МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХМЕЛЕВСЬКИЙ ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 658.155: 621 (477)

МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОВІСТЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА (НА ПРИКЛАДІ МАШИНОБУДУВАННЯ)

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Хмельницький – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Хмельницький)

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Нижник Віктор Михайлович,

Хмельницький національний університет Міністерства освіти і науки України,

проректор з фінансово-економічної діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Чорна Людмила Олександрівна,

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-

економічного університету Міністерства освіти і

науки України, завідувач кафедри

економіки підприємництва та менеджменту

кандидат економічних наук, професор

Рясних Євгенія Григорівна,

Хмельницький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри менеджменту

Захист відбудеться 19 червня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.

Автореферат розісланий 15 травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Скринник Н.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Домінантою економічного зростання промислових підприємств вважається їх прибуткова діяльність, і саме такі ознаки починає формувати національна економіка України протягом останніх років. Разом з тим, загострюються негативні тенденції прояву прибутковості, особливо в машинобудуванні, де зростання отриманого прибутку є нижчим, ніж в промисловості; при скороченні частки збиткових підприємств значно зросла величина отриманого ними збитку; зменшилися об'єми реалізованої продукції; позитивна динаміка зростання обсягів інвестицій супроводжується уповільненням темпів їх надходження в основний капітал. Тому економічною необхідністю є орієнтація системи управління прибутковістю промислового підприємства на параметри життєдієвості та конкурентоспроможності, що дозволить використовувати переваги змін зовнішнього середовища та уникнути втрат економічного потенціалу.

Існує реальна потреба в опрацюванні інноваційних підходів до оцінки прибутковості з урахуванням стратегій розвитку підприємства, типу управління та системи позиціювання на ринку; розробці та впровадженні ефективного механізму управління прибутковістю підприємства, цілеспрямованого не стільки на зростання поточних прибутків, скільки на формування і використання потенціалу прибутковості, що є визначальним для створення передумов сталого розвитку у довгостроковій перспективі і належить до пріоритетних завдань менеджменту.

Дослідженням сутності, природи виникнення прибутку та параметрів його оцінки присвячені роботи зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів: О. Бланка, А. Дайле, Б. Коласса, Е. Негашева, Д. Хана, Л. Чорної, А. Шеремета; розробки стратегії управління підприємством: І. Ансоффа, М. Войнаренка, І. Ігнатьєвої, Ф. Котлера, М. Мартиненка, В. Нижника, М. Портера; оцінки ефективності господарської діяльності за показниками прибутковості: А. Бірмана, К. Друрі, П. Са-муельсона, В. Хойєра, П. Хейне. Проблеми фінансового аналізу, прогнозування і планування фінансових результатів розглядаються в роботах багатьох українських вчених, насамперед: К. Ізмайлової, Л. Костирко, В. Мец, Є. Мниха, О. Орлова, Є. Рясних, О. Терещенка та ін. Наукові праці вчених обґрунтовують фундаментальні аспекти системи управління прибутковістю і дозволяють створювати на цих засадах її сучасні методи та інструменти.

Водночас отримані результати дають можливість проводити дослідження щодо наукового обґрунтування і розробки механізму управління прибутковістю промислового підприємства: концепції управління прибутковістю; взаємозв’язку потенціалу прибутковості зі стадіями життєвого циклу та параметрами конкурентоспроможності підприємства; інструментарію оцінки потенціалу прибутковості в контексті розвитку підприємства; стратегій та методів управління прибутковістю підприємства за параметрами динамічного середовища, які обумовили актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає основним напрямам науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах наукових тем: ДР0105U000726 “Дослідження стану виробничого, соціального, економічного та рекреаційного потенціалу Хмельниччини”, де особистий внесок автора полягає у розробці підходу до оцінки стратегії прибутковості промислових підприємств на основі модифікації “золотого правила економіки підприємства”; ДР0105U007229 “Стратегія розвитку міста Хмельницького на 2006-2015 рр. і розробка механізмів її реалізації”, в якій автором розроблено механізм управління прибутковістю промислового підприємства, запропоновано напрями відновлення ефективної діяльності на основі використання потенціалу прибутковості, ДР0102U004047 “Концепція інформаційного забезпечення фінансово-інвестиційної та інноваційної діяльності”, участь в якій полягає у пропозиції оцінки прибутковості шляхом впорядкування пірамідальної структури абсолютних та матричної побудови відносних показників, ДР0106U001003 “Прогресивні стратегії та технології управління організаційними структурами підприємств та їх об’єднань”, де автором запропоновано підхід до оцінки потенціалу прибутковості підприємства на основі динамічного нормативу прибутковості в межах стратегії сталого розвитку.

