ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ХАРЦІЙ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 159. 923. 5: 37. 035. 91

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
У МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ОРГАНІЗАЦІЇ

19.00.10 – організаційна психологія; економічна психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди МОН України.

Науковий керівник |

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник

ВАЩЕНКО Ірина Володимирівна,

Академія управління МВС,

кафедра роботи з персоналом,

юридичної психології, педагогіки та політології, професор (м. Київ).

Офіційні опоненти: |

доктор психологічних наук, професор КАРАМУШКА Людмила Миколаївна,

Інститут психології ім. Г. С. Костюка

АПН України, лабораторія організаційної психології, завідувач (м. Київ);

кандидат психологічних наук, доцент

СИЧ Василь Михайлович,

Кам’янець-Подільський національний університет МОН України, заступник декана з наукової роботи факультету психології (м. Кам’янець-Подільський)

Захист відбудеться 20 червня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

3 дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий 19 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні тенденції соціально-економічних відносин в Україні вимагають суттєвих змін у підготовці майбутніх менеджерів, запровадження таких форм навчання, які б сприяли особистісному та професійному саморозвитку, самовдосконаленню, формуванню навичок творчого розв’язання будь-яких управлінських завдань. Саме через попит на творчу особистість, спроможну опанувати та запровадити креативний стиль в управлінській діяльності, постає питання щодо необхідності розвитку креативного потенціалу шляхом створення в освітніх установах певного інноваційного середовища.

Цьому питанню присвячено чимало наукових праць, де звертається увага на потребу розробки та запровадження оригінальних технологій навчання (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна та ін.). Досліджені взаємозв’язки між професіоналізмом педагогів і підвищенням професійної майстерності (І.А.Зязюн, В.Г.Кремінь, Н.Г.Нічкало, Н.А.Побірченко, Т.Я.Сорочан, А.І.Савенков, В.А.Семиченко тощо). Психологічні характеристики креативності розглянуто в дослідженнях Дж. Гілфорда, Б.Гізелі, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьова, П.Торренса, М.Г.Фролова, М.Г.Ярошевського та ін. Аналіз літератури свідчить, що окремі аспекти діяльності менеджера в сучасних організаціях відображено в працях В.С.Агапова, О.І.Бондарчук, В.Й.Бочелюка, І.В.Ващенко, О.В.Винославської, А.О.Деркача, Л.М.Карамушки, Г.В.Ложкіна, В.В.Третьяченко та ін. Чимало досліджень присвячено висвітленню особистісних і професійних здібностей менеджерів (В.А.Денисов, О.С.Ковальчук, О.В.Морозов, Л.М.Мітіна, Л.Е.Орбан-Лембрик, Н.А.Побірченко, В.Д.Шадріков, В.М.Шепель, Г.М.Щокін, Дж.Ягер та ін.).

Не пройшов повз уваги науковців аналіз теорій управлінських якостей (Р.Л.Кричевський, Л.Д.Кудряшова, В.І.Лебедєв тощо), загальних засад теорії управління в освітянській діяльності (Л.М.Карамушка, Л.Е.Орбан-Лембрик, Ю.М.Швалб тощо). Зазначені дослідження є досить вагомим внеском в психологічну теорію. Проте трансформаційні процеси, які відбуваються сьогодні в Україні, вимагають від менеджерів своєчасного і осмисленого запровадження нововведень в організаціях. Тому питання психологічних засад організації процесу підготовки менеджерів сучасних організацій, передусім, спроможних до конкурентоздатності та запровадження інноваційних технологій у свою діяльність (із сформованим креативним потенціалом) є нагальним.

Актуальність та недостатня розробленість зазначених питань зумовили вибір теми нашого дослідження «Розвиток креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукового напрямку досліджень кафедри практичної психології Харківського національного педагогічного університету
ім. Г.С.Сковороди як складова теми «Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста» (протокол № 2 від 5.09.2001 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (протокол № 3 від 24.06.2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 20.12.2005 р.).

Об’єктом дослідження є креативний потенціал особистості.

Предметом дослідження є психологічні особливості розвитку креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації.

Мета дослідження – визначити психологічні чинники та шляхи розвитку креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації.

Згідно з поставленою метою було визначено такі завдання дослідження:

1. Узагальнити дослідження особливостей креативного потенціалу у менеджерів.

2. Розробити комплекс методів дослідження креативного потенціалу майбутніх менеджерів.

3. Виявити змістовні компоненти креативного потенціалу у сучасних студентів-менеджерів.

4. Визначити рівень сформованості креативного потенціалу у студентів-менеджерів.

5. З’ясувати зв’язок між креативним потенціалом та успішністю реалізації управлінської діяльності майбутніх менеджерів.

6. Розробити та апробувати розвивальну програму з формування креативного потенціалу у студентів-менеджерів.

Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення вчених про психологічні аспекти творчості (Л.С.Виготський, А.Л.Галін, Дж.Гілфорд, П.Ф.Кравчук, П.Торренс, Н.Ю Хрящова, П.К.Енгельмеєр та ін.), загальні засади теорії управління (Л.М.Карамушка, В.І.Лебедєв, Л.І.Уманський, В.В.Шпалінський та ін.).

