НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Гнибіденко Олег Іванович

удк 331.522.4:314

соціально-економічний механізм

ефективного використання та розвитку

трудового потенціалу промисловості

Спеціальність 08.00.07 – демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кіровоградському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Семикіна Марина Валентинівна,

Кіровоградський національний технічний університет

Міністерства освіти і науки України, професор кафедри

економіки та організації виробництва.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Макарова Олена Володимирівна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, заступник директора з наукової роботи;

кандидат економічних наук Петрова Тетяна Павлівна, Міністерство праці та соціальної політики України, начальник управління політики зайнятості та трудової міграції.

Захист відбудеться 25 лютого 2008 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “24” січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук Чукаєва І.К.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Поступальний розвиток українського суспільства у ХХІ столітті вирішальною мірою буде визначатися якісними та структурними зрушеннями у вітчизняній економіці, підвищенням продуктивності людської праці на основі піднесення ролі науки й новітніх знань, зростання конкурентоспроможності робочої сили. При цьому важливим індикатором глибини ринкових перетворень, їх соціальної спрямованості слугуватиме стан трудового потенціалу, ефективність його використання й розвитку у галузях економіки, зокрема, у промисловості, яка є місцем прикладання трудових зусиль п’ятої частини зайнятого населення країни.

Аналіз сучасних реалій соціально-економічного розвитку України засвідчує наявність глибокого протиріччя між потребами прискорення економічного зростання і можливостями таких зрушень з огляду на погіршення кількісно-якісних характеристик трудового потенціалу промисловості, незадовільний стан його формування та реалізації упродовж всеохоплюючої кризи 90-х років та на початку нового століття. Існування вимушеної неповної зайнятості, заборгованість з виплат заробітної плати, недовикористання робочого часу, недосконалість соціально-економічних важелів дотримання трудових прав і соціальних гарантій призводять до зниження продуктивності праці, зростання рівня виробничого травматизму і захворюваності, соціальної незахищеності багатьох осіб, які працюють у промисловому секторі економіки України. Виникла нагальна потреба у науковому пошуку шляхів вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості.

Теоретико-методологічну базу сучасних уявлень про можливості відтворення й використання трудового потенціалу було закладено за часів існування централізованої планової економіки у працях С.Струмиліна, М.Соніна, Є. Манєвича, Є.Антосенкова, Ф.Волкова, Л.Данилова, Т.Заславської, О.Котляра, І.Маслової, А.Панкратова, Р.Колосової та ін. Серед українських дослідників вагомий внесок у вивчення цієї багатогранної проблеми належить О.Амоші, С.Бандуру, Д.Богині, І.Бондар, І.Гнибіденку, О.Грішновій, Б.Данилишину, М.Долішньому, Т.Заяць, С.Злупку, А.Колоту, В.Куценко, Е.Лібановій, О.Новіковій, В.Онікієнку, В.Приймаку, С.Пирожкову В.Стешенко, Л.Семів, М.Семикіній, А. Чухно, Л.Шаульській, Л.Шевчук та іншим.

Водночас, незважаючи на значне коло досліджень, можна з впевненістю стверджувати, що поки не створено дієвого механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу в Україні загалом і в промисловості зокрема. Прояв негативних тенденцій у стані розвитку трудового потенціалу промисловості диктують гостру необхідність продовження досліджень у зазначеному напрямі. Це обумовило вибір теми дисертації, його мету, теоретичну і прикладну спрямованість поставлених завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослідних робіт Кіровоградського національного технічного університету “Механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу регіону” (№ державної реєстрації 0103V006102), в межах якої автором досліджено та систематизовано чинники формування та використання трудового потенціалу працівників промислових підприємств та “Основні напрями вдосконалення соціальної політики на регіональному ринку праці” (номер державної реєстрації 0103U006981), при виконанні якої автором розроблено методичні рекомендації щодо підвищення соціальної захищеності працівників промисловості Кіровоградської області в умовах ринкової трансформації економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад і розробка науково-практичних рекомендації щодо вдосконалення соціально-економічного механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості України в ринкових умовах господарювання.

Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність постановки та розв’язання таких завдань:

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження виступає процес функціонування соціально-економічного механізму ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування та функціонування соціально-економічного механізму використання й розвитку трудового потенціалу промисловості в ринкових умовах.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертації слугували загальні положення економічної теорії, результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань відтворення, використання й розвитку трудового потенціалу, людського капіталу, чинне законодавство, статистична інформація.

У процесі виконання дисертації застосовувалися методи: системний – для розгляду й аналізу явищ та процесів у взаємозв’язку та взаємозалежності їх розвитку; статистико-економічний – для опрацювання масиву статистичних та емпіричних даних; графічний – для наочної ілюстрації досліджуваних явищ, процесів і закономірностей; метод апроксимації та екстраполяції для прогнозування зайнятості; методи інтерв’ю, експертних оцінок, соціологічного опитування та соціологічного аналізу для з’ясування визначальних чинників впливу на використання трудового потенціалу працівників промислових підприємств; метод економіко-математичного аналізу та моделювання – для обґрунтування методичних підходів щодо оцінювання трудового потенціалу, соціального інвестування його розвитку, обґрунтування особливостей дії механізму використання й розвитку трудового потенціалу у промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

-

-

удосконалено:

-

-

-

-

отримали подальший розвиток:

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних пропозицій, методичних розробок, використання яких підвищить обґрунтованість управлінських рішень у сфері використання й розвитку трудового потенціалу промисловості. Наукові розробки автора знайшли практичне запровадження на усіх економічних рівнях управління трудовим потенціалом.

Науково-практичні рекомендації здобувача використано у практичній діяльності Міністерства праці та соціальної політики України при підготовці пропозицій щодо формування та розвитку трудового потенціалу та Державної програми зайнятості населення на 2005-2008 рр. (довідка № 03-3/5277-021-9 від 8.06.2004). Окремі рекомендації щодо чинників та резервів ефективного використання трудового потенціалу промислових підприємств застосовані Міністерством промислової політики України у підготовці проекту Програми розвитку промисловості України на 2008 р. (довідка № 12/5-1-50 від 15.02.07). Результати комплексної оцінки сучасних тенденцій формування та використання трудового потенціалу промисловості України використано у практичній роботі Міністерства економіки України при підготовці документів соціально-економічного спрямування та проекту Програми соціально-економічного розвитку України на 2008 р. (довідка № 60-21/87 від 5.03.2007) .

Результати дослідження та окремі рекомендації автора щодо підвищення ефективності використання трудового потенціалу промисловості регіону запроваджені у роботу Головного управління праці і соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № 01–05 від 12.08.2003). Методичні підходи щодо оцінювання трудового потенціалу та стимулювання його розвитку використовуються на промислових підприємствах Кіровоградської області: ВАТ “Червона зірка” (довідка №132/338 від 14.08.2003), АОЗТ “Сонола” (довідка № 37 від 20.08.2003).

Основні положення дисертації використовуються при викладанні лекційного курсу “Економіка праці та соціально-трудові відносини” в Кіровоградському національному технічному університеті (довідка № 11 від 26.09.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки теоретико-методологічних та методичних засад вдосконалення соціально-економічного механізму використання й розвитку трудового потенціалу промисловості, обґрунтування теоретико-методологічних та методичних підходів щодо оцінювання стану використання трудового потенціалу, його розвитку на усіх рівнях господарювання в контексті завдань сучасної економічної та інноваційної політики держави. Наукові положення, висновки і рекомендації, які сформульовано у дисертації, отримано здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Розширення ринку праці в центральному економічному регіоні України” (м. Кіровоград, 2002 р.), “Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних економічних умовах” (м. Донецьк, 2003 р.), “Мотивація трудової діяльності в умовах формування конкурентного середовища” (м. Хмельницький, 2003 р.), “Облік і контроль в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Кіровоград, 2003 р.), “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України” (м. Луганськ, 2003 р.), “Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи” (м. Київ, 2006), “Соціальні пріоритети економічного розвитку регіону: проблеми та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 2006 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 13 одноосібних наукових праць загальним обсягом 4,2 др. арк., серед яких 12 статей надруковані у виданнях, визнаними ВАК України фаховими з економічних наук.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст роботи становить 214 сторінок, що включає 30 таблиць і 17 рисунків, з яких 3 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 173 найменувань викладено на 15 сторінках, 5 додатків – на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади функціонування механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості” розкрито сутність трудового потенціалу промисловості та механізму його реалізації й розвитку, виявлено провідні чинники впливу на формування й реалізацію трудового потенціалу промисловості, поглиблено методологічні підходи щодо функціонування механізму його ефективного використання і розвитку, проаналізовано світовий досвід дії таких механізмів в ринкових умовах.

