зростання індексу цін виробників та скорочення певної чисельності зайнятих внаслідок скорочення витрат на оплату праці, що призводить до використання робочої сили низької кваліфікації.

Таблиця 1

Динаміка основних економічних показників, витрат на оплату праці та середньої заробітної плати в Україні у 2000-2005 рр.

Рік | Валовий внутрішній продукт в Україні (ВВП), валова додана вартість у промисловості (ВДВ) у фактичних цінах, млн. грн. | Оплата праці найманих працівників у фактичних цінах, млн. грн. | Середня заробітна плата, грн. |

Індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) в Україні, % |

Індекс цін виробників промислової продукції, %

Україна,

ВВП | Промис-ловість, ВДВ | Україна | Промис-ловість | Україна | Промис-ловість

2000 | 170070 | 45327 | 71930 | 24446 | 230,1 | 310,0

2001 | 201927 | 62353 | 86868 | 32222 | 311,1 | 419,0

2002 | 220932 | 66652 | 96599 | 35113 | 376,4 | 485,0

2003 | 263228 | 75799 | 119322 | 42266 | 462,3 | 590,9

2004 | 345943 | 99401 | 152068 | 56866 | 589,6 | 743,4

2005 | 424741 | 108785 | 199794 | 72235 | 806,0 | 967,0

Динаміка показників до попереднього року, %

2000 | - | - | - | - | - | - | 125,8 | 120,8

2001 | 118,7 | 137,6 | 120,8 | 131,1 | 135,2 | 135,2 | 106,1 | 100,9

2002 | 109,4 | 106,9 | 111,2 | 108,9 | 121,0 | 115,8 | 99,5 | 105,7

2003 | 119,1 | 114,0 | 123,5 | 120,4 | 122,8 | 121,8 | 108,2 | 111,1

2004 | 131,4 | 131,1 | 127,9 | 134,5 | 127,5 | 125,8 | 112,3 | 124,1

2005 | 122,7 | 109,4 | 131,4 | 127,0 | 136,7 | 130,1 | 110,3 | 109,5

Зазначені проблеми є найбільш характерними для промисловості України, що зумовило здійснення комплексного дослідження 18 промислових підприємств мм. Харкова, Севастополя, Антрацита та Білокуракинського району Луганської області; аналіз змісту колективних договорів 22 промислових підприємств м. Луганська.

На основі розробленої методики “продуктивність праці – продуктивність виробництва” встановлено залежність між рівнем продуктивності та оплати праці на обстежених підприємствах. Встановлено, що лише 7 з них мали достатній рівень продуктивності виробництва при тому, що 14 мали високий рівень продуктивності праці. Не дивлячись на те, що на 77,8% підприємствах раціонально використовувались трудові ресурси, ірраціональне використання всіх інших видів ресурсів та низька продуктивність виробництва не дозволили встановити рівень оплати праці, який би відповідав рівню продуктивності праці; лише 33,3% серед комплексно обстежених підприємств мали середню заробітну плату, розмір якої перевищував середньогалузевий.

ис. 1. Алгоритм аналізу та оцінки продуктивності та оплати праці в динаміці

Таблиця 2

Динаміка показників в Україні, що характеризують залежність оплати праці від ступеню раціональності використання ресурсів у 2000-2005 рр.

Динаміка ступеня раціональності використання ресурсів та показників, що характеризують рівень продуктивності

та оплати праці | Рівень оцінки, рік

Національний | Галузевий (промисловість)

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

1. Ступінь раціональності використання ресурсів у динаміці (продуктивність):

- фінансових | + | - | - | + | - | + | - | - | - | - | - | -

- матеріальних та прирівняних до них (у т.ч. природних та технічних) | - | + | - | + | - | + | - | - | - | - | - | -

- трудових | + | + | + | - | + | - | + | + | + | + | + | -

2. Показники, що характеризують рівень оплати праці у динаміці:

- витрати на оплату праці у ВВП (ВДВ) | - | + | + | + | - | + | - | - | + | + | + | +

- середня заробітна плата | + | + | + | + | + | + | + | + | + | + | + | +

- заробітна плата на 1 грн. вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) | + | - | + | + | + | - | + | + | - | + | + | -

Пояснення до табл. 2: “+” - позитивна динаміка; “-” - негативна динаміка.

Аналіз результатів проведених на підприємствах соціологічних досліджень, результатів експертної оцінки, результатів аналізу диференціації форм матеріального стимулювання та розміру заробітної плати між різними категоріями промислово-виробничого персоналу дозволив встановити такі причини низької продуктивності виробництва та рівня оплати праці: недосконалість підходів щодо формування та розподілу ФОП, які не пов’язані зі зміною продуктивності та ефективністю праці; розбалансованість між оцінкою ефективності праці працівників із відрядною та погодинною формами оплати праці, що призводить до інтенсифікації праці відрядників з метою зниження технологічної трудомісткості; неефективне тарифне регулювання оплати праці; відсутність ефективних форм матеріального стимулювання до раціонального використання ресурсів виробництва (у тому числі – у рамках колективно-договірного регулювання).

