ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Губарик Ольга Миколаївна

УДК 631.115.1

Організаційно-економічнІ АСПЕКТИ розвитку фермерських господарств РЕГІОНУ

08.00.04 ? економіка і управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України (м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Плаксієнко Валерій Якович,

Дніпропетровський державний

аграрний університет,

завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Амосов Олег Юрійович,

Харківський регіональний інститут

державного управління

Національної академії державного

управління при Президенті,

перший заступник директора;

кандидат економічних наук, доцент

Колокольчикова Ірина Володимирівна,

Таврійський державний

агротехнологічний університет,

доцент кафедри менеджменту і маркетингу

Захист відбудеться 16 травня 2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд.342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 15 квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В Україні відбулася ринкова трансформація аграрної сфери економіки. На сьогодні сформована і функціонує ринкова модель останньої, усім недержавним господарюючим суб'єктом забезпечена економічна і правова самостійність, а їх економічні зв'язки регулює ринок. Вже усвідомлено, що фермерські господарства є однією з ефективних форм господарювання, надійним засобом вирішення продовольчої проблеми суспільства і в цілому є фактором забезпечення соціально-політичної стабільності нашої країни. Але сьогодні необхідно закласти основу щодо формування альтернативних варіантів розвитку фермерських господарств з більш високою кінцевою результативністю та конкурентоспроможністю в ринковому середовищі. Ця проблема на сучасному етапі розвитку аграрного сектору належить до найбільш актуальних та значимих.

Одним із шляхів її вирішення є розробка організаційно-економічних аспектів розвитку виробництва фермерських господарств, які не потребують значних капіталовкладень ззовні, зокрема – державних, але гарантують отримання високих кінцевих результатів як для приватного сектору економіки, так і суспільства в цілому. Поза увагою вітчизняних науковців, практиків і всіх тих, хто був причетний до аграрної реформи залишилося питання щодо врахування в процесі реформи організаційно-економічних процесів розвитку фермерства в Україні. Саме системний підхід дає можливість виявити взаємозв’язок прогресивних організаційно-економічних процесів, їх зумовленість дією одних і тих же чинників та позитивний вплив на розвиток фермерського виробництва. Дослідження цього питання має принципове значення для обґрунтування “ефективної” аграрної політики держави та успішного вирішення проблеми продовольчої безпеки та стабільного економічного зростання сільського господарства.

В економічній літературі розвиток фермерських господарств досліджується в різних аспектах, що знайшло відображення у наукових працях вітчизняних вчених: Зінов’єва Ф.В., Зіновчука В.В., Корецького М.Х., Крисального О.В., Ляшенка І.В., Макаренка П.М., Македонського А.В., Маліка М.Й., Мельника Л.Ю., Месель-Веселяка В.Я., Плаксієнка В.Я., Саблука П.Т., Томича І.Ф., Юрчишина В.В. та інших науковців.

Проте окремі аспекти формування ефективного фермерського виробництва, з притаманними йому регіональними особливостями, досліджені не достатньою мірою, а саме: принципи формування та методичні підходи оцінки ресурсного потенціалу фермерських господарств, оптимізації їх виробничо-галузевої структури, створення умов для залучення інвестицій, розвиток кооперативних взаємовідносин. Тому розробка принципів та методологічних основ ефективного розвитку сучасного фермерського виробництва в Україні набуває актуальності як для економічної науки, так і для практики господарювання. Все це зумовило вибір теми, об’єкт і предмет дослідження, визначило її актуальність та соціально-економічну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень (номер державної реєстрації 0102U005022)”. В її межах автором визначені тенденції і особливості розвитку фермерських господарств та розроблені пропозиції щодо підвищення економічної ефективності їх функціонування.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальнені та поглибленні теоретичних, методичних, організаційно-економічних засад та обґрунтуванні пропозицій щодо забезпечення ефективного функціонування й розвитку фермерських господарств. Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені та реалізовані такі наукові завдання:

- визначити економічну роль та принципи класифікації фермерських господарств;

- дослідити організаційно-економічні процеси розвитку сільського господарства в економічно розвинених країнах;

- розробити методичні підходи оцінювання ресурсного потенціалу та ефективності його використання в фермерських господарствах Дніпропетровської області;

- дослідити регіональні особливості економічної ефективності використання ресурсного потенціалу фермерських господарств;

- обґрунтувати проектні моделі оптимальної виробничої структури та напряму спеціалізації фермерських господарств;

- розробити методичні рекомендації щодо аналізу фінансового стану фермерських господарств та їх інноваційно-інвестиційного розвитку;

- визначити перспективні моделі кооперативних форм об'єднання фермерських господарств.

Об’єктом дослідження є процес розвитку фермерських господарств і їх взаємозв’язок з іншими підприємствами АПК.

Предметом дослідження є система організаційно-економічних та соціальних відносин у процесі розвитку фермерських господарств в аграрній сфері економіки.

Методи дослідження. Теоретична та методологічна основи дисертаційного дослідження ґрунтуються на фундаментальних положеннях економічної теорії, наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених з питань реформування й перспектив розвитку сільськогосподарського виробництва, а також законодавчих та нормативно-правових актах України.

