СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 658:338.5

ГОРБЕНКО РУСЛАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДОСКОНАЛЕННЯ СПОСОБІВ ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (підприємства машинобудівної та металургійної галузей)

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луганськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор Максимов Віталій Володимирович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Брюховецька Наталя Юхимівна, Донецький університет економіки та права, завідуюча кафедрою фінансів (м. Донецьк);

кандидат економічних наук, доцент Пилипенко Андрій Анатолійович, Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, докторант кафедри економіки, організації та планування діяльності підприємства (м. Харків).

Захист відбудеться 4 липня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розіслано 3 червня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Г.В. Козаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні однією з центральних проблем підприємств є забезпечення їх конкурентоспроможності. Збільшення конкуренції у виробництві та реалізації товарів і послуг промислового призначення, з одного боку, і зменшення платоспроможного попиту на ці товари, з іншого, створили умови, за яких конкурентоспроможність машинобудівних підприємств, як виробників засобів виробництва, стає основною передумовою розвитку підприємств усіх галузей промисловості та національної економіки в цілому. За таких умов кожна господарська одиниця зацікавлена у використанні ефективних методів управління, які забезпечують найкращі фінансові результати в порівнянні з конкурентним оточенням.

Необхідність вирішення широкого спектра практичних завдань, пов'язаних з конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, висуває на перший план завдання вдосконалення методичного апарату її оцінювання. Аналіз наукової літератури показав недостатню опрацьованість теоретичних і методичних питань оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств. Разом з тим кількісна оцінка як результат оцінювання конкурентоспроможності є обов'язковим елементом аналітичних підсистем будь-якого господарюючого суб'єкта. Без такої оцінки всі заходи щодо підвищення конкурентоспроможності, що передбачаються підприємством, залишаться неефективними, оскільки відсутня об'єктивна основа, яка дозволяє робити висновки про стан і динаміку зміни об’єкта. Існуючі та поширені сьогодні в діяльності підприємств способи оцінювання конкурентоспроможності або основані на суб’єктивних експертних оцінках, або використовують занадто примітивні матричні схеми, або ж спрямовані на отримання інтегральних показників, розрахованих на не завжди доступній та об’єктивній інформації, що, зрештою, призводить до розробки та реалізації помилкових управлінських рішень. Тому оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств у сучасних умовах має ґрунтуватися на основі об’єктивних та доступних для аналітика показників, які відображають результати діяльності підприємства.

Викладене вище визначає актуальність науково-практичного завдання вдосконалення способів оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. При виконанні держбюджетної теми ДН-33-03 “Розробка механізму управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарської діяльності в умовах глобалізації економіки” (номер державної реєстрації 0103U000421, 2003-2005 рр.) за участю автора розроблено науково-методичні рекомендації щодо оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі показників його фінансового стану. Вдосконалені здобувачем способи оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства з використанням факторного та кластерного аналізу використані при виконанні держбюджетної теми ДН 31-06 “Інноваційна модель сталого розвитку виробничих систем у динамічних умовах господарювання” (номер держреєстрації 0106U000291, 2006-2007 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування доцільності застосування цільового підходу до оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства за результатами статистичної обробки даних про фінансовий стан підприємства порівняно з конкурентами з використанням факторного та кластерного аналізу.

Відповідно до мети дослідження були вирішені такі наукові та практичні завдання:

розглянуто можливість застосування системного, ситуативного, процесного й цільового теоретичних підходів до розуміння сутності конкурентоспроможності підприємства та її оцінювання;

проаналізовано способи оцінювання конкурентоспроможності підприємств (за товарними ознаками, матричні, способи, основані на теорії ефективної конкуренції) з метою визначення їх переваг і недоліків, а також можливості їх застосування при реалізації цільового підходу до оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства;

у межах цільового підходу обґрунтовано доцільність застосування для оцінювання конкурентоспроможності сукупності показників фінансового стану підприємства;

визначено, що для оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства за показниками фінансового стану необхідно використовувати способи статистичного аналізу даних – багатовимірний факторний аналіз і кластерний аналіз;

застосовано спосіб багатовимірного факторного аналізу за головними компонентами конкурентоспроможності з метою забезпечення формування цільової оцінки позиції підприємства щодо основних конкурентів;

використано кластерний аналіз в оцінюванні конкурентоспроможності підприємств для визначення відстані до конкурентів і розробки можливих управлінських дій щодо наближення фінансових показників підприємства до найкращих з вибраних для порівняння об’єктів;

використано розроблені рекомендації щодо використання статистичних способів оцінювання конкурентоспроможності в діяльності машинобудівних підприємств.

Об'єкт дослідження – конкурентоспроможність машинобудівного підприємства. Предмет дослідження – способи оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність способів наукового пізнання, методів, прийомів і принципів проведення досліджень. Теоретичною базою дисертаційної роботи є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі менеджменту, маркетингу, управління конкурентоспроможністю підприємства, економічного аналізу та економіко-математичного моделювання. Інформаційною базою послугували статистичні дані, звітність машинобудівних підприємств і результати власних досліджень.

