ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ І ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

КОЛОГРИВОВА ЕММА ІГОРІВНА

УДК: 159.942.52-053.81(043.3)

ФУНКЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ ПРАГНЕНЬ В

ПЕРЕЖИВАННІ МОЛОДОЮ ЛЮДИНОЮ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Спеціальність 19.00.05 – соціальна психологія;

психологія соціальної роботи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ -2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Титаренко Тетяна Михайлівна,

завідувач лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Лактіонов Олександр Миколайович,

декан факультету психології, завідувач кафедри прикладної психології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

кандидат психологічних наук

Духневич Віталій Миколайович,

старший науковий співробітник лабораторії фундаментальних і прикладних проблем спілкування Інституту соціальної та політичної психології АПН України

Захист відбудеться „10” квітня 2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради ___________ в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул.. Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України.

Автореферат розіслано 7 березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук

старший науковий співробітник Жадан І. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що дискредитація ряду колишніх цінностей суспільства і складний процес побудови нових орієнтирів відображається на тих особистісних прагненнях, які з’являються у кожної окремої людини, їх означеності, життєтворчому потенціалі. Усе соціальне буття людини спрямоване на перспективи, які знаходяться у більш-менш віддаленому майбутньому. Людина переживає себе як проект, тим самим моделюючи майбутнє. Тому необхідним є дослідження особистісних прагнень в умовах нашого суспільства, яке шукає шляхи свого розвитку, ціннісні ідеали, нові соціальні моделі.

Особистісні прагнення відображають те, що особистість хоче отримати від життя, ту задоволеність життям, яку можна очікувати від майбутнього (К. О.Абульханова-Славська, Т. М.Березіна). Важливими детермінантами задоволеності є такі характеристики прагнень як часова регуляція, реалістичність, оптимістичність, узгодженість (Є. І. Головаха). Особистісні прагнення відбивають типові або характерні завдання, які людина бажає виконати у своєму повсякденному житті, і є важливими джерелами змісту (Р. Еммонс).

Інтерес дослідників до феномену особистісних прагнень носить не лише теоретичний характер, але пов'язаний з очевидною залежністю формування й трансформації моделі власного майбутнього від мікро- і макросоціальних умов конкретного історичного часу, у якому живе суб'єкт. Прагнення є важливими особистісними конструктами, що мають багатомірну структуру, ряд динамічних параметрів, на які впливає соціальна ситуація життя конкретного суб'єкта, соціальні і економічні кризи, переломні періоди у житті суспільства.

Незважаючи на те, що ряд дослідників тією чи іншою мірою вивчали прагнення, домагання, прогнози особистості (А. Батраченко, Л. В. Бороздіна, Г. І. Горак, Е. І. Головаха, І. Мартинюк, Г. І. Мєднікова Л. А. Регуш, Т. М. Титаренко, Р.Еммонс), особливості прагнень, їх функціональна визначеність та продуктивність ще не стали предметом глибокого аналізу.

Проблема переживання суб’єктивного благополуччя в залежності від функцій особистісних прагнень також досі не була предметом окремого дослідження. Переживання суб’єктивного благополуччя є однією з провідних умов повноцінного функціонування особистості в суспільстві, однією з причин і наслідків як самоактуалізації, так і адаптації до навколишнього середовища. Феномен особистісних прагнень має складну структуру, функціональне навантаження компонентів якої по-різному впливає на переживання суб’єктивного благополуччя. Проблема суб’єктивного благополуччя стала предметом спеціального дослідження лише в останні десятиріччя, оскільки існує потреба у визначенні підґрунтя для внутрішньої рівноваги особистості (Р. М. Шаміонов).

Питання суб’єктивного благополуччя досліджено переважно в працях зарубіжних вчених, в яких висвітлюються питання структури суб’єктивного благополуччя (E. Diener), впливу життєвих цілей на суб’єктивне благополуччя (Р. Еммонс), гендерних відмінностей в переживанні суб’єктивного благополуччя (Р. Інглехарт). Серед вітчизняних науковців, які займалися проблематикою суб’єктивного благополуччя, слід назвати Р. А. Ахмєрова, Н. К. Бахарєву, І. А. Джидар’яна, В. Н. Духневича, Є. Є. Вахромова, І. А. Вінтіна, Л. В. Кулікова, Д. О. Леонтьєва, Г. Л. Пучкову, Л. В. Сохань, Р. М. Шаміонова.

Не розробленим залишається питання розмежування і виокремлення провідних чинників, які визначають стан суб’єктивного благополуччя, їх систематизації та категоризації.

Особливості переживання суб’єктивного благополуччя у молодому віці важливо дослідити у зв’язку з формуванням індивідуальної свідомості та самосвідомості, оформленням ціннісно-мотиваційних структур. Планування майбутнього як ускладнення форм і змісту внутрішньої психічної діяльності починає формуватись ще в юнацькому віці. Але оформлення ролі, характеру і функцій особистісних прагнень особистості відбувається саме у віці від 20 до 30 років. Це зумовило вибір досліджуваних молодого віку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України „Життєві домагання як соціально-психологічний механізм самоздійснення особистості”, що розроблялася у 2003-2006 роках. Номер держреєстрації 0103U000504. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту соціальної та політичної психології АПН України та затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 14.06.2005).