В роботі використовувалися наступні методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення ролі та ефективності фермерського виробництва, удосконалення механізмів забезпечення їх ефективної виробничої структури); монографічний, розрахунково-конструктивний, аналітичних порівнянь (співставлення та аналіз результатів господарської діяльності фермерських господарств); соціологічний (анкетування фермерів регіону); економіко-математичного моделювання (оптимізація виробничої структури фермерських господарств, обґрунтування критеріїв оцінки поєднання галузей); аналітичного прогнозування (визначення системи заходів підвищення ефективності фермерського виробництва) та інші статистичні й економічні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження отриману автором, полягають в наступному.

Удосконалено:

- методичний підхід оцінки ресурсного потенціалу фермерських господарств регіону через використання методу порівнянних сільськогосподарських угідь, грошової оцінки та регресійного аналізу;

- методичні підходи оцінки інвестицій через показник чистого грошового потоку. Ефективність інвестицій в майно фермерського господарства за рахунок різних інвестиційних джерел пропонується визначати через дисконтний множник за середньозваженою вартістю власного, залученого та позикового капіталу.

Набуло подальшого розвитку:

- класифікація фермерських господарств за критерієм використання найманої праці, в соціально-економічному контексті та забезпеченні продовольчої безпеки країни;

- методика оцінки ефективності діяльності фермерських господарств на основі формування інтегрованого показника за критеріями порівнянності об’єктів через методичний прийом “матриця координат”, оптимізацію параметрів порівняння, визначення індексів росту ефективності виробництва, виходу продукції на одиницю основних видів ресурсів та врахування рівня ефективності використання землі;

- оптимізація виробничо-галузевої структури фермерських господарств з урахуванням порівняльної переваги галузей, галузевої сумісності культур, конкурентоспроможності господарства та мінімального підприємницького ризику;

- механізм створення кооперативних форм господарювання в аграрній сфері через взаємодію фермерських господарств з іншими суб’єктами ринку за договором спільної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, висновки та пропозиції за результатами досліджень доведені дисертантом до рівня практичних рекомендацій, які можуть бути використані фермерськими господарствами регіону, а також при вивченні економічних дисциплін студентами вищих навчальних закладів.

Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо розвитку фермерського виробництва області знайшли схвалення у спеціалістів Головного управління сільського господарства і продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації та використовувались ними у 2005 – 2007 рр. (довідка № 15-1133 від 4.06.07). Розроблені дисертантом методики і практичні рекомендації оцінки інвестицій та оптимізації галузевої структури прийнято до впровадження в селянському (фермерському) господарстві “Промінь” Петропавлівського району Дніпропетровської області (довідка № 16-41 від 7.05.2007р.) та в фермерському господарстві “Сонячне” Юр'ївського району Дніпропетровської області (довідка № 18-34 від 10.05.2007р.). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з проблем становлення, економічної ефективності функціонування та перспектив розвитку фермерських господарств запроваджені в навчальний процес і використовуються при викладанні дисциплін: „Основи економічної теорії”, „Економіка підприємства”, „Економіка сільського господарства”, “Основи підприємництва” Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка № 9-11-27 від 2.05.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції дослідження є самостійною роботою автора. Автором дисертації опубліковано самостійно 13 статей за темою дослідження, в яких розкрито основні його результати.

Апробація результатів дисертації. Здобувач прийняв участь у роботі Міжнародних науково-практичних конференцій: “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, 2005 р.), “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2007 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “70 річчя факультету економіки і менеджменту Національної металургійної академії України” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); “Актуальні проблеми управління розвитком регіонального АПК” (м. Умань, 2007 р.); “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров’я” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДДАУ (м. Дніпропетровськ, 2004-2007 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,8 ум. др. арк., з них 6 у наукових фахових виданнях. Одноосібних публікацій - 13.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (160 найменувань). Робота викладена на 189 сторінках комп’ютерного тексту, містить 29 таблиць та 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі – "Наукові засади організаційно-економічного розвитку фермерських господарств" – встановлено, що форма власності на виробничі ресурси має безпосереднє відношення до соціально-економічного способу поєднання факторів виробництва, визначає організаційно-правову форму підприємства, економічний статус власника у виробництві управлінні та розподілі результатів праці.

У виробничо-комерційній діяльності приватна власність на засоби та результати праці найбільш повно забезпечує власнику економічний і юридичний суверенітет, свободу діяльності й свободу вибору, породжує його економічну і юридичну відповідальність.

Оскільки приватна власність на виробничі ресурси забезпечує їхньому власнику економічний і правовий статус господаря-підприємця, то вона самореалізує особливий генеруючий фактор, який впливає на ефективність виробництва і якість продукції – сумлінне, творче відношення людини до праці, раціональне використання засобів і результатів виробництва. Загалом в господарсько-підприємницькому аспекті приватна власність і засновані на ній організаційно-правові форми приватних підприємств у поєднанні з ринковим механізмом, внутріфірмовим і корпоративним менеджментом забезпечують високий економічний ефект виробництва. Визначено, що у сільському господарстві сумлінне і творче ставлення людини до виконання своїх виробничих функцій має більшу економічну “вагомість” порівняно з іншими галузями виробництва.

