ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ХЕЙЛІК ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 796.342+37.015.3

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ

ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕНІСИСТІВ В ПРОЦЕСІ

СТАНОВЛЕННЯ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту, Міністерство України у справах сімї, молоді та спорту.

Науковий керівник: | кандидат біологічних наук, професор

Андрюшина Любов Леонідівна,

Дніпропетровський державний інститут фізичної культу і спорту,

завідувач кафедри педагогіки та психології.

Офіційні опоненти: | доктор біологічних наук, професор

Самойлов Микола Григорович,

Харківська державна академія фізичної культури,

завідувач кафедри педагогіки та психології;

доктор психологічних наук, професор

Вісковатова Тетяна Павлівна,

Інститут математики, економіки та механіки Одеського національного університету

імені І.І. Мечнікова,

завідувач кафедри диференціальної та експериментальної психології.

Захист відбудеться 26 червня 2008 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.862.01 Харківської державної академії фізичної культури за адресою: 61022. м. Харків, вул. Клочківська, 99.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії фізичної культури (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99).

Автореферат розісланий 24 травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О. Градусов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Сучасна підготовка кваліфікованих тенісистів представляє собою складний багаторічний і багатоетапний процес в ході якого необхідно враховувати загальні закономірності адаптації спортсмена до тренувальних і змагальних навантажень, особливості становлення спортивної майстерності згідно до структури і динаміки фізичних і психічних якостей, морфологічного і психічного статусу спортсмена, наявності своєрідного співвідношення здібностей до даного виду спорту.

Багаточисельними дослідженнями вітчизняних і іноземних фахівців (Moran A., 1994; Ложкин Г. В., 2003; Романина Е. В., Романин Е. А., 2005; Коняєва Л. Д., 2005) переконливо доведено, що перемога у змаганнях залежить не тільки від рівня фізичної і технічної підготовленості спортсмена, але і від його здібності керувати своїми діями і поведінкою в складних умовах змагальної боротьби, від своєчасного вибору й реалізації техніко-тактичних прийомів, які найбільш вірогідні в конкретних ігрових ситуаціях, тобто від індивідуально-психологічних і психофізіологічних особливостей спортсмена. В свою чергу це дозволяє говорити про різні можливості і різну психологічну підготовленість тенісиста, має бути строго відповідна рівню його кваліфікації (Белиц-Гейман С. В., 1981-1988; Галстян Л. Ю., Гороян Р. М., 1987; Бондарчук Т. В., 1990; Schonborn R., 1992; Zidor R., 1994; Яковлєв Б. П., 2005).

Особливої уваги заслуговують чинники, що забезпечують зберігання психологічної сталості в екстремальних умовах спортивної діяльності, тобто ті психологічні особливості особистості спортсмена, які є найбільш стабільні, а тому і особистісно значущими для досягнення ефективності в змагальній діяльності. Планування і побудова програм тренувальних занять, проведення передзмагальної підготовки з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей спортсмена дає можливість в повній мірі розкрити його здібності, підвищити дієвість тренувань і надійність виступів у змаганнях, забезпечити ефективність змагальної діяльності. В спортивних іграх і, в тенісі зокрема, проведена велика кількість досліджень, в яких обґрунтована необхідність вивчення індивідуально-типологічних властивостей і особливостей психомоторних й сенсоперцептивних функцій, емоційних психічних станів спортсменів (Родионов А. В., 1983; Moran A., 1994; Ложкін Г. В., Спасенников В., 1997; Mynarski W., 2000; Озеров В. П., 2002). Однак, все ще залишається невирішиним питання про те, яким повинен бути ступінь прояву для кожного з вищеназваних психологічних чинників тому ,що крім актуальності воно є найбільш показовим у визначенні вагомості даних показників на кожному етапі підготовки тенісистів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає тематиці Зведеного плану НДР Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту: „Структурно-функціональна систематизація вищої фізкультурної освіти в межах регіону” шифр 2.3.7. номер державної реєстрації 0101U001888.

Роль автора полягає у визначенні рівня фізичної та психологічної підготовленості тенісистів до змагань, розробці ефективної програми оптимізації змагальної діяльності в процесі становлення спортивної майстерності, та впровадженні її у тренувальний процес.

Мета роботи: розробити та обґрунтувати психолого-педагогічні технології розвитку прийомів особистісної регуляції емоційного напруження тенісистів, що дозволяють підвищити ефективність формування їх психологічної готовності до змагань в змагальному періоді.

Для реалізації поставленої мети нами були сформульовані наступні завдання дослідження:

1. Визначити особливості впливу емоційного напруження на ефективність змагальної діяльності тенісистів.

2. Виявити ефективність застосування методів розвитку прийомів саморегуляції емоційного напруження в змагальному періоді підготовки кваліфікованих тенісистів.

3. Розробити практичні рекомендації щодо використання в процесі підготовки кваліфікованих тенісистів психолого-педагогічних технологій, які сприяють оптимізації їх змагальної діяльності.

Об’єкт дослідження – процес психологічної підготовки тенісистів до змагань.

Предмет дослідження – стани емоційної напруженості, що виникають в процесі підготовки та безпосередньо в умовах змагань, а також інноваційні технології, які спрямовані на розвиток прийомів особистісної регуляції психологічних станів тенісистів.

