ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ГОРОБЕЦЬ ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

УДК 159.964: 371.134

СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНІ ВИКРИВЛЕННЯ – ЕПІФЕНОМЕН ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ – 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Черкаському національному університеті імені
Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник | доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Яценко Тамара Семенівна,

Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта),

професор кафедри психології

директор Центру глибинної психології

КГУ та АПН України |

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор

Потапова Валентина Дмитрівна,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри психології |

кандидат психологічних наук, доцент

Дметерко Наталія Володимирівна,

Слов’янський державний педагогічний університет,

доцент кафедри практичної психології

Захист відбудеться “18” березня 2008 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано “18” лютого 2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. Д. Белей

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку, демократизація державної політики України ставлять перед вітчизняною психолого-педагогічною наукою нові завдання, серед яких займає чільне місце якісна підготовка висококваліфікованих психологів-практиків. На сьогоднішній день підготовка відповідних фахівців не задовольняє потреби національної системи психологічної служби і потребує докорінної перебудови, оскільки крім теоретичного багажу спеціаліста, великого значення набувають його особистісні характеристики психологічної культури, зокрема відкорегованості. Процес психокорекції особистості психолога має забезпечуватися, починаючи зі стадії підготовки студентів психологічних факультетів вищих навчальних закладів. Забезпечення даного аспекту ускладнюється без урахування феномену соціально-перцептивних викривлень, що є важливою складовою соціальної перцепції.

Різноманітні аспекти перцепцій були предметом вивчення таких дослідників, як Г. М. Андрєєва, О. О. Бодальов, Л. С. Виготський, В. П. Зінченко, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, В. А. Татенко, Т. М. Титаренко, Т. С. Яценко та інші. Проте дослідження глибинно-психологічних детермінант виникнення неадекватності сприйняття соціальних об’єктів та причин індивідуально-неповторних соціально-перцептивних викривлень, а також їх взаємозв’язок з системою психологічних захистів залишались поза увагою науковців.

Дослідження вищезгаданих феноменів та їх корекція можливе за умови використання методів, які орієнтуються на врахування феномену цілісності психіки суб’єкта, тобто єдності свідомої та несвідомої її сфер.

Сучасний розвиток практичної психології потребує відповідної теорії та конкретного інструментарію, спрямованого на глибинно-психологічне пізнання психіки в її індивідуальній неповторності. Важливу роль тут відіграє глибинно-психологічна корекція, яка здійснюється у відповідності з психодинамічною теорією, що активно розвивається під керівництвом академіка АПН України Т. С. Яценко. Саме завдяки методу активного соціально-психологічного навчання (АСПН) можливе виявлення глибинно-психологічних детермінант системи психологічних захистів, що зумовлюють виникнення соціально-перцептивних викривлень, які мають деструктивні наслідки для суб’єкта.

Аналіз проблеми психологічних захистів та наслідків їх впливу на формування психіки зумовили вибір теми дисертаційної роботи “Соціально-перцептивні викривлення – епіфеномен психологічних захистів”, що спрямовано на пізнання факторів соціально-перцептивних викривлень психіки суб’єкта в її індивідуальній неповторності. Дослідження потребувало аналізу категорій психологічних захистів, об’єктних відношень, ідеалізованого “Я”, об’єктивної зінтегрованості психіки, глибинних детермінант соціально-перцептивних викривлень як супутнього явища психологічних захистів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до тематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452U264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напрямів: “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб” і “Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького (протокол № 1 від 28. 08. 2003 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 22. 05. 2007 року).

Об’єкт дослідження: соціально-перцептивні викривлення в системі психологічних захистів психіки суб’єкта.

Предмет дослідження: корекція соціально-перцептивних викривлень, породжених системою психологічних захистів на матеріалі групової взаємодії учасників активного соціально-психологічного навчання.

Мета дослідження: виявити особливості соціально-перцептивних викривлень на предмет їх супровідності системі психологічних захистів та їх впливу на процес спілкування суб’єкта з оточуючими людьми.

Концептуальні ідеї дослідження. В основу дослідження покладено положення гуманістичного підходу, що реалізується у психокорекційних програмах, зокрема в положеннях: про необхідність цілісного пізнання психіки в єдності свідомих та несвідомих проявів; функціональні особливості несвідомого проявляються поза статтю, простором, часом; активність несвідомої сфери та її вияв у символічних, метафоричних та архетипних формах. Провідною ідею вважається процес взаємодії та синтезу теоретичних і практичних знань, як результат групової психокорекції за методом АСПН.

Провідна гіпотеза дослідження: ефективність нівелювання соціально-перцептивних викривлень психіки, які породжуються психологічними захистами суб’єкта і слугують інтересам ідеалізованого “Я”, залежить від розширення сфери самосвідомості суб’єкта засобами глибинної психокорекції.

Часткові гіпотези:

1) психологічним захистам властива системна організація, детермінована генеральним механізмом – “від слабкості до сили”, яка спирається на умовні цінності для підтримання цілісності ідеалізованого “Я”;

2) об’єктивна дезінтеграція психіки викликана суб’єктивною її зінтегрованістю, що зумовлює активність соціально-перцептивних викривлень, які покликані забезпечити суб’єкту ілюзорне відчуття цілісності психіки.

