КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДАНИЛЕНКО Юлія Володимирівна

УДК130.2:165.191

СОЦІАЛЬНА МІФОЛОГІЯ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН (ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії гуманітарних

наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор

Бойченко Іван Васильович,

професор Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук,

старший науковий співробітник

Єрмоленко Анатолій Миколайович,

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

НАН України, завідувач відділу соціальної філософії;

кандидат філософських наук, доцент

Зелінський Микола Юхимович,

Український державний університет

фінансів та міжнародної торгівлі, доцент кафедри філософії та гуманітарних дисциплін.

Захист відбудеться “25” _лютого_ 2008 р.

о 14 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.001.17 у Київському

національному університеті імені

Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал №12.

Автореферат розісланий “__” _січня_2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О. Шашкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження зумовлена змінами у сучасному суспільстві, коли в умовах соціальної невизначеності й напруженості, формування та функціонування масової свідомості, інтенсивної інформатизації людини активізується міфологічний рівень суспільної свідомості. За таких умов особливого значення набуває роль соціальної міфології, оскільки зростає ймовірність використання міфотворчості у якості духовного впливу на подальший розвиток людини і суспільства.

Активізація уваги до соціальної міфології стає більш помітною в періоди розвитку суспільства, коли актуалізується проблема соціального самовизначення, необхідність світоглядного вибору моделі особистісного та соціального майбутнього. Це цілком відповідає сучасному перехідному стану українського суспільства. Сукупність різноманітних проявів і тенденцій соціальних процесів не лише об’єктивно впливає на характер суспільної свідомості, але й створює передумови для виникнення, формування та функціонування соціальних міфів, стереотипів, упереджень тощо. Результатом постає підвищений інтерес науковців – філософів, політологів, соціологів, етнографів, соціальних психологів – щодо соціальної міфології та її сутнісних проявів.

Особливого значення набуває дослідження даної теми у соціально-філософському аспекті, що має низку напрацювань. Зокрема, структуру міфології, її зміст та форми, ступені впливу на індивідуальну та масову свідомість досліджували Р.Барт, Е.Кассирер, Ф.Кесіді, Х.Ортега-і-Гассет, К.Леві-Стросс, М.Еліаде та інші. Соціально-філософські аспекти міфології серед вітчизняних та зарубіжних дослідників вивчали С.Аверинцев, Р.Арон, І.Бойченко, Я.Голосовкер, М.Ліфшиц, О.Лосєв, В.Лях, М.Михальченко, В.Полохало, А.Цуладзе та інші.

Соціально-психологічні особливості міфології розкриваються в працях В.Вундта, У.Джеймса, Г.Тарда, З.Фройда, Е.Фромма, К.Юнга та інших. Механізми маніпулювання суспільною свідомістю засобами соціальної міфотворчості на міждисциплінарному рівні розглянули в своїх дослідженнях С.Кара-Мурза, Л.Леві-Брюль, Г.Осіпов та інші.

З огляду на те, що соціальні міфи є феноменом масової свідомості, важливе значення для дослідження мають роботи, присвячені аналізу масової свідомості та різним аспектам її функціонування. Зокрема, можна виділити праці Г.Арендт, Г.Лебона, К.Маннгейма, С.Московічі, Х.Ортеги-і-Гассета та інших. Необхідно також окремо виділити дослідників, роботи яких здебільшого присвячені політичній міфології. Серед них: Е.Касcирер, А.Кольєв, В.Полосін, А.Спіркін, М.Хевеши, А.Цуладзе та інші.

Особливо значущими для досліджуваної теми є роботи, у яких вводиться й використовується сучасне поняття міфології. Окремі аспекти соціальної міфології розглядали Е.Баталов, Ю.Лотман, А.Майданов. Плідні ідеї про характер міфотворчості в повсякденній свідомості сформулювала Н.Автономова. Змістовний характер мають дослідження соціальної міфології, опубліковані П.Гуревичем, в яких розкриваються співвідношення міфології й ідеології, ґенеза поняття ідеології, еволюція західних соціально-філософських поглядів на ідеологію й роль міфології як її підґрунтя. Вагомим внеском у розробку проблеми соціальної міфології є праці українських дослідників: В.Андрущенка, О.Балли, І.Бойченка, Л.Губерського, О. Донченка, А.Єрмоленка, М.Зелінського, О.Мішучкова, М.Міщенка, М.Михальченка, Г.Носової, М.Поповича, А.Приятельчука, Т.Розової, Ю.Романенка, А.Ставицького, Д.Усова, В.Шинкарука та інших.

Незважаючи на значну кількість праць стосовно соціальної міфології, у більшості з них проаналізовані лише окремі аспекти досліджуваної нами проблеми. Це свідчить про необхідність системного соціально-філософського аналізу даного явища, що дозволить охарактеризувати соціальну міфологію як цілісне утворення та виявити її практичне значення у розвитку сучасного суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в межах досліджень, які проводить кафедра філософії гуманітарних наук філософського факультету в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” НДР №06БФ041-01 “Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи постає здійснення філософського аналізу соціальної міфології в єдності її структурних та функціональних характеристик.