У роботі використано системний і структурний аналіз (при визначенні теоретичних підходів до розуміння конкурентоспроможності підприємства та її оцінювання), метод узагальнення та аналогій (для визначення способів оцінювання конкурентоспроможності), методи багатовимірних статистичних досліджень (при оцінюванні конкурентоспроможності з використанням факторного та кластерного аналізу та їх удосконаленні), метод стандартизації змінних (при приведенні всіх змінних конкурентоспроможності до єдиної шкали вимірювання), методи багатовимірного кореляційного аналізу (при аналізі взаємної варіації між ознаками конкурентоспроможності та виявленні зв'язку між показниками фінансового стану підприємств і розрахунку кореляційної матриці), метод головних компонент (при відшуканні прихованих закономірностей між показниками фінансового стану та виділенні головних компонент конкурентоспроможності, виявленні й вивченні стохастичного зв'язку ознак з головними компонентами), метод обертання простору чинників (для отримання більш чіткої матриці факторних навантажень за критерієм варимаксної нормалізації), метод ієрархічного кластерного аналізу (для розбиття множини підприємств-конкурентів на задане число класів), методи графічного зображення аналітичних даних – точкові діаграми (при графічній інтерпретації матриці навантажень за найбільш значимими чинниками конкурентоспроможності та в просторі головних компонент конкурентоспроможності) та дендрограми (при зображенні результатів кластерного аналізу змінних конкурентоспроможності підприємств за фінансовими показниками на стандартизованих даних методом k-середніх).

Для статистичної обробки інформації, розрахунку проміжних і кінцевих показників конкурентоспроможності підприємств використано програмний продукт Statistica версії 6.0.437.0, розроблений StatSoft Inc.; для ранжирування підприємств за факторними навантаженнями застосовувався табличний процесор Excel стандартного додатка Мicrosoft Office .

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у формуванні теоретичних положень щодо застосування цільового підходу до оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі використання статистичних способів оцінювання сукупності фінансових показників підприємств-конкурентів.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

уперше:

оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства проведене із застосуванням цільового підходу, що дозволяє розглядати його як процес визначення оцінок, які відображають економічні результати роботи підприємства порівняно з відповідними цільовими показниками конкурентів;

уточнено:

поняття “конкурентоспроможність машинобудівного підприємства”, що розглядається відповідно до цільового підходу як досягнута на певний момент часу цільова характеристика машинобудівного підприємства, яка забезпечує досягнення кращих економічних результатів, ніж у конкурентів і проявляється в сукупності його цільових показників;

сукупність показників конкурентоспроможності підприємства, основу якої за цільовим підходом складають групи показників фінансового стану підприємства, що забезпечує зіставність і цільову спрямованість отримуваних оцінок конкурентоспроможності підприємства;

удосконалено:

оцінювання конкурентоспроможності підприємств шляхом використання статистичних способів аналізу взаємозв’язків між показниками, що відображають характеристику конкурентоспроможності підприємства;

спосіб визначення цільової оцінки позиції підприємства щодо основних конкурентів завдяки використанню багатовимірного факторного аналізу за головними компонентами конкурентоспроможності, який доповнено етапами ідентифікації основних конкурентів (за напрямами діяльності), формування вхідних даних (сукупності фінансових показників), представлення результатів (ранжируваних значень факторних навантажень);

отримало подальший розвиток:

використання кластерного аналізу щодо оцінювання конкурентоспроможності підприємств за показниками фінансового стану, що дозволяє порівнювати й угруповувати підприємства, визначати відстань до конкурентів і наближати фінансові показники підприємства до найкращих з вибраних для порівняння підприємств-конкурентів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Запропоновані в дисертації результати та розроблені рекомендації є методичною основою оцінювання конкурентоспроможності підприємств, що здійснюється шляхом порівняння сукупності показників фінансового стану підприємств-конкурентів з використанням факторного та кластерного аналізу.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства за показниками фінансового стану;

оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі застосування факторного та кластерного аналізу показників фінансового стану підприємств.

