Харківський національний університет

імені В. Н. Каразіна

Фролова Євгенія Валеріївна

УДК 159.923.2. - 055.2:316.472.4

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ І ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ

СТОСУНКІВ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті

імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковій керівник доктор психологічних наук, професор,

Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

Шевченко Наталія Федорівна,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри педагогіки і психології

кандидат психологічних наук, доцент,

Сіляєва Вікторія Іванівна,

Таврійський національний університет

імені В.І. Вернадського,

доцент кафедри глибинної психології та психотерапії

Захист відбудеться 19 квітня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.08 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 6, ауд. 451.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077 м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 14 березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крейдун Н.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Останніми роками зростає інтерес до досліджень різних форм залежності (І.П. Лисенко, Н.Ю. Максимова, Р. Поттер-Ефрон, Л.Ф. Щербіна й ін.). Міжособистісна залежність є однією з таких форм, зовні практично непомітна і легко мімікрує під феноменологію невротичних розладів (Д. Шапіро), жіночності (А.В. Коцар), специфіки гендерних стосунків у культурі (Т.В. Говорун) тощо. Непомітність міжособистісної залежності робить її особливо небезпечною, оскільки вона, вражаючи значну частину населення (Б. Уайнхолд, Дж. Уайнхолд), негативно впливає на розвиток особистості, побудову сценарію життя, вибір шлюбного партнера, професійне і кар'єрне зростання, психічне і соматичне здоров'я (С. Піл, А. Бродські).

Міжособистісна залежність, як розлад поведінки і стосунків, є проявом розладу особистості залежного типу (рубрикація МКЗ-10: F60.7), або залежної особистості (В.Д. Менделевич). У шерегу праць (Ц.П. Короленко, О.С. Кочарян, А.В. Котляров) було висловлено ідею про те, що міжособистісна залежність є первинним розладом, який за певних обставин, пов'язаних з неможливістю її реалізації, трансформується у вторинні форми залежності: хімічну, харчову, сексуальну, ігрову, тощо. Більш того, механізм лікування вторинних залежностей передбачає зворотний рух від вторинної залежності до первинної (О.С. Кочарян, М.Є. Жидко). Тому важливим видається виявлення єдності залежних розладів, в основі яких лежить залежна особистість.

У генетичному аспекті міжособистісна залежність визначається низкою чинників, що мають різний статус: провідні, кристалізуючі, гальмуючі тощо (В.Д. Менделевич, О.С. Кочарян). Проблема систематизації функціонування міжособистісної залежності не є до кінця вивченою, а даний аспект досліджувався лише в нечисленних вітчизняних працях (М.Є. Жидко, А.В. Коцар та ін.)

Характерно, що в більшості відомих досліджень, присвячених вивченню міжособистісної залежності, дані одержано на дорослих людях, які знаходяться в шлюбі, або на матеріалі межових нервово-психічних розладів. Тому дослідження генезису дебютних форм міжособистісної залежності, які мають достатню вираженість уже в підлітковому віці і спостерігаються в дошлюбних стосунках, її різних проявів, механізмів і чинників формування видається надзвичайно актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики наукових досліджень кафедри прикладної психології та кафедри психологічного консультування і психотерапії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, присвячених вивченню залежної особистості, у рамках НДР “Чинники та механізми розвитку залежної особистості: гендерний аспект, програми психотерапії” (№ держреєстрації 0104U002360) і НДР “Залежна особистість: особливості соціалізації, статеворольових стратегій й сексуальності, програми психотерапії” (№ держреєстрації 0107U000687).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – на основі статеворольового підходу до вивчення причин і механізмів формування міжособистісної залежності поглибити теоретичні уявлення про функціонування дебютних форм міжособистісної залежності у жінок та розробити інструментарій для психодіагностики міжособистісної залежності.

Відповідно до мети роботи було поставлено завдання дослідження:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

Об'єкт дослідження – стосунки міжособистісної залежності.

Предмет дослідження – психологічні чинники і динаміка формування стосунків міжособистісної залежності у жінок.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використовувались наступні методи: 1) методи діагностики міжособистісної залежності (опитувальник Б.Уайнхолда, напівструктуроване діагностичне інтерв'ю з використанням критеріїв токсичної любові P.метод експертних оцінок); 2) методи діагностики особливостей емоційної сфери (шкала диференціальних емоцій К. Ізарда, Торонтська алекситимічна шкала); 3) методи діагностики статеворольової сфери особистості (АСL-шкала А.В.5-а шкала ММРI, шкала Dur-Moll в методиці L.; 4) для оцінки суб’єктивної картини гендерних стосунків та гендерних установок – проективна методика малюнок “Чоловіки і жінки” Н.М. Романової; 5) для аналізу ґенезу стосунків міжособистісної залежності, пов’язаних з інфантильною травматизацією та особливостями соціалізації – проективні методики: аналіз ранніх спогадів (W.R.та “Зачарована сім'я” (M.G.