Значну роль в осмисленні сутності творчих здібностей особистості відіграли роботи В.В.Давидова, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко, Б.М.Теплова тощо. Використано концепцію психологічного забезпечення управління організаціями (Л.М.Карамушка) та методологічні положення щодо використання активних методів соціально-психологічного навчання (С.І.Макшанов, В.О.Моляко, А.П.Панфілова, М.Л.Смульсон, Ю.М.Швалб тощо). Прийняті до уваги результати дослідження психологічних основ управління організаціями (Г.О.Балл, О.І.Бондарчук, М.Й.Боришевський, І.В.Ващенко, О.В.Винославська, С.Д.Максименко, В.В.Третьяченко тощо).

Організація та методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичний аналіз проблеми, що дозволило систематизувати різноманітні підходи і практичний досвід з проблеми дослідження; емпіричні (констатувальний та формувальний експерименти; психологічне тестування; спостереження), на основі яких проаналізовано психологічні чинники, що впливають на розвиток креативного потенціалу та доведено ефективність формувального експерименту; методи статистичної обробки кількісних даних за допомогою пакету SPSS (версія 12) з наступною інтерпретацією та узагальненням.

Дослідницько-експериментальна робота проводилась у 3 етапи протягом 2001-2007 років.

На першому етапі (2001-2002 рр.) вивчався стан розробки зазначеної проблеми в її теоретичному та прикладному аспектах. Було розкрито зміст поняття “креативний потенціал», проаналізовано сучасні теоретико-методологічні підходи та напрями до вивчення феномену творчої особистості, визначено методи та загальну стратегію дослідження.

На другому етапі (2003-2004 рр.) було проведено констатувальний експеримент, спрямований на з’ясування рівня розвитку креативного потенціалу у студентів-менеджерів та виявлення психологічних чинників, що впливають на його розвиток. Для вирішення цих завдань було використано такі методики дослідження: а) методику «Діагностика розвитку креативності в менеджменті», методику оцінки оптимізму та активності особистості менеджера, малюнковий тест «Діагностика рівня креативності» (П.Торренса), вербальний тест «Дослідження рівня креативності» – для визначення рівня креативності студентів-менеджерів; б) тест на загальні здібності до підприємництва (GET TEST), методику «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» (Т.Елерса), методику «Діагностика міри готовності до ризику» (Шуберта); в) тест Г.Айзенка на коефіцієнт інтелектуальності, 16-факторний особистісний опитувальник Р.Кеттелла (16PF) – для визначення рівня здібностей студентів, їх особистісних властивостей; г) методику «Оцінка комунікативних і організаторських здібностей» (КОЗ-1), методику «Діагностика рівня суб’єктивного контролю» (Дж.Роттера), тест К.Томаса – для визначення типу взаємин з іншими людьми та поведінки, яким надають перевагу студенти-менеджери – для з’ясування придатності до управлінської діяльності. Визначено стратегію програми формувальних впливів. Статистичне оброблення даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою персонального комп’ютера на базі пакету статистичних програм SPSS 12.0.

На третьому етапі (2005-2007 рр.) було проведено формувальний експеримент, спрямований на експериментальну перевірку ефективності розвивальної програми з формування креативного потенціалу у студентів-менеджерів, отримано та узагальнено контрольні діагностичні результати, сформульовано висновки, накреслено шляхи практичного впровадження отриманих результатів. Отримані дані піддавались статистичному аналізу з використанням t-критерію Стьюдента (оцінювалась достовірність різниці між процентними частками двох вибірок, у яких реєструвалася досліджувана ознака) і критерію Х2 (оцінювалась статистична значущість різниці вибіркових середніх арифметичних двох розподілів первинних величин).

Експериментальна база дослідження: Дослідницько-експериментальна робота проводилась в Харківському інституті економіки ринкових відносин і менеджменту та Харківському соціально-економічному інституті. Загальна кількість досліджуваних становила 198 осіб (віком від 20 до 23 років).

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням методів, адекватних меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних; адекватним застосуванням методів математичної статистики.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором:

уточнено зміст поняття «креативний потенціал»;

дістала подальшого розвитку діагностика психологічних особливостей менеджерів шляхом включення до системи показників рівня розвитку креативного потенціалу;

поглиблено уявлення про психологічні чинники креативного потенціалу;

доведено взаємозв’язок між креативним потенціалом та успішністю реалізації управлінської діяльності майбутніх менеджерів;

визначено рівні розвитку креативного потенціалу у студентів-менеджерів;

розширено уявлення про можливості застосування розвивального експерименту в психологічній проблематиці менеджменту.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що в процесі роботи розкрито і поглиблено наукові уявлення про психологічні засади прояву креативного потенціалу у майбутніх менеджерів; виявлено психологічні чинники (індивідуальні властивості особистості, комунікативні характеристики групи, особливості організації навчального процесу у вищому навчальному закладі та ін.), що впливають на оптимізацію підготовки студентів до управлінської діяльності; обґрунтовано психологічні форми та засоби формування креативного потенціалу у студентів-менеджерів; підтверджено наявність взаємозв’язку між креативним потенціалом та ефективністю управлінської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено та експериментально перевірено комплекс методик діагностування психологічних чинників креативного потенціалу у менеджерів, який може бути застосований у роботі організаційних психологів; розроблену програму формування креативного потенціалу у студентів-менеджерів можна використовувати у навчальному процесі з метою підвищення рівня підготовки молоді до управлінської діяльності під час її навчання. Результати роботи можуть бути використані у лекційних курсах з дисциплін «Психологія управління», «Управління персоналом», «Основи менеджменту».

Впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні результати впроваджено протягом 2006-2007 рр. в процесі підготовки менеджерів ряду вищих навчальних закладів м.Харкова до управлінської діяльності (див. довідки про впровадження № 234 від 22.06.07 р. Харківського інституту економіки ринкових відносин та менеджменту, № 171 від 21.06.07 р. Харківського соціально-економічного інституту, № 193 від 17.05.07 Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, № 0202-306 від 28.11.07 р. Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна).

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження, висновки роботи доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри практичної психології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, кафедри менеджменту організацій Харківського інституту економіки ринкових відносин та менеджменту, а також на міжнародних науково-практичних конференціях: «Соціально-психологічні технології управління персоналом» (Харків, 2006), «Ґенеза буття особистості» (Київ, 2006), «Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти» (Київ, 2007), на Всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: «Підвищення статусу психолога в українському суспільстві» (Київ, 2005), «Сучасні напрямки розвитку Харківської школи психології» (Харків, 2005), «Психологічні основи ефективної діяльності організації в умовах соціально-економічних змін» (Київ, 2006), «Управління якістю підготовки менеджерів» (Харків, 2006), «Шляхи використання інноваційного потенціалу прикладної психології» (Харків, 2007).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження, результати дослідження та висновки відображено у 18 наукових виданнях, з яких
9 – у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, 9 – тезах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, 15 додатків (20 сторінок) та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 207 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 169 сторінках машинописного тексту. Список використаних джерел нараховує 231 найменування. Робота містить 12 таблиць та 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, окреслено завдання, висвітлено методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні основи вивчення креативного потенціалу в організації» – висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано й узагальнено основні підходи до розуміння понять «креативність», «творче управління», «управлінська діяльність». Представлено аналіз психологічних складових креативності.

На основі теоретичного узагальнення проблеми виокремлено та проаналізовано низку різноманітних підходів, в межах яких здійснюється вивчення креативного потенціалу: а) загальна творча здібність, процес перетворення знань (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, В.О.Моляко, А.Г.Шмельов та ін.). В своїх працях вчені зазначали, що до складових креативності належать оригінальність, ініціативність, завзятість, висока самоорганізація, велика працездатність;
б) здатність, що приводить до успіху (Дж. Гілфорд, Б. Гізелі, П Торренс, Я.О.Пономарьов, М.Г.Фролов, Е.Г.Ярошевський та ін.); в) дослідження креативності у різних видах діяльності (Л.С.Виготський, А.Л.Галін, П.К.Енгельмеєр, П.Ф.Кравчук, Н.Ю Хрящова та ін.). Кожен напрям проаналізовано з точки зору теоретичних і практичних здобутків і обмежень.

В межах даної роботи надається особливе значення вивченню психологічного забезпечення управлінської діяльності та ролі й якостей менеджера, який цю діяльність організовує. Загальні аспекти проблеми ролі особистості керівника досліджувалися такими вченими, як: О.В.Морозов, Г.Н.Щокін, В.М.Шепель, Дж.Ягер та інші. Чимало досліджень присвячено вивченню управлінських якостей (Л.М.Карамушка, Р.Л.Кричевський, Л.Д.Кудряшова, В.І.Лебедєв, Л.Е.Орбан-Лембрик, Л.І.Уманський, Ю.М.Швалб, В.В.Шпалінський та інші). Складові креативного потенціалу досліджені Д.Б.Богоявленською, Е. де Боно, Н.В.Кузьміною, О.М.Матюшкіним, В.О.Моляко, В.Д.Шадріковим тощо.

На підставі існуючих в літературі підходів було визначено зміст поняття «креативний потенціал». Підкреслено, що креативний потенціал являє складну підсистему, яка тісно переплітається з іншими структурними складовими психіки, детермінуючими творчі процеси елементами.

На основі аналізу літератури та вчасного теоретичного аналізу проблеми було визначено складові креативного потенціалу: відкритість новому, допитливість, здатність до нестандартних рішень; домінування пізнавальних інтересів; швидкість у засвоєнні нової інформації; інтелект; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість.

Наголошено на тому, що значну роль у формуванні креативного потенціалу менеджера відіграють: особистісні якості (когнітивні, емоційні, вольові); здібності, управлінська компетентність; вміння (гностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні, організаційні).

Спираючись на концепцію креативності В.О.Моляко, визначено структуру креативного потенціалу менеджера, яку характеризують наступні складові: задатки, нахили, що виявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, наданні переваг чомусь перед чимось іншим, загальною динамічністю психічних процесів; інтереси (спрямованість, частота, системність проявів), допитливість, потяг до створення нового, швидкість у засвоєнні нової інформації, створення асоціативних масивів; загальний інтелект («схоплюваність» розуміння, швидкість оцінювань та вибору шляхів розв’язку проблем, адекватність дій); емоційне ставлення до навколишнього середовища та його вплив на суб’єктивне оцінювання; спроможність до прийняття виважених, відповідальних рішень, здатність до зміни прийнятого рішення; наполегливість, цілеспрямованість, системність в роботі, рішучість, працелюбність, визначеність у прийнятті рішень; творча спрямованість на пошуки аналогій, реконструювання, комбінування, економність у використанні часу, засобів та ін.; інтуїтивізм (здібність до прояву неусвідомлюваних, швидких (часом – миттєвих) оцінок, прогнозів, рішень); порівняно швидке й якісне оволодіння технікою праці, майстерністю виконання відповідних дій; здібності до вироблення власних стратегій та тактик при розв’язанні різних проблем і завдань, пошуках виходу із складних, нестандартних та екстремальних ситуацій.

