ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ГЕНКАЛ СВІТЛАНА ЕДУАРДІВНА

УДК 37.02: 371.3: 378.14 (043.3/5)

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПРОФІЛЬНИХ КЛАСІВ НА ОСНОВІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ПРОЕКТІВ

13.00.09 – теорія навчання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному університеті ім. А.С. Макаренка, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент

Огієнко Олена Іванівна,

Інститут педагогічної освіти і

освіти дорослих АПН України,

старший науковий співробітник відділу

порівняльної професійної педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Ярошенко Ольга Григорівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова, професор кафедри

методики викладання

природничо-географічних дисциплін;

кандидат педагогічних наук, доцент

Бондар Світлана Пилипівна,

Інститут педагогіки АПН України, провідний

науковий співробітник лабораторії дидактики

Захист відбудеться “24” січня 2008 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий “21” грудня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Д.  Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження зумовлена новими вимогами до освіти в контексті інтенсивних соціально-економічних змін, які відбуваються в Україні. Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державна програма “Вчитель”, Державна національна програма „Освіта”, Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” наголошують на необхідності створення умов для формування творчої, ініціативної, активної особистості, її розвитку та самореалізації.

Розвиток сучасної педагогічної теорії та практики ґрунтується на відкритості і творчому характері навчання, особистісній спрямованості процесу навчання (вихідна позиція – не соціум, а людина з її неповторністю та потенціалом розвитку), співробітництві та співтворчості учасників освітнього процесу, що дозволить кожному конструювати та реалізувати індивідуальні моделі здобуття знань. Саме тому особливої актуальності набуває проблема організації самостійної пізнавальної діяльності учнів, пошук шляхів підвищення її ефективності.

Аналіз наукової розробки проблеми самостійної пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання засвідчив, що її розв’язання привертало увагу багатьох учених та вчителів. Самостійна пізнавальна діяльність розглядалась у контексті проблемного та розвивального навчання (А.М. Алексюк, В.І. Бондар, М.І. Махмутов, А.М. Матюшкін, В.Ф. Паламарчук, І.С. Якиманська та ін.); на рівні системно-структурного дослідження процесу навчання та взаємозв’язку його компонентів (В.І. Бондар, Б.П. Бітінас, С.У. Гончаренко, Т.І. Ільїна, І.Я. Лернер, В.Ф. Паламарчук, П.І. Підкасистий, О.Я. Савченко, М.М. Скаткін, Г.І. Щукіна та ін.). Вивчалися мотивація пізнавальної діяльності (Л.І. Божович, Є.П. Ільїн, А.К. Маркова, Є.М. Павлютенков, В.Ю. Шегурова та ін.); взаємозв’язок управління та самоуправління пізнавальною діяльністю (А.К. Громцева, Л.В. Жарова та ін.); аналізувалися різні аспекти самостійної пізнавальної діяльності та самостійної роботи учнів (Н.М. Буринська, Б.І. Коротяєв, В.І. Лозова, Ю.І. Мальований, П.І. Підкасистий, О.Я. Савченко, Т.І. Шамова, О.Г. Ярошенко та ін.), приділялася увага методам, формам і технологіям організації пізнавальної діяльності (В.І. Бондар, С.П. Бондар, Ю.І. Мальований, О.Я. Савченко, Г.К. Селевко, С.О. Сисоєва, О.М. Пєхота та ін.). Серед українських дисертаційних досліджень останніх років слід відзначити роботи Г.С. Адамів, Г.А. Гарбар, С.Г. Заскалєти, С.В. Каяліної, С.М. Кустовського, Г.О. Ламекіної, І.А. Левиної, Л.І. Лутченко, О.Г. Пиндик, М.М. Солдатенка та ін., в яких проаналізовано різні аспекти самостійної пізнавальної діяльності.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень дає можливість розглядати самостійну пізнавальну діяльність як педагогічну проблему і зробити висновок про те, що ефективність процесу навчання залежить від оптимальної її організації.

Інноваційні процеси, які відбуваються в сучасній школі, свідчать про підвищення ступеня індивідуалізації навчання, що сприяє утвердженню особистісно орієнтованого характеру освіти, головною метою якої є створення умов для розвитку особистості, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя та будувати освітні моделі самореалізації у професійному світі, відображені у створенні профільних класів.

Процес навчання учнів у профільних класах найбільш адекватно відповідає поставленій меті, оскільки він виходить із реальних потреб учнів, більш повно забезпечує їх суб’єктну позицію у процесі навчання, вільний розвиток здібностей, можливостей та інтересів, сприяє визначенню власної траєкторії розвитку, дає учню право самостійно приймати рішення на рівні цілепокладання, вибору змісту, методів та форм навчання, оцінки його результатів.

З огляду на актуальність проблему профільного навчання досліджували в останні роки українські науковці (Н.М.Бібік, М.І.Бурда, С.У.Гончаренко, О.В.Капустіна, В.І.Кизенко, Л.А. Липова, Ю.І.Мальований, С.Д.Максименко, Н.І.Мудрик, О.І.Огієнко, В.Ф.Паламарчук, Я.С.Фруктова, А.М. Ясинська та ін.). Конкретизація понятійного апарату, виявлення педагогічного потенціалу профільного навчання, окреслення його змісту та конкретних форм відображені у створенні Концепції профільного навчання у старшій школі (2003).

