КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

ЄГОРОВ Юрій Іванович

УДК 711.4-122

ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ІСТОРИЧНИХ МІСТ УКРАЇНИ

(на прикладі міста Умань)

18.00.04 – "Містобудування та ландшафтна архітектура"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

КИЇВ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

кандидат архітектури, доцент

Ксеневич Михайло Яковлєвич,

доцент кафедри дизайну архітектурного середовища Київського національного університету будівництва і архітектури

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор

Дьомін Микола Мефодійович,

Київський національний університет будівництва і архітектури, завідувач кафедри міського будівництва

кандидат архітектури, професор

Глазирін Володимир Львович,

директор ВАТ „Проектна група” при ПБГ „Прогресбуд”, м. Одеса

Захист відбудеться ”5” червня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 03680, м.Київ-80, Повітрофлотський проспект, 31, аудиторія 466.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури за адресою: 03680, м.Київ-80, Повітрофлотський проспект, 31.

Автореферат розісланий ”5” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Товбич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиріччя важливого соціально- економічного і містобудівного значення у прогнозуванні і проектуванні розвитку історичних міст України набувають питання взаємоузгодженості планувального регулювання архітектурних, природних, соціальних та культурних складових. Довгостроковому плануванню розвитку і забудові цієї категорії міст не приділялося достатньої систематичної, науково обґрунтованої уваги на державному рівні, хоча вони складають переважну частину міст і їх кількість перманентно зростає за рахунок занесення до цієї категорії селищ міського типу. На сьогодні склалися різні типи історичних міст, що мають специфічні функціонально-планувальні структури, а також стан, складові, характер, напрями і етапи їх розвитку. Ця категорія міст України має переважно сприятливі економіко - географічні умови і необхідні ресурси для розвитку виробництва, містобудування і життєдіяльності населення, але відстає в соціально-культурній, екологічній, естетичній організації. Слід зауважити, якщо проблеми організації і розвитку значних і найзначніших міст досить вагомо представлені в наукових і практичних дослідженнях, то малі та середні історичні міста України недостатньо опрацьовані. Сьогодні замало наукових досліджень щодо наукових засад формування і розвитку архітектурного середовища історичних міст, відсутні також відповідні проектні розробки.

У програмних документах уряду неодноразово вказувалось на необхідність переважного розвитку історичних малих і середніх міст, які мають необхідні для цього соціальні, екологічні й економічні умови. В той же час більша кількість коштів для міського розвитку і будівництва осідали здебільшого у значних і найзначніших містах-центрах. Упродовж багатьох років розвиток історичних міст України здійснювався за умов жорсткої директивно-планової містобудівної політики. Переважала орієнтація в першу чергу на виробничу складову міста, іноді навіть на шкоду екологічної і культурної складової. Соціальні, адміністративні, виробничі, побутові, культурні зв’язки цих населених пунктів, територіальне розростання і суттєві зміни в системі розселення призвели до ускладнення та деградації їх функціонально-планувальної структури. В процесі планування та управління їхньою життєдіяльністю постала потреба вдосконалення наукових засад, у першу чергу принципів організації та умов формування і розвитку історичних міст України, особливо їх архітектурно-ландшафтної складової.

На розвиток вітчизняної містобудівної науки суттєво вплинули документи, які були прийняті на міжнародних симпозіумах, конгресах і конференціях, де було визначено, що старовинні міста становлять особливий вид культурно-історичних пам’яток і потребують охорони та регламентованого розвитку (Венеція, Міжнародна хартія з консервації і реставрації пам’яток і визначних місць, 1964р.; Найробі, Генеральна конференція ЮНЕСКО, 1976р.; Вашингтон, Міжнародна хартія з охорони історичних міст, ІСОМОS, 1987 р. та ін.). Аналіз стану наукових розробок в

Україні з цієї теми показує, що питання історії архітектури в цілому досліджені досить повно. Разом з тим стан вивчення розвитку історичних міст, зокрема архітектурно-ландшафтної організації міського середовища (специфіки умов розвитку, розташування і забудови комплексів і ансамблів та ув’язки їх із природним ландшафтом, історично значимою забудовою та ін.) потребують суттєвих доопрацювань. Тому основою комплексної оцінки рівня формування і розвитку міського та природного середовища, як вважають фахівці з питань містобудівного розвитку, сьогодні повинні стати не тільки питання історико-культурної спадщини, а також формування архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст як соціальної, природної і культурної цілісності. Такий підхід дозволить забезпечити збалансованість усіх питань сучасного розвитку міст України відповідно до сучасної наукової парадигми як пріоритетно-гуманістичної, екологічної і культурної.

Це свідчить про нагальну необхідність проведення додаткових наукових досліджень, розробки відповідних наукових засад і в першу чергу принципів і методів нормування, спроможних забезпечити в містобудівній практиці можливість організації гуманістичного, гармонійного архітектурно - ландшафтного середовища, планування та регулювання процесів сталого розвитку історичних міст на довгостроковий період. Під сталим розвитком розуміємо процес природного зросту та перетворення міського планування і середовища, спрямований на економне й ефективне використання обмежених ресурсів, потенціалів і внутрішніх резервів, у т.ч. архітектурно-ландшафтної організації. Важливого значення це набуває в нових динамічних соціальних і культурних, екологічних й економічних умовах з їх тенденціями децентралізації інвестиційної діяльності, змін напряму, обсягу і темпів міського будівництва, необхідністю збереження, а подекуди й регенерації природної складової історико-культурної спадщини, нового будівництва, потребою нормативно-правової регламентації, контролю за містобудівними процесами відповідно до нової соціально-економічної, законодавчої та методологічної бази.