Мета та основні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних основ формування концептуальних підходів та інтерпретація прикладних аспектів розробки механізму управління прибутковістю промислового підприємства, здатного спрямовувати використання та підвищення мобілізаційних можливостей потенціалу прибутковості на створення передумов сталого розвитку підприємства.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:–

провести теоретичні дослідження змісту та сутності категорії прибутковості підприємства;–

визначити систему показників прибутковості підприємства на основі концепції економічної вигоди і капіталізації вартості бізнесу;–

доповнити методику оцінки впливу економічного середовища на формування потенціалу прибутковості;–

удосконалити систему оцінки стратегії управління прибутковістю підприємства за узгодженими показниками “золотого правила економіки підприємства” та обґрунтувати вибір ключового показника прибутковості;–

визначити інструментарій оцінки мобілізаційних можливостей потенціалу прибутковості на основі прогнозних характеристик розвитку підприємства;–

розробити імітаційну модель оцінки потенціалу прибутковості машинобудівного підприємства для виявлення втрат – загроз – можливостей – переваг – вигод;–

розробити механізм управління прибутковістю машинобудівного підприємства на основі виявлених концептуально-методичних основ його формування, уточнити його складові елементи, визначити взаємодію між ними за умов розвитку ринкового середовища господарювання; –

сформувати систему прогнозування та координування у механізмі управління прибутковістю підприємства на основі формалізації критеріїв оптимізаційної стратегії (стратегічної піраміди) розвитку діяльності.

Об’єктом дослідження є процеси управління прибутковістю підприємств машинобудівної промисловості.

Предметом дослідження є система управління прибутковістю підприємства, що забезпечує використання внутрішніх можливостей зростання і досягнення конкурентних переваг на основі сформованого механізму.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи виступають концепції та підходи сучасної економічної теорії, економічного аналізу, теорії управління, Закони України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців, де обґрунтовано методичні засади інформаційного забезпечення управління прибутковістю та економічним потенціалом.

У процесі наукового дослідження використовувалися методи: теоретичного узагальнення та порівняння – для розкриття змісту і сутності категорій теорії управління прибутковістю підприємств; статистичного і графічного аналізу – для вивчення, групування, порівняння та наочного відображення емпіричних даних з метою дослідження тенденцій розвитку машинобудівних підприємств та параметрів прибутковості їх діяльності, які впливають на стратегії розвитку; системного аналізу – для розробки основних напрямів функціонування системи управління прибутковістю підприємств на основі обґрунтування вибору ключового показника прибутковості; формалізації та економічного моделювання – для розробки моделей, які дозволяють оцінити потенціал прибутковості підприємства на основі формалізації критеріїв оптимізаційної стратегії розвитку діяльності; комплексного аналізу – для розробки прикладних рекомендацій щодо реалізації стратегії оптимізації прибутковості промислових підприємств.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти з економічних питань, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, матеріали спеціальних періодичних видань, анкетні опитування та звітно-статистичні дані машинобудівних підприємств.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто автором, полягає у наступному:

вперше:–

обґрунтовано інструментарій оцінки стратегічного потенціалу прибутковості підприємства за встановленням впливу ринкового оточення, виявленням внутрішніх мобілізаційних можливостей та формуванням динамічної моделі прибутковості, що дає змогу визначати перспективи підвищення потенціалу прибутковості та загальноекономічні тенденції узгодженості фінансових показників розвитку підприємства;–

розроблено механізм управління прибутковістю промислового підприємства на основі критеріїв кількісного та змістовного наповнення оцінки якості прибутковості, дефініції ключового показника і формування набору стратегій забезпечення прибутковості, що дозволяє зорієнтувати підприємство на підвищення потенціалу прибутковості.

удосконалено: –

визначення сутності категорії “прибутковість” на засадах сучасної парадигми управління виробничими економічними системами, яка поєднує аспекти конкурентоспроможності та стадії життєвого циклу підприємств;–

показники оцінки прибутковості шляхом систематизації пірамідальної структури абсолютних показників прибутковості за ітераціями: дохід – додана вартість – прибуток – чистий грошовий потік на основі концепції економічних вигод, а також матричної побудови відносних показників прибутковості за широтою концепцій прибутку, що знаходиться у чисельнику та витрат, ресурсів та капіталу, що стоїть у знаменнику матриці; –

методику SWOT–аналізу прибутковості підприємства з метою діагностики середовища формування останньої, що убезпечило розробку підходу щодо визначення потенціалу прибутковості на основі оцінки взаємозв’язку між внутрішнім потенціалом її зростання (у вигляді сильних та слабких сторін підприємства) та ринковим потенціалом її підвищення (у вигляді вигод, можливостей, загроз і втрат), обумовленого впливом факторів ринкового оточення;–

типову модель АDL/LC у напрямку її акомодації у матрицю прибутковості для позиціювання підприємства в її координатах, що уможливило встановлення об’єктивного стану і ключового показника прибутковості, формування стратегічного набору її забезпечення у складі загальної і уточнених стратегій та стратегічних альтернатив розвитку, чим через механізм управління прибутковістю підприємству надається перспективне спрямування.