Проаналізовано роль творчої особистості в управлінській діяльності та виявлено взаємозв’язок між креативним потенціалом менеджера й ефективністю діяльності організації.

Особливу увагу приділено розкриттю особистісних якостей креативного керівника, аналізу форм та методів ефективного впливу на підлеглих.

Проведений аналіз феномену креативного потенціалу менеджера вимагає більш повного розкриття його змісту на експериментальному матеріалі. За результатами теоретичного аналізу визначено вихідні позиції для створення методичної бази діагностування рівнів сформованості креативного потенціалу менеджерів та окреслено психологічні чинники, що сприяють розвиткові креативного потенціалу.

У другому розділі – «Емпіричний аналіз особливостей креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації» – викладено загальну стратегію експериментального дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів і діагностичних методик для дослідження рівнів сформованості креативного потенціалу та визначено його складові. Виявлено психологічні чинники, що впливають на розвиток креативного потенціалу майбутніх менеджерів та якості менеджера, від яких залежить ефективність управлінської діяльності, з’ясовано шляхи формування креативного потенціалу до управлінської діяльності. Представлено кількісний і якісний аналіз результатів експерименту з використанням методів математичної статистики.

Констатувальний експеримент проводився у два етапи упродовж 2003-2004 рр.

Перший етап емпіричного дослідження був спрямований на визначення існуючого рівня креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організацій та його впливу на реалізацію управлінської діяльності.

Другий етап емпіричного дослідження передбачав виявлення змістовних компонентів креативного потенціалу у майбутніх менеджерів.

Інтерпретація отриманих результатів показує:

У більшості респондентів групи А (експериментальна група) і групи В (контрольна група) виявлено низький та середній рівень розвитку креативного потенціалу (табл. 1). Так, у групі А низький рівень креативного потенціалу виявлено у 30%, а в групі В – у 28% досліджуваних.

Таблиця 1

Рівні розвитку креативного потенціалу у студентів-менеджерів

Дослі-джувані | Рівні креативного потенціалу

(у % від загальної кількості досліджуваних)

Високий | Середній | Низький

Група А | 26 | 44 | 30

Група В | 26 | 46 | 28

Привертає увагу до себе той факт, що у досліджуваних із високим рівнем креативного потенціалу виявлено здатність спонукати до креативності інших, скористатися зручним випадком для того, щоб розбудити дух заповзятості, створити творчу атмосферу навколо себе, генерувати нові ідеї, спроможність до ефективних управлінських рішень. Такий результат, на нашу думку, можна пояснити наявними психічними процесами, властивостями й утвореннями особистості та їх характеристиками (продуктивність, гнучкість, швидкість, оригінальність тощо).

При цьому, у досліджуваних із середнім і низьким рівнем креативного потенціалу виявлено однобокість розгляду проблеми, невміння керувати своїми емоціями, нетерпляче ставлення до думки іншого, нездатність передбачити багатоаспектність проблеми, відсутність ідей тощо. А, отже, такі досліджувані демонстрували прагнення уникати відповідальності, нововведень в управлінській діяльності.

Креативність в менеджменті допомагає знаходити ефективні рішення і способи поведінки у нових ситуаціях, переборювати стереотипність мислення і поведінки у звичних ситуаціях, створювати у них нові, оригінальні рішення. Сучасний керівник організації повинен виявляти якості креативної людини: оригінальність мислення, точність, швидкість, багату уяву, впевненість у собі.

Узагальнення отриманих результатів за малюнковим тестом креативності Торренса виявило, що рівень розвитку інтелектуально-креативного потенціалу молоді знаходиться на нижній межі середньостатистичної норми. Ми вважаємо, що це є наслідком переваги у сучасній системі освіти традиційних педагогічних технологій, які не орієнтовані на розвиток творчих можливостей студентів, бо викладання носить репродуктивний характер.

При цьому нами визначено, що рівень оптимізму та активності у студентів-менеджерів становить 22% від загальної кількості досліджуваних.

За результатами проведеного дослідження виявлено наявність двох тенденцій щодо особистісних і поведінкових властивостей у студентів-менеджерів: 1) менеджери-«оптимісти» відрізняються високою адаптивністю до нових ситуацій, високою комунікабельністю, доброзичливістю, відкритістю до спілкування. У нестандартних життєвих ситуаціях вони зазвичай використовують конструктивні, перетворюючі моделі поведінки;
2) менеджери-«песимісти» гірше адаптуються до нових соціально-економічних умов, більш агресивні, схильні обвинувачувати у своїх невдачах долю або інших людей. У складних ситуаціях, як правило, використовують деструктивні моделі поведінки й управління, характеризуються низькою стресостійкостю, наявністю сумнівів щодо своїх сил і доброзичливості інших людей, очікуванням невдачі, прагненням уникати будь-яких (особливо широких) контактів.

