імені Василя Стефаника

Іщук Олеся Юріївна

УДК 159. 922.1:159.923.2 :159.922.6

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВАГІТНОЇ ЖІНКИ ДО ПЕРШИХ ПОЛОГІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Гасюк Мирослава Богданівна,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, академік АПН України

Яценко Тамара Семенівна,

РВНЗ “Кримський гуманітарний університет”;

кандидат психологічних наук, доцент

Потапчук Людмила Володимирівна,

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Захист відбудеться 18 червня 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розісланий “17” травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Белей М.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку практичної психології в Україні ставлять перед науковцями щоразу нові завдання, одним з яких є розробка методів роботи з психологічної підготовки вагітних жінок до пологів. Сьогодні відомо, що психологічна підготовленість жінки до пологів є чинником зменшення больових відчуттів та зменшення ймовірності виникнення різноманітних ускладнень під час народження дитини і в післяпологовому періоді (як у матері, так і в дитини). Розроблені численні напрями, методи психологічної підготовки вагітних до пологів (метод АSPO/Ламаза, метод Р. Бредлі, школа М. Одена, психопрофілактична підготовка вагітних до пологів (І. З. Вельвовський) й багато інших). Їх представники пропонують певний комплекс занять, специфіка яких диференціюється співвідносно до черговості пологів жінки: підготовка до перших пологів, других і т. д. Проте невивченою залишається проблема врахування значення вікових аспектів у системі психологічної підготовки жінок до пологів. Так, існує обмаль інформації про необхідність і зміст диференційованого підходу до жінок, які готуються до перших пологів у віці 17–25 років і 35–45 років. Врахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей залишається недостатньо дослідженим питанням як у сфері психологічної підготовки вагітних жінок до пологів, так і в сфері вивчення характеру адаптації жінки до вагітності і материнства, особливостей сформованості та змісту материнської ідентичності жінки. Дослідження окреслених питань дасть змогу поглибити, розширити та вдосконалити систему теоретико-прикладних знань в галузі психології вагітності і материнства, розробити диференційовану (відповідно до вікових та індивідуально-психологічних особливостей жінок) програму психологічної підготовки вагітних до пологів.

Адаптація жінки до вагітності, психологічна підготовка її до пологів, онтогенетичні та філогенетичні аспекти становлення материнства й інші питання психології вагітності і материнства вивчались такими вітчизняними науковцями, як О. В. Баженова, Л. Л. Баз, О. Бертин, В. В. Бойко, Н. В. Боровикова, В. І. Брутман, А. Я. Варга, О. С. Васильєва, М. Б. Гасюк, С. Н. Єніколопов, Ж. В. Зав’ялова, М. Є. Ланцбург, В. Лосєва, А. Луньков, С. Ю. Мещерякова, М. Г. Панкратова, М. С. Радіонова, О. А. Ряплова, Г. Г. Філіппова та ін. Численні теоретичні та практичні дослідження глибинно-психологічних аспектів вагітності, особливостей її переживання як фактора впливу на розвиток особистості матері й дитини були проведені представниками зарубіжної психології (Е. Бадінтер, Д. Боулбі, Д. В. Віннікотт, С. Гроф, М. Кляйн, М. Д. Марконе, М. Мід, М. Оден, Д. Пайнз, Р. Л. Триверс, З. Фройд та ін.).

Розвиток знань в галузі психології материнства розкриває цілу низку наукових перспектив. Адже нерозв’язаними залишаються питання теоретико-методологічної бази, термінологічного апарату науки, зростають вимоги до побудови нових стратегій розвитку її прикладної частини. В Україні тільки розпочався процес становлення системи психологічної допомоги вагітним жінкам та сімейним парам, котрі очікують народження дитини, що вимагає підвищеної уваги науковців до розробки адекватних методів роботи. Всі ці аспекти і вплинули на вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічна підготовка вагітної жінки до перших пологів».

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота виконана відповідно до загального напряму психологічних досліджень кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Тема дисертаційного дослідження є частиною науково-дослідної роботи в рамках наукової теми «Феноменологія материнства: психологічні аспекти виношування дитини».

Об’єктом дослідження є психологічна готовність вагітної жінки до пологів.

Предмет дослідження – психологічна готовність вагітної жінки до материнства та прийняття нею соціальної ролі матері, а також готовність сім’ї щодо прийняття дитини в структуру своєї сім’ї як критерії психологічної готовності до перших пологів.

Мета дослідження – дослідити особливості психологічної готовності вагітних жінок до перших пологів і на основі виявлених індивідуально-психологічних та вікових детермінант створити та апробувати адекватну програму психологічної підготовки до народження першої дитини.

Гіпотеза дослідження – оскільки психологічна готовність вагітних жінок до перших пологів зумовлюється психоемоційним протіканням вагітності, особливостями становлення материнської ідентичності та материнської сфери, а також внутрішньорольовою структурою сім’ї, то зміст та методи підготовки таких жінок мають полягати у врахуванні їх індивідуально-психологічних та вікових особливостей.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

1. Проаналізувати розвиток досліджень психології материнства та вагітності, дослідити історію становлення системи психологічної допомоги вагітним жінкам під час виношування дитини та пологів.

