НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАціональна академія наук України
Інститут світової економіки і міжнародних відносин
КУРЕВІНА Ірина Олегівна
УДК 339.924: 339.137.2+331.554.4 (061.1 ЄС)
конкурентоспроможність людського капіталу україни в умовах міжнародної трудової міграції
08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ–2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії Центральної спілки споживчих товариств України
Науковий керівник | доктор економічних наук, професор
Мокій Анатолій Іванович,
Львівська комерційна академія,
проректор з міжнародних зв’язків
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Богиня Дем’ян Петрович,
ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, головний науковий співробітник відділу соціально-економічних проблем праці
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Біляцький Сергій Данилович,
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник відділу зовнішньоекономічних досліджень
Захист відбудеться 6 травня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.
Автореферат розісланий «4» квітня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради |
А.М. Хахлюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В сучасних умовах домінуючою тенденцією у міжнародних економічних відносинах України є інтеграція у світове господарство, однією з форм якої виступає міжнародна міграція робочої сили. У світі все більшого поширення набуває переміщення трудових ресурсів, зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними та релігійними чинниками. Істотне зростання масштабів міжнародної трудової міграції актуалізує дослідження процесу залучення України до міжнародної міграції робочої сили та її впливу на розвиток національної економіки.
Найвагомішою причиною, яка зумовлює трудову міграцію переважно в економічно розвинені країни, є зростаючий попит на дешеву робочу силу, кращі умови праці та якість життя, економічні кризи в країнах походження мігрантів. У світі близько 200 мільйонів осіб та членів їх сімей беруть участь у міжнародній міграції трудових ресурсів. За різними оцінками, від 2 до 5 мільйо-нів українців постійно чи тимчасово перебувають за кордоном, причому еміграція відбувається на тлі критичного загострення демографічної кризи, яка, на відміну від інших пост-соціалістичних країн, супроводжує трансформаційну кризу і посилюється нею. Саме тому проблема трудової міграції з України набу-ває особливої актуальності, особливо в контексті конкурентоспроможності вітчизняного людського капіталу та економіки загалом.
Вагомий внесок у дослідження теорії і практики міжнародної трудової міграції, нормативно-правових аспектів регулювання міграційних процесів в умовах перехідної економіки зробили провідні вітчизняні вчені Д.Богиня, В.Будкін, О.Власюк, В.Геєць, М.До-ліш-ній, І.Крав-чен-ко, Е.Ліба-но-ва, О.Мали-нов-ська, С.Пирож-ков, А.Поручник, А.Румянцев, Л.Семів, С.Сіденко, А.Філіпенко, О.Хомра. Серед зарубіж-них вчених, які присвятили свої наукові праці проблемам міжнародної трудової міграції, слід виокремити таких науковців, як Р.Адамс, Г.Бекер, Г.Брюкер, А.Вертуріні, В.Лопез, П.Мартін, А.Реджістер, П.Сталкер, О.Старк, Дж.Тейлор, Г.Фаіні, К.Хансен, А.Шарп. Активно пра-цю-ють над дос-лід-жен-ням теоретичних і практичних аспектів міжнародної міграції робочої сили в пострадянських країнах російські вчені С.Глінкіна, В.Івантер, А.Кірєєв, Н.Кулікова, Л.Макса-ков, Г.Овчінніков, С.Панарін, К.Семьонов.
Проте, теоретичні положення досліджень економістів розвинених країн концентруються переважно на оцінці позитивних і негативних ефектів іммігра-ції та обґрунтуванні селективної міграційної політики з позицій країн-реципієнтів. Вітчизняні вчені більшою мірою висвітлюють негативні наслідки міграції та її загрози для безпеки національної економіки. Недостатньо дослідже-ними залишаються питання впливу міжнародної трудової міграції на розвиток людського капіталу у контексті посилення або послаблення його конкурентоспроможності, особливо на сучасному етапі інтеграції України до Європейського Союзу (ЄС). Саме цим зумовлені вибір теми дисертаційної роботи, мета, структура і напрями дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукового напряму кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії в межах наукової теми “Проблеми інтеграції України у глобальне гос-по-дарство” (затверджено Вченою радою ЛКА, протокол №5 від 31.01.2003 р.) та наукових тем Національного інституту стратегічних досліджень “Стратегічні пріоритети регіональної політики України” (номер державної реєстрації №0107U002508), “Стратегія соціально-еконо-міч-них перетворень в Україні” (номер державної реєстрації №0106U002632).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо посилення конкуренто-спро-можності людського капіталу в умовах залучення України до міжнародної трудової міграції. Для досягнення поставленої мети були визначені та вирішені такі основні завдання:
- систематизувати та узагальнити теоретичні засади дослідження конку-рен-то-спроможності людського капіталу в умовах відкритої економіки;
- окреслити методичні підходи до оцінки взаємовпливу міжнародної трудо-вої міграції та конкурентоспроможності людського капіталу;
- виявити специфічні риси міграційної політики України в контексті завдань її адаптації до вимог країн ЄС;
- визначити характерні тенденції розвитку ринку праці країн ЄС та їх вплив на масштаби, напрями та форми міграції трудових ресурсів з України;
- розкрити взаємозв’язок міграції і конкурентоспроможності люд-сько-го капіталу та визначити їх вплив на економічне зростання в умовах перехідних економік, зокрема наслідки міграції для вітчизняного людського капіталу в регіональному вимірі;
- обґрунтувати концептуальні засади програмно-цільових заходів пом’якшення негативних наслідків міграції людського капіталу та напрями формування інституційного забезпечення його розвитку.
