НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дика Юлія Віталіївна

УДК 342.72/.73:[351.078.3:502/504] (043.3)

АдміністративнО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЕКОЛОГІЧНУ ІНФОРМАЦІЮ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент КУРИЛО Володимир Іванович, Національний аграрний університет, декан юридичного факультету

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Ярмакі Христофор Петрович, Одеський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ

кандидат юридичних наук, доцент Кофлан Василь Михайлович, Івано-Франківський фінансово-комерційний кооперативний коледж ім. С. Граната, директор

Захист відбудеться « 03 » липня 2008 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий « 02 » червня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку українського інформаційного суспільства обумовлюють об'єктивну необхідність запозичення Європейського позитивного досвіду управління. Звичайно ж чільне місце займають загальновизнані світові демократичні принципи державного управління, серед яких головними є прозорість, гласність, участь громадськості у вирішенні питань загальносуспільного та місцевого значення.

Розвиток науки адміністративного права призводить до того, що національне адміністративне законодавство рецепіює все більш ефективні та досконалі принципи управління, що характерні для розвинених демократичних країн. Позитивними зрушеннями на сьогодні є застосування в Україні таких принципів державного управління, які пов’язані із забезпеченням відкритості та гласності діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування тощо. Створення цілої системи доступу до інформаційних ресурсів в цілому сприяє не лише здійсненню конституційних прав громадян на інформацію загалом, а й на екологічну інформацію зокрема. Більше того державою забезпечується участь в обговоренні та прийнятті певної категорії управлінських рішень.

Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв’язку з проблемами, що пов’язані із можливістю здійснення права громадян на екологічну інформацію повною мірою, оскільки чинне законодавство України містить цілу низку адміністративно-правових обмежень. Держава хоча і гарантує доступність громадян до екологічної інформації, але в той же час на законодавчому рівні встановлює складний порядок здіснення цих прав і створює безліч прямих та завуальованих перешкод на шляху участі громадян у таких правовідносинах.

Одним із основоположних завдань державного управління є мистецтво балансування методами заохочення та примусу, обов'язковим елементом яких повинна бути система важелів як противаг, що спрямовані на вдосконалення правового регулювання адміністративних правовідносин. І саме встановлені законом заборони та обмеження сприяють цьому повною мірою, адже саме вони забезпечують можливість здійснення конституційних прав та свобод людини і громадянина мінімізуючи ризик порушення прав і свобод інших осіб, унеможливлюють або, принаймні, ускладнюють зловживання своїми правами. Проте однією з найбільш актуальних проблем все ж залишається питання про доцільність та можливість обмеження основних конституційних прав людини і громадянина, зокрема, права на екологічну інформацію. Наявність проблем у сфері адміністративно-правового обмеження права громадян на екологічну інформацію обумовлює необхідність дослідження цього питання, а також потребує досконального вивчення адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію та механізм їх застосування.

Актуальність дослідження проблеми адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію обумовлена також необхідністю підвищення рівня правової культури населення, формуванням позицій пріоритетності забезпечення прав та свобод людини і громадянина нормами адміністративного права.

Загальнотеоретичні проблеми правових обмежень знайшли відображення в наукових працях теоретиків права, представників науки конституційного права C.С. Алексєєва, В.В. Копєйчикова, А.В. Малько, М.І. Матузова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабиновича, А.В. Сурілова та інших.

Дослідженню різних аспектів адміністративно-правових обмежень прав громадян в цілому у різні часи були присвячені роботи українських вчених-адміністративістів – В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Є.Б. Кубка, Є.В. Курінного, В.І. Курила, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, В.М. Марчука, Н.М. Мироненко, В.Ф. Опришка, І.М. Пахомова, П.М. Селіванова, В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та відомих російських вчених – Д.Н. Бахраха, К.С. Бельського, Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарєва, Л.Л. Попова, М.І. Студенікіної та інших.

Проблемам правового забезпечення прав та свобод громадян, в тому числі екологічних, приділено значну увагу в наукових працях В.І. Андрейцева, М.І. Єрофеєва, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, Б.Г. Розовського, Ю.С. Шемшученка, а також російських вчених М.М. Бринчука, С.О. Боголюбова, О.Л. Дубовика, І.А. Іконицької, Б.В. Єрофеєва, О.С. Колбасова, В.В. Петрова.

