КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГУК Наталія Андріївна

УДК 338.48 (477)

РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.02 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі економіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Науковий керівник Румянцев Анатолій Павлович

доктор економічних наук, професор кафедри

світового господарства

і міжнародних економічних відносин

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: Макогон Юрій Володимирович

доктор економічних наук, професор

завідувач кафедри міжнародної економіки

Донецького національного університету

МОН України

Шевчук Любов Теодорівна

доктор економічних наук, доцент

завідувач відділу територіальних суспільних

систем і просторового розвитку

Інституту регіональних досліджень

НАН України

Захист відбудеться ”12” травня 2008 р. о ”16і°” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий ”01” квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С.Поліщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжнародний туризм є одним з перспективних напрямів розвитку світогосподарських відносин, а в умовах трансформації економіки України підвищення ефективності функціонування цієї галузі набуває особливої актуальності, беручи до уваги її вплив на прибутковість та розвиток різних сфер суспільного виробництва, розв’язання широкого спектра соціально-економічних проблем країни.

Розвиток регіональної системи міжнародного туризму України протягом тривалого часу не був у повній мірі предметом спеціальних наукових досліджень. Зокрема, не знайшли достатнього висвітлення у вітчизняній економічній літературі науково-теоретичні розробки, присвячені передумовам формування, особливостям розвитку, ролі цього процесу у розширенні та інтенсифікації міжнародних економічних відносин нашої країни. Поштовхом для дослідження даної проблеми стало здійснення широкомасштабних реформ регіональних туристичних систем у країнах, де відбуваються ринкові перетворення, пошуки механізмів впровадження принципів і стандартів надання міжнародних туристичних послуг, новітніх господарських та інституціональних інструментів розвитку територій. Існує потреба наукового обґрунтування підвищення ефективності інституційних та правових засад формування регіональних систем міжнародного туризму в Україні, які відіграють провідну роль у мобілізації людських та інвестиційних ресурсів для розвитку сфери послуг у сучасних умовах господарювання.

Актуальність наукової розробки теми зумовлюється дією таких взаємозв’язаних між собою факторів. По-перше, фінансове ресурсозабезпечення регіонального розвитку в умовах переходу до ринкової економіки неможливе без використання нових форм та інструментів становлення сучасних комплексів сфери послуг. По-друге, стабільність зовнішньоекономічних зв’язків країни залежить від адекватної системи використання природно-рекреаційних ресурсів, яка створює економічні передумови впровадження сталої моделі економічного зростання. По-третє, задля розбудови власної оптимальної моделі регламентації ринку міжнародних туристичних послуг з урахуванням особливостей економічного розвитку України необхідним є визначення ефективних принципів, методів та інструментів регулювання наявних регіональних систем та територіально-рекреаційних комплексів. По-четверте, враховуючи спрямованість стратегічного курсу України на широку інтеграцію у світове господарство і Європейський Союз вагомого значення набувають вивчення та переосмислення досвіду регіональної та транскордонної взаємодії, особливо Прикарпатського регіону, зважаючи на його економіко-географічне положення та ресурсний потенціал.

Серед зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії та практики функціонування регіональних систем міжнародного туризму, слід відзначити дослідження таких науковців, як Р. Браймер, Дж. Боуен, В. Гудак, С. Де Браун, П. Ебергардт, Ф. Котлер, Е. Мейкенз, В. Мідл-тон, Р. Оскен, М. Солловз, Дж. Уокер, К. Фонт, А. Хааз, В. Шекел, К. Шуман та ін.

Кількісні та якісні зміни, що відбуваються в процесі розвитку та вдосконалення регіональних систем міжнародного туризму потребують наукового осмислення та практичного вирішення засобами економічної політики. Теоретичні концепції методологічних та інституційних аспектів розвитку територіально-рекреаційних систем в умовах інтернаціоналізації здійснено в роботах вітчизняних науковців: Ю.В. Алєксєєвої, І.Б. Андренко, І.В. Валентюк, Н.М. Внукової, П.В. Гудзя, О.І. Гонти, І.Є. Журби, Р.О. Заблоцької, О.К. Міхуринської, В.Ф. Савченка, Є.М. Сича, Д.М. Стеченка, О.Г. Топчієва, С.К. Харчікова, І.В. Черніної, В.І. Чужикова, О.С. Шаптали, Е.В. Щепанського та ін.

Фундаментальні проблеми міжнародного регулювання економіки, глобалізації економічних процесів, інтегрування України у світовий ринок туристичних послуг знайшли своє відображення у працях українських вчених-економістів: В.А. Вергуна, М.І. Долішнього, М.А. Дудченка, А.І. Кредісова, Д.Г. Лук’яненка, З.О. Луцишин, Ю.В. Макогона, Ю.М. Пахомова, А.М. Поручника, І.І. Пузанова, О.І. Рогача, А.П. Румянцева, П.Т. Саблука, В.Г. Скотного, В.Р. Сіденка, А.С. Філіпенка, Л.Т. Шевчук, І.М. Школи, О.І. Шниркова та ін.

