Опираючись на аналіз репрезентативних творів німецькомовної літератури для дітей та юнацтва та дослідження багатьох зарубіжних учених, можна стверджувати, що суть зміни комунікативної парадигми в літературі для дітей та юнацтва останніх десятиріч полягає в тому, що дидактичну функцію у цій літературі до певної міри витіснено наративною функцією. Ця зміна стала можливою завдяки інтеграції в цю художню систему найновіших літературно-естетичних засобів, зокрема: персоналізована оповідна ситуація, непряма мова, внутрішні монологи, множинність оповідних голосів, багаточасовість та ін.

Іманентне тлумачення процесу комунікації у літературі для дітей та юнацтва характеризує внутрішню зумовленість імпліцитної проекції, або, іншими словами, візуалізації образу дитини як ідеального реципієнта, як літературного явища, що випливає із його власної природи, як безпосереднього центру причинно-наслідкового зв’язку всієї комунікативної інтеракції у тексті.

Складна діалогічна природа творів для дітей спонукає сприймати їх діалектично, тобто розуміти, що дитина в них піднесена до рівня дорослих, адже її залучено до розв’язання складних світоглядних проблем, до процесу самопізнання. І це не дозволяє говорити про абсолютну автономність літератури для дітей та юнацтва. З іншого боку, наративний аналіз, докладне вивчення комунікативного процесу, уможливлює виявлення певної структурної специфіки, яка дає підстави виділяти її як окремий різновид.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Вовк У. С. Показ двох протилежних реалій у суспільстві (на основі роману для дітей “Крихта та Антон” Еріха Кестнера (1931) // Нова філологія. – Запоріжжя, 2002. – № 1 (12). – С. .

2. Гнідець У. С. Діалог поколінь в оповіданні Петера Гертлінґа “Бабуся” крізь призму оповідної структури тексту // Літературознавчі студії. Збірник наукових праць. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. – Вип. 7. – С. 60-66.

3. Гнідець У. С. Зміна комунікативної парадигми в німецькій літературі для дітей та юнацтва (на прикладі збірки оповідань “Сірі та зелені поля” Урсули Вьольфель) // Іноземна філологія. Український науковий збірник. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. – Вип. 118. – С. 32-41.

4. Гнідець У. С. Візуалізація образу дитини як спосіб здійснення літературної комунікації // Іноземна філологія. Український науковий збірник. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. – Вип. 119(2). – С. 70-78.

5. Вовк У. С. Поняття дитячої літератури та її художня специфіка // Слово Світ. Вісник. Національний університет “Львівська Політехніка”. – Львів: Національний університет “Львівська Політехніка”, 2002. – № 453. – С. 352-356.

6. Гнідець У. С. Вираження інтенціональності авторської свідомості у романі для дітей “Момо” Міха еля Енде // Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество. – Киев: Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2004. – С. 297-301.

7. Гнідець У. С. Поняття “класична дитяча література” в німецькому літературознавстві ХХ ст. // Слово Світ. Вісник. Національний університет “Львівська Політехніка”. – Львів: Національний університет “Львівська Політехніка”, 2005. – № 538. – С. 73-77.

8. Гнідець У. С. Роль дорослої людини в оповідній структурі текстів для дітей та юнацтва (на прикладі німецькомовної прози) // Мова і культура. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2007. – Вип. 9. – Т. Х (98). – С. 182-189.

АНОТАЦІЯ

Гнідець У. С. Специфіка комунікації у літературі для дітей та юнацтва (на матеріалі сучасної німецькомовної прози). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 – література зарубіжних країн. – Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, Сімферополь, 2008.

Дисертація є першим у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві комплексним аналізом специфіки літературної комунікації в німецькомовній літературі для дітей та юнацтва, зокрема, зміни комунікативної парадигми в ній в період від 70-х рр. ХХ ст. до сьогодення. Домінантним аспектом дослідження стало обґрунтування поняття літератури для дітей та юнацтва на основі комунікативної теорії дієвості. Чільними принципами здійснення комунікації в літературі для дітей та юнацтва визначено: ідейне збагачення наративу, бінарність, рівноправність та самодостатність комунікантів, візуалізацію образу дитини як ідеального реципієнта – літературне явище, яке випливає із його власної природи як безпосереднього центру причинно-наслідкового зв’язку всієї комунікативної інтеракції в тексті. Проведений у роботі аналіз творів видатних німецькомовних письменників У. Вьольфель, П. Гертлінґа, О. Пройслера, М. Енде, Ю. Шубіґера націлений на відкриття специфіки комунікативного процесу на внутрішньо-текстовому рівні.

Ключові слова: література для дітей та юнацтва, класичність літератури для дітей та юнацтва, літературна комунікація, модель літературної комунікації в літературі для дітей та юнацтва, ідеальний реципієнт-дитина.

