ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГРЕШКО РОМАН ІГОРОВИЧ

УДК 658.167

ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент

Зятковський Ігор Володимирович,

Тернопільський національний економічний

університет, завідувач кафедри фінансів

суб’єктів господарювання і страхування.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Терещенко Олег Олександрович,

ДВНЗ “Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана”,

професор кафедри фінансів підприємств;

кандидат економічних наук, доцент

Лещук Віктор Пилипович,

Луцький державний технічний університет,

завідувач кафедри фінансів.

Захист відбудеться “ 3 ” квітня 2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46020, м. Тернопіль, майдан Перемоги, 3.

Автореферат розісланий “ 3 ” березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент М. П. Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова система господарювання зумовила значні зміни умов і принципів діяльності підприємств. Поруч із елементами її позитивної структурної перебудови триває загострення економічних проблем господарювання, серед яких можна виділити обмеженість ресурсів та відсутність досвіду управління ними, конфліктність інтересів, недостатня стабільність, суб’єктивність пріоритетів та невідповідність фінансових рішень можливостям підприємств. Рух їх грошових потоків визначається нині не тільки об’єктивними економічними реаліями, але й суб’єктивними діями зовнішніх чинників.

За умов реформування економічної системи господарювання діяльність вітчизняних промислових підприємств направлена на забезпечення виконання їх фінансових зобов’язань. Однак, відсутність належної практики договірної дисципліни зумовлює виникнення нестабільних фінансових ситуацій та поглиблення явищ неплатоспроможності, що призводять до значного збільшення числа низькорентабельних підприємств. Подолання зазначених причин зумовлює необхідність застосування невід’ємних елементів ринкової економіки, серед яких чільне місце належить фінансовій санації, яка забезпечує ефективне управління фінансами підприємств в умовах неплатоспроможності, дозволяє перерозподіляти обмежені ресурси для ефективного їх використання, а також є засобом захисту майнових прав власників. Важливість окресленої проблематики та необхідність її вирішення складає вагомі аргументи на користь актуальності теми даного дослідження.

Суттєвий внесок у розробку фундаментальних основ фінансової санації підприємств зробили зарубіжні економісти Е. Альтман, У. Бівер, М. Гелінг, К. Шім Джай, Г. Джойл, Р. Манн, Є. Майер, Б. Колапс, Ж. Перар, Г. Базаров, С. Бєляєв, Н. Здравомислов, Р. Сайфулін, Г. Кадиков та ін.

Наукові пошуки в цьому напрямку також висвітлені в сучасній вітчизняній економічній літературі. Це стосується, зокрема, праць Є. Андрущак, Т. Бень, І. Бланка, В. Бугаєва, В. Василенка, С. Довбні, В. Євтушевського, І. Зятковського, О. Копилюка, М. Крупки, В. Лещука, О. Мозенкова, Ю. Потьомкіна, Е. Проскури, С. Салиги, О. Терещенка, В. Федосова, А. Чупіса, А. Штангрета, С. Юрія та інших авторів.

Враховуючи важливість напрацювань у теоретико-методологічній базі фінансової санації підприємств, варто відзначити, що окремі теоретичні, методичні й практичні аспекти залишаються недостатньо розробленими, переважає фрагментарний аналіз та вибірковий підхід щодо висвітлення окремих аспектів її інструментарію. Зокрема, нема єдиного узгодженого визначення фінансової санації, потребують удосконалення показники оцінки санаційної спроможності промислових підприємств, особливої уваги заслуговує побудова цілісної системи її фінансового забезпечення.

Необхідність систематизації й узгодження існуючих підходів до трактування фінансової санації промислових підприємств, визначення складових механізму її здійснення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт, які виконують колективи кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету та кафедри фінансів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, відповідно до комплексних планових державних тем наукових досліджень: “Оптимізація теоретичних та практичних аспектів фінансового забезпечення економічного зростання в Україні” (номер державної реєстрації 0103 ); “Теорія і практика застосування фінансових інструментів у соціально-економічному розвитку України в умовах системної економічної трансформації” (номер державної реєстрації 0106 ). У межах цих тем автор обґрунтував застосування сукупності показників оцінки санаційної спроможності підприємств та розробив модель прогнозування неплатоспроможності для оперативного відновлення їхньої фінансової рівноваги в процесі здійснення фінансової санації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних засад фінансової санації, формування на цій основі ефективного механізму її реалізації та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення інструментів фінансового оздоровлення промислових підприємств.

Досягнення мети зумовило необхідність виконання наступних завдань:

- розкрити концептуальні засади теорії та практики фінансової санації промислових підприємств, визначити економіко-правові умови її проведення;

- обґрунтувати значення механізму фінансової санації у зміцненні фінансового стану промислових підприємств;

- систематизувати методичні підходи до оцінки загрози неплатоспроможності та санаційної спроможності промислових підприємств й обґрунтувати адекватний метод діагностики фінансового стану підприємств молочної промисловості;

- оцінити наявний рівень розвитку підприємств, визначивши реальну загрозу неплатоспроможності, та обґрунтувати необхідність здійснення фінансової санації на вітчизняних підприємствах молочної промисловості;

- встановити санаційну спроможність підприємств молочної промисловості та виявити джерела фінансового забезпечення здійснення фінансової санації;

- розробити й апробувати систему раннього прогнозування неплатоспроможності для промислових підприємств;

- обґрунтувати доцільність удосконалення інструментарію фінансової санації для ефективного її здійснення.

