МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ КОНДРАТЮКА

ДІДЕНКО СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 332.3 (477.53):63

РОЗВИТОК ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

В АГРАРНІЙ СФЕРІ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Полтава – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка

Науковий керівник | кандидат економічних наук, доцент Комеліна Ольга Володимирівна, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України, старший науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Горлачук Валерій Васильович, Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук Березіна Людмила Михайлівна, Полтавська державна аграрна академія Міністерства аграрної політики України, доцент кафедри економіки

Захист відбудеться 25 червня 2008 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.44.052.03 у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України за адресою: 36011, м. Полтава, Першотравневий проспект, 24

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України за адресою: 36011, м. Полтава, Першотравневий проспект, 24

Автореферат розісланий 23 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.Г. Савенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток землекористування в аграрній сфері, до якої залучено 42893,5 тис. га земель країни, оцінених у 766,5 млрд. доларів США, тривалий час здійснювався з орієнтацією виключно на економічні результати господарювання, що спричинило погіршення параметрів природного середовища, призвело до порушення процесів відтворення продуктивних сил регіонів України. Сучасний стан землекористування вимагає перегляду підходів до управління земельними ресурсами як поліфункціональним та багатоаспектним об’єктом з урахуванням внутрішньорегіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку територій. Посилення регіонального рівня управління землекористуванням в аграрній сфері зумовлено необхідністю забезпечення найбільш повного врахування природно-ресурсних особливостей території, розв’язання питання пошуку найбільш ефективних шляхів раціонального використання земельних ресурсів регіону.

Вагомий внесок у дослідження земельних відносин, організаційно-прававових форм господарювання в аграрній сфері, ефективності землекористування та управління земельними ресурсами зроблений у працях українських учених В.Г. Андрійчука, В.Г. В'юна, П.І Гайдуцького, В.В.Гришка, Г.Д. Гуцуляка, А.С. Даниленка, Д.С. Добряка, В.М. Другак, Б.Я.Кузняка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.Я. Новаковського, О.М. Онищенка, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, М.М. Федорова, В.В. Юрчишина та інших науковців. Регіональні аспекти використання земельних ресурсів досліджували І.Ф. Баланюк, О.С. Будзяк, В.В. Горлачук, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.П.Дубіщев, К.М.Жиленко, О.В. Комеліна, М.І. Лавейкін, Л.О. Мармуль, В.О.Онищенко, А.Я. Сохнич, М.І. Фащевський, В.Г. Черевко, Л.Г. Чернюк, Л.Б. Шостак та інші. Проте і досі актуальною залишається проблема підвищення результативності землекористування в системі вимог сталого розвитку, що потребує комплексного дослідження теоретико-методологічних засад сталого землекористування й визначення напрямів удосконалення управління цим процесом на державному та регіональному рівні.

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в розроблені та запровадженні якісно нової економічної моделі розвитку землекористування в аграрній сфері регіону, що відповідає умовам ринкової економіки і враховує інтереси всіх суб’єктів землекористування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дослідження, які проведені автором, є складовою частиною науково-дослідницьких робіт, що виконувались на кафедрі економічної теорії та регіональної економіки Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка за темами: "Інноваційний зміст сталого розвитку регіонів України" (номер державної реєстрації 0105U000770), в межах якої обґрунтовано методичні засади розроблення регіональної програми сталого землекористування в аграрній сфері Полтавської області, доведено необхідність посилення інформаційного забезпечення інноваційного розвитку землекористування в аграрній сфері регіону; "Теоретичні основи формування господарського механізму регіонів України" (номер державної реєстрації – 0102U004705), при виконанні котрої автором розроблено методичний підхід до оцінювання результативності землекористування в аграрній сфері, що дозволяє виявити диспропорції у розвитку адміністративних районів регіону та визначити зміст регіональної політики; обґрунтовано напрями вдосконалення управління землекористуванням на державному і регіональному рівнях.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних та методичних засад розвитку сталого землекористування й обґрунтування перспективної моделі розвитку землекористування в аграрній сфері регіону.

Відповідно до цієї мети були поставлені такі задачі:

• розкрити економічну сутність сталого землекористування і його значення у розвитку регіональних соціально-економічних систем;

• дослідити розвиток земельних відносин та встановити сутність і причини виникнення конфліктів у процесі землекористування у трансформаційних умовах;

• з’ясувати природу земельної ренти, як економічної основи розвитку земельних відносин та фінансової основи місцевого самоврядування;

• оцінити сучасні тенденції розвитку землекористування на регіональному рівні;

• виявити соціально-економічні особливості землекористування та їх вплив на розвиток сільських територій;

• проаналізувати еколого-економічні наслідки землекористування в аграрній сфері регіону;

• розробити методичні засади оцінювання результативності землекористування в аграрній сфері регіону, як основи управління земельними ресурсами, з позицій сталого розвитку;

• визначити напрями вдосконалення механізму управління землекористуванням на державному та регіональному рівнях з урахуванням світового досвіду;

• обґрунтувати перспективну модель розвитку аграрного землекористування Полтавського регіону і його адміністративних районів.