Для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової літератури та досвіду передової практики; педагогічні спостереження у процесі тренувальної та змагальної діяльності кваліфікованих тенісистів; педагогічний експеримент (із застосуванням психологічних методів); статистичні методи обробки емпіричних даних (метод середніх величин, кореляційний аналіз).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:

1. обґрунтовано напрямок підвищення ефективності змагальної діяльності на основі застосування психолого-педагогічних технологій, які спрямовані на розвиток і вдосконалення прийомів особистісної регуляції емоційного напруження в змагальному періоді підготовки спортсменів.

2. виявлені ефективні технології прийомів особистісної регуляції емоційної напруженості в змагальному періоді підготовки кваліфікованих тенісистів.

3. досліджені особливості саморегуляції емоційного стану тенісистів в підвідному, змагальному і відновлювальному мікроциклах підготовки.

4. визначені шляхи застосування методів психорегуляціїемоційних станів спортсменів протягом змагального періоду підготовки.

5. отримані дані доповнюють та уточнюють теоретичні засади щодо психолого-педагогічних технологій підвищення ефективності формування психологічної готовності до змагань та оптимізації змагальної діяльності кваліфікованих тенісистів в процесі становлення їх спортивної майстерності.

Практичне значення роботи полягає у:

- науковому обґрунтуванні використання способів поточного і оперативного психологічного контролю в підвідному, змагальному та відновлювальному мікроциклах підготовки тенісистів; навчання саморегуляції з урахуванням диференційованого аналізу особливостей емоційного стану тенісистів в змагальному періоді підготовки;

- розроблені практичні рекомендації щодо забезпечення спеціальної психологічної підготовки тенісистів до змагань; обґрунтовано комплексне застосування методів психологічної регуляції в умовах передстартової та післязмагальної емоційної напруженості.

Результати дослідження впроваджено у навчально-тренувальний процес спортивного клубу “Прометей” м. Дніпродзержинськ, що підтверджено актом впровадження від 26 січня 2005року, та Дніпропетровського Державного інституту фізичної культури і спорту, що підтверджено актом впровадження від 17.04.2006 року. Сформульовані на їх основі висновки можуть бути використані при проведенні теоретичних занять на курсах підвищення кваліфікації тренерів з тенісу і при читанні лекцій для студентів вищих навчальних закладів фізкультурного профілю при веденні курсу спеціалізації.

Апробація роботи: основні результати дисертаційної роботи були представлені та обговорені на Міжнародній науковій конференції “Молода спортивна наука України” (Львів, 2006); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації” (Дніпропетровськ, 2006, 2007); на міжкафедральних конференціях ДДІФКіС (2003-2007 рр.); на засіданнях кафедри педагогіки і психології ДДІФКіС (2003-2007 рр.).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури та додатків. Дисертація має 12 рисунків та 18 таблиць. Список літератури налічує 184 джерела. Об’єм дисертації 153 сторінки.

Зміст та результати роботи відображені у 5 публікаціях у збірниках, затверджених ВАК України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається зв'язок роботи з науковими планами та проблемами, формулюється мета, задачі. об'єкт та предмет дослідження, його наукова новизна та практичне значення.

У першому розділі „Сучасний стан проблеми надійності змагальної діяльності в тенісі” розкриваються сучасні уявлення щодо розробленості проблеми впливу психолого-педагогічних технологій на змагальну діяльність тенісистів в процесі становлення спортивної майстерності.

Аналіз даних спеціальної літератури показує, що підготовленість тенісиста – це комплекс властивостей організму спортсмена до прояву максимальних можливостей в змагальній діяльності. В змагальній діяльності тенісистів технічна, фізична, тактична, психологічна, інтелектуальна і інтегральна підготовленість ніколи не проявляються ізольовано, а являють собою складний комплекс. Формування техніки ударів в тенісі, що мають високу результативність, повинно проводитися в тісному взаємозв’язку з тактичною і фізичною підготовкою, націлених на розвиток фізичних якостей стосовно до особливостей кожного прийому гри, а також з процесом формування психологічної готовності до швидких дій, розвитком прогностичних здібностей (Войзола, 1989; Родионов А. В., 1990; Скородумова А. П., 1995; Поліщук Л., 2005; Дідусь Е. И., 2005).

Відомі фахівці стверджують, що гравці високої кваліфікації все частіше підпадають під вплив значних і дуже значних змагальних і тренувальних навантажень протягом року. Тому успішно і стабільно виступати в основних турнірах, які проводяться на кортах з різним покриттям в складній і швидко мінливій обстановці, можуть лише ті спортсмени, які володіють високим рівнем адаптації до різних умов і витримують тривалі фізичні і психічні навантаження (Шмагіна М. И., 1990). Складність рухових завдань, великі фізичні та нервово-психічні навантаження, велика відповідальність учасників змагань за результати виступів ставлять жорсткі вимоги до психологічної підготовленості, до міцності її психічної сфери (Рашелл Б., 1992; Платонов В. Н., 1997). Ряд дослідників відзначають важливе значення емоційної сфери особистості спортсмена (Горбунов Г. Д., 1996; Горская Г. Б., 1997; Ложкін Г. В., Спасенников В., 1997; Косенко Е. Л., Коврига Н. В., 2003). Особливе значення відводиться ролі емоційних станів, а зокрема такого, як емоційна напруженість. Кисельов Ю. Я. (1989) вважає, що емоційна напруженість – стан, який в більшому або меншому ступені дезорганізує діяльність та перешкоджає її високій надійності та ефективності. Інтерес вчених і практиків до проблеми емоційних станів, як індикаторів адаптованості до навчально-тренувального процесу і готовності досягти максимального спортивного результату з їх подальшою психорегуляцією найбільш виразився в дослідженнях, які проводилися у спортивній гімнастиці, боксі, спортивних іграх (баскетболі, настільному тенісі) (Аболин Л. М., 1987; Гордон С., Ильин А., 2004; Муравов И. В., 2005). Вирішення проблеми психорегуляції емоційних станів дослідники співвідносять з трьома факторами: 1) знання тренерами спортивної психології; 2) навчання тренерів і спортсменів методам психодіагностики і психорегуляції емоційних станів; 3) виховання і формування твердої впевненості спортсменів в своїх силах. В тенісі, на жаль, емоційні психічні стани в повній мірі не досліджувалися. Окремі роботи присвячувалися тому чи іншому емоційному прояву тенісистів в змагальній діяльності, але ці дослідження виступали як підтвердження відповідного рівня спеціальної підготовленості спортсмена (Галстян Л. Ю., 1987; Тучашвили И. Ш., 1999; Ягелло М., Ягелло В., 2004).

