ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ГУЛКЕВИЧ ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ

УДК 343.533.9 (477)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА

АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЛЬВІВ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Бойко Андрій Михайлович,

Львівський національний університет імені

Івана Франка, декан юридичного факультету,

завідувач кафедри кримінального права та

кримінології

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Навроцький В’ячеслав Олександрович,

Львівський державний університет внутрішніх

справ, декан факультету

кандидат юридичних наук, професор

Андрушко Петро Петрович, Київський

національний університет імені Тараса

Шевченка, професор кафедри кримінального

права та кримінології

Захист відбудеться „18” квітня 2008 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м.Львів, вул. Січових Стрільців, 14 (зал засідань юридичного факультету, ауд. Г-409).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий „15” березня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук В.О. Семків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Обраний Україною після здобуття незалежності шлях побудови цивілізованих ринкових відносин, її прагнення до інтеграції у європейське та світове співтовариство зумовили необхідність забезпечення ефективної кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав. Від вирішення проблеми запобігання та протидії злочинам проти авторського права і суміжних прав, значною мірою, залежить збереження та примноження інтелектуального капіталу держави, підвищення її міжнародного авторитету.

Злочинність у сфері авторського права і суміжних прав, яка отримала назву інтелектуального піратства, характеризується високим рівнем латентності, а використання нових технологій забезпечує правопорушникам одержання значних прибутків, що актуалізує удосконалення правового регулювання інституту авторського права і суміжних прав, у тому числі його кримінально-правову охорону.

Високий рівень злочинності проти авторського права і суміжних прав, крім заподіяння матеріальної шкоди вітчизняним і зарубіжним правовласникам, призводить також до сповільнення темпів розвитку науки і культури, підриву інтелектуального потенціалу держави, зменшення надходжень до державного і місцевого бюджетів, ускладнення зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних відносин України з іншими державами.

На жаль, стан боротьби з кримінально-караними порушеннями авторського права і суміжних прав у нашій державі не відповідає вимогам сьогодення. Впродовж багатьох років Україна входить до числа перших десяти держав світу з найвищим рівнем піратства щодо програмного забезпечення та в аудіовізуальній сфері. За різними оцінками, частка контрафактної продукції на вітчизняному ринку об’єктів авторського права і суміжних прав становить від 60 до 90 відсотків.

Однією з основних причин все ще високого рівня поширення контрафактних примірників творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення є недостатнє використання державою засобів кримінально-правового впливу щодо осіб, які вчиняють злочини у сфері авторського права і суміжних прав.

У свою чергу, матеріали судово-слідчої практики засвідчують, що причинами неефективності кримінально-правової боротьби з порушеннями авторського права і суміжних прав є також недостатньо чітке викладення диспозиції ст. 176 Кримінального кодексу України (далі – КК України), що породжує різні підходи до кваліфікації порушень авторського права і суміжних прав, як у теорії кримінального права, так і у діяльності правоохоронних органів.

Наведені аргументи та необхідність комплексного підходу до вирішення проблем кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав свідчать про безумовну актуальність обраної теми дослідження.

Теоретична основа дослідження. Дослідженням питань, які безпосередньо стосуються теми цієї дисертації, займалися П.П. Андрушко, Б.В. Здравомислов, А.М. Коваль, Б.В. Харченко. Окремі аспекти кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав розглядалися М.І. Бажановим, П.С. Берзіним, С.Я. Булатовим, В.В. Єсиповим, А.А. Жижиленком, Б.В. Здравомисловим, В.Н. Івановим, Л.М. Кривоченко, А. Лохвицьким, С.Я. Лиховою, П.С. Матишевським, М.І. Мельником, В.О. Навроцьким, Н.О. Неклюдовим, В.Д. Спасовичем, І.Я. Фойницьким, М.І. Хавронюком, Є.В. Шевченком, Г.Ф. Шершеневичем.

Емпірична основа дослідження. Автором вивчено і узагальнено практику судових і правоохоронних органів, яка стосується кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав. Під час написання дисертаційної роботи досліджено матеріали 108 кримінальних справ, статистичну інформацію Державної судової адміністрації України та департаменту інформаційних технологій МВС України. Проведено анкетування працівників правоохоронних органів (усього опитано 168 респондентів).

