МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

ІВАНЦОВА ГАЛИНА ВАСИЛІВНА

УДК: 616.895:616-001.3-057.36

ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СТРЕСОМ НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ
У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЯКІ ОТРИМАЛИ
МЕХАНІЧНУ ТРАВМУ

(клініка, принципи профілактики)

14.01.16 – психіатрія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Науково-дослідному інституті проблем військової медицини Збройних Сил України

Науковий керівник

академік Кримської академії наук, доктор медичних наук, професор

Сиропятов Олег Геннадійович,

Українська військово-медична академія МО України,

кафедра військової терапії,

професор кафедри (з курсів психіатрії та психотерапії)

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук

Ревенок Олександр Анатолійович,

Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ судово-психіатричних проблем наркології, керівник відділу

доктор медичних наук, професор

Сонник Григорій Трохимович,

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України,

кафедра психіатрії, наркології та медичної психології,

професор кафедри

Захист відбудеться “21” лютого 2008 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “ 16” січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Н.О.Дзеружинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні роки значно зросла кількість осіб, які страждають різними формами граничної психічної патологіїО.А. Ревенок, 1991; Ю.А. Александровский, 2000; В.Б. Первомайський, В.Р. Ілейко, В.Б. Литвинов, 2004; О.О. Зайцев, 2005; С.І. Табачніков та ін., 2005; Г.Я. Пшук, 2005; В.І. Мельник, А.В. Мельник, 2005; Е.М. Харченко та ін., 2005; В.Я. Пішель, С.В. Теклюк, 2005; О.Г. Сиропятов, Н.О. Дзеружинська, 2005; А.П. Чуприков та ін., 2006; Г.Я. Пилягіна,  ). Пов’язані зі стресом невротичні розлади (ПСНР) є найбільш розповсюдженою формою психічних розладів серед військовослужбовців (О.К. Напрєєнко, Т.Є. Марчук, 2002; І.К. Сосін, О.В. Друзь, М.В. Маркова, 2005; В.С. Гичун, 2005; Д.А. Іванов та ін.,  ). Бойові стресові розлади спостерігаються у 20-30% постраждалих хірургічного профілюС.В. Литвинцев, В.К. Шамрей, 2001). Тяжкість адаптації до військової служби значно погіршується у військовослужбовців, що отримали травму, особливо якщо травма призвела до інвалідностіТимченко А.В., 1995). Військово-професійний травматизм і ПСНР залишаються найгострішою проблемою повсякденної життєдіяльності ЗС України як під час локальних конфліктів, так і в мирний час.

Фахівцями в галузі військової психіатрії описана феноменологія невротичних та інших граничних розладів у військовослужбовців в умовах як мирного часу, так і воєнного часу (Ф.И. Иванов, 1974; Б.В. Михайлов, Ю.М. Астапов, 2000; С.В. Литвинцев, В.К. Шамрей, ). Вплив екстремальних ситуацій на формування невротичних розладів у військових спеціалістів (учать у бойових конфліктах та при ліквідації наслідків аварій і катастроф) детально описано у деяких працях (Ю.А. Александровский, 2000; О.К. Напрєєнко, Т.Є. Марчук, 2002; та ін.). Вивченню ефективності різних видів терапії та профілактики ПСНР присвячено багато наукових праць, проте кількість робіт, де відображена терапія і профілактика ПСНР у військовослужбовців, є незначною (В.В. Нечипоренко, С.В. Литвинцев, Е.В. Снедков, 1997; В.Ю. Омелянович, 2001; О.К. Напрєєнко, Т.Є. Марчук, 2002; С.І. Табачніков, В.В. Домбровська, Є.Г. Гриневич, 2004; В.С. Гичун, 2005; та ін.).

Більшість робіт психіатрів-клініцистів присвячено вивченню наслідків отримання психічної травми (Ю.А. Александровский, 2000; С.В. Литвинцев, В.К. Шамрей, ; В.Ю. Омелянович, 2001; О.К. Напрєєнко, Т.Є. Марчук, 2002; П.В. Волошин, Л.Ф. Шестопалова, В.С. Підкоритов та ін., 2002). Проте проблема психічного здоров’я, формування клініки, структурно-динамічних особливостей ПСНР та особливостей особистості військовослужбовців, які отримали механічну травму, залишається мало вивченою.

Організація психопрофілактичних заходів військовослужбовцям з механічною травмою при екстремальних ситуаціях і особливо у мирний час є важливою та недостатньо розробленою в системі медичного забезпечення військ. Зазначені проблеми викликають необхідність удосконалення принципів психопрофілактики ПСНР у травмованих військовослужбовців, що спрямовані на поліпшення медичного забезпечення ЗС України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту проблем військової медицини ЗС України за темою: “Розробка рекомендацій по удосконаленню діагностики і лікування психогенних розладів у військовослужбовців з гострою механічною травмою” (№ державної реєстрації 103U000755); а також у рамках складової частини науково-дослідної роботи “Психотравматизація військовослужбовців в екстремальних умовах та організація психологічної допомоги” (№ державної реєстрації 0103U008110). В обох науково-дослідних роботах дисертант була відповідальним виконавцем.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – на основі дослідження клінічної структури ПСНР і особливостей особистості військовослужбовців з механічною травмою, удосконалити принципи психопрофілактики зазначених розладів для покращення медичного забезпечення Збройних Сил України.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

1.

2.

3.

4.