У другому розділі „Методи і організація досліджень” обґрунтовано доцільність використання методів збору емпіричних даних, застосування методів статистичного аналізу, етапи дослідження, дається аналіз досліджуваних тенісистів. У дослідженні використовувалися педагогічні та психологічні методи. Фізична підготовленість тенісистів досліджувалася за допомогою загальновідомих тестів: „біг 6х10 м”; „біг на 6 м”; „стрибок в довжину з місця”; „метання набивного м’яча на дальність”; „віяло”; розраховувався коефіцієнт спеціальної витривалості; динамометрія кистьова. Ігрова майстерність оцінювалася за показниками: „виконання подачі м’яча на точність”, „удари в ціль з середньої дистанції”, „удари в ціль з льоту з короткої дистанції”, „жонглювання м’яча за допомогою ракетки (набивання з закритими очима); „набивання м’яча ребром ракетки”. Використані наступні психодіагностичні методи: методика діагностики типологічних властивостей нервової системи за Я. Стреляу; методика Спілбергера-Ханіна; 16-факторний тест Кеттелла для визначення особистісних якостей; діагностика рівня самооцінки за Будассі; методика психологічної надійності В.Є. Мільмана; кольоровий тест Люшера; методика мотивації досягнення; опитувальник „Самопочуття, активність, настрій”, тест „Градусник”; методика вимірювання часу реакції (простої і складної); вимірювання електричного опору шкіри.

В дослідженні приймали участь першорозрядники і кандидати в майстри спорту з великого тенісу, середній вік яких 16,0±1,75 років, стаж занять тенісом – 6,5±3,2 років. Педагогічні спостереження проводилися на офіційних змаганнях, які відбувалися протягом 2003-2006 років.

Третій розділ „Вплив психологічних чинників на ефективність змагальної діяльності тенісистів в змагальному періоді підготовки”, містить результати експериментального дослідження особливостей прояву емоційної напруженості спортсменів в змагальному мезоциклі підготовки та особливості саморегуляції показників психомоторних чинників з урахуванням змін емоційного стану тенісистів.

Річний цикл підготовки кваліфікованих тенісистів має ряд особливостей. В основному, річний цикл є подвійним і містить два підготовчих, два змагальних та один перехідний періоди. Змагальний період підготовки поділяється на зимовий змагальний період, тривалість якого два – два з половиною місяці і розпочинається у січні місяці і завершується відповідальними змаганнями – Чемпіонатом України та Кубком України. І весняно-літній змагальний період, який складається з двох етапів: попереднього та етапу основних змагань сезону. Тривалість весняно-літнього періоду підготовки чотири-п’ять місяців. Змагальний мезоцикл весняно-літнього змагального періоду підготовки складався з мікроциклів: підвідного, змагального і відновлювального.

Відповідно до завдань дослідження особливості прояву емоційно-особистісної сфери тенісистів груп спортивного вдосконалення досліджувалися на групах спортсменів з високою надійністю та успішністю змагальної діяльності (група 1), та ненадійною, менш успішною змагальною діяльністю (група 2). В кожній групі було по 14 гравців. До групи 1 було віднесено спортсменів, які стабільно показують високі результати (для свого віку), виграють престижні турніри і матчі, займають місця з першого по восьме на крупних внутрішніх та міжнародних змаганнях протягом сезону; до групи 2 віднесено спортсменів з менш успішною змагальною діяльністю, у яких вищевказані показники нижче зазначених критеріїв.

Аналіз результатів педагогічного тестування рівня спеціальної фізичної підготовленості досліджуваних гравців показує на відсутність статистично значущих відмінностей поміж показниками гравців групи 1 та гравців групи 2, що дозволяє зробити висновок про приблизно однакову фізичну підготовленість спортсменів.

Вивчення показників достовірності відмінностей поміж параметрами ігрової майстерності обох груп спортсменів дозволяє констатувати, що гравці групи 1 значно перевищують за рівнем майстерності гравців групи 2. Перевірка восьми параметрів майстерності з п’яти ми помічаємо достовірні розбіжності на користь спортсменів групи 1 (табл. 1).