Мета дослідження полягає у розкритті функцій прагнень в переживанні суб’єктивного благополуччя.

Відповідно до мети і гіпотези поставлені такі завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз взаємозв’язку особистісних прагнень і переживання суб’єктивного благополуччя, визначити структуру і функції особистісних прагнень.

2. Розробити діагностичний інструментарій для визначення рівня суб’єктивного благополуччя та рівня продуктивності особистісних прагнень.

3. Дослідити співвідношення впливу ряду провідних компонентів особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя молодою людиною.

Об’єкт дослідження: переживання суб’єктивного благополуччя особистості.

Предмет: залежність переживання суб’єктивного благополуччя від функцій особистісних прагнень.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач у роботі були застосовані методи теоретичного (аналіз, синтез, узагальнення теоретичних та експериментальних розробок досліджуваної проблеми у науковій літературі) та емпіричного дослідження. В емпіричному дослідженні прагнень був використаний Пакет оцінки особистісних прагнень, розроблений Р. Еммонсом (Emmons R.) та футуристичний наратив на тему „Чого я прагну: моє майбутнє”. Емоційна складова суб’єктивного благополуччя була досліджена за допомогою Оновленого Оксфордського опитувальника щастя (Oxford Happiness Inventory — OHI; Argyle, 1989), що дає змогу виміряти інтенсивність позитивних переживань в цілому та Шкали суб’єктивного благополуччя (Perrudel-Badoux, Mendelsohn, 1988), яка відображає оцінку індивідом власного емоційного стану. Дослідження когнітивної складової виявляє рівень задоволеності життям, оцінку різних його аспектів як успішних або неуспішних і визначається за допомогою двох методик: Шкали задоволеності життям (Satisfaction with Life Scale – SWLS, Diener, 1993), яка фіксує загальний рівень задоволеності, і розробленої нами Анкети задоволеності життям, за допомогою якої діагностується рівень задоволеності найважливішими в молодому віці аспектами життя. Дані, отримані при аналізі результатів ДМС (Діагностика міжособистісних стосунків, Т. Лірі в адаптації Л. Н. Собчик) дають можливість виявити стиль міжособистісної взаємодії і врахувати роль індивідуально-типологічних особливостей в переживанні благополуччя, а також характер прагнень у взаємодії з іншими людьми.

Отримані дані піддавалися кількісному аналізу та якісній інтерпретації з подальшими змістовними узагальненнями. Статистичне опрацювання даних та графічна презентація результатів здійснювалась за допомогою відомих методів математичної статистики з використанням пакету SPSS.

Організація і експериментальна база дослідження: В дослідженні брало участь 207 осіб віком від 19 до 28 років, серед яких 104 жінки і 103 чоловіка. Всі досліджувані були або студентами вищих навчальних закладів, або нещодавно закінчили навчання. Серед досліджуваних 50 проживає і навчається в Тернополі (Тернопільский національний педагогічний університет ім. В.Гнатюка), 122 досліджувані навчаються в Ніжинському державному університеті ім. Гоголя, решта — в Національному технічному університеті України „Київський політехнічний інститут” та Київському інституті „славістичний університет”.

На першому етапі (2004-2005) було здійснено аналіз основних теоретичних положень, емпіричних досліджень за темою та визначено методики для вивчення проблеми.

На другому етапі (2005-2006) на базі розробленої концептуальної моделі проведено емпіричне дослідження співвідношення впливу ряду провідних компонентів особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя.

На третьому етапі (2006-2007) узагальнено результати дослідження, сформульовано висновки, окреслено шляхи практичного їх впровадження.

Наукова новизна дослідження полягає у наступному:

· поглиблено уявлення про життєву перспективу та специфіку прагнень у порівнянні з іншими інтенціями;

· розкрито характер залежності переживання суб’єктивного благополуччя від міри продуктивності особистісних прагнень;

· створено теоретичну модель впливу особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя;

· визначено детермінанти соціалізації як функції балансу адаптації і самореалізації в складному взаємозв’язку зовнішніх і внутрішніх факторів. Виявлено роль прагнень в налагодженні позитивного балансу між очікуваннями соціуму і власними інтенціями молодої людини.

Практичне значення дослідження полягає в розробці діагностичних засобів для вивчення особистісних прагнень і суб’єктивного благополуччя особистості, які можуть застосовуватись в роботі практичними психологами. Побудовано модель оптимального прогнозування майбутнього молодою людиною, втілення якої сприятиме професійній, сімейній і особистісній самореалізації і може використовуватися практичними психологами та соціальними педагогами. Отримані в дослідженні дані роблять внесок в розробку проблеми гармонізації особистості, її суб’єктності в процесі життєтворчості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на засіданнях лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України; всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-психологічні проблеми молоді ХХІ століття” (секція „Психолого-педагогічні аспекти розвитку національної самосвідомості та духовності студентської молоді”) (Київ, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Особистісне зростання та гуманізація стосунків між поколіннями” (секція „Багатовимірність особистості в контексті психологічної теорії та практики”) (Київ, 2007 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах” (Київ, 2008р.)