Відповідно до предмета, мети та гіпотез визначено основні дослідницькі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічною і теоретичною основою дослідження слугували: провідні принципи системного підходу до розуміння особистості (Л. Ф. Бурлачук, Ж. А. Вірна, З. С. Карпенко, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. П. Москалець, С. Л. Рубінштейн, М. В. Савчин, С. О. Сисоєва, А. В. Фурман та ін.); положення про зв’язок свідомої та несвідомої сфер психіки (В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, З. Фрейд, К. Ґ. Юнґ, Т. С. Яценко та ін); твердження про структуру та функціональні особливості несвідомої сфери психіки (Ф. В. Бассін, Д. М. Узнадзе, З. Фрейд, А. Фейд, К. Хорні, К. Ґ. Юнґ, Т. С. Яценко та ін.); теорія психокорекційного навчання (О. Ф. Бондаренко, В. Г. Ложкін, Н. Ю. Максимова, В. Д. Потапова, М. І. Пірен, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін.); принципи гуманістичного підходу до здійснення психокорекції (Г. О. Балл, З. О. Кісарчук, А. Маслоу, К.Роджерс, Е. Фромм, Т. С. Яценко та ін.); процедурно-інструментальні особливості здіснення особистісно-орієнтованого підходу у практичній психології (Г. О. Балл, М. Й. Боришевський, Н. Ф. Каліна, С. Д. Максименко, Н. Г. Ничкало, В. Г. Панок, В. Д. Потапова, Н. В. Чепелєва та ін.); психодинамічний підхід до глибинно-психологічного пізнання психіки (С. М. Аврамченко, О. Г. Біла, Т. І. Білуха, Л. Л. Бондаревська, Н. В. Дметерко, І. В. Євтушенко, М. П. Зажирко, Б. Б. Іваненко, І. В. Калашнік, А. Е. Мелоян, І. М. Сергієнко, В. Л. Солодухов, О. Г. Стасько, П. В. Теслюк, Н. В. Шавровська та ін.)

Методи дослідження. Для досягнення мети, перевірки сформульованих гіпотез та розв’язання поставлених у дисертації завдань використовувались такі методи: аналіз проблеми за літературними джерелами; аналіз наукової літератури з проблеми соціально-перцептивних викривлень та їх зв’язків з психологічними захистами; психометричні методи; метод АСПН, зокрема його конкретні методики – психоаналіз комплексу тематичних малюнків, аналіз семантики висловлювань учасників групи, робота з іграшкою та ін.; кількісні та якісні методи інтерпретації показників результативності пізнання системи психологічних захистів та їх зв’язку з викривленнями соціально-перцептивної реальності за методом АСПН.

Експериментальна база. Дисертаційне дослідження виконувалось на базі Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького та РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). У дослідженні брали участь студенти різних курсів психологічного, біологічного та історичного факультетів, а також слухачі факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за спеціальністю “Практична психологія” (всього 580 осіб). Студіювання проблеми здійснювалося в три етапи (пошуковий, дослідницький, узагальнювальний) упродовж 2002-2007 рр.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що:

- вперше в центр уваги наукового дослідження поставлено проблему наслідків психологічних захистів у вигляді соціально-перцептивних викривлень; розширено розуміння феномену психологічних захистів та їх деструктивних наслідків для процесу спілкування суб’єкта, що знаходить вираження в тенденціях до психологічної імпотенції та психологічної смерті;

- доведено, що супутнім (наслідковим) явищем психологічних захистів є соціально-перцептивні викривлення, завдяки яким відбувається підтримання цілісності образу ідеалізованого “Я”; встановлено взаємозв’язок між суб’єктивною інтеграцією психіки та її об’єктивною дезінтеграцією, породженою соціально-перцептивними викривленнями. Останні детерміновані запрограмованою орієнтацією психіки на інфантильні цінності (їх реалізацію) та підтримання цілісності образу ідеалізованого “Я”; констатовано досягнення оптимізуючого ефекту від здійснення глибинно-психологічної корекції, яка знівельовує соціально-перцептивні викривлення на основі зближення бажаного для суб’єкта образу ідеалу “Я” з ідеалізованим “Я”;

- набули подальшого розвитку та конкретизації теоретико-концептуальні положення психодинамічної теорії в їх практичній дієвості та результативності, що забезпечується глибинно-психологічною корекцією за методом АСПН.

Теоретичне значення роботи полягає:

- в обґрунтуванні глибинно-психологічних факторів спричинення викривлень соціальної перцепції психологічними захистами, їх зв’язку з ідеалізованим “Я” суб’єкта, нормативними та умовними (інфантильними) цінностями, а також залежність від генерального механізму системи психологічних захистів “від слабкості до сили”;

- встановлено глибинно-психологічну сутність деструктивних наслідків відступів суб’єкта від реальності в процесі соціальної перцепції, що мають вияв у внутрішніх суперечностях психіки та їх наслідках – тенденціях до психологічної імпотенції та психологічної смерті. Дослідження розширює та уточнює зміст поняття психологічних захистів, їх систематизованої цілісності та доводить наявність деструктивних наслідків типу суб’єктивної інтеграції, що спирається на соціально-перцептивні викривлення.