Об’єкт дослідження – ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічна структура ПСНР, особливості особистості у військовослужбовців, які отримали механічну травму.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний і математико-статистичний.

Клініко-психопатологічний метод застосовувався для виявлення ПСНР у військовослужбовців на основі загальноприйнятих підходів до психіатричного обстеження пацієнтів шляхом стандартизованого інтерв’ю з застосуванням діагностичних критеріїв МКХ-10 та структурного міжнародного діагностичного опитувальника CIDI. При аналізі психічного статусу військовослужбовців особлива увага приділялася виразності та характеру клінічних проявів, структурі та особливостям особистості при різній тяжкості механічної травми. Вивчення неврологічного та соматичного стану проводилося за загальними методиками.

За допомогою психодіагностичних методів досліджувалися психопатологічні прояви ПСНР та психологічні особливості військовослужбовців, які отримали механічну травму. Клінічний опитувальник Яхіна-Менделевича використовувався для кількісної оцінки виразності невротичної симптоматики. За допомогою стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СМИЛ) діагностували психологічні характеристики, які дозволяють судити про тип реагування, стиль міжособистісної поведінки, соціальної спрямованості, настрій, самопочуття та рівень загальної активності обстеженого. Для діагностики виразності ситуативної та реактивної тривожності використовували методику діагностики самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна. Методика САН застосовувалася для оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою військовослужбовця.

Математична обробка включала наступні методи: розрахунок первинних статистичних показників, виявлення вiдмiнностей між групами за статистичними ознаками, встановлення зв’язку між змінними за допомогою параметричного і непараметричного кореляційного аналізу, виявлення зв’язку між тяжкістю механічної травми та невротичними симптомами за допомогою кластерного аналізу. Математична обробка отриманих результатів проводилася шляхом визначення середньої арифметичної варіаційного ряду (М), похибки середньої величини (m), середньої генеральної сукупності (Мm), середнього квадратичного відхилення (у?). Достовірність розбіжностей оцінювали за допомогою параметричних показників: критерію Фішера (F) та критерію Стьюдента (t). Окрім того, для всіх вибірок оцінювалась вiдповiднiсть емпіричних розподiлiв нормальному закону (розподілення Гауса). Взаємозв’язок між кількісними змінними визначався за допомогою парного коефiцiєнту кореляції Пiрсона. Кластерний аналіз використовувався для виявлення зв’язку невротичних симптомів ПСНР, які виникають у військовослужбовців з механічною травмою, з тяжкістю травми. Статистичний аналіз отриманих даних проводився за допомогою ПЕОМ ІВМ РС Реntium у програмному середовищі комп’ютерних програм групування даних і математичного аналізу Microsoft Excel та стандартного статистичного пакету STATISTICA 6.6.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше проведене комплексне дослідження стану психічного здоров’я військовослужбовців, які отримали механічну травму, та розроблені методичні підходи щодо психопрофілактики ПСНР у зазначеної категорії осіб. Вперше з позиції системного підходу проведено дослідження клінічної структури ПСНР і особливостей особистості військовослужбовців, які отримали механічну травму. Вперше в Україні проведено комплексне вивчення донозологічних проявів ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму. Вперше обґрунтовано зв’язок донозологічних проявів ПСНР та ПСНР з механічною травмою. Вперше проведено вивчення особливостей ПСНР при різній тяжкості механічної травми. Вперше виділено осіб підвищеного ризику розвитку невротичних розладів серед травмованих військовослужбовців. Удосконалено принципи психопрофілактики ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму.

Практичне значення одержаних результатів. Визначено клініко-психопатологічні та психодіагностичні особливості різних варіантів невротичних розладів у військовослужбовців з механічною травмою. Удосконалено та апробовано психопрофілактичні заходи щодо попередження виникнення ПСНР в осіб, які отримали механічну травму.

Отримані дані дозволили визначити осіб підвищеного ризику розвитку невротичних розладів у військовослужбовців, які отримали механічну травму, а також продемонстрували необхідність залучення консультантів-психіатрів для здійснення психопрофілактичних заходів у ході проведення терапії механічної травми та реабілітації осіб даної групи.

Сформовані рекомендації та висновки спрямовано на поліпшення організації психопрофілактичної допомоги травмованим військовослужбовцям, удосконалення теоретичної та практичної підготовки психіатрів, психофізіологів, лікарів загальної практики, покращення боєготовності та працездатності військовослужбовців з ПСНР, з подальшим їх поверненням у стрій. Впровадження результатів роботи у практику військового лікаря дозволяє здійснити ранню діагностику, своєчасну терапію та психопрофілактику ПСНР у травмованих військовослужбовців.

Розроблено комплекс психодіагностичних, лікувально-профілактичних заходів, які відображені у методичних рекомендаціях “Рання діагностика і лікування психогенних розладів у військовослужбовців з механічною травмою”, що дозволяє покращити ефективність лікувально-профілактичних заходів військово-медичної служби, зменшити можливість рецидивів даних розладів у військовослужбовців.

Комплекс діагностичних і лікувально-профілактичних заходів впроваджено у лікувальний процес психіатричного відділення 540 Центрального військово-морського госпіталю, Харківського психоневрологічного диспансеру № та військових частинах А-1964, А-1828. Результати роботи впроваджено також у навчальний процес Української військово-медичної академії зі спеціалізації “психіатрія” та “психофізіологія”, Національної академії оборони України зі спеціалізації “Психологічна робота у військах (силах)”, Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна з дисципліни “Медицина катастроф”.

