НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОРЕЛОВ МАКСИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК: 351.746.2 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОВС УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КИЇВ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Музичук Олександр Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Арістова Ірина Василівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права

кандидат юридичних наук, професор Коваль Микола Васильович,

Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри управління та адміністративної діяльності

Захист відбудеться «30» травня 2008 року о «11» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп.3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп.4, кім. 28

Автореферат розісланий «25» квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальший розвиток демократії, забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням ефективності діяльності органів внутрішніх справ, зокрема слідчих підрозділів. Саме в діяльності органів досудового слідства найяскравіше відображається існуючий стан боротьби зі злочинністю та реальний стан захищеності прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб від злочинних та інших протиправних посягань. Більше того, слідчі підрозділи в системі органів досудового слідства є низовою ланкою правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, а тому несуть основне навантаження з розкриття та розслідування злочинів.

Ефективність діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ залежить від багатьох факторів – правових, матеріально-технічних, соціальних тощо. Не останнє місце серед факторів стабільності та ефективності діяльності слідчих підрозділів займає організаційний. Проблема організації діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України займає важливе місце в комплексі питань управління правоохоронною діяльністю. Але розробка цих питань протягом тривалого часу, як правило, мала або процесуальний характер (коли основний наголос робився на процесуальній стороні діяльності слідчих підрозділів), або велась тільки в криміналістичному аспекті, стосовно до характеристики окремих прийомів і засобів збирання і дослідження доказів, розслідування окремих груп злочинів тощо. Під час дослідження діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ набагато більше уваги приділялось можливостям і значенню проведення конкретних слідчих дій, їх оцінці, а про організацію та особливості управління слідчими підрозділами мова здебільшого не йшла. Тільки наприкінці 90-х рр. ХХ ст. та у перші роки ХХІ ст. було проведено ряд ґрунтовних наукових досліджень з проблем організації та управління слідчими підрозділами, авторами яких були О.О. Алєксєєв, О.В. Баулін, А.Г. Каткова, Г.К. Кожевников, П.В. Коляда, М.А. Погорецький, Р.Ю. Савонюк, І.М. Шопіна та ін.

У той же час в організації діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ залишились невирішені проблеми теоретичного, організаційного і правового характеру. Необхідні для практики наукові дослідження організаційних та правових аспектів діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, їх ефективність вивчені далеко не повністю. Таким чином, необхідність посилення боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями, підвищення значення і ролі в цьому процесі слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, необхідність удосконалення організаційних аспектів їх діяльності обумовлюють актуальність і важливість глибокого та всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з організаційно-правовими основами діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п. 1.2, 2.8 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п. 1.3, 3.1, 3.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, яке регулює діяльність слідчих підрозділів органів внутрішніх справ та узагальнення практики його реалізації визначити сутність організаційно-правових основ діяльності слідчих підрозділів ОВС України, сформулювати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

здійснити історико-правовий аналіз створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ;

уточнити правовий статус слідчих підрозділів ОВС та охарактеризувати особливості нормативно-правового забезпечення їх діяльності;

з’ясувати сутність та особливості організації слідчої діяльності в ОВС, уточнити їх організаційну та функціональну структури;

визначити місце та особливість інформаційного забезпечення слідчої діяльності ОВС;

уточнити значення наукової організації праці слідчих;

з’ясувати сутність та визначити перспективні напрямки професійної підготовки слідчих;

охарактеризувати проблемні питання контрольно-наглядової діяльності за слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України;

виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційних та правових основ діяльності слідчих підрозділів системи МВС України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері організації діяльності слідчих підрозділів ОВС України.