Зв'язок дослідження з науковими програмами визначається законодавчими документами у галузі містобудування України, зокрема „Державною концепцією сталого розвитку населених пунктів”, Законами України „Про планування і забудову територій” (2000р.), „Про охорону культурної спадщини” (2000р.), Указом Президента України №422/97 від 13 травня 1997р. „Про пріоритетні завдання у сфері містобудування” та ін.

Дослідження велось у відповідності до науково-проектних робіт, які виконувались у проектних і науково-проектних інститутах Києва. Серед них: „Комплексна програма реконструкції історичної частини Печерського району” інституту „Київгенплан”, АТ ”Київпроект”; „Наукові пропозиції з перспективного планувального розвитку Київської агломерації” (держ.рег.№0190У045537) НДПІмістобудування; „Розробка науково-методичних рекомендацій по організації різного режиму еколого-містобудівного використання басейну Дніпра” (держ.рег.№0194У020755), НДПІмістобудування; розробка генеральних планів історичних міст України Державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Діпромісто” та ін.

Наукова розробка питань архітектурно-ландшафтної організації та розвитку історичних міст України базується як на загальнотеоретичних

розробках, так і на конкретному прикладі міста Умані. При цьому були враховані методичні рекомендації з дослідження історичних міст України, розроблені інститутами: КиївНДПІмістобудування та КиївНДІТІАМ, які стали науково-методичною основою більшості історико-містобудівних досліджень.

Мета дослідження полягає у визначенні принципів архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України в умовах довгострокового сталого розвитку з конкретизацією на прикладі м. Умань.

Задачі дослідження. У відповідності до визначеної мети в роботі вирішуються такі основні задачі:

-

-

-

-

-

Об’єкт дослідження – історичні міста України.

Предмет дослідження – архітектурно-ландшафтна організація в умовах сталого розвитку історичних міст України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано системний підхід, структурно-функціональний аналіз, графоаналітичний метод та методи натурного обстеження, експериментальне проектування. В дисертації використані методичні розробки формування функціонально-планувальних структур міст України в умовах сталого розвитку.

Дослідження проводились з позиції вивчення функціонально-планувальних та об’ємно-просторових особливостей формування архітектурно-ландшафтної організації і розвитку історичних міст з урахуванням світового досвіду і робіт відомих архітекторів-містобудівників української та російської містобудівних шкіл, у вказаних на сторінці далі по тексту. Ці дослідження базувалися на всіх доступних картографічних, топографічних, бібліографічних, архівних і проектних матеріалах; головний акцент зроблено на натурному вивченні містобудівних структур, архітектурного та ландшафтного середовища.

Наукова новизна дослідження полягає:

- у визначенні та обґрунтуванні основних принципів та механізмів архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст;

- у розробці цільової ресурсно-нормативної моделі як інструменту прийняття обґрунтованих рішень архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст;

- у пропозиціях щодо методики формування архітектурно-ландшафтних організацій та функціонально-планувальних структур відповідно до концепції довгострокового сталого розвитку історичних міст.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці рекомендацій, які можуть бути використані у практиці містобудівного регулювання і можливостей для проектування інших міст; пропозицій щодо визначення етапів та функціонально-планувальних параметрів довгострокового сталого розвитку історичних міст з урахуванням потреб і реальних можливостей суб'єктів містобудування;

Основні положення і результати дисертації впроваджені при виконанні науково-дослідних та проектних робіт:

„Розвиток, реставрація та удосконалення інфраструктури Національного дендрологічного парку „Софіївка” в місті Умані”. За цю роботу Державну премію України в галузі архітектури присуджено Указом Президента України від 26.07.2005 року №1133/2005; "Проект коригування історико-архітектурного опорного плану та зон охорони пам'яток архітектури м. Умані", управління містобудування і архітектури, НДІТІАМ, 2004 рік. "Правила забудови м. Умані " (частина 1), управління генерального плану та містобудівного кадастру ГоловКиївархітектури, управління містобудування і архітектури, 2002 рік; "Концепція озеленення м. Умані", управління містобудування і архітектури, УДНДІПМ "Діпромісто", 2003 рік; "Загальноміська програма благоустрою міста на 2007-2010 рр.”, 2007 рік; Комплексна програма опорядження фасадів та благоустрою прилеглих територій „Фасад – 2007-2010рр”, 2007 рік; "Схема розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності", управління містобудування і архітектури, 2004 рік; Науково-обґрунтовуюча документація по створенню Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань", 2005 рік.

Співробітництво між архітектурним факультетом КНУБА та управлінням містобудування і архітектури Уманської міської ради (договір від 03.10.2005 року) проводилося у таких напрямках: науково-методична діяльність; учбово-виробнича діяльність; підвищення кваліфікації.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося автором протягом 2004-2007 років при викладанні курсу лекцій студентам природничо-географічного факультету УДПУ.