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з теми „Проблеми протидії злочинності на сучасному етапі розвитку Української держави” (номер державної реєстрації 0105U007467).

Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є здійснення теоретичного комплексного дослідження підстав криміналізації порушення авторського права і суміжних прав, історичного та міжнародного досвіду кримінально-правового захисту цього виду права інтелектуальної власності, об’єктивних і суб’єктивних ознак складу цього злочину, відмежування його від суміжних злочинів і правопорушень, формулювання рекомендацій щодо вдосконалення КК України та правильної кваліфікації злочину, передбаченого ст. 176 КК України.

Вказана мета зумовила визначення і вирішення таких завдань: 1) з’ясувати соціальну обумовленість кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав; 2) вивчити історичні аспекти розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав на території України; 3) дослідити кримінально-правові аспекти міжнародного захисту авторського права і суміжних прав; 4) здійснити порівняльний аналіз законодавства зарубіжних країн про кримінально-правову охорону авторського права і суміжних прав; 5) провести аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав; 6) вивчити проблеми розмежування кримінально-караних порушень авторського права і суміжних прав та інших злочинів і відмежування від суміжних адміністративних правопорушень; 7) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України, яке забезпечує охорону авторського права і суміжних прав.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав в Україні. Предметом дослідження є кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, норми про кримінальну відповідальність за порушення авторського права, які були чинними на території України у ХІХ-ХХ століттях, міжнародно-правові договори, нормативні акти керівних органів Ради Європи та Європейського Союзу, норми чинного законодавства зарубіжних держав про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, наукові концепції щодо складу злочину, передбаченого ст. 176 КК України, та його кваліфікації, практика судових і правоохоронних органів у справах про порушення авторського права і суміжних прав.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять загальнонаукові методи пізнання суспільних явищ. Під час роботи над дисертацією використано наступні наукові методи: діалектичний (як фундаментальний філософський метод під час дослідження механізму кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав), системно-структурний (для системного дослідження об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони злочину як взаємопов’язаних складових елементів складу порушення авторського права і суміжних прав), логіко-юридичний (для встановлення змісту кримінально-правових понять, які характеризують кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, з’ясування закономірностей дії права за допомогою правил юридичної логіки), історико-правовий (для дослідження передумов, які зумовили кримінально-правову заборону порушення авторського права і суміжних прав, для аналізу розвитку кримінального права України і вирішення питання щодо криміналізації цих діянь на різних етапах історичного розвитку держави), порівняльно-правовий (під час порівняння норм чинного законодавства зарубіжних держав із положеннями КК України), документальний (під час вивчення матеріалів правозастосовної практики), статистичний (для опрацювання даних про кількість зареєстрованих злочинів, кількість направлених до суду кримінальних справ і винесених обвинувальних вироків), конкретно-соціологічний (під час анкетування працівників судових і правоохоронних органів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні після прийняття КК України 2001 року самостійним комплексним дослідженням складу порушення авторського права і суміжних прав.

На захист виносяться такі положення, які, на думку дисертанта, є новими або такими, що доповнюють чи уточнюють проблемні питання кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав як у теоретичному аспекті, так і важливі у практичному застосуванні:

1. Розвинуто положення, що основною підставою криміналізації порушення авторського права та суміжних прав є заподіяння істотної шкоди майновим правам авторів творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення.

2. Вперше проведено аналіз кримінально-правової охорони права авторства та виключних прав суб’єктів авторського права за законодавством Російської, Австро-Угорської імперій та Польщі, у складі яких тривалий час перебували українські землі.

3. Вперше зроблено висновок, що положення міжнародних угод у галузі авторського права, нормативних актів керівних органів Ради Європи і Європейського Союзу вимагають запровадження кримінально-правової охорони, насамперед, майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, а також криміналізації умисних дій з обходу або нейтралізації технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, незаконного вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.

4. Вперше узагальнено досвід законотворчості зарубіжних країн, який доводить пріоритетність кримінально-правової охорони майнових прав авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення, необхідність криміналізації дій з обігу контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, а також незаконних дій з обходу або нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав, вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.

5. Підтримано та розвинуто твердження про те, що родовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є право інтелектуальної власності.