Зміст та результати роботи відображено в 7 наукових публікаціях, серед яких 4 статті у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура дисертації: Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 197 найменувань, в тому числі 19 іноземною мовою, та додатків. Повний обсяг роботи становить 170 сторінок, основний текст займає 144 сторінки, список використаних джерел – 16 сторінок, додатки – 7 сторінок. Таблиці розміщені на 19 сторінках, малюнки – на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, дана характеристика стану проблеми, її сутності та значущості, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези і завдання, теоретико-методологічну основу і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про організацію дослідження, апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади дослідження впливу особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя” – відображено стан дослідження даної проблеми вітчизняними та зарубіжними психологами, проаналізовано і узагальнено провідні напрямки та підходи до вивчення таких феноменів як часова перспектива, особистісні прагнення та переживання суб’єктивного благополуччя. Особлива увага приділена характеристиці складових переживання суб’єктивного благополуччя та ролі в цьому процесі суб’єктної детермінанти. Розглянуто специфіку переживання суб’єктивного благополуччя молодою людиною.

Систематизація теоретичних напрацювань К. О. Абульхановой-Славськой, Т.Н Бєрєзіной, Є. І. Головахи, О. О. Кроніка, О. М. Лактіонова, Ж. Нюттена, Л. А. Регуш, Л. В. Сохань, Т. М. Титаренко, Н. Н. Толстих, А. Ю. Фрідмана дає можливість стверджувати, що в залежності від перебігу часу, в якому живе людина, формується її світосприйняття, бачення минулого, теперішнього, життєвий прогноз на майбутнє.

Життєвий прогноз обумовлений вимогами суспільства щодо часу проходження людиною певних етапів розвитку, світоглядними установками, які історично склалися протягом розвитку людства, біологічним і психологічним часом, але саме суб’єктивна активність особистості може узгодити внутрішні і зовнішні умови життя або призвести до їх дисгармонії. Суб’єктність особистості виявляється в прогнозуванні життя, як активному формуванні життєвої перспективи, життєвого простору.

З’ясовано, що кожна подія сприймається людиною в руслі майбутньої перспективи, перспективи власного життя і навіть життя людства. Тому оцінка теперішнього як благополучного і кожної окремої події залежить від характеристик усього життєвого прогнозу.

Такі конструкти, як життєва перспектива, життєвий план, психологічний час, розгортаються більш повно в молодості, коли виникнення нової психосоціальної ситуації розвитку приводить до формування основної для цього віку потреби - потреби в життєвому самовизначенні (Е. І. Головаха, А. А. Кронік, І. Ю. Кулагіна, В. С. Магун, І. А. Ральнікова, Л. Д. Тодорів, А. В.Толстих). Можливість задоволення потреби в життєвому самовизначенні як побудові і реалізації реалістичної, розтягнутої в часі, структурованої і цілісної життєвої перспективи є фактором переживання суб’єктивного благополуччя молодою людиною.

Спираючись на роботи Н. К. Бахарєвої, Є. Є. Бочарової, Е. Дайнера, І. А. Джидарьяна, В. М. Духнєвіча, Л. В. Кулікова, Г. Л. Пучкової, К. Ріффа, М. В. Соколової, Р. М. Шаміонова, Р. Еммонса та ін., визначено теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності переживання суб’єктивного благополуччя, яка полягає в задоволеності життям, позитивному ставленні суб’єкта до фрагментів світу і різних аспектів власного майбутнього, превалюванням позитивних емоцій різної інтенсивності над негативними та супроводжується переживанням актуальної значимості майбутнього, що втілюється в формуванні особистісних прагнень.

Визначено, що глобальність виміру суб’єктивного благополуччя особистості полягає в тому, що структура містить в собі як емоційний, так і оціночний компоненти, які окремо досліджувались вченими як оптимізм (К. Муздибаєв), щастя (В. І. Мєрєнков, М. Аргайл), задоволеність життям (Л. В. Куліков, Р. А. Максімова, О. С. Копіна).

Одним з найважливіших завдань у вивченні благополуччя є виділення і розмежування основних чинників, які визначають стани психологічного благополуччя, систематизація, виявлення їх співвідносної значущості.

На основі узагальнення праць, присвячених теоретико-експериментальному вивченню прагнень (Т. Кассер, Р. Райан, Є. Фромм, Р. Еммонс), було визначено, що вони виступають тим виразником трактування майбутнього, який спрямовує, стимулює і мотивує суб’єктну активність особистості. Є підстави вважати, що людина в життєтворчості є залежною від соціуму і обставин життя. Ми можемо говорити про відносну гнучкість прагнень завдяки тому, що вони використовують соціально задані, прийнятні цілі для адаптації в соціумі.

Слід зазначити, що поняття прагнень є недостатньо розробленим у вітчизняній науці в порівнянні з такими близькими, але відмінними феноменами як домагання, спрямованість, цілепокладання (Е. І. Головаха, А. А. Кронік, С. Л. Рубінштейн, Н. А. Логінова, Н. Ф. Наумова, Ю. М. Швалб, Т. М. Титаренко, А. Ф. Коган, Д. О. Леонтьєв). Тому розуміння і розкриття сутності особистісних прагнень неможливе без їх співвіднесення з рядом більш вивчених наукою понять.