Актуальною залишається проблема підвищення результативності самостійної пізнавальної діяльності учнів у нових умовах функціонування профільної школи: з одного боку, змінюються пріоритети щодо цілей (формувати творчу, активну, самостійну, відповідальну особистість; забезпечити самовизначення, реалізацію освітніх потреб та створити умови для вибору учнями індивідуальних освітніх траєкторій), а з другого боку, організація навчання будується переважно на традиційній основі. Проте часто поза увагою залишається природна потреба учнів у самостійному здобутті та поглибленні знань, використанні різних інформаційних джерел, їх критичному оцінюванні, виборі свого шляху досягнення мети та усвідомленні власної професійної позиції.

Це активізує пошук нових форм, засобів організації самостійної пізнавальної діяльності у профільному навчанні, коли учні постають перед необхідністю самостійного, творчого розв’язання проблеми, самовизначення, самореалізації через побудову власного освітнього проекту.

Узагальнення наукових досліджень з проблеми проектного навчання (І.Г. Єрмаков, Н.В. Матяш, В.Ф. Паламарчук, Н.Ю. Пахомова, Є.С. Полат, О.Д. Пузіков, С.О. Сисоєва та ін.) свідчить, що впровадження освітніх проектів у навчальний процес сучасної школи дає змогу індивідуалізувати процес навчання, підвищити його ефективність, значно розширити пізнавальні можливості учнів.

Вивчення практичного аспекту цієї проблеми дозволяє стверджувати, що у сучасній школі виникають труднощі, пов’язані з визначенням форм, змісту та організацією самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів, здійсненням керівництва діяльністю школярів, до того ж аналіз сучасного стану практики доводить, що освітні проекти як важливий засіб підвищення ефективності навчального процесу не завжди і не повною мірою використовуються у навчальному процесі профільних класів.

Отже, як засвідчило вивчення й узагальнення науково-педагогічної літератури, проблема організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів не була предметом спеціального дослідження, а педагогічні спостереження доводять, що індивідуальні освітні проекти не знайшли належного місця під час організації навчального процесу в профільних класах сучасної школи.

Таким чином, актуальність теми нашого дослідження визначається:–

соціальним замовленням на формування творчої, ініціативної та активної особистості школяра, спроможного до самовизначення та самореалізації;–

суперечностями між соціальною потребою у створенні умов для розвитку та самореалізації учнів у процесі навчання у профільних класах та реальним вирішенням цієї проблеми в сучасній школі;–

потребою сучасної школи в теоретичному обґрунтуванні педагогічних можливостей індивідуальних освітніх проектів як одного з ефективних засобів організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів.

Необхідність подолання виявлених суперечностей, а також недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Організація самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом наукових досліджень на кафедрі педагогічної творчості Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка і є складовою комплексної теми “Інноваційні освітні технології у формуванні творчої особистості”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (протокол № 5 від 22.12.2003) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 28.04.2004).

Об’єкт дослідження – самостійна пізнавальна діяльність учнів профільних класів.

Предмет дослідження – особливості організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні дидактичних можливостей індивідуальних освітніх проектів та розробці моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що застосування індивідуальних освітніх проектів у навчально-виховному процесі профільної школи сприятиме підвищенню ефективності самостійної пізнавальної діяльності за умови дотримання дидактичної моделі, яка забезпечує:

– підвищення рівня сформованості творчих умінь учнів;–

розвиток умінь учнів опрацьовувати інформацію;

– збільшення сили і стійкості внутрішніх мотивів;

– остаточне самовизначення учнів.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначено такі завдання:

1. Здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури та шкільної практики з проблеми дослідження.

2. Визначити сутність, структуру, функції, ознаки, типологію індивідуальних освітніх проектів та їх дидактичні можливості в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів.

3. Розробити, науково обґрунтувати модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів та експериментально перевірити її ефективність.

4. Обґрунтувати систему педагогічних умов упровадження авторської моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів у навчальний процес сучасної школи.

Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання про активність суб’єкта; загальнонаукові методи дослідження; принципи об’єктивності, науковості, цілісності, наступності, соціальної зумовленості; філософські ідеї про співвідношення свідомості, діяльності та розвитку особистості, єдності теорії і практики; системний підхід до процесів та явищ; філософсько-синергетичний підхід до формування і розвитку особистості як самоорганізуючої, саморегулюючої, саморозвиваючої системи, що постійно змінюється, набуваючи нових особистісних та індивідуальних властивостей, які сприяють самовизначенню та самореалізації.