набули подальшого розвитку:–

концепція формування механізму управління прибутковістю промислових підприємств за умов розвитку середовища господарювання на основі моделювання потенціалу прибутковості; –

підхід до оцінки стратегій управління прибутковістю підприємства на основі моделювання параметрів розвитку діяльності в системі узгоджених показників “золотого правила економіки підприємства”.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці методично-прикладних елементів управління прибутковістю підприємств за параметрами життєвого циклу, які фокусують імпульс розвитку, та конкурентними позиціями підприємства, які формують ринкові переваги і визначають вектор прибутковості. Застосування викладених рекомендацій дозволяє розширити можливості та забезпечити вірогідність досягнення цілей оптимізаційної стратегії розвитку підприємства, прогнозувати потоки доходів і умови їх генерування, враховувати якість, уникати невизначеності та знизити ризик, пов'язаний з їх отриманням, що знайшло практичне застосування в управлінні прибутковістю машинобудівних підприємств: ВАТ “Акціонерна компанія АДВІС” м. Хмельницький (довідка про впровадження № 635 від 23.10.2006 р.), ВАТ “Темп” м. Хмельницький (довідка про впровадження № 721 від 22.03.2007 р.), ВАТ “Строммашина” м. Хмельницький (довідка про впровадження № 427 від 10.09.2007 р.) та ВАТ “Старокостянтинівський завод “Металіст” (акт про впровадження № 05/1932 від 19.12.2007 р.), а також у навчальному процесі Хмельницького національного університету при викладанні дисциплін “Стратегічний аналіз”, “Фінансовий аналіз”; “Економічний аналіз” (довідка про впровадження від 11.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, представлені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. Із наукових публікацій, що видані у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистого дослідження здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень були викладені та схвалені на: Всеукраїнській науковій конференції “Шляхи активізації вітчизняного виробництва: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців” (25-26 травня 2001 року, м. Хмельницький); І Всеукраїнській конференції студентів і аспірантів “Сучасні технології ведення бізнесу в Україні” (25-27 квітня 2002 року, м. Київ); II Міжнародній конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (6-8 грудня 2002 року, м. Донецьк); Всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу” (18-19 травня 2004 року, м. Донецьк); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (24-25 лютого 2005 року, м. Тернопіль); I Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” (30 березня 2005 р., м. Кривий Ріг), І Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (2-4 червня 2005 року, м. Луцьк).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 наукових праць, з яких 13 у фахових журналах і збірниках наукових праць, внесених до переліку ВАК України, загальним обсягом 5,75 др. арк.; 7 тез доповідей загальним обсягом 0,56 др. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг димертації становить 252 сторінки. Робота містить 39 таблиць, в тому числі 5 – на повних сторінках, 30 рисунків, у тому числі 6 – на повних сторінках, 32 додатки на 52 сторінках, бібліографічний список із 194 найменувань на 15 сторінках.

основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено предмет та об’єкт дослідження, сформульовано мету та основні завдання, розкрито методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, апробацію результатів та публікації автора.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи прибутковості промислового підприємства” проведено огляд існуючих напрямів дослідження прибутковості підприємств в контексті сучасної її парадигми, орієнтованої на платоспроможний попит, кон'юнктуру ринку, оптимізацію економічних вигод; сформовано взаємопов’язану систему показників прибутковості на основі оцінки критеріальних параметрів господарської діяльності; розроблено концептуальні основи формування механізму управління прибутковістю промислових підприємств, що дозволяють проводити діагностику природи прибутковості та важелів стратегічного впливу на неї.

Теоретичне дослідження наукових джерел з проблем, що є предметом вивчення, дозволило з'ясувати особливості сучасної парадигми прибутковості промислових підприємств та обґрунтувати категорійний зміст фундаментальних понять теорії прибутковості. З одного боку, прибутковість класично сприймалась як здатність генерувати прибуток і здійснювати рентабельну діяльність, проте з іншого, сучасні економічні реалії змінили модель управління і перенесли пріоритети в площину забезпечення платоспроможності підприємства за рахунок ефективної системи реалізації наявних можливостей і підвищення потенціалу підприємства шляхом впровадження інноваційних технологій, здатних розвивати підприємство. Категорія “прибутковість підприємства” за авторським визначенням – це стан підприємства, що вказує на здатність генерувати прибуток, здійснювати рентабельну діяльність, забезпечувати платоспроможність, зростання та сталий розвиток.

Дослідження сучасних парадигмальних рис прибутковості промислових підприємств дозволили зробити наступні узагальнення:–

категорія “прибутковість” взаємопов’язана та збалансована з показниками, що характеризують результати діяльності та конкурентоспроможність підприємства;–

простежується взаємозв’язок прибутковості з послідовністю стадій життєвого циклу підприємства на основі оцінки потенціалу прибутковості;–

основне місце в теорії управління прибутковістю займає проблема дослідження зовнішнього та внутрішнього середовища її формування, орієнтованого на активізацію та зростання підприємництва.

Наведений еволюційний контекст проблеми дозволяє обрати систему взаємопов’язаних показників прибутковості за ітераціями: дохід – додана вартість – прибуток – чисті грошові потоки. Кожен із абсолютних показників прибутковості вказує на перевищення доходів над витратами, які понесені в результаті господарської діяльності і змінюють потоки економічних вигод; на цій основі можна розширити абсолютні показники прибутковості за видами діяльності, функціями та типами господарських процесів, видами продукції відповідно до мети їх характеристики чи акценту їх ролі в економічних процесах підприємства.

Відносні показники прибутковості проранговані за двома параметрами: широтою концепції прибутку, що знаходиться у чисельнику, витрат, ресурсів та капіталу, що міститься у знаменнику матриці їх побудови. Крім того, заслуговує на увагу співвідношення показників різних видів прибутку. Мета запропонованої автором системи відносних показників полягає у впорядкуванні їх сукупності щодо характеристик ресурсо-, витрато- та капітало-, а також структуроприбутковості підприємства, та зворотних до них показників “прибутковомісткості”.