Об'єктом дослідження є процес землекористування в аграрній сфері регіону.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні засади, прикладні аспекти розвитку землекористування в аграрній сфері регіону.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою роботи є результати фундаментальних і прикладних досліджень у галузі економічної теорії, регіональної економіки, менеджменту, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених з питань використання земельних ресурсів. Досягнення мети дослідження базувалося на системному підході до вивчення процесів землекористування й на застосуванні наступних методів: структурно-логічного узагальнення – при розгляді теоретико-методологічних аспектів аграрного землекористування; історико-економічного – при дослідженні розвитку земельних відносин під час реформ; системного аналізу – з метою виявлення особливостей використання земельних ресурсів у регіоні; анкетування – для

виявлення факторів впливу на стан аграрного землекористування регіону та напрямів його подальшого розвитку; картографічного – при проведенні групування адміністративних районів Полтавської області за рівнем екологічної стабільності й формуванні типології районів за характером і рівнем результативності аграрного землекористування.

Інформаційну базу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління статистики у Полтавській області, Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційного дослідження, які відзначаються новизною, є такі:

вперше:–

розроблено засади формування програми землекористування в аграрній сфері регіону, що підпорядкована ключовій ідеї переходу землекористування на засади сталого розвитку; включає конкретизацію завдань розвитку землекористування регіону у вигляді дерева цілей, котрі визначені з урахуванням виявлених проблем та диспропорцій у розвитку аграрного землекористування регіону; реалізація програми забезпечить підвищення рівня комплексного розвитку території Полтавської області;

удосконалено:–

систему принципів аграрного землекористування, яку доповнено принципами збалансованості інтересів землекористувачів, урахування впливу зовнішнього середовища, обмежень режиму землекористування, планування землекористування, відшкодування збитків, пріоритетності державних інтересів над особистими, що відповідає сучасним вимогам до організації землекористування на засадах сталості та, на відміну від існуючих розробок, дозволяє на державному й регіональному рівні визначити пріоритетні напрями політики у галузі землекористування з урахуванням впливу внутрішніх і зовнішніх чинників й інтересів усіх суб’єктів землекористування;–

засади формування земельної ренти з урахуванням регіональних чинників утворення, що включають оцінку діючого механізму вилучення та розподілу ренти в регіональній господарській системі та створюють підґрунтя для корегування державної рентної політики, розроблення концептуальних положень регіональної рентної політики;–

методичні засади оцінювання результативності землекористування в аграрній сфері регіону, які, на відміну від існуючих розроблень, передбачають розрахунок інтегрального показника результативності у системі вимог сталого розвитку, що дало змогу розробити типологію адміністративних районів за характером та рівнем результативності землекористування, сформулювати вимоги до перспективної моделі розвитку землекористування;

дістало подальшого розвитку:–

зміст поняття "стале землекористування в аграрній сфері", що розглядається автором через збалансування інтересів усіх суб’єктів

землекористування, до яких віднесені територіальна громада, землевласники, землекористувачі, держава, та передбачає задоволення економічних, екологічних і соціальних потреб суспільства за умови організації процесу землекористування в аграрній сфері на відтворювальній основі;–

модель конфліктів, пов'язаних з аграрним землекористуванням, де автором визначені суб’єктний склад і причини появи конфліктів, що дає змогу обґрунтувати механізм узгодження інтересів учасників процесу землекористування;

– пріоритетні напрями розвитку сталого землекористування Полтавської області на перспективу з позиції їх важливості у розв’язанні соціально-економічних та екологічних проблем, визначення яких ґрунтується на аналітичному оцінюванні тенденцій розвитку землекористування в аграрній сфері регіону;–

організаційно-економічний механізм землекористування в аграрній сфері з урахуванням світового досвіду застосування інструментів управління, що дає змогу оптимізувати їх згідно з перспективними напрямами розвитку землекористування регіону; обґрунтування змін організаційної структури управління землекористуванням регіону на засадах системності та узгодженості дій регіональних органів влади.