Результати дослідження використано в практичній діяльності машинобудівних підприємств м. Луганськ і Луганської області, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатку: ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” (довідка № 1015/7-35 від 19.09.07 р.), ЗАТ “Стаханівський вагонобудівний завод” (довідка № 764/76-09 від 25.11.07 р).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо оцінювання конкурентоспроможності підприємства. Особистий внесок у праці, що опубліковані в співавторстві, визначено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень повідомлені, обговорені та схвалені на II Міжнародній науково-практичної конференції “Маркетингові дослідження в Україні” (м. Луганськ, 2002 р.), наукової конференції професорсько-викладацького складу і наукових співробітників “Наука-2002” (м. Луганськ, 2002 р.), IX Міжнародній науково-практичній конференції з проблем вищої школи “Університет і регіон” (м. Луганськ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова’2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми сталого розвитку підприємства в умовах ринкової економіки” (м. Луганськ, 2004 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції “Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства” (м. Донецьк, 2006 р.), XI Міжнародній науково-практичній конференції “Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 12 наукових працях, серед яких 6 статей – у наукових журналах, 2 статті – у збірниках наукових праць, 4 публікації – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,5 д.а., з яких особисто автору належать 3,35 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, що викладені на 228 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 30 таблиць і 23 рисунки, які подано на 45 сторінках. Список використаних джерел із 192 найменувань уміщено на 16 сторінках, 6 додатків – на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Сутність конкурентоспроможності машинобудівних підприємств та способи її оцінювання. За умов посилення конкуренції в машинобудівній галузі основною метою управління машинобудівним підприємством має бути досягнення його конкурентоспроможності. Призначенням практичного застосування концепції конкурентоспроможності на машинобудівному підприємстві є формування конкурентних переваг, використання яких є головною умовою успішної діяльності підприємства.

Проведене дослідження концепції конкурентоспроможності показало, що це поняття не є однозначно визначеним і загальноприйнятим у сучасній економічній та управлінській науці щодо її об’єктної області (країна, галузь, підприємство, товар); джерел забезпечення (ресурси, конкурентні переваги, потенціал); способів оцінювання (матричні, експертні, інтегральні, статистичні, графічні). Існуюча методична невизначеність в оцінюванні конкурентоспроможності підприємства, що є наслідком відсутності загальноприйнятої термінології стосовно її предмета, і зумовила необхідність вивчення теоретичних підходів до розуміння її сутності.

У роботі визначена можливість застосування різних теоретичних підходів до розуміння сутності конкурентоспроможності підприємства: системного, ситуативного, процесного та цільового. Результати проведеного аналізу теоретичних підходів до розуміння сутності конкурентоспроможності показали необхідність дослідження конкурентоспроможності з позиції цільового підходу, згідно з яким підприємство є цільовою системою, спрямованою на досягнення виробничих, соціальних, екологічних та економічних цілей, що дає можливість розглядати конкурентоспроможність підприємства як відносну характеристику результатів роботи підприємства в порівнянні з відповідними цільовими показниками конкурентів.

Використання цільового підходу до розуміння сутності конкурентоспроможності підприємства дозволяє визначити цільову орієнтацію цієї характеристики, що проявляється в комплексності й адресності виконуваних завдань і контролю за їх виконанням, які спрямовані на досягнення результатів. Тому в сучасних умовах конкурентоспроможність підприємства слід розглядати як цільову характеристику підприємства.

Аналіз наявних досліджень щодо конкурентоспроможності підприємства свідчить, що питання застосування цільового підходу до оцінювання конкурентоспроможності підприємств не знайшли сьогодні достатнього наукового опрацювання. Між тим, у більшості досліджень конкурентоспроможність підприємства оцінюється на основі показників, що характеризують стан ресурсного, виробничого або ринкового потенціалу підприємства, з чим не можна погодитися, адже наявність потенціалу ще не означає наявність конкурентоспроможності, бо ця характеристика є результатом використання потенціалу, а отже, характеризує спроможність щодо його матеріального втілення у вигляді результатів діяльності. Крім того, цілі використання потенціалу відображають бажаний стан, який може бути досягнутий через певний період часу, після вирішення низки завдань, що відрізняють заданий стан від бажаного. Застосування цільового підходу дозволило визначити, що конкурентоспроможність підприємства є його динамічною характеристикою, адже конкурентоспроможність підприємства змінюється стосовно конкурентів (через зміну результатів їх діяльності) та суб’єкта власності (унаслідок зміни цільових орієнтирів власників підприємства). Тому конкурентоспроможність підприємства слід розглядати як цільову характеристику, яку можна визначити лише на певний момент часу.

Таким чином, у межах цільового підходу конкурентоспроможність підприємства запропоновано розглядати як досягнуту на певний момент часу цільову характеристику машинобудівного підприємства, що забезпечує досягнення кращих економічних результатів, ніж у конкурентів, і проявляється в сукупності його цільових показників.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства в межах різних теоретичних підходів дає можливість визначити відповідні підходи до її оцінювання. Відповідно до системного підходу оцінювання конкурентоспроможності підприємства можна представити як процес визначення оцінок за кожною підсистемою та порівняння отриманих таким чином показників з показниками інших підприємств згідно з обраним способом оцінювання (матричним, експертним, інтегральним, статистичним, графічним). За ситуативним підходом оцінювання конкурентоспроможності підприємства можна розглядати як процес визначення оцінок результативності стратегічних дій за конкретних ситуацій, що виникають у зовнішньому середовищі. Процесний підхід дає можливість розглядати оцінювання конкурентоспроможності підприємства як вид аналітичного процесу, спрямованого на визначення результативності реалізації на підприємстві сукупності основних і додаткових процесів у порівнянні з конкурентами. Оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства проведено із застосуванням цільового підходу, що дозволяє розглядати його як процес визначення оцінок, які відображають економічні результати роботи підприємства порівняно з відповідними цільовими показниками конкурентів.