Предмет дослідження становлять теоретичні основи та організаційно-правові норми діяльності слідчих підрозділів ОВС України.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час дослідження історико-правових особливостей створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження правового статусу слідчих підрозділів ОВС, аналізу особливостей нормативно-правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою системно-структурного методу було здійснено аналіз організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів ОВС, досліджено форми професійної підготовки слідчих (підрозділи 2.1, 2.4). За допомогою статистичного методу і документального аналізу визначено особливості інформаційного забезпечення та наукової організації праці слідчих (підрозділи 2.2, 2.3). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань контрольно-наглядової діяльності за слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України, виявлення недоліків професійної підготовки слідчих, проблемних аспектів наукової організації праці слідчих, інформаційного забезпечення слідчої діяльності (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4, 2.5).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного, трудового та кримінально-процесуального права, теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність слідчих підрозділів ОВС України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з питань діяльності органів досудового слідства МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень організаційно-правових основ діяльності слідчих підрозділів ОВС. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

визначено особливості організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів, надано пропозиції щодо їх удосконалення;

запропоновано до складових системи професійної підготовки слідчих віднести: навчання у відомчих навчальних закладах; початкову підготовку; наставництво; практику; стажування; перепідготовку; підвищення кваліфікації; службову підготовку; виховання; психологічне забезпечення; самоосвіту;

визначено особливості інформаційного забезпечення слідчої діяльності, у зв’язку з чим з’ясовано ряд вихідних понять в цій сфері, а саме: мету та зміст інформаційного забезпечення, завдання інформаційного забезпечення, функції та засоби інформаційного забезпечення діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ;

обґрунтовано важливість запровадження принципів спеціалізації та взаємозамінності слідчих залежно від управлінського рівня слідчого підрозділу та його організаційно-штатної структури.

удосконалено:

елементний склад правового статусу слідчих підрозділів ОВС, до яких віднесено: завдання, функції, повноваження, відповідальність та підслідність слідчих підрозділів, а також адміністративні процедури їх діяльності;

цілі, завдання, функції, принципи, форми та методи, організаційну структуру, порядок взаємодії та координації діяльності слідчих підрозділів ОВС;

сутність, мету та завдання контролю та нагляду за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ;

предмет правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС, у зв’язку з чим, правовідносини, які складають його основу зведено у дві груп: відносини внутрішнього управління; відносини зовнішнього управління;

нормативно-правові акти з досліджуваних питань, зокрема сформульовано: ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до: КПК України, Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, Типового положення про слідчий відділ, відділення, групу міського, районного, міськрайонного, лінійного управління, відділу, відділення ГУМВС, УМВС, УМВСТ, підрозділу спеціальної міліції;

дістали подальший розвиток:

характеристика особливостей становлення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, що дозволило виокремити дев’ять етапів (періодів) у їх діяльності;

пропозиції щодо передбачення в КПК України спрощеної процедури досудового слідства, зокрема запропоновано: розширити сферу застосування органами дізнання протокольної форми досудової підготовки матеріалів; відновити раніше існуючу форму дізнання у справах, за якими провадження досудового слідства не є обов’язковим; визначити підслідність таким чином, щоб слідчі органів внутрішніх справ розслідували переважно кримінальні справи про тяжкі злочини;

поняття наукової організації праці слідчих, яку визначено як безперервний процес удосконалення їх діяльності на основі досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність праці слідчого при мінімальних витратах його сил і засобів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки організаційно-правових питань діяльності слідчих підрозділів ОВС України;

у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність слідчих підрозділів ОВС України, зокрема, до КПК України, Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, Типового положення про слідчий відділ, відділення, групу міського, районного, міськрайонного, лінійного управління, відділу, відділення ГУМВС, УМВС, УМВСТ, підрозділу спеціальної міліції;

у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів досудового слідства системи МВС України;

у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисциплін „Управління в ОВС” та „Досудове слідство”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (м. Сімферополь, грудень 2006р.); „Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів” (м. Сімферополь, грудень 2007р.), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративної діяльності ОВС і кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у семи наукових працях, а саме: у шести наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях; у одній тезі доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок. Список використаних джерел складається із 265 найменувань і займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації‚ визначено її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мету і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів‚ подано відомості про апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Загальнотеоретична характеристика діяльності слідчих підрозділів ОВС” присвячено історико-правовому аналізу створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, дослідженню особливостей правового статусу слідчих підрозділів ОВС, характеристиці нормативно-правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС.