В контексті приватної власності на засоби і результати праці та приватного господарювання усі форми і види приватних аграрних господарств, які не використовують найману працю взагалі або в незначних масштабах, самозабезпечують високу мотивацію до продуктивної і творчої праці. Саме такими є, насамперед, фермерські господарства. Однак, і раніше, і особливо тепер (в постіндустріальному виробництві) одного чинника приватної власності і відповідно забезпечення високої мотивації до ефективної праці фермера не достатньо. Все більшого значення набувають такі чинники як спеціалізація, кооперація, інтеграція, розміри підприємства тощо. Саме тому оцінка потенціалу і проблем сучасного фермерства повинна бути системною.

Пропонуємо фермерські господарства в аграрному секторі економіки класифікувати за наступними критеріями: з урахуванням рівня спеціалізації, кооперування, концентрації тощо. Це організаційно-економічний аспект їх класифікації. У соціально-економічному контексті важливе значення має розподіл приватних господарств за критерієм використання найманої праці. В контексті вирішення продовольчої проблеми і забезпечення продовольчої безпеки вагоме значення має класифікація приватних господарств на два сектора: підприємницький і споживчого характеру. Певною мірою зазначені критерії, а відповідно напрями класифікації фермерських господарств, взаємопов’язані або пересікаються.

Дослідженнями встановлено, що в аграрній сфері ринкової економіки формою господарювання у більшості країн світу було і залишається “сімейне фермерство”. Йому притаманні такі позитивні ознаки як: сумлінне і творче відношення людини до праці, раціональне й ефективне використання землі й інших виробничих ресурсів. Разом з тим ми вважаємо, що продуктивність і ефективність господарської діяльності у будь-якій галузі економіки, у тому числі сільському господарстві, визначається й багатьма іншими чинниками. Серед яких є рівень концентрації виробництва, розміри підприємництва.

В науковій літературі більшість вчених-економістів визнають переваги великих підприємств в контексті можливостей більш ефективно використовувати землю, основні виробничі фонди, робочу силу, виробничу і соціальну інфраструктуру. Дія закону переваги великих господарств зумовлює процес концентрації сільського виробництва. Останній – це процес усе більшого його зосередження на великих підприємствах. Він супроводжується скороченням загальної кількості господарств. Концентрація виробництва зумовлена впровадженням у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, що потребує більших розмірів господарств. Водночас переваги великих господарств не слід абсолютизувати, оскільки вони мають місце до певних меж.

Проте навіть в умовах посилення концентрації аграрного виробництва у розвинених країнах кількісно абсолютно переважають дрібні і малі ферми, що пояснюється значною допомогою держави фермерам, яка зберігає цей сектор, зважаючи на соціальний аспект проблеми. Вважаємо, що до головних організаційно-економічних заходів, котрі якщо і не вирішують, то значно пом'якшують проблему низького рівня концентрації виробництва в дрібних, малих і частково середніх фермах належать: кооперація, спеціалізація, корпоратизація та інтеграція.

В міру розвитку продуктивних сил відбувається концентрація капіталу і виробництва у всіх галузях економіки, які посилюють тиск ринку на фермерські господарства з двох боків – на “вході” (купівля засобів виробництва) і на “виході” (продаж сільськогосподарської продукції). Фермери в цьому плані можуть протистояти суміжним сферам АПК в умовах вільного ринку шляхом об’єднання у постачально-збутові та переробні кооперативи. Вони передають кооперативу функції постачання засобів виробництва та реалізації виробленої продукції, що дає їм можливість зосередитись на виконанні виробничих функцій. При цьому фермер залишається самостійним господарем, забезпечується висока мотивація до ефективної праці, пом’якшується проблема “диспаритету цін”.

Для невеликих і дрібних спеціалізованих ферм інтеграція і корпоратизація дозволяють значно пом’якшити проблему низького рівня концентрації виробництва. На відміну від кооперації, окремі члени новоутворених структур втрачають виробничу самостійність. Корпоратизація ферм спричинює появу агроформувань, що функціонують на засадах приватно-спільної форми власності й асоційованого господарювання. Дисертаційними дослідженнями визначено, що при всіх видах інтеграції відбувається поглиблення спеціалізації, кооперації й корпоратизації, але здебільшого у формі об’єднання підприємств і виробництв, які функціонують у межах взаємозв’язаних галузей і під єдиним управлінням. Внаслідок цього об'єднуються такі процеси як виробництво сільськогосподарської сировини, заготівля, транспортування, зберігання, обробка, переробка і реалізація готової до споживання продукції.

Встановлено, що оцінку ефективності фермерських господарств необхідно здійснювати в розрізі природно-економічних зон досліджуваного регіону на основі комплексного підходу до вивчення сукупного впливу техніко-технологічних, організаційних, соціально-економічних і маркетингових проблем на ефективність їх розвитку. Пропонуємо комплексне застосування наступних основних підходів до оцінки ефективності фермерських господарств: безпосереднє порівняння показників аналізу, застосування методу “матриця координат” та економіко-математичного моделювання, визначення рівня використання виробничого потенціалу та виходу продукції на одиницю ресурсів.