Зміна умов життя людської цивілізації, глобальні трансформації життєдіяльності людства, рух до економіки знань наприкінці ХХ - на початку ХХI-го століть обумовили формування нового, збагаченого розуміння трудового потенціалу (ТП). З урахуванням специфіки завдань промисловості, її вагомої ролі для інноваційного розвитку економіки України й забезпечення добробуту населення обґрунтовано підхід до тлумачення сутності трудового потенціалу промисловості (ТПП) та механізмів його використання та розвитку в сучасних умовах господарювання. Відповідно до цього підходу, трудовий потенціал промисловості - це комплексна соціально-економічну категорія, яка відображає інтегральну сукупність властивостей і можливостей працівників промислових підприємств продуктивно реалізувати та розвивати у праці свої знання, трудовий досвід, здібності, здатність до інновацій в конкретних умовах виробництва з метою задоволення особистих, колективних та суспільних потреб на основі створення якісної продукції, що користується попитом.

Розвиваючи теоретичні положення про якісну структуру ТПП, класифікацію трудового потенціалу за ознакою міри його реального застосування розроблено схему, що ілюструє зв’язок між залученням наявного та прихованого трудового потенціалу у промисловості та ефективністю використання ТП. Обґрунтовано, що перспективи подальшого розвитку промисловості України слід пов’язувати, передусім, із активним залученням та цілеспрямованим розвитком як наявної, так і резервної (прихованої) частини трудового потенціалу на базі створення необхідних для цього соціально-економічних та конкурентних умов. В інтересах нарощування конкурентних переваг промисловості особливе значення відводиться розвитку інноваційної складової трудового потенціалу, яка відбиває здатність працівників до прояву творчості, розробки і впровадження інновацій.

Розроблено класифікацію механізмів використання та розвитку трудового потенціалу (МВРТП) за видами і типами, яка дозволила з’ясувати, що такі механізми можуть бути різноманітними за цілями, важелями впливу, особливостями функціонування та іншими ознаками в залежності від політичного устрою, відносин власності тощо (табл.).

Таблиця

Класифікація механізмів використання та розвитку трудового потенціалу

Ознака класифікації | Типи та види механізмів

За рівнем економічного управління | Особистісні, мікроекономічні, мезоекономічні (галузеві, регіональні), макроекономічні

По відношенню до суб’єкта управління | Внутрішній тип механізму (механізм самомотивації розвитку й використання трудового потенціалу індивіда); зовнішній тип механізму (передбачає зовнішній вплив)

За рівнем впливу на вико-ристання, розвиток ТП | Механізми використання та розвитку ТП на рівнях індивіда, колективу працівників, підприємства, галузі, регіону, країни

За змістом важелів, що переважно впливають на суб’єкт управління – ТП | Економічні, соціальні, соціально-економічні, організаційно-економічні, соціально-демографічні, нормативно-правові, фінансово-економічні, адміністративні чинники тощо.

За силою впливу на вико-ристання, розвиток ТП | Механізми активної дії, механізмі пасивної дії

З рівнем залучення соціального партнерства | Механізм, орієнтований на соціальне партнерство; механізм, що виключає соціальне партнерство

За тривалістю дії | Короткостроковий тип МВРТП, довгостроковий тип МВРТП

За масштабністю дії | Індивідуальний МВРТП, колективний МВРТП.

За спрямованістю дії | Спрямовані на: збереження та розвиток ТП; зростання ефективності праці, результативності діяльності підприємства, галузі; підвищення освітньо-професійного рівня; забезпечення конкурентоспроможності персоналу, підвищення інноваційної активності тощо

За результатом дії | Ефективні, неефективні, малоефективні МВРТП.

Встановлено, що відмінності у функціонуванні МВРТП на різних етапах розвитку суспільства пов’язані з певними умовами й чинниками, які в різній мірі (безпосередньо або опосередковано, екстенсивно чи інтенсивно) впливають на ефективність використання та розвиток ТП, його затребуваність в економіці. Урахування цієї закономірності дозволило довести, що вибір певної моделі МВРТП має враховувати конкретні умови господарювання, етапи та ступінь розвитку економіки, специфіку впливових чинників.