Об’єктом дослідження є процес здійснення фінансової санації в умовах загрози неплатоспроможності промислових підприємств.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі реалізації фінансової санації промислових підприємств.

Теоретичною та методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення та висновки, викладені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем фінансової санації, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану неплатоспроможних підприємств.

Методи дослідження. Наукові положення, висновки та пропозиції, наведені в дисертації, є достовірними, розробленими автором особисто та достатньо обґрунтованими, що підтверджується обраною методологією дослідження, у процесі якого застосовувалися загальнонаукові та специфічні методи: аналізу і синтезу – для вивчення об’єкта та предмета дослідження; історико-логічний метод – для з’ясування ґенези поняття “фінансова санація”; метод узагальнення і наукової абстракції, категоріально-логічний метод – при вивченні та уточненні змісту поняття фінансової санації, встановленні взаємозв’язку і субординації понять санації та фінансової санації; системний аналіз – для визначення послідовності здійснення фінансової санації; статистичного групування і порівняння – при використанні діючих моделей оцінки неплатоспроможності промислових підприємств та при аналізі фінансового стану підприємств для встановлення їх санаційної спроможності; графічний – для наочного ілюстрування досліджуваних явищ і процесів; економіко-математичне моделювання – при розробленні моделі прогнозування неплатоспроможності підприємств молочної промисловості.

Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять законодавчі та нормативні акти з питань урегулювання неплатоспроможності підприємницьких структур, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, матеріали річних фінансових звітів вибіркової сукупності підприємств молочної промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження, що визначають його наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- обґрунтовано сутнісні ознаки фінансової санації промислових підприємств у досудових умовах її здійснення. Це дозволяє вже на ранніх стадіях встановити негативні тенденції у фінансово-господарській діяльності підприємств, мобілізувати фінансові ресурси для відновлення платоспроможності та покращення їх фінансового стану, не передбачаючи зміну форм власності, структури діяльності, зберігаючи автономність підприємств;

- встановлено стійку залежність між поточною платоспроможністю й коефіцієнтом покриття, співвідношенням кредиторської та дебіторської заборгованостей, абсолютною ліквідністю, що дозволило побудувати модель прогнозування неплатоспроможності промислових підприємств. Дієвість цієї моделі полягає в тому, що на підставі її результатів можна оперативно приймати рішення з усунення негативних фінансових явищ та процесів, які провокують неплатоспроможність згаданих підприємств;

удосконалено:

- підхід до визначення складових механізму фінансової санації промислових підприємств, зокрема виокремлено нормативно-правове, інформаційне та фінансове забезпечення, а також відповідні методи і важелі. Ці елементи механізму фінансової санації повинні бути спрямовані на забезпечення здійснення тих фінансових операцій, які сприяють відновленню платоспроможності промислових підприємств, забезпеченню прибутковості та зміцненню їхнього фінансового стану;

- порядок оцінки санаційної спроможності промислових підприємств на основі застосування принципів селекційного відбору показників ліквідності та платоспроможності, ділової активності, забезпеченості власними фінансовими ресурсами та руху грошових коштів і рентабельності підприємств. Це дало змогу комплексно відстежити залежність підприємств від кредиторів та інвесторів, рівень автономності й фінансової стабільності, забезпечення виконання поточних зобов’язань і оцінити синхронність грошових потоків підприємств;

набули подальшого розвитку:

- визначення фінансової санації. Запропоновано її трактування як процесу відновлення платоспроможності, досягнення прибутковості та зміцнення фінансового стану підприємств шляхом здійснення системи послідовних і взаємопов’язаних фінансових операцій, ініціаторами яких можуть виступати як самі підприємства, так і інші зацікавлені суб’єкти ринку. Визначення повноцінно охоплює специфічні риси поняття “фінансова санація промислових підприємств” і чітко окреслює її мету;

- напрямки удосконалення інструментарію фінансової санації. Запропоновано систему контрольного спостереження, значення показників якої характеризують динаміку фінансового стану промислових підприємств упродовж встановленого періоду. На їх основі визначено зони ризику і стабільності, що дало змогу встановлювати тенденції зміни та перспективи забезпечення стабільного фінансового стану підприємницьких структур.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, які захищає автор дисертації, доведені до рівня конкретних практичних пропозицій та рекомендацій, створюють об’єктивну основу для подальшого розвитку теоретичних і прикладних досліджень проблем фінансової санації промислових підприємств. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення фінансової політики України на реґіональному рівні, подальшого реформування системи фінансового забезпечення неплатоспроможних підприємств та їхнього інвестиційно-інноваційного розвитку. Окремі наукові результати використано головним управлінням економіки Чернівецької обласної державної адміністрації при розробці програми соціально-економічного та культурного розвитку Чернівецької області на 2006–2007 рр. (довідка № 2774 від 21.11.2007 р.), управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Чернівецької обласної державної адміністрації при розробленні програми розвитку промисловості Чернівецької області на 2004–2011 рр. (довідка № 15.03–19/146 від 22.11.2007 р.), агентством з питань банкрутства в Чернівецькій області при проведенні санації державних підприємств на рівні області (довідка № 4722 від 22.11.2007 р.), ВАТ “Чернівецький міський молочний завод” для прогнозування неплатоспроможності цього підприємства (довідка № 135 від 22.11.2007 р.).