У підрозділі 1.1 „Історико-правовий аналіз створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ” зазначено, що сучасні завдання у зв’язку з політичними змінами, проведенням адміністративної та судово-правової реформ мають багато спільного в ознаках, а отже і проблемах, які раніше долало українське суспільство у період становлення й розбудови української національної держави та за часів радянської влади в Україні. Отже, за умов, коли відбувається реформування органів досудового слідства, постала нагальна необхідність у здійсненні історико-правового аналізу створення та розвитку органів слідства у минулому, з тим щоб критично осмислити минулий досвід та впровадити в практику сучасного досудового слідства органів внутрішніх справ найбільш раціональні напрацювання.

Серед етапів створення та розвитку органів досудового слідства в цілому та слідчих підрозділів органів внутрішніх справ зокрема виділено такі: 1) ранній (ХІІІ–ХІХ ст.ст.), який характеризується поєднанням розшукової та слідчої діяльності та постійним їх реформуванням; поділом розслідування на загальне та спеціальне;
2) період становлення (1860–1917 р.р.), пов’язаний із заснуванням посади судових слідчих, на яких покладалося провадження з усіх злочинів, які відносилися до відання судів, встановленням порядку провадження слідства, визначенням взаємин слідчого з поліцією та судами; 3) третій період (1917–1920 рр.), пов’язаний із добою Центральної Ради, Гетьманату та Директорії в Україні та характеризується створенням військових судів (революційних, польових, надзвичайних, штабових тощо), яким були підсудні справи про злочини, що були вчинені не лише військовослужбовцями, а й цивільними особами; спрощеною процедурою судочинства; закладенням підвалин кримінального судочинства та побудови майбутньої системи органів попереднього розслідування радянської держави; 4) період становлення радянської системи досудового слідства (1917–1922 рр.), який характеризується руйнуванням судової системи та досудового слідства Російської імперії; проведенням слідства різними органами (слідчими комісіями, штабами Червоної гвардії, ревтрибуналами, народними судами, народними слідчими та ін.); 5) період посилення прокурорського нагляду за досудовим слідством (1922–1927 рр.), що було пов’язано із прийняттям кримінально-процесуальних кодексів 1922 та 1927 рр.; 6) період передачі слідчого апарату в адміністративне підпорядкування прокуратурі та запровадженням посад слідчих і старших слідчих в НКВС, основним завданням яких було забезпечення карально-репресивної політики радянської влади (1928–1940 рр.); 7) воєнний період (1941–1945), пов’язаний з оголошенням воєнного стану під час Великої Вітчизняної війни та характеризується притягненням до відповідальності дезертирів, шпигунів, диверсантів, мародерів та ін.; дією так званих „законів воєнного часу”; 8) післявоєнний період (1946–1960 рр.), який характеризується відсутністю чіткого розмежування повноважень по розслідуванню кримінальних справ між органами дізнання та слідства; 9) період становлення сучасної системи досудового слідства (з 1961 р. по теперішній час), пов’язаний із прийняттям Кримінально-процесуального кодексу УРСР 1960 р., нормативним закріпленням системи досудового слідства в ОВС України та визначенням організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів органів внутрішніх справ.

У підрозділі 1.2 „Правовий статус слідчих підрозділів ОВС” зазначено, що існує велика кількість різновидів правового статусу слідчих підрозділів ОВС. Наприклад, правові норми, які регулюють відносини влади та підпорядкування (субординаційні відносини) визначають адміністративно-правовий статус слідчих підрозділів органів внутрішніх справ. Правові норми, які регулюють фінансове забезпечення діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, визначають їх фінансово-правовий статус. Регулювання їх участі у здісненні кримінального судочинства, зокрема підслідності, визначає кримінально-процесуальний статус. Слідчі підрозділи органів внутрішніх справ є юридичною особою, а отже, як учасники цивільно-правових відносин мають власний цивільно-правовий статус. Тобто у формуванні правового статусу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ бере участь не тільки адміністративне та кримінально-процесуальне законодавство, а й цивільне, фінансове, трудове та ін.

У підрозділі сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність слідчих підрозділів ОВС України, зокрема до КПК України, Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України.

У підрозділі 1.3 „Нормативно-правове забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС” визначено, що предмет правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС складають цілі, завдання, функції, принципи, форми, методи та процедури їх діяльності, правовий статус та їх організаційна структура, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, нагляд та контроль за нею, організаційно-правові основи її забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове тощо).