Таблиця 1

Достовірність відмінностей (за t-критерієм Ст’юдента) поміж показниками ігрової майстерності тенісистів групи 1 і групи 2

Достовірність розбіжностей | Виконання подачі м’яча на точність | Удари в ціль з середньої дистанції | Удари в ціль з льоту з короткої дистанції | „Набивання” ракеткою м’яча з закритими очима | „Набивання” м’яча ребром ракетки

квадрат 1 зона А | квадрат 1 зона Б | квадрат 2 зона А | квадрат 2 зона Б

кількість разів

t | 0,68 | 2,25* | 3,24** | 5,71** | 2,96* | 4,41** | 1,0 | 0,24

Примітка: * - р ? 0,05; ** - р ? 0,01; інакше р ? 0,05

Надійність змагальної діяльності аналізувалася за даними розрахункових показників: підраховувалася кількість атакуючих, контратакуючих, проміжних і захисних дій та помилок. Далі за формулами розраховувалися три коефіцієнти, що кількісно характеризують ігрову діяльність: коефіцієнт активності (КА), коефіцієнт надійності (КН), коефіцієнт ефективності (КЕ) (табл. 2, 3).

Таблиця 2

Показники змагальної діяльності гравців групи 1

№

п/п | Показники змагальної діяльності | Група 1 | t

X, [у.о.] | у | m | V%

1. | Коефіцієнт активності ігрових дій (КА) | 0,59 | 0,12 | 0,04 | 25,1 | 1,54

2. | Коефіцієнт надійності ігрових дій (КН) | 0,87 | 0,22 | 0,06 | 25,3 | 2,96*

3. | Коефіцієнт ефективності ігрових дій (КЕ) | 0,56 | 0,19 | 0,04 | 28,9 | 2,89*

Примітка: * - р ? 0,05; інакше р ? 0,05

Таблиця 3

Показники змагальної діяльності гравців групи 2

№

п/п | Показники змагальної діяльності | Група 2 | t

X, [у.о.] | у | m | V%

1. | Коефіцієнт активності ігрових дій (КА) | 0,52 | 0,12 | 0,03 | 23,1 | 1,54

2. | Коефіцієнт надійності ігрових дій (КН) | 0,64 | 0,19 | 0,05 | 29,1 | 2,96*

3. | Коефіцієнт ефективності ігрових дій (КЕ) | 0,39 | 0,11 | 0,03 | 28,7 | 2,89*

Примітка: * - р ? 0,05; інакше р ? 0,05

Так, коефіцієнт активності тенісистів за динамікою має схожість з рівнем спеціальної фізичної підготовленості. Це має своє пояснення тому, що активність в грі залежить не стільки від стилю і майстерності гравця, скільки від його спеціальної працездатності. За показником коефіцієнта активності поміж гравцями групи 1 і групи 2 розбіжності відсутні. Аналіз коефіцієнта надійності та коефіцієнта ефективності, які більш залежать від рівня майстерності, ніж коефіцієнт активності, показав, що коефіцієнт надійності вищий у спортсменів групи 1 (0,87-0,22); на статистично достовірно гіршому рівні – у тенісистів групи 2 (0,64-0,33). Аналогічно співвідносяться і коефіцієнти ефективності змагальної діяльності: у гравців групи 1 цей показник вищий (0,56-0,19), у гравців групи 2 він на достовірно гіршому рівні (0,39-0,26).

Далі аналізувалася особистісна сфера кваліфікованих гравців групи 1 та групи 2 (тест Кеттелла). Так, найбільший ступінь розвитку в цілому в групах мають: інтелект (В), емоційна стійкість (С), виражена сила Я (G), самоконтроль ( Q3). Спортсмени групи 1 та групи 2 відрізняються за факторами: товариськість (А) – гравці групи 1 мають середню оцінку 4 стени, а гравці групи 2 – 7,2 стенів, тобто тенісисти групи 1 більш замкнені; тривожність (О) – спортсменів 1 групи 5 стенів, у спортсменів 2 групи – 8,3 стенів, тобто представники групи 2 мають більш високу тривожність; самоконтроль (Q3) – більш розвинутий у тенісистів групи 1 – 9 стенів, у гравців групи 2 – 4,4 стенів; домінантність (F2) більш виражена в групі 2 – 8 стенів, в групі 1 – 5 стенів. Достовірність розбіжностей за середніми показниками, що вказані вище, на рівні р?0,05.

У межах дослідження в процесі поточного контролю рівень емоційної напруженості аналізувався на основі результатів кольорового тесту Люшера, метода оцінки потреби в досягненні, опитувальника САН та методики Спілбергера-Ханіна диференційовано для двох груп спортсменів (табл. 4.).

Таблиця 4

Середні показники емоційної напруженості перед змаганнями та після змагань в групі 1 і групі 2 (± m)

Групи гравців | С | А | Н | Сумарне відхилен-

ня | Вегетатив-

ний

коефіцієнт | Потреба в досягненні | Особис-

тісна тривожність | Ситуативна тривожність

Група 1 перед змаганням | 6,1±0,5 | 6,0±0,8 | 5,1±0,3 | 13,7±1,1 | 1,3±0,8 | 37,3±0,9 | 40,3±2,5 | 37,3±1,9

Група 2 перед змаганням | 5,3±0,3 | 4,7±0,2 | 5,2±0,4 | 15,9±1,2 | 0,7±0,6 | 35,9±0,8 | 40,1±2,4 | 41,9±2,2

Група 1 після змагання | 5,0±0,7 | 5,7±0,6 | 5,7±0,6 | 11,2±1,5 | 1,1±0,4 | 38,1±0,5 | 42,1±2,5 | 38,1±1,9

Група 2 після змагання | 4,5±0,7 | 4,4±0,7 | 3,9±0,5 | 12,7±0,9 | 0,9±0,2 | 34,6±0,9 | 43,4±2,7 | 39,6±1,9