Формування та дослідження системи абсолютних та відносних показників оцінки прибутковості є основою гіпотези, що ключові позиції займають різні з них у залежності від стадії розвитку та конкурентної позиції підприємства на ринку, виходячи із об’єктивно можливого стану його прибутковості.

Для такої цільової орієнтації необхідно було розробити механізм управління прибутковістю промислового підприємства, інструментарій побудови якого передбачав би використання відповідних моделей, алгоритмів, матриць та обґрунтовує ключовий показник прибутковості. Саме розробка способу виявлення не лише фактичного, але й об’єктивно можливого стану прибутковості підприємства, вироблення підходу до формулювання мети механізму управління нею у вигляді ключового показника прибутковості (для певного підприємства за певних обставин), вибір методів визначення його оптимальних параметрів та стратегії забезпечення досягнення складає основу новизни змісту розробленого механізму. Ключовим показником прибутковості підприємства є показник, який, відповідно до встановлених критеріїв оцінки стану підприємства, займає вирішальну позицію щодо мети, перспектив і стратегії його розвитку у напрямі якісного покращення прибутковості в механізмі управління останньою.

Розроблена в роботі структура механізму управління прибутковістю промислового підприємства (рис.1) включає чотири блоки з елементами, виділення яких здійснено відповідно до функцій управління шляхом їх трансформації для реалізації змісту і призначення механізму. Особливістю механізму є орієнтація на стратегічну концепцію, цілі та місію підприємства, де “Оптимізаційний блок” є тією складовою, яка долучає інструменти глибинного розкриття не лише суб’єктивних, а й об’єктивних основ та природи прибутковості підприємства й посилює важелі стратегічного впливу на неї.

В дисертації сформовані критеріальні вимоги до елементів механізму:–

моделі та матриці мають узгоджуватися з відомими та адаптованими загальними інструментами стратегічного аналізу;–

параметри, що використовуються під час побудови матриць і моделей, мають належати до стратегічно важливих локальних та/чи системних показників, що є чинниками впливу на прибутковість;–

моделі та матриці мають надавати можливість виявлення стану прибутковості підприємства відповідно до того, в який квадрат матриці це підприємство сфокусується (“позиціюється”);–

орієнтиром позиціювання підприємства в матрицях мають бути такі можливі їх параметри, як стадія життєвого циклу, що містить імпульс розвитку, і конкурентна позиція, яка формується за конкурентними перевагами, що забезпечують відповідну прибутковість підприємству;–

спрямованість та варіанти стандартних стратегічних рішень, що приймаються за матрицями та моделями, мають демонструвати можливість багатоваріантності прийняття управлінських рішень щодо прибутковості підприємства.

Рис. 1. Структура механізму управління прибутковістю промислового підприємства

Найбільшу відповідність цим критеріальним орієнтирам виявлено за параметрами матриці відомої моделі АDL/LС, яку адаптовано у матрицю прибутковості для позиціювання у ній підприємства з метою визначення об’єктивного стану його прибутковості та ключового показника останньої.

Дослідженнями встановлено умови застосування вказаної модифікованої матриці ADL/LC, сформованої за стратегічними напрямами діяльності підприємства, для управління прибутковістю на рівні підприємства, що ґрунтуються на: співпаданні стратегії підприємства із стратегією його стратегічного напряму діяльності для монопродуктових підприємств; можливості віднесення до складу останніх кожного промислового підприємства на основі визначення рівня диверсифікації за характеристикою порогових значень показників Р. Румельта з використанням пропорції Парето (АВС-аналізу) щодо селекції напрямів діяльності.

Новий формат матриці визначив напрями та елементи концепції механізму управління прибутковістю промислового підприємства, для чого: аргументовано вибір параметрів матриці, які відповідають ідеї стратегічного позиціювання підприємства за прибутковістю і встановлено перелік змінних, які їх формують; уточнено порядок оцінювання параметрів матриці стосовно її нового призначення; доведено спосіб виявлення для підприємства (за параметрами матриці) стану прибутковості, який об’єктивно відповідає стадії його життєвого циклу та конкурентній позиції і ним може бути (рис. 2): збитковість (зона позиціювання підприємств показана білим кольором), мінімальна або помірна прибутковість (відповідно світло та темно-сірий кольори); обґрунтовано встановлення за об’єктивним станом прибутковості ключового її показника для позицій матриці (для збиткової зони – дохід від реалізації продукції, для мінімально та помірно прибуткової зони – відповідно чистий прибуток та рентабельність власного капіталу). |