6. Вперше обґрунтовано, що безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є тільки майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав у вигляді виключних прав на дозвіл або заборону використання творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення.

7. Вперше наведено вичерпний перелік діянь, передбачених ст. 176 КК України, які полягають у вчиненні незаконного відтворення або розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав, інших умисних порушень майнових прав автора твору, комп’ютерної програми, бази даних, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, передбачених ст. 15, 39-41 Закону України „Про авторське право та суміжні права” (далі – ЗАПСП).

8. Вперше обґрунтовано, що матеріальна шкода, як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 176 КК України, полягає у шкоді, заподіяній порушенням тільки майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав. Зроблено висновок про те, що у чинній нормі про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав під матеріальною шкодою потрібно розуміти вартість порушеного майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення.

9. Розвинуто твердження про те, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 176 КК України, характеризується умисною формою вини у вигляді прямого або непрямого умислу. Наведено додаткові аргументи на користь висновку про те, що суб’єктом цього злочину може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла шістнадцяти років до дня вчинення злочину, у тому числі автор продукту творчості у випадку порушення ним раніше відчуженого іншій особі майнового права на твір, комп’ютерну програму, базу даних, фонограму, відеограму, програму мовлення.

10. Вперше зроблено висновок про те, що порушення авторського права та суміжних прав розмежовується від порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію та незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару за безпосереднім об’єктом злочину, в першу чергу, за предметом злочину. Злочини проти авторського права на твір образотворчого мистецтва та проти права власності на такий твір розмежовуються, насамперед, за об’єктивною стороною діянь.

11. Вперше запропоновано вдосконалити чинну редакцію ст. 176 КК України, визнавши злочином порушення майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, незалежно від розміру заподіяної шкоди. Встановити кримінальну відповідальність за незаконне придбання, перевезення або зберігання з метою розповсюдження контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, вчинених у значному розмірі, а також за умисні дії з обходу або нейтралізації технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, незаконного вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження. Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що в ній запропоновано удосконалити положення КК України, які передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав. Викладені автором міркування можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі під час вивчення питань, які стосуються кримінальної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що висновки і пропозиції можуть бути використані під час опрацювання рекомендацій щодо внесення змін і доповнень до КК України, під час підготовки проекту постанови Пленуму Верховного Суду України стосовно кваліфікації порушення авторського права і суміжних прав. Положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані працівниками правоохоронних органів та суддями у їх практичній діяльності. Науковий матеріал дисертаційного дослідження може бути використаний у навчальному процесі під час викладання курсу Особливої частини кримінального права України, для підготовки науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: ХІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні (м. Львів, 2006 рік), міжнародних науково-практичних конференціях: „Міжнародне співробітництво у боротьбі з комп’ютерною злочинністю: проблеми та шляхи їх вирішення”
(м. Донецьк, 2006 рік), „П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2006 рік), „Другі Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 2006 рік), „Сучасне законодавство Росії та колишніх республік СРСР” (м. Твер, Російська Федерація, 2006 рік), „Кримінальний кодекс України 2001 р.: Проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, 2007), ХІІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2007 рік).

Публікації. Результати дослідження викладені автором у восьми наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та семи тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, чотирьох додатків і списку літератури (364 найменування). Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, із них: обсяг основного тексту – 178 сторінок, обсяг додатків – 8 сторінок, список використаної літератури – 32 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, емпіричну базу дослідження, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення отриманих результатів, вказано на їх апробацію.

Розділ 1 „Розвиток законодавства про кримінально-правову охорону авторського права і суміжних прав” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Соціальна обумовленість кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав” досліджено об’єктивні критерії криміналізації діяння, передбаченого ст. 176 КК України. Необхідність існування кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав зумовлена, насамперед, заподіянням цими посяганнями істотної шкоди майновим правам автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми та організації мовлення. Інтелектуальне піратство в епоху становлення інформаційного суспільства набуло глобального поширення, способи порушення авторського права і суміжних прав, завдяки науково-технічним досягненням, стали доступними широкому загалу.