Обґрунтовано, що суспільні відносини, що утворюють предмет правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС, можна звести до двох груп. До першої з них відносять відносини внутрішнього управління системою слідчих підрозділів ОВС. Ці відносини, як правило, мають субординаційний характер, тобто відносини влади та підпорядкування (наприклад, відносини між начальником слідчого підрозділу та слідчим). До другої групи відносяться суспільні відносини зовнішнього управління. У цих відносинах одним з обов’язкових учасників є слідчий, іншим обов’язковим учасником є інша особа, передбачена Главою 3 КПК України.

Правові норми, що діють у даній сфері, об’єднано в такі групи:
1) правові норми, які регулюють поведінку людей, якими визначені права й обов’язки фізичних осіб як учасників кримінального процесу; 2) особливу групу правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері діяльності слідчих підрозділів ОВС складають норми, що визначають правовий статус слідчих (завдання, функції, повноваження, підслідність, відповідальність, адміністративні процедури їх діяльності тощо).

У підрозділі обґрунтовано пропозицію щодо доцільності розробки та прийняття Закону України „Про органи досудового слідства”.

Розділ 2 „Сучасний стан організації діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ” присвячено характеристиці організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів, аналізу інформаційного забезпечення слідчої діяльності ОВС, з’ясуванню особливостей наукової організації праці слідчих, визначенню сутності та перспективних напрямків професійної підготовки слідчих, аналізу особливостей контрольно-наглядової діяльності за слідчими підрозділами органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.1 „Загальна характеристика організації слідчої діяльності в ОВС: організаційна та функціональна структура слідчих підрозділів” наголошено, що підвищення ефективності та якості діяльності слідчих підрозділів щодо розслідування злочинів неможливе без глибокого дослідження питань пов’язаних з організацією такої діяльності.

До ознак організаційної структури слідчих підрозділів системи МВС України віднесено такі: вона спрямована на встановлення взаємозв’язків між окремими слідчими підрозділами та їх слідчими; визначає завдання, функції, повноваження і відповідальність слідчих на різних рівнях управління; забезпечує координацію слідчої діяльності; визначає організаційну поведінку слідчих і якість роботи слідчого колективу.

Акцентовано увагу на тому, що функціональна спеціалізація в органах досудового слідства системи МВС може бути пов’язана як із забезпеченням реалізації певних зовнішніх функцій (наприклад, створення окремих груп слідчих для розслідування тих чи інших злочинів, спеціалізація слідчих по розслідуванню окремих видів злочинів тощо), так і з внутрішньо організаційними завданнями (наприклад, створення організаційно-методичного підрозділу).

У підрозділі 2.2 „Інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС” циркулюючу в органах досудового слідства інформацію, автор об’єднує у такі групи: 1) оперативна інформація, тобто відомості про поточний стан слідчої роботи, повсякденну роботу слідчого апарата. До цієї групи віднесено повідомлення про хід розслідування кримінальних справ, подання прокурорів, ухвали судів, повідомлення преси, листи, скарги громадян і посадових осіб і т. ін.; 2) аналітична інформація, тобто відомості, отримані під час аналізу первинних даних про різні сторони діяльності слідчого апарату. Джерелами аналітичної інформації є довідки про результати перевірок, аналітичні довідки й таблиці, огляди, методичні рекомендації, інформаційні листи;
3) директивно-планова інформація являє собою постанови, рішення, розпорядження, відомчі накази і вказівки вищих органів слідства, а також плани з питань роботи слідчих апаратів; 4) нормативно-довідкова інформація, призначена для прийняття управлінських рішень.

Удосконалення інформаційного забезпечення слідчої діяльності зведено до двох напрямків: удосконалення інформаційного забезпечення зовнішнього і внутрішнього управління. Одним із напрямків інформаційного забезпечення зовнішнього управління є створення, організація функціонування нових інформаційних систем, які забезпечили б більш ефективну діяльність слідчого щодо розкриття та розслідування злочинів. У свою чергу одним із напрямків інформаційного забезпечення внутрішнього управління є створення інформаційних систем, які підвищували б ефективність здійснення функцій управління слідчим апаратом. Зокрема, це скорочення засідань, нарад; упорядкування процесу витребування відомостей з інших слідчих підрозділів; зменшення потоку документів, які надходять із вищих слідчих апаратів; зменшення кількості статистичної інформації, яку подають слідчі.

