НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ФЕДОРАК Василь Іванович

УДК 339.727.22.24

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ОНОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ–2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: | доктор економічних наук, академік УААН

СИТНИК Віктор Петрович,

Українська академія аграрних наук,

перший віце-президент

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

ГУТКЕВИЧ Світлана Олександрівна,

Європейський університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри менеджменту;

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

КІСІЛЬ Микола Іванович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу інвестицій

Захист дисертації відбудеться «_04_» _липня_ 2008 р. о _1500_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680,  м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3 поверх, к. 317, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680,  м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, к. 212.

Автореферат розісланий «_29_» _травня_ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Економічні перетворення в сільському господарстві вимагають змін у системі інвестування технічного оновлення сільського господарства. У сучасних умовах недостатньо інвестиційних ресурсів, які спрямовуються на інноваційну діяльність, розвиток технічної і організаційної бази сільськогосподарського виробництва, а також спостерігається істотний розрив між їх попитом і пропозицією. Затяжна криза в аграрній сфері економіки стримує вітчизняних та іноземних інвесторів від вкладання коштів у сільськогосподарське виробництво, де високий ступінь ризику.

Вартість основних засобів сільськогосподарських підприємств порівняно з 1990 роком зменшилася у 14,6 раза, значно скоротився парк сільськогосподарської техніки. Половина зернозбиральних комбайнів експлуатуються за межами амортизаційних строків. Випуск вітчизняної сільськогосподарської техніки істотно зменшився, знизилася її якість. Сільськогосподарські товаровиробники все частіше ввозять зарубіжну нову та вживану сільськогосподарську техніку, що істотно впливає на форми організації та структуру технічного сервісу. В цих умовах особливого значення набуває інвестування технічного оновлення матеріально-технічної бази сільського господарства на основі науково обґрунтованої і збалансованої державної інвестиційної політики та належного інженерно-технічного забезпечення.

Проблема інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств була ї залишається предметом дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як: В.Г. Андрійчук, Р. Бауер, Я.К. Білоусько, І.А. Бланк, П.І. Гайдуцький, Л. Гітман, М.В. Гладій, С.О. Гуткевич, М. Джонк, В.В. Іванишин, Д. Кейнс, М.І. Кісіль, І.І. Лукінов, П. Массе, Д. Норткотт, Г.М. Підлісецький, В.О. Питулько, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, Н.О. Титаренко, Г.В. Черевко та інших. Однак не всі аспекти інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств знайшли широке відображення у наукових роботах вказаних вчених.

Подальшого дослідження потребують питання обґрунтування ефективної інвестиційної політики щодо технічного оновлення сільськогосподарських підприємств окремих регіонів та вдосконалення структури їх машинно-тракторного парку. Значимість проблеми інвестування технічного оновлення сільського господарства й необхідність поліпшення якісного стану машинно-тракторного парку та розробки інвестиційної стратегії аграрних підприємств зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно з планом науково-дослідних робіт Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН на 2006-2010 рр. за темою „Розробити теоретико-методологічні засади інвестиційної політики та механізмів її реалізації в аграрному секторі економіки” (номер державної реєстрації 0106U 000577) та за темою ,,Методологія аналізу, оцінки та відтворення основного капіталу, формування інфраструктури ринку матеріальних і нематеріальних ресурсів” (номер державної реєстрації 0106U 006637). Безпосередньо автором обґрунтовані організаційно-економічні принципи формування і використання техніки у сільськогосподарських підприємствах Прикарпаття.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних, методичних і практичних пропозицій щодо поліпшення інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення мети досліджень сформовано такі завдання:–

уточнити сутність інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств з урахуванням змін державної політики щодо розвитку різних форм господарювання;

- обґрунтувати інвестиційну стратегію та політику технічного оновлення сільськогосподарських підприємств на інноваційній основі;

- удосконалити методичні засади визначення форм організації ремонтно-відновлювальних робіт та сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки Прикарпаття;–

обґрунтувати методичні підходи формування системи державної підтримки забезпечення технічного оновлення сільського господарства на інноваційній основі;–

розробити пропозиції щодо напрямів формування ринку технічних засобів Прикарпаття;

- сформувати організаційно-економічні засади створення оптимальних технологічних комплексів на основі науково обґрунтованої системи машин;

- удосконалити практику створення сервісних центрів фірмового технічного обслуговування та відновлення і реалізації вживаної вітчизняної і зарубіжної техніки, як складової єдиної системи сільськогосподарського виробництва.

Об’єктом дослідження є механізми інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств України та Прикарпаття. Поглиблені дослідження проводилися на матеріалах сільськогосподарських і агротехсервісних підприємств Івано-Франківської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні проблеми інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення об’єкта і предмета дослідження. Серед загальних методологічних підходів, які характеризують класичні та сучасні теорії розвитку інвестиційних ринкових відносин, використано положення теорії менеджменту, систем і системного аналізу, політичної економії, а також праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань інвестування технічного оновлення сільськогосподарських підприємств. В емпіричних дослідженнях дисер-таційної роботи застосовані системно-структурний аналіз (під час формування системи державної підтримки інвестиційних процесів та інноваційної діяльності підприємств), метод порівняльного аналізу (при аналізі технічного забезпечення аграрних підприємств), графічний та експер-тної оцінки (у процесі аналізу ефективності інвестиційно-іннова-ційної діяльності підприємств), розрахунково-конструктивний (для прогнозу потреби інвестицій на технічне оновлення сільського господарства), спостереження, абстрактно-логічний (під час дослідження складових експертизи реалізації державної технічної політики в агропромисловому комплексі), метод екстраполяції (для проведення прогнозних розрахунків).