Об’єктом дослідження є процес залучення України до міжнародної трудової міграції в умовах глобалізації.
Предметом дослідження є теоретико-методичні засади посилення конкурентоспроможності людського капіталу України в процесі міжнародної трудової міграції.
Методи дослідження. У дисертації використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи дос-лід-жен-ня соціально-еконо-мічних явищ, зокрема: історико-логічний і системний підходи для аналізу кон-ку-рен-то-спромож-ності вітчизня-ного людського капіталу, дослідження впливу та засобів регулювання міграційних процесів в Україні та країнах ЄС – у підрозділах 1.2, 1.3; метод групувань для дослідження ринків праці країн ЄС та масштабів залучення трудових мігрантів – у підрозділах 2.1 та 2.2; регресійний аналіз впливу міграції трудових ресурсів на економічний розвиток країн–реципієнтів та оцінки взаємозв’язків між міграцією та регіональними ринками праці – у підрозділі 2.4; системного аналізу та цільового програмування для розробки заходів із зменшення негативного впливу міжнародної трудової міграції на людський капітал, обґрунтування напрямів удосконалення інституційного забезпечення його розвитку – у підрозділах 3.1 та 3.2.
Статистичною базою дисертації є матеріали Державного комітету статистики України, офіційні публікації Європейської Комісії, МВФ, Міжнародної організації міграції, Міжнародної організації праці, Світового банку, акти, що регламентують міжнародну трудову міграцію, монографії вітчизняних і зарубіжних дослідників, періодичні видання, матеріали між-на-род-них конференцій, електронні ресурси мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному обґрунтуванні теоретико-методичних основ і прикладних рекомендацій щодо посилення конкурентоспроможності людського капіталу України в процесі міжнародної трудової міграції. Проведене дослідження дозволило отримати резуль-та-ти, які відзначаються науковою новизною, а саме:
вперше:
- виявлено вплив залучення легальних трудових мігрантів на економічний розвиток країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) з врахуванням здійснення ними селективної міграційної політики та низької вартості праці при відносно високій кваліфікації українських працівників, зокрема: позитивний вплив міжнародної трудової імміграції в такі країни, як Чехія і Польща, де міграційне законодав-ство є сприятливим для легальної трудової міграції, у тому числі з України; водночас, для регіонального рівня доведено, що оплата праці та безробіття не є визначальними при прийнятті рішення про міграцію, а входять в сукупність мотивів поряд з якістю життя, економічною безпекою особи, психологічною оцінкою можливості зміни соціального статусу та добробуту, і підтверджено прямо пропорційний зв’язок між масштабами міграції і заробітною платою та обернено пропорційний – з рівнем безробіття;
- доведено необхідність зміни пріоритетів державної політики з забезпе-чен-ня соціальних гарантій на політику стимулювання зайня-тості та самореалі-зації працівників, що полягає у підвищенні рівня пра-во-вого захисту трудових мігрантів, застосуванні економічних стимулів скерування грошових пере-казів з неофіційного у легальний сектор економіки та переорієнтації сфери викори-стан-ня трансфертів мігрантів із споживчої в інвестиційну, оскільки перша у коротко--часному періоді призводить до структурних деформацій на ринках товарів споживання та нерухомості, послуг у сфері охорони здоров’я та освіти, а також до посилення граничної схильності до споживання в противагу гранич-ній схильності до заощадження та інвестування в реальний сектор економіки;
удосконалено:
- пріоритети та засоби державного регулювання міграційних процесів, спря-мовані на посилення конкурентоспроможності людського капіталу та інститу-ційного забезпечення цього процесу, зокрема формування громадянського сус-пільства, підвищення рівня охорони здоров’я, забезпечення політики зайнятості, соціального захисту, у тому числі в межах реалізації міждержавних двосторонніх програм соціальної адаптації мігрантів та їх реабілітації, особливо надання ефективної допомоги трудовим мігрантам за кордоном у випадках нелегальної міграції;
- систему заходів з покращання структурних характеристик конкуренто-спромож-ності люд-ського ка-піталу в умовах міжнародної трудової міграції, зокрема обґрунтовано необхідність безперервної освіти (підвищення кваліфі-кації, перепідготовки кадрів та забезпе-чення замовлень на кваліфі-ко-ва-них працівників як для вітчизняної еконо-міки, так і для міжнародних ринків праці на основі вивчення їх кон’юнктури у різних країнах), укладення міжнародних двосторонніх угод між країнами-експортерами та країнами-імпортерами робочої сили з метою легального працевлаштування трудових мігрантів в умовах євроінтеграції;
- характеристики соціально-економічного механізму та інститу-цій-но-го забезпечення розвитку людського капіталу на регіональному рівні, зокрема, акцентована увага на необхідності аналізу ефективності функціо-нування інсти-тутів покращення людського капіталу через зіставлення результатів їх діяль-но-сті, у тому числі соціального ефекту, з витратами на різних рівнях управління і, на цій основі, відновлення та створення ефективної інфраструктури посилення конку-рентоспроможності людського капіталу;
отримали подальший розвиток:
- теоретичні положення щодо невідповідності сучасного рівня конкуренто-спро-можності людського капіталу української економіки потенційним можливостям соціально-економічного розвитку, що проявляється у невідпо-відності ціни та якості робочої сили, неефективній системі соціального забезпечення, нижчих рівнях умов праці та якості життя порівняно з країнами ЄС, і обумовлює необхідність інтенсифікації процесу імплементації Спільного доробку ЄС у сфері соціальної політики та регулювання ринку праці;
- характеристика взаємозв’язку між якісними та кількісними параметрами людського капіталу і, на цій основі, визначено рівень його конку-ренто-спро-мож-ності в умовах перехідної економіки з врахуванням можливості сприйняття інновацій вітчизняними трудовими мігрантами для адаптації в умовах “економіки знань”, зокрема, увага акцентується на зв’язку іннова-цій-ного розвитку, продуктивності праці та економічного зростання для забезпечення конкурентоспроможності країни.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково-методичних та прикладних рекомендацій щодо формування людського капіталу України в умовах міжнародної міграції робочої сили, а також можливості їх використання у поточній діяльності державних органів для підготовки документів прогнозного, програмного, методичного та регуля-тор-ного харак-теру, спрямованих на удосконалення євроінтеграційної компоненти зовнішньоекономічної політики України.