Отримані результати дозволяють визначити кількісну різницю в суб’єктивних показниках емоційної напруженості, особливо перед відповідальними іграми. Так, показники самопочуття, активності перед змаганнями вище у тенісистів групи 1 (6,1±0,5 та 6,0±0,8 відповідно). Сумарне відхилення (СВ) за тестом Люшера та показник ситуативної тривожності за методикою Спілбергера-Ханіна мають більше значення перед змаганнями спортсмени групи 2 (15,9±1,2 та 41,9±2,2 відповідно). Показник Шипоша – вегетативний коефіцієнт (Кв) – вище в групі 1 (1,3±0,8 ), який вказує на спрямованість на витрачання енергії; в групі 1 після змагання менше значення вегетативного коефіцієнту (0,9±0,4) вказує на спрямованість на накопичування енергії. Дані, отримані за допомогою методики потреби в досягненні, вищі в групі 1 (16,8±1,6 ) і вказують, що гравці цієї групи мають високий рівень особистісної спрямованості на виграш і що цей показник стійко домінує.

У динаміці показників після проведення змагань спостерігаються розбіжності між групами 1 і 2 у суб’єктивних проявах стану емоційної напруженості. Так, у гравців групи 2 помічаються більші змінні в суб’єктивній оцінці самопочуття та настрою. Достовірність у різниці показників активності на рівні р ?0,05 помічена у гравців групи 1.

Показники емоційної напруженості після змагання за даними суб’єктивного тесту Люшера достовірно змінюються (р?0,05) в бік підвищення сумарного відхилення від „АТ-норми” (13,7±1,1) та зниження вегетативного коефіцієнту у спортсменів групи 1 (0,9±0,4), що свідчить про процес компенсації витрат на змагальну діяльність; можна говорити також, що відбувається умовне погіршення стану, з якого починається відновлення організму. Такий стиль саморегуляції змагальної діяльності є більш ефективним. У спортсменів групи 2 сумарне відхилення за тестом Люшера знижується (12,7±0,9), тобто покращується стан. Показник вегетативного коефіцієнту також змінюється в бік покращення за рахунок продовження перебування гравців даної групи в змагальному стані в період після завершення ігор (0,9±0,2). А перед змаганнями значення вегетативного коефіцієнту в групі 2 (0,7±0,6 ) вказує на спрямованість на збереження енергії. Такий стиль регуляції змагальної діяльності є менш ефективним.

З метою вивчення прояву змін кореляційних зв’язків між даними показниками були підраховані коефіцієнти лінійної кореляції. Для кожної групи спортсменів у різних мікроциклах підготовки були отримані показники інтеркореляцій на рівні значущості р?0,05 (рис.1, 2). Вираженість особистісних якостей спортсменів аналізувалася диференційовано, відповідно для гравців групи 1 і для гравців групи 2. У першій групі маються дві групи кореляційних зв’язків, де основним фактором в одній з них є показник електрошкіряного опору, а в другій - сумарне відхилення (СВ). В групі 2 основним фактором є ситуативна тривожність (СТ).

Рис. 1. Структура кореляційних груп за показниками передзмагальної емоційної напруженості тенісистів групи 2

Рис. 2. Структура кореляційних груп за показниками передзмагальної емоційної напруженості

тенісистів групи 1

Важливим є об’єктивна оцінка та аналіз психомоторних функцій, що мають високу варіативність та мінливість в умовах змагальної діяльності тенісистів. Так, при аналізі результатів дослідження було виявлено, що в більшості випадків динаміка змін показників психомоторних чинників в умовах ігрової діяльності більш виражена, ніж в фонових (підготовчих) умовах підготовки. Аналіз отриманих даних для двох груп тенісистів за показниками простої та складної зорово-моторної реакції свідчить про певні розбіжності між групами (табл. 5), що виявлена за середньостатистичними показниками варіативності реакцій (Сv), особливо, за варіативністю даних складної зорово-моторної реакції після змагань.

Таблиця 5

Показники простої та складної зорово-моторної реакції

у гравців двох груп тенісистів

Групи

досліджених | Час ПЗМР, с | Коефіцієнт варіативності реакцій Сv, у.о. | Час СЗМР, с | Коефіцієнт варіативності реакцій Cv, у.о.

Група 1 перед змаганням | 248,9±45,4 | 10,3±2,0 | 328,3±65,0 | 16,2±3,2

Група 2 перед змаганням | 255,4±63,8 | 12,8±3,2 | 317,1±78,1 | 19,4±4,8

Група 1 після змагання | 243,5±47,1 | 11,7±2,3 | 321,3±64,1 | 21,7±4,3

Група 2 після змагання | 239,8±59,1 | 16,3±4,1 | 314,8±72,7 | 27,4±6,8

Порівнянням середньогрупових результатів точності м’язового зусилля, в фонових та змагальних умовах, було виявлено, що саморегуляція точності дозування м’язових зусиль вище в умовах змагальної діяльності (табл. 6).

Таблиця 6

Показники точності відтворення м’язових зусиль у спортсменів

двох груп тенісистів

Зусилля рук | Фон | Перед

змаганням | Після

змагання

Група 1 | Права рука | 1,1±0,20 | 0,7±0,14 | 0,6±0,10

Ліва рука | 1,5±0,31 | 1,3±0,10 | 1,4±0,10

Група 2 | Права рука | 1,4±0,28 | 1,2±0,10 | 0,9±0,10

Ліва рука | 2,0±0,39 | 1,6±0,14 | 2,5±0,46

У передстартових умовах у тенісистів групи 2 точність відтворення м’язових зусиль правицею не має статистично достовірної різниці порівняно з фоновим показником, але ці характеристики для лівої руки достовірно відрізняються (р?0,05).