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є статистичні дані Державного комітету статистики України, Івано-Франківського обласного статистичного управління, Головного управління агропромислового розвитку Івано-Франківської області, Управління сільського господарства і продовольства Коломийської райдержадміністрації, результати спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання. Найважливіші результати, що мають наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:–

запропоновано концептуальний підхід до обґрунтування інвестиційної стратегії технічного оновлення сільськогосподарських підприємств, в якому забезпечується адаптивність динамічної системи ,,людина – машина – рослина – грунт – довкілля” та взаємодія її елементів у визначених параметрах для досягнення ефективного використання машинно-тракторного парку;–

розроблено модель оптимізації технічного оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств, обґрунтовано прогноз потреби інвестицій на технічне оновлення сільськогосподарських підприємств Прикарпаття.

удосконалено:–

методичні підходи до планування інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств агротехсервісу з господарською, комплексною, комбінованою, фірмово-заводською формами організації обслуговування залежно від показників, що впливають на інвестиційну привабливість;–

фінансово-економічний підхід до формування системи державної підтримки інженерно-технічного забезпечення сільського господарства з урахуванням принципів, інвестиційних потреб і напрямів розвитку сільськогосподарського машинобудування;– 

методичні підходи щодо вибору джерел інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських та агротехсервісних підприємств Прикарпаття залежно від територіальних і фінансово-економічних показників.

дістали подальший розвиток:

- принципи та засади інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств регіону, що сприяють реалізації завдань державної технічної політики; –

пропозиції стосовно комплексного формування інфраструктури ринку технічних засобів, які передбачають створення технічних центрів, дилерських підприємств, прокатних пунктів, фірмових магазинів, машинно-технологічних станцій з реалізації і прокату техніки на регіональному і галузевому рівнях;

? система організації матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств з урахуванням рівнів інвестиційної привабливості, інженерно-технічного забезпечення регіону та прогнозування ефективності інвестицій у технічне оновлення сільського господарства.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження, основні положення, висновки і пропозиції можуть використовуватись сільськогосподарськими підприємствами для визначення пріоритетних напрямів інвестування, розробки програм технічного оновлення сільського господарства Прикарпаття.

Основні положення, висновки та пропозиції, розроблені автором, прийняті до використання агрофірмою „Вільна Україна” Коломийського району Івано-Франківської області (довідка №102 від 02.11.2007р.), сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Корнич” Коломийського району Івано-Франківської області (довідка про впровадження №178 від 02.11.2007р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Івано-Франківської області (довідка № 465/01-13/08 від 26.10.2007р.), Управлінням сільського господарства і продовольства Коломийської райдержадміністрації (довідка про впровадження №1129/01-11/06 від 05.11.2007р.). Отримані результати дисертаційної роботи впроваджені у навчальний процес Національного університету „Львівська політехніка” під час викладання дисципліни „Інвестиційний менеджмент” ”(акт про використання №68-23-965 від 06.11.2007р.), та Інституті управління природними ресурсами під час викладання дисципліни „Інвестиційна діяльність” (акт про використання результатів дисертаційного дослідження від 01.11.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі теоретичні, наукові та практичні результати дослідження інвестиційно-інноваційної діяльності в аграрній сфері, які містяться у дисертації, одержані автором особисто.

Із спільних наукових публікацій у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї і положення, які належать автору і вказані в авторефераті при переліку основних публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати наукового дослідження доповідались автором на науково-практичних конференціях, зокрема: на Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми природокористування Карпатського регіону” (Коломия, Інститут управління природними ресурсами, 2000р.); на другій Міжнародній економетричній конференції „Економічні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, Львівська комерційна академія, 2001р.); на Міжнародній науково-практичній конференції „Бухгалтерія ХХІ століття” (Львів, Львівський НУ ім. І. Франка, 2001 р.); науково-практичній конференції „Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання” (Тернопіль, Тернопільська академія народного господарства, 2005р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (Львів, НУ „Львівська політехніка”, 2006 р.); на `Міжнародній науково-практичній конференції „Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства” (Івано-Франківськ, Прикарпатський НУ ім. В.Стефаника, 2006р.); на Науково-практичній конференції „Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни у світове співтовариство” (Тернопіль, Тернопільський інститут АПВ УААН, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 13 наукових працях, 5 із яких опубліковані у фахових виданнях, одна виконана у співавторстві, загальним обсягом 2,2 друкованих аркушів, з яких особисто автору належить 2,0 друкованих аркуші.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертаційної роботи підпорядкована загальному задуму досліджень і визначена його межами. Основний матеріал дисертації викладений на 171 сторінці комп’ютерного тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, містить 27 таблиць, 9 рисунків, 10 додатків. Список використаних джерел включає 206 найменувань та викладений на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільського господарства” узагальнено теоретичну сутність інвестицій та джерел їх фінансування, розкрито особливості та дано характеристику інвестиційного процесу, висвітлено методичні основи дослідження, аналізу та прогнозування інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільського господарства.