Теоретичні напрацювання дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі кафедри фінансів Чернівецького національного університету при викладанні дисциплін “Фінансова санація та банкрутство підприємств”, “Фінанси підприємств”, “Фінансовий аналіз”, “Фінансовий менеджмент” (довідка № 15-38 / 3155 від 27.11.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розкриття теоретичних основ фінансової санації промислових підприємств та удосконалення механізму її здійснення. Наукові розробки і рекомендації прикладного характеру, висновки та пропозиції, що подано до захисту, отримано дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта – 2002” (м. Дніпропетровськ, 5–7 березня 2002 р.); ХІV Міжнародній науково-практичній конференції “Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України” (м. Чернівці, 23 квітня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку реґіону” (м. Чернівці, 25 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (м. Чернівці, 16–17 березня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіональні аспекти організації і управління фінансовими ресурсами” (м. Івано-Франківськ, 10–12 листопада 2006 р.); Міжвузівській науковій конференції студентів та молодих вчених “Фінансово-бюджетне регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці” (м. Чернівці, 23–24 грудня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження – теорія та експеримент, 2007” (м. Полтава, 14–16 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегии развития Украины в глобальной среде” (м. Сімферополь–Севастополь, 26–28 жовтня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові ринки та інститути” (м. Харків, 7–8 грудня 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць, із яких 13 написано одноосібно. Загальний обсяг публікацій – 3,46 д. а. (особисто автору належить 3,45 д. а.), в тому числі 5 публікацій – у фахових виданнях (2,06 д. а.), 9 – у збірниках наукових праць за матеріалами конференцій (1,39 д. а.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел із 195 найменувань на 17 сторінках і 5 додатків на 16 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на 160 сторінках, які вміщають 35 таблиць та 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні засади фінансової санації промислових підприємств” досліджено фінансову природу санації промислових підприємств, розкрито сутність механізму здійснення фінансової санації та систематизовано методичні підходи до оцінки їх неплатоспроможності.

У роботі констатовано, що економічна самостійність промислових підприємств за відсутності досвіду роботи у конкретному ринковому середовищі призводить до виникнення нестабільних фінансових ситуацій та до значного збільшення числа неплатоспроможних і низькорентабельних підприємств. На рівні підприємств конфлікт економічних інтересів між власниками майна, керівництвом та кредиторами з приводу задоволення власних інтересів слід вирішувати не підпорядкуванням одних інтересів іншим, а поєднанням їх розбіжностей, які можна врегулювати без зовнішнього втручання. І, навпаки, недосягнення збалансованості інтересів призводить до судових процедур їх врегулювання, які часто закінчуються ліквідацією підприємств. Доречно зауважити, що немає чіткої межі між критичним і стійким фінансовим станом підприємств. Він залежить від галузі діяльності, стану економіки в цілому та стратегічних цілей підприємств. Однак потрібно максимально конкретизувати межу між нормальним фінансовим станом і фінансовою скрутою підприємств. На основі цієї різниці доцільно робити ідентифікацію стадій їх розвитку. Тому нагальною проблемою є не своєчасне порушення справ про банкрутство, а розробка механізму його попередження. Фінансова природа санації та формування її механізму, направленого на створення економічних умов для відновлення платоспроможності та зміцнення фінансового стану промислових підприємств в умовах розвитку ринкових відносин, має пріоритетне наукове і практичне значення.

При формуванні та розвитку умов ринкового господарювання поняття “санація” пов’язане з усуненням суперечностей економічних інтересів в умовах втрати підприємствами платоспроможності й здатності її відновити, що може призвести до фінансової неспроможності чи банкрутства підприємницьких структур.

У дослідженні систематизовано наукові підходи до розкриття сутності фінансової санації підприємств. Зокрема, зазначено, що вона має утилітарний характер, який потребує системного підходу до визначення і віддзеркалює багатовекторне спрямування її дій. Учені-економісти, досліджуючи проблеми неплатоспроможності підприємств, намагаються сформулювати власне бачення санації. Проте до єдиного висновку щодо розуміння змісту цього поняття дійти не вдалося. Відповідно, дисертаційне дослідження спрямоване на розкриття змісту фінансової санації у такому визначенні, яке охоплює всі специфічні її ознаки. Фінансова санація трактується автором як процес відновлення платоспроможності, досягнення прибутковості та зміцнення фінансового стану підприємства шляхом здійснення системи послідовних і взаємопов’язаних фінансових операцій, ініціаторами яких можуть виступати як самі підприємства, так і інші зацікавлені суб’єкти ринку.