Проведене експериментальне дослідження дало підстави виділити основні якості майбутнього керівника, як-то: схильність до виявлення нового, невідомого; мрійливість; здогадливість, інтуїтивізм; змагальність; розмаїття ідей; допитливість; спроможність йти на розумний (зважений) ризик. Разом з тим, такі індивідуально-психологічні якості, якими повинні характеризуватися професійні керівники: завбачливість, самодостатність, оптимізм, енергійність, наполегливість, рішучість, зорієнтованість на результат (завдання), ретельність, самовпевненість, нами не були виявлені.

У процесі дослідження рівня мотивації до успіху було виявлено, що 28% досліджуваних мають низький рівень мотивації. Результати цього дослідження показали, що люди з помірно високою орієнтацією на успіх нада-ють перевагу середньому рівню ризику. Ті ж, хто побоюються невдач, надають пе-ревагу малому чи надто завеликому рівню ризику.

Аналіз міри готовності до ризику показав, що високий рівень мають 27% досліджуваних. Отже, висока готовність до ризику супроводжується низькою мотивацією до уникнен-ня невдач (захистом). Готовність до ризику достовірно пов’язана прямо пропор-ційно з числом допущених помилок, в умовах групи готовність до ризику проявляється сильніше, ніж до дій наодинці, і залежить від групових очікувань.

Другий етап емпіричного дослідження присвячено вивченню особистісних якостей та компонентів креативного потенціалу майбутніх менеджерів.

За результатами дослідження виявлено, що у студентів, які не комунікабельні, замкнуті, мають менший рівень соціальної адаптації, схильність до самотності, інтровертовані у поведінці, несамостійні, неконформні, схильні до самоствердження, незалежні, ігнорують соціальні умовності й авторитетів, виникають проблеми в налагодженні соціальних зв’язків і контактів з оточуючими.

Проведене дослідження показало, що студенти-інтернали (43%) краще працюють на самоті, ніж під спостереженням, а студенти-екстернали (57%) прагнуть до постійного спілкування.

Нами виявлена позитивна кореляція між інтернальністю і визначенням сенсу життя (р<0,01): чим більше суб’єкт вірить, що все в його житті залежить від його власних зусиль і здібностей, тим частіше він знаходить у житті зміст і бачить ціль. Екстерналів відрізняє підвищена тривожність, стурбованість, менша терпимість до інших і підвищена агресивність, менша популярність. Результати наших досліджень показують, що менш відповідальні студенти більш схильні до екстернального локусу контролю і, як наслідок, до поведінки, що відхиляється від норми, і низькою успішністю.

Студенти з низьким рівнем суб’єктивного контролю позиціонують себе, як егоїстичних, нерішучих, залежних, ворожих, несамостійних, дратівливих. Студенти з високим рівнем суб’єктивного контролю вважають себе добрими, незалежними, рішучими, справедливими, дружелюбними, самостійними.

За результатами дослідження нами виявлено наявність зв’язку між рівнем суб’єктивного контролю та відчуттям людиною своєї сили, гідності, відповідальності за те, що відбувається, із самоповагою, соціальною зрілістю, самостійністю особистості.

Для встановлення значущих статистичних зв’язків між особистісними рисами i креативністю був проведений кореляційний аналіз між даними методик таких, як особистісний опитувальник Р. Кеттелла, вербальні та невербальні тести П. Торренса.

Аналіз зв’язків між показниками творчого мислення та особистісними рисами дозволяє стверджувати, що домінантність позитивно корелює з усіма невербальними творчими показниками та з вербальними деталізацією й оригінальністю (р<0,001). А, отже, риси незалежності, самостійності, схильності до самоствердження сприяють оригінальності, різноманітності та деталізації креативних ідей. Цікавим є те, що ці особистісні риси спричиняють зниження продуктивності творчих ідей у словесній сфері.

Аналіз взаємозв’язків принциповості та вербальних значень з продуктивності та оригінальності показав позитивну кореляцію (р<0,05). Фактор самоконтролю позитивно корелює з невербальною продуктивністю (р<0,01). Тобто, у досліджуваних з підвищенням продуктивності у невербальній сфері зростає внутрішній контроль поведінки, а він, у свою чергу, сприяє підвищенню творчої продуктивності.

Дослідження рівню інтелекту майбутніх менеджерів показало, що студенти, що мислять повільно, проявили завзятість і наполегливість, а ті, котрі мають більш високий темп мислення, іноді були незібрані, схильні до поспішних дій, неметодичності. Це дає можливість стверджувати, що креативність залежить і від особистісних якостей.

Визначено рівні сформованості комунікативних та організаторських схильностей: високий організаторський рівень у 45%, середній у 38%, а низький у 17% досліджуваних. Комунікативність високого рівня виявили 45% студентів, середнього рівня – 36% студентів, низького рівня – 19% студентів.