Особистий внесок здобувача. Самостійно виконано аналітичний огляд джерел науково-методичної інформації відповідно до теми дисертації, сформульовано робочі гіпотези, мету та завдання дослідження. Розроблено дизайн та інструментарій дослідження, проведено клініко-психопатологічне, психодіагностичне обстеження 101 військовослужбовця основної та 50 осіб порівняльної груп, проаналізовано клінічні симптоми невротичних розладів у військовослужбовців, створено комп’ютерні бази даних отриманих результатів дослідження, здійснено їх статистичну обробку, аналіз та інтерпретацію. Особисто розроблено основні теоретичні положення дисертаційної роботи та здійснено практичне впровадження отриманих результатів у практику.

Основні положення роботи повною мірою відображено у 11 публікаціях. Особистий внесок здобувача до публікацій у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, які написані у співавторстві, полягав у наступному: в роботі № , зі списку праць, що наведені наприкінці автореферату, автором самостійно узагальнено питання психодіагностики та психопрофілактики психічних розладів і запропоновано в якості психопрофілактики використання функціонального діагнозу; у роботі № – узагальнено питання організації лікувально-профілактичних заходів військовослужбовцям з невротичними розладами у процесі розвитку воєнної психіатрії; у роботі № – здійснено теоретичне узагальнення проблеми надання у ЗС США психопрофілактичної та терапевтичної допомоги військовослужбовцям з невротичними розладами; у роботах № , 10 – самостійно проаналізовано питання виникнення невротичних розладів у військовослужбовців під час різних екстремальних ситуацій і надання їм психотерапевтичної та психопрофілактичної допомоги; у роботі № – здійснено теоретичне узагальнення психофізіологічних аспектів ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, під час екстремальних ситуацій; у роботі № – розроблено комплекс діагностичних, лікувально-профілактичних заходів, що проводяться військово-медичною службою для раннього виявлення та лікування ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму; у роботі № – удосконалено комплекс заходів щодо діагностики та терапії невротичних розладів у військовослужбовців ЗС України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи представлені на науковій конференції “Індивідуальні психофізіологічні особливості людини та професійна діяльність” (м. Черкаси, 2001), IV-й Міжнародній науково-технічній конференції “АВІА. Інформаційно-діагностичні системи” (23-25 квітня 2002, м. Київ), науково-практичній конференції за міжнародною участю “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (29 травня 2003, м. Київ), ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень” (м. Київ, 2004), ХІV з’їзді гігієністів України “Гігієнічна наука на рубежі століть” (м. Дніпропетровськ, 2004), конференції молодих вчених
(25-26 травня 2006, м. Київ), науково-практичній конференції-семінарі “Органiзацiя i надання допомоги постраждалим з психічними розладами під час надзвичайних ситуацій мирного i воєнного часу” (25-26 травня 2006, м. Тернопіль), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціальної, судової психіатрії та наркології” (23-25 жовтня 2006, м. Київ), на засіданнях вченої секції науково-дослідного управління організації та тактики медичної служби ЗС України Науково-дослідного інституту проблем військової медицини ЗС України, на засіданнях Вченої ради Науково-дослідного інституту проблем військової медицини ЗС України.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в
11 друкованих працях (із них 3 – одноосібних), 7 статей у спеціалізованих фахових виданнях, які входять до затвердженого ВАК України “Переліку наукових фахових видань”.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 154 сторінках машинописного тексту (109 сторінок основного тексту, 45 сторінок – таблиці, список використаних джерел) і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел. Робота має 22 таблиці, 26 рисунків. Список літературних джерел містить 233 праці, з яких 179 – українськомовних і російськомовних авторів, 54 – зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

В основу роботи покладено результати клініко-психопатологічного дослідження військовослужбовців строкової служби, які отримали механічну травму і знаходились на лікуванні у травматологічному відділенні 11 військового шпиталю впродовж 2004-2005 років. У дослідженні використовували психодіагностичні методи для верифікації клінічних проявів психічних розладів. На першому етапі обстеження пацієнтів, які відповідали критеріям відбору, піддавали структурованому інтерв’ю з застосуванням діагностичних критеріїв МКХ-10, структурного міжнародного діагностичного опитувальника CIDI та методики САН. При аналізі психічного стану хворих особлива увага приділялася вивченню характеру клінічних проявів і особливостей особистості. При цьому вивчався зв’язок клінічної структури ПСНР з тяжкістю механічної травми. Вивчались основні причини отримання травматичних ушкоджень військовослужбовцями. На другому етапі цих осіб обстежували психодіагностичними методами для оцінки глибини виразності цих розладів з застосуванням наступних методик: клінічного опитувальника Яхіна-Менделевича, стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СМИЛ) та методики діагностики самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна.

Отримані дані оброблено статистично за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Excel та стандартного статистичного пакету STATISTICA 6.6 із застосуванням методів кореляційного аналізу, критеріїв Фішера, Стьюдента. Взаємозв’язок між кількісними змінними визначався за допомогою парного коефiцiєнту кореляції Пірсона. Кластерний аналіз використовувався для виявлення зв’язку невротичних симптомів ПСНР, які виникають у військовослужбовців з механічною травмою, з тяжкістю механічної травми.

Для реалізації мети та завдань дослідження за умови інформованої згоди обстежено 101-го військовослужбовця, які отримали механічну травму та знаходилися на лікуванні у травматологічному відділенні 11-го військового шпиталю (основна група), та 50 осіб без травми та соматичних захворювань (порівняльна група). Військовослужбовці порівняльної групи пройшли стандартне медичне обстеження, професійний психологічний відбір і за станом здоров’я були визнані придатними для служби в Збройних Силах України.