У другому розділі – "Сучасний стан фермерських господарств в системі аграрного виробництва" – визначено, що формування і певний розвиток в аграрному виробництві фермерських господарств як господарств підприємницького типу, є позитивним результатом аграрної реформи, важливою умовою подальшого розвитку ринково-підприємницьких відносин у сільському господарстві.

Станом на 1 січня 2006 р. в Дніпропетровській області зареєстровано 3405 фермерських господарств, в користуванні яких знаходилось 418,1 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 411,1 тис. га ріллі. За роки дослідження із збільшенням числа фермерських господарств відбувається поступове збільшення їх середніх розмірів. Встановлено, що 77,9% сільськогосподарських угідь, які знаходяться у користуванні фермерів, взяті ними в оренду. В середньому на 1 фермерське господарство припадає майже 95 га орендованих сільськогосподарських угідь. Незважаючи на те, що в області з року в рік зростає кількість фермерських господарств, збільшуються їх земельні площі, проте вони так і не набули суттєвого впливу на економічний стан аграрного сектора економіки. За 2005 р. ними було вироблено валової продукції сільського господарства на суму 302,4 млн. грн., що становить 13,6 % від обсягу валової продукції сільського господарства. З розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь виробництво валової продукції склало лише 77,1 тис. грн., тоді як в середньому по сільському господарству області цей показник становить 186,0 тис. грн.

Для визначення ефективності використання ресурсного потенціалу регіону досліджено 756 фермерських господарств Дніпропетровської області. Абсолютна більшість цих господарств спеціалізується на виробництві продукції рослинництва. Але структура посівних площ, бонітет ґрунтів, забезпеченість засобами виробництва в фермерських господарствах зони Правобережжя та Лівобережжя дещо розрізняється. Індекси ресурсозабезпеченості господарств Лівобережжя Дніпропетровської області в 2005 році варіювали в межах 0,833 - 1,166. Розмах варіації був дорівнює 0,333. Найбільш високу ресурсозабезпеченість мали господарства Покровського, Царичанського і Васильківського районів. Останні місця по цьому показнику займали Павлоградський, Юр`ївський і Межівський райони. Коефіцієнт вирівнювання фермерських господарств Лівобережжя за рівнем ресурсозабезпеченості склав 0,537, коефіцієнт варіації – 0,207. Розподіл районів характеризується невеликою правобічною (позитивною) асиметрією, що говорить про невелику перевагу господарств із забезпеченістю ресурсами нижче середнього рівня. Коефіцієнт ексцесу дорівнює 0,368, і свідчить про слабку згрупованість господарств навколо середнього рівня ресурсозабезпеченості.

Індекси ресурсозабезпеченості господарств Правобережжя варіювали в межах від 0,823 до 1,317, коефіцієнт вирівнювання склав 0,437. Так само, як і на Лівобережжі, тут переважають господарства, що забезпечені ресурсами нижче середнього рівня.

Дослідження залежності виходу валової продукції від якості ґрунтів, трудо- і фондозабезпеченості показало, що найбільший вплив на аналізований показник має забезпеченість фермерських господарств трудовими ресурсами та якість ґрунтів. Коефіцієнти парної кореляції між цими ознаками відповідно рівні 0,55 і 0,47 для господарств Лівобережжя і 0,57 і 0,63 для господарств Правобережжя. Трохи слабкіше тіснота зв'язку між фондооснащенністю і виходом валової продукції: для господарств Право- і Лівобережжя ці коефіцієнти відповідно рівні 0,38 і 0,33. Сукупний коефіцієнт множинної кореляції, що вимірює одночасний вплив факторних ознак на результат у фермерських господарствах Правого берега дорівнює 0,51, а господарствах Лівобережжя – 0,48. Отже, розглянуті фактори є визначальними у формуванні обсягу виробленої продукції. Встановлено, що значна частина господарств Правобережжя відчувають дефіцит основних виробничих ресурсів, у той час, як господарства Лівобережжя мають більш вирівняну ресурсозабезпеченість.

Групування районів за рангом використання потенціалу дозволяє визначити найбільш раціональне поєднання основних виробничих ресурсів у фермерських господарствах. Так у першу групу з кращим використанням потенціалу ввійшло 5,2 % аналізованих господарств Лівобережжя, середній розмір земельної ділянки в цій групі склав 158,9 га (табл. 1).

Таблиця 1

Групування фермерських господарств Лівобережної зони

Дніпропетровської області за рангом використання потенціалу

Групи районів за рангом викорис-тання потенціалу | Кіль-кість

гос-

подарств | Од.