Практична значущість роботи полягає в уточненні (шляхом аналізу стенограм груп АСПН) функціональних особливостей психологічних захистів в їх системній організації, витоки якої пов’язані з едіповою залежністю суб’єкта. Розкрито суперечливість захисних тенденцій в їх спрямуванні на ілюзорну інтеграцію психіки, що маскує тенденцію “до слабкості” та залежність поведінки суб’єкта від глибинно-інфантильних детермінант. Розширено можливості психологів-практиків у професійному розумінні цілісної психіки у взаємозв’язку свідомої та несвідомої її сфер та відповідності методу АСПН принципам адекватності та об’єктивності, в центрі пізнання якого ставиться проблема суперечливої сутності психіки та її нівелювання за рахунок багаторівневого розширення самосвідомості суб’єкта, що сприяє гармонізації свідомої та несвідомої сфер психіки. Результати дисертаційного дослідження мають орієнтацію на переконання психологів-практиків в необхідності власної особистісної психокорекції та нівелюванні соціально-перцептивних викривлень, які деформують адекватність сприйняття діагностико-корекційної взаємодії в групі АСПН, що не дозволяє надати ефективну допомогу її учасникам.

Надійність та вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується застосуванням методів, відповідних гіпотезі, меті й завданням, сформульованим в дисертації; ґрунтовним теоретико-методологічним аналізом першоджерел з метою формування концептуальних засад дослідження; якісним та кількісним аналізом емпіричного матеріалу, отриманого в процесі глибинно-психологічної корекції; використанням методик, що мають глибинне спрямування та комплексним їх застосуванням у психокорекційній роботі; феноменологічним підходом до розуміння психологічних захистів та їх наслідків у вигляді соціально-перцептивних викривлень.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми практичної психології” (м. Херсон, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (м. Житомир, 2005); науково-практичному семінарі “Методичні та теоретичні засади практичної психології” (м. Черкаси, 2005); ХІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Ломоносов – 2006” (м. Москва, 2006); семінарі-практикумі “Теоретичні та методичні засади практичної психології” (м. Ялта, 2006); на конференції студентів та молодих науковців “Дні науки” у РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта, 2007); ІV Всеукраїнському навчально-методичному семінарі “Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання” (м. Ялта, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції “Сімейні об’єктні відношення у світлі сучасних психоаналітичних (глибинно-психологічних) концепцій” (м. Ялта, 2007). Результати дослідження неодноразово заслуховувались на засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (2002-2007 рр.)

Основні висновки та рекомендації дослідження впроваджено у підготовку психологів-практиків Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) (довідка № 124 від 06.10.2006), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка № 66-01-141 від 14.03.2007), Мелітопольського державного педагогічного університету (довідка № 358 від 16.02.07). Впровадження здобутків здійснювалось шляхом публікацій у фахових наукових збірниках основних результатів дисертаційного дослідження; розробки та читання лекційних курсів та спеціальних семінарів з проблем особистісної психокорекції; проведення практичних і лабораторних занять для студентів психологічних факультетів та факультету підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів зі спеціальності “Практична психологія”.

Особистий внесок здобувача до публікацій, підготовлених у співавторстві, пов’язаний з теоретичним обґрунтуванням презентованих у статтях психологічних феноменів, зокрема соціально-перцептивних викривлень, об’єктних відношень.

Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи відображено у 10 публікаціях, з яких 8 – у фахових виданнях, внесених до списку, затвердженого ВАК України. Чотири публікації одноосібні.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (263 найменування), 6 додатків, що включають 4 фрагменти стенограми роботи психолога. Основні матеріали дисертації викладені на 190 сторінках і містять 52 малюнки, 4 рисунки та 3 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, завдання роботи, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, з’ясовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів дослідження та структури дисертації.

У першому розділі – “Дослідження проблеми соціально-перцептивних викривлень у психологічній літературі – висвітлено результати аналізу літературних джерел із проблеми дослідження сприйняття та соціальної перцепції, що засвідчили увагу вітчизняних (Б. Г. Ананьєв, З. М. Богуславська, О. О. Бодальов, Л. С. Виготський, О. В. Запорожець, В. П. Зінченко, Д. О. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.) та зарубіжних дослідників (Г. Гельмгольц, І. Мюллер та ін.) до даних феноменів. Здійснений аналіз дозволив констатувати, що у науковій літературі сприймання розглядається як цілісне відображення суб’єктом предметів, ситуацій та подій. Самим процесам сенсорики та перцепції притаманні певні відхилення від об’єктивності у бік суб’єктивного відображення дійсності індивідом, адже в перцептивній реальності особистості формується суб’єктивний образ об’єктивного світу. У зв’язку з цим проаналізовано проблему співвідношення об’єктивної та суб’єктивної реальності у філософських (Г. Гегель, Т. Гоббс, Дж. Локк та ін.) та психологічних (В. М. Бехтерєв, В. А. Татенко, В. Штерн, К. Ясперс та ін.) теоріях, що дало можливість більш адекватно зрозуміти неповторність суб’єктивного характеру викривлень сприймання. У розділі зосереджено увагу на психоаналітичних дослідженнях (П. Брюно, К. Клеман, З. Фрейд), де стверджується, що психологічні травми та пов’язані з ними переживання викривлюють актуальне сприймання суб’єктом об’єктивної дійсності.