Оцінки масштабів та напрямів міжнародної трудової міграції та пропозиції щодо пом’якшення негативних наслідків міграції знайшли відображення при підготовці аналітичних матеріалів та рекомендацій Регіо-наль-ним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові (довідка про впровадження № 2/73-93 від 25.12.2007 р.)
Рекомендації щодо оптимізації міграції у регіоні та залучення приватних трансфертів як інвестиційного ресурсу підприємництва були використані Львівською обласною державною адміністрацією при підготовці “Програми соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області на 2006 р.”, а також при розробці Програми сприяння бізнесу та інвестиціям у Львівській області “Назустріч інвесторам” на 2006–2010 рр. (довідка про впровадження № 70-40-2-4077 від 20.12.05 р.). Основні теоретичні положення, методичні підходи та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при розробці навчально-методичного забезпечення та викладанні дисциплін “Міжнародна економіка”, “Міжнародні економічні відносини” у Львівській комерційній академії (довідка про впровадження №1052/01-108 від 12.12.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені у дисертаційній роботі і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисер-тації використані лише ті положення, що є результатом власної роботи автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на тринадцяти наукових конференціях, семінарах та круглих столах: міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (2–4 червня 2005 р., Шацьк); XV міжнародній науково-практичній конференції “Стратегіч-ний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (11–12 травня 2006 р., Чернівці); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспек-тиви співробітництва між країнами Південної та Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва та ГУАМ” (4–7 жовтня 2007 р., Свіштов, Донецьк); науковій конференції “Стратегія соціально-еконо-міч-ного розвитку і формування інвестиційно-інноваційних механізмів в Україні” (24–27 квітня 2007 р., Львів); міжнародному науково-практичному семі-нарі в рамках VI міжнародного економічного форуму “Україна–ЄС” “Інноваційні аспекти транскордонного співробітництва” (4 жовтня 2006 р., Львів); ХІІІ міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньо-економічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (25–28 січня 2007 р., Святогорськ); ІІІ міжнародному науково-практич-ному семінарі “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європей-ської інтеграції України” (1–2 червня 2007 р., Львів); круг-лому столі “Трудова міграція і соціальний капітал Західного регіону України: проблеми і способи їх розв’язання” (20 липня 2005 р., Львів); круг-лому столі “Регіональна політика на сучасному етапі: напрями і пріоритети вдосконалення” (24 лютого 2006 р., Львів); круглому столі “Модель еко-номічного зростання України в умовах дефіциту ресурсів” (30 березня 2007 р., Львів); круглому столі “Еконо-міч-ний розвиток регіону, торговельний обмін, міграція та трансфер коштів мігрантів з розглядом розвитку сільських територій” (21–22 вересня 2007 р., Перемишль, Львів); міжнародному форумі культури та економіки “Як досягти успіху на ринку культури” (28 квітня 2006 р., Стальова Воля, Республіка Польща); круглому столі “Конкурентоспроможність регіонів у контексті європейської інтеграції України” (28 листопада 2006 р., Львів).
Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 10 наукових праць, з них: 2 підрозділи у колективних монографіях, 8 статей – у провідних наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Дисертація викла-де-на на 168 сторінках, містить 17 таблиць на 19 сторінках, 8 рисунків на 8 сто-рін-ках. Список використаних джерел включає 202 найменування на 19 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, розкрито ступінь наукової розробки проблеми, її науково-теоретична й практична значущість, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, відобра-жено наукову новизну, практичне значення та апробацію отриманих результатів дослідження, зазначено особистий внесок автора.