Практичне значення отриманих результатів. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати можуть бути використані у діяльності регіональних органів управління при розв’язанні проблем підвищення результативності використання земельних ресурсів в аграрній сфері регіону. Запропонована авторська методика оцінювання результативності землекористування застосовується Котелевською та Чутівськими районними державними адміністраціями Полтавської області для визначення перспективних напрямів політики в галузі землекористування (довідки про впровадження №01-18/696 від 17.09.2007 р., № 1-02-38/706 від 18.09.2007 р.). Результати проведеного анкетування відносно стану та перспектив розвитку землекористування у регіоні використані при розробленні регіональної політики розвитку земельних відносин Полтавським обласним головним управлінням земельних ресурсів (довідка № 01-08/2511 від 10.08.2006 р.), відділом земельних ресурсів у Котелевському районі Полтавської області (довідка № 01-01-26/9 від 17.09.2007 р.). При розробленні Стратегії розвитку Полтавської області до 2015 року використано результати комплексного оцінювання результативності землекористування, науково-методичне забезпечення регіонального менеджменту землекористування, визначено перспективні напрями розвитку землекористування для Полтавської області (довідка Головного управління економіки Полтавської обласної державної адміністрації № 4/5-1563 від 29.12.2007 р.). Результати дослідження використані при викладанні дисциплін "Регіональна економіка", "Економіка природокористування" у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка (довідка №76-9-2149 від 19.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною працею, в якій викладений авторські розробки щодо теорії і практики підвищення результативності землекористування в аграрній сфері регіону. На захист винесені наукові положення, рекомендації та висновки, які є результатом особистих досліджень автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які належать особисто здобувачеві.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені на міжнародних, науково-практичних конференціях: Третій науково-студентській конференції з напряму "Соціально-економічні проблеми гармонізації суспільства в умовах глобалізації економічного простору" (м. Полтава, 2004 р.), Міжнародному форумі молодих учених "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн" (м. Харків, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами" (м. Івано-Франківськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку – 2006" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Державна політика та стратегія реформування економіки України у ХХІ сторіччі"( м. Полтава, 2007 р.), науково–практичних конференціях Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (Полтава, 2000–2007 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 15-ти наукових публікаціях, з яких 9 статей у наукових фахових виданнях (8 – надруковані одноосібно). Загальний обсяг публікацій становить 4,24 друк. арк., особисто автору належить – 4,08 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 271 сторінку комп’ютерного тексту й містить 27 таблиць та 32 рисунки, з яких 10 таблиць і 5 рисунків займають 17 сторінок, 18 додатків на 39 сторінках, список використаних джерел з 226 найменувань на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади землекористування в аграрній сфері регіону" визначено сутність і значення сталого землекористування у розвитку соціально-економічних систем; досліджено розвиток земельних відносин у регіоні й з’ясовано сутність та причини виникнення конфліктів у процесі землекористування у трансформаційних умовах; розкрито природу земельної ренти, як економічної основи розвитку земельних відносин та фінансової основи місцевого самоврядування.

Методологічна основа дослідження будувалась на сукупності таких вихідних положень: земля являє собою природний поліфункціональний ресурс, який виконує функції просторового базису для розселення, розміщення виробництва та інфраструктури, знаряддя й предмета праці, має яскраво виражену специфіку її використання за видами діяльності, виступає об'єктом права власності та є вагомим територіальним ресурсом розвитку регіонів; аграрна сфера є найбільшою за масштабами використання земельних ресурсів, тому організація виробничої діяльності в сільському господарстві значною мірою визначає особливості землекористування регіону, які формуються під впливом зовнішніх і регіональних чинників, визначають економічні, екологічні та соціальні параметри розвитку сільських територій.

Сучасний стан природного середовища та прагнення у рамках виробничих відносин в аграрній сфері створити умови для розширеного відтворення параметрів земельних ресурсів, як джерела продуктивних властивостей земель, котрі забезпечують економічне зростання суспільного виробництва у сільському господарстві, вимагають переходу аграрного землекористування до системи вимог сталого розвитку. Враховуючи необхідність організації господарювання на землі на відтворювальній основі, проведено систематизацію принципів землекористування у групи загальнонаукових та організаційних, економіко-правових, соціальних й екологічних принципів, які виступають і як обмеження функціонального змісту, і як інструмент регулювання цього процесу. Існуючу систему принципів доповнено принципами пріоритетності державних інтересів над особистими, збалансованості інтересів землекористувачів, урахування впливу зовнішнього середовища, обмежень режиму землекористування, планування землекористування, відшкодування збитків, упровадження котрих є об’єктивно необхідною умовою раціоналізації землекористування з урахуванням інтересів усіх суб’єктів цього процесу; вони мають бути враховані при визначенні цілей, пріоритетів, механізмів реалізації регіональної політики землекористування в аграрній сфері.

Ґрунтуючись на зазначених положеннях, під сталим землекористуванням в аграрній сфері слід розуміти процес розподілу та збалансованого використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві з метою забезпечення економічних, екологічних і соціальних потреб суспільства. Збалансованість землекористування проявляється в узгодженості інтересів таких суб’єктів землекористування, як територіальна громада, власник, землекористувач-орендар, держава, котра може бути досягнута лише за умови організації землекористування на відтворювальній основі, забезпечує стабільний розвиток регіону й збільшення його природно-ресурсного, демографічного, соціального, господарського потенціалів.

Земельні ресурси виступають матеріальною основою розвитку держави, регіону, територіальної громади і окремих землевласників. Багатосуб’єктність землекористування, що виникла внаслідок реформування земельних відносин, характеризується зіткненням інтересів учасників цього процесу в межах земельних конфліктів, причинами яких є напрями й способи використання землі, розподіл створеного у землекористуванні доходу, досягнення балансу між господарським навантаженням на землю та створенням сприятливих екологічних умов для життєдіяльності тощо (рис. 1).

Досліджено механізм рентних відносин, який свідчить про наявність глибоких суперечностей у розвитку земельних відносин та не сприяє створенню достатнього ресурсного забезпечення розвитку регіону. Причинами цього є неадекватна методика оцінювання земельних ресурсів, діюча схема розподілу рентних платежів і їх нецільове використання. Обґрунтовано необхідність відповідного коригування державної рентної політики та розроблення регіональної рентної політики. Запропоновано концептуальні основи регіональної рентної політики, які включають: узгодженість із державною рентною політикою; зміну схеми перерозподілу ренти (вилучення до місцевих бюджетів частини диференціальної ренти І, що утворилася за рахунок регіональних чинників, вилучення землекористувачем диференційної ренти ІІ, що утворилася за рахунок додаткових вкладень у землю, залучення державою частини ренти за рахунок податкових інструментів); цільове використання вилучених до бюджету рентних платежів на здійснення заходів для стимулювання раціонального використання та охорону земель.

