Дніпропетровський державний аграрний університет

На правах рукопису

Дутка Степан Миколайович

УДК 658.261: 620.92:63.5 (477.75)

Розвиток енергозбереження в умовах ринкового господарювання на малопродуктивних землях

08.00.04. – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Перебийніс Василь Іванович,

Полтавський університет споживчої кооперації

України Укоопспілка, завідувач кафедри

загальноекономічних дисциплін

кандидат економічних наук

Галаган Тетяна Іванівна,

Дніпропетровський державний

аграрний університет, доцент кафедри

економічної теорії та економіки

сільського господарства

Захист відбудеться “13” червня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ – 27, вул. Ворошилова 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ – 27, вул. Ворошилова 25.

Автореферат розісланий “12” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективна виробнича функція ринкових суб’єктів аграрного господарювання включаючи мілко товарні фермерські та домогосподарства може успішно реалізуватись, поряд з іншими чинниками, за умов раціонального використання енергозберігаючих та енергоефективних технологій. Фактор перевитрат енергоресурсів став одним із визначальних щодо кризових явищ в економіці аграрного сектору України. Це об’єктивно обмежує конкурентоспроможність національного сільськогосподарського товаровиробника і лягає важким тягарем на економіку господарювання в умовах членства нашої держави у світовій організації торгівлі (СОТ).

Саме тому збереження традиційних енергоресурсів і використання поновлюваних енергоджерел об’єктами матеріального виробництва і невиробничої сфери в аграрній економіці розглядається одним із важливих напрямів стабільного розвитку сільського господарства на малопродуктивних землях що знаходяться біля промислових центрів Придніпров’я і Донбасу та в курортно-рекреаційних районах Прикарпаття і АР Крим. Зниження енерговитрат таких господарств сприяє підвищенню їх доходності, вивільненню коштів на вирішення проблеми покращення споживчих якостей сільськогосподарської продукції. Тому, використання у виробництві аграрної продукції і побуті енергії сонця, вітру і води є запорукою більш ефективного господарювання особливо там де ґрунти низької придатності, але мають величезну цінність як просторовий базис і виробничий ресурс.

В контексті такого розвитку досліджень виконана робота є актуальною і практично значимою. Ідея і поставлена проблема щодо розроблення фундаментальних наукових засад створення і енергоощадного функціонування аграрних формувань ринкового типу та управління використанням поновлюваних енергоджерел для сільськогосподарського виробництва сама по собі не нова. Опубліковано чимало наукових праць, присвячених різним аспектам економіки використання в агропромисловому виробництві та невиробничій сфері енергії сонця, вітру і води, формування особистих селянських господарств і розвитку фермерства на основі енергоощадних технологій, економічним аспектам освоєння рекультивованих земель, зниження нераціонального та марнотратного використання енергоносіїв, створенню механізмів впровадження енергозберігаючих технологій, які б сприяли модернізації господарств і підвищенню їх ефективності.

Серед вчених що вивчають ті чи інші проблеми вищеназваних напрямів, у першу чергу слід назвати дослідження В.А. Борисової, Б.М. Данилишина, Д.В. Дерогана, В.І. Дерев’янка, Г.Е. Канівець, А.О. Мазуркевича, В.А. Маляренка, П.М. Макаренка, Л.Ю. Мельника, В.І. Перебийніса, В.Ф. Петриченка, П.Т. Саблука, Г.В. Черевка, М.І. Яцківа та інших.

Незважаючи на широке коло питань, охоплених дослідженнями як у зарубіжній та і у вітчизняній літературі, недостатньо опрацьованими залишаються питання узагальнення економічної, соціальної та екологічної сутності енергозбереження та енергозберігаючого розвитку сільського господарства, аналізу видів форм і напрямів використання поновлюваних енергоджерел вітру, води, землі і сонця, оцінки ефективності енергозбереження та визначення критеріїв ефективно-

сті функціонування аграрних формувань на малопродуктивних землях, моделювання аграрних домогосподарств і їх комплексів з використанням традиційних і поновлюваних енергоджерел.

Дискусійний характер пропонованих в наукових працях підходів та недостатній рівень розробки вказаних проблем в період розвитку ринкової економіки на регіональному рівні, динамізм сучасних змін та необхідність управління ними зумовили вибір теми, мету, теоретичне і практичне значення досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження пов’язані з науковою тематикою Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування перспектив створення і розвитку енергозберігаючих аграрних мілкотоварних формувань та їх комплексів які використовують поновлювані джерела енергії, а також малопродуктивні землі включаючи рекультивовані.

Відповідно до поставленої мети, в роботі визначені та вирішувались наступні завдання:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процеси використання різних видів енергоресурсів та сільськогосподарських малопродуктивних земель як виробничого потенціалу аграрного господарювання в АР Крим.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних і практичних аспектів розвитку енергозбереження на малопродуктивних землях в умовах ринкового господарювання.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною базою дослідження є загальноприйняті методи фундаментальної, загальнонаукової методології пізнання досліджуваних процесів та явищ, законодавчі та нормативно правові акти України, наукові доробки вчених-економістів з питань розвитку аграрного виробнцитва з використанням поновлюваних енергоджерел та енергоощадних технологій. В роботі використовувалися: метод логічного аналізу, діалектичний метод пізнання (для обґрунтування теоретичних засад економіки використання і збереження енергоресурсів в аграрному виробництві), кореляційного аналізу, графічний, систем-

ний підхід до вивчення економічних явищ і процесів (для обґрунтування енергозберігаючого розвитку фермерських господарств), методи економіко-математичного моделювання (при визначенні структури і критеріїв ефективності функціонування домогосподарств). Статистико-економічний метод використовувався для аналізу якісних та кількісних показників, для визначення й кількісної оцінки зв'язку між ними. При аналізі оцінки ефективності використання енергоресурсів аграрних підприємств були використані методи порівняння, аналізу і синтезу, дедукції та індукції.