Конкурентна позиція

Слабка | Міцна | Помітна | Сильна | Домінуюча

Стадії життєвого циклу | Спад (старість) | Неприбуткова позиція

ДРП | Мінімально прибуткова

ЧП | Помірковано прибуткова

РВК | Прибуткова позиція

РВК | Прибуткова позиція

РВК

Зрілість |

Неприбуткова позиція

ДРП | Мінімально прибуткова

ЧП | Помірковано прибуткова

РВК | Прибуткова позиція

РВК | Прибуткова позиція

РВК

Уповільнення зростання | Неприбуткова позиція

ДРП | Неприбуткова позиція

ДРП | Мінімально прибуткова

ЧП | Помірковано прибуткова

РВК | Прибуткова позиція

РВК

Прискорення зростання | Неприбуткова позиція

ДРП | Неприбуткова позиція

ДРП | Мінімально прибуткова

ЧП | Ймовірно прибуткова

ЧП | Прибуткова позиція

РВК

Народження | Неприбуткова позиція

ДРП | Неприбуткова позиція

ДРП | Ймовірно неприбуткова

ДРП | Ймовірно неприбуткова

ДРП | Ймовірно прибуткова

ЧП

Рис. 2. Зони та ключові показники прибутковості підприємств за квадрантами матриці прибутковості: – зона збитку; – зона мінімальної прибутковості; –

прибуткова зона; ДРП – дохід від реалізації продукції; ЧП – чистий прибуток; РВК – рентабельність власного капіталу

За внесеною пропозицією, дія механізму управління прибутковістю промислового підприємства має забезпечуватися відповідною стратегією, названою стратегією оптимізації прибутковості промислового підприємства. У роботі сформовані основні її категорії, які до цього часу не були визначені, хоча підприємства інтуїтивно орієнтуються на таку стратегію та використовують її елементи. Безперечно, вона має бути міжфункціональною стратегією, яка у сукупності із загальною та конкурентними стратегіями складатиме традиційну піраміду “стратегічного набору” підприємства.

У другому розділі “Оцінка і застосування аналітичних інструментів управління прибутковістю промислового підприємства” проведено дослідження основних тенденцій динаміки показників прибутковості; запропоновано оцінювання якості прибутковості шляхом кількісного та змістовного наповнення; доповнено методику оцінки впливу економічного середовища на формування довгострокової прибутковості; обґрунтовано підхід до оцінки стратегії управління прибутковістю в системі узгоджених показників “золотого правила економіки підприємства”.

Аналіз стану та рентабельності машинобудівних підприємств Хмельницької області, позитивних тенденцій їх розвитку, що склалися за 2002-2006 рр. приводить до висновку, що контур необхідності підвищення їх прибутковості не проявляється безпосередньо через абсолютні та відносні економічні показники, а набуває завуальованого змісту. Через те, на думку автора, визначення стану прибутковості підприємства включає, перш за все, оцінку її якості.

Автором запропоновано кількісне і змістовне наповнення оцінювання якості прибутковості підприємств, основою чого є коефіцієнт якості прибутковості (), який рекомендовано вимірювати відношенням прибутку від основної діяльності до фінансового результату від звичайної діяльності підприємства до оподаткування. На цій основі автором розроблено шкалу кількісного оцінювання якості прибутковості підприємства, що визначає її як неприйнятну (), оптимальну () та допустиму (), за умови, що розрахунок коефіцієнта якості здійснюється за наступних логічних обмежень: при обох додатних показниках коефіцієнту присвоюється знак “+”; якщо хоча б один із показників або обидва з них від'ємні, коефіцієнту присвоюється знак “-”.

Змістовну оцінку якості прибутковості підприємства пропонується надавати за матрицею, створеною осями прибутків від основної діяльності та до оподаткування у категоріях (відповідно до квадрантів матриці): життєствердна, обнадійлива, безперспективна та ілюзорна якість прибутковості.

Така градація дозволяє визначити природу прибутковості у механізмі управління нею, що засвідчують дослідження 30 машинобудівних підприємств Хмельницької області, де переважаючою є неприйнятна безперспективна якість прибутковості (рис. 3), для підвищення якої вказані напрями інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств.

Для вивчення зовнішнього та внутрішнього середовищ, як сукупності факторів, що формують довгострокову прибутковість підприємства в дисертації визнано за доцільне використовувати SWOT-аналіз прибутковості, спрямований на виявлення факторів успіху і негативного впливу оточення на внутрішній потенціал зростання прибутковості підприємства (у вигляді його сильних і слабких сторін) та ринковий потенціал її підвищення (у вигляді вигод, можливостей, загроз і втрат). Виділення вигод та втрат в якості елементів впливу середовища на формування прибутковості підприємства є елементом удосконалення матриці SWOT та пояснюється наявністю в складі можливостей та загроз таких факторів, що викликають не прогностичні, а невідворотні зміни у відповідних напрямах, є завершальною ітерацією, завдяки якій підприємство одержує можливість оперативного вироблення стратегічних рішень як реакцію на вплив оточення при управлінні прибутковістю.

А. Шкала кількісного оцінювання якості прибутковості

Б. Матриця змістовного оцінювання якості прибутковості

Рис. 3. Оцінювання якості прибутковості машинобудівних підприємств

Існування різних моделей та алгоритмів управлінської концепції, наслідків впливу економічного середовища на прибутковість підприємства обумовлює необхідність доповнити підхід до оцінки стратегій управління прибутковістю в системі узгоджених показників “золотого правила економіки підприємства”. Авторське бачення його розширеної інтерпретації полягає в тому, що основою для практичного використання вітчизняними промисловими підприємствами має бути: орієнтація на стійке економічне зростання переважно за рахунок реінвестування отриманого прибутку; забезпечення якості останнього; врахування обраної стратегії розвитку.