У другому розділі "Особливості використання земель в аграрній сфері регіону та його наслідки" досліджено сучасні тенденції і структурно-динамічні характеристики землекористування на регіональному рівні, соціально-економічні особливості й екологічні наслідки землекористування в аграрній сфері регіону.

Для більшості сільських територій Полтавської області переважаючим видом діяльності є сільськогосподарське виробництво, до якого залучено у 2006 р. 5,5% основних засобів та 15,2% найманих працівників, створюється 12,4% валової доданої вартості регіону. Відповідно діючий механізм аграрного землекористування визначає основні економічні, екологічні та соціальні параметри й особливості розвитку сільських місцевостей регіону. Проведене дослідження особливостей і тенденцій використання земельних ресурсів Полтавської області свідчить, що у регіоні зосереджено потужний земельноресурсний потенціал, представлений особливо цінними групами ґрунтів (41,8 % орних земель становлять чорноземи), проте його використання є нераціональним через надмірно високий рівень залучення земель до сільськогосподарського виробництва, адже землі сільськогосподарського призначення становлять 2236,9 тис. га (77,8 %), з яких рілля – 1769,5 тис. га (61,5 %).

Реформування земельних відносин не забезпечило ефективного використання земельних ресурсів, оскільки найбільша результативність у створенні сільськогосподарської продукції досягнута в господарствах населення (табл. 1), що мають нижчий рівень техніко-технологічного забезпечення процесу виробництва та обмежені можливості щодо організації землекористування з дотриманням науково обґрунтованих сівозмін.

Таблиця 1

Динаміка результативності землекористування у господарствах Полтавської області

Показники | Сільськогосподарські підприємства | Фермерські господарства | Господарства населення

2000р. | 2006р. | 2006 р. до 2000 р. | 2000р. | 2006р. | 2006 р. до 2000 р. | 2000р. | 2006р. | 2006 р. до 2000 р.

Площа сільського–подарських угідь:

тис. га1 | 1538,8 | 1199,4– | 339,4 | 78,8 | 173,4 | +94,6 | 367,6 | 529,1 | +24,3

питома вага, % | 70,4 | 55,0– | 15,4 | 3,6 | 7,9 | +4,3 | 16,8 | 24,2 | +7,4

Обсяг виробництва продукції сільського господарства, млн. грн.2 |

1515,2 |

2177,6 |

+662,4 |

42,2 |

178,0 |

+135,8 |

1707,9 |

2608,8 |

+900,9

питома вага , % | 46,4 | 43,8– | 2,6 | 1,3 | 3,6 | +2,3 | 52,3 | 52,6 | +0,3

у тому числі:

у рослинництві | 48,8 | 45,1– | 3,7 | 2,3 | 5,1 | +2,8 | 48,9 | 49,8 | +0,9

у тваринництві | 43,5 | 41,3– | 2,2 | 0,0 | 0,6 | +0,6 | 56,5 | 58,1 | +1,6

Примітки:

1. За даними Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів (ф. 6-зем).

2. У порівняльних цінах 2005 р.

Виявлено, що зменшення продуктивних здатностей земель сільськогосподарського призначення, ринкова кон’юнктура, зниження техніко-технологічних показників виробничого процесу та недосконала державна аграрна політика призвели до скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції у Полтавському регіоні порівняно з дореформеним періодом (станом на 2006 р. на 34,2 % порівняно з 1990 р.), що супроводжується зміною його структури у напрямі збільшення частки продукції рослинництва з 46,8% у 1990 р. до 70,8% у 2006 р. Відповідно відбулося розширення площ під зерновими (на 10,8 %) і технічними культурами (на 11,9%), які є найбільш рентабельними, що негативно впливає на якісні параметри землекористування, поглиблюючи проблему дефіциту гумусу в ґрунтах.

Зміни у характері земельних відносин привели до поширення оренди земель сільськогосподарського призначення: у 2007 р. у Полтавській області в оренду було передано 1462,8 тис. га земель сільськогосподарського призначення (67,6%). Недосконалість нормативно-правового регулювання орендних відносин, неефективність контролю з боку держави та низька відповідальність орендарів за дотримання умов договору і збереження земельних ресурсів зумовили такі особливості сучасних орендних відносин: переважання короткотермінових угод; низький рівень орендної плати за використання земельних ділянок, яка у 2006 р. у середньому становила 157 грн. за 1 га; превалювання виплати орендної плати переважно в натуральній формі, яка у її структурі становить 78,2% (відповідно у грошовій формі – 16,3%, у відробітковій – 5,5%); існування заборгованості з виплати орендної плати (на початок 2007 р. – 9,9% від нарахованої орендної плати).