Наукову базу дослідження склали основні положення економічної теорії та економічного аналізу в питаннях організації та функціонування мілкотоварного сектору аграрних господарств. Робота ґрунтується на нормативно-правових та господарських документах, розробках науково-дослідних установ. Інформаційну базу дослідження склали матеріали: Державного комітету статистики України, Севастопольського управління статистики, Міністерства аграрної політики України, матеріали наукових та інформаційних видань, власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає в теоретичному обґрунтуванні методичних підходів формування і розвитку суб’єктів мілкотоварних фермерствах і аграрних домогосподарств з використанням нетрадиційних поновлюваних енергоресурсів та енегоощадних технологій на малопродуктивних землях.

Сутність наукової новизни складають такі положення:

вперше:

- обґрунтовано створення на малопродуктивних і рекультивованих землях аграрних домогосподарств які складаються із енергоактивних будинків і теплиць та використовують на виробничі та соціально-побутові потреби поряд з традиційними енергоджерелами і власні електротеплоакумулюючі обігрівачі, вітрові установки та сонячні колектори;

- запропоновано формувати на малопродуктивних і рекультивованих землях Південного Криму аграрно-енергетичні комплекси що територіально концентрують аграрні домогосподарства, баштові теплиці, відкритий ґрунт з підігрівом його верхнього шару, водо-оздоровчі заклади та ефективно використовують енергоджерела вітру, сонця, моря, утилізації відходів сільськогосподарського виробництва;

- запропоновано економічну ефективність аграрно-енергетичних комплексів як складних систем визначати за критеріями: ціна елемента, капітальні вкладення, приведені витрати, собівартість, очікуваний економічний ефект, абсолютна ефективність системи;

удосконалено (доповнено):

- методичний підхід кластеризації паливно-енергетичних підприємств, коли центрами “організації” кластерів виступають бізнес-інкубатори для бенч-маркінгу націленого на аналіз та оцінку переваг партнерів і конкурентів по бізнесу, а також сертифікація підприємств;

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування чинників енергозбереження через визначення організаційних заходів створення інституту відкритих фінансових експертиз, встановлен-

ня прозорої процедури прийняття рішень про перегляд тарифів;

- методичний підхід оцінки енергозбереження в рослинництві мілкотоварних фермерських господарств і овочівницьких домогосподарств через визначення оцінки використання палива при модернізацій і співставлення його з базовою технологією виробництва;

- вибір стратегії застосування альтернативного палива через оптимізацію його різних видів в роботі сільськогосподарської техніки;

- обґрунтування оптимального синтезу і техніко-економічного аналізу аграрно-енергетичних комплексів шляхом побудови зв’язного графа та управління ними через п’ятнадцять блоків запропонованої блок-схеми автоматичного контролю;

- оцінка необхідності і ефективності використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії аграрними господарствами через врахування специфічних умов їх функціонування: обмеження земельних ресурсів; наявність великих масивів порушених земель; розвиток конкуруючих видів діяльності (рекреації, гірничодобувної галузі).

Практичне значення одержаних результатів. Науково-практичні розробки автора у вигляді інноваційного проекту розміщення аграрних домогосподарств та аграрно-енергетичного комплексу на малопродуктивних і рекультивованих землях курортно-оздоровчої зони “Балаклава” рекомендовано Радою промисловців і підприємців Балаклавського району АР Крим до впровадження (довідка № 127 від 03.09.2007 р.).

Правління товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Євро-Дельта” прийняло до впровадження: порядок створення аграрних домогосподарств з поновлюваними джерелами енергії; методичний підхід оцінки ефективності функціонування аграрних домогосподарств на рекультивованих землях з поновлюваними джерелами енергії; заходи щодо управління енергоджерелами в теплицях аграрних домогосподарств при використанні ними енергії вітру, сонця і води (довідка № 5-09 від 21.08.2007 р.).