Теоретичну основу дослідження становлять положення психологічної та педагогічної науки про демократизацію і гуманізацію процесу навчання (С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, С.Д. Максименко, Ю.І. Мальований та ін.); положення теорії системного підходу щодо розвитку особистості (І.Д. Бех, Б.Ф. Ломов, С.П. Подмазін, О.Я. Савченко, Е.Г. Юдін, І.С. Якиманська та ін.); діяльнісний підхід у навчанні (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Л.С. Рубінштейн та ін.); теорія розвивального навчання (Л.В. Занков, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов); концепція структурних елементів самостійної пізнавальної діяльності (Є.Я. Голант, М.О. Данилов, Б.П. Єсипов, В.І. Лозова, І.Т. Огородников, Н.О. Половникова, О.Я. Савченко, Г.І. Щукіна); теоретико-методологічні засади процесу навчання в сучасній школі (А.М. Алексюк, Н.М. Бібік, В.І. Бондар, Н.М. Буринська, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, Ю.І. Мальований, В.Ф. Паламарчук, О.Я. Савченко, О.Г. Ярошенко та ін.); концепція особистісно орієнтованого навчання (Є.В. Бондаревська, І.Д. Бех, В.В. Серіков, І.С. Якиманська та ін.); сучасні методологічні положення технології навчання (А.С. Нісімчук, О.М. Пєхота, Г.К. Селевко, С.О. Сисоєва та ін.); праці зарубіжних дослідників (Дж. Дьюї, В. Кілпатрік, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.).

Методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних і дослідних даних, застосованих для виявлення стану та розробки досліджуваної проблеми, методи прогнозування та моделювання для створення моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів на основі індивідуальних освітніх проектів;

б) емпіричні: спостереження, бесіди, щоб виявити особливості самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів та сформувати уявлення про сутність експериментальної моделі; аналіз документації, що дозволив з’ясувати питання про успішність навчання; анкетування учнів і вчителів, що є необхідним для аналізу стану проблеми організації самостійної пізнавальної діяльності в умовах профільного навчання; формувальний і констатувальний експеримент забезпечив як з’ясування форм, засобів організації самостійної пізнавальної діяльності, що використовуються в профільних класах, так і виявлення результативності експериментальної моделі;

в) статистичні: методи математичної статистики для кількісного аналізу експериментальних даних та встановлення достовірності висновків дослідження.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1999–2006 рр. і включало три етапи.

На першому етапі (1999–2001 рр.) аналізувалася філософська і психолого-педагогічна література з проблеми дослідження, розроблялись методологічні основи дослідження, здійснювався аналіз педагогічної практики, визначалася програма проведення подальшої дослідно-експериментальної роботи, проводився констатувальний експеримент.

На другому етапі дослідження (2001–2003 рр.) здійснювалася теоретико-методологічна розробка моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів, визначалися педагогічні умови для її ефективного функціонування, створювалося навчально-методичне забезпечення, розроблялися матеріали для діагностичних зрізів щодо вивчення рівнів самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів.

На третьому етапі (2003–2006 рр.) проводився формувальний експеримент, у процесі якого перевірялися положення висунутої гіпотези; аналізувалися та узагальнювалися одержані результати; формулювалися теоретичні та практичні висновки; здійснювалося літературне оформлення дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Сумської класичної гімназії, Путивльської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № , Роменської спеціалізованої школи ім. академіка Йоффе, Шосткінської гімназії Сумської області, Чугуївської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 7 Харківської області. Дослідженням було охоплено 782 учні та 30 вчи-телів.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягають у тому, що: –

вперше науково обґрунтовано модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів, яка виходить з ідеї багатоаспектності самостійної пізнавальної діяльності та можливості її розвитку засобами індивідуалізації; виявлено педагогічні умови ефективного функціонування запропонованої моделі; з’ясовано сутність та зміст поняття “індивідуальний освітній проект”, визначено та обґрунтовано структуру, функції, ознаки, типологію та дидактичні можливості індивідуальних освітніх проектів в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів;

– удосконалено положення щодо сутності, структури та особливостей самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів, яка визначається якісними характеристиками та має певну логіку формування; –

подальшого розвитку дістала ідея особистісно орієнтованого навчання у профільних класах.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні в практику роботи сучасних шкіл з профільним навчанням моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів; у створенні методичних рекомендацій “Особливості застосування індивідуальних освітніх проектів у профільних класах” для вчителів щодо використання індивідуальних освітніх проектів.

Отримані результати можуть бути використані в організації навчального процесу різних профільних класів, у педагогічній та методичній підготовці майбутнього вчителя, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, а також під час розробки навчально-методичних посібників, методичних комплексів, дидактичних матеріалів.

Упровадження результатів дослідження здійснено у загальноосвітніх навчальних закладах: Сумській класичній гімназії (довідка № 223 від 25.05.06), Путивльській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № (довідка № 75 від 1.06.06), Роменській спеціалізованій школі ім. академіка Йоффе (довідка № 123 від 18.05.06), Шосткінській гімназії (довідка № 89 від 14.06.06), Чугуївській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 7 (довідка № 78 від 12.05.06).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; використанням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження, а також дослідно-експериментальною перевіркою розроблених положень і рекомендацій; повнотою і статистичною значущістю емпіричного матеріалу, математичною обробкою даних з використанням елементів математичної статистики та успішним упровадженням розроблених рекомендацій у навчальний процес профільних класів.

