Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

ЄВЛАКОВА Ірина Анатоліївна

УДК 339.92:330.341(4-01)

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР МОДИФІКАЦІЇ
СТРАТЕГІЙ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ–2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі глобальних систем сучасної цивілізації
Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
ПАХОМОВ Сергій Юрійович,
Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана МОН України,

доцент кафедри міжнародного менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
ЧУЖИКОВ Віктор Іванович,
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана МОН України,
професор кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук

ПОЛІЩУК Ліна Сергіївна,

Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри світового господарства
і міжнародних економічних відносин

Захист відбудеться 22 квітня 2008 р. о 1600 годині на засіданні спеціалі-зованої вченої ради Д .176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відноси НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5

Автореферат розісланий «22» березня 2008 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради |

А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поглиблення процесів глобалізації світового господарства зумовлює значні мегарегіональні зміни на континентах, які викликані насамперед розширенням та поглибленням економічної інтеграції, суттєвими змінами в структурі національних економічних систем, тривалими трансформаційними зрушеннями, які далеко не завжди мають беззаперечно позитивний характер і проходять у країнах-аплікантах та нових членах економічного союзу з різною інтенсивністю та різними результатами. Не є винятком при цьому й країни Центрально-Східної Європи (ЦСЄ), які у середині 1990-х рр. заявили про своє бажання вступити до ЄС, а впродовж 2004–2007 рр. стали членами цього угруповання. Однак їх трансформаційна фаза при цьому не завершилась, а необхідність їх подальшої соціально-економіч--ної кон-вер-генції зі старими членами Євросоюзу наявно відображають національні стра-те-гії розвитку, які є чітко гармонізованими з основними стратегіями ЄС у цілому.

Певні успіхи західних країн-сусідів є показовими й для України, яка не відмовилась від своїх євроінтеграційних прагнень і намірів вступити до най-більшого у світі інтеграційного угруповання, проте мало що зробила в плані реалізації Копенгагенських та Маастрихтських критеріїв щодо вступу та імпле-мен-тації «Спільного доробку ЄС» через низку нових стратегій розвитку. З ура-ху-ванням цього конче важливим є системний аналіз процесів трансформації на--ціо-нальних економік країн ЦСЄ до вступу й після нього та уникнення помилок, які були допущені новими членами Євросоюзу в ході реалізації своїх стратегій.

Проблеми створення ефективної економічної системи країн з транзитивною економікою в умовах глобалізації, необхідність їх переходу до інноваційної моделі розвитку, трансформації зовнішньоекономічної моделі розглядались у наукових працях вітчизняних науковців О. Білоруса, В. Будкіна, В. Гейця, Я. Жаліла, Б. Кваснюка, С. Кримського, Д. Лук’яненка, В. Мельника, В. Новицького, Ю. Павленка, Ю. Пахомова, С. Пахомова, О. Плотнікова, Є. Са-вельєва, В. Сіденка, С. Сіденко, А. Сухорукова, Н. Татаренко, В. Чужикова, А. Чухна та інших.

Теоретичні основи глобалізації, її вплив на розвиток національних економік докладно досліджували численні зарубіжні науковці, зокрема П. Герст, А. Ельянов, А. Зуєв, Н. Іванов, В. Медведєв, Л. Мяснікова, Дж. Нейсбітт, П. Ратленд, Р. Робертсон, Г. Томпсон, Л. Туроу. Різні аспекти розвитку країн з транзитивною економікою, створення та реалізацію економічних стратегій, а також інтеграційні процеси в Європі вивчали І. Ангелов, Ю. Борко, А. Гітін, Д. Деяну, П. Еберхардт, Н. Кампос, Я. Корнаї, В. Кудров, О. Ленчук, Р. Лукас, В. Трілленберг.

Разом з тим малодослідженими в комплексі соціально-економічних наук залишаються систематизація оцінок ефективності існуючих стратегій розвитку держав, виявлення спільних та відмінних рис у реалізації стратегій ЦСЄ, що є дуже важливим для України. Потребує вдосконалення методологічна модель обґрунтування та розробки стратегій і механізмів регулювання вітчизняної економіки в умовах поглиблення глобалізації. Актуальним є також об’єктивний аналіз реального процесу конвергенції України та ЄС, виявлення шляхів і напрямів зближення в соціальній, економічній та гуманітарній сферах. Потребує уточнення параметральна модель зовнішньоекономічної безпеки країн ЦСЄ та України як чинника європейської інтеграційної взаємодії. Конче необхідною є розробка ефективної інноваційної стратегії України на основі узагальнення та систематизації досвіду країн ЦСЄ. Науково-теоретична та практична значущість вказаних проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у межах наукової тематики Класичного приватного університету (раніше – Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління”) „Управління конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948). Автором особисто підготовлений підрозділ „Транснаціо-налізація світової економіки як найважливіший прояв глобалізації”. Крім цього, автор брала участь у розробці наукової теми відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України “Динаміка цивілізаційних зрушень в сучасному світі” (номер державної реєстрації 0105U002586), де здобувачем особисто були розроблені рекомендації щодо вдосконалення механізмів регулювання економіки України в умовах глобалізації на основі узагальнення досвіду економічних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розкриття характеру та напрямів модифікації національних стратегій розвитку країн ЦСЄ, які зазнають значних змін внаслідок посилення глобалізації світового господарства взагалі та європейської економічної інтеграції зокрема, а також формування науково обґрунтованої поліструктурної стратегії розвитку України та соціально-економічної конвергенції у ЄС.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлено такі завдання:

- виявити сучасні форми існування та рівень взаємозумовленості економічних явищ „глобалізація”, „інтернаціоналізація”, „глобальна стратегія” і „національна стратегія розвитку” з метою їх чіткої ідентифікації;

- визначити механізми гармонізації глобальних стратегій і національних стратегій розвитку транзитивних країн;

- з’ясувати особливості стратегій розвитку національних економік країн Центрально-Східної Європи і здійснити порівняльний аналіз ринкових трансформацій, соціально-економічних наслідків системних перетворень у цих країнах;

- виявити сутність поняття „зовнішньоекономічна безпека країни”, оцінити рівень зовнішньоекономічної безпеки країн Центрально-Східної Європи та України як чинника європейської інтеграційної взаємодії; виявити шляхи підвищення зовнішньоекономічної безпеки транзитивних країн;

- визначити механізми протидії „трансферу криз” – процесу, завдяки якому розвинуті країни зменшують глибину і тривалість економічних криз, переносячи кризові фактори до менш розвинутих або транзитивних країн;

- виявити характер та напрями трансформації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті реалізації стратегій структурно-інноваційної перебудови національної економіки.

Об'єктом дослідження є процеси ринкових трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи в умовах посилення глобалізації світового господарства.

Предметом дослідження є стратегії економічного розвитку країн Центрально-Східної Європи в моделі розширення ЄС.

Методи дослідження. Основні наукові результати дисертаційної роботи було отримано на основі використання таких методів, як: метод контент-аналізу (для виявлення проблем, постановки мети та завдань дослідження), метод термінологічного аналізу (при вдосконаленні термінологічного апарату – авторському визначенні поняття „глобалізація”), структурно-функціональний метод (для виділення в процесах глобалізації структурних елементів – проявів глобалізації та визначення їх ролі; при дослідженні змісту механізмів регу-лювання розвитку національних економік транзитивних країн, їх структурних елементів та функцій), системно-структурний підхід (при комплексному дослідженні економік Центрально-Східної Європи, а також України), методи динамічних рядів (для дослідження тенденцій змін соціально-економічних по-каз--ників країн ЦСЄ та України), метод порівняльного аналізу (для зіставлення показників розвитку окремих країн регіону ЦСЄ та України з середніми показниками соціально-економічного розвитку

ЄС–27, ЄС–15), методи структурного аналізу (для визначення структури експорту України і ЄС) тощо.

Інформаційна база. Теоретичною та інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти України та інших країн, Економічні огляди Європи, зроблені Європейською економічною комісією ООН, Доповіді UNCTAD про світові інвестиції, про торгівлю та розвиток, Доповіді СОТ про світову торгівлю, документи Світового банку, інші доповіді ООН (Про розвиток людини, Світове економічне становище та перспективи тощо), статистика Організації економічного співробітництва та розвитку, міжнародна торговельна статистика СОТ, статистична база даних товарної торгівлі ООН (Comtrade), матеріали Державного комітету статистики України та Євростату.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні методологічних підходів до розробки стратегій економічного розвитку України в міжнародному економічному середовищі, формулюванні практичних рекомендацій з урахуванням позитивів та негативів інтегративного досвіду країн Центрально-Східної Європи.

У дисертації вперше:

- обґрунтовано, що в умовах поглиблення глобалізації світового господарства та зіткнення національних інтересів країн, що перебувають на різних стадіях соціально-економічного розвитку, сформулювалося дві основні стратегії: форсованої інтеграції до світового господарства, яка передбачає диверсифікований характер залучення іноземних інвестицій та технологій, та стратегія максимального використання внутрішніх ресурсів і внутрішнього потенціалу, основною метою якої є пришвидшений розвиток вітчизняних структуроутворюючих галузей та підтримка національної економіки; взаємне переплетіння цих стратегій, їх зв’язок з глобальними змінами у світовій економіці й створює системний дуалізм у модифікації моделей країн;

- обґрунтовано теоретичні концепції щодо розуміння феномену та механіз-мів протидії „трансферу криз” – процесу, завдяки якому розвинуті країни змен-шують глибину і тривалість економічних криз, переносячи кризові фактори у менш розвинуті або транзитивні країни; зокрема, доведено, що одним з інструментів протидії трансферу криз у транзитивних країнах виступає неадекватність інституційної ринкової інфраструктури вимогам уніфікації. Практично підтверджена теза про те, що розширення ЄС фактично постає механізмом нейтралізації кризових проявів в економічному розвиткові провідних країн Союзу. Розроблена та побудована автором графічна модель матриці гармонізо-ваної економічної конвергенції наочно довела конвергентну симетричність ви-рівнювання співвідношення: темпи зростання ВВП – темпи зростання заробіт-ної плати, що яскраво ілюструє мегарегіональну тенденцію зближення; разом з тим вона виступає прямим доказом того, що трансфер криз зміщуватиметься вже у 2009–2011 рр. від нових членів ЄС до периферії Євросоюзу;

- запропоновано нові методологічні підходи щодо оптимізації стратегії та механізмів регулювання економічного розвитку України в глобальному середовищі на основі узагальнення компонентної бази моделей економічного розвитку країн ЦСЄ; зокрема, доведено, що напрями використання позитивного досвіду економічних трансформацій країн ЦСЄ безпосередньо пов’язані з якісними змінами в структурі промисловості на основі залучення великих обсягів ПІІ, запровадженням нової таксономії галузей промисловості, в основі якої лежить якість людського капіталу, та гнучкою співпрацею з міжнародними економічними організаціями; натомість негативний досвід має прояв у зростаю-чій зов-нішньоекономічній залежності країн, низькому рівні конкурентоспро-можності національного сектора, використанні цих країн як ринків дешевої робочої сили, розміщенні екологічно небезпечних підприємств. Встановлено, що шляхи використання зазначеного досвіду пов’язані з безвідкладним розробленням і законодавчим прийняттям національної стратегії розвитку України, побудованої на принципах економічної безпеки, комунітаризму, паритетної інтегрованості до глобального конкурентного середовища;

удосконалено:

- методологічні підходи щодо модифікації існуючих механізмів гармонізації глобальних стратегій і національних стратегій розвитку трансформаційних країн, зокрема, виділено: внутрішні механізми, що безпосередньо пов’язані з мобілізацією національних факторів розвитку, активним державним втручанням, вирішенням завдань сталого розвитку, посиленням інформаційно-інноваційних та інтегративних процесів, які забезпечуватимуть транзитивним національним економікам технологічний прорив, запобіганням негативним впливам ТНК і активізацією процесу створення власних ТНК, більш гнучкою співпрацею з міжнародними організаціями; і зовнішні механізми, які сприяють формуванню та реалізації альтернативних моделей глобалізації, спрямованих на посилення гуманізації, соціальної й екологічної спрямованості економічного розвитку, реформування міжнародної фінансової системи для зменшення загроз фінансової глобалізації, демократизацію діяльності міжнародних організацій;

- методологічні підходи щодо застосування сучасних механізмів регулювання розвитку національних економік транзитивних країн, що зумовлено необхідністю протистояти негативним наслідкам глобалізації. Ці положення відрізняються від існуючих системним характером і базуються на зарахуванні до цих механізмів: інформаційно-інноваційної політики, що зумовлює розширення інтеграційної взаємодії та економічного співробітництва на паритетній основі; державної політики корекції ринку (удосконалення системи оподаткування та вирівнювання податкових ставок у міжгалузевому розрізі, перегляд цінових співвідношень між галузями, згортання застарілих виробництв і стимулювання пріоритетних галузей);

дістали подальшого розвитку:

- визначення поняття „глобалізація”, під яким автор розуміє процес формування спільного світового економічного простору (у тому числі фінансового), що відбувається в результаті інформаційно-комунікаційної революції, лібералізації руху факторів виробництва і розвитку транс-національних структур та є вигідним країнам–лідерам світової економіки, а також країнам, здатним захищати національні інтереси від зовнішніх негативних впливів;

- комплексна експертна оцінка напрямів підвищення рівня економічної безпеки держави, а саме визначено шляхи підвищення зо-внішньоекономічної безпеки транзитивних країн – макроекономічні та інституційні механізми прихованого захисту національної економіки: валютний контроль; індикативне й директивне планування, у тому числі контроль за ціноутворенням; субсидування, фінансове стимулювання та кредитування експорту (пряме бюджетне фінансування, пільгове кредитування, надання гарантій за позиками, податкові пільги, страхування експортних кредитів).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в можливостях використання положень дисертації, її прикладних висновків для побудови національної стратегії економічного розвитку України в умовах глобалізації, ефективного механізму структурно-інноваційної та антикризової політики України, оптимізації режиму інтеграційної взаємодії та міжнародного економічного співробітництва.

Основні положення та результати дослідження використовувались Управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Запорізької облдержадміністрації при підготовці аналітичних документів щодо обґрунтування стратегії та механізмів регулювання економічного розвитку України в глобальному середовищі в контексті досвіду країн Центрально-Східної Європи–нових членів ЄС; механізмів узгодження глобальних стратегій і національних стратегій розвитку трансформаційних країн; сучасної конвергенції країн ЄС, потенціалу і перспектив приєднання України до Європейського Союзу тощо (довідка №18/180-01 від 22.01.2008 р.); прийняті до впровадження та використовуються ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” при аналізі впливу тенденцій глобалізації та транснаціоналізації у світовій економіці на вироблення ринкової стратегії, для розвитку диверсифікації виробництва і розширення ринків збуту (довідка №305/Кр від 21.05.2007 р.). Матеріали та висновки дисертації використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету (раніше – Гуманітарний університет „ЗІДМУ”) при викладанні дисциплін „Міжнародні економічні відносини”, „Транснаціональні корпорації”, „Міжнародний менеджмент”, „Світовий ринок товарів і послуг”, „Міжнародна економічна діяльність України” (довідка №1652 від 15.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею автора. Всі основні положення, висновки та пропозиції отримані автором само-стійно.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки, положення та результати дисертації доповідались: на Міжнародних наукових конференціях: “Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (м. Київ, 2005 р.); “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2006 р.); „Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины” (м. Алушта, 2006 р.); „Економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання” (м. Запоріжжя, 2007 р.); „Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (м. Запоріжжя, 2007 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 2006 р.); на науково-практичних конференціях: “Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання” (м. Запоріжжя, 2003 р.); „Управління розвитком соціально-економічних систем: стан, проблеми, перспективи” (м. Полтава, 2004 р.); „Формування управлінського потенціалу суспільного розвитку” (м. Запоріжжя, 2004 р.); «Научное обеспечение процессов реформирования экономических отношений в условиях рыночной экономики» (м. Сімферополь, 2005 р.); “Особливості со-ціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2005 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 20 наукових праць. З них: 2 розділи у монографії (2,0 друк. арк.), 8 статей у наукових фахових виданнях (загальним обсягом 4,9 друк. арк., з яких автору особисто належить 4,7 друк. арк.), 11 тез виступів на конференціях у наукових збірниках.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Основний зміст роботи викладено на 190 сторінках. Список використаних джерел налічує 195 найменувань. Дисертація містить 19 таблиць на 11 сторінках, 12 рисунків на 7 сторінках та 13 додатків на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, методи та інформаційну базу дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – „Вплив процесів глобалізації на еволюцію стратегій економічного розвитку” – досліджено сучасні прояви та ступінь взаємозумовленості економічних явищ глобалізації, інтернаціоналізації, глобальних стратегій і національних стратегій розвитку; сформовано методологічні засади аналізу впливу процесів глобалізації на конфігурацію стратегій світового й національного економічного розвитку; запропоновано варіанти узгодження глобальних стратегій і національних стратегій міжнародного розвитку транзитивних країн.

Нерідко дослідниками використовуються як синоніми поняття глобалізації та інтернаціоналізації. Здобувач, досліджуючи різні думки вітчизняних та іноземних учених, погоджується з тими, які вважають глобалізацію вищим етапом інтернаціоналізації. Під глобалізацією світового господарства автор розуміє процес формування спільного світового економічного простору, що відбувається в результаті інформаційно-комунікаційної революції, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку транснаціональних структур та є вигідним країнам–лідерам світової економіки, а також країнам, здатним захищати національні інтереси від зовнішніх негативних впливів.

Автор розкриває суперечливу природу глобалізації, яка, базуючись на принципі ринкової уніфікації, замість консолідації та узгодження національних інтересів країн породжує асиметрії розвитку світової економіки. Продемонстровано, що в умовах поглиблення глобалізації світового господарства та зіткнення національних інтересів країн, що перебувають на різних стадіях соціально-економічного розвитку, сформулювалося дві основні стратегії: форсованої інтеграції до світового господарства, яка передбачає диверсифікований характер залучення іноземних інвестицій та технологій, і стратегія максимального використання внутрішніх ресурсів та внутрішнього потенціалу, основною метою якої є пришвидшений розвиток вітчизняних структу-роутворювальних галузей та підтримка національної економіки; взаємне переплетіння цих стратегій, їх зв’язок з глобальними змінами у світовій економіці й створює системний дуалізм у модифікації моделей країн.

Неоліберальна модель глобалізації, яка набула широкого розвитку у працях Ф. Хайєка, М. Фрідмана, а пізніше в публікаціях ОЕСР, ГАТТ, МВФ, зводиться до форсованої гомогенізації (на жорсткій монетаристській основі) механізмів регулювання, скорочення господарської ролі держави, лібералізації та дерегулювання. Використовуючи у своїх інтересах райони з дешевою робочою силою, розвинуті країни в останні роки стикаються з тим, що це негативно впливає на рівень доходів, спричинює безробіття, зменшення податкових надходжень у зв’язку з діяльністю ТНК.

Автором досліджено виникнення альтернативних стратегій світового економічного розвитку. Серед них – ідеї „глобалізації з людським обличчям” ООН, „стійкої глобалізації” В. Коллонтая, ідеї так званого „поства-шингтонського консенсусу” Дж. Стігліця, ідеї глобалізації, спрямовані на гуманістично-ноосферний постіндустріальний розвиток О. Білоруса.

Глобальні стратегії розвитку, за висновком автора, все частіше суперечать національним. Це пов’язано зі зростанням кількості і посиленням впливовості головних суб’єктів глобальної економіки – транснаціональних корпорацій, міжнародних фінансових центрів, міжнародних економічних організацій. Національна модель розвитку суперечить глобальній, коли вона намагається протистояти тиску потужних ТНК, ТНБ та інших акторів світової економіки.

У роботі досліджено перспективи гармонізації глобальних і національних стратегій. По-перше, перспективи такого узгодження пов’язуються автором із формуванням і реалізацією альтернативних моделей глобалізації, спрямованих на демократизацію діяльності міжнародних організацій, зменшення загроз інтенсифікації фінансових потоків, посилення гуманізації та екологічної спрямованості економічного розвитку. По-друге – з необхідністю адаптації національних стратегій до процесів глобалізації в плані синергетизації мож-ливостей протистояти її негативним наслідкам – від змістовного наповнення стратегії сталого розвитку до реалізації інтегративних стратегій, які забезпечу-ватимуть транзитивним національним економікам технологічний прорив.

У другому розділі – „Особливості формування економічних стратегій розвитку країн Центрально-Східної Європи в умовах глобалізації” – досліджено особливості стратегій розвитку національних економік країн ЦСЄ; надано оцінку рівню зовнішньоекономічної безпеки країн ЦСЄ, визначено механізми протидії „трансферу криз” у країни ЦСЄ та Україну.