У нашому дослідженні ми виявили зв’язок між показником психологічного статусу студента і його ставленням до суспільної роботи та роллю, яку студент виконує в масових заходах. З’ясувалося, що студенти з високим психологічним статусом частіше виступають у ролі організаторів заходів, більш авторитетні у науково-дослідній і суспільній діяльності, ніж студенти з низьким психологічним статусом. Студенти з високою успішністю посідають провідне місце в системі міжособистісних взаємин у групі.

В процесі дослідження виявлено значний масив рис особистості та якостей, якими має володіти сучасний ефективний керівник, визначено специфіку прояву творчого та управлінського потенціалу.

Статистичний i психолого-педагогічний аналіз результатів тестування дозво-лив зробити такі висновки: 1) у сучасній системі освіти переважають педагогічні технології, орієнтовані на репродуктивне засвоєння знань, що відбивається на рівні розвитку творчого потенціалу молоді (рівень творчого потенціалу перебуває на нижній межі середньостатистичної норми);
2) нереалізованість творчого потенціалу призводить до підвищення агресивності (28% студентів висловилися про щоденні конфлікти) та тривожності (високий рівень тривожності мають 15% – 20% старшокурсників), що, в свою чергу, веде до зниження дисципліни, рівня пізнавальної мотивації та низької успішності; 3) у більшості респондентів виявлено психо-емоційне перевантаження.

В цілому, результати констатувального етапу дослідження виявили недостатній рівень розвитку креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації та довели необхідність розробки спеціальної психологічної програми для його формування та розвитку.

У третьому розділі – «Шляхи розвитку креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації» – викладено загальну стратегію формувального експерименту. Розкрито психологічні умови розвитку креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації. Проаналізовано результати формувального експерименту.

Для проведення психолого-педагогічного експерименту нами була розроблена розвивальна програма з формування креативного потенціалу у майбутніх менеджерів, в основу якої було покладено підхід, розроблений в лабораторії організаційної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка щодо психологічної підготовки персоналу та менеджерів організацій. Організаційно реалізація цієї програми передбачала розробку комплексу завдань та тренінгів, які розвивають творчий підхід до діяльності, а також введення в навчальний процес форм проблемного навчання, формуючих креативне мислення у студентів.

Для проведення формувального експерименту із числа студентів – майбутніх менеджерів – було створено експериментальну (100 осіб) та контрольну (98 осіб) групи. Обидві групи студентів мали приблизно однакові соціально-демографічні характеристики: навчалися на одному факультеті, мали однакову спеціальність, були приблизно одного віку.

Слід зазначити, що в експериментальній групі психологічна підготовка майбутніх менеджерів організації мала системний та цілісний характер, а в контрольній групі – фрагментарний характер (розглядалися лише окремі напрямки з проблем розвитку креативного потенціалу у майбутніх менеджерів).

Оцінка розвитку креативного потенціалу у майбутніх менеджерів здійснювалася за такими критеріями: рівень творчого мислення; рівень вирішення завдань; рівень прояву креативності в різних сферах; рівень комунікативних та організаційних здібностей.

Формування та розвиток креативного потенціалу у майбутніх менеджерів можливо в результаті спеціальної психологічної підготовки, яка охоплює: а) оволодіння уміннями та навичками формування творчого мислення; б) оволодіння методами вирішення нестандартних задач; в) опанування формами креативного підходу до управлінської діяльності.

Психологічна підготовка з розвитку креативного потенціалу майбутніх менеджерів спрямована на розвиток:

1) швидкості мислення, легкості оцінювання, ретельності в пошуках вирішення проблем, здатності виявляти категорії;

2) передбачення наслідків, продукування креативних ідей;

3) ділових стосунків, компетентностi у спілкуванні, творчого підходу до взаємодії;

4) управлінських якостей.

До початку та після завершення формувального експерименту були проведені діагностичні зрізи. Для цього використовувалось повторне тестування, опитування, інтерв’ювання, статистичні методи обробки даних.

Результати порівняльного аналізу 1-го та 2-го діагностичних зрізів показали, що в експериментальній та контрольній групах мала місце позитивна динаміка. Так, зокрема, було виявлено статистично значущі відмінності в рівнях сформованості особистісних та креативних складових (р<0,01, за критерієм Х2). Динаміка за всіма складовими психологічної підготовки менеджерів була позитивною (табл. 2 і 3).

Таблиця 2

Показники рівнів креативності в експериментальній групі (у %)

Рівень креативності | Креативність у малюнках | Креативність

вербальна | Креативність в різних сферах

1 зріз | 2 зріз | 1 зріз | 2 зріз | 1 зріз | 2 зріз

Низький | 20 | 9 | 28 | 23 | 31 | 12

Середній | 48 | 49 | 46 | 51 | 39 | 47

Високий | 32 | 42 | 26 | 26 | 30 | 41

Примітки:

1. 1 зріз – до формувального експерименту;

2. 2 зріз – після формувального експерименту.

Таблиця 3

Показники рівнів креативності в контрольній групі (у %)

Рівень креативності | Креативність у малюнках | Креативність вербальна | Креативність в різних сферах

1 зріз | 2 зріз | 1 зріз | 2 зріз | 1 зріз | 2 зріз

Низький | 22 | 20 | 25 | 23 | 30 | 28

Середній | 50 | 50 | 48 | 48 | 40 | 42

Високий | 28 | 30 | 27 | 29 | 30 | 30

За результатами формувального експерименту відбулися такі позитивні зміни: значно зменшилась кількість студентів, які мали низький рівень креативності (з 20% до 9%, з 28% до 23%). Отримані дані, водночас, показали збільшення кількості студентів, які мали високий та середній рівень креативності. Показники високого рівня креативності зросли в малюнкових тестах з 32% до 42% (р<0,01), середнього рівня у вербальних тестах з 46% до 51% (р<0,05).