Апробація результатів дослідження й основних висновків. Матеріали дослідження, його основні положення і результати доповідались та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (Київ – Запоріжжя, 2003); V міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (Алушта, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Профільне навчання: історія, теорія, практика” (Вінниця, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування творчої особистості майбутнього вчителя в умовах упровадження інноваційних освітніх технологій” (Суми, ); VІ міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (Харків, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні засади природничо-географічної та економічної освіти: досвід, проблеми, перспективи” (Вінниця, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика” (Суми, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Вінниця, 2006); Третій Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих науковців “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 2006); на звітних науково-практичних конференціях Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (2004, 2005, 2006), на засіданнях кафедри педагогіки та кафедри педагогічної творчості Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 12 одноосібних публікаціях, серед них 8 опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 – у науковому виданні, 2 – у збірниках тез конференцій, 1 брошура з методичними рекомендаціями для вчителів.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 226 сторінок, основний – 182 сторінки; список використаних джерел з 284 найменування охоплює 24 сторінки; 11 додатків на 19 сторінках. Робота містить 12 таблиць і 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; розкрито науковий апарат дослідження: об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи, методологічні та теоретичні основи, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів, наведено дані про структуру роботи.

У першому розділі дисертації “Теоретичні основи самостійної пізнавальної діяльності учнів” здійснено аналіз наявних у педагогічній літературі поглядів на проблему самостійності у навчанні та підходів до розуміння самостійної пізнавальної діяльності учнів, розглянуто якісні характеристики самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів та педагогічні можливості освітніх проектів в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів.

Проблема самостійної пізнавальної діяльності відображена у численних наукових дослідженнях, оскільки має глибокі історичні корені. Пошукам її вирішення присвячені дослідження Є.Я. Голанта, М.О. Данилова, Б.П. Єсипова, Б.І. Коротяєва, В.І. Лозової, І.Т. Огородникова, П.І. Підкасистого, Н.О. Половникової, О.Я. Савченко, Т.І. Шамової, Г.І. Щукіної, О.Г. Ярошенко та ін. Серед українських дисертаційних досліджень останніх років у зазначеному напрямі слід відзначити роботи Г.А. Адамів, Г.А. Гарбар, С.Г. Заскалєти, С.В. Каяліної, Г.О. Ламекіної, І.А. Левіної, Л.І. Лутченко, С.М. Кустовського, О.Г. Пиндик, М.М. Солдатенка та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив невпорядкованість та розбіжності у тлумаченні досліджуваного поняття, багатогранність підходів до визначення сутності та структури самостійної пізнавальної діяльності. Розгляд поняття “самостійна пізнавальна діяльність” через аналіз категорій “самостійність”, “діяльність”, “пізнання” дозволяє стверджувати, що головною її ознакою є відкриття учнями нових знань і створення власного пізнавального шляху.

Під час дослідження, керуючись системним підходом, ми дійшли висновку, що ефективність самостійної пізнавальної діяльності залежить від пізнавальних потреб, інтересів, мети, мотивів, пізнавальної самостійності та пізнавальної активності учнів. Підставою для такого узагальнення став аналіз поглядів дослідників щодо взаємозв’язку окремих якісних характеристик із структурою самостійної пізнавальної діяльності: пізнавальних потреб та інтересів (Н.М. Бібік, М.С. Головань, С.В. Захаров, В.С. Ільїна, С.П. Крягжде, Л.І. Лутченко, Є.М. Павлютенков, С.О. Семеріков, Г.І. Щукіна та ін.); мети (Ю.Б. Гіппенрейтер, П.І. Підкасистий та ін.); мотивів (Ю.Б. Гіппенрейтер, О.К. Дусавицький, А.К. Маркова, П.І. Підкасистий, О.Я. Савченко, В.Ю. Шегурова та ін.); пізнавальної активності (М.О. Данилов, М.В. Кухарєв, І.А. Левіна, В.І. Лозова, А.Г. Маркова, Н.В. Третьякова, Г.І. Щукіна та ін.); пізнавальної самостійності (Є.Я. Голант, Л.В. Жарова, С.В. Каяліна, М.І. Махмутов, П.І. Підкасистий, О.Я. Савченко, І.Т. Сіра, В.О. Тюріна, Т.І. Шамова та ін).

З’ясовано, що пізнавальні потреби, інтереси, мотиви, мета, пізнавальна активність, пізнавальна самостійність впливають на характер самостійної пізнавальної діяльності. Так, пізнавальні потреби є найпершим стимулом діяльності, пізнавальні інтереси є формою суб’єктивних проявів прагнення особистості до пізнання предметів і явищ, мотиви і мета зумовлюють пізнавальну активність і самостійність, спрямовують особистість на пошук, і тим самим детермінують творчий освітній процес.

Теоретичний аналіз дав змогу окреслити вихідні позиції та конкретизувати смислові значення поняття “самостійна пізнавальна діяльність”. Під самостійною пізнавальною діяльністю ми розуміємо діяльність учнів із самостійного визначення мети, завдань, проблеми на основі пізнавальних потреб та інтересів, мотивів, вибору власного пізнавального шляху, спрямованого на створення творчого освітнього продукту.

Установлено, що головною особливістю самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів є остаточне професійне самовизначення, прагнення до самостійного освітнього руху, що відтворює їх життєві перспективи та дає можливість створювати та реалізувати освітні проекти.