Суттєвий внесок у розробку даної проблематики зробили представники економічної наукової школи інших країн СНД. Серед них слід відзначити праці Г.Л. Азоєва, М.А. Ананьєва, Ю.Н. Арінцева, М.Б. Біржакова, Н.В. Буторова, Д.К. Ісмаєва, П.М. Зачиняєва, В.А. Квартальнова, М.Е. Нємоляєвої, Р.А. Фатхутдінової, Л.Ф. Ходоркова, А.Ю. Юданова.

Проблеми ж комплексного аналізу розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні, його структурних складових, інструментарію та базових категорій, а також адаптації механізмів формування регіональних туристичних комплексів, спираючись на досвід зарубіжних країн на сучасному етапі, є недостатньо дослідженими.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами полягає у тому, що тематика дисертаційного дослідження відповідає одному із напрямів виконання планової теми наукового дослідження кафедри економіки “Управління економічною безпекою територіальних утворень”, яка є складовою теми Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка “Дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки територій” (номер державної реєстрації №0105U001878, НГК 105/07.МОН, код 0601).

Мета і завдання дослідження. З огляду на науково-практичну актуальність теми і враховуючи результати дослідження окремих її аспектів у економічній літературі, метою дисертаційної роботи є теоретичне осмислення специфічних закономірностей становлення регіональної системи міжнародного туризму в умовах глобалізації та обґрунтування шляхів впровадження нових інституціонально-господарських механізмів формування сучасних територіально-рекреаційних комплексів у сферу туристичних послуг України.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети дисертаційної роботи зумовив необхідність розв'язання в ній наступних важливих завдань дослідження:

розкрити макроекономічні й інституціональні особливості процесів та факторів модернізації, інформатизації в системі міжнародних туристичних послуг;

визначити суттєві риси, методи та інституціональну структуру механізму функціонування регіональних туристичних комплексів, приділивши особливу увагу її розвитку в умовах глобалізації;

з’ясувати сутність, зміст і мотиваційні чинники запровадження інструментарію реінжинірингу господарських процесів на підприємствах сфери міжнародного туризму, враховуючи його системотворче значення для розвитку нової туристичної інфраструктури;

здійснити аналіз модифікації організаційно-економічного забезпечення регіональних систем міжнародного туризму зарубіжних країн через призму векторів реформування сфери туристичних послуг в умовах перехідного періоду;

дослідити методологічні підходи щодо створення спеціальних туристичних зон як фактора розвитку торгівлі та залучення фінансових ресурсів у економіку перехідного типу;

виявити основні елементи сучасної інфраструктури регіональних туристичних кластерів, механізми та дієвість їх функціонування у світовій економіці;

визначити взаємозв’язок формування регіональної системи міжнародного туризму та підвищення конкурентної позиції України на світовому ринку послуг;

обґрунтувати цілі, завдання та методи сучасної державної політики у сфері регіонального туризму на прикладі Прикарпатського регіону.

Об'єкт дослідження – розвиток і становлення регіональної системи міжнародного туризму України в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є господарські та інституціональні механізми формування регіональної системи міжнародного туризму в Україні.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової економічної думки, концептуальні положення су-часної економічної теорії, монографічна та наукова література, роботи відомих віт-чизняних і зарубіжних вчених з питань міжнародних туристичних послуг. Фактологічною базою дослідження є статистичні дані міжнародних економічних організацій, національні статистичні довідники, фактологічні дані монографічної та періодичної літератури, звітні дані Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України. Методологічний апарат дослідження становлять: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та де-дукція, системний метод, метод порівняння, аналізу і синтезу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1); визначення прямих та зворотних зв’язків між економічними явищами та процесами (підрозділ 1.2.), абстракція, зокрема, при розкритті особливостей формування регіональних систем міжнародного туризму у країнах Центральної та Східної Європи (підрозділ 2.2). Окрім того, у роботі використані й інші методи теоретичного та емпіричного дослідження, окремі різновиди як загальноприйнятих наукових принципів, так і спеціальних принципів науково-економічного пізнання: творчо-критичний та описово-аналітичний (у підрозділі 3.2), метод мікро- і макроекономічного аналізу (підрозділи 1.2 і 2.2), метод історизму при визначенні передумов та етапів формування регіональної системи міжнародного туризму України (підрозділи 3.1 і 3.2), статистичний метод (підрозділ 2.2), метод економічного моделювання (підрозділ 2.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розкритті теоретичних засад і практичних аспектів становлення регіональної системи міжнародного туризму під впливом глобалізації та модернізації сфери послуг, сутнісних рис та особливостей її взаємодії з механізмами формування моделі сталого господарського розвитку в перехідних економіках.

У процесі дослідження автор одержав такі наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується, та суттєво конкретизують новизну роботи:

вперше:

розроблено комплексну концепцію функціональної взаємодії механізмів сталого економічного розвитку та модернізації сфери туристичних послуг. В її межах узагальнено процеси регіоналізації туристичної сфери в економічному, інституціональному, галузевому розрізі взаємозв’язків елементів, динаміці рівнів запровадження; обґрунтовано стратегічні напрями оптимізації функціонування ринку туристичних послуг в Україні;

запропоновано динамічно-просторову модель запровадження сучасних механізмів розвитку регіональних туристичних комплексів. Встановлено, що інтеграція до світового ринку туристичних послуг залежить від розвитку постіндустріальних механізмів стимулювання ділової активності у сфері туристичних послуг, зокрема, здатності до запровадження інноваційної моделі економічного зростання, підвищення привабливості країни як економічного партнера;