вимі-

ру | Припадає на 1 господарство | Навантаження ріллі на 1 праців-ника

Потен-ціалу, всього | в тому числі | с.-г. угідь | працівників, осіб

с.-г. угідь | осн. засобів | труд. ресурсів

1-6 | 20 | тис. грн. | 38,1 | 15,2 | 9,3 | 13,6 | 158,9 | 5,2 | 30,6

5,2 | % | 100,0 | 39,9 | 24,4 | 35,7 | - | - | -

7-12 | 164 | тис. грн. | 37,1 | 13,6 | 7,1 | 16,4 | 182,7 | 5,3 | 34,5

42,4 | % | 100,0 | 36,7 | 19,1 | 44,2 | - | - | -

Більше 12 | 202 | тис. грн. | 27,8 | 8,1 | 5,8 | 13,9 | 125,2 | 4,9 | 25,6

52,4 | % | 100,0 | 29,1 | 20,9 | 50,0 | - | - | -

Разом | 386 | тис. грн. | 32,2 | 10,3 | 6,1 | 15,9 | 148,7 | 5,1 | 29,2

100,0 | % | 100,0 | 32,0 | 18,9 | 49,4 | - | - | -

Важко стверджувати, що даний розмір земельної площі є оптимальним, однак чітко простежується залежність, що зі збільшенням земельної площі збільшується ефективність використання потенціалу фермерських господарств. Середня чисельність працівників у цій групі складає 5,2 осіб, припадає землі на 1 працівника 30,6 га, у загальній сумі потенціалу питома вага землі складає 39,9 %, основних фондів – 24,4 % і трудових ресурсів – 35,7 %. Дане поєднання ресурсів згідно наших досліджень є найкращим для районів Лівообережжя.

Зниження ефективності використання потенціалу у фермерських господарствах другої групи можна пояснити тим, що збільшення навантаження земельної площі на 1 працівника не супроводжувалося технічним озброєнням господарства, що призвело до збільшення частки ручною праці, зниження її продуктивності. У третю групу ввійшло 52,4 % аналізованих фермерських господарств Лівобережжя, що не зуміли цілком реалізувати свій потенціал. Для цієї групи характерне скорочення земельної площі до 125,2 га, збільшення чисельності працівників і, як наслідок, скорочення земельного навантаження на 1 працівника. Тому для підвищення ефективності використання потенціалу, фермерським господарствам цієї групи, потрібно розвивати галузі, які не вимагають великої земельної площі і технічної оснащеності.

У першу групу зони Правобережжя з кращим використанням потенціалу увійшло 9,8 % аналізованих господарств області. Середній розмір земельної ділянки в цій групі склав 124 га, середня чисельність працівників 7,6 чоловік, а навантаження землі на 1 працівника – 16,3 га (табл. 2).

Таблиця 2

Групування фермерських господарств Правобережної зони

Дніпропетровської області за рангом використання потенціалу

Групи районів за рангом викорис-тання потенціалу | Кіль-кість

гос-

подарств | Од.

вимі-

ру | Припадає на 1 господарство | Навантаження ріллі на 1 праців-ника

Потен-ціалу, всього | в тому числі | с.-г. угідь | працівників, осіб

с.-г. угідь | осн. засобів | труд. ресурсів

1-6 | 36 | тис. грн. | 30,3 | 9,1 | 8,8 | 12,4 | 124,0 | 7,6 | 16,3

9,8 | % | 100,0 | 30,0 | 29,0 | 41,0 | - | - | -

7-12 | 192 | тис. грн. | 26,3 | 7,6 | 6,8 | 11,9 | 82,3 | 3,8 | 21,7

51,9 | % | 100,0 | 28,9 | 25,9 | 45,3 | - | - | -

Більше 12 | 142 | тис. грн. | 29,7 | 9,9 | 9,1 | 10,7 | 159,7 | 5,3 | 30,1

38,3 | % | 100,0 | 33,3 | 30,6 | 36,0 | - | - | -

Разом | 370 | тис. грн. | 28,2 | 6,0 | 5,7 | 16,5 | 110,3 | 5,1 | 21,6

100,0 | % | 100,0 | 21,3 | 20,2 | 58,5 | - | - | -

Так само як і в господарствах Лівобережжя, у цій зоні чітко простежується залежність між ефективністю використання потенціалу і розміром земельної ділянки фермерського господарства. У першій групі господарств в структурі потенціалу земля займає 30,0 %, основні фонди – 29,0 %, трудові ресурси – 41,0 %. Таке поєднання ресурсів є оптимальним для фермерських господарств Правобережжя. Основною причиною зниження ефективності використання потенціалу в господарствах другої групи є скорочення розміру землекористування на 33,7 % і зниження фондоозброєнності на 10,7 % у порівнянні з господарствами першої групи. Отже, як і в третій групі господарств Лівобережжя, тут у надлишку є трудові ресурси, тому фермерським господарствам ряду районів другої групи необхідно диверсифікувати виробництво з метою більш раціонального використання робочої сили. Господарства третьої групи відчувають дефіцит земельних ресурсів, у результаті чого робоча сила й основні фонди не можуть бути задіяними повною мірою.