Економічні результати господарювання в аграрній сфері суттєво вплинули на соціальні особливості розвитку сільської місцевості Полтавської області: стабілізовано рівень безробіття у сільській місцевості (5,3% економічно активного населення); зберігається низький рівень заробітної плати у сільському господарстві, що за період 1996–2006 рр. був у 1,8–1,9 разу менше ніж середня заробітна плата по регіону; залишається нераціональною структура доходів селян, у якій питома вага заробітної плати становить лише 22,7%, продовжується руйнація соціальної інфраструктури сільської місцевості. Погіршення соціально-економічного становища переважної більшості селян вплинуло на демографічну ситуацію у сільських місцевостях, спричинило структурні зрушення у системі розселення, що супроводжувалися скороченням кількості сільських поселень та зниженням їх середньої людяності за період 1996–2007 рр. майже вдвічі.

Екстенсивний тип розвитку аграрного землекористування Полтавського регіону протягом тривалого терміну призвів до формування екологічно нестабільного типу землекористування (показник екологічної стабільності для Полтавської області становить 0,48 проти 0,40 по Україні). Внаслідок порушення процесу відтворення родючості ґрунтів, збереження практики залучення до сільськогосподарського обороту малопродуктивних земель, недотримання господарствами регіону сівозмін та балансу поживних речовин рівень еродованості сільськогосподарських угідь Полтавського регіону сягнув 34%.

Узагальнення результатів проведеного аналітичного дослідження дало змогу дійти висновку про те, що розвиток аграрного землекористування регіону потребує створення передумов організації землекористування, при якій забезпечується використання земель на відтворювальній основі та відповідно до засад сталого розвитку.

У третьому розділі "Вдосконалення управління аграрним землекористуванням у регіоні" визначено науково-методичні засади управління землекористуванням в аграрній сфері регіону; обґрунтовано напрями вдосконалення управління землекористуванням на регіональному і державному рівнях; запропоновано перспективну модель розвитку землекористування регіону.

У дисертації розроблено авторську методику оцінювання результативності аграрного землекористування, що включає блоки економічних, соціальних та екологічних оціночних вимірників і дає змогу виявити сутнісні характеристики розвитку землекористування в аграрній сфері регіону. Алгоритм реалізації методики передбачає: –

заміну індивідуальних значень сукупності показників окремого блоку (хij) відносними величинами (zij) шляхом їх зіставлення із середнім значенням показника за сукупністю в цілому (): ; –

об’єднання відносних значень показників (zij) в узагальнюючі показники економічної, екологічної та соціальної результативності з урахуванням їх прямого (показники-стимулятори) чи зворотного (показники-дестимулятори) впливу на результуючий показник; –

обчислення інтегрального показника результативності землекористування із узагальнюючих показників економічної, соціальної й екологічної результативності.

Застосування цього підходу на прикладі Полтавської області дає змогу визначити особливості розвитку землекористування на рівні регіону та його адміністративних районів (табл. 2), оцінити результативність землекористування у цілому й за визначеними критеріями, виявити диспропорції у розвитку землекористування, розробити типологію районів за характером і рівнем результативності аграрного землекористування (табл. 3). Розрахунок інтегрального показника результативності землекористування за період 2000-2006 рр. свідчить про відсутність стійких тенденцій його розвитку в регіоні (зміна показника становить +0,01); виявлено значну диференціацію між районами за рівнем результативності аграрного землекористування Полтавського регіону (різниця у значеннях показників сягає 1,6 – 2,5 разу).

На основі отриманих розрахункових даних інтегрального показника результативності землекористування здійснено перспективну оцінку розвитку землекористування за допомогою двофакторної лінійної моделі, яка має вигляд:

, (1)

де It розр. – інтегральний показник результативності землекористування;

Т– час у календарних роках (номер часового періоду);

– фіктивна змінна.

Коефіцієнти a, b, c отримано у результаті розв’язання оптимізаційної задачі:

(2)

Таблиця 2

Показники оцінки результативності землекористування в аграрній сфері Полтавського регіону

Адміністративний район | 2000 р. | 2006 р. | 2006 р. до 2000 р. (+,–)

Показники результативності землекористування

економіч–

на | соціальна | екологічна | інте–

гральна | економіч–

на | соціальна | екологічна | інте–

гральна | еконо–

мічна | соціаль

на | екологіч–

на | інте–

гральна

Великобагачан-

ський |

1,65 |

1,06 |

0,86 |

1,19 | 1,58 | 0,84 | 1,04 | 1,16– |

0,07– |

0,22 |

+0,18– |

0,03

Гадяцький | 1,30 | 1,11 | 1,09 | 1,17 | 1,22 | 1,13 | 1,04 | 1,13– | 0,08 | +0,02– | 0,05– | 0,04

Глобинський | 1,02 | 1,19 | 1,11 | 1,11 | 1,07 | 1,02 | 1,21 | 1,10 | +0,05– | 0,17 | +0,10– | 0,01

Гребінківський | 0,13 | 1,14 | 0,93 | 0,73 | 0,09 | 1,02 | 1,02 | 0,71– | 0,04– | 0,12 | +0,09– | 0,02

Диканський | 1,18 | 1,22 | 1,09 | 1,16 | 1,46 | 1,19 | 1,29 | 1,32 | +0,28– | 0,03 | +0,20 | +0,16