Розроблені в дисертації нові теоретичні положення й практичні рекомендації впроваджені при розробці архітектурно-планувальних завдань,

містобудівних обґрунтувань та проектних пропозицій по об’єктам архітектури та містобудування м. Умань. Деякі положення, висновки і результати роботи втілені у практичній діяльності по розвитку міських і сільських поселень Черкащини.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорені на научно-технічних конференціях, нарадах, семінарах в м. Умань (2003-2007рр.), м. Черкасах (2004-2005рр.), м. Києві (2007р.), у тому числі:

- розширеній нараді „Про першочергові завдання Держбуду України та місцевих державних адміністрацій по реалізації Програми дій Уряду”, м. Умань, 13.06.2003 р.;

- науково-практичній конференції „Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини”, м. Умань, 11.05.2007р.;

- науково-методичній конференції архітектурного факультету КНУБА, м. Київ, 19.04.2007р.;

- засіданні науково-методичної ради з питань реставрації та регенерації історичної забудови Мінбуду України, м. Київ, 28.03.2007р.

Публікації. Результати дисертації опубліковано у п’яти статтях в наукових фахових виданнях, двох тезах до конференцій.

Структура і об'єм роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, обсягом 194 сторінок, в тому числі 63 ілюстрацій, а також списку використаних літературних джерел з 156 найменувань і додатку (на 2-х сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтована її актуальність, визначені мета, задачі і методи дослідження, зазначені основні наукові результати роботи, її практична значимість і впровадження в практику.

У першому розділі „Досвід містобудівних досліджень, проектування та прогнозування архітектурно – ландшафтного середовища історичних міст України” на основі проведеного багатолітнього і багатостороннього аналізу стану містобудівної теорії та практики України виявлені основні наукові передумови, проблеми і задачі організації та розвитку історичних міст. Установлено, що містобудівні процеси, які протікають в Україні, на сучасному етапі мають тенденцію до суттєвих змін. У першу чергу набувають ваги природні, соціальні та культурні зміни, які відбуваються в Україні, що істотно впливає на архітектурно-ландшафтну організацію та розвиток досліджуваних міст. Ці зміни досліджуються науковцями України і характеризуються в цілому фундаментальністю та практичністю теоретичних розробок. Особливо це стосується теорії містобудування, методології і

обґрунтування розвитку та регулювання містобудівних об'єктів різних рівнів. Загальнотеоретичні питання досліджувались у роботах Ю.М.Білоконя, М.М.Дьоміна, Є.Є.Клюшніченка, М.Я.Ксеневича, Г.І.Лаврика, В.І.Нудельмана, В.О.Тімохіна, Г.Й.Фільварова, І.О.Фоміна та інших; з питань забудови історичних міст – у роботах Ю.С.Асєєва, В.В.Вечерського, Є.Є.Водзинського, Л.В.Прибєги, Л.П.Скорик, Т.О.Трегубової, Є.В.Тимановича, Т.П. Устенко та інших ; з питань формування та збереження ландшафтно-природного середовища – у роботах Ю.О.Бондаря, І.О.Косаревського, І.С.Косенко, І.Д.Родичкіна, Г.Ю.Храбана та інших.

Значний внесок у теорію і практику формування архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст України належить українській школі містобудівників, серед них провідне місце займають дослідження Науково-дослідного інституту теорії, історії і архітектури та містобудування, результатом яких було складання державного списку історичних міст та містечок України. Цей анотований список історичних міст України є своєрідним реєстром з поширеною характеристикою самих міст, їх культурної і природної спадщини та детальною категоризацією. Виділення історичних міст як особливого типу має велике теоретичне й практичне значення у сфері містобудування. З урахуванням їх обсягу, культурного, соціального значення ці міста вже давно стали і в подальшому все більше ставатимуть важливим об'єктом законодавчої, науково-дослідної, пошуково-проектної та конкретної практичної містобудівної діяльності. На сьогодні „Список історичних населених місць України (міста та селища міського типу)”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878, містить 401 населене місце.

Наукові дослідження особливо в останні десятиліття набувають усебічного значення, в т.ч. й соціально-політичного, економічного, культурного, а отже суттєво впливають на розвиток містобудівної теорії і практики. Таким чином, саме в контексті наукових досліджень та практичних робіт стає можливим дослідити актуальні проблеми і задачі архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку історичних міст. Це забезпечує можливість визначення тенденцій і закономірностей, принципів і механізмів організації та сталого розвитку історичних міст, отже й розширення управлінських засобів різнобічної містобудівної діяльності.

Слід зазначити, що в практиці проектування при розробці генеральних планів історичних міст необґрунтовано використовувались прийоми і рішення, властиві значним, не історичним містам, спостерігалась тенденція суттєвого завищення можливих темпів і масштабів їх зростання. Це призвело до ряду значних помилок у плануванні, зонуванні й забудові історичних міст, у тому числі визначенні параметрів і напрямів територіального розвитку, завищенні розмірів ділянок громадських центрів, площ, вулиць, транспортних розв'язок, перебільшення масштабів житлової забудови. Характерним прикладом указаного є малі й середні історичні міста України, їх містобудівна специфіка, нагальні та перспективні містобудівні потреби й можливості забезпечення довгострокового сталого розвитку.