У розділі презентовано дослідження процесу перцепції, де спостерігаються викривлення, які базуються на порушеннях когнітивної, емоційної та поведінкової сфер. Про певні відступи від реальності при сприйнятті оточуючого світу на рівні сенсорики свідчать процеси адаптації, сенсибілізації, синестезії, післядії, контрастності. Якісно іншими супутніми для процесу перцепції є викривлення, пов’язані з такими властивостями сприйняття, як цілісність, структурність, константність та вибірковість.

Розглянуто поняття “соціальна перцепція” та пов’язаних з ним феноменів (стереотипізації, каузальної атрибуції, ефектів ореолу, загального враження, первинності та новизни інформації тощо); наголошується на існуючому взаємозв’язку між феноменом соціальної перцепції і настановленнями.

Проведене нами дослідження соціально-перцептивних процесів демонструє взаємозв’язок викривлень з механізмами генералізації, ідентифікації, стереотипізації, емпатії тощо.

Здійснений аналіз засвідчив, що зміст поняття “соціально-перцептивні викривлення” не уточнений у науковій літературі. У роботі встановлено взаємозв’язок між поняттями “сприйняття”, “соціальна перцепція”, “викривлення” та “деформація”. Два останні розглядаються в психологічній літературі як явище, особливість, риса, що спричиняє відхилення від чогось правильного, від норми, як відступ від об’єктивної реальності через суб’єктивізм сприйняття, що зумовлюється як глибинними, так і соціальними детермінантами. Особливого значення для розуміння сутності проблеми мають праці, які торкаються причин виникнення напруги, як детермінанти активізації психологічних захистів, що спрямовані на зниження емоційної напруги суб’єкта.

Здійснений аналіз наукових підходів до вивчення проблеми соціально-перцептивних викривлень засвідчив, що дослідження даного феномену відбувалися переважно в контексті функціонування свідомої сфери психіки. Поза увагою науковців залишилась проблема соціально-перцептивних викривлень у взаємозв’язку свідомої та несвідомої сфер психіки, в їх індивідуальній неповторності.

Перші теоретичні розробки проблеми соціальної перцепції презентовані у роботах Б. Г. Ананьєва, О. О. Бодальова, Ф. Є. Василюка, О. В. Запорожця, О. М. Леонтьєва, в той час як їх глибинно-психологічна детермінованість розкрита в дослідженнях Г. В. Лейбніца, І. Ф. Гербарна, З. Фрейда, К. Ґ. Юнґа, М. Кляйн, К. Роджерса, А. Маслоу.

У представленому матеріалі першого розділу зроблено акцент на внутрішній детермінованості процесу соціально-перцептивних викривлень, зокрема доведено, що вони є наслідком особистісних проблем суб’єкта (внутрішньої суперечності), які знаходять своє відображення у різних формах художнього мистецтва (через механізми символізації: зміщення, натяк, гіперболізацію, згущення, локалізацію, маскування кількістю, асиметрію та ін.) На прикладах художніх творів в дисертації доведено компенсаторну сутність відступів від реальності, як форми соціально-перцептивних викривлень у відповідності з вимогами ідеалізованого “Я” митців.

Розгляд проблеми соціально-перцептивних викривлень призвів до необхідності пізнання їх глибинно-психологічних детермінант. Останні пов’язані з психологічними захистами в їх системній організованості та впорядкованості, яка детермінується єдиним, генеральним механізмом “до сили” та особливостями перцептивного відображення особи: психофізичними (субсенсорними), соціальними, індивідуальними (особистим досвідом).

У другому розділі – “Глибинно-психологічні чинники формування соціально-перцептивних викривлень як епіфеномену психологічних захистів” - досліджено глибинні (інфантильні) детермінанти формування системи психологічних захистів та супутніх їм викривлень, які об’єктивуються назовні та деструктивно впливають на взаємини з оточуючими.

Розглянуто поняття психологічних захистів у концепціях А. Адлера, Ф. В. Бассіна, С. Джурарда, Б. Д. Карвасарського, В. Лейбіна, А. Маслоу, Ф. Перлза, В. Райха, К. Роджерса, Х. Саллівана, А. Фрейд, З. Фрейда, Е. Фромма, К. Хорні, Т. С. Яценко та ін. Здійснений аналіз основних теоретичних положень дослідження феномену психологічних захистів дозволив констатувати відсутність єдиного підходу до розуміння даної категорії.