Теоретичні узагальнення щодо економіки використання і збереження енергоресурсів, формування поновлюваних енергоджерел вітру, сонця і води для господарської діяльності, побутових потреб аграрних домогосподарств і їх комплексів, розвиток енергозберігаючих і екобезпечних технологій виробництва сільськогосподарської продукції використовуються у навчальному процесі при викладенні курсів “Економіка природокористування” та “Організація виробництва в аграрних формуваннях” студентам Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка № 9-11-152 від 03.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковим дослідженням, у якому висвітлено власний підхід автора до організації аграрних домогосподарств і їх комплексів з поновлюваними енергоджерелами на малопродуктивних землях. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації є особистим доробком здобувача. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті дослідження, що належать автору.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень доповідались і обговорювались на міжнародній науково-технічній конференції

"Енергоефективність - 2002" (м. Київ, 2002р.); молодіжній науково-технічної конференції “Довкілля XXI. Перехід до сталого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2004р.); міжнародному енергоекологічному конгресі "Енергетика. Екологія. Людина" (м. Київ, 2003 – 2004 рр.); міжнародній науково-практичної конференції "Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів" (м. Дніпропетровськ, 2005р.); міжнародній науково-практичної конференції "Раціональне землевикористання рекультивованих та еродованих земель" (м. Дніпропетровськ, 2006р.); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДДАУ (м. Дніпропетровськ, 2002-2007 рр.)

Публікації. Основні результати дисертації викладені у 13 наукових
працях, з яких 5 - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,2 ум. друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 147 найменувань і 4 додатків. Загальний обсяг роботи 183 сторінки комп’ютерного тексту. Вона містить 38 таблиць, 19 рисунків і 30 формул.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено мету та завдання дисертаційної роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади економіки використання і збереження енергоресурсів в аграрному господарюванні” узагальнено соціально-економічну та екологічну сутність енергозбереження та енергозберігаючого розвитку аграрного виробництва, розкрито механізм захисту земельних ресурсів як об’єкта споживання енергії та джерела її відтворення, розглянуто використання поновлюваних енергоресурсів в аграрному господарюванні.

Одним із визначальних факторів забезпечення поступального розвитку ринкової економіки в Україні є суттєве підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в галузі сільського господарства за рахунок реалізації політики енергозбереження. На сьогодні з енергозбереженням тісно пов’язане вирішення низки нагальних питань розвитку села і сільськогосподарського виробництва: енергетичне забезпечення, подолання тінізації економіки, економічна і екологічна безпека, вирішення багатьох соціальних проблем.

Соціально-економічна сутність енергозбереження в сільському господарстві полягає в застосуванні енергоефективних технологій, зменшенні енергоємності виробництва за рахунок зниження його ресурсомісткості, використання енергії поновлюваних джерел, підвищення культури споживання енергетичних ресурсів. Подальше входження України в Європейську сім’ю народів беззаперечно пов’язано із забезпеченням підвищенням добробуту наших громадян, що неможливо зробити без поліпшення стану справ в ресурсо та енергозбереженні, підвищені енергоефективності та екобезпечності одного з найважливіших секторів економіки – сільського господарства.

У сільському господарстві земля виступає не тільки як просторовий базис для розміщення енергетичних споруд та споживання паливно-енергетичних ресурсів, а і водночас є засобом праці пов’язаним з її родючістю. Вона є одним із джерел одержання енергії з біомаси. При правильному господарюванні родючість може поліпшуватись тим самим збільшувати вихід енергії рослин на одиницю затраченої первинної енергії. Таким чином, на нашу думку, механізм захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів, освоєння рекультивованих ділянок на порушених землях гірничо-добувною промисловістю потрібно розглядати як систему заходів спрямованих на енергозбереження і енергоефективне та екологічне їх використання в сільському господарстві.

Важливим елементом енергозбереження та суттєвим ресурсом і важелем здійснення аграрної політики енергозбереження є нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії (НВДЕ) або поновлювані джерела енергії (ПДЕ) (рис. 1). До них належать: сонячна енергія, енергія вітру, біомаса, гідроенергетика малих рік, енергія морських хвиль, термальних вод, теплові скиди промисловості тощо. Їх характерними ознаками є: практична невичерпність, незмінність потенціалу у часі, відсутність ускладнень при видобутку і транспортуванні, використання не викликає забруднення довкілля. Їх використання дозволить забезпечити понад 70,0 % потреби в енергоресурсах при окупності енергоустановок в 3-5 років.

Рис. 1. Види джерел енергозбереження

Ми вважаємо, що використання ПДЕ є основною умовою організації енергоощадного аграрного виробництва на територіях із значними обмеженнями або імперативами його розвитку. Йдеться про курортно-рекреаційні зони, що вимагають особливо бережного ставлення до довкілля; порушені землі, введення в господарський оборот яких вимагає значних додаткових енергозатрат тощо.

Сучасний досвід використання ПДЕ (поновлюваних джерел енергії) в передових країнах світу дозволяє визначити перспективними для модернізації української економіки на найближчі 20 - 25 ро-ків розвиток і промислове використання наступних енерготехнологій: у галузі генерування електроенергії та комбінованого виробництва електричної та теплової енергії - вітроенерге-тики, гідроенергетики, геотермальних ТЕС та ТЕЦ на базі вугільного метану, біогазу, біомаси, а також некондиційного природного газу, супутніх горючих газів нафтовидобування і нафтопереробки, горючих газів техногенного походження та інших місцевих нетрадиційних видів палива; у галузі виробництва теплової енергії – геліоенергети-ки, теплонасосної техніки.

В роботі обґрунтовані методологічні та методичні засади оцінки енергоспоживання та енергозбереження. Енергозбереження – це складна організаційно відкрита система, яка має свою специфіку в окремих галузях та регіонах і повинна враховувати методи оцінки енергетичної ефективності функціонування аграрних формувань.