Розділ 2. Дослідження способів оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств. Оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємства може здійснюватися з використанням різних способів. Спосіб оцінювання – це типовий набір аналітичних та синтетичних дій з: формування вхідних показників, виконання операцій щодо їх угруповання, розрахунку синтетичних показників, представлення результатів оцінювання. Дослідження показало, що існуючі способи оцінювання конкурентоспроможності підприємства зводяться до кількісного, табличного або графічного виразу різних параметрів діяльності підприємства. Використовувані в діяльності машинобудівних підприємств способи оцінювання конкурентоспроможності підприємства можна розділити на три групи: способи оцінювання за товарними ознаками (диференційований, комплексний, змішаний); матричні способи оцінювання (двовимірні матриці, тривимірні матриці, N-вимірні матриці); способи оцінювання, основані на теорії ефективної конкуренції (розрахунок часткових показників, інтегрального показника та статистична багатовимірна оцінка техніко-економічного стану й ефективності використання ресурсів). Дані способи оцінювання конкурентоспроможності підприємства за означеними групами наведено в табл. 1.

Першу групу складають способи оцінювання конкурентоспроможності продукції або способи оцінювання конкурентоспроможності за товарними ознаками. Вони базуються на ототожненні понять конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції, яку воно виробляє та реалізує на ринку. До них можна віднести: диференційований спосіб, оснований на використовуванні одиничних показників, які відображають відношення величини якого-небудь параметра виробу до величини відповідного базового товару (або навпаки); комплексний спосіб, який ґрунтується на використовуванні групових та інтегральних показників якості товару; змішаний спосіб, що базується на спільному використанні одиничних показників – для найважливіших параметрів і групових – для менш значущих параметрів продукції та використовується при оцінці складної продукції, що має велику номенклатуру показників якості. Перевага першої групи способів полягає в тому, що, розглядаючи параметри продукції як основний критерій конкурентоспроможності підприємства, вони дають достатньо переконливий опис мотивації ринкової діяльності підприємства (поліпшення якісних характеристик продукції в порівнянні з конкурентами). Однак до недоліків показників першої групи можна віднести обмежене уявлення про взаємозв’язок ефективності діяльність підприємства і якість товару, бо якщо на ринку є значний попит на дешевий і неякісний товар, це може бути основою ефективності підприємства і його конкурентоспроможності.

Другу групу складають матричні способи, що наочно ілюструють позицію підприємства в деякому n-мірному просторі, який визначається різними показниками (якість продукції, темп зростання ринку, частка підприємства та ін.) порівняно з позицією конкурента. Перевага матричних способів полягає в тому, що вони дають наочну інформацію про відносну позицію підприємства в окремих областях бізнесу, дозволяють визначити типові стратегії на різних товарних ринках. Але матричні способи зводять оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства до поверхової, хоч і достатньо витонченої та красивої ілюстрації “позиції підприємства”, “слабких і сильних сторін” або “зіркам і коровам”. Крім того, на рівні підприємства конкурентоспроможність визначається не просто парами показників різних аспектів діяльності, а множиною чинників, вплив яких також необхідно враховувати при визначенні оцінки конкурентоспроможності.

Третьою є група способів, що ґрунтується на теорії ефективної конкуренції, згідно з якою конкурентоспроможними є ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів і служб, на ефективність діяльності яких впливають чинники, що визначаються ресурсами підприємства. В межах цієї групи способів оцінювання конкурентоспроможності підприємства здійснюється на основі оцінювання ефективності використовування ресурсів кожним з підрозділів. Однак за таких умов оцінка конкурентоспроможності буде показувати не стільки цільову характеристику підприємства, скільки ефективність використання ресурсів у межах окремого підрозділу за окремим показником, а в разі використання інтегрального способу отримана оцінка не дає уявлення про напрями можливого застосування управлінського впливу.

Дослідження можливості використання зазначених способів оцінювання конкурентоспроможності підприємства показало, що існуючі способи оцінювання конкурентоспроможності в цілому відповідають наявним у спеціалістів машинобудівних підприємств аналітичним можливостям, але їх використання недостатньо узгоджується із сучасними умовами господарювання та практикою управління підприємством. При оцінюванні конкурентоспроможності за товарними ознаками конкурентоспроможність підприємства набуває вигляду конкурентоспроможного товару, й отримана таким чином оцінка не враховує вплив чинників, що визначають економічну, технічну, соціальну ефективність виробництва та збуту продукції; матричні способи оцінювання ґрунтуються на використанні показників, розрахунок яких пов’язаний з невизначеністю багатьох складових; способи оцінювання, основані на використанні часткових показників у межах теорії ефективної конкуренції, формують оцінку ефективності використання ресурсів у межах окремого підрозділу за окремим показником, а не оцінку конкурентоспроможності підприємства в цілому; інтегральні способи оцінювання, що базуються на використанні теорії ефективної конкуренції, не дають уявлення про напрями можливого застосування управлінського впливу щодо підвищення конкурентоспроможності.