В групі 1 немає достовірної різниці в порівнянні вищевказаних показників лівої руки, але така різниця помічена за показниками правої руки (р?0,05). В групі 1 в умовах післязмагальної емоційної напруженості прояв саморегулювання точності відтворення м’язових зусиль достовірно відрізняється порівняно з фоном (р?0,05) за показниками правої руки. Для спортсменів групи 2 показники оцінки відтворення м’язових зусиль після змагань відображають погіршення точності саморегулювання вказаного параметру.

Результати дослідження особливостей прояву емоційної напруженості кваліфікованих тенісистів в змагальному мезоциклі підготовки показали, що спортсмени з успішною змагальною діяльністю (група 1) мають високий рівень особистісної спрямованості на виграш і цей показник у них стійко домінує; спортсменам з менш успішною змагальною діяльністю (група 2) притаманні високий рівень як особистісної, так і ситуативної, тривожності, неадекватний самоконтроль своєї діяльності. З наближенням особистісно значущих змагань актуальний рівень емоційної напруженості стає виразнішим за власною ситуативністю, інтенсивністю, довготривалістю проявів, реактивністю. Динаміка енергетичних витрат протягом змагального мезоциклу підготовки характеризується високим рівнем прояву емоційної напруженості і має значущу достовірну різницю для гравців з різною успішністю змагальної діяльності. Так, у спортсменів групи 1 відбувається інтенсифікація функціональних механізмів за рахунок раціональної реалізації енергетичних витрат безпосередньо перед початком та в самій ігровій діяльності. В той же час у спортсменів групи 2 динаміка енергетичних зсувів визначається надмірними витратами перед грою, що дозволяє зробити припущення, що гравці „перегоряють” під час настройки на гру.

Результати дослідження особливостей саморегуляції психомоторних чинників з урахуванням змін емоційного стану тенісистів вказують на індивідуальну динаміку виразистості змін психомоторних функцій. Велика варіативність індивідуальних змін обумовлена рівнем інтенсивності переживань емоцій „виграшу” та емоцій „програшу”.

У четвертому розділі „Особливості регулювання емоційним станом тенісистів в змагальному періоді підготовки” приведено обґрунтування програми психолого-педагогічної регуляції емоційного напруження спортсменів, результати дослідження динаміки психофізіологічних та самооціночних показників тенісистів після комплексної дії методів психологічної регуляції в змагальному періоді підготовки та експериментальні дані психолого-педагогічної регуляції прояву передстартової та післязмагальної емоційної напруженості гравців.

У нашій роботі ми спиралися на наукові розробки системи спортивного психотренінгу Л. Є. Унесталя (1986, 1995) тому, що ця програма спрямована на підвищення активації перед стартом та реалізацію її в руховій активності. Програма психотренінгу складається з трьох блоків: базисного, спортивного та підготовчого до відповідальних змагань. Система Л. Є. Унесталя була доповнена нами вправами, які більше відповідали специфіці тенісу та дозволяли прискорити процес розвитку прийомів особистісної регуляції. Програма Л. Є. Унесталя була скорочена, відповідно до умов навчально-тренувальних зборів, до двох тижнів зі збереженням основної її схеми.

Організаційні аспекти спеціальної підготовки кваліфікованих тенісистів виходять з положення про те, що застосування неспецифічних методів психологічної регуляції передбачає послідовне планування заходів саморегуляції та гетерорегуляції. Тому, зміст цієї роботи має вигляд: по-перше, знайомство гравців з теоретичними знаннями. Акцент робився на допитливості спортсмена, зацікавленості в пізнанні власних можливостей, формуванні мотивів самовдосконалення, самовиховання; по-друге, організація та аналіз умов проведення психотренінгу. Акцент робився на збиранні інформації про гравців, умови тренування, особливості майбутніх змагань, на спостереженні за тенісистами. Здійснюється проведення психологічного контролю. Проводилася робота з тренером: втягування його в процес психорегуляції, зняття у нього негативних настанов щодо неспецифічних методів психологічного управління, сумісне обговорення поточної інформації про емоційне напруження спортсменів; третє, практичне проведення заходів психорегуляції. Результати психологічного контролю, інформація про обсяг навантажень сприяють вибірковому підбору методів та засобів психологічної регуляції, який визначається рядом детермінуючих факторів, серед яких можна визначити: етап підготовки, обізнаність спортсменів з прийомами саморегуляції, їх настанови на взаємозв’язок участі в психорегуляції та ефективність у змагальній діяльності, різноманіття психологічних захистів, особливості мотивів, кількість виграшів та програшів у попередніх змаганнях; четверте, контроль та оцінка ефективності проведення психорегуляції. Акцент робився на зворотному зв’язку, який дозволяє отримати інформацію про динаміку (виразистості, спрямованості, тривалості) змін психологічного стану спортсмена.

Для кожного заходу в цілях вибіркової психорегуляції в структурі змагального періоду підготовки актуальні свої критерії та методи. Так, в умовах передзмагальної настройки до відповідальної гри слід орієнтуватися на об’єктивні показники варіативності реакції ПЗМР, на суб’єктивні показники специфічних відчуттів зусилля, часу. В умовах післязмагальної розрядки слід більш орієнтуватися на суб’єктивні критерії – самооцінки емоцій „виграш-програш”, спрямованості та виразистості саморегуляції психомоторних функцій. Програма тренінгу розрахована для десяти днів роботи, заняття відбувались двічі на день після тренування. На сьомий день тренінгу проводилося одне заняття; в восьмий день відбувалися контрольні змагання; на дев’ятий день також проводилося одне заняття, в десятий день – два заняття. Після завершення тренінгу відбувалися значущі відбіркові змагання .