Незважаючи на те, що праці зазначених авторів мають безсумнівно теоретичне і практичне значення, у доктрині адміністративного права вони розглядали або саму сутність категорії обмеження права з позиції адміністративного права, або досліджували окремі аспекти державного регулювання правовідносин, що виникають з приводу інформації як об'єкта цих правовідносин, але, на жаль, цілісної наукової концепції правового регулювання адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію сформовано не було.

Наведені міркування і визначили комплексний характер цього дисертаційного дослідження та основні напрями його проведення.

Нормативною основою дисертаційної роботи є Конституція України, законодавчі акти, нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, які регулюють відносини у сфері адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету та у контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з адміністративно-правовими аспектами НДР «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» ( номер державної реєстрації 0106U004241).

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи є створення цілісної наукової концепції правового регулювання адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію.

Для досягнення визначеної мети у дисертаційному дослідженні були поставлені такі завдання:

- провести комплексний аналіз наукових та практичних аспектів нормативно-правового забезпечення застосування державою адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію та методів такого обмеження;

- дослідити питання доцільності встановлення таких обмежень;

- виробити відповідні рекомендації для вдосконалення адміністративного законодавства;

- сформулювати наукове визначення адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію;

- проаналізувати нормативно-правове та організаційно-правове забезпечення адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію;

- дослідити адміністративно-правові гарантії забезпечення права громадян на екологічну інформацію, особливу увагу приділивши адміністративній відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію;

- провести аналіз юридичних складів адміністративних правопорушень, предметом посягання яких є екологічна інформація;

- виробити практичні рекомендації щодо вдосконалення системи законодавства, спрямовані на подолання необґрунтованих адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію.

Предметом дослідження є адміністративно-правовові засади та норми права, що регулюють обмеження прав громадян на екологічну інформацію.

Методи дослідження. Під час аналізу проблем, яких автор торкається у дисертаційному дослідженні, використовувались відповідні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Для встановлення юридичної природи встановлення адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію, визначення поняття адміністративно-правових обмежень використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділ 1.1); використання системно-структурного методу дозволило визначити місце адміністративних правопорушень права громадян на екологічну інформацію в системі адміністративних правопорушень (розділи 1,2); застосування формально-логічного методу дозволило автору дослідити склад адміністративних правопорушень прав громадян на екологічну інформацію (підрозділ 1.2); за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено розуміння існуючого та розроблено додатковий понятійний апарат дослідження (розділи 1, 3); логіко-юридичний метод застосовувався автором при формулюванні пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правових норм, що передбачають відповідальність за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію (підрозділи 3.1, 3.2).

Був застосований нормативно-порівняльний метод при дослідженні норм національного і зарубіжного права, порівнянні окремих наукових положень інших галузей права, зокрема, загальної теорії права, цивільного, екологічного права тощо (підрозділи 1.1, 2.1).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним науковим дослідженням питань адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію.

Проведене дослідження дозволило сформулювати положення, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки адміністративного права і практики діяльності правоохоронних органів зокрема:

вперше:

- запропоновано авторське визначення адміністративно-правового обмеження права на екологічну інформацію на основі специфічних ознак адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію. Обґрунтовується, що адміністративно-правовим обмеженням права на екологічну інформацію слід визнавати встановлення правовими нормами спеціального порядку здійснення права громадян на екологічну інформацію або заборони його здійснення у випадках, прямо передбачених Конституцією України або Законами України;

- розроблено систему підстав встановлення адміністративно-правових обмежень, до яких відносяться: вимоги до форми звернення, змісту, обсягу витребуваної інформації, строків відповіді на такі звернення, функціональних обов’язків зобов’язаного суб’єкта; встановлення спеціального порядку поводження із «інформацією з обмеженим доступом» (державна таємниця, конфіденційна інформація, комерційна таємниця); декларативність деяких обов’язків посадових осіб; відсутність санкцій за порушення, закріпленого нормативним актом обов’язку;

- сформульовано пропозицію щодо внесення змін до чинного законодавства у сфері забезпечення права громадян на екологічну інформацію, які полягають у встановленні адміністративної відповідальності посадових осіб за невиконання обов’язку оприлюднювати екологічну інформацію в односторонньому порядку; усуненні суперечностей та узгодження норм Кодексу України про адміністративні правопорушення в напрямку посилення адміністративної відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію; чіткому розмежуванні функціональних обов’язків між державними органами в цілому та посадовими особами зокрема.