У першому розділі “Теоретико-методичні засади дослідження конку-рентоспроможності людського капіталу на міжнародному ринку праці” розглянуто теоретичні засади дослідження міжнародної міграції робочої сили та конкурентоспроможності людського капіталу, виявлено залежність міжна-родної трудової міграції від рівня конкурентоспроможності людського капіталу, окреслені основні його характеристики.
Поняття конкурентоспроможності людського капіталу розглядається автором як сукупність кількісних та якісних характеристик працівника, які відповідають вимогам економічних суб’єктів та задовольняють їх потреби у певному кваліфікаційному рівні найманого персоналу. У перехідних економі-ках конкурентоспроможність людського капіталу стає основним засобом боротьби на ринку праці, а саме: отримання робочого місця, максимально можливої оплати праці та соціального захисту. Відпові-даль-ність за дотримання усіх норм та правил поведінки на ринку праці має нести держава, впроваджуючи необхідні заходи регулювання. На думку дисертанта, існує системний взаємозв’язок чинників забезпечення конку-ренто-спроможності людського капіталу (рис.1). Для забезпечення комплексного підходу в науково-практичному вирішенні проблеми підвищення конкурентоспроможності людського капіталу можна виділити чотири основні групи чинників, які характеризують:
- рівень соціально-економічного розвитку, рівень розвитку продуктивних сил країни і окремих її регіонів, статево-віковий склад населення, кількісний і якісний склад трудових ресурсів, стан інфраструктури ринку праці і соціально-побутової інфраструктури;
- соціально-демографічний статус і загальний фізичний стан працівника: стать, вік, сімейний стан, фізичне здоров’я, місце проживання, забезпеченість житлом, наявність особистого автотранспорту;
- соціально-психологічні якості особи: життєво-цільові установки; схиль-но-сті і звички; ступінь політичної зрілості, релігійності, комунікабель-ності; рівень менталітету, самодисципліни, знання іноземної мови;
- творчі здібності працівника, у тому числі: рівень кваліфікації і спеціальність; володіння суміжними професіями; здатність до освоєння нових знань, нової техніки і технології; економіко-правова і політична інформо-ва-ність, ініціативність; високі ділові якості, нетривіальність рішень, прагнення до підтримки трудової дисципліни в колективі, здатність до виконання трудових функцій на рівні міжнародних стандартів.
Рис. 1. Соціально-економічне середовище та чинники конкурентоспроможності людського капіталу
На міжнародному ринку праці до визначальних факторів міграції людського капіталу належать: знання мови країни працевлаштування; фізичний стан працівника; дефіцитність його професії; наявність родичів у країні працевлаштування; участь країни-експортера робочої сили в міжнародних угодах із питань використання найманої робочої сили.
Як показано у роботі, наша держава одночасно приймає і постачає мігрантів, тому варто скористатися можливостями, які відкриваються у зв’язку з певним переглядом міграційної політики окремих європейських країн. Низку зовнішніх регуляторних актів складають двосторонні міждержавні договори. Україна є учасником 12 міждержавних угод з питань врегулювання зайнятості та соціального захисту (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, В’єтнам, Латвія, Литва, Лівія, Молдова, Польща, Португалія, Росія, Словаччина). Як бачимо, за винятком Португалії, Російської Федерації та Польщі, угоди не включають країни з найбільшою кількістю українських мігрантів як легальних, так і, що важливіше, нелегальних (за оцінками, в 2005 р. біля 65% легальних мігрантів працювало в країнах ЄС). Крім того, угоди про працевлаштування укладені лише з шістьма країнами ЄС: Португалія, Польща, Чехія, Словаччина, Латвія, Литва.
У той же час, прогрес у гармонізації національного регулювання ринку праці з нормами ЄС, на відміну від інших сфер економічних, суспільно-політичних зв’язків, залишається незначним. В дисертації обґрунтовано положення про залежність дієвості регулювання міграційної політики від повноти врахування і використання як загальнодержавних, так і регіональних особливостей та чинників.
У другому розділі “Конкурентоспроможність людського капіталу України в процесі міжнародної міграції робочої сили” досліджено ринок праці країн ЄС, визначено вплив міжнародної трудової міграції на економічне зростання в країнах ЦСЄ, виявлені основні мотиви та наслідки міжнародної трудової міграції, зокрема, на регіональному рівні.
Як показано в роботі, основною причиною залучення трудових мігрантів на ринках праці країн ЄС і, насамперед, найбільш розвинених, є зменшення пропозиції робочої сили внаслідок погіршення демографічної ситуації в цих країнах. Стабілізація економіки та підвищення добробуту населення Європи буде залежати від оптимізації кількості трудових мігрантів. Аналіз і прогнозні оцінки багатьох вітчизняних та зарубіжних економістів свідчать, що реалізувати плани досягнення європейською економікою до 2010 р. найвищих темпів розвитку неможливо без залучення значної кількості фахівців з-за кордону. Тому в міграційній політиці ЄС акцент переноситься на стимулювання імміграції висококваліфікованих спеціалістів. До реформування імміграційної політики уряди європейських країн підштовхує не тільки усвідомлення його необхідності, а й тиск з боку підприємницьких кіл. Це зумовлено неможливістю підвищення заробітної плати високооплачуваних працівників без порушення соціально визначеного співвідношення в професій-ній ієрархії, наявністю робочих місць з невеликими можливостями кар’єрного зростання і таких, що потребують низької кваліфікації працівників, а також значним розширенням вторинного сектора економіки з низькою соціальною захи-щеністю працівників тощо.