Математична обробка результатів проводилась за допомогою методів математичної статистики (програмний пакет Statistica 6.0): методи описової статистики; методи перевірки достовірності відмінностей незв'язаних вибірок (критерій кутового перетворення Фішера, Q-критерій Розенбаума, U-критерій Уілкоксона–Манна–Уїтні, міра інформативності ознаки j Кульбака); методи множинної статистики (кореляційний і факторний аналізи).

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять принципи генетичної психології (С.Д. Максименко), теоретичні положення про формування і функціонування залежної особистості (В.Д. Менделевич) і адиктивної поведінки (Б. Уайнхолд, С. Даулінг, Н.Ю. Максимова), теорія “токсичної” любові (P.статеворольовий (О.С. Кочарян) та гендерний (Т.В. Говорун) підходи у сучасній психології статі, загальнопсихологічні положення психології сім'ї (Е.Г. Ейдеміллер, А. Варга).

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Ё

Практичне значення. Отримані дані можуть бути використано для вдосконалення психодіагностичної роботи та психологічного консультування жінок, які перебувають у стосунках міжособистісної залежності. У дисертації здійснено психометричну оцінку опитувальника для діагностики міжособистісної залежності Б. Уайнхолда. Складено психометричний паспорт методики, визначено нормативні показники за опитувальником діагностики рівня міжособистісної залежності у станайновій шкалі для дорослих жінок і підлітків жіночої статі.

Матеріали дослідження впроваджено в педагогічний процес підготовки психологів у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (у рамках дисципліни “Основи психотерапії”) та у Національному аерокосмічному університеті імені М.Є. Жуковського “ХАІ” (у рамках дисциплін “Психологічна діагностика і корекція адиктивної поведінки”, “Розлади поведінки: девіантна, делінквентна, адиктивна”).

Особистий внесок здобувача. У працях, написаних у співавторстві здобувачу належить розробка плану дослідження, аналіз результатів емпіричного дослідження, формулювання висновків, що складає 50від обсягу статті.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми і практика” (2005), Харківській міській конференції “Розвиток харківської психологічної школи” (2005), Першому всеукраїнському конгресі психологів (2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми практичної психології” (2006, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції “Терапія і профілактика соціальних і психологічних залежностей” (2006), Науково-практичній конференції “Гендерна реконструкція українського суспільства” (2006), Міжнародній науково-практичній конференції “Особистісне зростання і гуманізація стосунків між поколіннями” (2007), ІІІ Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України “Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології” (2007), засіданнях кафедри прикладної психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2004-2006), кафедри психологічного консультування і психотерапії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2007), кафедри психології Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського “ХАІ” (2004 - 2007).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в 9 статтях: 4 з яких є одноосібними, 8 статей опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура і об'єм роботи. Дисертація складається з 3-х розділів. Текст дисертації викладено на 206 с., загальний обсяг становить 168 с., дисертація містить 31 таблицю, 23 малюнка, список використаних джерел включає 229 пунктів, з них 51 – іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, показано наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження залежної особистості” розглянуто питання формування залежної особистості і залежної поведінки. Залежність включає різноманітні форми адиктивної поведінки, пов’язаної із прийомом психоактивних речовин (F10-F19), обсесивно-компульсивний розлад (нав’язливі ритуали F42.1), розлади прийому їжі (F50), розлади звичок та потягів (F63) а також розлад особистості залежного типу (F60.7). Деякі автори (В.Д. Менделевич, Ц.П. Короленко, О.С. Кочарян) в основі всіх залежностей бачать єдиний механізм патогенезу. Інші (E.M.Ю.В. Валентик, D.M.вважають, що характеристика всіх наведених форм залежностей за допомогою єдиного терміна “адиктивні” виключає можливість розкрити специфічні механізми кожної форми залежної поведінки. Міжособистісна залежність є первинною формою залежності (А. Янов, О.С. Кочарян). Решта форм залежностей є похідними від неї і розглядаються як спроба уникнути “первинного болю” (А. Янов). Міжособистісна залежність може бути описана симптомокомплексами залежної любові: невротична потреба в любові (К. Хорні), токсична любов (P.любов-залежність (В. Сатір), любов-манія (S.A.любов-прихильність (P.C.D.залежні стосунки у шлюбі (Н.Г. Гаранян і А.Б. Холмогорова; О.Ф. Бондаренко і А.Є. Левенець).

На думку сучасних авторів (В.Д. Менделевич, Б.  і  Дж.  Уайнхолд, В.Д. Москаленко, Н.Ю. Максимова, О.С. Кочарян, А.В. Коцар, М.Є. Жидко и ін.) розвиток залежності здійснюється за умови наявності специфічної особистісної організації, яка описується в літературі як “залежна особистість”. Базовими характеристиками залежної особистості (В.Д. Менделевич) є: інфантильність; навіюваність і наслідуваність; прогностична некомпетентність; ригідність і упертість; наївність, простодушність і чуттєва безпосередність; цікавість і пошукова активність; максималізм; егоцентризм; яскравість уяви, вражень і фантазій; нетерплячість; схильність до ризику і “смак небезпеки”; страх бути покинутим. Разом з тим, концепція залежної особистості залишає відкритими ряд питань: не визначено структурну організацію ознак, які включаються до структури залежної особистості; особистісні риси є надзвичайно різноманітними і зовні мало пов'язаними, що не дає можливості надати достатньо однозначну інтерпретацію особистісної детермінації залежних розладів. Аналіз залежної особистості фактично відбувався в ознаковому підході, а не в структурному (цілісному). Тому питання про зв'язок преморбідних рис особистості з розладами залежної поведінки в цьому контексті видається надзвичайно важливим.