Аналіз психологічних теорій сприяв опису форм та функціональних особливостей захисних механізмів: до їх позитивних характеристик відносять зниження напруги, тривоги, збереження образу “Я” на просоціальному рівні; до негативних – ригідність, різноманітні види фіксацій на об’єктах, інфантилізм, ослаблення сили “Я”, перенесення характеристик первинної ситуації виникнення захисту на актуальну ситуацію спілкування тощо.

Зважаючи на основні положення психодинамічної теорії, яку розвиває в своїх працях академік АПН України Т. С. Яценко, за основу аналізу взято не лише вертикальні взаємозалежності (З. Фрейд), але й лінійно-суперечливі тенденції підструктур психіки. Останнє сприяло поглибленому вивченню системних характеристик захисних механізмів у цілісності їх функціонування. Розуміння структурних особливостей захисної системи дозволяє більш глибоко осягнути функціональні її характеристики, з урахуванням різновидів захистів, які в своїй сукупності забезпечують суб’єктивну інтеграцію, тобто відчуття суб’єктом власної цілісності “Я”. В рамках сформульованої гіпотези та задач досліджувались специфічні функціональні особливості таких різновидів психологічних захистів, як базові та ситуативні (периферійні).

Встановлено, що особливу роль при формуванні почуття меншовартості відіграють захисні механізми ідентифікації, інтроєкції та об’єктні відношення, що забезпечують ілюзорну, несвідому, бажану інтеграцію дитини з меншовартим батьком (чи матір’ю). Дані інтроєкти (фетиші) активізуються в об’єктних відношеннях та мають схильність до перенесення на інші ситуації спілкування, зберігаючи латентність едіпального змісту соціально-перцептивними викривленнями. Відступи від реальності дозволяють здійснити маскування відчуття неповноцінності суб’єкта, яке особливо активно актуалізується детермінантами едіпового періоду психічного розвитку особистості.

Аналіз емпіричного матеріалу дозволив вивчити індивідуальну неповторність варіацій соціально-перцептивних викривлень як епіфеномену системи психологічних захистів. До них, зокрема належать: ігнорування іншої особистості, її дискредитація, ідеалізація власного “Я”, гіперболізація власних переваг і досягнень, ефект мегаломанії тощо. Негативним наслідком таких викривлень є деперсоналізація особистості та зверхнє ставлення до оточуючих, що дестабілізує процес міжособистісної взаємодії і гальмує адаптацію в ситуації спілкування. Це також призводить до руйнації стосунків через формування тенденцій до психологічної смерті та психологічної імпотенції.

У третьому розділі – “Пізнання соціально-перцептивних викривлень у процесі глибинно-психологічної корекції (на емпіричному матеріалі груп АСПН) – на підставі аналізу емпіричного матеріалу доведено, що пізнання індивідуально неповторного змісту соціально-перцептивних викривлень та їх детермінант можливе лише за умови застосування методик глибинно-психологічного спрямування, що ґрунтуються на спонтанності та невимушеності поведінки учасників групи.

Підкреслено, що психокорекція за методом АСПН не передбачає цілеспрямованої актуалізації соціально-перцептивних викривлень, а забезпечує можливість їх невимушеної об’єктивації у процесі роботи, зокрема з аналізом комплексу тематичних психомалюнків, використанням іграшок та предметних моделей, аналізом семантики висловлювань, методом психодрами, що, у свою чергу, сприяє поглибленому їх пізнанню. Проаналізовано результативність психокорекційного процесу за методом АСПН у нівелюванні деструктивного впливу соціально-перцептивних викривлень на психіку суб’єкта.

Встановлено взаємозв’язок соціально-перцептивних викривлень з деструкціями психіки, що мають вияв у спілкуванні в тенденціях до психологічної смерті та психологічної імпотенції, витоки яких закладаються в ранньому дитинстві у період едіпової залежності під впливом стосунків з первинними лібідними об’єктами (батьками, вихователями).

На емпіричному матеріалі встановлено взаємозв’язок психологічних захистів з соціально-перцептивними викривленнями, описано їх наслідки, що презентовано у рис. 1.

Саме система психологічних захистів маскує і забезпечує невидимість соціально-перцептивних викривлень для самого їх носія (суб’єкта), що є необхідною умовою їх існування. Також констатовано факт індивідуальної неповторності соціально-перцептивних викривлень та їх деструктивний вплив на сферу спілкування суб’єкта.

З’ясовано розбіжності між автоматизованими формами психологічних захистів та психічною захищеністю суб’єкта, що ґрунтується на розвинутому соціально-перцептивному інтелекті та рефлексивних знаннях особистості, які вона розширює та поглиблює при груповій психокорекційній взаємодії за методом АСПН.

Система автоматизованих неусвідомлюваних психологічних захистів зумовлює соціальну дезадаптацію та психологічну незахищеність особи внаслідок відсутності адекватної саморефлексії, належних соціально-перцептивних знань, розуміння потреб інших людей та вміння “йти їм назустріч” (партнерські стосунки). Наслідками соціально-перцептивних викривлень також можуть бути труднощі самовираження суб’єкта, недовіра до оточуючих, блокування можливості задоволення власних потреб, відсутність впевненості у собі, залежність від сприйняття оточуючими, недовіра до позитивного їх ставлення, страх перед оточуючими, острах невизнання, неприйняття, дистанціювання від людей, недовіра до добра з боку інших осіб тощо.