Виходячи із спадкоємності наукових досліджень, враховано науковий методичний досвід попередників при опрацюванні теоретичних засад розвитку міст, як вітчизняних, так і закордонних дослідників: М.Г.Бархіна, А.В.Баранова, А.В Іконнікова, М.Емері, Ж.Кандиліса, М.Каттанео, Л.Корбюзьє, Р.Мерфі, О.Німейера, Я.Тріфоні, К.Танге, Д.Форрестера та інших. У дослідженні акцентовано увагу на важливості детального аналізу архітектурно-ландшафтної організації історичних міст, етапів їх об'ємно-просторового розвитку, що дає підстави для прийняття більш зважених та обґрунтованих рішень з урахуванням природних, соціальних і культурних факторів.

Як показав аналіз наукових розробок та проектної практики, що були спрямовані на охорону нерухомої культурної спадщини та природних складових міст, у дисертації зосереджено увагу саме на архітектурно-ландшафтній організації та сталому розвитку, що дозволить розширити системний підхід в містобудуванні. Враховуючи актуальність для наукових розробок стратегії спадкового розвитку, в основі якої лежить орієнтація на найстабільніші чинники в містобудуванні – природну ландшафтну підоснову, структуру й розташування історичних міст, – вищевказане є також підставою для прийняття рішень щодо реалізації відповідних актуальних практичних заходів. Передусім це стосується необхідності вивчення містобудівних структур та архітектурно-ландшафтного середовища населених місць на різних етапах формування і розвитку.

Виявлений стан організації й розвитку історичних міст України можна охарактеризувати, в першу чергу, як результат використання соціалізованого та уніфікованого, директивного адміністративно-виробничого підходу. Його характерною рисою є розподіл територій міста, переважно за моно функціональними ознаками, – житлові, промислово-складські, комунальні райони та інше – і за показниками кількості працюючих (проживаючих). Часто такий підхід ігнорував реальний природний ландшафт, культурну специфіку міст, їх історичне надбання та феномен органічної єдності архітектури й природного ландшафту. Істотно, що увага до реальної специфіки історичного міста, його природно-ландшафтних особливостей, історико-культурної спадщини, довгострокового процесу формування і розвитку, певна самодостатність його окремих функціонально-планувальних утворень стають пріоритетними на сучасному етапі розвитку міст.

Аналіз наукових і проектних робіт та практики реалізації їх архітектурно-ландшафтної організації підтверджує, що діючі на сьогоднішній день проектні пропозиції щодо розвитку історичних міст за існуючою методикою містобудівного проектування певною мірою не відповідають прогресивним науковим вимогам, критеріям. Серед цих невідповідностей мають місце значні відхилення стратегії розвитку історичних міст від реальних станів існуючого середовища. Сьогодні у існуючих містобудівних заходах відсутні засоби, які забезпечують довгострокову динаміку соціально-економічного і містобудівного сталого розвитку з урахуванням цілісної архітектурно-ландшафтної організації міст.

В першу чергу, не розкриті специфічні ознаки цієї категорії міст з позицій архітектурних, історико-культурних та ландшафтних цінностей поза увагою науковців опинились і комплексні містобудівні дослідження планувальних структур та просторового середовища переважної більшості старовинних міст, їх природно-ландшафтна специфіка, історико-культурне надбання. Внаслідок нерозробленості наукових засад містобудівного управління та відповідної методики існуюча диференціація та неузгодженість запланованих містобудівних заходів не сприяє гармонізації, організації та сталому розвитку історичних міст. У першу чергу, це стосується категорії принципів як засадничих основ містобудівної теорії.

У дисертації проаналізовано стан наукових досліджень та містобудівної практики формування і розвитку і багатьох історичних міст України, зокрема Чернігова, Камянець-Подільського, Переяслав-Хмельницького, Глухова, Ромен та інших, у тому числі міста Умань, як найбільш типового. В ході аналізу виявлені декілька груп задач, на яких акцентувалась увага в даному дослідженні:

- визначення факторів та умов, вимог та критеріїв оцінки ресурсно-екологічних можливостей архітектурно-ландшафтної організації та розвитку історичних міст;

- вибір відповідних функціонально - планувальних структур, головних напрямків та черговості розвитку;

- з'ясування тенденцій і закономірностей розвитку історичних міст;

- визначення принципів та розробка моделі архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку історичних міст;

- розробка та вдосконалення нормативних основ; розробка методики планування, прогнозування управління та проектування.

У другому розділі „Містобудівні засади сталої архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України” в результаті теоретичних досліджень виявлені фактори, критерії і вимоги функціонально - планувального формування структур історичних міст та сформульовані принципи їх сталого розвитку. Запропоновані основні типи і види структур та варіанти можливої архітектурно-ландшафтної організації на основі альтернативних підходів: адміністративно-виробничого, транспортно-планувального та ландшафтно-урбанізаційного. Визначена необхідність розробки пріоритетного варіанту архітектурно-ландшафтної організації з урахуванням сталого розвитку.