У підрозділі визначено мету, зміст, завдання, функції та засоби інформаційного забезпечення діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ.

У підрозділі 2.3 „Особливість наукової організації праці слідчих” зазначено, що для успішного розв’язання завдань наукової організації праці слідчих необхідно керуватись рядом положень та ідей, сукупність яких складають загальні принципи наукової організації праці, які розроблені теорією управління. Основними з них є: науковість, плановість, системність, безперервність, нормативність і економічність.

Напрямки наукової організації праці слідчих зведено у три великі групи: організація раціонального використання часу; раціоналізація трудових операцій; створення сприятливих умов праці.

Наприкінці підрозділу зроблено висновок, що подальше удосконалення наукової організації праці слідчих повинно відбуватися за такими напрямками: 1) правовим, тобто під час удосконалення правової бази розкриття злочинів; регламентації правовідносин між слідчими та іншими учасниками розкриття та розслідування злочинів, учасниками кримінального процесу; встановлення правових критеріїв оцінки результатів слідчої діяльності; стимулювання та заохочення слідчих; 2) організаційним, тобто під час підвищення професіоналізму слідчих; подолання відомчої залежності слідчих; удосконалення взаємодії між усіма учасниками розкриття та розслідування злочинів, учасниками кримінального процесу, державними органами, недержавними структурами, громадянами; поліпшення матеріально-технічного забезпечення слідчих; 3) методико-криміналістичному, тобто під час формування нових та вдосконалення існуючих методичних рекомендацій щодо організації розкриття та розслідування окремих видів (груп) злочинів, виходячи з потреб слідчої практики.

У підрозділі 2.4 „Сутність та перспективні напрямки професійної підготовки слідчих” до завдань останньої автором віднесено оволодіння загальними та спеціальними знаннями, вміннями та навичками із: 1) якісного, повного, об’єктивного, всебічного та у встановлені законом строки розслідування кримінальних справ про злочини; 2) забезпечення встановленого порядку провадження кримінальних справ; 3) організації розслідування кримінальних справ; 4) своєчасного розгляду заяв і повідомлень, матеріалів про злочини;
5) порядку відшкодування матеріальних збитків, завданих злочинами, та видатків, пов’язаних із розслідуванням кримінальних справ;
6) дотримання обліково-реєстраційної дисципліни слідчими під час розслідування злочинів; 7) організації взаємодії слідчих з органами, що здійснюють оперативно-розшукову і експертну діяльність, дізнання, координації діяльності з органами, що здійснюють прокурорський нагляд та судовий контроль за розслідуванням у кримінальних справах; 8) із узагальнення та аналізу причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів; 9) розповсюдження і впровадження передових методів розслідування і використання технічних засобів під час розкриття та розслідування злочинів.

Серед функцій системи професійної підготовки слідчих виділено такі як: залучення до слідчих органів осіб, здатних виконувати покладені на них завдання щодо розкриття та розслідування злочинів; здійснення диференційованої, поетапної підготовки фахівців слідчих підрозділів; максимальний розвиток здібностей та інтересів тих, хто навчається; формування професійної мобільності слідчих в умовах реформування законодавства; формування активної професійної та соціальної адаптації особистості.

До форм професійної підготовки слідчих віднесено такі:
1) навчання у відомчих навчальних закладах; 2) початкову підготовку; 3) наставництво; 4) практику; 5) стажування; 6) перепідготовку;
7) підвищення кваліфікації; 8) службову підготовку; 9) виховання;
10) психологічне забезпечення; 11) самоосвіту.

У підрозділі 2.5 „Контроль за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ” акцентовано увагу на тому, що сутність контролю і нагляду за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ полягає в перевірці відповідності діяльності останніх встановленим кримінально-процесуальним законодавством та відповідним підзаконним актам приписам, отриманні інформації про підпорядковані підрозділи, фактичний стан справ на підконтрольних об’єктах, виявленні позитивного досвіду та прорахунків у прийнятих управлінських рішеннях та стилі роботи як керівників слідчих підрозділів, так і окремих слідчих.