У другому розділі “Організація і методи дослідження” представлено характеристику дослідницької вибірки і обґрунтовано використання методів дослідження. У дослідженні взяло участь 450 осіб, яких було поділено на 3 групи.

Група 1 – 300 осіб: підлітки жіночої статі (150 осіб) і дорослі жінки (150 осіб); досліджувані даної групи брали участь на етапі психометричної оцінки опитувальника Б. Уайнхолда.

Група 2 – 75 осіб: залежні підлітки (39 осіб, 12,5-13,5 років), залежні дорослі жінки (36 осіб, 20-25 років). Далі в тексті групу 2 умовно буде позначено як “залежні”.

Група 3 (контрольна) – 75 осіб: підлітки жіночої статі (36 осіб, 12,5-13,5 років) і дорослі жінки (39 осіб, 20-25 років) без ознак міжособистісної залежності. Далі в тексті групу 3 умовно буде позначено як “незалежні”.

Вибірку залежних підлітків і дорослих жінок було складено на основі результатів за опитувальником Б. Уайнхолда. Для диференціації залежних і незалежних досліджуваних було обчислено порогове діагностичне число – інформаційну міру j Кульбака, що дорівнює 45 сирим балам для дорослої вибірки і 47 сирим балам для підлітків. Основна і контрольна групи порівнювані за віком, рівнем освіти і сімейним станом.

Вибір дівчаток-підлітків зумовлений тим, що міжособистісна залежність має достатньо ранній дебют і починається згідно з МКЗ-10 (F60.7) в старшому дитячому або підлітковому віці. В підлітковому віці найвірогідніше формування дебютних форм міжособистісної залежності.

Основним критерієм добору до другої вікової підгрупи (18-25 років) було те, що вона належить до перехідного періоду становлення сексуальності (Г.С. Васильченко), коли відсутній постійний партнер. Всі жінки цієї групи є рівними за соціальним статусом (студентки) і сімейним станом (незаміжні, не мають дітей). Разом з тим, дівчата мають досвід любовних взаємин, в яких стосунки залежності переходять з установлювального рівня до поведінкового (етап утопічних адиктивних фантазій).

У даній роботі використовувалися методи діагностики міжособистісної залежності (опитувальник Б. Уайнхолда, напівструктуроване діагностичне інтерв'ю з використанням критеріїв токсичної любові P.метод експертних оцінок), методи діагностики особливостей емоційної сфери (шкала диференціальних емоцій К. Ізарда, Торонтська алекситимічна шкала), статеворольові шкали (АСL-шкала А.В. Heilbrun, 5-а шкала ММРI, шкала Dur-Moll в методиці L.проективні методи (малюнок “Чоловіки і жінки” Н.М. Романової, аналіз ранніх спогадів W.R.Rule, “Зачарована сім'я” M.G.

У третьому розділі “Психологічні чинники і динаміка формування стосунків міжособистісної залежності у жінок” розглядається структурна організація особистості жінок та її функціональні характеристики, які виявляються у стосунках міжособистісної залежності.

На першому етапі дослідження було проведено психометричну оцінку методики діагностики міжособистісної залежності Б. Уайнхолда і створено психометричний паспорт методики. Встановлено:

·

·

·

·

·

Однією з причин виникнення залежності є уразливість особистісної структури, яка пов'язана з організацією афективної сфери. Нами було виявлено стійкі емоційні риси жінок зі стосунками міжособистісної залежності, які можуть бути розподілено на трансвікові риси, які виявляються в обох вікових підгрупах, та риси, специфічні підлітковому та дорослому віку. Трансвіковими рисами є: 1) зниження частоти переживання радості як показник стану дефіцитарності в суб'єктивному досвіді прийняття і отримання любові (проблеми акцептації); 2) наявність алекситимічного симптомокоплексу, який є механізмом опанування емоцій, а також, показником зниженої здатності до емоційної рефлексії.

У підлітковому віці дівчатка зі стосунками міжособистісної залежності мають “утоплений” профіль емоційної сфери – пригнічуються активні негативні емоції, які перешкоджають встановленню міжособистісного контакту. Специфічними рисами для дорослих залежних жінок є підвищення частоти переживання емоції здивування як показника інфантилізму і презирства внаслідок відсутності диференціації від батьків і прийняття способу мислення батьківських інтроектів. Профіль емоційної сфери дорослих залежних жінок збігається з профілем емоційності незалежних дівчат-підлітків, що дозволяє кваліфікувати визначену особливість як інфантильність їхньої емоційної сфери.

Виявлено структурні особливості емоційності у підлітків жіночої статі і дорослих жінок, які знаходяться у стосунках міжособистісної залежності. Дані особливості було одержано як результат факторизації (ротація методом Varimax) простору ознак, представлених в опитувальнику Б. Уайнхолда, Торонтській алекситимічній шкалі і шкалі диференціальних емоцій К. Ізарда. Результати наведено у таблицях 1-4.