Мета дисертації конкретизується в наступних дослідницьких завданнях:

проаналізувати теоретико-методологічні джерела дослідження соціальної міфології;

розкрити своєрідність та функції соціальної міфології;

з’ясувати роль соціальної міфології у формуванні індивідуальної та масової свідомості;

визначити сутність та механізми соціальної міфотворчості;

дослідити вплив соціальної міфології на реальну життєдіяльність людини й суспільства.

Об'єктом дослідження є міфологія як багатовимірне явище духовної культури суспільства.

Предметом дослідження є соціальна міфологія як складний соціокультурний феномен.

Методи дослідження. В якості методології дослідження постає категоріальний апарат соціальної філософії. Водночас реалізація мети та завдань дисертаційної роботи зумовила необхідність залучення таких засадничих філософських та загальнонаукових пізнавальних принципів, підходів та методів як: принцип історизму, принцип єдності історичного та логічного, методів аналізу, синтезу та порівняльний метод, системного та структурно-функціонального підходів. Так, принцип історизму уможливив осмислення матеріалу із урахуванням контексту історичної доби, з’ясування особливостей тлумачення й усвідомлення поняття “соціальна міфологія” мислителями у той чи інший період. Принцип єдності історичного та логічного дозволив розглянути основні точки зору щодо соціальної міфології на різних етапах розвитку філософської думки, виокремивши аспект властивого для сьогодення плюралістичного розуміння соціальної міфології. На засадах аналітичного методу виокремлено та досліджено специфіку застосування різних підходів щодо соціальної міфології як багатогранного утворення. Метод синтезу використано в контексті соціально-філософського аналізу, реалізація якого дала змогу здійснити узагальнення результатів попередніх підходів. Порівняльний метод дозволив зіставити однотипні явища, зокрема, соціальну міфологію та класичну міфологію, для виділення їхніх загальних рис і специфіки, що дозволяє плідно використовувати набутий досвід для знаходження оптимальних шляхів досягнення поставлених при дослідженні міфу завдань. Нарешті, виявлення належної послідовності наріжних проблем теми дослідження та їх послідовне з'ясування зумовили необхідність неухильного дотримання вимог методу системного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні здійснено системний соціально-філософський аналіз соціальної міфології як соціокультурного феномена.

Наукова новизна дисертаційної роботи розкривається у таких теоретичних положеннях:

доведено, що існуючі дослідження соціальної міфології мають, переважно специфічний, односторонній характер, у той час коли вона як багатовимірне явище вимагає соціально-філософського аналізу, що дозволяє розглядати її як складний соціокультурний феномен із стійкими тенденціями виникнення та функціонування;

розкрита своєрідність соціальної міфології через окреслення її як однієї з основ маніпулювання масовою свідомістю завдяки архетипічним установкам підсвідомості та функціонування її як свідомого підпорядкування соціальним реаліям;

з’ясована роль соціальної міфології в ідеологічній практиці, яка постає в якості чинника негативного, оманливого, викривленого ставлення індивіда й мас до дійсності і водночас творення позитивного образу майбутніх соціальних процесів;

визначено, що сутність соціальної міфотворчості – це цілеспрямоване продукування соціальних ілюзій, а основним механізмом цього процесу є міфоіндустрія, яка працює на конкретного соціального замовника;

доведено, що розвиток реальної життєдіяльності людини і суспільства значною мірою залежить від практичної ефективності соціальних міфів, яка підвищується за умов їх відповідності запитам життєвих смислів і нівелюється із її втратою.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Значення дисертації полягає в тому, що вона сприяє збагаченню та конкретизації понятійно-категоріального апарату сучасної соціальної філософії; її результати можуть бути використані в ході подальших досліджень з даної тематики. Матеріали даної роботи можуть бути використані при створені нормативних курсів та спецкурсів з соціальної філософії, філософії політики та інших філософських дисциплін.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни зроблені авторкою на основі власних результатів, отриманих в процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на методологічних семінарах аспірантів філософського факультету, кафедри філософії гуманітарних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Відповідні результати дослідження доповідалися на міжнародних наукових конференціях “Дні науки філософського факультету” (2005, 2006, 2007 рр.), а також на науково-практичній конференції “Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості” (м. Чернівці, 20-21 жовтня 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені автором у 7 публікаціях – чотирьох тезах доповідей, опублікованих у матеріалах конференцій та трьох статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації обумовлені специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації складає 192 сторінок, список використаних джерел містить 250 найменувань на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується джерельна база та ступінь дослідження проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, формулюються положення наукової новизни, які виносяться на захист, окреслюється теоретичне та практичне значення роботи, містяться відомості про апробацію й публікації результатів наукового дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження соціальної міфології”, який складається із двох підрозділів, здійснено аналіз теорій міфу, визначені філософські й загальнонаукові принципи та методи дослідження соціальної міфології, уточнені концептуальні теоретичні підходи до її вивчення.