Різноманітність видів і визначень інвестицій, форм інвестиційного процесу зумовлює необхідність дослідження сутності та визначення їх ролі у технічному оновленні аграрних підприємств. Встановлено, що технічне оновлення сільського господарства передбачає переоснащення його новими високоефективними сільськогосподарськими машинами і знаряддями, що є елементом інноваційних процесів і забезпечує виконання сільськогосподарських операцій відповідно до агротехнічних вимог. В умовах інтеграції сільського господарства України до світової економіки та вступу до СОТ необхідно у короткі терміни оновити машинно-тракторний парк аграрних підприємств. Одним із найважливіших завдань сільськогосподарського виробництва є технічне забезпечення виконання всіх агротехнологічних операцій виробництва сільськогосподарської продукції в оптимальні строки. Технічне оснащення аграрного виробництва досягнуло критичної межі, майже 90% сільськогосподарських машин відпрацювали свій амортизаційний строк, у 2007 році зросло навантаження на один трактор у 2,3 раза, на один зернозбиральний комбайн у 2,4 раза, що призводить до порушення термінів агротехнологій, зниження якості та втрат сільськогосподарської продукції.

Можливості аграрних підприємств недостатні для оновлення надмірно зношеного парку сільськогосподарських машин, у зв’язку з цим актуального значення набуває розробка дієвого механізму стимулювання інвестиційної діяльності аграрних підприємств, пошуку форм, методів і джерел залучення інвестицій. На основі вивчення й узагальнення інвестиційних процесів визначено економічну природу інвестицій та розкрито відмінності їх від капіталовкладень. Вітчизняними та зарубіжними вченими по-різному трактуються поняття інвестиційного процесу та впливу його на соціальні й економічні явища. Важливими джерелами інвестування технічного оновлення сільського господарства є власні і залучені кошти, серед яких прибутки підприємств, амортизаційні відрахування, банківські кредити, кошти населення і бюджетне фінансування. У роботі розкрито кожне з цих джерел, його походження та вплив на інвестиційний процес.

Зміна форм власності, реструктуризація підприємств, формування ринкових структур впливає на обґрунтування інвестиційної стратегії технічного оновлення сільськогосподарських та агротехсервісних підприємств. Сільськогосподарські підприємства, машинно-технологічні станції, агротехнічні підприємства та підприємства сільськогосподарського машинобудування утворюють єдину систему аграрного виробництва від взаємоузгодженості дій яких забезпечується адаптивність системи ,,людина – машина – рослина – грунт – довкілля”.

Інвестиційні процеси в аграрному секторі економіки формуються на певних методологічних засадах, які включають розробку і реалізацію комплексних програм розвитку сільського господарства на основі системного підходу до визначення потреб в інвестиційних ресурсах та способів оновлення і раціонального використання матеріально-технічної бази.

Обґрунтовано методичні підходи до планування інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств та агротехсервісу з різними формами організації технічного обслуговування й врахуванням показників інвестиційної привабливості та фінансової стійкості. Для оцінки фінансової стійкості підприємства застосовують економіко-математичні моделі: двофакторну Дюпона, чотирифакторну Тефлера та Тішоу, п’ятифакторну Альтмана та інші, які побудовані на визначенні та аналізі показників фінансово-господарської діяльності підприємств за окремими показниками прибутковості інвестованого капіталу, ліквідності, фінансової стійкості, рейтингової оцінки надійності позичальників та ін. Встановлено, що визначення інвестиційної привабливості підприємства істотно відрізняється від аналізу його фінансово-економічних показників та вимагає особливих методичних підходів.

З метою розкриття необхідних передумов для одержання позитивного впливу інвестування технічного оновлення сільського господарства на рис. 1. наведено схему інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарського виробництва.

Рис. 1. Схема інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарського виробництва

Автором дисертаційного дослідження запропоновано власний підхід щодо здійснення оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств Прикарпаття, який ґрунтується на визначенні показників ефективних варіантів інвестування. Він передбачає аналіз системи економічно-фінансових та регіонально-адміністративних показників і зведення їх до єдиного або кількох узагальнених показників оцінки інвестиційної привабливості аграрного підприємства.

Застосування запропонованого підходу сприятиме розробці ефективної інвестиційної стратегії підприємств та створенню привабливого інвестиційного клімату регіону.

У другому розділі “Сучасний стан інвестування технічного оновлення сільського господарства” здійснено оцінку сучасного стану та перспектив інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільського господарства Прикарпаття, проведено оцінку стану тракторного і сільськогосподарського машинобудування та визначено пріоритети його розвитку, дано аналіз інвестиційного механізму функціонування і формування технічного сервісу.

На початок 2007 р. в аграрному секторі Івано-Франківської області працювало 782 сільськогосподарські підприємства, у тому числі 540 фермерських господарств. У сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення сільської місцевості області нараховувалося 7,5 тис. тракторів, 900 зернозбиральних комбайнів, що становило відповідно 76,5% та 56,2% від рівня 1990 року. Критичне зношення основних виробничих засобів досягло по тракторах 80%, комбайнах 94,8%, що призвело до порушення строків виконання агротехнологій та значних втрат урожаю. Основними причинами такого стану матеріально-технічної бази є фінансова криза та диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію і матеріально-технічні ресурси. За період з 1996 р. по 2006 р. фондооснащеність аграрної сфери скоротилася на 53,0%, а фондоозброєність праці на 19,3%.