2. Дослідити теоретико-методологічні основи психології материнства та вагітності; окреслити основні стратегії психологічної допомоги вагітній жінці; підібрати комплекс психодіагностичних та психокорекційних методів роботи перинатального психолога з вагітними жінками.

3. Виявити основні чинники, від яких залежить налаштування на пологи й особливості розвитку материнства та материнської ідентичності, прийняття материнства як частини особистісної сфери жінки.

4. Відстежити особливості внутрішньо-рольової структури сім’ї у період очікування дитини.

5. Розробити та апробувати програми психологічної підготовки до пологів як елемент психологічного супроводу вагітності, а також короткотривалу експрес-програму, спрямовану на підготовку до пологів; врахувати при цьому індивідуально-психологічні та вікові особливості вагітних жінок.

Методи дослідження. Для досягнення окресленої мети дослідження і розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів: 1) теоретичні – аналіз, порівняння, синтез, систематизація та узагальнення матеріалів наукових джерел з досліджуваної проблематики; 2) психодіагностичні: «Анкета знайомства», методика діагностики самооцінки Ч. Д. Спілбергера і Ю. Л. Ханіна, методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності, настрою (САН); методика «Шкала сімейної адаптації і згуртованості» (FACES–3) (адаптація Е. Г. Ейдеміллера, М. Ю. Городнова, А. Г. Лідерс); тест ставлень вагітної (І. В. Добряков); проективна методика «Сімейна соціограма» (Ейдеміллер Е. Г., Черемісін О. В., Нікольська І. М.); проективна методика «Я і моя дитина» (Філіппова Г. Г.), комплекс тематичних психомалюнків («Мій настрій», «Як я уявляю свої пологи», «Мій страх під час пологів», «Моє щасливе завершення пологів» та ін.); 3) інтерпретаційні – цілісний якісний і кількісний аналіз комплексу тематичних психомалюнків; 4) математико-статистичні – побудова таблиць і графіків розподілу частот, визначення мір центральних тенденцій, оцінка коефіцієнтів кореляції (r-Пірсона), метод кутового перетворення Фішера (ц); 5) графічні – побудова таблиць, графіків і гістограм розподілу даних, наочне моделювання. Обробка отриманих даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою пакета статистичних програм для ПК SPSS 13.0 for Windows та пакету програм Microsoft Office for Windows XP Professional.

Експериментальна база дослідження. Експериментальне дослідження проводилось на базі Центру планування сім’ї Обласного перинатального центру м. Івано-Франківська суцільним методом на добровільній основі. До вибірки досліджуваних увійшло – 194 жінки, серед яких 146 вагітних виношували першу дитину, 35 – другу, а також 13 сімейних пар, які готувалися до народження першої дитини. Вік досліджуваних – від 16 до 36 років.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали наукові концепції, які розкривають закономірності і принципи розвитку особистості (теорії інтегративних рівнів розвитку особистості Б. Г. Ананьєва, багатоваріантності спрямованості особистості О. М. Леонтьєва, загальнопсихологічна трьохкомпонентна модель психіки З. Фройда, концепція плідної цілісної особистості Е. Фромма та ін.). Також в основі наукової роботи лежить гуманістичний підхід, що реалізується у психокорекційній практиці, – зокрема положення про необхідність цілісного пізнання психіки в єдності свідомих та несвідомих проявів. Використовуються психотерапевтичні технології (індивідуальні та групові) і технології активного соціально-психологічного навчання, тренінгу, спрямовані на формування і підтримку психічного здоров’я особистості, відновлення довіри до природного начала в людині підвищення рівня психологічної культури та психолого-педагогічної компетентності особистості (Ю. Альошина, Р. Ассаджолі, О. Васильєва, М. Гасюк, З. Карпенко, Р. Кочюнас, М. Ланцбург, О. Могилевська, В. Москалець, Ф. Перлз, Л. Петровська, В. Сатир, В. Стюарт, Г. Філіппова, Н. Чепелєва, Т. Яценко та ін.).

Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вперше здійснено аналіз історії зародження та розвитку досліджень феноменів психології вагітності і материнства, становлення систем психологічної допомоги вагітним жінкам від найдавніших часів до сучасності, включаючи етнопсихологічний аспект. На основі аналізу наукових джерел висвітлено концептуальні та методологічні засади становлення системи психологічної допомоги жінкам під час вагітності та пологів. Обґрунтовано необхідність становлення та розвитку системи психологічної допомоги вагітній жінці. Проаналізовано поняття “материнська сфера” та “материнська ідентичність”. Досліджено специфіку врахування індивідуально-психологічних та вікових особливостей вагітних жінок під час розробки програм психологічної допомоги жінкам протягом терміну виношування дитини. При цьому:

§ вперше обґрунтовано поняття материнської ідентичності;

§ визначено його зміст і критерії психологічної готовності до пологів та материнства (когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти);

§ виявлено вплив вікових та індивідуально-психологічних особливостей вагітних жінок на ставлення до материнства, перебіг вагітності, налаштування до пологів.