Зіньківський | 0,48 | 1,06 | 1,13 | 0,89 | 0,57 | 1,23 | 1,05 | 0,95 | +0,09 | +0,17– | 0,08 | +0,06

Карлівський | 1,32 | 1,07 | 1,22 | 1,20 | 1,59 | 1,34 | 1,03 | 1,32 | +0,27 | +0,27– | 0,19 | +0,12

Кобеляцький | 0,51 | 1,00 | 1,05 | 0,85 | 0,37 | 0,84 | 0,95 | 0,72– | 0,14– | 0,16– | 0,10– | 0,13

Козельщинсь-кий | 0,25 | 0,83 | 0,78 | 0,62 | 0,26 | 0,75 | 0,86 | 0,62 | +0,01– | 0,08 | +0,08 | 0,00

Котелевський | 1,72 | 0,79 | 1,23 | 1,25 | 1,60 | 1,26 | 0,83 | 1,23– | 0,12 | +0,47– | 0,40– | 0,02

Кременчуцький | 0,86 | 0,94 | 0,76 | 0,85 | 0,98 | 0,79 | 0,97 | 0,91 | +0,12– | 0,15 | +0,21 | +0,06

Лохвицький | 0,52 | 0,80 | 0,97 | 0,77 | 0,36 | 0,75 | 0,94 | 0,68– | 0,16– | 0,05– | 0,03– | 0,09

Лубенський | 0,30 | 0,90 | 0,80 | 0,67 | 0,53 | 0,81 | 0,88 | 0,74 | +0,23– | 0,09 | +0,08 | +0,07

Машівський | 0,51 | 0,85 | 0,85 | 0,74 | 0,57 | 1,07 | 0,91 | 0,85 | +0,06 | +0,22 | +0,06 | +0,11

Миргородський | 0,51 | 1,04 | 0,88 | 0,81 | 0,35 | 0,99 | 0,97 | 0,77– | 0,16– | 0,05 | +0,09– | 0,04

Новосанжарський | 0,50 | 0,84 | 1,33 | 0,89 | 0,37 | 0,95 | 0,83 | 0,72– | 0,13 | +0,11– | 0,50– | 0,17

Оржицький | 1,33 | 1,14 | 0,92 | 1,13 | 1,00 | 1,04 | 1,14 | 1,06– | 0,33– | 0,10 | +0,22– | 0,07

Пирятинський | 0,40 | 0,84 | 1,00 | 0,75 | 0,71 | 1,01 | 0,88 | 0,87 | +0,31 | +0,17– | 0,12 | +0,12

Полтавський | 0,87 | 1,00 | 0,77 | 0,88 | 0,78 | 0,89 | 0,99 | 0,89– | 0,09– | 0,11 | +0,22 | +0,01

Решетилівський | 1,05 | 0,95 | 1,00 | 1,00 | 0,85 | 1,02 | 1,02 | 0,96– | 0,20 | +0,07 | +0,02– | 0,04

Семенівський | 0,56 | 1,01 | 0,86 | 0,81 | 0,66 | 0,94 | 1,06 | 0,89 | +0,10– | 0,07 | +0,20 | +0,08

Хорольський | 1,03 | 1,24 | 0,91 | 1,06 | 1,19 | 1,08 | 1,17 | 1,15 | +0,16– | 0,16 | +0,26 | +0,09

Чорнухинський | 0,06 | 0,80 | 0,74 | 0,53 | -0,15 | 0,80 | 0,82 | 0,49– | 0,21 | 0,00 | +0,08– | 0,04

Чутівський | 0,89 | 1,07 | 1,02 | 1,00 | 0,80 | 0,73 | 1,10 | 0,87– | 0,09– | 0,34 | +0,08– | 0,13

Шишацький | 2,12 | 1,13 | 1,62 | 1,62 | 2,54 | 1,43 | 1,18 | 1,72 | +0,42 | +0,30– | 0,44 | +0,10

Середні значення по області |

0,84 |

0,98 |

1,00 |

0,94 | 0,85 | 1,00 | 0,99 | 0,95 |

+0,01 |

+0,02– |

0,01 |

+0,01

Примітка. Розраховано за авторською методикою.

Таблиця 3

Типологія районів Полтавської області за характером та рівнем результативності аграрного землекористування

Рівень результа-тивності | Економічна результативність | Екологічна результативність | Соціальна результативність

Високий | Шишацький, Котелев–ський, Великобагачансь–кий | Хорольський, Дикан–ський, Гадяцький, Глобинський, Гребінців–ський, Оржицький, Шишацький | Шишацький, Карлівський, Зіньківський

Вище від середньо-го | Карлівський, Диканський, Гадячський, Глобинський, Оржицький | Великобагачанський, Карлівський, Чутівський, Зіньківський, Миргородський | Новосанжарський, Га–дяцький, Оржицький, Котелевський, Дикан-ський, Машівський

Середній | Хорольський, Решетилів-ський, Зіньківський, Полтавський, Кремен–чуцький, Чутівський | Семенівський, Кобеляць-кий, Полтавський, Реше-тилівський, Кременчуць-кий | Хорольський, Гребін-ківський, Глобинський, Миргородський, Пирятин-ський, Решетилівський, Полтавський, Семенівський

Нижче від середньо-го | Машівський, Новосанжар-ський, Семенівський, Лу-бенський, Лохвицький, Кобеляцький, Пирятин–ський, Козельщинський, Миргородський | Лубенський, Машівський, Новосанжарський, Пирятинський | Лубенський, Кременчуць-кий, Чорнухинський, Кобе-ляцький, Великобагачан-ський

Низький | Гребінківський, Чорну–хинський | Козельщинський, Лох–вицький, Котелевський, Чорнухинський | Козельщинський, Лох–вицький, Чутівський

У результаті розв’язання оптимізаційної задачі (2) отримано рівняння регресії, що характеризує процес розвитку землекористування в аграрній сфері регіону, та розроблено перспективну оцінку розвитку землекористування в аграрній сфері Полтавського регіону (рис. 2).