Аналіз практики досліджень, проектування та реалізації архітектурно - ландшафтної організації та сталого розвитку історичних міст, серед яких типовим є місто Умань, дозволив виявити чотири групи факторів: господарсько-економічні, соціально-демографічні, природно-ландшафтні й екологічні та архітектурно-містобудівні, в тому числі із стимулюючими або обмежуючими проявами в процесі організації та сталого розвитку. Відповідно до діючих факторів і умов сформульовано основні вимоги до архітектурно-ландшафтної організації та формування функціонально-планувальних структур історичних міст, де знаходять відображення соціально-культурні, ландшафтно-екологічні, нормативно-правові та економічні чинники розвитку. Однією з важливих передумов архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку історичних міст є визначення критеріїв, що обумовлюють якісні та кількісні показники міського середовища. Виділено чотири базові групи критеріїв: мотиваційні, організаційні, діяльнісні та нормативно-правові, що охоплюють нормативно-правові, планувальні, інженерно-технічні, технологічні, санітарно-гігієнічні, ландшафтні, архітектурно-містобудівні, пам'яткоохоронні, соціально-організаційні та демографічні аспекти.

Аналіз організації і розвитку функціонально-планувальної структури та відповідно розробка пропозицій щодо вдосконалення їх архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку дозволив внести зміни в традиційне уявлення про районування і структурування, організацію й розвиток міських територій історичних міст. Установлено, що на основі багаторівневої інфраструктури історичного міста формуються три типи міської структури: місто-центр агломерації (приміського району), міський сталий архітектурно-ландшафтний комплексний район і мікрорайон. Міський сталий архітектурно-ландшафтний комплексний район розселення відрізняється від існуючого „промислово-сельбищного району" відкритим трудовим балансом, активною участю в процесах сталого розвитку історичного міста, де важливу роль відіграє ландшафт та історико-культурна спадщина.

Введення поняття „міський сталий архітектурно-ландшафтний комплексний мікрорайон розселення” обумовлено специфікою розміщення виробництва, сельбища в узгодженості із ландшафтом досліджуваних міст типу „ландшафт – поселення – підприємство”, які мають інфраструктуру мікрорайонного та районного рівнів. Міські сталі архітектурно-ландшафтні комплексні райони та мікрорайони мають природно-ландшафтні та штучні межі, санітарно - захисні зони довгострокового розвитку ландшафтних, зелених, сельбищних та виробничих територій. Розвиток сельбищних територій природно пов’язаний із циклом приросту житлового фонду через кожні 20 -25 років до 70 - 75 років і можливим коригуванням 3-го циклу (через 70-75 років), пов'язаного з демографічними циклами та повторним заселенням існуючого капітального фонду та повторами циклів до повної його амортизації.

У дисертації виділені чотири типи організації міських сталих архітектурно-ландшафтних комплексних районів: локальний, зональний, загальноміський і агломераційний, а також три форми організації міських сталих архітектурно-ландшафтних комплексних мікрорайонів: точкові, лінійні та очагові. На цій основі утворюються два функціонально-планувальних типи міських сталих архітектурно-ландшафтних комплексних районів розселення: лінійно-розвинений та перехресно-розвинений. Організація цих комплексних районів уздовж комунікацій загальноміського та агломераційного рівня або на їх перехресті утворює смуговий чи радіально-секторний види організації міста, що враховують специфіку ландшафту та вірогідність, зручність їх архітектурного освоєння.

На базі запропонованих загальних теоретичних засад опрацьована архітектурно-ландшафтна організація історичних міст та апробована на конкретному місті Умань. Це дозволило визначити три основних альтернативних варіанти, що враховують основні підходи до містобудівного регулювання: адміністративно-виробничий, транспортно-планувальний, ландшафтно-урбанізований. У сучасних соціально-економічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, архітектурно-містобудівних умовах саме ландшафтно-урбанізований варіант є відправною точкою для розробки пріоритетного варіанту організації та сталого розвитку історичних міст, теоретико-методичною базою формування його цілісного архітектурно-ландшафтного середовища (рис. 1). Цей варіант забезпечує екологічну збалансованість природних і урбанізаційних складових частин міста, визначення напряму охорони й відновлення історико-культурної і природної спадщини й цінностей, а також сталого розвитку з урахуванням соціально-економічних потреб та можливостей на сучасному й прогнозованому етапах. Планувально-просторовий аналіз пріоритетного варіанту, який враховує переваги запропонованих варіантів на певних етапах розвитку міста, виявив необхідність зональної диференціації історичних міст, зокрема, – центральну, серединну, периферійну, – що дозволяє збалансувати ступінь активності й інтенсифікації містобудівної діяльності.

Розробка принципів архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичного міста базується на викладених вище факторах й умовах, тенденціях й закономірностях, вимогах й критеріях. До визначальних принципів першої групи віднесені принципи мотиваційної складової, а саме: принцип гуманізації, принцип екологізації та принцип окультурення життєвого середовища (рис.2). Принцип гуманізації разом із принципами екологізації та окультурнення життєвого середовища історичних міст вимагає при прогнозуванні, проектуванні, реалізації та оновленні міського середовища, передбачати втілення передусім пріоритетів людини, структуру потреб і можливостей, засобів і прийомів, втілених в архітектурі міста. В тому числі, таких, що відображають фізіологічні, психологічні, ментальні, духовні, соціальні потреби й можливості людей, відповідно до просторових і часових рівнів організації їх природи і сутності.