Енергозбереження характеризується економічним, соціальним та екологічним ефектами. Соціальний ефект повинен відображати показники рівня та якості життя населення, збільшення бази його працевлаштування. Економічний ефект характеризується показниками прибутковості, рентабельності, фінансової стійкості агропідприємств; екологічний – показниками впливу на довкілля та режим ресурсозбереження.

Важливою умовою здійснення енергозбереження та використання поновлюваних енергоджерел є створення організаційно-правового механізму управління енергозбереженням. Він в свою чергу повинен передбачати розробку і запровадження законів, стандартів, нормативів, податків за порушення агроландшафтів, на ви-користання імпортованих енергоносіїв, налагодження об-ліку шляхом використання лічильників ресурсів, державну підтримку впровадження нових ефективних видів техніки, технологій, матеріалів тощо.

В дисертації визначено, що найбільш суттєвими організаційно-правовими заходами енергозбереження в аграрному виробництві є: розробка законодавства та стандартів щодо енерго-збереження; налагодження контролю споживання ресурсів на всіх рівнях (від індивідуального споживача до галузі); перегляд цін та тарифів на енергоресурси; визначення оптимальних з погляду споживання енергоре-сурсів технологій виробництва; штрафи та податки за викиди шкідливих речовин, що вини-кають при споживанні палива; пільги на податки та кредити за впровадження енерго- і ре-сурсозберігаючих технологій і матеріалів; дотації населенню та підприємствам, що застосовують еко-логічно чисті енергоустановки та пристрої.

Щоб узгодити еколого-економічні інтереси і подолати суперечності між ними, на наш погляд, необхідно забезпечити екологізацію землекористування, тобто формування сприятливого навколишнього середовища, розглядаючи його як вагомий чинник виробничої діяльності, який суттєво впливає на виробництво екологічно чистих продуктів і сировини. Завдяки цьому досягаються узгодження еколого-економічних інтересів і раціоналізації землекористування. Отже, поєднання екологічних та економічних інтересів землевласників і землекористувачів можна розглядати як головну сутність еколого-економічних механізмів енергоощадження в землекористуванні та захисті земель від деградаційних процесів.

У другому розділі “Дослідження виробничо-економічного стану і рівня споживання паливно-енергетичних ресурсів в сільському господарстві” охарактеризовані ресурсні умови ведення сільського господарства на малопродукивних землях, визначено місткість і ефективність споживання паливно-енергетичних ресурсів, викладені економічні результати діяльності різних форм аграрного господарювання, досліджено можливості використання в господарській діяльності нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії.

Сільське господарство України в 2006 р. споживало 12,8 млрд. кВт-год. електроенергії із яких на виробничі потреби сільськогосподарських підприємств припадає 19,5 % та аграрних домогосподарств – 6,2 %. Крім того в галузі використовується 3,11 млн. т умовного палива (табл. 1).

Таблиця 1

Споживання паливно-енергетичних

ресурсів та їх ефективність в сільському господарстві

Показники | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2006 в % до 2001

Спожито електроенергії на виробничі потреби млрд. кВт-год. | 3,03 | 2,80 | 2,66 | 2,48 | 2,49 | 2,52 | 83,2

Спожито умовного палива – всього, млн. т | 4,54 | 4,17 | 4,02 | 3,84 | 3,50 | 3,11 | 68,5

Електроозброєність праці, кВт-год. | 1599 | 1675 | 1971 | 2188 | 2486 | 2682 | 167,7

Електромісткість виробництва:

на 1000 грн валової продукції,

кВт-год. | 35,3 | 32,3 | 34,4 | 26,80 | 26,90 | 26,6 | 75,4

на 1га посівної площі,

кВт-год. | 108,5 | 101,7 | 106,1 | 92,7 | 95,6 | 97,2 | 89,6

Спожито умовного палива:

на 1000 грн валової продукції,

кг | 52,9 | 48,1 | 52 | 41,5 | 37,8 | 26,6 | 50,3

на 1га посівної площі, кг | 162,5 | 151,4 | 160,3 | 143,6 | 134,4 | 119,9 | 73,8

Спожито: скрапленого газу, тис. т | 2,57 | 2,25 | 2,70 | 7,62 | 6,11 | 3,26 | 126,8

автомобільного бензину, тис. т | 1058 | 1077 | 971,1 | 976,2 | 888,2 | 317,1 | 30

дизельного пального, тис. т | 1951 | 1833,6 | 1697,0 | 1686,7 | 1540,0 | 1153,8 | 59,1

природного газу, млрд. м3 | 0,39 | 0,46 | 0,51 | 0,58 | 0,65 | 0,57 | 146,2

Валовий внутрішній продукт сільського господарства:

на 1 кВт-год. спожитої електроенергії, грн. | 9,71 | 10,51 | 10,92 | 15,04 | 16,27 | 16,11 | 165,9

на 1 кг спожитого умовного

палива, грн. | 6,48 | 7,06 | 7,23 | 9,71 | 11,57 | 13,05 | 201,4

Розраховано за даними Статистичних щорічників України за 2001-2006 рр.