У підрозділі 1.1 “Соціальна міфологія як предмет філософського дослідження” уточнюється зміст понять “міф”, “міфологія”, “соціальна міфологія”, дається аналіз сутності соціальної міфології, розкриваються її особливості та основні характерні риси. Окрім цього, в підрозділі проведено аналіз класичної та соціальної міфології стосовно порівняння їх сутнісних властивостей та особливостей. Здійснена спроба розкрити нові сторони міфу, що визначають всю його складність та неоднозначність в культурі й історії людства.

Зазначається, що міф здавна був об’єктом постійного інтересу з боку багатьох вчених, а плюралізм інтерпретацій міфології, пояснюється різними науковими позиціями дослідників. В роботі констатується, що, здебільшого, міфологія, будучи предметом досліджень, розглядалась як спосіб примітивного, нерозвинутого, дологічного сприйняття дійсності, а поле її “дії” обмежувалось лише архаїчним суспільством.

Насправді ж міфологія є явищем, яке властиве суспільству на всіх етапах його розвитку та активізується у кризові періоди історії людства. В кінці XIX ст. виникає та набуває поширення соціальна міфологія. Це пов’язане із зламом суспільно-історичних відносин, науково-технічним прогресом, зростанням значення й ролі інформаційних процесів, що докорінно змінили спосіб життя, взаємовідносини між соціальними групами. В дослідженні зазначається, що соціальну міфологію, з одного боку, слід розуміти як міфологічний рівень суспільної свідомості, з яким пов’язане функціонування архетипів та інших форм дорефлексивного некритичного цілісного сприйняття дійсності, а з іншого – як особливу формою включення елементів міфологічної свідомості у неміфологічну за своєю природою сучасну культуру. Зважаючи на це, особливе місце у сучасній соціальній міфології відіграють ті соціальні міфи, які стали об’єктом і засобом здійснення політико-ідеологічної практики.

Звернення до порівняльного аналізу класичної та соціальної міфології дозволило з’ясувати їх основні відмінності: соціальна міфологія відображає світ, використовуючи переважно буденний рівень знання, але не обмежується ним, як класична міфологія; соціальна міфологія деякою мірою втрачає зв’язок з масами, оскільки нав’язується ззовні, з побажань творців міфів; системна цілісність та стійкість втрачаються у соціальній міфології, яка характеризується фрагментарністю і може впроваджуватися свідомо або виникати стихійно як реакція на конкретні обставини; щодо часових модусів, то архаїчний міф звернений до минулого, а соціальний міф – до сьогодення й до майбутнього. Він, на відміну від архаїчного, брав початок не з ірраціональної ідеї, а з раціонального запиту, який згодом обдумано наповнювався ірраціональним, по суті та раціональним, за формою, змістом (досягнення, успіхи, зобов’язання, обіцянки), хоча й ця формальна раціональність зазвичай набувала ірраціонального вигляду з культами, ритуалами, символами дійсності.

У підрозділі водночас підкреслено, що в соціальній міфології виявляються риси, які з часом не зазнають суттєвих змін, зокрема вона зберігає притаманну класичній міфології колективність та емоційність; пояснення навколишнього світу, створення образів реальності ґрунтується на існуючих в суспільстві традиціях, з урахуванням мрій, очікувань та прагнень людей.

Аналіз робіт, присвячених дослідженню міфології, дозволяє виділити основні сутнісні характеристики соціального міфу, зокрема такі: вербальне оформлення; раціональне підґрунтя; маніпулятивний характер; підтримка вірою та символами; вірогіднісність, некритичність сприйняття; відсутність будь-яких випадковостей; цілісне моделювання реальності; статичність; замкненість для досвіду та мисленнєвих операцій; консервативність; символічність; опора на конкретну традицію; зв’язок із ритуалом; емоційне забарвлення та чуттєво-образне сприйняття реальності. Виокремлення цих характеристик соціального міфу дозволяє показати, що соціальний міф формує певну картину реальності, що він виступає дієвим механізмом емоційної консолідації суспільства та ефективним засобом впливу.

У науковій літературі більшою мірою домінує негативне ставлення до соціальної міфології. Багатьма дослідниками вона розглядається як навмисна неправда (Р.Барт, А.Єлсуков, В.Найдиш та інші), помилкове знання, омана, фантастичне уявлення про дійсність. Є й протилежний підхід – представники якого наголошують на позитивній ролі, яку відіграє міф (А.Вінер, С.К’єркегор, Ф.Ніцше, А.Шопенгауер, К.Юнг). Його позитивна спрямованість проявляється у здатності об’єднувати людей, надихати маси, спрямовувати їх дії, визначати та регулювати людську поведінку, полегшувати орієнтування в складному й суперечливому світі.

На підставі аналізу низки робіт виділяються види соціальних міфів, що функціонують в суспільстві: явний, прихований, альтернативний, флуктуативний, довгостроковий, вічний, особистісний, зовнішній (регіональний та міждержавний), внутрішній, глобальний, загальнодержавний.