Для підвищення якості прибутку шляхом забезпечення випередження темпів зростання прибутку від основної діяльності () над темпами зростання прибутку від звичайної діяльності до оподаткування () підприємству рекомендовано забезпечувати дотримання модифікованого варіанту “золотого правила економіки”, що відповідає стратегії зростання (1):

, (1)

де , , , , , , , – відповідно, темпи зростання у звітному періоді у порівнянні з минулим періодом реінвестованого, чистого та валового прибутку, власного капіталу, обсягу реалізації, оборотних та сукупних активів, поточних зобов’язань підприємства.

При несприятливій кон'юнктурі ринку, коли підприємство реагує на падіння попиту на продукцію зниженням фізичних обсягів продажу, стратегії скорочення відповідатиме належна модифікація узгоджених показників (2):

(2)

На думку автора, прибутковість є важливим елементом “золотого правила економіки підприємства”, а встановлення розбіжностей між ним та фактичним розподілом показників за темпами їх зростання служить для оцінки діючої стратегії прибутковості машинобудівного підприємства, вказує на необхідність пошуку шляхів покращення його діяльності, і в першу чергу – за рахунок підвищення прибутковості та якості прибутку.

У третьому розділі “Розробка механізму управління прибутковістю промислового підприємства на основі оптимізації стратегій” запропоновано інструментарій оцінки мобілізаційних можливостей потенціалу прибутковості; розроблено механізм управління прибутковістю підприємства на підставі нормативної динамічної моделі прибутковості; обґрунтовано параметри оптимізації управління прибутковістю на основі позиціювання підприємства та встановлення ключового показника прибутковості в координатах матриці прибутковості.

При дослідженні проблем інтенсивності впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища запропоновано інструментарій оцінки стратегічного потенціалу прибутковості підприємства, тобто його мобілізаційних резервів запасу прибутковості, що визначають очікувані характеристики розвитку та інших змін економічного середовища. На основі узагальнення чинних підходів оцінки потенціалу підприємства, в дисертації запропоновано алгоритм проведення оцінки потенціалу можливостей підвищення прибутковості підприємства за наступними блоками: експрес-оцінка потенціалу підвищення прибутковості підприємства за впливом чинників ринкового оточення; оцінка потенціалу підвищення прибутковості за факторами формування внутрішніх мобілізаційних можливостей; оцінка абсолютного стратегічного потенціалу підвищення прибутковості підприємства.

Вимірювання потенціалу прибутковості підприємства автором зведено до проблеми обґрунтованого вибору ключових показників і їх інтеграції в єдину систему. Якість таких оцінок суттєво залежить від обраної методики стиснення (узагальнення) вихідної інформації, яку в роботі реалізовано у вигляді формування динамічного нормативу та побудови на його основі нормативної динамічної моделі з метою спрямування подальшого розвитку промислового підприємства відповідно до параметрів стратегії розвитку. За своїм змістом нормативна модель формалізовано описує еталонний порядок зміни аналітичних показників, які характеризують динаміку прибутковості в процесі розвитку промислового підприємства і включає наступні етапи: формування системи показників та їх агрегування; визначення темпів зростання показників; формування динамічних рядів; економічна інтерпретація динамічних співвідношень шляхом побудови графа і матриці преференції; формування лінійного або нелінійного динамічного нормативу, який обчислюється і використовується для економічної інтерпретації отриманих результатів.

За результатами проведеного дослідження автором сформовано 4 групи коефіцієнтів, з урахуванням їх значимості, для оцінки прибутковості (структури прибутку та його якості; достатності прибутку для забезпечення сталого економічного зростання підприємства; прибутковості капіталу та продукції; платоспроможності підприємства) для розрахунку яких використано 9 показників.

Методика побудови нормативної динамічної моделі отримала подальше удосконалення, що полягає у використанні розширеного варіанту “золотого правила економіки підприємства” для узгодження взаємопов’язаних показників прибутковості підприємства; передбаченні двох варіантів динамічного нормативу прибутковості підприємств для двох моделей розвитку – зростання та скорочення; орієнтації на стійке економічне зростання підприємства як основну мету підвищення його прибутковості. Порівняння фактично упорядкованого ряду співвідношень з нормативом дозволяє з'ясувати відповідність стану прибутковості підприємства ідеальному. За кількістю виявлених інверсій (відхилень) формується узагальнена оцінка потенціалу прибутковості підприємства (таблиця 1).

Таблиця 1

Інтегральний показник потенціалу прибутковості за динамічним нормативом для реалізації механізму управління прибутковістю машинобудівних підприємств

Підприємства | Оцінка якості прибутковості в 2006 р. | Інтегральний показник

ВАТ “Завод “Стром машина” | Оптимальна життєствердна якість | 0,667

ВАТ “Красилівський машинобудівний завод” | Допустима життєствердна якість | 0,583

ВАТ “Укрелектроапарат” | Допустима життєствердна якість | 0,250

ВАТ “АК АДВІС” | Неприйнятна обнадійлива якість | 0,667

ВАТ “Темп” | Неприйнятна ілюзорна якість | 0,333

ВАТ “Термопластавтомат” | Неприйнятна безперспективна якість | 0,417

ВАТ “Старокостянтинівський завод “Металіст” | Неприйнятна безперспективна якість | 0,333