Військовослужбовці, які отримали механічну травму, обстежувалися у перший день надходження до травматологічного відділення. В основній групі переважали особи віком від 18 до 19 років – 49,5%, особи віком 19–20 років складали 29,7%, особи старше 20 років – 20,8%. Відповідно, у порівняльній групі військовослужбовці також переважали особи віком від 18 до 19 років – 50%, особи віком від 19 до 20 років – 30%, особи старше 20 років – 20%. За військовим стажем осіб, які отримали механічну травму, розподілили таким чином: обстежені зі стажем 3–6 міс. складали 35,7% осіб, зі стажем 6-9 міс. – 26,7%, зі стажем 9-12 міс. – 26,7%, зі стажем більше 12 міс. – 10,9%. Відповідно, у порівняльній групі військовослужбовці зі стажем 3-6 міс. складали 44%, зі стажем 6-9 міс. – 20%, зі стажем 9-12 міс. – 20%. Отже, за віком і військовим стажем військовослужбовці основної та порівнювальної груп не мали суттєвих відмінностей.

Структура травматичних ушкоджень військовослужбовців у залежності від тяжкості механічної травми розподілилася таким чином: травма легкого ступеня – 21 (20,8%) особа, середнього ступеня – 70 (69,3%) осіб, тяжка травма – 10 (9,9%) осіб.

Встановлено, що травми під час занять із бойової та фізичної підготовки виникали у 37,6% випадків, із-за порушень правил техніки безпеки – у 29,7%, побутові травми виникали у 32,7% випадків. При проведенні заходів з первинної профілактики травматизму керівництву військових частин слід більше уваги приділяти організації проведення занять із бойової і фізичної підготовки та покращенню умов життєзабезпечення військовослужбовців.

Згідно Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ–10), психічні розлади, що виникали у військовослужбовців, які отримали механічну травму, відповідали діагностичним критеріям наступних рубрик: гостра стресова реакція (F43.0), розлади адаптації (F43.2). За результатами проведеного клініко-психопатологічного дослідження гостру стресову реакцію (F43.0) виявлено у 9,9% осіб основної групи.

У військовослужбовців з гострою стресовою реакцією (F43.0) поряд з тривожно-депресивною симптоматикою виявлено звуження об’єму уваги (80%), ознаки дезорієнтації (60%), відчуття безпорадності (90%), неадекватну або безцільну гіперактивність (70%), надмірне переживання горя, що не піддається вольовому зусиллю (70%), уникання соціальних контактів (70%), відчуття “пустоти в голові” (80%), страх втратити самоконтроль (70%), розлади сну (100%), збільшення частоти серцебиття (90%), сухість у роті (90%), відчуття задухи (90%), дискомфорт у грудній клітці (90%), приливи жару або озноб (90%), слабкість або запаморочення (90%). Розлади виникали у перші години після травми та тривали від декількох годин до 2 діб.

Розлади адаптації (F43.2) виявлено у 77,2% військовослужбовців основної групи, а саме: короткотермінову депресивну реакцію (F43.20) у 15,8% осіб, пролонговану депресивну реакцію (F43.21) у 9,9% осіб, змішану тривожно-депресивну реакцію (F43.22) у 26,8% осіб, змішаний розлад емоцій і поведінки (F43.25) у 24,8% осіб. Отже, у клінічній структурі ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, переважали розлади адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції (F43.22) та змішаного розладу емоцій і поведінки (F43.28).

Розлади адаптації (F43.2) у військовослужбовців, які отримали механічну травму, характеризувалися перевагою в клінічній картині симптомів зниженого настрою та тривоги, які супроводжувалися розладами сну та внутрішнім напруженням, а також ознаками астенічного синдрому (89,7%) у вигляді фізичної слабкості та сонливості протягом дня, розбитості, погіршення працездатності, тяжкістю при зосередженні, неуважністю, емоційною лабільністю, запальністю, роздратованістю на звучні звуки, ярке світло та критику зі сторони оточуючих.
У військовослужбовців основної групи діагностовано заниження самооцінки (92,3%), уникання соціальних контактів (68%), відчуття безпорадності (93,6%), нав’язливі думки та спогади (64,1%), головний біль (83,3%), збільшення частоти серцебиття (71,8%), сухість у роті (57,7%), відчуття задухи (59%), дискомфорт у грудній клітці (65,4%), відчуття “комка” у горлі (69,2%), погіршення апетиту (61,5%), розлади сну (59%) та ін. Пацієнти скаржилися на емоційну лабільність, неуважність, невпевненість у своїх силах, нездатність виконувати професійні обов’язки, а також неможливість планувати майбутнє. Це супроводжувалося швидким розвитком проявів соціальної дезадаптації.

Донозологічні прояви пов’язаних зі стресом невротичних розладів
(ДП ПСНР) мали 12,9% військовослужбовців, які отримали механічну травму, та 28% осіб порівняльної групи. У структурі ДП ПСНР діагностовано достовірну (р<0,05) перевагу частки тривожних проявів (46,16%) серед військовослужбовців, які отримали механічну травму, і астенічно-вегетативних проявів (50%) в осіб порівняльної групи.