З розширенням ЄС істотно ускладнився доступ української робочої сили до країн Євросоюзу. Аналіз показує, що вплив трудової міграції на економіку країн-донорів доволі неоднозначний. З одного боку, як легальне, так і нелегальне “заробітчанство” українців у Польщі, Чехії, Італії, Португалії, Іспанії сприяє притоку валюти в Україну і зростанню середнього доходу на одну особу. Кількість трудових мігрантів-українців у цих країнах, за даними Міні-стерства закордонних справ, складає відповідно: 300 тис., 200 тис., 200 тис., 150 тис. та 100 тис. осіб. З іншого боку, залучення українських праців-ни-ків на роботу за кордоном означає прямий відтік робочої сили, а отже, і зниження обсягів ВВП в Україні. Тому перешкоди, що виникають через вступ десятьох країн до ЄС, мають як позитивні, так і негативні сторони. Водночас, зростання кількості безробітних та соціальна напруга, особливо в західних областях України, в найближчій перспективі є найвірогіднішим сценарієм. Погіршення ситуації на ринку праці країн ЄС–15 та приєднання країн з більш напруженою ситуацією призводять до появи суттєвих проблем із виходом українських трудових мігрантів на європейський ринок праці. Можливості України у розв’язанні цих проблем дуже обмежені та й ті, що є, використовуються далеко не повною мірою.
У дисертації підкреслюється, що для України існування масштабних міграційних процесів в умовах поглиблення євроінтеграції призводить до вкрай негативних соціально-економічних наслідків. Відбувається погіршення демо-гра-фічної ситуації в країні внаслідок переважання еміграції. Проведений аналіз показує, що з 1991 по 2007 рр. сальдо лише легальної міграції є негативним і складає -480 тис. осіб. В резуль-таті цього, окрім значних міграційних втрат населення, відбувається зниження кваліфікаційного рівня працівників та конкуренто-спроможності людського капіталу загалом. Спостерігається погіршення вікової та статевої структури населення України через зростання міграційних потоків за кордон. За даними перепису населення, чисельність чоловіків в складі населення віком 25–29 років зменшилась на 6,8 %, жінок – на 4,9 %, чоловіків віком 30–34 років знизилась на 3,7 %, жінок – на 2,1 %. Зменшується чисельність економічно активної частки серед загальної кількості населення. За даними Державного комітету статистики, близько 1,2 млн працівників залучено у міграційних процесах. За оцінками Міністерства закордонних справ, цей показник перевищує 2 млн осіб, за даними Міністерства праці – до 3 млн осіб, за оцінками Інституту демографії НАНУ – 2,7 млн осіб. Це свідчить про значні втрати економічного потенціалу країни і несформованість методичної бази та інформаційної системи оцінки цих втрат та реальних обсягів міграційних потоків, що їх обумовлюють. Існування неконкуренто-спро-мож-них робочих місць є головною причиною відпливу робочої сили за межі України. Так, протягом 2006 року було зареєстровано 2,3 млн вакансій, але лише 5 % із них пропонувалися із заробітною платою понад 160 євро, а майже 60 % – із заробітною платою менше 80 євро. Зрозуміло, що більшість таких вакансій так і залишаються незаповненими. При цьому, як бачимо з даних таблиці 1, не спостерігається тісної залежності між динамікою рівня безробіття, номінальної заробітної плати і обсягами міжнародної міграції у західних областях України.
Для підтвердження цієї гіпотези з використанням панельної регресії у розрізі регіонів України в роботі доведена відсутність впливу таких показників, як кількість вибулих з України (в розрахунку на 1000 осіб населення) та середньої заробітної плати в регіоні на рівень безробіття (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,23; скорегований коефіцієнт детермінації становить 0,06; рівень статистичної помилки 0,79), що не узгоджується з загальноприйнятими теоре-тич-ними положеннями. Звідси можна зробити висновок, що соціальні гарантії не є визначальними при прийнятті рішення щодо виїзду за кордон. З іншого боку, такі результати аналізу ще раз підтверджують тезу про істотні масштаби нелегальної трудової міграції, які не обліковуються офіційною статистикою. При цьому, результати дослідження доводять, що міграційні потоки прямопропорційно впливають на рівень заробітної плати (коефіцієнт регресії 0,04) та оберненопропорційно – на рівень безробіття (-0,07), що повністю узгоджується з відомими теоріями міжнародної міграції трудових ресурсів.
Таблиця 1
Окремі характеристики ринку праці західних областей України
Роки | Області
Всього
по Україні | Волин-ська | Закар-патська | Івано-Франків-ська | Львів-ська | Рівнен-ська | Терно-пільська | Черні-вецька
Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн.