Застосування цільового підходу до розуміння сутності конкурентоспроможності підприємства та її оцінювання дозволяє запропонувати такі вимоги до отриманої оцінки, яка б адекватно відображала цю характеристику: як вхідні показники для оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства необхідно використовувати об’єктивну інформацію про фінансовий стан підприємства, як спосіб оцінювання конкурентоспроможності підприємств слід використовувати статистичний аналіз цих даних. Тому вдосконалення способів оцінювання конкурентоспроможності підприємств полягає у використанні статистичних способів оцінювання взаємозв’язку між однотипними показниками, що входять до характеристики конкурентоспроможності підприємства. Визначено, що статистичний аналіз даних є найбільш придатним способом оцінювання конкурентоспроможності підприємства, оскільки відповідає зазначеним вимогам.

Необхідність забезпечення порівнянності та цільової спрямованості показників забезпечується використанням сукупності показників фінансового стану підприємства як критерію конкурентоспроможності. При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства в межах цільового підходу визначено, що критеріями конкурентоспроможності повинні бути не окремі результати діяльності підприємства, адже вони не будуть давати повного уявлення про підприємство, і не інтегральні показники, бо вони нівелюють оцінку окремих складових конкурентоспроможності, а сукупність цільових показників. Цільовою є сукупність показників фінансового стану підприємства, до складу якої входять: група показників фінансової стійкості підприємства (коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт фінансової стійкості; коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), коефіцієнт фінансової залежності); група показників ліквідності активів підприємства (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності); група показників рентабельності (коефіцієнт рентабельності залученого капіталу, коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції за прибутком від реалізації, коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності, коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції за чистим прибутком); група показників ділової активності (коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності готової продукції, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей).

Таким чином, дослідження показало, що незважаючи на наявність значної інформаційної бази та різних способів оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств поки що не розроблені питання статистичного оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств на основі показників фінансового стану.

Розділ 3. Удосконалення способів оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств з використанням статистичної оцінки показників фінансового стану. Важливим питанням при оцінюванні конкурентоспроможності підприємства є вивчення й вимірювання взаємозв’язку змінних, які включено в сукупність показників. Тому оцінювання конкурентоспроможності підприємства вимагає ідентифікації впливів чинників, більшість з яких не піддається безпосередньому вимірюванню, тобто є прихованим, або латентним. Вирішити це завдання можна, якщо використовувати способи аналізу впливу чинників, суть яких полягає в тому, щоб максимально стиснути початковий обсяг даних і при цьому зберегти їх інформативність. Це досягається використанням статистичного аналізу показників.

Дослідження показало, що за характером взаємозв'язків між показниками серед статистичних способів розрізняють способи детермінованого та стохастичного аналізу впливу чинників. Але детермінований аналіз є способом дослідження впливу чинників, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер. Проте вивчення конкурентоспроможності та способів її оцінювання дозволяє дійти висновку про нездійсненність оцінювання за допомогою детермінованого аналізу, оскільки конкурентоспроможність підприємства не можна звести до функціональної залежності, коли величині впливу чинника відповідає єдина величина результативного показника. У зв'язку з цим виникає необхідність застосування стохастичної залежності, яка відрізняється приблизністю та невизначеністю.

Стохастичний зв'язок – це неповна, вірогідна залежність між показниками, яка виявляється тільки на основі аналізу кореляції між ними. Для аналізу взаємодії декількох чинників з результативним показником конкурентоспроможності використовується множинна кореляція. Стохастичний аналіз впливу чинника можна розглядати як спосіб стиснення інформації або як спосіб зменшення розмірності початкового простору чинників, оскільки кореляція між досліджуваними ознаками означає їх надмірність, а зведення багатьох надмірних ознак до небагатьох допоміжних ознак (загальних чинників), вільних від надмірності, і є завданням стиснення інформації (зменшення розмірності). Для дослідження стохастичної залежності використовуються такі способи аналізу: порівняння паралельних і динамічних рядів, аналітичні угруповання, графіки. Проте вони дозволяють виявити тільки загальний характер і напрям зв'язку. Основне ж завдання аналізу впливу чинників на конкурентоспроможність – визначити ступінь впливу кожного чинника на рівень результативного показника. Для вирішення цього завдання в економічній статистиці застосовуються способи кореляційного, дисперсійного, компонентного, дискримінантного, багатовимірного факторного аналізу. Вивчення особливостей використання цих способів показало, що результатом кореляційного, дисперсійного, компонентного та дискримінантного аналізу є побудова моделі взаємозв’язку, яка демонструє вплив чинників на результативний показник, що і є кінцевою метою такого аналізу. При використанні ж багатовимірного факторного аналізу модель взаємозв’язку (кореляційна матриця) використовується як початковий етап аналізу, завдяки чому з'являється можливість отримання додаткової інформації про процес або об'єкт, що вивчається. Використання багатовимірного факторного аналізу конкурентоспроможності за фінансовими показниками дозволяє досягти двох цілей: зменшити кількість змінних (відбувається редукція даних, адже сукупність показників фінансового стану є багатовимірним складним для аналізу масивом) та визначити структуру взаємозв’язків між змінними (класифікувати змінні фінансового стану).