Таблиця 1

Факторна структура емоційності у дівчат-підлітків зі стосунками міжособистісної залежності

1 недиференці

йованість негативних емоцій | 2 амбівалентність емоцій | 3

спіралі сорому | 4

відмова від включення | 5

дефіцитарність емоційної сфери

горе (0,88)

гнів (0,38)

відраза (0,55)

презирство (0,61)

страх (0,84)

сором (0,34)

провина (0,74) | радість (0,65

здивування (0,87)

гнів (0,70)

відраза (0,51)

презирство (0,47) |

залежність (0,89)

гнів (0,37)

презирство

(0,46)

сором (0,54) |

інтерес (0,92)

радість (0,47)

сором (0,50) |

алекситимія

(-0,97)

радість (0,34)

Емоційна сфера залежних дівчаток підліткового віку має наступні особливості (див. таблицю 1): 1) недиференційованість негативних емоцій; 2) амбівалентність емоцій – злипання стенічних позитивних і негативних емоцій. Суб'єктивна подібність вказаних емоцій ґрунтується на їх енергетичній складовій – вони активують особистість різними шляхами; 3) об’єднання емоцій гніву, презирства, сорому та міжособистісної залежності, що може бути розглянуто, як структурний еквівалент механізму “спіралі сорому”, наведеному Р. Поттер-Ефроном. Ця особливість відображає провідне значення емоції сорому в становленні стосунків міжособистісної залежності. Захист від сорому включає презирство, що становить комбінацію відчуття грандіозності “Я” і приниження інших, щоб піднести себе, і гнів як контратаку проти обнародування свого сорому. Результатом прояву гніву стає ізоляція індивіда від інших, що породжує “спіралі сорому”: усвідомлення наявності ще більших дефектів і вибудовування нових, могутніших захистів з метою уникнення сорому; 4) “відмова від включення” до взаємодії: блокування міжособистісної взаємодії емоцією сорому, переживанням своєї неповноцінності, дефектності у сфері стосунків із протилежною статтю; 5) дефіцитарність емоційної сфери, яка виражається в блокуванні інтимності, емоційної близькості, відбувається відмова від рефлексії в чуттєво-емоційній сфері.

У дівчат підліткового віку, які не мають міжособистісної залежності, виявлено наступні особливості емоційної сфери (таблиця 2): 1) амбівалентність емоцій: об'єднання активних стенічних і астенічних емоцій; 2) відсутність стану недиференційованості емоцій, негативні емоції виступають як показник процесів сепарації і негативістських реакцій; 3) “відмова від включення”, яка досягається за рахунок існування емоції провини, а не сорому, як в експериментальній групі, тобто відмова від включення має ситуативний, поведінковий характер. У залежних дівчаток відмова від включення тотальна, оскільки зачіпає особистість індивіда; 4) “здорова залежність” означає, що відсутність (низький рівень) залежності пов'язана з умінням розпізнавати і диференціювати емоції, відділенням своїх переживань від почуттів і переживань інших людей, здатністю виражати свої почуття. Тобто ми можемо розглянути виявлений зв'язок як механізм, що ініціалізує формування міжособистісної залежності: порушення структурної організації особистості відбувається в результаті розмивання меж “Я” на емоційному рівні як відмова від своїх почуттів або нездатність диференціювати свої почуття і емоції.

Таблиця 2

Факторна структура емоційності у незалежних дівчат-підлітків

1

амбівалентність емоцій | 2

сепарація | 3

відмова від включення | 4

здорова залежність

здивування (0,45)

гнів (0,86)

відраза (0,67)

страх (0,61)

сором (0,83)

провина (0,63) | горе (0,88)

відраза (0,59)

презирство (0,87)

страх (0,53) |

інтерес (0,80)

радість (0,83)

здивування (0,36)

провина (0,60) |

залежність (0,78)

алекситимія (0,79)

У таблиці 3 наведено дані щодо структурної організації емоційної сфери дорослих жінок, які знаходяться у стосунках міжособистісної залежності.

Таблиця 3

Факторна структура емоційності у жінок, які знаходяться у стосунках міжособистісної залежності

1

інфантильність емоційної сфери | 2

компенсація залежності | 3

емоційний цикл токсичної любові | 4

цикл провина/ залежність | 5

генералізація неповноцін

ності

відраза (0,86)

презирство

(0,76)

страх (0,82)

провина (0,34) | залежність (-0,37)

алекситимія (0,66)

здивування (0,83)

горе (0,35)

гнів (0,71) | залежність (0,71)

радість (-0,81)

горе (0,65) |

залежність

(-0,41)

інтерес (0,90)

гнів (-0,35)

провина (0,48) | сором (0,89)

провина (0,47)