удосконалено:

- класифікацію адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію;

- поняття та структуру механізму застосування адміністративної відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію, а саме: механізм застосування адміністративної відповідальності представляє собою систему засобів, складовими елементами якої є правові норми, що містять у собі характеристики складу адміністративного правопорушення, уповноважені державні органи (посадові особи), що мають право застосовувати правові норми, юридичні факти (діяння, що містять ознаки складу адміністративного правопорушення), правозастосовчі акти, що є зв'язуючою ланкою між реально вчиненими діями суб’єкта та нормативно закріпленим складом адміністративного правопорушення.

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування позиції, що основними адміністративними обмеженнями права громадян на отримання екологічної інформації є: закріплення порядку її отримання через запити громадян.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення можуть бути використані:

- у науково дослідній сфері – результати дослідження можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання адміністративно-правових обмежень прав громадян на інформацію;

- у правотворчій сфері – викладені в роботі результати, а також загальнотеоретичні та практичні висновки дають змогу внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правових норм, якими регулюються адміністративні правовідносини щодо обмеження права громадян на екологічну інформацію. Застосувати положення даного дисертаційного дослідження при доопрацюванні проектів Кодексу України про адміністративні правопорушення, розробки проектів внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про прокуратуру» тощо;

- у сфері правозастосування – використання одержаних результатів дозволить покращити правове регулювання діяльності посадових осіб щодо реалізації громадянами права на екологічну інформацію;

- у навчальному процесі – теоретичні концепції запропоновані автором можуть бути використані для підготовки слухачів Дипломатичної академії України з нормативно-навчальної дисципліни «Міжнародне публічне право» та спецкурсу «Адміністративне право зарубіжних країн» (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 05.12.2007, №396/2007), при підготовці методичних розробок, планів семінарських і практичних занять у Київському гуманітарному інституті з дисциплін: «Основи екології та безпеки життєдіяльності», «Сучасні інформаційні системи та технології», «Міжнародне екологічне право» (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 18.12.2007, №274/2007) та при підготовці навчально-методичних матеріалів у Хмельницькому університеті управління та права з навчальних дисциплін: «Адміністративне право України» та «Екологічне право» (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від 22.01.2008, № 0056/87-04-13/08).

Крім того, дане дисертаційне дослідження може бути використане у роботі щодо подолання правового нігілізму, підвищення рівня правосвідомості та правової культури державних службовців органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідного законодавства та науково-правових джерел. Усі результати одержані безпосередньо автором і знайшли своє відображення в опублікованих особисто ним роботах.

Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права юридичного факультету і на міжкафедральному семінарі Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету та отримали позитивну оцінку.

Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції по вдосконаленню законодавства України були оприлюднені на науково-практичній конференції: «Проблеми реалізації компетенції органів місцевого самоврядування в сфері земельних та екологічних правовідносин» (м. Сімферополь, грудень 2007 р.).

Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у 5 статтях в журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, та в одній тезі доповіді на науково-практичній конференції.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів та шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (179 найменувань), 4 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 193 сторінки, основний текст 176 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження дисертації, розкривається стан наукової розробки щодо обмеження права на екологічну інформацію, дається характеристика об’єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначається мета і завдання дослідження, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження, вказуються публікації та апробації за темою дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративних обмежень права громадян на екологічну інформацію» автором досліджуються загальнотеоретичні проблеми науки адміністративного права щодо категорії «обмеження права» та її місце і види в системі адміністративно-правових обмежень в цілому і по відношенню до права на екологічну інформацію зокрема.

У підрозділі 1.1. «Поняття та правова природа адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію» аналізуються концепції «екологічної інформації», «меж», «обмежень», «правових обмежень», «юридичних обмежень», «адміністративних обмежень». Підтримується позиція, що адміністративно-правове обмеження права – це законодавчо санкціоноване тимчасове скорочення або зменшення, як по суті, так і за часом, користування цим благом, що становить предмет суб'єктивного права. Виділяються специфічні ознаки адміністративно-правових обмежень права на екологічну інформацію. Аналізуються та досліджуються принципи адміністративно правових обмежень.

Наголошується на тому, що під адміністративно-правовими обмеженнями права на екологічну інформацію слід розуміти встановлення правовими нормами спеціального порядку здійснення цього права або заборони його здійснення, виключно у випадках, передбачених Конституцією України або Законами України.