Фактор високої енергомісткості обмежує конкурентоспроможність національного аграрного виробництва. Так, у 2006 р. на кожен долар США за валютним курсом валового внутрішнього продукту сільського господарства витрачалось 0,38 кг у.п. що значно вище чим у ринково розвинених країнах Європи, США і Японії. Частково це зумовлюється існуючою структурою аграрного виробництва, коли до 2/3 валової продукції сільського господарства виробляють господарства населення. Істотно знизилися темпи оновлення основних факторів і на сьогодні їх спрацювання досягло 70-80 %.

Незважаючи на зниження електромісткості і паливної місткості в сільському господарстві за 2001-2006 рр. все ж її рівень залишається досить високим. Це пояснюється, крім ресурсоємності технологій також низьким технічним рівнем функціонування сільського господарства.

Встановлено що причинами повільного поліпшення ситуації щодо енергоефективності національного сільського господарства перш за все є: порушення механізмів товарно-грошових відносин; монополізм у діяльності паливно-енергетичних структур; відсутність цільових інвестицій для впровадження енергоефективних технологій і машин, відсутність обігових коштів у сільськогосподарських підприємств і аграрних домогосподарств, не вистачає дешевих банківських кредитів.

Високий рівень питомого енергоспоживання, особливо на малопродуктивних землях АР Крим потребує модернізації і оновлення багатьох господарств, вдосконалення системи їх енергозабезпечення, зниження нераціонального та марнотратного використання енергоносіїв. Саме від величини та динаміки використання сільськогосподарських угідь залежить енергоспоживання та енергозбереження. Відзначимо, що в структурі земельної площі району дослідження – Балаклавського, землі сільськогосподарського призначення займають лише 32,3%. Це значно менше, ніж в інших регіонах та районах країни. Ще однією важливою особливістю землекористування є наявність значних лісо вкритих площ та площ під лісами – 41,0%, а також забудованих земель 16,7%. У гірській частині АР Крим деградовані й малопродуктивні орні землі представлені змитими (майже 70%), а також скелетними (20%) ґрунтами. Велика частка деградованих і малопродуктивних орних земель зони (98%) припадає на Кримські гори і Передгір’я. Таким чином, аграрне виробництво розвивається в умовах обмежених земельних ресурсів та гірських землях низької придатності. Відмітимо при цьому істотне зменшення площ сільськогосподарських угідь та ріллі за останнє 15-річчя – відповідно на 22,3 та 21,0% що пов’язано насамперед із зростанням площ порушених земель гірничо-добувною промисловістю.

Сільське господарство регіону в 2005 р. споживало 12,3 млн. кВт-год. електроенергії в т.ч. 3,63 млн. кВт-год. на виробничі цілі та 7,1 тис. т. умовного палива. На 1 га посівної площі відповідно витрачено 989,1 кВт-год. електроенергії та 1934,6 кг умовного топлива що в 10-14 разів більше чим по Україні.

Визначено що за 2001-2005 рр. в розглянутому регіоні обсяг використання паливно-енергетичних ресурсів зростає за всіма видами палива і лише в 2005 р. спостерігається незначне зменшення споживання. В регіоні використовуються традиційні енергоджерела і в 2005 р. вироблено 52,5 млн. кВт-год. електроенергії при загальному споживанні – 1,04 млрд. кВт-год. в рік.

З огляду на це відзначимо, що сільськогосподарське виробництво відноситься до найбільш затратних та матеріаломістких. Для аграрних підприємств характерна висока собівартість продукції через низьку природну родючість ґрунту і, як наслідок, підвищені ресурсо- та енергозатрати.

Підприємства сільського господарства, та товарно-споживчої аграрні домогосподарства є значними споживачами енерго- та паливно-мастильних матеріалів, особливо дизельного пального, дров та бензинів, масел та мастил – відповідно 7,9; 59,2; 11,2 та 8,9 % у загальному обсязі їх споживання.

У структурі грошових витрат домогосподарств на електроенергію та паливо приходиться 6,5-9,1% витрат.

При цьому за фінансовими результатами аграрні підприємства відносяться до низькоприбуткових та збиткових. Аналіз динаміки виробництва продукції показує нестабільність галузі. У 2005р. обсяг її валової продукції досягнув 38,1 млн. грн., з них 97,0% приходилось на рослинництво. Тваринництво ж внаслідок зруйнування матеріально-технічної бази практично не розвивається.

Аналіз використання в Україні нетрадиційних та відновлюваних енергоджерел як альтернатива традиційним паливо-енергетичним ресурсам показав, що ще в 30-ті роки ХХ століття була побудована у Криму найбільша вітрова електрогенеруюча установка, але не експлуатувалась. На сьогодні лідером світової вітроенергетики є США з потужністю установок що дорівнюють 20,7% всіх потужностей країн світу.

Для досягнення конкурентоспроможності вітрових електростанцій (ВЕС) необхідно підвищувати потужність даної техніки та споруджувати її на морських акваторіях. Необхідно переробити Комплексну програму будівництва ВЕС в Україні що діє до 2010 року і припинити будувати не перспективну вітротехніку. В умовах України доцільно застосовувати сонячні водонагрівачі ємнісного типу та використовувати принцип сонячно-колекторного парника в аграрних домогосподарствах. Коефіцієнт корисної дії енергії сонячного випромінювання нині становить 15-16 %, а результати науково-дослідних робіт що виконані в Україні і Росії дозволяють мати технологію з коефіцієнтом 40 %. Україна змогла б налагодити масове виробництво фотоелектричних перетворювачів.