Обчислена для фермерських господарств Лівобережжя Дніпропетровської області багатофакторна модель залежності виробництва валової продукції від якості ґрунту, чисельності працівників на 100 га сільськогосподарських угідь та фондооснащенності має такий вигляд: Yx = -1,782 + 0,201x1 + 0,216x2 + 0,009x3. Для господарств Правобережжя: Yx = - 1,933 + 0,082 х1 + 0,499х3 + 0,002х3. Коефіцієнт множинної кореляції визначився в розмірі 0,81, що засвідчує суттєвий зв’язок виходу валової продукції із сукупністю врахованих факторних змінних.

Формування оптимального поєднання ресурсів фермерських господарств об’єктивно пов’язане з розвитком міжфермерської кооперації. В межах дослідження визначено, що необхідність її розвитку пояснюється двома причинами. По-перше, кооперація, як один з основних факторів підвищення рівня економіки фермерських господарств забезпечує більш раціональне використання матеріальних, фінансових засобів, знижує в них потребу. По-друге, кооперація є інструментом включення фермерів у ринкові відносини і сприяє створенню в АПК конкурентоздатного сектора.

У третьому розділі – "Напрями розвитку підвищення ефективності функціонування фермерських господарств" – встановлено, що економіко-математичне моделювання оптимального поєднання галузей фермерських господарств забезпечує розвиток виробництва, при якому найбільш ефективно використовується земля, праця та інші виробничі ресурси, дозволяє одержати максимальну кількість продукції при обмежених ресурсах, забезпечивши при цьому ринковий попит на продукцію, дозволяє досягти максимального зростання ефективності виробництва, зниження витрат дефіцитних ресурсів.

За сучасних умов більш ефективними є моделі оптимізації галузевої структури фермерських господарств, які розраховані на максимум прибутку. Порівняно з варіантами, розрахованими на максимум валової продукції вони забезпечують вищий рівень використання поточних матеріальних витрат, і ефективність використання ресурсного потенціалу фермерських господарств із ростом площі землекористування підвищується (табл. 3).

Виробнича структура в пропонованих моделях фермерських господарств в 2-3 рази перевищу рівень використання ресурсного потенціалу порівняно з фактичними даними. Причому ефективність моделей суттєво підвищується, якщо в структурі потенціалу досягаються наступні пропорції: основні засоби – 59 %, сільськогосподарські угіддя – 26 % та трудові ресурси – 15 %. Озброєність і оснащеність основними засобами в даному випадку є найбільш оптимальною.

Таблиця 3

Ефективність використання ресурсного потенціалу фермерських господарств Лівобережжя за оптимальним рішенням

Показники | Максимум прибутку | Максимум валової

продукції

площа ріллі, га | площа ріллі, га

100 | 200 | 300 | 100 | 200 | 300

Сільськогосподарські угіддя, тис. грн. | 9,6 | 19,3 | 30,2 | 9,8 | 21,8 | 33,8

Трудові ресурси, тис. грн. | 5,5 | 12,7 | 17,4 | 5,6 | 12,5 | 18,8

Виробничі засоби, тис. грн. | 21,7 | 44,2 | 68,7 | 21,7 | 49,3 | 72,7

Оцінка ресурсного потенціалу, тис. грн. | 36,8 | 76,2 | 116,3 | 37,1 | 83,6 | 125,3

Валова продукція, тис. грн. | 154,3 | 341,0 | 503,5 | 171,6 | 373,2 | 568,8

Отримано прибутку з розрахунку на 100 грн. ресурсного потенціалу | 162,2 | 178,6 | 184,3 | 153,9 | 161,1 | 168,5

Найвища ефективність використання ресурсного потенціалу в оптимальних моделях зони Правобережжя досягається в фермерських господарствах за наступного поєднання основних елементів ресурсного потенціалу: питома вага виробничих засобів – 62 %, сільськогосподарських угідь – 21 %, трудових ресурсів – 17 % (табл. 4).

Таблиця 4

Ефективність використання ресурсного потенціалу фермерських господарств Правобережжя за оптимальним рішенням

Показники | Максимум прибутку | Максимум валової

продукції

площа ріллі, га | площа ріллі, га

100 | 200 | 300 | 100 | 200 | 300

Сільськогосподарські угіддя, тис. грн. | 6,5 | 15,4 | 20,5 | 7,0 | 17,7 | 25,4

Трудові ресурси, тис. грн. | 5,3 | 12,4 | 16,6 | 5,6 | 13,5 | 20,5

Виробничі засоби, тис. грн. | 19,3 | 45,3 | 60,6 | 20,5 | 49,3 | 74,9

Оцінка ресурсного потенціалу, тис. грн. | 31,1 | 73,1 | 97,7 | 33,1 | 79,5 | 120,8

Валова продукція, тис. грн. | 140,1 | 329,9 | 487,2 | 164,6 | 347,3 | 513,6

Отримано прибутку з розрахунку на 100 грн. ресурсного потенціалу | 162,1 | 184,7 | 218,6 | 148,9 | 162,0 | 171,3

Розраховані моделі фермерських господарств не являються статичними, вони є характерними для поточної ринкової кон’юктури і мають значну мобільність. Вважаємо, що головним напрямом формування та підвищення економічної ефективності використання ресурсного потенціалу є створення міжфермерських об’єднань з спільного використання засобів виробництва. Досвід фермерських господарств регіону свідчить, що напрями виробничої спеціалізації можуть бути різними: багатогалузевий тип господарства; галузевий; вузькоспеціалізований (монопродуктовий); господарства з технологічно завершеним циклом виробництва та переробки продукції.