Організація емоційної сфери дорослих залежних жінок має такі особливості: 1) інфантильність емоційної сфери, яка виражається наявністю негативних емоцій. Даний фактор збігається з першим фактором у групі незалежних дівчат-підлітків. Виявлену особливість можна розглядати як прояв інфантильності залежних жінок, застрявання на підліткових проблемах; 2) компенсація міжособистісної залежності досягається зниженням емоційної рефлексії (алекситимія), а також редукованістю структури емоційної сфери, яка включає емоції здивування, горя, гніву; 3) емоції радості і горя пов’язані з міжособистісною залежністю, що спотворює амбівалентну афективну структуру, представлену “емоційним циклом токсичної любові” (P.який відображає інфантильну травму покинутості та її актуалізацію у стосунках любові. Залежні жінки прагнуть створити такі зв'язки з партнером, в яких вони позбавляються “болю покинутої дитини”, і тому спочатку відбувається заміщення первинного болю радістю, одержуваною від взаємин з партнером, потім усвідомлення неможливості реалізації цієї фантазії і відчуття втрати об'єкта любові, формування амбівалентних емоційних переживань (радість/горе) у процесі побудови стосунків; 4) зв’язок 2-х полюсів залежність/гнів і інтерес/провина, що може бути структурним підґрунтям циклу “провина/залежність” – механізму формування залежності (Р. Поттер-Ефрон). Стосунки залежності ініціалізують емоцію гніву, протесту, що може бути виявом прагнення автономії. Надмірний гнів компенсується активним включенням у взаємодію з оточуючими (інтерес), що породжує відчуття провини, як специфічний захист, в основі якого лежить страх осуду і відторгнення. Прагнення зменшити почуття провини призводить до відмови від включення у взаємодію і повернення в залежні взаємини; 5) базове почуття сорому, властиве залежній особистості як почуття своєї загальної неспроможності, неповноцінності трансформується у почуття провини. Первинний особистісний фокус сорому зміщується зі сфери “буття” у сферу “дії” (провина), відбувається генералізація почуття неповноцінності з внутрішньоособистісної сфери в сферу міжособистісної взаємодії.

Необхідно звернути увагу на закономірність, що відображає “розповзання” міжособистісної залежності в структурних характеристиках особистості. У підлітковому віці у вибірці залежних дівчат міжособистісна залежність як змінна входить до складу одного фактору, її частка становить 20% факторної структури емоційної сфери особистості. У дорослій залежній вибірці частка міжособистісної залежності становить 60% факторної структури емоційної сфери особистості. Таким чином, динаміку розвитку міжособистісної залежності може бути представлено у вигляді феномену “чорнильної плями”. В підлітковому віці залежність як особистісна характеристика представлена у вигляді “спіралей сорому”, решта областей емоційної сфери є неушкодженими. У дорослому віці відбувається генералізація (розповзання) міжособистісної залежності по структурних характеристиках емоційної сфери особистості. Ключовим елементом процесу генералізації залежності є трансформація базового відчуття сорому у відчуття провини, тобто переміщення (екстерналізація) відчуття неповноцінності з внутрішньоособистісної сфери у сферу міжособистісної взаємодії.

Таблиця 4 містить дані щодо особливостей організації емоційної сфери незалежних жінок.

Таблиця 4

Факторна структура емоційності у незалежних жінок

1

здорова

залежність | 2

інфляція “Я” | 3

депресивність | 4

циклотимія | 5

емоційний контроль

залежність (0,72)

інтерес (-0,76)

радість (-0,76)

гнів (0,36)

страх (0,41) | відраза (0,80)

презирство (0,88)

сором (0,44) |

горе (0,53)

страх (0,72)

провина (0,92) |

радість (0,86)

здивування

(0,37)

горе (0,74)

сором (0,41) | алекситимія (0,87)

радість (-0,34)

горе (-0,43)

сором (0,44)

Емоційна сфера незалежних жінок має наступні специфічні характеристики: 1) “здорова залежність” відображає зв'язок залежності зі станами страху (втрати значущого об'єкта) і гніву (активного протесту), відсутність залежності досягається за рахунок включення в міжособистісну взаємодію (радість, інтерес); 2) зв'язок емоцій відрази, презирства, які утворюють почуття піднесення себе, та емоції сорому, пов’язаною із почуттям неповноцінності. Такий зв'язок може бути розглянутий як захисна стратегія, спрямована на підтримку самооцінки, що відбивається у інфляції “Я”; 3) депресивність – об'єднання емоцій провини, страху і горя; 4) поєднання полярних емоцій, яке можна розглянути як схильність емоційної сфери незалежних жінок до циклічних змін настрою (циклотимія): сильні сплески активності, підвищеного настрою (радість/здивування) змінюються депресивними станами (горе/сором); 5) поєднання двох полюсів: алекситимія/сором і радість/горе. Алекситимія має низькі значення в незалежній вибірці, що може бути проінтерпретовано як контроль за проявом емоцій, що є соціально бажаною характеристикою дорослої людини. Сором блокує емоцію радості, що сприяє дотриманню стану серйозності, безрадісності, також взаємодія з емоцією горя призводить до зниження станів депресивності, суму. Таким чином, досягається вирівнювання емоційної сфери, відхід від яскравих позитивних і негативних емоцій і контроль над емоційною експресією.