Зроблено висновок, що існуюча система управлінських впливів не формує відчутної позитивної динаміки у розвитку землекористування, що свідчить про недостатню ефективність діючого організаційно-економічного механізму управління землекористуванням. Установлено, що управління землекористуванням в аграрній сфері має забезпечувати реалізацію системних цілей у розв’язанні сучасних проблем землекористування, що потребує збалансування управлінських функцій на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Доведено необхідність вдосконалення організаційно-економічного механізму управління землекористуванням на загальнодержавному рівні з урахуванням світового досвіду, що передбачає зниження рівня підтримки доходів товаровиробників і розширення засобів та інструментів, котрі створюють сприятливі умови для саморозвитку сільських територій і підвищенню їх інвестиційної привабливості (розвиток інфраструктури сільських місцевостей, фінансування соціальних та екологічних програм, фінансування наукових досліджень тощо).

Обґрунтовано доцільність зміни структури засобів підтримки сільського господарства; необхідність припинення практики нецільового використання коштів, отриманих від справляння плати за землю; надання податкових пільг з урахуванням результатів землекористування. Ці зміни дозволять в свою чергу досягти балансу інтересів територіальної громади та окремого землекористувача у задоволенні соціальних, екологічних і економічних потреб.

Встановлено, що регіональний рівень є базовим для прийняття управлінських рішень щодо підвищення результативності землекористування в аграрній сфері. З метою подолання функціональної неузгодженості та забезпечення реалізації системного підходу в управлінні землекористуванням, необхідним є консолідація дій регіональних органів влади шляхом створення Координаційної ради із розвитку землекористування в аграрній сфері регіону, основним методом роботи якої визначено програмно-цільовий метод. У дисертації розроблено засади формування програми сталого землекористування в аграрній сфері регіону, що забезпечує подолання внутрішньорегіональних диспропорцій, підвищення рівня комплексного розвитку сільських територій Полтавської області з конкретизацією цілей перспективного розвитку землекористування на рівні адміністративних районів.

Доведено, що сучасний стан аграрного землекористування регіону зумовлює необхідність розроблення і реалізації перспективної моделі його розвитку з урахуванням критеріїв сталості. Модель реалізується в рамках регіональної політики розвитку аграрного землекористування, яка узгоджена із загальнодержавними та регіональними стратегічними орієнтирами, враховує територіальну диференціацію адміністративних районів за рівнем результативності землекористування й орієнтована на інноваційний тип розвитку. Запропоновані напрями регіональної політики аграрного землекористування, які розроблені з урахуванням типології адміністративних районів Полтавської області за характером і рівнем результативності.

Розроблено моделі типу управлінського впливу – підтримки та інтенсифікації землекористування, а критерієм їх вибору визначено рівень розвитку землекористування адміністративного району. Реалізація моделі підтримки аграрного землекористування регіону спрямована на забезпечення продовольчої безпеки, розвиток інфраструктури, системи підготовки кадрів, впровадження інноваційно-інвестиційної моделі землекористування. Модель інтенсифікації землекористування ставить за мету ліквідацію диспропорцій у розвитку аграрного землекористування та поступовий перехід до моделі підтримки землекористування. У рамках перспективної моделі розвитку аграрного землекористування регіону визначені пріоритетні напрями, котрі ґрунтуються на поширенні технологій органічного землеробства, що забезпечують отримання екологічно чистої продукції; посиленні інноваційної складової сільськогосподарського виробництва через подальший розвиток існуючої інноваційної інфраструктури та створення інформаційного центру при Координаційній раді із сталого землекористування, що має здійснювати моніторинг розвитку землекористування регіону й сприяти поширенню інноваційних технологій у сільськогосподарському виробництві.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено авторський варіант розв’язання наукової задачі – розроблення теоретико-методологічних та методичних засад розвитку сталого землекористування з метою обґрунтування моделі перспективного розвитку землекористування в аграрній сфері регіону. За результатами проведеного дослідження автором зроблено наступні висновки:

1. Обґрунтовано, що земельні ресурси за умови організації їх раціонального використання здатні забезпечити сталий розвиток сільських територій регіону, формування сприятливого середовища для життєдіяльності населення. На основі теоретичних узагальнень та детального структурно-понятійного аналізу встановлено зміст і значення аграрного землекористування у розвитку регіональних соціально-економічних систем. Подано авторське визначення поняття "стале землекористування в аграрній сфері", що включає збалансоване використання земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві з урахуванням інтересів усіх суб’єктів землекористування та спрямоване на забезпечення економічних, екологічних і соціальних потреб суспільства.