Здобувачем проаналізовано ряд стратегій ЄС, зокрема Лісабонську, Сталого розвитку, Європейської безпеки, Стійкої, конкурентоспроможної та безпечної енергетики, Зайнятості та ін. Згідно з Лісабонською стратегією (2000 р.) до 2010 р. економіка ЄС має перетворитися в найбільш конкурентоспроможну та наукоємну економіку у світі. Проте вже через декілька років реалізації цієї стратегії виникли сумніви щодо можливості досягнення її цілей. До 2003 р. країни ЄС інвестували в НДДКР близько 1,9% ВВП, що виявилось значно меншим за їх основних конкурентів, таких як Японія – 3,1% і США – 2,6%.

Важливим кроком реалізації Лісабонської стратегії стало прийняття Євро-пейською радою у грудні 2007 р. Лісабонcької угоди, яка передбачає створення більш демократичної та прозорої Європи. Великого зна-чення для розвитку ЄС має Європейська стратегія зайнятості (ЄСЗ). Компонен-тами ЄСЗ є національні програми реформ для кожної країни ЄС, щорічні доповіді Європейської комісії щодо зростання та зайнятості, а також доповіді кожної країни щодо імплементації національних програм реформ, які містять звіти щодо прогресу на макро-, мікроекономічному рівнях та у сфері зайнято-сті. У 2006 р. Європейська рада прийняла також оновлену Стратегію сталого розвитку.

У роботі встановлено, що у економіці країн ЦСЄ простежуються такі постіндустріальні тенденції, як зменшення частки сільського господарства і промислового виробництва у виробництві ВДВ та збільшення частки послуг. На рівні промислового виробництва спостерігаються якісні зміни щодо збільшення частки обробної промисловості і зменшення добувної. Проте найважливішою особливістю стратегій країн ЦСЄ є те, що реструктуризація економік ЦСЄ проводиться на основі прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Найбільші обсяги протягом 1990–2006 рр. надійшли у такі країни: Польща – 30,9% від ПІІ у країни ЦСЄ–10, Чеська Республіка – 20,3%, Угорщина – 16,5%.

Автором запропоновано показник гармонізованої економічної конвергенції в ЄС – індекс, який відображає співвідношення темпів зростання ВВП до темпів зростання заробітної плати. На основі відповідних розрахунків за 2000–2006 рр. побудована відповідна матриця (рис. 1), яка наочно доводить конверговану симетричність вирівнювання темпів зростання ВВП і темпів зростання заробітної плати та ілюструє мегарегіональну тенденцію зближення. Разом з тим вона наочно ілюструє, що за умов досягнення реального зближення, центр кризовості зміститься до периферії ЄС.

Німеччина

Іспанія

Австрія

Нідерланди

Люксембург

Швеція

Бельгія – |

1,079 – 1,065–

1,051–

1,029–

1,022–

1,019–

1,017 | Польща

Словаччина

Болгарія

Румунія

Естонія

Словенія – | 1,134–

1,109–

1,073–

1,063–

1,025–

1,015

Франція

Данія

Португалія

Фінляндія

Греція

Ірландія

Італія – |

0,999–

0,994–

0,994–

0,976–

0,967–

0,958–

0,953 |

Чехія

Латвія

Угорщина

Кіпр

Литва – | 0,980–

0,962–

0,959–

0,952–

0,925

ЄС-15 ЄС-10+2

Рис. 1. Матриця гармонізованої економічної конвергенції (К)
старих (ЄС-15) та нових (ЄС 10+2) членів ЄС

У роботі надано оцінку рівню зовнішньоекономічної безпеки країн ЦСЄ. Зовнішньоекономічна безпека передбачає наявність у держави стійкої здатності забезпечувати сприятливі показники макроекономічних балансових агрегатів, перш за все, загального платіжного балансу, бюджетного балансу, а також зовнішньоторговельного балансу в довгостроковій перспективі. Швидка над-лібералізація зовнішньої торгівлі призвела до небезпечного рівня відкритості економік регіону ЦСЄ–10, який зріс з уже високого рівня 95,5% у 2000 р. до 132,4% у 2006 р. (рівень відкритості розширеного ЄС – 87,2%). Ве-ликим є дефіцит поточного платіжного балансу країн ЦСЄ. В Латвії він становив у 2006 р. 21% ВВП, Болгарії – майже 16%, Естонії – 15%, Литві – 11%, Румунії – 10%, тоді як небезпечною величиною вважається перевищення рівня 6–8%.

Процеси економічної глобалізації створили умови для експорту іншим державам власних витрат, розірвавши багато макроекономічних параметрів, які раніше були тісно взаємопов’язані, наприклад, продуктивність праці та заробітна плата (а отже, і платоспроможний попит), або зв’язок заощаджень та інвестицій. Через це недієвими стають багато колишніх інструментів антикризової політики і все частіше використовуються механізми „трансферу криз”: розвинуті країни зменшують глибину і тривалість економічних криз завдяки перенесенню кризових факторів в інші, менш розвинуті країни.