У підрозділі 1.2 “Конкретизація поняття соціальної міфології в історії розвитку філософського знання” розкрито інтерпретації соціальної міфології, відношення до міфології з часів античності у рамках різних шкіл та теорій міфів, а також проаналізовано концепції, що дозволяють розглянути основні трактування сутності соціальної міфології сучасними українськими та зарубіжними авторами.

До епохи античності відноситься поява перших так званих шкіл інтерпретації міфу – алегоричної, евгемеричної та символічної. В алегоричному трактуванні міф став об’єктом філософського аналізу. Евгемеричнна – бачила в міфах видозмінені історичні події. Символічна – визнавала наявність у міфах непізнаваних таємниць. В античній філософії міф вперше став осмислюватись раціонально.

У свідомості людей епохи Середньовіччя відбулася заміна архаїчних, давньогрецьких міфів християнськими. Однак нові трактування міфу вироблені не були, відбулося лише ускладнення алегоричної інтерпретації.

Епоха Відродження характеризується переосмисленням античної міфології. В цей період складається компаративістський підхід до розуміння міфу, у вигляді порівняльного аналізу міфологій різних етносів і типологічного порівняння з іншими формами культури (казкою, поетичною творчістю тощо). Кроком назад були уявлення французьких просвітників, які розглядали міф як індикатор нерозвиненості та дикості, синонім архаїки та примітивності.

Німецька класична філософія дала новий імпульс трактуванням міфу. Ф.Шеллінг фактично першим узагальнив уявлення про міф, розглядав його в якості об’єкта філософського вивчення та заклав основи філософії міфології. Кінець XIX-XX ст. характеризується великою кількістю різних шкіл та теорій міфу, які по-різному трактують міфологію. У лінгвістичній теорії вважалося, що зрозуміти міф можна, вивчивши мову. Антропологічна теорія припускала, що в основі міфології лежить одухотворення природи та здатність людської свідомості будувати пояснення природних явищ на основі аналогії. Ритуалістична та кембріджська школа класичної філології як джерело походження міфів розглядали ритуал. Для функціоналізму, міф – це засіб регулювання колективної діяльності, суспільних відносин. У соціологічній теорії міф досліджувався відповідно до законів розвитку суспільства, а символічна – підходила до міфу як до автономної символічної форми, що особливим способом моделює світ. В психоаналітичній інтерпретації міфів висловлювалися ідеї про те, що в їхній основі лежать глибинні людські комплекси, що міфи є безпосереднім проявом архетипів колективного несвідомого. Представники структураліської школи вважали міф механізмом зняття фундаментальних протиріч у суспільстві й світогляді і намагалися аналізувати міф науковими методами.

Постановка проблеми соціальної міфології як соціокультурного феномена виникає наприкінці ХІХ ст.. У науковий обіг вводиться поняття “соціальний міф” (Ж. Сорель), починається формування самостійної галузі дослідження, предметом якої виступають соціальні міфи, закладаються основні напрямки їх аналізу (Ф. Ніцше, А. Шопенгауер).

До середини 70-х рр. ХХ ст. проблема соціальної міфології радянськими філософами обговорювалася з позицій загострення ідеологічної боротьби. Міфологія розглядалась як феномен, властивий буржуазному й добуржуазному суспільству та інтерпретувалась як система свідомої неправди й фальсифікацій. Проте у ході критики буржуазних концепцій міфології були здійснені плідні дослідження, як у постановці проблем, так і в спробах їхнього вирішення.

Виходячи з розглянутих концепцій та теорій міфу, авторка робить висновок, що міфологія як соціокультурний феномен не залишилася в давнині, а в перетворених формах відтворюється і трансформується (за певних обставин), на всіх етапах розвитку людства. Міфологія є іманентним феноменом культури. Міфи діють у різні історичні епохи, на різних рівнях суспільної свідомості.

У другому розділі “Соціальна міфологія як елемент суспільної свідомості”, який містить два підрозділи, зосереджується увага на з’ясуванні структури, основних функцій соціальної міфології, а також розглядається місце соціальної міфології в суспільній свідомості та її взаємозв’язок з такими формами суспільної свідомості як: релігійна, філософська та наукова.

У підрозділі 2.1. “Місце соціальної міфології в суспільній свідомості, її структура та функції в сучасному суспільстві” розглядається сутність суспільної свідомості її основні рівні та форми, виявляється специфіка міфології як історичної форми суспільної свідомості. Також розкривається структура та основні функції соціальної міфології.

В роботі структура суспільної свідомості розглядається “по вертикалі” (через виділення її основних рівнів) та “по горизонталі” (через виділення форм існування).

У дисертації констатується, що хоча міфологія вважається історично першою формою суспільної свідомості, маючи власний неповторний спосіб відображення дійсності, вона властива людській свідомості на всіх етапах історичного розвитку.