Керуючись системним підходом, вдосконалено класифікацію чинників використання та розвитку ТПП, яка довела необхідність додаткового урахування неоднозначного впливу глобалізації, конкуренції, специфіки національного менталітету, соціально-трудових відносин, а також небезпеки підвищення соціального ризику, експлуатації праці на етапі структурних змін в економіці країни. Доведено, що для ефективної дії МВРТП промисловості вирішальне значення належить соціальним та економічним чинникам, які формують базові умови людського розвитку, формують мотивацію до продуктивної зайнятості, освітньо-професійного зростання, інноваційної активності. Виходячи з цього положення, визнано, що МВРТП промисловості має бути, передусім, соціально-економічним за спрямованістю, формами та методами впливу.

Соціально-економічний механізм використання та розвитку ТПП запропоновано трактувати як багатокомпонентну систему різноманітних форм і методів впливу на трудовий потенціал працівників промисловості, серед яких пріоритетними є соціально-економічні важелі, що функціонують на усіх рівнях управління на засадах наукової методології, гнучкої взаємодії держави та соціальних партнерів в інтересах збереження, ефективного використання та розвитку трудового потенціалу.

Аналіз інформації щодо існуючого МВРТП промисловості в Україні, побудова його принципової схеми дозволили з’ясувати, що в його структурі поки обмежено задіяні такі складові як науково-методологічна та методична база дослідження ТПП, багаторівневий моніторинг, законодавче та договірне забезпечення використання та розвитку ТПП на засадах соціального партнерства тощо. Шляхом аналізу переваг і недоліків відомих методик оцінювання ТПП обґрунтовано необхідність та напрями їх вдосконалення (більш глибоке врахування компонентності ТПП, діагностика стану, оцінка ціннісних орієнтацій).

Вивчення світового досвіду виявило важливі закономірності: в умовах розвиненого конкурентного середовища головною складовою МВРТП стає створення могутньої системи різноманітних соціально-економічних стимулів до ефективної зайнятості, трудової активності та нарощування професійних компетенцій; пріоритетного значення у функціонуванні МВРТП набувають інвестиції у розвиток ТП, його інноваційної складової.

Для України визнано доцільним використання таких елементів зарубіжного досвіду: побудова МВРТП на засадах соціального партнерства; застосування різноманітних форм матеріального заохочення продуктивної праці і професійного самовдосконалення; забезпечення зростання соціальних витрат на відтворення та утримання робочої сили, особливо висококваліфікованої; знаття обмежень на зростання заробітної плати, що веде до підвищення продуктивності праці; тісна взаємодія держави і підприємств різних форм власності у стимулюванні підготовки кадрів, зростанні інноваційної активності працівників.

У другому розділі “Комплексна оцінка стану використання та розвитку трудового потенціалу промисловості” проаналізовано соціально-економічні умови формування ТПП України, здійснено комплексну оцінку стану його використання та розвитку на національному, регіональному, мікроекономічному та особистісному рівнях.

У промисловості України сьогодні сконцентрована значна частина трудового потенціалу країни (понад ј або зайнято біля 4 млн. працівників), яка формується, використовується і розвивається в умовах, притаманних вітчизняному виробництву на етапі структурних змін в економіці. Порівняно з 1990 р. частка зайнятих у промисловості скоротилася з 30,7% до 27%, при цьому ТПП у кількісному вимірі зменшився вдвічі. Галузевий і територіальний розподіл ТПП не відповідає стратегічним цілям інноваційного розвитку та є нераціональним. Більше чверті працівників зайнято у добувній промисловості, виробництві та розподілі електроенергії, газу й води, причому кількість працюючих у цих видах діяльності залишається практично незмінною, тоді як в обробній промисловості – постійно скорочується (на 400 тис. за 2000–2005 рр.) і становить лише 72% зайнятих у промисловості (на відміну від європейських країн, де 90-95% зайнятих у промисловості зосереджено на підприємствах обробної промисловості).