У третьому розділі – „Вплив тенденцій глобалізації на формування національної стратегії економічного розвитку України (в контексті досвіду країн Центрально-Східної Європи)” – визначено тенденції та перспективи трансформації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті реалізації стратегій структурно-інноваційної перебудови національної економіки, встановлено напрями міжнародної економічної діяльності України в умовах глобалізації, сформульовано рекомендації щодо розробки та реалізації стратегії економічного розвитку України в контексті наближення до системних вимог Європейського Союзу.

В Україні, коли простежується тенденція до поглиблення проявів глобалізації – збільшується кількість філій іноземних ТНК, суперечливим є рі-вень відкритості економіки, частка активів банків з участю іноземного капіталу становить в 2006 р. більше ніж 34% від сумарних активів банківської системи країни, – безвідкладним кроком має стати розроблення науково обґрунтованої й виваженої національної стратегії розвитку України. Принциповими засадами формування стратегії мають стати забезпечення комплексного, збалансованого соціально-економічного розвитку на основі активізації інноваційного фактора розвитку. Україна є однією з небагатьох країн Європи, у якій відсутні такі важливі стратегічні документи, як національна стратегія розвитку й національна стратегія сталого розвитку. Необхідність переходу до реалізації стратегії сталого розвитку України визначається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками, що пов’язані з євроінтеграційними прагненнями Украї-ни, оскільки сталий розвиток визначено ключовим принципом політики ЄС.

Автором визначено, що перспективи трансформації зовнішньоекономічної діяльності України тісно пов’язані з реалізацією стратегій структурно-інноваційної перебудови національної економіки. Аналіз стану і перспектив реалізації стратегії інноваційного розвитку України порівняно з показниками країн ЄС дав змогу зробити висновок про те, що показники наукоємності та науковіддачі економіки України є низькими через непослідовність політики держави щодо підтримки науково-технічної сфери й інновацій. Експорт високих технологій України становить лише 5% від експорту промислових товарів. Провідні позиції за цим показником серед країн ЦСЄ посідають Угорщина, Естонія, Чехія – 29%, 14 і 13% відповідно. Згідно з Лісабонською стратегією ЄС до 2010 р. питома вага видатків на НДДКР в середньому по ЄС має збільшитися з 1,9 до 3% ВВП, а рівень фінансування НТР України за рахунок усіх джерел становив у 2006 р. лише 0,96% ВВП.

Суттєві міжгалузеві перекоси визначено у структурі промислового виробництва України, де 22,1% в 2006 р. займає металургія, і тільки 12,7% – машинобудування. Для виправлення негативних структурних зрушень потрібна ефективна державна політика корекції ринку, пов’язана з удосконаленням системи оподаткування та вирівнюванням податкових ставок у міжгалузевому розрізі, переглядом цінових співвідношень між галузями, згортанням застарілих виробництв і стимулюванням пріоритетних галузей.

Проблеми в галузі структурно-інноваційних перетворень у контексті відсутності національної стратегії розвитку України, стратегії інноваційного розвитку, посилення рівня глобалізованості економіки України та неспроможність протистояти негативним зовнішнім впливам позначаються на характері та нераціональній структурі зовнішньої торгівлі України. Зростання експорту пов’язано з ціновими перевагами експортоорієнтованих металургійної та хімічної промисловості. Частка експорту товарів України з низькою доданою вартістю з року в рік зростає, а частка машин, обладнання, різних готових виробів – зменшується (експорт із України продукції машинобудування становить лише 13%, тоді як в ЄС – 44%).

Автором виявлено тенденцію до збільшення останніми роками від’ємного сальдо торгівлі з розширеним ЄС, що пов’язано з необхідністю дотримання правових і технічних стандартів ЄС, а також із обмеженням імпорту певних товарів та політикою субсидування в ЄС, через що вітчизняна продукція стає неконкурентоспроможною на ринку Союзу.

Перспективи трансформації зовнішньоекономічної діяльності України пов’язуються здобувачем з реалізацією стратегій структурно-інноваційної перебудови національної економіки, стратегій забезпечення паритетної інтеграції завдяки опануванню виробництва високотехнологічної продукції (авіаційна галузь, машинобудування, суднобудування, хіміко-фармацевтична промисловість, інформаційні технології).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з удосконаленням методології розробки стратегії економічно-го розвитку України в контексті посилення глобалізації світового господарства та формулюванням практичних рекомендацій з її реалізації з урахуванням досвіду економічних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи. Головні наукові та практичні результати роботи полягають у такому:

1. Глобалізація є процесом формування спільного світового економічного, у тому числі фінансового, простору, що відбувається внаслідок інформаційно-комунікаційної революції, лібералізації руху факторів виробництва й розвитку транснаціональних структур та є вигідним країнам–лідерам світової економіки, а також країнам, здатним захищати національні інтереси від зовнішніх нега-тивних впливів. Глобалізація є вищим етапом інтернаціоналізації, пов’язаним з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку. Внаслідок сучасної глобалізації, яка замість консолідації зумовлює протиставлення національних інтересів країн, сформувалися дві стратегії економічного розвитку, що взаємопереплітаються, хоча і не завжди сумісні: стратегія форсованої інтеграції країни в світове господарство, орієнтації на розвиток економіки при використанні іноземних інвестицій і технологій; і стратегія, орієнтована на максимальну мобілізацію за допомогою держави внутрішніх ре-сурсів, розвиток внутрішнього економічного потенціалу та зміцнення структуро-утворювальних галузей, цілеспрямовану підтримку і стимулювання суб'єктів національної економіки як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