У технічне оновлення сільського господарства Івано-Франківської області у 2007 році інвестовано 8,01 млн грн, що у 15,4 разів перевищило

рівень 2003 року (рис. 2).

Рис. 2. Інвестиції у технічне оновлення сільського господарства
Івано-Франківської області

В умовах кризового стану багатьох підприємств регіону та відсутності інвестиційних коштів, іноземні інвестиції залишаються найбільш вагомим джерелом надходження фінансових ресурсів. Обсяг прямих іноземних інвестицій в агропромисловий комплекс у 2006 р. склав 2,31 млн дол. США, що на 41% більше, ніж у 2005 р. і становить майже десяту частину загального обласного обсягу іноземних інвестицій. Лише 18% іноземних інвестицій було спрямовано в технічне оновлення сільськогосподарської галузі. Протягом 2006 р. іноземні інвестиції в економіку області надійшли з 41 країни світу. Найбільша частка іноземних капіталовкладень у сільське господарство припадає на інвесторів Білорусі (18,2%), Російської Федерації (24,5%), Угорщини (17,1%), Польщі (16,5%), Німеччини (8,6%). Прямі іноземні інвестиції в сільське господарство Івано-Франківської області наведені на діаграмі (рис.3.).

Рис. 3. Прямі іноземні інвестиції в сільське господарство

Івано-Франківської області

Зацікавленість іноземних інвесторів в освоєнні ринку Прикарпаття стимулює економічну активність господарств. Однак таке зростання інвестицій не забезпечує необхідного рівня технічного оновлення сільського господарства Івано-Франківської області. Останнім часом спостерігається активність в інвестиційних процесах середніх та малих підприємств. Як показав проведений аналіз, у регіоні існує достатній економічно-географічний потенціал для активізації інвестиційних процесів насамперед через технічне оновлення сільськогосподарського виробництва.

Сучасний стан інженерно-технічного забезпечення сільського господарства залишається критичним. На початок 2007 р. основними сільськогосподарськими машинами господарства України забезпечені лише на 48 – 66%. За період з 1999 року по 2006 рік парк сільськогосподарських машин зменшився у 2,6 раза, тракторів у 2,4 раза, зернозбиральних комбайнів у 2,3 раза, кормозбиральних комбайнів у 3,5 раза. Протягом досліджуваного періоду відбувалося незначне оновлення машинно-тракторного парку. Значне зменшення парку сільськогосподарської техніки та зниження рівня її технічної готовності призвело до зростання навантаження обсягів технологічних робіт на трактори, зернозбиральні комбайни та інші сільськогосподарські машини. Вкрай незадовільний стан із забезпеченням сільського господарства технікою є одним із головних факторів, що призводить до значних втрат урожаїв зернових культур, які за оцінками фахівців становлять 5–7 млн тонн щорічно. Якщо у найближчі роки не зупинити спаду оснащення технікою сільськогосподарського виробництва, то у 2010–2012 рр. може припинитись товарне виробництво, що загрожує продовольчій безпеці держави. Формування сучасного машинно-тракторного парку вітчизняними тракторами, самохідними комбайнами і робочими машинами можливе за умови реформування та організації роботи сільськогосподарського машинобудування на принципово новій основі.

Галузь сільськогосподарського машинобудування ще зберегла значну виробничу базу та достатній науковий і виробничий потенціал. Виробничі потужності частини заводів сільськогосподарського машинобудування завантажені лише на 15–30%, що змушує їх реструктуризувати свої виробництва. З 1990 року у машинобудівному комплексі України створено, модернізовано і впроваджено у виробництво майже 2600 найменувань машин і обладнання, що дозволило підняти рівень забезпечення технологічних процесів в агропромисловому комплексі вітчизняною технікою з 27% у 1992 році до 82% у 2006 році. За останні 5 років рекомендовано до впровадження у виробництво близько 500 зразків машин та обладнання. Проте за оцінкою експертів орієнтовно 30% машин не відповідають вимогам міжнародних стандартів за показниками якості та безпеки праці. Відомча розрізненість підприємств не дає змоги проводити єдину технічну політику та забезпечення системного підходу щодо створення і випробувань, виробництва та експлуатації, ремонту та технічного обслуговування техніки, моніторингу ринку, надання селянам необхідних послуг, тощо. Без виваженої державної інженерно-технічної політики у цій галузі вказані проблеми не можуть бути вирішені.

Розвиток аграрного виробництва значною мірою визначається системою інженерно-технічного забезпечення та рівнем техніко-техно-логічного сервісу технічних засобів. В Україні функціонує понад 340 машинно-технологічних станцій та понад 640 механізованих загонів. У зв’язку зі створенням ринкової інфраструктури аграрного сектору розпочато роботу з налагодження системи матеріально-технічного постачання через агроторгові доми, агролізингові компанії, виставкові центри, що сприяє до позитивним зрушенням та зростанню обсягів виробництва сільськогоспо-дарської продукції. Дослідженнями доведено, що такі формування доцільно мати у кожному районі. Вони створені здебільшого на базі ремонтно-технічних підприємств або на базі інших господарських структур, які володіють матеріально-технічною базою для обслуговування, зберігання та ремонту техніки, а також інженерно-технічних забезпечені інженерно-технічними працівниками.