Розглядаються специфічні ознаки адміністративно-правових обмежень права на екологічну інформацію серед яких основними системоутворюючими варто відмітити наступні: належність їх до юридичних способів забезпечення інтересів суб'єктів права; встановлення виключно державою і, відповідно, забезпечення їх силою державного примусу; встановлення їх виключно у Конституції і законах і заперечення будь-якої іншої форми закріплення; інформаційний характер; зв'язок з несприятливими умовами для здійснення власних інтересів суб'єкта; повідомлення про зменшення об'єму прав особи; позначають негативну правову мотивацію; припускають зниження негативної активності; направлені на захист суспільних відносин, виконують функцію їх охорони.

Розглянуто основні принципи адміністративно-правових обмежень та запропоновано розглядати їх у єдиній системі, яка включає в себе: орієнтованість, як права, так і самого обмеження права громадянина, його законні інтереси, невід'ємність, цілісність, повноту і гарантованість права, відповідності значення і змісту права на екологічну інформацію, принцип законності, справедливості, відповідності та забезпечення судом.

У підрозділі 1.2. «Види адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію та їх характеристика» автор досліджує види адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію та обґрунтовує свою позицію щодо побудови цілісної системи цих обмежень. При цьому аналізуються поняття «системи», «системності», їх ознаки, функції. Адміністративно-правові обмеження розглядаються в контексті правового засобу. Проведено аналіз існуючих класифікацій обмежень прав громадян та запропоновано авторське бачення класифікації адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію.

Зазначається, що ознаками системи адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію є множина структурних елементів; наявність системоутворюючих зв’язків між елементами; цілісність; автономія та відносна самостійність у відношенні до навколишнього середовища; системоутворюючий критерій поділу внутрішніх елементів системи за видовими ознаками.

Запропоновані власні критерії побудови цілісної системи адміністративно-правових обмежень права на екологічну інформацію які включають в себе можливість поділу: за колом осіб (загальні, спеціальні); за об'єктом (документована екологічна інформація; публічно оголошувана екологічна інформація); за часом (безстрокові, тимчасові); за ступенем визначеності (абсолютно визначені, відносно визначені); за видом екологічної інформації, що підпадає обмеженню (статистична інформація; адміністративна інформація; масова інформація; інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування; правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; соціологічна інформація); за негативним правовим наслідком розголошення екологічної інформації (впливає на конфіденційність діяльності державних органів; міжнародні стосунки, національну оборону або державну безпеку; конфіденційність комерційної та промислової інформації; права інтелектуальної власності; конфіденційність особистих даних і/чи архівів, що стосуються фізичної особи; інтереси третьої сторони, яка надала інформацію); за формою запиту (усні, письмові).

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію» присвячений аналізу нормативно-правового регулювання адміністративно-правових обмежень та організаційно-правовому забезпеченню обмежень права громадян на екологічну інформацію.

У підрозділі 2.1. «Нормативно-правове регулювання адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію» досліджуються особливості надання екологічної інформації. Звертається увага на те, що порядок її отримання закріплено в чинному законодавстві досить фрагментарно. Адміністративно-правове обмеження права громадян на екологічну інформацію встановлюється також через закріплення в чинному законодавстві правил охорони інформації, розголошення якої може заподіяти шкоду інтересам держави та суспільства. Охорона таких інтересів здійснюється через встановлення правового режиму «інформації з обмеженим доступом». Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну та таємну. Автором виділяється та досліджується специфічна категорія обмежень права громадян на екологічну інформацію, а самі обмеження, пов’язані з особливостями діяльності органів державної влади чи інших суб’єктів.

Під час дослідження даних категорій адміністративно-правових обмежень, детально аналізується чинне законодавство України, що встановлює процедурні аспекти віднесення та доступу до інформації з обмеженим доступом. Зокрема було проаналізовано: Конституцію України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про пестициди і агрохімікати», «Про державну таємницю», «Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська)», низку підзаконних нормативних актів, в тому числі інструкцій, положень, порядків тощо.

Вказується на недосконалість правового регулювання порядку отримання екологічної інформації та його фрагментарне закріплення в чинному законодавстві. Досліджується адміністративно-правове обмеження права громадян на екологічну інформацію через закріплення в чинному законодавстві правил охорони інформації, розголошення якої може заподіяти шкоду інтересам держави та суспільства. Охорона таких інтересів здійснюється через встановлення правового режиму «інформації з обмеженим доступом». Наголошується на режимах інформації з обмеженим доступом, а саме: на поділ такої інформації на конфіденційну та таємну.