Міфологічна свідомість виникає як на основі емоційного узагальнення досвіду у зв’язку з досягнутим рівнем матеріальних потреб (фізіологічних, безпеки, відтворення) так із виникненням потреб духовних (самовизначення й самореалізації). Її розвитку передують три етапи: перший – це зародження передумов мислення в психіці; другий – утворення мисленнєвої діяльності; третій являє собою міфотворчий період у розвитку свідомості. Його особливість полягає в тому, що суб’єкт ще не має здатності у повній мірі співвідносити себе з об’єктом. Це породжує дві особливості міфологічної свідомості: нерозрізнення об'єкта і його образа у свідомості суб’єкта; сам міфологічний образ не визначається як суб’єктивна реальність, а виноситься у світ, в об’єктивну реальність, тобто проектується. За допомогою міфологічної свідомості людина в такий спосіб освоює світ – він стає для неї більш оптимальним, орієнтованим на життєстверджуючі перспективи.

Міфологія як елемент в структурі суспільної свідомості, є системним утворенням та має свою власну структуру, яка має конститутивну (або інформаційно-змістовну) складову (включає в себе декілька блоків: онтолого-генетичний, героїко-генетичний, прогностичний: утопії або програмні моделі побудови “світлого майбутнього”) та регулятивну.

В роботі виокремлюються найважливіші функції соціальної міфології, що реалізуються в практичній сфері: консолідуюча (відповідає за створення базису та програми, на основі яких будується взаємодія між соціальними групами та між індивідами); еволюціоністська (або антропологічна); ритуалістична; компенсаторна (знімає накопичені емоційні переживання); телеологічна (на основі яскравих та зрозумілих образів міф чітко визначає мету, напрямок руху); аксіологічна (задає певну ціннісну шкалу явищам та людським взаємовідносинам); комунікативна (відповідає за трансляцію та засвоєння міфів); мобілізаційна (створення яскравих образів на основі загальних колективних відчуттів, що наповнює змістом колективну дію); нормативна (спрямована на виправдання та зміцнення існуючих норм та ритуалів); сигнітивно-моделююча (відповідає за побудову символічно-знакової системи дійсності та за моделювання в ній усіх міфологічних подій); праксеологічна; онтологічна; стабілізуюча (допомагає успішно перебороти складні етапи розвитку); абсорбуюча; ізолююча; дестабілізуюча. Багатоманіття функцій соціальної міфології, як правило підпорядковується одній – соціально-практичній. Ця функція відповідає за цілісність та єдність колективу через самоідентифікацію індивіда із соціальною спільнотою.

Наголошується, що функціонування соціальної міфології не обмежується окремою строго визначеною площиною, а реалізується на всіх рівнях і сферах життя суспільства (економіка, культура, наука, соціальні та національні відносини, політика, релігія).

В підрозділі 2.2. “Соціальна міфологія та інші форми суспільної свідомості” розглядаються специфічні особливості міфологічної свідомості у порівнянні з іншими формами суспільної свідомості (релігійною, філософською та науковою), аналізуються основні виміри співвідношення соціальної міфології та релігії, філософії, науки. Звертається увага на основні концепції й підходи, що поєднують та розмежовують соціальну міфологію із зазначеними формами суспільної свідомості.

Міфологічна свідомість, формами прояву якої є як архаїчні міфи, так і міфи сучасні, проектується на всі сфери життєдіяльності. Вона переплітається з іншими формами свідомості. Історично ця тенденція бере початок в античності. У самосвідомості носія архаїчної традиції не відбувалося виокремлення міфологічної свідомості від інших форм свідомості. Ось чому витоки релігії, філософії та науки тісно переплетені з міфологією. В процесі нагромадження досвіду й ускладнення уявлень про світ відбулася диференціація означених уявлень.

У підрозділі розкриваються спільні та відмінні риси різних форм суспільної свідомості, вказується на самостійність усіх форм свідомості, кожна з яких надає специфічне осмислення дійсності. Зазначається, що міфологічна свідомість, в широкому розумінні, бере участь у розвитку основних форм суспільної свідомості, при цьому зазнаючи на собі їхній зворотний вплив.

У третьому розділі “Соціальна міфологія і суспільне життя людей: особливості взаємодії”, який складається із двох підрозділів, вирішується завдання теоретичного аналізу процесу маніпулювання суспільною свідомістю засобами соціальної міфотворчості.

У підрозділі 3.1. “Практичне підґрунтя соціальної міфології” розглядається взаємозалежність соціальної міфології та соціальних практик.

У соціокультурній реальності міф існує, як мінімум, у трьох формах: як специфічний текст із сюжетом та персонажами; як феномен свідомості, спосіб мислення; як соціальні практики. В процесі останніх конкретно-історичний суб’єкт, використовуючи соціальні інститути, організації та установи, впливаючи на систему соціальних відносин, розвивається сам, а також змінює соціум й суспільство взагалі.

Соціальні практики “працюють” як на основі архаїчного, так і сучасного міфу. На нинішньому етапі міф слугує групам, які намагаються експлуатувати його у своїх інтересах. Міф починають цілеспрямовано створювати, він стає засобом політичних, економічних, рекламних технологій, об’єктом багатьох видів професійної діяльності (економічної, політичної, правової тощо).