Встановлено, що в умовах ринку об’єктом дослідження діяльності підприємств повинні бути її окремі сфери, а предметом обґрунтування – забезпечення підприємств необхідними фінансовими ресурсами для виконання своїх поточних зобов’язань та зміцнення фінансового стану. Тому фінансова санація не передбачає зміну форм власності підприємств та структури їх діяльності, а ефективність її здійснення є вищою в досудових умовах, оскільки зберігається самостійність та цілісність підприємств.

Враховуючи погляди вчених на трактування фінансового механізму підприємств та зважаючи на масштабність і вагомість загрози їх неплатоспроможності, структуру, співвідношення складових механізму фінансової санації необхідно визначати конкретними завданнями, що стоять перед підприємствами. Дії останнього повинні бути спрямовані на відновлення платоспроможності та зміцнення фінансового стану. Тому механізм фінансової санації розглянуто як сукупність нормативно-правового, інформаційного та фінансового забезпечення, що створює відповідні умови й спрямований на реалізацію послідовних і взаємопов’язаних фінансових операцій з метою відновлення платоспроможності промислових підприємств, забезпечення прибутковості та зміцнення їх фінансового стану.

З огляду на проблематику судових процедур, механізм фінансової досудової санації спрямований, насамперед, на захист інтересів підприємств-боржників щодо забезпечення відновлення їх платоспроможності та дохідності, поліпшення і стабілізації фінансового стану. Ефективність механізму здійснення фінансової санації залежить від достовірності визначення внутрішніх та зовнішніх чинників впливу на діяльність промислових підприємств, своєчасного встановлення загрози неплатоспроможності та їх санаційної спроможності.

Встановлено, що нині в економічній теорії і практиці існує значна кількість методичних підходів, які передбачають застосування широкого кола показників для оцінювання фінансового стану підприємств. У більшості з них не враховано вітчизняні економічні умови господарювання, однак використання окремих показників при оцінці загрози неплатоспроможності підприємств значно підвищує якість аналізу й об’єктивність висновків. Це дає змогу оперативно встановлювати потенційних підприємств-боржників та їх здатність до відновлення платоспроможності за рахунок власних ресурсів і проведення відповідних фінансових операцій.

За підсумками дослідження виокремлено групи показників, які характеризують рівень забезпеченості підприємства власним капіталом, рівень ліквідності та платоспроможності підприємств, їх оборотність (ділову активність), рух грошових коштів та рентабельність. Згадані групи показників дають змогу з достатнім ступенем достовірності оцінити загрозу неплатоспроможності і санаційної спроможності підприємств, забезпечити встановлення негативних тенденцій у їх діяльності, що сприятиме визначенню напрямів та резервів для досягнення цілей фінансової санації.

У другому розділі “Механізм реалізації фінансової санації промислових підприємств” досліджено внутрішні і зовнішні чинники впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств, визначено рівень їх санаційної спроможності та обґрунтовано фінансове забезпечення здійснення фінансової санації.

За період реформ внаслідок проведення приватизації частка підприємств державної форми власності зменшилася. Проте, незважаючи на позитивну тенденцію зниження частки збиткових підприємств, масштаби збитковості залишаються досить значними (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка показників збитковості промислових підприємств в Україні

у 2000–2006 рр.

Показники | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Питома вага збиткових промислових підприємств у їх загальній кількості (%) |

43,0 |

41,1 |

41,8 |

39,9 |

37,5 |

36,5 |

34,7

Сума збитків у % до валової доданої вартості, створеної у промисловості |

21,64 |

18,95 |

18,38 |

16,40 |

14,50 |

15,45 |

15,30

Сума збитків у % до реалізованої продукції у промисловості |

5,37 |

4,97 |

4,93 |

4,13 |

3,23 |

3,46 |

3,28

Визначено, що від стану виробництва і рівня прибутковості значно залежить платоспроможність промислових підприємств. Це означає, що без суттєвих змін у структурі фінансових потоків неможливо забезпечити повноцінне здійснення розрахунків, відновити повне і своєчасне виконання поточних зобов’язань, тобто дати поштовх до зростання рівня платоспроможності.

Стан розрахунків у сфері господарської діяльності промислових підприємств зумовлює необхідність з’ясування причин гострого дефіциту фінансових ресурсів, який обмежує їх здатність своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями і обумовлює загрозу неплатоспроможності.