Практичне значення наукової роботи полягає у тому, що на підставі отриманих результатів емпіричного дослідження, розроблено диференційовані програми психологічної підготовки вагітної жінки до пологів та післяпологового періоду, зокрема програми експрес-підготовки (30–40 тиждень виношування дитини). Здійснено підбір проективних методів дослідження у системі психологічної допомоги вагітній жінці, доведено діагностичний та психокорекційний потенціал психомалюнку. Результати досліджень впроваджені у практику діяльності психолога Центру планування сім’ї Обласного перинатального центру м. Івано-Франківська.

Особистий внесок здобувача полягає у плануванні методів вирішення поставленої задачі; виборі стратегії та формуванні вибірки експериментального дослідження; отриманні емпіричних результатів та їх статистичній обробці; розробці комплексу методичних підходів до інтерпретації експериментальних даних. При підготовці публікацій у співавторстві внесок автора дисертації полягає у:-–

у плануванні експерименту, зборі та статистичній обробці емпіричного матеріалу, психологічній інтерпретації матеріалів експерименту [1], [2], [4],;–

підборі комплексу психодіагностичних методик, зокрема, проективних [1], [5];–

виборі стратегії дослідження та формуванні вибірки досліджуваних [1], [2], [6];-–

розробці програми психологічної підготовки вагітних жінок до пологів та післяпологового періоду [4], [6];

Також дисертантка приймала безпосередню участь в отриманні та аналізі теоретичних та експериментальних залежностей, створенні узагальнюючих теоретичних моделей, обговоренні результатів, їх інтерпретації, написанні та оформленні статей [1–8].

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалася конгруентним рівнем теоретичного аналізу проблеми, відповідністю обраних методик меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, використанням високовалідних та взаємодоповнюючих діагностичних методів математичних процедур.

Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом публікації наукових статей та виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Харків, 2007, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах» (Чернігів, 2006), щорічних звітно-наукових конференціях Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (2006–2008).

Публікації: основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 8 статтях, які опубліковані у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертація викладена на 215 сторінках, в тому числі містить 23 рисунки, 4 таблиці, 14 додатків та 199 бібліографічних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його об’єкт, предмет, тему і завдання; охарактеризовано експериментальну вибірку та методи дослідження; відзначено наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів; відображено дані про апробацію одержаних результатів.

Перший розділ – “Психологія материнства і вагітності та методологічні засади системи психологічної допомоги жінкам під час вагітності та пологів” містить аналітичний огляд літератури, що висвітлює теоретичні та експериментальні аспекти досліджуваної тематики. На основі аналізу наукових джерел доведено соціальну необхідність з планування і проведення досліджень материнства та вагітності у психології. Констатовано, що дослідження у окресленій проблемі розгортаються у двох основних напрямах психології материнства: материнство як забезпечення умов розвитку дитини та материнство як частина особистості жінки. До першого напряму відносяться роботи, в яких висвітлюється культурно-історичні аспекти материнства, де інститут материнства розглядається, як історично обумовлений, що розвивається, еволюціонує від епохи до епохи. (Дж. Боулбі, К. Лоренц, Р. Шовен, Х. Монтана, Д. В. Віннікот, Г. Каплан, І. Кон, М. Мід, М. Радіонова, Д. Філіпс)”. Найпершими звернули свою увагу на дану проблематику засновники і послідовники психоаналітичної теорії – З. Фройд, Е. Еріксон, А. Фройд, М. Кляйн, Дж. Боулбі, К. Хорні та багато ін. У цілому зміст психологічних аспектів материнства розглядаються у таких напрямах: феноменологічний, психолого-педагогічний, психотерапевтичний.

До досліджень феномену материнства як частини особистісної сфери жінки відносять онтогенетичні дослідження материнства (В.І. Брутман, В.В. Васильєва, А.Я.Варга, Д. Віннікот, С.Н. Єніколопов, А.І. Захаров, В.І. Орлов, Д. Пайнз, М.С. Радіонова, К.Ю. Сагамонова, Т.М. Титаренко, , Г.Г. Філіппова, І.Ю. Хамітові, В.І. Брутман). У дослідженнях цих науковців доведено, що становлення материнської сфери особистості онтогенетично проходить через кілька етапів, в процесі яких здійснюється природна психологічна адаптація жінки до ролі матері. У розділі розкрито зміст потребнісно-мотивацйної сфери материнствата та її структура (потребнісно-мотиваційний блок – включає стимули гештальту немовляти та емоційне ставлення до них; операційний блок –входять операції догляду, годування, спілкування, оберігання, а також виховні заходи, які використовуються батьками.; ціннісно-смисловий блок – включає ставлення матері до дитини як до самостійної цінності і цінність материнства як стану “бути матір’ю”). Подано філогенетичні етапи розвитку материнства (Філіппова Г. Г.).

У роботі наголошується, що практично у всіх дослідженнях зі сфери психології материнства особливого значення надається розробці проблеми становлення материнства періоду вагітності. (Брутман В. І., Варга А. Я., Радіонова М. С., Пайнз Д. та ін.) Перша вагітність є гострим перехідним періодом у житті жінки, який супроводжується змінами у її Я-концепції, світосприйманні і світобаченні. Показано, що саме перша вагітність, є одним з етапів розвитку материнської сфери жінки, і черговою стадією статево-вікової та особистісної ідентифікації, її розглядають і як нормативну кризу особистості. Від особливостей перебігу та наслідків розв’язання (повного або часткового) чи не розв’язання даної кризи залежить наступне психологічне благополуччя самої жінки-матері, її сім’ї, ефективність взаємодії з власною дитиною та ін.