2001 | 230 | 150 | 172 | 188 | 196 | 173 | 135 | 157
2004 | 590 | 412 | 479 | 510 | 523 | 506 | 388 | 441
2007 | 1041 | 773 | 868 | 923 | 923 | 888 | 727 | 819
Рівень зареєстрованого безробіття, %
2001 | 4,1 | 5,8 | 6,0 | 5,7 | 6,0 | 6,9 | 6,8 | 4,2
2004 | 3,5 | 4,5 | 4,4 | 4,2 | 3,9 | 5,5 | 6,5 | 4,1
2007 | 2,7 | 3,1 | 2,8 | 3,5 | 2,7 | 4,7 | 5,3 | 3,7
Міжнародна еміграція, осіб
2001 | 33471 | 871 | 1098 | 290 | 1234 | 1062 | 252 | 708
2004 | 46182 | 1001 | 1379 | 610 | 1138 | 968 | 544 | 979
2007 | 29669 | 865 | 795 | 500 | 723 | 898 | 451 | 507
Проведений аналіз дає підстави стверджувати про множинність мотивів міграції, сукупність яких включає не лише високий рівень безробіття чи низьку заробітну плату, але й відповідність рівнів конкурентоспроможності людського капіталу і робочих місць, якість життя і умови праці, економічну безпеку праців-ника, потенційну можливість зміни рівня добробуту і соціального статусу протягом періоду часу життя одного покоління.
У той же час існує істотна зацікавленість країн-реципієнтів у залученні конкурентоспроможного людського капіталу з України. Зокрема, регресійний аналіз впливу міжнародної трудової міграції на економічний добробут країн ЦСЄ, в яких залучено найбільшу чисельність трудових мігрантів з України, виявив такі результати. Для дослідження впливу чисельності мігрантів на економічне зростання використано річні дані п’яти країн (Чехія, Польща, Угорщина, Словаччина та Румунія) за період з 1995-2005 рр. Економетричне дослідження виявило як подібні риси, так і відмінності впливу міжнародної трудової міграції на економічне зростання в досліджу-ваних країнах (рівняння 1–4):
а) Чехія:
(1),
R=0,49; R=0,34; DW=1,34;
б) Угорщина:
(2),
R=0,53; R=0,48; DW=1,71;
в) Польща:
(3),
R=0,79; R =0,72; DW=1.56;
г) Румунія:
(4),
R=0,86; R=0,73; DW=2.29,
де – ВВП країни; – приплив міжнародних трудових мігрантів (тис. осіб) – імміграція (тис. осіб); – еміграція (тис. осіб); , , , – відповідні показники для Чехії, Угорщини, Польщі та Румунії.
Встановлено, що приплив трудових мігрантів позитивно впливає на динаміку ВВП у Чехії та Польщі (відповідні коефіцієнти регресії становлять 6111,3 та 2729,3). Це може пояснюватися значною чисельністю легальних міжнародних трудових мігрантів, активною політикою залучення трудових мігрантів, які легально отримують заробітну плату та офіційно створюють ВВП в економіці цих країн. В Угорщині та Румунії приплив трудових мігрантів погіршує динаміку ВВП (-52714,6 та -10622008 відповідно). Це пояснюється значною кількістю нелегальних трудових мігрантів, не відобра-женою в офіційних статистичних даних, в результаті чого відсутня можливість адекватно оцінити їх вплив на економічне зростання.
Розширення ЄС шляхом приєднання країн з вищим рівнем безробіття та нижчою оплатою праці, а також істотне погіршення ситуації на ринку праці країн ЄС, пов’язане із старінням трудових ресурсів цих країн та значною кількістю нелегальних трудових мігрантів з країн із низьким рівнем розвитку, що ускладнює вихід саме українських трудових мігрантів на єдиний європей-ський ринок.
У третьому розділі “Програмування заходів з посилення конкуренто-спроможності людського капіталу в умовах міжнародної трудової міграції” розглянуто основні напрями регулювання міжнародної трудової міграції на державному та регіональному рівнях. Розроблено низку рекомендацій щодо посилення конкурентоспроможності людського капіталу в регіоні.
Трансформація суспільно-економічних відносин в Україні, її входження до ринкового середовища передбачають функціонування розвиненого ринку праці, інтегрованого до міжнародної економічної системи. Всі ці процеси потребують відкритості економіки, високої міграційної мобільності праце-ресурс-ного потенціалу країни, досконалості правової бази та системи регулю-ван-ня міграцій. З цією метою необхідно: підвищити рівень легальності та право--вого захисту працюючих за кордоном; створити економічні стимули для трудових мігрантів з метою скерування грошових переказів з неофіційних у формальні канали (банки, міжнародні системи переказів коштів та інші); сприяти переорієнтації сфери застосування коштів мігрантів із споживчої у інвестиційну; сформувати нову філософію ставлення місцевої влади до мігран-тів. В детальнішому викладі це передбачає, насамперед, такі заходи.
По-перше, на рівні кожного регіону, де проблема заробітчанства є відчут-ною, має бути сформована програма співпраці з трудовими мігрантами, починаючи від опіки над їх дітьми на період відсутності батьків і закінчуючи створенням дорадчих органів при районних і обласних державних адміні-стра-ціях, до складу яких входитимуть, разом з іншими, самі ж заробітчани (або їхні представники). По-друге, органи державної влади на всіх рівнях управління мають стати максимально відкритими до проблем громадян. У цьому разі може зникнути головна перешкода на шляху прозорого інвестування заробітчанами своїх коштів в українську економіку – недовіра до влади. І, по-третє, необхідно сприяти формуванню відкритого конкурентного середовища як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих регіонів, районів, малих міст і сільських поселень. Адже сьогодні мігрантам чи членам їх сімей інвестувати кошти в бізнес часто не вистачає часу, оскільки вихід на ринок потребує проходження стількох дозвільних та узгоджувальних процедур, що простіше ці кошти вкласти у нерухомість або витратити на споживання.
На думку дисертанта, одночасно необхідно максимально наблизити рівень інституційного забезпечення в регіоні до стандартів ЄС (соціально-громад-ський діалог, охорона здоров’я та безпека на виробництві, гендерна рівність, трудове законодавство, політика зайнятості, соціальний захист, умови та охорона праці, включно з питаннями соціального забезпечення та охоплення соціальними програмами). Необхідно вжити спеціальні заходи щодо зміцнення людського, матеріального, а також інституціонального потенціалу з метою поси-лення конкурентоспроможності людського капіталу і, як наслідок, приско-рення соціально-економічного розвитку.
Ліквідація слабких місць у розвитку конкурентоспроможного людського капіталу на регіональному рівні вимагає розробки пропозицій з врахуванням характерних територіальних відмінностей, зокрема, для західних областей України – їх прикордонного розташування. Значна частина проблем у сфері інституційного забезпечення розвитку людського капіталу регіону може бути вирішена в межах транскордонного співробітництва та єврорегіонів, що сприя-тиме активізації використання зарубіжного досвіду та залучення іноземної допомоги, передусім технічної. У цьому контексті варто наголосити на доціль-ності створення міжнародних інноваційних кластерів. Інноваційні кластери є інсти--туційною основою співпраці освітньо-наукової сфери, під-приєм-ництва і влади, а отже і раціонального використання людського капіталу. Іншим дієвим меха-ніз-мом активізації інноваційно-інвестиційної діяльності на регіональному рівні може стати створення фінансово-інновацій-них груп, що складаються з фінан-сової установи (банку), наукового закладу та підприємства чи мережі малих і середніх підприємств. Статус таких груп має бути юридично закріпленим.
На основі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що на регіональному рівні має бути налагоджений діалог з питань зайнятості та соціальної політики для обґрунтування напрямів наближення політики та практики, що існує в регіоні, до стандартів ЄС. Приєднання України до Болонського процесу актуалізує суттєве оновлення інституту освіти, передусім вищої школи, а орієнтація на принципи європейської політики конвергенції доходів – інституту соціального захисту та соціального забезпечення. Так, серед пріоритетів діяльності місцевих органів влади та громадських організацій акцент повинен бути зроблений на створенні інноваційних моделей соціальних послуг та на цільовому характері стратегічних і операційних завдань реалізації.
Реформування інституційної інфраструктури повинно здійснюватися у напрямі демократизації навчально-виховного процесу, розвитку мережі недержавних навчальних закладів за умови забезпечення єдиних стандартів якості освіти, формування конкурентного середовища на ринку освітніх послуг. Назріла потреба у створенні регіонального фонду сприяння здібній молоді в здобутті вищої освіти за кордоном. Доцільно вжити всіх необхідних заходів для збереження кадрового потенціалу науково-технічної сфери, заохочення молоді до участі в науковій та науково-технологічній діяльності. Організаційне забезпечення професійного навчання кадрів і перепідготовки потребує створен-ня єдиного регіонального навчального центру (курсів), що сприятиме знижен-ню вартості перекваліфікації та підвищення освітнього рівня.
Реалізація вищеназваних заходів має стати пріоритетом в системі вирішення найбільш гострих проблем трудових мігрантів, сприяти підвищенню рівня конкурентоспроможності трудових ресурсів, залучаючи їх до роботи в легальному секторі економіки України.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновані рекомендації для вирішення науково-прикладної задачі посилення конкуренто-спромож-ності людського капіталу в умовах збільшення масштабів міжнародної міграції робочої сили з України. Основні науково-теоретичні, методичні та практичні результати полягають у наступному.
1. Конкурентоспроможність людського капіталу визначається якістю та його певною вартістю, яку встановлює працедавець в залежності від особистих рис та характеристик працівників. Водночас, при наявності надлишкової пропо-зиції робочої сили її вартість визначається потребами та можливостями працедавців, що в нашій країні переважно означає невідповідність заробітної плати реальній вартості робочої сили. В країнах із ринковою економікою взаємо-зв’язок між якістю та вартістю праці дуже тісний, оскільки існує безпо-се-редня залежність заробітної плати кожного найманого працівника від стабільності доходу підприємства. Тобто, вартісні показники безпосередньо залежать від якісних і кількісних показників праці конкретного працівника. Поглиблення ринкових відносин впливатиме на конкуренто-спро-мож-ність, перш за все, тих працівників, які орієнтовані одночасно і на заробіток, і на високу напруженість праці. Відтак, однією з ключових передумов конкуренто-спроможності суб’єктів господарювання, як показало дослідження, є їх здатність до динамічної адаптованості щодо змін у структурі конкурентних переваг. Це передбачає наявність певних знань, навичок, індиві-дуаль-ного і колективного досвіду, вміння кожного працювати в нових умовах, володіння високими технологіями, наявність висококваліфікованої робочої сили та інформаційних комунікацій.