Обґрунтовано, що контроль за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ буває двох видів: 1) зовнішній, який здійснюють державні та громадські органи, їх посадові особи та окремі громадяни; 2) внутрішній, який здійснюють як спеціально створені підрозділи (штаби, інспекції з особового складу, внутрішня безпека, чергові частини, підрозділи по роботі з персоналом), так і посадові особи, як правило керівники (начальники), для яких здійснення повсякденного контролю є одним із їх посадових обов’язків.

У підрозділі запропоновано ряд змін та доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють контрольно-наглядові повноваження прокурора та начальника слідчого підрозділу, зокрема, до КПК України та Типового положення про слідчий відділ, відділення, групу міського, районного, міськрайонного, лінійного управління, відділу, відділення ГУМВС, УМВС, УМВСТ, підрозділу спеціальної міліції.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових основ діяльності слідчих підрозділів ОВС України.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

1. Організаційну структуру органів досудового слідства системи МВС визначено як сукупність слідчих підрозділів та стійких зв’язків між ними, що обумовлені їх побудовою та забезпечують їх цілісність під час виконання завдань щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин у справах про злочини.

2. Обґрунтовано, що сутність контролю і нагляду за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ полягає в перевірці відповідності діяльності останніх встановленим чинним законодавством вимогам, отриманні інформації про підпорядковані підрозділи, фактичний стан справ на підконтрольних об’єктах, виявленні позитивного досвіду та прорахунків у прийнятих управлінських рішеннях та стилі роботи як керівників слідчих підрозділів, так і окремих слідчих.

3. Реорганізуючи організаційно-штатну структуру слідчого апарату ОВС, на нашу думку, перш за все, слід виходити з того, що він є невід’ємною частиною правоохоронної системи. Надійність захисту інтересів осіб, які потрапляють у його сферу, може бути забезпечена з одного боку – незалежністю й самостійністю слідчого апарату та його головного суб’єкта – слідчого, з іншого – прокурорським наглядом та відомчим і судовим контролем.

4. З метою удосконалення організації діяльності слідчих підрозділів пропонуємо: розширити сферу застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів; відновити раніше існуючу форму дізнання у справах, за якими провадження досудового слідства не є обов’язковим; визначити підслідність таким чином, щоб слідчі органів внутрішніх справ розслідували переважно кримінальні справи про тяжкі та неочевидні злочини.

5. У плані органу досудового слідства обов’язково повинні міститися конкретні заходи, спрямовані на: покращення організації роботи слідчих; надання їм практичної допомоги в розслідуванні злочинів; поширення і впровадження передового досвіду слідчої діяльності; підвищення рівня відомчого контролю за діяльністю слідчих; розроблення та вдосконалення тактики і методики організації розслідування окремих видів злочинів; застосування у практичній діяльності слідчих сучасних методів наукової організації праці слідчих; підвищення рівня професійної підготовки слідчих.

6. Основним призначенням методичної роботи як одного із напрямків організації діяльності слідчих підрозділів ОВС повинні стати: підготовка методичних рекомендацій з проблемних питань організації розслідування злочинів з максимально повним відображенням у них необхідної інформації; систематичне виявлення, вивчення та запровадження прогресивних форм і методів організації діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України; підготовка та проведення оперативних нарад та інших організаційних заходів з проблемних питань діяльності слідчих працівників; впровадження нового і позитивного досвіду роботи в практику організації розслідування кримінальних справ, у тому числі зарубіжного; проведення нарад, науково-практичних конференцій і семінарів з проблем організації досудового слідства, підготовка та розповсюдження відповідних друкованих видань.

7. Одним із напрямків реформування організаційно-штатної структури слідчого апарату ОВС повинно стати впровадження принципу спеціалізації слідчих по розслідуванню найбільш типових і розповсюджених категорій (видів) злочинів. У слідчих підрозділах з малою штатною чисельністю слідчих керівники міськрайвідділів внутрішніх справ, начальники слідчих відділів (відділень) повинні впроваджувати у слідчу діяльність принцип взаємозамінності слідчих з урахуванням їх знань, досвіду та схильностей до розслідування певної групи (виду) злочинів.

8. З метою удосконалення професійної підготовки слідчих, керівникам слідчих апаратів МВС обласного рівня необхідно складати і постійно оновлювати списки слідчих працівників, які спеціалізуються на розслідуваннях тієї чи іншої категорії кримінальних справ, що дозволить більш спеціалізовано організувати навчання з підвищення їх професійної майстерності. Як наслідок, необхідно відмовитися від практики зборів для підвищення кваліфікації усіх слідчих, а проводити їх підготовку тільки за попередньо визначеними категоріями кримінальних справ, розслідуваних даними особами; виявляти слідчих, які демонструють високі результати під час організації розслідування певних категорій кримінальних справ та використовувати їх у роботі слідчо-оперативних груп, створюваних для розслідування резонансних справ.

9. Враховуючи те, що п.14 ч.1 ст.92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються організація та діяльність слідства, необхідним є розроблення та прийняття Закону України „Про органи досудового слідства”. Це відповідатиме і вимогам Ради Європи. У Законі доречно закріпити: мету, завдання, функції та принципи діяльності органів досудового слідства; організаційну побудову системи органів досудового слідства; правовий статус як органів досудового слідства, так і слідчих (права, обов’язки та відповідальність); організаційні засади забезпечення діяльності органів досудового слідства (планування, контроль, взаємодія; інформаційне, кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення); основи соціально-правового захисту слідчих; засади забезпечення процесуальної незалежності й самостійності слідчого; порядок призначення слідчих на посаду, їх переміщення і звільнення з посади; контроль та нагляд за їх діяльністю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

Горелов М.О. Нормативно-правове забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2006. Вип.30. – С.188–196.

Горелов М.О. Організаційна та функціональна структура слідчих підрозділів ОВС України: загальнотеоретичний аспект // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2006. Вип.33. – С.83–88.

Горелов М.О. Історико-правовий аналіз створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ // Право і безпека. – 2005. – № 05/4'4. – С.157? – 161.

Горелов М.О. Наукова організація праці слідчих: сутність, завдання, напрямки та шляхи вдосконалення // Право і безпека. – 2006. – № 06/5'1. – С.57? – 61.

Горелов М.О. Контроль діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ // Право і безпека. – 2006. – № 06/5'2. – С.35? – 39.

Горелов М.О. Правовий статус слідчих підрозділів органів внутрішніх справ // Право України. – 2005. – № 10. – С.67? – 70.

Горелов М.О. Поняття розмежування адміністративних і кримінальних проступків // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення. Частина 2. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. (Сімферополь-Ялта, 7-8 грудня 2006 р.) – Сімферополь. – 2007. – С.224 – 229.

Горелов М.О. Організаційно-правові основи діяльності слідчих підрозділів ОВС України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено аналізу та вирішенню організаційних проблем діяльності слідчих підрозділів ОВС України. У роботі здійснено історико-правовий аналіз створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, що дозволило виокремити дев’ять етапів (періодів) у їх діяльності. Проаналізовано правовий статус слідчих підрозділів ОВС до елементів якого віднесено: завдання, функції, повноваження, відповідальність та підслідність слідчих підрозділів, а також адміністративні процедури їх діяльності. Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС, предмет якого складають: цілі, завдання, функції, принципи, форми, методи та процедури їх діяльності, організаційна структура, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, нагляд та контроль за нею, організаційно-правові основи її забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове тощо). Подано загальну характеристику організації слідчої діяльності в ОВС та надано пропозиції щодо їх удосконалення, уточнено сутність організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів МВС України. Проаналізовано інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС, визначено його особливості, мету, структуру, завдання та функції. Охарактеризовано проблемні питання наукової організації праці слідчих яку визначено, як безперервний процес удосконалення їх діяльності на основі досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність праці слідчого при мінімальних витратах його сил і засобів. З’ясовано сутність та визначаються перспективні напрямки професійної підготовки слідчих до складових системи якої віднесені: навчання у відомчих навчальних закладах; початкова підготовка; наставництво; практика; стажування; перепідготовка; підвищення кваліфікації; службова підготовка; виховання; психологічне забезпечення; самоосвіта. Схарактеризовано проблемні питання контрольно-наглядової діяльності за слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України, зокрема уточнено сутність, мету та завдання контролю і нагляду за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційних і правових основ діяльності слідчих підрозділів системи МВС України.

Ключові слова: слідчі підрозділи, органи досудового слідства, правовий статус, правове забезпечення, організаційна та функціональна структура, наукова організація праці слідчих, інформаційне забезпечення, професійна підготовка слідчих, контроль.

Горелов М.А. Организационно-правовые основы деятельности следственных подразделений ОВД Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена анализу и решению организационных проблем деятельности следственных подразделений ОВД Украины. В работе проведен историко-правовой анализ создания и развития следственных подразделений органов внутренних дел, который осуществлен при помощи выделения девяти этапов (периодов) их деятельности. Проанализирован правовой статус следственных подразделений ОВД, к элементам которого отнесены: задачи, функции, полномочия, ответственность и подследственность следственных подразделений, а также административные процедуры их деятельности. С нових позиций исследовано нормативно-правовое обеспечение деятельности следственных подразделений ОВД, предмет которого составляют цели, задачи, функции, принципы, формы, методы и процедуры их деятельности, организационная структура, порядок взаимодействия и координации следственной деятельности, надзор и контроль за ней, организационно-правовые основы её обеспечения.

Дальнейшее развитие получил анализ организационных основ деятельности следственных подразделений ОВД, в частности обоснована сущность организационной и функциональной структуры следственных подразделений, сформулированы предложения относительно их усовершенствования. Впервые определены особенности информационного обеспечения следственной деятельности, в связи с чем выяснен ряд исходных понятий в этой сфере, а именно: цель и содержание информационного обеспечения, задачи информационного обеспечения, функции и средства информационного обеспечения деятельности следственных подразделений органов внутренних дел. Продолжено анализ научной организации работы следователей, которая определена как беспрерывный процесс усовершенствования их деятельности на основе достижений науки и следственной практики с целью эффективного выполнения задач относительно всестороннего, полного и объективного исследования обстоятельств по делам о преступлениях, с помощью которой возможно существенно повысить эффективность и производительность работы следователя при минимальных затратах его сил и средств.

С новой точки зрения рассмотрены формы профессиональной подготовки следователей, к которым, в частности, отнесены:
1) обучение в ведомственных учебных заведениях; 2) начальная подготовка; 3) наставничество; 4) практика; 5) стажировка;
6) переподготовка; 7) повышение квалификации; 8) служебная подготовка; 9) воспитание; 10) психологическое обеспечение;
11) самообразование. Обосновано, что сущность контроля и надзора за деятельностью следственных подразделений органов внутренних дел состоит в проверке соответствия деятельности последних установленным уголовно-процессуальным законодательством и соответствующими подзаконными актами предписаниям, получении информации о подчиненных подразделениях, фактическом состоянии дел на них, выявлении положительного опыта и просчетов в принятых управленческих решениях и стиле работы как руководителей следственных подразделений, так и отдельных следователей.

Сформулирован ряд конкретных предложений относительно внесения изменений и дополнений к нормативно-правовым актам, которые регулируют деятельность следственных подразделений ОВД, в частности, УПК Украины, Положению об органах досудебного следствия в системе Министерства внутренних дел Украины, Типичному положение о следственном отделе, отделении, группе городского, районного, линейного управления, отдела, отделения ГУМВС, УМВС, УМВСТ, подразделения специальной милиции.

Ключевые слова: следственные подразделения, органы досудебного следствия, правовой статус, правовое обеспечение, организационная и функциональная структура, научная организация работы следователей, информационное обеспечение, профессиональная подготовка следователей, контроль

Gorelov M.O. Organizational and Legal Grounds of the Activity of Investigative Divisions of the Bodies of Internal Affairs of Ukraine. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by specialty 12.00.07 – administrative law and process; financial law; informational law. – National Agrarian University, Kiev, 2008.

Thesis is devoted to the analysis and solving organizational problems of the activity of investigative divisions of the bodies of internal affairs of Ukraine. Historical and legal analysis of creation and development of investigative divisions of the bodies of internal affairs is accomplished in this work; peculiarity of normative and legal guaranteeing of the activity of investigative divisions of the bodies of internal affairs is researched; general characteristic of the organization of investigative activity of the bodies of internal affairs is given; essence of organizational and functional