SUMMARY

Hnidets U. S. Specific of communication in the literature for children and youth (on the base of the modern German novel). – Manuscript.

A thesis submitted in partial fulfillment of the requirements for the candidate’s degree (speciality 10/01/04 – literature of foreign countries). V. Vernadsky Tavrida National University, Simferopol, 2008.

The dissertation is the first in Ukrainian and foreign literary studies integrated research of the specific of communication in the German literature for children and youth, the change in the communicative paradigm in 70th of XX. and up to nowadays both on the internal and external textual levelsinvestigation. Dominant aspect of investigation is the definition of literature for children and youth and its communicative specific in the socio-historical context of its developing in the German-speaking countries. The main principles in the realizing of communication in the literature for children and youth are: binarity, equality and self-suffciency of the communicants, visualizing of the child’s image as ideal recipient, as literary phenomenon that is is influenced by its own nature as direct centre of cause and effect relationship. The study presents an analysis of works of such prominent German writers as U. Wцlfel, P.Hдrtling, O. PreuЯler, M. Ende, J. Schubiger. The analysis is aimed at revealing the specific features of the communicative process on the internal textual level.

Key words: literature for children and youth, classic literature for children and youth, literary communication, model of literary communication in the literature for children and youth.

АНОТАЦИЯ

Гнидец У. С. Специфика коммуникации в литературе для детей и юношества (на материале современной немецкоязычной прозы). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 04 – литература зарубежных стран. – Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского, Симферополь, 2008.

Диссертация является первым в отечественном и зарубежном литературоведении комплексным анализом специфики литературной коммуникации в немецкоязычной литературе для детей и юношества, в том числе и смены коммуникативной парадигмы в ней в период от 70-х гг. ХХ ст. по сегодняшний день.

Констатировано, что в современном зарубежном литературоведении литературу для детей и юношества выделяют как отдельную исследовательскую область, в то время как в украинской науке к этой литературе проявляют ещё недостаточное внимание. Важным при этом остаётся то, что литературу для детей и юношества рассматривают как контекстуальное, социальное, проблемно-выраженное явление междисциплинарного характера. Поэтому в работе проведено углублённое изучение современной немецкоязычной литературы для детей и юношества как отдельного самобытного литературного явления: конкретизирован терминологический аппарат, выделено понятие “классическая литература для детей и юношества”, представлен её литературно-исторический обзор, который позволил продемонстрировать основные тенденции, направления и жанры.

Коммуникативный ракурс исследования предоставил возможность объединить в диссертации в целостное проблемное поле вопросы, которые связаны с особенностями развития литературы для детей и юношества. Важным аспектом исследования является сосредоточение внимания на уровне внутри-текстовой коммуникации, проводя при этом аналогии с текстуально-экстернальным уровнем коммуникативной системы. Вследствие этого удалось обосновать своеобразие коммуникативного процесса этой литературы, непосредственное отражение которого выявлено уже в форме художественного послания, которое содержит специфическую адресацию, а именно – для детей и юношества, являясь видовой чертой этой литературы.

В результате анализа теоретической литературы и конкретных художественных произведений выдающихся немецкоязычных писателей для детей в работе представлена коммуникативная модель, которая призвана содействовать пониманию ментальности современного ребёнка, восприятию детского реципиента как равноправного коммуниканта, а также воспроизведению роли взрослого человека в коммуникативной цепи. Подчёркнуто, что коммуникативная теория художественного произведения рассматривает каждый структурный элемент текста как элемент коммуникативного процесса. Поэтому на примере репрезентативных классических произведений выдающихся современных писателей для детей, таких как У.Вёльфель, К. Нёстлингер, П. Гертлинг, М. Энде, Ю. Шубигер, рассмотрены различные компоненты коммуникационного процесса: адресат, адресант, литературное послание, повествовательная структура. Существенным является вывод о том, что литературная коммуникация осуществляется по принципу бинарности как представление двух возрастных уровней сознания: взрослого человека и ребёнка и их сосуществования в едином измерении. Повествовательный дискурс предполагает и двойную рецепцию: ребёнком-читателем – по принципу идентификации и взрослым читателем – по принципу интерпретации. В диссертации утверждается, что суть изменения коммуникативной парадигмы в литературе для детей и юношества в период с 70-х гг. до нашего времени – в существенном вытеснении дидактической функции наративной. По-новому представлен контекст немецкоязычной литературы для детей и юношества актуального периода, определены основные тенденции её развития, а также её своеобразие в плане переосмысления понятий “детство” и “роль ребёнка в обществе”.

Ключевые слова: литература для детей и юношества, классичность литературы для детей и юношества, литературная коммуникация, модель литературной коммуникации в литературе для детей и юношества, идеальный реципиент-ребёнок.