Для застосування багатовимірного факторного аналізу конкурентоспроможності підприємства за показниками фінансового стану необхідно скористатися методом головних компонент, який дозволяє: відшукувати приховані, але об'єктивно існуючі закономірності, зумовлені внутрішніми і зовнішніми причинами; описувати процес, що вивчається, кількістю головних компонент, значно меншою, ніж кількість спочатку узятих ознак; виявляти й вивчати стохастичний зв'язок ознак з головними компонентами. Для використання багатовимірного факторного аналізу за головними компонентами конкурентоспроможності машинобудівного підприємства пропонується така послідовність: визначення напряму діяльності за яким проводиться факторний аналіз конкурентоспроможності; ідентифікація основних конкурентів за напрямом діяльності; формування вхідних даних для факторного аналізу (Форма 1 – Баланс, Форма 2 – Звіт про фінансові результати) за всіма об'єктами аналізу; розрахунок фінансових показників за всіма об'єктами; розрахунок матриці парної кореляції; розрахунок накопиченої дисперсії; визначення головних компонент впливу на конкурентоспроможність; розрахунок факторного навантаження головних компонент; процедура обертання факторів; інтерпретація головних компонент за складом найбільш корельованих змінних; розрахунок факторних навантажень підприємств; визначення найбільш конкурентоспроможних підприємств за головними компонентами; визначення загального рівня конкурентоспроможності підприємства. Основою визначення головних компонент конкурентоспроможності є редукція декількох чинників фінансового стану показниками їх факторних навантажень. Факторні навантаження – це значення коефіцієнтів кореляції кожної з вхідних ознак конкурентоспроможності із синтетичною спільністю (ліквідності, рентабельності, ділової активності, фінансової стійкості). При цьому, чим сильніший зв’язок даної ознаки з досліджуваною спільністю, тим більше значення факторного навантаження та конкурентоспроможності об’єкта.

Розроблену послідовність факторного аналізу конкурентоспроможності за фінансовими показниками апробовано при оцінюванні конкурентоспроможності ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” у порівнянні з основними конкурентами за напрямом “Модернізація і ремонт тепловозів”, перелік яких наведено в табл. 2. Таблиця факторних навантажень складається з 7 рядків (за кількістю досліджуваних об’єктів) і 4 стовпців (за кількістю груп чинників). Дані про факторні навантаження конкурентоспроможності підприємств дозволили сформулювати висновки про набір найбільш впливових чинників на об’єкт і про відносну значущість ознак конкурентоспроможності в структурі кожного чинника. Для подання результатів факторного аналізу конкурентоспроможності підприємств пропонується перейти від показників факторних навантажень підприємств до їх рангів. У результаті цього загальний рівень конкурентоспроможності підприємства визначається місцем кожного підприємства – з першого по сьоме. Перше місце відповідає найбільш конкурентоспроможному підприємству, сьоме – найменш конкурентоспроможному. Найбільш високому значенню факторного навантаження буде надано значення 1, найменшому – 7. Результати ранжирування представлені в табл. 2.

З табл. 2 легко бачити, що на початок 2006 року перше місце за рівнем конкурентоспроможності поділили ВАТ “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод” і ВАТ “Львівський локомотиворемонтний завод”. ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” займає п’яте місце. На початок 2007 року ситуація змінюється: перше місце за рівнем конкурентоспроможності займає ВАТ “Полтавський тепловозоремонтний завод”. Ситуація на ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” погіршується – конкурентоспроможність підприємства за фінансовими показниками посідає останнє місце серед конкурентів.

Використання багатовимірного факторного аналізу конкурентоспроможності підприємства за показниками фінансового стану дозволило визначити позицію кожного з аналізованих об’єктів. Але питання про відстань або різницю між показниками фінансового стану підприємств конкурентів залишилося невирішеним. Для визначення відстані між підприємствами за показниками фінансового стану в роботі було використано кластерний аналіз. Для застосування кластерного аналізу конкурентоспроможності підприємств за фінансовими показниками було розроблено таку послідовність: визначення напряму діяльності, за яким проводиться факторний аналіз конкурентоспроможності; ідентифікація основних конкурентів за напрямом діяльності; формування вихідних даних для факторного аналізу (Форма 1 – Баланс; Форма 2 – Звіт про фінансові результати); розрахунок фінансових показників за всіма об'єктами; стандартизація змінних; визначення кількості кластерів за змінними на стандартизованих даних з використанням ієрархічного кластерного аналізу; визначення складу кластерів за змінними та інтерпретація кластерів конкурентоспроможності; кластеризація підприємств методом k-середніх; визначення структури кластерів та інтерпретація результатів.