У підрозділі 1.2. „Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав на території України” вивчено історичний розвиток кримінально-правової охорони авторського права в Україні. З’ясовано, що кримінальна відповідальність за порушення авторського права в Австро-Угорській та Російській імперіях, до складу яких входили українські землі, була запроваджена у XIX столітті. Встановлено, що законодавство цих держав, а також Польщі, у складі якої перебувала Західна Україна у першій половині ХХ століття, визнавало злочином порушення права авторства та виключних прав суб’єкта авторського права. Скасування інституту авторського права після Жовтневої революції та пізніше його відновлення в Українській РСР в обмежених обсягах зумовили приниження ролі кримінально-правової охорони цього різновиду права інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.3. „Кримінально-правові аспекти механізму міжнародного захисту авторського права і суміжних прав” доведено, що міжнародно-правові угоди, ратифіковані Україною, та нормативні акти Ради Європи і Європейського Союзу вимагають визнання злочинами, насамперед, порушення майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, незалежно від розміру заподіяної шкоди. В умовах розвитку інформаційного суспільства дієвим засобом протидії інтелектуальному піратству є запровадження кримінальної відповідальності за дії з обходу технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, а також за вилучення або зміну будь-якої інформації, у тому числі в електронній формі, про управління правами на об’єкти творчості.

У підрозділі 1.4. „Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав за законодавством зарубіжних країн” з’ясовано, що в іноземних державах існує кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, яка полягає, в першу чергу, у визнанні злочином порушення майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав. Водночас, високий рівень кримінально-правової охорони цього різновиду права інтелектуальної власності досягається криміналізацією дій з обходу технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, вилучення або зміни будь-якої інформації, у тому числі в електронній формі, про управління правами на об’єкти творчості, а також запровадженням кримінальної відповідальності за придбання, зберігання або перевезення контрафактних примірників об’єктів авторського права та суміжних прав, вчинених з метою їх розповсюдження.

Розділ 2 „Кримінально-правова характеристика порушення авторського права і суміжних прав” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. „Об’єкт порушення авторського права і суміжних прав” розглянуто питання, пов’язані з дослідженням родового та безпосереднього об’єктів злочину, передбаченого ст. 176 КК України.

Родовим об’єктом порушення авторського права і суміжних прав необхідно вважати право інтелектуальної власності, а тому розміщення цього злочину у розділі V Особливої частини КК України „Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина” є невиправданим.

Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав, оскільки лише порушенням цих прав може бути заподіяна матеріальна шкода.

Підтримано думки науковців, які вважають, що предмет злочину є факультативною ознакою об’єкта злочину. Предметом злочину можуть бути об’єкти матеріального походження, тобто ті об’єкти, які мають властивість сприйматись людиною будь-яким чином. Обґрунтовано, що предметом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є об’єкти авторського права і суміжних прав – твори науки, літератури і мистецтва, комп’ютерні програми і бази даних, виконання, фонограми, відеограми та програми мовлення.

У підрозділі 2.2. „Об’єктивна сторона порушення авторського права і суміжних прав” визначено зміст ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченої ст. 176 КК України. Обґрунтовано, що діяння, передбачене ст. 176 КК України, полягає у вчиненні незаконного відтворення або розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав, інших умисних порушень майнових прав автора твору, комп’ютерної програми, бази даних, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, передбачених ст. 15, 39-41 ЗАПСП. Доведено, що порушення особистих немайнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав не можуть бути визнані злочином, передбаченим ст. 176 КК України, адже їх вчиненням не заподіюється матеріальна шкода.

Між порушенням майнового права і матеріальною шкодою, яка ним заподіюється і є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину, має існувати безпосередній причинно-наслідковий зв’язок. Порушення авторського права і суміжних прав визнається закінченим з часу заподіяння порушенням майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми або організації мовлення матеріальної шкоди у значному, великому або особливо великому розмірах, грошове значення яких визначене у примітці до цієї норми.

Оскільки законодавець не розкриває поняття матеріальної шкоди у розумінні наслідків ст. 176 КК України, це ускладнює правильне застосування цієї норми органами досудового слідства та суду. У чинній нормі про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав під матеріальною шкодою необхідно розуміти вартість порушеного майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення.