Наступним етапом роботи став аналіз структурних порушень, пов'язаних із зміною нормального взаємозв’язку утворень маскулінності і фемінінності (статеворольова модель особистості), а також конкордантність/дискордантність симптомокомплексу маскулінності/фемінінності на різних рівнях його функціонування (соціогенному, поведінковому, біогенному) у підлітків жіночої статі і дорослих жінок, які знаходяться у стосунках міжособистісної залежності. Нами було проведено факторизацію (ротацію методом Varimax) простору ознак, представлених в опитувальнику Б. Уайнхолда, ACL-шкалі A.B.5-ій шкалі MMPI, шкалі Dur-Moll в методиці L.

Виявлено особливості структурної організації М/Ф-симптомокомплексу у залежних і незалежних дівчат-підлітків. Порівняльний аналіз показав, що в групі залежних дівчат-підлітків спостерігаються: 1) злипання поведінкового і соціогенного рівнів М/Ф-симптомокомплексу, що робить їхню поведінку більш ригідною, обмеженою за рольовим репертуаром. Рольовий репертуар є функцією не соціального навчання і засвоєння нових і різноманітних статевих ролей, а виявом особливостей особистості; 2) відповідність соціогенного рівня М/Ф-симптомокомплексу континуально-ад`юнктивній моделі, яка складає вікову норму; 3) негативна кореляція міжособистісної залежності з індексом маскулінності (шкала Dur-Moll). У залежних дівчат індекси біогенної маскулінності достовірно нижчі, ніж у незалежних (метод кутового перетворення Фішера, Up=2,68, p<0,01). Цей факт дозволяє припустити, що залежність у виражених формах має не тільки культурне, але і генобіологічне походження; 4) негативний зв'язок вираженої міжособистісної залежності з соціогенною маскулінністю. Це означає, що певний тип виховання, пов'язаний із заохоченням чоловічих форм поведінки у дівчат, дозволяє знизити прояви міжособистісної залежності, а соціогенна маскулінність виступає чинником компенсації.

У незалежних дівчат спостерігаються три специфічні риси організації статеворольової сфери: 1) диференціація соціогенного і поведінкового рівнів М/Ф-симптомокомплексу, що робить таких підлітків більш вільними в освоєнні різних гендерних ролей; 2) негативний зв'язок соціогенної фемінінності з міжособистісною залежністю. Це означає, що здорова фемінінність не тільки не припускає залежності, але й, навпаки, протистоїть їй. Таким чином, у незалежних дівчат фемінінність не є еквівалентом відсутності маскулінності, а має своє позитивне наповнення. Одержані дані свідчать про функціональну нетотожність фемінінності у залежних і незалежних дівчат; 3) більша диференційованість статеворольової структури особистості – включає 4 фактори (замість 3-х у залежних).

Виявлено особливості структурної організації М/Ф-симптомокомплексу у дорослих жінок. Для залежних дорослих жінок характерно: 1) диференціація соціогенного і поведінкового рівнів, що робить поведінковий репертуар більш вільним від особистості і є адаптивною зміною; 2) збереження континуально-ад`юнктивної структурної моделі соціогенного рівня М/Ф-симптомокомплексу, що дозволяє кваліфікувати таку структуру М/Ф-симптомокомплексу як інфантильну, незрілу, оскільки в нормі вона зберігається тільки до 15-16 років; 3) перехрещення параметрів “міжособистісна залежність” і “біогенна маскулінність” у групі залежних і незалежних жінок. Так, якщо у залежних підлітків спостерігається зв'язок біогенної маскулінності з міжособистісною залежністю, то у залежних дорослих жінок такого зв'язку не виявлено, і навпаки, у незалежних підлітків відсутня біогенна регуляція міжособистісної залежності, а у незалежних дорослих жінок існує статистично значуща кореляція вказаних параметрів. Це вказує не на принципову втрату механізму біогенної регуляції, а на змішування чинника біогенної регуляції і чинника соціального навчання, байдужого до механізмів біогенної регуляції, що означає контамінування впливу біогенної маскулінності на рівень міжособистісної залежності.

Для незалежних жінок властива наявність зв'язку змінної “міжособистісна залежність” із кожним рівнем М/Ф-симптомокомплексу: на соціогенному і біогенному рівнях спостерігається позитивна кореляція міжособистісної залежності з фемінінністю; на поведінковому рівні вказаного симптомокомплексу – позитивна кореляція з маскулінністю. Ці дані свідчать про функціональну нетотожність фемінінності соціогенного і поведінкового рівнів: якщо соціогенна фемінінність пов'язана з міжособистісною залежністю, то фемінінність поведінкового рівня виступає чинником компенсації залежності. Фемінінність соціогенного рівня може бути розглянута як Его-синтонне утворення, а поведінкові утворення маскулінності і фемінінності – як Его-дистонні утворення, які відокремлюються від Его-структур, отже, інфляція маскулінності на поведінковому рівні є реактивним утворенням міжособистіної залежності. Інакше кажучи, жіноча гіпермаскулінність є за своєю природою патогенною.