Вищезазначене дозволило зробити висновок щодо неефективності механізму регулювання продуктивності та оплати праці на обстежених підприємствах.

В процесі дослідження проаналізовано, класифіковано та надано оцінку впливу чинників макро – та мікросередовища на рівень продуктивності та оплати праці підприємств на сучасному етапі економічного розвитку. Це дозволило визначити найбільш суттєві чинники, що стримують розвиток підприємств, зростання продуктивності та підвищення заробітної плати: висока ціна на продукцію, дефіцит фінансових ресурсів для модернізації обладнання та придбання необхідної сировини, матеріалів та комплектуючих, зростання собівартості внаслідок високих тарифів природних монополій, нестача кваліфікованих кадрів.

На основі розробленої в дисертації системи взаємозв’язку чинників макро- і мікросередовища, що впливають на рівень продуктивності та оплати праці підприємств, запропоновано нормативну модель управління ресурсами, використання якої дозволяє визначити сферу прикладання ефективної праці в сучасних умовах розвитку вітчизняних підприємств, яка має наступний вигляд:

Еп = Хр.т. = 0,565Хр.ф. + 0,248Хр.м. + 0,107Хр.тех. + 0,080Хр.п., (1)

де:Еп – оптимальне значення прикладання ефективної праці, що забезпечує раціональність використання ресурсів та на цих засадах – зростання витрат на оплату праці ( = 1,0);

Хр.т. – прикладання кваліфікації трудових ресурсів ( = Еп);

0,565Хр.ф. – вагомість ступеня впливу раціональності використання фінансових ресурсів на розвиток виробництва та розмір заробітної плати, коеф.;

0,248Хр.м. – вагомість ступеня впливу раціональності використання матеріальних ресурсів на розвиток виробництва та розмір заробітної плати, коеф.;

0,107Хр.тех. – вагомість ступеня впливу раціональності використання технічних ресурсів на розвиток виробництва та розмір заробітної плати, коеф.;

0,080Хр.п. – вагомість ступеня впливу раціональності використання природних ресурсів на розвиток виробництва та розмір заробітної плати, коеф.

На основі використання розробленої нормативної моделі в процесі дослідження обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку вітчизняного виробництва сфера прикладання ефективної праці повинна забезпечити його розширене відтворення за рахунок підвищення ступеня раціональності використання фінансових ресурсів на 56,6%, матеріальних – на 24,8%, технічних – на 10,7% та природних – на 8,0%. Саме на цій основі може бути мінімізовано вплив негативних чинників на розвиток підприємств, досягнуто збалансованість між рівнем продуктивності та оплати праці, що створює обґрунтовані передумови для зростання заробітної плати.

У третьому розділі “Розробка науково - практичних основ удосконалення механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження” розроблено основні напрямки та науково-методичні основи удосконалення механізму регулювання оплати праці з урахуванням продуктивності та техніко-економічного стану підприємства, обґрунтовано ефективність реалізації даного механізму в умовах ресурсозбереження на всіх рівнях національної економіки.

В результаті проведеного дослідження обґрунтовано, що вирішення проблем збалансованості продуктивності та оплати праці є можливим за рахунок впровадження сучасних науково-методичних підходів щодо формування ФОП на основі економічних нормативів з урахуванням витрат за всіма видами ресурсів та удосконалення організації праці працівників на засадах ресурсозбереження. Для цього на підприємстві мають бути реалізовані завдання техніко-технологічного та організаційно-економічного характеру, які дозволяють удосконалити механізм регулювання продуктивності та оплати праці (рис. 2).

При розробці науково-методичних основ удосконалення механізму регулювання оплати праці з урахуванням рівня продуктивності та техніко-економічного стану підприємства особливу увагу приділено підвищенню мотивації працівників до ефективної праці, раціонального використання ресурсів та зростання продуктивності. При цьому використання гнучких підходів до регулювання оплати праці усіх категорій працівників та у кожному структурному підрозділі підприємства дозволить підвищувати заробітну плату за рахунок мінімізації витрат ресурсів на кожній стадії виробничого циклу.

Розроблений механізм передбачає застосування погодинно-преміальної системи оплати праці з доплатами за виконання нормованих завдань для всіх категорій працівників, що дозволить здійснювати чіткий облік трудових та матеріальних ресурсів та підвищувати ступінь їх раціонального використання. При цьому визначено основні елементи механізму регулювання оплати праці працівників в умовах ресурсозбереження з урахуванням зміни продуктивності виробництва (рис. 3), на засадах чого розроблено та апробовано відповідні Методичні рекомендації.