З метою з’ясування можливостей розвитку самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів у дисертації здійснено аналіз наявних вітчизняних та зарубіжних праць щодо використання методу проектів та проектного навчання (І.Г. Єрмаков, А.А. Карачев, О.А. Кожина, Н.В. Матяш, Б.І. Орлов, Н.Ю. Пахомова, О.М. Пєхота, Є.С. Полат, С.О. Сисоєва та ін.). Застосування методу проектів та проектного навчання сприяє активізації особистості в діяльності та пізнанні, що позначається на розвитку творчого мислення, дослідницьких навичок, умінь інтегрувати знання, збільшенні самостійності, активності, формуванні внутрішніх мотивів, пізнавальних інтересів і потреб, створенні почуття успіху, прогресу в освітній діяльності.

Результати теоретичного пошуку дозволили зробити висновок про те, що освітні проекти мають значні педагогічні можливості в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів та підтвердили необхідність педагогічного обґрунтування функцій і дидактичних можливостей освітніх проектів як засобу розвитку самостійної пізнавальної діяльності та організації індивідуального освітнього руху учнів.

У другому розділі “Індивідуальний освітній проект як засіб організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів” розкрито сутність поняття “індивідуальний освітній проект”, визначено його ознаки та функції, розроблено зміст, структуру індивідуальних освітніх проектів, які відповідають цілям і завданням профільного навчання, та обґрунтовано їх дидактичні можливості; запропоновано та обґрунтовано модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів; з’ясовано особливості організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів; висвітлено її рівні та показники; обґрунтовано педагогічні умови ефективності застосування індивідуальних освітніх проектів у профільному навчанні.

У дослідженні проблему підвищення рівня самостійної пізнавальної діяльності учнів, їх всебічного розвитку та розкриття потенціалу в умовах профільного навчання пропонується вирішувати через залучення учнів до діяльності над індивідуальними освітніми проектами. Доцільність такого вибору зумовлена ознаками індивідуальних освітніх проектів, які відповідають цілям і завданням профільного навчання: розвитку самостійності, креативності, технологічності; когнітивній і практичній спрямованості, інтегративності змісту проекту, самоорганізації.

Проведене дослідження дозволило сформувати теоретичні позиції щодо розуміння індивідуального освітнього проекту. Індивідуальний освітній проект розглядаємо як засіб організації самостійної пізнавальної діяльності учнів, у результаті чого відбувається розвиток, становлення, самовизначення особистості в освітній діяльності.

Дидактичні можливості індивідуальних освітніх проектів ґрунтуються на таких засадах: по-перше, сутнісні характеристики (цілеспрямованість; елективність; ретельне планування кожного етапу та результату; динамічність; інтелектуальне, евристичне, проблемне, творче навантаження; індивідуальність проекту; варіативність), функції (освітня, наукова, пізнавально-розвивальна) та принципи індивідуальних освітніх проектів; по-друге, педагогічні вимоги, які ставляться до організації проекту та вибору учнем типу проекту відповідно до пізнавальних потреб та інтересів. Дидактичну доцільність та обґрунтованість індивідуальних освітніх проектів учнів забезпечують принципи: суб’єктності; комплексного підходу до діяльності учнів; системності; неперервності; єдності діяльності та відносин; нелінійного розвитку проекту; наступності; контекстності; принцип відповідності етапів проекту ступеню ускладнення змісту самостійної пізнавальної діяльності.

Унаслідок теоретичного аналізу дидактичних можливостей індивідуальних освітніх проектів та проблем профільного навчання створено модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів (рис. 1).

Рис. . Модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів

Запропонована модель спирається на діяльнісний (В.В. Давидов, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.) й особистісно орієнтований (Є.В. Бондаревська, В.В. Серіков, І.С. Якиманська) підходи до навчально-виховного процесу. Концептуальною є ідея багатоаспектності самостійної пізнавальної діяльності і можливості її розвитку засобами індивідуалізації у створених певним чином педагогічних умовах. Дидактична модель передбачає трансформування ролі як учителя, так й учня, з огляду на їх постійну співпрацю та співробітництво під час побудови навчально-виховного процесу.

Складовими моделі стали шість основних взаємопов’язаних компонентів: пізнавально-пошуковий, мотиваційно-цільовий, дослідницький, аналітико-корекційний, презентаційний, рефлексивний. Кожний компонент має організаційний та когнітивний аспекти. Специфічною особливістю даної моделі є узагальненість, системність, прогностичність та відповідність логіці пізнавального процесу.

Діагностичний аспект дидактичної моделі спирається на показники та рівні самостійної пізнавальної діяльності. У дослідженні виділено такі показники: сформованість творчих умінь, уміння опрацьовувати інформацію, сила та стійкість внутрішніх мотивів. Вони є основою для визначення рівнів самостійної пізнавальної діяльності: відтворювального (низького), трансформувального (середнього), творчого (високого). Відмінності між рівнями самостійної пізнавальної діяльності полягають у ступені прояву та глибині її якісних характеристик: пізнавальних потреб та інтересів, мотивів, здатності до цілепокладання, пізнавальної активності та пізнавальної самостійності, які інтегровані у показниках.