За даними фахівців вже існуючий агробіологічний потенціал України дає змогу щорічно виробляти 4-5 млрд. м3 біогазу. У “німецькому” варіанті біопаливо може використовуватись безпосередньо самими сільгосптоваровиробниками які вирощують ріпак і використовують біопаливо з нього для власної техніки.

У третьому розділі “Напрями розвитку енергозбереження при ринковому господарюванні на малопродуктивних землях” проведено обґрунтування розвитку фермерського господарства на малопродуктивних землях, визначено модель формування аграрного домогосподарства з використанням відновлюваних енергоресурсів, обґрунтовано створення складних систем – агроенергокомплексів на малопродуктивних землях, запропоновано енергозберігаючі і еколого безпечні технології виробництва в аграрних домогосподарствах.

Подальший розвиток фермерських господарств на малопродуктивних і рекультивованих землях потребує вирішення на державному рівні багатьох проблем, головною з яких є забезпечення функціонуючих і потенційних фермерів сучасною технікою через прокат і лізинг та безпроцентні кредити. У фермерських господарствах на рекультивованих землях доцільно вводити порядок чергування культур з короткою ротацією і залуженням окремих ділянок багаторічними травами. Вони можуть бути освоєні протягом 2-3 років. Спочатку потрібно формува-

ти систему екологічно-стійких робочих ділянок. З урахуванням економічної оцінки землі потрібно визначити рівні врожайності та розміри щорічних витрат на вирощування культур. Для визначення розміру культурного довголітнього пасовища необхідно визначити його продуктивність та розрахувати навантаження тварин. Всі роботи по охороні земель та захисту ґрунтів від водної і вітрової ерозії для фермерських господарств на малопродуктивних і рекультивованих землях необхідно фінансувати з бюджету. Держава через надання безпроцентних кредитів і прямих дотацій може стимулювати розвиток тваринництва в таких фермерських господарствах.

Агроенергетичне використання малопродуктивних і рекультивованих земель передбачає створення і впровадження енергоактивних аграрних домогосподарств та їх сукупностей у вигляді агроенергетичних комплексів з високим рівнем само енергозабезпечення за рахунок поновлювальних джерел енергії. Садиба аграрного домогосподарства складається із енергоактивного житлового будинку, системи установок для одержання тепла, культиваційної споруди – теплиці, блоку сонячних колекторів, вітроенергетичної установки, водогрунтового акумулятора та автоматизованої системи управління енергозабезпечення господарської діяльності і побуту.

Дослідження показало, що доцільним є створення теплиці з плівковим покриттям та нової конструкції теплиці коли посівні площі теплиці розташовані порівнево. Тоді збільшуються розміри огороджуючої конструкції, а її поверхні надаються оптимальні геометричні форми. Теплиця оснащується засобами світлозабезпечення, транспортування, механізації та автоматизації виробничих процесів. Порівневе розміщення посівних поверхонь дозволяє значно зменшити витрати площі покриття та площі забудови, що припадають на одиницю корисних посівних площ, а значить, зменшити будівельні та експлуатаційні затрати на одиницю вирощеного продукту. Водночас це дозволяє зосереджувати великі посівні площі на невеликих площах забудов, чим розширює область застосування багаторівневої теплиці, наприклад в гірській або залісненій місцевості, чи в містах, де бракує вільних територій, придатних для будівництва традиційних однорівневих теплиць. При виборі видів теплиць слід враховувати класифікаційні ознаки (табл. 2).

В дослідженнях обґрунтовано необхідність створення на малопродуктивних і рекультивованих землях АР Крим агроенергетичних комплексів що включають секційну: баштову і камерну теплиці з інтенсивними технологіями вирощування рослин, вітроенергетичну установку, автономні електроустановки для спалювання біологічних відходів і для використання енергії моря, сонячні колектори, фотоелементи і біореактори керованого фотосинтезу для накопичення енергії сонця, водогрунтові акумулятори теплової енергії з вертикальними трубами у скважинах і горизонтальними трубами великої довжини в ґрунті на глибині 2-3м, комунально-побутові, культурно-спортивні і науково-впроваджувальні об’єкти, керований мікроклімат, блок автоматизованої системи управління енергозбереження. Такі комплекси можна віднести до складних агроенерготехнологічних систем, яким притаманні чотири групи властивостей: структурні, удосконалення, функціонування та управління. Для практичної реалізації нових складних систем першочер-

гове значення надається властивостям функціонування: економічність яка характеризується можливістю системи виконати свої функції з мінімумом витрат при

заданих обмеженнях; надійність, яка забезпечується гнучкістю системи і потрібними резервами і запасами для виконання заданих функцій при збереженні встановлених показників. При цьому виділяються такі етапи: передпроектний, проектний, виробничо-монтажний, експлуатаційний та ліквідаційний. В рамках кожного етапу вирішується специфічне коло завдань. Критерії ефективності супроводжують всі етапи “життєвого циклу” як окремих елементів, так і всієї системи в цілому. Вибір критеріїв економічної ефективності обмежений і для елементів і для системи в цілому може бути розрахованим за такими показниками: орієнтована ціна елементу, питомі інвестиції в елемент, відносні наведені витрати, інвестиції в систему орієнтовна собівартість продукту при функціонування системи, очікуваний економічний ефект, абсолютна (загальна) ефективність системи.