У дослідженні зазначено, що в ході приватизації підприємства молочної промисловості опинилися в нестабільному ринковому середовищі: з одного боку, колишні партнери в межах галузі перетворилися на конкурентів, з іншого – на утвореному ринку домінує дешевша продукція іноземних виробників. Це призвело до зменшення частки виробництва молочних продуктів у загальному національному виробництві, оскільки ця продукція стала неконкуренто-спроможною, що обумовило збитковість підприємств. Зазначимо, що досліджуючи той чи інший випадок, який призводить до неплатоспроможності підприємств молочної промисловості, можна виділити окремі специфічні чинники цього явища, що впливають на всі види звичайної діяльності. До них можна віднести відсутність стандартів на молочну продукцію, які би відповідали вимогам європейського рівня, недостатня захищеність споживачів, чітко виражений сезонний характер, а також низька якість сировини, що, в свою чергу, негативно впливає на обсяг та якість її переробки і загострює проблему збуту. Прикладом підприємницьких структур, що потрапили у згадану ситуацію, можуть бути підприємства молочної промисловості Чернівецької області (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка збиткових підприємств молочної промисловості

Найменування показника | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Загальна кількість підприємств | 18 | 18 | 16 | 14 | 15 | 13 | 15

Кількість підприємств, які отримали збитки від звичайної діяльності,

у % до загальної кількості підприємств |

12

66,7 |

15

84 |

15

93,8 |

11

78,6 |

7

46,7 |

9

69,2 |

9

60

Кількість підприємств, які отримали чистий збиток,

у % до загальної кількості підприємств |

12

66,7 |

16

89 |

15

93,8 |

11

78,6 |

7

46,7 |

9

69,2 |

9

60

Чернівецької області у 2000–2006 рр.

Враховуючи внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на фінансово-господарську діяльність підприємств молочної промисловості, в роботі визначено, що для розв’язання фінансових проблем на підприємствах молочної промисловості та встановлення шляхів їх подолання за допомогою механізму фінансової досудової санації доречною є оцінка фінансового стану підприємства за визначеними автором групами показників. Серед них домінуюче місце відведено окремим показникам ліквідності та платоспроможності, між якими існує тісний взаємозв’язок, що дає змогу визначити напрямки мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів підприємств і встановити їх санаційну спроможність з метою попередження неплатоспроможності.

Розрахована сукупність показників оцінки фінансового стану свідчить, що всі досліджувані підприємства молочної промисловості є санаційно спроможними, проте рівень її неоднаковий. Це пояснюється розбіжною здатністю підприємств раціонально організовувати рух грошових потоків, цілеспрямовано використовувати власні та позичені фінансові ресурси, зберігати автономію, забезпечувати ліквідність активів та виконувати поточні зобов’язання.

Встановлено, що досліджувані підприємства – виробники молочної продукції неоднаково використовують позикові ресурси. Окремі з них не користуються довгостроковими кредитами і мають незначну частку короткострокових кредитів. На інших має місце повна відсутність позикових ресурсів, і тільки наявність значної заборгованості по поточних зобов’язаннях за розрахунками та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги свідчить про обмеженість власних фінансових ресурсів. Враховуючи те, що поточні зобов’язання завжди виступають внутрішнім регулятивним чинником і вказують на рівень платоспроможності, майже всім досліджуваним підприємствам молочної промисловості необхідно посилити мобілізацію фінансових ресурсів для погашення кредиторської заборгованості.

Фінансове забезпечення як складова механізму фінансової санації направлене на мобілізацію джерел поповнення фінансових ресурсів досліджуваних підприємств молочної промисловості, які можуть стати вагомими для зміцнення їхнього фінансового стану та створення умов економічного розвитку підприємницьких структур без проведення судових процедур.

У третьому розділі “Модернізація інструментарію фінансової санації промислових підприємств” обґрунтована система раннього прогнозування неплатоспроможності та окреслено шляхи удосконалення інструментів фінансової санації промислових підприємств.

З метою швидкої ідентифікації негативних тенденцій, встановлення причин, що їх зумовлюють, та розробки санаційних заходів на підприємствах запропоновано впроваджувати систему раннього прогнозування неплатоспроможності. Ця система може бути дієвим інструментом контролю, без якого неможливо ефективно провести фінансову досудову санацію. Одне з головних завдань її запровадження в молочній промисловості полягає у своєчасній розробці стратегічних напрямків подальшої діяльності підприємств. Згадана система забезпечує збір та аналіз інформації щодо прихованих негативних економічних обставин, настання яких може призвести до виникнення загрози неплатоспроможності підприємств. З іншого боку, за її допомогою визначають резерви мобілізації ресурсів підприємств для їх фінансового оздоровлення.

Рекомендована система раннього прогнозування неплатоспроможності формується в шість етапів і дає змогу оперативно визначити негативні тенденції розвитку підприємства. Етапи формування цієї системи на підприємствах молочної промисловості охоплюють визначення об’єктів спостереження в їх діяльності, формування інформаційної бази, розрахунок фінансових показників та їх змін у динаміці, аналіз глибини негативних тенденцій діяльності підприємств, обґрунтування висновків та рекомендацій щодо поліпшення показників фінансового стану і забезпечення відповідного рівня дохідності, визначення доцільності здійснення санаційних заходів для подолання негативних тенденцій, які обумовлюють банкрутство підприємств.

Розроблена й апробована регресійна модель в системі раннього прогнозування неплатоспроможності підприємств молочної промисловості дозволяє визначити вплив значень коефіцієнтів покриття, співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей, абсолютної ліквідності на поточну платоспроможність. Це дає змогу виваженіше приймати рішення щодо усунення негативних явищ та процесів у сфері управління фінансами досліджуваних підприємств з метою запобігання їх неплатоспроможності.