В основі вибору виробничого профілю об'єднання фермерських господарств повинен знаходитися чинник попиту на сільськогосподарську продукцію і можливість одержання від її реалізації максимального прибутку. Для конкретного об’єднання фермерських господарств не має вагомого значення створення постійної моделі виробництва, а отже, неможливо визначити в певний момент точну кількість тих або інших типів об'єднань. В умовах ринку їх структура буде постійно зазнавати змін, тому в результаті дослідження пропоновані базові (стартові) моделі галузевого поєднання фермерських господарств.

При обґрунтуванні ефективності виробничо-галузевої структури враховано наступні основні чинники: порівняльна перевага галузей; галузева сумісність культур в місцевих умовах; конкурентоспроможність; мінімальний підприємницький ризик. В результаті рішення економіко-математичних задач були визначені основні показники оптимального розвитку сільськогосподарського виробництва в досліджуваних об'єднаннях фермерських господарств (табл. 5).

Таблиця 5

Економічна ефективність моделей кооперації фермерських господарств

Показники | Фактичний варіант | За оптимальним рішенням

площа ріллі, га | площа ріллі, га

до 100 | 101-300 | 301-500 | до 100 | 101-300 | 301-500

Валова продукція, тис. грн. | 136,2 | 436,5 | 774,9 | 188,4 | 711,0 | 1190,7

Товарна продукція, тис. грн. | 168,9 | 576,2 | 1053,9 | 252,5 | 1161,2 | 1673,9

Матеріальні витрати, тис. грн. | 128,4 | 409,1 | 716,7 | 177,5 | 618,2 | 897,6

Затрати праці, люд.-год | 7545 | 7744 | 12400 | 5562 | 7516 | 10018

Прибуток, тис. грн. | 40,5 | 167,1 | 337,5 | 75,0 | 543,0 | 776,3

Рівень рентабельності, % | 31,5 | 40,8 | 47,1 | 42,3 | 87,8 | 86,5

Валова продукція, тис. грн., на: 100 га ріллі | 144,9 | 167,9 | 203,9 | 184,7 | 256,7 | 290,4

1 працівника | 22,7 | 29,1 | 36,9 | 31,4 | 47,4 | 56,7

100 грн. матеріальних

витрат | 106,1 | 106,7 | 108,1 | 106,3 | 115,0 | 132,7

1 люд.-год | 18,05 | 56,37 | 60,07 | 33,87 | 94,60 | 118,86

Прибуток, тис. грн., на:

100 га ріллі | 43,1 | 64,3 | 88,8 | 73,5 | 196,0 | 189,3

1 працівника | 6,7 | 11,1 | 16,1 | 12,5 | 33,9 | 37,0

Згідно розрахунків, практично при незмінних земельних ресурсах, за рахунок більш раціонального використання ресурсного потенціалу та оптимального поєднання товарних галузей є можливість збільшення прибутку фермерських господарств.

Якщо підходити до визначення оптимальних розмірів об'єднань фермерських господарств з точки зору найвищого рівня рентабельності, то більш оптимальним варіантом є створення об'єднань з площею ріллі від 100 до 300 гектарів (з рівнем рентабельності 87,8 %). Але за сучасних умов, ко-ли для господарюючих суб'єктів більш важлива маса прибутку, а не рівень рентабельності, то оптимальнішим варіантом за розмірами земельних угідь є фермерські об'єднання з площею ріллі від 300 до 500 гектарів.

Проведені дослідження свідчать, що фермерський кооперативний рух має різноманітні форми. Вважаємо, що перспективною організаційною формою об'єднання фермерів на кооперативній основі є просте товариство. В нормативні матеріали даного товариства закладені основні принципи сільськогосподарської кооперації: добровільність участі в товаристві; формування розміру внеску учасників відбувається за узгодженням між учасниками; розподіл прибутку, покриття витрат і збитків, пов'язаних зі спільною діяльністю визначається угодою учасників; обов'язкова особиста участь учасників у його господарській діяльності, зокрема, у продажу продукції, покупки засобів виробництва і користуванні різними послугами; доступність інформації щодо діяльності товариства для всіх його учасників; взаємовідносини учасників будуються на договірній основі.

З метою організації виробничо-технічного обслуговування на кооперативних засадах запропоновано механізм взаємодії фермерських господарств з іншими суб'єктами ринку за договором спільної діяльності. Згідно нього один з фермерів погоджує заздалегідь перелік і вартість робіт з обслуговування із зацікавленими сторонами. Запропоновані розробки фермерам Дніпропетровської області з виробничо-технічного обслуговування розглядаються як прийнятна модель сервісного обслуговування і по інших видах господарської діяльності. Такі структури і схеми співробітництва суб'єктів підприємницької діяльності з різним статусом, на нашу думку, дають можливість включати в процес кооперації підприємства з різною формою власності і поєднувати їх переваги, розвивати нові рівні господарської діяльності для її учасників.