Вивчаючи діяльність машинно-технологічних станцій Прикарпаття можна відмітити, що їх можливості у технічному забезпеченні сільськогосподарського виробництва реалізуються далеко не повністю. Це зумовлено не лише причинами кризових явищ в економіці України, а й тим, що станції не інтегровані в загальноекономічну, територіальну структуру агропромислового виробництва на районних рівнях. Існуючі машинно-технологічні станції створені на базі районних підприємств агротехсервісу. У більшості випадків послуги з оранки городів, перевезення та закупівлі сільськогосподарської продукції здійснюють приватні власники техніки, яку отримали в результаті паювання майна, а також посередники. Формування стратегії інвестиційно-інноваційного оновлення та пошук форм, методів і джерел залучення інвестицій у сферу інженерно-технічного забезпечення сільського господарства з урахуванням його інфраструктури є ключовим питанням розвитку регіональної аграрної сфери. Стратегія інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільськогосподарських підприємств регіону, на наш погляд, повинна

- стимулювання інвестиційної діяльності підприємств технічного сервісу на основі впровадження дієвих механізмів господарювання;

- впровадження та вдосконалення інноваційних технологічних процесів технічного сервісного обслуговування, відновлення та ремонту машин на основі енерго- та ресурсозбереження;

-  відновлення та вдосконалення матеріально-технічної бази як основи сільськогосподарського виробництва;

-  насичення аграрного ринку сучасною наукоємною сільськогосподарською технікою, створеною на основі нової системи машин;

-  формування розгорнутої мережі техніко-технологічного сервісу технічних засобів, забезпечення їх запасними частинами та підготовка інженерно-технічного персоналу.

Організація і формування фірмового технічного сервісу – найбільш складний та відповідальний етап виробничого процесу. Це пояснюється складнішою в аграрному секторі, порівняно з іншими галузями національної економіки, структурою і номенклатурою основних засобів, різноманітними видами і типами сільськогосподарських машин, а також сезонністю сільськогосподарського виробництва та істотним впливом виробничих ризиків.

У третьому розділі “Удосконалення інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільських підприємств” обґрунтовано стратегію технічного забезпечення сільського господарства Прикарпаття на інноваційній основі, здійснено оптимізацію джерел фінансування інвестиційних проектів, визначено напрями державної підтримки і регулювання інвестиційних процесів у сільському господарстві.

Формування стратегії інвестиційно-інноваційного оновлення та пошук форм, методів і джерел залучення інвестицій у сферу інженерно-технічного забезпечення сільського господарства з урахуванням його інфраструктури є ключовим питанням розвитку регіональної аграрної сфери. Регіональний ринок сільськогосподарської техніки Прикарпаття знаходиться на стадії становлення та адаптації до ринкових умов. За складом учасників, видом товарів і послуг та формою юридично-правових відносин його можна поділити на чотири види: ринок продажу нової техніки товаровиробниками; ринок продажу нової техніки посередниками; ринок продажу вживаної техніки; сервісний ринок нової, вживаної та відновленої техніки.

У процесі технічного оновлення сільськогосподарських підприємств передбачається на основі науково обґрунтованої системи машин формувати оптимальні технологічні комплекси, спроможні своєчасно й якісно забезпечувати виконання робіт з дотриманням усіх вимог агротехнологій. Такі технологічні комплекси (машинно-тракторні парки) повинні бути сконцентровані, як правило, у великих, економічно міцних сільськогосподарських підприємствах. Важливим резервом стане залучення до виконання сільськогосподарських робіт техніки, що перебуває у власності селянських господарств.

Фактичний рівень забезпеченості та прогноз оновлення сільськогосподарських підприємств Прикарпаття тракторами і зернозбиральними комбайнами наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Рівень забезпечення та прогноз оновлення сільськогосподарських підприємств Прикарпаття тракторами і зернозбиральними
комбайнами, шт

Рік | Трактори | Зернозбиральні комбайни

наявність * | закуплено | наявність * | закуплено

Фактично

2003 | 9150 | 76 | 1620 | 48

2004 | 8760 | 97 | 1050 | 52

2005 | 8520 | 85 | 950 | 61

2006 | 7630 | 102 | 940 | 72

Прогноз

2010 | 16200 | 1100 | 1450 | 510

2015 | 18400 | 1450 | 1860 | 720

* На початок року.

Розрахунками встановлено, що для технічного оновлення до рівня технологічної потреби сільськогосподарських підприємств Прикарпаття необхідно протягом найближчих 10 років інвестувати щорічно понад 25 млн грн. на всі сільськогосподарські машини, в т.ч. для оновлення тракторного парку 12,5 млн грн та для оновлення парку зернозбиральних комбайнів – 6,5 млн грн. Потреба інвестиційних коштів на придбання нової техніки щорічно становитиме 63 грн на 1 га сільськогосподарських угідь. Враховано, що 20– 30% технічних засобів щорічно вибуває з експлуатації через фізичне зношення.