На основі аналізу фінансового забезпечення, нормативно-правової та інформаційної бази фінансової санації нами складено блок-схему моніторингу відновлення платоспроможності підприємств молочної промисловості. Вона направлена на вчасне виявлення загрози неплатоспроможності та ефективне реагування на неї шляхом ініціювання фінансових операцій щодо її відновлення (рис. 1).

ні

так

так

так ні

Рис. 1. Блок-схема моніторингу відновлення платоспроможності промислових підприємств.

У дисертації розроблена система контрольного спостереження за фінансовим станом промислових підприємств, впровадження якої дає змогу визначити ефективність формування, розподілу і використання обмежених фінансових ресурсів, мінімальні та максимальні значення показників, що відображають зміцнення їх фінансового стану. Такі межі можуть встановлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках залежно від сформованих умов господарювання. На основі проведених розрахунків контрольованих показників визначено зони ризику та стабільності фінансового стану досліджуваних підприємств молочної промисловості.

Удосконалений інструментарій перетворюється на дієвий засіб реалізації цілей і завдань фінансової санації промислових підприємств та подальшого інтегрованого управління їх фінансами. Він дає можливість оцінити виконання того чи іншого завдання шляхом трансформації загальних цілей фінансової санації у конкретні розрахункові значення фінансових показників.

Системний підхід до модернізації інструментарію фінансової санації промислових підприємств сприяє концентрації уваги на досягненні відновлення платоспроможності, прибутковості та стабілізації їхнього фінансового стану у взаємозв’язку з реалізацією стратегічних цілей щодо закріплення ринкових позицій підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та викладено авторське бачення вирішення наукової проблеми обґрунтування сутності фінансової санації та формування ефективного механізму її здійснення. Науково-теоретичні та практичні висновки дослідження полягають у наступному:

1. Фінансова санація є об’єктивною реальністю ринкового господарювання. Вона носить комплексний характер і охоплює практично всі фінансові аспекти функціонування підприємств. Наукові погляди щодо розкриття сутності фінансової санації є в основному рівнозначними в сутності санації. Фінансова санація є процесом відновлення платоспроможності, прибутковості та поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок здійснення системи фінансових операцій, які є послідовними та взаємопов’язаними між собою й ініціаторами котрих, окрім самих підприємств, можуть виступати й інші зацікавлені суб’єкти ринку.

2. У контексті правових умов здійснення фінансової санації перевагою фінансової досудової санації є те, що вона зберігає автономність підприємств і не передбачає зміну форм власності, ініціюється здебільшого самими підприємствами і направлена на забезпечення збалансованості інтересів окремих учасників фінансових відносин та усунення наслідків конфліктів, які виникають на цьому ґрунті. Результативність здійснення фінансової досудової санації є набагато вищою, оскільки вона превентивна, чим убезпечує підприємства від судових процедур врегулювання неплатоспроможності.

3. Механізм фінансової санації направлений на досягнення її мети. Він має функціонально-цільову структуру, складовими якої є нормативно-правове, інформаційне та фінансове забезпечення, а також рівнозначні методи і важелі, що реалізують послідовні і взаємопов’язані фінансові операції, результатами яких є мобілізація резервів фінансового забезпечення відновлення платоспроможності та досягнення прибутковості промислових підприємств. Метод самофінансування забезпечує мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів підприємств і є гарантом погашення залучених і позичених коштів на поточну виробничо-господарську діяльність. Регулятором грошового обігу підприємств є метод кредитування, який забезпечує поповнення і цільове використання позичених грошових ресурсів.

4. Вивчення та застосування на практиці наукових підходів до встановлення загрози неплатоспроможності підприємницьких структур дало змогу з’ясувати основні їх недоліки та сильні сторони. На цій підставі виокремлено окремі моделі прогнозування неплатоспроможності, котрі забезпечують об’єктивну оцінку реальних фінансових ситуацій, які склалися на промислових підприємствах, а також дозволяють виявити фінансові резерви погашення заборгованості й відновлення платоспроможності, враховуючи вітчизняні економічні умови господарювання, що сприятиме визначенню шляхів та резервів досягнення цілей фінансової санації.

5. Фінансове забезпечення як складова механізму фінансової санації покликане виконувати навантаження не тільки щодо мобілізації фінансових ресурсів, але й стосовно ефективного їх використання. Це дозволяє досягнути беззбитковості та зміцнення фінансового стану промислових підприємств. Фінансове забезпечення здійснення фінансової санації генерує всі джерела поповнення фінансових ресурсів, які можуть стати вагомими для зміцнення фінансового стану та створення умов економічного розвитку підприємницьких структур без проведення судових процедур.