Народження та смерть соціальних міфів у масовій свідомості є результатом соціальних практик. Якщо ж між міфологією та соціальними практиками виникає розрив, то соціальна міфологія перетворюється на набір відірваних від реальності гасел, ритуалів, установок, що не мають в основі практичного підґрунтя.

Серед соціальних практик в роботі виділяється передовсім реклама, шоу-бізнес, мода, політична пропаганда. На основі комерційної реклами, як однієї з найбільш поширених соціальних практик, ілюструються соціальні практики сучасного міфу. Реклама створює мотивацію вчинків, значною мірою обмежуючи вибір людини. Вона формує у суспільній свідомості ідеальну й достатньо привабливу модель існування, впроваджуючи конкретну систему цінностей, що конституюють соціальну ієрархію, розділяючи головне й другорядне, вище й нижче. Реклама широко експлуатує традиції, почуття любові, надії, самозбереження тощо. Вона є такою соціальною практикою, що пов’язана з потребами людини, оскільки несе в собі чітку інформацію про споживчі властивості товарів та види послуг з метою їх реалізації та створення попиту на них. При цьому відбувається нав’язування не лише товарів та послуг, але й ідеологічного коду, що вибудовує систему символічних цінностей: екологічних, моральних, політичних, сімейних.

Аналізуються також основні принципи реклами: повторюване відтворення міфу; виняткове відтворення міфу; зв'язок міфу з ритуалом; метафізичне походження міфологічного тексту; рекреація міфу; константність міфологічних образів; концепт відновлення; імперативність міфу.

У підрозділі 3.2. “Механізм соціальної міфотворчості і реальна життєдіяльність” розглядаються умови, що сприяють активізації соціальної міфотворчості, специфічні особливості та сутнісні характеристики соціальної міфотворчості, з’ясовується характер та процес виникнення соціального міфу як способу моделювання соціальної реальності.

Міфотворчість має глибокі корені. З її реальністю пов’язана вся історія і культура людства. Вона є найбільш раннім способом узагальнення, осмислення та збереження для наступних поколінь накопиченого досвіду колективно здійснюваного життя. Зазначається, що міфотворчість не зникає з повсякденного життя людства, а супроводжує його й надалі, продовжуючи відігравати важливу роль у регулюванні поведінки сучасної людини. І на нинішньому етапі розвитку суспільства соціальна міфотворчість є важливим елементом механізму керування людьми та впливу на свідомість.

Міфотворчість може бути як цілеспрямованим процесом, де міф продукується згідно обраної мети, так і процесом стихійного характеру, коли творення міфів відбувається незалежно від впливу та волі соціальних суб’єктів. Цілеспрямована міфотворчість обов’язково передбачає включення в цей процес творчого суб’єкта. Ним може бути орган державної влади, окрема особистість, засоби масової інформації тощо. Та поряд цим засоби масової інформації (газети, радіо, телебачення, мережа Інтернет) є потужним та ефективним фактором(джерелом соціальної міфотворчості), що зумовлює соціальну міфотворчість, оскільки їх діяльність пов’язана з розповсюдженням та насадженням штучних міфологічних конструкцій, охоплюючи якомога більшу кількість людей.

Соціальна міфотворчість все більше зазнає впливу цілеспрямованої раціональної дії, результатом якої є міф з обміркованим задумом. Цілеспрямоване продукування соціальних міфів перетворює міфотворчість (виробництво, зберігання, поширення та переробку спеціальних “зразків”, шаблонів відповідно до інтересів окремих груп людей) на налагоджену міфоіндустрію.

У якості однієї із традиційних технологій соціальної міфотворчості розглядаються техніки, запропоновані Е. Кассирером: зміна функцій мови, обряд, пророцтво. Одночасно до аналізу залучаються такі властивості міфу, як зв’язок з ритуалом, магія слова, емоційно-чуттєве сприйняття реальності. Констатується, що вартим уваги є також проект побудови соціальної міфології, запропонований С. Корсаковим, згідно з яким запорукою ефективної міфотворчості є не розробка нового міфу, а розпізнання діючого міфу й подальше його уточнення і вдосконалення у бажаному векторі.

Важливим елементом створення та в подальшому підтримки соціального міфу є бінарні архетипові опозиції типу “ми-вони”. Ця опозиція має універсальний характер, тому що будь-яка група людей, будь-яке суспільство осмислює себе у протиставленні іншим групам чи іншим суспільствам. Її позитивна складова визначається здатністю – об’єднувати людей у боротьбі проти зовнішнього агресора, прищеплювати людині почуття причетності до долі своєї спільноти.

В даному підрозділі розглядаються і параметри, з яких складається міфотворча ситуація: це потреба в ілюзіях і характер її задоволення; рівень суспільної довіри; рівень і характер загальної культури (люди різної культури по-різному піддаються міфологізації й сприймають різні міфи: для інтелектуалів потрібні більш витончені міфологічні побудови); забезпеченість інформацією (як надлишок, так і нестача інформації); емоційна напруга (на основі страху або голоду); колективність переживання; етнопсихологічні й етнокультурні передумови й особливості.