Аналіз засвідчив, що в умовах скорочення попиту на робочу силу на ринку праці, існування явищ офіційного та прихованого безробіття, збереження орієнтацій вітчизняного виробництва на використання малокваліфікованої, ручної праці, що апріорі передбачає низький рівень її оплати, ТПП не використовується повністю, ефективно та раціонально. Лише з причин вимушеної неповної зайнятості обсяги недовикористання робочої сили у промисловості України в середньому сягають 16,2%, а в окремих видах промислової діяльності – до 35% кількості працівників. Отже, частина ТПП залишається в резервному, прихованому стані, несе кількісні та якісні втрати, не працюючи повною мірою на інтереси суспільства і окремих працівників. Потенціал соціального партнерства у вирішенні цих проблем поки використовується недостатньо.

Дестабілізуючий вплив на стан ТПП оказує неузгодженість у розвитку ринку освітніх послуг і ринку праці. Структура, обсяги та якість підготовки кадрів навчальними закладами лише частково задовольняють сучасні потреби промислових підприємств у кваліфікованих робітниках та інженерах. Одночасно вкрай низькими залишаються обсяги професійної підготовки та перепідготовки кадрів на виробництві, що знижує мобільність працівників, гальмує процес підвищення їхньої конкурентоспроможності в умовах коливань попиту на світовому і внутрішньому ринках праці, перспектив входження України до СОТ.

Проведений аналіз засвідчив, що регіональна політика зайнятості поки ще суттєво не впливає на процес використання й розвитку ТПП, подолання гендерної нерівності, розвиток інноваційної складової трудового потенціалу.

За результатами поетапного соціологічного обстеження "Стимули до ефективної праці та розвитку трудового потенціалу" (2003–2006 рр.) на промислових підприємствах Кіровоградської області (ВАТ “Гідросила”, ВАТ “Червона зірка”, АТЗТ “Санола”, ВАТ “КЛЗ”, ВАТ “Кіровоград-олія”, ТОВ “Молкомцентр”), яким було охоплено 6210 респондентів, доведено, що одним із вирішальних соціально-економічних важелів впливу на розвиток і використання ТПП залишається матеріальне стимулювання праці. Встановлено, що кожного третього респондента не влаштовує розмір оплати праці, кожен шостого – невідповідність одержуваного заробітку складності роботи, майже кожен вважає, що заробітна плата не відповідає вартості життя в Україні.

На основі систематизації результатів проведеного соціологічного обстеження сформовано модель типового працівника промислового підприємства, за якою провідним мотивом трудової діяльності більшості промислових працівників є одержання якомога більшого заробітку при відсутності стійкого інтересу до змісту праці, оновлення знань та підвищення професійної майстерності.

Розвитку ТПП, його інноваційної складової перешкоджає низка чинників, серед яких, по-перше, відсутність у працівників і підприємств коштів на такі цілі, по-друге, – заохочень за підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня та прояву інноваційної активності. Дослідження довело, що очікування позитивного ефекту від використання ТПП є неможливим без кардинальних змін у ставленні до потреб інженерно-технічних працівників, створення відчутних стимулів до розробки і впровадження інновацій.

За допомогою розробленої автором методики діагностики та моделювання розвитку трудового потенціалу на мікроекономічному рівні проведено порівняльну оцінку стану та можливостей розвитку трудового потенціалу на прикладі 6 промислових підприємств Кіровоградської області, яка довела наявність невикористаних резервів на кожному з обстежених підприємств (рис.1).

Рис. 1. Діагностика стану розвитку трудового потенціалу досліджуваних промислових підприємств Кіровоградської області, 2006 р.

Примітка: ліва частина діаграми ілюструє мінімально можливе значення оцінки розвитку ТП (знань, кваліфікації, досвіду тощо) у балах за вимогами ринку праці, центральна частина – перевищення фактичного рівня розвитку трудового потенціалу над мінімальним, права частина – невикористаний резерв подальшого розвитку трудового потенціалу на підприємстві; зазначені бальні оцінки переведені у 100% шкалу (за 100% прийнято максимально можливе значення трудового потенціалу).