В ході психопатологічного обстеження військовослужбовців з ПСНР, у клінічній картині спостерігались тривожні, депресивні, астенічні, істеричні (конверсійні), обсесивно-фобічні та вегетативні симптоми. Найбільш вираженими були астенічні, тривожні та депресивні прояви.

Симптоми тривоги проявлялися занепокоєнням, метушливістю, непосидючістю, нетерплячістю, відчуттям пригнічення та невпевненості у власних силах, відчуттям тривоги із-за самої травми та подальших її наслідків для здоров’я, розладами сну.
У військовослужбовців порівняльної групи симптоми були слабо виражені.

Депресивні симптоми проявлялися пониженим настроєм, фіксацією на психотравмуючій травмі, появою думок про нікчемність і безперспективність життя, повільністю, млявістю, відсутністю енергійності, що була до травми, відчуттям пригніченості, відсутністю інтересів і захоплень, що були до травми, байдужістю до оточуючих, відчуттям одинокості, звинуваченням себе у багатьох негараздах, часто депресивний афект мав тривожний характер.

Астенічні симптоми проявлялися фізичною слабкістю та сонливістю протягом дня, розбитістю, погіршенням працездатності, тяжкістю при зосередженні, неуважністю, емоційною лабільністю, запальністю, роздратованістю на звучні звуки, ярке світло та критику зі сторони оточуючих, розладами сну. Підвищена втома, знижена працездатність були значними у військовослужбовців, які отримали механічну травму, і мало змінювалися після відпочинку, вони комбінувалися з порушенням сну. Засипання в осіб основної групи наступало протягом 1-2 годин. Такі труднощі при засипанні були постійними, супроводжувалися тривогою, внутрішнім напруженням. Сон був поверхневим, супроводжувався частим пробудженням зі значними вегетативними розладами (збільшенням частоти серцебиття, збільшення потовиділення). Ранкове пробудження носило затяжний характер, у військовослужбовців, які отримали механічну травму, було відсутнє відчуття свіжості, бадьорості, спостерігалася сонливість, в’ялість.

У частки осіб основної групи спостерігалися обсесивно-фобічні (страх перебування у суспільних місцях, фобії, нав’язливі думки та спогади) та істеричні (конверсійні) прояви (істеричний “ком”, розлади чутливості, демонстративність скарг, рентні установки).

Основні психопатологічні розлади у більшості військовослужбовців супроводжувалися вегетативною симптоматикою, а саме: поверхневим і неспокійним сном, поганим апетитом, болем і неприємними відчуттями у ділянці серця, дзвоном у вухах, приступами прискорення серцебиття, відчуттям поколювання в тілі, погіршенням самопочуття на зміну погоди, збільшенням потовиділення при хвилюванні, запамороченням, головним болем та ін.

У військовослужбовців, які отримали механічну травму, діагностовано достовірна перевага таких симптомів, як: головний біль (85,1%) (р<0,001), розлади сну (77,2%) (р<0,001), м’язова напруга та біль (72,3%) (р<0,001), тривога (70,3%) (р<0,001), заниження самооцінки (70,3%) (р<0,01), уникання соціальних контактів (72,3%) (р<0,001), неуважність (57,4%) (р<0,001), підвищена фізична (54,5%) (р<0,001) та психічна (53,5%) (р<0,01) втома, психічна (54,5%) (р<0,001) та соматична (55,4%) (р<0,001) гіперестезія, апатія (54,5%) (р<0,001), погіршення апетиту (55,4%) (р<0,001), туга (36,6%) (р<0,001), нав’язливі думки та спогади (33,7%) (р<0,01), дискомфорт у грудній клітці (33,7%) (р<0,05), неприємні відчуття у животі (33,7%) (р<0,01) та інші вегетативні прояви.

Для оцінки взаємозв’язку ознак, що вивчаються, застосовували кореляційний аналіз.

Діагностовано кореляційний зв’язок терміну служби здорових військовослужбовців (без механічної травми та ДП ПСНР) з наступними психопатологічними проявами: униканням суспільних місць (r=-0,30), плаксивістю (r=-0,27), розладами глибини сну (r=-0,26), фізичною втомою (r=-0,26), заниженою самооцінкою (r=-0,25), тривогою (r=-0,25), компульсивними симптомами (r=-0,25), труднощами при засипанні (r=-0,21), дискомфортом у животі (r=0,22). Дані негативного кореляційного зв’язку вказують на те, що по мірі збільшення терміну військової служби відбувається адаптація особового складу до умов служби.

Виявлено кореляційний зв’язок терміну служби осіб порівняльної групи, які мають ДП ПСНР, з наступними психопатологічними проявами: психічною втомою (r=0,63), тугою (r=0,63), дискомфортом у грудній клітці (r=0,63) та животі (r=0,63), приливами жару або ознобом (r=0,63), емоційним відчуженням у міжособистісних стосунках (r=0,39), фізичною втомою (r=0,32), психічною гіперестезією (r=0,32), труднощами при засипанні (r=0,32), слабкістю або запамороченням (r=0,25). По мірі збільшення терміну служби у військовослужбовців порівняльної групи, які мають ДП ПСНР, у клінічній картині переважають більш глибокі психопатологічні розлади (депресивні, астено-вегетативні). Поява в клінічній картині зазначених розладів вказує на виснаження резервів адаптації в осіб цієї категорії, тому військовим лікарям слід більше уваги приділяти військовослужбовцям з ДП ПСНР.