Важливе місце у роботі відводиться діалогічній взаємодії, яка має діагностико-корекційну спрямованість і сприяє цілісному пізнанню психіки. Аналіз емпіричного матеріалу дозволив розкрити можливості пізнання викривлень шляхом застосування методу психоаналізу комплексу тематичних малюнків у поєднанні з іншими методами (психоаналітичної роботи з предметними моделями та іграшками, методом психодрами).

Розглянуто результати лонгітюдного дослідження, яке проводилося із використанням спостереження та тестових методик (методика самооцінки психічних станів за Г. Айзенком та дослідження самооцінки за методом ранжування). З цією метою було сформовано вибірку студентів (100 осіб), на основі якої створено експериментальну та контрольну групи (50+50). Експериментальну групу (Б) становили студенти психологічного факультету, які впродовж п’яти років проходили курс глибинної психокорекції за методом АСПН з використанням методик, спрямованих на глибинне пізнання внутрішніх детермінант соціально-перцептивних викривлень (окремі матеріали роботи представлені в додатках). До складу контрольної групи (А) увійшли студенти історичного та біологічного факультетів, які не проходили психокорекційних занять за методом АСПН. Для встановлення статистичної вірогідності різниць між двома групами використовувався критерій радіально-кутового перетворення Фішера (ц*).

Важливими показниками внутрішніх суперечностей та особистісної невідкорегованості, а також наявності у суб’єкта соціально-перцептивних викривлень (оскільки така особистість не в змозі підтримувати партнерські стосунки через вираженість мортідних тенденцій) є високий рівень тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності у досліджуваних. Відповідно загальний низький рівень зазначених психічних станів є показником відкорегованості особистості, оскільки налагодження стосунків є необхідною передумовою професійної діяльності майбутніх спеціалістів (психологів та студентів інших факультетів). Тому зниження показників вищевказаних станів є індикатором результативності психокорекційного процесу. Значні відмінності між показниками вищезгаданих станів спостерігаються вже на третьому курсі (зменшується кількість студентів з високим рівнем тривожності, фрустрації, агресії, ригідності та відповідно збільшується з низьким). Згідно з результатами тестової діагностики на п’ятому курсі в учасників експериментальної групи порівняно з контрольною значно збільшується кількість студентів з низькими показниками таких станів, як тривожність (на 68%), фрустрація (на 52%), агресивність (на 50%) та ригідність (на 62%).

Для вірогідності підтвердження отриманих результатів за обраними тестами застосовувалася методика дослідження самооцінки за методом ранжування, результати якої представлені на рис. 2. Згідно з отриманими результатами у контрольній групі спостерігається незначні зміни показників за обраними шкалами порівняно з 1 курсом. У експериментальній групі відбулися позитивні зміни, оскільки адекватно себе оцінюють 90% досліджуваних порівняно з 10% на 1 курсі, що свідчить про ефективність АСПН у психокорекції особистості загалом та нівелюванні соціально-перцептивних викривлень шляхом наближення “Я-ідеального” до “Я-реального” у психіці суб’єкта (що рельєфно презентують додатки).

Таблиця 1

Результати діагностики самооцінки психічних станів (за Г. Айзенком)

Примітка: * – достовірність різниць експериментальної групи стосовно контрольної – р?0,05;

** – достовірність різниць експериментальної групи стосовно контрольної – р?0,01;

Рис. 2. Діаграма дослідження самооцінки за методом ранжування

Отже, проведене дослідження свідчить, що у контрольній групі спостерігалися незначні зміни за обраними шкалами. Водночас в експериментальній групі у процесі АСПН в учасників навчання відбулися конструктивні особистісні зміни (знизились показники деструктивних особистісних характеристик: рівня тривожності, фрустрації, агресивності, регресії; самооцінка наблизилась до адекватної.

Результативність психокорекційного процесу в контексті об’єктивації соціально-перцептивних викривлень підтверджується самозвітами учасників груп АСПН, які вказують на позитивні зміни у сприйнятті самого себе, стосунків з іншими людьми, а також підвищують адекватність міжособистісного сприйняття, поглиблюють тенденції до партнерства тощо.

За результатами дисертаційного дослідження було сформовано рекомендації психологам-практикам з метою упередження соціально-перцептивних викривлень у їх професійній роботі.