У підрозділі 2.3. „Суб’єкт злочину проти авторського права і суміжних прав” проаналізовано проблемні питання визначення суб’єкта цього злочину. Суб’єктом порушення авторського права і суміжних прав може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла шістнадцяти років до дня вчинення злочину. Доведено, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, може бути також і сам автор продукту творчості у випадку порушення ним раніше відчуженого іншій особі майнового права на твір, комп’ютерну програму, базу даних, фонограму, відеограму, програму мовлення.

У підрозділі 2.4. „Суб’єктивна сторона порушення авторського права і суміжних прав” визначено особливості суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 176 КК України. Дослідження суб’єктивної сторони порушення авторського права і суміжних прав дає змогу стверджувати, що цей злочин може бути вчинено з прямим або непрямим умислом, оскільки винна особа усвідомлює фактичну сторону вчинюваного діяння, передбачає настання наслідків у вигляді матеріальної шкоди, бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

Розділ 3 „Проблеми правозастосування і правотворчості у сфері кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. „Розмежування кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав та інших злочинів, відмежування цього злочину від адміністративних правопорушень” проведено розмежування злочину, передбаченого ст. 176 КК України, із суміжними злочинами та його відмежування від адміністративних правопорушень. Порушення авторського права та суміжних прав розмежовується від злочинів проти права промислової власності (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію та незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару), насамперед, за безпосереднім об’єктом злочину, особливо за предметом посягання.

Злочини проти авторського права на твір образотворчого мистецтва та проти права власності на такий твір розмежовуються, в першу чергу, за об’єктивною стороною цих діянь.

Порушення авторського права на базу даних і розголошення комерційної таємниці, якою є база даних, розмежовуються за суб’єктивною стороною злочинів. Злочин, передбачений ст. 176 КК України, та імпорт або розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування (ст. 2031 КК України) розмежовується за предметом злочину.

Відмежування злочину, передбаченого ст. 176 КК України, та адміністративних правопорушень, передбачених ст. 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення і ст. 345 Митного кодексу України здійснюється за розміром заподіяної порушенням авторського права і суміжних прав матеріальної шкоди.

У підрозділі 3.2. „Проблеми вдосконалення кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав” проаналізовано проблемні аспекти кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав. Обґрунтовано, що встановлення нормою розміру матеріальної шкоди як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 176 КК України, не сприяє ефективній охороні авторського права і суміжних прав. Більш вдалим було б запровадження кримінальної відповідальності за порушення майнового права суб’єкта авторського права і суміжних прав, незалежно від розміру заподіяння матеріальної шкоди. Ратифіковані Україною міжнародні угоди вимагають встановлення кримінальної відповідальності за умисні дії з обходу технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, умисне вилучення або зміну інформації про управління правами на об’єкти авторського права і суміжних прав, що передбачає необхідність криміналізації зазначених діянь. Аналізується необхідність запровадження кримінальної відповідальності за умисні діяння з обігу контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, скоєних з метою їх розповсюдження.

У висновках, що завершують дисертаційне дослідження, автор узагальнив його результати та сформулював власні рекомендації щодо вдосконалення законодавства, яке передбачає кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав.

Автор прийшов до висновку, що чинна редакція ст. 176 КК України має недоліки, які не дозволяють здійснювати ефективний захист авторського права і суміжних прав. Автор вважає за необхідне законодавчо визначити коло злочинних порушень авторського права і суміжних прав.

На підставі викладеного автор пропонує:

1) перемістити ст. 176 КК України до нового розділу VI1 „Злочини проти інтелектуальної власності”, присвоїти їй номер 1981 та викласти у наступній редакції:

„Стаття 1981. Порушення авторського права і суміжних прав.