У контрольній групі також відбулися деякі зміни стосовно прояву креативності, але вони не є статистично значущими (р<0,05).

Така ж сама позитивна динаміка спостерігається і щодо прояву креативності в різних сферах (моя особистість, рішення проблем, робоче середовище). Дещо зменшилась кількість студентів, які мали низький рівень креативності (з 31% до 12%). Отримані дані, водночас, показали збільшення кількості студентів, які мали високий та середній рівень креативності у різних сферах (високий рівень піднявся від 30% до 41%) (р<0,001).

Позитивна динаміка спостерігається і щодо прояву особистісних якостей студентів: зменшилась кількість студентів, які мали низький рівень комунікативних та організаційних здібностей (з 19% до 4%) Отримані дані, водночас, показали збільшення кількості студентів, які мали високий та середній рівень комунікативних та організаційних здібностей (високий рівень зріс з 45% до 54%) (р<0,01). Зменшились показники агресивності.

Було підтверджено статистично значуще покращення результатів формувального експерименту за всіма показниками психологічної підготовки майбутніх менеджерів в експериментальній групі (р<0,01), в той час, як в контрольній групі статистично значущого покращення результатів не зафіксовано.

Отже, можна зробити висновок про те, що розроблена нами розвивальна програма з формування креативного потенціалу у майбутніх менеджерів, яка використовувалася в експериментальній групі, реально сприяла підвищенню рівня психологічної підготовки майбутніх менеджерів з означеної проблеми.

Слід зазначити, що розвивальна програма з формування креативного потенціалу у студентів була успішно апробована в Харківському інституті економіки ринкових відносин та менеджменту.

Проведення таких вправ свiдчить про значну ефективнiсть тренiнгового виду занять для формування необхiдних майбутнім спеціалістам практичних комунiкативних умiнь, розвитку пiзнавальних iнтepeciв i творчого пiдходу до справи.

Таким чином, можна зробити висновок, що отримані показники креативного потенціалу та особистісних якостей майбутніх менеджерів впливають на ефективність управлінської діяльності, на самореалізацію.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в наступних висновках:

1. У результаті розгляду особливостей креативного процесу й основних ознак творчості особистості можна виділити наступні основні соціальні риси, що характеризують розвинуту творчу особистість: глибина і широта знань, уміння застосовувати їх у різних ситуаціях, сформована стійка потреба до постійного відновлення знань і придбання нових; цілеспрямоване прагнення до істини, здатність глибоко проникати в сутність проблеми, виявляти зв’язки між явищами, тобто здатність до аналізу і синтезу, уміння самостійно систематично працювати, нездоланне прагнення до самовдосконалення і самореалізації; конструктивний критицизм і самокритичність, уміння відмовитися від застарілих звичок і поглядів, уміння погоджувати нове з колишнім особистісним досвідом і досвідом інших; науковий світогляд.

2. Креативний потенціал являє собою складну підсистему, яка тісно переплітається з іншими структурними складовими психіки, з детермінуючими творчі процеси елементами, а не суцільне автономне утворення. Креативний потенціал менеджера виявляється у здатності особистості ставити і вирішувати нові завдання у сфері своєї діяльності, підходити до вирішення конкретної справи нестандартно, самостійно, оптимально.

3. Поглиблено уявлення про психологічні засади прояву креативності у майбутніх менеджерів, до яких відносяться: загальна динамічність психічних процесів; домінування пізнавальних інтересів; допитливість, потяг до створення нового, нахили до пошуку й розв’язання проблем; створення асоціативних масивів, швидке засвоєння нової інформації; нахили до постійних порівнянь, співставлень, відбору; творча спрямованість на пошуки аналогій, комбінування, реконструювання; нахили до зміни варіантів, економність у рішеннях, використанні часу, засобів та ін.; виявлення інтуїції; здібності до вироблення власних стратегій та тактик при розв’язанні різних проблем, завдань, пошуках виходу із складних, нестандартних, екстремальних ситуацій.

Отже, креативність виявляється у швидкості, точності, гнучкості, оригінальності мислення, багатій уяві, схильності до високих естетичних цінностей, ступеня деталізації проблеми, прояву наполегливості, цілеспрямованості, рішучості, працелюбності, систематичності в роботі, сміливому прийняттю рішень.

4. Виявлено протиріччя між сучасними вимогами до кваліфікації молодих спеціалістів та фактичним рівнем їхньої підготовки; між постійним зростанням обсягу знань i низьким творчим рівнем студентів. У досліджуваних виявлено різний рівень інтелекту: різну швидкість мислення, наполегливості, самоконтролю. Рівень розвитку інтелектуально-творчого потенціалу молоді знаходиться на нижній межі середньостатистичної норми.

Взаємозв’язок ycix компонентів творчого проце-су при оптимальних умовах організації та управління закономірно забезпечує продуктивно-утворюючий результат навчання й самовиховання, що сприяє реалізації творчого потенціалу та самоактуалізації творчої індивідуальності особистості.