В дисертації запропоновано та апробовано методику аналізу ціннісних орієнтацій працівників, яка на відміну від загальновідомих, дозволяє оцінити вагомість ціннісних орієнтацій працівника з урахуванням структури його життєвої та професійної компетентності і, відповідно, корегувати кадрову політику на підприємстві, систему мотивації праці. Застосування окресленої методики на промислових підприємствах Кіровоградської області засвідчило вкрай низький рівень цільової орієнтації працівників на одержання нових знань, що повністю суперечить стратегічним планам інноваційного розвитку промисловості.

У третьому розділі “Напрями вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості” розроблено стратегічні напрями вдосконалення МВРТП промисловості, запропоновано рекомендації щодо вдосконалення методичних основ функціонування МВРТП, методичні підходи та пропозиції щодо забезпечення соціального інвестування у розвиток інноваційної складової ТПП.

Цільовим орієнтиром стратегії вдосконалення МВРТП промисловості (рис.2) визнано створення необхідних соціально-економічних умов для ефективного залучення, реалізації та розвитку трудового потенціалу промисловості.

Базовими принципами окресленої стратегії визначено принципи: пріоритетності потреб людського розвитку; системного підходу; ефективності; рівних можливостей; балансу інтересів; адаптації до змін та ін.

Головні завдання стратегії спрямовуються на забезпечення: 1) ефективної зайнятості у промисловості на основі активної взаємодії соціальних партнерів; 2) привабливих умов трудової діяльності у промисловості та соціальної захищеності працівників галузі; 3) соціальної та економічної мотивації підвищення професійної компетентності; 4) стимулювання трудової та інноваційної активності працівників промислових підприємств (на основі кардинальної реструктуризації промислового виробництва, підвищення продуктивності праці, запровадження інноваційних заходів у промисловості); 5) безперервної професійного навчання та підготовки висококваліфікованих працівників у відповідності до потреб промисловості; 6) інвестування у розвиток ТП (інноваційної складової).

Стратегією передбачена пріоритетність та вагомість впливу соціально-економічних важелів МВРТП для забезпечення високої зацікавленості соціальних партерів у зростанні трудової та інноваційної активності працівників, їх професійної компетентності.

Вдосконалено методичні основи функціонування МВРТП промисловості. Зокрема, розроблено та апробовано нові методологічні підходи до вимірювання трудового потенціалу, які, на відміну від відомих раніше, враховують його компонентний склад та альтернативність характеристик складових елементів залежно від об’єкту аналізу на різних рівнях. Запропонована ідентифікація взаємозв’язку між засобами впливу на розвиток трудового потенціалу та результатами його реалізації у трудовій діяльності відкриває можливості підтримки дії механізму використання й розвитку трудового потенціалу на особистісному, мікро-, мезо-, макроекономічному рівнях.

Зростання заробітної плати у промисловості пропонується забезпечувати, по-перше, за рахунок кардинальної реструктуризації виробництва та підвищення продуктивності праці; по-друге, за рахунок підвищення частки заробітної плати у собівартості і цінах на продукцію промисловості, зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств, запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала зниження ресурсовитратності.

Обґрунтовано та апробовано методичні основи соціального інвестування в розвиток інноваційної компоненти трудового потенціалу, які дозволяють оцінити доцільність інвестицій в розвиток людського капіталу в контексті забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств. З цією метою використовується співвідношення:

, (1)

де D – ресурс, що має бути вкладений у розвиток трудового потенціалу працівника, P – доход від трудової діяльності працівника, P – додатковий доход від трудової діяльності працівника, який підвищив рівень освіти, кваліфікації, w – відсоток річних, n – період розвитку трудового потенціалу працівника, k – період використання трудового потенціалу.

Окресленою методикою вперше передбачена можливість обґрунтованого вибору величини інвестицій для розвитку складових ТП працівника (або колективу працівників), завдячуючи яким результат трудової діяльності може мати риси новацій. Вибір величини інвестицій здійснюється альтернативно: як безвідносно, так і з врахуванням ринкового попиту на результати інноваційної праці та здатність працівника створювати і впроваджувати нововведення.