Таблиця 2

Класифікаційні ознаки для вибору теплиць при формуванні

аграрних домогосподарств Балаклавського району АР Крим*

№ | Класифікаційна ознака | Види теплиць

1 | Згідно з функціональним призначенням | Овочеві, розсадні (виробництво розсади для відкритого грунту), квіткові (оранжереї), селекційні

2 | Згідно з технологією вирощування рослин | Ґрунтові (вирощування сільськогосподарських культур на ґрунтових сумішах) та гідропонні (вирощування сільськогосподарських культур на штучних субстратах у басейнах або стелажах)

3 | Згідно з часом експлуатації | Цілорічні (з штучним обігріванням), весняно-літньо-осінні (з обігріванням за рахунок сонячної радіації з додатковим аварійним штучним обігріванням)

4 | Згідно з об'ємно-планувальним та конструктивним рішенням | Ангарні (однопрогонові) та блочні (багатопрогонові)

5 | Згідно з типом огороджувальних конструкцій | Скляні, плівкові, із світло прозорих синтетичних матеріалів

* згідно даних дослідження

Важливою особливістю предпроектного стану життєвого циклу є необхідність обчислення показників економічної ефективності, якості продукції екологічних умов, надійності, енергозабезпечення. Більшість цих критеріїв розраховуються за допомогою імітаційної феноменологічної моделі процесів.

Підвищення ефективності енергозбереження в аграрних підприємствах та домогосподарствах потребує створення відповідного організаційно-економічного механізму енергозбереження. який має являти собою систему взаємопов'язаних економічних та організаційних елементів, спрямованих на активізацію економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів, впровадження енергозберігаючих заходів в сільському господарстві з врахуванням інноваційних досягнень, як технологічних, так і продуктових. Це вимагає від держави відродження фонду енергозбереження як одного з головних джерел стимулювання ефективного використання енергетичних і паливних ресурсів, і не тільки на державному рівні, але й на регіональному та галузевому. Рівень наповнення регіонального фонду та ефективність його використання має стати показником ефективності роботи конкретної регіональної інспекції енергозбереження. Це сприятиме розвитку більш прозорої процедури надання пільг за умови запровадження системи персональної відповідальності за результати енергозбереження як з боку працівників закладів, які мають право надання пільг, так і з боку підприємств, які їх одержують. Поряд з цим повинна бути запроваджена гнучка система матеріального стимулювання та навпаки, - відповідальності для працівників інспекцій енергозбереження залежно від рівня одержаної економії на підпорядкованих їм підприємствах. Спеціалізоване галузеве навчання персоналу інспекцій має суттєво підвищити ефективність діяльності цих закладів.

Дослідження показало, що освоєння нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) слід розглядати як важливий фактор підвищення рівня енергетичної безпеки та зниження антропогенного впливу енергетики на довкілля. Виходячи з темпів освоєння НВДЕ за 2001-2005 рр. прогноз до 2010 р. може бути таким (млн. т умовного палива на рік): шахтний метан 0,96 і ріст до 2005 р. складе 19,2 рази, біоенергетика – 2,7 ріст – 2,08 рази, сонячна енергетика відповідно 0,032 і 10,7 різ, мала гідроенергетика відповідно 0,52 і 4,3 різи, вітроенергетика відповідно 0,21 і 11,7 раз. Економічно досліджений потенціал вище перелічених джерел складе 57,7 млн. т. у. п. в тому числі відновлюваних природних джерел енергії 35,5 млн. т. у. п.

Розвиток енергозберігаючих технологій потрібно вести через моніторинг починаючи з ґрунтів як шлях до прогнозу, що випереджає негативні тенденції у ґрунтоутворенні. Це можливість реальної оцінки деградації і втрат ґрунтів, і параметризації умов за яких ґрунт не тільки успішно функціонує, а й спроможний підвищити свою родючість. Моніторинг повинен включити для фермерських і аграрних домогосподарств такі оцінки земель: стан використання угідь, процесів пов’язаних із змінами родючості ґрунтів, забруднення угідь пестицидами важними металами, радіонуклідами і токсичними речовинами. Спостереження за станом земель повинні бути дискретними щоб горизонти перекривались. Це базові (вихідні фіксують характер об’єкта), періодичні (через рік і більше), оперативні (поточні). Матеріали моніторингу повинні служити для управління водно-повітряним, поживним, тепловим і токсичним режимами ґрунтів. На їхній основі може складатись шкала вилучення “екологічного податку”.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і висвітлено сутність енергозбереження при створенні агроструктур з поновлюваними енергоджерелами на малопродуктивних землях АР Крим.

1. Енергозбереження в сільському господарстві – це науково обґрунтована економічна політика щодо техніки генерування, розподілу, використання енергії, праці, основних фондів, сировини та матеріалів. За системно-структурного підходу енергозбереження розглядається як складноорганізована відкрита система, яка має свою специфіку та включає: раціонально видобуті та спожиті традиційні види енергоресурсів; застосування поновлюваних енергоджерел; впровадження енергоємних технологій виробництва та видів техніки; відновлення енерго – та інших видів ресурсів.

2. Енергозбереження характеризується соціально-економічним та екологічним навантаженням. Соціальний аспект енергозбереження проявляється в тому, що воно покращує рівень життя населення, середню його тривалість та якість, збільшує базу працевлаштування. Економічний аспект виявляється в підвищенні прибутковості, рівня рентабельності виробництва, більш ефективного використання основних та оборотних фондів. Екологічний аспект передбачає менш шкідливий рівень впливу на довкілля, режим ресурсозбереження та ін.

3. В сільському господарстві енергозбереження має свої особливості. В першу чергу це стосується внутрішньогалузевих відмінностей наприклад в рослинництві та тваринництві, наявності великої кількості поновлювальних енергоресурсів, енергозберігаючих машин та механізмів. Агропромисловому комплексу необхідно визначити та забезпечити на практиці реальний і стабільний рівень та структуру антропотехногенних витрат в агроекосистемах. Ці параметри повинні відповідати рівню економічного та наукового забезпечення розвитку виробництва необхідних обсягів конкурентоздатної сільськогосподарської продукції, розширеного відтворення виробничо-ресурсного потенціалу.

4. Важливим елементом енергозбереження та суттєвим ресурсом і важелем здійснення аграрної політики енергозбереження є нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії (НВДЕ) або поновлювані джерела енергії (ПДЕ). До них належать: сонячна енергія, вітер, біомаса, органічні добрива, насіння, гідроенергетика малих річок, енергія морських хвиль, термальних вод, теплові скиди промисловості тощо. Їх характерними ознаками є: практична невичерпність, незмінність потенціалу у часі, відсутність ускладнень при забезпеченні і використанні.

5. Важливою умовою здійснення енергозбереження та використання поновлюваних енергоджерел є створення організаційно-правового механізму управління енергозбереженням. Він повинен передбачати розробку і запровадження законів, стандартів, нормативів, податків за порушення агроландшафтів, на ви-користання імпортованих енергоносіїв, налагодження об-ліку шляхом використання лічильників ресурсів, державну підтримку впровадження нових ефективних видів техніки, технологій, матеріалів.

6. Земля в сільському господарстві опосередковано є об’єктом споживання паливно-енергетичних ресурсів тому захист земельних ресурсів від деградаційних процесів, підвищення родючості, вмісту гумусу у ґрунті, екологізацію землекори-

стування потрібно розглядати як вагомий чинник енергозбереження і енергоефективності.

7. За основний критерій енергетичної оцінки технологій обробітку та збирання сільськогосподарських культур прийнято показник енергетичної ефективності, що враховує витрати прямої і непрямої енергії необхідної для виробництва продукції, а також енергію що міститься в кінцевому продукті. Витрати енергії та її вихід виражаються в порівнянних одиницях. При цьому потрібно брати до уваги теплоємність використовуваних нафтопродуктів, енерговитрати на їхнє виробництво, енергоємність машин, добрив і енергоємність сільськогосподарської продукції. При визначенні критерію ефективності енергозбереження, головне не зниження витрат палива, а збільшення вартості продукції, або валового внутрішнього продукту сільського господарства в розрахунку на кВт-год. спожитої електроенергії та на одиницю ваги умовного палива.

8. В основі методики оцінки ефективності організації та функціонування аграрних структур з поновлюваними енергоджерелами лежить підхід що дозволяє оцінювати існуючі і перспективні технології з погляду їх еколого-економічної ефективності. При цьому методика оцінки включає 3 складники: енергетичну оцінку утримання виробничих та житлових споруд і будівель; використання машин і механізмів; вивчення енергоємності рослинної і тваринної продукції та супутніх видів діяльності.

9. Регіон Південного Криму в тому числі Балаклавський район в територіальному розміщенні має лісо вкритих площ та площ під лісами – 41%, майже 70% змитих деградованих та малопродуктивних земель, а також до 20% скелетних ґрунтів. Землі сільськогосподарського призначення займають лише 32,2%. Зростають площі порушених земель гірничо-добувною промисловістю. За останні п’ятнадцять років скоротились сільгоспугіддя на 22,3%. Наявність земель низької придатності, структура угідь і їх висока деградація забезпечили енергоспоживання на одиницю площі в сільському господарстві регіону в 10-14 разів більше чим по Україні.

10. Аграрні господарства досліджуваного регіону будучи значними споживчими паливно-енергетичних ресурсів на малопродуктивних землях мають високу собівартість продукції і за фінансовими результатами відносяться до низько прибуткових та збиткових. Особливо стабільно збитковою за 2002-2005 рр. залишається галузь тваринництва. Основними факторами, які лімітують подальший розвиток і підвищення ефективності господарств є наступні: недостатні земельні площі та постійне значне їх скорочення внаслідок порушення гірничодобувними роботами; низька урожайність; недостатні обсяги виробництва та реалізації сільськогосподарських культур; розбалансована структура виробництва та споживання продовольчої продукції; недостатні інвестиції для впровадження нової техніки, сучасних виробничих технологій та методів рекультивації порушених земель.

11. При формуванні захисного механізму енергозбереження у фермерських господарствах на малопродуктивних землях поєднуються дві підсистеми екологічного і економічного спрямування.