2. Сучасні механізми гармонізації глобальних стратегій і національних стратегій розвитку трансформаційних країн поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні – пов’язані з мобілізацією внутрішніх джерел розвитку, активним державним втручанням, вирішенням завдань сталого розвитку, посиленням інформаційно-інноваційних та інтегративних процесів, які забезпечуватимуть транзитивним національним економікам технологічний прорив, запобіганням негативних впливів ТНК й активізацією процесу створення власних ТНК, більш гнучкою співпрацею з міжнародними організаціями. Зовнішні механізми – пов’язані з формуванням і реалізацією альтернативних моделей глобалізації, спрямованих на посилення гуманізації, соціальної та екологічної спрямованості економічного розвитку, реформування міжнародної фінансової системи для зменшення загроз фінансової глобалізації, демократизацію діяльності міжнародних організацій.

3. Головною особливістю розвитку національних економік країн ЦСЄ є реструктуризація економік на основі ПІІ. Проте негативним є те, що змінюється співвідношення національного капіталу у структурі ВВП, що загрожує національній безпеці. Актуальною в регіоні ЦСЄ лишається проблема безробіття і конвергенції доходів. Позитивними наслідками реформ є поступове підвищення доходів населення, зростання продуктивності праці, поступове збільшення обсягів ВВП. При цьому максимального успіху досягли країни, які в основу своєї концепції економічного зростання поклали градуалістську (еволюційну) модель (Угорщина, Чехія, Словенія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва). В ЄС діє ряд стратегій, які сприяють зростанню рівня конкуренто-спроможності європейської економіки: Лісабонська стратегія, Стратегія сталого розвитку, Стратегія європейської безпеки, Європейська стратегія стійкої, кон-курентоспроможної та безпечної енергетики, Європейська стратегія зайнятості. Важливе значення для конвергенції держав ЄС мають фінансові інструменти регіональної політики ЄС - структурні фонди, а також Фонд згуртування.

4. Зовнішньоекономічна безпека передбачає наявність у держави стійкої здатності забезпечувати сприятливі показники макроекономічних балансових агрегатів, перш за все загального платіжного балансу, бюджетного балансу, а також зовнішньоторговельного балансу в довгостроковій перспективі. Рівень зовнішньоторговельної безпеки країн ЦСЄ не сприяє їх швидкому зближенню за економічним розвитком з країнами ЄС–15. Рівень відкритості економіки України має позитивну тенденцію до зменшення, однак вперше за останні роки в Україні сформувалося від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу через вичерпання потенціалу нераціональної структури експортних поставок. Низьким є рівень інноваційної безпеки України: рівень фінансування НТР України становить менше ніж 1% ВВП. Шляхами підвищення зовнішньоекономічної безпеки національної економіки є макроекономічні та інституційні механізми прихованого захисту економіки, а саме: валютний контроль; індикативне і директивне планування, у тому числі контроль за ціноутворенням; субсидування експорту та його кредитування.

5. Механізмами протидії „трансферу криз” у транзитивні країни є: розвиток фінансово-банківської системи, фондового ринку для запобігання фінансовим кризам; гнучка політика відносин з МВФ; запобігання дискримінаційній зовнішньоторговельній політиці, підтримка національного виробника, диверсифікація експорту; інноваційний розвиток; раціональне регулювання прямих іноземних інвестицій; проведення політики, спрямованої на протидію відпливу кваліфікованих кадрів і залучення людського капіталу з інших країн. Одним з інструментів протидії „трансферу криз” у транзитивних країнах виступає також неадекватність інституційної ринкової інфраструктури вимогам уніфікації. Розширення ЄС фактично постає механізмом нейтралізації кризових проявів в економічному розвитку провідних країн Союзу, і є велика частка ймовірності, що „трансфер криз” зміщуватиметься вже в 2009–2011 рр. від нових членів ЄС до периферії Євросоюзу.

6. Напрями трансформації зовнішньоекономічної діяльності України мають на меті розв’язання таких негативних тенденцій, як: зростання експорту, пов'язане зі збутом продукції на основі методів цінової конкуренції; щорічне погіршення структури експорту; зменшення конкурентоспроможності вітчизняних експортоорієнтованих промислових підприємств в контексті втрати цінових переваг та посилення світової конкуренції, у тому числі з боку держав Південно-Східної Азії. Шляхи трансформації зовнішньоекономічної діяльності України пов’язані з реалізацією стратегій структурно-інноваційної перебудови національної економіки, стратегій забезпечення паритетної інтеграції завдяки опануванню виробництва високотехнологічної, динамічної продукції, на яку швидко зростає світовий попит. Запровадження ефективних механізмів підтримки конкуренто-спроможності національної економіки пов’язано з необхідністю використання на перехідному етапі (від індустріальної до пізньоіндустріальної та постінду-стріальної стадії розвитку) стимулюючого та інноваційного потенціалу держави у створенні раціональної структури експортно-імпортних та інвестиційних потоків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Транснациональные корпорации: Монография / Ф.В. Зиновьев, В.П. Бард-зи--ловский, В.Е. Реутов, Т.А. Безземельная, И.Ф. Зиновьев, Г.В. Береж-ная , И.А. Евлакова ; Под ред. Ф.В. Зиновьева и В.Е. Реутова. – Симферополь: Таврия, 2007. – 220 с. (особистий внесок автора – 2,0 др.  арк. (с. 6–42): визначено роль ТНК у розвитку світового господарства, роль держави в умовах глобалізації та транснаціоналізації).