Оновлення машинно-тракторного парку має здійснюватися за рахунок оптимального співвідношення власних коштів підприємств та залучених зовнішніх джерел фінансування. Прогнозні обсяги фінансування технічного оновлення сільського господарства Прикарпаття наведено у табл.2.

Таблиця 2

Прогнозні обсяги фінансування технічного оновлення сільського господарства Прикарпаття, млн грн

Рік | Обсяг

фінансування | Темпи зростання до

попереднього року, % | В т.ч. фінансування з бюджету

сума | частка,

% | темпи зростання до

попереднього року, %

2008 | 16,4 | 11,8 | 9,8 | 59,8 | 11,8

2009 | 21,6 | 15,5 | 12,9 | 59,7 | 15,5

2010 | 27,6 | 19,8 | 16,6 | 59,7 | 19,9

2011 | 33,4 | 24,0 | 20,0 | 60,1 | 23,9

2012 | 40,1 | 28,9 | 24,1 | 59,8 | 28,8

Разом | 139,1 | 100,0 | 83,4 | 60,1 | 100,0

На прикладі сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області, зокрема ПАФ „Вільна Україна” Коломийського району, розроблено модель оптимізації структури оновлення машинно-тракторного парку на інноваційній основі з обґрунтуванням джерел інвестування. Під час обґрунтування в моделі техніко-технологічних і фінансових обмежень ставилося завдання забезпечити інтенсивне використання основних засобів, впровадження сучасних енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, зниження собівартості продукції, поліпшення її якості та збільшення продажу. Механізм і результати поставленого завдання відображено у розробленому інвестиційному проекті, основним завданням якого стало зміцнення активної частини матеріально-технічної бази, доукомплектування машинно-тракторного парку сучасною високопродуктивною технікою вітчизняного виробництва, впровадження прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, а також вибір оптимальних джерел фінансування інвестиційного проекту.

Одержані результати за критерієм мінімуму вартості машинно-тракторного парку і зведених витрат засвідчують, що для всього процесу техніко-технологічного оновлення сільськогосподарського виробництва досліджуваного господарства необхідно 3 млн грн інвестиційних коштів, у тому числі 2 млн грн на придбання нової техніки. Погашення кредиту здійснюватиметься у період реалізації інвестиційного проекту протягом 8 років. Загальна вартість проекту і розподіл інвестиційних коштів за окремими напрямами їх використання визначено потребою в придбанні техніки і оборотних засобів для впровадження прогресивних технологій.

Як показує аналіз одержаних результатів, на потребу в інвестиціях для формування машинно-тракторного парку впливає розмір господарств за площею ріллі. Встановлено, що зі збільшенням площі землі в обробітку питома потреба в коштах знижується.

Здійснено оптимальний вибір джерел фінансування інвестиційного проекту. Серед залучених було проведено вибір між довгостроковим кредитуванням одним із комерційних банків зі ставкою 15 % річних та НАК „Украгролізинг” з лізинговим кредитуванням зі ставкою 10 % річних. Встановлено, що в сучасних умовах лізинговий кредит являє собою більш вигідний варіант фінансування інвестиційних потреб на технічне оновлення сільськогосподарських підприємств. Він є реальною можливістю подолання фінансових перешкод, які на даний час характерні для сільського господарства України. Лізинг може бути саме тим механізмом, який допоможе залучити вкрай необхідний вітчизняний і зарубіжний капітал та сприятиме розбудові аграрного сектору національної економіки.

Науково обґрунтований інвестиційний проект на основі системно-матричного аналізу сприяє оптимізації технологічних й інвестиційних можливостей технічного оновлення сільського господарства.

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано теоретичні, методичні та практичні засади інвестиційного забезпечення технічного оновлення суб’єктів сільського господарства в умовах ринкової економіки. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки концептуального, теоретичного і практичного характеру.

1. Технічне оновлення сільського господарства істотно впливає на впровадження прогресивних технологій, якість продукції та ефективність сільськогосподарського виробництва. Технічне оновлення слід розглядати як систему організаційно-економічних, інвестиційно-інноваційних і фінансових заходів, спрямованих на технічне забезпечення аграрних підприємств. Оновлення машинно-тракторного парку забезпечується не тільки постачанням машин і обладнання, а й належним технічним сервісом, ремонтом нових та вживаних технічних засобів.

2. Інвестиційне забезпечення технічного оновлення сільського господарства – це всі види майнових й інтелектуальних цінностей, що спрямовуються на комплексний розвиток технічних формувань та інженерно-технічне забезпечення аграрного виробництва на інноваційній основі, в результаті яких створюється прибуток (дохід) і досягається соціальний ефект.

3. Сучасний стан технічного забезпечення аграрного сектору не відповідає вимогам новітніх агротехнологій. Щорічне зменшення парку сільськогосподарської техніки призвело до суттєвого збільшення строків виконання сільськогосподарських робіт, порушення технологічних вимог та зростання втрат сільськогосподарської продукції. Забезпеченість сільськогосподарського виробництва основними видами техніки знаходиться в межах 30-70% до технологічної потреби. Стан наявного машинно-тракторного парку на 60-80% досягнув критичної межі експлуатації.