Подальший розвиток фермерських господарств значною мірою зумовлений процесами інвестування в аграрній сфері національної економіки. Однією із складових розв’язання проблеми залучення інвестицій є застосування науково обґрунтованої методики визначення їх ефективності. Для визначення інвестиційної оцінки цілісного майнового комплексу пропонуємо застосування методу дисконтування доходу, який ґрунтується на фундаментальній концепції сучасної фінансової теорії зміни вартості грошей у часі. Вартість об'єкта оцінки пропонуємо визначати за формулою:

,

де: Во – вартість об'єкта оцінки; Д – дохід за кожен період експлуатації;

Сд – ставка дисконту; Т – період дисконтування.

Якщо фермерське господарство для здійснення інвестиційної діяльності використовує різні джерела фінансування, то ставка дисконту пропонуємо розраховувати за середньозваженою вартістю капіталу на основі вартості власного, залученого і позичкового капіталу та структури капіталу підприємства за формулою:

,

де: СД – ставка дисконту; ЧВК – частка власного капіталу в капіталі підприємства; ВВК – ставка прибутку на власний капітал; ЧЗК – частка залученого капіталу в капіталі підприємства; ВЗК – вартість залученого капіталу; ЧПК – частка довгострокових кредитів в капіталі підприємства; ВПК – вартість довгострокових кредитів; СП – ставка податку на прибуток.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що при будь-якій організаційно-правовій формі приватних господарств на рівні первинної виробничої ланки завжди є реальний господар виробництва. А це обумовлює його прагнення “примножити” об’єкти власності, збільшити доходи в результаті ефективного їхнього використання. У тих випадках, коли власник-господар і працівник представлені в одній людині – проблема її сумлінного і творчого відношення до справи – самореалізується “природним” чином. Щодо товарних підприємств, то тут позначається дія не тільки приватної власності, але й об’єктивних законів ринкової економіки і насамперед конкуренції, ринково-підприємницького середовища. Вирішення проблеми сумлінного, творчого відношення людини до праці, раціонального використання засобів і результатів виробництва – це найважливіша позитивна ознака приватних господарств, яка багато в чому визначає їх життєстійкість та ефективність виробництва..

2. Однією з найгостріших проблем, притаманних більшості дрібних, малих і середніх ферм, є недостатній рівень концентрації виробництва. У певній мірі вона долається шляхом їх спеціалізації і кооперації та інтеграції. Саме вони дають змогу використати основну перевагу сімейних фермерських господарств – високу мотивацію до праці, і якщо не вирішити, то пом’якшити проблему низького рівня концентрації виробництва. Відносно корпоратизації, то вона діє у цьому ж напрямку. Але об’єднання власників має і певні недоліки, оскільки у певній мірі “розмивається” особиста зацікавленість і відповідальність. При цьому така “розмитість” зростає у міру збільшення кількості суб’єктів, що об’єднуються.

3. Розвиток сільського господарства пов'язаний з активізацією інвестиційних та інноваційних процесів в аграрній сфері національної економіки. Застосування сучасних методик визначення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності в аграрній сфері, які ґрунтуються на фундаментальній концепції сучасної фінансової теорії зміни вартості грошей у часі, дозволяють розрахувати прогнозні значення найбільш песимістичної, найбільш імовірної та оптимістичної оцінки чистого грошового потоку сільськогосподарського підприємства. При визначенні ефективності інвестицій в цілісний майновий комплекс на базі грошового потоку для власного капіталу ставку дисконту пропонуємо розраховувати за моделлю цінової оцінки капітальних активів та методом підсумовування. Якщо використовуються різні інвестиційні джерела, то ставку дисконту розраховуємо за середньозваженою вартістю власного, залученого та позикового капіталу.

4. Вибір пропонованих методичних підходів щодо оцінки виробничого потенціалу фермерських господарств залежить від поставлених цілей та завдань. Так, показники грошової оцінки виробничого потенціалу знайдуть застосування в системі оподатковування сільськогосподарських підприємств, визначенні величини орендної плати, управлінні процесом формування ресурсного потенціалу. Використання рівняння регресії ефективне при аналізі господарської діяльності підприємства і плануванні його розвитку, розрахунків фактичного і нормативного потенціалів. Застосування лінійного програмування дає можливість чисельно виразити комплексну оцінку ресурсів через максимальний обсяг валової продукції.

5. Вважаємо, що застосування методики оцінки ефективності функціонування фермерських господарств повинно враховувати ряд особливостей: характеристика регіону розташування; відсутність достатньої кількості статистичних показників по нових формах господарювання; організація роботи з оцінки ефективності виробництва. Пропонуємо оцінку діяльності фермерських господарств здійснювати на основі формування інтегрованого показника за критеріями порівнянності об’єктів через методичний прийом “матриця координат”, оптимізацію параметрів порівняння, визначення індексів росту ефективності виробництва, виходу продукції на одиницю основних видів ресурсів та врахування рівня ефективності використання землі.

6. Незважаючи на те, що в області з року в рік зростає кількість фермерських господарств, збільшуються земельні площі у їх користуванні, за весь