У здорових військовослужбовців підвищена фізична та психічна втома корелює з порушенням сну (r=0,36) та емоційною лабільністю (r=0,32). Емоційна лабільність корелює з тахікардією (r=0,34). Порушення сну корелюють із заниженою самооцінкою (r=0,55) та нав’язливими думками (r=0,32). В осіб порівняльної групи, які мають донозологічні прояви ПСНР, астенічні симптоми корелюють із вегетативними симптомами (r=0,71). Симптоми депресії корелюють із вегетативними симптомами (r=0,71), тривогою (r=0,53) та обсесивно-фобічними симптомами (r=0,50). Симптоми тривоги корелюють із вегетативними (r=0,71) та депресивними (r=0,53) симптомами, демонстративністю скарг (r=0,63), обсесивно-фобічними (r=0,50) симптомами. Вегетативні симптоми корелюють з тривогою (r=0,71), депресивними (r=0,71), астенічними (r=0,71) та обсесивно-фобічними симптомами (r=0,45).

У військовослужбовців основної групи, які мають ДП ПСНР, діагностовано кореляційний зв’язок терміну служби обстежених з реактивною тривожністю (r=0,47), розладами сну (r=0,43), нав’язливими думками (r=0,37) та відсутністю бадьорості (r=0,31). Це вказує на наявність у травмованих значної частки тривожних розладів ситуаційного характеру, що, на нашу думку, відображає вплив фактору отримання механічної травми.

В осіб, які отримали механічну травму, з ДП ПСНР астенічні симптоми корелюють з емоційною лабільністю (r=0,66), неуважністю (r=0,63), тривогою (r=0,54), стурбованістю соматичним станом (r=0,51), розладами сну (r=0,43), збільшенням потовиділення (r=0,41), відчуттям “на грані зриву” (r=0,40), сухістю у роті (r=0,38), м’язовим напруженням (r=0,35), збільшенням частоти серцебиття (r=0,34), дискомфортом у грудній клітці (r=0,30) та у животі (r=0,30). Симптоми емоційної лабільності корелюють з тривогою (r=0,51), порушеннями сну (r=0,46), заниженою самооцінкою (r=0,40), виникненням тривоги при думці про джерело страху (r=0,37), вегетативними симптомами (r=0,34) та нав’язливими думками (r=0,25). Симптоми заниженої самооцінки корелює з тривогою (r=0,51), емоційною лабільністю (r=0,40), тривогою при думці про джерело тривоги (r=0,56), нав’язливими думками (r=0,31) та вегетативними симптомами (r=0,31). Тривога корелює з емоційною лабільністю (r=0,51), конверсійними (r=0,33) та вегетативними (r=0,34) симптомами. Депресивні симптоми корелюють із вегетативними проявами (r=0,44).

Виявлено значний кореляційний зв’язок терміну служби військовослужбовців, які мають механічну травму та ПСНР, з тривогою (r=0,45), нав’язливими думками (r=0,45), виникненням тривоги при думці про джерело страху (r=0,43), розладами сну (r=0,37), заниженою самооцінкою (r=0,34) та реактивною тривожністю (r=0,25).

У військовослужбовців, які отримали механічну травму з ПСНР, астенічні симптоми корелюють із стурбованістю соматичним станом (r=0,51), порушенням сну (r=0,44), відчуттям “на грані зриву” (r=0,42), емоційною лабільністю (r=0,41), дискомфортом у грудній клітці (r=0,39) та у животі (r=0,35), погіршенням апетиту (r=0,34), нестійкістю настрою (r=0,33). Занижена самооцінка корелює з нав’язливими думками (r=0,31). Емоційна лабільність корелює з тугою (r=0,61), порушеннями сну (r=0,51), нав’язливими думками (r=0,48), апатією (r=0,47), м’язовою напругою (r=0,40), відчуттям “на грані зриву” (r=0,33). Депресивні симптоми корелюють з розладами сну (r=0,47), погіршенням апетиту (r=0,37), емоційною лабільністю (r=0,35), неуважністю (r=0,36) та тривогою (r=0,36). Наявність у клінічній картині у військовослужбовців основної групи симптоматики тривожно-обсесивно-фобічного спектру відображає вплив процесу травмування на психічний стан осіб.

Отже у травмованих військовослужбовців, які мають ДП ПСНР, у клінічній картині переважають симптоми тривоги (реактивна тривожність, розлади сну, нав’язливі думки), а в осіб порівняльної групи з ДП ПСНР – більш виражена доля депресивних, астенічно-вегетативних проявів (психічна втома, туга, дискомфорт у грудній клітці та животі, приливи жару або озноб, фізична втома, психічна гіперестезія, труднощі при засипанні та ін.), що відображає різний ґенез донозологічних проявів у залежності від психотравмуючого фактору. Особи з донозологічними проявами ПСНР потребують не менше уваги, ніж хворі з уже вираженими ознаками невротичного розладу. Незважаючи на те, що у військовослужбовців з ДП ПСНР відсутня повна картина клінічних симптомів, ступінь виразності настільки значний, що ці особи складають групу підвищеного ризику подальшого розвитку маніфестних психічних розладів. Отримані дані потребують подальших досліджень у даному напрямку.