Виявлено особливості сприйняття образів чоловіка і жінки у жінок, які знаходяться у стосунках міжособистісної залежності. Образ чоловіка ідеалізується, наділяється високою значущістю, авторитетністю та інтелектуальністю. Відносно чоловіків існує виражена потреба в стабільності, конформність і страх осуду з боку чоловіків, який є важливим регулятором стосунків. Разом з тим відзначається ліпша пристосованість (готовність “служити”) залежних жінок у міжособистісних стосунках порівняно із незалежними. Жіночому образу у залежних жінок властиві: висока тривожність, залежність, жіночність, бажання привернути до себе увагу партнера, що реалізується в демонстративності, акценті на зовнішньої привабливості та провокуючій сексуальності. Існує конфлікт між зовні демонтруємою сексуальністю та труднощами в її асиміляції та реалізації, що робить її рестриктивною (внутрішньо заблокованою). Частою позицією у стосунках таких жінок є позиція “сплячої красуні”, яка потребує “пробудження” і орієнтована на пасивне очікування появи “героя” – партнера, здатного актуалізувати її емоційність.

Сприйняття партнерських стосунків залежними жінками характеризується побудовою нереалістичних планів, що втілюється у сценаріях “вічної любові”, “ідеальної любові”, “любові-розчарування”. Виявлені сценарії відповідають емоційним циклам токсичної любові, описаним П. Меллоді.

Жінкам із стосунками міжособистісної залежності властиві наступні гендерні установки у сприйнятті взаємодії статей: “опора”, “тяжіння”, “ізоляція” (за Н.М. Романовою). Позиція “опори” відображає значення дружніх взаємин чоловіка і жінки, в яких емоційний компонент стосунків переважає над фізичним, установку партнерів один на одного. Позиція “тяжіння” свідчить про зацікавленість, відвертість спілкування, наявна значна сексуальна мотивація. Позиція “ізоляції” свідчить про наявність відторгнення, конфлікту, фрустрації у стосунках із чоловіками.

Зазначені сценарії та гендерні установки утворюють два полюси у патернах взаємодії із чоловіками:

1) полюс “наближення”, який відбивається у сценаріях “вічної любові”, “ідеальної любові” та гендерних установках “опора”, “тяжіння”. Ці патерни відображують незрілу, інфантильну позицію у стосунках, романтичність залежних жінок та схильність до ідеалізації стосунків;

2) полюс “дистанціювання”, утворений сценарієм “любові-розчарування” та гендерною установкою “ізоляція”, що відбиває неспроможність залежних жінок до емоційної близькості та побудові стабільних взаємин.

Досліджено деякі аспекти ґенезу міжособистісної залежності у дівчат підліткового віку, пов’язані з інфантильною травматизацією. Ранні спогади дівчат зі стосунками міжособистісної залежності мають наступні особливості: 1) висока значущість фігури матері, ідентифікація з матір'ю; 2) відсутність фігури батька, що означає травматичність стосунків із ним; 3) наявність травми позбавлення у вигляді розвінчання, “детронізації” у зв'язку з народженням сиблінга, зменшенні уваги з боку батьків та необхідністю суперництва за батьківську увагу; 4) тенденція фіксуватися на ворожій стороні життя (джерелом агресії є близькі люди); 5) наявність потреби відповідати нормативним уявленням батьків та оточуючих, прагнення до суперництва за батьківську увагу, прагнення “вислужити” любов близьких; 6) переважання негативних і амбівалентних почуттів у ранньому досвіді.

Сімейна структура батьківської сім'ї дівчат зі стосунками міжособистісної залежності має наступні особливості: 1) інверсія домінування – трансформація владної структури сім'ї, пов'язана з домінуванням матері. Ідентифікація з сильною матір'ю стає джерелом статеворольової деформації у залежних дівчат; 2) наявність загального простору сім'ї і “стирання” особистісних меж кожного члена сім'ї. Недиференційованість “Его” компенсується побудовою штучних меж особистості; 3) виражений дефіцит у взаєминах і утиск потреб або інтересів когось із членів сім'ї, частіше за все дитини, в поєднанні з неможливістю його компенсації через бідність фантазії як захисного механізму.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми чинників і генезису міжособистісної залежності у жінок. Проблему вирішено з погляду статеворольового, а не медико-психологічного підходу, що дозволило розкрити психологічні чинники й закономірності формування стосунків міжособистісної залежності у жінок. У результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Структурна організація емоційної сфери залежних жінок і підлітків жіночої статі містить трансвікові та вікоспецифічні риси. Трансвіковими рисами є: зниження частоти переживання радості як показника проблем акцептації; наявність алекситимії, що відображає знижену здатність до емоційної рефлексії. Специфічними рисами підліткового віку є: пригнічення активних негативних емоцій, які перешкоджають встановленню міжособистісного контакту, що виявляється у відмові від включення до взаємодії, переживанні своєї неповноцінності у сфері міжособистісних стосунків; недиференційованість негативних емоцій; об'єднання емоцій гніву, презирства та сорому, що є структурним еквівалентом механізму “спіралі сорому” (Р. Поттер-Ефрон). Специфічними рисами в дорослому віці є інфантильність емоційної сфери (наявність емоційних рис, притаманних підліткам), наявність алекситимічного симптомокомплексу як захисної стратегії подолання раннього травматичного досвіду, пов’язаного з міжособистісною залежністю. Структура емоційної сфери залежних жінок містить два фактори, які є структурним підґрунтям специфічних патернів залежних стосунків – “емоційного циклу токсичної любові” (P.та циклу “провина/залежність” (Р. Поттер-Ефрон).