Розглянуто деякі етнопсихологічні дослідження материнства, зокрема показано особливе ставлення до першої вагітності та пологів в українській культурі. Здійснено аналіз основних чинників впливу на розвиток системи психологічної допомоги жінці, що очікує першу дитину.

Розглядаються теоретико-методологічні основи психології материнства та вагітності. Психологія материнства (можна зустріти назву «психологія вагітності і материнства») – це галузь психологічного знання, яка займається дослідженням сутності та закономірностей становлення феномену материнства протягом життя жінки – від народження до смерті. Особливу увагу приділено вивченню феномену вагітності. Доведено, що розвиток досліджень феномену материнства у різних галузях психологічних та медичних наук призвів до появи системи професійної психологічної допомоги вагітним жінкам.

Увага науковців під час вивчення періоду вагітності зосереджена на закономірностях і особливостях емоційних, психологічних, духовних та інших змінах розвитку жінки під час дев’ятимісячного періоду виношування дитини. Аналіз методологічних проблем психології вагітності та материнства дали змогу виокремити першочергові завдання галузі, а саме: вироблення ефективних технік природного знеболення пологів для роділлі, побудова гнучкої щодо індивідуальних особливостей вагітних жінок системи психологічної підготовки їх до даної події. Стверджується, що найбільш ефективного результату у цій сфері можна досягти завдяки створенню експрес-методів роботи.

Вивчення основних стратегій психологічної допомоги вагітній жінці дозволило констатувати, що оптимальним та найбільш доступним видом роботи є психологічний супровід, який включає комплекс взаємопов’язаних та взаємозумовлених заходів і методів, котрі спрямовані на забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для збереження і розвитку психологічного здоров’я особистості. Серед таких заходів пріоритетними є інформування (психологічна просвіта), навчання, проведення тренінгів тощо, а серед методів – переконання і навіювання.

Висвітлено поняття материнської ідентичності та розкрито особливості її розвитку під час першої вагітності як чинника налаштування жінки до пологів. Зокрема, материнська ідентичність трактується як сума інтегрованого внутрішнього досвіду жінки як матері, який передбачає усвідомлення нею своїх психологічних особливостей як матері у порівнянні з «ідеальною матір’ю». Материнська ідентичність містить як свідомі, так і несвідомі аспекти психіки. Вона є ядром, логічно-смисловим продовженням та квінтесенцією розвитку материнської сфери особистості жінки. Цілісність та інтегрованість, конструктивність внутрішнього досвіду жінки як матері сприяє збереженню і підтриманню особистісної ідентичності, а відтак – психологічного здоров’я і благополуччя особистості. Материнська ідентичність є психологічним новоутворенням розвитку материнської сфери на етапі першої вагітності та взаємодії з власною дитиною. Доведено, що несформованість, дифузність материнської ідентичності негативно відображається в особливостях сприймання та налаштування жінки щодо пологів. Тому психолог, котрий працює з вагітними жінками і займається психологічною підготовкою їх до пологів, має звертати увагу в першу чергу на особливості психологічної готовності їх до материнства. Розвиток самоусвідомлення жінкою себе як матері, усвідомлення значення материнства у своєму житті і житті дитини має виступати ключовою ланкою системи психологічної допомоги вагітним жінкам.

У другому розділі – “Емпіричне дослідження психологічної готовності вагітної жінки до перших пологів” – проаналізовано динаміку психоемоційних станів в період виношування дитини. Динаміка психоемоційних станів жінки під час виношування дитини розглядається як результат впливу фізіологічних, психофізіологічних та психологічних механізмів на організм і психіку вагітної, що необхідно враховувати психологові для оптимального підбору методів психодіагностики та адекватної інтерпретації результатів тестування.

Важливою частиною побудови експерименту є підбір ефективних та адекватних психодіагностичних методів. Відповідно у роботі аналізуються особливості діагностики психоемоційної сфери особистості вагітної жінки. Аналіз представлених груп методів показав, що існує брак спеціальних чи адаптованих стандартизованих методик у галузі психології вагітності. Разом з тим, серед різноманіття методів психодіагностики найбільшого поширення для вирішення проблем психології вагітності отримали проективні методи. Орієнтація не тільки на діагностичні завдання, але й на психокорекційний процес, роблять застосування проективних методів просто незамінними. Зокрема метод проективного тематичного малюнку дозволяє проводити комплексне, глибинне вивчення психіки жінки під час виношування дитини та перед пологами.