Проведено порівняльний аналіз клінічних проявів ПСНР у військовослужбовців при різній тяжкості механічної травми. В осіб з тяжкою травмою виявлено такі психопатологічні прояви: тривогу (90%), симптоми емоційної лабільності (90%), ознаки підвищеної фізичної (80%) та психічної втоми (80%), психічної (80%) та соматичної гіперестезії (80%), розлади сну (80%), зниження самооцінки (70%), слабкість і запаморочення (70%), неприємні відчуття у грудній клітці (60%) та животі (70%). У військовослужбовців, які отримали механічну травму середнього ступеня тяжкості, діагностовано симптоми емоційної лабільності (77,1%), тривоги (48,6%), соматичної гіперестезії (64,3%), підвищеної фізичної (64,3%) та психічної втоми (75,7%), заниження самооцінки (54,3%), збільшення частоти серцебиття (54,3%), збільшення потовиділення (50%) та інші вегетативні прояви. Отже, зі збільшенням тяжкості травми збільшується частота і тяжкість психопатологічних розладів.

Клініко-психопатологічне дослідження доповнювалося клінічним опитувальником Яхіна-Менделевича (КОЯМ), що включав в себе шкали: тривоги, невротичної депресії, астенії, істеричного типу реагування, обсесивно-фобічних і вегетативних розладів. Значимі показники шкали тривоги методики КОЯМ корелюють з такими суб’єктивними симптомами клініко-психопатологічного дослідження, як: відсутність бадьорості (r=0,86), роздратована слабкість (r=0,71), фізична втома (r=0,63), психічна втома (r=0,63), психічна гіперестезія (r=0,63), відчуття дискомфорту в животі (r=0,63) та у грудній клітці (r=0,50), емоційна лабільність (r=0,61), розлади глибини сну (r=0,50), тяжко переносити навантаження (r=0,34), тривога (r=0,34), неуважність (r=0,34), труднощі при засипанні (r=0,32), нав’язливі думки (r=0,32), збільшення частоти серцебиття (r=0,32), збільшення потовиділення (r=0,32), пониження апетиту (r=0,32), страх бути у центрі уваги
(r=-0,63). Дані шкали невротичної депресії відповідної методики корелюють з суб’єктивними симптомами підвищеної фізичної (r=0,63) та психічної (r=0,54) втоми, дискомфортом у грудній клітці (r=0,63) та животі (r=0,50), тривогою (r=0,53), реактивною тривожністю (r=0,48), нав’язливими думками (r=0,33), виникненням тривоги при одній думці про джерело страху (r=0,32), вегетативними симптомами (r=0,32), демонстративністю скарг (r=0,33) та пониженням апетиту (r=0,32). Показники шкали астенії корелюють з такими суб’єктивними відчуттями як: підвищена фізична (r=0,63) та психічна (r=0,32) втома, емоційна лабільність (r=0,50), вегетативні симптоми (r=0,42), неуважність (r=34), роздратована слабкість (r=34), тривога (r=34), розлади сну (r=0,32), нав’язливі думки (r=0,32). Значення шкали істеричного типу реагування корелюють з суб’єктивними відчуттями соматичної гіперестезії (r=0,45), емоційною лабільністю (r=0,32) та відсутністю бадьорості (r=-0,54). Дані шкали обсесивно-фобічних розладів методики КОЯМ корелюють з розладами сну (r=0,63), вегетативними симптомами (r=0,63), емоційною лабільністю (r=0,63), тривогою (r=0,34), симптомами підвищеної фізичної (r=0,32) та психічної (r=0,32) втоми, нав’язливими думками (r=0,32). Дані шкали вегетативних розладів корелюють із такими симптомами, як: підвищена фізична (r=0,45) та психічна (r=0,45) втома, розлади сну (r=0,45), емоційна лабільність (r=0,45).

Виявлено достовірне збільшення частки тривоги (70,3%) (р<0,001), симптомів невротичної депресії (54,46%) (р<0,01), астенічних (54,5%) (р<0,05) і вегетативних розладів (56,4%) (р<0,05) у військовослужбовців, які отримали механічну травму. При дослідженні симптомів у травмованих осіб у залежності від військового стажу виявлено достовірне збільшення частки вегетативних розладів в осіб з найменшим військовим стажем. Зі збільшенням терміну служби у військовослужбовців основної групи достовірно зростає кількість симптомів тривоги, невротичної депресії та обсесивно-фобічних проявів. Ці дані співпадають з даними клініко-психопатологічного дослідження та кореляційного аналізу.

За даними аналізу результатів методики КОЯМ зі збільшенням тяжкості механічної травми достовірно зростає рівень тривоги, симптомів невротичної депресії та обсесивно-фобічних проявів у військовослужбовців. У військовослужбовців основної групи діагностовано за даними методики Спілбергера-Ханіна достовірне збільшення рівня реактивної (40,91±0,70 балів) (р<0,001) та особистісної (39,78±0,67 балів) (р<0,001) тривожності. За даними методики САН зі збільшенням тяжкості травми достовірно погіршується самопочуття (від 5,21±0,22 до 4,14±0,3 балів) та настрій (від 5,45±0,24 до 4,43±0,29 балів).

Дані кластерного аналізу підтвердили пряму залежність ступеня виразності клініко-психопатологічної симптоматики ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, від тяжкості механічної травми.