2. Дебютні форми міжособистісної залежності базуються на особливості структурної організації особистості, а саме: порушенні меж “Я”, що відбивається у нездатності диференціювати свої почуття і емоції, вступати у контакт із власними почуттями. Передумовою формування дебютних форм міжособистісної залежності є такі особливості ранньої соціалізації залежних дівчат: недиференційованість особистості членів батьківської сім'ї, дефіцитарність взаємин, заборона вияву потреб або інтересів дитини та труднощі їх імагінального задоволення через бідність фантазії як механізму психологічного захисту.

У подальшому розвитку міжособистісної залежності спостерігається феномен “чорнильної плями”, коли відбувається генералізація міжособистісної залежності. Провідне значення у генералізації залежності має поширення базового почуття неповноцінності на сферу міжособистісних стосунків.

3. Деформація статеворольової структури особистості залежних дівчат-підлітків виявляється у недостатній артикульованості, недиференційованості соціогенного і поведінкового рівнів М/Ф-симптомокомплексу, що є структурною передумовою ригідності статеворольової поведінки та бідності рольового гендерного репертуару. Каузальними чинниками статеворольової деформації у залежних дівчат-підлітків є фіксованість на фігурі матері і травматичність стосунків із батьком у ранньому досвіді та інверсія домінування у сімейній системі батьківської сім'ї.

В дорослому віці для залежних жінок характерна континуально-ад’юнктивна (незріла) структура соціогенного рівня М/Ф симптомокомплексу, яка не трансформується у нормативну для даного віку андрогінну статеворольову структуру.

4. Важливою передумовою розвитку стосунків міжособистісної залежності є низька біогенна маскулінність (шкала Dur-moll L.У залежних дорослих жінок не спостерігається зв'язку між біогенним рівнем маскулінності і міжособистісною залежністю, що є проявом феномену контамінування впливу механізмів біогенної регуляції за рахунок розширення рольового репертуару. У залежних жінок і підлітків жіночої статі чинником компенсації міжособистісної залежності є соціогенна маскулінність, цей факт орієнтує на розробку спеціальних статеворольових тренінгів, мішенню яких є маскулінні утворення в Я-концепції.

5. Ключовою травмою в становленні міжособистісної залежності є травма позбавлення (уваги, любові) у ранньому досвіді особистості. Залежні дівчата схильні фіксуватися на ворожій стороні життя, причому джерелом агресії є близькі люди; регулятором міжособистісних стосунків є потреба відповідати нормативним уявленням батьків, прагнення до суперництва за любов і увагу батьків, прагнення “вислужити” любов близьких; у ранньому досвіді відзначається переважання негативних і амбівалентних почуттів.

У дорослих залежних жінок спостерігається ідеалізація образу чоловіка, який наділяється авторитетністю, інтелектуальністю, кожний чоловік оцінюється як потенційний шлюбний партнер, разом з тим, важливим регулятором стосунків є страх осуду з боку чоловіків, готовність “служити” чоловіку. Образ жінки наділяється рисами тривожності, залежності, демонстративності, жіночності. У стосунках залежні жінки займають позицію “сплячої красуні“, яка орієнтована на пасивне очікування партнера, здатного актуалізувати її емоційність. Залежні жінки мають труднощі у реалізації та асиміляції сексуальності, яка є зовні провокуючою та рестриктивною.

6. Сприйняття стосунків любові залежними жінками характеризується наявністю специфічних сценаріїв та гендерних установок, які утворюють два полюси: 1) полюс “наближення” (сценарії “вічної любові”, “ідеальної любові” та гендерні установки “опора”, “тяжіння”) відображує незрілу, інфантильну позицію у стосунках, романтичність залежних жінок та схильність до ідеалізації стосунків; 2) полюс “дистанціювання” (сценарій “любові-розчарування” та гендерна установка “ізоляція”) відбиває травматичний вектор стосунків із чоловіками, що зумовлює неспроможність залежних жінок до емоційної близькості та побудові стабільних взаємин.

7. Проведено психометричну оцінку методики діагностики міжособистісної залежності Б. Уайнхолда і створено психометричний паспорт методики. Психометричні показники (валідність, надійність, диференціальна сила тверджень) знаходяться на високому рівні, встановлено нормативні показники рівнів вираженості залежності для української популяції, пороговий діагностичний j-коефіцієнт міжособистісної залежності становить 45 сирих балів у дорослій вибірці і 47 сирих балів у підлітковій вибірці.

Перспектива подальших досліджень полягає у розробці та вдосконаленні інструментарію для психодіагностики залежної особистості та поглибленні уявлень щодо її структурної організації і механізмів функціонування. Важливим видається дослідження суб’єктивного образу світу та індивідуального досвіду залежних жінок, зокрема психосемантичних векторів конструювання світу і значущих об’єктів комунікації.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.