Автором проводиться розподіл адміністративно-правових обмежень права громадян на конфіденційну екологічну інформацію на дві категорії: обмеження, які пов’язані з віднесенням тих чи інших відомостей до категорії конфіденційної інформації та обмеження, які пов’язані з доступом до конфіденційної інформації. Водночас пропонується поділити адміністративно-правові обмеження права громадян на таємну екологічну інформацію на дві категорії: обмеження, пов’язані з віднесенням до таємної екологічної інформації, та обмеження, пов’язані з доступом до таємної екологічної інформації.

У підрозділі 2.2. «Організаційно-правове забезпечення адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію» автор обґрунтовує позицію щодо часткового збігу організаційно-правового забезпечення віднесення інформації до державної таємниці та конфіденційної інформації з організаційно-правовим механізмом обмеження права громадян на екологічну інформацію. Детально аналізується механізм встановлення адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію, пов’язаних з порядком встановлення та зняття правового режиму державної таємниці з відомостей, які становлять екологічну інформацію.

Досліджуються організаційно-правові обмеження права громадян на екологічну інформацію, які пов’язані з поводженням із інформацією, що є конфіденційною та організаційно-правове забезпечення адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію, пов'язаних із особливостями діяльності органів державної влади чи інших суб’єктів. Зокрема, аналізується діяльність Національного архівного фонду України, бібліотек України.

Вказується на частковий збіг організаційно-правового забезпечення віднесення інформації до державної таємниці та конфіденційної інформації з організаційно-правовим механізмом обмеження права громадян на екологічну інформацію.

Автор приходить до висновку про ефективність адміністративно-правових обмежень прав громадян на екологічну інформацію, пов'язаних з особливостями діяльності органів державної влади чи інших суб’єктів, та складність їх подолання громадянином, який прагне реалізувати своє право на екологічну інформацію в повному обсязі.

Обґрунтовується висновок, що пересічний громадянин, у випадку порушення його права не екологічну інформацію, через механізм засекречення/розсекречення екологічної інформації, практично позбавлений можливості захистити своє порушене право.

Розділ 3 «Удосконалення правового регулювання адміністративно-правових обмежень та адміністративна відповідальність за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію» присвячений теоретико-практичним дослідженням адміністративної відповідальності за неправомірну поведінку суб'єктів адміністративних правовідносин щодо забезпечення здійснення права людини і громадянина на екологічну інформацію та пропонуються шляхи вирішення існуючих проблем у цій сфері.

У підрозділі 3.1. «Правовий механізм застосування адміністративної відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію» досліджується співвідношення понять механізму правового регулювання, механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян. Обґрунтовується позиція, що адміністративна відповідальність є складовим елементом більш загального правового явища – механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Під механізмом застосування адміністративної відповідальності розуміється система засобів, складовими елементами якої є правові норми, уповноважені державні органи (посадові особи), юридичні факти, правозастосовчі акти, що є з'єднувальною ланкою між реально вчиненими діями суб’єкта та нормативно закріпленим складом адміністративного правопорушення.

Аналіз ст.ст. 82-3, 91-4, 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дозволяє автору прийти до висновку про невідповідність диспозицій та санкцій цих статей реаліям сьогодення, пропонуються варіанти узгодження суперечностей, в тому числі викладення зазначених статей в авторській редакції, що, на думку автора, удосконалило б систему гарантій права громадян на екологічну інформацію.

Наголошується на тому, що механізм правового регулювання є найбільш загальним поняттям, у порівнянні з механізмом адміністративно-правового регулювання та механізмом застосування адміністративної відповідальності. Механізм адміністративно-правового регулювання є явищем похідним від механізму правового регулювання в цілому.

Обґрунтовується, що під механізмом застосування адміністративної відповідальності розуміється система засобів, складовими елементами якої є правові норми, уповноважені державні органи (посадові особи), юридичні факти, правозастосовчі акти, що є зв'язуючою ланкою між реально вчиненими діями суб’єкта та нормативно закріпленим складом адміністративного правопорушення.