Для забезпечення динаміки самостійної пізнавальної діяльності, визначено її параметри: ускладнення процесуального напряму діяльності учнів під час виконання індивідуальних освітніх проектів; зміна співвідношення між самостійною пізнавальною діяльністю за алгоритмом і самостійною пізнавальною діяльністю на трансформувальному, творчому рівні у бік останнього; зміна цілей, завдань, мотивів діяльності учнів при конструюванні індивідуальних освітніх проектів, що позначилося на якості самостійної пізнавальної діяльності; перебудова мотивації, тобто перехід зовнішньої мотивації у внутрішню; самостійна побудова логічних ланцюгів у судженнях; самостійні спроби пошуку та вирішення проблем на творчому рівні.

В основу моделі покладено врахування особливостей самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів під час виконання індивідуальних освітніх проектів: підвищення рівня пізнавальної активності і пізнавальної самостійності; орієнтація пізнавальних інтересів і потреб учнів на майбутню професію; схильність до аналізу, порівнянь, узагальнень, систематизації; домінування професійних інтересів; розширення, поглиблення та реконструкція предметного змісту.

Ефективність моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів на основі індивідуальних освітніх проектів забезпечується педагогічними умовами: педагогічною діагностикою та розвитком пізнавальних здібностей учнів як під час оволодіння навчальним матеріалом, так і у процесі діяльності над індивідуальними освітніми проектами, в яких закладена майбутня життєва перспектива учнів; створенням ситуації успіху, що сприятиме повноцінному розкриттю потенціалу учнів та бажанню подальшої освітньої діяльності; елітаризацією інтелектуально-операціональної діяльності учнів, що мотивує діяльність учнів, актуалізує особистісне зростання, розвиток, творчість; особистісно орієнтованим освітнім середовищем (суб’єкт-суб’єктні відносини учасників освітнього процесу, наукова база навчального закладу, що сприятиме інтелектуальному розвитку, матеріально-технічна база – як умова створення та реалізації індивідуальних освітніх проектів на сучасному науковому і технічному рівнях, інтелектуальне оточення), в якому відбувається розвиток особистості, її самореалізація та самовизначення; педагогічним супроводом самостійної пізнавальної діяльності на основі індивідуальних освітніх проектів, у процесі чого створюється атмосфера співробітництва між учителем та учнем.

Побудована дидактична модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів дає можливість: здійснювати розвиток особистості на основі самостійної пізнавальної діяльності; остаточно самовизначатися учням; постійно отримувати інформацію про характер самостійної пізнавальної діяльності на основі її діагностики; забезпечувати координацію освітнього руху учнів; стимулювати пізнавальні потреби, інтереси, пізнавальну активність, самостійність, розвиток мотивації; стежити за успішністю учнів і коригувати їх пізнавальний шлях.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження ефективності застосування індивідуальних освітніх проектів в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів” подається методика організації й проведення педагогічного експерименту; наводяться статистичні дані показників і рівнів самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів; здійснюється обробка та аналіз отриманих статистичних даних. Завдання педагогічного експерименту полягало в практичній перевірці ефективності моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів. В експерименті взяли участь понад 780 учнів хіміко-біологічного, географічного, фізико-математичного, історико-правового, філологічного профілів навчання середніх загальноосвітніх шкіл Сумської і Харківської областей.

Під час констатувального експерименту проаналізовано вихідний стан організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів. Аналіз його результатів засвідчив, що засоби, форми, прийоми організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів потребують удосконалення, зорієнтованості на сучасні вимоги до підготовки випускника школи, що підтверджує актуальність і доцільність обраної теми дослідження.

З урахуванням теоретичних положень, результатів вивчення стану розробки проблеми, даних констатувального експерименту було проведено формувальний експеримент з метою встановлення причинно-наслідкових зв’язків між упровадженням дидактичної моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів у практику навчально-виховного процесу та динамікою змін рівнів самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів.

Формувальний експеримент проводився у три етапи. На першому – підготовчому – етапі проводились семінари для вчителів та бесіди з учнями про сутність, організацію індивідуальних освітніх проектів та характер необхідної педагогічної підтримки. На другому етапі в експериментальних класах здійснювалась практична реалізація розробленої моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів, у контрольних класах навчальний процес відбувався за традиційною системою. В експериментальних класах робота над проектами планувалася за рахунок індивідуальних занять та інтеграції з класно-урочною системою. Кожний етап роботи над проектом починався спільно з учителем на індивідуальних заняттях, далі здійснювалася самостійна робота учнів, а потім учні звітували з кожного етапу, презентація проекту відбувалася на позакласних заняттях.

Вирівнювання змісту навчального матеріалу досягалося завдяки тому, що учні експериментальних і контрольних класів навчались за однаковими програмами, підручниками, посібниками, користувались однаковими дидактичними матеріалами та обладнанням, відвідували однакові курси, застосовувалися однакові методики викладання профільних предметів, обсяг знань, запропонований у контрольних та експериментальних класах, був однаковим. Вирівнювання фактора особистості вчителя досягалося завдяки тому, що у контрольних та експериментальних класах профільні предмети викладали ті самі досвідчені вчителі.

Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив зрушення у показниках самостійної пізнавальної діяльності в більшості учнів експериментальних класів, якщо порівняти з учнями контрольних класів: підвищився рівень оперування знаннями та сформованості вмінь самостійної творчої діяльності, посилився потяг до самостійної пізнавальної діяльності під час виконання творчих, евристичних та проблемних завдань (показник сформованості творчих умінь); відбулося підвищення сили і стійкості внутрішніх мотивів, спостерігалося зміщення акценту в зовнішній мотивації (почав домінувати мотив підготовки до майбутньої професії), а із внутрішніх мотивів переважав інтерес до змісту матеріалу, що зумовило перехід зовнішніх мотивів у внутрішні (показник сили та стійкості внутрішніх мотивів). Учні глибше осмислювали зміст опрацьованого матеріалу, краще зосереджували свою увагу, робили висновки, набували навичок перетворення інформації в знання, вмінь бачити проблему (показник сформованості вміння опрацьовувати інформацію). Динаміку змін показників та рівнів самостійної пізнавальної діяльності (СПД) учнів під час формувального експерименту подано у табл. 1 та гістограмах (рис. 2).

Таблиця 1

Динаміка змін у показниках самостійної пізнавальної діяльності учнів експериментальних та контрольних класів (%)

Рівні | Низький рівень | Середній рівень | Високий рівень

ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК

Показники | до експ. | після експ. | до експ. | після експ. | до експ. | після експ. | до

експ. | після

експ. | до експ. | після експ. | до експ. | після експ.

Сформо-ваність творчих умінь | 28,1 | 13,5 | 26,2 | 23,1 | 65,3 | 72,7 | 67,4 | 69,2 | 6,6 | 13,8 | 6,4 | 7,7

Сформо-ваність 

умінь опра-цьовувати інформацію | 26,3 | 8,9 | 25,6 | 22,4 | 66 | 69,9 | 66,2 | 67,4 | 7,7 | 21,2 | 8,2 | 10,2

Сила і 

стійкість внутрішніх мотивів | 29 | 16 | 28 | 25,1 | 63,2 | 67,6 | 63,8 | 65,5 | 7,8 | 16,4 | 8,2 | 9,4

до експерименту після експерименту

– контрольні класи;

– експериментальні класи

Рис. 2. Гістограми рівнів самостійної пізнавальної діяльності учнів експериментальних та контрольних класів

Одержані результати свідчать на користь розробленої моделі організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів.

Понад 13,8% учнів експериментальних класів відповідають показникам високого рівня сформованості творчих умінь, що майже на 6% більше, якщо порівняти з контрольними класами; 21,2% учнів експериментальних класів показали високий рівень сформованості вмінь опрацьовувати інформацію, тоді як у контрольних класах – 10,2% учнів. Позитивні зрушення відбулися й у змінах сили та стійкості внутрішніх мотивів: 16,4% – в експериментальних класах та 9,4% – у контрольних.

Аналіз гістограми демонструє тенденцію до збільшення кількості учнів експериментальних класів, які відповідають високому (15,8%) та середньому (74,5%) рівням самостійної пізнавальної діяльності, якщо порівняти з контрольними (8,7% та 68,5% відповідно). Перевірка достовірності експериментальної моделі відбувалася за критерієм Пірсона (ч2).

У результаті дослідно-експериментальної роботи отримані такі дані: рівень сформованості творчих умінь – ч2крит = 5,991, у дослідженні отримано ч2емп = 16,831; уміння опрацьовувати інформацію – ч2крит = 5,991, у дослідженні отримано ч2емп = 38,1337; сила і стійкість внутрішніх мотивів – ч2крит = 5,991, у дослідженні отримано ч2емп = 26,3837; рівень самостійної пізнавальної діяльності – ч2крит = 5,991, у дослідженні отримано ч2емп = 29,7601. Це свідчить про достовірність одержаних результатів дослідження.

Третій етап формувального експерименту був присвячений рефлексії діяльності, дослідженню результатів, досягнутих учнями у процесі роботи над індивідуальними освітніми проектами, та їх самовизначенню.

Аналіз матеріалів дослідження засвідчив, що відсоток учнів, які визначилися з напрямом подальшого навчання чи майбутньої професійної діяльності, досить високий в експериментальних класах – 98%, якщо порівняти з контрольними – 75% (за результатами анкетування), що підтверджує можливості індивідуального освітнього проекту в процесі остаточного самовизначення учнів.

Результати дослідження дають змогу стверджувати, що під час реалізації дидактичної моделі в учнів експериментальних класів спостерігався розвиток навичок самоорганізації, були задоволені пізнавальні потреби та інтереси, сформовано вміння самостійно здобувати знання та здійснилося остаточне самовизначення.