5. Емпіричне дослідження виявило, що психологічними чинниками, які впливають на оптимізацію підготовки студентів до управлінської діяльності, є наступні: індивідуальні властивості особистості, комунікативні характеристики групи, особливості організації навчального процесу у вищому навчальному закладі та ін.

6. З’ясовано, що високі показники креативного потенціалу та особистісних якостей майбутніх менеджерів впливають на ефективність управлінської діяльності, на самореалізацію.

7. У ході формувального експерименту підтверджено доцільність впровадження у психолого-педагогічну практику програми формування креативного потенціалу у майбутніх менеджерів, яка включає наступні напрямки: а) оволодіння уміннями та навичками формування творчого мислення;
б) оволодіння методами вирішення нестандартних задач; в) опанування формами креативного підходу до управлінської діяльності.

8. Результати апробації запропонованої програми формування креативного потенціалу у майбутніх менеджерів та попередня оцінка її ефективності дали змогу виявити достовірні кількісні та якісні зміни в експериментальній групі, на відміну від контрольної.

Впровадження комплексу завдань психолого-розвиваючого змісту в межах формувального експерименту засвідчило його ефективність в контексті цілеспрямованого розвитку креативного потенціалу та підвищення рівня професійної підготовки майбутніх менеджерів. Отримані результати та запропоновані рекомендації можуть бути використані у практичній роботі викладача при підготовці майбутніх менеджерів чи включені в дисципліни «Психологія управління», «Управління персоналом», «Основи менеджменту».

Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальша перспектива вбачається нами у використанні одержаних знань про особливості креативності у вдосконаленні існуючих та побудові нових навчальних програм при підготовці майбутніх менеджерів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) статті у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

1. Харций Е. Н. Стратегическое мышление в управлении / Е. Н. Харций // Вісник Харківського національного університету. – Серія психологія. – 2002. –
№ 550. – C. 298–300.

2. Харций Е. Н. Психологические черты женщины-руководителя / Е. Н. Харций // Вісник Харківського національного університету. – 2002. –
№ 576. – С. 214–216.

3. Харцій О. М. Значення креативності в освітньому процесі / О. М. Харцій // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – 2005. – № 18. – С. 151–156.

4. Харцій О. М. Розвиток креативного потенціалу у майбутніх менеджерів організації / О. М. Харцій // Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – 2006. – С.31–34.

5. Харцій О. М. Використання творчого потенціалу молоді в управлінні персоналом / О. М. Харцій // Вісник : збірник наукових праць Київського міжнародного університету. – 2007. – Вип. 10. – С. 123–129. – (Серія «Психологічні науки»).

6. Харцій О. М. Формування творчого компоненту особистості у студентів- менеджерів / О. М. Харцій // Вiсник Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. – 2006. – Вип. 19. С. 159–165. – (Серія «Психологiя»).

7. Харций Е. Н. Предпосылки эффективного руководства / Е. Н. Харций // Вестник Харьковского национального технического университета. – 2002. –
№ 148. – С. 84–87.

8. Харций Е. Н. Концепции управления персоналом в условиях рыночной экономики / Е. Н. Харций // Вестник Харьковского национального технического университета. – 2003. – № 8. – С. 3–6.

9. Харцій О. М. Формування творчої особистості серед студентів / О. М. Харцій // Наука і освіта : наук.- практ. ж-л. – Одеса, 2005. – № 3–4. – С. 63–66.

б) статті у нефахових виданнях та тези доповідей на наукових конгресах, конференціях і семінарах:

10. Харций Е. Н. Менеджер – профессиональный руководитель / Е. Н. Харций // Збірник наукових праць. – Харків, 2002. – № 22. – С. 92–97. – (Серія «Педагогіка, психологія та мед.-біол. проблеми»).

11. Підвищення статусу психолога в українському суспільстві: матеріали Першого Всеукраїнського конгресу психологів, Київ, 24–26 жовтня 2005 р. / М-во освіти і науки України, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. К. : Главник, 2005. – 400 с.

12. Управління якістю підготовки менеджерів : матеріали Всеукраїнського науково-метод. семінару, Харків, 16 листопада 2006 р. / М-во освіти і науки України, Харк. нац. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. – Харків: Харк. нац. аграр.
ун-т, 2006. 72 с.

13. Психологічні основи ефективної діяльності організації в умовах соціально-економічних змін: тези 4-ї наук.-практ. конференції з організаційної та економічної психології, Київ, 23–24 листопада 2006 р. / За наук. ред. Л. М. Карамушки. К. : Наук. світ, 2006. – 136 с.

14. Соціально-психологічні технології управління персоналом : матеріали Міжнародної наук.-метод. конференції, Харків, 24 листопада 2006 р. Харків: Вид. Харків. нац. екон. ун-т, 2006. – 111 с.

15. Генеза буття особистості: матеріали Міжнародної наук.-прак. конференції, Київ, 18–19 грудня 2006 р. / За ред. академіка С. Д. Максименка. К. : Главник, 2006. – 334 с.

16. Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти: матеріали Міжнародної наук.-прак. конференції, Київ, 17–18 травня 2007 р. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова – К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2007. – 224