У провідних наукових фахових виданнях:

2. Євлакова І.А. Суперечливі наслідки глобалізації // Стратегії розвитку України: Науковий журнал. – 2004. – №3-4. – С. 278–281.

3. Євлакова І.А. Національні стратегії розвитку в умовах глобалізації // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – №6. – С. 90–97.

4. Євлакова І.А. Особливості трансформації країн Центрально-Східної Європи // Зб. наук. пр. Донецького державного університету управління. Серія: Економіка. – Т. . – Вип. . – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 145–153.

5. Евлакова И.А. Институциональная политика как важнейший элемент трансформации внешнеэкономической деятельности // Экономика и управление. – 2006. – № 2–3. – С. 51–54.

6. Євлакова І.А. Економічна безпека держави: зовнішньоторговельний, інвестиційний та інноваційний аспект // Зб. наук. пр. Донецького державного університету управління. Серія: Економіка. – Т. . – Вип. .– Донецьк: ДонДУУ, 2007. – С. 141–151.

7. Євлакова І.А. Особливості розширення Європейського Союзу // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2007. – №1. – С. 116–121.

8. Євлакова І.А. Формування національних інноваційних систем: світовий досвід і перспективи України // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – 2007. – Вип. 11. –– С. 70–80.

9. Семенов Г.А., Євлакова І.А. Трансфер кризи і антикризова політика транзитивних країн // Вісник економічної науки України. – 2007. – №2. – С. 138–143 (особистий внесок автора – 0,6 др. арк.: визначено механізми трансферу криз, заходи антикризової політики щодо протидії трансферу криз у транзитивні країни і, зокрема, в Україну).

Тези доповідей на конференціях:

10. Евлакова И.А. Антидемпинговые процессы и протекционизм // Тиждень науки в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ”: В 3 т. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2003. – Т. . Ч. 5: Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання. – С. 40–41.

11. Євлакова І.А. Стратегія розвитку України в умовах глобалізації // Управління розвитком соціально-економічних систем: стан, проблеми, перспективи: Матеріали наук.-практ. конф. – Полтава: ПІБ МНТУ, 2004. – С. 50–52.

12. Євлакова І.А. Типологія моделей економічної трансформації // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – Т. 1. – С. 25–27.

13. Євлакова І.А. Теоретичні аспекти та значення процесів глобалізації у роз-витку економіки країни // Научное обеспечение процессов реформи-рования экономических отношений в условиях рыночной экономики: Мат-лы VI науч.-практ. конф. – Симферополь: КИБ, 2005. – С. 78–80.

14. Євлакова І. Оптимізація режиму просування українських конкуренто-спроможних підприємств на зарубіжні ринки (в світлі світового досвіду) // Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації: Матеріали наук. конф. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. –С. 167–169.

15. Євлакова І.А. Економічна стратегія: особливості у трансформаційній еко-номіці // Дні науки: Зб. тез доповідей: У 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – Т. 1. – C. 109–110.

16. Евлакова И.А. Влияние транснационализации на экономику трансформационных стран // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины: Мат-лы V Междунар. науч.-практ. конф. (Алушта, 28–30 сентября 2006 г.). – Симферополь, 2006. – С. 22–23.

17. Євлакова І. Євроінтеграційні процеси та перспективи України // Економіч-ний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентич-ність та тенденції глобалізації: Зб. мат-лів ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – Ч. 1. – С. 54–56.

18. Євлакова І.А. Платіжний баланс і зовнішні фінансові потоки в Центрально-Східній Європі // Наука і вища освіта: Тези доповідей учасників XV Міжнар. наук. конф. молодих науковців. У 3 ч. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2007. – Ч. 1. – С. 13–14.

19. Євлакова І.А. Транскордонне співробітництво України // Дні науки: Зб. тез доповідей: У 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – Т. 1. – С. 139–141.

20. Yevlakova I. Development of the banking system of Ukraine under the сonditi-ons of integration into the European Union // Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Зб. мат-лів Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 16 березня 2006 р.: У 2 т. – К.: Вид-во Європ. у-ту, 2006. – Т. . – С. 175–177.

Анотація

Євлакова І.А. Глобалізація як фактор модифікації стратегій економічного розвитку країн Центрально-Східної Європи. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2008.

У роботі досліджено досвід країн ЦСЄ – нових членів ЄС для обґрунтування стратегії та механізмів регулювання економічного розвитку України в глобальному середовищі. З метою встановлення потенціалу і перспектив приєднання України до Європейського Союзу визначено наслідки розширення ЄС та виділено оптимальні стратегії, які сприяють поглибленню європейської інтеграції.

Надано оцінку рівню зовнішньоекономічної безпеки країн ЦСЄ та України як чинника європейської інтеграційної взаємодії. Визначено механізми протидії „трансферу криз” – процесу, завдяки якому розвинуті країни зменшують глибину і тривалість економічних криз, переносячи кризові фактори у менш розвинуті країни. Виявлено тенденції та перспективи трансформації зовнішньоекономічної діяльності України в контексті реалізації стратегій структурно-інноваційної перебудови національної