Провідними функціями, які виконують особистісні прагнення в житті людини, є наступні: баланс адаптації – самоактуалізації, спрямування, стимулювання. Отже, функціональний вплив прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя виявляється в їх тісній пов’язаності з процесом самоактуалізації особистості. Крім того динамічність переживання вимагає постійної активності суб’єкта, що також пов’язує благополуччя з характеристиками прагнень.

У другому розділі – „Методичне обґрунтування емпіричного дослідження особистісних прагнень і суб’єктивного благополуччя” – подається загальна процедура організації дослідження, опис етапів дослідження, обґрунтовується комплекс застосовуваних методів і прийомів, наводяться результати аналізу масиву даних, отриманих на етапі пілотного дослідження.

Представлено модель взаємозв’язку особистісних прагнень і переживання суб’єктивного благополуччя. Сформульовано структурні компоненти особистісних прагнень, які складають рівень їх продуктивності, та суб’єктивного благополуччя.

Рис. 1 Модель співвідношення компонентів суб’єктивного благополуччя та особистісних прагнень

З метою виявлення особливостей впливу ряду провідних компонентів особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя молодою людиною, нами було розроблено програму емпіричного дослідження, яка передбачала трьох етапну реалізацію дослідницьких процедур.

На першому етапі дослідження здійснювалися підбір і розробка методичного інструментарію для виявлення рівня суб’єктивного благополуччя молоді, спираючись на двокомпонентну структуру: рівень позитивного емоційного тла (емоційний компонент) і позитивної суб’єктивної оцінки дійсності, задоволеності життям (когнітивний компонент).

Вивчення когнітивного аспекту суб’єктивного благополуччя передбачає дослідження задоволеності людини своїми стосунками із оточенням, своєю роботою чи навчанням, фінансовою забезпеченістю, способами відпочинку і побутовими умовами. Для дослідження когнітивного компоненту суб’єктивного благополуччя було вибрано дві методики: Шкалу задоволеності життям Е.Дайнера, яка дозволяє діагностувати загальний рівень задоволеності, та авторську анкету задоволеності життям для визначення рівня задоволеності окремими, важливими в молодому віці, аспектами життя. Анкета задоволеності життям була розроблена нами, орієнтуючись на провідні фактори переживання благополуччя, виділені М. Аргайлом: міжособистісні стосунки, робота, гроші, відпочинок, житлові умови.

Емоційний компонент суб’єктивного благополуччя вимірювався за допомогою Оксфордського опитувальника щастя та Шкали суб’єктивного благополуччя людини. Оксфордський опитувальник щастя, метою якого є вимірювання щастя в цілому, був розроблений за аналогією з широко відомим Опитувальником депресії, що спрямований на оцінку рівня депресії. Опитувальник щастя має п’ять шкал (ставлення до життя, ставлення до інших, самовідчуття та автентичність, оцінка власної участі в життєтворчості, інтенсивність переживання позитивних емоцій), які відповідають важливим параметрам суб’єктивного благополуччя.

Шкала суб’єктивного благополуччя дозволяє зафіксувати наявність і глибину емоційного дискомфорту особистості та виявити сфери особливої напруги, користуючись аналізом окремих шкал. Таким чином, ми розглядаємо такий компонент суб’єктивного благополуччя, як наявність та інтенсивність негативних переживань. Шкала складається з 17 пунктів, зміст яких пов’язаний з емоційним станом, соціальною поведінкою і деякими фізичними симптомами.

Наступна частина емпіричного дослідження складається з вивчення особистісних прагнень як складного багатокомпонентного утворення, який спирається на особливості прогнозування майбутнього та суб’єктну позицію людини. Прагнення поділяються на продуктивні, частково продуктивні та непродуктивні в залежності від міри реалізації ними функцій, що впливають на переживання суб’єктивного благополуччя. Рівень реалізації функції спрямування можна побачити за допомогою дослідження змісту та особливостей формулювання прагнень, функції стимулювання – найбільш яскраво через визначення позиції суб’єкта, ресурсів та емоційної зарядженості прагнень, баланс адаптації та самореалізації діагностується при виявленні рівня абстрактності-конкретності прагнень. Крім того, необхідно зазначити, що всі функції є взаємопов’язаними і розподіл сфер їх дії є частково умовним.

Пакет оцінки особистісних прагнень визначає не лише провідний ряд прагнень досліджуваного, а й містить детальну оцінку кожного з них за рядом параметрів. Прагнення аналізувались за допомогою 12 категорій (наближення-уникнення, інтраперсональне-інтерперсональне, досягнення, спілкування, інтимність, влада, особистісне зростання і здоров’я, самопрезентація, самодостатність\незалежність, дезадаптація\самознищення, творча продуктивність, духовна самотрансцеденція, рівень абстрактності-конкретності).

Серед визначених Р. Еммонсом шкал оцінки особистісних прагнень нами було виділено ті, які найбільше відповідають цілям і задачам дослідження. Шкали були скомпоновані у три групи, що відображають ті чинники, які були виділені як впливові для переживання суб’єктивного благополуччя, а саме: індивідуально-типологічні особливості особистості, суб’єктна активність, мотиваційно-потребова сфера та середовище, в якому вона живе. Отже було виділено наступні шкали: радість, сум, амбівалентність, успішність за останній час, можливість успіху, прогрес, вплив обставин, соціальна бажаність, зовнішня причина.

За допомогою методики Р. Еммонса не вдалося зафіксувати ряд важливих елементів бачення майбутнього респондентом, таких як, наприклад, характер і віддаленість перспективи, позиція суб’єкта, зв’язок прагнень з подіями в теперішньому. Тому другою методикою дослідження особистісних прагнень був наратив на тему „Моє майбутнє: чого я прагну”. Наратив було проаналізовано методом контент-аналізу з виділенням таких критеріїв: перспектива, характер опису, час, теми, особисте ставлення до майбутнього, позиція, характер розкриття, зв’язок з теперішнім.

Для того, щоб виявити особливості взаємодії з соціумом людей з різним рівнем продуктивності прагнень і різним рівнем суб’єктивного благополуччя було використано додатковий діагностичний інструментарій - ДМС. Опитувальник розрахований на суб’єктивну самооцінку досліджуваного і його результати дають можливість оцінити варіанти міжособистісної взаємодії досліджуваного, проблемні зони і рівень задоволеності характером взаємодії, самооцінку, критичність і самоконтроль особистості.

Результати пілотного дослідження показали, що вибраний блок методик дозволяє реалізувати дослідницьку задачу, тобто діагностує рівень суб’єктивного благополуччя, враховуючи його провідні компоненти, виявляє особистісні прагнення людини, їх характеристики та функції в переживанні благополуччя.

У третьому розділі „Емпіричне дослідження взаємозв’язків особистісних прагнень і суб’єктивного благополуччя” описано етапи та викладено основні результати дослідження.

Аналіз отриманих результатів здійснювався в декілька етапів, на першому з яких вивчались показники рівня суб’єктивного благополуччя всієї вибірки. Визначення індексу суб’єктивного благополуччя та розподіл вибірки на три групи (з високим, середнім і низьким рівнем суб’єктивного благополуччя) було реалізовано через детальний аналіз зв’язків між усіма методами дослідження суб’єктивного благополуччя. Отже, першу групу складає 37% досліджуваних, середня група містить 37%, остання група займає 25% досліджуваних. Можна припустити, що найменша кількість досліджуваних потрапила в останню групу під впливом гендерного фактору – дуже незначний відсоток чоловіків має низький рівень суб’єктивного благополуччя.

В групі жінок знаходиться майже вдвічі більше неблагополучних в порівнянні з чоловіками (34%) і лише кожна п’ята має високий рівень суб’єктивного благополуччя, тоді як у чоловіків кожен п’ятий відноситься до групи неблагополучних і половина до групи суб’єктивно благополучних. Отже, чоловіки виявляють вищий рівень суб’єктивного благополуччя у порівнянні з жінками. Можна припустити, що однією з причин такого розподілу є гендерні особливості мотиваційно-цільової сфери, зокрема характер майбутньої перспективи і особистісних прагнень. Задоволеність життям чоловіків може бути пов’язана з більш конкретним формулюванням прагнень та стратегій їх досягнення, що може впливати на простоту і швидкість виникнення позитивних переживань. Для відчуття благополуччя жінкам зазвичай потрібно реалізувати цілий комплекс різноспрямованих і взаємопов’язаних прагнень, майбутнє жінки можуть уявляти у вигляді неконкретизованого ідеального образу, що, напевно, може заважати позитивним переживанням від досягнень в теперішньому.

Задачею другого етапу було вивчення виділених характеристик і особливостей прагнень у вибірці та розподіл за групами в залежності від рівня продуктивності прагнень. Розподіл було здійснено таким чином, щоб до першої групи потрапили люди, в яких досить високий рівень продуктивності прагнень згідно з усіма критеріями, до останньої – з низьким рівнем продуктивності прагнень згідно з усіма критеріями. Через це до другої групи з малопродуктивними прагненнями увійшла найбільша кількість досліджуваних (49%)

Спрямовуюча функція прагнень розкривається в виборі інтраперсональних або інтерперсональних прагнень. Група прагнень, в яку, за результатами аналізу, були об'єднані особистісне зростання, прихильність і любов, служіння суспільству і здоров'я, одержала назву інтраперсональних прагнень. Вони були інтерпретовані як життєві прагнення, що забезпечують задоволення основних психологічних потреб в автономності, ефективності і прихильності, сприяють особистісному зростанню та психологічному здоров'ю.

Інша група прагнень, в яку були об'єднані матеріальне благополуччя, соціальне визнання через популярність і фізична привабливість, одержала назву інтерперсональних прагнень. Вони, як правило, є засобами досягнення деяких зовнішніх по відношенню до особистості Я-цілей і способами реалізації потреб, які є швидше вимогами, очікуваннями соціуму. Важливо підкреслити, що у людей з низьким рівнем благополуччя спостерігається майже повна відсутність інтраперсональних прагнень і це свідчить про те, що критерії їх реалізації, оцінки також зовнішні, а отже нестабільні. Відносна некерованість і безпорадність в реалізації прагнень викликає тривогу і негативні переживання.

На третьому етапі проводився аналіз зв’язків між показниками суб’єктивного благополуччя і характеристиками особистісних прагнень в трьох групах досліджуваних: з низьким, середнім і високим рівнем суб’єктивного благополуччя. Крім того, було проведено аналіз гендерних відмінностей між виділеними групами.

Виявлено, що найбільша кількість досліджуваних з продуктивними прагненнями мають високий рівень суб’єктивного благополуччя (68%), половина досліджуваних з малопродуктивними прагненнями мають середній рівень суб’єктивного благополуччя і 71% досліджуваних з непродуктивними прагненнями мають низький рівень суб’єктивного благополуччя.

Мал. 2 Зв’язок груп особистісних прагнень та суб’єктивного благополуччя

Благополучна людина відчуває впевненість в своїх можливостях досягнути поставлених цілей. Тривога щодо спроможності реалізувати прагнення зменшує рівень суб’єктивного благополуччя. Майже половина (45%) досліджуваних першої і другої груп визначили, що більшість прагнень мають реалізуватися у майбутньому і лише 4% третьої групи суб’єктивно неблагополучних визначили, що у прагнень є шанси на втілення в життя. Оцінка ймовірності реалізації життєвих задумів перших двох груп свідчить про віру у власні можливості, реалістичність цілей та про конгруентність між цілями і ресурсами досліджуваних. Важливо, що кожен п’ятий досліджуваний з високим і середнім рівнем суб’єктивного благополуччя вказав на успішність та на прогрес у реалізації більшості прагнень за останній місяць. Трохи більше досліджуваних цих груп зауважили, що не визнають вагомого впливу на життя жодних обставин. Припускаємо, що переживання контрольованості життя, впевненість в можливостях реалізувати прагнення впливає на переживання суб’єктивного благополуччя. Саме ж прагнення при благополуччі асоціюється з інтенсивними приємними переживаннями і формулюється в термінах наближення, що стимулює активність для досягнення бажаного.

Позитивні очікування по відношенню до майбутнього є цінними і стимулюючими лише в разі реальної досяжності прагнень. Тобто прагнення виконують свою стимулюючу функцію не лише коли вони бажані і приємні для людини, а коли вони досяжні, деталізовані, враховують ресурси і пов’язані з теперішнім. Важливою є взаємопов’язаність майбутньої перспективи з життєвою ситуацією в теперішньому, що відображає міру реалістичності прагнень, врахування власних ресурсів для планування майбутнього. Більше половини благополучних цілком пов’язують прогнозоване бажане майбутнє з подіями теперішнього. Серед тих, хто потрапив до групи суб’єктивно неблагополучних, такі зв’язки практично не фіксуються.

Аналіз гендерних відмінностей дає можливість зробити висновок, що для чоловіків найбільш продуктивною є невизначена перспектива майбутнього, а для жінок близька перспектива. Можна припустити, що завдання, поставлені чоловіком на віддалений невизначений термін, є смисложиттєвими, тобто надають сенсу активності в теперішньому. В той же час для жінок більш важливою є перспектива якнайшвидшого вирішення таких конкретних життєвих задач, як одруження, відокремлення від батьків і професійна самореалізація.

Продуктивними стратегіями міжособистісної взаємодії є соціальна активність, схильність до лідерських тенденцій, прагнення до незалежності, самостійного прийняття рішень в поєднанні з потребою в відповідності соціальним нормам поведінки, певна ідеалізація гармонії міжособистісних стосунків, емоційне залучення в них, гнучкість в контактах, доброзичливість, прагнення подобатись оточуючим людям. Припускаємо, що непродуктивні стратегії призводять до незадоволеності в міжособистісній взаємодії і, відповідно, незадоволеності собою і своїми ролями. Саме тому прагнення таких людей спрямовані на покращення стосунків і є переважно інтерперсональними прагненнями і прагненнями уникнення.

Важливим є характер представленості особистісних прагнень в свідомості людини, їх семантичне оформлення. Прагнення можуть формулюватись як досягнення або уникання, що впливає на зв’язаність їх з переживанням позитивного афекту. Прагнення досягнення окреслюють бажану ціль, а прагнення уникати чогось збільшують тривогу через потребу контролювати багато ситуацій. Має значення і баланс узагальнення-конкретизації прагнення (у 70% суб’єктивно благополучних досліджуваних, 36% з середнім рівнем благополуччя і у 12% суб’єктивно неблагополучних наявний баланс між конкретним описом і загальним), де більш конкретні прагнення є і більш досяжними, що впливає на рівень суб’єктивного благополуччя, а повна відсутність узагальнених свідчить про відсутність окреслених ціннісних орієнтирів.

Спостерігається збільшення, від групи суб’єктивно благополучних до групи неблагополучних, прагнень, які пов’язані з позиціонуванням, і зменшення прагнень влади. Це можна пояснити тим, що критерієм успішності прагнень позиціонування є оцінка інших, яка часто є відмінною у різних людей і хиткою, тому може викликати постійну тривогу. В той же час оцінка успішності прагнення влади може здійснюватись і самостійно, спираючись на отримані результати діяльності, що є більш стабільним і тому більшою мірою корелює з переживанням суб’єктивного благополуччя.

Третина респондентів першої та другої груп оцінила більшість прагнень як соціально бажані і лише 8% третьої групи погоджуються з цим. Можна сказати, що суб’єктивне благополуччя особистості залежить певним чином від узгодженості особистісних прагнень з вимогами суспільства. Такі вимоги присутні в свідомості кожного члена суспільства і відчуття того, що щось не виконується, може тяжіти над людиною.

Прагнення утворюють баланс між адаптацією, як пристосуванням до вимог соціуму, і самореалізацією, як втіленням свого потенціалу, максимально ефективним використанням людиною всієї сукупності сил, здібностей, навичок і інших ресурсів в своїй індивідуально неповторній ситуації.

ВИСНОВКИ

На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманого емпіричного матеріалу зроблені наступні висновки, що підтверджують винесені на захист гіпотези:

Задоволеність життям в цілому пов’язана з позитивним емоційним ставленням до життя, до себе та інших, превалюванням різних за інтенсивністю та тривалістю позитивних емоцій, що і формує переживання суб’єктивного благополуччя. Благополуччя передбачає позитивні переживання та актуальну значущість майбутнього, що втілюється в формуванні особистісних прагнень.

Прагнення утворюють баланс між адаптацією як пристосуванням до вимог соціуму і самореалізацією як втіленням свого потенціалу, стимулюють і спрямовують особистісний розвиток. В залежності від характеру реалізації провідних функцій прагнення поділяються на: продуктивні, частково продуктивні та непродуктивні. Згідно з гіпотезою, основними функціями прагнень виявились збалансування адаптації та самореалізації, спрямування та стимулювання активності особистості.

Дослідження молоді, що увійшла до різних груп, виокремлиних за рівнем суб’єктивного благополуччя та продуктивності прагнень, показало, що рівень продуктивності прагнень знаходиться в позитивному кореляційному зв’язку з рівнем суб’єктивного благополуччя. Підтверджено гіпотезу про те, що особистісні прагнення можуть виступати детермінантами переживання молодою людиною суб’єктивного благополуччя.

Прагнення, як складова часової перспективи, у суб’єктивно благополучних молодих людей пов’язані з теперішнім, що відображає міру їх реалістичності, врахування ресурсів, містять баланс поведінкових, більш специфічних цілей і рефлексивних, особистісно значущих задач, елементи творчості і самотрансценденції, інтраперсональний зміст, а також спостерігається баланс сфер їх втілення і позитивна емоційна зарядженість.

Суб’єктивно благополучна особистість у своїх прагненнях знаходить рівновагу між задоволенням власних потреб та потреб суспільства, підтримує баланс між внутрішніми механізмами функціонування та умовами середовища, соціально-психологічного простору. Можна побачити, з одного боку, важливість включеності людини в життя соціуму, певної соціальної компетентності і спрямованості на соціальні норми, а з іншого, необхідність орієнтації на власні інтереси і особистісне зростання.

Гендерний аналіз виявив, що для чоловіків найбільш продуктивною є невизначена перспектива майбутнього, в якій окреслені найважливіші здобутки та шляхи їх досягнення, перспектива, логічно пов’язана з подіями в теперішньому і спрямована на самореалізацію передусім у великому суспільному світі, а для жінок – близька перспектива, яка спирається на вже існуючі ресурси і спрямована на конкретні та реальні досягнення у особистому і професійному житті.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми взаємозв’язку особистісних прагнень і переживання суб’єктивного благополуччя. Зокрема, висвітлення чекають особливості зворотного впливу рівня суб’єктивного благополуччя на характер особистісних прагнень. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у розробці конкретних методів підвищення рівня продуктивності особистісних прагнень в тренінговій і консультативній роботі психологів, що, на нашу думку, сприятиме переживанню суб’єктивного благополуччя.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

1. Кологривова Е. І. Соціально-психологічні особливості сприймання майбутнього в молодому віці/Сучасні виміри практичної психології (збірник наукових робіт студентів) – Ніжин, НДУ. - 2006. – С. 20-23.

2. Кологривова Е. І. Особливості переживання молоддю суб’єктивного благополуччя/ Збірник наукових праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка.– К., 2006. – Т. 8, част. 8. – С. 120-125.

3. Кологривова Е. І. Вплив особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя / Соціальна психологія. – 2006. – №5. – С.179-184.

4. Кологривова Е. І. Особливості впливу особистісних прагнень на переживання суб’єктивного благополуччя/ Наукові студії із соціальної та політичної психології / АПН України, Ін-тут соціальної та політичної психології. – К.: Міленіум, 2007 – Вип. 16 (19). - С. 214-222.

5. Кологривова Е. І. Прагнення як один з чинників переживання особистістю суб’єктивного благополуччя // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наук. праць. - №3(5). – К.: Університет „Україна”, 2007. – С.456-463.

6. Кологривова Е. І. Особливості майбутньої перспективи як детермінанта переживання молодою людиною суб’єктивного благополуччя // Актуальні проблеми психології: Психологічна герменевтика / За ред. Н. В. Чепелєвої. К.: ДП „Інформаційно-аналітичне агенство”,2007.- Том 2, вип.5. – С. 198-204.

7. Кологривова Е. І. Адаптація до умов середовища як один з факторів переживання суб’єктивного благополуччя // Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції 19-20 лютого 2008 р. / за заг. ред. О. В. Петренко, О. М. Ічанської. – К.: НАУ, 2008. – С. 46-47.

Анотація

Кологривова Е. І. Функції особистісних прагнень в переживанні молодою людиною суб’єктивного благополуччя. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут соціальної та політичної психології АПН Украіни, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню впливу особистісних прагнень на переживання молодою людиною суб’єктивного благополуччя. Показано, що особистісні прагнення можуть виступати детермінантами переживання суб’єктивного благополуччя. Встановлено, що основними функціями особистісних прагнень є збалансування адаптації та самореалізації, спрямування та стимулювання активності особистості, в залежності від характеру реалізації яких прагнення поділяються на продуктивні, частково продуктивні та непродуктивні. Виявлено, що рівень продуктивності прагнень впливає на рівень суб’єктивного благополуччя. Визначено гендерні особливості особистісних прагнень та особливості їх функціонального впливу на переживання суб’єктивного благополуччя чоловіками та жінками.

Ключові слова: особистісні прагнення, переживання суб’єктивного благополуччя, самореалізація, продуктивність, функції.

Аннотация

Кологривова Э. И. Функции личностных стремлений в переживании молодым человеком субъективного благополучия. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология; психология социальной работы. Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2008.

Диссертация является теоретическим и экспериментальным исследованием проблемы влияния личностных стремлений на переживание субъективного благополучия молодым человеком. На основе систематизации основных концептуальных подходов к феномену личностных стремлений и похожих динамических систем в работе формулируется их определение и выделяются ведущие функции стремлений. Установлено, что основными функциями личностных стремлений выступают сбалансирование адаптации и самореализации, направление и стимулирование активности личности, в зависимости от характера реализации которых стремления делятся на продуктивные, малопродуктивные и непродуктивные. Выявлено, что уровень продуктивности стремлений влияет на переживание субъективного благополучия. Психологическая сущность благополучия заключается в положительном отношении субъекта к себе и миру, к разным фрагментам жизни и разным аспектам собственного будущего. В понятие субъективного благополучия входит превалирование разных по интенсивности положительных эмоций над отрицательными; положительная оценка своей жизни; соответствие собственных ценностей и стремлений общественным и ощущение собственного участия в жизнетворчестве.

Полученный с помощью комплекса методических материалов массив эмпирических данных, которые были подвергнуты математическому анализу, позволил вычленить специфику личностных стремлений молодёжи, уровень субъективного благополучия. Установлено, что стремления выполняют стимулирующую функцию не только когда они желательны и приятны для человека, а когда они достижимы, детализированы, учитывают ресурсы и связаны с настоящим. Направляющая функция реализуется в полной мере при наличии жизненных стремлений, которые обеспечивают удовлетворение основных психологических потребностей в автономности, эффективности и благосклонности и оказывают содействие личностному росту и психическому здоровью. Кроме того, стремления создают баланс между адаптацией как приспособлением к требованиям социума, и самореализацией как воплощением своего потенциала при максимально эффективном использованием человеком всей совокупности сил, способностей, привычек и других ресурсов в индивидуально неповторимой жизненной ситуации.

Показана связь особенностей реализации функций стремлений, которые отображаются в уровне их продуктивности, с уровнем переживания субъективного благополучия молодым человеком. Определены гендерные особенности личностных стремлений и особенности их функционального влияния на переживание субъективного благополучия мужчинами и женщинами. Для мужнин наиболее продуктивна неопределенная перспектива будущего, в которой очерчены важнейшие жизненные достижения, логически связанные с событиями в настоящем и направленные на самореализацию в социуме, а для женщин - близкая перспектива, которая опирается на уже существующие ресурсы и направлена на конкретные и реальные достижения в личной и профессиональной жизни.

Научная новизна исследования состоит в углублении представлений о жизненной перспективе и специфике стремлений в сравнении с другими интенциями. Раскрыт характер зависимости переживания субъективного благополучия от особенностей личностных стремлений, которое расширяет понимание сущности субъективного благополучия человека. Проанализированы детерминанты социализации в сложной взаимосвязи внешних и внутренних факторов. Практическое значение исследования заключается в разработке диагностического материала для изучения личностных стремлений и субъективного благополучия личности, который может быть использован в работе практическими психологами. Построена модель оптимального прогнозирования будущего молодым человеком, применение которой может способствовать профессиональной, семейной и личностной самореализации.

Ключевые слова: личностные стремления, переживание субъективного благополучия, самореализация, продуктивность, функции.

Summary

Kologryvova, E.I. Functions of personal aspirations in experience subjective well-being by the young man. – Manuscript.

Dissertation to gain Candidate degree in psychology, specialty 19.00.05 - social psychology; psychology of social work. Institute of social and political psychology, APS of Ukraine, Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to research the influence of personal aspirations on experience subjective well-being. It is shown, that personal aspirations can act as determinants of experience subjective well-being by the young man. It is established, that as the basic functions of personal aspirations act adaptations and self-realization balance, a direction and stimulation activity of the person.