Одержані результати дослідження засвідчили їх узгодженість з поставленими в дисертації завданнями та сформульованими гіпотезами, що дозволило зробити загальні висновки:

1. Проблема соціальної перцепції вивчалася ще в радянський період розвитку психології в роботах О. О. Бодальова, Б. Г. Ананьєва, О. В. Запорожця, Ф. Є. Василюка та ін.; в зарубіжних дослідженнях – у роботах Г. Лейбніца, І. Гербарта, К. Ґ. Юнґа, М. Кляйн, К. Роджерса, А. Маслоу та ін. Значний внесок у розуміння соціально-перцептивних викривлень зробили роботи З. Фрейда та А. Фрейд, які шляхом розкриття особливостей психологічних захистів торкалися проблеми викривлень на зовнішньому та внутрішньому рівнях сприйняття. Подальшого розвитку дослідження набули у роботах послідовників З. Фрейда Е. Еріксона, М. Кляйн, П. Хайманна та ін., а також представників гуманістичного напряму Е. Фромма, К. Хорні, Х. Саллівана, С. Джурарда, Ф. Перлза, К. Роджерса, А. Маслоу. В радянській психології дослідження феномену викривлень було започатковано такими вченими як Ф. В. Бассін, Ф. Є. Василюк, Б. Д. Карвасарський, Т. С. Яценко та ін.

2. У процесі дослідження доведено продуктивність усистематизування психологічних захистів в рамках двох вагомих категорій: базових та ситуативних захистів, які визначають феномен психічного на перетині вертикалі (ситуативні захисти) і горизонталі (базові захисти), що розкриває психодинамічний підхід до розуміння цілісної психіки (Т. С. Яценко). Результати демонструють, що ситуативні захисти асимілюють різновиди захисних форм (механізмів), зміст яких розкрито у психоаналізі (З. Фрейд, А. Фрейд тощо). Аналіз емпіричного матеріалу підтвердив підпорядкування генеральному механізму “від слабкості до сили” (що слугує принципом усистематизування усіх різновидів захистів) захисної системи будь-якої особистості.

3. Психодинамічний підхід до розуміння феномену психологічних захистів, як системно-впорядкованого диспозиційного утворення, сприяв проникненню у глибинну сутність та пізнанню їх похідної соціально-перцептивних викривлень, що слугують потребам ідеалізованого “Я”. Аналіз “Моделі внутрішньої динаміки психіки” дозволяє стверджувати, що викривлення жорстко запрограмовані: з одного боку внутрішніми суперечностями психіки; з іншого необхідністю забезпечення єдності суперечливих тенденцій (їх маскування) та суб’єктивної інтеграції психіки, спрямованої на підтримання ідеалізованого “Я”.

4. До функціональних особливостей психологічних захистів належать викривлення у сфері соціально-перцептивної інформації, що призводить до деформації спілкування та взаємин з оточуючими людьми і є деструктивним у професійній діяльності психолога. Проведене дослідження сприяло розумінню психіки як цілісного утворення в єдності її свідомої та несвідомої сфер та поглибило як теоретичний, так і практичний аспекти розуміння цілісної сутності захистів, індивідуальної їх неповторності, усистематизованості чинниками едіпального порядку.

5. Психоаналіз комплексу тематичних малюнів дозволив уточнити функціональні особливості базових та ситуативних різновидів захистів в ракурсі розуміння їх відношення до соціально-перцептивних викривлень. Саме образний матеріал, який є “мовою” несвідомого, сприяв виявленню взаємозв’язків між окремим символами, що дозволило не лише когнітивно, а й образно-ілюстративно віднайти докази того, що захисти покликані не лише адаптувати до соціально значимої для суб’єкта ситуації (ситуативні захисти), але й завершити незавершені справи дитинства, тобто зреалізувати “інфантильні цінності” (базові захисти). Вищевказана розбіжність у спрямуванні даних захистів маскується відступами від реальності, що синтезується процесами суб’єктивної інтеграції.

6. Доведено що відступи від реальності зумовлюють та актуалізують захисти в іншій життєвій ситуації суб’єкта, що породжує феномен “хибного кола”. Супутнім цьому явищу є почуття меншовартості та водночас прагнення до його маскування ідеалізованими очікуваннями суб’єкта на підтвердження гідностей його “Я”. Матеріал дисертації доводить деструктивний вплив викривлень на процес спілкування, що проявляється у формуванні тенденцій до психологічної імпотенції та психологічної смерті.

7. Кількісний та якісний аналіз результативності проходження майбутніми психологами глибинно-психологічної корекції доводить, що навчання за методом АСПН сприяє розширенню сфери свідомості суб’єкта, відкриває перспективи адекватної саморефлексії, створює умови для особистісного зростання шляхом нівелювання соціально-перцептивних викривлень, а значить і автоматизованих способів захистів.

Перспективи дослідження полягають у продовженні наукового пошуку в напрямку розкриття глибинно-психологічної детермінованості виникнення системи психологічних захистів та доведенні їх запрограмованості на здійснення викривлень соціально-перцептивної інформації як передумови суб’єктивної інтеграції психіки з метою маскування від свідомості прогалин (“психологічних пустот”) між “Я”-ідеалом та ідеалізованим “Я”.

Основні результати дослідження опубліковані у наукових працях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Горобець Т.В. Соціально-перцептивні викривлення – епіфеномен психологічних захистів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню соціально-перцептивних викривлень як епіфеномену психологічних захистів. У роботі висвітлено теоретичні підходи до проблеми викривлення процесу сприймання у соціальній взаємодії, виявлено залежність даного феномену від дії системи психологічних захистів в контексті психодинамічної теорії.

Розкрито психологічний зміст процесу соціально-перцептивних викривлень та виявлено їх глибинно-психологічну сутність. З’ясовано, що окреслений феномен детермінується як зовнішніми (соціальними) факторами, так і глибинними механізмами психіки. Доведено, що соціально-перцептивні викривлення є наслідком особистісної проблеми суб’єкта (внутрішньої суперечності), що знаходить відображення у таких зовнішніх проявах, як ігнорування іншої особи, ідеалізація власного “Я”, психологічна імпотенція, психологічна смерть тощо.

З’ясовано передумови виникнення соціально-перцептивних викривлень, встановлено їх зв’язок із системою психологічних захистів, із об’єктними відношеннями, умовними та інфантильними цінностями суб’єкта.

Обґрунтовано необхідність здійснення глибинної психокорекції соціально-перцептивних викривлень, доведено результативність проходження майбутніми психологами психокорекції за методом АСПН, сформульовані рекомендації психологам-практикам з метою упередження деструктивності їх професійної діяльності.

Ключові слова: соціально-перцептивні викривлення, несвідоме, система психологічних захистів, едіпова залежність, об’єктні відношення, глибинні механізми психіки, метод активного соціально-психологічного навчання.

АННОТАЦИЯ

Горобец Т.В. Социально-перцептивные искажения – эпифеномен психологических защит. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. – Ивано-Франковск, 2008.

Диссертация посвящена исследованию феномена социально-перцептивных искажений в контексте психологических защит. В работе представлены теоретические подходы к проблеме искажения процесса восприятия, раскрыто соотношение данного феномена с системой психологических защит в рамках психодинамического подхода.

Раскрыто психологическое содержание процесса отступления от реальности и представлена его глубинно-психологическая сущность. Виявлено, что данный феномен детерминируется как внешними (социальными) факторами (установками, внушением и др.), так и глубинными механизмами психики. На эмпирическом материале доказано, что социально-перцептивные искажения являются следствием личностной проблемы субъекта (внутреннего противоречия), что находит отражение в таких внешних проявлениях, как игнорирование и дискредитация другой личности, идеализация собственного “Я”, тенденция к психологической смерти, тенденция к психологической импотенции и др.

Анализ эмпирического материала (групповой психокоррекционной работы по методу активного социально-психологического обучения с будущими психологами-практиками) позволяет установить причины возникновения социально-перцептивных искажений, их связь с системой психологических защит, объектными отношениями, условными и инфантильными ценностями субъекта.

Истоки социально-перцептивными искажениями закладываются в раннем детстве в период эдиповой зависимости под влиянием отношений с первичными либидиозными объектами (родителями, виспитателями и др.). Именно система психологической защиты маскируети обеспечивает невидимость социально-перцптивных искажений для самого их носителя (субъекта), что является необходимым условием их существования. В работе также констатируется факт индивидуальной неповторности социально-перцептивных искажений и их деструктивное влияние на сферу общения суъекта.

В диссертации обоснована необходимость проведения глубинной психокоррекции социально-перцептивных искажений, доказана результативность прохождения будущими психологами-практиками психокоррекции по методу АСПН, сформированы рекомендации практикующим психологам с целью упреждения деструкции их профессиональной деятельности.

Ключевые слова: социально-перцептивные искажения, бессознательное, система психологических защит, эдиповая зависимость, объектные отношения, глубинные механизмы психики, метод активного социально-психологического обучения.

ABSTRACT

Gorobets T.V. Socio-perceptive distortions are the epiphenomenon of psychological defence. – Manuscript.

Dissertation for the Candidate Degree in Psychology (Speciality 19.00.07 – Pedagogical and Age Psychology). – Prykarpatya National University named after Vasyl Stefanek. – Ivano-Frankivsk, 2008.

The dissertation is devoted to researching the phenomenon of socio-perceptive distortions as the epiphenomenon of psychological defence. This thesis represents the theoretical approaches to the problem of distortion of perception process, reveals the dependence of this phenomenon from the actions of psychological defence system in the context of psychodynamic theory.

Within the framework of the paper the psychological substance of the process of socio-perceptive distortions and their deep psychological essence were revealed. The phenomenon mentioned above is determined by both external (social) factors and deep mechanisms of the psyche. It was proved that socio-perceptive distortions are the consequence of subject’s personal problem (self- contradiction) which is reflected in such external manifestations as ignoring another person, idealizing “I” proper, psychological impotence, psychological death etc.

The thesis defines the presuppositions for appearance of socio-perceptive distortions, proves their connection with the psychological defence system, object relations, conditional and infantile values of the subject.

The research has proved the necessity of deep psychological correction of socio-perceptive distortions, successful results of ASPE method for future psychologists. There are recommendations for practical psychologists to prevent destructing their professional activity.

Key words: socio-perceptive distortions, the unconscious, psychological defence system, Oedipus dependence, object relations, deep mechanisms of the psyche, active socio-psychological education (ASPE) method.