Принцип екологізації забезпечує створення та збереження життєвого середовища, його природно - кліматичних, ландшафтних складових, а також наукового, матеріального, об'ємно-просторового середовища, яке створює умови для фізичного та духовного життя людини. Цей принцип стимулює регенерацію та відновлення ландшафтних комплексів: рельєфу, клімату, води, ґрунтів, рослинного та тваринного світу, які взаємопов’язані між собою і становлять ландшафтну естетичну та духовну цінність.

Принцип окультурнення життєвого середовища спонукає до створення та збереження сукупності матеріальних та духовних об'єктів, культурного надбання, закріпленого і збагаченого історією, яке передається від покоління до покоління. Він відображає певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людей, що на противагу явищам природи, виражені у типах і формах організації життя та діяльності нації.

Друга група принципів організаційної складової включає: принцип гармонізації, принцип архітектонічності та принцип спадкоємності, збереження і оновлення історико-культурної, архітектурно-містобудівної і природної спадщини. Принцип гармонізації природно-ландшафтної, соціальної та архітектурної складових історичних міст передбачає співмасштабне, злагоджене поєднання елементів системи архітектури та ландшафту. За допомогою цього принципу узгоджуються показники і критерії архітектурно-ландшафтної організації історичного міста.

Принцип архітектонічності композиції та стильової узгодженості ландшафту та архітектури втілює в собі складову культурної (штучної) сфери людської діяльності поряд з природною. Передусім цей принцип втілює композиційні та стильові складові історичного міста, де людське (соціальне), природне (ландшафтне) та культурне (архітектурне і містобудівне) середовища тісно пов’язані між собою і взаємно обумовлені.

Принцип спадкоємності, збереження та оновлення традиційного характеру архітектурно-ландшафтного середовища історичного міста зумовлює необхідність проведення досліджень архітектурно-містобудівної спадщини, розроблення містобудівної пам'яткоохоронної документації, створення державних історико-культурних заповідників та здійснення реконструкції історичних містобудівних утворень.

До принципів третьої групи віднесені принципи реалізаційної складової: принцип домінантності одного з факторів розвитку, принцип сталості, принцип циклічності сталого розвитку. Принцип домінантності на певному етапі розвитку передбачає домінування одного з пріоритетних факторів, що відповідає меті, завданням та містобудівним вимогам і можливостям. Він є важливим мотиваційним принципом, який детермінує прийняття рішень щодо збалансованої організації та сталого розвитку, а також узгодження задач між актуальним і перспективним розвитком кожного етапу та відповідного елементу історичного міста. В залежності від вибору режимів історико-культурного й природного збереження та оновлення домінант містобудівної діяльності на різних рівнях та етапах архітектурно-ландшафтної організації визначається ефект містобудівних рішень, ризик та їх наслідки.

Принцип сталості багаторівневої структури міста базується на тому твердженні, що в основі архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку історичних міст лежить багаторівнева функціонально-просторова єдність, з відносною самостійністю відповідних елементів структури та їх прояву в цілісній системі історичних міст. Наслідки дії цього принципу виявляються у масштабі формування історичних міст, міських архітектурно-ландшафтних комплексних районів та мікрорайонів, а також нормування резервів їх організації та сталого розвитку. Цей принцип є першоосновою регулювання і саморегулювання стану та розвитку багаторівневих структур історичних міст на базі обмежуючої або стимулюючої дії містобудівних умов, потреб та можливостей, у т.ч. ресурсів та резервів розвитку.

Принцип циклічності сталого розвитку відображає потребу врахування при реалізації раціональної та адресної містобудівної діяльності динаміки та стабілізації розвитку архітектурно-ландшафтної організації різних рівнів історичного міста. Цей принцип регулює процеси централізації і децентралізації соціальної, виробничої і технічної інфраструктур в умовах територіальних, економічних, енергетичних та інших порогових обмежень, подолання яких потребує певного часу і накопичення потенціалу подальшої динаміки. Ігнорування цього об'єктивно визначеного принципу призводить до значних прорахунків при управлінні містобудівною діяльністю.

У результаті теоретичних досліджень та експериментальної, всебічної перевірки цих принципів на прикладі Умані в дисертації обґрунтована методична база архітектурно-ландшафтної організації, яка може бути використана і для інших історичних міст з урахуванням їх специфіки та довгострокового сталого розвитку.

У третьому розділі „Методичні основи планувальної архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст

України" запропоновано використати відому цільову ресурсно-нормативну модель управлінського типу для архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку історичних міст України. Структура моделі охоплює головні компоненти системи історичного міста: населення, територію і містобудівні функції, а також три взаємодіючі блоки архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку. Перший блок – цілеспрямування архітектурно-ландшафтної організації та сталого розвитку враховує певні рівні міста – місто, міський район, мікрорайон; другий враховує функціонально-планувальну організацію архітектурної та ландшафтної складової, що охоплює структуру, інфраструктуру і резерви розвитку; третій – містобудівну діяльність, що включає формування, зростання і реорганізацію рівнів організації міста. При цьому передбачається корегування прийнятих рішень з урахуванням людських, громадських і державних вимог і потреб, нормативної, правової і законодавчої бази, а також історико-культурної та ландшафтної основи міста. Для виконання конкретних завдань розроблено механізм організації, визначення обсягів інвестування, етапів реалізації розвитку, пам'яткоохоронної та природоохоронної діяльності, що в цілому створює можливість гармонізації архітектурно-ландшафтної організації сталого розвитку міста. Також запропонована система містобудівних нормативно - орієнтованих показників, які регламентують склад, номенклатуру і параметри архітектурно-ландшафтних комплексних районів та мікрорайонів, територіальних резервів та етапів їх сталого розвитку.