Таким чином, результати формувального експерименту підтверджують гіпотезу про можливість підвищення рівня самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів, сили і стійкості внутрішніх мотивів, розвитку їх творчих умінь, умінь опрацьовувати інформацію, готовності до подальшої освітньої діяльності та професійного самовизначення шляхом упровадження запропонованої моделі організації самостійної пізнавальної діяльності на основі індивідуальних освітніх проектів у навчальний процес профільних класів.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що проблема самостійної пізнавальної діяльності була актуальною на всіх історичних етапах розвитку педагогічної і психологічної науки. У працях дослідників аналізуються її організаційні, змістові та функціональні засади, пропонуються різноманітні підходи до визначення її сутності та структури, обґрунтовується продуктивність особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів під час організації самостійної пізнавальної діяльності учнів.

Науковий аналіз проблеми дослідження дозволив виявити залежність результативності процесу навчання від рівня сформованості самостійної пізнавальної діяльності учнів. Водночас, зроблено висновок про важливість постійних зусиль педагогів, спрямованих на пошук продуктивних форм, методів та засобів організації самостійної пізнавальної діяльності, які б забезпечили інтелектуальний, творчий розвиток особистості, її самореалізацію та самовизначення.

На основі виділення категорійних ознак базових понять дослідження уточнено їх зміст, сформульовано робоче визначення самостійної пізнавальної діяльності. Під самостійною пізнавальною діяльністю ми розуміємо діяльність учнів із самостійного визначення мети, завдань, проблеми на основі пізнавальних потреб та інтересів, мотивів, вибору власного пізнавального шляху, спрямованого на створення творчого освітнього продукту.

Установлено, що якісними характеристиками самостійної пізнавальної діяльності є: пізнавальні потреби, пізнавальні інтереси, мета, пізнавальні мотиви, пізнавальна активність та пізнавальна самостійність. Формування самостійної пізнавальної діяльності забезпечується лише комплексним розвитком усіх її складових. З’ясовано, що характерною особливістю самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів є остаточне самовизначення.

На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень методу проектів та проектного навчання доведена перспективність застосування освітніх проектів для активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів з точки зору діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів у навчанні.

2. У дослідженні розроблено теоретичні позиції щодо індивідуального освітнього проекту (сутність, структура, функції, етапи, типологія, принципи та умови ефективного застосування), які дозволяють розглядати його як засіб організації самостійної пізнавальної діяльності учнів, у результаті чого відбувається розвиток, становлення, самовизначення особистості в освітній діяльності.

Доцільність застосування індивідуальних освітніх проектів у профільному навчанні зумовлена тим, що вони відповідають цілям і завданням профільного навчання, закономірностям розвитку самостійної пізнавальної діяльності, відтворюють пізнавальні й професійні інтереси, нахили учнів, дають можливість повністю розкрити здібності та усвідомити освітні перспективи.

Обґрунтовано дидактичні можливості індивідуальних освітніх проектів, які полягають у розвитку всіх складових самостійної пізнавальної діяльності: пізнавальних потреб, інтересів, внутрішньої мотивації, цілепокладання, пізнавальної активності, пізнавальної самостійності та забезпечують постійний освітній рух учнів, особистісну значущість навчання, що позначається на розвитку їх пізнавальних надбудов, сприяють усвідомленню учнями профільних класів своїх професійних планів.

3. У дослідженні розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів на основі індивідуальних освітніх проектів. Вона включає шість взаємопов’язаних компонентів (пізнавально-пошуковий, мотиваційно-цільовий, дослідницький, аналітико-корекційний, рефлексивний, презентаційний), які відповідають логіці розвитку самостійної пізнавальної діяльності.

Дієвість авторської моделі забезпечується урахуванням особливостей, пов’язаних з профільним навчанням, постійною динамікою самостійної пізнавальної діяльності, можливостями її активізації та спирається на принципи: проблемності, педагогічної підтримки, оптимальності, орієнтації на майбутню професійну діяльність, діалогічного спілкування, особистісного смислу, ціннісного ставлення до учіння, принцип успіху в навчанні.

Показниками ефективності самостійної пізнавальної діяльності є: рівень сформованості творчих умінь; уміння опрацьовувати інформацію; сила та стійкість внутрішніх мотивів. За означеними показниками виділено рівні самостійної пізнавальної діяльності: відтворювальний (низький), трансформувальний (середній), творчий (високий).

Дидактична модель забезпечує залучення учнів до самостійного освітнього руху, дозволяє задовольнити їхні пізнавальні потреби та інтереси, підвищити мотивацію, пізнавальну активність, пізнавальну самостійність, дає можливість самовизначитися учням у професійному світі, поєднати можливості індивідуалізації з традиційними підходами до навчання, підвищити якість та ефективність навчання.

Порівняльний аналіз даних педагогічного експерименту свідчить про теоретичну обґрунтованість та результативність запропонованої моделі, доцільність її використання під час організації самостійної пізнавальної діяльності учнів профільних класів. Доведено, що підвищився рівень сформованості творчих умінь учнів; набули розвитку вміння учнів опрацьовувати навчальну інформацію; збільшилась сила і стійкість внутрішніх мотивів; відбулося остаточне самовизначення учнів; підвищився рівень самостійної пізнавальної діяльності. Так, кількість учнів, які мали високий та середній рівень самостійної пізнавальної діяльності, збільшилася відповідно на 9% та 8,5%, тоді як кількість учнів, які мали низький рівень, зменшилась на 17,9%.

4. Ефективність запропонованої моделі визначають