1. Незаконне відтворення, розповсюдження твору науки, літератури і мистецтва, комп’ютерної програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми або програми (передачі) мовлення, а так само інше умисне порушення майнового права на твір науки, літератури і мистецтва, комп’ютерну програму, базу даних, виконання, фонограму, відеограму або програму (передачу) мовлення –

караються штрафом, виправними роботами або позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою або заподіяли матеріальну шкоду у великому розмірі, –

караються штрафом або позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені у складі організованої злочинної групи, службовою особою з використанням службового становища або заподіяли матеріальну шкоду в особливо великому розмірі, –

караються позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення, та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Примітка. У статті 1981 КК України матеріальна шкода визнається заподіяною у великому розмірі, якщо вартість порушеного майнового права на об’єкт авторського права і суміжних прав у двісті або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а заподіяною в особливо великому розмірі, якщо вартість порушеного майнового права на об’єкт авторського права і суміжних прав у тисячу або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.”;

2) доповнити КК України ст. 1982 та 1983, виклавши їх у наступній редакції:

„Стаття 1982. Незаконне придбання, зберігання або перевезення з метою розповсюдження контрафактних примірників твору науки, літератури і мистецтва, комп’ютерної програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми або програми (передачі) мовлення.

1. Незаконне придбання, зберігання або перевезення з метою розповсюдження контрафактних примірників твору науки, літератури і мистецтва, комп’ютерної програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми або програми (передачі) мовлення, якщо вони вчинені у значних розмірах, –

караються штрафом, виправними роботами або обмеженням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою або у великому розмірі, –

караються штрафом або позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені у складі організованої злочинної групи, службовою особою з використанням службового становища або в особливо великому розмірі, –

караються позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Примітка. У статті 1982 КК України значним вважається розмір, якщо вартість примірників об’єктів авторського права і суміжних прав у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, великим, якщо вартість примірників об’єктів авторського права і суміжних прав у двісті або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо великим, якщо вартість примірників об’єктів авторського права і суміжних прав у тисячу або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 1983. Незаконні дії з обходу або нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав, вилучення або зміни будь-якої інформації про управління правами.

1. Незаконне виготовлення, розповсюдження, імпорт, експорт або зберігання з метою розповсюдження чи використання засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав, а також незаконне вилучення або зміна будь-якої інформації, у тому числі в електронній або іншій формах, про управління правами на об’єкти авторського права і суміжних прав, –

караються штрафом, виправними роботами або обмеженням волі з конфіскацією незаконно виготовлених засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Ті ж діяння, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або службовою особою з використанням службового становища, –

караються штрафом або позбавленням волі з конфіскацією незаконно виготовлених засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення, та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.”;

3) перемістити ст. 177 КК України „Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію”, ст. 2031 КК України „Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва”, ст. 229 КК України „Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару”, ст. 231 КК України „Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю”, ст. 232 КК України „Розголошення комерційної або банківської таємниці” та ст. 2321 КК України „Розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або його цінні папери” до новоствореного розділу VI1 „Злочини проти інтелектуальної власності” та присвоїти їм відповідно номери 1984, 1985, 1986, 1987, 1988 і 1989 .

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гулкевич В.Д. Технічні засоби захисту авторського права і суміжних прав. Проблеми удосконалення правової охорони // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №8. – С. 41-50.

2. Гулкевич В.Д. Характеристика незаконного відтворення та розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав як основних різновидів злочину, передбаченого ст. 176 КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №10. – С. 41-50.

3. Гулкевич В.Д. Родовий об’єкт кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2005. – №1. – С. 30-36.

4. Гулкевич В.Д. Об’єкт і предмет кримінально караного порушення авторського права і суміжних прав // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2005. – Випуск 41. – С. 323-343.

5. Гулкевич В.Д. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав в Іспанії // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. – №2. – С. 40-47.

6. Гулкевич В.Д. Визначення предмета порушення авторського права і суміжних прав // Вісник прокуратури. – 2006. – №3. – С. 97-104.

7. Гулкевич В. Міжнародна система захисту авторського права і суміжних прав. Кримінально-правові аспекти // Вісник прокуратури. – 2006. – №12. – С. 78-90.

8. Гулкевич В.Д. Розмежування порушення авторського права і суміжних прав від інших злочинів проти інтелектуальної власності // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2007. – Випуск 44. – С. 251-258.

9. Гулкевич В.Д. Порівняльний аналіз кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав у Польщі та Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2006. – С. 343-346.

10. Гулкевич В.Д. Проблемні аспекти визначення безпосереднього об’єкта кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених „П’яті осінні юридичні читання”. Частина п’ята: Підтом 1. – Хмельницький, 2006. – С. 50-53.