У результаті впровадження цих підходів та методів, в тому числі, цільової ресурсно-нормативної моделі, визріла необхідність уточнення основних містобудівних показників і параметрів архітектурно-ландшафтної організації. В зв’язку з цим пропонується використати відомі три основні аспекти містобудівного нормування сталого розвитку, що характеризують складові організації території, динаміку змін функцій населення, інфраструктури і планувальних формувань та їх динаміки розвитку, а саме: територіальний, функціональний і процесуальний аспекти.

Територіальний аспект нормування передбачає необхідність врахування найбільш стійких природних, територіальних параметрів архітектурно - ландшафтної організації, обумовлених структурою існуючого ландшафту, наявними зонами історико-культурної спадщини, а також раціональними пішохідними і транспортними зв'язками населення в межах певних функціонально-просторових утворень міста (район, мікрорайон). У зв'язку з цим пропонується виділити чотири рівні базових функціонально-планувальних утворень архітектурно-ландшафтної організації історичних міст: локальний, зональний, загальноміський, агломераційний (приміський район). Важливою методологічною основою параметризації досліджуваних містобудівних об’єктів, їх функціонально-планувальних складових є врахування основних морфологічних, структурних, природно-ландшафтних та історико-культурних чинників, що мають також довгострокові сталі

показники, які відповідають прийнятим територіальним параметрам.

Функціональний аспект нормування архітектурно-ландшафтної організації історичних міст пов'язує певне використання території з параметрами комплексних містобудівних, архітектурно-ландшафтних та функціонально-планувальних структур розселення та врахування темпів, засобів, пріоритетів їх освоєння та часу пересування. Пропонуються узагальнені характеристики функціонально-планувальних структур архітектурно-ландшафтної організації історичних міст: перший рівень – локальний (мікрорайон) – переважно для пішохідних зв'язків – до 10хв.; другий рівень – зональний (район) – для пішохідно-транспортних зв'язків – до 10-30 хв., у т.ч. 1,0-3,0 км – пішохідні та 3,0-12,0км – транспортні зв’язки; третій рівень – загальноміський (місто – центр) переважно для транспортного зв'язку – до 30-90 хв. (2,0-37,0км); четвертий рівень – агломераційний (приміський район) для транспортних швидкісних видів зв'язку до 90-180 хв. (37-62км).

Процесуальний аспект нормування архітектурно-ландшафтної організації історичних міст має на увазі визначення показників, що адекватні функціональній послідовності та взаємозв'язані із містобудівними процесами освоєння та розвитку територій історичного міста. Він передбачає планування етапів розвитку історичних міст і їх частин з урахуванням фактичного часу фізичної і моральної амортизації міських фондів та часових циклів зміни поколінь населення. В дисертації запропоновано прийняти період містобудівного прогнозування довгострокового сталого розвитку архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст не менше 100 років, що пов'язано з максимальним (нормативним) строком амортизації капітальних споруд та з можливостями уточнення планувальної структури історичного міста.

На основі наукового дослідження розроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення архітектурно - ландшафтної організації та сталого розвиту історичних міст з визначенням конкретних містобудівних структур, в тому числі, архітектурно-ландшафтних комплексних районів, мікрорайонів, їх параметрів, етапів їх сталого розвитку. Крім того, також уточнені відомі рекомендації щодо методики прогнозування, планування, проектування архітектурно-ландшафтної організації та управління нею в умовах сталого розвитку історичних міст. Основним їх змістом є орієнтація на максимальний містобудівний ефект як на початкових етапах, так і у перспективі з розкриттям механізмів формування архітектурно - ландшафтного середовища шляхом знаходження оптимальних пропорцій між процесами сталості та динаміки, автономізації й інтеграції, функціонально-планувальних структур історичних міст на кожному етапі їх розвитку збереження й оновлення.

ВИСНОВКИ

До основних висновків та результатів дослідження віднесені наступні:

1. Результати всебічного аналізу наукових досліджень та практики проектування свідчать, що, незважаючи на їх кількість, вони потребують удосконалення наукових засад і визначення принципів архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст. Особливу значущість ці засади набувають у новій соціально-економічній ситуації в Україні – в умовах активізації суспільства, підвищення ролі органів місцевого самоврядування, активізації інвестиційної діяльності, змін у землекористуванні, виходу на перший план екологічних, культурологічних завдань сталого розвитку.

2. Виявлено основні тенденції ландшафтно-архітектурної організації в умовах розвитку історичних міст України, які визначають їх характер, спрямованість та послідовність формування сталого розвитку. Встановлено, що проектні пропозиції розвитку історичних міст за існуючою методикою не відповідають їх специфічним та реальним містобудівним процесам і вимогам, що визріли на сучасному етапі розвитку України.