Таким чином, в ході тренінгу були відпрацьовані навички передзмагальної психологічної підготовки, оперативна саморегуляція емоційного стану в змаганнях та оптимізація післядії емоцій „виграш-програш” в післязмагальному психологічному розвантаженні. Ігрові вправи виконувалися на заняттях в парах або індивідуально в формі самонавіювання; при необхідності під час тренування вправи виконувалися додатково індивідуально. Заняття складалися з увідної частини – до 10 хв, під час якої виконувалися вправи з релаксації; основної частини – 30-40 хв, де виконувалися основні вправи, заключної частини – до 30 хв., де виконувалося обговорення.

Застосування обґрунтованої програми вибіркової спрямованості з розвитку особистісних прийомів регуляції емоційної напруженості дозволило підвищити ефективність формування стану психологічної готовності до змагань. Після проведення регулюючих заходів статистично достовірні розбіжності (р<0,05-0,01) між групою 1 і групою 2 спостерігалися за показниками: ЧСС, стійкості латентного періоду часу реакції на світові подразники, сумарного відхилення від аутогенної норми, електричного опору шкіри, ситуативного рівня тривожності, саморегуляції, змагальної емоційної стійкості, показників успішності діяльності: коефіцієнту активності, коефіцієнту надійності, коефіцієнту ефективності.

У п’ятому розділі „Психолого-педагогічні технології оптимізації змагальної діяльності тенісистів в процесі становлення спортивної майстерності (Обговорення результатів дослідження)” подано аналіз та порівняння отриманих у дослідженні даних з результатами робіт, присвячених близьким аспектам досліджуваної проблеми. У цьому ж розділі висвітлено низку проблем і питань, що виступають напрямками подальших досліджень.

ВИСНОВКИ

1. Високий рівень змагальної діяльності тенісистів може бути досягнутий тільки за умов наявності психологічної готовності до змагань, яка характеризується оптимальним станом саморегуляції емоційної напруженості. Розвиток прийомів особистісного регулювання емоційної напруженості, як засобу підвищення змагальної надійності, ґрунтується на розумінні та усвідомленні дії психологічних чинників, які піддаються цілеспрямованому розвитку шляхом проведення психорегуляції.

Ефективність змагальної діяльності підвищується за рахунок вміння спортсменів регулювати свої дії з урахуванням зміни емоційного стану.

2. Особливості впливу на підготовку спортсменів емоційної напруженості визначаються побудовою змагального періоду. В структурі процесу підготовки кваліфікованих тенісистів такими є передзмагальний та змагальний мезоцикли змагального періоду, а особливу увагу слід звернути на підвідний, змагальний та відновлювальний мікроцикли підготовки, де актуальний рівень емоційної напруженості має індивідуальну динаміку виразистості змін психомоторних функцій.

3. Особливості прояву емоційної напруженості кваліфікованих тенісистів в змагальному мезоциклі підготовки свідчать, що спортсмени з успішною змагальною діяльністю ( група 1) мають високий рівень особистісної спрямованості на виграш і цей показник у них стійко домінує; спортсменам з менш успішною змагальною діяльністю ( група 2) притаманні високий рівень як особистісної, так і ситуативної, тривожності та неадекватний самоконтроль своєї діяльності.

Динаміка енергетичних витрат протягом змагального мезоциклу підготовки характеризується високим рівнем прояву емоційної напруженості і має достовірну різницю для гравців з різною успішністю змагальної діяльності. Так, у спортсменів групи 1 відбувається інтенсифікація функціональних процесів за рахунок раціональної реалізації енергетичних витрат безпосередньо перед початком та в самій ігровій діяльності. Сумарне відхилення від АТ-норми дорівнює 10,5 балів. В той же час у спортсменів групи 2 динаміка енергетичних зсувів визначається надмірними витратами перед грою, що дозволяє зробити припущення, що гравці „перегоряють” під час настройки на гру. Наявність неоптимальної емоційної реакції на екстремальні умови змагань у таких тенісистів підтверджує позитивний кореляційний зв’язок між величинами ЧСС перед грою та показником ситуативної тривожності: r=0,53, р?0,05, а також високі кількісні показники сумарного відхилення кольорових виборів від АТ-норми: х=17,2 балів.

Таким чином, динаміка енергетичних витрат в умовах емоційної напруженості змагального мезоциклу підготовки має значущу достовірну різницю для гравців з різною успішністю змагальної діяльності.

4. Кількісно охарактеризовані взаємозв’язки між ефективністю змагальної діяльності та психолого-педагогічними показниками емоційного стану кваліфікованих тенісистів. На підставі встановлених коефіцієнтів кореляції визначена ступінь прояву особистісних якостей спортсменів.

Так, у першій групі гравців маються дві групи кореляційних зв’язків на рівні значущості р?0,05, де системоутворюючим фактором в одній з них є показник електрошкіряного опору, а в другій – сумарне відхилення за кольоровим тестом Люшера.

В другій групі гравців виділяється одна група, в якій системоутворюючим фактором є ситуативна тривожність.