Під час здійснення дослідження у Центрі планування сім’ї Обласного перинатального центру (м. Івано-Франківськ) застосовувались експресивні техніки, зокрема серія проективних тематичних малюнків: 1) малюнок на тему «Я і моя дитина» – дозволяє психологові визначити стиль сприймання та переживання жінкою вагітності (адекватний, тривожний, ейфоричний, ігноруючий, амбівалентний, відкидаючий), а відтак вибудувати стратегію консультативних занять. 2) «Я до вагітності, під час і після вагітності» – мета малюнка виявлення динаміки самосприймання жінкою зміни свого положення, життя загалом та особливостей переосмислення нею свого стану, виявлення суб’єктивного значення цих змін для жінки. 3) «Як я уявляю свої пологи» («Мої пологи») – техніку доцільно використовувати у роботі з психологічної підготовки жінки до пологів. Вона дає змогу визначити особливості ставлення жінки до пологів, прийняття чи не прийняття ситуації пологів, емоційне налаштування на процес пологів тощо. Ефективна діагностика дозволяє вибудувати відповідні психокорекційні програми, в ході яких використовуються інші теми психомалюнків, наприклад, «Мій найбільший страх під час пологів», «Мій найбільший страх після пологів», «Я спокійна і впевнена під час пологів», «Моє щасливе завершення пологів» та ін. 4) «Малюнок сім’ї» – дозволяє виявити особливості внутрішньо-сімейних стосунків, які мають безпосередній вплив на сприймання жінкою своєї вагітності та материнства. 5) методика вільного малюнку (Н. Роджерс) – активно використовується під час психологічної підготовки подружжя до партнерських пологів, при реалізації програм відповідального батьківства.

Обґрунтовано особливості використання комплексу психодіагностичних методів у дослідженні. Особливе місце у дослідженні займає проективна методика “Сімейна соціограма” (Ейдеміллер Е. Г., Черемісін О.В.), яка дає змогу дослідити як характер комунікацій в сім’ї у період очікування дитини, так і включеність/невключеність майбутньої дитини у структуру сім’ї. На основі виокремлених формальних критеріїв проводиться якісна обробка кожної соціограми. Статистична обробка результатів дослідження (М.Б. Гасюк, Г.С. Шевчук) полягала у виокремленні змістовних критеріїв, котрі доли змогу перевести якісні результати у кількісні. Такими критеріями стали: 1) цілісність, повнота, гнучкість, структурованість взаємозв’язків сімейної системи (ЦПГС); 2) включеність майбутньої дитини у сімейну структуру (ВДСС); 3) ціннісні орієнтації та очікування щодо майбутньої дитини у системі сім’ї (ЦОДС); 4) нечіткість (недостатня чіткість) внутрішніх і зовнішніх меж сім’ї (НМС); 5) симбіотичні зв’язки у сім’ї (СЗС); 6) конфліктність, емоційна відчуженість (КЕВ); 7) домінантність батьківської сім’ї чоловіка/дружини (ДБСчол., ДБСдр.); 8) Емоційна відчуженість жінки від сім’ї (ЕВЖС); 9) егоцентрична позиція жінки (ЕПЖ); 10) відсутність сепарації молодої сім’ї від батьківської (ВСМСвБ). Описано формальні та змістовні ознаки кожного критерію. Проте найбільш повну і цілісну картину сімейної ситуації можна отримати в ході індивідуального консультування клієнта.

Результати психодіагностики за допомогою проективної методики «Сімейна соціограма» виявили наступне. Існує високий рівень психологічної неготовності сімей до входження новонародженої дитини у структуру їх взаємин – 52,7%. Також високі показники отримані за шкалами проективної методики «Сімейна соціограма» – «Нечіткість внутрішніх і зовнішніх меж у сім’ї» (43,8%), «Конфліктність, емоційна відчуженість у сім’ї» (34,2%), «Відсутність сепарації молодої сім’ї від батьківської» (34,9%). Натомість за шкалою «Цілісність, повнота, гнучкість взаємозв’язків у сімейній системі» високі та середні показники отримали тільки 25,34% досліджуваних.

Інтерпретація проективної методики “Я і моя дитина” проводилася за ознаками малюнка, які дозволяли віднести самосприймання вагітності і майбутньої дитини до певного стилю (за Філіпповою Г. Г.): адекватний стиль; тривога і невпевненість в собі; незначні симптоми тривоги, невпевненості; конфлікт з вагітністю; адекватний стиль сприймання дитини та майбутнього материнства у поєднанні із значно підвищеним рівнем тривожності, можлива наявність депресивних тенденцій; зосередження уваги виключно на дитині.

Первинна інтерпретація тематичного малюнку «Як я уявляю собі мої пологи» проводиться в ході групової чи індивідуальної роботи за участю авторів малюнків і психолога, вторинна інтерпретація проводиться психологом. З метою здійснення статистичної обробки проективного тематичного малюнку було виокремлено такі психодіагностичні критерії визначення особливостей психологічної готовності, психоемоційного налаштування і сприймання ситуації пологів вагітною жінкою за психомалюнком «Як я уявляю собі мої пологи»: 1) сприймання ситуації пологів як катастрофи, піку переживань, болю, страху, тривоги; 2) витіснення ситуації пологів (намагання витіснити), бажання уникнути цієї події, не думати про неї (можлива інфантильна позиція); 3) домінуюче негативне ставлення до лікарів, пологового будинку загалом (страх недобросовісного ставлення лікарів до своїх обов’язків); 4) налаштування на активну позицію під час пологів, бажання контролювати ситуацію; 5) пологи як випробовування, очікування болю та позитивного завершення ; 6) високий рівень тривожності, депресивні тенденції у налаштуванні до пологів; 7) відчуття нестабільності, відсутності «ґрунту під ногами», бажання підтримки. 8) психомалюнок «Мої пологи» провокує проекцію певних внутрішньо-особистісних конфліктів (часто – психологічні проблеми минулого – з матір’ю чи ін.); 9) відображення динаміки пологів, позитивне налаштування; відчуття єднання з несвідомим, довіри до природного начала в людині; 10): пологи асоціюються із ситуацією повної невідомості; підвищений рівень тривожності. Описано формальні та змістовні ознаки кожного критерію.

Характерні риси малюнків «Мої пологи» дозволяють відносити їх до певного критерію (або до двох-трьох критеріїв одночасно), який виражає рівень психологічної готовності жінки до пологів. Для статистичної обробки малюнок клієнта необхідно оцінити за кожним з критеріїв, присвоюючи йому певну кількість балів за шкалою – від 0 до 7. Отримані результати, з метою їх класифікації, об’єднання в групи, визначення внутрішньої структури даних, виявлення їх ієрархічної побудови оброблялися за допомогою методу кластерного аналізу. Класифікації піддавались результати психодіагностики тематичного психомалюнку «Як я уявляю свої пологи»: а) група 1 (вагітні, що очікують народження першої дитини); б) група 2 (вагітні, що очікують народження другої/третьої дитини).Кластерний аналіз дає найбільш значиме рішення при класифікації даних.

До першого кластеру ввійшли критерії 4 і 9: «Налаштування на активну позицію під час пологів» та «Відображення динаміки пологів, позитивне налаштування» (dij = 17,748). Жінка налаштована на активне ведення пологів (діагностовані емоційний, рідше, поведінковий компоненти психологічної готовності до пологів), вона відчуває необхідність знань про особливості перебігу пологів, можливий діапазон власної активності, а також необхідність бути готовою до дієвого втілення знань. До другого кластеру ввійшли критерії 4 і 5: «Налаштування на активну позицію в пологах» і «Пологи як випробовування, очікування болю та позитивного завершення» (dij = 26,788). У третій кластер ввійшли критерії 3 і 6: «Домінуюче негативне ставлення до лікарів (страх недобросовісного ставлення лікарів)» і «Високий рівень тривожності, депресивні тенденції у налаштуванні до пологів» (dij.= 30,249). Підвищений рівень тривожності часто має ятрогенний характер (зумовлений необережною/некваліфікованою поведінкою/висловлюванням лікаря чи іншого медичного працівника). Такий результат сигналізує про потребу сучасних пологових будинків у перепідготовці персоналу, включаючи розробку та впровадження програм психологічної освіти для медпрацівників. Четвертий кластер об’єднує критерії 1 і 4: «Сприймання ситуації пологів як катастрофи…» та «Налаштування на активну позицію…» (dij = 31,873). Досліджувана сприймає майбутні пологи як ситуацію крайнього напруження, болю, муки, як свого роду «кінець світу», коли ніхто і ніщо не зможе їй допомогти, але, з іншого боку, мусить її пережити, і тому намагається налаштуватись на активний контроль всього, що відбуватиметься. Критерій 3 «Домінуюче негативне ставлення до лікарів» входить, також, ще до кількох кластерів – спільно з критеріями 8 «Проекція внутрішньо-особистісних конфліктів» (dij = 34,443) і 7 «Відчуття нестабільності, бажання підтримки» (dij = 39,905). А також утворює кластер з критерієм «Сприймання ситуації пологів як катастрофи» (dij = 44,066). Об’єднання критеріїв «Домінуюче негативне ставлення до лікарів» та «Проекція внутрішньо-особистісних конфліктів» у п’ятому кластері вказує на тенденцію жінок, які мають психологічні проблеми у прийнятті свого материнства, маскувати цей свій страх перед майбутнім страхом негативного/халатного відношення лікарів до породіллі. Кластери 6 і 7 – «Домінуюче негативне ставлення до лікарів» та «Відчуття нестабільності, бажання підтримки» і «Сприймання ситуації пологів як катастрофи» ще раз підкреслюють ятрогенний характер страхів перед пологами та присутність стереотипних уявлень про незадовільний стан української медицини. Також вони засвідчують потребу розвитку власної активності жінки, необхідність усвідомлення нею своєї можливості впливу на перебіг пологів. Психолог пропонує жінці психологічну підготовку до партнерських пологів, коли чоловік зможе надати їй підтримку у потрібний момент.

Кластеризація даних за проективним тематичним малюнком «Мої пологи» у групі жінок, які виношують другу дитину не виявила відмінностей у смисловій структурі особливостей сприймання та налаштування до пологів щодо жінок, які виношують першу дитину.

Статистична обробка отриманих даних дала змогу виокремити найбільш поширені типи сприймання пологів: 1) пологи асоціюються із ситуацією повної невідомості, підвищений рівень тривожності (53,5%); 2) витіснення ситуації пологів (50,5%);3 ) високий рівень тривожності, депресивні тенденції у налаштуванні до пологів (42,4%); 4) відчуття нестабільності, бажання підтримки (24,2%). Відповідно до отриманих результатів розроблено конкретні рекомендації психологу, щодо підготовки вагітної жінки до пологів.

Застосування методу визначення коефіцієнту кореляції між шкалами проективної методики «Я і моя дитина» та «Як я уявляю свої пологи» дало змогу виявити деякі значимі кореляційні зв’язки (табл. 1.). Оскільки дослідженню підлягали складні багатофакторні ознаки, – типи налаштування жінки до пологів, особливості сприймання вагітності, материнства, власної дитини та ін., то кореляційний зв’язок між ними нелінійний, а, отже, величина коефіцієнту кореляції буде меншою (наприклад, середні значення – 050<r<0.69 чи помірні – 0.30<r<0.49) при високому рівні значущості (р?0,01)), що, попри все, свідчитиме про тісний взаємозв’язок між досліджуваними ознаками

Таблиця 1.

Показники кореляції за результатами тестування між шкалами проективної методики «Я і моя дитина» та малюнку «Мої пологи», де r – коефіцієнт кореляції, p (n-2) – рівень значущості

Методика “Як я уявляю собі свої пологи” |

Методика “Я і моя дитина”

Адекватний стиль налаштування до материнства | Тривожний та амбівалентний стиль | Конфлікт з вагітністю

Налаштування на активну позицію, бажання контролювати пологи | r |

0,465––

p | 0,001––

Відображення динаміки пологів, позитивне налаштування | r | 0,430––

p | 0,005––

Витіснення ситуації пологів, бажання уникнути цієї події | r– | 0,452– | 0,287 | 0,508

p | 0,002 | 0,05 | 0,0001

Проекція внутрішньоособистіс- них конфліктів | r– | 0,474– | 0,236 | 0,458

p | 0,001 | 0,05 | 0,002

Підвищений рівень тривожності, депресивні тенденції у налаштуванні до пологів | r– | 0,306 | 0,326 | 0,476

p | 0,05 | 0,05 | 0,001

Психологічна інтерпретація кореляцій дозволила зробити висновок про те, що позитивне сприймання та адаптація вагітної жінки до материнства (як ознака конструктивності процесу становлення материнської ідентичності) є однією з важливих передумов позитивного налаштування її до пологів. Причому тільки 3,4% досліджуваним був притаманний адекватний стиль сприймання та налаштування до материнства. Водночас налаштування на активну позицію, бажання контролювати пологи було притаманне 6,85% вагітних жінок. Такі показники свідчать про нагальну необхідність впровадження системи психологічного супроводу вагітних жінок та подружніх пар, які очікують народження дитини.

Виявлено помірну позитивну кореляцію між шкалами «Адекватний стиль налаштування до материнства» та «Відображення динаміки пологів, позитивне налаштування», що є свідченням наявності активної самостійної психологічної підготовки жінки до пологів ще до занять з психологом, її обізнаність з психофізіологічними особливостями перебігу вагітності, розуміння своїх можливостей впливу на пологи та ін. Таких вагітних жінок було всього ~ 3,4%.

На високому рівні статистичної значущості виявлено помірний негативний (обернено-пропорційний) кореляційний зв’язок між шкалами «Адекватний стиль налаштування до материнства» та шкалами: 1. «Витіснення ситуації пологів, бажання уникнути цієї події». За умови позитивного сприймання жінкою своєї дитини та материнства загалом, вона більш позитивно налаштовується і до пологів як до ситуації довгоочікуваної зустрічі з дитиною. 2. «Проекція внутрішньо-особистісних конфліктів». Жінка під час вагітності (якщо вона бажана) настільки заглиблена у свій стан та думки про материнство і майбутню взаємодію з дитиною, що навіть за умов наявності внутрішньо-особистісних конфліктів в інших сферах життя вони не виявляються під час діагностики особливостей змісту материнської сфери та психологічного налаштування до пологів.

Тривожний та амбівалентний стилі загального самосприймання і переживання вагітності характерні для жінок, які переживають певні труднощі в адаптації до материнства, а також для жінок, які володіють відповідними рисами характеру (підвищена тривожність, навіюваність та ін.) чи мають проблеми зі здоров’ям. Тому ситуація пологів сприймається ними як джерело потенційної загрози їх здоров’ю та здоров’ю дитини або як момент реального прийняття на себе материнської відповідальності, до якої вони ще не готові. У випадку, коли вагітність є небажаною (незапланованою) або ж жінка психологічно неготова до материнства (рання вагітність чи ін.), ситуація пологів виступає як психотравмуюча. Гострий конфлікт з вагітністю, як кризовий період становлення материнської ідентичності, який переживає жінка, знаходить своє вираження практично у всіх її малюнках. Це особливо характерно для ранньої чи небажаної вагітності, вагітності ВІЛ-інфікованих жінок.

Нерозв’язана криза вагітності, порушення процесу становлення материнської ідентичності призводять до сприймання пологів як кари, періоду страждань, які треба витерпіти. За страхом перед пологами приховується панічний страх післяпологового періоду – взаємодії з дитиною, відповідальності за її життя.

З метою виявлення характерних особливостей у сприйманні та налаштуванні до пологів жінок різного віку в дослідженні застосовувалась процедура частотного розподілу, з якими зустрічається кожне значення досліджуваних ознак. Підраховувались абсолютна та відносна частоти розподілу даних (результатів тестування за допомогою проективного тематичного малюнку “Як я уявляю собі мої пологи”). Це дозволило наочно проілюструвати, за якими саме шкалами відрізняються між собою порівнювані групи, а відтак продовжити математичну обробку даних, перевіряючи достовірність та статистичну значущість виявлених відмінностей між групами жінок різного віку. Було виокремлено три групи:

1. Група 1. Вагітні жінки віком від 16 до 20 років (32).

2. Група 2. Вагітні жінки віком від 21 до 26 років (93).

3. Група 3. Вагітні жінки віком від 27 до 36 років (21).

Виявлені відмінності піддавались перевірці на їх статистичну значущість за допомогою використання критерію ц* – кутового перетворення Фішера.

В результаті було встановлено, що значно менше жінок з першої групи сприймають пологи як «випробовування, очікування болю і позитивного завершення» порівняно з жінками другої групи. В той же час в обох групах таких жінок є небагато (група 1 – 3,13%; група 2 – 14%). У групі 1 спостерігається вищий рівень тривожності та депресивних тенденцій у налаштуванні до пологів порівняно з групою 2. Так, у першій групі відсоток жінок з даним типом сприймання та налаштування до пологів склав 71,9%, в другій – 53,8%, третій – 19,0%. Тобто, підвищений рівень тривожності та депресивні тенденції у налаштуванні до пологів є більш характерними для ранньої вагітності і, дещо меншою мірою, для тих вагітних жінок, які виношують першу дитину у віці 21–25 років.

Значно менше жінок першої групи, у порівнянні з другою, гармонійно поєднують когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти психологічної готовності до пологів та позитивне налаштування щодо власної активної позиції під час пологів, а також їхнього сприятливого перебігу. В обох групах таких жінок є небагато: група 1 – 1%, група 2 – 9,7%. Для ранньої вагітності більш характерне тривожне ставлення до медперсоналу пологових будинків порівняно з жінками, які виношують першу дитину у віці 27–36 р. Можливо у більш зрілому віці, коли краще розвинений внутрішній локус контролю, жінка більш схильна покладатися на себе, ніж, в даному випадку, на медперсонал. Під страхом перед лікарями та пологовим будинком може приховуватися страх перед материнством, що є характерним для ранньої вагітності.

Для ранньої вагітності більш характерний прояв проекції внутрішньо-особистісних конфліктів. Високі показники за даним параметром отримали 46,9% жінок з першої групи (16–20 р.) і 19,0% – жінок з другої групи.

Також у розділі подані результати обстеження досліджуваних за методикою “FACES-3” (адаптація Е.Г. Ейдеміллера, М.Ю. Гордонова, А.Г. Лідерс). Так у сім’ях, що очікують народження першої дитини найпоширенішим рівнем адаптації є хаотичний – 76,2%. Більшість сімейних систем ще не здатні до ефективного пристосування, зміни стратегії поведінки при впливі на них стресорів (сім’ї досліджуваних, на час проведення експерименту, перебували на стадії молодої сім’ї). Народження дитини, може загострити нормативну кризу адаптації сім’ї до появи новонародженої дитини. Це ще раз підкреслює необхідність побудови комплексної програми психологічного супроводу вагітних, яка включала б не тільки психологічну підготовку до пологів, але й роботу над питаннями гармонізації внутрішньо-сімейних взаємин та адаптації сім’ї до змін, які її очікують.

У третьму розділі “Психологічна підготовка вагітної жінки до перших пологів” розроблено стратегію роботи психолога з різновіковими категоріями вагітних, зокрема, рання вагітність, вагітність ранньої молодості, зріла вагітність, пізня вагітність.

Розглядається поняття психологічної готовності до пологів, під яким розуміють комплекс когнітивних, емоційно-оціночних та поведінкових компонентів, котрі в сукупності проявляються як свідоме прийняття ситуації пологів, позитивне налаштування на їх сприятливий перебіг та завершення, готовність до різноманітних сценаріїв розгортання пологів.

Математико статистична обробка результатів експериментального дослідження дозволила врахувати основні психологічні проблеми, з якими звертаються до психолога вагітні жінки (30-40 тиждень вагітності) і створити програму їхньої підготовки до пологів.

На першому етапі реалізації програми проводиться психодіагностика адаптаційних можливостей жінки до вагітності й материнства, сприймання і налаштування її до пологів, а також особливостей внутрішньо-сімейної ситуації.

Процедура психологічної підготовки вагітної жінки до пологів (у короткотривалій програмі експрес-підготовки) проводиться протягом трьох етапів. Кількість занять від трьох до п’яти, кожне з яких триває 1,5-2 год.

Зміст першого етапу включає знайомство, налагодження психоемоційного контакту, поточнення значущої інформації; отримання інформації про психологічні особливості перебігу вагітності, діагностику психологічної готовності до пологів (когнітивний компонент). Методи, які при цьому застосовуються: структуроване