на основі економіко-математичної моделі обґрунтовано засади зовнішньоекономічної стратегії України у сфері надання міжнародних туристичних послуг в умовах поглиблення взаємодії з Європейським Союзом. Виявлено, що в умовах формування нової інституціональної інфраструктури туристичних ринків такі ендогенні чинники інтеграції, як зрілість регіональної системи міжнародного туризму та інституціональна взаємодія на рівні “держава – регіони – зовнішній ринок”, визначають оптимальні шляхи євроінтеграційних процесів;

удосконалено:

методологічні підходи до обґрунтування можливих інституціональних складових співробітництва України з ЄС у сфері туристичного бізнесу з урахуванням непередбачуваних соціально-економічних ефектів і наслідків лібералізації сфери послуг. Аргументовано пріоритетність запровадження нових структурних елементів у системі сприяння розвитку туризму в Україні, таких, як регіональні центри сприяння. Визначено, що останні, по-перше, функціонують на основі банків даних перспектив розвитку туристичної галузі. По-друге, надають послуги суб’єктам господарювання щодо розробки інвестиційних проектів. По-третє, зорієнтовані на проведення рекламної діяльності стосовно перспективних для інвестування об’єктів;

засади обґрунтування пріоритетних напрямів формування раціонального механізму державного регулювання розвитку туристично-рекреаційної сфери. Виявлено, що модифікація сучасної системи організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні повинна базуватись на основі: 1) створення новітнього законодавчого поля у загальноекономічній площині розвитку галузі, 2) запровадження новітній моделі транскордонної, трансрегіональної та субрегіональної співпраці; 3) застосування інституціональних важелів формування конкурентних переваг туристичних продуктів на рівні регіонів; 4) формування кредитно-фінансових механізмів підтримки малого та середнього підприємництва, орієнтованого на експорт туристичних послуг;

дістали подальшого розвитку:

концепція побудови туристичних кластерів. Вона ґрунтується на засадах формування вертикально та горизонтально інтегрованих виробничих структур, створенні багатофункціональних рекреаційно-туристичних сервісних комплексів, що мають розгалужену мережу підрозділів і діють у регіональному або міжтериторіальному масштабі;

обґрунтування особливостей викорис-тання у сфері державного стимулювання розвитку рекреаційно-курортної та туристичної індустрії України нових форм регіональної організації на основі формування територій пріоритетного розвитку туристично-рекреаційного спрямування. Аргументовано надання певним регіонам (зокрема Прикарпатському) статусу ТПР з особливим (пільговим) режимом інвестиційної діяльності у сфері туристично-рекреаційних послуг з метою активізації ділової активності та вилучення ефекту мультиплікатора інвестицій;

методичні підходи до використання сучасного інструментарію реінжинірингу господарських процесів на підприємствах сфери міжнародного туризму. Серед них: а) застосування новітніх інформаційних технологій в галузі міжнародних туристичних послуг; б) створення спеціалізованих комунікаційних мереж та електронізація торгівлі туристичними послугами; в) використання ефекту масштабу надання туристичних послуг; г) скорочення витрат виробництва та поліпшення якості наданих клієнтам послуг; д) впровадження нових форм і методів туристично-рекреаційного обслуговування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки цього дослідження можуть бути використані у діяльності органів виконавчої та законодавчої влади при розробці напрямів зовнішньоекономічної стратегії України, зокрема для прискорення процесу гармонізації регулюючих положень у сфері міжнародних туристичних послуг. Отримані результати дослідження використані при розробці Концепції розвитку туризму і рекреації в Дрогобицькому районі до 2010 року та Стратегії розвитку агротуризму в Дрогобицькому районі до 2015 року (довідка про впровадження №2/25-2048 від 04.10.2007 р.). Результати дослідження також застосовано при проектуванні, створенні та організації практичної діяльності СЕЗ “Курортополіс Трускавець” туристично-рекреаційного спрямування у процесі формування ЗАТ “Трускавецький валеологічний інноваційний центр” (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження №5 від 14.12.2006 р.). Окремі положення, що містяться в дисертації, використані у навчальному процесі Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка при викладанні навчальних дисциплін та при розробці їх методичного забезпечення “Міжнародний туризм з основами країнознавства”, “Географія туризму”, “Управління курортно-санаторною справою” (довідка про впровадження результатів дисертаційної роботи №1102 від 03.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою; викладені в ній теоретико-методологічні напрацювання та практичні результати дослідження належать особисто авторові.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження було висвітлено на міжнародних науково-практичних та науково-теоретичних конференціях в Україні, зокрема на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Україна у світовій економічній спільноті” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку транзитивної економіки” (м. Сімферополь, 2003 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины” (м. Сімферополь, 2004 р.); на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации” (м. Сімферополь, 20 – 21 квітня 2006 р); на Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених та фахівців “Проблеми управління підприємництвом у сучасних умовах” (м. Сімферополь, 2005 р.); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденции развития экономики и формирование современной системы управления внешнеэкономическими связями предприятия” (м. Сімферополь, 30 – 31 березня 2007 р.).