Найбільшу надійність у змагальній діяльності демонструють ті тенісисти, які менш емоційно реактивні в екстремальних умовах перед початком відповідального матчу.

5. Велика варіативність індивідуальних змін психомоторних функцій обумовлена рівнем інтенсивності переживань емоцій „виграшу” та емоцій „програшу”. Так, для одних гравців властиве збільшення сили, швидкості рухових дій після виграшних змагань, для інших, навпаки, переживання „виграшу” заспокоює, розслаблює, знижуючи рівень мобілізаційної готовності, треті погіршують якість саморегуляції психомоторних функцій за почуттям часу, м’язового зусилля, четвертих емоції „виграшу” надихають та стимулюють рівень домагань, силу мотивації досягнення, самооцінку впевненості у власних силах.

Гравцям, які мають високу успішність змагальної діяльності (група 1), притаманні високий рівень мотивації в досягненні, змагальної емоційної стійкості, саморегуляції.

6. Застосування психолого-педагогічної програми розвитку прийомів саморегуляції емоційної напруженості дозволило підвищити ефективність формування стану психологічної готовності до змагань тенісистів. Після проведення регулюючих заходів статистично достовірні розбіжності ( р?0,05-0,01) між групою 1 і групою 2 спостерігалися за показниками: ЧСС, стійкості латентного періоду часу реакції на світові подразники, сумарного відхилення від аутогенної норми, електричного опору шкіри, ситуативного рівня тривожності, саморегуляції, змагальної емоційної стійкості, показників успішності діяльності: коефіцієнту активності, коефіцієнту надійності, коефіцієнту ефективності.

Аналіз динаміки ЧСС в результаті психорегуляції у спортсменів показав зростаючу перевагу парасимпатичної нервової системи над симпатичною. Наведена динаміка підтверджується зменшенням ЧСС та вегетативного коефіцієнту Шипоша в кінці відновлювального мікроциклу підготовки.

Психологічна підготовка кваліфікованих тенісистів повинна будуватися з застосуванням заходів психорегуляції на етапі спеціальної психологічної підготовки, або по його закінченню, при безпосередній підготовці до відповідальних ігор, що дозволяє оптимізувати стан саме в структурі підготовки з найбільш вираженою емоційною напруженістю.

7. Для відбору індивідуалізованих засобів регуляції власного стану особливу роль грають засоби ментального тренування. Включення до ментального тренінгу „образів” ігрових ситуацій у тенісистів з високою емоційною реактивністю досягається мобілізацією психологічних та фізичних ресурсів.

Індивідуалізація засобів психорегуляції досягається за рахунок управління емоційним настановчим реагуванням, використанням мотиваційно-результативної методики дослідження індивідуальних особливостей емоційного реагування на „виграш-програш”.

8. Встановлено, що в умовах емоційної напруженості змагального періоду виникають різноманітні специфічні ситуації, від яких залежать зміни стану психологічної готовності до змагань. Саме ці ситуації та індивідуальні особливості реагування на них спортсменів визначають шляхи застосування та впровадження вибіркових методів психорегуляції, таких як:

- мобілізуюча психорегуляція перед значущими змаганнями в стані апатії, невпевненості у власних силах та можливостях;

- раціональна психорегуляція після виграшів, що зумовлюють стани підвищеного ейфоричного збудження, яке може змінитися через певний час як на протилежний емоційний стан, так і на психосоматичне виснаження.

Два вищенаведених варіанти застосовуються для спортсменів з перевагою мотивації досягнення успіху та ерготропною спрямованістю саморегуляції.

- відновлювальна психорегуляція післядії емоційних навантажень у стані астенічної емоційної напруженості – застосовується для спортсменів з перевагою мотивації запобігання невдачі та трофотропною спрямованістю саморегуляції;

- сугестивна психорегуляція спрямована на зменшення емоційного збудження, підвищення параметрів психомоторних функцій – застосовується для спортсменів з перевагою мотивації запобігання невдачі та ерготропною спрямованістю саморегуляції:

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Хейлік І. О. Фізичні вправи та їх значення в системі підготовки дітей дошкільного віку до оволодіння грою у великій теніс // – Луцьк, ВПУ ім. Л. Українки, 2002. – С. 254–255.

2. Хейлік І. О. Психолого-педагогічна регуляція прояву передстартової та після змагальної емоційної напруженості тенісистів // Молода спортивна наука України: Зб.наук.праць з галузі фізичної культури та спорту. – Львів : ЛДІФК, 2006. – Вип. 10. – С. 193–202.

3. Хейлік І. О. Особливості прояву емоційної напруженості тенісистів в змагальному мезоциклі підготовки // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту (наукова монографія за редакцією С. Єрмакова. – Харків, 2006. – № 6 – С. 131–135.

4. Хейлік І. О. Психолого-педагогічні чинники, які забезпечують надійність змагальної діяльності в тенісі // Спортивний вісник Придніпров’я. – Дніпропетровськ, ДДІФКС. – 2006. – № 1. – С. 23–27.

5. Хейлік І. О. Організаційні технології психолого-педагогічної регуляції емоційної напруженості кваліфікованих тенісистів // Спортивний вісник Придніпров’я. – Дніпропетровськ, ДДІФКС. – 2006. – № 2. – С. 44–50.

АНОТАЦІЇ

Хейлік І.О. Психолого-педагогічні технології оптимізації змагальної діяльності тенісистів в процесі становлення спортивної майстерності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. – Харківська державна академія фізичної культури, Харків, 2008.

У дисертації висвітлюються