Особливе місце в процесі міфотворчості займає сприйняття “міфологічного”. Якщо розповідь, сконструйована реальність не будуть сприйняті аудиторією, то й міфологічна реальність стане лише казкою, а не реальністю. Результатом впливу соціального міфу може бути: дія; зміна характеру дії; формування або зміна поглядів на подію або явище; бездіяльність як активна позиція. Тобто кінцевою метою соціального міфу є спонукання до конкретної соціальної реакції шляхом формування бажаного уявлення.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації підведені загальні підсумки проведеного дослідження, що розкриває сутність соціальної міфології, її особливості та характерні риси як складного соціокультурного феномену; її функціональну роль та вплив на формування масової свідомості.

В сучасній філософській та науковій літературі дається трактування міфології з різних позицій, а це породжує плюралізм розуміння означеного поняття. Здебільшого міфологія розглядалась як викривлене, оманливе, фантастичне відображення дійсності, як спосіб примітивного дологічного сприйняття. Насправді ж міфологія, будучи іманентним феноменом культури, в перетворених формах відтворюється та трансформується й на сучасному етапі суспільного розвитку.

Соціальна міфологія набуває особливого статусу, у зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу, зростанням ролі інформаційних процесів, кардинальними змінами способу життя. При розгляді соціальної міфології слід розрізняти з одного боку, міфологічний рівень суспільної свідомості, з яким пов’язане функціонування архетипів та інших форм дорефлексивного некритичного цілісного сприйняття дійсності, а з іншого, власне як соціальну міфологію, що постає особливою формою включення елементів міфологічної свідомості у неміфологічну за своєю природою сучасну культуру. Зважаючи на це, особливе місце у сучасній соціальній міфології відіграють ті соціальні міфи, які стали об’єктом і засобом здійснення ідеологічної практики.

Міфологічна свідомість, формами якої є як архаїчні , так і соціальні міфи, проектуються на всі сфери життєдіяльності, переплітаючись з іншими формами суспільної свідомості, та виконуючи цілий ряд функцій. Найважливіші з них: консолідуюча; ритуалістична; компенсаторна; телеологічна; аксіологічна; комунікативна; мобілізаційна; нормативна; сигнітивно-моделююча; праксеологічна; онтологічна; абсорбуюча; ізолююча; дестабілізуюча. Багатоманіття функцій соціальної міфології, як правило, підпорядковується одній – соціально-практичній. Зазначені функції не обмежуються окремо визначеною площиною, а реалізуються у всіх сферах життєдіяльності суспільства (політика, економіка, культура, наука, релігія тощо).

Соціальні міфи як предмет ідеологічної практики використовують наявні у суспільній свідомості залишки міфологічної свідомості або імітують їх, особливо у ситуації виникнення кризи раціонального пояснення суспільних процесів, коли соціальна міфологія може переходити з несвідомого рівня суспільної свідомості на свідомий, коли окремі соціальні міфи виступають як замінники такого раціонального пояснення. При цьому соціальна міфологія водночас формує бажаний для індивіда і соціальних мас образ дійсності (наприклад кращого майбутнього), який може виключати або значно деформувати відтворення дійсних тенденцій розвитку суспільства.

Роль соціальних міфів у поясненні суспільних явищ, зростає, оскільки звернення до них суспільної свідомості, може бути як стихійним, так і результатом цілеспрямованої діяльності з метою здійснення впливу на масову свідомість суб’єктами політико-ідеологічної практики, які намагаються використати соціальну міфологію у соціальних та політичних технологіях як елемент маніпулювання масовою свідомістю.

Відмінність дійсної соціальної міфотворчості від удаваної полягає в тому, що дійсна соціальна міфотворчість своїм автором має соціальні маси, відображає їх інтереси, є тривалою і неперервною, визначально впливає на сприйняття соціальної реальності членами суспільства, а удавана соціальна міфотворчість має своїми авторами окремих осіб, захищає приватні інтереси окремих соціальних груп, може впливати на реальність, формуюючи при цьому коло соціальних бажань, суспільну думку тощо.

Дослідження механізму формування міфологічних структур у сучасній масовій свідомості дозволяє говорити про існування штучного створення, розповсюдження, а також адаптацію масовою свідомістю продуктів удаваної соціальної міфотворчості. Міфоіндустрія збільшує свою соціальну значимість мірою її залучення у реальну міфотворчість, передусім завдяки її відповідності запитам життєвих смислів, і нівелює цю значимість за міфрою відриву від дійсності та втратою відповідності життєвим смислам.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Даниленко Ю. В. Масова культура як форма соціальної міфології: соціально-філософський аналіз // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2004. – № 3 . – С. 107–109.

2. Даниленко Ю. В. Соціальна міфологія: історичний та структурний виміри змісту // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2005. – № 7. – С. 188–192.

3. Даниленко Ю. В. Давня та сучасна соціальна міфотворчість: своєрідність творення та функціонування // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 62. – К.: Український центр духовної культури, 2007. – С. 54–62.