У результаті здійснення процедур кластеризації отримано такі результати (табл. 3).

Таким чином, при кластиризації всієї сукупності підприємств за фінансовими показниками на початок 2007 року визначено 3 кластери: до першого (кластер рентабельності) увійшло 3 підприємства, включаючи ВАТ “ХК “Луганськтепловоз”, до другого – (кластеру ділової активності та фінансової стійкості) 1 підприємство, до третього (кластер ліквідності) – 3 підприємства.

Обмеженням у практичному використанні способів багатовимірного факторного аналізу та кластерного аналізу при дослідженні економічних явищ упродовж тривалого часу залишалася складність математичного апарату, що вимагало від дослідників використання знань теорії вірогідності та математичної статистики і лінійної алгебри. Проте в наш час у зв'язку із значним прогресом в області обчислювальної техніки та програмного забезпечення, більшість складностей щодо обчислення дуже легко вирішується. Так, для виконання багатовимірного факторного аналізу та кластерного аналізу конкурентоспроможності підприємства за фінансовими показниками використовувався прикладний програмний продукт Statistica (data analysis software system) версії 6.0.437.0, розроблений StatSoft Inc.

Отже, у роботі вдосконалено способи оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств на основі використання методів багатовимірного факторного та кластерного аналізу показників фінансового стану підприємств, що дозволяє здійснювати операції порівнювання й угруповання для визначення можливих управлінських дій щодо наближення фінансових показників підприємства до найкращих вибраних для порівняння об’єктів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо вдосконалення способів оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств. Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого:

1. У результаті дослідження можливостей застосування системного, ситуативного, процесного та цільового теоретичних підходів до розуміння сутності конкурентоспроможності підприємства доведено необхідність вивчення конкурентоспроможності з позиції цільового підходу. Це дозволяє визначити цільову орієнтацію цієї характеристики, яка проявляється в комплексності й адресності виконуваних завдань і контролю за їх виконанням, котрі спрямовані на досягнення результатів. На основі цього було визначено розуміння конкурентоспроможності машинобудівного підприємства як досягнутої на певний момент часу цільової характеристики машинобудівного підприємства, що забезпечує одержання кращих економічних результатів, ніж у конкурентів, і проявляється в сукупності його цільових показників.

2. На основі аналізу способів оцінювання конкурентоспроможності підприємств (за товарними ознаками, матричних, способів, що ґрунтуються на теорії ефективної конкуренції) з метою вивчення їх переваг та недоліків, а також можливостей їх застосування при реалізації цільового підходу до оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства доведено, що оцінювання конкурентоспроможності підприємства необхідно розглядати як процес визначення оцінок, які відображають економічні результати роботи підприємства порівняно з відповідними цільовими показниками конкурентів.

3. Обґрунтовано, що для оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства в межах цільового підходу слід використовувати показники фінансового стану. Це забезпечує зіставність та цільову спрямованість отримуваних оцінок конкурентоспроможності підприємства.

4. Дослідження можливості використання способів оцінювання конкурентоспроможності підприємства показало, що їх використання недостатньо узгоджується із сучасними умовами господарювання та практикою управління підприємством, а саме: використання експертних оцінок не відповідає вимогам щодо об’єктивності інформаційної бази; матричні способи оцінювання ґрунтуються на використанні показників, розрахунок яких пов’язаний з невизначеністю багатьох складових; інтегральні способи оцінювання не дають уявлення про напрями можливого застосування управлінського впливу. Названі недоліки існуючих способів оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства дозволили визначити вимоги для отриманої оцінки та довести, що для оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства за показниками фінансового стану необхідно використовувати способи статистичного аналізу даних – багатовимірний факторний аналіз і кластерний аналіз.

5. Для забезпечення формування цільової оцінки позиції підприємства щодо основних конкурентів застосовано спосіб багатовимірного факторного аналізу за головними компонент. У ході використання способу багатовимірного факторного аналізу його вдосконалено шляхом доповнення послідовності факторного аналізу етапами ідентифікації основних конкурентів (за напрямами діяльності), формування вхідних даних (сукупності фінансових показників) та представлення результатів (ранжирування значень факторних навантажень).

6. Визначено, що для оцінювання відстані до конкурентів і розробки можливих управлінських дій щодо наближення фінансових показників підприємства до найкращих з вибраних для порівняння об’єктів можна використовувати спосіб кластерного аналізу. Використання кластерного аналізу дозволило виконати розбиття множини об'єктів на задане число класів на основі критерію якості класифікації. Застосування кластерного аналізу щодо оцінювання конкурентоспроможності підприємств дало можливість визначити відстань до найкращих з вибраних для порівняння об’єктів за фінансовими показниками підприємства.