11. Гулкевич В.Д. Актуальні питання розмежування кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав та злочинів проти власності // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції „Другі Прибузькі юридичні читання”. – Миколаїв, 2006. – С. 482-484.

12. Гулкевич В.Д. Проблемные аспекты уголовно-правовой защиты авторского права и смежных прав на Украине // Современное законодательство России и бывших республик СССР: Материалы Международной научно-практической конференции. – Тверь, 2006. –
С. 123-127.

13. Гулкевич В.Д. Проблеми удосконалення кримінальної відповідальності за порушення авторського права на комп’ютерну програму // Международное сотрудничество в борьбе с компьютерной преступностью: Проблемы и пути их решения: Материалы международной научно-практической конференции. – Донецк, 2007. – С. 50-55.

14. Гулкевич В.Д. Суб’єкт кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2007. – С. 458-459.

15. Гулкевич В.Д. Проблемні питання кваліфікації кримінально- караного порушення авторського права і суміжних прав // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Частина 2. – Львів, 2007. – С. 39-41.

16. Hulkewych W. La proteccнon penal de los derechos de autor y conexos en Ucrania // Revista Penal. – 2006. – №17. – P. 177-192 („Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав в Україні” іспанською мовою у Журналі кримінального права, який видається університетами міст Уельва, Саламанка, Севілья та Кастілья-ла-Манча, Іспанія).

АНОТАЦІЯ

Гулкевич В.Д. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2008.

У дисертації досліджено проблемні аспекти кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав. Проаналізовано зміст кримінально-правових понять, які використані в існуючій редакції ст. 176 КК України.

Доведено, що чинна редакція ст. 176 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення тільки майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, якими заподіяно вказаним особам матеріальну шкоду у значному, великому або особливо великому розмірах. Обґрунтовано, що під матеріальною шкодою потрібно розуміти вартість порушеного майнового права суб’єкта авторського права та суміжних прав.

Автор пропонує вдосконалити чинну редакцію ст. 176 КК України, визнавши злочином порушення майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, незалежно від розміру заподіяної шкоди. Також запропоновано встановити кримінальну відповідальність за незаконне придбання, перевезення або зберігання з метою розповсюдження контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, вчинених у значному розмірі, а також за умисні дії з обходу або нейтралізації технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, незаконного вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, авторське право і суміжні права, порушення авторського права і суміжних прав.

АННОТАЦИЯ

Гулкевич В.Д. Уголовно-правовая охрана авторского права и смежных прав. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08. – уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2008.

В диссертации осуществлено исследование оснований криминализации нарушения авторского права и смежных прав, которое базируется на комплексном изучении ее объективных и системно-правовых критериев, исторического опыта уголовно-правовой охраны авторского права, опыта борьбы с интеллектуальным пиратством в зарубежной законодательной практике.

Родовым объектом нарушения авторского права и смежных прав предлагается считать право интеллектуальной собственности. Непосредственным объектом преступления, предусмотренного ст. 176 УК Украины, являются имущественные права субъектов авторского права и смежных прав, поскольку лишь нарушения этих прав могут причинить материальный ущерб.

Поддержано мнения ученых, которые считают, что предмет преступления является факультативным признаком объекта преступления. Предметом преступления могут быть объекты материального происхождения, то есть те объекты, которые имеют свойства восприниматься человеком каким-нибудь образом. Доказано, что предметом преступления, предусмотренного ст. 176 УК Украины, являются объекты авторского права и смежных прав – произведения науки, литературы и искусства, компьютерные программы и базы данных, исполнения, фонограммы, видеограммы и программы вещания.

Преступным деянием, предусмотренным ст. 176 УК Украины, являются незаконное воспроизводство или распространение объектов авторского права и смежных прав, другие умышленные нарушения имущественных прав автора произведения, компьютерной программы, базы данных, производителя фонограммы, видеограммы, организации вещания. Обосновано, что нарушения личных неимущественных прав субъектов авторского права и смежных прав не могут считаться преступлением, предусмотренным ст. 176 УК Украины, поскольку их совершение не приводит к причинению имущественного ущерба.

Между нарушением имущественного права и материальным ущербом должна существовать непосредственная причинная связь. Нарушение авторского права и смежных