4. При обґрунтуванні напрямів оновлення технічних ресурсів необхідно забезпечити активну адаптивність динамічної системи “людина –машина – рослина – грунт – довкілля” та взаємодії цих елементів у визначених параметрах і змінному часі з метою ефективного використання машинно-технологічного парку, ресурсозбереження та екологічної безпеки довкілля.

5. Оновлення машинно-тракторного парку можна досягти шляхом концентрації наукового, фінансового та організаційного потенціалу на основі науково обґрунтованої системи машин. Технічне переоснащення аграрного сектору повинно здійснюватися відповідно до сучасних вимог агро- технологій, які формують продуктивність, універсальність, енергоємність, матеріалоємність, якість, надійність, безпечність, комфортність, екологічність машин.

6. На основі аналізу стану вітчизняного виробництва й імпорту сільськогосподарської техніки встановлена прогнозна структура і пропорційні співвідношення чинників оновлення машинно-тракторного парку: виробництво вітчизняної техніки – 75%; ремонт та відновлення техніки – 10; імпорт окремих видів техніки – 10; техніка вторинного ринку – 5%.

7. Стратегія інвестиційного забезпечення технічного оновлення суб’єктів сільського господарства має ґрунтуватися на зарубіжному досвіді моделювання процесів і прогнозу тенденцій та перспектив розвитку сільського господарства. Напрями і фінансові механізми державної підтримки інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу у межах 4% загальних видатків державного бюджету дозволить оновити машинно-тракторний парк протягом 12-15 років, збільшити виробництво валової продукції сільського господарства і зменшити втрати урожаю.

8. Формування ринку технічних засобів має супроводжуватися пошуком оптимальних організаційно-економічних форм сервісного і ремонтно-технологічного обслуговування. Провідна роль у ньому має належати машинобудівним заводам та їх участі у створенні ринкової інфраструктури: сервісних центрів, дилерських підприємств, прокатних пунктів, фірмових магазинів, машинно-технологічних станцій з реалізації і прокату машин. Заводи-виробники і створені ними сервісні центри мають взяти на себе відповідальність за передпродажну підготовку техніки, її реалізацію, гарантійний та післягарантійний період експлуатації, а також відновлення і повторний продаж машин.

9. В економічно міцних, великих сільськогосподарських підприємствах доцільно створити техніко-технологічні комплекси, які спроможні своєчасно і якісно виконувати роботи з дотриманням усіх вимог агротехнологій у фермерських та селянських господарствах.

10. Доцільно створювати сервісні центри по ремонту, відновленню і реалізації вживаної техніки, діяльність яких розширить ринок технічних засобів, агрегатів та запасних частин до них дозволить повніше завантажити виробничі потужності підприємств дасть можливість економічно слабким підприємствам придбати відновлену техніку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Федорак В.І. Проблеми інвестування підприємств сільськогоспо-дарського машинобудування Західного регіону / В.І. Федорак // Формування ринкової економіки. – Львів: Львівський НУ ім. І. Франка, 2001. – Спецвипуск № 7. – С. 287–289.

2. Федорак В.І. Визначення характеристик лінійного тренду за допомогою пакета EXCEL для прогнозування економічних показників диверсифікованих підприємств / за ред. Є.Й. Ріпецького, Г.В. Григорчука, В.І. Федорака // Вісник Львівської комерційної академії. – Львів: Львівська комерційна академія. – 2001. – Випуск № 9 – С. 73 – 78. (особистий внесок: підрозділ 3. Аналіз та прогнозування економічних показників підприємств.  – С. –78).

3. Федорак В.І. Відтворення матеріально-технічної бази сільського господарства / В.І. Федорак // Інноваційна економіка. – Тернопіль: Терно-пільський інститут АПВ УААН. – 2007.–№ 2(4 ). – С. 36–42.

4. Федорак В.І. Стан та перспективи інвестування підприємств агро-технічного сервісу / В.І. Федорак // Економіка АПК. – 2007.–№ 4.– С.83–87.

5. В.І Федорак. Методичні основи розробки інвестиційної стратегії підприємств агротехсервісу сільськогосподарської техніки на прикладі Івано-Франківської області / В.І. Федорак // Інноваційна економіка. – Тернопіль: Тернопільський інститут АПВ УААН. – 2007. – № 3 (5 ).– С. 213–218.

В інших виданнях:

6. Федорак В.І. Проблеми здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємствами Івано-Франківщини / В.І. Федорак // Проблеми природоко-ристування Карпатського регіону. – Коломия: ІУПР, 2000. – Спецвипуск № 1. – С. 226 – 228.

7. Федорак В.І. Аналіз інвестиційної привабливості підприємств сільськогосподарського машинобудування Західного регіону / В.І. Федорак // Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи. Львів: Львівський НУ ім. І. Франка – 2003. – Спецвипуск № 10. – С. 274–276.

8. Федорак В.І. Оцінка ринку міжнародних інвестицій / В.І. Федорак // Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання. – Тернопіль: ТАНГ. – 2005. – Тези доповідей науково-практичної конференції. – С. 239–241.

9. Федорак В.І. Теоретичні основи інвестиційної діяльності / В.І. Федорак // Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм його підвищення. – Тернопіль: ТАНГ, 2005. – Тези доповідей науково-практичної конференції. – С. 204–207.