У підрозділі 3.2. «Адміністративна відповідальність, як гарантія реалізації права громадян на екологічну інформацію» вказується на місце адміністративної відповідальності в системі юридичних гарантій права громадян на екологічну інформацію. Автор розглядає гарантії як юридичну сукупність умов та спеціальних правових способів і засобів, які визначають умови і порядок реалізації безперечного здійснення прав і свобод особи, а також їх охорону, захист. Обґрунтовується позиція, що адміністративна відповідальність займає одне з провідних місць у системі гарантування громадянам права на екологічну інформацію. Детально досліджуються можливі адміністративні правопорушення, що посягають на право громадян на екологічну інформацію. Автором розроблено та обґрунтовано концепцію типового адміністративного правопорушення – протиправного обмеження права громадян на екологічну інформацію. Досліджено склад такого правопорушення.

Аргументовано доводиться, що адміністративна відповідальність за порушення права громадян на екологічну інформацію застосовується виключно щодо діянь, які прямо передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, проте, з урахуванням видів адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію, застосовуються також більш загальні статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення права на інформацію, порушення законодавства про державну таємницю та конфіденційну інформацію, порушення у сфері поводження з відходами тощо.

Вказується на характерну ознаку адміністративного правопорушення – протиправного обмеження права громадян на екологічну інформацію – формальний склад.

Обґрунтовується, що родовим об’єктом даного правопорушення є суспільні відносини, пов’язані з інформацією, порядком її надання, оприлюднення, засекречення тощо. Видовим об’єктом є суспільні відносини, пов’язані з реалізацією права громадян на екологічну інформацію, тобто коло відносин в даному випадку обмежується саме специфікою інформації – екологічна інформація.

Розглянуто об’єктивну сторону такого адміністративного правопорушення, яка може проявлятись як у формі дії, так і бездіяльності (ненадання екологічної інформації – бездіяльність, безпідставне засекречування екологічної інформації – дія).

Окремо приділено увагу спеціальному суб’єкту даного правопорушення, оскільки ним може виступати лише посадова особа, яка володіє екологічною інформацією та зобов’язана її надавати на запит громадян чи вчасно оприлюднювати.

Вина суб’єкта адміністративного правопорушення може мати місце як у формі умислу (адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, що його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків - ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення), так і у формі необережності (адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити).

ВИСНОВКИ

У висновках автор сформулював підсумкові положення проведеного дослідження, основними з яких є:

1. Адміністративно-правові обмеження права на екологічну інформацію – це встановлення правовими нормами спеціального порядку здійснення цього права або заборони його здійснення, у випадках, передбачених Конституцією України або Законами України. Адміністративно-правове обмеження права громадян на екологічну інформацію – це правова заборона протизаконного діяння, що створює умови для задоволення інтересів контрсуб'єкта і суспільних інтересів в охороні і захисті. Це – встановлені в праві межі, в яких суб'єкти повинні діяти; це – виключення певних можливостей в діяльності осіб.

2. Ознаки адміністративно-правових обмежень права на екологічну інформацію до яких відносяться: обмеження, які є юридичними способами забезпечення інтересів суб'єктів права, що встановлюються державою і забезпечуються силою держави, можуть міститися тільки в законах і не можуть бути встановлені підзаконними актами, носять інформаційний характер, мають зв'язок з несприятливими умовами для здійснення власних інтересів суб'єкта, повідомляють про зменшення об'єму прав особи, позначають негативну правову мотивацію, припускають зниження негативної активності та спрямовані на захист суспільних відносин, що виконують функцію їх охорони.

3. Принципами адміністративно-правового обмеження права громадянина на екологічну інформацію є орієнтованість як закону, так і самого обмеження права громадянина, його законні інтереси, невід'ємність, цілісність, повнота і гарантованість його права; принцип законності, відповідності значенню і змісту.

4. Система видів адміністративно-правових обмежень права на екологічну інформацію має наступний поділ: за колом осіб; за об'єктом; за часом; за ступенем визначеності; за видом екологічної інформації, що підлягає обмеженню; за формою запиту.

5. Адміністративно-правові обмеження права громадян на екологічну інформацію в переважній більшості реалізуються за допомогою правових норм, які визначають процедури, способи, форми, критерії реалізації права громадян на екологічну інформацію та інших суб’єктивних прав. Реалізація кожної правової можливості громадянина неможлива без її регламентації. Правила, які спрямовані на їх регламентацію і будуть адміністративно-правовими обмеженнями права громадян на екологічну інформацію.

6. Адміністративно-правові обмеження права громадян на екологічну інформацію, що пов’язані з правовим режимом конфіденційної інформації, умовно можна поділити на: адміністративно-правові обмеження, які пов’язані з віднесенням тих чи інших відомостей до категорії «конфіденційної інформації»; адміністративно-правові обмеження, які пов’язані з доступом до інформації, щодо якої встановлено правовий режим конфіденційної інформації.