На основі формалізації параметрів розвитку промислового підприємства у якості підґрунтя механізму управління його прибутковістю автором використано розроблену структуру матриці прибутковості шляхом акомодації типової моделі ADL/LC, в координатах якої відбувається позиціювання підприємства та визначення ключового показника прибутковості підприємства. Адекватно до виділених зон у матриці прибутковості та запропонованих автором відповідних її ключових показників в дисертаційній роботі наведено можливі стратегічні напрями підвищення прибутковості для підприємств, що посіли позиції: неприбуткові – вибір стратегій, спрямованих на оптимізацію доходу від реалізації продукції; мінімально прибуткові або малоприбуткові – обрання стратегій, що сприятимуть оптимізації чистого прибутку; помірно чи досить прибуткові – дотримання стратегій, які забезпечать оптимізацію рентабельності власного капіталу.

Зміст подальших досліджень, здійснених автором у цьому розділі, полягає у: встановленні взаємозв'язку між загальними стратегіями (стратегіями розвитку) та стадіями життєвого циклу на основі уточнених стратегій матриці прибутковості, з однієї сторони, та конкурентних стратегій і конкурентних позицій її ж – з іншої; систематизації загальних стратегій розвитку підприємства та конкурентних стратегій відповідно до координат матриці прибутковості, виявлення та характеристики основних та уточнених стратегій в їх межах; формулюванні управлінських рішень (альтернатив) стратегій розвитку та конкурентних стратегій в межах встановленого їх взаємозв'язку із стратегіями за матрицею прибутковості; розробці пропозицій використання стратегій розвитку підприємства та конкурентних стратегій (поряд із стратегіями матриці прибутковості) для досягнення оптимальної величини ключового показника прибутковості відповідно здійсненого позиціювання підприємства в параметрах вказаної матриці.

Досліджений автором взаємозв'язок між стратегіями різних рівнів надав підставу вибудувати піраміду ієрархії стратегічного набору підприємства, що забезпечують функціонування механізму управління прибутковістю промислового підприємства. Рекомендована автором послідовність формування піраміди “стратегічного набору” оптимізації прибутковості підприємства в цілому полягає у виконанні таких етапів (рис.4): –

здійсненні позиціювання підприємства в матриці прибутковості за конкурентною позицією та стадією життєвого циклу домінуючого (об'єднаного) стратегічного напряму діяльності підприємства (1 та 2);–

визначенні стратегії природного, вибіркового розвитку чи “розвитку-виживання” за позиціюванням підприємства в матриці прибутковості (3); –

дефініції загальної стратегії розвитку підприємства адекватно до певної стадії життєвого циклу, в яку “позиціювалося” підприємство у матриці прибутковості, за встановленою відповідністю між ними (4);–

встановленні для підприємства стратегії конкурентної переваги (5) та стратегії конкурентної позиції (6) за виявленою їх відповідністю до конкурентної позиції, яку посіло підприємство у матриці прибутковості.

Вибір уточнених стратегій та стратегічних альтернатив в механізмі управління прибутковістю промислового підприємства пропонується проводити за розробленими картами стратегічного маневрування як до стратегій розвитку за стадіями життєвого циклу підприємства, так до конкурентних стратегій стосовно конкурентної позиції підприємства орієнтовно матриці прибутковості.

Таким чином, обґрунтовано та розроблено механізм управління прибутковістю промислового підприємства шляхом оптимізації стратегій та побудови стратегічної піраміди, особливістю якої є застосування взаємопов'язаних із стратегією оптимізації прибутковості промислового підприємства загальних, конкурентних та функціональних стратегій його розвитку.

Висновки

1. Вивчення теоретичних підходів до вирішення проблеми забезпечення прибутковості підприємств дозволили на засадах сучасної її парадигми уточнити визначення сутності категорії “прибутковість”, яка поєднує аспекти конкурентоспроможності та стадії життєвого циклу підприємств. Наведене уточнення дозволяє трансформувати економічну модель управління економічними системами до пріоритетів стратегії сталого розвитку, а також врахувати параметри середовища господарювання. Удосконалення поняттєвого апарату у цьому напрямку створює наукову базу для проведення поглиблених наукових досліджень, які можуть забезпечити подальший розвиток маркетингу та менеджменту промислових підприємств.

2. На основі дослідження концептуально-методичних напрямів удосконалення системи управління прибутковістю за умов розвитку середовища господарювання набув подальшого розвитку підхід моделювання потенціалу прибутковості шляхом аналізу критерільних орієнтирів за параметрами моделі АDL/LC.

3. Впорядковано та удосконалено оцінку прибутковості підприємства шляхом систематизації пірамідальної структури абсолютних показників прибутковості за ітераціями дохід – додана вартість – прибуток – чистий грошовий потік на основі концепції економічних вигод, та побудови матриці відносних показників прибутковості за широтою концепції прибутку, що знаходиться у її чисельнику, та витрат, ресурсів та капіталу, що відображається у знаменнику матриці.

