МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИМІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО–ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ ТА СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

ПАНАС
АНДРІЙ РОМАНОВИЧ

УДК 616.89-008.441.13+(616.893-02:616.89-008.441.13)]:616.155.1-008.82-08

ПОРУШЕННЯ Na-ТРАНСПОРТУЮЧИХ СИСТЕМ В ЕРИТРОЦИТАХ У ХВОРИХ НА АЛКОГОЛІЗМ, АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України

Науковий керівник: академік АН Вищої школи України,

доктор медичних наук, професор

ВЛОХ Ірина Йосипівна,

завідувач кафедри психіатрії, психології і сексології Львівського державного медичного університету ім.Д.Галицького МОЗ України

Офіційні опоненти: доктор медичних наук,

МАКАРЕНКО Олександр Миколайович,
керівник групи клінічної нейропсихофармакології Українського науково-дослідного інституту
соціальної та судової психіатрії МОЗ України

доктор медичних наук,

ПШУК Наталія Григорівна,

доцент кафедри психіатрії, загальної і медичної

психології Вінницького державного медичного університету імені М.І.Пирогова МОЗ України

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія Міністерства охорони здоров’я України

Захист дисертації відбудеться "1"листопада 1999 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті

соціальної та судової психіатрії за адресою: 254080, м.Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії (254080, м.Київ, вул. Фрунзе, 103).

Автореферат розісланий "29"вересня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Онишко Ю.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Неухильне зростання розповсюдженості хронічного алкоголізму в нашій країн, збільшення кількості хворих на алкогольні психози, а також катастрофічні медичні і соціальні наслідки алкоголізму поставили перед вітчизняною психіатрією ряд невідкладних теоретичних та практичних завдань (А.П.Афендикова, П.Н.Боднар, 1987; Н.Я.Фурсова, Е.Н.Ревенок и др., 1990).

В багатьох публікаціях (Г.Я.Авруцький, А.А.Недува, 1988; Б.М.Асадов, 1983; О.Мо-роз, І.Влох, 1996; A.Bjorneboe, G.E.Bjorneboe, 1993) підкреслюється необхідність вивчення біологічних механізмів розвитку алкоголізму, розробки тактики ефективної патогенетично обгрунтованої терапії і реабілітації хворих. Слід прийняти до уваги, що при дослідженні етіопатогенезу алкогольної хвороби встановлено зрушення інтенсивності перекисного окислення ліпідів, обміну нейромедіаторів, синтезу простагландинів, метаболізму вуглеводів, ліпідів та амінокислот (О.С.Бурмистров, Ю.С.Бородкин, 1990; Л.П.Быкова, Т.П.Жукова, 1991; В.Н.Синицкий, Н.К.Харченко, 1995; R.Farskinen, E.A.Nikkila et. al., 1987). Нині залишається мало сумнівів в тому, що при алкоголізмі порушуються практично всі ланки клітинного метаболізму. Тому зрозумілим є інтерес до механізмів іонного транспорту, котрі функціонують в клітинах різних типів, і до змін кінетичних характеристик іон–транспортуючих систем, що з`являються при хронічному алкоголізмі і алкогольних психозах.

Відомо, що при алкоголізмі виникають значні відхилення в системах овабаїн–чутливого та овабаїн–резистентного транспорту іонів (О.М.Мороз, І.Й.Влох, 1996; О.А.Бурий, 1997). Також встановлено особливості Na–транспортуючих систем за хронічного алкоголізму, котрий супроводжується гіпертонічною хворобою і/або інсулінонезалежним цукровим діабетом. Базуючись на цих дослідженнях, було продовжено працю в даному науковому напрямку, щоб мати можливість встановити особливості іонного транспорту і за інших захворювань, що виникають внаслідок хронічного зловживання алкоголем, в тому числі і при алкогольних психозах, а також обгрунтувати доцільність застосування фуразолідону для подолання збурень натрієвого гомеостазу. Вибір останнього як середника, здатного модулювати властивості різноманітних іон–транспортуючих систем, був мотивований спостереженнями, згідно котрих фуразолідон впливає на швидкість утилізації клітинами кисню, чинить дію на антиоксидантні захисні механізми і процеси перекисного окислення ліпідів (B. Sas, 1993), тобто змінює ланки метаболізму, котрі мають відношення до підтримання іонного складу внутрішньо– та позаклітинного середовищ.

Серед Na–транспортуючих систем такою, що становить об`єкт найбільш численних досліджень, є Na,K–АТФаза, за посередництвом якої здійснюється овабаїн–чутливий транспорт Na+. Однак протягом останніх років одержано вагомі докази можливості транспорту мо-новалентних іонів овабаїн–резистентними механізмами (Ю.В. Постнов, С.Н.Орлов, 1987; A.R. Chipperfield, 1987; M.A.Post, D.C. Davson, 1994), зокрема, Na, K, Cl–котранспортом (P.Geck, B.Pfeiffer, 1989; N. Whisenant,1993) та Na/Li–протитранспортом (T.C. Hardman, S.Sandhu et.al., 1992; F.J.Muriana, C.Montilla et.al., 1996). Хоча їх активність в еритроцитах є стійкою протягом періоду індиві-дуальної тривалості, нагромаджуються дані на користь того, що згадані системи піддаються модуляціям як гостро, так і хронічно, за впливу різноманітних факторів. Значний інтерес у дослідженні цих механізмів ста-новить зв`язок між змінами їх поведінки та окремими патологічними станами. Порушення кінетичних характеристик овабаїн–резистентного транспорту моновалентних іонів виявлено при ендогенних психозах (И.И.Влох, 1992) есенціальній гіпертензії (А.Н.Бритов, А.М.Коваль и др., 1991; В.Н.Ослопов, Ю.В.Смирнов и др., 1991; G.I.Adebajano, P.Gaffney et. al., 1996; M.Canessa, 1994), цукровому діабеті (M.Canessa, G.Zerbini, 1992; A.Czech, J.Taton, 1991; T. Senda, N.Serisawa et.al., 1996), дисліпідеміях (S.H.Stengard, K.E.Zerba et.al., 1997), нефропатіях (Y.F.Sun, C.J.Tsai et. al., 1996; P.L. Neves, M.Faisca et.al., 1996).

Однак повністю відсутні дані про порушення Nа–транспортуючих систем в еритроцитах у хворих на алкоголізм та алкогольні психози, тому є очевидною доцільність проведення наукових досліджень у вказаному напрямку.

3в’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана у відповідності з планом наукових досліджень Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького і є частиною науково-дослідної теми “Дослідження механізмів розвитку іонних мембранопатій”. Шифр ІН 30.00.0001.96, № державної реєстрації 0198 U 000877.

Мета та завдання дослідження.

Мета роботи - встановлення особливостей модуляції овабаїн-чутливого та овабаїн-ре-зистентних механізмів транспорту Na+ в еритроцитах за алкоголізму, що супровод-жується алкогольними захворюваннями печінки, і при алкогольних психозах.

В світлі поставленої мети вирішували наступні основні завдання:

1.

1.

1.

1.

1.

Наукова новизна. Вперше показано, що одну з причин перевантаження еритроцитів іонами Na+ у хворих, в котрих алкоголізм приводить до розвитку алкогольних захворювань печінки, становить пригнічення овабаїн–чутливої екструзії Na+. Компенсаторне збільшення швидкості Na, K, Cl–котранспорту є недостатнім для повернення внутрішньоеритроцитарної концентрації Na+ в межі фізіологічного діапазону. Встановлено участь швидкості фуросемід–чутливого Na, K, Cl–котранспорту в підтриманні стабільності іонограми крові у хворих з алкогольними психозами.

Експериментально досліджено параметри овабаїн–чутливої екструзії Na+, фуросемід–чутливого Na, K, Cl–котранспорту та Na/Li–протитранспорту в еритроцитах і гепатоцитах за гострого та хронічного впливу на організм піддослідних тварин фуразолідону. Встановлено високу резистентність Na–транспортуючих систем вказаних клітин до дії фуразолідону в часовий інтервал, коли концентрація фуразолідону в крові є максимальною, та у віддалений період. Виявлено дози фуразолідону та режим його введення в організм, за дотримання яких цей препарат не чинить індукторного впливу на процеси перекисного окислення ліпідів в крові та печінці. Одержано докази наявності у фуразолідону властивостей сприяти зменшенню порушень Na–транспортуючих систем у хворих з алкогольними захворюваннями печінки.

Практичне значення результатів дослідження. Проаналізовано можливий патофізі-ологічний механізм виникнення відхилень в балансі К+ та Na+ при алкоголізмі за наявності алкогольних захворювань печінки, зокрема, поєднаних з гіпертонічною хворобою, основу якого складають розвиток оксидативного стресу та збурень іонного гомеостазу. Наведено причини, сукупність котрих забезпечує стабільність концентрацій К+ та Na+ в крові у хворих з алкогольними психозами. Здійснено аналіз властивостей фуразолідону як модулятора функ-ціонального стану клітин різних типів. Обмежену здатність фуразолідону зумовлювати ви-никнення відхилень в овабаїн–чутливому та овабаїн–резистентних механізмах транспорту моновалентних іонів в еритроцитах та гепатоцитах експериментальних тварин використано для обгрунтування доцільності застосування вказаного препарату за патологічних станів, що супроводжуються натрієвим перевантаженням клітин. Показано, що тривалість курсу терапії фуразолідоном повинна бути лімітованою. Встановлено високу ймовірність подолання порушень гомеостазу іонів Na+ у хворих, в котрих алкоголізм супроводжується алкогольними захворюваннями печінки, але не гіпертонічною хворобою, оскільки в останньому випадку зміни Na–транспортуючих систем є генетично детермінованими. Наголошено, що вимірювання параметрів Na–транспортуючих систем можна застосувати для контролю за функціональним станом еритроцитарних мембран.

Декларація конкретного особистого внеску дисертанта.

Особистий внесок автора полягає в пошуку та опрацюванні джерел літератури, в аналізі актуальності та ступеня вивчення проблеми, підборі та клінічному обстеженні хворих, пос-тановці методик дослідження, опрацюванні та узагальненні одержаних результатів, форму-люванні висновків, підготовці рекомендацій для впровадження.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обгово-рювалися на науково–практичній конференції, присвяченій 200–річчю Харківської міської клінічної психіатричної лікарні “Сабурова дача” (Харків, 1996), науково–практичній конференції, присвяченій 100–річчю Вінницької психоневрологічної лікарні імені О.І.Ющенка (Вінниця, 1997), щорічних підсумкових конференціях ЛДМУ (1995 – 1998), засіданнях облас-ного наукового товариства психіатрів (1996 – 1998), науково–практичній конференції, присвяченій 100–річчю кафедри фізіології Львівського державного медичного університету (Львів, 1995), ХV з`їзді фізіологів України (Львів – Донецьк, 1998), на спільному засіданні кафедр психіатрії і медичної психології, нормальної фізіології, неврології та ЦНДЛ Львів-ського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Результати роботи впровадженні в практику клінічного відділення Львівської обласної державної психіатричної лікарні та стаціонарних відділень Львівського обласного нарко-логічного диспансеру, в науково–дослідну роботу і навчальний процес кафедр психіатрії, психології і сексології, кафедри фармакології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького.

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 14 наукових праць, які відображають її основні положення. З них 7 статей в наукових фахових журналах, 6 робіт в матеріалах і тезах конференцій та 1 інформаційний лист.

Структура та об’єм роботи. Дисертація викладена на 147 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, п'яти підрозділів глави “Результати дослідження та їх обговорення”, висновків та списку ви-користаної літератури, який включає 192 джерела літератури. Робота ілюстрована 21 табли-цями та 9 рисунками.

ЗМІСТ РОБОТИ МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯЗМІСТ РОБОТИ МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під спостереженням знаходилося 114 хворих, у було діагностовано алкоголізм та ал-когольні психози. Дослідження проводилося з використанням шкали клінічних ознак фазного перебігу алкоголізму. В групу порівняння входило 30 психічно здорових осіб, які ведуть тверезий спосіб життя. Для порівняння клінічної ефективності препаратів сенсибілізуючої до алкоголю дії було також виділено контрольну групу з 30 хворих на алкоголізм, яким активні методи терапії не проводилися.

Всіх хворих, що знаходилися під спостереженням,було поділено на групи:

1)

1)

1)

1)

Іон–транспортуючі функції еритроцитів досліджували у 42 хворих на алкоголізм ІІ стадії розвитку, 24 хворих на білу гарячку, 12 хворих з гострим алкогольним галюцинозом. У 30 хворих алкоголізм супроводжувався алкогольними захворюваннями печінки, у 16 хворих алкогольні захворювання печінки поєднувались із гіпертонічною хворобою.

Вимірювання параметрів Na–транспортуючих систем в еритроцитах у вказаних хво-рих проводили через три доби після відміни будь–якого медикаментозного лікування, через п`ять діб щоденного вживання фуразолідону і на п`яту добу періоду післядії. В роботі використано фуразолідон, виготовлений на акціонерному об`єднанні “Монофарм” (Україна). Препарат, що містив 0,05 г активної речовини, призначали тричі на день.

Експериментальна частина роботи виконана на 156 білих щурах, з котрих 144 були під-дані впливові фуразолідону. Білі щурі, що піддавались дії фуразолідону, були об’єднані в 12 підгруп /по 12 тварин в кожній/. Щурам 1 ... 6 груп одноразово перорально вводили фуразолідон /НВО Біолар, Латвія/ в наступних дозах: 333,6; 66,7; 13,3 мг х 1 кг маси тіла /-1/. Тварин вказаних перших трьох підгруп декапітували під легким ефірним наркозом через 1 год від часу введення препарату, тварин інших трьох підгруп витримували протягом 5-добового періоду післядії. Тварин 7 ... 12 під-груп піддавали хронічному впливові фуразолідону в дозах: 9,00; 1,80; 0,35 мг х 1 кг маси тіла /-1/. Тваринам7 ... 9 підгруп пероральне введення фуразо-лідону здійснювали щодня протягом5-ти діб, 10 ... 12 підгруп – протягом 20 діб.

Визначення концентрації Na+ та K+ в еритроцитах, плазмі крові та середовищах інку-бації, в гепатоцитах проведено методом полум’яної фотометрії на фотометрі типу Plapho-4, Carl Ceiss, Jena.

Про інтенсивність овабаїн-чутливого транспорту Na+ /активної екструзії цього іону/ судили за збільшенням концентрації Na+ в еритроцитах та гепатоцитах після їх інкубації в се-редовищі, що містило овабаїн /0,1 мМ для еритроцитів людини, 1,0 мМ - для еритроцитів щура, 5,0 мМ - для гепатоцитів щура/. Швидкість овабаїн-резистентного Na, K, Cl-котранс-порту встановлювали за приростом концентрації Na+ в процесі інкубації еритроцитів чи гепа-тоцитів за присутності овабаїну у вказаних концентраціях та фуросеміду. Про швидкість Na/Li -протитранспорту судили за різницею концентрації Na+ в нульовий та кінцевий час ін-кубації клітин, що її здійснювали при додаванні вказаних інгібіторів за наявності та за відсут-ності LiCl. Відповідні стандарти названих іонів готували на розчині хлористого тетраметил-амонію і MgCl2. Активність Na, K-АТФази еритроцитарних мембран встановлювали шляхом визначення різниці між активністю сумарної АТФази та Mg-АТФази, що їх визначали за при-ростом концентрації неорганічного фосфору. Визначення вмісту продуктів перекисного окис-лення ліпідів - малонованого диальдегіду - проводили методом Тимирбулатова Р.А., Селезне-ва Е.И. /1981/, активності каталази - методом Гаврилова В.Б., Meшкоpуднoй M.И. /1983/, ак-тивності пероксидази - методом Попова М., Нейковской Л. /1971/.

Результати дослідження були обчислені варіаційно-статистичним методом Cтьюдeнтa-Фiшеpa.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯРЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

1. Концентрація Na+ та K+ в крові та транспорт Na+ моновалентних іонів в еритроцитах у хворих на алкоголізм і алкогольні психози2. Концентрація та в крові та транспорт моно-ва-лен-тних іонів в еритроцитах у хворих на хронічний алкоголізм

Аналіз результатів проведених досліджень дозволив встановити особливості овабаїн-чутливого та овабаїн-розистентних механізмів іонного транспорту в еритроцитах у хворих на алкоголізм і алкогольні психози. В таблиці 1 сумовані результати вимірювання концентрації K+ та Na+ в еритроцитах та плазмі, а також наведено три індекси співвідношень цих іонів. Звертає на себе увагу, що у пацієнтів з алкогольними захворюваннями печінки, в тому числі при поєднанні останніх з гіпертонічною хворобою, концентрація внутрішньоеритроцитарного K+ не відрізняється від такої, встановленої для практично здорових осіб, а концентрація K+ в плазмі крові в обидвох групах є вірогідно підвищеною. Концентрація Na+ виявилась пара-метром, значно чутливішим до інтоксикації алкоголем, оскільки її зміни виникають з обидвох сторін еритроцитарної мембрани. Таким чином, одержано свідчення наявності за алкогольних захворювань печінки іонного перевантаження клітин, частково зумовлено надмірним нагромадженням Na+.

У нашому дослідженні практично у всіх хворих на алкоголізм, в тому числі при поєднанні з гіпертонічною хворобою, виявлено вірогідне пригнічення активності Na, K-АТФази еритроцитарних мембран.

Зміни активності Na, K-АТФази за алкогольних захворювань печінки можуть бути по-в’язані з відхиленнями в ліпідному складі еритроцитів, як це показано в численних дослід-женнях /Bjorneboe et at., 1993; Coudray et al., 1993; Gomes-Tubio et al., 1995; Arranz et al., 1996; Shiraishi et al., 1996/.

Не менш важливим є і те, що у таких хворих і гепатоцити, і еритроцити зазнають кисневого голодування, а гіпоксія є фактором, лімітуючим інтенсивність процесів енергоутворення. Треба також прийняти до уваги, що швидкість гліколізу значною мірою детермінується величиною концентраційного Na-градієнту. Згідно одержаних нами даних, цей параметр у обстежених хворих зазнає змін, що полягають у зниженні його величин.

Цілком очевидно, що надмірне нагромадження іонів Na+ в еритроцитах у пацієнтів з ал-когольними захворюваннями печінки обидвох груп зумовлюється пригніченням Na, К-АТФази еритроцитарних мембран. Правильність подібного висновку підтверджується паралельним зниженням індексу К+і / Na+і (таблиця 1).

Таблиця . Концентрація K+ та Na+ (мМ) та індекси співвідношень (одиниці) цих іонів в крові у хворих на алкоголізм в ІІ стадії. |

Група порівняння | Алкогольні захворювання печінки | Алкогольні захворювання печінки + гіпертонічна хвороба

Mm | % відхилення | Mm | % відхилення

Кі | 102,36,7 | 96,27,4 | 94 | 101,99,4 | 99,6

Naі | 14,51,0 | 19,30,8

х | 133,1 | 18,60,7

х | 128,3

Ке | 3,70,3 | 5,00,4

х | 135,1 | 5,30,5

х | 143,2

Naе | 149,29,6 | 94,17,3

х | 63,0 | 96,07,7

х | 64,3

Кі / Naі | 7,00,5 | 5,00,4

х | 71,4 | 5,50,3

х | 78,6

Кі / Ке | 27,62,2 | 19,21,2

х | 69,6 | 19,21,4

х | 69,6

Naе / Naі | 10,31,2 | 4,80,3

х | 46,6 | 5,20,4

х | 50,5

Примітка: x – p < 0,05 стосовно групи порівняння.

Сукупність даних, одержаних при вимірюванні іонограми крові, активності Na, К-АТФази еритроцитарних мембран і декількох параметрів овабаїн-чутливоготранспорту Na+, зокрема, активної проникливості мембран для Na+ та коефіцієнту овабаїн-чутливого відпом-повування іонів Na+ засвідчує відсутність істотних відмінностей між цими показниками у хворих з алкогольними ураженнями печінки і за додаткової наявності гіпертонічної хвороби. Питання патогенезу розладів іонного обміну за алкогольних захворювань печінки протягом тривалого часу залишались мало відомими. Можливість застосування для аналізу іонної транслокації транспортних інгібіторів послужила вагомим стимулом для встановлення кіне-тичних характеристик овабаїн-резистентних механізмів обміну іонів. Сказане в першу чергу стосується Na,К,СІ-котранспорту та Na /Li-протитранспорту.

Одержані нами результати вимірювання швидкості Na,К,СІ-котранспорту показують, що напрямок змін цього показника в еритроцитах пацієнтів, котрі знаходились під спостереженням, є неоднаковим (таблиця 2). За наявності алкогольних захворювань печінки швидкість Na,К,СІ-котранспорту є вірогідно вищою, ніж в еритроцитах осіб, що складали групу порівняння. Однак практично у всіх хворих, в котрих алкогольні захворювання печінки поєднуються з гіпертонічною хворобою, швидкість вказаної транслокацї є аномально низькою.

Таблиця . Швидкість овабаїн-чутливої екструзії (мМх1л клітин -1 х 1 год -1),
Na, K, Cl-котранспорту (мМх1л клітин -1 х 1 год -1),
Na/Li- протитранспорту (мМх1л клітин -1 х 1 год -1)
в еритроцитах у хворих на алкоголізм ІІ стадії. |

Овабаїн–екструзія Na+ | Na, K, CL котранспорт | Na/Li протитранспорт

Mm | % відхилення | Mm | % відхилення | Mm | % відхилення

Група порівняння | 5,860,41 | 0,620,04 | 0,240,02

Алкоголізм

Алкогольні захворювання печінки | 3,820,48х | 65,2 | 0,950,08х | 153,2 | 0,400,03х | 166,7

Алкогольні захворювання печінки + гіпертонічна хвороба | 4,120,35х | 70,3 | 0,340,05х | 54,8 | 0,150,01х | 62,5

Примітка: x – p < 0,05 стосовно групи порівняння.

Механізм Na,К,СІ-котранспорту є складовою частиною об’єм-залежних систем. Як правило, пригнічення швидкості Na,К,СІ-котранспорту відбувається при трансформації нормоцитів в макроцити, коли в клітину посилено поступають іони , а пригнічення активності Na, К-АТФази мембран служить додатковою причиною виникнення натрієвого перевантаження.

Результати виконаного нами дослідження свідчать, що модуляція властивостей Na,К,СІ-котранспорту в еритроцитах гіпертензивних осіб, алкоголізм у котрих привів до розвитку ал-когольних захворювань печінки, не проявляє ознак специфічності. В еритроцитах осіб, в котрих алкогольні захворювання печінки поєднуються з гіпертонічною хворобою, швидкість Na/Li-протитранспорту є вірогідно нижчою від контрольних значень (таблиця 2), і в цьому плані одержані результати є подібними до таких, що їх зареєстровано за хронічного алкоголізму П та Ш стадій, котрий супроводжувався гіпертонічною хворобою (Бурий, 1997). Це можна розглядати як додатковий доказ правильності гіпотези, згідно якої зміни овабаїн-резистентних механізмів транспорту моновалентних іонів є генетично детермінованими.

Що ж стосується причин збільшення швидкості Na/Li-протитранспорту в еритроцитах за алкогольних захворювань печінки, то вони можуть бути зумовлені індукованими впливом алкоголю змінами молекулярного складу еритроцитарних фосфоліпідів (Shiraishi et al., 1993; Mori et al., 1994).

Результати дослідження свідчать також, що у хворих на алкоголізм, що супроводжується розвитком алкогольних психозів, спостерігається пригнічення показників активної екструзії Nа+ з еритроцитів і стабілізація концентрації К+ та Nа+ в еритроцитах та плазмі крові. Це можна пояснити частковою активацією механізму Nа, К, Cl–котранспорту, що виявляється у хворих на білу гарячку та алкогольний галюциноз.

2. Чутливість Na-транспортуючих функцій еритроцитів до впливу фуразолідону у хворих на алкоголізм3. Чутливість Na-транспортуючих функцій еритроцитів до впливу фуразолідону у хворих на хронічний алкоголізм

Сенсибілізуюча властивість фуразолідону до дії алкоголю, здатність препарату чинити вплив на ті ланки клітинного метаболізму, що пов’язані з обміном іонів і процесом перекисного окислення ліпідів (Хохлов Л.К. и соавт., 1973; Авруцкий Г.Я., Недува А.А., 1988) послужили обгрунтуванням для включення фуразолідону в арсенал засобів, що їх викорис-товують для лікування алкоголізму. Одержані результати засвідчили наступне.

Після 5-денного курсу лікування фуразолідоном хворих, алкоголізм у котрих супровод-жувався алкогольними захворюваннями печінки, зареєстровано вірогідне зниження концентрації Nа+ в еритроцитах, оскільки цей показник становив мМ х 1 л клітин (-1) проти мМ х 1 л клітин (-1) перед початком приймання препарату; р<0,05. Концентрація вказаного іону в плазмі вірогідно підвищувалась і була наближеною до меж фізіологічного діапазону: мМ х 1 л клітин (-1) проти мМ х 1 л клітин (-1) у практично здорових осіб з групи порівняння. Відповідно, індекс співвідношення “позаклітинний Nа+ / внутрішньоеритроцитарний Nа+” не відрізнявся від контрольних значень. Таку реакцію хворого організму на введення фуразолідону можна оцінювати як позитивну, оскільки саме натрієвий концентраційний градієнт визначає інтенсивність енергоутворюючих та енергоспоживаючих процесів. Бажаний корегуючий ефект фуразолідону зберігався і в період післядії, як це встановлено через п’ять діб після припинення приймання хворими препарату. Що ж стосується величин концентрації іонів К+ в еритроцитах та плазмі крові у осіб з алкогольними захворюваннями печінки за умов впливу фуразолідону, то цей параметр виявився менш чутливим до вказаного препарату, ніж іони Nа+, оскільки істотних їх змін стосовно таких перед початком лікування виявлено не було.

Є важливим, що за впливу фуразолідону у хворих на алкоголізм, що супроводжується алкогольними захворюваннями печінки, благоприємні зміни виникають не лише зі сторони овабаїн-чутливої екструзії Nа+, але й інших систем транслокації -фуросемід-чутливого Nа+, К, Сl-котранспорту та Na/Li-протитранспорту. Стійкість досягнутих за посередництвом фуразо-лідону ефектів було підтверджена на п’яту добу періоду післядії.

Що ж стосується впливу фуразолідону на Na-транспортуючі системи в еритроцитах у хворих на алкоголізм в ІІ стадії, алкогольні захворювання печінки у котрих поєднувалися з гі-пертонічною хворобою, то бажаних ефектів в плані нормалізації показників обміну Nа+ до-сягнути не вдалось, оскільки і іонограма крові, і швидкість всіх трьох Na-транспортуючих систем в еритроцитах як після завершення курсу лікування цим препаратом, так і в період післядії не відрізнялись від таких напередодні лікування.

3. Чутливість Na-транспортуючнх систем еритроцитів та гепатоцитів до гострого та хронічного впливу фуразолідону.1. Чутливість Na-транспортуючнх систем еритроцитів та гепатоцитів до гострого та хронічного впливу фуразолідону.

Пошук даних літератури в напрямку як токсикологічних, так і клічничих ефектів фура-золідону виявив лише поодинокі повідомлення стосовно чутливості іонного обміну до вказа-ного ксенобіотика, що зводиться в основному до повідомлень про ймовірність зменшення концентрації іонів Nа+ в плазмі крові і порушень механізму транспорту Na /Ca-обміну (Lax et al., 1994).

Однак наявність свідчень, що за введення фуразолідону є можливими розвиток анемії і, отже, гіпоксичних ефектів (Zaman et al. 1995; Ali et al., 1996), зміни кількості циркулюючої крові (Khan et al. 1995), модуляція антиоксидантних захисних механізмів, активація процесів перекиснего окислення ліпідів (Sas, 1993) що зумовлює виникнення оксидативного стресу, роблять вірогідними припущення про порушення постійності іонного складу внутрішньо- та позаклітинних середовищ.

В нашому дослідженні одержано дані, які засвідчують достатню стабільність систем овабаїн-чутливого активного транспорту , фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту та Na/Li-протитранспорту в еритроцитах, виділених з крові білих щурів через 1 год після перо-рального введення вказаного медикаменту. Аналогічна група піддослідних тварин була ви-тримана протягом 5-добового періоду післядії, після завершення котрого також проводили вимірювання швидкостей Na-транспортуючих систем. Параметри іонного транспорту Nа+, не виходили за межі контрольних значень.

При хронічному впливі фуразолідону, в еритроцитах, виділених з крові піддослідних тварин після 5-ти щоденних введень препарату, транслокація іонів, що здійснюється системами активної екструзії Nа+ та фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту, не відрізнялась від такої в еритроцитах щурів контрольної групи. Однак швидкість Na/Li-протитранспорту в еритроцитах щурів, була вірогідно підвищеною.

Протилежну картину встановлено в еритроцитах, виділених з крові щурів після 20-ти щоденних введень фуразолідону: швидкість овабаїн-чутливого транспорту Nа+ (активної екструзії цього іону) була різко зниженою, швидкість фуросемід-чутливого Na, K, Cl-котранспорту підвищувалась, а швидкість Na/Li-протитранспорту не відрізнялась від такої в еритроцитах контрольної групи.

Таким чином, за гострого введення фуразолідону в високих дозах ні через 1 год від часу прийому препарату, ні через 5 діб періоду післядії в еритроцитах щурів не виявлено вірогідних змін концентрації Nа+. Хронічний вплив препарату в низьких дозах не відбивається на внутрішньоеритроцитарній концентрації Nа+, однак приводить до різкого збільшення цього показника за умови продовження курсу введення до 20-ти діб.

Загальновідомим фактом є наявність зв’язку між іонною проникливістю та ліпідною компонентою плазматичних мембран. Про останню в даній роботі судили за результатами вимірювання в сироватці крові та гомогенатах печінки концентрації малонового диальдегіду - важливого параметру перекисного окислення ліпідів, що є специфічним продуктом розпаду перекисів жирних кислот. В цих же об’єктах визначали також активність двох ферментів ан-тиоксидантного захисту - каталази та пероксидази.

Аналізом інтенсивності утворення чутливих до тіобарбітурової кислоти речовин в крові та печінці, що дозволяє судити про здатність клітин до пероксидації, виявлено достатню ста-більність зазначених параметрів і за гострого, і за хронічного впливу фуразолідону. За жод-них зі застосованих режимів дії препарату не було зареєстровано вірогідних підтверджень йо-го цитотоксичності. Отже, фуразолідон, що поступає в організм піддослідної тварини в зазна-чених вище дозах, не є індуктором перекисного окислення ліпідів, і цей висновок є справед-ливим, по крайній мірі, для клітин печінки та крові. Цілком ймовірно, ще розвиток оксида-тивного стресу попереджується посиленням антиоксидантного захисту, хоча таку реакцію вдалось виявити лише в дуже обмеженій кількості випадків. Зокрема, вірогідне зростання ак-тивності каталази виявлено в еритроцитах щурів через 1 год від часу введення фуразолідону.

Отже, порушення іон-транспортуючих функцій еритроцитів, що виникають за певних умов впливу фуразолідону, не супроводжуються окисною модифікацією ліпідів.

ВисновкиВисновки

1. При алкоголізмі, що супроводжується розвитком алкогольних захворювань печінки, в тому числі за наявності гіпертонічної хвороби, концентрація внутрішньоеритроцитарного К+ не змінюється, концентра-ція цього іону в плазмі є підвищеною. Збільшення концентрації Na+ в еритроцитах на фоні зменшення концентрації Na+ в плазмі крові свідчить, що іонне пе-ревантаження клітин частково зумовлюється надмірним нагромадженням Na+.

2. При алкогольних захворюваннях печінки, поєднаних або не поєднаних з гіперто-нічною хворобою, виявлених у хворих з алкоголізмом, активність Na,K–АТФази еритроци-тарних мембран пригнічується, швидкість овабаїн–чутливої екструзії Na+ зменшується. При алкоголізмі за відсутності гіпертонічної хвороби швидкість Na,K,Cl–котранспорту в еритро-цитах зростає, за її наявності – зменшується. Подібні напрямки змін є характерними і для Na/Li–протитранспорту в еритроцитах.

3. У хворих на алкогольний галюциноз концентрація К+ та Nа+ в еритроцитах та плазмі крові, незважаючи на пригнічення показників активної екструзії Nа+ з еритроцитів, знахо-диться в межах фізіологічного діапазону, що частково забезпечується активацією механізму Nа, К, Cl–котранспорту. За наявності білої гарячки стабілізація концентрації К+ та Nа+ в крові спостерігається на фоні незмінних показників активної екструзії Na+ з еритроцитів при одно-часовому збільшенні швидкості Nа, К, Cl–котранспорту.

4. Пероральне приймання хворими, алкоголізм у котрих привів до розвитку алкоголь-них захворювань печінки, фуразолідону (одноразова доза – 50 мг активної речовини; тричі на добу; 5 діб) сприяє усуненню відхилень гомеостазу Na+ в крові та нормалізації Na–транспортуючих систем в еритроцитах. Розвиток такого ефекту препарату є можливим за відсутності у названих хворих гіпертонічної хвороби.

5. Na–транспортуючі системи, що здійснюють овабаїн–чутливу екструзію Na+, фуросемід–чутливий Na,K,Cl–котранспорт та Na/Li–протитранспорт, в еритроцитах білих щурів, котрі зазнали гострого впливу фуразолідону в дозах 333,6; 66,7; 13,3 мг х 1 кг (–1), через 1 год від часу внутрішньошлункового введення препарату та на 5–ту добу періоду післядії характеризуються високою стабільністю.

6. Гострий та хронічний вплив фуразолідону на білих щурів не приводить в еритроцитах до змін швидкості овабаїн–чутливої екструзії Na+ та Na,K,Cl–котранспорту, але проявля-ється підвищенням швидкості Na/Li–протитранспорту, а в гепатоцитах за даних умов не виявлено істотних змін концентрації Na+, швидкості овабаїн–чутливої екструзії Na+ та Na, K,Cl–котранспорту та Na/Li–протитранспорту.

7. Фуразолідон за одноразового введення білим щурам в дозах 333,6; 66,7; 13,3 мг х 1 кг (–1) та за багаторазового введення в дозах 9,00; 1,80; 0,35 мг х 1 кг (–1) не чинить індукторного впливу на інтенсивність перекисного окислення ліпідів в крові та печінці. Ймовірно, що розвиток оксидативного стресу частково попереджується посиленням антиоксидантного захисту. Пероксидаза печінки є більш чутливою до хронічного впливу фуразолідону, ніж каталаза, про що свідчить гальмування її активності після 5–ти та 20–тидобового введення пре-парату в дозі 9,00 мг х 1 кг (–1).

Список робіт, опублікованих за темою дисертаціїСписок робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Панас А.Р. Взаемозв’зок порушень іонного гомеостазу натрію з інтенсивністю пере-кисного окислення ліпідів при терапії алкоголізму // Український вісник психоневрології. - 1998. - Т. 6. - Вип. 2 /17/. - С. 49 -50.

2. Панас А.Р., Крапчин В.Б. Застосування фуразолідону при лікуванні хворих на хроніч-ний алкоголізм //Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - Т. 4. - Вип. 4 /II/. - С. 185 - 186.

3. Бурий О.А., Панас А.Р. Катамнестичне дослідження хворих на алкоголізм, які прохо-дили курс лікування в місцях позбавлення волі //Український вісник психоневрології. – Хар-ків, 1995. - Т. З. - Вип. 2 /6/. - С. 238 - 239.

4. Влох І.Й., Мороз 0.М., Бурий 0.А., Панас А.Р. Зв’язок Na- та К-транспортуючих сис-тем еритроцитарних мембран з порушенням іонного гомеостазу крові при алкоголізмі // Ак-туальні проблеми медицини, біології , ветеринарії і сільського господарства. - Львів, 1996 .-С.11 - 12.

5. Мороз O.М., Панас А.Р. Бурий О.А., Гринчишин Н.М. Фуросемід-чутливий Nа,К,СІ-котранспорт в еритроцитах при хронічній алкогольній інтоксикації //Актуальні проблеми ме-дицини, біології, ветеринарії і сільського господарства. - Львів, 1998. - С. 78 - 86.

6. Панас А.Р., Шкаволяк А.В., Бурий О.А., Гринчишин Н.М. Na/Li-протитранспорт в еритроцитах у хворих на хронічний алкоголізм //Вісник проблем біології і медицини. - 1998. - Вип. 23. - С. 128 - 132.

7. Бурий О.А., Вербінець Л.А., Галібей І.З., Ковальський П.П., Панас А.Р. Дослідження іон-транспортуючих функцій еритроцитів при збуреннях іонного гомеостазу // Фізіологічний журнал. - 1998. - Т.44. - №3. - С.154.

8. Мороз О.М., Вербінець Л.А., Панас А.Р., Манченко А.В. Параметри активного транс-порту Na+ в еритроцитах при алкогольних захворюваннях печінки //Збірник наукових праць співробітників КМАПО імені П.Л.Шупика. – Київ, 1999. – Вип.8. – Кн.1. – С. 433 – 436.

9. Влох І.Й., Даниленко Ю.М., Панас А.Р., Ковальчук Я.С. Про застосування фінлепси-ну в комплексній терапії алкогольного абстинентного синдрому //Актуальні питання невро-логії, психіатрії і наркології. - Вінниця, 1997. - С. 149.

10. Влох І.Й., Даниленко Ю.М., Панас А.Р. Бурий О.А., Кирилюк Я.Ю. Аналіз ефектив-ності фуразолідону в комплексній терапії алкоголізму //История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии й наркологии. - Харьков, 1996. - С. 477 - 478.

11. Влох І.Й., Даниленко Ю.М., Панас А.Р., Бурий 0.А. Застосування серміону в ком-плексній терапії алкогольного абстинентного сидрому // История Сабуровой дачи. Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии й наркологии. - Харьков, 1996. - С. 476 - 477.

12. Вітренко Т.В., Панас А.Р., Кирилюк Я.Ю. Вплив нітрофуранових сполук на пере-кисне окислення ліпідів /ПОЛ/ //Експериментальна та клінічна фізіологія. - Львів, 1995. - С. 118 - 119.

13. Панас А.Р., Огурцов В.В. Визначення фуразолідону в біологічних рідинах поляро-графічним методом //Медицина і фармація - досягнення і перспективи. - Львів, 1990. - С. 146.

14. Панас А.Р. Методика застосування препарату фуразолідон у хворих на хронічний алкоголізм // Інформаційний лист № 75-96- Вип.10. “Психіатрія”. - 2 с.

АнотаціяАнотація

Панас А.Р. Порушення Na-транспортуючих систем в еритроцитах у хворих на алкоголізм, алкогольні психози і їх корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. - Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького, Київ, 1999.

Рукопис містить результати досліджень особливостей овабаїн-чутливої екструзії Na+, фуросемід-чутливого Na,К,СІ-котранспорту та Na/Li-протитранспорту в еритроцитах у хворих на алкоголізм, також при наявності алкогольних захворювань печінки, в тому числі при поєднанні з гіпертонічною хворобою, і при алкогольних психозах. Обгрунтовано доцільність застосування в терапії алкоголізму фуразолідону як середника, здатного сприяти подоланню відхилень гомеостазу та нормалізувати Na-транспортуючі функції еритроцитів. Експериментальними дослідженнями встановлено умови дії фуразолідону на організм, за яких пошкодження Na-транспортуючих систем та розвиток оксидативного стресу в крові та печінці є мінімальними.

Ключові слова: алкоголізм, алкогольні психози, алкогольні захворювання печінки, гі-пертонічна хвороба, еритроцити, гепатоцити, перекисне окислення ліпідів, фуразолідон, транспорт іонів.

АннотацияАннотация

Пaнaс A.P. Нарушения Na-транспортирующих систем в эритроцитах при алкоголизме, алкогольных психозах и их коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия - Львовский государственный медицинский университет имени Данила Галицкого, Киев, 1999.

Диссертация посвящена исследованию овабаин-чувствительной экструзии Na+, фуросемид-чувствительного Na,К,СІ-котранспорта и Na/Li-протитранспорта в эритроцитах у больных алкоголизмом, а также при наличии алкогольных заболеваний печени, в том числе при сочетании с гипертонической болезнью, и при алкогольных психозах. Цель работы – установление особенностей модуляции овабаин-чувствительного и овабаин-резистентного механизмов транспорта Na+ в эритроцитах при алкоголизме, который сопровождается алкогольными заболеваниями печени, и при алкогольных психозах. Для исследования использовались клинико-психологические, лабораторные и статистические методы.

В нашем исследовании практически у всех больных с алкоголизмом, в том числе с алко-гольными психозами, обнаружено достоверное угнетение активности Na, K-АТФази эритро-цитарных мембран.

Выявлено, что направление изменений скорости Na,К,СІ-котранспорта в еритроцитах больных алкоголизмом является различным. При наличии алкогольных заболеваний печени скорость Na,К,СІ-котранспорта достоверно выше, чем в эритроцитах лиц контрольной группы. Однако практически у всех больных, у которых алкогольные заболевания печени сочетаются с гипертонической болезнью, скорость указанной транслокации является аномально низкой.

Результаты исследования свидетельствуют о том, что у больных с алкогольными психозами наблюдается угнетение показателей активной экструзии Nа+ с эритроцитов и стабилизация концентрации К+ та Nа+ в эритроцитах и плазме крови.

После курса лечения фуразолидоном больных с алкоголизмом выявлено достоверное снижение концентрации Nа+ в эритроцитах и повышение указанного иона в плазме. Корри-гирующий эффект фуразолидона сохранялся и в период последействия. Существенно, что при влиянии фуразолидона у больных с алкоголизмом, благоприятные изменения возникали не только со стороны овабаин-чувствительной экструзии Nа+, но и других систем транслока-ции -фуросемид-чувствительного Nа+,К,Сl-котранспорта и Na/Li-противотранспорта.

Экспериментальными исследованиями определены условия действия фуразолидона на организм, при которых повреждения Na-транспортирующих систем и вероятность развития оксидативного стресса в крови и печени минимальны. При остром введении фуразолидона в высоких дозах в эксперименте достоверных изменений концентрации Nа+ не выявлено. Хро-ническое влияние препарата в низких дозах не отражается на внутриэритроцитарной концен-трации Nа+, однако приводит к резкому увеличению этого показателя при условии продолжения курса введения до 20 суток. Установлено также, что нарушения ион-транспортирующих функций эритроцитов, которые возникают при определенных условиях влияния фуразолидона, не сопровождается окислительной модификацией липидов.

Результаты исследования могут быть использованы в психиатрической практике для контроля за функциональным состоянием эритроцитарных мембран, с целью повышения эф-фективности лечения больных алкоголизмом, для контроля за качеством проводимой тера-пии, а также для дифференцированного подхода к лечению данного контингента больных..

Ключевые слова: алкоголизм, алкогольные психозы, алкогольные заболевания печени, гипертоническая болезнь, эритроциты, гепатоциты, транспорт ионов, перекисное окисление липидов, фуразолидон.

SummarySummary

Panas A.R. Disturbances of Sodium-Transportihg Systems in Red Blood Cells and Their Correction in Patients with Alcoholism, alcohol psychoses.

Thesis for the of Candidate of Medical Sciences degree in speciality 14.01.16 – psychiatry – Lviv State Medical University of Danylo Halytsky, Kiev, 1999.

Publication includes result of investigation of ouabaine-sensitive sodium extrusion , furosemid-sensitive Na, K, Cl – cotransport and Na/Li- countertransport pecularities in red blood cells of patients with alcoholism, in the presence of hepatic alcohol affections, including cases with concomitant high blood pressure and alcohol psychoses. Author substantiated the need for furazolidone administration in the treatment of alcoholism as an agent that is able to eliminate disturbances of Na+ homeostasis and normalize sodium–transporting function of red blood cells. Experimental studies established the ways, in which