7. Встановлення порядку оприлюднення екологічної інформації дозволяє істотно обмежити право громадян на екологічну інформацію. Законодавчо встановлене обмеження права на екологічну інформацію у цьому випадку полягає у тому, що в законодавстві закріплений лише приблизний перелік відомостей, який повинен бути оприлюднений у мережі Internet державними органами. Всю іншу інформацію державні органи мають право не оприлюднювати у зазначеній мережі. Тобто, знову складається ситуація, коли обов’язок державних органів втрачає характер правового, перетворюючись на вимогу моралі.

8. Організаційно-правове забезпечення віднесення інформації до державної таємниці та конфіденційної інформації частково збігається з організаційно-правовим механізмом обмеження права громадян на екологічну інформацію.

9. Дослідження нормативної бази механізму застосування адміністративної відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію дає змогу говорити про недооцінювання законодавцем такої гарантії дотримання права громадян на екологічну інформацію як адміністративна відповідальність.

10. Недоліком чинного законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію, є те, що законодавець зосереджує свою увагу лише на праві громадян отримувати запитувану екологічну інформацію, упускаючи із виду екологічну інформацію, що повинна надаватись в односторонньому порядку на виконання вимог закону.

11. Аналіз законодавства, що регулює застосування адміністративної відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію, дає змогу зробити висновок, що встановлення законодавством обов’язків для посадових осіб, без забезпечення таких обов’язків засобами відповідальності, в тому числі адміністративної, може розглядатись як власне адміністративно-правове обмеження права громадян на екологічну інформацію.

12. Автор вносить конкретні пропозиції щодо змін та доповнень до ст.ст. 82-3, 91-4, 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:

- пропонується узгодити санкції статей, збільшивши адміністративні стягнення за ст. 82-3, 91-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення до рівня ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- встановити обтяжуючі обставини у вигляді повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого ст.ст. 82-3, 91-4 Кодексу України про адміністративні - правопорушення;

- віднести повноваження розгляду адміністративних справ за ст.ст. 82-3, 91-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення також до компетенції судів;

- об'єднати статті, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення права громадян на інформацію, в тому числі екологічну, в одну статтю.

Запропоновано авторські редакції статей 82-3, 91-4, 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Дика Ю.В. Адміністративно-правові обмеження права на екологічну інформацію за нормами законодавства Європейського Союзу / Ю. В. Дика // Університетські наукові записки, Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2008. – №1. – С. 171-176.

2. Дика Ю.В. Види адміністративно-правових обмежень прав громадян

на екологічну інформацію / Ю.В. Дика // Форум права. – 2008. - №1. –С.113-118Електронний ресурс]. Режимдоступу:

http://www.nbuv.gov.ua/e- journals/FP/2008-1/08djvnei.pdf.

3. Дика Ю.В. Поняття правових обмежень права на екологічну інформацію / Ю.В. Дика // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 4. – С. 167-171.

4. Дика Ю.В. Принципи правових обмежень права на екологічну інформацію / Ю.В. Дика // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 2007.– Вип. 13. – С. 274-282.

5. Дика Ю.В. Проблемні аспекти застосування адміністративної відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію за ст. 91-4 КУпАП /Ю.В. Дика // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. - № 4. – С. 140-143.

6. Дика Ю.В. Поняття та зміст екологічних прав людини та громадянина / Ю.В. Дика // Проблеми реалізації компетенції органів місцевого самоврядування в сфері земельних та екологічних правовідносин: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції, м. Сімферополь, 19 грудня 2007 р. – С. 167-168.

Дика Ю.В. Адміністративно-правові засади регулювання обмежень прав громадян на екологічну інформацію. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням, в якому розглянуто комплекс питань теоретичного та практичного характеру щодо адміністративно-правових засад регулювання обмежень права громадян на екологічну інформацію. У роботі визначено ряд специфічних ознак поняття «адміністративно-правового обмеження права». В дисертаційному дослідженні подано характеристику адміністративно-правовим обмеженням права громадян на екологічну інформацію. Здійснена класифікація адміністративно-правових обмежень права громадян на екологічну інформацію. Досліджено адміністративну відповідальність в системі гарантій права на екологічну інформацію. Проаналізовано адміністративну відповідальність за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію. Запропоновані шляхи удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності за протиправне обмеження права громадян на екологічну інформацію.