3. Аналіз практики дослідження, проектування та реалізації архітектурно-ландшафтних рішень в умовах сталого розвитку історичних міст України дозволив виявити чотири групи факторів: господарсько-економічні, соціально-демографічні, природно-екологічні та архітектурно-містобудівні, що потребують доповнення історико-культурними та природно-ландшафтними факторами.

4. Вихідною методологічною базою даного дослідження є наукове визначення та систематизація вимог, які висуваються до якості організації міського середовища. За сукупністю ознак запропоновано включити для історичних міст такі вимоги: економічні, соціально-культурні, ландшафтно-екологічні й архітектурно-містобудівні, в тому числі, вимоги збереження і оновлення історико-культурної, архітектурної та природно-ландшафтної спадщини. Встановлено також, що важливою передумовою архітектурно-ландшафтної організації є визначення критеріїв, що обумовлюють якість міського середовища і які включають чотири базові групи: мотиваційну, організаційну, діяльнісну та нормативно-правову.

5. Сформульовано загальні принципи архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст, що охоплюють мотиваційну, організаційну і діяльнісну складові системи. До мотиваційної складової архітектурно-ландшафтної організації віднесені: принципи гуманізації, екологізації та окультурнення життєвого середовища. До організаційної підсистеми входять: принцип гармонізації природно-ландшафтної, соціальної та архітектурної складових; принцип архітектонічності композиційної та стильової узгодженості ландшафту та архітектури; принцип збереження та оновлення традиційного характеру

середовища. До складу діяльнісних принципів віднесені: принцип

домінантності одного з факторів; принцип сталості багаторівневої структури міста; принцип циклічності сталого розвитку. На підставі цієї системи принципів доопрацьована цільова ресурсно-нормативна модель архітектурно-ландшафтної організації історичних міст, яка включає головні компоненти історичного міста: населення, території і містобудівні функції, які доповнені історико-культурною, архітектурною і природно-ландшафтною складовою.

6. Розроблені пропозиції щодо зонування, районування і структурування міст, а також розподіл їх територій на міські сталі архітектурно-ландшафтні комплексні зони, райони і мікрорайони, що дозволяє пов’язати загальне із конкретним, локальним та з існуючим історичним середовищем та альтернативні і пріоритетний варіанти організації й розвитку історичних міст.

7. Доопрацьовані рекомендації щодо використання територіальних, функціональних і процесуальних аспектів містобудівного нормування, проектування та реалізації архітектурно-ландшафтної організації історичних міст у реальних умовах існування та сталого розвитку. Діючі терміни прогнозування, планування та проектування впорядковані відповідно до організації історичного міста в умовах сталого розвитку, зокрема: перспективних, довгострокових, середньострокових та короткострокових термінів. Розроблено також рекомендації щодо методики організації та розвитку історичних міст, які можуть стати основою для теоретичних та практичних розробок містобудівного проектування і прогнозування.

Дисертаційне дослідження може бути розвинене і поглиблене в напрямі створення комплексу управлінських, інвестиційних, правових та інших методів, які забезпечують удосконалення процедур прогнозування, зменшення ризику містобудівної діяльності та сталого розвитку, вдосконалення механізмів реалізації архітектурно-ландшафтних рішень історичних міст різних регіонів і в різних умовах розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Єгоров Ю.І. Передумови визначення принципів формування архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст України. // Вісник Одеської державної академії будівництва та архітектури Міносвіти і науки України, 2007. - Вип.25. – С. 125-130.

2. Єгоров Ю.І. Цільова ресурсно-нормативна модель формування архітектурно-ландшафтного середовища // Містобудування та територіальне планування .- К.: КНУБА, 2007.- Вип. 27 – С.111-118.

3. Єгоров Ю.І. Удосконалення нормування довгострокового сталого розвитку та формування архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст України // - Донецьк: Вісник Донбаської національної академії будівництва і архітектури, 2007. – Вип. 6 – С.28-31.

4. Єгоров Ю.І. Методичні основи формування архітектурно-ландшафт-

ного середовища історичних міст України // Вісник Одеської державної академії будівництва та архітектури Міносвіти і науки України, 2007. – Вип.28 – С.177-185.

5. Єгоров Ю.І. Тенденції функціонально-планувального формування архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст України // Науко-вий збірник Української академії мистецтва, 2007. – Вип.14 – С.233-238.

6. Єгоров Ю.І. Принципи формування архітектурно-ландшафтного середовища історичних міст України // Тези доповідей науково-практичної конференції „Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини” – Умань РВЦ „Софія”, 2007. – С.63-69.

Анотація

Єгоров Ю.І. Принципи архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України (на прикладі міста Умань). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.04 "Містобудування та ландшафтна архітектура”. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ. – Рукопис.

На основі аналізу стану наукових досліджень та проблем практики, виявлені тенденції та розроблені принципи архітектурно-ландшафтної організації історичних міст України. Обґрунтовані альтернативні варіанти та визначений пріоритетний напрямок розвитку міста Умань як типового історичного міста України, в умовах обмеження ресурсних можливостей, екологічних негараздів та соціально-економічної та містобудівної динаміки. Вдосконалена цільова ресурсно-нормативна модель, нормативи та методика, що сприятиме поетапному та різнорівневому підходу до збалансованої архітектурно-ландшафтної організації в умовах сталого розвитку історичних міст.

Ключові слова: принципи, історичні міста України, архітектурно-ландшафтна