10. Федорак В.І. Кредитне забезпечення інноваційної діяльності / В.І. Федорак // Розвиток інфраструктури аграрного ринку і організаційно-економічний механізм його ефективного функціонування. – Тернопіль: ТАНГ, 2005. – Тези доповідей науково-практичної конференції – С. 214 – 217.

11. Федорак В.І. Шляхи покращення інвестиційної діяльності у сфері матеріально-технічного постачання в АПК на прикладі Івано-Франківської області / В.І. Федорак // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики. – Львів: НУ „Львівська політехніка”, 2006. – Тези доповідей науково-практичної конференції. – С. 192–193.

12. Федорак В.І. Організаційно-економічний механізм функціонування агротехнічного сервісу сільськогосподарської техніки в Івано-Франківській області / В.І. Федорак // Екологія і проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства. – Івано-Франківськ: Прикарпатський НУ ім. В. Стефаника, 2006. – Спецвипуск.– С. 49–254.

13. Федорак В.І. Обґрунтування інвестиційної діяльності підприємств / В.І. Федорак // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни у світове співтовариство. – Тернопіль: Тернопільський інститут АПВ УААН, 2007. – Тези доповідей науково-практичної конференції. – С. 60–261.

АНОТАЦІЯ

Федорак В.І. Інвестиційне забезпечення технічного оновлення сільського господарства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (сільського господарства і АПК).– Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, Київ, 2008.

У дисертації досліджено теоретичні, методичні і практичні засади інвестиційного забезпечення технічного оновлення сільського господарства в умовах ринкової економіки, розроблена інвестиційна стратегія та політика технічного оновлення малих і середніх сільськогосподарських підприємств на інвестиційно-інноваційній основі вдосконалено методику визначення оптимальної структури машинно-тракторного парку з максимальним завантаженням машин і дотриманням термінів виконання агротехнологічних операцій.

За результатами дослідження обґрунтовано системний підхід до визначення джерел і оцінки інвестицій та шляхів технічного оновлення матеріально-технічної бази сільського господарства на інноваційній основі, одержали подальший розвиток методичні підходи стосовно використання інвестицій для технічного оновлення матеріально-технічної бази сільського господарства. Обґрунтовано механізм раціонального використання машинно-тракторного парку. Удосконалено міжгалузеві відносини на користь сільського господарства щодо стимулювання розвитку та інвестиційного забезпечення кооперативних сільськогосподарських і агротехнічних підприємств, а також методичні підходи відносно вибору джерел державної підтримки забезпечення технічного оновлення сільського господарства на інноваційній основі, до яких віднесені розмір і тип підприємства, його фінансове становище та ступінь самоокупності, прогнозний економічний ефект від використання інвестицій.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційний процес, інвестиційне забезпечення, інвестиційний клімат, технічне оновлення, матеріально-технічні ресурси, сільське господарство, державне регулювання, державна підтримка.

АННОТАЦИЯ

Федорак В.И. Инвестиционное обеспечение технического обновления сельского хозяйства. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК).– Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” Украинской академии аграрных наук, Киев, 2008.

В диссертации исследованы теоретические, методические и практические основы инвестиционного обеспечения технического обновления сельского хозяйства в условиях рыночной экономики.

На основании комплексного исследования разработана инвестиционная стратегия и политика технического обновления малых и средних сельскохозяйственных предприятий на инвестиционно-инновационной основе при формировании машинно-технологических станций, усовершенствована методика определения оптимальной структуры машинно-тракторного парка с максимальной загрузкой машин и соблюдением сроков выполнения агротехнологических операций. Основным направлением осуществления государственной технической политики следует считать создание законодательно-правовой базы, которая бы обеспечила техническое обновление сельского хозяйства и способствовала бы созданию благоприятного инвестиционного климата.

Установлено, что для освоения внутреннего и внешнего рынка техники необходима масштабная реконструкция предприятий сельскохозяйственного машиностроения, полная модернизация оборудования и элементов технической базы машин. Для ежегодного производства продукции с высокими технико-экономическими показателями в ближайшие пять лет целесообразно увеличить бюджетное финансирование на техническое переоснащение предприятий отечественного сельскохозяйственного машиностроения, развитие инфраструктуры рынка техники.

В условиях реформирования технико-технологического обеспечения сельского хозяйства Украины предлагается в зависимости от расстояния размещения и объёмов сервисных и ремонтно-технических работ применять следующие формы организации ремонтно-восстановительных работ и сервисного обслуживания сельскохозяйственной техники: хозяйственную – при значительной отдалённости предприятия от районной инженерно-технической службы и значительных объёмах работ, где ремонтно-технические работы осуществляются инженерной службой предприятия; комплексную – при малых расстояниях, у которых ремонтно-технические работы осуществляются инженерной службой районного ремонтно-технического предприятия; комбинированную – при средних расстояниях, что предусматривает соединение обслуживания аграрного и ремонтно-технического предприятия; фирменно-заводскую – при сосредоточении однотипной техники в данном регионе, у которой ремонтно-технические работы осуществляются инженерно-техническими службами предприятия – производителя техники.

Необходимо рассматривать фирменные технологические станции как составляющую единой системы сельскохозяйственного производства. Предложено внедрять фирменное техническое обслуживание через систему дилерских центров и пунктов, которые действуют за согласованными договорами с предприятиями производителями, что обеспечит усиление ответственности их за качество своей