Ключові слова: право громадян на екологічну інформацію, адміністративно-правове обмеження, механізм адміністративно-правового забезпечення, механізм адміністративно-правового обмеження, адміністративно-правові гарантії прав, адміністративна відповідальність.

Дикая Ю.В. Административно-правовые основы регулирования ограничения права граждан на экологическую информацию. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Данная диссертация представляет собой комплексное монографическое исследование, в котором рассмотрено ряд вопросов теоретического и практического характера относительно административно-правовых основ регулирования ограничений права граждан на экологическую информацию. В работе исследуются общетеоретические проблемы науки административного права относительно категории «ограничения права» и ее места и видов в системе административно-правовых ограничений в целом и по отношению к праву на экологическую информацию в частности. Анализируются концепции «экологической информации», «ограничений», «правовых ограничений», «юридических ограничений», «административных ограничений».

Рассматриваются специфические признаки административно-правовых ограничений права на экологическую информацию среди которых основными критериями следует отметить следующие: принадлежность их к юридическим способам обеспечения интересов субъектов права; установление исключительно государством и, соответственно, обеспечение их силой государственного принуждения; установление их исключительно в Конституции и законах и отрицание любой другой формы закрепления; информационный характер; направленные на защиту общественных отношений, выполняют функцию их охраны. Рассмотрены основные принципы административно правовых ограничений и предложено рассматривать их в единственной системе, которая включает в себя: ориентированность, как права, так и самого ограничения права, на гражданина, его законные интересы, неотъемлемость, целостность, полноту и гарантированность права, соответствия значения и содержания права на экологическую информацию, принцип законности, справедливости, соответствия и обеспечения судом.

Исследовано виды административно-правовых ограничений права граждан на экологическую информацию и обосновывает свою позицию относительно построения целостной системы этих ограничений. При этом анализируются понятия «системы», «системности» их признака, функции. Административно-правовые ограничения рассматриваются в контексте правового средства. Проведен анализ существующих классификаций ограничений прав граждан и предложено авторский поход к классификации административно-правовых ограничений прав граждан на экологическую информацию.

Анализируется нормативно-правовое регулирование административно-правовых ограничений прав граждан на экологическую информацию. Исследуются особенности предоставления экологической информации. Обращается внимание на то, что порядок ее получения закреплен в действующем законодательстве достаточно фрагментарно. Административно-правовое ограничение права граждан на экологическую информацию устанавливается также через закрепление в действующем законодательстве правил охраны информации, разглашение которой может причинить вред интересам государства и общества.

Детально анализируется действующее законодательство Украины, которое устанавливает процедурные аспекты доступа к информации с ограниченным доступом. Указывается на несовершенство правового регулирования порядка получения экологической информации и его фрагментарное закрепление в действующем законодательстве. Исследуется административно-правовое ограничение права граждан на экологическую информацию через закрепление в действующем законодательстве правил охраны информации, разглашение которой может причинить вред интересам государства и общества.

Детально анализируется механизм установления административно-правовых ограничений права граждан на экологическую информацию, связанных с порядком установления и снятия правового режима государственной тайны из сведений, которые составляют экологическую информацию.

Исследуются организационно-правовые ограничения права граждан на экологическую информацию, которые связаны с поведением с информацией, которая является конфиденциальной и организационно-правовое обеспечение

административно-правовых ограничений прав граждан на экологическую информацию, связанных с особенностями деятельности органов государственной власти или других субъектов. В частности анализируется деятельность Национального архивного фонда Украины, библиотек Украины.

Рассмотрено теоретико-практическое исследование административной ответственности за неправомерное поведение субъектов административных правоотношений относительно обеспечения осуществления права человека и гражданина на экологическую информацию и предлагаются пути решения существующих проблем в этой сфере.

Исследуется соотношение понятий механизма правовой регуляции, механизма административно-правового обеспечения прав и свобод граждан. Указывается на место административной ответственность в системе юридических гарантий права граждан на экологическую информацию. Детально исследуются возможные административные правонарушения, которые посягают на право граждан на экологическую информацию.

Ключевые слова: право граждан на экологическую информацию, административно-правовое ограничение, механизм административно-правового обеспечения, механизм административно-правового ограничения, административно-правовые гарантии прав, административная ответственность.

Dyka Y.V. Administrativе-legal bases of adjusting of limitation of right for citizens on ecological information. – The Manuscript.

Dissertation on the competition of scientific degree of