В інтересах збереження та розвитку ТПП розроблено заходи, спрямовані на узгодження функціонування ринку праці і ринку освітніх послуг, задоволення кадрових потреб підприємств, зокрема: запропоновано в ряді регіонів провести експеримент стосовно повернення до системи розподілу молодих фахівців, які навчалися на бюджетних місцях, на роботу згідно державного замовлення; увести в практику укладання угод між регіональними службами зайнятості і навчальними закладами щодо прийому на навчання з урахуванням прогнозованого попиту на ринку та змін у структурі кадрових потреб промисловості.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання важливого науково-прикладного завдання щодо вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості України в умовах перехідної економіки. Виконане дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Вагомість ролі промисловості для економічного та інноваційного розвитку України, забезпечення добробуту населення потребує окремої уваги вітчизняної економічної науки до трудового потенціалу промисловості, якнайскорішого подолання руйнівних процесів і недоліків в його використанні та розвитку. Реалізація цього завдання вимагає чіткого визначення методологічних і методичних підходів до розв’язання цієї проблеми.

2. Результати дослідження теоретичних засад використання та розвитку трудового потенціалу дали змогу визначити соціально-економічний механізм використання та розвитку ТПП як багатокомпонентну систему різноманітних форм і методів впливу на трудовий потенціал працівників промисловості, серед яких доведено пріоритетність соціально-економічних важелів, що мають функціонувати на усіх рівнях управління на засадах наукової методології, гнучкої взаємодії держави та соціальних партнерів в інтересах збереження, ефективного використання та розвитку трудового потенціалу. Розроблена класифікація механізмів використання та розвитку трудового потенціалу за видами і типами засвідчила, що вибір певної моделі МВРТП має враховувати конкретні умови господарювання, етапи та ступінь розвитку економіки, особливості соціально-трудових відносин, сукупність впливових чинників на усіх рівнях залучення трудового потенціалу.

3. Вивчення світового досвіду довело, що в умовах конкурентного середовища головною складовою МВРТП промисловості має стати створення могутньої системи різноманітних соціально-економічних стимулів до ефективної зайнятості, трудової активності та нарощування компетенцій. Пріоритетна роль у функціонуванні МВРТП має належати соціальним інвестиціям в ефективний розвиток трудового потенціалу, його інноваційної складової.

4. Результати аналізу засвідчили, що за сучасних умов ТПП України не використовується повністю, ефективно та раціонально, частина його залишається в резервному, прихованому стані, зазнає кількісних та якісних втрат, не працюючи повною мірою на інтереси суспільства, гальмуючи засвоєння інноваційної моделі розвитку. Розвиток ТПП в сучасних умовах є некерованим, відбувається хаотично. Виявлено тенденції зниження якості, обсягів професійної підготовки та перепідготовки кадрів для промисловості. Глибинні причини неефективного використання та розвитку ТПП коріняться у прорахунках в проведенні соціально-економічних реформ на етапі ринкової трансформації економіки, деформаціях оплати праці і доходів, обмеженому фінансуванні соціальних програм.

5. Обґрунтовано, що злам ситуації на краще можливий в разі реалізації запропонованої стратегії вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості. На усіх рівнях впливу дія механізму має бути спрямована на забезпечення ефективної зайнятості, зростання оплати праці і доходів, підвищення рівня соціальної безпеки і соціальної захищеності працівників, залучення соціальних інвестицій у безперервне професійне навчання працюючих, стимулювання інноваційної активності працівників промисловості.

6. Встановлено, що головними чинниками економічного зростання і продуктивного використання ТПП слід вважати підвищення інвестиційної активності та впровадження науково-технологічних інновацій, що сприятиме створенню нових робочих місць, ефективному залученню знань, досвіду, інтелектуальних здібностей висококваліфікованих кадрів, впровадженню політики упередження масових звільнень на регіональних ринках праці, забезпеченню своєчасного перенавчання і підготовки необхідних фахівців. З метою підвищення зацікавленості роботодавців у створенні нових продуктивних робочих місць та їх модернізації запропоновано активне застосування соціально-економічних важелів, зокрема бюджетного впливу, цільового субсидування попиту на працю, скасування високих ставок податків.

7. Визначено, що одним із вирішальних соціально-економічних важелів впливу на рівень використання та розвитку ТПП залишається оплата праці. Невідповідність між ціною трудових послуг робочої сили та їх вартістю, слабкий зв’язок між оплатою праці та її продуктивністю вимагають термінового реформування системи оплати праці. Зростання заробітної плати у промисловості пропонується забезпечити за рахунок підвищення частки заробітної плати у собівартості і цінах на продукцію на основі зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств, запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала зниження ресурсовитратності промислового виробництва.