2. Поглиблення процесу інтеграції України до ЄС потребує досягнення відповідних макроекономічних показників розвитку, адаптованого до європей-ських стандартів законодавства, сприятливого інвестиційного клімату, стабіль-ної національної валюти, і, найголовніше, високого рівня соціальних стандар-тів. Особливе місце в системі ринкових відносин належить оплаті праці, яка відображає взаємодію економічних процесів на різних рівнях управління. Під час переходу до ринкової економіки в Україні, як відомо, були допущені серйозні помилки щодо розуміння сутності заробітної плати, яку раніше розгля-дали у відриві від зміни вартості товару – робоча сила. Як результат, на транзитивному етапі формування ринкових відносин відбувалося штучне стриму-вання доходів населення, здійснення політики зростання цін, що призвело до зниження рівня конкурентоспроможності людського капіталу. Складність цих явищ має бути врахована при регулюванні міграційних процесів, які ще більше погіршують конкурентоспроможність вітчизняного людського капіталу, а, отже, й національної економіки загалом.
3. Динамізм та масштабність розвитку зовнішньої зайнятості, недоліки чинної системи управління трудовою міграцією обумовили необхідність удосконалення державної міграційної політики в Україні. Подальше поліпшен-ня державної міграційної політики потребує створення умов для ефективної координації зусиль всіх зацікавлених сторін в сфері трудової міграції, прове-ден-ня роботи із визначення стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії нашої країни з міжнародними організаціями. Отже, щоб стати справді ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну людським капіталом, політика України у сфері регулювання міграційних процесів повинна бути продуманою і збалансованою, спиратися на досвід традиційних країн-експортерів та імпортерів робочої сили.
4. Нове становище людини у сфері зайнятості, пов’язане з конкурен-цією, свободою і добровільністю вибору сфери суспільно-корисної діяльності, а також зі зміною місця проживання і праці, в тому числі й з виїздом за кордон, вимагає дієвої міграційної політики. Міграція населення істотно впливає на збалансованість ринку праці, змінює економічний і соціальний стан населення, часто супроводжується зростанням освітньої і професійної підготовки, розши-рен-ням потреб задіяних у міграції населення людей. Розширення ЄС шляхом приєднання країн з вищим рівнем безробіття та нижчою оплатою праці, погіршення ситуації на ринку праці країн ЄС обумовлюють ускладнення з працевлаштуванням трудових мігрантів з України на європейському ринку праці. Крім того, потрібно враховувати, що залежність соціально-економічного розвитку країн ЄС від імміграції людського капіталу в різних країнах оцінюється неоднозначно. Водночас, масовий приплив мігрантів для країн ЄС є причиною росту безробіття, знижуючи рівень заробітної плати працівників країн перебування. Тим самим міграція опосередковано впливає на рівень життя населення європейських країн, на його розміщення, демографічну та соціальну структуру.
5. Внаслідок міжнародної трудової міграції значна кількість вітчизняних трудових мігрантів залучена в економіку країн Центральної та Східної Європи. Потужні потоки трудових мігрантів з України в ці країни протягом останніх років зумовлені їх близьким розташуванням та спрощеною системою перетину кордонів. В країнах, де найбільше залучається вітчизняна робоча сила (Польща, Чехія), виявлено позитивний вплив використання легальної робочої сили з-за кордону на економічний розвиток цих країн. Водночас, можна стверджувати, що причина такого позитивного ефекту полягає саме у використанні легальної компоненти міграційних потоків завдяки здійсненню цими країнами селектив-ної міграційної політики, яка заснована на залученні конкуренто-спромож-ного людського капіталу з високим кваліфікаційним рівнем та порів-няно низькою вартістю праці.
6. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що підвищення ефективності інституційного забезпечення конкурентоспроможності людського капіталу на регіональному рівні потребує не стільки збільшення кількості інститутів, скільки трансформації вже існуючої інфраструктури, вдосконалення її діяльності, в тому числі в напрямку оновлення функцій. Зокрема з’ясовано, що позитивні зміни у макроекономічному середовищі, підкріплені раціона-лі-за-цією діяльності ринкової інфраструктури, малого і середнього бізнесу, фінан-сово-кредитних установ, сфери послуг тощо, є потужним базисом для розвитку людського капіталу. Таким чином, досягнення оптимального рівня конкуренто-спро-можності людського капіталу, що відповідає потребам інформаційного суспільства і нової економіки в нашій країні, потребує створення спеціального інституційного середовища. При цьому акцент повинен бути зміщений з домінування інститутів соціального захисту і боротьби з бідністю на оптимі-зацію діяльності тих інституцій, що сприяють підвищенню якості життя громадян завдяки максимальній реалізації їх власного трудового потенціалу у національній економіці.
7. Прискорення процесу повернення громадян на батьківщину та викори-стан-ня позитивного ефекту від еміграції населення, на думку дисертанта, потребує виконання таких завдань: розвитку інституцій, які займаються працевлашту-ванням; надання інформації про ситуацію на ринках інших країн; активізації укладання міждержавних двосторонніх угод з країнами-реципієн-тами вітчиз-ня-них мігрантів; поточного обліку робочої сили