4. Даниленко Ю. В. Міф як феномен соціальної реальності: спроба філософського осмислення // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2005” (26 – 27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – Ч. ІІІ. – С. 32–33.

5. Даниленко Ю. В. Архетип як структурний елемент міфу // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості. Матеріали наукової конференції. 20 – 21 жовтня 2005 р. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 57–59.

6. Даниленко Ю. В. Соціальні міфи як основа маніпулювання // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2006” (12 – 13 квітня 2006 року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Ч. V. – С. 14–15.

7. Даниленко Ю. В. Міфотворчість як феномен масової культури // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2007” (18 – 19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. – Ч. V. – С. 39 – 40.

АНОТАЦІЇ

Даниленко Ю. В. Соціальна міфологія як соціокультурний феномен (філософський аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертаційна робота присвячена аналізу соціальної міфології як соціокультурного феномена. Здійснено аналіз теорій міфу, філософських та загальнонаукових принципів дослідження соціальної міфології, виокремлено основні концептуальні підходи щодо розуміння означеного явища. На основі аналізу визначено специфіку та основні характерні риси, що відрізняють соціальну міфологію від міфології архаїчної.

В роботі розглянуті структура та основні функції соціальної міфології, що дають змогу прояснити її роль та значення в сучасному суспільстві. Показано місце соціальної міфології в суспільній свідомості та її взаємозв’язок із такими формами суспільної свідомості, як релігійна, філософська та наукова. З’ясовано умови, що сприяють активізації соціальної міфотворчості, її особливості та основні механізми продукування соціальних міфів.

Ключові слова: соціальна міфологія, соціальний міф, соціальна міфотворчість, масова свідомість, архетип, засоби масової інформації.

Даниленко Ю. В. Социальная мифология как социокультурный феномен (философский анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук за специальностью 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена анализу социальной мифологии как социокультурного феномена. На основе анализа работ отечественных и зарубежных ученых раскрыт плюрализм интерпретации социальной мифологии, исследовано отношения к мифологии со времен античности (в рамках различных школ и теорий мифа), рассмотрены концепции, что позволяют осветить основные понимания сущности социальной мифологии.

Автор показывает, что достаточно часто мифологию рассматривают как такое явление, которое осталось в далеком прошлом человечества, поскольку сформировалось и существовало в условиях неразвитости научного знания, дологичного осмысления действительности. Тем не менее доказано, что мифология как явление общественной жизни в преобразованных формах воспроизводится на всех этапах развития общества, активизируясь в кризисные периоды развития человечества. Этим и объясняется возникновение и распространение социальной мифологии в конце ХІХ века, которое характеризуется резкой ломкой общественно-исторических отношений, ускорением научно-технического прогресса, возростанием значения и роли информационных процессов, которые коренным образом изменяют образ жизни, взаимоотношения между социальными группами.

Вместе с этим констатируется тот факт, что в научной литературе доминирует отрицательное отношение к социальной мифологии, что объясняется ее пониманием как преднамеренной неправды, ошибочного знания, заблуждения, фантастического искажения представлений о действительности. Представители противоположного подхода акцентируют внимание на положительной роли которую играет социальная мифология. Ее положительная направленность проявляется в способности объединять людей, воодушевлять массы, направлять их действия, определять и регулировать человеческое поведение, облегчать ориентирование в сложном и противоречивом мире.

В работе рассмотренны специфика, характерные особенности, структура и основные функции социальной мифологии, которые дают возможность прояснить ее роль и значение в современном обществе. Кроме этого осуществлен сравнительный анализ социальной мифологии и мифологии классической, что позволило выяснить основные их различия. Выяснены условия, которые оказывают содействие активизации социального мифотворчества, его особенности и основные механизмы продуцирования социальных мифов. Также рассматривается вопрос манипулирования массовым сознанием посредством использования социальных мифов, анализируется роль средств массовой информации при формировании ценностных ориентаций в обществе.

Ключевые слова: социальная мифология, социальный миф, социальное мифотворчество, массовое сознание, архетип, средства массовой информации.

Danilenko Y. V. – Manuscript. Social mythology as a social-cultural phenomenon (philosophical analysis).

The dissertation for the degree of the Candidate of Philosophical Sciences, speciality 09.00.03 – Social Philosophy and Philosophy of History. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2007.

The dissertation work is devoted to the analysis of social mythology as a social-cultural phenomenon. It is carried out the analysis of theories of myth and philosophical and scientific principles of research of social mythology, basic conceptual approaches are selected in relation to understanding of the noted phenomenon. On the basis of analysis of the world scientific reserve it is shown a specific and basic features which distinguish social mythology from the archaic mythology.

A structure and basic functions of social mythology are considered in work, which enable to clarify its role and value in modern society. The place of social mythology is shown in public consciousness and its intercommunication with such forms of public consciousness, as religious, philosophical and scientific. Terms are found out, that promote the activation of creation of social myths, its feature, and basic mechanisms of producting of social myths.

Keywords: social mythology, social myth, creation of social myths, consciousness of masses,