8. Виходячи із відсутності прийнятних для практики способів оцінки стану розвитку ТП промислових підприємств, розроблено методику діагностики та моделювання розвитку ТП на мікроекономічному рівні, яку пропонується використовувати як методологічну базу для оцінювання стану та можливостей розвитку трудового потенціалу промислових підприємств.

9. Враховуючи залежність напрямів розвитку ТП працівника від його ціннісних орієнтацій, розроблено та апробовано методику аналізу останніх, яка дозволяє визначити їх вагомість, з’ясувати спрямованість розвитку трудового потенціалу і, відповідно, корегувати на підприємстві кадрову політику. Результати апробації методики на підприємствах Кіровоградської області виявили вкрай низький рівень орієнтації працівників на одержання новітніх знань, що суперечить стратегічним планам інноваційного розвитку і вимагає вжиття термінових заходів щодо зміни діючих на цих підприємствах систем мотивації праці.

10. Запропоновано методичні основи інвестування в розвиток інноваційної компоненти ТП, які дозволяють оцінити доцільність інвестицій в контексті забезпечення конкурентоспроможності працівників. Вибір величини інвестицій здійснюється альтернативно: як безвідносно, так і з урахуванням попиту на трудову діяльність інноваційного змісту на ринку праці. Методика може використовуватися як роботодавцями, так і найманими працівниками для визначення прийнятних для них умов найму чи, відповідно, умов пропонування послуг робочої сили з урахуванням витрат на навчання.

11. В умовах поступового включення України у міжнародні економічні відносини і СОТ роль соціально-економічного забезпечення розвитку трудового потенціалу промисловості зростатиме, саме на його основі можливо досягти підвищення рівня конкурентоспроможності працівників промислових підприємств, їх мобільності та соціальної захищеності на ринку праці. У зв’язку з цим у державних та регіональних програмах розвитку трудового потенціалу провідне місце має належати питанням соціального інвестування у розвиток інноваційної складової трудового потенціалу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових наукових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

Матеріали наукових конференцій:

13.

АНОТАЦІЯ

Гнибіденко О.І Соціально-економічний механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 – Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню, узагальненню та розв’язанню соціальних та економічних проблем ефективного використання та розвитку трудового потенціалу промисловості в умовах ринкової трансформації економіки України.

Поглиблено методологічні та методичні засади дослідження трудового потенціалу з обґрунтуванням його структури, чинників розвитку, вдосконаленням методів вимірювання. Визначено складові та важелі механізмів використання і розвитку трудового потенціалу, особливості їх функціонування у високорозвинених країнах ринкової економіки. Здійснено комплексну оцінку стану використання та розвитку трудового потенціалу промисловості на усіх рівнях економічного аналізу. Розроблено та апробовано методики діагностики та моделювання розвитку трудового потенціалу промислового підприємства, аналізу трансформації ціннісних орієнтацій працівників, методичні основи соціального інвестування розвитку інноваційної компоненти трудового потенціалу. Запропоновано стратегію вдосконалення соціально-економічного механізму використання та розвитку трудового потенціалу промисловості.

Ключові слова: трудовий потенціал промисловості, використання, розвиток, оплата праці, соціальні інвестиції, інноваційна складова, освіта, професійне навчання, соціально-економічний механізм.

АННОТАЦИЯ

Гнибиденко О.І. Социально-экономический механизм эффективного использования и развития трудового потенциала промышленности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 – Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, г. Киев, 2007.

Диссертация посвящена изучению, обобщению и решению социальных и экономических проблем эффективного использования и развития трудового потенциала промышленности в условиях рыночной трансформации экономики Украины.

На основе анализа и систематизации эволюции научной мысли развиты методологические основы исследования трудового потенциала с обоснованием его компонентной структуры, факторов, влияющих на эффективность использования и развития в рыночных условиях. Разработана классификация механизмов использования и развития трудового потенциала, определены составные звенья и рычаги таких механизмов, выяснены особенности их функционирования в развитых странах рыночной экономики.

Трудовой потенциал промышленности трактуется как комплексная социально-экономическая категория, которая отражает интегральную совокупность качеств и возможностей работников промышленных предприятий производительно использовать и развивать в труде свои