6. Застосування селекційного відбору показників для оцінки санаційної спроможності промислових підприємств дозволяє визначити їх рівень забезпеченості власним капіталом, ліквідність та платоспроможність, ділову активність, рух грошових коштів та рентабельність. Апробація згаданих показників дала змогу констатувати різний рівень санаційної спроможності досліджуваних підприємств молочної промисловості. Це пояснюється нездатністю кожного підприємства раціонально організовувати рух грошових потоків, цілеспрямовано використовувати власні та позичені фінансові ресурси, зберігати автономію для відновлення своєї платоспроможності, прибутковості та зміцнення фінансового стану.

7. Запропонована система раннього прогнозування неплатоспроможності побудована на зборі й аналізі інформації щодо прихованих негативних економічних тенденцій. Вона поєднує формування інформаційної бази і розрахунок фінансових показників, які відображають глибину негативних явищ і процесів у діяльності підприємств. На основі цих показників можна зробити висновки та внести рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємств і забезпечення відповідного рівня їх прибутковості.

8. Розроблена і апробована модель прогнозування неплатоспроможності підприємств молочної промисловості дозволяє визначити рівень поточної платоспроможності на основі значень коефіцієнтів покриття, абсолютної ліквідності та співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості. Це дає змогу виваженіше приймати рішення у сфері управління фінансами досліджуваних підприємств щодо усунення негативних тенденцій і запобігання їх неплатоспроможності.

9. Аналіз практичного застосування інструментарію фінансової санації вітчизняних промислових підприємств як основи забезпечення взаємозв’язку між формуванням інформаційної бази і фінансовим аналізом, фінансовим плануванням та внутрішнім фінансовим контролем на підприємствах дав змогу розробити систему контрольного спостереження за фінансовим станом підприємств. Вона базується на відборі контрольованих показників, які характеризують рівні забезпеченості власними фінансовими ресурсами, ліквідності та платоспроможності, оборотності та ділової активності, а також рентабельності та прибутковості підприємств.

10. Застосування матричної моделі для визначення зон ризиків та стабільності фінансового стану підприємств молочної промисловості дає змогу аргументувати необхідність здійснення фінансової санації в цілому або застосування її окремих елементів. За значеннями контрольованих показників можна визначити їхні мінімальні та максимальні межі, що дозволяє розробити систему оптимальних фінансових операцій, спрямованих на відновлення платоспроможності та досягнення прибутковості підприємницьких структур.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Грешко Р. І. Фінансовий контролінг як метод застереження банкрутства підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 190: В 4 т. Том ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 648–654 (0,39 д. а.).

2. Грешко Р. І. Парадигма фінансової санації в умовах реструктуризації підприємств // Вісник Львівської державної фінансової академії. Зб. наук. статей. Економічні науки. – Львів: Львівська державна фінансова академія, 2005. – № 8. – С. 179–185 (0,47 д. а.).

3. Грешко Р. І. Моделі оцінки схильності підприємств до банкрутства та проблеми їхнього використання в Україні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вип. ІІ. Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд, 2006. – С. 225–235 (0,52 д. а.).

4. Грешко Р. І. Санація балансу в системі фінансового забезпечення санаційних заходів // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Зб. наук. праць. Вип. 7: Економічні науки. – Чернівці, 2006. – С. 333–337 (0,36 д. а.).

5. Грешко Р. І. Нормативно-правове забезпечення у системі фінансового механізму досудової санації підприємств // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вип. IV. Економічні науки. – Чернівці: АНТ Лтд, 2007. – C. 338–343 (0,32 д. а.).

В інших виданнях

6. Грешко Р. І. Фінансовий ринок як інфраструктура фінансової системи // Наука і освіта – 2002: Матеріали 5-ї Міжнародної науково-практичної конференції. Том 9. Економіка. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 13–15 (0,13 д. а.).

7. Грешко Р. І. Розвиток паралельних ринків акцій як фактор зміцнення національного фінансового ринку // Творча спадщина Йозефа А. Шумпетера та трансформація сучасної економіки України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 339–340 (0,12 д. а.).

8. Грешко Р. І., Грозь Р. І. Рефінансування дебіторської заборгованості як метод фінансового забезпечення санаційних заходів // Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 444–446 (0,15 д. а., дисертанту належить 0,14 д. а., визначено рефінансування дебіторської заборгованості методом фінансового забезпечення здійснення санації підприємств).

9. Грешко Р. І. Визначення санації балансу як фінансового забезпечення проведення санаційних заходів // Фінансово-бюджетне регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці: Матеріали Міжвузівської наукової конференції студентів та молодих вчених. – Чернівці: БДФА, 2006. – С. 129–131 (0,18 д. а.).

10. Грешко Р. І. Визначення санаційних заходів підприємства // Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці, 2006 р. – С. 122–125 (0,19 д. а.).

11. Грешко Р. І. Оцінка санаційної спроможності підприємств // Регіональні аспекти організації і управління фінансовими ресурсами: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. – С. 100–102 (0,14 д. а.).

12. Грешко Р. І. Система раннього прогнозування банкрутства в процесі проведення фінансової санації промислових підприємств // Наукові дослідження – теорія та експеримент, 2007: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2007. – Т. 8. – С. –64 (0,19 д. а.).