Дієвість розробленого механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження доведена апробацією Методичних рекомендацій Міністерством праці та соціальної політики України на підприємствах різних видів промислової діяльності за участю автора впродовж 2005-2006 рр., впровадженням на АТВТ “ЕМЕС” (м. Луганськ) та ГВСП “Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод” (м. Кілія, Одеської обл.). Впровадження розроблених Методичних рекомендацій забезпечило у 2005 р. у порівнянні з 2002 р. зростання середньої заробітної плати на 156,9% (АТВТ “ЕМЕС”) та на 116,6% (ГВСП “Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод”), зростання ФОП відповідно на 288,8% та 230,5%, зростання ефективності праці відповідно на 133,3% та 134,9%, приріст продуктивності виробництва відповідно на 218,3% та 91,9%. Впродовж 2005 р. сумарний економічний ефект від вирішення завдань техніко-технологічного та організаційно-економічного характеру на АТВТ “ЕМЕС” становив 11273,77 тис.грн., 31,9% якого була використана на підвищення оплати праці, серед яких 28,4% акумульовано в основному ФОП (у вигляді підвищеного тарифу в межах “вилки”), а 3,5% - у додатковому ФОП (у вигляді премій). Таким чином, на прикладі конкретних підприємств доведено, що удосконалення механізму регулювання продуктивності та оплати праці на сучасному етапі розвитку національної економіки є основою підвищення рівня їх конкурентоспроможності та доходів, що забезпечує зростання заробітної плати їх працівників.

На основі результатів проведеного дослідження, з метою реалізації положень Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні, в дисертації розроблено відповідні напрямки удосконалення державного регулювання оплати праці, які покладено в основу проектів Державних Програм та Закону України, а саме: - удосконалення тарифної системи та ліквідація невиправданої диференціації в оплаті праці на різних рівнях національної економіки; - посилення контролю за системою формування та розподілу ФОП; - удосконалення системи мотивації до зростання продуктивності та ефективності праці; - удосконалення колективно-договірного регулювання оплати праці; - забезпечення умов для зростання продуктивності.

Рис. 2. Напрями удосконалення механізму регулювання продуктивності та оплати праці

Рис. 3. Механізм регулювання оплати праці в умовах ресурсозбереження з урахуванням зміни продуктивності

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму регулювання продуктивності та оплати праці в умовах ресурсозбереження, який дозволяє забезпечити збалансованість між ступенем раціональності використання ресурсів та витратами на оплату праці.

Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки теоретичного, методичного та науково-практичного характеру:

1. В умовах розвитку ринкових відносин раціональність використання економічних та виробничих ресурсів безпосередньо впливає на рівень оплати праці. При регулюванні механізму оплати праці доцільно застосовувати класичні теорії фонду заробітної плати та маргінальної продуктивності. Розробка механізму регулювання оплати праці на основі даних теорій дозволяє збільшувати витрати на оплату праці за рахунок раціонального використання ресурсів та підвищення продуктивності економічної системи (виробництва).

2. Раціональне використання ресурсів та підвищення продуктивності виробництва залежать від ефективності праці. Доведено, що витрати на оплату праці повинні збільшуватись пропорційно підвищенню продуктивності, що пов’язано із раціональним використанням трудових, фінансових, матеріальних, технічних та природних ресурсів, на основі чого обґрунтовано ресурсозберігаючу функцію заробітної плати (витрати на оплату праці збільшуються за умови зростання продуктивності та мінімізації витрат ресурсів при виготовленні продукції, виконанні робіт або наданні послуг), обґрунтовано її превентивність у порівнянні з іншими функціями.

3. В умовах ресурсозбереження принциповою відмінністю формування та збільшення витрат на оплату праці є необхідність впровадження системи заходів щодо підвищення рівня мотивації працівників до раціонального використання ресурсів з урахуванням удосконалення техніки, технології, організації праці та виробництва. Дотримання принципів ресурсозбереження на кожному етапі виробництва та на кожному робочому місці дозволяє за рахунок раціонального використання ресурсів збільшувати витрати на оплату праці без підвищення ціни на кінцеву продукцію (роботи, послуги). На даних принципах розроблено механізм регулювання продуктивності та оплати праці, який являє собою сукупність заходів щодо забезпечення балансу між винагородою працівників та кінцевими результатами праці – зростанням продуктивності, раціональним використанням ресурсів та, відповідно – збільшенням обсягів реалізації продукції (робіт, послуг).

4. В процесі оцінки збалансованості між продуктивністю та оплатою праці на національному та галузевому рівнях на основі розробленого алгоритму їх аналізу та оцінки у динаміці доведено нераціональність використання матеріальних та прирівняних до них ресурсів, що не дозволяє збільшувати витрати на оплату праці; встановлено причини штучного заниження ціни праці, що є засобом компенсації нераціонального використання ресурсів та стримання цін на кінцеву продукцію (роботи, послуги) шляхом заощадження на оплаті праці; обґрунтовано необхідність підвищення продуктивності в Україні з метою збільшення витрат на оплату праці.

5. Проблеми розбалансованості