4. Досліджено та доповнено методику оцінки впливу економічного середовища на формування потенціалу прибутковості з використанням SWOT–аналізу прибутковості підприємства та надано рекомендації щодо визначення потенціалу внутрішніх можливостей зростання на основі оцінки взаємозв’язку між внутрішнім потенціалом зростання прибутковості підприємства (у вигляді його сильних та слабких сторін) та ринковим потенціалом підвищення прибутковості підприємства (у вигляді переваг, можливостей, загроз та втрат), які обумовлені впливом факторів ринкового оточення.

5. Доповнено методику оцінки стратегії управління прибутковістю підприємства в системі узгоджених показників “золотого правила економіки підприємства” та обґрунтовано порядок вибору ключового показника прибутковості в межах підходу до оцінки стратегій управління прибутковістю підприємств на основі динамічного нормативу прибутковості, який дозволяє моделювати параметри розвитку діяльності в системі узгоджених показників “золотого правила економіки підприємства”.

6. Сформовано імітаційну модель оцінки потенціалу прибутковості підприємства, що призначена для виявлення втрат – загроз – можливостей – переваг – вигод за параметрами прибутковості діяльності промислових підприємств. Обґрунтовано та інтерпретовано нормативну динамічну модель прибутковості підприємства в межах ординальної шкали: ліквідність – платоспроможність – рентабельність – фінансовий стан – ефективність діяльності – динаміка прибутковості – стійке економічне зростання, що дозволяє виявити загальноекономічні тенденції узгодженості фінансових показників розвитку підприємства.

7. Розроблено механізм управління прибутковістю промислового підприємства на основі критеріїв кількісного та змістовного наповнення оцінки якості прибутковості, дефініції ключового показника і формування набору стратегій забезпечення прибутковості, що дозволяє зорієнтувати підприємство на підвищення потенціалу прибутковості.

8. Запропоновано систему прогнозування та координування у сфері управління прибутковістю підприємства на основі формалізації критеріїв оптимізаційної стратегії розвитку діяльності (стратегічної піраміди). Встановлено параметри матриць та моделі оптимізаційного управління прибутковістю за умов розвитку підприємства на основі акомодації типової моделі АDL/LC у матрицю прибутковості; методику позиціювання підприємства та визначення ключового показника прибутковості в координатах матриці прибутковості з метою діагностики потенціалу прибутковості та використання переваг зміни середовища господарювання.

9. Результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, мають як теоретичне, так і практичне значення. До теоретичних результатів належать пропозиції щодо обґрунтування концептуально-методичних аспектів управління прибутковістю підприємств за параметрами життєвого циклу, що фокусують імпульс розвитку, та конкурентними позиціями підприємства, які формують ринкові переваги і визначають вектор прибутковості. Сформовані методичні підходи, прикладні рекомендації та механізм управління прибутковістю промислового підприємства апробовані та впроваджені в машинобудівній галузі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях:

1. Хмелевський О.В. Визначення потенціалу внутрішніх можливостей підвищення прибутковості промислового підприємства // Економічні науки. Серія “Економіка та менеджмент”: Зб. наук. праць. – Луцьк: Луцький державний технічний університет, 2006. – Вип. 3, Ч. 1 – С. 251-259. – 0,42 др. арк.

2. Хмелевський О.В. Віртуалізація бізнесу як напрям підвищення прибутковості промислового підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 2, Т. 2. – С. 174-178. – 0,47 др. арк.

3. Хмелевський О.В. Дослідження системи показників для управління процесом формування фінансових результатів діяльності підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2003. – № 5, Ч. 2, Т. 1. – С. 274 -278. – 0,44 др. арк.

4. Хмелевський О.В. Концептуальні засади побудови механізму управління прибутковістю промислового підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2007. – № 1. – С. 124-129. – 0,46 др. арк.

5. Хмелевський О.В. Критеріальні параметри оцінки абсолютних показників прибутковості промислового підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2007. – № 6, Т. 1. – С. 205-209. – 0,45 др. арк.

6. Хмелевський О.В. Моделювання господарського механізму промислового підприємства в сучасних умовах формування та розподілу прибутку // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2005. – № 1. – С. 311-315. – 0,28 др. арк.

7. Хмелевський О.В. Нові парадигмальні риси прибутковості промислового підприємства в умовах активізації підприємництва // Вісник Львівської державної фінансової академії: збірник наукових статей. Економічні науки. – Львів: ЛДФА, 2005. – № 7. - С. 102-109. – 0,42 др. арк.

8. Хмелевський О.В. Оцінка якості прибутковості в інноваційно-інвестиційному розвитку підприємств машинобудування // Економіст. – 2008. – № 3. – С. 50-53 – 0,5 др. арк.

9. Хмелевський О.В. Прибутковість підприємства у формуванні його стратегії // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2005. – № 6, Т. 2. – С. 99-103. – 0,46 др. арк.

10. Хмелевський О.В. Прогнозування стійкого економічного зростання промислового підприємства за показниками прибутковості: міжнародний та вітчизняний досвід і напрями удосконалення // Вісник Технологічного університету Поділля (Хмельницький національний університет). Економічні науки. – 2004. – № 3, Т. 2. – С. 138-143. – 0,62 др. арк.

11. Хмелевський О.В. Формування динамічного нормативу прибутковості промислового підприємства // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2006. – № 4, Т. 1. – С. 78-83. – 0,44 др. арк.

12. Хмелевський О.В. Якість прибутку підприємства: змістовний та обліковий аспект // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні