ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Житарюк василь іванович

УДК 159.922.7:17.022.1

ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ

МОРАЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті

імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Карпенко Зіновія Степанівна,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника, завідувач кафедри

педагогічної та вікової психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Фурман Анатолій Васильович,

Республіканський вищий навчальний заклад

„Кримський гуманітарний університет”,

завідувач кафедри психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Кормило Оксана Михайлівна,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені В.Гнатюка, доцент кафедри

практичної психології.

Захист відбудеться 14 травня 2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано 7 травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Белей М.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Серед наукових проблем, які не втрачають своєї актуальності впродовж тисячоліть, одне з чільних місць належить питанням морального становлення особистості, здатності людини розуміти, інтеріоризувати суспільні вимоги, засвоювати морально-етичні приписи та вибудовувати свою поведінку відповідно до них. Велика відповідальність за вирішення цього завдання покладається на початкову школу, адже саме вона є тією сходинкою, переступивши через яку молода людина набуває права та обов’язку самостійно здійснювати свій життєвий вибір відповідно до сформованої системи морально-ціннісних орієнтацій. Розвиток моральної сфери – основа особистісного розквіту. Саме вона детермінує реалізацію особистісних програм як інтерпсихічного, так і інтрапсихічного спрямування.

На жаль, шкільна практика більшою мірою спрямована на формування у школяра світогляду, фундаментом якого є переважно наукові знання. Однією з причин розриву, який існує сьогодні між навчанням і вихованням, можна вважати недостатній рівень осмислення й обґрунтування теоретико-методологічних засад сучасної педагогічної психології. На даний час немає загальновизнаного чіткого, логічно структурованого уявлення про необхідну систему рис, особистісних якостей молодшого школяра, які варто проектувати, формувати і за рівнем розвитку яких визначати виховний ефект. Водночас існує дуже мало теоретичних і експериментальних розробок, присвячених проблемам моральності (І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, Т.С. Кириленко, С.Д. Максименко, В.П. Москалець, М.В. Савчин, Т.М. Титаренко та ін.).

Моральний розвиток молодшого школяра тісно пов’язаний із рівнем його когнітивного розвитку. У віці 7 – 9 років дитина спроможна самостійно засвоювати, визнавати, поділяти моральні вимоги суспільства (Л.І. Божович, Л.Колберг, О.В. Скрипченко та ін.). Молодший шкільний вік є сенситивним щодо засвоєння моральних норм і становлення саморегуляції (Л.С. Сапожникова, С.Г. Якобсон та ін.). В учнів початкових класів уже наявні психофізіологічні передумови для формування довільної поведінки на основі моральних вимог, а отже і здатність стримувати імпульсивні вчинки, проявляти самостійність, контролювати свої дії (І.Д. Бех, З.С. Карпенко, О.М. Кормило, О.В. Скрипченко та ін.).

Враховуючи актуальність проблеми, її недостатнє вивчення та особливу практичну значущість, темою дисертаційного дослідження обрано: „Психологічні передумови розвитку моральності молодших школярів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника „Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості” (протокол № 5 від 25 грудня 2001 р.) та наукового проекту „Психолого-педагогічний моніторинг і корекція професійного аксіогенезу в умовах ВНЗ” (протокол № 4 від 17 листопада 2005 р.).

Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою зазначеного університету (протокол № 6 від 10 лютого 2005 р.), поточнено та затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 31 жовтня 2006 р.).

Об’єктом дослідження є моральність молодших школярів.

Предмет дослідження становлять психологічні передумови морального розвитку особистості в молодшому шкільному віці.

Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному обґрунтуванні структури і динаміки розвитку передумов моральності в учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження полягала в припущенні синергійної дії глибинно-психологічних (механізми самоідентифікації), феноменологічних (рефлексія особистісних властивостей), соціально-перцептивних (емоційний інтелект), поведінкових (здатність до особистісного самовизначення), мотиваційних (спрямованість особистості) передумов розвитку моральності молодших школярів у їх взаємозв’язку зі стилем педагогічного спілкування.

Перевірка гіпотези дослідження та досягнення його мети передбачає розв’язання таких завдань:

? здійснити комплексний міждисциплінарний теоретико-методологічний аналіз проблеми розвитку моральності молодших школярів;

? обґрунтувати параметри та підібрати методики дослідження моральності в учнів початкових класів;

? експериментально встановити структурно-динамічні показники розвитку передумов моральності молодших школярів;

? експлікувати психологічні механізми та тенденції морального розвитку учнів початкових класів.

Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження склали: вчення про природу моралі та моральності (В.А. Блюмкін, Б.С. Братусь, В.Т. Ганжин, Г.Н. Гумницький, В.К. Ларіонова, А.І. Титаренко); концепції розвитку моральної свідомості та самосвідомості особистості (Т.П. Авдулова, З.С. Карпенко, Р.В. Павелків, М.В. Савчин, А. Бандура, Л. Колберг, Ж. Піаже); принцип єдності свідомості і діяльності (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн); теоретичні уявлення про психологічні механізми морального формування та розвитку особистості (Л.І. Божович, Ж.П. Вірна, С.Д. Максименко, С.Г. Якобсон); положення про взаємодію емоційно-почуттєвих та інтелектуальних процесів у розвитку моральності (І.Д. Бех, Л.І. Божович, Т.С. Кириленко); особистісно орієнтована парадигма освіти і виховання (Г.О. Балл, І.Д. Бех, І.С. Булах, М.Г. Іванчук, Н.О. Корнієнко); концепції вчинку (М.М. Бахтін, Л.С. Виготський, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко).

Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація і теоретичне моделювання); емпіричні (тестування – вербальне і проективне, бесіда, спостереження, анкетування у форматі констатувального експерименту), ретроспективний експеримент; математичні (знаходження середніх величин, достовірності відмінностей, кореляційний аналіз); структурний метод інтерпретації; в якості організаційного застосовано метод „поперечних зрізів”.

База дослідження. Дослідження проводилося на базі Чернівецької гімназії № 4 з учнями І-ІV класів. Усього в дослідженні взяли участь 127 дітей та 4 учителі.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, комплексним використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження, кількісним і якісним аналізом отриманих результатів, використанням методів математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше було теоретично обґрунтовано й експериментально експліковано психодинамічні показники моральної сенситивності молодших школярів; розширено уявлення про структурно-функціональну трансформацію Я-концепції дітей у хронометричних межах молодшого шкільного віку; конкретизовано глибинно-психологічний зміст механізму ідентифікації в процесі засвоєння моральних норм; уточнено суть гендерних відмінностей емоційного інтелекту як передумови розвитку моральності молодших школярів; розкрито специфіку морального самовизначення учнів початкових класів; зафіксовано взаємозв’язок стилю педагогічного спілкування з рівнем морального розвитку вихованців.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні можливостей корекції наявних освітньо-виховних тенденцій та психологічних особливостей розвитку моральності молодших школярів на підставі попередньої комплексної діагностики психологами-практиками передумов морального розвитку дітей запропонованими методиками в системі психологічної служби школи.

Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні навчальних дисциплін „Педагогічна психологія”, „Практикум з вікової та педагогічної психології” у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/256 від 28.02.08 р.) та у навчально-виховній роботі з учнями експериментальних класів гімназії № 4 м. Чернівці (довідка № 1235 від 17.01.08 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати наукового дослідження опубліковано в наукових збірниках та періодичних наукових виданнях, доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях: І-й Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу” (Дніпропетровськ, 2004), ІІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції „Сучасний соціокультурний простір” (Київ, 2005), Другому всеукраїнському семінарі „Методологічні проблеми психології особистості” (Івано-Франківськ, 2007).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 7 одноосібних працях автора, з них 4 опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 195 найменувань, та 5 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 171 сторінці. Робота містить 17 таблиць і 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з державними науковими програмами і планами, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, поставлено завдання. Висвітлено теоретико-методологічні основи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, вказано дослідну базу, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі – „Розвиток передумов моральності в молодшому шкільному віці як предмет психолого-педагогічних досліджень” – викладено основні результати теоретичного дослідження проблеми психологічних передумов розвитку моральності у дитячій та педагогічній психології: розкрито поняття моральності в контексті теорій становлення особистості; висвітлено структурно-функціональні виміри самосвідомості як інтегрального чинника розвитку моральності; охарактеризовано емоційно-ціннісні кореляти моральності молодших школярів; обґрунтовано психологічний зміст учинків як поведінкових критеріїв моральності дітей молодшого шкільного віку.

У багатьох психологічних джерелах відзначається, що моральність є головною складовою духовності, яка дає змогу особистості осмислити сенс власного життя, збагнути його мету, усвідомити свою неповторність і прийняти відповідальність за свої вчинки.

Міждисциплінарні студії феномену моральності вказують на відсутність його узгодженого трактування. З огляду на об’єкт і предмет дисертаційного дослідження дається робоче визначення моральності, за яким остання є результатом засвоєння соціальних норм індивідом, що проявляється в добровільному їх дотриманні в повсякденній поведінці та характеризується різною мірою усвідомленості, суб’єктивного сприйняття, спонтанності та вчинкової доцільності.

У роботі акцентовано увагу на тому, що різноманітні персонологічні теорії по-різному визначали суть, походження і розвиток моральності особистості. Зокрема, у психодинамічних концепціях глибинно-психологічного спрямування (З. та А.Фройди, К.Юнг, А.Адлер та ін.) було виокремлено такі одиниці моральності індивіда, як інстанція Супер-его, архетипи колективного несвідомого, почуття спільності тощо. Когнітивно-біхевіористські теорії, наприклад, Г.Айзенка, теорії соціального научіння А.Бандури, Р.Уолтерса та інших акцентували роль привчання методами заохочень та покарань, а також наголошували на значенні наслідування й ідентифікації з моделлю належної поведінки.

З генетико-когнітивістських позицій трактується становлення моральності та її психологічних передумов Ж.Піаже і Л.Колбергом. Перший виявив три стадії морального мислення дітей – моральний реалізм, мораль кооперації та мораль рівності. Другий конкретизував ці стадії, виділивши доконвенційний, конвенційний та постконвенційний рівні морального розвитку, кожний з яких складається з двох стадій. Близьке до цих концептуальних засад дослідження В.М. Холмогорової встановлює об’єкт-суб’єктні перетворення у структурі індивідуальної моральності на рівнях: елементарної моральності, рівні самолюбства і рівні совісті.

Виокремлено психологічні передумови морального розвитку молодших школярів, а саме: процес становлення свідомості, зокрема її вищого рівня – самосвідомості, поява якісно нових утворень віку, рівні розвитку когнітивної, афективно-мотиваційної та поведінково-вольової сфер. Зазначено, що вони пов’язані з посиленням специфічних суб’єктних здатностей дітей до адекватного сприймання моральних норм, принципів і цінностей, довільного прийняття самостійних рішень; критичного ставлення до себе та навколишніх, дотримання і виконання взятих обов’язків і правил поведінки.

Зазначено, що інтегральним чинником розвитку моральності молодших школярів є самосвідомість. У нашому розумінні моральна самосвідомість – це система особистісних моральних смислів, що регулює і визначає ставлення особистості до світу, людей, самого себе. Психологічними передумовами розвитку моральної самосвідомості є: знання моральних категорій, моральна рефлексія – когнітивна складова, моральна оцінка і самооцінка – мотиваційно-ціннісна складова і самоконтроль, саморегуляція – поведінкова складова. Саме така структура самосвідомості є підґрунтям морального розвитку молодших школярів.

Звернено увагу на те, що основним джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність, а на формування моральних почуттів впливають успіхи і невдачі в учінні, взаємини з однолітками і батьками, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри та ін. У процесі шкільного навчання специфічні моральні почуття (сорому, честі, власної гідності, відповідальності, справедливості, совісті) поглиблюються, підкріплюються засвоєнням моральних понять, стають усвідомленими, вмотивованими, відкоригованими моральним досвідом дитини, більш дієвими спонуками, на відміну від ситуативних гедоністичних емоцій.

Вказано, що комплексним поведінковим критерієм морально розвиненої особистості є її здатність до творчої, відповідальної, продуктивної соціальної взаємодії зі світом, тобто до вчинку, що, за В.А. Роменцем, породжується реалістичною оцінкою наявної ситуації, продовжується боротьбою мотивів і здійсненням особистісного вибору, власне вчинковою дією та закінчується рефлексивною оцінкою здобутих результатів (післядією).

Охарактеризовано основні види моральних учинків, зокрема, за І.Д. Бехом, ? учинки патріотизму, служіння, відданості, вірності, шанування, вдячності, чуйності, самостійності та психолого-педагогічні умови виховання здатності до їх здійснення (О.В. Скрипченко, О.В. Гудима). Розглянуто класифікацію вчинків з точки зору їх моральної цінності, зокрема, за О.В. Зосимовським, ? моральні, аморальні та морально неоднозначні.

У другому розділі – „Експериментальне вивчення психологічних передумов розвитку моральності молодших школярів” – обґрунтовано організаційно-методичне забезпечення емпіричного дослідження, проаналізовано результати констатувального експерименту, а саме: описано психодинамічні показники моральної сенситивності молодших школярів, розкрито тенденції розвитку їх моральної самосвідомості, проаналізовано психологічні особливості та форми морального самовизначення молодших школярів шляхом когортного порівняння, а також з’ясовано, як стиль педагогічного спілкування впливає на розвиток моральності в учнів початкових класів.

З метою відстеження психологічних передумов розвитку моральності молодших школярів було виокремлено таку сукупність їх релевантних параметрів: глибинно-психологічні механізми моральної самоідентифікації; моральний зміст гендерних настанов і ціннісних переваг; емоційний інтелект; рефлексія сумлінності як ключової моральної властивості особистості; трансформація Я-концепції на основі співвіднесення образів Я-бажаного і Я-наявного; поведінкові тенденції морального самовизначення, що діагностувалися методиками: проективними – „Метаморфози” Ж.Руайєр в адаптації Н.Я. Семаго та „Емоційні обличчя” (варіант Н.Я. Семаго); опитувальником – „Шкала сумлінності” В.М. Мельникова і Л.Т. Ямпольского, „Методика рангування рядів особистісних властивостей” З.С. Карпенко, експериментальні ігрові ситуації: „Виставка”, „Ракета”, „Влучання в ціль” (автор – Е.Б. Соковикова). Окремо визначалася ефективність педагогічного спілкування за методикою Н.А. Амінова, Н.І. Шеліхової. Було реалізовано експериментальну схему кореляційного дослідження у спосіб когортного порівняння діагностованих емпіричних показників чотирьох класних паралелей. Стиль педагогічного спілкування виступив додатковою незалежною змінною, поряд зі специфічними віковими і гендерними особливостями в ретроспективному експерименті (post-ex-facto).

Проективна методика „Метаморфози” дозволила експлікувати домінантні глибинно-психологічні механізми моральної самоідентифікації: демонстративний і соціально схвалюваний (І і ІV класи), демонстративний та умовно нормативний (ІІ і ІІІ класи), загалом по вибірці молодших школярів найпопулярнішими є позитивні демонстративний, соціально схвалюваний та негативний умовно нормативний тип вибору (самоідентифікації). Такі дані вказують на сенситивність досліджуваного вікового періоду до інтеріоризації моральних норм і символізують тенденцію адаптації до існуючого соціокультурного оточення.

В ході опитування було виявлено типові форми кодифікації дитячого морального досвіду. Так, за тваринами підсвідомо закріплювалася агресивна функція, рослинами – демонстративна, меблями – функція самоствердження (символізація стійкості внутрішньої позиції), посудом, одягом – функція соціально схвалюваної поведінки (символізація бажання бути корисним, добре виглядати тощо), ідентифікація з іграшками була найбільш поліфункціональною.

В цілому по вибірці молодших школярів (п = 127) спостерігається така картина (табл. 1):

? молодші школярі ідентифікують себе з усіма представленими категоріями, повно використовуючи при цьому знак вибору – позитивний чи негативний;

? захисний тип позитивних виборів найчастіше зустрічається при „перевтіленні” у тварину (16,53 %), а негативних – у меблі (18,9 %);

? агресивного типу вибору бажаного перевтілення найбільше (12,6 %), коли об’єктом є тварина, найменше – меблі (0 %) та одяг (0,78 %); при негативному виборі молодші школярі найчастіше ідентифікують себе з рослиною (19,68 %), найрідше – з меблями (3,15 %);

Таблиця 1

Типи виборів молодших школярів (п = 127)

за категоріями методики „Метаморфози” (у %)

? демонстративний тип позитивного вибору найчастіше виявляється в категорії „рослина” (53,54 %), найрідше ? „меблі” (7,08 %); при негативному виборі – в категорії „тварина” (24,41 %) та „посуд” (3,94 %);

? позитивний вибір самоствердження найчастіше припадає на тварину (19,68 %), найрідше – посуд (0,78 %) та іграшки (2,36 %); негативні вибори у даному випадку частіше стосуються одягу (25,98 %) та меблів (25,2 %), найрідше – рослини (2,36 %) та іграшки (3,15 %);

? соціально схвалюваний позитивний тип вибору найбільше зустрічається в категоріях „посуд” (48,82 %) та „меблі” (48,03 %); найменше такого типу вибору рослин (9,45 %); при негативному виборі тип соціально схвалюваного вибору частіше зустрічається в категоріях „посуд” (11,81 %), „тварина” (9,45 %) і „рослина” (8,66 %), найрідше – серед меблів (1,57 %), одягу (2,36 %), іграшок (3,15 %);

? умовно нормативний позитивний тип вибору частіше зустрічається в категорії „іграшка” (40,16 %), найрідше – серед тварин (10,24 %); негативний вибір частіше здійснюють, обираючи перевтілення на посуд (52 %) та іграшку (51,18 %), найрідше – також серед тварин (27,56 %).

Таблиця 2

Вибір емоційних зображень учнями молодших класів (у %)

Зазначена методика дозволила констатувати переважну сформованість гендерної ідентичності молодших школярів та її адекватність біологічній статі. З’ясувалося, що жіноча гендерна ідентичність більше асоціюється з моральними характеристиками, ніж чоловіча.

Крім того, опитування виявило ще й значуще зменшення з І-го по ІV-й клас ігрової мотивації і поступове зростання особистісного смислу навчальної діяльності та позашкільних інтересів. Частка альтруїстичних мотивів моральної поведінки впродовж молодшого шкільного віку незначна.

Дослідженням зафіксовано помітне зростання за роками навчання в початковій школі показників індивідуалістичної спрямованості дітей (з 33,32 % до 50,52 %); колективістська спрямованість зростає дещо менше (з 27,95 % до 36,8 %), а потім знову зменшується (до 31,21 %); нечітко виражена спрямованість у першокласників (19,35 %) і відсутня невизначеність у четвертокласників, у двох інших класах вона представлена більш-менш рівномірно (15,23 % – 12,22 %); найвищий показник вітальної спрямованості зафіксовано у другокласників (20,98 %), найнижчий – у третьокласників (2,22 %); асоціальна спрямованість відсутня в учнів ІІ-го класу, наявний незначний її показник у третьокласників (2,22 %), дещо більший відсоток у першо- та четвертокласників (4,29 % та 6,45 %) відповідно.

Важливою психологічною передумовою і показником розвитку моральності є емоційний інтелект. Останній є властивістю особистості, що забезпечує використання знань, заснованих на емоціях; це специфічна здатність кодувати й декодувати емоційні репрезентації та використовувати їх у контексті поведінкових моделей, а також здатність прислухатися до власних почуттів, контролювати пориви емоцій, уміння приймати правильні рішення, бути оптимістичним.

Діагностика емоційного інтелекту (табл. 2, рис. 1) свідчить про окремі значущі гендерні відмінності. Зокрема, хлопчики краще розпізнають емоції радості та образи, а дівчатка – привітності та здивування. Останні є більш складними для диференціювання і стосуються сфери делікатного нюансування стосунків, тоді як перші виконують функцію „грубого”, біологічно зумовленого демаркування своєї чи чужої „соціальної території”. Емоції страху й особливо сердитості погано розпізнаються, можливо, в силу їх витіснення.

Рефлексія сумлінності як емпіричного показника моральної інстанції „совість” показує прогресивне зростання суб’єктивного значення цієї властивості впродовж навчання в початковій школі та зміну парціальних акцентів з одних на інші її поведінкові прояви. З цього випливає, що, формуючи здорову громадську думку в класному колективі, вчителю потрібно частіше звертатися до совісті вихованців, сприяти розвитку в них морального самоконтролю.

Важливою психологічною передумовою розвитку моральності є наявність оптимістичної, гармонійної Я-концепції, а в її складі – рефлексивно-адекватної самооцінки. Такий тип самооцінки може бути виражений через співвідношення двох образів Я – бажаного і наявного. Було отримано такі коефіцієнти рангової кореляції (за Спірменом) між дев’ятьма оцінюваними особистісними властивостями, що характеризують, за гіпотезою З.С. Карпенко, зміст ситуативно-діяльнісного самовизначення: rs = 0,92 при р < 0,001 (І-й клас), rs = 0,65 при р < 0,10 (ІІ-й клас), rs = 0,68 при р < 0,05 (ІІІ-й клас) і rs = 0,87 при р < 0,01 (ІV-й клас).

Наведені результати показують, що першокласники характеризуються найменшим розходженням Я-бажаного і Я-наявного, тобто максимально високою, вочевидь невідрефлексованою, некритичною самооцінкою, а відтак – максимальним самоприйняттям і оптимістичним поглядом на свої особистісні ресурси.

Другий рік навчання у школі, як свідчить коефіцієнт кореляції між Я-наявним і Я-бажаним, розвіює дитячі ілюзії щодо власного потенціалу. Навчання як соціально оцінювана діяльність травмує самооцінку багатьох дітей, а їх самих піддає випробуванню на відповідність високим вимогам успішного навчання й ефективної взаємодії в колективі шкільного класу.

Третій рік навчання характеризується більш-менш ефективними зусиллями дітей справитися з розузгодженням Я-бажаного і Я-наявного, що є свідченням їх соціально-психологічної адаптації та розвитку особистісної рефлексії.

У четвертокласників знову спостерігається різка синхронізація обох образів Я, що супроводжується зростанням самоповаги, впевненості в собі на тлі, безперечно, різних навчальних успіхів. Можна припустити, що на порозі підліткового віку навчання починає здавати свої позиції провідного виду діяльності, зростає значення позанавчальних інтересів, а відтак розширюються можливості позашкільного самоствердження, що знову вселяє у школярів оптимізм і об’єктивно розширює спектр життєвих перспектив, які перед ними відкриваються.

Здійснений за результатами рангування ряду особистісних рис (диспозицій) кореляційний аналіз (за Спірменом) середніх самооцінок Я-бажаного і Я-наявного засвідчує тенденцію підвищення рефлексивності самооцінки на тлі травматичної деструкції самоприйняття між першим і другим класами, емоційно-ціннісної консолідації Я-бажаного і Я-наявного між другим і третім класами та появи нових перспектив розвитку і високої самоповаги між третім і четвертим класами.

З метою виявлення форм морального самовизначення було проведено три експериментальні ситуації з учнями ІІ-го і ІІІ-го класів („Виставка”, „Ракета” і „Влучання в ціль”). Порівняльний аналіз здійснених у змагальній ігровій формі виборів засвідчує значуще переважання альтруїстично спрямованих учинків третьокласників над другокласниками за трьома діагностованими критеріями: самовизначення через усвідомлення відповідальності, самовизначення через ініціювання морально мотивованих дій і здатність до колективістського самовизначення.

Одним з найважливіших засобів особистісного зростання є навчальне і виховне спілкування вчителя зі школярами або педагогічне спілкування, тому організовуючи процес засвоєння учнями структури і системи знань, учитель має враховувати у своїй діяльності здібності та інтереси кожної дитини, використовувати різноманітні засоби для їхнього розвитку.

Для визначення відмінностей у саморегуляції навчальної діяльності (в установленні та підтримці дидактичної комунікації) було застосовано шкалу „Ефективність педагогічного стилю” Н.А. Амінова, Н.І. Шеліхової. Всі респонденти (класоводи) продемонстрували позитивний баланс ефективних підкріплень поведінки дітей і контролюючих впливів, що є важливою передумовою реалізації фасилітативної функції педагогічного спілкування як фактору гармонізації психологічних передумов розвитку моральності молодших школярів.

ВИСНОВКИ

Отримані у дисертаційній роботі результати дозволяють зробити такі висновки, що мають науково-практичну цінність:

1. Моральність як результат засвоєння соціальних норм індивідом проявляється в добровільному їх дотриманні у повсякденній поведінці та характеризується такими рисами, як усвідомленість, суб’єктивна значущість, культурна відповідність, спонтанність і вчинкова доцільність, що має різну міру сформованості впродовж молодшого шкільного віку.

2. Теоретично обґрунтовано й емпірично діагностовано такі психологічні передумови розвитку моральності молодших школярів: 1) глибинно-психологічні механізми моральної самоідентифікації; 2) моральний зміст гендерних настанов і ціннісних переваг; 3) емоційний інтелект; 4) рефлексія власних моральних рис; 5) характер Я-концепції, що визначається співвіднесенням образів Я-бажаного і Я-наявного; 6) поведінкові тенденції морального самовизначення; 7) стиль педагогічного спілкування як провідна соціально-психологічна детермінанта морально-психологічних новоутворень особистості дітей цього віку.

3. Було констатовано переважний вплив демонстративної та соціально схвалюваної моральної самоідентифікації як глибинно-психологічних механізмів розвитку моральності молодших школярів, що символізує їх сенситивність до інтеріоризації соціальних норм й адаптивну щодо наявного соціокультурного середовища тенденцію.

4. Встановлено значуще переважання індивідуалістичної та колективістської спрямованості свідомості і незначну вираженість асоціальної спрямованості дітей молодшого шкільного віку, що вказує на відносний баланс сепарації від дорослих родинного кола й інтеграції в колективі ровесників. Частка дифузної спрямованості до кінця вікового періоду поступово зменшується.

5. Значущі гендерні відмінності психологічних передумов розвитку моральності стосуються емоційного інтелекту: дівчатка більше орієнтуються на моральний зміст поведінки і здатні тонше диференціювати емоційні стани.

6. Відзначено зростання суб’єктивної значущості сумлінності як особистісного репрезентанта моральної інстанції „совість” упродовж молодшого шкільного віку та зростання здатності до колективістського самовизначення на рубежі 9 – 10 років.

7. Встановлено структурні трансформації Я-концепції молодших школярів: травматична деструкція самооцінки в першому класі змінюється встановленням оптимального балансу між Я-бажаним і Я-наявним у ІІ-му і ІІІ-му класах; на час завершення початкової школи відбувається зростання самоповаги, впевненості у собі та самоприйняття.

8. Підтверджено, що фасилітуючий стиль педагогічного спілкування справляє позитивний вплив на розвиток передумов моральності молодших школярів, на відміну від контролюючого, директивного.

Перспективним напрямком дослідження психологічних передумов розвитку моральності в молодшому шкільному віці є порівняльне лонгітюдне вивчення взаємозв’язку стилів сімейного виховання і педагогічного спілкування з внутрішньоособистісними чинниками морального й ціннісно-орієнтаційного змісту, що дозволить вийти на розробку науково обґрунтованих прикладних програм стимулювання й оптимізації цього процесу.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1. Житарюк В.І. Феноменологічні кореляти моральної сенситивності молодших школярів // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. – К.: Главник, 2005. – Вип. 26, в 4-х томах, том 2. – С. 77 – 81.

2. Житарюк В.І. Самосвідомість як інтегральний чинник розвитку моральної сенситивності // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. – Івано-Франківськ: Плай, 2006. – Вип. ІX. – С. 90 – 96.

3. Житарюк В.І. Особливості моральних суджень молодших школярів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. ІХ, част. 6. – К., 2007. – С. 148 – 153.

4. Житарюк В.І. Особливості розвитку совісності у дітей молодшого шкільного віку // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. – 2007. – № 6 – 7. – С. 13 – 16.

5. Житарюк В.И. Основные понятия и задачи нравственного воспитания личности // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу ’2004” 1 – 15 листопада. – Том 53. – Психолого-виховні проблеми розвитку особистості. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 16 – 20.

6. Житарюк В.І. Роль класного колективу у формуванні моральних якостей молодшого школяра // Матеріали ІII Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень ’2004” 21 – 30 червня. – Том 2. – Психологія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 26 – 28.

7. Житарюк В.І. Специфіка розвитку моральної свідомості молодших школярів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції „Сучасний соціокультурний простір 2005”. Ч. 2. – К.: МЕГАНОМ, 2005. – С. 52 – 53.

АНОТАЦІЇ

Житарюк В.І. Психологічні передумови розвитку моральності молодших школярів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2008.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню та експериментально-діагностичному вивченню структурно-динамічних показників сформованості психологічних передумов морального розвитку учнів початкових класів.

У дисертаційній роботі експліковано психодинамічні показники моральної сенситивності молодших школярів, розширено уявлення про структурно-функціональну трансформацію Я-концепції дітей у хронометричних межах досліджуваного віку, конкретизовано глибинно-психологічний зміст механізму ідентифікації в процесі засвоєння моральних норм, уточнено суть гендерних відмінностей емоційного інтелекту, розкрито специфіку самовизначення особистості в умовах спільної діяльності як передумов розвитку моральності молодших школярів; акцентовано увагу на взаємозв’язок стилю педагогічного спілкування з рівнем морального розвитку вихованців.

Ключові слова: моральність, моральний розвиток, молодший шкільний вік, мотивація, самовизначення, емоційний інтелект, учинок, педагогічне спілкування, самосвідомость, сенситивність.

Житарюк В.И. Психологические предпосылки развития нравственности младших школьников. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2008.

Диссертация посвящена теоретическому и экспериментально-диагностическому изучению структурно-динамических показателей сформированности психологических предпосылок нравственного развития учеников начальных классов.

В диссертационной работе эксплицированы психодинамические показатели моральной сенситивности младших школьников, расширено представление о структурно-функциональной трансформации Я-концепции детей в хронометрических границах исследуемого возраста, конкретизировано глубинно-психологическое содержание механизма идентификации в процессе усвоения моральных норм, уточнена суть гендерных отличий эмоционального интеллекта, раскрыта специфика самоопределения личности в условиях совместной деятельности как предпосылки развития нравственности младших школьников; акцентировано внимание на взаимосвязи стиля педагогического общения с уровнем морального развития воспитанников.

Ключевые слова: нравственность, нравственное развитие, младший школьный возраст, мотивация, самоопределение, эмоциональный интеллект, поступок, педагогическое общение, самосознание, сенситивность.

Zhytariuk V. I. Psychological pre-conditions of development of morality of junior schoolboys. – It is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of psychological sciences of specialty 19.00.07 – pedagogical and age psychology. – The Pricarpatskiy national university of the name of Vasiliy Stefanik, Ivano-Frankіvsk, 2008.

Dissertation is devoted to the theoretical ground and experimental-diagnostic study of structural-dynamic indexes of forming of psychological pre-conditions of moral development of students of initial classes.

In dissertation work are exposed indexes of moral sensitivity of junior schoolboys, the presentation of structural-functional transformation of the I-conception of children in the chronometrical scopes of the explored age is extended, deep-psychological content of mechanism of authentication is specified in the process of mastering of moral norms, specified essence of gender differences of emotional intellect, exposed the specification of self-determination of personality in the conditions of joint activity as pre-conditions of development of morality of junior schoolboys; attention is accented on intercommunication of style of pedagogical communication with the level of moral development of pupils.

Attention is accented on that morality as a result of mastering of social norms shows up an individual in voluntarily their observance in the everyday conduct and is characterized by such lines, as realized, subjective meaningfulness, cultural accordance, spontaneity and act expedience, that has the different measure of forming during a midchildhood.

In the work are theoretically grounded and empirically diagnosed such psychological pre-conditions of development of morality of junior schoolboys: 1) deep-psychological mechanisms of moral self authentication; 2) moral content of gender options and valued advantages; 3) emotional intellect; 4) reflection of own moral lines; 5) the character of I-conception, that concerns by correlation of appearances of I-desired and I-real; 6) behavior tendencies of moral self-determination; 7) style of pedagogical communication as leading social-psychological determinant of moral-psychological new formations of personality of children of this age.

In particular the overwhelming influencing of demonstrative and socially approved moral self authentication is established as the deep-psychological mechanisms of development of morality of junior schoolboys, that symbolizes their sensitivity to the interiorization of social norms and adaptive tendency in relation to a present social cultural environment.

Considerable predominance of egocentric and pro-social orientation of consciousness and insignificant expressed of asocial orientation of children of midchildhood is set. The particle of diffuse orientation to the end of age-old period is diminishing gradually.

It is indicated, that the considerable gender differences of psychological pre-conditions of development of morality touch an emotional intellect: girls are more oriented on moral content of behavior and are able to differentiate the emotional states thinner.

The growth of subjective meaningfulness of honesty is marked as personality representation of moral instance „conscience” during a midchildhood and growth of capacity for collectivism self-determination on a border of 9-10 years.

Structural transformations of the I-conception of junior schoolboys are set: traumatic destruction of self-appraisal in first class changes by establishment of optimal balance between I-desired and I-real in second and third classes; in a time of completion of primary school there is growth of self-esteem, confidence in itself and self acceptance. In particular, carried out as a result of ranging row of personality’s lines (dispositions) the cross-correlation analysis (for Spearmen) of middle self-appraisals of I-desired and I-real certifies the tendency of increase of reflection of self-appraisal on a background traumatic destruction of self acceptance between first and second classes, emotional-valued consolidation of I-desired and I-real between second and third classes and appearance of new prospects of development and high self-esteem between the third and fourth classes.

As the factor of harmonization of psychological pre-conditions of development of morality of junior schoolboys positive balance of effective reinforcements of conduct of children and control of teacher influence is the important condition of facilitative function of pedagogical communication. In the work was confirmed, that facilitative style of pedagogical communication has positive influence on development of morality of junior schoolboys, unlike controlling, directive.

It is confirmed, that facilitative style of pedagogical communication has positive influence on development of morality of junior schoolboys, unlike controlling and directive.

In a midchildhood the comparative longitude study of intercommunication of styles of family education and pedagogical communication is perspective direction of research of psychological pre-conditions of development of morality with the inter personality factors of moral and valued-orientation content, that will allow to go out for development scientifically grounded application programs of stimulation and optimization of this process.

Key words: morality, moral development, midchildhood, motivation, self-determination, emotional intellect, act, pedagogical communication, self-consciousness, sensitivity.