2. У результаті дослідження процесу трансформації земельних відносин у регіоні встановлено, що сучасні земельні відносини характеризуються наявністю земельних конфліктів відносно напрямів, методів та організації землекористування, а також розподілу доходу, створеного за рахунок використання землі. Як підсумок запропонована модель конфліктів, пов'язаних з аграрним землекористуванням, котра може бути покладена в основу

механізму досягнення балансу інтересів землекористувачів.

3. Доведено необхідність удосконалення існуючої системи рентних відносин; визначено напрями вдосконалення державної рентної політики та концептуальні основи регіональної рентної політики, що ґрунтуються на врахуванні чинників утворення земельної ренти у механізмі розподілу ренти між державою, територіальною громадою і землекористувачами. Реалізація цього підходу дає змогу розширити фінансову основу розвитку територіальної громади.

4. Виявлено особливості й тенденції розвитку землекористування в аграрній сфері Полтавського регіону, які полягають у високому рівні залучення земель до виробничого процесу, погіршенні структури посівних площ, порушенні відтворювального процесу, а також територіально-господарських пропорцій землекористування, що не відповідають соціально-економічним потребам регіону та свідчать про неефективність використання земельних ресурсів.

5. Встановлені соціально-економічні особливості розвитку Полтавської області дозволили виявити проблеми землекористування в аграрній сфері регіону, що мають бути розв’язані за рахунок нормалізації орендних відносин, стимулювання техніко-технологічного оновлення сільськогосподарського виробництва, збільшення інвестицій у розбудову соціальної інфраструктури, що сприятиме стабілізації соціально-економічної ситуації у сільських місцевостях регіону.

6. Визначено, що структурні зрушення у землекористуванні призвели до різкого зростання навантаження на земельні ресурси при збереженні низького технологічного та технічного рівня агрокультури, зниження продуктивних здатностей земель сільськогосподарського призначення, їх деградації. З метою подолання негативних екологічних наслідків господарювання і забезпечення розширеного відтворення продуктивних властивостей ґрунтів необхідним є впровадження екологобезпечної інтенсифікації землеробства.

7. Розроблено авторський методичний підхід оцінювання результативності землекористування. Запропоновано алгоритм розрахунку інтегрального показника результативності як критерію визначення рівня розвитку аграрного землекористування. Розроблено типологію адміністративних районів Полтавського регіону з урахуванням внутрішньорегіональної диспропорції у розвитку землекористування адміністративних районів, що є підґрунтям для визначення напрямів політики розвитку землекористування в аграрній сфері регіону.

8 Аргументовано об’єктивну необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму управління землекористуванням, спрямовану на розширення засобів непрямої підтримки сільського господарства, що відповідає світовим тенденціям, створює передумови для розвитку землекористування у ринкових умовах з урахуванням екологічних обмежень та соціальних вимог. З метою подолання функціональної неузгодженості й підвищення ефективності управління запропоновано створення Координаційної ради із сталого землекористування в аграрній сфері регіону з визначенням її завдань і функцій; закладено концептуальні основи формування регіональної політики сталого землекористування, основним методом її реалізації визначено програмно-цільовий.

9. Розроблено якісно нову економічну модель розвитку аграрного землекористування регіону, яка передбачає диференційований підхід до визначення напрямів регіональної політики в сфері аграрного землекористування з урахуванням диспропорцій у його розвитку. Обґрунтовано вибір типу моделі – підтримки або інтенсифікації землекористування залежно від досягнутого рівня результативності, а також формування відповідних механізмів, інструментів та важелів впливу на процес використання землі в аграрній сфері регіону з метою створення умов для сталого розвитку землекористування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Діденко С.В. Економічні аспекти становлення ринку землі в Україні / С.В. Діденко // Економіка і регіон: наук. вісн. – Полтава: ПолНТУ, 2003. – №1(1). – С. 99 – 101.

2. Діденко С.В. Проблеми становлення та розвитку системи управління земельними ресурсами / С.В. Діденко // Економіка і регіон: наук. вісн. – Полтава: ПолНТУ, 2004. – №2(3). – С. 74 – 79.

3. Діденко С.В. Регіональні аспекти землекористування / С.В. Діденко // Зб. наук. пр. Черкас. держ. технол. ун-ту. Серія : Економічні науки. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – Вип. 10. – С. 76 – 81.

4. Діденко С.В. Оренда земель сільськогосподарського призначення як актуальний напрямок розвитку земельних відносин / С.В. Діденко // Економіка і регіон: наук. вісн. – Полтава: ПолНТУ, 2005. – №2(5). – С. 174 – 180.

5. Діденко С.В. Респондентська оцінка стану сільськогосподарського землекористування Полтавської області / С.В. Діденко // Економіка і регіон: наук. вісн. – Полтава: ПолНТУ, 2005. – № 4(7). – С. 57 – 62.

6. Комеліна О.В., Діденко С.В. Сучасні передумови впровадження інноваційних технологій в аграрному землекористуванні / О.В. Комеліна, С.В. Діденко // Економіка і регіон: наук. вісн. – Полтава: ПолНТУ,