Аналіз результатів дослідження військовослужбовців за методикою СМИЛ показав, що профілі у всіх групах, що зіставляються, мають не тільки дуже схожу конфігурацію, але й досить близькі значення показників за окремими шкалами. Проте, у здорових військовослужбовців діагностовано незначне збільшення значень шкали імпульсивності (61,0±1,37 балів) та оптимістичності (62,16±1,28 балів), що вказує на активну особистісну позицію, високу пошукову активність, впевненість і швидкість при прийнятті рішення, високий рівень любові до життя, позитивну самооцінку, високу мотивацію досягнень, проте орієнтовану у більшості випадків на моторну рухливість та мовну надмірну активність. У травмованих військовослужбовців, які мають ДП ПСНР або ПСНР та осіб без травми з ДП ПСНР комбінування різноспрямованих тенденцій, тобто показників як гіпо- так і гіперстенічних властивостей, виявляє змішаний тип реагування, при якому висока потреба до самореалізації комбінується з таким же контролем і тенденції до відгальмування, стримування поведінкових реакцій. Це свідчить про соматизацію внутрішнього конфлікту, тобто про психосоматичний варіант дезадаптації.

У військовослужбовців з донозологічними проявами ПСНР виявлено підвищення значень таких шкал, як: песимістичності (68,17±1,85 балів), імпульсивності (68,22±2,63 балів), тривожності (66,5±2,0 балів). Майже рівно високі піки шкал D (68,17±1,85 балів) і Pd (68,33±2,63 балів) виявляють внутрішній конфлікт, що базується на споконвічно суперечливому типі реагування, у якому комбінуються різноспрямовані тенденції – висока пошукова активність і динамічність процесу збудження, з однієї сторони, і виражена інертність, нестійкість, з іншої. Психологічно це проявляється наявністю суперечливого комбінування високого рівня домагань з невпевненістю у собі, високою активністю зі швидким виснаженням, що характерне для неврастенічного патерну дезадаптації. У військовослужбовців, які отримали механічну травму, з донозологічними проявами ПСНР діагностовано підвищене значення шкали тривожності (68,60±1,79 балів), що вказує на загострення тривожно-недовірливих, ананкастичних і сенситивних рис характеру. У травмованих осіб, які мають ПСНР, діагностовано більш високе значення шкали тривожності (72,80±1,42 балів), а також підвищення значень шкал індивідуалістичності (67,76±1,05 балів) та песимістичності (65,35±1,20 балів), що вказує на внутрішнє напруження, тривожність, нервозність, нахил до безкінцевого часто безплідного обдумування яких-небудь проблем, відсторонення, хронічно існуюче відчуття душевного дискомфорту, невпевненості, погіршення загальної продуктивності, комплекс провини та неповноцінності, що зустрічаються в осіб преморбідно астенічного або психастенічного складу.

Зі збільшенням тяжкості травми у військовослужбовців достовірно збільшується рівень імпульсивності (від 63,76±1,96 до 74,0±2,33 балів) (р<0,01), тривожності (від 71,38±2,85 до 82,43±2,73 балів) (р<0,05) та значення шкали індивідуалістичності (від 65,71±1,85 до 75,43±2,91 балів) (р<0,05), що вказує на загострення тривожно-недовірливих рис характеру, значний ступінь емоційного відчуження у міжособистісних стосунках, соціальну дезадаптацію зазначених осіб.

Діагностовано сильний кореляційний зв’язок (r=0,49–0,76, р<0,001) шкал невротичної тріади (Нs, D, Hy) методики СМИЛ зі шкалами клінічного опитувальника Яхіна-Менделевича. Враховуючи те, що клінічний опитувальник Яхіна-Менделевича має високий рівень кореляційного зв’язку з клініко-психопатологічною симптоматикою та зі шкалами невротичної тріади (Нs, D, Hy) методики СМИЛ, для ранньої діагностики невротичних розладів у військовослужбовців ЗС України рекомендовано застосовувати опитувальник КОЯМ.

У ході проведеного дослідження запропоновано наступні принципи профілактики ПСНР, а саме: раннє виявлення ПСНР та донозологічних проявів ПСНР в осіб, які отримали механічну травму, за допомогою клінічного опитувальника КОЯМ; своєчасне надання психіатричної та психотерапевтичної допомоги зазначеній групі військовослужбовців; поетапна реабілітація постраждалих (моніторинг за військовослужбовцями з ПСНР і ДП ПСНР); системність і комплексність надання психіатричної та психотерапевтичної допомоги, що дозволяє розділити повноваження фахівців у сфері психічного здоров’я відповідно до їх компетенції і більш ефективно проводити психопрофілактику та лікування невротичних розладів на різних етапах надання психопрофілактичної допомоги військовослужбовцям, які отримали механічну травму.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Іванцова Г.В. Медико-соціальні аспекти психічного здоров’я осіб з механічною травмою (огляд літературних джерел) // Сучасні аспекти військової медицини: Збірник наукових праць ГВКГ. – Київ, 2004. – Вип. . – С. .

2. Іванцова Г.В. Клініко-психопатологічні особливості невротичних, пов’язаних зі стресом, розладів у травмованих військовослужбовців // Архів психіатрії. – 2006. – № . – С. 26-33.

3. Сыропятов О.Г., Иванцова Г.В., Дзеружинская Н.А. Многоосевой функциональный диагноз как инструмент психопрофилактики // Таврич. психиатр. журн. – 2003. – № . – С. .

4. Иванцова Г.В., Корсуненко Л.Н. Возникновение и развитие военной психиатрии: основные этапы // Психічне здоров’я. – 2005. – № . – C. 79-82.

5. Іванов Д.А., Іванцова Г.В., Ричка О.В. Організація надання медико-психологічної допомоги у збройних силах США на театрі воєнних дій // Психічне здоров’я. – 2005. – № . – C. 72-76.

6. Іванцова Г.В. Посттравматичний стресовий розлад у військовослужбовців, які приймали участь у бойових діях //