Публікації. Основні наукові та прикладні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 12 наукових працях (загальний обсяг 2,8 друк. арк.), з них 5 статей у провідних фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 7 – у матеріалах та тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (8 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та 4 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, включаючи 7 таблиць та 23 рисунки. Список використаних джерел містить 207 позицій на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь розробки теми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження міжнародних туристичних відносин на регіональному рівні” розкриваються основні теоретичні концепції розвитку сфери міжнародного туризму, здійснено теоретико-методологічне узагальнення і наукове вирішення проблем формування регіональної системи міжнародного туризму в умовах глобалізації, висвітленні факторів запровадження та еволюції сучасних моделей розбудови територіально-рекреаційних систем.

Теоретичне осмислення концептуальних засад становлення новітньої парадигми регіональної системи міжнародного туризму, тенденцій та закономірностей розвитку сфери туристичних послуг, високих темпів їх інформатизації та модернізації зумовлює стійкий взаємозв’язок між створенням сучасних туристично-рекреаційних комплексів та процесами економічної трансформації в країнах, що розвиваються.

Провідними ланками такого взаємозв’язку є найбільш розвинуті форми світогосподарських зв'язків: міжнародні транспортні перевезення, увесь спектр ринку послуг та міжнародна банківсько-інвестиційна діяльність. Удосконалення даних складових інфраструктури туристичної системи країни створює передумови та можливості не тільки для ефективної інтеграції до світового ринку туристичних послуг, але й формує пускові механізми господарського розвитку.

Конкурентний статус ринку міжнародних туристичних послуг, його кон’юнктура, неоднорідність тенденцій зростання проявляються у тому, що він розвивається в тісному взаємозв’язку з іншими сторонами міжнародного життя і реагує піднесенням або спадом темпів зростання на загальне політичне і економічне становище не тільки у світі в цілому, але й в окремих країнах та регіонах. Цим пояснюється нерівномірність розвитку міжнародного туризму в різні періоди та його специфіка по регіонах світу (Рис. 1).

Глобалізація міжнародного туризму передбачає розгалужену мобільну структуру індустрії туристичної галузі. Вона представлена управлінськими структурами, які сформовані для цього світовим співтовариством під егідою високорозвинених країн і міждержавними інтеграційними угрупованнями. Її характеризує велика кількість туристичних агентств, асоціацій, туроператорських фірм, туристичних корпорацій, структурних об’єднань, що діють на глобальному рівні.

Розвиток сучасних ринків послуг та новітньої інфраструктури сервісної економіки є вирішальним і невід’ємним компонентом господарського поступу, а рівень якості й асортименту наданих послуг є надійним показником темпів економіч-ного зростання, технологічного прогресу й нагромадження капіталу. Визначні міста світу, концентруючи фінансові, інформаційні та управлінські функції, консолідуючи ділову активність, перебирають на себе керівну роль регулятора світогосподарських зв’язків, стають ядрами формування просторового каркаса світового господарства та туризму, як його складової.

В умовах переходу від індустріальної до постіндустріальної стадії господарського розвитку, зростаючої взаємозалежності економік різних країн розширюється простір для туристичної діяльності. Адже посилення відкритості національних ринків, поглиблення міжнародного поділу і кооперації праці дають можливість туристичним фірмам залучати до своєї діяльності на конкурентній основі нові туристичні ресурси і повніше задовольняти зростаючі потреби в подорожах та екскурсіях. На основі проведеного в дослідженні аналізу комплексу понять і категорій ринку міжнародних туристичних послуг автор наводить розширену їх класифікацію за рівнями запровадження і функціональними взаємозв’язками з механізмами господарського поступу та сучасними напрямами розвитку туристичної галузі в умовах глобалізації (Рис. 2).

Висвітлюючи основні чинники технізації та інформа-тизації світового ринку туристичних послуг, автор вказує на безперервний взаємний зворотний зв'язок між глобаліза-цією міжнародного туризму, яка впливає на всіх учасників світового ринку (турагентства, тур-оператори, споживачі, інвестори, підприєм-ства з обслугову-вання засобів інфор-маційних технологій та інші установи), і їхнім самовдоско-наленням у процесі ведення конкурентної боротьби (модерні-зація устаткування, розширення асортименту туристських послуг, розбудова транскордонних комунікаційних мереж спеціально призначених і пристосованих для потреб підприємництва туристської сфери), що створює підвалини транснаціоналізації та глобалізації туристичного бізнесу.

На основі дослідження напрямів розвитку міжнародних туристичних відносин на регіональному рівні на етапі сьогодення у дисертації аргументовано, що становлення новітньої парадигми регіональної системи міжнародного туризму відбувається на базі трьох агрегованих складових, зокрема: 1) консолідація різних сфер економічної діяльності навколо туристично-рекреаційних комплексів як особливої економічної системи, що сприяє підвищенню ефективності економіки, сталих темпів зростання та стійкості в умовах становлення постіндустріальної цивілізації; 2) виникнення стійких передатних механізмів між стимулюванням розвитку туристичної галузі в регіоні та темпами господарського поступу (насамперед у формі консолідації виробничо-наукового потенціалу та банківського капіталу, застосуванні нових форм управління й маркетингу, запровадженні моделі сталого економічного розвитку); 3) застосування новітніх інформаційних технологій в галузі міжнародних туристичних послуг, що викликане необхідністю скорочення витрат виробництва, поліпшення якості наданих клієнтам послуг, створення нових форм і методів обслуговування.

У другому розділі “Механізм та інструменти формування регіональних туристичних систем в умовах лібералізації світового ринку послуг” досліджено сучасні форми організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональної системи міжнародного туризму в контексті адаптації міжнародного досвіду регіональної економічної політики у сфері туристичних послуг в умовах ринкових трансформацій національно-господарської системи України, а також визначені інституціонально-господарські механізми формування регіональної системи міжнародного туризму як конкурентоутворюючого фактора транзитивної економіки.

Проаналізовано основні концепції регіонального розвитку, сталого економічного зростання та новітнього технологічного укладу, які становлять методологічне та практичне підґрунтя для запровадження дієвої державної економічної політики у сфері туристичних послуг в умовах ринкових трансформацій. Запропоновані критеріальні оцінки формування економічних переваг та застосування як адміністративних, так і суто господарських важелів стимулювання розвитку галузі, які задіяні у побудові індустрії туристично-рекреаційних комплексів залежно від ступеня розвитку національно-господарських систем.

Порівнюючи державні важелі стимулювання розвитку сфери туристичних послуг з механізмами стимулювання розвитку новітніх технологічних, інформаційно-комп’ютерних галузей у нових індустріальних країнах, що формувались за моделлю ”летючих гусей”, де менш розвинуті країни займають щаблі, які вивільняються унаслідок переходу більш розвинутих на вищі ступені розвитку, автор запропонував їх багаторівневу класифікацію, де критеріями стимулювання розвитку галузі міжнародних туристичних послуг виступають: 1) регіональна спрямованість державної політики, адже саме на місцевому рівні формується інфраструктурне, соціальне та конкурентне середовище надання туристсько-рекреаційних послуг; 2) комплексний характер побудови рекреаційно-туристичної індустрії, де залежно від ступеня розвитку національно-господарських систем відбувається поступовий перехід від адміністративних важелів стимулювання до суто економічних, а в індустріально розвинутих країнах формуються новітні постінформаційні, ноосферні інструменти розвитку сфери туристичних послуг. В роботі критично оцінюється градація важелів стимулювання розвитку галузі, наголошується на те, що застосування новітніх важелів (соціально-господарських, інформаційних, екологічних) не заперечує дієвості суто адміністративних, які ефективно взаємодіють і функціонують за принципом доповнення.

На основі результатів дослідження автор запропонував графічну модель впливу надмірних маркетингових витрат на внутрішні ціни вітчизняного турпродукту, соціальний добробут та конкурентні позиції туристичної галузі України на зовнішніх ринках (Рис. 3.).

Особливостями графічного аналізу є припущення, що в умовах вільної торгівлі Ук-раїна розглядається як держава, котра не може суттєво впливати на ціну турпродукту на світовому ринку. Це означає, що внутрішня ціна тісно пов'язана зі світовими цінами. Тобто світові ціни є визначальними для внутрішньої ціни, оскільки українські туроператори і турагентства мають можливість реалізову-вати турпродукт як на внутрішньому ринку, так і експортувати його.

У випадку, коли внутрішні ціни на турпродукт нижче за світові, українські туроператори та турагентства екс-портують якомога більші обсяги туристичних послуг. У разі, коли внутрішня ціна на туристичні послуги перевищує світову, українські підприємства сфери туристичного бізнесу будуть реалізовувати їх на внутрішньому ринку. Отже, світова ціна створює потенційну можливість отримати вищий прибуток.

У ситуації, коли Україна виступає експор-тером турпродукту, ціна на внутрішньому ринку () дорівнює світовій ціні () мінус транспор-тні витрати та витрати, пов'язані з підтримкою туристичної інфраструк-тури у функціональному стані у період сезонних коливань. В той же час, така ситуація спосте-рігається, коли держава не застосовує стимулюючих за-ходів на ринку туристичних послуг. У цьому випадку, при внутрішній ціні виробник поставляє одиниць продукції, в той час як споживач орієнтується на придбання одиниць. В умовах, коли пропозиція перевищує попит, різниця між попитом і пропозицією (відстань dа на графіку) експортується.

Надмірні маркетингові витрати, що, зокрема, виникають через відсутність достатніх заходів державної політики, спрямованих на просування вітчизняного туристського продукту на зовнішні ринки, дозволяють досягти подальшого зниження внутрішньої ціни. Ціна знижується до . Різниця між ціною та є результатом надмірних маркетингових витрат. Зниження внутрішньої ціни викликає автоматичне зменшення пропозиції турпродукту: пропозиція скорочується з до . Величина, на яку зменшується пропозиція, залежить від низки факторів, передусім, від еластичності пропозиції.

За зниження внутрішньої ціни до поведінка споживачів є зворотною. Тепер споживачі можуть купувати турпродукт за більш низькими цінами, що збільшує споживання з до . Отже, у разі падіння внутрішньої ціни поведінка споживачів та виробників є протилежною. Вироб-ники турпродукту потерпають від зниження ціни, оскільки у цій ситуації вони отримують менше доходів. Добробут виробників зменшується на вели-чину ab. Добробут же споживачів у разі падіння ціни на-впаки зростає на величину dc. Надмірні маркетингові витрати також приносять додаткові кошти для туроператорів і турагентств та в державний бюджет, їх загальні доходи зростають на величину прямокутника fgbс.

Отже, аналізуючи на графіку втрати та доходи різних економічних груп, видно, що загальні втрати (ab), які викликані зниженням внутрішньої ціни, переви-щують величину загальних доходів (dc та mnbc). Звідси, площа трапецій efcd та ghab відповідає загальним втратам, яких зазнає суспільство від надмірних маркетингових витрат. Це так звані соціальні втрати (social welfare losses). Трапеція ghab представляє втрати, пов'язані зі зниженням ціни . При зниженні ціни загальний обсяг реалізованої продукції міг би становити , але внаслідок зростання виробничих витрат, ця продукція не поступає на ри-нок. Трапеція efcd — це втрати добробуту виробників, оскільки обсяг проданого турпродукту на внутрішньому ринку становить за ціною . В той же час, цю продукцію можна було б реалізувати іноземним споживачам за більш високою ціною .

Надмірні маркетингові витрати у собівартості туристичних послуг в Україні включають витрати на просування вітчизняного туристського продукту на зовнішні ринки. Частково їх зростання спонукають недостатні заходи державної та регіональної політики, що спрямовані на розвиток сфери туристично-рекреаційних послуг. До складових надмірних маркетингових витрат варто включити не тільки прямі витрати, але й опосередковані, пов’язані з надмірною забюрократизованістю державного регулювання: неефективною і багатоетапною системою отримання дозволів, на відкриття бізнесу, неврегульованістю ринку землі та іпотеки, а також надмірно високий рівень процентних ставок у вітчизняній банківській системі.

Одним з напрямів формування додаткових маркетингових витрат є неврегульованість відносин Україна – ЄС. Проведені автором дослідження дозволили окреслити можливі сценарії формування конкурентної позиції вітчизняних експортерів туристичних послуг за умов укладання нових базових угод про партнерство і співробітництво з ЄС. Формування цільових пріоритетів і ефективної обґрунтованої стратегії виробничого й економічного розвитку регіонів має вироблятися також з урахуванням туристичної складової (Табл. 1).

Таблиця 1.

Можливі сценарії розвитку міжнародного співробітництва України у сфері

туризму в контексті укладання нових базових угод про партнерство і співробітництво з ЄС

Оптимістичні прогнози | Песимістичні прогнози

Вливання додаткових інвестицій в Україну за рахунок коштів, які ЄС виділяє прикордонним країнам для вирівнювання економічного розвитку (єврорегіональний контекст) | Зменшення обсягів туристичного обміну із країнами ЦСЄ через візовий режим, митні бар'єри

Зниження конкурентоспроможності українсь-кого туристичного продукту внаслідок поси-лення візового режиму, введення нових митних правил, необхідності отримання нових сертифікатів тощо

Відкриття перед Україною значних перспектив у реалізації чотирьох ”загальноєвропейських свобод” – руху капіталу, робочої сили, товарів і послуг | Введення новими членами ЄС нетарифних обмежень, технічного, санітарного й фітосанітарного контролю відповідно до норм Євросоюзу, що також негативно вплине на обсяги експорту турпродуку

Впровадження жорсткіших вимог до технічного стану транспортних засобів, що негативно позначиться на допоміжній транспортній інфраструктурі міжнародного туризму в Україні

– складено автором.

У третьому розділі “Пріоритетні напрями оптимізації розвитку міжнародного рекреаційного туризму в Прикарпатському регіоні” розглядаються передумови формування та специфічні риси розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні на прикладі реалізації потенціалу міжнародного рекреаційного туризму Прикарпатського регіону (Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей), при цьому ефективне функціонування регіональної моделі міжнародного туризму розглядається як фактор формування інвестиційно-інноваційної моделі сталого економічного розвитку.

У дисертації проаналізовано динаміку туристичних потоків у взаємозв’язку з потенціалом та параметрами розвитку галузі, рівнем її інтенсифікації, ринкової трансформації. З’ясовано, що Україна ще не стала ланкою технологічного ланцюжка, який формується у глобалізованому світі. Туристичні відносини з країнами, котрі входять до пер-шої десятки ”ринкоутворюючих”, характеризують-ся постійними сплесками та спадами. Протягом 2006 р. туристи з країн ЄС відвідували Україну менше, ніж за 2005 р. – на 0,02%, або на 10 тис. осіб (за рахунок скорочення потоку з Угорщини в 1,7 рази). Кількість туристів з країн СНД збільшилась на 9%, або на 1 002,6 тис. осіб. Найбільший приріст потоків відбувся з сусідніх країн: з Росії на 380,0 тис. туристів, з Білорусі на 285,1 тис., з Молдови на 275,0 тис. (Табл. 2.).

Цілеспрямована інтеграція України до глобальної системи світогосподарських зв’язків значною мірою залежить від процесу реформування економіки України, від зовнішніх джерел фінансування та світової зовнішньоторговельної кон’юнктури, а набуття членства у СОТ, необхідність чіткої регламентації відносин з ЄС та іншими торговельно-інтеграційними угрупованнями, сприяє збільшенню вимог щодо конкурентоспроможності українських продуктів в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародному ринку. З іншого боку, в Україні зберігаються передумови для створення конкурентоспроможної економіки й зміцнення позицій на міжнародних ринках туристичних послуг. Це насамперед вигідне географічне положення, кваліфікована й дешева робоча сила, високі технології, наука й відносно ефективна система освіти. Саме тому необхідно запроваджувати нові інструменти й технології міжнародних туристичних відносин, перейти на міжнародні стандарти обслуговування, а також розробити проекти нових компонентів електронної туристичної комерції для підвищення конкурентних позицій на світовому туристичному ринку. Цілеспрямоване вирішення цих проблем можна частково покласти на регіональні товариства сприяння розвитку вітчизняної туристичної галузі. Їх функціональна модель має такий вигляд (Рис. 4.).

У роботі розкриті економічні механізми, спрямовані на прискорене застосування технологічних інновацій та використання досягнень науково-технічного прогресу (комунікації, комп’ютерні системи, інтернет), підвищення темпів впровадження нововведень організаційного й управлінського характеру, а також впорядкування системи туристичних територій Прикарпатського регіону, формування регіонального реєстру туристичних ресурсів, створення туристичних союзів і асоціацій, врахування сучасних вимог екологізації сфери туристичних послуг.

Більшість напрямів діяльності у сфері туризму і готельного господарства можуть бути ефективно реалізовані з використанням глобальних інформаційних мереж та технологій електронного маркетингу. Нині у світі понад 90% туристичних продуктів і послуг можна замовити та придбати в режимі он-лайн, через агентів, або безпосередньо самими споживачами. Близько 30% туристичних послуг (номери в готелях, тури подорожей, екскурсії, квитки на культурно-розважальні заходи тощо) і понад 50% квитків на пасажирські перевезення продаються через глобальні мережі. Технології електронного маркетингу розповсюджуються стрімкими темпами. До того ж упровадження нових інформаційних технологій не потребує дуже великих інвестицій, що необхідні для капітального будівництва, промисловості, транспорту.

На сучасному етапі будівництво готельних комплексів є важливою особливістю розвитку готельного господарства Прикарпатського регіону. Переваги комплексів очевидні: більш широкий спектр послуг, менший період окупності, інфраструктурою комплексів можуть користуватися не тільки туристи, але й мешканці регіону. Авторські оцінки вартості інвестиційних проектів з будівництва готелів різних категорій визначають потребу Прикарпатського регіону в інвестиційних ресурсах. Для досягнення до 2025 року нормативної забезпеченості 15 місць на тисячу жителів загальний обсяг інвестицій повинен становити понад 2,5 млрд. доларів., європейські ж стандарти забезпеченості 32 місцями на тисячу жителів вимагають інвестицій у обсязі 7,5 млрд. дол.

Найважливішим і складним, на думку автора, є питання про реальні передумови реалізації потенціалу міжнародного рекреаційного туризму Прикарпатського регіону як фактора формування інвестиційно-інноваційної моделі сталого економічного зростання України. Суто економічні передумови такого розвитку визначаються трьома основними показниками: наявністю реального капіталу в широкому значенні, кількістю зайнятих у виробництві, характером їхньої продуктивності, інституціональними можливостями.

За результатами дослідження обґрунтовано, що для вдосконалення регіональної системи міжнародного туризму в Україні доцільно звернути увагу на такі його напрями: 1) державна підтримка транскордонного співробітництва Прикарпатського регіону; 2) формування сервісних, інформаційних регіональних центрів сприяння експорту туристичних послуг; 3) підтримка еко-туризму, охорона довкілля, розуміння взаємозв’язку довкілля, економіки, суспільства; 4) забезпечення зв’язку з бюджетним та інвестиційним процесами (створення Вільної сервісно-рекреаційної туристичної зони (ВСРТЗ); 5) встановлення постійного й ефективного моніторингу та оцінки.

Для імплементації сектору туристичних послуг до стратегії сталого розвитку та наявних реалій необхідно задіяти низку додаткових механізмів. Йдеться, зокрема, про інформаційну систему з ключовими індикаторами сталого розвитку, комунікаційні технології, міжнародні зобов’язання, бюджет, звітність. Оптимальне співвідношення індикаторів і стандартів має забезпечуватись відповідним законодавством, ринковими інструментами. Виконання вказаних вище процедур та оптимальне функціонування відповідних механізмів повинно забезпечуватись на регіональному рівні шляхом створення спеціалізованих установ сприяння розвитку туристичної галузі.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки та сформувати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

Невід’ємними рисами розвитку сучасної індустрії міжнародного туризму в умовах інтернаціоналізації та глобалізації світогосподарських зв’язків стали інтенсифікація двосторонніх і багатосторонніх зв’язків на регіональному й субрегіональному рівні, концентрація фінансових, інформаційних та управлінських функцій, а також консолідація ділової активності навколо складних ієрархічних регіональних систем, що характеризуються органічністю, наявністю структурних зв’язків та відкритістю. Характер формування і розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні обумовлюється реструктуризацією сфери послуг у світовому масштабі, зокрема в галузі туризму, та забезпеченням ефективної взаємодії на рівні ”центр – регіони – зовнішній ринок”.

Глобалізація світової економіки, маючи інтегральний характер, визначає правила організації життя суспільства не лише в загальносвітовому масштабі. Її вплив проявляється на міждержавному, державному, регіональному рівнях. Держави з найвищими доходами і чималими додатковими конкурентними перевагами порівнюючи з країнами з низьким доходом, формують відносини нееквівалентного обміну у взаємній торгівлі. Це обумовлює науковий пошук у країнах, де відбуваються ринкові перетворення, шляхів розвитку та інтенсифікацію їх регіональної активності у сфері послуг, як провідної галузі суспільного відтворення постіндустріальної цивілізації. Реалізація регіональної політики повинна здійснюватись з урахуванням національних та регіональних особливостей в контексті сучасних світових тенденцій.

Попит на туризм і подорожі в міжнародному масштабі децентралізується, тобто поширюється на нові ніші та сфери суспільної діяльності, а не концентрується в звичайних традиційних галузях. Перспективними напрямами розвитку сфери міжнародних туристичних послуг в умовах ринкових трансформацій стають еко-туризм і агро-туризм, які не потребують великих капітальних витрат. Основним фактором конкурентоспроможності країн на світовому ринку туристичних послуг виступають оснащеність, гнучкість рекреаційно-туристичної індустрії країни та взаємодія елементів інфраструктури і служб сервісу на регіональному рівні.

Модифікація сучасної системи організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні повинна відбуватись за трьома пріоритетними взаємозв’язаними напрямами: а) формування сучасного законодавчого поля в загальноекономічній площині розвитку галузі та в новітній моделі транскордонної, трансрегіональної та субрегіональної співпраці; б) створення інституціональних важелів формування конкурентних переваг турпродуктів на рівні регіонів; в) запровадження кредитно-фінансових механізмів підтримки малого та середнього підприємництва сфери туристичних послуг.

Для вирішення стратегічних завдань підвищення економічної та соціальної ефективності туристичної галузі державна політика розвитку туризму повинна базуватись на підтримці регіональних кластерів. У концепції побудови туристичних кластерів значну увагу слід приділяти розбудові вертикально і горизонтально інтегрованих виробничих структур, які передбачають формування багатофункціональних рекреаційно-туристичних сервісних комплексів, що мають розгалужену мережу підрозділів і діють у регіональному або міжтериторіальному масштабі.

Пріоритетним напрямом створення ефективних туристичних комплексів є спрямування державної політики у бік децентралізації, делегування повноважень органам місце-во-го самоврядування, підтримки місцевих ініціатив, розвитку всіх форм соціаль-ного туризму, а також принципу всебічної співпраці між владою, територіальними громадами та підприємцями в галузі туризму. Аналіз функціонування територіально-рекреаційних комплексів у зарубіжних країнах засвідчив високу ефективність комплексного характеру побудови рекреаційно-туристичної індустрії, де залежно від ступеня розвитку національно-господарських систем формується поступовий перехід від адміністративних важелів стимулювання до суто економічних, а в індустріально розвинутих країнах вже до новітніх постінформаційних, ноосферних засад господарського поступу, де приватна ініціатива та комерційний успіх у сфері туризму взаємозв’язані з екологізацією бізнесу й міжнародним освітньо-культурним обміном.

З метою створення конкурентоспроможного туристичного продукту доцільно продовжити роботу в напрямі формування інструментів організаційного сприяння розвитку галузі туризму. Безумовний пріоритет у цьому відношенні – створення регіональних товариств сприяння, що функціонують на основі інформаційних банків даних перспектив розвитку туристичної галузі, які б надавали послуги суб’єктам господарювання щодо розробки інвестиційних проектів, залучення інвестицій, створення привабливого інвестиційного іміджу регіону, проведення рекламної діяльності стосовно перспективних для інвестування відповідних об’єктів.

Недостатнє викорис-тання у сфері державного стимулювання розвитку рекреаційно-курортної та туристичної індустрії України нових форм територіальної організації на основі формування ТПР туристично-рекреаційного спрямування. Враховуючи те, що Прикарпатський регіон володіє багатим рекреаційно-курортним і туристичним потенціалом, доцільно надати йому статусу ТПР з особливим (пільговим) режимом інвестиційної діяльності. Це створить умо-ви для активізації ділової активності та залучення іноземних інвестицій.

Динаміка та структура туристичного ринку України засвідчує наявність низки тенденцій та проблем, які суттєво впливають на конкурентну позицію вітчизняних туристичних підприємств. Серед них слід відзначити надмірні маркетингові витрати, які включають витрати на розбудову інфраструктури, просування вітчизняного туристського продукту на зовнішні ринки, втрати, пов’язані з надмірною забюрократизованістю державного регулювання. Досягнення мети інтегрування України в сучасну світову туристичну систему потребує налагодження ефективної взаємодії зі Світовою організацією торгівлі, укладання нових базових угод про партнерство і співробітництво з ЄС (асоційоване членство, зону вільної торгівлі), державних капіталовкладень у розвиток інженерної, технічної інфраструктури, проведення ефективної рекламної діяльності для популяризації країни в цілому, розкриття можливостей туристично-рекраційного потенціалу її окремих міст та регіонів.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Гук Н.А. Міжнародні аспекти туристичної діяльності в Україні // Зб. наук. пр. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – Вип.35. – С. 112 – 115.

Гук Н.А. Передумови формування ринку туристичних послуг в Україні // Зб.