7. Для практичного застосування розроблених рекомендацій щодо оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства за показниками фінансового стану на основі використання багатовимірного факторного аналізу за головними компонентами конкурентоспроможності та кластерного аналізу в діяльності машинобудівних підприємства було здійснено їх апробацію. Результати апробації показали, що вдосконалені способи оцінювання дають змогу виявити цільову орієнтацію характеристики конкурентоспроможності, визначити чинники конкурентоспроможності, за якими підприємство має гірший стан, ніж конкуренти, тобто значно посилити інформованість керівників підприємства.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Горбенко Р.А. Теоретические аспекты конкуренции // Вісник Східноукраїнського державного університету. – 2000. – № 5(27). – С. .

2. Горбенко Р.А. Оценка конкурентоспособности автошин // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. – № 10(80). Ч.2. – С. .

3. Горбенко Р.О. Конкуренція як передумова існування конкурентоспроможної продукції: теоретичний аспект //Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Дніпропетровського національного університету. Вип. 194. Т. I. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С.80-85.

4. Горбенко Р.А. Показатели оценки уровня конкурентоспособности предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2006. – № 4(98). Ч. 2. – С. .

5. Горбенко Р.О. Условия и факторы повышения конкурентоспособности предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2006. – №12 (106). – С. .

6. Максимов В.В., Горбенко Р.А. Методические аспекты оценки конкурентоспособности предприятия // Прометей: регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 2(20). – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, ЛТД”, 2006. – С.116-121.

Особистий внесок здобувача: визначено способи оцінювання конкурентоспроможності промислових підприємств, які є найбільш перспективними з точки зору подальшої методичної розробки.

7. Горбенко Р.А. Методы обеспечения конкурентоспособности предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2007. – № 2(108). Ч. 1. – С. 169-173.

8. Горбенко Р.А. Оценка конкурентоспособности предприятий с помощью модели факторного анализа // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2007. – № 1(107). – С. .

Друковані матеріали наукових конференцій

9 Горбенко Р.А. Обзор рынка шинной продукции в Украине: конъюнктура и тенденции // Тези доповідей II Міжнародної науково-практичної конференції “Маркетингові дослідження в Україні”. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2002. – С.49-50.

10. Горбенко Р.А. Формирование критериев и факторов конкурентоспособности продукции в условиях рыночной конкуренции // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова ’2003”. Т.16. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. .

11. Горбенко Р.А. Радар конкурентоспособности автошин // Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції з проблем вищої школи “Університет і регіон”.– Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2004. – С. .

12. Горбенко Р.А. Факторный анализ конкурентоспособности предприятия // Матеріали XI Міжнародної науково-практичної конференції “Фінанси України”: –Дніпропетровськ. ДНУ, 2007. – С.25-26.

АНОТАЦІЯ

Горбенко Р.О. Удосконалення способів оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (підприємства машинобудівної та металургійної галузей). – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2008.

У дисертаційній роботі обґрунтовано доцільність застосування цільового підходу до оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства за результатами статистичної обробки даних про фінансовий стан підприємства порівняно з конкурентами з використанням факторного та кластерного аналізу.

Розглянуто можливість застосування системного, ситуативного, процесного та цільового підходів до розуміння сутності конкурентоспроможності підприємства та її оцінювання, доведено необхідність дослідження конкурентоспроможності з позиції цільового підходу. Проаналізовано способи оцінювання конкурентоспроможності підприємств. Визначено, що вдосконалення способів оцінювання конкурентоспроможності підприємств полягає у використанні статистичних способів оцінювання. Обґрунтовано доцільність оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства за показниками його фінансового стану. Вдосконалено спосіб багатовимірного факторного аналізу за головними компонентами конкурентоспроможності. Використано кластерний аналіз для оцінювання конкурентоспроможності підприємств при визначенні відстані до конкурентів і розробці можливих управлінських дій щодо наближення фінансових показників підприємства до найкращих з вибраних для порівняння об’єктів. Використано розроблені рекомендації щодо використання статистичних способів оцінювання конкурентоспроможності в діяльності машинобудівних підприємств.

Ключові слова: конкурентоспроможність, оцінка, цільовий підхід, спосіб, фінансові показники, факторний аналіз, кластерний аналіз.

АННОТАЦИЯ

Горбенко Р.А. Совершенствование способов оценивания конкурентоспособности машиностроительного предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – Экономика и управление предприятиями (предприятия машиностроительной и металлургической отраслей). – Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2008.

В диссертационной работе обоснована целесообразность применения целевого подхода к оцениванию конкурентоспособности машиностроительного предприятия по результатам статистической обработки данных о финансовом состоянии предприятия в сравнении с конкурентами