13. Грешко Р. І. Досудова санація в системі законодавчих актів України // Стратегии развития Украины в глобальной среде: Материалы Международной научно-практической конференции. – Симферополь: Изд. центр Крымского института бизнеса, 2007 г. – С. 57–59 (0,18 д. а.).

14. Грешко Р. І. Фінансове забезпечення досудової санації підприємств // Фінансові ринки та інститути: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Харків: ІНЖЕК, 2007. – Т. 2. – С. 362–365 (0,12 д. а.).

АНОТАЦІЯ

Грешко Р. І. Фінансова санація промислових підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Тернопільський національний економічний університет, Тернопіль, 2008.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних засад фінансової санації, формуванню на цій основі ефективного фінансового забезпечення санаційних операцій та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму її здійснення. Розкрито концептуальні засади фінансової санації промислових підприємств, проаналізовано відповідне законодавство й окреслено економіко-правові умови її проведення. Обґрунтовано значення механізму фінансової санації у стабілізації фінансового стану підприємств, а також систематизовано методичні підходи до оцінки загрози їх неплатоспроможності та санаційної спроможності.

В роботі з’ясовано внутрішні та зовнішні чинники впливу на фінансово-господарську діяльність промислових підприємств, оцінено рівень схильності їх до неплатоспроможності та встановлено джерела фінансового забезпечення здійснення фінансової санації. Представлено розроблену автором модель прогнозування неплатоспроможності підприємств, яку впроваджено в їх практичну діяльність, удосконалено інструментарій фінансової санації.

Ключові слова: фінансова санація, платоспроможність, загроза неплатоспроможності, санаційна спроможність, фінансове забезпечення, фінансовий стан підприємства, інструментарій фінансової санації.

АННОТАЦИЯ

Грешко Р. И. Финансовая санация промышленных предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 – деньги, финансы и кредит. – Тернопольский национальный экономический университет, Тернополь, 2008.

Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических основ финансовой санации, эффективного финансового обеспечения санационных мероприятий и разработке практических рекомендаций относительно совершенствования механизма ее осуществления. Доказано, что определение сущности санации должно освещать ее целевую финансовую направленность, характеризовать условия ее осуществления, а также ожидаемые результаты. Поэтому финансовая санация, воплощая мероприятия финансового характера, является процессом возобновления платежеспособности, достижения прибыльности и укрепления финансового состояния предприятий путем осуществления системы последовательных и взаимосвязанных финансовых операций. Ее инициаторами могут выступать как сами предприятия, так и другие заинтересованные субъекты рынка. Преимуществом этого определения является полный и четкий охват предмета и цели финансовой санации промышленных предприятий, что расширяет сферу ее использования в понятийном аппарате финансов предпринимательских структур. Определено, что важным принципом реализации механизма финансовой санации является учет разнонаправленных экономических интересов ее потенциальных участников. В ходе исследования таких интересов обнаружена их разнонаправленность, преодоление которой происходит путем выбора наиболее адекватных методов и рычагов реализации финансовой санации. Выяснение особенностей методических подходов к определению угрозы неплатежеспособности предпринимательских структур, имеющих место в мировой теории и практике, содействовало выделению отдельных моделей прогнозирования неплатежеспособности для предприятий молочной промышленности. Использование этих моделей дает возможность идентифицировать реальную финансовую ситуацию, сложившуюся на предприятиях, и обнаружить финансовые резервы погашения задолженности и возобновления их платежеспособности.

Для оценки санационной возможности промышленных предприятий были сформированы четыре группы показателей, с помощью которых можно определить уровень обеспеченности промышленных предприятий собственным капиталом, уровень их ликвидности и платежеспособности, деловую активность, движение денежных средств и рентабельность, а также обнаружить резервы мобилизации финансовых ресурсов для возобновления платежеспособности, достижения прибыльности и укрепления финансового состояния предпринимательских структур.

Выяснены основные факторы влияния на финансово-хозяйственную деятельность промышленных предприятий. Внешние факторы, как правило, не зависят от предпринимательской деятельности. К ним принадлежат факторы, связанные с общей экономической ситуацией, уровнем инфляции, со спецификой отдельных товарных рынков, влиянием естественных, географических, транспортных и научно-технических условий на производство и реализацию продукции. Внутренние факторы, такие как рост дебиторской задолженности, дефицит собственных оборотных средств, неэффективность финансовых вложений, нарушение договорной дисциплины, несвоевременное обновление ассортимента товарной продукции, непосредственно зависят от организации работы на самом предприятии. Потому они являются непосредственным объектом финансовой санации в досудебных условиях ее осуществления.

Использование моделей оценки платежеспособности дало возможность констатировать, что всем исследуемым предприятиям молочной промышленности угрожает неплатежеспособность, но ее уровень является неодинаковым. Кроме того, они являются санационно состоятельными, что объясняется потенциальной способностью каждого предприятия рационально организовывать движение денежных потоков, целеустремленно использовать собственные и позаимствованные финансовые ресурсы, сохранять автономию, обеспечивать ликвидность активов и выполнять текущие